Клінічна значущість вивчення біоценозу товстої кишки при хронічних гелікобактер-асоційованих захворюваннях органів гастродуоденальної зони у дітей

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Харківський державний медичний університет

Харківський державний медичний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

«Клінічна значущість вивчення біоценозу товстої кишки при хронічних гелікобактер-асоційованих захворюваннях органів

гастродуоденальної зони у дітей»

Боброва В.І.

Харків - 2000

Вступ

Актуальність теми. У структурі хронічних захворювань органів системи травлення у дітей ведуче місце (60-70%) займають хронічні захворювання гастродуоденальної зони /Баранов А.Л., Кліманська Е.В., 1995; Пайков В.Л., 1996; Запруднов А.М., 1998/.

Інтерес до вивчення хронічних захворювань шлунка і ДПК значно зріс в останні роки з відкриттям ролі в їх розвитку мікробів роду Helicobacter /Щербаков П.Л., Філін А.В., Мазурін Л.Н., 1997; Корсунський А., 1998; Закіров Н.З., 1998; Marhall B.J., 1989; Goodwin C.S., Mendall M.M., 1997/.

В даний час не викликає сумніву, що Hр є етіологічним чинником у 80-85% випадках хронічного гастриту і гастро дуоденіту, більш ніж у 95% хворих, що страждають ВХ ДПК, 70-80% хворих ВХШ /Захаров И.А., Тарасов В.Н., Лисенко В.Г., 1996; Мазурін А.В. і співавт., 1996; Шац І.А., Мінуєва Т.Н., Гончар Н.В., 1997; Денисова Е.М., 1998; Kuipers E.J., Thijs J.C., 1995/.

Визнання етіологічної ролі Нр висунуло на перший план питання своєчасної діагностики гелікобактерної інфекції і етіотропної її терапії. Питання діагностики гелікобактерної інфекції в даний час розроблені достатньо добре /Пайков В.Л., Іванов А.В., 1997; Мінаєв В.І., Несвіжский Ю.В., Воробьов А.А., 1997; Чуков С.З. і співавт., 1998; Vazquez M.A., Valle J., 1997/.

Питання адекватної терапії гелікобактерної інфекції у дітей, як і раніше, залишаються актуальними. Для лікування гастроентерологічної патології, асоційованої з гелікобактерною інфекцією, необхідне використання специфічної антибактеріальної терапії, яка повинна ефективно впливати на Нр.

В даний час це досягається використанням так званої потрійної або квадротерапії, що включає препарати вісмуту, метронідазолу, у сполученні з антибактеріальною /флемоксин, амоксицилін / терапією і препаратами з групи блокаторів Н-2 рецепторів гістаміну /Мельникова І.Ю., Новикова В.П., 1998; Ратникова М.А., Сігінава І.В.,1998; Уривчиков Г.А.. і співавт.,1998; Щербаков П.Л., Філін В.А., 1998; Mc Nulty C.A.M., Dent J.C., Wilkinson S.P., 1998/.

Застосування в комплексній терапії гелікобактеріозу антибактеріальних препаратів робить актуальною проблему вивчення біоценозу товстої кишки. Останній може бути порушеним до початку антибактеріальної терапії, порушення можуть посилитися в процесі її проведення і зберегтися після закінчення лікування /Ситникова Е.П., Курносова М.В., Левашова Н.А., 1998; Корсунський А.А., Хавкін А.І. і співавт., 1998; Пайков В.Л., 1998; Бондаренко В.М., Боєв Б.В., і співавт., 1998; Ликова Е.А., Бондаренко В.М. і співавт., 1999/. Це визначає необхідність вивчення системи біоценозу товстої кишки до початку антигелікобактерної терапії і після її проведення, для обґрунтування показників до призначення пробіотиків і диференційованого з врахуванням ступеня і характеру дисбіотичних порушень товстої кишки їх використання.

У педіатричній практиці досліджень, присвячених вивченню мікробіоценозу товстої кишки при гелікобактер-асоційованій патології в дітей, небагато, і вони неоднорідні. Дані про порушення мікробного пейзажу кишечника при гастродуоденальній патології /Солодовник А.Г., Скоморіна О.В., 1997 ; Балашова Т.Ф., Бахматова О.Б., 1997 ; Слободян Л.М., Боярчук О.Р., Климнюк С.І., 1998; Морозова Н.А. і співавт., 1998/ не супроводжуються даними про характер біоценозу товстої кишки в залежності від наявності або відсутності гелікобактерної інфекції. Недостатньо також висвітлене зіставлення ступеню тяжкості ендоскопічних змін СОШ і ДПК із наявністю дисбіозу товстої кишки, що може бути відправним пунктом враження слизової оболонки органів гастро дуоденальної зони і збільшити наявну патологію.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вибраний напрямок досліджень зв'язаний з науковою діяльністю та входить до тематичного плану кафедри дитячої гастроентерології Харківської медичної академії післядипломної освіти, як фрагмент НДР: “Розробка методів діагностики та лікування хронічних захворювань травної системи у дітей.” (Реєстраційний номер 0194V0035070)

Мета та задачі дослідження. Метою роботи було підвищення ефективності реабілітації дітей з хронічними гелікобактер-асоційованими захворюваннями органів гастро-дуоденальної зони на основі вивчення особливостей біоценозу товстої кишки і диференційованої корекції порушень. Відповідно до поставленої мети були визначені наступні завдання:

Вивчити особливості ендоскопічної картини СОШ та ДПК у дітей, інфікованих Нр.

Визначити частоту інфікованості Нр у дітей з ХГДП.

3. Визначити наявність гелікобактерної інфекції шляхом проведення уреазного тесту, РА, бактеріологічного дослідження біоптатів слизової оболонки антрального відділу шлунка.

4. Вивчити стан слизової оболонки товстої кишки за допомогою ректороманоскопічного і ірігографічного досліджень.

5. Оцінити стан біоценозу товстої кишки у дітей при хронічних захворюваннях органів гастро-дуоденальної зони, асоційованих і неасоційованих з Нр.

6. З урахуванням біоценозу товстої кишки обґрунтувати і провести диференційовану терапію гелікобактеріозу.

7. Вивчити вплив антибактеріальної терапії гелікобактеріозу на стан біоценозу товстої кишки і з урахуванням цього розробити диференційовані рекомендації по лікуванню поєднаної патології (гелікобактеріоз і дисбактеріоз).

Наукова новизна отриманих результатів. Проведено одночасне дослідження бактеріальної флори антрального відділу шлунка і кишкової мікрофлори, що дозволило розширити уявлення про патогенетичні механізми інфікування.

Визначено частоту інфікованості Нр при ХГДП у дітей і показаний її прямий зв'язок із тривалістю захворювання, віком дитини і ступенем ендоскопічних змін СОШ і ДПК

Визначено частоту вияву хронічного коліту при ХГДП, асоційованої з Нр-інфекцією.

Визначено частоту вияву дисбіотичних порушень товстої кишки при гастро-дуоденальній патології у дітей.

Виявлені відмінності виразності дисбіотичних порушень у залежності від наявності Нр і характеру ендоскопічних змін СОШ і ДПК.

На основі використання показників біоценозу товстої кишки розроблені критерії прогнозування подальшого розвитку гелікобактер-асоційованих захворювань у дітей і індивідуалізації лікувально-профілактичних заходів.

Вивчена динаміка стану біоценозу товстої кишки у хворих пілоричним гелікобактеріозом під впливом триплексної терапії (ампіцилін+метронідазол +денол).

Практичне значення одержаних результатів. Показано доцільність визначення ступеня контамінації СОШ і ДПК бактеріями роду Helicobacter: високий ступінь інфікованості Нр частіше відмічається на фоні деструктивних змін СОШ, корелює з тривалістю захворювання і повинна враховуватися при призначенні етіотропного лікування.

Відзначено низьку діагностичну значимість уреазного тесту для діагностики Нр-інфекції: у 31% хворих із позитивним уреазним тестом бактеріологічно виділений не Нр, а супутня флора шлунка: клебсіела, гриби роду кандіда, кишкова паличка, золотистий стафілокок, ентеробактерії, протей.

Визначено клінічне значення стану біоценозу товстої кишки при ХГДП у дітей: значні дисбіотичні порушення товстої кишки (III ступінь тяжкості) обважнювали перебіг основного захворювання.

Виявлена залежність ступеня враження слизової оболонки товстої кишки від типу дисбіотичних порушень товстої кишки , ступеня його виразності.

Показана доцільність антибактеріальної терапії в комплексному лікуванні пілоричного гелікобактеріозу, який супроводжується дисбіотичними порушеннями товстої кишки: етіотропна терапія не тільки призводить до санації Нр, але і благотворно впливає на характер біоценозу товстої кишки.

Показано, що рецидив Нр супроводжується погіршенням показників біоценозу товстої кишки: це визначає необхідність повторних досліджень і ерадикаційних заходів.

Результати дослідження з 1998 року впроваджено в практичну роботу дитячих клінічних лікарень №19, №23 м. Харкова, дитячої поліклініки Ленінградського ТМО м. Києва та в навчальний процес при роботі з лікарями-курсантами на кафедрі дитячої гастроентерології Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Особистий внесок здобувача. Автор організував клініко-лабораторне обстеження 123 дітей із гастро дуоденальною патологією, причому особисто здійснював ендоскопічні дослідження і забір необхідного матеріалу для уреазного, бактеріологічного і серологічного досліджень; здійснив аналіз і узагальнення результатів дослідження; провів диференційне лікування пацієнтів; сформулював усі положення, висновки і практичні рекомендації роботи.

Апробація результатів дисертації. Апробацію роботи проведено на між кафедральній конференції кафедр дитячої гастроентерології, педіатрії, терапії підліткового віку, дитячих інфекційних хвороб, поліклінічної педіатрії, клінічної мікробіології Харківської медичної академії післядипломної освіти та кафедри факультетської педіатрії з медичною генетикою Харківського державного медичного університету.

Матеріали дисертації викладені та обговорені на ювілейній конференції молодих вчених, присвяченої 75-річчю заснування Харківського інституту удосконалення лікарів (Харків, 1998 ), на науково-практичній конференції "Сучасні методи діагностики та лікування - у практику охорони здоров'я дітей" (Харків, 1999), на III науково-практичній конференції дитячих гастроентерологів України "Діагностика і лікування хвороб шлунку та дванадцятипалої кишки у дітей" (Одеса, 1999).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 робіт, з яких 5 - у фахових журналах та 7 - у тезах конференцій, з'їздів.

1. Матеріали та методи дослідження

Основу роботи складають результати клініко-лабораторно-інструментальних досліджень 123 дітей у віці від 7 до 15 років. Серед них ВХШ діагностовано у двох дітей, ВХДПК - у 5 дітей, 116 - ХГД, причому у 20 з них відмічали ерозивні враження СОШ і ДПК. Переважали діти старшого віку, за статтю - дівчата.

Поряд з загально клінічними, обстежуваним дітям проводилися бактеріологічні та інструментальні методи дослідження.

Всім дітям проведено ФЕГДС верхніх відділів травного тракту для оцінки стану слизової оболонки та веріфікації основного діагнозу за допомогою використання гнучкого ендоскопу японської фірми “OLIMPUS”. Для оцінки ступеня змін СОШ та ДПК використовували дані О.В. Мазуріна, О.М. Запрудного (1984). Ендоскопічне дослідження в динаміці виконували з прицільною біопсією слизової оболонки антрального відділу шлунка з наступною діагностикою гелікобактерної інфекції.

Для діагностики Нр використовували уреазний тест, бактеріологічний метод дослідження і РА, які проводили в лабораторії клінічної мікробіології (зав. - канд. мед. наук В.Ф. Дяченко) Харківського НДІ мікробіології і імунології ім. І.І. Мечникова.

Секреторну функцію шлунку визначали у 76 дітей за допомогою інтрагастральної рН-метрії двооливним зондом (Ю.Я. Лей, 1987).

Експрес-діагностику, а також з'ясування супутньої патології виконували за допомогою УЗД органів черевної порожнини (І.В. Дворяковський і співавт., 1987).

Для оцінки стану слизової оболонки товстої кишки 55 дітям з клінічними проявами коліту проводилося ректороманоскопічне та ірігографічне дослідження. Ендоскопічні зміни слизової оболонки товстої кишки оцінювали за класифікацією Ю.В. Бєлоусова, А.Н. Данілова (1994).

Дослідження біоценозу товстої кишки проводили 123 дітям на кафедрі клінічної мікробіології (зав. каф. - проф. Ю.Л. Волянський) ХМАПО. Для оцінки стану біоценозу товстої кишки використовували клінічну, нами модифіковану класифікацію А.Ф. Білібіна (1970). Дослідження проводили в динаміці: на початку антигелікобактерної терапії, через місяць після її закінчення та у катамнезі через 6-12 місяців

2. Результати дослідження

В залежності від інфікованості Нр хворі були розподілені на 2 групи. Основну групу складала 101 дитина з ХГДП, у яких був ідентифікований Нр, контрольну групу - 22 дитини, у яких Нр виділений не був.

Загальна інфікованість Нр складала 82,1% (101 дитина). При деструктивних змінах СОШ і ДПК Нр виявлено у 26 (96,3%) дітей, при поверхневих - у 75 (78,1%) дітей. Інфікованності Нр частіше піддавалися дівчата - 53,6% дітей. Інфікованність Нр підвищувалась пропорційно віку та тривалості гастроентерологічного анамнезу: серед дітей 7-9 років - всього 9,9 % Нр (+) форм захворювань проти 61,4% в групі хворих віком 12-15 років (р < 0,001); при тривалості захворювання до року Нр був виділений у 17,8% дітей, у 46,5% дітей - при тривалості захворювання більш трьох років (р < 0,001).

Обтяжену спадковість з вивчаємої патології виявлено приблизно у всіх груп хворих, проте вона не впливала на присутність Нр.

Серед супутньої патології, незалежно від обсіменіння Нр, у хворих всіх груп частіше за інші зустрічались органічні враження біліарної системи - хронічний холецистохолангіт у 55,4% дітей основної групи і у 72,7% дітей - контрольної. Приблизно з однаковою частотою (55%-40%) у хворих обох груп зустрічалась хронічна патологія товстої кишки.

У 88,9% дітей з ХГДП, асоційованої з Нр, відмічені фонові захворювання, які сприяли розвитку та хронізації гастро-дуоденальної патології. Найбільш значним в процентному відношенні був високий інфекційний індекс - у 44,6% дітей, у 30,4% дітей - ВСД, рідше зустрічалися алергічний дерматит, хронічний тонзиліт.

Аналіз клінічних проявів хронічних гелікобактер-асоційованих захворювань органів гастро-дуоденальної зони у дітей показав, що патогномонічні клінічні ознаки, властиві тільки Нр - інфекції, виявити не вдалось, проте встановлені властиві пілоричному гелікобактеріозу відмінності по якісному характеру больового синдрому: велика виразність і тривалість больового синдрому.

При наявності інфікованності Нр переважав гіперацидний стан шлункової секреції у 66 (86,8%) дітей, рідше діагностований нормоацидний стан - у 9 (11,8%) дітей (р < 0,001).

В результаті ендоскопічного дослідження верхніх відділів травного тракту встановлено, що при Нр-асоційованих варіантах гастро-дуоденальної патології спостерігаються більш значні та глибокі зміни з деструкцією слизової оболонки. Найбільш розповсюдженим варіантом враження СОШ і ДПК у 52% дітей виявився поверхневий гастрит, у 61% дітей - поверхневий дуоденіт. Деструктивні зміни СОШ і ДПК діагностовано у 19 (18,8%) дітей у вигляді ерозивних змін і в 7 (6,9%) дітей - ВХ. Ерозії вдвічі частіше зустрічалися в ДПК (переважно в цибулині), ніж у шлунку (4,9% та 1,9%). Одиничні виразки, переважно 1 та 2 стадії, виявлені лише в ДПК.

На підставі результатів ФЕГДС були встановлені ендоскопічні особливості, властиві пілоричному гелікобактеріозу - поверхневі зміни СОШ і ДПК, які проявлялися більш вираженою запальною і судинною реакцією у вигляді яскравої, дифузної гіперемії, набряку слизової оболонки переважно антрального відділу шлунка і ДПК, гіперсекрецією, наявністю в шлунку мутної рідини з домішками слизу.

Під час ендоскопічного дослідження у 52 (42,3%) дітей реєстрували супутні враження стравоходу і порушення моторної функції шлунка та ДПК. Нр інфекція частіше супроводжувала ДГР, який було виявлено у 39 (76,5%) дітей (р < 0,001).

На першому етапі діагностики Нр 123 дітям проводився уреазний тест, який виявився позитивним у 101 дитини. Всім хворим з позитивним уреазним тестом одночасно проводилося бактеріологічне дослідження та РА.

Аналіз отриманих результатів показав, що у 31 % дітей з позитивним уреазним тестом, бактеріологічне був виділений не Нр, а супутня флора шлунку: клебсіела, гриби роду кандіда, кишкова паличка, ентеробактерії, стафілокок, стрептокок, що свідчить про низьку діагностичну значущість уреазного тесту. Уреазний тест можна розглядати лише в якості орієнтовного.

Бактеріологічне дослідження виявилося позитивним у 57% дітей, РА -у 49% дітей, що свідчить про порівнянність результатів РА та бактеріологічного дослідження, але перевагу потрібно віддавати останньому методу дослідження. При одночасному використанні уреазного тесту і бактеріологічного дослідження частота позитивних результатів зросла до 59 %; при одночасному проведенні уреазного тесту, бактеріологічного дослідження і РА - до 61 %.

Отримані результати свідчили про те, що інформативність діагностики Нр зростає при одночасному проведенні трьох етіологічних методів дослідження, але у педіатричній практиці цілком достатньо використання одного метода, вибір якого залежить від ступеня інвазивності і спроможності лікувального закладу.

Для виконання основних задач дослідження 55 дітям з клінічними признаками коліта проводили ректороманоскопічне и ірігографічне дослідження слизової оболонки товстого кишечнику. Ендоскопічні дослідження товстої кишки свідчили про те, що при ХГДП, асоційованій з Нр, у 37 (80,4%) дітей діагностували запальні зміни слизової оболонки товстої кишки. Аналізуючи патогенетичні фактори розвитку запальних змін слизової оболонки товстого кишечнику у дітей з ХГДП, асоційованої з Нр, звертали увагу на різну ступінь порушень біоценозу товстої кишки. У 10 (27%) дітей реєстрували I ступінь дисбіотичних порушень товстої кишки, у 12 (32,5%) детей - II ступінь та III ступінь - у 15 (40,5%) дітей. Отримані результати свідчили про те, що запальні зміни слизової оболонки товстої кишки у 40% дітей були обумовлені значними дисбіотичними порушеннями товстої кишки (III ступінь тяжкості). Це стало приводом включення пробіотиків у комплексну терапію ХГДП у дітей.

Дослідження біоценозу товстої кишки проведені 123 хворим в динаміці. В період загострення ХГДП у дітей всіх груп у 100% випадків реєстрували дисбіотичні порушення товстої кишки, що характеризувалися кількісними змінами анаеробного компоненту і якісними змінами аеробного. Ці показники знаходилися в прямій залежності від присутності гелікобактерної інфекції.

При ХГДП, асоційованій з Нр, ще до початку антигелікобактерної терапії, були виражені дисбіотичні порушення товстої кишки: на фоні дефіциту облігатної мікрофлори (біфідобактерій - у 82 % дітей, лактобацил - у 66% дітей, кишкової палички - у 20% дітей) відзначалося зростання умовно-патогенних мікроорганізмів (клебсіела, цитробактер, золотистий стафілокок, гриби роду кандіда, протей). В контрольній групі дітей дефіцит біфідобактерій - у 86% хворих, лактобацил - у 68% хворих супроводжувався якісними змінами кишкової палички. У 36% дітей відбувалася заміна типової кишкової палички на атипічну - лактозонегативну і у 9% дітей - гемолізуючу. (табл. 1).

Таблиця 1 - Стан мікрофлори кишечника при ХГДП в дітей з врахуванням гелікобактерної інфекції

Аналіз проведених результатів досліджень свідчив про те, що при ХГДП, асоційованій з Нр, ступінь тяжкості дисбіотичних порушень товстої кишки обумовлена тотальним зниженням основних показників облігатної мікрофлори (біфідобактерії, лактобацили, кишкова паличка), що сприяло колонізації слизової оболонки кишечнику в 27,7% хворих окремим (ізольованим) видом умовно - патогенної мікрофлори.

Ступінь тяжкості дисбіотичних порушень товстої кишки при гелікобактер-асоційованій гастро дуоденальній патології знаходилася в прямій залежності від характеру ендоскопічних змін СОШ та ДПК (табл. 2).

Таблиця 2 - Ступінь тяжкості дисбіотичних порушень товстої кишки при ХГДП у дітей в залежності від форм враження СОШ та ДПК

При ерозивно-виразкових процесах СОШ і ДПК у 46,1% дітей (р<0,05) спостерігали більш глибокі дисбіотичні порушення товстої кишки (III ступінь). Значні дисбіотичні порушення товстої кишки при ХГДП, асоційованої з Нр, стали непрямим підтвердженням тривалої контамінаціїї Нр, визначали гостроту процесу, а також глибину враження СОШ і ДПК. Отримані дані в комплексі з другими діагностичними критеріями дозволили прогнозувати несприятливий перебіг ХГДП (збільшення кількості ліжко-днів, тривалості больового і диспептичного синдромів, подовження репарації ерозивно-виразкових процесів СОШ і ДПК).

При ХГДП, асоційованої з Нр, у 63 (62,3%) дітей діагностовано дисбактеріоз товстої кишки, який протікав в субкомпенсованій формі і супроводжувався вираженими клінічними проявами: 28 (44,4%) дітей скаржились на метеоризм, 39 (61%) дітей - на біль у лівому боці, а 24 (38%) дитини - в припупковій області; у 51 (80%) хворого реєстрували порушення випорожнення у вигляді запору або у 5 (7,9%) дітей - нестійкого випорожнення. При пальпації живота у 32 (50%) дітей відмічали болісність по ходу товстого кишечнику, у 16 (25%) дітей - в лівій клубовій ділянці. Тим більш, що у цих дітей з дисбактеріозом товстої кишки, згідно даних ректороманоскопії і ірігографії, були виявлені запальні процеси слизової оболонки товстого кишечнику. Дисбактеріоз товстої кишки ускладнював перебіг ХГДП, що вимагало корекції виявлених порушень.

Виявлені зміни стану мікрофлори шлунку, товстої кишки, ерозивно-виразкові процеси СОШ та ДПК у дітей явились показанням до призначення поєднаної антибактеріальної та пробіотичної терапії гелікобактер-асоційованих захворювань. Застосування в комплексній терапії гелікобактеріозу антибактеріальних препаратів явилось безумовним показанням до раннього призначення пробіотиків.

Комплексна терапія дітей із ХГДП, асоційованої з Нр, була спрямована на санацію СОШ від гелікобактерної інфекції, корекцію виявлених дисбіотичних порушень товстої кишки, підвищення колонізаційної резистентності слизової оболонки товстого кишечника.

До складу комплексної терапії пілоричного гелікобактеріозу на фоні дієтичного режиму входили антигелікобактерні препарати, блокатори Н-2 рецепторів гістаміну, антацидні і протизапальні препарати, репаранти, седативна терапія, пробіотики. Основу антигелікобактерної терапії склали антибактеріальні препарати: ампіцилін, амоксіцилін, флемоксин, еритроміцин, які призначалися в комбінації з метронідазолом або фуразолідоном, комбінований антибактеріальний австрійський препарат “Хелікоцин”. Курс ерадикаційної терапії складав 7 днів.

На 3-5 день антигелікобактерної терапії проводили корекцію дисбіотичних порушень товстої кишки за допомогою класичних еубіотиків (колі-, біфідум-, лактобактерин) і самоэлімінуючих антагоністів (бактисубтил). Курс пробіотиків складав 150 доз кожного препарату.

У 46 дітей через місяць після закінчення курсу антигелікобактерної терапії, вивчали динаміку клінічних прояв та параклінічних показників. Внаслідок проведеного лікування спостерігали позитивну клінічну динаміку: відсутність у 27 (58,6%) дітей больового (р<0,001) та у 35 (76%) дітей - диспептичного синдромів (р<0,001). При пальпації живота у 11 (23%) дітей зберігалась локальна болісність в епігастральній ділянці, у 6 (13%) дітей - по ходу кишечнику.

На фоні ліквідації або значного зменшення основних клінічних симптомів захворювання реєстрували позитивну ендоскопічну динаміку - зменшився набряк і гіперемія СОШ і ДПК, загоєння ерозивних і виразкових деструкцій.

При проведені контрольної ФЕГДС всім 46 хворим проводили прицільну біопсію антрального відділу шлунку з наступною постановкою уреазного тесту, бактеріологічного дослідження. У 12 (26%) дітей уреазний тест був негативним, у 34 (74%) дітей - позитивним. Всім дітям з позитивним уреазним тестом проводили бактеріологічне дослідження мікрофлори шлунку, яке показало у 96% випадків ерадикацію Нр і значне зменшення кількості супутньої мікрофлори (р<0,05).

Паралельне дослідження біоценозу товстої кишки свідчило про нормалізацію у 13 (28,3%) дітей показників біоценозу товстої кишки. У 33 (71,7%) дітей (р<0,001) відмічено поліпшення кількісних і якісних показників мікрофлори товстого кишечнику: ріст облігатної мікрофлори і зменшення умовно-патогенної.

Аналіз отриманих результатів лікування свідчив, що етіотропна терапія гелікобактеріозу з використанням антибактеріальних препаратів не тільки призводила до санації СОШ від Нр, але й благотворно впливала на характер біоценозу товстої кишки.

Подальша наявність дисбіотичних порушень товстої кишки (у 71,7% дітей) на фоні клініко-ендоскопічної ремісії та ефективної ерадикації Нр дозволили зробити висновок лише про видиме затухання гостроти процесу захворювання. Відсутність рекомендованих індивідуальних лікувальних заходів, направлених на нормалізацію стану біоценозу товстої кишки приводили до раннього рецидиву захворювання. Ці дані підтвердили наш прогноз про несприятливий перебіг ХГДП, асоційованої з Нр, яка супроводжується дисбактеріозом товстої кишки. Про це свідчили наші спостереження за дітьми через 6-12 місяців після виписки із стаціонару.

Катамнестичні дослідження, проведені через 6-12 місяців у 25 дітей з ефективною ерадикацією впродовж місяця після закінчення антибактеріальної терапії, виявили у 7 дітей клініко - ендоскопічне загострення захворювання: у 1 дитини зареєстровано рецидив ВХДПК, у 1 дитини - діагностовано виразку цибулини ДПК і у 4 дітей - загострення гастро дуоденіту у вигляді запального процесу шлунку і ДПК.

При бактеріологічному дослідженні біоптата слизової оболонки антрального відділу шлунку у 3 дітей на фоні клініко-ендоскопічного загострення виявили наявність Нр. Ефективність поєднаної антибактеріальної і пробіотичної терапії склала 88%.

Рецидив гелікобактерної інфекції супроводжувався погіршенням показників біоценозу товстої кишки: подальше зниження облігатної мікрофлори і зростання умовно-патогенних мікроорганізмів у мікробних асоціаціях, що необхідно враховувати при повторних курсах ерадикаційної терапії, включаючи в комплексне лікування пробіотики.

Таким чином, хронічні гелікобактер-асоційовані захворювання органів гастро-дуоденальної зони, ще до початку антигелікобактерної терапії супроводжувалися дисбіотичними порушеннями товстої кишки. При тривалій контамінації Нр відбуваються значні порушення біоценозу товстої кишки (дисбактеріоз товстої кишки), які ускладнюють перебіг ХГДП і знижують ефективність лікування.

У комплексному лікуванні пілоричного гелікобактеріозу, який супроводжується дисбактеріозом товстої кишки, доцільно застосування поєднаної антибактеріальної і пробіотичної терапії, що не тільки призводить до санації СОШ від Нр, але і благотворно впливає на характер біоценозу товстої кишки.

Висновки

1. У структурі хронічних запалювальних і деструктивних захворювань органів гастро-дуоденальної зони в дітей гелікобактер-асоційовані форми складають 82,1%. Інфікованість Нр частіше виявляється на фоні деструктивних змін СОШ і ДПК, наростає пропорційно тривалості гастроентерологічного анамнезу, віку дитини.

2. При виявлені Нр-інфекції інформативність бактеріологічного дослідження складає 57%, РА - 49%. Уреазний тест можна розглядати лише як орієнтовний (попередній).

3. Хронічна гастро дуоденальна патологія в дітей у 100% випадків супроводжується дисбіотичними порушеннями товстої кишки. При ХГДП, асоційованої з Нр, у 62,3% дітей діагностовано дисбактеріоз товстої кишки, який протікає в субкомпенсованій формі і характеризується вираженими клінічними проявами.

4. Ступінь тяжкості дисбактеріозу товстої кишки залежить від наявності гелікобактерної інфекції і характеру ендоскопічних змін слизової оболонки гастро-дуоденальної зони.

5. ХГДП, асоційована з Нр, у 80,4% дітей супроводжується запаленням слизової оболонки товстої кишки, яке у 40% дітей обумовлене значними (III ступінь тяжкості) дисбіотичними порушеннями товстої кишки.

6. Частота і вираженість дисбактеріозу товстої кишки при хронічних Нр - асоційованих захворюваннях гастро-дуоденальної зони у дітей визначає необхідність медикаментозної корекції змін з використанням пробіотиків на фоні антигелікобактерної терапії та протизапальних засобів.

7. Етіотропна терапія гелікобактеріозу з використанням антибактеріальних препаратів не тільки призводить до санації СОШ від Нр, але і благотворно впливає на характер біоценозу товстої кишки, що підтверджується результатами спостережень в динаміці.

8. Рецидив гелікобактерної інфекції супроводжується погіршенням показників біоценозу кишечнику, що необхідно враховувати при проведенні ерадикаційної терапії.

9. Ендоскопічна діагностика гастро-дуоденальних захворювань у дітей повинна поєднуватися з визначенням гелікобактерної інфекції. При цьому уреазний тест може бути використано лише як орієнтовний (попередній). Перевагу варто віддавати бактеріологічному методу діагностики Нр-інфекції. Інформативність діагностики зростає при одночасному використанні трьох методів, проте в практичній роботі цілком достатньо використовувати один із методів, вибір якого визначається ступенем інвазивності та можливостями лікувального закладу.

10. Як додаткові діагностичні і прогностичні критерії ХГДП, асоційованої з Нр, у дітей необхідно використовувати показники біоценозу товстої кишки.

11. Ефективне лікування гастроентерологічної патології, асоційованої з гелікобактерною інфекцією, яка супроводжується дисбактеріозом товстої кишки, забезпечується спільним застосуванням антибактеріальної та пробіотичної терапії.

12.Всім хворим на пілоричний гелікобактеріоз і з ефективною ерадикацією через місяць після закінчення антибактеріальної терапії, показано проведення в катамнезі через 6-12 місяців ендоскопічної та етіологічної діагностики гелікобактерної інфекції, дослідження біоценозу товстої кишки, проведення при необхідності ерадикаційних заходів, корекції виявлених порушень.

гелікобактерний бактеріологічний ірігографічний антральний

Література

1. Боброва В.І. Етіотропна терапія Helicobacter pylori та біоценоз кишечника. // Клінічна фармація. - 1998. - т. 2, №3. - С. 39-40.

2. Боброва В.И., Белоусова О.Ю. Этиотропная терапия хронических хеликобактер-ассоциированных заболеваний органов гастро-дуоденальной зоны. // Ліки України. - 1999. - №3. - С. 66.

3. Боброва В.І., Бєлоусова О.Ю. Хелікоцин у комплексній терапії пілоричного хелікобактеріозу у дітей. // Клінічна фармація. - 1999. - т. 3, №1. - С. 54-56.

4. Боброва В.И. Состояние биоценоза кишечника при геликобактер позитивной гастро-дуоденальной патологии у детей. // Вісник проблем біології і медицини. - 1999. - №5. - С. 21-23.

5. Боброва В.І. Клінічна значущість вивчення кишкового біоценозу при хронічних гастро-дуоденітах у дітей. // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 1999. - №3. - С. 18-19.

6. Боброва В.И. Состояние микробиоценоза кишечника при хронических заболеваниях гастро-дуоденальной зоны у детей. // Тези доп. науково-практичної конференції по актуальним питанням медицини. - Харків, 1998. - С. 15-16.

7. Боброва В.И. Состояние биоценоза кишечника при пилорическом хеликобактериозе у детей. // Досягнення та не вирішенні питання гастроентерології: Зб. наук. пр. / Інститут терапії АМН України. - Харків, 1998. - С. 24.

8. Солодовниченко И.Г., Боброва В.И. Оценка эффективности геликоцина в комплексной терапии пилорического геликобактериоза у детей. // Тез. докладов IV российской гастроэнтерологической недели. - Москва, 1998. - С. 58.

9. Боброва В.И. Отдалённые результаты терапии пилорического геликобактериоза, сопровождающегося дисбактериозом кишечника. // Актуальные проблемы абдоминальной патологии у детей: Сб. науч. тр. / Российский государственный университет. - Москва, 1999. - С. 67-68.

10. Савво В.М., Павленко Н.В., Солодовниченко И.Г., Ганзий Е.Б., Боброва В.И. Эндоскопическая характеристика и эрадикационная терапия хронической НР-ассоциированных заболеваний гастро-дуоденальной зоны у детей. // Актуальные проблемы абдоминальной патологии у детей: Сб. науч. тр. / Российский государственный университет. - Москва, 1999. - С. 68-69.

11. Боброва В.И. Этиологическая диагностика пилорического хеликобактериоза у детей. // Тези доп. гастроентерологічного тижня лікарів військово-повітряних сил України. - Вінниця, 1998. - С. 10.

12. Боброва В.И. Сравнительная эффективность методов диагностики хеликобактерной инфекции у детей. // Тези доп. III науково-практичної конференції дитячих гастроентерологів України. - Одеса, 1999. - С. 67-68.

Размещено на Allbest.ru