Аліментарна реабілітація хворих, що перенесли інфаркт міокарда, в санаторно-курортних закладах

Оптимізація вітамінного складу дієтотерапії. Скоригований в максимально допустимих межах санаторний раціон, що складений з натуральних продуктів, не забезпечує в повному обсязі потреби післяінфарктних хворих у вітамінах: рекомендований рівень екзогенного надходження вітаміну С, тіаміну, рибофлавіну і ніацину реалізується не більше, як на 72-86%. Враховуючи досвід використання вітамінів і полівітамінних препаратів для профілактики дефіцитних станів населення, рекомендації міжвідомчої ради по профілактиці захворювань і зміцненню здоров'я населення, об'єднаного Пленуму наукових рад АМН по медичних проблемах харчування, з широкого спектру преміксів необхідного хімічного складу нами для натурної апробації був обраний “Ундевіт”.

Результати біохімічних досліджень волонтерів, які отримують фактичне санаторне харчування, показали, що характерною особливістю їх вітамінного статусу є полігіповітаміноз. Так, відносна кількість хворих на ІМ, що мали дефіцит вітамінів С, В1, В2 і ніацину, складала 70,0%, 63,3%, 43,3% і 30,0%. Оптимізація структури продуктового набору покращила забезпеченість вітамінами осіб контрольної групи, яка проте, не досягнула адекватного рівня. Про це свідчить як значний процент (23,3 - 60,0%) осіб, що досліджувалися, з дефіцитними показниками біологічних середовищ, так і відсутність достовірних змін (за винятком АК) в середньогрупових величинах забезпеченості лімітованими нутрієнтами на фоні фактичного і скоригованого раціонів. Додаткове призначення до рекомендованого харчування 1 драже “Ундевіта” на добу, ліквідувавши недостатність екзогенного надходження вітамінів, забезпечило нормалізацію їх метаболізму. Достовірне (p<0,05) збільшення концентрації в крові АК, рибофлавіну, а також значення ТДФ-ефекту, екскреції з сечею N1-МНА, досягнення зазначеними показниками до кінця періоду реабілітації “зони оптимальності”, свідчить про адекватний гомеостатичний потенціал БАД. Збільшення добової дози споживання вітамінів (наприклад, з прийманням інших преміксів) не доцільне, оскільки результатом, в даному випадку, буде виключно їх збільшене виведення з сечею.

Оптимізація мінерального складу дієтотерапії. Профілактика артеріальної гіпертензії (АГ) як одного з провідних ризик-чинників ІМ. До пріоритетних етіопатогенетичних компонентів АГ відносяться порушення мінерального обміну. Загальновизнаним є тісний кореляційний зв'язок між вмістом в організмі калію, кальцію, магнію і рівнем АТ, частотою реєстрації АГ. Для забезпечення профілактичних рівнів споживання зазначених елементів з урахуванням фінансових витрат на коригуючі дієтологічні заходи, їх медичної ефективності (засвоєння нутрієнтів, їх біологічної активності та ін.) пропонується використання “Пшеничних зародкових пластівців харчового призначення”, що містять в 100 г: кальцію і калію по 1000 мг, магнію - 260 мг. Фізіолого-біохімічно обгрунтована схема прийому БАД: 60 г/доб - по 20 г під час основних прийомів їжі, з паралельним вилученням з раціону 100 г пшеничного хліба. Перевагою зазначеної схеми є можливість адекватної цілеспрямованої корекції фактичного санаторного харчування хворих на ІМ.

В ході натурної апробації БАД з участю хворих на ІМ з АГ установлено, що її тритижневий прийом ініціював позитивні зрушення в забезпеченні контрольного контингенту зазначеними мінеральними речовинами, склавши по кальцію +15,3%, магнію +30,2% і калію +30,6% вихідних гематологічних і +11,3...+70,0% - ренальних рівнів (p<0,05). В цілому відмічені зміни в мінеральному статусі, зареєстровані при прийомі пшеничних зародкових пластівців на момент виписки з санаторію, можуть бути оцінені як безумовно доцільні, особливо при АГ, оскільки вони наближають стан метаболічних процесів макроелементів до аналогічних показників у здорових людей, нівелюють основні патогенетичні механізми прогресування патологічних зрушень в організмі. Наведені дані корелювали з результатами пероральних кальцій- магній- толерантних навантажувальних тестів: перевищення фонових показників на 240-й хвилині знизилося в кінці експериментального періоду по кальцію і магнію, відповідно, до 5,3% і 9,2%, тобто в 2-3 рази порівняно з лабораторними даними при надходженні в санаторій, що свідчить про поліпшення стану регуляторних і виконавчих систем гомеостазу. В даному аспекті особливий інтерес представляє динаміка вмісту паратгормона, концентрація якого виявляється функцією кальціємії. Результати проведених досліджень показали, що у 32% досліджуваних осіб, вихідний рівень паратгармона перевищував верхню межу фізіологічного довірчого інтервалу, складаючи, в середньому, 83 пг/мл, що свідчить про напружений метаболізм кальцію. Корекція статусу елементу забезпечила достовірне зниження концентрації паратгормона до 51,2 пг/мл (-40,1%), вміст якого наблизився до середньозваженого значення норми. Медико-біологічний зміст зареєстрованої зміни полягає в тому, що фізіологічна концентрація паратгормона забезпечує досягнення рівноваги між кальцієм в крові і в депо при найбільш сприятливої для організму кальціємії.

Динаміка наведених маркерних показників метаболізму контрольних макроелементів при прийомі регламентованої дієтотерапії без БАД не характеризувалася репрезентативними зрушеннями і мала в аспекті, що розглядався, в 2-4 раза менш виражений гомеостатичний потенціал.

Парафармацевтики. Детоксикація організму, профілактика екологіч-них уражень хворих на ІМ. На медико-біологічну ефективність санаторної реабілітації значний негативний вплив справляють поліказуальні антропогенні мікроінтоксикації, що реєструються у осіб, які поступають з промислових регіонів з антропопресією і денатурацією навколишнього середовища. У цьому випадку до спектру лікувальних заходів повинні включатися засоби індивідувальної вторинної профілактики з детоксикуючим і гомеостатуючим потенціалом. До числа останніх відносяться БАД. Завдання цього фрагменту досліджень полягало в обгрунтуванні доцільності і методики парафармацевтичної детоксикації організму, профілактиці наслідків екологічного ушкодження хворих на ІМ. Як модельні ксенобіотики були обрані важкі метали (ВМ) 1 класу небезпеки (свинець, кадмій і ртуть), що є провідними токсикантами, які надходять в організм з навколишнього середовища, і мають вкрай небезпечні біологічні особливості. При апробації БАД враховується не лише її детоксикуючий ефект, але і побічний вплив на гомеостаз організму, фармакокінетику лікарських засобів. Згідно з зазначеними відбірковими критеріями, а також з складеною фактичною дієтотерапєю у відділеннях реабілітації була відібрана лікувально-оздоровча програма “New Life” фірми “Team Up” (США), курс якої в часовому аспекті адекватний періоду оздоровлення в сучасних санаторно-курортних закладах. Для хворих на ІМ була розроблена схема, що модифікувалася відносно прийому парафармацевтиків, які входять в БАД: а) формула А (Aloe spikata, Aloe ferox, Cassia officinalis, Rhammus purshiana, Berberis vulgaris, Zingiber officinalis, Allium sativum, Capsium ofricanum, Foeniculum vulgare) з 1-го по 24-й день за обідом чи зразу після нього. При необхідності передбачається збільшення дозування на 1-2 капсули в день для забезпечення належного функціонального стану шлунково-кишкового тракту; б) формула В (Linum usitalissium, Malus communis, Ulmus fulva, Althea officialis, Clycyrrhiza glabra, Foeniculum vulgare, Salix alba) з 8-го по 20-й день по 1 ковпачку (знаходиться в упаковці), розведеного в 75 мл води чи соку порошка 2 рази на день за півгодини до і/або через годину після прийому їжі; в) формула С (Plantago ovatum, Avena sativum, Ozuza sativum, Malus communis, Cyamopsis, Cassia officinalis, Ficus carica, Midicago sativa, Hordeum vulgare, Ceratonia siligua, Glycyrrhia glabra, Mentha piperita, Zingeber officinale, Carcia papaya, Juglans nigra, Berberis vulgaris, Allium sativum) з 20-го по 24-й день по 1 ковпачку розведеного в 75 мл води чи соку порошка 2 рази на день. Зв'язок вживання формули С з прийомами їжі не регламентується. Прийом формул В і С передбачає паралельне споживання 75 мл води чи соку при обмеженні вільної рідини в раціоні до 0,7 л.

Фоновими дослідженями установлено, що майже у 60% хворих на ІМ, які надходять в санаторії з промислово розвинених регіонів, середньозважений рівень в мг/л ТМ в біосередовищах перевищує показники “норми”, тобто природного вмісту, обумовленого наявністю їх як мікроелементів, і може бути інтерпретований як, так зване “носійство” (кров: свинець 0,08-0,09 мг/л, кадмій 0,191-0,234 мг/л, ртуть 0,058-0,062 мг/л; сеча: свинець 0,144-1,517 мг/л, кадмій 0,053-0,057 мг/л і ртуть 0,108-0,109 мг/л). При цьому необхідно відзначити, що у 20-25% осіб ТМ реєструвались в крові в концентраціях, що перевищують як Європейські стандарти, так і опубліковані за матеріалами досліджень у техногенних регіонах значення. Комплексна санаторно-курортна реабілітація забезпечила зниження рівня свинцю, кадмію і ртуті в крові і сечі осіб групи контролю, відповідно на 16-30%, 4-13% і 44-46%. Разом з тим, незважаючи на досить значне середньозважене нівелювання концентрацій ТМ, зареєстровані зрушення в більшості випадків не мали репрезентативного характеру. Призначення БАД дозволило значно посилити наведену тенденцію до детоксикації організму хворих на ІМ. Вміст ТМ в крові, по відношенню до контролю, знизився додатково, в середньому на 20-25% (p<0,05), досягнувши у 70-85% осіб нормальних значень. Аналогічні дані одержані і за результами біохімічного дослідження сечі. БАД виявили опосередкований позитивний ефект на лімітований мікроінтоксикацією функціональний стан “критичних” органів і систем.

Відомо, що екологічне ураження населення супроводжується послабленням імунного захисту організму. У вигляді його основних проявів у осіб, що спостерігалися, можна визначити підвищений вміст в крові JgG (136,6 - 143,1 мкмоль/л) при паралельному зниженні концентрації JgA до нижньої межі норми (5,6 мкмоль/л). Дисбаланс в гуморальному імунітеті є наслідком негативної дії ТМ на Т-, В-системи лімфоцитів (відносна кількість Е-РОК і ЄАС-РОК склала, відповідно, 40,2-44,8% і 26,1-27,3%), їх функціональну активність в реакції РБТЛ (46,2-50,8%). Проведені дослідження показали, що реалізація програми “New Life” забезпечила збільшення Т-клітинних популяцій на 16,2% і 22,6% зниження рівня -клітин, що за рівнем оптимальності зрушень у середньому на 10% вище показників контролю. Паралельно з нормалізуючою тенденцією клітинних чинників природної резистентності реєструвалася оптимізація їх головних ефектів гуморальної складової (зниження рівня JgG на 28,5% з приведенням його у відповідність до загальноприйнятих гомеостатуючих меж варіабельності, збільшення концентрації JgA на 33,3% проти аналогічних показників у контролі - 22,9% і +31,7% ).

Значний інтерес представляв аналіз модифікації ліпідного спектру крові при прийомі БАД. Установлено, що на момент виписки з санаторію визначено зниження вмісту ХС, ХС ЛПНЩ, ХС ЛПДНЩ і ТГ при збільшенні ХС ЛПВЩ у контрольної і дослідної (з БАД) групах, відповідно, на -9,2% і -14,3%; -11,8%, -7,6% і -18,2% - 9,7%; -8,2%+3,7% і -11,4%, +5,8% (різниця по ХС, ХС ЛПНЩ і ТГ репрезентативні, p<0,05). У контексті вивчення біологічної дії “New Life”, спрямованої на нейтралізацію загальнотоксичного впливу ТМ, проведений аналіз зрушень ПОЛ. Фонові результати, що отримані, показали підсилення процесів ПОЛ при впливі негативних умов навколишнього середовища (МДА 4,35-4,43 мкмоль/л, ПК 1,19-1,23 Eg/мл, ПГЕ 11,8-12,2%). Усунення дії екзогенних токсичних чинників в процесі реабілітації сприяло розвитку вираженої тенденції до зниження показників ліпопероксидації як в осіб контрольної, так і в дослідній групах на -13,6% і -17,7% (МДА), -25,2% і -30,4% (ПК). Разом з тим, статистична значимість різниці у підсумкових зрушеннях МДА в групах волонтерів, що вивчалися, дала можливість зробити висновок про істотне падіння інтенсивності синдрому пероксидації при прийомі БАД. Цей факт знайшов підтвердження при аналізі ПГЕ (4,9%-ий додатковий позитивний ефект) і спектру ФЛ МЕ (на етапі виписки відзначалося 22,0-44,9% наростання легкоокислюваних (ФС і ФІ) і 18,0 - 28,8% зниження більш стійких до окислення (ФХ і СМ) фракцій ФЛ).

Одним з основних ефектів дії ТМ на рівні організму є порушення кровотворення. Для фонових загальних показників крові хворих на ІМ з мікроінтоксикацією хімічного генезу характерні зниження рівня гемоглобіну в середньому до 120 г/л, лейкоцитоз, тромбоцитоз і ретикулоцитоз. Комплексна санаторно-курортна реабілітація забезпечила позитивні зрушення в складі периферичної крові волонтерів, більш виражені при прийомі БАД. Так, рівень гемоглобіну збільшився на 15,2%, вміст лейкоцитів, тромбоцитів і ретикулоцитів знизився, відповідно, на 8,9%, 9,1% і 17,0%, склавши 8,2109/л, 298,8109/л, 1,17% і забезпечивши репрезентативне (за вийнятком лейкоцитів) збільшення сприятливих гематологічних тенденцій в напрямку “контроль” “досвід”.

Таким чином, викладені матеріали свідчать, що для хворих на ІМ, які зазнають впливу техногенного пресингу, доцільним є включення в реабілітаційну програму парафармацевтиків детоксикуючої спрямованості у поєднанні з призначенням БАД “New Life” фірми “Team Up”. Це забезпечує реальний позитивний біологічний ефект.

Експериментальне вивчення ефективності парафармацевтичної корекції гіперхолестеринемії. Завданням даного фрагменту досліджень був вибір БАД, що виявляє спрямовану протекторну дію при провідному ризик-факторі ІМ - гіперхолестеринемії. Внаслідок вивчення механізму і інтенсивності гіперхолестеринемічної дії різноманітних БАД, з врахуванням матеріалів проведеного експерименту, для апробації в умовах кардіологічного санаторного відділення нами був відібраний парафармацевтик “Пента концентрат” (чистий препарат (99% і більше) рослини Gunostemma Pentaphyllum сім'ї Curcurbitacea) фірми “Тeam Up”. У ході 24-денного експериментального дослідження на 75 білих інбредних щурах-самцях масою 260-290 г з відтвореною моделлю аліментарної гіперліпопротеїдемії (інтрагастральне введення холестерину, розчиненого в рафінованій соняшниковій олії, з розрахунку, відповідно, 4% і 25% дієти) установлено, що додатковий прийом тваринами 1 капсули БАД на добу дозволив значно нівелювати біохімічні прояви надлишкового споживання ХС. Констатовані процеси нормалізації гематологічного рівня ХС і суми ЛПНЩ і ХС ЛПДНЩ (регрес по відношенню до контролю склав 0,74 ммоль/л і 0,71 ммоль/л або - 23,6% і - 28,6%), часткове поновлення зниженої АОА, підвищеного ПОЛ у серцевому м'язі (відповідно +9,8% і -34,6% по МДА, -14,3% по ПК) і корелюючого з ними ПГЕ (зрушення - 7,4%).

Парафармацевтична оптимізація протиатеросклеротичної ефектив-ності дієтотерапії. Основними точками прикладання дії парафармацевтиків в біохімічному акспекті є оптимізація ліпідного статусу, в т.ч. стану ПОЛ, показників системи згортання крові, клітинного і гуморального імунітету, а також енергетичних і окислювальних процесів, зменшення гіпоксії і деструктивних явищ в міокарді. Скринінг дозволених МОЗ України до практичного використання БАД з урахуванням даних експериментального дослідження зумовив вибір у вигляді апробованих добавок “Пента концентрат” (“ПК”) і “Кофермент Ку 10” (основа - чистий препарат (99% і більше) кофермента Ку 10, що є складником мітохондрій) виробництва фірми “Bioenergy Nutrients”, США. Прийом БАД здійснювався по такій схемі: “ПК” - 3 рази на день по 3 капсули (2-а група); “ПК” по схемі 2-ї групи і “Ку 10” - 3 рази на день по 120 мг (3-я група). Перша група слугувала контролем. Необхідно відзначити, що як в даному, так і в попередніх дослідженнях, фармакологічна корекція метаболічних процесів і біохімічних показників біосередовищ не проводилася. Одержані такі результати. Додавання до рекомендованої дієтотерапії “ПК” інтенсифікувало її антиатерогенну дію: рівень ХС, ХС ЛПНЩ і ТГ по відношенню до передінфарктних показників знизився на 20,3%, 23,0% і 26,7% (p<0,05). Причому по ХС інтенсивність корекції була настільки значною, що властиве ІМ зниження концентрації до 15% за період 2-90 діб після появи вогнища некрозу не нівелювало вірогідність обумовлених “ПК” зрушень. В контролі і в 3-й групі інтенсивність зрушень була, відповідно, на 47% менш виражена і адекватна ніж в 2-й групі. Персональний аналіз даних показав, що прийом “ПК” забезпечив 1,2 - 1,4-х кратне зростання кількості осіб з оптимальними показниками ХС (<5,2 ммоль/л), ХС ЛПНЩ (<3,4 ммоль/л) і ТГ (<3,3 ммоль/л) при паралельному переході їх значень з підвищеного на межі норми додатково у 15% хворих. Вміст ХС ЛПВЩ зріс майже у 50% осіб, що обстежувалися (проти 40% в контролі). Найбільш ймовірними механізмами гіполіпідемічної дії “ПК” є: пригнічення синтезу ЛПНЩ за рахунок гальмування активності фермента ацетил-СОА-холестеролацетилтрансферази, поліпшення їх кліренсу, зменшен-ня абсорбції екзогенного ХС, трансформація розподілу ХС між тканинами і кров'ю при потенціюванні катаболізму пре--ліпопротеїдів. Оптимізуюча ліпідний статус біологічна дія БАД забезпечила подальші позитивні зміни ПОЛ. Показник гемолізу еритроцитів внаслідок лізису їх мембран, викликаного ПОЛ, знизився на 24,3%-25,6% в групах 2 і 3 у порівнянні з 17,6% в контролі. В основі приведеної закономірності лежить зменшення жорсткості, збільшення стабільності еритроцитарних мембран внаслідок зниження вмісту в них ХС.

Прийом “ПК” ініціював по відношенню до контролю зниження гіперфібриногенемії і протромбінової активності, міра інтенсивності якого, відповідно, склала - 4,2% і - 2,5% (p<0,05). Додаткове призначення “Ку 10” не вплинуло на зміну показників гемореології, що зберегли розмірність групи 2. Сильний вплив “ПК” на тромбогенні властивості крові оснований на взаємозв'язку гіпертригліцеридемії з гіперкоагуляцією, а також агрегаційної здатності тромбоцитів з рівнем в них ХС, концентрацією С20:5 ПНЖК в біосередовищах.

Включення БАД в схему санаторної реабілітації потенціювало позитивні зміни в імунному статусі, основні прояви яких були зареєстровані при прийомі “ПК” і “Ку 10” і укладалися в таких нормалізуючих тенденціях у клітинному і гуморальному імунітеті: зменшення ЕАС-РОК, JgG на 19,7% і 24,3% при паралельному зростанні значень РБТЛ, JgA і лізоцима на 24,3%, 44,8% і 54,5%. Необхідно відзначити, що крім біохімічних зрушень в гомеостазі організму, прийом “Ку 10” забезпечив 5-10% додаткове поліпшення показників центральної гемодинаміки, фізичної працездатності, інформація про які буде представлена нижче. Завершуючи розділ про роль БАД в санаторній реабілітації хворих на ІМ, хотілось би підкреслити, що своїм завданням ми, в першу чергу, ставили опрацювання схеми їх практичного застосування, в т.ч. регламентування спектру і розмірності індикаторних біохімічних показників для оцінки його медичної ефективності. Паралельно був розроблений викладений вище базисний варіант робочої програми призначення БАД. Вони, по-перше, можуть призначатися в повному або фрагментарному обсязі, залежно від конкрентної ситуації; по-друге можлива заміна зазначених БАД на їх аналоги за спрямованістю і ефективністю медико-біологічної дії після відповідної консультації з лікарем-дієтологом.

Медична ефективність (натурна апробація) розроблених дієтологічних рекомендацій (загальноклінічні, загальноадаптаційні, функціональні і психопатологічні аспекти). У ході комплексного натурного випробування встановлено, що на фоні дієтотерапії, яку рекомендовано, маса тіла обстежуваних протягом всього контрольного періоду коливались у добовому розрізі в межах 500 г. Ознак анаболічного або катаболічного характеру змін її підсумкових показників у жодного волонтера виявлено не було. Після закінчення реабілітації зареєстровано збільшення УО, ХО і ФВ, більш виражена (p<0,05) при оптимізованому харчуванні, що включає БАД - основна група - і складає, відповідно, 9,8%, 6,4% і 16,0% проти 5,9%, 3,4% і 12,0% в контролі (фактичне харчування), при рості відносної розмірності позитивного зрушення в напрямку контрольнадослідна групи на 66,1%-88,2%-33,3%. Зазначений ефект пов'язаний з оптимізацією енергетики, контрактильного статусу серця, перфузії міокарда, активацією окислювально-відновлювальних процесів.

При проведенні проби PWC встановлено, що з корегуванням дієтотерапії число метаболічних одиниць на останньому рівні навантаження збільшилось на 32,0% (p<0,05), що на 12,7% (p<0,05) перевищує аналогічний показник у контролі. Інтенсифікація засвоєння кисню тканинами обумовила зростання порогової потужності навантаження, набувши репрезентативного значення у порівнянні як з фоном (+14,4%), так і з контрольною групою (+5,7%). З метою об'єктивізації наведених даних проведено визначення величини подвійного утворювання (ЧССсистолічний АТ) на висоті навантаження. У середньому її значення в групах спостереження зазнало ідентичних змін (зростання на 5,6-6,2%). Разом з тим, відсутність істотної негативної динаміки частоти пульсу і АТ в основній групі, що зросла до 103 Вт останнього рівня навантаження, можна розцінювати як показник збільшення функціональних можливостей організму. Втілення розроблених рекомендацій обумовило зростання тривалості виконання стаціонарної роботи на велоергометрі. Час досягнення рівня 14-15 балів за шкалою Борга збільшився на 60%, що за рівнем зрушення на 23,6% перевищує аналогічний показник у контролі. Дані проби PWC корелювали з результатами динамометричного визначення фізичної працездатності: відзначались “надлишкові” позитивні зміни за показниками сили м'язів кисті і м'язової витривалості, що становили, в середньому, 1,4 кг і 1,7 с або 3,4% і 5,0%. Сприятлива тенденція реєструвалась і при вивченні розумової працездатності. Зросли обсяг уваги і її стійкість: час на вирішення індикаторних тестів зменшився, відповідно на 7,1% і 10,3% (контроль - 5,4% і 6,5%).

Під впливом реабілітаційних заходів значно покращилося самопочуття хворих. До кінця санаторного лікування в основній групі реєструвалося зменшення чи припинення приступів стенокардії, що виникають при фізичній чи емоційній напрузі у 96% випадків, перебоїв в роботі серця- у 93%, задишки - у 90%, серцебиття - у 95%, головного болю - у 79%, порушення сну - у 90% і підвищеної дратівливості - у 92%. Зазначена тенденція є результуючим елементом комплексної реабілітації. Про значення в її підсумковому ефекті оптимізованої дієтотерапії говорить той факт, що в групі контролю регрес суб'єктивних симптомів ІХС був на 3-11% менш виражений. Адекватна фізіологічним потребам корекція харчування сприяла значному (з 45,7% до 20,3%) зменшенню числа осіб з мікросимптомами вітамінного дефіциту, підтверджуючи, тим самим, репрезентативність встановлених аналітичним шляхом закономірностей.

Додаткові позитивні зрушення в функціональному стані обстежуваних осіб основної групи по відношенню до контролю, мали істотний опосередкований вплив на їх психопатологічний профіль. Згідно одержаних даних, якщо до санаторної реабілітації середньозважена вираженість психічних змін в основній і контрольній групах оцінювалася, відповідно, в 2,2 і 2,0 бали, то після оздоровлення вона становила 0,7 і 1,0 бали, що свідчить про 1,4-кратну інтенсифікацію позитивних клінічних змін при модифікації дієтологічної програми. Серед валового спектру вивчених психопатологічних синдромів найбільшої уваги заслуговує переведення таких показників, як почуття тривоги, іпохондрії і астенії, з вираженої міри прояву (3 бали) до стану з періодичним, нерізко вираженим характером (1 бал).

Для інтегральної оцінки реабілітаційного ефекту санаторно-курортного етапу, вивчено стан індивідуальної адаптації у контрольного контингенту на момент виписки. Ми виходили з того, що контрольовані нами механізми адаптогенезу є квінтесенцією діяльності організму в цілому, передусім, за двома параметрами: метаболічним і гомеостатичним, суттєве місце в реалізації яких займає чинник харчування. Аналіз ЕСК і СПІ в контексті формування системного структурного “сліду” адаптації показав, що в основній групі тільки у 8% обстежуваних реєструвався 4-й рівень напруги, для якої характерна недостатність адаптаційних механізмів. В контролі стан незадовільної адаптації, при якому функціональні можливості організму знижені, відзначався в 2,5 рази частіше і сягав 20% від числа спостережень.

Таким чином, результати апробації рекомендованих вимог до аліментарної програми хворих на ІМ, показали, що їх впровадження в санаторно-курортних закладах дозволить значно підвищити медичну ефективність цих заходів.

ВИСНОВКИ

1. Одним з головних елементів комплексних відновлюваних програм у санаторних відділеннях для післяінфарктних хворих є адекватна дієтотерапія. Оптимізація її біологічної дії неможлива без використання біологічно активних добавок. Розроблені гігієнічні вимоги щодо харчових раціонів, режиму харчування, призначення нутріцевтиків та парафармацевтиків мають суттєвий гомеостатичний потенціал та забезпечують підвищення медичної ефективності санаторної реабілітації при інфаркті міокарда.

2. Методологічною основою парадігми організації санаторно-курортної дієтотерапії післяінфарктних хворих є використання функціонально-гомеостатичної концепції, яка розроблена з урахуванням специфіки відповідних санаторно-курортних закладів і дозволяє реалізувати функції харчування на рівні, що відповідає стану та функціональним можливостям “критичних” органів і систем.

3. У відділеннях реабілітації оздоровлюються особи здебільшого (93,8%) старшого віку (після 40 років), чоловічої статі (95,8%), ростом 170,60,3 см (=2,8 см) і масою тіла 73,60,5 кг (=4,7 кг) з переважаючим нормостенічним типом конституції (64,8%), превалюючими характерними особливостями фонового (при надходженні на реабілітацію) харчового статусу, у яких є субоптимальне заповнення, що свідчить про ранні прояви дисбалансу анаболічних і катаболічних процесів, потреби організму в білку (показник білкового харчування 741, коефіцієнт альбуміни/глобуліни 1,160,06); гіперліпопротеїнемію ІІБ або 1V типів, що поєднується з недостатністю вітамінів - до 94,6% і мінеральних речовин - до 27,4% обстежених.

4. Фактичні санаторні раціони післяінфарктних хворих характеризуються перевищуючим фізіологічні потреби вмістом енергоємких нутрієнтів - білків, жирів, вуглеводів - в 1,2...2,3 рази, в тому числі: білків тваринного походження в 1,8 рази, насичених жирних кислот в 2,5 рази, моно- і дисахаридів в 2,3 рази, на фоні 14...80% дефіциту вітамінів (за винятком Є і В6) і дисбалансу мінеральних речовин, критичними показниками якого є 20,0% недостатність цинку і 71,5% - йоду.

5. При регламентуванні базисної енергетики харчування контрольного контингенту в рамках санаторної групової дієти 10і необхідно орієнтуватися на його середньозважені енерговитрати, що дорівнюють 2600 ккал/24 год.

Оптимальний середньозважений рівень споживання післяінфарктними хворими харчового білка, обгрунтований факторіальним методом і експериментально підтверджений, складає 100 г/доб, в т.ч. 50 г/доб - тваринного походження.

Рекомендоване споживання жирів, що забезпечує оптимізацію їх метаболізму і перекисного окислення, аліментарну профілактику впливу ризик-факторів ІХС і інфаркта міокарда, становить 80 г/доб, в т.ч. ПНЖК -6, ПНЖК -3 і НЖК, відповідно, 24 г/доб, 4 г/доб і 120 г/доб.

Адекватним, з точки зору міжнутрієнтних взаємозв'язків і превентивної дієтотерапії при патології, що вивчалася, є вміст вуглеводів в добових раціонах, в середньому, 370 г, в т.ч. 65 г повинно приходитися на моно-, і дисахариди. Потреба в харчових волокнах складає 30 г.

Споживання вітамінів в кількостях, що дорівнюють по вітамінах А, Е, С, тіаміну, рибофлавіну, В6, ніацину, В12 і фолату, відповідно,: 1,0; 20,0; 100,0; 2,0; 2,2; 3,2; 25,0; 0,003 і 0,2 (мг/доб) забезпечує оптимізацію вітамінного статусу досліджуваного контингенту.

Аліментарне надходження макро-, мікроелементів, що складає (мг/доб): калій - не менш 5000, натрій - не більш 4000, кальцій - 1000, фосфор - 1200, магній - 600, залізо -15, цинк - 20, йод - 0,2, забезпечує належний біологічний ефект призначеної для післяінфарктних хворих дієтотерапії.

Специфікація орієнтованого, середньодобового набору продуктів, максимально збалансованого за харчовими речовинами стосовно фізіологічних потреб осіб групи спостереження, складає (г/доб): хліб житній - 150, хліб пшеничний - 150, борошно пшеничне - 15, крохмаль картопляний - 5, макаронні вироби - 10, крупи, бобові - 75, картопля - 350, овочі - 450, фрукти свіжі, ягоди - 200, соки фруктові - 200, кефір - 200, сметана - 20, сир твердий - 20, сир - 70, яйце - 1/3 шт, риба і рибопродукти - 100, м'ясо і субпродукти - 95, ковбасні вироби - 5, птиця - 25, масло вершкове - 30, олія - 30, томат-паста - 3, дріжджі - 1, чай - 2, какао - 1.

З урахуванням особливостей метаболічних процесів післяінфарктних хворих і технічних можливостей їдалень сучасних санаторіїв, в тематичних спеціалізованих відділеннях найбільш раціональним є п'ятиразове харчування з таким розподілом валової енергоцінності за окремими прийомами їжі: перший сніданок о 8-9 год. - 25% калорійності раціону, другий сніданок о 11-12 год. - 15%, обід о 14-15 год. - 35%, вечеря о 18-19 год. - 20%, на ніч о 21 год. - склянка кисломолочного напою (5%).

В аспекті розвитку наукових даних про нутрієнтні потреби осіб, що проходять реабілітацію, рекомендований продуктовий набір та режим харчування, розроблені модель-схема харчових раціонів і орієнтовне універсальне семиденне меню. Їх натурною апробацією встановлено, що для оптимізації хімічного складу та протекторно-фармакодинамічного ефекту аліментарних впливів в контексті комплексної реабілітаційної програми доцільним є застосування біологічно активних добавок до їжі за розробленими схемами:

а) Нутрицевтиків - для нормалізації статусу лімітованих нутрієнтів: ПНЖК -3 - “Ейконол” (8 капсул на добу по 1 г); вітамінів С, тіаміну, рибофлавіну, ніацину - “Ундевіт” (1 драже на добу); мінеральних речовин - калію, кальцію і магнію - пшеничні зародкові пластівці (60 г на добу). Їх прийом у поєднанні з скорегованим харчуванням забезпечує зниження рівня ХС, ХС ЛПНЩ і ТГ на 9-20%, а також гіперфібріногенемії та протромбінової активності на 9,2%, при збільшенні коефіцієнту ПНЖК/НЖК і квоти ПНЖК-3 в мембранах еритроцитів і тромбоцитів відповідно до 0,77 і 8,42%, 0,90 і 7,36%; досягненні концентраціями лімітованих вітамінів та їх метаболітів, мінеральних речовин в біологічних середовищах фізіологічних значень, що зумовило нівелювання в крові рівня паратгормона на 34,3 пг/мл, клінічних проявів дефіциту вітаміну С на 40% і вітамінів групи В на 26,7%;

б) Парафармацевтиків - для інтенсифікації дієтотерапії антиатерогенної (“Пента концентрат” фірми “Team Up” (США)) та нормалізуючої функціональний стан серцево-судинної системи (“Кофермент Ку 10” фірми “Bioenergy Nutrients” (США)) дії, а також детоксикації організму, нормалізації функціонального стану “критичних” гомеостатуючих систем у осіб, що поступають з регіонів з забрудненим навколишнім середовищем (програма “New Lіfe” фірми “Team Up” (США)). Основними проявами потенціювання гомеостатичної спрямованості харчових раціонів зазначених біологічно активних добавок на рівні біологічних середовищ є додаткове середньозважене (на 5-10%) збільшення оптимізуючих тенденцій у ліпідному, антиоксидантному, імунному статусах, складі фосфоліпідів клітинних мембран, загальних показниках крові при паралельному зниженні уринарного та гематологічного вмісту ксенобіотиків, збільшенні кількості хворих з їх фізіологічною концентрацією відповідно на 20-25% і 10-35%. В цілому, вживання біологічно активних добавок збільшує квоту осіб з біохімічними показниками біологічних середовищ в межах фізіологічних коливань в 1,2-1,4 рази.

Впровадження рекомендованної дієтологічної програми біологічно активних добавок, забезпечує паритетність анаболічних і катаболічних процесів в організмі, додаткове позитивне зрушення значень показників центральної гемодинаміки, функціональних можливостей організму (фізичної та розумової працездатності) - в середньому на 10-30%, при 20-відсотковому збільшенні кількості осіб з вираженими (темп приросту зрушення показника більше 25%) параметрами відновлювального характеру за приведеними критеріями, а також інтенсифікацію відносно контролю сприятливої динаміки субєктивних проявів при клінічних синдромах ІХС та інфаркта міокарда, наявності мікросимптомів недостатнього харчового статусу (середньозважений регрес при відхиленні від норми - 13%), психопатологічному профілі (1,4-х кратне зниження вираженості індикаторних психопатологічних синдромів), стані адаптогенезу до негативних факторів екзо-, ендоекології (зменшення в 2,5 рази відносної квоти осіб з недостатністю метаболічних та гомеостатичних адаптаційних механізмів).

Автор висловлює глибоку вдячність Абрамову Віктору Васильовичу, доктору медичних наук, професору, проректору з навчальної та позабюджетної роботи Дніпропетровської медичної академії за підтримку в організації і проведенні клінічних досліджень, консультативну допомогу в оформленні дисертації, теплоту та доброзичливість у відношеннях при виконанні даної роботи.

СПИСОК РОБІТ, ЯКІ ОПУБЛІКОВАНІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

Санаторно-курортная диетотерапия больных, перенесших инфаркт миокарда/ В.И.Пономаренко, Г.В.Дзяк, В.В.Ванханен, В.В.Абрамов.-Запорожье: Видавець, 1997. - 144с. (главы 4, 5, 6 - С. 81-131 - самостоятельные).

Биологически активные добавки в санаторно-курортной диетотерапии больных ишемической болезнью сердца/ В.И.Пономаренко, Г.В.Дзяк, В.В.Абрамов, В.В.Ванханен. - Киев: Тамед, 1998.-160с. (главы 3, 4, 5, 6, 7 - С. 70-132 - самостоятельные).

Статті в наукових виданнях

Нова концепція санаторно-курортної дієтотерапії /В.В.Ванханен, В.І.Поно-маренко, Н.М.Денисенко, А.П.Штепа // Медичні перспективи. - 1996. - № 1. - С.79-81.

Абрамов В.В., Пономаренко В.І., Ванханен В.В. Вплив оптимізації дієтотерапії на медико-біологічну ефективність санаторно-курортного етапу реабілітації післяінфарктних хворих//Медичні перспективи. - 1997. - Т.2, № 1. - С.54-58.

Энергетика питания постинфарктных больных на этапе санаторно-курортной реабилитации/ Пономаренко В.И., Ванханен В.В., Полянчиков В.А. и др.// Медицинская реабилитация, курортология, физиотерапия. - 1997. - № 1. - С.55-57.

Пономаренко В.І. Фоновий харчовий статус хворих, що перенесли інфаркт міокарда, які надходять до санаторно-курортних закладів// Медичні перспективи. - 1997. - Т.2, № 4. - С.77-80.

Пономаренко В.И. Экспериментальное обоснование антиатерогенного действия биологически активной добавки “Пента концентрат” и возможности повышения эффективности санаторной диетотерапии// Медицинская реабилитация, курортология, физиотерапия. - 1997. - № 4. - С.32-34.

Эпидемиологические аспекты алиментарного фактора в этиопатогенезе ишемической болезни сердца и инфаркта миокарда/В.В.Абрамов, В.В.Ванханен, В.И.Пономаренко, В.В.Коломиец//Международный мед.журнал. - 1997.- № 3. - С.85-86.

Пономаренко В.И. Биологические аспекты организации питания постинфарктных больных на этапе санаторно-курортной реабилитации// Проблемы профилактической медицины: Сб.статей. - Донецк: Лыбидь, 1997. - С.94-97.

Пономаренко В.И.Функционально-гомеостатическая теория питания: моди-фицированная система взглядов на питание здорового и больного человека// Актуальные проблемы санаторно-курортной диетотерапии: Сб. науч.тр. - Запорожье, 1997. - С.9-13.

Пономаренко В.И. Роль санаторного этапа в общей системе реабилитации больных инфарктом миокарда// Там же.- С. 55-60.

Пономаренко В.И. Роль пищевых жиров в оптимизации медико-биологической эффективности санаторной диетотерапии постинфарктных больных //Там же. - С.60-63.

Роль биологически активных добавок в оптимизации эффективности вторичной алиментарной профилактики эссенциальной артериальной гипертензии у больных инфарктом миокарда на этапе санаторно-курортной реабилитации / Пономаренко В.И., Ванханен В.В., Коломиец В.В. и др.// Вестник гигиены и эпидемиологии. - 1998. - Т.2, № 1. - С.58-64.

Ванханен В.В., Пономаренко В.И. Требования к биологически активным добавкам, применяемым в санаторных отделениях реабилитации постинфарктных больных// Вестник гигиены и эпидемиологии. - 1998. - Т.2, №1, приложение. - С.36.

Пономаренко В.И. Возможности повышения эффективности санаторно-курортной диетотерапии постинфарктных больных с помощью биологически активных добавок к пищевому рациону//Медицинская реабилитация, курортология, физиотерапия. - 1998. - № 1. - С. 10-15.

Пономаренко В.І., Абрамов В.В., Ванханен В.В. Роль біологічно активних додатків у забезпеченні вітамінної повноцінності дієтотерапії у санаторних відділеннях кардіологічного профілю//Медичні перспективи. - 1998. - Т.III, № 2. - С.89-92.

Включение препарата эйконол в пищевой рацион постинфарктных больных на санаторно-курортном этапе реабилитации/ Ванханен В.В., Пономаренко В.И., Цуцков В.Е. и др.// Медицинская реабилитация, курортология, физиотерапия. - 1998. - № 3.- С. 34-36.

Роль биологически активных добавок в алиментарной профилактике антропогенных химических микроинтоксикаций и их неблагоприятного воздействия на эффективность санаторно-курортной реабилитации постинфарктных больных/Пономаренко В.И., Ванханен В.В., Денисенко Н.М., и др.// Вестник гигиены и эпидемиологии. - 1998. - Т.2, № 2. - С. 183-189.

Тези

Семеренко С.А., Пономаренко В.И., Ванханен В.В. Гигиенические аспекты оптимизации нутриентного состава рационов массового питания с целью алиментарной профилактики неинфекционной заболеваемости// Тез. доп. III міжнар. конф. “Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур.-Дніпропетровськ, 1996.-Т. 2, Ч.2. - С. 24-25.

Парадигма санаторно-курортной диетотерапии/ В.И.Пономаренко, В.В.Ванханен, В.Е.Цуцков, А.П.Штепа// Материалы науч.-практ.конф. “Актуальные вопросы профилактической медицины”. - Харьков: ХГМУ, Хар.обл.СЭС. - 1996. - С.64-69.

Пономаренко В.И., Ванханен В.В., Цуцков В.Е. Энергетика питания контингента, оздоравливающегося в специализированных санаторно-курортных учреждениях//Тез. докл.науч.-практ.конф. “Актуальные вопросы курортологии”. - Евпатория, 1996. - С.60.

Пономаренко В.И. Состояние Бердянской курортно-рекреационной зоны и перспективы ее развития//Тез.докл. Междун. науч.-практ.конф. “Природные лечебные ресурсы, современная теория и практика бальнеогрязелечения, правовые аспекты охраны и эксплуатации месторождений минеральных вод и лечебных грязей”.- Саки. - 1996. С.45.

Состояние фактического питания постинфарктных больных на этапе санаторно-курортной реабилитации/Ванханен В.В., Пономаренко В.И., Денисенко Н.М. и др.//Матеріали наук.-практ.конф. “Гігієнічні проблеми охорони здоров'я населення”. - Дніпропетровськ: Поліграфіст. - 1997. - С.278-280.

Пономаренко В.И. Принципы организации питания постинфарктных больных в санаторно-курортных учреждениях// Там же. - С.289-292.

Пономаренко В.И. Физиолого-гигиенические требования к санаторным алиментарным программам постинфарктных больных//Матеріали Української наук.-практ. конф. з між.участю “Нетрадиційні методи діагностики і лікування в курортній практиці”. - Ч.1. - 1997. - С.33-36.

Пономаренко В.И. Научные основы вторичной алиментарной профилактики инфаркта миокарда в современных специализированных санаторно-курортных учреждениях (отделениях)// Там же. - С.80-85.

Пономаренко В.И. Значение адекватного витаминного статуса для оптимизации эффективности реабилитации алиментарных программ в специализированных санаторно-курортных отделениях кардиологического профиля // Там же.- Ч. II.- С. 107-112.

Санаторно-курортная диетотерапия: новая теория методологических принципов организации/ В.В.Ванханен, В.И.Пономаренко, В.А.Полянчиков, В.Е.Цуцков//Сб. науч. тр. “Вопросы валеологии и экологии в традиционной и нетрадиционной медицине”. - Днепропетровск: Полиграфист. - 1997. - С.36.

Ванханен В.В., Пономаренко В.И., Цуцков В.Е. Методические аспекты применения биологически активных добавок к пищевым рационам в техногенно напряженной зоне// Тез. докл. междун. экосимпозиума “Программа выживания в условиях техногенного прессинга”. - Днепропетровск. - 1998. - С.13-14.

Ванханен В.В., Пономаренко В.И., Цуцков В.Е. Физиолого-гигиенические основы применения биологически активных добавок к пищевым рационам при сердечно-сосудистых заболеваниях // Сб. науч.-практ. статей.- Днепропетровск.-1998. - С. 306-307.

13. Гигиенические требования к режиму питания и структуре рационов при организации диетотерапии в специализированных санаторно-курортных учреждениях /Ванханен В.В., Полянчиков В.А., Пономаренко В.И. и др.// Матеріали наук.-практ. конф. “Навколишне середовище і здоров'я населення”. - Дніпропетровськ: Поліграфіст.-1998. - С.86-87.

АНОТАЦІЇ

Пономаренко В. І. Аліментарна реабілітація хворих, що перенесли інфаркт міокарда, в санаторно-курортних закладах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14. 02. 01 - гігієна, медичні науки. - Національний медичний університет, Київ, 1999.

Дисертація присвячена питанням обгрунтування гігієнічних вимог до санаторної аліментарної реабілітації хворих, що перенесли інфаркт міокарда. В роботі приведені нові науково обгрунтовані результати та здійснені нові розробки в області нутріціології при інфаркті міокарда, що базуються на функціонально-гомеостатичній концепції. Розглянуті методологічні передумови до регламентування харчування контрольного контингента, обгрунтовано рівні споживання енергії та нутрієнтів з адаптацією до їх значень діючого продуктового набору. Отримали розвиток вимоги до режиму дієтотерапії, структури раціонів, що консолідовано в універсальному орієнтовному семиденному меню. Приведена парадигма потенціювання медичної ефективності аліментарної програми за допомогою біологічно активних добавок.

Ключові слова: профілактика, інфаркт міокарда, харчування, біологічно активні добавки.

Ponomarenko V. I. Alimentary reabilitation of the post-infarction patients in the health resort establishments. Manuscript.

The dissertation for Doctor of Medicine Science Degree of speciality 14. 02. 01. - Hygiene, Medical sciences. - The National Medical University, Kiev, 1999.

The dissertation is devoted to the questions of substantiation of the hygienic requirements of the post-infarction patients. The new scientific substantiated results are described in the dissertation besides the new working outs in the field of clinical diet of the post-infarction patients based on the functional-homeostatic conception are mentioned in the research-work.

The metodological prerequisites to the requlations of nutrition of the tasted contingent are given, the levels of consuming of energy and nutrients with an adaptation to their meanings of the functioning product-set are substantiated in the research-work.

The requirements to the regime of diet theory, structure of the rations have been developed. They were described on the example of universal proximate 7-day menu.

The paradigm of potentiality of effectiveness alimentary program with a help of biological active aditions are given in the research-work.

Key words: health resorts, infarction-miokarda, nutrition, biological active aditions.

Пономаренко В.И. Алиментарная реабилитация постинфарктных больных в санаторно-курортных учреждениях. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.02.01 - гигиена, медицинские науки.- Национальный медицинский университет, Киев, 1999.

Диссертация посвящена вопросам обоснования гигиенических требований к санаторной алиментарной реабилитации постинфарктных больных. Предложена функционально-гомеостатическая концепция регламентирования пищевых программ, основанная на учении о функциях пищи и ее биологическом действии на организм. Показано, что важной предпосылкой полного использования профилактических и лечебных свойств диетотерапии является учет онтогенетических и половых особенностей обменных процессов, антропометрического и пищевого статуса оздоравливаемого контингента. В отделениях реабилитации находятся, преимущественно, (93, 8%) лица старших возрастов (после 40 лет), мужского пола (95,8%), с преобладающим типом конституции нормостеническим (64,8%). Превалирующими трофическими особенностями поступающих больных является дисбаланс анаболических и катаболических процессов, гиперлипопротеинемия IIб или IV типов, сочетающиеся с гиповитаминозными и гипомикро-, макроэлементозными состояниями. Фактические санаторные рационы, имеющие 1,2…2,3-х кратный избыток энергонесущих нутриентов на фоне 14…18% и 20…72% дефицита, соответственно, витаминов и микроэлементов, не обеспечивают должной вторичной алиментарной профилактики инфаркта миокарда. В ходе комплексных натурных исследований доказано, что при регламентировании питания контрольного контингента необходимо ориентироваться на его средневзвешенные энерготраты, равные 2600 ккал/24 ч, потребности (г/сут) в белках-100, жирах-80, в т.ч. ПНЖК -6, ПНЖК -3 и НЖК-24, 4, 20; углеводах - 370, в т.ч. моно-, дисахаридах-65; пищевых волокнах-30, витаминах А, Е,С, тиамине, рибофлавине, В6, ниацине, В12, и фолате (мг/сут) - соответственно 1,0; 20,0; 100,0; 2,0; 2,2; 3,2; 25,0; 0,003 и 0,2; минеральных веществах: калии, натрии, кальции, фосфоре, магнии, железе, цинке и йоде (мг/сут) - не менее 5000, не более 4000, 1000, 1200, 600, 15, 20 и 0,2. С учетом энергетических и нутриентных потребностей, особенностей метаболических процессов и санаторной комплексной реабилитационной программы обоснованы примерный суточный набор продуктов и режим питания. Установлено, что общепринятым алиментарным путем практически невозможно удовлетворить потребность постинфарктных больных в ПНЖК -3, витаминах С и группы В; целесообразна дополнительная, превентивной направленности оптимизация статуса кальция, калия и магния. Кроме того, необходимо потенцирование мер по детоксикации организма в связи с высокой распространенностью антропогенных микроинтоксикаций и нивелированию влияния риск-факторов тематической патологии. Показано, что их быстрая и эффективная реализация осуществима при использовании биологически активных добавок (БАД). Разработаны парадигма научных основ применения БАД, а также базисный вариант назначения нутрицевтиков и парафармацевтиков ведущих отечественных и зарубежных фирм. Внедрение рекомендуемой диетотерапии, дополненной БАД, обеспечило снижение в 2,5 раза относительной квоты лиц с недостаточностью метаболических и гомеостатических адаптационных механизмов, а также, в среднем до 10%, увеличение функциональных возможностей волонтеров.

Ключевые слова: профилактика, инфаркт миокарда, питание, биологически активные добавки.

Размещено на Allbest.ru