Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Наукове обгрунтування реорганізації санітарно-епідеміологічної служби на залізничному транспорті України

Анашкін Василь Васильович

1.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

санітарний епідеміологічний залізничий транспорт

Актуальність проблеми. Функціонально-організаційна структура лікарсько-санітарної служби залізничного транспорту колишнього СРСР в умовах суверенної України виявилася неадекватною до нових вимог санітарно-епідеміологічного забезпечення промислово-транспортного комплексу. Виникла нагальна потреба реорганізації санітарно-епідеміологічної служби на основі вивчення організаційно-штатної структури санітарно-епідеміологічних установ різних рівнів управління та витрат робочого часу спеціалістів (лікарів-епідеміологів, лікарів-бактеріологів, санітарних лікарів) з урахуванням соціально-економічних, екологічних та інших особливостей держави.

Проблемам організаційної роботи санепідустанов різних рівнів управління присвячена низка робіт вітчизняних та іноземних авторів (В.В. Вєтчинін, 1982; Є.Г. Гончарук, 1985; Б.П. Криштопа з співавт., 1991; В.О. Лісобей, 1995; О.М. Хромченко, 1984; Н.В. Шестопалов, 1998 та інші), в яких наводилися ті чи інші аспекти роботи санітарно-епідеміологічних станцій, зокрема, стосовно аналізу кадрового складу, ресурсів, загального планування, функцій окремих підрозділів, методики лабораторних і інструментальних досліджень. Проте, при цьому фактично відсутні наукові дослідження щодо подальшого удосконалення діяльності транспортних санепідслужб в умовах змін, що склалися в останні роки. У той же час, новий етап розвитку санепідслужби України характеризується підвищенням її ролі й ускладненням задач, які необхідно вирішувати в сучасних умовах обмеженого фінансування.

Вказані різноаспектні проблеми мають пріоритетне значення для санепідслужби, кореспондуються з прийнятим Законом України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24 лютого 1994 року, що і обумовило актуальність дослідження, його мету і задачі.

Виконане дослідження є складовою частиною двох науково-дослідних робіт Українського науково-дослідного інституту медицини транспорту "Вивчення впливу залізничного транспорту України на здоров'я населення та навколишнє середовище", номер державної реєстрації 0298U002505, та "Розробка та обгрунтування норм навантаження на фахівців санепідустанов транспорту", номер державної реєстрації 0198U000851.

Мета дослідження: наукове обгрунтування комплексу заходів щодо реорганізації діяльності санепідслужби на залізничному транспорті на основі системного вивчення організаційно-штатної структури санепідустанов та визначення витрат робочого часу їх фахівцями.

Досягнення поставленої мети включало вирішення таких задач:

1. Вивчення особливостей організації санепідслужби на залізничному транспорті України та в інших країнах ближнього і дальнього зарубіжжя.

2. Розробка концептуальних підходів щодо реорганізації санепідслужби на залізничному транспорті України.

3. Вивчення структури і витрат робочого часу фахівцями санепідустанов різних рівнів управління та розробка і впровадження комплексу заходів щодо удосконалення організації праці лікарів.

4. Розробка нормативно-правових і організаційних основ діяльності державної санепідслужби на залізничному транспорті України.

5. Проведення системного дослідження функціонування та розробка організаційно-штатної структури санепідслужби, адаптованої до сучасних умов.

Об'єктом дослідження стала система санепідслужби на залізничному транспорті України.

Предмет дослідження - розробка концептуальних шляхів реорганізації санепідслужби на залізничному транспорті України.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої в роботі мети були використані такі методи: історичний, порівняльний аналіз при вивченні становлення санепідслужби на залізничному транспорті та розгляді законодавчих і нормативних актів з питань її діяльності та організаційної структури; соціологічний при вивченні структури робочого дня та середніх витрат часу фахівцями санепідстанцій різного рівня управління; реального організаційного моделювання при розробці структури і окремих підрозділів санепідустанов на залізничному транспорті України; статистичний при вивченні кількісної характеристики об'єктів нагляду.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше:

- вивчені особливості організації технологічного процесу на залізничному транспорті у взаємозв'язку з організацією санепіднагляду за його об'єктами та проведено обгрунтування подальшої розбудови її установ в сучасних умовах соціально-економічного реформування галузі;

- обгрунтовані основні напрямки реорганізації санепідслужби на залізничному транспорті у відповідності з концепцією щодо необхідності внесення в зміст її функціонування якісно нових задач;

- виявлені закономірності залежності витрат робочого часу фахівцями окремих підрозділів від місцерозташування об'єктів нагляду з метою пошуку резервів оптимізації організації праці;

- обгрунтовані та розроблені якісно нові підрозділи (санітарно-контрольні пункти) як елементи системи санітарно-епідеміологічного нагляду на залізничному транспорті України.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати стали підставою для:

- встановлення пріоритетних напрямків реорганізації системи санітарно-епідеміологічного нагляду на залізничному транспорті України;

- обгрунтування і розробки необхідної оцінки витрат робочого часу на основні і допоміжні види робіт фахівцями санепідустанов різних рівнів управління;

- розробки і апробації організаційної та функціональної структури санітарно-контрольних пунктів (в тому числі прикордонних).

Впровадження результатів дослідження у практику здійснено на рівнях:

А. Державному, при підготовці:

- Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення";

- Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення";

- Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про передачу закладів санітарно-епідеміологічної служби на залізничному транспорті в підпорядкування Міністерства охорони здоров'я”;

- Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу МОЗ України.

Б. Відомчому, при розробці і обгрунтуванні:

- Наказу Міністра охорони здоров'я України "Про внесення змін до Переліку закладів охорони здоров'я, затвердженого наказом МОЗ України від 22.07. 95 р. №114” від 03.04.98 р. №84;

- Наказу Міністра транспорту України від 15.04.93 р. № 36 "Про створення Центральної санітарно-епідеміологічної служби на залізничному транспорті України";

- Наказу в.о. Міністра транспорту України - Генерального директора Укрзалізниці "Про вдосконалення управління санітарно-епідеміологічними станціями залізничного транспорту України" від 23.02.94 р. №34Ц;

- директиви Першого заступника Міністра транспорту України "Про зміни організаційної схеми управління санітарно-епідеміологічними станціями залізничного транспорту " від 21.06.93 р. №3/3-194;

- Положення Про Центральну санітарно-епідеміологічну станцію на залізничному транспорті України.

В. Матеріали дисертації використані при підготовці розпорядження Головного державного санітарного лікаря залізничного транспорту України "Щодо упорядкування організації та здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду на залізничному транспорті України".

Особистий внесок здобувача. Автор особисто визначив мету і задачі дослідження, розробив його програму; розробив хронометражні карти для фахівців (лікарів-епідеміологів, лікарів-бактеріологів, санітарних лікарів) санепідустанов різних рівнів (Центральна санепідстанція, санепід-станції залізниць, відділень залізниць та лінійні санепідстанції) управління; зібрав первинний статистичний матеріал щодо витрат робочого часу фахівцями, провів його групування і статистичну обробку; проаналізував діяльність санепідслужби; сформулював положення концепції реорганізації системи санепідслужби на залізничному транспорті України; узагальнив отримані результати, сформулював основні висновки і рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися на:

Нараді при Головному державному санітарному лікареві України з питань удосконалення та впорядкування організації управління державної санітарно-епідеміологічної служби на транспорті (м.Іллічевськ, 1997);

Підсумковій санепіднараді при Головному державному санітарному лікареві України з питань діяльності установ держсанепіднагляду на транспорті України (м. Дніпропетровськ, 1998);

науково-практичних конференціях:

"Проблемы военного здравоохранения и пути его реформирования" (Киев, 1997 );

"Проблемы военного здравоохранения и пути его реформирования" (Киев, 1998);

Першій міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми гігієни і епідеміології на залізничному транспорті" (Львів, 1998);

Другій міжнародній науково-практичній конференції "Удоскона-лення системи санітарно-епідеміологічного нагляду на транспорті" (м. Іллічевськ, 1999).

Публікації. Матеріали дисертації знайшли відображення в 2 монографіях та 12 друкованих наукових працях, з них 6 статтей - у виданнях, затверджених Постановою ВАК України "Про затвердження переліку наукових видань, в яких можуть публікуватися основні результати дисертаційних робіт".

Структура і обсяг дисертації. Основний текст дисертації викладено на 120 сторінках машинописного тексту, містить 6 таблиць, 5 рисунків. Складається з вступу, огляду літератури, 4 розділів досліджень, висновків, впровадження результатів у практику, списку використаних джерел, який містить 110 робіт вітчизняних авторів та авторів держав СНД, 20 іноземних та додатки.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Об'єкт соціально-гігієнічного вивчення - система санепідслужби на залізничному транспорті України, складається з 56 установ (в тому числі 6 санепідстанцій залізниць, 29 - відділкових та 20 - лінійних санепідстанцій), де працює 2407 працівників, з них 632 лікарів, силами яких здійснюється державний санепіднагляд за 1648 промисловими підприємствами, 6940 комунальними об'єктами (у тому числі 139 крупних вокзалів, 1552 станції, 87 пунктів екіпірування пасажирських поїздів і ін.), 6387 об'єктами харчування і торгівлі, 575 дитячими і підлітковими закладами, 626 водопроводами.

Для реалізації мети дослідження нами була розроблена програма, яка складалася з таких основних розділів: поглибленого вивчення і встановлення ступеня наукової розробки проблеми, її історичних передумов і сучасних тенденцій; критичного дослідження організаційно-функ-ціональних принципів діяльності санепідслужби на залізничному транспорті; вивчення зовнішніх і внутрішніх організаційно-системних зв'язків за даними наукової літератури, інструктивно-методичних матеріалів, активних і пасивних спостережень; аналітичного опрацювання з погляду системного підходу фактичного стану санітарно-епідемічного забезпечення; визначення якості й обсягу санітарно-епідемічного забезпечення на різних рівнях управління санепідслужбою; розробки і наукового обгрунтування шляхів удосконалення управління службою.

Застосовуючи такі методи дослідження, як історичний, порівняльний аналіз, формально-логічний, системний підхід і аналіз, експертний, нормативно-правовий моніторинг, нами було проведено аналіз законодавчих і нормативних актів, організаційної структури санепідслужби на залізничному транспорті (всього 307 одиниць документів).

При вивченні стану сил і засобів санепідслужби залізничного транспорту (1218 документів) ми застосовували експертний метод, методи порівняльного аналізу, системного підходу і аналізу, реального організаційного моделювання.

Для вивчення структури робочого дня та визначення витрат робочого часу спеціалістів санепідстанцій була проведена вибірка 25% установ санепідслужби з урахуванням їх рівнів управління.

З метою вивчення питань, що пов'язані з об'єктами нагляду, визначення кількісних і якісних характеристик об'єктів, які раніше не вивчалися, а саме: пункти екіпіровки та оберту пасажирських, електро- та дизельпоїздів; рухомий склад у пунктах формування, оберту та на шляху прямування; залізничні пункти переходу державного кордону тощо, були розроблені 2 форми, кожна з яких складається з 5 таблиць.

Дані вимірів часу, що витрачалися лікарями і їхніми помічниками на різні елементи праці, вносилися в розроблені нами анкети (10 видів анкет), а потім, після їхньої систематизації за видами діяльності, переносилися у хронологічні карти.

Узагальнюючі результати проведеного анкетування представлені в 20 таблицях. Результати дослідження та їх обговорення. В результаті дослідження були встановлені особливості організації і діяльності санепідслужби залізничного транспорту, які обумовлені специфікою функціонування залізничної галузі. Це, насамперед, специфіка санепідзабезпечення експлуатаційної діяльності залізниць, поточний санітарний нагляд за всіма видами рухомого складу, нагляд за виконанням вимог санітарного законодавства в локомотивних і вагонних депо, на заводах з ремонту рухомого складу і виготовленню обладнання та устаткування, а також вирішення специфічних питань будівництва залізниць, санітарно-протиепідемічного обслуговування метрополітенів, забезпечення безпечних умов перевезення токсичних, пожежо- і вибуховонебезпечних, радіоактивних вантажів, продуктів біотехнологій та інших біологічних агентів.

Винятковим є і санепіднагляд за великими професійними контингентами, що постійно працюють на рухомому складі, в ритмі його діяльності: поїзними бригадами (провідниками пасажирських вагонів, механіками рефрижераторних поїздів, робітниками поштових і багажних вагонів); локомотивними бригадами, робітниками інших рухомих формувань, що можуть знаходитися на шляху прямування від однієї доби до декількох тижнів; будівельниками залізниць, що працюють за схемою вахтового методу.

Виконанню цієї роботи сприяє лінійний принцип побудови санепідслужби, що дозволяє вести динамічне спостереження за умовами праці, побуту, харчування, відпочинку вказаних контингентів працюючих і станом їхнього здоров'я.

Особливого значення набула протиепідемічна бар'єрна (карантинна) функція санепідслужби на прикордонних станціях, санітарний контроль міждержавних перевезень пасажирів і вантажів, а також взаємодія з санітарними органами країн ближнього і дальнього зарубіжжя.

Нами вивчені фактичні трудові витрати і структура робочого дня медичного (санітарні лікарі, лікарі-епідеміологи) персоналу санепідстанцій різного рівня управління.

Встановлено, що в санітарних лікарів різного профілю приблизно однаково розподілявся бюджет робочого часу.

Витрати часу на головні види діяльності коливалися від 70,3 до 81,8% загального бюджету робочого часу (у середньому 350 + 2,2 хв. у день), на допоміжні - від 18,2 до 29,3% (у середньому 93+3,8 хв. у день). Серед головних видів діяльності значну частину часу займала робота з до-кументами - від 18,4 до 29,9 % (в середньому від 85,4+0,1 до 138,8+1,2 хв. щодня). Так, санітарні лікарі займалися читанням і написанням актів санітарно-гігієнічного обстеження, розпоряджень, протоколів в середньому 148,7+3,5 хв., складанням різноманітного роду інформацій у вищестоящі органи - 37,2+2,3 хв., планів, графіків роботи - 75,5+11,2 хв. На службові розмови як у санепідстанціях, так і на об'єктах санітарними лікарями незалежно від профілю роботи витрачалось в середньому біля 20 хв. щодня.

При проведенні обстеження об'єктів нагляду частка витрат робочого часу на лабораторний і інструментальний контроль була дуже низькою (від 1,5+1,1% до 3,2+0,9%). Недостатньо уваги приділялося таким видам діяльності, як підготовка кадрів (від 0,8+1,3% до 1,2+0,7%), робота з помічниками (від 0,9+1,3% до 1,8 + 0,7 %) і ін.

Вивчення організації роботи санітарних лікарів показало, що вони протягом робочого дня переключаються з одного виду діяльності на інший у середньому від 22 до 31 разів. З одного боку, це пояснюється специфікою роботи санітарного лікаря на залізничному транспорті, великою різноманітністю видів діяльності, а з іншого - недостатньою чіткістю і плановістю організації своєї роботи (погодинних графіків, координації роботи підрозділів санепідстанцій тощо).

При аналізі трудових витрат, що проводився диференційовано - на об'єкті нагляду, у санепідстанції й інших закладах, враховувалися специфіка роботи санітарного лікаря, часта зміна виду і місця роботи.

У середньому на одну санепідстанцію припадає 148 об'єктів нагляду з гігієни праці, з гігієни харчування - 123, з комунальної гігієни - 336. Протягом робочого дня лікарі виходили на об'єкти 1,1 рази, 1,5 рази, 1,3 рази відповідно. Як правило, на повне санітарно-гігієнічне обстеження об'єкта витрачалося лікарями з гігієни праці 1,9+0,4 год, з гігієни харчування 1,5+0,З год, з комунальної гігієни 1,3+0,3 год.

Аналіз роботи санітарних лікарів на об'єктах показав, що вони багато часу витрачали на підготовчо-допоміжні види діяльності - 67+1,2 хв. Недостатньо уваги приділяли лікарі здійсненню санітарної просвіти, контролю за медичним обслуговуванням працюючих, підготовці кадрів.

Детальне вивчення використання робочого часу дозволило проаналізувати зміст й обсяг роботи санітарного лікаря, виявити резерви часу і розробити комплекс заходів щодо удосконалення організації праці лікарів, що включав: удосконалення планування роботи, розподіл функцій між лікарями і їхніми помічниками, підготовку кадрів, удосконалення у веденні документації, контроль виконання пропозицій, що винесені лікарем при здійсненні санітарного нагляду, раціональний розподіл бюджету робочого часу і ін.

При вивченні організації праці фахівців санітарно-контрольних пунктів (СКП) та прикордонних санітарно-контрольних пунктів (ПСКП) було встановлено, що структура робочого часу їх принципово відрізнялася від інших підрозділів санепідустанов (рис. 1).

Саме фахівці СКП та ПСКП найбільш адекватно реагували на зміни, що відбувалися в структурі і діяльності залізничного транспорту (створення міжнародних транспортних коридорів, збільшення обсягу перевезень небезпечних вантажів, міжнародних пасажирських перевезень тощо). Фахівці ПСКП додатково здійснювали карантинну функцію санепідслужби на прикордонних станціях та проводили санітарний контроль транскордонних перевезень пасажирів і вантажів.

Утворення кордонів з іншими державами потребувало негайного створення цілісної системи забезпечення національної безпеки, здійснення комплексного контролю, в тому числі, санітарно-епідеміологічного.

хв.

Рис. 1. Витрати робочого часу фахівців санепідстанцій, санітарно-контрольних пунктів та прикордонних санітарно-контрольних пунктів

На основі вивчення структури СКП, витрат робочого часу їх фахівцями нами вперше були запропоновані прикордонні СКП нового типу з принципово зміненими структурою і функціями, до штату яких, крім начальника, лікарів-епідеміологів та їх помічників, дезінструкторів та дезинфекторів, були введені лікарі-гігієністи і їх помічники (фахівці з гігієни харчування, комунальної і радіаційної гігієни).

Структура санепідслужби залізничного транспорту колишнього Союзу РСР цілком відповідала структурі управління залізничним транспортом, а її статус (так само як і статус санітарних лікарів) мав значне обмеження в правах. Санітарна служба на всіх рівнях входила до складу лікарсько-санітарних служб, а головний санітарний лікар приймався на роботу, звільнявся, а відповідно і підпорядковувався не тільки начальнику залізниці, але і начальнику лікарсько-санітарної служби.

Проведений системний аналіз діяльності санепідслужби на залізничному транспорті України дозволив сформулювати основні принципи її організаційно-функціональної структури.

У 1992 році нами була розроблена програма реорганізації санепідслужби залізничного транспорту, однієї з головних особливостей якої було дотримання етапності в проведенні реформи.

На першому етапі було проведене наукове обгрунтування необхідності реорганізації санепідслужби Головного лікарсько-санітарного управління Міністерства Шляхів Сполучення СРСР в Державну санепідслужбу на залізничному транспорті України, а прийнятий в 1994 році Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” юридично закріпив перехід відомчої санітарної служби в самостійну структуру.

В зв'язку з розрізненістю органів і установ санепідслужби залізничного транспорту та відсутністю їх органа управління нами були обгрунтовані пропозиції щодо необхідності створення Центральної санепідстанції на залізничному транспорті України, визначена гранична чисельність її спеціалістів, які знайшли своє втілення в Наказі Міністра транспорту України "Про створення Центральної санепідстанції на залізничному транспорті України" від 15.04.93 р. №36.

Другий етап характеризувався фактичною передачею установ санепідслужби Державної адміністрації залізничного транспорту України в підпорядкування МОЗ України зі збереженням за ними всієї інфраструктури та основних фондів.

Нами було підготовлено розпорядження Кабінету Міністрів України про передачу установ санепідслужби в підпорядкування МОЗ України.

Третій етап програми став етапом проведення структурних змін санепідслужби залізничного транспорту України.

В цей час було здійснено перехід з трьохланкової системи управління на дволанкову; визначено перелік санепідстанцій; встановлено порядок здійснення державного санітарного нагляду на залізничному транспорті, назв посад керівників; розроблено і затверджено зразкові статути санепідстанцій на залізничному транспорті України.

Проведене дослідження показало, що на сучасному етапі розвиток санепідслужби на залізничному транспорті необхідно здійснювати за такими основними напрямками.

По-перше, оптимізації основної функції діяльності служби шляхом поглиблення регулювання відносин в сфері забезпечення санепідблагополуччя на залізничному транспорті, попередження санітарних правопорушень (введення дозвільної системи на відправлення поїздів і ввіз небезпечних вантажів) та правового і економічного впливу на порушників санітарного законодавства, дії яких призвели до виникнення захворювань, отруєнь, уражень, тривалої або тимчасової втрати працездатності, інвалідності чи смерті людей, витрати установ санепідслужби на проведення санітарних і протиепідемічних заходів і витрати лікувально-профілактичних закладів на надання медичної допомоги потерпілим.

По-друге, в умовах формування міжнародних транспортних коридорів створення найбільш оптимальної структури санепідстанцій, яка буде адекватно реагувати на зміни, що відбуваються в діяльності залізниць, - СКП нового типу як нову організаційно-функціональну модель підрозділу.

По-третє, передбачення використання існуючого кадрового потенціалу (лікарів з комунальної гігієни, гігієни праці, лікарів-епідеміологів) для здійснення нових завдань, покладених на службу в зв'язку з виникненням останнім часом відносин, які потребують врегулювання та своєчасного застосування превентивних, оперативних та державно-правових регулятивних і примусових важелів в сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя на залізничному транспорті, за рахунок інтенсифікації праці та оптимізації використання бюджету робочого часу спеціалістами санепідстанцій.

ВИСНОВКИ

санітарний епідеміологічний залізничий транспорт

1. Діяльність, функції і структура санепідслужби на залізничному транспорті за час її існування змінювалися неадекватно процесам реформування залізничної галузі; проблеми побудови санепідслужби на залізничному транспорті не знаходили необхідної наукової оцінки; оптимізація її організаційно-функціональної діяльності, штатного і інформаційного забезпечення в сучасних умовах вимагала нагальних змін, в зв'язку з чим, було розроблено і науково обгрунтувано комплекс заходів щодо реорганізації структури і діяльності санепідслужби.

2. Витрати робочого часу лікарів санепідустанов різного рівня управління на основні види діяльності в середньому становили 352,4 хв. у день в лінійних санепідстанціях та 343,7 хв. - в відділкових, на допоміжні види діяльності відповідно витрачалося - 91,9 хв. та 99,9 хв.

Найбільші витрати робочого часу на основні види діяльності становили у фахівців з гігієни харчування (353,6 хв. в відділкових та 378,7 хв. в лінійних санепідстанціях), найменші - у фахівців з гігієни праці (329,5 хв. та 325,7 хв. відповідно).

3. Незалежно від рівня управління санепідустанов комплексний показник раціональності організації роботи спеціалістів становив від 0,71 у лікарів з гігієни праці до 0,79 з гігієни харчування, що обумовлено з одного боку оптимальним рівнем інтенсивного використання робочого часу, а з другого - неоптимальністю його структури та високим рівнем коефіцієнту використання позаробочого часу для виконання виробничих задач.

4. Визначення витрат робочого часу на окремі елементи праці, використання самохронометражного методу оцінки роботи, а для контролю - методу моментних спостережень, є найбільш інформативними і дають можливість оптимізувати організацію праці в санепідустановах різного рівня управління.

5. Розробка і наукове обгрунтування концепції побудови санепідслужби на залізничному транспорті, які реалізовані в нормативно-правових, методичних і організаційних управлінських актах і документах, дозволили сформувати державну службу з внутрішньо-врегульованою і стрункою організацією, системним характером її структури і спільним функціональним призначенням усіх її елементів, спроможну забезпечити виконання завдань, передбачених санітарним законодавством.

6. Управління державної санепідслужби на залізничному транспорті по вертикалі забезпечується єдністю і урегулюваністю законодавством її функцій, повноважень, правового статусу, фінансування, єдиною системою призначення і звільнення керівників санепідустанов.

7. В сучасних умовах розвитку залізничної галузі найбільш доцільною необхідно вважати двохланкову систему управління державної санепідслужби на залізничному транспорті. Кожний рівень управління службою представлений відповідними санепідустановами, які виконують однорідні функції на території своєї діяльності, що відповідає структурі залізничного транспорту.

8. Науково обгрунтована і втілена в практику функціонально-організаційна структура якісно нових підрозділів - санітарноконтрольних пунктів та прикордонних санітарно контрольних пунктів нового типу, як структурних елементів формування системи санепіднагляду на залізничному транспорті України.

СПИСОК НАУКОВИХ РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Анашкин В.В., Богуцкий В.В., Волков С.Д. Нарушения санитарного законодательства на железнодорожном транспорте - Харьков: Издательство Гигиенического благотворительного фонда, 1996. - 156 с.

2. Анашкин В.В., Богуцкий В.В., Волков С.Д. Нарушения санитарного законодательства на железнодорожном транспорте. Изд-е II.- К.:Транспорт Украины, 1999.-183 с.

3. Анашкин В.В. Особенности в организации деятельности государственной санитарно-эпидемиологической службы на железнодорожном транспорте как составная часть системы гражданской обороны и мобилизационных мероприятий // "Проблемы военного здравоохранения и пути его реформирования". Сборник научных работ Украинской военно-медицинской академии. - К.: "Логос". - 1998. - С. 273-278.

4. Анашкин В.В. Концепция совершенствования государственной санитарно-эпидемиологической службы на железнодорожном транспорте// "Проблемы военного здравоохранения и пути его реформирования". Сборник научных работ Украинской военно-медицинской академии. - К.: "Логос". - 1998. - С. 278-280.

5. Анашкин В.В. Полномочия должностных лиц государственной санитарно-эпидемиологической службы на железнодорожном транспорте при осуществлении государственного санитарно-эпидемиологического надзора // "Проблемы военного здравоохранения и пути его рефор-мирования". Сборник научных работ Украинской военно-медицинской академии. - К.: "Логос". - 1998. - С. 280-286.

7. Анашкин В.В., Н.И. Хижняк, Н.С. Андрущенко Затраты рабочего времени специалистов эпидемиологического профиля СЭС на железнодорожном транспорте / Проблеми військової охорони здоров'я і шляхи її реформування. Збірник наукових праць УВМА (за редакцією В.Я. Білого). - К., 1998. - С. 130-135.

8. Анашкин В.В., Хижняк Н.И., Погорельчук Ю.С. Организация и нормирование труда специалистов санитарно-гигиенического профиля СЭС на железнодорожном транспорте / Проблеми військової охорони здоров'я і шляхи її реформування. Збірник наукових праць УВМА (за редакцією В.Я. Білого). - К., 1999. - С. 180-186.

9. Анашкін В.В. Вивчення та оптимізація організаційно-штатної структури санепідстанцій на залізничному транспорті України за матеріалами хроноспотережень // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України. - Київ - Тернопіль, 2000. - №1. - С. 49-53.

10. Анашкин В.В. Актуальные проблемы организации и деятельности государственной санитарно-эпидемиологической службы на железнодорожном транспорте // "Проблеми гігієни та епідеміології на залізничному транспорті". Матеріали першої міжнародної науково-практичної конференції - Львів, 1998 р. - С. 11-15.

11. Анашкін В.В. Щодо порядку взаємодії установ у державній санітарно-епідеміологічній службі системи Міністерства охорони здоров'я України при виконанні ними функцій спеціально уповноважених відповідних адміністративно-територіальних та транспортних органів держав-ного санітарно-епідеміологічного нагляду // "Проблеми гігієни та епідеміології на залізничному транспорті". Матеріали першої міжнародної науково-практичної конференції - Львів,1998. - С. 20-22.

12. Анашкин В.В. Государственный санитарно-эпидемиологический надзор на железнодорожном транспорте // Бюллетень организации сотрудничества международной медицины государств участниц СНГ. - Ростов на Дону, 1998. - №1 - С. 13-26.

13. Муштук Н.В., Анашкін В.В. Щодо регулювання державного санітарно-епідеміологічного нагляду в пунктах пропуску через державний кордон України// “Санэпиднадзор на транспорте - 99”. Материалы 2-й международной научно-практической конференции по совершенствованию системы санэпиднадзора на транспорте.- Ильичевск,1999. - С. 73-74.

14. Анашкин В.В. Взаимодействие санитарно-эпидемиологических служб в связи с модернизацией железнодорожной инфраструктуры по направлению основных международных транспортных коридоров // “Санэпиднадзор на транспорте - 99”. Материалы 2-й международной научно-практической конференции по совершенствованию системы санэпиднадзора на транспорте. - Ильичевск, 1999. - С. 7-9.

Размещено на Allbest.ru