Біохімічний аналіз сечі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Важливість біохімічних досліджень в діагностиці різноманітних захворювань збільшується з кожним роком. Тому не є дивним велике різноманіття методів і об'єктів клініко-біохімічних досліджень.

Основними об'єктами досліджень здебільшого є біологічні рідини: кров, плазма, сироватка, лімфа; екскрети, такі як сеча, жовч, слина, шлунковий та кишковий сік, кал, піт, молоко, сім'яна рідина; шматочки тканин (біоптати).

Надзвичайно інформативним при постановці діагнозу є дослідження сечі, бо цей екскрет є одним з основних продуктів метаболізму організму.

Саме тому навіть незначне відхилення від норми у складі, може свідчити про порушення обміну речовин в організмі або патологію певного органа чи системи органів.

Проведення біохімічного аналізу сечі ґрунтується на визначенні концентрації постійних компонентів сечі та речовин, які за норми в сечі не містяться або практично не визначаються.

Концентрація деяких речовин упродовж доби може змінюватись, інших - залишається незмінною. Тому для більш повної характеристики змін хімічного складу сечі слід визначати добовий об`єм сечі і загальну кількість речовин у ній.

Сечовидільна система складається з: нирок, сечоводів, сечового міхура, сечівника та сечостатевого каналу. У самок сечівник відкривається в сечостатевий присінок.

Будова нирки: Стінки нирок мають два шари, що складаються з кіркової і мозкової речовин. Шар мозкової речовини поділяється на окремі пірамідки нирковими колонками кіркової речовини, яка проникає в мозковий шар. Вершини пірамідок утворюють сосочки, які переходять спочатку в малі, а потім у великі ниркові чашки. Із великих ниркових чашечок утворюються ниркові миски, від яких відходять сечоводи, що впадають в сечовий міхур, з якого сеча по сечовивідному каналу виводиться назовні. Функціональною одиницею, тобто такими утвореннями структур, в яких відбувається сукупність фізіологічних процесів, які забезпечують утворення сечі, є нефрон. В нефроні розрізняють такі відділи: 1) капсулу клубочка (Шумлянського-Боумена); 2) проксимальний сегмент, до якого входять звивистий і прямий канальці; 3) петля нефрона (Генле), яка складається із тонких низхідного і висхідного колін; 4) дистальний сегмент -- складається із товстого висхідного коліна петлі нефрона і дистального звивистого канальця, який переходить у збиральні трубочки. Збиральні трубочки зливаються і утворюють більш крупні колектори, які відкриваються на верхівці сосочка. В кожній нирці міститься близько 1 млн. нефронів.

Функції нирок:

1. Екскреторна.

Нирками виводяться з організму:

а) кінцеві продукти катаболізму (наприклад, такі продукти азотистого обміну, як сечовина, сечова кислота, креатинін, а також продукти знешкодження токсичних речовин).

б) надлишок речовин, що всмокталися в кишечнику або утворилися в процесі катаболізму: вода, органічні кислоти, вітаміни, гормони та інші.

в) ксенобіотики ? чужорідні речовини (лікарські препарати, нікотин).

2. Гомеостатична

Нирками регулюються:

а) водний гомеостаз

б) сольовий гомеостаз

в) кислотно-основний стан

3. Метаболічна.

а) участь у вуглеводному, білковому, жировому обмінах

б) синтез в нирках деяких біологічно активних речовин: реніну, активної форми вітаміну D3, еритропоетину, простагландинів, кінінів. Ці речовини впливають на процеси регуляції АТ, згортання крові, на фосфорно-кальцієвий обмін, на дозрівання еритроцитів і на інші процеси.

Сечоутворення відбувається у три етапи:

1. Ультрафільтрація.

2. Реабсорбція.

3. Секреція.

1.3.1. Ультрафільтрація

У процесі ультрафільтрації відбувається утворення первинної сечі. Кров, рухаючись по судинах нирки, фільтрується в порожнині клубочка крізь пори сполучнотканинної капсули. Форма тришарових пір складна і не відповідає формі білкових молекул плазми крові. Ця невідповідність запобігає проникненню нормальних білкових молекул в первинну сечу. Якщо ж структура, форма, заряд молекули білка змінені порівняно з нормальною білкової молекулою, то такий аномальний білок може пройти крізь фільтр і потрапити в сечу. Це один з механізмів очищення плазми крові від дефектних білків і відновлення її нормального складу .

Таким чином, ультрафільтрат (первинна сеча) у нормі майже не містить білків і пептидів. А склад низькомолекулярних небілкових компонентів, вміст різних іонів у первинній сечі такі ж, як і в плазмі крові. Тому первинну сечу іноді називають "безбілковим фільтратом плазми крові".

Реабсорбція ? це рух речовин з просвіту канальця в кров. Реабсорбції піддаються майже всі білки, що потрапили в ультрафільтрат, та інші необхідні організму речовини. Є два механізми реабсорбції:

1) проста дифузія (по градієнту концентрацій);

2) активний транспорт ? відбувається проти градієнта концентрацій і вимагає витрат енергії (АТФ).

Канальцева вибіркова секреція схожа на реабсорбцію, але відбувається в протилежному напрямку ? з крові в просвіт канальців. В основному секреція протікає в дистальній частині канальця.

Унаслідок цих процесів, тобто зворотного всмоктування речовин, а також додаткової секреції, первинна сеча поступово перетворюється на вторинну. Ця сеча вже істотно відрізняється за своїм складом від плазми крові.

Таким чином, завдяки переміщенню крові через нирки відбувається очищення її від різних непотрібних і шкідливих речовин.

Органічні компоненти

Сечовина є основною складовою частиною органічних речовин сечі.

Амінокислоти

Креатинін є одним із кінцевих продуктів азотного обміну. Він утворюється у м'язовій тканині з креатину або креатинфосфату.

Пуринові і піримідинові основи та їхні похідні. До цієї групи речовин належать аденін, гуанін, гіпоксантин, ксантин, сечова кислота, алантоїн, цитозин, урацил, тимін. Особливий інтерес серед цих сполук, як кінцевих метаболітів, являють сечова кислота і алантоїн. Сечова кислота утворюється у процесі дезамінування пуринових азотистих основ (аденіну та гуаніну) з наступним окисненням утвореного ксантину. Вона є кінцевим продуктом обміну білків у птиці, оскільки в неї відсутній такий фермент, як уріказа, під впливом якої у ссавців сечовина розщеплюється до алантоїну.

Аміак утворюється в організмі при дезамінуванні амінокислот, аденілової кислоти, а в нирках, окрім того, ? внаслідок відщеплення амідної групи від глутаміну (60 %). Парні сполуки.

До парних сполук належить група речовин, які утворюються при знешкодженні бензойної кислоти, індоксилу, фенолу, крезолу і виділяються із сечею. До цієї групи речовин належать гіпурова та орнітурова (у птиці) кислоти, індикан, фенол- і крезол-глюкуронові кислоти. Гіпурова кислота утворюється внаслідок взаємодії (головним чином у печінці і частково ? у нирках) бензойної кислоти з гліцином. У птиці продуктом знешкодження бензойної кислоти, що виділяється із сечею, є орнітурова кислота.

Індикан ? це калієва або натрієва сіль індоксилсірчаної кислоти. Вміст індикану в сечі травоїдних тварин збільшується при катаральному запаленні кишок, особливо тонких, непрохідності кишок, атонії, а також при туберкульозі і гангрені легень, оскільки під дією бактерій відбувається розклад білків і з амінокислоти триптофану утворюється індоксил.

Із крезолу і фенолу в печінці синтезуються крезол- і фенолсірчана кислоти, які виділяються із сечею як нешкідливі для організму речовини.

Безазотисті органічні компоненти сечі ? це щавлева, молочна, пропіонова, бурштинова, лимонна, в-гідроксимасляна, ацетооцтова та інші кислоти. Загальний уміст цих кислот у сечі є невеликим, але виведення їх із сечею при патології збільшується, і тоді їх легко виявити у сечі.

Неорганічні компоненти сеча біохімія аналіз

Натрій. Протягом доби у клубочках нирок людей фільтрується майже 180 л плазми, у корів ? близько 1000 л. Якщо припустити, що концентрація іонів натрію в плазмі становить 145 ммоль/л, то це означає, що в людей фільтрується 26 моль іонів натрію (180 л *І45 ммоль/л), у корів ? 145 моль. Добове ж виділення іону натрію в людей становить лише 200 ммоль, тобто виділяється менше 1 % відфільтрованих іонів натрію, а більше 99 % підлягає реабсорбції.

Калій виділяється переважно нирками. Добова кількість іонів калію в первинній сечі становить близько 720 ммоль, а виділяється із сечею ? 60-90 ммоль. Майже 70 % калію реабсорбується у проксимальних канальцях, решта ? у петлі Генле.

Кальцій і магній. Іони кальцію та магнію виділяються переважно з калом, і лише близько 30 % їх виводиться із сечею, що зумовлено слабою розчинністю їхніх солей у воді.

Фосфор. Із сечею виділяється 2/3 розчинних одно- і двозаміщених фосфатів натрію і калію і 1/3 ? фосфатів кальцію і магнію. Співвідношення одно- і двозаміщених фосфатів залежить від кислотно-лужного стану: у клубочковому фільтраті співвідношення НР042?: Н2РО4? таке ж, як у плазмі (4 : 1); в міру проходження первинної сечі по канальцях воно змінюється і в кінцевій сечі становить 1 : 9.

Патологічні компоненти

Білки. У нормальній сечі кількість білка не може бути виявлена звичайними якісними реакціями на білок, так як є мінімальною. Фізіологічна протеїнурія спостерігається в новонароджених у перші чотири?шість діб. При ряді захворювань, особливо нирок, уміст білка в сечі значно збільшується (протеїнурія). Джерелом його є білки сироватки крові, а також певною мірою білки ниркової тканини. Іноді в сечі виявляють особливі білки, які відрізняються за своїми фізико-хімічними властивостями від білків здорового організму. Так, при злоякісних пухлинах кісткового мозку в сечі з'являється білок Бенс-Джонса, який має відносно низьку молекулярну масу, а також відрізняється тим, що при 50-60 °С у кислому середовищі він осаджується, а при вищих температурах знову розчиняється.

Глюкоза. Нормальна сеча тварин містить мінімальну кількість глюкози, яка не виявляється звичайними якісними пробами, а тому прийнято вважати, що сеча здорових тварин глюкози не містить. При надмірній кількості глюкози в крові ? гіперглікемії ? нирки навіть за нормальної функції не в змозі забезпечити повну реабсорбцію глюкози з первинної сечі, і глюкоза виводиться з сечею, тобто розвивається глюкозурія. Рівень глюкози у крові, при якому починається глюкозурія, називається нирковим порогом. Для людей нирковий поріг становить 10 ммоль/л за максимальної норми глюкози в крові 5 ммоль/л, для жуйних ? відповідно 5?6 і 3,5 ммоль/л, моногастричних тварин ? 8?9 ммоль/л.

Кетонові тіла. До них відносять: ацетон, ацетооцтову та в-оксимасляну кислоту. В нормі містяться в сечі у невеликій кількості (до 1,7 ммоль/л), оскільки не мають порогової концентрації.

Пігменти.

Білірубін. У сечі здорових тварин жовчні пігменти (білірубін, білівердин) звичайними методами лабораторного дослідження не виявляються. Гіпербілірубінемія та білірубінурія спостерігаються при ураженні печінки і жовчних шляхів.

Уробілін у сечі міститься в незначній кількості, а при гемолітичній і паренхіматозній жовтяницях вміст його різко збільшується. Це пов'язано із втратою здатності печінки затримувати і руйнувати уробіліноген, який всмоктується із кишечнику.

Кров. Гематурія ? це поява в сечі значної кількості формених елементів крові.

Гемоглобінурія пов'язана переважно з гемолізом еритроцитів.

Поява міоглобіну в сечі характерна для паралітичної міоглобінурії коней. Вона також спостерігається при механічних травмах м'язів, тяжкому міозиті.

Правила відбору та консервування сечі

Відбирають накопичену за ніч сечу вранці до годування тварини, або, в крайньому випадку, через 4?5 годин після останнього сечовипускання.

Сечу необхідно досліджувати протягом півгодини після відбору. Якщо це неможливо, то сечу слід охолодити до температури 2?4 °С в холодильнику (зразок може зберігатися 1 ? 2 години). Дослідження слід проводити, коли сеча нагріється до кімнатної температури.

При необхідності сечу можна відібрати методом катетеризації або методом проколу сечового міхура.

Якщо неможливо дослідити сечу протягом 1-2 годин, то її можна консервувати, але для хімічних досліджень і мікроскопії осаду така сеча вже не придатна.

Біохімічні проби, методи й технології

Методи визначення сечовини

Визначення сечовини використовується для діагностики, визначення прогнозу і тяжкості перебігу захворювання, а також для контролю за лікуванням.

Визначення сечовини в клініко-діагностичних лабораторіях проводиться різними методами, проте всі їх різноманіття можна розділити на три основні групи.

1. Газометричні;

2. Прямі фотометричні;

3. Ферментативні (уреазні).

Газометричні методи визначення сечовини
Газометричні методи визначення сечовини засновані на окисленні сечовини гіпобромітом натрію в лужному середовищі. При цьому сечовина піддається окисленню. У результаті реакції утворюються азот, вуглекислий газ, броміт натрію і вода. Вуглекислота поглинається розчином, а обсяг газоподібного азоту вимірюється за допомогою спеціального апарату. Найбільш зручно для практичних цілей проводити визначення сечовини в апараті Бородіна.

Недоліком цієї реакції є її низькі специфічність і точність, оскільки гіпоброміт натрію реагує не тільки з сечовиною, але і з іншими сполуками, що містять аміногрупи. Методи цієї групи неточні, погано відтворювані і незручні при серійній роботі, чутливість їх низька. Крім того, бром характеризується високою токсичністю.

У зв'язку з перерахованими вище недоліками газометричні методи визначення сечовини в даний час практично не застосовуються в клініко-діагностичних лабораторіях.

Фотометричні методи визначення сечовини засновані на реакції сечовини з різними речовинами з утворенням забарвлених сполук.

Серед фотометричних методів визначення сечовини найбільш поширеними є методи, засновані на реакції сечовини з діацетілмонооксимом (діацетилмонооксимна реакція, реакція Ферона), що протікає в два етапи.

На першому етапі діацетилмонооксим розщеплюється до диацетила і гідроксиламіну . На другому етапі діацетил в кислому середовищі вступає в реакцію конденсації з сечовиною з утворенням забарвленого комплексу . Величину його поглинання реєструють при 550 нм , або за його здатності до флюоресценції при 415 нм.

Основний недолік цього методу ? світлочутливість комплексу і швидке зниження його забарвлення. Іншим недоліком є токсичність реактивів для проведення даної реакції .

Однак, незважаючи на наявні недоліки, методи цієї групи відрізняються гарною відтворюваністю, високою чутливістю, великою специфічністю.

Ферментативні методи визначення сечовини набули найбільшого поширення в сучасній клініко-лабораторній практиці. Ці методи визначення сечовини називаються також уреазні , так як в них в якості реактиву використовується фермент уреаза. Для уреази сечовина є єдиним фізіологічним субстратом, тому уреазні методи високоспецифічні .

Існує багато ферментативних методів визначення сечовини, але всі складаються з двох етапів. Перший етап ? спільний для всіх уреазних методів. Суть його полягає в тому, що під дією уреази відбувається гідроліз сечовини до аміаку. На другому етапі визначається концентрація аміаку, що утворився у першому етапі. Залежно від використовуваних способів реєстрації концентрації аміаку, ферментативні ( уреазні ) методи визначення сечовини можна розділити на такі групи:

· колориметричні по кінцевій точці;

· методи з використанням сполучених ферментативних реакцій;

· потенціометричні;

· методи з використанням технології «сухої хімії».;

· ферментативні колориметричні методи визначення сечовини по кінцевій точці

У середньому за добу із сечею у людей виділяється 25-35 г сечовини, у коней ? 75-150, корів ? 60-100, собак ? 3-10 г.

Зменшення виділення у складі сечі спостерігається при хворобах печінки, розвитку ацидозу в організмі.

Збільшення виявляють при захворюваннях, які супроводжуються посиленим розпадом білків тканин (злоякісні пухлини, гіпертиреоз)

Методи визначення амінокислот

Визначення загального азоту амінокислот можна зробити декількома способами (газометричний спосіб за Ван-Слайком, тимолове титрування за методом Зеренсена, колориметричний метод визначення нінгідрином та ін.). У клінічній практиці найбільш широко застосовують колориметричний спосіб з нінгідрином. В основі його лежить реакція нінгідрина з аміногрупою амінокислот, в результаті якої отримують фіолетове забарвлення розчину. За інтенсивністю забарвлення судять про кількість азоту амінокислот.

Газометричний спосіб за Ван-Слайком (метод визначення аміногруп). Метод заснований на розкладанні аміно-груп азотистої кислоти з виділенням вільного азоту, вимірюваного в газовій бюретці.

У середньому за добу із сечею у людей виділяється 25-35 г сечовини, у коней ? 75-150, корів ? 60-100, собак ? 3-10 г.

Зменшення виділення у складі сечі спостерігається при хворобах печінки, розвитку ацидозу в організмі.

Збільшення виявляють при захворюваннях, які супроводжуються посиленим розпадом білків тканин (злоякісні пухлини, гіпертиреоз)

Методи визначення креатиніну

В основі хімічних методів лежить реакція, відкрита Яффе в 1886 р. і застосована їм для визначення креатиніну в сироватці крові. Суть реакції зводиться до того , що при додаванні до креатиніну пікринової кислоти в лужному середовищі в результаті утворення пікрату креатиніну з'являється оранжево-червоне забарвлення розчину. Мають ряд істотних недоліків. Наприклад, екстинкція пікрату креатиніну, а отже, оптична щільність реакційної суміші, залежить від рН розчину, який, у свою чергу, змінюється з підвищенням або пониженням температури. Тому реакція Яффе чутлива до температури. У зв'язку з цим у процесі аналізу необхідно підтримувати стабільний температурний режим.

Ферментативні методи визначення концентрації креатиніну, на відміну від хімічних , більш специфічні і толерантні до біохімічних аналізаторів. Існує кілька груп ензиматичних методів вимірювання рівня креатиніну в біологічних рідинах. Однак найбільше поширення отримали колориметричний саркозиноксидазний і креатинініміногідролазний / глутаматдегідрогеназний методи.

Посилене виділення креатиніну спостерігається при значних фізичних навантаженнях, хворобах, що супроводжуються розпадом білків, патології поперечносмугастих м'язів

Методи визначення натрію та калію

Для визначення рівнів натрію і калію в сечі використовується ряд методів:

1. Атомно-емісійна спектроскопія (полум'яна фотометрія).

Полум'яна фотометрія заснована на тому, що за високої температури (в полум'ї пропано-повітряного пальника) атоми випромінюють світло з визначеною довжиною хвилі. Аналіз виконується на полум'яних фотометрах, які містять інтерференційні фільтри або монохроматор.

Особливість методу полягає в тому, що з його допомогою визначається загальна кількість елемента (у тому числі іонізованого). Для визначення кальцію потрібна більш висока температура.

2. Хімічні методи (колориметрія, турбідіметрія).

Засновані на кольоровій реакції або утворенні важкорозчинного з'єднання (каламуті).

3. Іонометрія з використанням іоноселективних електродів (ІСЕ).

Цей сучасний фізико-хімічний метод заснований на вимірюванні міжелектродного потенціалу, що утворюється при контакті з досліджуваним розчином калій-(натрій-) селективного електрода і електрода порівняння.

Натрій. Добове виділення в нормі в людей - 200 моль

Підвищення при гіпофункції надниркових залоз та при нефриті

Зменшення при гіперфункції кори наднирників, хронічному гломерулонефриті, захворюваннях печінки

Калій. Добове виділення в нормі в людей - 60 - 90 ммоль
Підвищення при гіперкалієплазмії, гіперфункції наднирників і гіпофіза, введенні кортикостероїдних гормонів, травмах, нирковому ацидозі, нереспіраторному алкалозі

Зменшення при гіпофункції кори наднирників.

Методи визначення кальцію

В даний час існує безліч методів кількісного визначення кальцію: атомно-абсорбційна спектроскопія, полум'яно-фотометричний, флуорометричний та колориметричний методи. Окрім вище зазначениих методів для якісного визначення іонів кальцію в сечі використовують пробу Сулковича

Проба Сулковича ? скринінг-тест на вміст кальцію в сечі, використовується для контролю терапії вітаміном D в цілях запобігання його передозування. Проба заснована на реєстрації помутніння при змішуванні сечі і реактиву Сулковича, що містить щавлеву кислоту (утворення нерозчинних кристалів щавлевокислого кальцію).

Добове виділення в нормі в людей - 0,1 - 0,2 г

Підвищення спостерігається при надлишку кальцію в раціоні, підвищення реабсорбції його в кишечнику, зменшення реабсорбції в канальцях нирок, остеолізисі, гіперпаратиреоз, остеодистрофії, пухлинах кісткової тканини.

Зменшення спостерігається при гіпокальциємії, зменшеніі клубочкової фільтрації кальцію (гломерулонефрит), гіпопаратиреозі, рахіті.

Методи визначення магнію

Методи дослідження магнію подібні з визначенням концентрації кальцію. Найбільш чутливим і точним методом є атомно-абсорбційна спектрофотометрів. Однак, цей метод не зручний для аналізу великої кількості зразків.

Методи визначення фосфору

Для визначення фосфатів у біологічних рідинах найбільшого поширення набули колориметричні методи, засновані на освіті фосфорно-молібдатного комплексу. В якості відновників, необхідних для його формування, застосовується сірчана кислота.

Підвищення спостерігається при гіперпаратиреозі, гіпокальціємії, D-гіповітамінозі (рахіті) та остеодистрофії, отруєння нефротоксичними отрутами, синдром Фанконі

Зменшення спостерігається при хронічному гломерулонефриті, нефросклерозі, гідронефрозі, полікістозі, абсцесах чи пухлинах у нирках

Методи визначення білка

Всі методи визначення білка в сечі можна розділити на:

- якісні;

- напівкількісні;

- кількісні.

Всі якісні проби на білок у сечі засновані на здатності білків до денатурації під впливом різних фізичних і хімічних факторів . За наявності білка в досліджуваному зразку сечі з'являється або помутніння , або випадання пластівчастого осаду.

До якісних методів визначення білка в сечі відносяться:

- проба Геллера;

- проба з 15 ? 20% сульфосаліцилової;

- проба з кип'ятінням, та інші.

Напівкількісні методи

До напівкількісних методів належать:

метод Брандберга ? Робертса ? Стольнікова ,визначення білка в сечі за допомогою діагностичних тест- смужок.

Кількісні методи визначення білка в сечі можна розділити на турбодиметричні і колориметричні.

Турбодиметричні методи

До турбидиметричним методів належать:

- визначення білка з сульфосаліциловою кислотою ( ССК ),

- визначення білка з трихлороцтової кислотою ( ТХУ ),

- визначення білка з бензетоній хлоридом.

Калориметричні методи:

- біуретова реакція,

- метод Лоурі,

- методи, засновані на здатності різних барвників утворювати комплекси з білками:

а) Понсо S (Ponceau S),

б) Кумассі діамантовий синій (Coomassie Brilliant Blue)

в) пірогаллоловий червоний (Pyrogallol Red).

Методи визначення глюкози

Уніфікований метод визначення за допомогою індикаторних смужок

Даний метод базується на специфічному окисленні глюкози за допомогою ферменту глюкозооксидази ; при цьому перекис водню, що утворився, розкладається пероксидазою і окислює барвник. Зміна забарвлення барвника при окисленні свідчить про присутність глюкози в сечі.

Уніфіковані методи виявлення глюкози в сечі. Проба Гайнеса. Проба Бенедикта. Проба Нілендера.

Уніфікований поляриметричний метод визначення вмісту глюкози.

Колориметричний метод Альтгаузена.

Визначення рівня цукру в сечі по кольоровій реакції з ортотолуідіном

Методи визначення кетонових тіл

Кетонові тіла в сечі в основному зустрічаються разом, тому роздільне визначення їх клінічного значення не має. Принцип виявлення кетонових тіл в сечі, заснований на тому,що нітропрусид натрію в лужному середовищі реагує з кетоновими тілами, утворюючи комплекс, забарвлений в рожево-бузковий, бузковий або фіолетовий колір.

Уніфікована проба Ланге. Модифікована проба Ротери. Проба Легаля. Проба Лестраде.

Методи визначення жовчних пігментів

Більшість якісних проб для виявлення білірубіну в сечі засноване на його перетворенні під дією окислювача в зелений білівердин або пурпурно -червоні біліпурпурини, які, домішуючись до білівердину, надають синього забарвлення.

Уніфікована проба Фуше. Уніфікована проба Розіна. Проба Готфріда

Методи визначення кров'яних пігментів

Гемоглобін. Визначення гемосидерину. Реакція на берлінську лазур.

Гемосидерин в сечі зустрічається головним чином при гемолітичних анеміях з внутрішньосудинним гемолізом (хвороба Маркіафава-Мікеле та ін.).

Міоглобін. Визначення міоглобіну (реакція з кристалічним сульфатом амонію).

Размещено на Allbest.ru

...