Цитоморфологічні особливості ендокринних клітин в карциномах молочної залози

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПАТОЛОГІЇ, ОНКОЛОГІЇ І РАДІОБІОЛОГІЇ ІМ. Р.Є КАВЕЦЬКОГО

Ахова Оксана Михайлівна

УДК:618.19-006.6-076.5-091.8

ЦИТОМОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕНДОКРИННИХ КЛІТИН В КАРЦИНОМАХ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ

14.01.07 - онкологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Київ-2000



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Українському науково-дослідному інституті онкології та радіології МОЗ України

Науковий керівник - доктор медичних наук, професор ГАЛАХІН Костянтин Олександрович, завідувач патологоанатомічного відділу Українського науково-дослідного інституту онкології та радіології МОЗ України.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, ПОЛІЩУК Людмила Захарівна, провідний науковий співробітник Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України;

кандидат біологічних наук, Бендюг Галина Дмитрівна, провідний науковий співробітник Українського науково-дослідного інституту онкології та радіології МОЗ України.

Провідна установа - Донецький державний медичний університет ім. М.Горького МОЗ України, кафедри онкології та патологічної анатомії.

Захист відбудеться 12 квітня 2000 р. о 13 год. 30 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.155.01 Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 45).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ІЕПОР ім. Р.Є. Кавецького НАН України.

Автореферат розісланий 11 березня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради к.м.н. Н.В.Бородай



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Рак молочної залози (РМЗ) займає перше місце в структурі онкологічних захворювань жінок в Україні (З.П.Федоренко та співавт.,1996). У зв`язку з розповсюдженістю цієї хвороби не тільки в Україні, а й в усьому світі багато досліджень в сучасній онкології присвячено вивченню різних аспектів РМЗ, таких як його біологічні особливості, патогенез, причини резистентності до протипухлинної терапії, ендокринні характеристики та інші. І хоча існує багато наукових робіт з вивчення морфологічних особливостей РМЗ, малодослідженою проблемою все ще залишається роль ендокринних клітин (ЕК) у карциномах МЗ.

Встановлено, що ЕК або клітини АПУД-системи - апудоцити відіграють роль регуляторів гомеостазу у різних тканинах організму людини (В.В. Яглов, Г.А. Ломоносова, 1985, C.D. Olinici, I. Caluser,1988, Н.Т. Райхлин та співавт.,1990). Вважають, що апудоцити утворюються з клітин ектодерми, які мають нейроендокринну програму розвитку, і переважно містяться в епітеліальних тканинах шкіри, травної, дихальної, сечовидільної та статевої систем. За рахунок здатності утворювати біогенні аміни та поліпептидні гормони ЕК шляхом паракринних, ендокринних та аутокринних впливів регулюють процеси розмноження, росту, диференціації та функціонування клітин, тканин та органів в умовах норми та патології (В.М. Дильман,1982, Н.Т. Райхлин та співавт.,1988).

Утворення РМЗ з ЕК, їх біологічні та клінічні характеристики, а також роль ЕК у перебігу цього захворювання відносяться до дискусійних питань онкології (H.M. Maluf, F.C. Koerner,1994 A.R. Burgan та співавт.,1996, W.Y. Tsang, J.K. Chan,1996). Існуючі дослідження з даної теми здебільшого обмежуються описом поодиноких клінічних випадків або оглядами літератури і не носять систематизованого характеру. Залишаються відкритими також питання про природу та біологічне значення ЕК в РМЗ.

РМЗ з ЕК поки ще не включені до “Міжнародної гістологічної класифікації пухлин”. Спроби класифікації таких пухлин натрапляють на певні труднощі, які пов`язані з тим, що нерідко ці злоякісні новоутворення містять неопластичні структури, що характерні для різних ступенів диференціації та (або) різних гістологічних типів раку (I. Caluser, C.D. Olinici,1987, Б.С. Сережин,1989).

Для виявлення ЕК в карциномах МЗ використовують різні методичні підходи, які дозволяють в тій чи іншій мірі встановити їх якісні і кількісні характеристики (J.M. Nesland, R. Holm,1986, H.M. Maluf та співавт.,1991, J.D. Feczko та співавт.,1995, В.В. Делекторская та співавт.,1997). Однак до цього часу так і не створено єдиної методології для адекватного виявлення ЕК та їх морфофункціональних ознак в пухлинах МЗ. Також остаточно не вивчені закономірності розвитку РМЗ з урахуванням кількості ЕК. Не визначено діагностичне та прогностичне значення цих клітин. Все це свідчить про доцільність подальшого вивчення біологічних особливостей карцином МЗ з ЕК-компонентом.

Зв`язок роботи з науковими планами інституту. Дана робота виконана у відповідності з планом науково-дослідних робіт Українського науково-дослідного інституту онкології та радіології МОЗ України в 1996-1998 рр. в рамках НДР за темою “Вивчити клінічну морфологію карцином молочної залози з наявністю в них ендокринноклітинного компоненту” (шифр: ІК 18.00.0008.96, № держреєстрації 0196И004221).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження - вивчити цитоморфологічні особливості ЕК в РМЗ різної гістологічної будови та біологічне значення цих клітин у пухлині.

Для реалізації поставленої мети визначені такі задачі:

дослідити наявність ЕК в РМЗ різної гістологічної будови та їх гістохімічні і імуногістохімічні особливості;

вивчити ультраструктуру ЕК РМЗ;

співставити гістологічні, гістохімічні та ультраструктурні особливості ЕК в РМЗ та метастазах у регіонарні лімфатичні вузли;

вивчити ультраструктурні зміни ЕК пухлини після різних видів протипухлинного лікування хворих на РМЗ;

проаналізувати біологічні особливості карцином МЗ з різним кількісним вмістом ЕК.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше встановлені особливості гістологічної будови РМЗ в залежності від кількості ЕК у пухлині. Визначені структурні особливості ЕК в первинних карциномах МЗ та їх регіонарних метастазах за даними світлової та електронної мікроскопії. Виявлено, що ЕК, особливо в регіонарних метастазах, мають переважно низький ступінь ультраструктурної диференціації. Вперше охарактеризовано цитологічні критерії лікувального патоморфозу ЕК під впливом хіміо- і(або) променевої терапії. Встановлена більша резистентність ЕК до променевої терапії, ніж до хіміотерапії та комплексного лікування. Виявлено, що РМЗ з великим вмістом ЕК має гірший перебіг, ніж РМЗ з малою кількістю ЕК або без них.

Практичне значення одержаних результатів. Результати роботи дозволяють ідентифікувати морфологічні варіанти та прогнозувати можливий перебіг РМЗ з ЕК в залежності від їх кількості, ступеня диференціації, гістохімічних та імуногістохімічних особливостей. Показано, що найбільші деструктивні зміни в ЕК РМЗ спостерігаються при комплексній хіміо- і променевій терапії. Це є підґрунтям для вибору оптимального методу лікування РМЗ з ЕК, зокрема, виду передопераційної протипухлинної терапії.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно виконане комплексне дослідження ЕК в карциномах МЗ за допомогою гістологічного, гістохімічного, імуногістохімічного та електронно-мікроскопічного методів; визначені особливості морфологічної структури РМЗ в залежності від кількості ЕК; співставлені особливості перебігу РМЗ з різною кількістю ЕК та без них. Дисертантом вивчені морфологічні зміни ЕК РМЗ при різних видах передопераційної протипухлинної терапії, а також самостійно здійснено статистичну обробку, аналіз та узагальнення отриманих результатів.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень було представлено на конференціях молодих вчених УНДІОР (Київ, 1997,1998); засіданні наукового товариства онкологів м.Києва (Київ, 1998); VI Конгресі патологів України (Вінниця, 1998); 1-й Європейській конференції з раку молочної залози (Флоренція, Італія, 1998).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 132 сторінках друкованого тексту та складається зі вступу, огляду літератури, чотирьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення дослідження, висновків, списку використаних джерел. Робота ілюстрована 15 таблицями, 27 рисунками. Список використаної літератури включає 181 джерело, з них 126 - праці іноземних авторів.

Публікації. Основні результати досліджень по темі дисертації викладено у 12 публікаціях: 5 статтях у провідних фахових журналах та 7 тезах доповідей на вітчизняних і міжнародних конференціях та з`їздах.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи дослідження. Відповідно до мети і завдання роботи обстежено 273 хворих на РМЗ, операційний матеріал яких поступав у патологоанатомічний відділ УНДІОР для морфологічного дослідження. До складу досліджуваних пухлин увійшли 175 РМЗ з архівного матеріалу за 1985-92 рр. та 98 карцином МЗ з поточного післяопераційного матеріалу за 1996-98 рр. Крім первинних пухлин обстежені також метастази у регіонарні лімфатичні вузли 20 хворих на РМЗ. Вік хворих, у яких були видалені пухлини і метастази, становив 28-76 років. Хворі були розподілені за такими віковими категоріями: 20-29 років (1,8%), 30-39 (16,8%), 40-49 (27,8%), 50-59 (22,7%), 60-69 (21,2%) і 70-79 (10,3%) років. Більшість хворих мали ІІ (54,5%) та ІІІ (41,0%) стадію пухлинного процесу, меншість - І (3,0%) та ІV (1,5%) стадії.

При морфологічному дослідженні карцином МЗ виявлені такі гістологічні типи: інфільтруючий залозистий рак - 178 (75,7%), слизистий рак - 24 (10,2%), інфільтруючий протоковий рак 20 (8,5%), протоковий рак in situ - 4 (1,7%), інфільтруючий недиференційований рак - 3 (1,3%), інфільтруючий часточковий рак - 1 (0,4%), інфільтруючий залозистий рак з перстневидними клітинами - 2 (0,8%), інфільтруючий залозистий рак+in situ-компонент - 3 (1,3%) випадки.

Для виявлення ЕК та їх характеристики був використаний комплекс світлооптичних та електронно-мікроскопічних методів дослідження.

Світлооптичні дослідження.

Гістологічні методи включали забарвлення зрізів гематоксилін-еозином і за ван Гізоном.

Гістохімічні методи включали аргірофільну реакцію Грімеліуса, яка виявляє більшість типів ЕК, і аргентафінну реакцію Массона-Фонтана, яка виявляє ЕК, що продукують серотонін, норадреналін та дофамін (В.В.Южаков,1988).

Імуногістохімічні дослідження включали авідин-біотиновий і пероксидаза-антипероксидазний метод з використанням моноклональних антитіл до хромограніну А та нейрон-специфічну енолазу (НСЕ) як маркерів ЕК (J.M.Elias,1990).

Електронно-мікроскопічні дослідження.

Крім класичного методу трансмісійної електронної мікроскопії для дослідження ЕК були використані аргірофільна реакція за Грімеліусом, аргентафінна реакція за Трамеццані, Чіаччіо і Вассерманом, а також уранафінна реакція для електронної мікроскопії (C.M. Payne, 1993).

Ультратонкі зрізи виготовлялися на ультрамікротомі LKB 8800 (Швеція), контрастувалися ураніл-ацетатом та цитратом свинцю за Рейнольдсом і досліджувалися в електронному мікроскопі JEM 100В (Японія).

Кількісний та статистичний аналіз.

Загальний підрахунок ЕК на світлооптичному рівні проводився у 10 полях зору кожного мікропрепарату РМЗ при збільшенні мікроскопу 280. Процентний вміст ЕК обчислювали за формулою:

А= n/N x 100%,

де А - відсоток ЕК у клітинній популяції пухлини; n - кількість ЕК, підрахованих у 10 полях зору; N - загальна кількість пухлинних клітин, підрахованих у 10 полях зору. Загальна кількість підрахованих пухлинних клітин (N) коливалась від 700 до 2300 в залежності від розповсюдженності пухлинного росту.

При електронно-мікроскопічному дослідженні (збільшення 4000) підрахунок ЕК в пухлинах проводився за такою ж схемою. Загальна кількість пухлинних клітин (N) коливалась від 100 до 250.

Розмір електронно-щільних гранул, які ми спостерігали при ультраструктурному дослідженні, обчислювався за формулою:

ендокринний клітина карцинома лікування

d=n/(2Nx106),

де d - це лінійний розмір гранули (нм), n - лінійний розмір гранули на фотознімку (мм), N - збільшення мікроскопу.

Для дослідження особливостей клінічного перебігу РМЗ в залежності від кількості ЕК проведено аналіз історій хвороб пацієнтів з подальшою статистичною обробкою таких параметрів як вік пацієнтів, розмір пухлини, ураження метастазами регіонарних лімфатичних вузлів і особливості подальшого перебігу хвороби. Для статистичного аналізу використовувався непараметричний критерій 2. Різницю даних вважали вірогідною при р<0,05.

Кумулятивне виживання хворих на РМЗ з наявністю ЕК у пухлині та без них обчислювалося за методом Каплана-Мейєра (E.L. Kaplan, Р. Meier,1958). Для обчислення 2 використовували програми, розроблені у відділі наукових основ протиракової боротьби УНДІОР, для аналізу виживання хворих - програму “Statistica”.

Основні результати дослідження. За допомогою реакції Грімеліуса та імуногістохімічних методів з використанням антитіл до хромограніну А у 82 (35%) з 235 РМЗ виявлена різна кількість ЕК. Такий відсоток присутності ЕК в РМЗ збігається з даними деяких дослідників (R.A. Erlandson, J.M. Nesland, 1994) В залежності від кількісного вмісту ЕК РМЗ були розподілені на три групи: 1) РМЗ з поодинокими ЕК (до 10% від всіх пухлинних клітин) - 42 (51,2%) спостереження; 2) РМЗ, в яких ЕК складають від 10 до 50 % від усієї пухлинної популяції - 25 (30,5 %) спостережень; 3) РМЗ, в яких ЕК становили більше ніж 50 % від усієї пухлинної популяції клітин - 15 (18,3 %) спостережень.

РМЗ, які містили поодинокі ЕК, не виявляли будь-яких гістологічних особливостей будови, окрім тенденції до скірозного типу росту. РМЗ, які мали від 10 до 50% та понад 50% ЕК, мали багато спільних рис у гістологічній будові, які виявлялися у формуванні солідно-альвеолярних осередків, структур типу “гроно”, “гніздо” та “трабекула”. Поряд з цим в РМЗ 2-ї групи відмічено формування внутрішньопротокових структур альвеолярно-криброзної будови. В РМЗ 3-ї групи серед солідних клітинних проліфератів виявлялися псевдо- та справжні розетки, а також палісадно розміщені перицитоподібні клітини навколо судин. У таких карциномах нерідко виявлялися осередки недиференційованого раку, які представлені хаотично розташованими пластами поліморфних пухлинних клітин.

Виявлена залежність між наявністю ЕК та гістологічним типом РМЗ. Так, ЕК виявлялися в 59 (33,1%) з 178 інфільтруючих залозистих раків МЗ, в 12 (50,0%) з 24 слизистих раків та в 4 (20,0%) з 20 інфільтруючих протокових раків (табл. 1). Найвищий відсоток ЕК в слизистих раках МЗ дозволяє розглядати їх як запрограмовані ендокринні раки МЗ (L.Scopsi та спіавт.,1998). У зв`язку з тим, що кількість РМЗ інших гістологічних типів була незначною, немає об`єктивних підстав остаточно визначити частоту виявлення в них ЕК.

Узагальнюючі дані про гістологічний тип пухлин та кількісний розподіл в них ЕК за результатами імуно- та гістохімічних реакцій зведено у табл. 1.

Таблиця 1 - Розподіл гстологічних типів РМЗ в залежності від кількісного вмісту ЕК

№п.\п.	Гістологічний різновид карциноми МЗ	Групи пухлин та кількість ЕК	Пухлини з ЕК	Загальна кількість пухлин
		1	2	3
		абс.	%	абс.	%	абс.	%	абс.	%
1	Інфільтруючий залозистий рак	30	16,8	22	12,4	7	3,9	59	33,1	178
2	Слизистий рак	6	25,0	1	4,2	5	20,8	12	50,0	24
3	Інфільтруючий протоковий рак	3	15,0	0	0	1	5,0	4	20,0	20
4*	Внутрішньопро-токовий рак (неінфільтруюча форма)	0	-	1	-	1	-	2	-	5
5*	Інфільтруючий залозистий рак з внутрішньопро-токовими структурами	2	-	0	-	0	-	2	-	3
6*	Інфільтруючий недиференційо-ваний рак	1	-	0	-	0	-	1	-	3
7*	Інфільтруючий залозистий рак з перснеподібними клітинами	0	-	1	-	1	-	2	-	2

Примітки:

1. 1, 2, 3 - номери груп, за якими розподілені РМЗ в залежності від кількості в них ЕК.

2. “*“ - у зв'зку з невеликою кількістю пухлин даних гістологічних типів вираховування відсотків від загального числа не є коректним.

РМЗ різних гістологічних типів в залежності від кількісного вмісту ЕК розподілилися таким чином (див.табл.1). З 59 (33,1%) інфільтруючих залозистих раків 30 (16,8%) містять поодинокі ЕК, 22 (12,4%)- від 10 до 50 % ЕК та 7 (3,9%)- понад 50 % ЕК від всієї популяції клітин. З 12 (50,0%) слизистих раків, які містять ЕК в 6 (25,0%) виявлено поодинокі ЕК, в 1 (4,2%) - від 10 до 50 % ЕК та в 5 (20,8%) - понад 50 % від всієї пухлинної популяції клітин. З 4 інфільтруючих протокових раків з ЕК в 3 виявлено поодинокі ЕК і в 1 - більше, ніж 50 % ЕК від всіх пухлинних клітин. Інші гістологічні типи карцином МЗ зустрічаються у невеликій кількості, тому про закономірності наявності ЕК судити важко. Так, серед 4 внутрішньопротокових раків виявлено 2 випадки з ЕК, які віднесені до 2-ї та 3-ї груп РМЗ за кількістю в них ЕК. Серед 3 інфільтруючих недиференційованих карцином в 1-му випадку виявлено поодинокі ЕК. 2 інфільтруючі залозисті раки з перснеподібними клітинами за кількісним складом в них ЕК були віднесені до 2-ї та 3-ї груп РМЗ з ЕК. В інфільтруючих залозистих раках МЗ, які містили внутрішньопротоковий компонент, виявлено поодинокі ЕК, розташовані переважно в інфільтруючих ділянках пухлини. Таким чином, хоча існують дані про те, що ЕК притаманні неінфільтруючим формам РМЗ (H.M.Maluf, F.C.Koerner,1994, W.Y.Tsang, J.K.Chan,1996), ми встановили досить часту появу ЕК в інфільтруючих РМЗ.

ЕК в усіх карциномах МЗ відрізняються більшими розмірами у порівнянні з іншими епітеліальними пухлинними клітинами, і тільки у поодиноких випадках РМЗ зустрічаються веретеноподібні неопластичні клітини з ендокринною диференціацією, які мають мізерну цитоплазму, або клітини невеликих розмірів з центрально розміщеним ядром. Кількість гранул ендокринного типу була неоднаковою не тільки в ЕК різних РМЗ, але і в клітинах, які належали до однієї пухлини.

За допомогою реакції Массона-Фонтана серед пухлинної паренхіми були виявлені поодинокі або зрідка розташовані групами аргентафінні клітини лише у 10% випадків з усіх досліджених РМЗ (які були представлені переважно інфільтруючими залозистими раками), що свідчить про низьку кількість ЕК, які продукують серотонін, норадреналін та дофамін.

При постановці імуногістохімічних реакцій з використанням антитіл до НСЕ у 83% випадків спостерігалося неспівпадання результатів у кількісному та якісному виявленні ЕК з реакцією Грімеліуса та при використанні антитіл до хромограніну А. Тому подальше використання антитіл до НСЕ як маркеру ендокринної диференціації клітин у РМЗ ми вважали недоцільним.

При електронно-мікроскопічному дослідженні 60 РМЗ, з яких 52 інфільтруючих залозистих рака, 5 слизистих раків і 3 інфільтруючих протокових рака, ЕК були виявлені в 21 (35%) спостереженні. Характерною ознакою пухлинних клітин ендокринної природи, яка відрізняє їх від звичайних епітеліальних ракових клітин МЗ, є дрібні гранули з електронно-щільною серцевиною. Вони містяться в різних кількісних співвідношеннях в різноманітних клітинах і дуже відрізняються за розмірами: круглі мають діаметр 100-400 нм, витягнуті - 80х230-300х900 нм, гантелевидні - 480х90х190-760х190х290 нм. За електронною щільністю гранули варіюють від світлих до темних і майже ніколи не містять світлої облямівки перед мембраною. Їх матрикс, як правило, є дрібнозернистим. Часто ендокринні гранули (ЕГ) розташовуються навколо внутрішньоцитоплазматичних ходів або, іноді, вздовж плазмалеми, що імовірно, свідчить про їх готовність до екзоцитозу. Ми не спостерігали характерного місцерозташування ЕГ, на яке вказують деякі дослідники (G.R.Dikersin та співавт.,1997), а саме, навколо судин та на відстані від порожнин протоків. ЕК відрізняються різним ступенем диференціації (здебільшого це помірний або низький ступінь ультраструктурної диференціації). Власне ЕК відрізняються різним ступенем поліморфізму та зрілості не тільки в різних карциномах МЗ, а і в межах однієї пухлини. Ядра в таких клітинах круглої форми та містять по одному ядерцю. Іноді зустрічаються ядра з зубчастими краями. Ядерний хроматин перебуває у диспергованому стані. Як правило, в клітинах з ЕГ спостерігаються слабо розвинуті органели, такі як ендоплазматична сітка та пластинчастий комплекс, а також численні полісоми, що свідчить про низький ступінь диференціації таких клітин.

Мітохондрії часто виглядають набряклими з редукованими кристами, що є взагалі характерною ознакою пухлинних клітин. Іноді ЕК мають потужні тяжі цитоскелету, які можуть щільним пластом оточувати ЕГ.

В деяких РМЗ ми виявили “світлі” клітини з добре розвинутими органелами та численними ЕГ. Такі високодиференційовані клітини в кількісному співвідношенні поступаються низькодиференційованим ЕК.

Крім електронно-мікроскопічного дослідження у 60 РМЗ були проведені гістохімічні та імуногістохімічні дослідження на світлооптичному рівні, що дало нам змогу співставити отримані результати. Так, в 21 РМЗ, в якому методом електронної мікроскопії виявлено ЕК, результати реакції Грімеліуса були позитивними в 20 випадках, а імуногістохімічного дослідження (реакція на хромогранін А) - в 17 випадках РМЗ. Дані щодо виявлення ЕК в РМЗ, які отримані за допомогою методу електронної мікроскопії та реакції Грімеліуса, співпадають у 95% досліджень; при застосуванні електронної мікроскопії і імуногістохімії - у 86%; реакцій Грімеліуса та на хромогранін А - у 86%. Останні дані співпали з результатами світлооптичних досліджень 82 РМЗ з ЕК, в яких дані реакції Грімеліуса та на хромогранін А співпали у 85% випадків.

Результати дослідження ЕК у метастазах РМЗ в регіонарні лімфатичні вузли свідчать, що ЕГ виявляються лише в 50% тих пухлин, які мали ЕК. Кількість ЕК в метастазах була різною: від поодиноких до переважної більшості серед загальної популяції пухлинних клітин. В метастазах ракові клітини ендокринної природи мають ті самі характеристики, що і ЕК первинних пухлин МЗ, але відрізняються дуже низьким ступенем диференціації. Так, одна клітина може пронизуватися кількома внутрішньоцитоплазматичними залозистими ходами, навколо яких концентруються ЕГ. Ядра ЕК в метастазах мають викривлений контур і по одному щільному ядерцю. Конденсований хроматин розміщується як по периферії ядра, так і в його середині. В цитоплазмі містяться нечисленні нерозвинуті органели, окрім рибосом, які присутні у досить великій кількості і у вільному, і у зв`язаному вигляді. Це явище свідчить про низький ступінь диференціації ЕК в метастазах. Мітохондрії виглядають набряклими, досить часто цистерни ендоплазматичної сітки є розширеними. В ЕК метастазів присутні небагаточисельні елементи цитоскелету; десмосоми в таких клітинах частково редуковані або повністю втрачені. Електронно-щільні гранули клітин метастазів більш поліморфні, ніж у первинній пухлині. Так, наприклад, якщо більшість ЕГ первинної пухлини мають округлу форму, то в ЕК метастазів електронно-щільні гранули мають не тільки круглу форму, але овальну або витягнуту.

У 20 з 60 РМЗ, у яких проведено електронно-мікроскопічне дослідження, були проведені гістохімічні реакції, зокрема, аргірофільна реакція Грімеліуса та аргентафінна реакція за Трамеццані, Чіаччіо і Вассерманом. Аргірофільна реакція Грімеліуса була слабопозитивною лише в 3 випадках, а аргентафінна реакція була завжди негативною. При проведенні уранафінної реакції у 20 випадках РМЗ паралельно зі звичайним електронно-мікроскопічним дослідженням виявлено ЕК в 7 випадках. При цьому, ЕК в цих спостереженнях виявлялися і при звичайному електронно-мікроскопічному дослідженні. Поряд із цим зареєстровано 2 випадки РМЗ, в яких ЕК виявлялися на електронно-мікроскопічному та світлооптичному рівнях, а за уранафінною реакцією вони були негативними. Це можна пояснити з двох позицій: по-перше, похибкою методу, а по-друге, неінформативністю ділянок тканини, яку було взято для проведення уранафінної реакції. З огляду на те, що ультраструктура та розміри ЕГ є достатньо вірогідною діагностичною ознакою їх присутності, ми у подальшому виконанні роботи не супроводжували їх морфологічну ідентифікацію електронно-цитохімічними реакціями, які доцільно використовувати при суперечливих результатах дослідження як уточнюючі методи.

Методом електронної мікроскопії ми також дослідили морфологічні зміни ЕК в РМЗ тих хворих, які проходили курс передопераційної хіміо- і(або) променевої терапії. В 13 з 38 таких пухлин були виявлені ЕК. Променева терапія проводилась хворим на РМЗ за стандартною методикою з двох зустрічних полів разовими дозами 2-2,5 Гр щоденно 5 разів на тиждень. Сумарна доза опромінення складала 32-45 Гр на МЗ та зону регіонарних метастазів. Хіміотерапія полягала у внутрішньоартеріальному введенні цисплатини (60-100 мг) та адріабластину (50-100 мг) або проводилася за стандартними схемами - ACMF і CMF. Комбінована терапія полягала у хіміо-променевому лікуванні за вказаними схемами.

Передопераційна монопроменева терапія викликає слабкі нестабільні деструктивні зміни ЕК, основними з яких є набряк мітохондрій, розширення цистерн ендоплазматичної сітки та утворення “лопатей” цитоплазмою. В деяких ЕК спостерігаються елементи вакуольної дистрофії, які проявляються набряком різних органел, а також утворенням численних дрібних вакуолей. При цьому порушується структура цитоскелету, деякі ядра перебувають у стані пікнозу. Поряд із цим в ЕК спостерігаються ліпідні краплі, які свідчать про розпад клітинних ліпопротеінових комплексів (ліпофанероз). Кількість ЕК з вищевказаними ознаками альтерації, які мають зворотний характер, сягає 10-50% від всієї ЕК-популяції у різних пухлинах.

Встановлено, що хіміотерапія РМЗ в одних випадках може не призводити до помітної деструкції ЕК, а в інших може викликати в структурі ЕК осередкові незворотні зміни, при яких цитоплазма ЕК заповнена набряклими розширеними цистернами ендоплазматичної сітки, вакуолізованими мітохондріями з кристолізом та слизистими краплями. В окремих ЕК цитоплазма виглядає різко ущільненою, в деяких випадках спостерігається парціальний лізис, і тоді частина ЕГ піддається колікваційному “розчиненню”, їх матрикс “вимивається”. Структура цитоскелету порушена - фрагменти мікротрубочок та мікрофіламентів розміщені в цитоплазмі хаотично. Часто в ЕК зустрічаються псевдоміелінові тільця як ознака деградації ліпопротеїнових структур. Кількість ЕК, які мають ознаки незворотної альтерації після дії хіміотерапії, складає 30-90% від всіх ЕК.

Найбільш ефективно на ЕК-популяцію впливає поєднання хіміо- та променевої терапії, що призводить до тотального некрозу не тільки ЕК, а й усіх ультраструктур неопластичного епітелію. Спостерігається дискомплексація, деградація і лізис всіх органел цитоплазми. Частина ЕГ піддається “розпиленню” на щільні зерна. Клітинні контакти повністю зруйновано. Пухлинні ЕК розміщуються порізно у набряклій стромі. Спостерігаються розриви плазмалеми і “витікання” вмісту клітини в міжклітинний простір та строму. Нерідко зустрічаються розриви нуклеолеми. В ядрах багатьох ЕК спостерігається каріорексис або каріолізис.

Після встановлення кількісних та морфологічних характеристик ЕК в РМЗ, були проаналізовані особливості перебігу РМЗ з ЕК та без них за такими параметрами: вік хворих, розмір пухлин (Т), наявність метастазів у регіонарних лімфатичних вузлах та гістологічні варіанти РМЗ. Загальне число хворих у цьму аналізі складало 235 осіб, з яких 82 мали РМЗ з ЕК. Кількісні дані та статистична обробка результататів представлені в табл. 2.

Найчастіше РМЗ з ЕК зустрічаються у хворих віком після 60 років (45%), у той час як РМЗ без ЕК переважає у хворих віком 35-49 років (39%). Це збігається з даними В.В.Делекторской та спіавт.(1997), R.M.Fiorella та співавт.(1997), в яких вказується , що РМЗ, які мають ЕК, виникають у людей похилого віку. Розмір карцином з ЕК та без них найчастіше сягає 2-5 см3 (Т2) - 65% і 63%, відповідно.

Таблиця 2 - Зведені дані клінічних характеристик хворих на РМЗ з ЕК та без них і їх статистичний аналіз

Параметр, який аналізується	РМЗ без ЕК	РМЗ з ЕК	2	р
	n=153	%	n=82	%
до 35 років*	12	8	4	5	3,57	>0,05
35-49 років	60	39	25	30
50-59 років	29	19	16	20
після 60 років	52	34	37	45
Т1**	9	6	6	7	1,84	>0,05
Т2	100	65	52	63
Т3	41	27	20	24
Т4	3	2	4	5
N0***	70	46	37	45	0,01	>0,05
N1-2-3	83	54	45	55
ІЗР****	126	82	54	66	15,59	<0,05
Слизистий рак	11	7	11	13
ІПР	11	7	4	5
Інші	5	4	13	16

Примітки:

* - вік пацієнток.

** - розмір пухлини за міжнародною класифікацією (Т1 - пухлина до 2-х см3, Т2 - 2-5 см3, Т3 - понад 5 см3, Т4 - будь-якого розміру з інфільтрацією шкіри).

*** - N0 - кількість метастазів.

**** - патогістологічний діагноз (ІЗР - інфільтруючий залозистий рак, ІПР - інфільтруючий протоковий рак).

Щодо ураження лімфовузлів метастазами, то між вказаними двома групами РМЗ також не виявлено принципових відмінностей: РМЗ без ЕК та РМЗ з ЕК з однаковою частотою дають метастази в лімфатичні вузли - 54 та 55%, відповідно. Серед гістологічних варіантів РМЗ найчастіше у межах двох вказаних груп карцином зустрічаються інфільтруючі залозисті раки - 82% РМЗ без ЕК та 66% РМЗ з ЕК, які є найчисленнішими типами раку в даному дослідженні. Слизисті раки зустрічаються в два рази частіше серед РМЗ з ЕК - 13%, ніж серед РМЗ без ЕК - 7%, а такі гістологічні варіанти пухлин як протоковий рак іn situ, інфільтруючий недиференційований рак та інші (табл.1) зустрічаються в чотири рази частіше серед РМЗ з ЕК - 16%, ніж серед РМЗ без ЕК - 4% (p<0,05).

При дослідженні віддалених результатів клінічного перебігу (метастази, генералізація процесу) не виявлено різниці у двох групах хворих на РМЗ - з ЕК та без них (р<0,05), що збігається з даними L.Scopsi та співавт.(1994), R. Dina, V.Eusebi (1997).

З огляду на те, що не виявлено статистичних відмінностей між проаналізованими параметрами (окрім гістологічних типів пухлин) двох груп пацієнток, ми порівняли клінічні характеристики РМЗ з наявністю ЕК, які складали до 10% та понад 10% від всієї популяції пухлинних клітин, у 82 хворих (табл. 3).

Таблиця 3 - Зведені дані клінічних характеристик хворих на РМЗ в залежності від кількісного вмісту ЕК та їх статистичний аналіз

Параметр, який	РМЗ з ЕК, які складають	2	р
аналізується	до 10%	понад 10%
	n=42	%	n=40	%
до 35 років*	4	9	0	0	13,62	<0,05
35-49 років	12	29	15	38
50-59 років	12	29	2	5
після 60 років	14	33	23	57
Т1**	3	7	3	8	4,47	>0,05
Т2	29	70	24	60
Т3	10	23	9	22
Т4	0	0	4	10
N0	20	47	17	42	0,22	>0,05
N1-2-3	22	53	23	57
ІЗР***	30	72	24	60	5,48	>0,05
Слизистий рак	6	14	5	113
ІПР	3	7	1	2
Інші	3	7	10	25

Виявлено, що РМЗ з поодинокими ЕК (до 10%) зустрічаються у всіх вікових категоріях пацієнток практично з однаковою частотою за виключенням пацієнток віком до 35 років, у яких вони складають лише 9%. РМЗ, які містять понад 10% ЕК, найчастіше зустрічаються серед хворих віком після 60 років - 58% та віком від 35 до 49 років - 37% (р<0,05). Карциноми МЗ з ЕК обох груп найчастіше мають розміри від 2 до 5 см3 (Т2), їх частота складає 70% та 60% відповідно для хворих на РМЗ з поодинокими ЕК та тих, які мають РМЗ з понад 10% ЕК. Встановлена схильність до частішого ураження лімфатичних вузлів метастазами у пацієнтів з РМЗ, які містять більше, ніж 10% ЕК у пухлині - 58% спостережень, а для пацієнтів з РМЗ, які мають поодинокі ЕК, така частота менша - 53% (р>0,05).

РМЗ з поодинокими ЕК мають будову інфільтруючого залозистого раку в 72%, в той час як РМЗ, які містять понад 10% ЕК, мають такий гістотип у 60% (р>0,05). Щодо таких варіантів гістологічної будови, як інфільтруючий протоковий рак, слизистий рак та інші (див.табл.1) то вони є більш характерними (40%) для РМЗ, які містять понад 10% ЕК, ніж для РМЗ з поодинокими ЕК (28%).

Віддалені метастази, рецидиви та генералізація пухлинного процесу, які простежено у 59 хворих, зустрічаються у 15 (25%) випадках РМЗ з ЕК. У хворих, які мають пухлини з понад 10% ЕК, такі ускладнення мають місце у більшої кількості хворих - 38%, а у хворих на РМЗ з поодинокими ЕК лише у 13% (р<0,05). Ці дані частково співпадають з даними В.В.Делекторской та співавт. (1997), які описали карциному МЗ з ЕК, що рецидивувала протягом 4-х років, але не давала протягом цього часу метастазів.

При порівнянні 5-річного виживання двох груп хворих на РМЗ: з ЕК та без них,- є тенденція до його зниження в першій групі хворих - (75,384,48)% проти (70,646,34)%, (р>0,05). Проте встановлено, що 5-річне виживання в групі хворих на РМЗ з поодинокими ЕК (до 10%) дорівнює (82,238,03)% і вірогідно відрізняється від такого (61,669,6)% у групі хворих на РМЗ з понад 10% ЕК. Отримані дані виживання хворих на РМЗ з понад 10% ЕК узгоджуються з даними S.Yalcin та співавт. (1997), які вважають, що РМЗ з ЕК мають досить агресивний перебіг.



ВИСНОВКИ

За допомогою гістохімічних, імуногістохімічних та електронно-мікроскопічних методів в 35% карцином МЗ виявлені ЕК; кількість таких клітин складає від поодиноких (до 10%) до 95% всієї пухлинної популяції клітин.

РМЗ з поодинокими ЕК не мають будь-яких особливостей гістологічної будови. При кількості ЕК понад 10% у РМЗ відзначено формування солідних комплексів, структур типу “гроно”, “гніздо”, трабекула, а також псевдо- та справжніх розеток.

Виявлена залежність між гістологічним типом РМЗ та наявністю ЕК: найчастіше містять ЕК слизистий рак (50%) або інфільтруючий залозистий рак (33%).

Встановлено, що більшості ЕК притаманні ознаки клітин з низьким ступенем ультраструктурної диференціації: глибока анаплазія органел і наявність внутрішньоцитоплазматичних ходів. Ультраструктурна будова ЕК в метастазах РМЗ в регіонарні лімфатичні вузли вказує на ще більш низький ступінь їх диференціації порівняно з таким у первинній пухлині.

Променева терапія (сумарна доза опромінення - 32-45 Гр) суттєво не впливає на структуру ЕК. Хіміотерапія РМЗ (схеми АСMF і CMF або внутрішньоартеріальне введення цисплатину та адріабластину) викликає в окремих ЕК незворотні зміни. При поєднанні хіміо-променевого лікування спостерігаються некроз та лізис переважної більшості ракових клітин незалежно від присутності в них ендокринних гранул.

РМЗ, в яких ЕК складають понад 10% від пухлинної популяції клітин, частіше дають метастази та рецидиви і характеризуються гіршим прогнозом, про що свідчить вірогідно менше 5-річне виживання хворих (61,66±9,6)%, які мали такі карциноми, у порівнянні з 5-річним виживанням (82,23±8,03)% хворих на РМЗ з поодинокими ЕК.



СПИСОК НАУКОВИХ РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. О.М.Ахова, К.А.Галахин, Л.А.Зотиков. Карциномы молочной железы с эндокринной дифференцировкой клеток // Экпериментальная онкология.- 1997.-Т.19, №4.- С.276-283.

2. К.А.Галахин, О.М.Ахова, Л.А.Зотиков, О.В.Юрченко, В.И.Тарутинов, С.Ю.Скляр, Т.А.Тарасова. Функциональная морфология рака молочной железы, содержащего эндокринные клетки // Вісник морфології.- 1998.-№ 1.-С.20-21.

3. О.М.Ахова, К.О.Галахін, С.В.Бондар. Ендокринні клітини в карциномах молочної залози та їх можливе прогностичне значення // Онкология.-1999.-№2.-С.100-103.

4. О.М.Ахова. Клетки с признаками эндокринной дифференцировки в карциномах молочной железы // Экспериментальная онкология.-1999.-Т.21,№ 2.-С.137-140.

5. K.Galakhin, O.Akhova, L.Zotikov. Investigation of endocrine cell differentiation in breast cancer // Arch.Anat. Cytol.Pathol..-1998.-V.46,N5-6.-P.302.

6. Ахова О.М., Галахин К.А., Зотиков Л.А., Тарасова Т.А., Тарутинов В.И., Скляр С.Ю. Диагностика эндокринноклеточных карцином молочной железы (иммуно-, гистохимические и ультраструктурные аспекты) // Матеріали 6 Конгр. патол. України “Судинні і онкологічні захворювання: морфогенез та екологічний патоморфоз”.-Вінниця.-1998.-С.113-115.

7. K.A.Galakhin, L.A.Zotikov, V.B.Topchy, O.M.Akhova. Ultrastructural base of high antiterapeutic resistance of breast cancer in men // XXI Int. Congr. of the Int. Acad. of Pathol. and 12th World Congress of Academic and Environmental Pathol.- Budapest (Hungary).1996.- N 89.

8. K.A.Galakhin, O.M.Akhova, E.N.Kovalchuk, I.N.Troitskaya, L.V.Scoroda, The possibility of preserving of endocrine differentiation in breast carcinomas at late stages of their development // The XXIV Meeting of the Int. Soc. for Oncodevelopment. Biology and Medicine.-San Diego (USA).-1996.-№341.

9. K.A.Galakhin, O.M.Akhova, L.A.Zotikov. Ultrastructural manifestation of breast cancers containing an endocrine cell component influencing various types of the preoperative therapy // The Anniversary meeting of the Int. Soc. for Oncodevelopment. Biology and Medicine.-Montreux (Switzerland).-1997.-P.S45.

10. K.A.Galakhin, O.M.Akhova, S.Y.Sclyar. Ultrastructural and histochemical evaluation of the endocrine cell component in low-differentiated carcinomas of the breast // 10th Int. Congr. on Senology.-Oporto (Portugal).-1998.-P.37.

11. K.A.Galakhin, O.M.Akhova. Morphological characteristic of neuroendocrine granules as the markers of aggressive tumor growth in the breast cancers //15th Int. Conf. on Human Tumor Markers.-Lugano (Switzerland).-1998.-P.22.

12. O.M.Akhova, K.A.Galakhin, L.A.Zotikov, S.Y.Sklyar. Endocrine cell component in breast carcinoma // 1st European Вreast Сancer Сonf.-Florence (Italy).-1998.-P.S77.



АНОТАЦІЯ

Ахова О.М. Цитоморфологічні особливості ендокринних клітин в карциномах молочної залози.-Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 14.01.07-онкологія.-Інститут екпериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є.Кавецького НАН України, Київ, 2000.

Дисертацію присвячено вивченню гістохімічних, імуногістохімічних та ультраструктурних особливостей ендокринних клітин (ЕК) в раках молочної залози (РМЗ) різних гістологічних типів. Виявлено, що ЕК присутні в 35% РМЗ. Найчастіше такі клітини зустрічаються в слизистих раках (50%) та інфільтруючих залозистих раках (33%).

Встановлено, що РМЗ з ЕК, які складають понад 10% від загальної кількості пухлинних клітин, мають вищий ступінь злоякісності, ніж РМЗ з поодинокими ЕК (до 10%). Це підтверджується особливостями гістологічної будови таких РМЗ та низьким ступенем ультраструктурної диференціації в них більшості ЕК, що проявляється у глибокій анаплазії органел, великій кількості вільних рибосом та наявності численних внутрішньоцитоплазматичних ходів. У хворих з такими РМЗ частіше виникають рецидиви та метастази (38%), ніж у хворих на РМЗ з поодинокими ЕК (13%), а також відмічено більш низький показник 5-річного виживання - (61,669,6)%, порівняно з таким (82,23±8,03)% у останній групі хворих (р<0,05).

Ключові слова: рак молочної залози, ендокринні клітини, морфологія.



АННОТАЦИЯ

Ахова О.М. Цитоморфологические особенности эндокринных клеток в карциномах молочной железы.-Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 14.01.07-онкология.-Институт экспериментальной патологии, онкологии и радиобиологии им. Р.Е.Кавецкого НАН Украины, Киев, 2000.

Диссертация посвящена изучению гистохимических, иммуногистохимических и электронно-микроскопических особенностей эндокринных клеток (ЭК) в раках молочной железы (РМЖ), а также роли этих клеток в биологическом поведении этих злокачественных новообразований.

Работа выполнена на послеоперационном материале у 273 больных РМЖ с использованием гистохимических, иммуногистохимических и электронно-микроскопических методов, что позволило установить присутствие в них ЭК в 95 (35%) наблюдений. Наиболее часто ЭК встречаются в слизистых раках (50%) и инфильтрирующих железистых раках (33%).

Установлено, что количество ЭК в РМЖ варьирует от одиночных клеток до преобладания в опухолевой популяции. При исследовании гистологических особенностей РМЖ с ЭК выявлено, что РМЖ с одиночными ЭК не имеют каких-либо особенностей строения. Для РМЖ с ЭК, которые составляют более 10%, характерно формирование солидно-альвеолярных комплексов, а также структур типа “гроздь”, “гнездо”, трабекула, псевдо- и истинных розеток, что свидетельствует о большей злокачественности таких опухолей.

При исследовании ультраструктурных особенностей ЭК выявлено, что эти клетки отличаются низкой и умеренной степенью ультраструктурной дифференцировки и содержат разное количество эндокринных гранул. Последние, как правило, полиморфны не только в одной опухоли, но и в одной клетке, а большинство гранул имеют круглую форму и размеры 100-350 нм. Матрикс гранул, как правило, мелкозернистый и только в редких случаях в них наблюдается светлый ободок под мембраной. ЭК в регионарных метастазах РМЖ с ЭК в лимфатических узлах обнаружены в 50% случаев. При этом, такие клетки характеризуются очень низкой степенью ультраструктурной дифференцировки, что подтверждается анаплазией большинства органелл, большим содержанием свободных рибосом и наличием многочисленных внутрицитоплазматических ходов, вокруг которых часто концентрируются эндокринные гранулы.

При изучении лечебного патоморфоза ЭК РМЖ на ультраструктурном уровне установлено, что при монолучевой терапии РМЖ перед операцией большинство ЭК претерпевают альтеративные изменения преимущественно обратимого характера, что выражается в отеке митохондрий, расширении цистерн эндоплазматической сети, очаговой деградации филаментов и трубочек их цитоскелета.

При химиотерапии наряду с интактными ЭК наблюдаются ЭК в состоянии очаговых необратимых изменений.

Наиболее эффективное действие на ЭК оказывает сочетанная химио-лучевая терапия, которая приводит к их тотальному и частичному некрозу.

При сравнении групп больных РМЖ, содержащими ЭК до 10% и более 10%, выявлено, что вторая группа опухолей чаще встречается у пациентов после 60 лет (р<0,05). У больных с такими РМЖ чаще возникают рецидивы и метастазы (38%) через 5 лет наблюдения, чем у больных РМЖ с одиночными ЭК (13%), а также отмечен более низкий показатель 5-летней выживаемости - (61,669,6)% по сравнению с таким (82,23±8,03)% у последней группы больных (р<0,05).

Таким образом, наличие ЭК в количестве более 10% в РМЖ может свидетельствовать о высокой степени злокачественности таких опухолей, что подверждается их гистологической структурой, низкой степенью ультраструктурной дифференцировки в них ЭК, более частым появлением рецидивов и метастазов у больных через 5 лет после удаления опухоли и низким показателем 5-летней выживаемости пациентов.

Ключевые слова: рак молочной железы, эндокринные клетки, морфология.



SUMMARY

Akhova O.M. Cytomorphologycal features of endocrine cells in breast carcinoma. - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree by speciality 14.01.07 - oncology. - R.E.Kavetsky Institute of experimental pathology, oncology and radiobiology of National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2000.

The thesis is devoted to the studying of histochemical, immunohistochemical and ultrastructural characteristics of endocrine cells (EC) in breast carcinomas (BC) with different histological types. We found that EC occurred in 35% of BC. Usually these cells were revealed in mucinous carcinomas (50%) and infiltrative glandular carcinomas (33%).

We established that BC with EC, which contained more than 10% of EC of the total tumor cell population were more aggressive than BC with single EC (less than 10%). That was confirmed by the features of histological structures of these BC and by low level of ultrastructural differentiation of the most of EC that can be seen as the deep anaplasia of organelles, high quantity of free ribosomas and numerous of intracytoplasmic lumens. Patients with these carcinomas more often had metastasis and recurrences (38%) then patients with BC with single EC (13%), and also had low 5-year survival (61.669,6)% compare with the last group (82.238,03)%,(p<0.05).

Key words: breast cancer, endocrine cells, morphology.

Размещено на Allbest.ru

...