Експертні критерії встановлення давності настання смерті у пізньому посмертному періоді

Закономірні особливості процесу розкладу трупа. Залежність змінення адгезивних властивостей тканини печінки від дати настання смерті. Динаміка змінення водозв`язуючих особливостей. Показники біофізичних методів зовнішніх, внутрішніх факторів розкладу.

Рубрика Медицина
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 05.01.2014
Размер файла 15,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство Охорони Здоров'я України

Київська Медична Академія Післядипломної Освіти ім. П.Л. Шупика

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

«Експертні критерії встановлення давності настання смерті у пізньому посмертному періоді»

Шевченко Ігор Миколайович

Київ - 1999

Вступ

Робота присвячена питанню встановлення давності настання смерті (ДНС) у пізньому посмертному періоді (3-20 діб). Вказаний період являє найбільший інтерес для практичної роботи, оскільки ДНС більшості досліджених гнильно змінених трупів приходиться саме на цей інтервал часу.

Більшість запропонованих методів діагностики давності смерті основана на вияві тих чи інших фізико-хімічних, гістологічних, біохімічних змін в тканинах трупів. Достоїнство цих методів в їх певній точності, вони розширюють наші уявлення про процеси смерті, але мало відповідають практичним вимогам. Це зумовлює необхідність та значущість наукових праць в цьому напрямку.

Актуальність теми. Стан питання діагностики ДНС у ранні строки посмертного періоду досить задовільний (М.П. Марченко, 1966; В.І. Кононенко, 1971; В.В. Білкун, 1975; Г.А. Ботезату, 1975). Значних успіхів щодо встановлення давності поховання за кістковими рештками здобула школа А.Ф. Рубіжанського (А.Ф. Рубіжанський, 1978) та багато інших вчених. У той же час подібні результати відсутні у діагностиці ДНС пізнього посмертного періоду. При вивчені наукових праць, присвячених цьому питанню, звертають на себе увагу такі недоліки: а) більшість робіт проводилося на ізольованих органах та тканинах, у тому числі і від лабораторних тварин; б) процес гниття моделювався науково не обґрунтовано, довільно, і результати експериментів не співпадали з даними практичних досліджень; в) недостатньо повно враховано вплив на процес гниття багатьох зовнішніх та внутрішніх факторів; г) частина методик вимагає застосування спеціальних знань, навичок, використання рідкісної та дорогої апаратури; д) не відтворено цілісну картину розкладу трупа людини у динаміці.

Невід`ємне значення робіт, що вирішують проблему встановлення ДНС з використанням таких процесів, що регулюються загально біологічними законами, які діють поза зв`язком з трупом - процесів життєдіяльності і розвитку комах некробіонтів (М.І. Марченко, 1986). Але далеко не завжди в процесі розкладу трупа приймають участь комахи, що зумовлено сезонністю їх розвитку та умовами в яких проходив розклад.

Таким чином, матеріали досліджень посмертних змін у тканинах і органах трупів людей у пізньому посмертному періоді, якими володіє судова медицина на цей час, не вирішують повністю проблему встановлення ДНС і не в змозі задовольнити практиків.

Усе, зазначене вище, визначає актуальність вибору теми.

Зв`язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Підняті в роботі питання є фрагментом наукової тематики кафедри судової медицини Запорізького державного медичного університету. Тема кандидатської дисертації затверджена на засіданні вченої ради ЗДМУ 20 червня 1989 року (протокол 11).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає у розробці комплексу сучасних і разом з тим простих методик, посильних і судово-медичним експертам районних відділень, та отриманні вірогідних критеріїв встановлення ДНС у період перших 30-ти діб після смерті.

Для досягнення мети було поставлено та розв`язано такі завдання: 1) знайти закономірні особливості процесу розкладу трупа, що дозволяють поділити його на стадії, загальні для всіх умов розкладу; 2) вибрати групу макроскопічних ознак, що закономірно та помітно змінюються у ході розкладу трупа, та використати їх для діагностики ДНС; 3) встановити залежність змінення адгезивних властивостей тканини печінки трупів людей від ДНС; 4) дослідити динаміку змінення водозв`язуючих властивостей тканини печінки в залежності від ДНС; 5) врахувати вплив на показники біофізичних методів деяких зовнішніх та внутрішніх факторів, як то: температура та умови середовища, у яких проходив розклад трупа, ступінь заселення трупа личинками мух, стать, вік, угодованість суб`єкта, причина смерті та вміст алкоголю в крові чи тканинах трупа; 6) на власному матеріалі розробити таблиці, графіки та створити комп`ютерну програму для діагностики ДНС у пізньому посмертному періоді.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в судовій медицині з проблеми встановлення ДНС у пізньому посмертному періоді використано комплексний підхід, що поєднує, як реєстрацію макроскопічних змін трупа у цілому, так і вивчення окремих біофізичних властивостей тканин трупа у процесі його розкладу. Відібрані та згруповані відповідно до стадії розкладу та ДНС макроскопічні ознаки, що закономірно змінюються у ході процесу гниття.

Для вирішення проблеми уперше використано вимірювання адгезивних сил тканини печінки трупа, а відома раніше методика діагностики ДНС у ранньому посмертному періоді (до 3-х діб) - встановлення водозв`язуючих властивостей тканин трупа, модифікована та використана для пізнього посмертного періоду.

У ході дослідження враховувалося 8 об`єктивних та суб`єктивних факторів, що мають вплив на процес розкладу.

Практичне значення отриманих результатів. Практична цінність та вірогідність отриманих результатів обумовлена використанням у даній роботі практичного експертного матеріалу та урахуванням впливу 8-и факторів на процес розкладу трупів . Запропоновані інструментальні методи прості, передбачають використання дешевих та доступних матеріалів і тому можуть бути впроваджені у практику і на рівні районних судово-медичних відділень. Отриманні таблиці, математична формула та комп`ютерна програма дозволяють об`єктивно оцінити результати досліджень. Невелика витрата часу на проведення всього комплексу досліджень (1-1,5 години) надає право віднести запропоновані методи до експрес-діагностики ДНС.

Результати досліджень впроваджені в практику Запорізького і Херсонського обласних бюро судово-медичної експертизи, бюро судово-медичної експертизи республіки Крим.

1. Матеріали і методи дослідження

Для встановлення ДНС по макроскопічним змінам трупа, що розкладається, проведено 234 повних судово-медичних експертиз трупів з ДНС від 2-х діб до року. У ході спостережень виділено та реєструвалось 22-і ознаки, котрі закономірно змінюються в залежності від строку посмертного періоду, вони поділені по значенню на першо- та другорядні.

Об'єктом досліджень біофізичними методами вибрана печінка трупів людей, як великий, досить захищений від впливу зовнішніх умов орган з відносно однорідною структурою тканини.

Величину адгезії тканини печінки вимірювали на спеціально сконструйованому приладі - адгезиметрі. В основі його лежить коромисло, де до одного з пліч кріпиться вимірювальна пластинка, а друге поступово навантажується для встановлення величини зусилля , необхідного для відриву пластинки від тканини печінки. Величина зусилля вимірювалася в грамах. Досліджена печінка від 120 трупів людей з ДНС від 1-ї до 16-ти діб.

Вивчення водозв'язуючих властивостей тканини печінки проводилося шляхом пресування наважок тканини двома методами. Першим встановлювалась площа увібраної фільтрувальним папером рідини, витисненої при пресуванні, другим - маса цієї рідини. Наважка тканини масою 300 мг поміщалася на лист фільтрувального паперу між двома відмитими фотопластинами та наважувалася гирею 2 кг на 20 хвилин. Обчислювалась площа увібраної фільтром рідини. У другому методі, що являється нашою модифікацією, наважка тканини заверталася у сітчастий полімерний матеріал, обкладувалася фільтрувальним папером та теж пресувалася за викладеними вище умовами. Залишки зважувалися, різниця між початковою масою шматочка та отриманою після пресування є маса витисненої тканевої рідини. Першим методом досліджена печінка від 103 трупів, другим - від 95 трупів людей з ДНС від 1-ї до 16-ти діб.

Розклад досліджених трупів проходив природно при різних умовах. ДНС встановлювалась слідчим шляхом з точністю до 0,5-1 доби. У всіх випадках реєструвалися фактори, що впливають на розклад: температура та умови середовища, в яких проходив розклад, ступінь заселення трупа личинками мух, стать, вік, угодованість суб'єкта, причина смерті та вміст алкоголю в крові, або в тканинах.

2. Результати досліджень

Результати спостережень за макроскопічними змінами трупів, що розкладаються дозволили запропонувати свій підхід до поділу процесу розкладу трупа на стадії, в якому враховані мікробіологічна та біохімічна суть процесу, його якісні та морфологічні особливості, зв'язок з киснем та водою (головними факторами життєдіяльності мікроорганізмів). Приведені строки появи та тривалість кожної стадії усереднені для найбільш типових умов (температура 18-21 0С, нормальна вологість).

Аутоліз - 1-1,5 доби.

Стадія зростання поцесу розкладу - 1,5-4 доби.

Стадія “квітучого розкладу” - 5-8 діб.

Стадія “плато” , або “тління” - 9-14 діб.

Стадія визначення виходу - 15-30 діб і більше.

Стадія кінцевого розкладу (мікробного, через муміфікацію, жировіск, розклад комахами, птахами та тваринами, чи змішаний) - 1 місяць - 1,5 року.

Стадія кісткових рештків - сотні років.

Виділено 22 макроскопічні ознаки, котрі закономірно змінюються в залежності від давності смерті. В таблиці 1 приведені строки, що відповідають тій, чи іншій зміні ознаки розкладу, який протікає в приведених вище умовах.

1. Зміна забарвлення шкіряних покровів.

1.1 В здухвинних ділянках 1,5.

1.2 Передня черевна стінка 2-3.

1.3 Верхні кінцівки 2-4.

1.4 Нижні кінцівки 3-4.

1.5 Все тіло 4-5.

2. Підшкірна гнильна венозна сітка.

2.1 З'являється 1,5.

2.2 Виражена 3-4.

2.3 Вже не розрізнюється 5 і більше.

3. Гнильні пухирі.

3.1 Поодинокі, малі 1,5-2.

3.2 У відлогих місцях 3-5.

3.3 По всьому тілу 4-6.

4. Відшарування епідермісу на одній чи на двох кистях.

4.1 До нігтьових лож 5-6.

4.2 Повністю 7 і більше.

5. Відторгнення волосся на голові.

5.1 Тримається до 3-х.

5.2 Легко відторгається 4-5.

6. Витікання рідини із носа та рота.

6.1 Витікає 2-6.

6.2 Тільки сухі потьокки 7-8 і більше.

7. Рухомість зубів у ямках.

7.1 Добре закріплені 1-6.

7.2 Рухомі 7-14.

7.3 Легко витягуються, випадають 14 і більше.

8. Підшкірна гнильна емфізема

8.1 На окремих ділянках 2-3.

8.2 По всьому тілу 4-8.

8.3 М'які тканини спалися, в'ялі 14 і більше.

9. Підсихання.

9.1 Кінчиків пальців 5.

9.2 Носа 5-6.

9.3 Вушних раковин 8-9.

9.4 Кистів та ступнів 9.

9.5 Передпліч та гомілок 14.

9.6 По всім поверхням тіла більше 20.

10. Здуття черева.

10.1 Слабке 2.

10.2 Значне 3-8.

10.3 Западає 10 і більше.

11. Головний мозок.

11.1 В'ялий з зеленкуватим відтінком 3-4.

11.2 Брудно-зелений, структура розрізнюється 3-6.

11.3 Пастоподібний , структура не розрізнюється 5-14.

11.4 Загуслий, зменшений 14 і більше.

11.5 Різко зменшений, крихкий більше місяця.

12. Скелетні м'язи.

12.1 Брудно-червоні, просякнуті жиром 3-10.

12.2 Знебарвлені 11 і більше.

13. Заповнення газом шлунка та кишечника.

13.1 Помірне 1-2.

13.2 Значне 3-6.

13.3 Спадаються 7-9 і більше.

14. Наявність жиру в черевній порожнині.

14.1 Відсутній або небагато 2-3.

14.2 Значна кількість 3-9.

14.3 Відсутній внаслідок просочення 10 і більше.

15. Наявність гемолізованої крові у грудній порожнині.

15.1 Відсутня або небагато 2-3.

15.2 Значна кількість 4-7.

15.3 Відсутня внаслідок просочення 8 і більше.

16. Легені.

16.1 Роздуті 3-5.

16.2 Спалися 6 і більше.

17. Нирки.

17.1 В'ялі, малюнок розрізняється 3-4.

17.2 В'ялі, малюнок не розрізняється 5-11.

17.3 Знебарвлені з чітким малюнком 12-14 і більше.

18. Кровоносна система.

18.1 Утримує кров 1-2.

18.2 Утримує кров з жиром 2-6.

18.3 Запустіває 5 і більше.

19. Внутрішня оболонка судин.

19.1 Профарбована кров'ю 3-8.

19.2 Знебарвлена 9 і більше.

20. М'яз серця.

20.1 Розшарований пухирями газом 3-8.

20.2 В'ялий зменшений 9 і більше.

21. Тканина печінки.

21.1 В'яла , плямиста 3.

21.2 “Піниста” 4-7.

21.3 Зменшена , пластична або розповзається 5-7 і більше.

22. Поява мінеральних кристалів.

22.1 На капсулі печінки 9-14.

22.2 На поверхні інших органів більше 20.

Для встановлення ДНС рекомендовано спочатку встановити стадію розкладу трупа. Відносно кожної стадії та її фаз виділені першорядні ознаки, провідні для встановлення строку посмертного періоду, та другорядні, що мають допоміжне значення.

Підвищення температури середовища, в якому проходив розклад трупа, впливає на строки розвитку 2-ї та 3-ї стадій, вони скорочуються до 2-3 діб та 4-7 діб відповідно. Тривалість 4-ї та 5-ї стадій істотно не змінюється. При зниженні температури 2-а стадія продовжується до 7-и діб, 3-я - до 14 і більше діб, 4-а стадія може продовжуватися місяць і більше.

Перед дослідженням практичного матеріалу всі три біофізичні методи були випробувані на експериментальному матеріалі, тобто на вилученій із трупів з відомою ДНС печінці, котра піддавалася гниттю в лабораторних умовах. Для запобігання помилки матеріал був розділений на дві групи, які відрізнялися способом моделювання гниття. Встановлено зростання показників площі до 10-12діб, маси - до 6-8 діб, адгезії - до 6-7 діб. Результати двох груп спостережень істотно відрізнялися, але мала місце загальна тенденція до зростання адгезивних та падіння водозв'язуючих властивостей із збільшенням строку посмертного періоду. Методи визнані придатними до використання, дослідження перенесені на практичний матеріал.

При вивчені адгезивних властивостей тканини печінки на практичному матеріалі на протязі 16-и діб посмертного періоду спостерігалося планомірне зростання показників величини адгезії тканини печінки з невеликим зниженням на 8-у добу. При кореляційному аналізу встановлений статистично вірогідний зв'язок поміж давністю наставання смерті та величиною адгезії на протязі усіх 16-и діб посмертного періоду. При цьому коефіцієнт кореляції склав 0,929854427, Р < 0,01.

Отримані дані дозволили скласти математичну формулу для визначення ДНС по величині адгезії тканини печінки з обліком впливу на показники віку померлого та температури, при якій відбувався розклад трупа.

ДНС = А0 + А1 х адгезія + А2 х вік + А3 х температура,

де А0= -3.3123 ; А1= 0.37983; А2= 0.02206 ; А3= -0.133110.

При вивчені водозв'язуючих властивостей тканини печінки встановлено поступове зниження здібності тканини утримувати воду. На протязі 12-и діб посмертного періоду спостерігалося зростання величини площі просочення фільтра рідиною, витисненою із шматочка печінки при пресуванні. При кореляційному аналізі встановлено статистично значимий зв'язок між ДНС і величиною площі. При цьому на протязі перших 12-ти діб коефіцієнт кореляції становив 0.89671641, Р < 0.01.

Зростання маси рідини, витісненої при пресуванні шматочка печінки відбувалося на протязі перших 8-и діб, потім маса зменшувалась і на протязі решти строку до 16-и діб показники коливалися примірно на одному рівні. Це певно зв'язано з розривом в період бурхливого розкладу слабких зв'язків води та її втратою. Надалі шматочок печінки при тій же масі утримує менше води. При кореляційному аналізі встановлено статистично вірогідний зв'язок між давністю настання смерті та масою витісненої рідини на протязі перших восьми діб посмертного періоду. Коефіцієнт кореляції становив 0.80229441, Р < 0.05.

Звертає на себе увагу відсутність зв'язку між масою витісненої рідини і величиною площі просочення витісненою рідиною фільтру. Це, на нашу думку зумовлено тим, що величина площі залежить не тільки від кількості увібраної у фільтр вологи, а й від величини зважених у ній часток, тобто продуктів розпаду.

3. Практичні рекомендації

Для отримання найбільш точного результату рекомендовано використати всі 4 методи. Під час огляду трупа на місці події та секційного дослідження встановлюють стадію розкладу та ДНС за таблицями змін макроскопічних ознак розкладу трупа. Не пізніше як через 3-4 години вилучення із трупа, досліджують печінку біофізичними методами. Оцінка результатів проводиться по приведеним таблицям, графікам, математичній формулі, комп'ютерній програмі.

Конструкції адгезиметра можуть бути різноманітні. Необхідно дотриматися параметрів вимірювальної пластинки: діаметр 29 мм, висота бортика 2,8 мм, матеріал - сталь 14х17Н2. Для виміру водозв'язуючих властивостей треба використовувати фільтр обеззолений “червона стрічка”, діаметром 11см.

труп адгезивний біофізичний розклад

Висновки

1. Виявлені закономірні особливості процесу розкладу трупа дозволили запропонувати власний підхід до поділу процесу на стадії. Встановлено 7 стадій, загальних для всіх типових видів розкладу, пов'язаних зі строком посмертного періоду.

2. Виділено 22-і макроскопічні ознаки розкладу трупа, які закономірно змінюються в залежності від давності смерті. Ознаки систематизовані на приоритетні та допоміжні по своїй значимості для кожної стадії розкладу.

3. Встановлено зростання адгезивних властивостей тканини печінки на протязі перших 16-ти діб посмертного періоду. Зусилля, потрібне для порушення (розриву) адгезивних сил зростає, в середньому, від 16,1 г на першу добу до 58,2 г на 16-у . Поміж величиною адгезії та давністю смерті існує статистично вірогідний зв'язок.

4. Водозв'язуючі здібності тканини печінки знижуються зі зростанням строку посмертного періоду. Так площа просочення фільтра витисненою (втраченою) при пресуванні шматочка печінки рідиною зростає на протязі перших 12-ти діб, в середньому від 828 мм кв. до 2523 мм кв. Маса витисненої при пресуванні рідини зростає на протязі перших 8-и діб посмертного періоду, в середньому, від 159 мг до 262 мг із шматочка печінки масою 300 мг. Встановлений статистично вірогідний зв'язок між показниками водозв'язуючих здібностей тканини печінки та давністю смерті на протязі вказаних періодів.

5. По результатам досліджень отримано 4-и методи встановлення ДНС у пізньому посмертному періоді. Побудована таблиця, в якій зміна кожної макроскопічної ознаки розкладу віднесена до відповідного відрізку часу після смерті. По результатам біофізичних методів дослідження тканини печінки складені таблиці, графіки, створена комп'ютерна програма по встановленню ДНС, в якій враховано вплив 8-и факторів: температури та умов середовища, при яких проходив розклад трупа, вплив життєдіяльності личинок мух, статі, віку, угодованості суб'єкта, причини смерті та вмісту алкоголю у крові чи тканинах трупа. Складена математична формула для встановлення ДНС по величині адгезії з обліком впливу на показники віку померлого та температури, при якій проходив розклад трупа.

6. Відповідні показники всіх трьох біофізичних методів істотно відрізняються у результатах досліджень на експериментальному матеріалі в залежності від способу моделювання розкладу ізольованого органа. Експериментальні дані відрізняються від отриманих на практичному матеріалі, тому не можуть бути запропоновані до застосування.

Література

1. Шевченко І.М. До питання про моделювання гнильного розкладу окремих органів та тканин // Український судово-медичний вісник. - 1997. - 2. -С. 12-13.

2. Шевченко І.М. Встановлення давності смерті у пізньому посмертному періоді по макроскопічним виявам розкладу трупа // Український судово-медичний вісник. - 1997. - 2. - С. 6-10.

3. Шевченко І.М. Зміни водозв'язуючих властивостей тканини печінки у пізньому посмертному періоді // Український судово-медичний вісник. - 1997. -2. - С. 10-11.

4. Шевченко И.Н. Стадии процесса биологического разложения трупа в различные сроки посмертного периода // Вопросы теории и практики судебно-медицинской экспертизы. - Запорожье, 1995. - C. 69-72.

5. Шевченко И.Н., Голубович Л.Л., Билкун В.В. Современное состояние вопроса судебно-медицинского определения давности наступления смерти и перспективы его решения в поздние сроки после смерти (обзор литературных источников) // Вопросы теории и практики судебно-медицинской экспертизы. - Запорожье, 1995. - С. 67-69.

6. Шевченко И.Н. Диагностика давности наступления смерти гнилостно измененных трупов // Материалы пленума правления Украинского научного общества судебных медиков: Тез. докл. научн. конф. 23-24 ноября 1989 г. - Алушта, 1989. - С. 20.

7. Шевченко І.М. Визначення давності настання смерті у пізньому посмертному періоді // Матеріали наукової конференції, присвяченої пам'яті професора Ю.С. Сапожникова. -Київ, 1997. - С. 15-16.

8. Шевченко І.М. Використання макроскопічних проявів розкладу трупа для встановлення давності смерті \\ Матеріали наукової конференції, присвяченної пам яті професора Ю.С. Сапожникова. - Київ, 1997. - С. 15-16.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.