Індивідуальна анатомічна мінливість диплоїчних вен і товщини кісток склепіння черепа

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

«Індивідуальна анатомічна мінливість диплоїчних вен і товщини кісток склепіння черепа»

Андреєва Ірина Володимирівна

Харків - 2000

Вступ

Актуальність дослідження. Диплоїчні вени являють собою одну з ланок єдиної багатоярусної венозної системи голови, що з'єднує інтра- та екстракраніальні венозні басейни (Д.Б. Беков, 1965; В.Л. Вотинцев та інші, 1975; Е.М. Герасимов, 1975; М.Л. Сресели, О.П. Большаков, 1979; M. Sato et al., 1993; та інші).

В останні роки значно розширилися показання до оперативних втручань на головному мозку, його судинах і синусах твердої мозкової оболонки з накладанням штучних екстра- та інтракранільних анастомозів (Ю.А. Зозуля, О.А. Цимейко, 1986, 1991; А.П. Ромоданов, 1986, 1992; В.А. Хилько і інші, 1991; Ю.Н. Вовк, 1992; G. Talamonti et al., 1997). При цьому велике значення придбаває вивчення краніотопографії диплоїчних вен. Останню необхідно враховувати при виконанні шунтуючих операцій в інтра- та екстракраніальному венозних басейнах при внутрішньочерепних судинних мальформаціях і тромбозах вен головного мозку і його оболонок (А.Н. Максименков, 1953; М.А. Габибов, 1968; В.А. Никольський, 1968; Ю.Н.Вовк, А.А. Виноградов, 1994; M. Bitzer et al., 1998), при лікуванні остеоміеліта кісток склепіння черепа (В.П. Бондарь та інші, 1987).

Поява методів комп'ютерної томографії, ангіографії і ядерно-магнітного резонансу розширило можливості діагностики змін з боку диплоїчних вен (C. Orzincolo et al., 1994; R.B. Erlich et al., 1996; K. Tahseen et al., 1997; I. Cabon et al., 1997; P. Celli et al., 1997; Т. Asahi et al., 1998). Однак ці методи не можуть замінити морфологічних досліджень, які спрямовані на вивчення індивідуальної анатомічної мінливості, вікових і статевих особливостей (В.Н. Шевкуненко, А.М. Геселевич, 1935; Д.Б. Беков та інші, 1988; Б.А. Никитюк, 1989; В.Г. Ковешников, Б.А. Никитюк, 1992).

Д.Б. Беков (1965), Е.И. Гусев та інші (1979), Ю.Н. Квитницкий-Рыжов (1988), А.А. Виноградов (1998) та інші вказують, що вірогідність розвитку набряку-набухання головного мозку знижується при зберіганні ауторегуляції мозкового кровообігу і стоку крові з порожнини черепа. Порушення кровообігу в диплоїчних венах при внутрішньочерепній судинній патології є причиною набряку-набухання мозку аж до протрузії, вклинення і здавлення його ствола (Д.Б. Беков, 1965; V. Vich, 1970; А.П. Ромоданов, Т.М. Сергиенко, 1987).

Існують суперечні погляди на будову, формування та значення диплоїчних вен (А.Е. Рубашева, 1936; М.Б. Копылов, 1948; Ш.И. Абрамов, 1953; Д.Б. Беков, 1965). Не досить освітлені питання індивідуальної анатомічної мінливості диплоїчних вен склепіння черепа та шляхів їх анастомозування.

Питання про взаємозв'язок індивідуальної анатомічної мінливості диплоїчних вен із товщиною кісток склепіння черепа спеціально не розглядалося. Проведені дослідження по вивченню співвідношень шарів компактної та губчастої речовини кістки (В.Н. Звягин, 1975, 1978, 1979; В.С. Сперанский, А.И. Зайченко, 1980; А.А. Зайченко, 1985). Вивчені взаємозв'язки між формою черепа, товщиною і структурою кісток черепа (В.С. Сперанский, 1988). Описана топографія диплоїзованих дільниць склепіння черепа (В.С. Сперанский, А.И. Зайченко, 1980; N.A. Еbraheim et al., 1996). Однак ці дослідження не розкривають питань взаємовідносин краніотопографії диплоїчних вен із формою черепа та товщиною кісток склепіння.

Вивчення індивідуальної мінливості товщини кісток склепіння черепа є актуальним питанням для підбору трансплантата при краніопластиці (D. Kohan et al., 1989; C.D. Damien et al., 1991; А.Е. Дунаевский та інші, 1992; P.D. Costantino et al., 1992; P. Solar et al., 1992; M. Raffaini, P. Costa, 1994; А.Н.Коновалов та інші, 1994; H. Eufinger et al., 1995; I. Cole et al., 1996). Тому вивчення індивідуальної анатомічної мінливості, вікових і статевих особливостей положення, форм будови, характеру анастомозів і відсутності одного або декількох колекторів диплоїчних вен, їх взаємозв'язку з товщиною кісток склепіння черепа є актуальним.

Мета дослідження. Метою дослідження явилося комплексне вивчення індивідуальної анатомічної мінливості диплоїчних вен і їх взаємозв'язку з товщиною кісток склепіння черепа з урахуванням вікових і статевих особливостей у прикладному аспекті.

Виходячи з вказаної мети дослідження, були поставлені слідуючи задачі:

1. Визначити крайні форми і діапазон індивідуальної анатомічної мінливості диплоїчних вен склепіння черепа людини.

2. Вивчити індивідуальну анатомічну мінливість, вікові і статеві особливості в середині та між басейнових анастомозів диплоїчних вен склепіння черепа людини.

3. Встановити діапазон індивідуальної мінливості, вікові та статеві особливості товщини кісток склепіння черепа людини.

4. Виявити взаємозв'язок диплоїчних вен склепіння черепа людини та їх приток із товщиною кісток в залежності від статі, віку і форми черепа.

5. Вивчити особливості формування каркаса склепіння черепа людини.

6. Обґрунтувати вибір зон для виконання трепанації черепа з урахуванням індивідуальної анатомічної мінливості положення диплоїчних вен склепіння черепа людини.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше проведене комплексне вивчення індивідуальної анатомічної мінливості, вікових і статевих особливостей диплоїчних вен склепіння черепа людини та їх взаємозв'язку з товщиною кісток у прикладному аспекті. Виявлені крайні форми та діапазон індивідуальної анатомічної мінливості диплоїчних вен склепіння черепа людини. Вони представлені сітьовидно-анастомозуючою і магістральною малоанастомозуючою формами, а також проміжними варіантами як лівого, так і правого діапазону. Встановлено, що кількість, положення, морфометрічні параметри та характер анастомозування між басейнами диплоїчних вен корелірують із формою черепа, віком і статтю людини. Виявлено, що диплоїчні вени та притоки 1-го порядку проходять у тонких дільницях кісток склепіння черепа та формують одно площинну внутришньокісткову судинну мережу. Притоки 2-3 порядків формують двох- і/або трьох площинну судинну мережу та проходять як у товстих, так і в тонких дільницях кісток склепіння черепа.

Встановлено, що каркас склепіння черепа утворений дільницями кісток з більшою товщиною. Ці дільниці представлені у вигляді арок, орієнтованих у сагітальній та фронтальній площинах. Виявлено, що конфігурація і поширеність елементів каркаса склепіння черепа залежать від форми черепа, віку і статі людини.

Вперше визначена сумарна площа поперечного перетину внутришньокісткових венозних колекторів. Визначені кількісні показники калібру диплоїчних вен та їх приток. Проведений аналіз цих показників у залежності від форми черепа, віку та статі людини.

Практичне значення отриманих результатів. У процесі дослідження встановлені крайні форми та діапазон індивідуальної анатомічної мінливості диплоїчних вен та їх взаємозв'язок з товщиною кісток склепіння черепа. Це дозволило виділити оптимальні місця для раціональної трепанації черепа в лобовій, тім'яній і потиличній ділянках.

Визначені крані-топографічні особливості каркасу склепіння черепа з метою можливого прогнозування шляхів поширення тріщин при черепно-мозковій травмі, яка може бути ускладнена переломами кісток склепіння черепа.

Запропонований сегментно-кутовий спосіб визначення проекційного коефіцієнту дає можливість по рентгенограмах черепа в бічній проекції прогнозувати товщину кісток склепіння черепа в перетинах, які є паралельними серединному. На склепінні черепа виділені дільниці кісток з найменш вірогідною локалізацією великих стовбурів диплоїчних вен, що дозволило рекомендувати їх як оптимальні зони для накладення фрезьових отворів. Приведені в роботі індивідуальні особливості товщини кісток склепіння черепа є підготовчим матеріалом для розробки способів закриття дефектів в кістках склепіння черепа при первинній та повторній краніопластиці.

індивідуальний анатомічний диплоїчний

1. Матеріал і методи дослідження

Дослідження виконане на 100 склепіннях черепів, які були взяті від трупів чоловіків та жінок у віці від 21 до 90 років, що не мали прижиттєвої внутрішньочерепної патології, і 222 рентгенограмах людей в тому ж віковому діапазоні.

Дослідження призначали декількома етапами. Проводили вимірювання довжини та ширини кожного черепа краніоциркулем із подальшим обчисленням черепного індексу по загальноприйнятій формулі.

Розкриття черепної коробки проводили вручну листовою пилкою або за допомогою запропонованої нами медичної пилки (заявка на винахід № 98010433 від 27.01.1998 м.) в горизонтальній площині, що проходить через glabella і opistocranion.

На першому етапі проводили дослідження диплоїчних вен склепіння черепа по запропонованій нами методиці ін'єкційним способом через кісткові канали на поверхні розпилу черепа, а також через отвори эмісарних вен пара-сагітальної ділянки. Для цієї мети використовували фарбувальні та рентген-контрастні речовини (50% розчин білігносту, взвесь сульфату барію і сурик, суспензований в скипидарі). Після цього виконували рентгенографію склепіння черепа.

На склепіннях черепів із забарвленими диплоїчними венами, а також по малюнках і рентгенограмах проводили вимірювання довжини, діаметра диплоїчних каналів, кутів злиття диплоїчних вен, визначали площу поперечного перетину диплоїчних вен.

На другому етапі вивчали товщину кісток склепіння черепа. Для цього кожне склепіння черепа піддавали докладному краніометричному дослідженню за допомогою розробленого нами пристосування, що дозволяє визначати просторові координати точок на зовнішній і внутрішній поверхнях склепіння черепа. Товщину кістки в кожній точці розраховували за допомогою тригонометричних функцій.

Для вивчення краніотопографії товщини кісток склепіння черепа отримані при вимірюванні значення товщини зображали у вигляді картограм. Конфігурацію зовнішньої і внутрішньої поверхонь склепіння черепа і площини розпилу виконували за допомогою краніографа портативного (В.Г. Ковешников, Ю.М. Вовк, А. с. № 1441693, 1988).

Для вивчення товщини кісток склепіння черепа використовували також прижиттєві рентгенограми черепів людей в прямій і бічній проекціях. Експериментально визначали середній коефіцієнт проекційного збільшення рентгенограм черепа трупа в прямій і бічній проекціях.

На третьому етапі проводили зіставлення топографії диплоїчних вен з товщиною кісток склепіння черепа.

Цифрові дані обробляли методами варіаційної статистики із застосуванням ЕОМ. Проводили обчислення середньої арифметичної вибірки (М), помилки середньої арифметичної (±m), коефіцієнту кореляції (Rxy) і його помилки (±rxy). Достовірність отриманих даних визначали по таблицях Стьюдента.

2. Індивідуальна анатомічна мінливість диплоїчних вен склепіння черепа

Внаслідок проведеного дослідження встановлено, що анатомічна мінливість диплоїчних вен залежить від форми черепа, віку і статі людини. Виявлені в процесі дослідження диплоїчні вени формувалися лобовими, передніми тім'яними, задніми тім'яними і потиличними диплоїчними венами.

Виділено три форми будови диплоїчних вен: магістральна, розсипна і змішана. Форма будови диплоїчних вен залежала від форми черепа, віку і статі людини. У брахіцефалів переважала розсипна форма диплоїчних вен - 53,5% чоловіків і 73,7% жінок. Змішана форма встановлена у чоловіків-брахіцефалів в 28,6%, а у жінок - в 21,1%, магістральна форма - в 17,9% і 5,2% відповідно.

У доліхоцефалів встановлена висока питома вага диплоїчних вен з магістральною формою будови (46,2% чоловіків і 55,6% жінок). Змішана форма будови була у чоловіків 46,1%, а у жінок 33,3%. Розсипна форма диплоїчних вен зустрічалася у них в 7,7% і 11,1% випадків відповідно.

У мезоцефалій переважала змішана форма будови диплоїчних вен. У чоловіків вона визначена у 52,6% випадків, у жінок-мезоцефалій у 41,6%. Розсипна форма у жінок-мезоцефалій визначена у 41,6%. Магістральна форма будови диплоїчних вен у мезоцефалій зустрічалася порівняно рідко - у 15,8% чоловіків і у 16,7% жінок.

Встановлена залежність форми будови диплоїчних вен від статі. У чоловіків частіше зустрічалися змішана (40,0%) і розсипна (36,7%) форми будови диплоїчних вен, у жінок переважала розсипна (50%).

З віком збільшується число осіб, у яких диплоїчні вени мають розсипну форму будови.

Лобові диплоїчні вени проходили зверху вниз у сагітальному напрямі до супраорбітальної вирізки лобової кістки. Вони займали дільницю луски лобової кістки, яка за формою нагадувала обернений трикутник. Виявлений прямий, сильний, достовірний зв'язок зміни площі, що займається лобовими диплоїчними венами, від форми черепа. Коефіцієнт кореляції і його помилка при зіставленні площі розподілу вен у брахіцефалів і мезоцефалів становили 0,805 ±0,17 (при Р<0,001). При зіставленні брахіцефалів і доліхоцефалів цей показник становив 0,863 ±0,22 (при Р<0,001). При зіставленні мезо- і доліхоцефалів коефіцієнт кореляції і його помилка становили 0,871 ±0,19 (при Р<0,001). У чоловіків площа, що займається лобовими диплоїчними венами, значно більше.

Передні тім'яні диплоїчні вени проходили у місці з'єднання височної, клиновидної, тім'яної і лобової кісток черепа. Основні стовбури спускалися паралельно фронтальному шву і розташовувалися спереду і позаду від нього на 5 - 15 мм. Вони займали дільницю тім'яної кістки, обмежену спереду фронтальним швом, позаду лінією, проведеною від верхнього краю луски скроневої кістки до vertex, зверху лінією, проведеною від центра тім'яного бугра до точки перетину фронтального і сагітального швів, знизу лінією glabella - opisticranion. Виявлений прямий, сильний, достовірний зв'язок зміни площі, що займається передніми тім'яними диплоїчними венами і притоками 1-го порядку, від форми черепа. Коефіцієнт кореляції і його помилка при зіставленні площі розподілу вен у брахіцефалів і мезоцефалів становили 0,921 ±0,13 (при Р<0,001). При зіставленні брахіцефалів і доліхоцефалів - 0,967 ±0,18 (при Р<0,001). При зіставленні мезо- і доліхоцефалів - 0,972 ±0,19 (при Р<0,001).

Виявлений прямий, сильний, достовірний зв'язок зміни площі, що займається передніми тім'яними диплоїчними венами, від статі. При порівнянні площі розподілу вен у чоловіків і жінок з брахіцефалічною формою черепа коефіцієнт кореляції і його помилка становили 0,854 ±0,26 (при Р<0,001). У мезо- і доліхоцефалів - 0,833 ±0,28 (при Р<0,001) і 0,951 ±0,16 (при Р<0,001) відповідно. У чоловіків площа, що займається передніми тім'яними диплоїчними венами, значно більше за винятком мезоцефалій.

Задні тім'яні диплоїчні вени проходили зверху вниз у фронтальному напрямі позаду заднього краю луски скроневої кістки і проекцювались на задню частину верхньої скроневої лінії. Диплоїчні вени займали дільницю, розташовану між лускатим і ламбдовидним швами позаду тім'яного бугра. медіальна дільниця обмежена лінією, яка була проведена паралельно сагітальному шву на відстані 50 - 60 мм від нього. Виявлений прямий, сильний, достовірний зв'язок зміни площі, що займається задніми тім'яними диплоїчними венами, від форми черепа. Коефіцієнт кореляції і його помилка при зіставленні площі розподілу вен у брахіцефалів і мезоцефалій становили 0,805 ±0,17 (при Р<0,001). Серед брахіцефалів і доліхоцефалів - 0,971 ±0,07 (при Р<0,001). При зіставленні мезо- і доліхоцефалів - 0,805 ±0,32 (при Р<0,001).

Виявлена пряма, сильна, достовірна залежність зміни площі, що займається задніми тім'яними диплоїчними венами, від статі. При порівнянні площі розподілу вен у чоловіків і жінок брахіцефалів коефіцієнт кореляції і його помилка становили 0,724 ±0,32 (при Р<0,001). У мезо- і доліхоцефалів - 0,848 ±0,25 (при Р<0,001) і 0,713 ±0,26 (при Р<0,001) відповідно. У чоловіків-брахіцефалів ця площа більше.

Потиличні диплоїчні вени проходили зверху вниз в сагітальному напрямі. Диплоїчні вени займали дільницю чотирикутної форми. латеральна сторона, довжиною до 30 мм, проходила по ламбдовидному шву. Нижня сторона розташовувалася по лінії розпилу черепа. Крайня нижня медіальна точка описаної дільниці відстояла від середньої лінії черепа на 20 - 30 мм. Верхня сторона дільниці проходила паралельно нижній. Виявлений прямий, сильний, достовірний зв'язок зміни площі, що займається потиличними диплоїчними венами, від форми черепа. Коефіцієнт кореляції і його помилка при зіставленні площі розподілу вен у брахіцефалів і мезоцефалій становили 0,969 ±0,07 (при Р<0,001). При зіставленні брахіцефалів і доліхоцефалів - 0,857 ±0,27 (при Р<0,001). У мезо- і доліхоцефалів - 0,806 ±0,29 (при Р<0,001).

Виявлена пряма, сильна, достовірна залежність зміни площі, що займається потиличними диплоїчними венами, від статі. При порівнянні площі розподілу вен у чоловіків і жінок брахіцефалів коефіцієнт кореляції і його помилка становили 0,872 ±0,22 (при Р<0,001). У мезо- і доліхоцефалів - 0,934 ±0,08 (при Р<0,001) і 0,937 ±0,06 (при Р<0,001). У чоловіків площа розподілу потиличних диплоїчних вен значно більше.

Нами не виявлено достовірного зв'язку між зміною площі, що займається диплоїчними венами, і віком людини (Р<0,5).

На рівні приток 2 - 3 порядків диплоїчні вени анастомозують, формуючи єдину внутришньокісткову венозну систему. Конфігурація і кількість анастомозів індивідуально мінливі, їх морфологічні особливості залежать від форми черепа, віку і статі людини. Виділені дві крайні форми будови диплоїчних вен: магістральна малоанастомозуюча та розсипна сітьовидно-анастомозуюча форми диплоїчних вен.

Перша крайня форма більш частіше зустрічалася у доліхоцефалів. Вона була представлена 1-3 великими стовбурами диплоїчних вен з магістральною формою будови, при якій є одиничні анастомози. Ці анастомози у 92,65% випадків зустрічалися всередині певного судинного басейну. Друга крайня форма більш частіше зустрічалася у брахіцефалів. Вона була представлена численними (до 5 і більш) стовбурами диплоїчних вен з розсипною формою будови. При цій формі є численні анастомози як всередині певного судинного басейну (до 54,12% випадків), так і анастомози, які об'єднують сусідні судинні басейни (до 45,88% випадків).

3. Краніотопографія товщини кісток склепіння черепа

Встановлено, що краніотопографія товщини кісток склепіння індивідуально мінлива і залежить від форми черепа, віку і статі людини.

Нами встановлено, що у чоловіків середня товщина лобової кістки становить 5,53 ±0,72 мм, у жінок - 5,42 ±0,86 мм; тім'яної кістки - у чоловіків 6,11 ±0,62 мм, у жінок - 5,32 ±0,78 мм; верхньої частини луски потиличної кістки - 8,87 ±0,91 мм у чоловіків і 8,34 ±0,77 мм у жінок; верхньої частини луски скроневої кістки - 4,17 ±0,56 мм у чоловіків і 3,62 ±0,49 мм у жінок.

У жінок середня товщина кісток склепіння черепа на 8,09% менше, ніж у чоловіків. З віком товщина кісток склепіння черепа зменшується на 16,28%. Середня товщина кісток склепіння черепа у чоловіків - 6,17 ±0,73 мм, у жінок - 5,67 ±0,58 мм.

Встановлено, що дільниці кісток з більшою товщиною формують каркас склепіння черепа. Він утворений кістковими арками, що проходять у сагітальній і фронтальній площинах. Постійними є сагітальна, лобова, тім'яна і потилична кісткові арки. Дільниці кістки, укладені між арками, мають значно меншу товщину. Мабуть, кісткові арки склепіння черепа є продовженням контрфорсів лицьового черепа, які формуються при розвитку жувального апарату і утворюють дільниці силових напружень в кістках лицьового черепа. Переходячи на склепіння черепи, контрфорси також визначають лінії силового напруження і в області мозкового черепа. Однак питання про збіг ліній силових напружень із дільницями потовщення кісток вимагає більш докладного вивчення.

Краніотопографія каркаса склепіння черепа залежить від форми черепа, віку і статі людини. У зв'язку з цим можна прогнозувати шляхи поширення тріщин при травмах кісток склепіння черепа.

Нами встановлено, що товщина кісток склепіння черепа, визначена по рентгенограмах в сагітальній площині, може служити критерієм для прогнозування товщини кісток у перетинах, які були паралельні сагітальному. Встановлені коефіцієнти для перерахунку товщини кісток склепіння черепа в різних вікових групах і в залежності від форми черепа.

Загалом, виявлений прямий, сильний, достовірний зв'язок між товщиною кісток склепіння черепа в сагітальному перетині та формою черепа.

При порівнянні товщини кісток склепіння черепа виявлено, що середня товщина кісток у осіб з брахіцефалічною формою черепа більше, ніж у осіб з мезо- і доліхоцефалічними формами черепа. Так, в I-му періоді зрілого віку серед чоловіків коефіцієнт кореляції при порівнянні товщини кісток склепіння черепа у брахі- і мезоцефалій складає 0,97±0,10; мезо- і доліхоцефалів - 0,932±0,16; брахі- і доліхоцефалів - 0,944±0,14 (при Р<0,001), у II-му періоді зрілого віку - 0,969±0,06 між крайніми формами. У групі немолодого віку простежується сильний зв'язок при порівнянні товщини кісток склепіння черепа у брахі- і мезоцефалій (0,934±0,18).

У жінок-брахіцефалів товщина кісток склепіння вище, ніж у мезо- і доліхоцефалів. У I-му періоді зрілого віку коефіцієнт кореляції при порівняні товщини кісток склепіння черепа у брахі- і мезоцефалій складає 0,949±0,06, у мезо- і доліхоцефалів - 0,790 ±0,24, а між крайніми формами черепа - 0,845 ±0,21 (при Р<0,001). У II-му періоді зрілого віку - 0,80 ±0,24, у мезо - і доліхоцефалів він трохи вище - 0,878 ±0,20, а між крайніми формами - 0,903 ±0,18 (при Р<0,001).

Виявлений сильний достовірний зв'язок змін товщини кісток з віком. Так, при порівнянні товщини кісток у чоловіків I-го періоду зрілого віку і II-го виявлене зменшення товщини кісток склепіння черепа (- 0,954 ±0,12). При порівнянні товщини кісток у чоловіків II-го періоду зрілого і немолодого віку виявлене зменшення товщини кісток (- 0,972 ±0,08). У старечому віці товщина кісток ще більше меншала (- 0,981 ±0,08).

При порівнянні товщини кісток у жінок I-го періоду зрілого віку і II-го виявлене збільшення товщини кісток склепіння черепа (0,887 ±0,20). При порівнянні товщини кісток у жінок II-го періоду зрілого віку і немолодого виявлена зворотна залежність (- 0,810 ±0,24) - товщина кісток зменшувалася.

Встановлено, що у чоловіків товщина кісток склепіння черепа в сагітальному перетині вище, ніж у жінок (0,963 ±0,06) При порівняні товщини кісток у чоловіків і жінок у I-му періоді зрілого віку з II-м періодом зрілого та немолодого віку виявлене збільшення товщини кісток склепіння черепа - 0,952 ±0,09 і 0,914 ±0,14 (при Р<0,001) відповідно.

4. Взаємозв'язок краніотопографії диплоїчних вен з товщиною кісток склепіння черепа

Виявлена загальна закономірність в орієнтуванні диплоїчних вен і приток 1-го порядку з товщиною кісток склепіння черепа. Вони проходили по дільницях з найменшою товщиною, тоді як притоки 2-3 порядків виявлені як у товстих, так і в тонких дільницях кісток склепіння черепа. Диплоїчні вени і притоки 1-го порядку проходили в одній площині, а притоки 2-3 порядків формували двох- або трьох площинну судинну мережу.

У чоловіків-брахіцефалів товщина в місці розташування лобових диплоїчних вен і приток 1-го порядку складала від 5,0 до 5,9 мм, тоді як притоки 2-3 порядків, які формувалися в лобовому відділі пара-сагітальної ділянки, проходили в кістці з більшою товщиною (6,0-6,9 мм). У чоловіків-мезоцефалій вони проходили по дільницях лобової кістки з товщиною 5,0-5,9 мм. У дільницях кістки з більшою товщиною (6,0-6,9 мм) диплоїчні вени і притоки 1-го порядку не виявлені. Тут зустрічалися тільки притоки 2-3 порядків і анастомози диплоїчних вен переважно прямої і дугоподібної форми. У чоловіків-доліхоцефалів виявлено, що диплоїчні вени і притоки 1-го порядку проходили в кістці з товщиною 5,0-5,9 мм і лише одиничні притоки 2-3 порядків формувалися в лобовому відділі парасагітальної ділянки з товщиною 6,0-6,9 мм.

При проведенні аналізу між краніотопографією товщини лобової кістки і лобових диплоїчних вен у жінок просліджувалися ті ж закономірності розташування диплоїчних вен.

У чоловіків-брахіцефалів встановлено, що джерела передніх тім'яних диплоїчних вен формуються в пара-сагітальній ділянці з товщиною 6,0-6,9 мм у вигляді приток 3-го порядку діаметром 0,62 ±0,21 мм. Судини 2-го порядку з діаметром 1,32 ±0,11 мм розподіляються також в кістці з товщиною від 6,0 до 6,9 мм і лише окремі з них - в кістці з товщиною 5,0-5,9 мм. Притоки 1-го порядку із діаметром 1,78 ±0,23 мм розташовані в дільницями тім'яної кістки з товщиною 5,0-5,9 мм. Така дільниця проходить позаду фронтального шва паралельно йому. Тут проецюється один із стовбурів передніх тім'яних диплоїчних вен з діаметром 2,38 ±0,34 мм. Характерно, що за межами цієї дільниці великі диплоїчні вени нами не виявлені, а зустрічалися лише притоки 2-3 порядків. Інші стовбури передніх тім'яних диплоїчних вен і притоки 1-го порядку виявлені в кістці з відносно невеликою товщиною. По мірі збільшення діаметра диплоїчних вен товщина кістки зменшується від 6,0-6,9 мм в центральній частині тім'яної кістки до 4,0-4,9 мм в області клиновидного кута, де сполучаються притоки 1-2 порядків.

У жінок прослідилися ті ж закономірності розподілу диплоїчних вен.

У чоловіків-мезоцефалій джерела передніх тім'яних диплоїчних вен діаметром 0,52 ±0,19 мм проходять у кістках із товщиною 6,0-6,9 мм. По ходу положення приток 3-го порядку товщина кістки зменшується від 6,0-6,9 мм до 5,0-5,9 мм. Притоки 2-го порядку передніх тім'яних диплоїчних вен з діаметром 2,10 ±0,21 мм проходять по дільниці тім'яної кістки з товщиною 5,0-5,9 мм. Ця дільниця шириною від 20 до 50 мм розташовується позаду фронтального шва паралельно йому. Диплоїчні вени з діаметром 3,42 ±0,24 мм, що формуються в області клиновидного кута тім'яної кістки, слідують вниз по дільниці кістки з ще меншою товщиною - від 4,0 до 4,9 мм.

У жінок прослідилися ті ж закономірності розподілу диплоїчних вен.

Задні тім'яні диплоїчні вени у чоловіків-брахіцефалів беруть початок у пара-сагітальній зоні поблизу vertex у вигляді приток 3-го порядку з діаметром 0,62 ±0,17 мм які формуються в кістці з товщиною 7,0-7,9 мм.

Притоки 2-го порядку діаметром 1,00 ±0,15 мм слідують в ділянці тім'яного бугра, де товщина становить 6,0-6,9 мм. Притоки 1-го порядку мають ще більший діаметр (1,83 ±0,16 мм). У зоні їх формування товщина кістки зменшується до 5,0-5,9 мм. Стовбури задніх тім'яних диплоїчних вен з діаметром 2,62 ±0,17 мм проходять в області сосцевидного кута тім'яної кістки з товщиною 5,0-5,9 мм. У центральній частині тім'яної кістки з товщиною 6,0-6,9 мм у чоловіків-брахіцефалів розташовуються анастомози диплоїчних вен між гілками 2-3 порядків передніх і задніх тім'яних вен. Ці анастомози за формою частіше петлеподібні, дугоподібні, змішані. Виявляються також лакуноподібні анастомози. Діаметр анастомозуючих приток не перевищує 1 мм. Над лускою скроневої кістки у 9% випадків розташований великий дугоподібний анастомоз між передніми і задніми тім'яними диплоїчними венами, що з'єднує притоки 1-2-го порядків і що проходить по верхній скроневій лінії. Його діаметр становить 0,7-1,3 мм. Товщина тім'яної кістки в цій зоні мінімальна, вона коливається від 4,0 до 5,9 мм.

Задні тім'яні диплоїчні вени у чоловіків-мезоцефалів починаються притоками 3-го порядку з діаметром 0,45 ±0,16 мм в пара-сагітальній ділянці позаду vertex. У місцях формування вен товщина кістки досягає 7,0-7,9 мм. Притоки 2-го порядку мають діаметр 0,68 ±0,13 мм і проходять в центральній частині тім'яної кістки з товщиною 6,0-6,9 мм. У приток 1-го порядку діаметр збільшується до 1,62 ±0,15 мм. Вони слідують по кістці з товщиною 5,0-5,9 мм. Диплоїчні вени з діаметром 2,94 ±0,18 мм проходять в області сосцевидного кута тім'яної кістки з товщиною до 5,0-5,9 мм, а на кордоні з лускою скроневої кістки товщина зменшується до 4,0-4,9 мм. Диплоїчні вени і притоки 1-го порядку в дільницях тім'яної кістки з товщиною 6,0 - 6,9 мм і вище нами не виявлені. У центральній частині кістки у чоловіків-мезоцефалів зустрічаються прямі, дугоподібні і змішані анастомози, їх діаметр не перевищує 1 мм. В ділянки задньотім'яного басейну диплоїчних вен частіше виявляються петлеподібні анастомози. Над лускою скроневої кістки у чоловіків-мезоцефалій зустрічається дугоподібний анастомоз (у 11%), що з'єднує передні і задні тім'яні диплоїчні вени і притоки 1-2 порядків.

У чоловіків-доліхоцефалів переважають диплоїчні вени, які проходять в кістках із товщиною 6,0-6,9 мм. Притоки 3-го порядку діаметром 1,00 ±0,12 мм і притоки 2-го порядку діаметром 3,87 ±0,19 мм слідують по кістці з товщиною 5,0-5,9 мм. У місці проходження судин 1-го порядку з діаметром 4,47 ±0,21 мм товщина кістки становить 4,0-4,9 мм. Необхідно зазначити, що у чоловіків-доліхоцефалів площі дільниць кістки з товщиною 5,0-5,9 мм і 4,0-4,9 мм більші, ніж площі дільниць кістки з відповідною товщиною у брахі- і мезоцефалій.

У жінок суттєвих змін розподілу диплоїчних вен і їх приток не встановлено.

У розподілі потиличних диплоїчних вен та їх приток встановлені такі ж самі закономірності, як і в лобових, передніх і задніх тім'яних диплоїчних басейнах. Тобто в дільницях кісток з меншою товщиною проходять судини з більшим діаметром, а дільницях кісток з більшою товщиною - судини з меншим діаметром.

При декомпресійній підвисочній трепанації по Кушингу необхідно враховувати топографію основних стовбурів передніх тім'яних диплоїчних вен, які спускаються вниз паралельно фронтальному шву на відстані 5-15 мм від нього до місця з'єднання лобової, тім'яної, скроневої і клиновидної кісток. Нами встановлено, що топографія кінцевого відділу стовбурів передніх тім'яних диплоїчних вен співпадає з проекцією основного ствола середньої оболонкової артерії по схемі Кренлейна-Брюсової. Фрезьові отвори, мабуть, не треба накладати поблизу фронтального шва. Ми рекомендуємо зміщати їх позаду і ближче до пара-сагітальної ділянки, де розташовуються джерела диплоїчних вен, діаметр яких не перевищує 1 мм.

У області скроневої лінії необхідно побоюватися пошкодження дугоподібного анастомозу, що проходить по скроневій лінії. Його діаметр може перевищувати 1 мм.

При трепанації тім'яної кістки можливе пошкодження задніх тім'яних диплоїчних вен, які проходять позаду луски скроневої кістки. Щоб уникати цього, треба по можливості трепанувати кістку ближче до пара-сагітальної ділянці.

Поранення потиличних диплоїчних вен може наступити при розташуванні трепанаційного вікна в сагітальній площині на відстані 15-20 мм від середньої лінії черепа.

Відомо, що при пошкодженні великих диплоїчних вен не виключена можливість виникнення післяопераційних порушень внутришньомозкової геодинаміки, оскільки диплоїчні вени беруть участь в підтримці ауто-регуляції мозкового кровообігу і стоку крові з порожнини черепа. Порушення ауто-регуляції мозкового кровообігу підвищує вірогідність розвитку вазогенного набряку-набухання головного мозку під час операції або після неї. Тому оптимізація доступів в порожнину черепа є важливим напрямом сучасної нейрохірургії.

Краніотопографію диплоїчних вен потрібно враховувати при запальних процесах (абсцес, флегмона) м'яких тканин голови як шляхів поширення інфекції в порожнину черепа.

Приведені в роботі дані про індивідуальну анатомічну мінливість краніотопографії диплоїчних вен і їх приток і товщини кісток склепіння черепа створюють основу для досліджень інтра- і єкстракраніального венозних басейнів в їх морфологічному і функціональному взаємозв'язку. Отримані матеріали мають певне значення для подальшої розробки шунтируючих операцій з використанням штучних і ауто-венозних шунтів.

Висновки

1. Діапазон індивідуальної анатомічної мінливості диплоїчних вен склепіння черепа обмежений двома крайніми формами будови: сітьовидно-анастомозуючою і магістральною малоанастомозуючою, між якими знаходиться цілий ряд проміжних форм.

2. У брахіцефалів чоловічої і жіночої статі частіше зустрічається сітьовидно-анастомозуюча форма, яка утворена диплоїчними венами з діаметром 0,8-1,2 мм; у доліхоцефалів - магістральна малоанастомозуча форма, яка представлена великими одиничними диплоїчними венами з діаметром 2,1-6,8 мм; у мезоцефалів частіше зустрічаються проміжні форми будови диплоїчних вен лівого або правого діапазону.

3. Анастомози диплоїчних вен формуються на рівні приток 2-3 порядків і мають різні типи будови: прямі, дугоподібні, лакуноподібні, петлеподібні і змішані. Їх тип залежить від форми черепа, статі і віку людини. Для людей немолодого і старечого віку найбільш характерні петлеподібні, змішані і лакуноподібні типи анастомозів.

4. Топографія диплоїчних вен має певні краніотопографічні орієнтири: лобові диплоїчні вени проходять зверху вниз у сагітальному напрямі до супраорбітальної вирізки лобової кістки; передні тім'яні диплоїчні вени орієнтовані в місці з'єднання скроневою, клиновидної, тім'яної і лобової кісток черепа, їх основні стовбури спускаються паралельно фронтальному шву і розташовуються попереду і позаду від нього на відстані від 5 до 15 мм; задні тім'яні диплоїчні вени проходять від vertex до сосцевидному куту тім'яної кістки; потиличні диплоїчні вени йдуть зверху вниз в сагітальному напрямі на відстані від 15 до 20 мм від серединної лінії черепа.

5. У брахіцефалів товщина кісток склепіння черепа на 8-10 % більше, ніж у доліхо- і мезоцефалів. У чоловіків товщина кісток склепіння черепа більше на 8,09%, ніж у жінок. З віком товщина кісток склепіння черепа зменшується на 16,28%.

6. Диплоїчні вени проходять в кістках з різною товщиною. Товщина лобової кістки у чоловіків становить 5,53 ±0,72 мм (при Р>0,05), у жінок - 5,42 ±0,86 мм (при Р>0,05); тім'яної - у чоловіків 6,11 ±0,62 мм (при Р>0,05), у жінок - 5,32 ±0,78 мм (при Р>0,05); потиличної - 8,87 ±0,91 мм (при Р>0,05) у чоловіків і 8,34 ±0,77 мм (при Р>0,05) у жінок; скроневої - 4,17 ±0,56 мм (при Р>0,05) у чоловіків і 3,62 ±0,49 (при Р>0,05) мм у жінок.

7. Диплоїчні вени і їх притоки 1-го порядку проходять в тонких дільницях кісток склепіння черепа і формують одно площинну внутришньокісткову судинну мережу, а притоки 2-3 порядків формують двох- і трьох площинну судинну мережу, розташовану в товстих і тонких дільницях кісток склепіння черепа.

8. Дільниці кісток з найбільшою товщиною формують каркас склепіння черепа у вигляді своєрідних арок, що сполучаються одна з однією в сагітальній і фронтальній площинах; серед них постійними є сагітальна, лобова, тім'яна і потилична.

9. Накладення фрезьових отворів при виконанні трепанації доцільно проводити з урахуванням індивідуальних особливостей положення, будови, розмірів і анастомозів диплоїчних вен, які залежать від форми черепа, статі і віку людини.

Література

1. Краниопластика при вдавленных переломах свода черепа // Паллиативная медицина и реабилитация. - 1998. - №2-3. - С. 132. (Співавтор Вовк Ю.Н.).

2. О локализации посттравматических дефектов костей черепа // Паллиативная медицина и реабилитация. - 1998. - №2-3. - С. 132.

3. К вопросу о реконструкции свода черепа // Паллиативная медицина и реабилитация. - 1998. - №2-3. - С. 132.

4. Обоснование краниопластики при вдавленных переломах свода черепа // Український мед. альманах. - 1998. - №2. - С. 8-10.

5. Особенности взаимоотношений сосудов головного мозга и твердой мозговой оболочки // Український мед. альманах. - 1998. - №2. - С. 48-50. (Співавтори Вовк Ю.Н., Будаков В.С., Аронов Е.Г., Вовк В.Ю., Коваленко А.П.).

6. Морфологические особенности диплоических каналов костей свода черепа // Актуальні питання морфології. Фахове видання наукових праць II національного конгресу АГЕТ України. - Луганськ, 1998. - С. 9-10.

7. The morphological peculiarities of diploic canals of skull vault bones // Annals of anatomy. Bd. 181, Suppl. - H. Anatomische Gesellschaft. - 1999. - P. 235-236.

8. The age changes of cranial index // Abstract Вook of the Eleventh European Anatomical Congress. - Timisoara (Romania), 1998. - P. 331. (Співавтор Vovk Y.N.).

9. Roentgenocraniometry: the study of the correlation between the skull vault bones thickness and the shape of the skull // Abstract Вook of the Eleventh European Anatomical Congress. - Timisoara (Romania), 1998. - P. 43-44.

10. The anatomical basis of rational accesses into cranial cavity // Scripta Scientifica Medica (Bulgaria). - 1998. - Vol.30, Suppl. 3. - P. 50.

11. Індівідуальна мінливість лобових диплоїчних вен // Український мед. альманах. - 1998. - №4. - С. 60-63.

12. Возрастные изменения толщины костей свода черепа // Проблеми остеології. -1998. - Том 1б, № 2-3. - С. 135-138.

13. Анастомозы диплоических вен теменной кости // Мікроциркуляція та ії вікові зміни / Матеріали української наукової конференції з міжнародною участю (Київ), 1999. - С. 5-6.

14. Морфологические особенности анастомозов лобных диплоических вен // Мікроциркуляція та ії вікові зміни / Матеріали української наукової конференції з міжнародною участю (Київ), 1999. - С. 6.

15. Клинико-морфологическая характеристика посттравматических дефектов костей свода черепа // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології / Збірник наукових праць. - 1999. - Вип.3 (23). - Київ-Луганськ-Харків. - С. 289-302. (Співавтори Вовк Ю.Н., Усатов С.А.).

16. Craniotopography of the frontal diploic canals // Annals of anatomy. Bd. 181, Suppl. - H. Anatomische Gesellschaft. - 1999. - P. 77-78.

17. Современные представления о краниопластике // Український мед. альманах. - 1999. - Том 2. - №3 (Додаток). - С. 7 - 14. (Співавтор Вовк Ю.М.).

Размещено на Allbest.ru