Обґрунтування патогенетичної терапії розацеа у жінок клімактеричного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Національний медичний університет

ім. акад. О.О. Богомольця

УДК 616.516.5-059-02

14.01.20 - шкірні та венеричні хвороби

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Обґрунтування патогенетичної терапії розацеа

у жінок клімактеричного віку

Шармазан Світлана Іванівна

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика Міністерства охорони здоров'я України

Науковий керівник доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки Калюжна Лідія Денисівна, Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, завідуюча кафедрою дерматовенерології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Ляшенко Іван Никифорович, Вінницький державний медичний університет ім. М.І. Пирогова, професор кафедри шкірних та венеричних хвороб

доктор медичних наук, професор Федотов Валерій Павлович, Дніпропетровська державна медична академія, завідуючий кафедрою шкірних та венеричних хвороб

Провідна установа: Український науково-дослідний інститут дерматології та венерології МОЗ України, м. Харків

Захист відбудеться " 21 " вересня 2000 р. о 13 30 год. на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д.26.003.02 при Національному медичному університеті ім. акад. О.О. Богомольця (адреса: 01004, м. Київ, бульвар Шевченка, 13).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університету ім. акад. О.О. Богомольця (адреса: 01004, м. Київ, проспект Перемоги, 34).

Автореферат розісланий " 6 " липня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Свирид С.Г.

Анотації

гіпофіз яєчник клімактеричний розацеа

Шармазан С.І. Обгрунтування патогенетичної терапії розацеа у жінок клімактеричного віку. - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.20 - шкірні та венеричні хвороби. - Національний медичний університет ім. акад. О.О. Богомольця, Київ, 2000 рік.

Дисертація присвячена вивченню стану регуляції рівня статевих та гонадотропних гормонів у жінок клімактеричного віку, хворих на розацеа, проведенню аналізу впливу порушення функції гепатобіліарної та ендокринної систем на перебіг розацеа. Показано зіставлення значення ролі гепатобіліарної та ендокринної сфер в патогенезі розацеа у жінок клімактеричного віку.

У жінок клімактеричного віку, хворих на розацеа, виявлено порушення різних ланок функціонування системи гипофіз-яєчники, що реалізувалось зниженням рівня естрадіолу і прогестерону (відповідно 16,11 і 0,62 н. моль/л проти 57,58 і 1,29 н. моль/л в контролі, р<0,05) та підвищенні рівня ФСГ і ЛГ (150,43 і 100,71 МО/л проти 45,67 і 49,32 МО/л, р<0,05).

На динамічній гепатобілісцинтиграфії відмічено порушення поглинально-видільної функції гепатоцитів, а також зниження концентраційної і скоротливої функцій жовчного міхура за гіпомоторним типом.

Розроблено та обгрунтовано комплексну патогенетичну терапію хворих на розацеа жінок клімактеричного віку з використанням препаратів замінної гормонотерапії, які коригують гормональний дисбаланс та позитивно впливають на ефективність лікування розацеа.

Ключові слова: розацеа, жінки, клімакс, гормони, лікування.

Шармазан С.И. Обоснование патогенетической терапии розацеа у женщин климактерического возраста. - Рукопись

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.20 - кожные и венерические болезни. - Национальный медицинский университет им. акад. О.О. Богомольца, Киев, 2000 год.

Целью настоящего исследования явилось изучение состояния регуляции уровня половых и гонадотропных гормонов у женщин менопаузального периода, больных розацеа, проведение анализа влияния функции гепатобилиарной и эндокринной систем на тяжесть течения розацеа и обоснование комплексного патогенетического лечения заместительной гормональной терапии (ЗГТ).

Проведено комплексное обследование 80 женщин, больных розацеа, в возрасте от 35 до 65 лет и 20 практически здоровых женщин в возрасте от 46 до 65 лет, составляющих контрольную группу.

При анализе биохимических тестов у больных розацеа выявлено существенное увеличение ?-липопротеидов и уровня холестерина при папуло-пустулезной и инфильтративно-продуктивной формах заболевания. Повышенный уровень трансаминаз сыворотки крови коррелировал (r=0,88) с тяжестью клинической формы розацеа.

При проведении ультразвуковой диагностики чаще всего выявляли заболевание желчного пузыря: увеличение его у 62,1%, утолщение и уплотнение его стенок - у 39,1 и 70,2% больных соответственно.

По данным динамической гепатобилисцинтиграфии отмечено нарушение поглотительно-выделительной функции гепатоцитов, а также снижение концентрационной и сократительной функций желчного пузыря по гипомоторному типу.

Эндокринные нарушения у больных розацеа климактерического возраста проявлялись достоверным снижением уровня эстрадиола (16,11 против 57,58 н. моль/л в контроле, р<0,05), прогестерона (0,62 против 1,29 н. моль/л в контроле, р<0,05) и существенным повышением уровней ФСГ и ЛГ (150,43 и 100,71 МЕ/л соответственно против 45,67 и 49,32 МЕ/л, р<0,05). Достоверного повышения уровня тестостерона не отмечено.

У всех больных розацеа наблюдалась клиническая картина климактерического синдрома (КС), при которой доминировали психоэмоциональные проявления у 82% женщин. У женщин с тяжелыми проявлениями КС были отмечены достоверно высокие уровни ФСГ по сравнению с пациентками, имеющими более легкие проявления КС. Между уровнем ЛГ и тяжестью течения КС обнаружена обратная корреляция (r=-0,81).

Разработана комплексная патогенетически обоснованная терапия больных розацеа климактерического возраста. В комплексное лечение были включены эссенциале форте, холагогум, хилак форте, кверцетин и ЗГТ в виде препаратов климонорм и климен. Курс лечения составил 3 мес. Была выделена группа больных розацеа, в комплекс лечения которой не входила ЗГТ. Все больные получали местное лечение.

Под влиянием лечения в группах больных, получавших комплексную терапию с ЗГТ, уровень эстрадиола и прогестерона повысился, а уровень ФСГ и ЛГ снизился. Уровень тестостерона в процессе лечения не изменялся. В группе женщин, не получавших препараты ЗГТ, изменений в эндокринном фоне не наблюдалось. Биохимические показатели крови и показатели гепатобилисцинтиграфии нормализовались в процессе лечения практически у всех больных. У пациенток, получавших ЗГТ, эффективность лечения розацеа была значительно выше, лечебный эффект наступал быстрее, обострений заболеваний на протяжении 18 месяцев не наблюдалось, улучшались такие параметры кожи лица, как влажность и рН, а также значительно уменьшились проявления КС.

Ключевые слова: розацеа, женщины, климакс, гормоны, лечение.

Sharmazan S.I. Substantiation of pathogenetic therapy Rozacea in women of climacteric age. - The manuscript

Thesis for a degree of candidate of medical sciences іn speciality 14.01.20 - skin and venereal diseases. - The O.O. Bogomolets National Medical University, Kyiv, 2000.

The dissertation's goal is to research condition of regulation level of sexual and pituitary hormones of climacteric age women who have the Rozacea desease and implementing analysis of hepatobiliars system disfunction during the Rozacea.

The comparison of meaning hepatobilaric and endocrinic system in puthogenesis the Rozacea for climacteric age women is required.

Climacteric age women who have the Rozacea have breaches of different parts of function or the axis pituitary-gonads. Thise is appears by the level of estradiol and progesteron (16,11 nmol/l and 0,62 nmol/l accordingly contra 57,58 nmol/l and 1,29 nmol/l in control group, р<0,05) and by rised level of FSH and LH (150,43 МE/l and 100,71 МE/l accordingly contra 45,67 МE/l and 49,32 МE/l, р<0,05).

Using dinamic hepatobiliscinthigraphy are discovered breaches of absorbtion-excretion function hepatocytes and also reduction concentric and motility function gall bladder according to hypomotoric type.

The pathogenetical therapy for climacteric age women who have the Rozacea is created and substantiated. This therapy is realized by protective and hormonal disfunction correctiong medicine.

Key words: Rozacea, women, climax, hormone, treatment.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми.

Актуальність проблеми для клінічної дерматології зумовлена недостатньою ефективністю загальноприйнятого лікування та високою розповсюдженістю дерматозу. Захворювання частіше зустрічається у віковій групі 40-60 років, переважно у жінок (Caron J.A., 1969).

Розацеа - ангіоневроз з переважним ураженням судин центральної частини обличчя, що призводить до стійкої еритеми, а в подальшому до гіперплазії сальних залоз і запалення (Самцов А.В. и соавт., 1982). Це дерматоз з хронічним перебігом. Патологічний процес локалізується на обличчі, погано піддається традиційному лікуванню. Поступово змінюючи зовнішній вигляд, захворювання створює стан психічної пригніченості, погіршує якість життя пацієнтів.

Етіологія і патогенез розацеа до цього часу недостатньо вивчені. Виникнення розацеа пов'язують з особливостями харчування, зловживанням алкоголю, порушеннями функції шлунково-кишкового тракту і печінки (Grosshans E. et al., 1980), ендокринним дисбалансом (Boeteng G. et al., 1973), з психогенними факторами (Puchalski L., 1983). Деякі автори відводять значну роль у виникненні захворювання кліщу - фолікулярному демодексу (Plewig L. et al., 1993). гипофіз яєчник клімактеричний розацеа

Звертається увага на безумовний зв'язок між розацеа і порушенням функції статевих залоз. Захворювання може виникати або загострюватися як під час вагітності або клімаксу, так і перед менструацією (Ижевский К.М., 1951; Knoblanch R.H., 1956; Mauss J., 1981). Вивчення вмісту прогестерону, тестостерону та андростендіолу до і після лікування розацеа спіронолактоном дозволило зробити висновок, що зміни в метаболізмі статевих стероїдних гормонів відіграють важливу роль в патогенезі цього захворювання (Basta-Juzbasic A. et al., 1992). Дисфункція ендокринних залоз сприяє торпідному перебігу дерматозу і його частим рецидивам (Plewig L. et al., 1993).

Найвірогідніше, розацеа потрібно розглядати як багато причинне захворювання, при якому важливе значення має вплив статевих стероїдних гормонів на функцію сальних залоз.

Відомо, що частіше хворіють на розацеа люди клімактеричного віку. Шкіра чутливо реагує на рівень андрогенів і естрогенів. У зв'язку з тим, що розацеа є досить типовим захворюванням жінок менопаузального періоду, вивчення патогенезу розацеа у таких жінок може допомогти в розробці обгрунтованого лікування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Ця робота виконувалась у рамках наукової роботи "Патогенез та лікування хронічних дерматозів" (Держ. реєстр. № 01980006009), що проводилася кафедрою дерматовенерології КМАПО ім. П.Л. Шупика.

Мета дослідження: стан регуляції рівня статевих та гонадотропних гормонів у жінок менопаузального періоду, хворих на розацеа, вплив функції гепатобіліарної та ендокринної систем на тяжкість перебігу розацеа.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні завдання:

Вивчити рівень статевих гормонів у жінок клімактеричного віку, хворих на розацеа.

Охарактеризувати рівень гіпофізарних гормонів у жінок, хворих на розацеа.

Проаналізувати функціональне взаємовідношення системи гіпофіз-гонади у жінок, хворих на розацеа.

Вивчити стан гепатобіліарної системи і шлунково-кишкового тракту у жінок, хворих на розацеа.

Проаналізувати отримані результати гормонального статусу залежно від клінічного перебігу захворювання.

Виявити залежність клінічного перебігу розацеа від стану гепатобіліарної системи у жінок клімактеричного віку.

Обгрунтувати патогенетичну терапію хворих на розацеа жінок залежно від виявлених змін в ендокринній та гепатобіліарній системах.

Дослідження виконані на базах кафедри медичної радіології Київської медичної академії післядипломної освіти, Лікувально-оздоровчого об'єднання при Кабінеті Міністрів України.

Наукова новизна отриманих результатів.

Уперше у жінок клімактеричного віку, хворих на розацеа, було вивчено рівень статевих і гонадотропних гормонів; проаналізовано функціональне взаємовідношення системи гіпофіз-гонади при розацеа; зіставлено значення ролі гепатобіліарної та ендокринної сфер в патогенезі розацеа у жінок клімактеричного періоду; проведено лікування жінок, хворих на розацеа, препаратами, які коригують гормональний статус, та проаналізовано вплив цього лікування на шкіру обличчя.

Практична значущість.

Проведені наукові дослідження дозволяють доповнити існуючі уявлення про характер порушення ендокринного статусу і стану гепатобіліарної системи у жінок клімактеричного віку, хворих на розацеа. На підставі аналізу клініко-лабораторних, інструментальних, радіоімунологічних досліджень, проведених у 80 хворих на розацеа жінок, встановлено, що комплексна патогенетично обгрунтована терапія з урахуванням виявлених змін в гепатобіліарній та ендокринній системах дозволяє підвищити ефективність лікування розацеа.

Запропонований метод комплексного лікування розацеа у жінок клімактеричного віку замінними гормональними препаратами впроваджений в клінічну практику поліклініки № 1 Лікувально-оздоровчого об'єднання (ЛОО) при Кабінеті Міністрів України та міжрайонного шкірно-венерологічного диспансеру № 4 м. Києва.

Особистий внесок пошукача.

Автор самостійно проводила відбір, клінічне обстеження і лікування хворих на різні клінічні форми розацеа 80 жінок клімактеричного віку, проводила відбір хворих для проведення гепатобілісцинтиграфії. Особисто проводила гормональне обстеження хворих, самостійно збирала гінекологічний анамнез жінок, хворих на розацеа, та особисто розподіляля їх на клінічні групи. Особисто проводила відбір матеріалу для дослідження вмісту сальних залоз і лусочок шкіри на Demodex folliculorum, самостійно проводила дослідження різних параметрів шкіри пацієнток (вологість, жирність, кислотність, зморшкуватість та еластичність). Автор самостійно зробила аналіз, статистичну обробку отриманих результатів дослідження, написала всі розділи дисертації, підготувала наукові праці до друку. Особистий внесок пошукача в виконанні цієї наукової роботи - 12,3%.

Апробація роботи.

Матеріали виконаної наукової роботи доповідалися і обговорювалися на Першій українській науково-практичній конференції "Менопауза та здоров'я жінки" (Київ, 1998), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Захворювання, що передаються статевим шляхом" (Київ, 1998), на VII з'їзді дерматовенерологів України (Київ, 1999), на науково-практичних конференціях ЛОО при КМ України (Київ, 1998, 1999), на науково-практичній конференції молодих вчених і лікарів дерматовенерологів, присвяченій впровадженню наукових розробок в практику охорони здоров'я (Київ, 1999), на I Національному конгресі дерматологів і косметологів України (Донецьк, 2000).

Публікації.

За темою дисертації опубліковано 7 друкарських робіт, із них 4 статті в наукових журналах, 2 статті в наукових збірниках, 1 - в тезах VII з'їзду дерматовенерологів України.

Структура та обсяг дисертації.

Дисертація складається із введення, огляду літератури, розділу матеріалів і методів дослідження, чотирьох розділів власних досліджень, обговорення отриманих результатів, висновків, списку використаних 225 джерел наукової літератури, який включає 91 російсько- та українськомовне і 134 іномовних джерел. Дисертація викладена на 153 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 37 таблицями, 9 рисунками і 6 виписками з історій хвороб.

Основний зміст дослідження

Матеріали та методи.

Нами було проведено комплексне обстеження 80 жінок, хворих на розацеа, віком від 35 до 65 років і 20 практично здорових жінок віком від 46 до 65 років (контрольна група), що спостерігалися в поліклініці № 1 Лікувально-оздоровчого об'єднання при КМ України, на базах кафедри дерматовенерології КМАПО за період 1996-1999 рр.

Всі хворі на розацеа були проконсультовані суміжними спеціалістами з метою виявлення і лікування патології інших органів і систем.

Поряд із загальноприйнятими клініко-лабораторними дослідженнями проводили біохімічні дослідження сироватки крові, УЗД органів черевної порожнини і малого таза, езофагогастродуоденофіброскопію з визначенням рН шлункового вмісту, радіонуклідну гепатобілісцинтиграфію, визначали рівень статевих і гонадотропних гормонів, вимірювали кислотність, вологість, жирність, зморшкуватість і еластичність шкіри обличчя.

Рівень статевих гормонів (естрадіолу, тестостерону, прогестерону) і гормонів гіпофізу (ФСГ і ЛГ) визначали радіоімунологічним методом із застосуванням стандартних наборів реактивів.

Радіонуклідну гепатобілісцинтиграфію виконували на однофотонних емісійних томографах Elscint Apex SP-6 (Ізраїль) і на ГКС-301-Т "Тамара" (Україна) із застосуванням бромезіди 99mTc (СНД).

Вимірювання жирності, вологості й кислотності шкіри обличчя проводили на апараті Skin-o-mate виробництва Cosmomed GmbH (ФРН), в якому скомбіновані 3 прилади: себуметр, корнеометр і рН-метр. Для вимірювання зморшкуватості шкіри обличчя застосовували ротаційно-компресійний тест, для визначення еластичності шкіри використовували тест утворення шкірної згортки. УЗД органів черевної порожнини і малого таза виконували на апараті Aloka SSD-2000 (Японія).

Серед хворих на розацеа жінок у 19 була еритематозна, у 31 - еритематозно-папульозна, у 21 - папуло-пустульозна, у 9 - інфільтративно-продуктивна форма розацеа. Всім хворим проводили дослідження вмісту пустул, секрету сальних залоз, лусочок шкіри і фолікулів вій на наявність кліща Demodex folliculorum. Частіше кліщ виявлявся при папуло-пустульозній - 39 (49%) осіб та еритематозно-пустульозній - 26 (32,5%) осіб формах розацеа. Кліщ виявлено у 79 (99%) хворих на розацеа.

При обстеженні хворих на розацеа було виявлено супутні захворювання, серед яких переважали захворювання шлунково-кишкового тракту: хронічний гастродуоденіт - у 54 (67,5%), дискінезію жовчовивідних шляхів - у 69 (86,2%), хронічний холецистоангіохоліт - у 59 (73,7%), хронічний гастрит - у 76 (95%), в т.ч. зі зниженою секреторною функцією - у 43 (53,7%), хронічний гепатит - у 44 (55%), а також зафіксовано вегетосудинні та психоемоційні порушення (астеноневротичний синдром - у 82,5%, вегетосудинну дистонію - у 75%, неврози - у 70%, депресивний стан - у 60%), причому у хворих на розацеа більш молодого віку домінував астеноневротичний синдром, неврози, депресивний стан.

Методом УЗД обстежено 74 жінки клімактеричного періоду з розацеа віком від 35 до 65 років і 20 практично здорових жінок цього ж віку. Найчастішими ехотомографічними ознаками захворювання жовчного міхура були: збільшення жовчного міхура, потовщення і ущільнення його стінок. З боку печінки виявлено помірні дифузні зміни.

70 жінок, хворих на розацеа, в минулому отримували терапію: медикаментозну, місцеву, нетрадиційне лікування. Тільки 12,5% хворих взагалі не лікувалися.

Розацеа частіше зустрічалося у жінок з більш вираженими клінічними проявами клімактеричного синдрому, що дозволяє віднести відповідний контингент жінок до групи ризику виникнення даної патології шкіри.

Серед хворих на розацеа з природною менопаузою переважали пацієнтки, що перебувають в постменопаузі тривалістю від 1 до 5 років (14 жінок), з еритематозно-папульозною формою розацеа (5 жінок).

Отримані результати в процесі обстеження обробляли статистично з використанням сучасних методів варіаційної статистики за допомогою комп'ютерного пакету Statistica.

Результати власних досліджень.

При аналізі даних біохімічних тестів у хворих на розацеа залежно від клінічної форми захворювання виявлено істотне збільшення -ліпопротеїдів при еритематозній, папуло-пустульозній та інфільтративно-продуктивній формах захворювання (58,743,299, 61,572,841 та 65,563,350 од. відповідно проти 44,651,777 од. в контролі, р<0,05). При еритематозно-папульозній формі розацеа рівень -ліпопротеїдів залишався нормальним. Відмічено також появу гіперхолестеринемії у хворих з папуло-пустульозною та інфільтративно-продуктивною формами розацеа (6,350,301 і 6,770,212 ммоль/л відповідно проти 5,180,080 ммоль/л в контролі, р<0,05), в той час як при еритематозній та еритематозно-папульозній рівень холестерину залишався нормальним. Зміни -ліпопротеїдів і загального холестерину вказують на порушення ліпідного обміну у хворих на розацеа.

Рівень загального білірубіну був також підвищений у хворих з папуло-пустульозною та інфільтративно-продуктивною формами захворювання (20,761,274 і 21,171,58 мкмоль/л відповідно проти 14,350,735 мкмоль/л в контролі, р<0,05), що свідчить про порушення жовчоутворюючої функції печінки. Підвищений рівень трансаміназ сироватки крові корелює (r=0,88) з тяжкістю клінічної форми розацеа: чим тяжча клінічна форма захворювання, тим вищий рівень АсТ і АлТ.

Достовірне підвищення рівнів АсТ і АлТ відмічено при еритематозно-папульозній, папуло-пустульозній та інфільтративно-продуктивній формах розацеа (АсТ - 0,540,026, 0,720,05 і 0,730,054 ммоль/с.л. відповідно проти 0,320,043 ммоль/с.л. в контролі, р<0,05; АлТ - 0,730,042, 0,990,074 і 1,050,095 ммоль/с.л. відповідно проти 0,440,035 ммоль/с.л. в контролі, р<0,05). Рівні трансаміназ залишалися нормальними лише при еритематозній формі розацеа.

Відмічено виражену гіпопротеїнемію при папуло-пустульозній формі розацеа (59,862,275 проти 58,651,265 г/л в контролі, р<0,05). У цій же групі хворих виявлено порушення тимолової проби (4,100,337 проти 1,750,176 од. в контролі, р<0,05), що свідчить про порушення білковоутворюючої функції печінки.

Достовірного підвищення рівнів амілази, лужної фосфатази і глюкози у хворих на розацеа залежно від клінічної форми захворювання не відмічено.

Встановлені зміни з боку біохімічних показників сироватки крові виявили кореляційну залежність (r=0,88) між клінічними проявами розацеа, характером і тяжкістю ураження шлунково-кишкового тракту: чим тяжче захворювання органів травлення, тим більше виражені зміни шкіри обличчя. Ці дані збігаються з результатами інших дослідників (Ашмарин Ю.Я. и соавт., 1975; Ржкова Е.И., 1976; Rebora A., 1997).

Найчастішими ехотомографічними ознаками захворювання жовчного міхура були: збільшення жовчного міхура (62,1%), потовщення й ущільнення його стінок (відповідно 39,1 і 70,2%). З боку печінки виявлені помірні дифузні зміни. УЗД виявляє з високою точністю лише морфологічні зміни в печінці і жовчному міхурі, але не показує функціональних порушень. З цією метою було проведено радіонуклідну гепатобілісцинтіграфію.

У обстежених жінок клімактеричного віку, хворих на розацеа, виявлено:

- збільшення часу напіввиведення радіофармпрепарату (РФП) з крові при еритематозній, еритематозно-папульозній та інфільтративно-продуктивній формах захворювання (9,172,241, 9,100,191 і 9,500,500 хв відповідно проти 7,580,193 хв в контролі, р<0,05);

- збільшення часу максимального накопичення РФП в печінці при еритематозно-папульозній, папуло-пустульозній та інфільтративно-продуктивній формах захворювання (18,30,218, 18,570,291 і 18,170,629 хв проти 12,420,149 хв в контролі, р<0,05);

- зниження індексу ретенції печінки при папуло-пустульозній формі розацеа (1,80,007 проти 1,920,000 в контролі, р<0,05);

- зниження індексу печінкового захвату (ІПЗ) при всіх клінічних формах захворювання (р<0,05);

- зниження скоротливої і концентраційної функцій жовчного міхура.

Таким чином, у хворих на розацеа за даними динамічної гепатобілісцинтиграфії відмічено порушення поглинально-видільної функції гепатоцитів, а також зниження концентраційної та скоротливої функцій жовчного міхура за гіпомоторним типом. Аналізуючи дані гепатобілісцинтиграфії у хворих на розацеа, нами виявлено пряму кореляційну залежність (r=0,78) між тяжкістю порушення гепатобіліарної системи та клінічними проявами розацеа. Наші висновки підтверджують думку інших авторів (Ашмарин Ю.Я. и соавт., 1975; Ржкова Е.И., 1976; Rebora A., 1997).

Внаслідок проведених радіонуклідних досліджень у жінок клімактеричного віку, хворих на розацеа, встановлено порушення функції печінки і жовчного міхура, що є підставою для включення до терапії гепатопротекторів і холеретиків з метою нормалізації виявлених дисфункцій.

Зміни гормонального статусу розглядалися (Schmidt J.B. et al., 1983) як фактори, що призводять до розвитку даного захворювання. Звертається увага на безумовний зв'язок розацеа з порушенням функції статевих залоз (Ижевский К.М., 1951; Kirst A., 1950; Mauss J., 1981). Ми не зустріли публікацій, присвячених дослідженню гіпофізарних і статевих гормонів в крові жінок клімактеричного віку, хворих на розацеа, що не дозволяє дати об'єктивну оцінку функціональному стану системи гіпофіз-гонади при цій патології.

Звичайно при характеристиці жіночого клімактерію умовно виділяють так звану перименопаузу, постменопаузу тривалістю від 1 до 5 років і постменопаузу тривалістю більше 5 років. Тому ми вважаємо за доцільне дати характеристику гормонального статусу жінок з природним клімаксом, хворих на розацеа, залежно від фази клімактерію, а у жінок з хірургічною менопаузою - виходячи з часу, який минув після операції: до 1 року, від 1 до 5 років, понад 5 років.

Рівень гормонів у сироватці крові (естрадіолу, прогестерону, тестостерону, ФСГ, ЛГ) визначали радіоімунологічним методом.

Рівень естрадіолу у хворих на розацеа був істотно зниженим порівняно з контрольною групою (16,112,413 проти 57,582,819 нмоль/л, р<0,05), незалежно від клінічної форми, фази клімаксу і часу, що минув після хірургічного втручання. Виявлене зниження рівня прогестерону було найбільш вираженим у жінок з папуло-пустульозною формою розацеа, які перебували в пери- і постменопаузі більше 5 років (0,620,375 проти 1,290,101 нмоль/л, р<0,05). Достовірного підвищення рівня тестостерону у хворих на розацеа незалежно від фази клімаксу і клінічної форми захворювання не відмічено (1,800,090 нмоль/л, р>0,05). Рівень ФСГ і ЛГ був істотно підвищений при всіх клінічних формах розацеа незалежно від фази клімаксу і часу, що минув після операції (150,4313,794 і 100,716,946 МО/л відповідно проти 45,672,108 і 49,32 2,074 МО/л, р<0,05).

У хворих з папуло-пустульозною та інфільтративно-продуктивною формами розацеа рівень ФСГ і ЛГ збільшився відповідно в 3,6 і 2,4 раза. Індекс ЛГ/ФСГ був достовірно знижений у жінок з папуло-пустульозною та інфільтративно-продуктивною формами розацеа при хірургічної менопаузі (0,580,078 і 0,570,067 відповідно проти 0,880,087 в контролі, р<0,05).

У всіх обстежених жінок спостерігалася клінічна картина клімактеричного синдрому (КС), який у 38 (47,5%) пацієнток виник в пери- і постменопаузальних періодах клімаксу, у 42 (52,5%) - після операції надвагінальної ампутації або екстирпації матки з придатками з приводу доброякісних пухлин.

Аналізуючи гінекологічний анамнез, всіх обстежених жінок, хворих на розацеа, умовно розподілено на дві групи: I група - 38 жінок з природним клімаксом; II група - 42 жінки з хірургічним клімаксом.

Серед пацієнток з природним клімаксом 13 жінок перебували в перименопаузі, 14 - в постменопаузі тривалістю від 1 до 5 років, 11 - в постменопаузі більше 5 років.

В групі з хірургічним клімаксом було 13 жінок з тривалістю клімаксу до 1 року, 16 - від 1 до 5 років, 13 - понад 5 років.

Оцінку психоемоційних і вегетосудинних порушень проводили методом визначення менопаузального індексу Куппермана в модифікації Уварової (МПІ) (Вихляева Е.М., 1997; Крмская М.П., 1989; Сметник В.П. и соавт., 1988).

Психоемоційні порушення (зниження працездатності, уваги, стомлюваність, погіршення пам'яті, плаксивість, дратівливість, депресія) і вегетосудинні порушення (приливи, підвищення артеріального тиску, головний біль, вестибулопатія, тахікардія, надмірна чутливість до високої температури, озноби, відчуття оніміння тіла, парестезії, порушення сну, симпатоадреналові кризи) оцінювали залежно від ступеня їх вираженості за трибальною шкалою, а потім підраховували результат.

В клінічній картині КС з природною і хірургічною менопаузою спостерігалися як вазомоторні, так і психоемоційні порушення, причому домінували психоемоційні прояви: зниження працездатності - у 80%, стомлюваність - у 82,2%, плаксивість - у 87,1%, дратівливість - у 69,5%, депресивний стан - у 58,2%, приливи жару - у 75,3%, коливання артеріального тиску - у 25,1%, головний біль - у 49,2%.

Серед пацієнток з природною менопаузою у 26 був діагностований КС легкого ступеня, у 8 - середнього, у 4 - тяжкого. Серед пацієнток з хірургічною менопаузою у 16 був КС легкого ступеня, у 11 - середнього, у 15 -тяжкого.

У всіх жінок, які перебували в природній та хірургічній менопаузі і мали тяжкі прояви КС, було відмічено достовірно високі рівні ФСГ порівняно з пацієнтками з легкими проявами КС (182,218,926 нмоль/л при тяжкому ступені КС проти 146,8911,301 нмоль/л при легкому ступені КС, р<0,05). Необхідно відмітити, що рівень ФСГ при тяжкому ступені КС при хірургічній менопаузі (199,3011,535 нмоль/л) був достовірно вищим, ніж при природній менопаузі (169,815,252 нмоль/л, р<0,05). Між рівнем ЛГ і тяжкістю перебігу КС виявлено зворотну кореляцію (r=-0,81): чим тяжчими були прояви КС, тим нижчими рівень ЛГ та індекс ЛГ/ФСГ. Індекс ЛГ/ФСГ у хворих з хірургічною менопаузою був достовірно зниженим при всіх клінічних формах розацеа, однак значніше при папуло-пустульозній та інфільтративно-продуктивній формах розацеа (0,580,078 і 0,570,000 відповідно проти 0,880,097 в контролі, р<0,05), тобто тяжкий прояв КС посилює перебіг розацеа.

Нами не відмічено істотних відмінностей в рівнях естрадіолу у пацієнток з більш легкими і більш тяжкими проявами КС при природній менопаузі.

У групі з хірургічною менопаузою рівень естрадіолу був достовірно знижений у жінок з тяжким ступенем КС (16,501,800 нмоль/л порівняно з 22,351,638 нмоль/л, р<0,05).

Таким чином, у жінок клімактеричного періоду, хворих на розацеа, виявлено порушення різних ланок функціонування системи гіпофіз-яєчники, що виражалося зниженням рівня естрадіолу і прогестерону, підвищенням рівня ЛГ і ФСГ і змінами індексу ЛГ/ФСГ.

Крім цього, виявлено зміни гепатобіліарної системи у вигляді порушення проникливості мембран і поглинально-видільної функції гепатоцитів, зниження дезинтоксикаційної здатності печінки і концентраційної та скоротливої функцій жовчного міхура за гіпомоторним типом.

Порушення, що спостерігали, послужили підставою для розробки комплексної патогенетично обгрунтованої терапії хворих на розацеа клімактеричного віку.

У комплексному лікуванні хворих на розацеа в якості гепатопротектора використовували есенціале форте, яке призначали по 2 капсули 3 рази на день під час їжі. Курс лікування 2 місяці. У якості холеретика застосовували холагогум, який сприяє зняттю запалення в гепатобіліарній системі. Холагогум призначали по 1 капсулі 3 рази на день до або після їди. Курс лікування 2 місяці. З урахуванням того, що у 95% обстежених були прояви хронічного гастриту, в т. ч. у 53,7% - зі зниженою секреторною функцією, а 52,5% пацієнток страждали на дисбактеріоз кишечника, ми вважали за доцільне включити до комплексу патогенетичної терапії хілак форте по 20 крапель 3 разу на добу перед їдою. Курс лікування 1 місяць. Враховуючи естрогенмодулюючу дію флавоноїдів, до лікувального комплексу включали вітчизняний препарат кверцетин по 1 таблетці 3 разу на добу протягом 3 місяців. В якості ЗГТ застосовували препарати клімен і клімонорм. Обидва препарати містять по 2 мг естрадіолу валерату. Відмінність цих препаратів в їх гестагенному компоненті. До складу клімонорму входить похідний 19-нортестостерону - левоноргестрел (0,15 мг). Цей препарат раціонально використовувати жінкам з вираженими психоемоційними порушеннями. До складу клімену входить похідний 12-ОН-прогестерону - ципротерону ацетат (1 мг), який має дуже низьку андрогенну активність і може застосовуватися при лікуванні жінок з гіпертонією та цереброваскулярними порушеннями.

Препарати призначали по 1 таблетці на ніч, згідно з вказівкою на упаковці, протягом 21 доби з подальшою 7-денною перервою. Через 7 днів прийом таблеток поновлювали, мінімальний обов'язковий курс лікування становив 3 місяця.

З метою перевірки ефективності розроблених лікувальних методик, жінок, хворих на розацеа, умовно було розподілено на 3 групи:

- група А, що складалася з 30 жінок з хірургічною менопаузою. До схеми комплексного лікування цих пацієнток входив препарат клімонорм;

- група В, що складалася також з 30 жінок з природною менопаузою. До схеми комплексного лікування цих пацієнток входив препарат клімен;

- група С, що складалася з 20 жінок з природною і хірургічною менопаузою. До схеми комплексного лікування цих пацієнток ЗГТ не входила.

Крім зазначеної терапії, жінкам усіх груп проводили місцеве лікування. Уражені ділянки шкіри обличчя пацієнток обробляли 20% водно-мильною емульсією бензил-бензоату з метронідазолом. Обробку проводили ватним тампоном 2 рази на день з інтервалом 12 годин.

Всім жінкам проводили клінічне обстеження з визначенням індексу Куппермана (ІК) і менопаузального індексу (МПІ) відносно вегетосудинних і психоемоційних порушень, радіонуклідну гепатобілісцинтиграфію, дослідження ендокринного статусу, УЗД органів малого таза.

Контроль ефективності лікування розацеа проводили кожні 2 тижні. Кожні 10 днів від початку лікування повторювали дослідження вмісту сальних залоз і лусочок шкіри на наявність кліща Demodex folliculorum.

Аналіз змін в ендокринній системі під впливом проведеного лікування показав істотне підвищення рівня естрадіолу і зниження рівнів гонадотропних гормонів (ФСГ і ЛГ) у пацієнток груп А і В. Рівень естрадіолу підвищився від 16,112,413 до 45,352,432 нмоль/л після лікування (р<0,05) відносно показників своєї групи і групи С (18,211,345 нмоль/л).

Рівень прогестерону також підвищився від 0,640,074 до 1,180,244 нмоль/л (р<0,05) відносно показників своєї групи і групи С (0,650,063 нмоль/л).

Рівень тестостерону не змінювався в процесі лікування (1,430,62 нмоль/л до лікування, 1,410,246 нмоль/л після лікування, р>0,05).

Паралельно з підвищенням естрогенів мало місце зниження рівнів ФСГ і ЛГ відповідно до 80,154,609 і 59,245,761 МО/л (р<0,05) відносно показників своєї групи і групи С (146,328,674 і 98,256,521 МО/л).

Індекс ЛГ/ФСГ достовірно підвищився до 0,760,037 порівняно з 0,610,026 до лікування (р<0,05) відносно показників своєї групи і групи С (0,670,037).

У групі С достовірних змін в ендокринному фоні не спостерігали. Відмічалося лише незначне збільшення рівня естрадіолу до 18,211,345 нмоль/л, прогестерону - до 0,650,063 нмоль/л і зменшення рівня гонадотропних гормонів (ФСГ і ЛГ) - відповідно до 146,328,674 і 98,256,521 МО/л (р>0,05).

Результати УЗД геніталій у пацієнток з природною менопаузою показали, що застосування гормональних препаратів клімену і клімонорму в комплексному лікуванні жінок, хворих на розацеа, істотно не впливає на збільшення товщини ендометрія. Середня товщина ендометрія була практично однаковою у всіх пацієнток й істотно не відрізнялася від такої до лікування (3,60,23 мм до лікування, 3,5±0,35 мм після лікування, р>0,05).

Аналіз ІК і МПІ показав, що середні їх показники після 3-місячного курсу лікування значно зменшилися у жінок, хворих на розацеа, груп А і В при проведенні комплексного лікування поєднано з препаратами ЗГТ. При цьому, ці показники практично не відрізнялися між собою. Заслуговує уваги той факт, що дані показники знижувалися істотно вже після 1-2 місяців лікування, тобто ефект терапії відносно вегетосудинних (приливи, підвищення артеріального тиску, головний біль, вестибулопатія, тахикардія, озноби, порушення сну) і психоемоційних порушень (зниження працездатності, стомлюваність, зниження уваги, погіршення пам'яті, плаксивість, дратівливість, депресія) наставав до закінчення лікування. У хворих групи С, які отримували комплексне лікування без ЗГТ, середні показники ІК і МПІ після 3-місячного курсу лікування змінилися недостовірно (ІК - 25,221,58 до лікування і 22,642,03 після лікування, р>0,05). У групах А і В ці показники змінились достовірно (в групі А - ІК до лікування був 25,48±1,44, після лікування - 12,331,33, в групі В - ІК до лікування був 24,961,72, після лікування - 12,471,77 відносно показників своєї групи і групи С - 22,642,09, р<0,05). Між собою показники ІК і МПІ в групах А і В практично не відрізнялися.

Після лікування біохімічні показники крові у всіх жінок, хворих на розацеа, нормалізувалися. Достовірно зменшився показник -ліпопротеїдів (48,450,968 од. після лікування порівняно з 55,161,467 од. до лікування, р<0,05). Значно знизився рівень трансаміназ (АсТ і АлТ) до нормальних цифр порівняно з цими показниками до лікування (АcТ 0,390,017 нмоль/с.л після лікування проти 0,720,050 нмоль/с.л до лікування і АлТ 0,640,015 нмоль/с.л. після лікування проти 0,99±0,074 нмоль/с.л до лікування, р<0,05). Рівень загального білка зберігався в межах норми при еритематозній, еритематозно-папульозній та інфільтративно-продуктивній формах розацеа. Після проведеного лікування рівень загального білка при папуло-пустульозній формі розацеа нормалізувався (72,431,310 г/л після лікування проти 59,862,275 г/л до лікування, р<0,05). Такі показники, як холестерин, білірубін, лужна фосфатаза практично не змінювалися в процесі лікування і залишалися в межах норми.

У більшості пацієнток показники гепатобілісцинтиграфії нормалізувалися в процесі лікування. Виявлений раніше паралелізм між змінами з боку біохімічних показників крові, гепатобілісцинтиграфії та клінічними проявами розацеа підтвердився. Пацієнтки всіх груп відмічали значне поліпшення загального стану, зникнення скарг з боку органів травлення і поліпшення стану шкіри обличчя. Всі ці зміни минали паралельно з нормалізацією біохімічних показників крові та гепатобілісцинтиграфії.

У жінок, які отримували комплексне лікування поєднано з ЗГТ (клімонормом або кліменом), терапевтичний ефект спостерігався значно швидше. Поліпшення в обох групах відмічалося приблизно в одні терміни і достовірно не відрізнялося. На 4-му тижні від початку лікування у 14 пацієнток з еритематозною формою розацеа шкіра звільнилася від висипок в ділянці носогубного трикутника, на 8-му тижні - у 25 пацієнток з еритематозно-папульозною формою елементи висипання зникли в ділянці носогубного трикутника і щік, на 10-му тижні - у 15 жінок з папуло-пустульозною формою розацеа шкіра звільнилася від висипок в ділянці носогубного трикутника, щік і лоба, на 12-му тижні - у 6 хворих з інфільтративно-продуктивною формою захворювання шкіра звільнилася від висипок в ділянці щік і лоба. Під час лікування у пацієнток груп А і В загострення захворювання не відмічено. 100% елімінація кліща Demodex folliculorum в групі А спостерігалася через 50 днів, в групі В - через 60 днів від початку лікування. У той же час у пацієнток групи С, які отримували тільки комплексне лікування без ЗГТ, процес лікування відбувався повільно і мав затяжний характер. На 8-му тижні у 5 пацієнток з еритематозною формою розацеа шкіра звільнилася від висипок в ділянці носогубного трикутника, на 16-му тижні - у 6 хворих з еритематозно-папульозною формою захворювання висипання зникли в ділянці носогубного трикутника і щік, на 20-му тижні - у 6 жінок з папуло-пустульозною формою розацеа шкіра звільнилася від висипок на лобі і шкірі щік, на 25-му тижні - у 3 хворих з інфільтративно-продуктивною формою захворювання шкіра очистилася в ділянці носогубного трикутника і щік. 100% елімінація кліща Demodex folliculorum у хворих на розацеа в групі С спостерігалася через 70 днів від початку лікування. Під час лікування на 6, 8, 12-му тижнях у 5 (25%) жінок групи С відмічалося загострення захворювання у вигляді папуло-пустульозних і еритематозно-папульозних висипок в типових місцях локалізації.

Під час прийому препаратів ЗГТ - клімену і клімонорму спостерігалися побічні ефекти у вигляді незначної мастодинії у 1 жінки, періодичного головного болю - у 2, невчасної менструальноподібної кровотечі - у 1 із 60 жінок, які отримували лікування. Всі ці прояви відмічалися на першому місяці прийому клімену і клімонорму. Після адаптації організму до цих препаратів побічних ефектів не спостерігалося. Всі пацієнтки закінчили обов'язковий 3-місячний курс лікування ЗГТ.

За рекомендацією лікаря гінеколога 35 (58,3%) жінок продовжили курс лікування кліменом і клімонормом до 18 місяців, 20 (30%) - приймали це лікування до 10 місяців, 5(8,3%) - відмовилися від подальшого лікування препаратами ЗГТ з фінансових міркувань.

За час спостереження протягом 18 місяців у пацієнток груп А і В загострення захворювання не спостерігалося. У групі С за цей же час у 6 (30%) пацієнток відмічалися сезонні загострення розацеа.

Якщо порівнювати ефективність клімену і клімонорму, то можна з упевненістю сказати, що обом препаратам притаманна практично однакова позитивна дія на шкіру обличчя.

Всім хворим проводили дослідження жирності, вологості, рН шкіри обличчя, визначали ступінь вираженості зморшкуватості та еластичності шкіри обличчя. Всі вимірювання і тести проводили до і після лікування, паралельно визначаючи гормональний статус пацієнтки.

У процесі лікування гормональними препаратами жінкам з природною менопаузою поводили УЗД органів малого таза.

Аналіз функціональних параметрів шкіри обличчя у жінок, хворих на розацеа, до і після лікування різними лікувальними методиками показав, що у жінок груп А і В до комплексного лікування яких входив клімонорм і клімен, відмічалося значне підвищення вологості шкіри (відповідно 47,662,081 і 44,321,970 до лікування і 66,162,696 і 63,122,160 після лікування, р<0,05) відносно показників своєї групи і групи С (48,641,428). Шкіру жінки оцінювали як "нормальну" порівняно з "сухою" шкірою до лікування.

Жирність шкіри після лікування у жінок груп А і В практично не змінилася: відповідно 98,5812,129 і 79,7110,482 мкг/ см 2 до лікування проти 99,775,379 і 86,787,340 мкг/см 2 (р>0,05). Такі показники жирності шкіри обличчя характерні для нормальної шкіри. Кислотність шкіри обличчя після лікування у жінок цих груп достовірно знизилася від 5,960,127 і 5,680,089 до лікування до 5,440,073 і 5,330,084 після лікування (р<0,05) відносно показників своєї групи і групи С (5,610,074). Кислотність обличчя інтерпретували як "слабо кислу" порівняно зі "слабо лужною" до лікування.

У жінок групи С, до комплексу лікування яких не входила ЗГТ, вологість шкіри обличчя та її жирність істотно не змінювалися (45,992,025 до лікування і 18,641,428 після лікування і 89,1411,305 мкг/см 2 до лікування і 88,298,325 мкг/см 2 після лікування, р>0,05). Шкіра обличчя після лікування так і залишилася "сухою". Кислотність шкіри обличчя знизилася від 5,820,108 до лікування до 5,61±0,077 після лікування (р<0,05). Кислотність шкіри стала "майже нормальною".

Аналіз ступеня зморшкуватості шкіри обличчя жінок, хворих на розацеа, до і після лікування показав, що у жінок груп А і В він достовірно змінився. "Виражену" зморшкуватість після лікування спостерігали відповідно у 16 (53,3%) і у 17 (56,4%) хворих порівняно з 21 (73,3%) і 22 (76,3%) хворими до лікування (р<0,05). У той же час "мало виражену" зморшкуватість після лікування діагностовано у 8 (29,5%) і 11 (37%) пацієнток порівняно з 3 (9,5%) і 6 (20,1%) до лікування (р<0,05). Показник "зморшкуватість не виражена" після лікування не змінився.

У жінок групи С структура зморшкуватості після лікування не змінилася порівняно з цими показниками до лікування.

Аналіз ступеня еластичності шкіри обличчя під впливом лікування показав, що в групах А і В "відмінний" тургор і "добре виражену" еластичність після лікування відмічено відповідно у 11 (36,6%) і у 8 (26,7%) хворих порівняно з 8 (26,7%) і 5 (16,7%) до лікування (р<0,05).

"Задовільний" тургор після лікування відмічено у 12 (40,1%) і у 14 (46,6%) хворих цих груп порівняно з 7 (23,3%) і 11 (36,6%) до лікування (р<0,05). Кількість жінок зі "зниженим" тургором і еластичністю достовірно знизилася з 15 (50%) і 14 (46,7%) до лікування до 7 (23,3%) і 8 (26,7%) після лікування (р<0,05).

Серед хворих групи С, які отримували лікувальний комплекс без ЗГТ, "задовільний" тургор і еластичність спостерігали у 8 (40%) пацієнток після лікування порівняно з 7 (35%) до лікування (р>0,05). Кількість хворих зі "зниженим" тургором і еластичністю трохи знизилася - від 9 (45%) хворих до лікування до 8 (40%) після лікування (р>0,05).

Кількість жінок в групі С з "відмінним" тургором і еластичністю до і після лікування не змінилася.

Таким чином, комплексне лікування жінок клімактеричного віку, хворих на розацеа, із застосуванням ЗГТ дає позитивну динаміку через 1-2 місяці, що виражається зменшенням клімактеричних порушень та поліпшенням стану патологічного процесу на шкірі обличчя.

Через 3 місяці від початку лікування спостерігалося істотне підвищення рівня естрогенів і зниження рівня гонадотропних гормонів, підвищення індексу ЛГ/ФСГ.

До комплексного лікування хворих на розацеа жінок з хірургічною менопаузою і клінічними проявами клімактеричного синдрому доцільно включати препарати, які коригують порушення ендокринного статусу і гепатобіліарної системи.

Включення до лікувального комплексу ЗГТ у вигляді клімонорму і клімену не тільки відновлює ендокринний баланс в організмі, але й дає можливість нормалізувати такі параметри шкіри, як вологість і кислотність.

Крім того, поліпшується зовнішній вигляд шкіри обличчя за рахунок зменшення зморшкуватості, поліпшення еластичності.

Комплексне лікування без включення ЗГТ зморшкуватості та еластичності шкіри обличчя практично не змінювало.

Висновки

Встановлено, що розацеа частіше зустрічається у жінок з більш вираженими клінічними проявами клімактеричного синдрому, що зумовлює віднесення відповідного контингенту жінок до групи ризику виникнення зазначеної патології шкіри.

Вивчення рівня статевих гормонів у жінок клімактеричного віку, хворих на розацеа, дозволило виявити суттєві гормональні зміни при всіх клінічних формах захворювання в першу чергу, виражені зниженням рівня естрогенів, меншою мірою - прогестерону.

Показано, що значне підвищення вмісту ФСГ та ЛГ, а також зниження індексу ЛГ/ФСГ здебільшого мають місце у жінок, хворих на тяжкі форми рсзацеа з патологічним перебігом клімактеричного періоду, особливо з хірургічною менопаузою.

Визначено, що у обстежених жінок клімактеричного віку, хворих на розацеа, переважали захворювання шлунково-кишкового тракту: дискінезія жовчовивідних шляхів - у 86,2%, хронічний холіцистоангіохоліт - у 73,7%, хронічний гастрит - у 95% пацієнток.

Встановлено, що біохімічні показники сироватки крові та показники радіонуклідної гепатобілісцинтиграфії вказують на пряму кореляційну залежність між тяжкістю порушень гепатобіліарної системи та клінічними проявами розацеа.

Виявлені відхилення в регуляції рівня статевих та гонадотропних гормонів у жінок клімактеричного віку, хворих на розацеа, обгрунтовують доцільність включення до комплексу лікування ЗГТ.

Обгрунтовано, що до комплексної терапії розацеа у жінок з хірургічною менопаузою, при якій відмічається більш тяжкий перебіг дерматозу, необхідно включати як ЗГТ, так і передбачати засоби впливу на гепатобіліарну систему.

Оцінка стану гепатобіліарної та ендокринної систем повинна входити до діагностичного алгоритму при тестуванні тяжкості перебігу розацеа жінок клімактеричного періоду та моніторингу лікування.

Список наукових робіт, що опубліковані за темою дисертації

1. Шармазан С.І. Особливості клінічного перебігу розацеа у жінок клімактеричного періоду // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 1998. - № 1. - С. 93-94.

2. Калюжна Л.Д., Шармазан С.І., Корольова Ж.В. Роль порушень гормонального гомеостазу в перебігу розацеа у жінок клімактеричного періоду // Дерматологія, косметологія, сексопатологія. - 2000. - № 1 (3). - С. 15-18.

3. Шармазан С.И. Особенности наружного лечения розацеа у женщин климактерического возраста // Журнал дерматологии и венерологии. - 2000. - № 1 (9). - С. 111-112.

4. Шармазан С.І., Калюжна Л.Д. Зміни деяких параметрів стану шкіри обличчя у жінок клімактеричного віку, хворих на розацеа, під впливом замінної гормональної терапії // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2000. - № 1. - С. 124-126.

5. Шармазан С.И. Розацеа у женщин климактерического возраста // Актуальні питання дерматовенерології: Науково-практичний збірник статей. - Випуск 11. - Дніпропетровськ, 1998. - С. 102-104.

6. Калюжная Л.Д., Городиловский Н.Е., Шармазан С.И. Состояние гепатобилиарной систем у больнх розацеа // Актуальні питання дерматовенерології: Науково-практичний збірник статей. - Випуск 11. - Дніпропетровськ, 1998. - С. 3-5.

7. Калюжная Л.Д., Шармазан С.И. Особенности гормонального статуса у женщин климактерического возраста, больнх розацеа // Тези доповідей VII Українського з'їзду дерматовенерологів. - Київ, 1999. - С. 56.

Размещено на Allbest.ru

...