Оптимізація методів і обґрунтування диференційованих строків оздоровлення та відновлювального лікування найбільш поширених захворювань у санаторіях-профілакторіях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

14.01.33 -- курортологія та фізіотерапія

Оптимізація методів і обгрунтування диференційованих строків оздоровлення та відновлювального лікування найбільш поширених захворювань у санаторіях-профілакторіях

Скиба Вадим Миколайович

Одеса -- 1999

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі фізіотерапії, медичної реабілітації та курортології Одеського державного медичного університету МОЗ України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Кенц Вадим Володимирович, Одеський державний медичний університет, професор кафедри фізіотерапії, медичної реабілітації та курортології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Лисенюк Віктор Павлович, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, завідувач кафедрой нетрадиційної медицини;

доктор медичних наук, професор Тондій Леонід Дмитрович, Харьківська державна медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедрой фізіотерапії та курортології.

Провідна організація: Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України, кафедра медичної реабілітації, фізіотерапії та курортології, м. Сімферополь.

Вчений секретар спеціалізованої Вченої ради, к. м. н., старший науковий співробітник Дмитрієва Г.О.

Анотація

Скиба В. М. Оптимізація методів та обґрунтування диференційованих строків оздоровлення і відновлювального лікування найбільш поширених захворювань в санаторіях-профілакторіях. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.33 -- Курортологія і фізіотерапія, Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології МОЗ України, Одеса, 1999 р.

В дисертаційній роботі проведено аналіз зміни стану та діяльності санаторіїв-профілакторіїв України за нових соціально-економічних умов. Розглянуто численні сторони їх профілактичної та лікувальної роботи, представлено рекомендації до їх оптимізації. Вивчено питання диференційованих термінів оздоровлення і відновлювального лікування. Визначено терміни: оздоровлення -- 14 дн, лікувально-профілактичний -- 18 дн, лікувально-реабілітаційний -- 21-24 дн. Залежно від фаху, умов роботи і характеру розповсюдженої патології керівництво С-П може деякою мірою змінювати їх у конкретному С-П.

Ключові слова: санаторій-профілакторій, оздоровлення, медична реабілітація, лікувальні комплекси, диференційовані терміни.

Annotation

Skyba V.M. Optimization of the methods and basing of differential periods of sanitation and recovery medical treatment for the mostly spread diseases in sanatoria-dispensaries. Manuskript.

Dissertation for the searching of the scientific degree of the Candidate of Medical Sciences in speciality 14.01.33 -- Balneology and physiotherapy, Ukrainian research institute of medical rehabilitation and balneology MPH of Ukraine, Odessa, 1999.

In the subject thesis there has been analysed the changing of the Ukrainian sanatoria-dispensaries state and activities in new social-economical conditions.

The numerous aspects of their prophylactic amd medical work have been considered, the recommendations to their optimization have been given.

There have been learnt the questions of differential periods for sanitation and recovery medical treatment. There have been determined: sanitation period -- 14 days, medical-prophylactic -- 18 days, medical-rehabilitation period -- 21-24 days.

According to a profession, work conditions and character of the spread pathology the administration of the sanatorium-dispensary can change them to some extent in every concrete sanatorium-dispensary.

Key words: sanatorium-dispansery, sanitation, medical-rehabilitation, medicinal complexes, differential periods.

Аннотация

Скиба В.Н. Оптимизация методов и обоснование дифференцированных сроков оздоровления и восстановительного лечения наиболее распространенных заболеваний в санаториях-профилакториях. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.33 -- Курортология и физиотерапия, Украинский научно-исследовательский институт медицинской реабилитации и курортологии МЗ Украины, Одесса, 1999 г.

Диссертация посвящена изучению медицинской деятельности санаториев-профилакториев (С-П) Украины в целях определения оптимальных методов их профилактической и лечебной деятельности, обоснования дифференцированных сроков оздоровления и восстановительного лечения и изучения возможностей в дальнейшем их реструктуризации в соответствии с новыми социально-экономическими условиями, возникшими в стране.

Для достижения поставленных целей и задач натурным методом было обследовано 40 С-П, получены материалы анкетного обследования в 123 С-П, изучены медицинские отчеты всех областных отделении Фонда социального страхования Украины за 1991, 1996-1998 гг. Изучено 1305 анкет, заполненных лицами, которые оздоравливались и лечились в С-П разных областей страны. Помимо этого клинико-инструментальные исследования были проведены у 193 больных, лечившихся в С-П. Исследования проводились по пяти основным нозологическим формам: ишемическая болезнь сердца, гипертоническая болезнь, язвенная болезнь желудка, и двенадцатиперстной кишки, остеоартроз, остеохондроз позвоночника и его неврологические проявления (в основном радикулярные синдромы).

Исследования показали, что в 1991 г. в Украине функционировало 540 С-П, а в 1998 -- уже 362. Сократилось не только общее количество С-П, но и стало уменьшаться количество коек -- увеличилось число 50-коечных С-П и уменьшилось -- 300-100-коечных. Изменились и особенности медицинской деятельности С-П: появились диагностические кабинеты, расширился контингент обслуживаемых больных (по нозологическим формам), развиваются амбулаторные формы работы, организуются реабилитационные кабинеты и отделения. С-П стали внедрять хозрасчетные формы работы. Система С-П приспосабливается к новым социально-экономическим условиям.

Нами разработаны рекомендации по наиболее эффективному, оптимальному и дифференцированному использованию физических методов лечения, психо-, кинезо-, рефлексо- и диетотерапии, а также ограниченному применению медикаментов в зависимости от контингентов больных, связанных со спецификой труда и преимущественной заболеваемости, включая профессиональную патологию, на конкретных предприятиях и в учреждениях, за которыми закреплены С-П.

Мы считаем, что уровень развития медицинской науки и практики позволяет уменьшить продолжительность оздоровления и лечения в С-П и ввести в них дифференцированные сроки профилактической и лечебной работы. Уменьшение продолжительности пребывания в С-П должно осуществляться с учетом общего состояния больного, стадии заболевания и выраженности патологического процесса. Наши исследования и материалы литературы свидетельствуют о том, что продолжительность общего оздоровления может ограничиваться 14 дн, условно это можно назвать сроком рекреации. У больных с хронической сердечнососудистой и гастроэнтерологической патологией вне фазы обострения заболевания достаточным является срок 18 дн -- лечебно-профилактический. Большее время, как показали наши наблюдения, необходимо для проведения восстановительного лечения в С-П после перенесенных инфаркта миокарда, травм и обострений заболеваний нервной и пищеварительной систем, опорно-двигательного аппарата -- не менее 21-24 дн -- лечебно-реабилитационный срок. Внедрение в практику разработанных нами дифференцированных сроков оздоровления и лечения в С-П позволило оптимизировать профилактический и лечебный процессы в С-П, сделав их более доступными для многих трудящихся.

Ключевые слова: санаторий-профилакторий, оздоровление, медицинская реабилитация, лечебные комплексы, дифференцированные сроки.

1. Загальна характеристика роботи

санаторій профілакторій лікувальний

Актуальність проблеми. Санаторії-профілакторії (С-П) України -- особлива група лікувально-профілактичних закладів, які перебувають у віданні профспілок України і на матеріальному утриманні конкретних підприємств або установ. Перші з них з'явилися в Україні у 20-х роках нашого століття у вигляді нічних санаторіїв при протитуберкульозних диспансерах. Пізніше вони дістали сучасну назву і були призначені для оздоровлення і лікування переважно працюючих осіб без відриву від роботи, а також студентів без відриву від навчання. С-П створювали, головним чином, для оздоровлення робітників важких і шкідливих професій. Вони розташовувалися у містах і селищах міського типу неподалік від промислових підприємств для того, щоб робітник міг після роботи отримати в них оздоровчі або лікувальні процедури, поїсти, переночувати, а вранці знову піти або поїхати на роботу. Студентські С-П розташовувалися або в гуртожитках, або неподалік від них. Невелика частина С-П функціонувала при закладах агропромислового комплексу.

У невеликій кількості С-П, розташованих на курортах, допускалося оздоровлення та лікування з відривом від роботи, під час відпустки. Деякі з місцевих С-П були змушені працювати у цьому режимі в зв'язку з особливостями контингентів, які вони обслуговували: робітники та службовці транспорту, лісового господарства, деякі групи будівельників, нафтовиків та інших осіб, що працюють за вахтовим методом.

Система С-П стала унікальною формою системи профілактики і лікування працюючих, яка не мала і не має аналогів в інших країнах (Є.В. Лукашевський, 1971; Н.А. Трофимов, 1983; С.В. Строганов, В.В. Кенц та ін., 1987; І.Б. Оранський, 1989; В.В. Кенц, О.О. Лобенко, 1996; Є.О. Косовєров, А.І. Сухенко, 1996; С. Ломакін, 1997; В.В. Кенц, Є.О. Косовєров, Н.О. Андреєва, 1998 та ін.).

На 1991 рік в Україні функціонувало близько 540 С-П, серед яких було багато побудованих за індивідуальними проектами і чудово обладнаних. Це, в першу чергу, ті з них, які обслуговували трудівників великих підприємств металургічної, гірничої та атомної промисловості, а також заводів системи важкого машинобудування, що мали сильну економічну основу й матеріальну базу. В С-П здійснювалися всі види профілактики особливо професійних захворювань, прищеплювалися навички здорового способу життя.

Робітники і службовці, селяни, студенти могли отримати високоякісну, переважно немедикаментозну допомогу при терапевтичних, неврологічних, ортопедотравматологічних, гінекологічних, професійних захворюваннях, а також стоматологічне лікування без відриву від роботи. В окремих С-П передбачалася можливість проведення лікувально-оздоровчих змін для хворих із закритими формами легеневого туберкульозу.

Ще у другій половині 80-х років у С-П не планувалася медична реабілітація різних груп трудящих, хоча в літературі й висловлювалися побажання щодо цього (В.В. Кенц, Г.О. Горчакова, 1984; Р.Б. Гальбрайх, 1987; Я.І. Маруха, 1989). Однак надалі було визнано за доцільне розвивати в них відновлювальне лікування і проводити реабілітацію певних груп хворих, особливо осіб із травмами опорно-рухового апарату, які спричиняють найбільш тривалу непрацездатність.

Поступово в С-П розвивалася допомога дітям, особливо влітку. Потім з'явилися зміни (заїзди) для батьків з дітьми. А після Чорнобильської катастрофи багато потерпілих жили, оздоровлювалися і отримували відновлювальне лікування в кращих С-П країни (В.В. Кенц, 1991; В.Г. Бебешко та ін., 1992, 1996, 1997; В.І. Поберська та ін., 1997, 1998).

Важливим є й те, що для робітників і службовців конкретних підприємств, для студентів усе це здійснювалося і здійснюється безкоштовно або за пільговими умовами за символічну платню. Мережа С-П була і поки що залишається суттєвим додатком до загальної системи охорони здоров'я.

У зв'язку зі змінами соціально-економічних умов в Україні, починаючи з 1991 р. кількість С-П почала зменшуватися, змінюються структура і особливості їх роботи. С-П адаптуються до нових умов життя країни й суспільства. Цей процес триває. Нині в країні функціонує близько 360 С-П. Необхідно проаналізувати те, що з ними відбувається. Які зміни виникають в особливостях роботи, у контингентах хворих і тих, хто оздоровлюється? Необхідно скласти прогноз існування і виживаності С-П як оздоровчих закладів, які не розповсюджені в країнах з ринковою економікою. Доцільно обгрунтувати і розробити нові нормативні та рекомендаційні документи, які відображають пристосування С-П до нових соціально-економічних умов, оптимізують їх медичну діяльність. При цьому важливо взяти до уваги, що багато які з них є закладами, спеціально збудованими для надання профілактичної та лікувальної допомоги, мають численні кабінети апаратної, водо-, тепло- і грязелікарні, зали ЛФК, кабінети масажу, рефлексо-психотерапії, басейни, сауни, спортивні майданчики тощо. Було б вельми нерозумно все це втратити, та ще й за умов погіршення здоров'я населення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов'язана з плановими науково-дослідними роботами кафедри фізіотерапії, медичної реабілітації та курортології Одеського державного медичного університету, в яких вивчалися питання розвитку санаторно-курортної справи в Україні в цілому і С-П зокрема (№№ державної реєстрації 0196U 017676, 0196U17673, 0197U000242, 0198U007295).

Мета і задачі роботи. Підвищити ефективність роботи санаторіїв-профилакторіїв України шляхом оптимізації їх оздоровчої та лікувальної діяльності на базі переважного застосування фізичних лікувальних засобів з урахуванням їх адаптації до нових соціально-економічних умов.

Задачами роботи є:

1) Вивчити стан і динаміку змін у мережі санаторіїв-профілакторіїв України в нових, соціально-економічних умовах.

2) Обгрунтувати оптимальні методи та комплекси оздоровлення та відновлювального лікування з використанням фізичних факторів.

3) Обгрунтувати оптимальні строки оздоровлення і лікування в С-П для різних груп оздоровлюваних і хворих.

4) Розробити рекомендації щодо оптимізації структури С-П та проведення в них лікувально-профілактичної та діагностичної роботи.

Наукова новизна роботи. Вперше в історії санаторіїв-профілакторіїв України зроблено науковий аналіз стану їх мережі в країні. Вивчені особливості їх оздоровчої та лікувальної роботи. Вперше виявлені та проаналізовані тенденції до зміни їх структури і діяльності в нових соціально-економічних умовах.

Науково обгрунтовані та визначені ефективні методи та диференційовані строки оздоровлення, реабілітації і лікування в С-П різних груп хворих.

Практичне значення роботи. Розроблені рекомендації щодо оптимізації лікувально-профілактичних методов та компллексів у С-П. Зокрема, визначення диференційованих термінів оздоровлення і лікування для осіб із важкими й шкідливими умовами праці, а також для різних груп хворих дозволило всім С-П раціонально використовувати свої можливості для досягнення вказаної мети.

Нами розроблені, затверджені в МОЗ України та впроваджені в діяльність С-П такі інструкції й методичні рекомендації:

1. Организация оздоровления и лечебной работы в санаториях-профилакториях Украины (ведомственная инструкция, МЗ и ФСС Украины). -- 1991. -- Одесса-Киев. -- 40 с.

2. Організація відбору і направлення громадян в санаторії-профілакторії, послідовності та взаємодії в роботі лікувальних закладів і санаторіїв-профілакторіїв (відомча інструкція МОЗ і ФСС України), -- 1995. -- Київ. -- 19 с.

3. Диференційовані терміни оздоровлення, лікування і профілактики в санаторіях-профілакторіях (методичні рекомендації). -- Київ-Одеса. -- 1998. -- 27 с.

Апробація роботи. Основні положення дисертації повідомлені на республіканських наукових конференціях: “Проблеми і особливості організації роботи санаторіїв-профілакторіїв у сучасних соціально-економічних умовах” (Київ-Одеса, 1996), “Курортна реабілітація хворих з пошкодженнями і захворюваннями опорно-рухового апарату” (Одеса, 1996), “Оптімізація організаційної і медичної діяльності оздоровниць України” (Київ-Одеса, 1997), на І Національному конгресі фізіотерапевтів і курортологів України (Хмельник, 1998), на Міжнародній научно-практичній конференції “Медицинская реабилитация, курортология и физиотерапия” (Ялта, 1999).

Результати роботи впроваджені у діяльність всіх санаторіїв-профілакторіїв України.

Апробація роботи проведена на засіданні кафедри фізіотерапії, медичної реабілітації та курортології Одеського державного медичного університету та на засіданні клінічного відділу Українського НДІ медичної реабілітації та курортології.

Особистий внесок здобувача. Особистий внесок здобувача полягає у виборі теми дослідження. Автор здійснив інформаційний пошук, визначив методичні форми роботи для зібрання необхідних матеріалів, провів аналіз, узагальнення отриманих даних. На основі отриманих результатів обгрунтував висновки і рекомендації. Особисто проведено оформлення роботи.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 5 статей у затверджених ВАК України виданнях, а саме: “Одеський медичний журнал”, “Медицинская реабилитация, курортология, физиотерапия”, “Вестник физиотерапии и курортологии”, “Вестник морской медицины”. Загалом опубліковано 18 робіт.

Об'єм і структура дисертації. Дисертація викладена на 143 сторінках, містить 26 таблиць і малюнків. Робота складається із вступу, аналітичного огляду літератури, глави “Матеріали і методи дослідження”, трьох глав досліджень, обговорення одержаних результатів, висновків і переліку цитованої літератури -- 226 джерел.

2. Зміст роботи

Матеріали та методи дослідження. Було обстежено натурним методом 40 С-П, висновки лікарів, карти обстеження 123 С-П. Вивчено медичні звіти правлінь всіх обласних відділень ФСС України за 1991, 19961998 рр. У 123 лікарів зібрано спеціальні анкети, які характеризують медичну діяльність С-П, і 1305 анкет, заповнених особами, які оздоровлювалися або лікувалися в С-П (по п'яти областях України).

Клініко-інструментальні дослідження, що оцінюють ефективність лікування, проведено у 193 хворих, які лікувалися в С-П. Дослідження проводилися в чотирьох основних групах хворих: ІХС і гіпертонічна хвороба -- 46 осіб, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки -- 43 особи, артрози -- 66 осіб, неврологічні прояви остеохондрозу хребта -- 48 осіб (в основному радикулярні синдроми).

Окрім стандартних методів клінічного обстеження проводилося електрокардіографічне обстеження, реовазографія, рН-графія шлунку і дванадцятипалої кишки, електропунктурна діагностика за методом Фолля (апарат “ЛЕДІ” НПП “Радіоприлад”) за відомими 20 каналами і точками, акцентуючи увагу на тих із них, які давали патологічні відхилення. У хворих на остеохондроз хребта реєструвалися його рентгенограми у 23 стандартних проекціях.

Комплекси лікування включали, в основному, методи фізіотерапії: йодобромні та хлоридно-натрієві ванни, лікувальні душі, сауна, магнітні впливи, місцеві озокерито-парафінові аплікації, окремі види фізіопунктури (голкорефлексотерапія, лазеропунктура), мануальна терапія, лікувальна фізкультура, дієтотерапія. Із вказаних факторів, залежно від характеру патології, формувалися лікувальні комплекси за стандартними методиками.

Результати досліджень та їх обговорення. На 1991 р. в Україні функціонувала велика мережа санаторіїв-профілакторіїв (близько 360).

В останні роки почали змінюватися умови роботи С-П: у зв'язку з припиненням діяльності багатьох підприємств частину С-П було закрито, частина - приватизована, збільшувалася кількість малопотужних С-П - близько 50 ліжок. В С-П, які зберіглися, зменшувалася кількість ліжок. Так, у 1991 р. середня кількість складала 114,5 ліжок, у 1998 -- 70,0.

Першим важливим питанням стала необхідність адаптації до нових соціально-економічних умов (оптимізація), розвиток служб відновлювального лікування, особливо у хворих із проявленнями професійної патології, а також тих, які перенесли гострі захворювання, травми, операції. Окремо стоїть питання щодо використання можливостей С-П у медичній реабілітації осіб, потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС. Також суттєвим виявилося питання щодо впровадження диференційованих термінів оздоровлення і лікування в С-П різноманітних груп оздоровлюваних і хворих. Їх розробка і втілення в життя робить роботу С-П більш гнучкою, ефективною та економічною.

Аналіз діяльності свідчить, що С-П є фізіотерапевтичними закладами (водночас і фізіопрофілактичними) у широкому розумінні цих понять. На структуру С-П, кількість і профіль кабінетів чинять суттєвий вплив загальна кількість ліжок і наявність амбулаторних груп оздоровлюваних. Залежно від цього нами було розроблено рекомендації щодо створення тих чи інших кабінетів фізіотерапії, водолікарень, ЛФК, інгаляторіїв, кліматопавільйонів тощо. Протягом останніх років нами запропоновано та впроваджено в структуру С-П кабінети рефлексотерапії. Сьогодні вони наявні у переважній більшості С-П, що, безперечно, підвищує ефективність їх роботи.

Нами розроблено і впроваджено в практику С-П рекомендований перелік оснащення фізіотерапевтичних підрозділів С-П основним і найважливішим медичним обладнанням і апаратурою залежно від їх ліжкової потужності. Цей перелік визначає основу оснащення С-П передусім вже добре перевіреною та апробованою апаратурою всіх основних напрямків електро-, магніто-, термо-, фото-, механо-, рефлексо-, гідро- і бальнеотерапії, а також для лікування аеро- і гідроаероіонами й електроаерозолями.

Результати проведених досліджень показали, що важливою стороною діяльності С-П є загальне оздоровлення, в першу чергу, трудящих та їх дітей, а також профілактика захворювань, особливо пов'язаних із тяжкими умовами праці та професійною шкідливістю, тобто професійних захворювань.

Проведення лікувальних заходів у С-П за допомогою різноманітних фізичних методів, безумовно, має ряд своїх особливостей, оскільки до багатьох С-П надходить робітничий контингент, який зазнає хімічних, променевих, механічних (виробнича вібрація та ін.) шкідливостей. Наші спостереження свідчать, що для них повинні або підбиратися відповідні апарати, або, навпаки, -- обмежуватися чи заборонятися їх застосування. Наприклад, робочим із небезпекою чи виявленням вібраційної хвороби не слід призначати вібротерапію. Особам, які працюють або мешкають в умовах підвищеної радіації, необхідно обмежувати або взагалі не призначати іонізуючі курсові фізичні лікувальні впливи: франклінізацію, електричне поле УВЧ, великі дози ультрафіолетових опромінювань тощо. У студентських С-П важливо мати якісні інгаляторії, апаратуру і методики для фізіопсихотерапії: електросон з психотерапевтичним супроводом, психотерапія з лікувальною фотостимуляцією, апаратуру для групової УФ-терапії. Все це сприяє профілактиці й лікуванню найбільш розповсюджених захворювань у студентів.

Є певні особливості гідро- і бальнеотерапії в С-П. У невеликих С-П чи то взагалі немає водолікарень, чи то вони дуже малі. Отже, потрібно пристосовувати гігієнічні ванни та душі для проведення найпростіших і доступних водних процедур: обливання, обтирання, дощові, локальні й висхідні душі, ванни з різною температурою води: соляні, хвойні, йодо-бромні, морські (на розчиненій морській солі), лікарські (скипідарні, на відварах лікарських рослин, марганцеві, содові тощо).

В тих С-П, де оздоровлюються робітники, які займаються тяжкою фізичною працею, а також є багато хворих з патологією опорно-рухового апарату, потрібно ширше використовувати масаж, лікувальну фізкультуру і засоби механотерапії з використанням тренажерів, вібротерапевтичних пристроїв, сухого і водяного витягування хребта тощо.

Наведені приклади особливостей медичної діяльності в С-П демонструють їх суттєву відмінність від характеру функціонування курортних санаторіїв і можливості оптимізації медичної діяльності С-П. Навіть напрямок відновлювального лікування, який розвивається в С-П, має й надалі матиме відмінність від аналогічної реабілітації на курортах. Він буде набагато більшою мірою пов'язаний з конкретною професійною патологією, з можливостями медиків С-П бувати на підприємстві та впливати на ослаблення й ліквідацію факторів, що спричиняють чи впливають на розвиток цієї патології. Тут діяльність медиків С-П набуває елементів диспансеризації.

Аналіз карт-анкет та знайомство з роботою оздоровниць на місцях показав, що протягом останніх років в лікувальний процес С-П, активно впроваджені високоефективні своєчасні методи фізіотерапії, такі як інформаційно-хвильова, лазеро-, магніто-, рефлексо-, Су-Джок-, мануальна терапія тощо.

Поряд з цим у С-П поширюється використання своєчасних методів діагностики, таких як ультразвукова, комп'ютерна томографія. Активно впроваджуються нетрадиційні методи Фоля, Накатані, Акабане. Останні дозволяють проводити досить швидку експрес-діагностику преморбідного стану в оздоровлюваних у С-П, виявити наявність тих чи інших патологічних змін, прослідкувати динаміку їх проявів у процесі лікування.

Усе вищесказане дозволило нам розробити оптимальні стандартні комплекси фізичної терапії та застосувати їх у лікуванні 193 обстежуваних осіб.

Під наглядом знаходилося 26 осіб хворих на ІХС і 20 -- на ІХС з гіпертонічною хворобою. Всім обстежуваним хворим призначили комплексне лікування, яке проводилося в умовах С-П. 29 осіб отримували йодобромні вани, ІХТ-терапію, рефлекторно-пунктурне лікування, ЛФК, дієтхарчування (1-й варіант) і 17 осіб (2-й варіант): хлоридно-натрієві ванни, лазеротерапію місцево і/або на акупунктурні точки, циркулярний душ, ЛФК, дієтхарчування. До вказаних комплексів при необхідності призначалася медикаментозна терапія (нітрати, сечогінні засоби). Призначення 1-го і 2-го лікувальних варіантів проводилося шляхом випадкової вибірки. Наведені дані (табл. 1) демонструють, що на 14-й день намітилися позитивні зрушення у клінічному стані хворих, однак тільки у невеликого числа обстежуваних (18,3 ± 4,6 %), причому це стосувалося переважно таких ознак, як зменшення головного болю і поліпшення сну.

Таблиця 1. Динаміка клінічних показників у обстежуваних осіб в процесі лікування, %

Скарги	До лікування М±м	В процесі лікування (М±м)
		на 14 дн.	на 18 дн.	на 21 дн.	на 24 дн.
Стенокардія	73,8±4,2	62,8±3,5	33,5±3,7	32,1±4,0	31,0±3,8
Серцебиття	31,2±3,8	28,4±5,1	19,7±4,9	18,3±4,6	17,3±5,1
Перебої	15,1±4,1	13,2±5,9	10,0±3,1	11,1±3,5	10,1±4,8
Головний біль	52,2 ±3,4	30,2±4,1	22,3±3,1	20,1±3,3	17,3±3,1
Порушення сну	27,4±4,3	14,1±4,3	10,0±3,8	8,1±3,4	7,3±3,2

Виражене поліпшення стану хворих, а також позитивні зміни в об'єктивному статусі виявлялися лише на 18-21-й день перебування в С-П. Так, приґлушеність 1-го тону над верхівкою зменшилася або зникла у 43,2 % осіб, систолічний шум над верхівкою зник або змінив свою звучність у 12,2 % обстежуваних.

Вищеописані сприятливі зрушення в клінічному стані пацієнтів підтверджуються позитивними змінами ЕКГ-показників, що відбулися в результаті проведеної тєрапії. За даними ЕКГ-показників, те чи інше поліпшення біоелектричної активності міокарда після комплексної терапії відбулося у більше ніж половини пацієнтів, у яких були патологічні відхилення ЕКГ-показників до лікування. Так, зсув сегмента (P)S-T, нормалізація зубця Т відбулися у 13,9±5,0 % і у 35,8±7,1 % осіб відповідно. Як правило, вказані зрушення почали з'являтися лище на 18-й день перебування в С-П, а на 21-24-й день, тобто на момент виписки, вони закріплювалися у 51,3±6,2 % хворих. Наприкінці лікування також відмічене достовірне поліпшення середньостатистичних даних амплітуди зубця Т.

Аналіз динаміки АТ у осіб з підвищеними показниками до лікування в С-П (18 осіб) виявив таке: АТ знизився до нормальних цифр (нижче 18,1 і 12,0 кПа) у 11 хворих; перейшов у т. з. “небезпечну зону” у 5 осіб і залишився підвищеним лише у двох осіб. Причому вказані зміни АТ почали проявлятися на 14-18-й день перебування у санаторії-профілакторії (10 хворих), а у 6 -- наприкінці терміну лікування.

Таким чином, оптимальний термін лікування хворих на ІХС і гіпертонічну хворобу в умовах С-П з використанням вказаних двох варіантів лікувальних комплексів може складати 18 дн, а у більш важких хворих -- 21-24 дн.

Було обстежено 56 хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки, серед них -- 62,8 % знаходилися у фазі неповної ремісії, ремісії -- 37,2 %.

Всі хворі отримували комплексне лікування, яке включало хвойні або йодобромні ванни, місцево парафіно-озокеритові аплікації (тільки хворі у стадії неповної ремісії), ІХТ або лазеропунктуру, дієттерапію і ЛФК. Цей лікувальний комплекс виявився достатньо ефективним. Так, на момент виписування з С-П у більшості хворих відмічалося поліпшення або значне поліпшення (97,7 %). У 2,3 % випадків не спостерігалося позитивних зрушень, і, як показав аналіз, -- це результат грубих порушень режиму або дієти.

Як показали клініко-інструментальні дослідження і суб'єктивна оцінка самих досліджуваних (дані анкети самоаналізу), у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки в стадії ремісії клінічні прояви -- біль, відрижка, печія помітно зменшуються наприкінці 7-8-го дня, зникають на 14-й день перебування в С-П, а в стадії неповної ремісії -- зменшуються на 12-14-й день і зникають на 16-18-й день. Функціональний стан дванадцятипалої кишки, за даними рН-гастродуоденометрії, відбиває цю закономірность. У хворих в стадії ремісії пoлiпшуєьcя наприкінці другого тижня (на 14-й день), а в стадії неповної ремісії -- лише на 16-18-й день.

Під наглядом знаходилася група осіб (43 особи), які поступили в С-П з діагнозом артроз колінних суглобів. Всім хворим був призначений комплекс лікувальних заходів, що включав йодобромні ванни, магнітотерапію, через день чергувалися з озокерито-парафіновими аплікаціями і механотерапією; щодня -- ЛФК.

Вказаний комплекс, як показав аналіз отриманих даних наприкінці перебування в С-П, дав досить чіткий позитивний лікувальний ефект. Поліпшення і значне поліпшення нами спостерігалося у 97,7 % осіб; без помітного поліпшення -- у 2,3 % хворих. Серед пацієнтів з наявністю до лікування несприятливої больової реакції на погоду наприкінці лікування у 10 осіб вона зменшилася, а у 23 хворих зникла. У більшості хворих лікування привело до зникнення скутості в суглобах (3 особи). Зниження обмеженості рухів у суглобах спостерігалося у всіх хворих І стадії хвороби і у 5 осіб -- ІІ стадії. Комплексна терапія обстежуваних привела до сприятливих зрушень і по відношенню до об'єктивних показників клінічного стану хворих. Біль у м'язах при пальпації зник або зменшився у 9 осіб і у II стадії, тобто практично у всіх, хто мав цю ознаку до лікування.

Поліпшилися показники реовазографії нижніх кінцівок (табл. 2).

Таблиця 2. Динаміка реовазографічних показників у хворих на артроз колінних суглобів під впливом комплексної терапії в умовах санаторію-профілакторію (М±м; n-43)

Показник, що вивчається	До лікування	Після лікування	р
Реографічний індекс, відн. од.	0,42 ±0,05	0,62±0,01	<0,01
Дикротичний індекс, %	42,8±1,2	32,9±1,05	<0,05
Швидкість притоку, відн. од./сек	3,44±0,15	5,30±0,15	<0,01
Швидкість відтоку, відн. од./сек	0,61±0,01	0,86±0,02	<0,05

Дані термінів, коли настають позитивні зміни клінічного стану хворих на артрози під впливом цього комплексу, показали, що у деяких хворих суб'єктивні прояви хвороби зменшилися вже на 14-й день лікування, об'єктивні показники -- трохи пізніше. Проте у більшості хворих більш чітка позитивна динаміка, за нашими даними, наставала на 18-й день (65,1 % осіб). У осіб з II стадією або явищем реактивного синовіту -- на 21-24 день лікування в С-П.

Під наглядом знаходилося 48 хворих з неврологічними синдромами крижового остеохондрозу (НСКОХ). В залежності від клінічної характеристики хворі були розділені на 2 групи. Перша група -- 23 особи, у яких діагностовані НСКОХ (в тому числі професійного генезу) рецидивуючого перебігу, у стадії стійкої ремісії (направлені в С-П з метою вторинної профілактики). До другої групи (25 осіб) увійшли хвориі з НСКОХ рецидивуючого перебігу в стадії неповної ремісії (46,2 %) або під час стабільного перебігу (34,8 %) з наявністю і в першому і в другому випадках помірного больового синдрому.

У першій групі лікувальний комплекс складався із хлоридно-натрієвих ванн, озокерито-парафінових аплікацій, ЛФК, масажу, які проводилися щоденно, і мануальної терапії 2-4 рази протягом курсу (варіант 1).

Встановлено, що у 75,4±8,9 % досліджуваних вже на 10 день лікування настало поліпшення, яке свідчило про зменьшення частоти та інтенсивності появи болю в крижовій ділянці під час фізичного напруження, тривалої ходьби. При об'єктивному дослідженні у 72,3±7,2 % осіб зникло відчуття незручності в крижах, значно зменшився біль під час глибокої пальпації в паравертебральних точках, точках Валле, проте зберігалися симптоми натягу. На 14-й день лікування у 98,2 ± 1,2 % осіб показники як суб'єктивного, так і об'єктивного статусу наблизилися до результатів здорових осіб.

У другій групі лікувальний комплекс складався з одночасно (тобто в межах однієї процедури) виконуваної магніто-, лазеро-, голкорефлексотерапії, яка щоденно поєднувалася з масажем, 2-4 сеанси мануальної терапії протягом курсу; через тиждень від початку лікування призначалися хлоридно-натрієві ванни (варіант 2).

Отримані дані свідчать про те, що вже на 14-й день в результаті лікування у 75,4±7,5 % хворих зменшився біль. Разом з тим, не відмічалося позитивних зрушень у рефлекторній, чуттєвій сферах. Динаміка показників суб'єктивного (анкетний матеріал-самоаналіз) і об'єктивного статусу в процесі лікування свідчила про те, що було досягнуто позитивного ефекту і регресу клінічних проявів практично у всіх осіб даної групи тільки на 18-й день. У 56,4±2,3 % хворих поліпшився стан у чуттєвій сфері, що проявилося звуженням меж і зменшенням ступеня виразності розладу больової чуттєвості, у 20,7 ± 2,4 % хворих мали місце позитивні зрушення у рефлекторній сфері.

Таким чином, використовувані лікувальні комплекси дозволяють досягнути позитивного ефекту на 14-й день перебування у С-П у хворих з НСКОХ при рецидивуючому перебігу у стадії стійкої ремісії і на 18-й день -- у хворих з НСКОХ при рецидивуючому перебігу у стадії неповної ремісії і стабільним перебігом захворювання з помірно вираженим больовим синдромом.

Як свідчать отримані нами результати досліджень, реальне зменшення кількості днів перебування в оздоровниці без зниження якості лікувально-профілактичної роботи може і повинне здійснюватися тільки диференційовано, з урахуванням стадії, ступеня і тяжкості патологічного процесу, а також вибору відповідних методів лікування. Мінімальний термін, який забезпечує належний рівень профілактики (первинної та вторинної), становить 14 дн. Наші спостереження показують, що за цей час комплекс лікувально-профілактичних заходів може зупинити прогресування захворювання, зменшити клінічні прояви і змінити умови, за яких будуть підсилюватися саногенетичні тенденції. Так, людина, яка страждає на початкові прояви гіпертонічної хвороби, компенсовані прояви ішемічної хвороби серця, відчуває сезонні загострення легких форм різноманітних захворювань, отримавши відповідну превентивну терапію, входить в сезон без видимих або з мінімальними клінічними проявами захворювання. Такий самий термін може бути достатнім для лікування хворих з функціональними порушеннями нервової, серцево-судинної систем. Наші дослідження виявили, що за 14 дн поновлюють фізичні та психічні сили особи, які працюють у шкідливих умовах праці (шахтарі, металурги). Цей термін можна охарактеризувати як рекреаційний з усіма вихідними можливостями.

З метою лікування і профілактики більш складних станів осіб, які хворіють тривалий час і мають обтяжуючі обставини (гіпертонічна хвороба І-ІІ-ІІІ ступеня, ІХС із порушенням ритму і провідності, стенокардія напруження, ПК І ступеня з вираженими проявами гастродуоденальної патології, захворювання гепатобіліарної системи), терміни лікування в С-П повинні бути не менше як 18 дн. Цей термін можна вважати лікувально-профілактичним. Для осіб із захворюваннями опорно-рухового апарату, периферичної нервової системи, з наслідками травм і ушкоджень нервової системи, після перенесеного інфаркту міокарду, ГЦВЗ термін повинен дорівнювати не менше як 21 дн -- це так званий лікувально-реабілітаційний термін. Отже, тривалість перебування в С-П може бути визначена у межах трьох вищевказаних термінів (14 дн -- рекреаційний, 18 дн -- лікувально-профілактичний, 21 (24) дн -- лікувально-реабілітаційний). Усе сказане передбачає, з одного боку, зміну організації заїздів, більш чітке збереження профільності, специфічності, пов'язаної з сезонним характером ряду захворювань, особливостями професійної та трудової діяльності працюючих, а з іншого боку -- використання в лікувально-профілактичному процесі високоефективних сучасних методів діагностики і лікування, таких як інформаційно-хвильова, лазеро- та магнітотерапія.

Висновки

1. Комплекс санаторіїв-профілакторіїв, який існує нині в Україні, є суттєвою складовою системи охорони здоров'я країни і значною мірою сприяє наданню медичної допомоги малозабезпеченій частині трудящих, інвалідам праці, членам їх семей.

2. Скорочення числа С-П, яке намітилося протягом останніх років, а також зниження їх ліжкової потужності е відображенням негативних тенденцій у виробничо-економічній сфері і вимагає визначення шляхів оптимізації медичної діяльності санаторіїв-профілакторіїв, які ще збереглися.

3. Шляхи оптимізації оздоровчої та лікувальної діяльності С-П мають на меті таке:

-- розвиток діагностичних служб, кабінетів і методів, зокрема, електропунктурної діагностики;

-- впровадження нетрадиційних методів оздоровлення та лікування (рефлексотерапія, фізіопунктура, мануальна терапія, методи східної гімнастики тощо);

-- розробка найбільш ефективних лікувальних комплексів на базі раціонального впровадження сучасних фізичних методів терапії;

-- розвиток підрозділів і методів відновлювального лікування;

-- розширення форм і методів сімейного оздоровлення й лікування;

-- більш раціональне і ефективне використання лікувальної апаратури;

-- вивчення і впровадження диференційованих і оптимальних термінів й методів оздоровлення та медичної реабілітації різноманітних груп хворих.

4. Проведені дослідження показали, що в С-П обгрунтовано три основні варіанти термінів оздоровлення й лікування:

-- рекреаційний (відпочинок практично здорових осіб, зокрема, робітників тяжких і шкідливих професій) -- 14 дн;

-- лікувально-профілактичний --18 дн;

-- лікувально-реабілітаційний -- 21-24 дн.

Багатьом С-П рекомендовано розглянути питання щодо функціонування у формі типового С-П із цілодобовим стаціонаром, у вигляді денного стаціонару з лікувальним харчуванням, амбулаторного фізіопрофілакторію, реабілітаційного закладу або як С-П змішаного типу.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Скиба В.М. Нові підходи щодо подальшої діяльності санаторіїв-профілакторіїв України // Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія. -- 1998. -- № 2 (14). -- С. 56-58.

2. Скиба В.М. Організаційні та методичні аспекти діяльності санаторіїв-профілакторіїв України за сучасних соціально-економічних умов // Одеський медичний журнал. -- 1999. -- № 1. -- С. 59-61.

3. Скиба В.Н. К обоснованию дифференцированных сроков оздоровления лиц с кардиологической патологией в условиях санатория-профилактория // Вестник морской медицины. -- 1999. -- № 1. -- С. 76-79.

4. Скиба В.Н. Определение оптимальных сроков лечения и реабилитации больных с заболеваниями опорно-двигательного аппарата в санаториях-профилакториях // Мед. реабилитация, курортология, физиотерапия. -- 1999. -- № 2. -- С. 49-50.

5. Скиба В.Н. Дифференцированные подходы к выбору сроков лечения в санаториях-профилакториях больных с неврологическими синдромами поясничного остеохондроза // Вестник физиотерапии и курортологии. -- 1999. -- № 2. -- С. 54-56.

6. Скиба В.М. Санаторії-профілакторії вчора, сьогодні. А завт-ра? // Профспілки України. -- 1997. -- № 4 (94). -- С. 100-102.

7. Єфіменко О.В., Селіхов М.Г., Бочкалов Б.В., Скиба В.М. Проблеми організації роботи санаторіїв-профілакторіїв в умовах переходу до ринкових відносин // Проблеми і особливості організації роботи санаторіїв-профілакторіїв у сучасних соціально-економічних умлвах. -- Київ--Одеса, 1996. -- С. 4-7.

8. Скиба В.Н., Косоверов Е.О. Роль и место пунктурной рефлексотерапии в работе санаториев-профилакториев // Проблеми і особливості роботи санаторіїв-профілакторіїв у сучасних соціально-економічних умовах. -- Київ--Одеса, 1996. -- С. 102-104.

9. Сердюк А.А., Скиба В.Н. Лазеротерапия в комплексном лечении больных гипертонической болезнью // Матеріали Української науково-практичної конференції з міжнародною участю. -- К., 1997. -- С. 89-90.

10. Мартазанов М.Б., Скиба В.М. Електропунктура та магнітотерапія в лікуванні церебральних венозних дистоній // Матеріали Української науково-практичної конференції з міжнародною участю. -- К., 1997. -- С. 177-178.

11. Скиба В.М. Нові підходи щодо подальшої діяльності санаторіїв-профілакторіїв України // Оптимізація організаційної та медичної діяльності оздоровниць України. -- Київ--Одеса, 1997. -- С. 32-34.

12. Скиба В.М. Шляхи збереження ефективності роботи санаторіїв-профілакторіїв при зменшенні їх потужності // Оптимізація організаційної та медичної діяльності оздоровниць україни. -- Київ--Одеса, 1997. --С. 34-30.

13. Скиба В.Н. Новые подходы к организации работы санаториев-профилакториев України // Фізичні чинники в медичній реабілітації. -- Хмельник, 1998. -- С. 15-16.

14. Кенц В.В., Скиба В.Н. Организация медицинской реабилитации в санаториях-профилакториях / Медицинская реабилитация, курортология и физиотерапия. Материалы международной научно-практической конференции. -- Ялта, 1999. -- С. 37-38.

15. Организация оздоровления и лечебной работы в санаториях-профилакториях Украины (Ведомственная инструкция МЗ и ФСС Украины. Кенц В.В., Андреева Н.А., Косоверов Е.О., Мавродий В.М., Сухенко А.И., Горбатюк А.Л., Рожкова Е.О., Пинчук В.Н., Горячая В.М., Омельченко А.А., Скиба В.Н.). -- Одесса--Киев, 1991. -- 40 с.

16. Організація відбору і направлення громадян в санаторії-профілакторії, послідовності та взаємодії в роботі лікувальних закладів і санаторіїв-профілакторіїв (Відомча інструкція МОЗ і ФСС України. Скиба В.М., Кенц В.В., Косоверов Е.О., Андреева Н.О., Мавродій В.М.). -- К., 1995. -- 19 с.

17. Диференційовані терміни оздоровлення, лікування і профілактики в санаторіях-профілакторіях (Методичні рекомендації. Скиба В.М., Кенц В.В., Косоверов Е.О., Сухенко А.І.). --Київ--Одеса, 1998. -- 27 с.

18. Методичний посібник по проведенню акредитації санаторіїв-профілакторіїв України (МОЗ. ФСС, ОДМУ; Скиба В.М., Гук А.П., Косовєров Є.О., Кенц В.В., Сухенко А.И.). -- Київ; Одеса, 1999, 69 с.

Размещено на Allbest.ru

...