Форми порушення свідомості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Свідомість -- це відображення у психіці людини ідеальних образів дійсності, своєї діяльності, самої себе. Свідомість не слід ототожнювати з усією психікою. Це особливий психічний процес або їх сукупність. Вона являє собою таку функцію людської психіки, сутність якої полягає в адекватному, узагальненому, цілеспрямованому активному відображенні, що здійснюється в символічній формі, й творчому перетворенні зовнішнього світу, у зв'язку вражень, що постійно надходять, із попереднім досвідом, у виділенні людиною себе з навколишнього середовища і протиставленні йому як суб'єкт об'єкту. Свідомість полягає в емоційній оцінці дійсності, забезпеченні діяльності цілеполягання --у попередній побудові дій та передбаченні їхніх наслідків, у контролюванні поведінки і керуванні нею, у здатності особистості давати собі раду в оточуючому матеріальному світі, у власному духовному житті.

Отже, свідомість - не просто образ дійсності, а особлива форма психічної діяльності, орієнтована на відображення і перетворення дійсності.

Ясність свідомості припускає правильність відображення дійсності не в окремих психічних сферах (у сприйнятті, мисленні і тощо), а узагальнено, в цілісному психічному акті. Ось чому такі психічні розлади, як галюцинації, марення, нав'язливості й ін, формально до патології предметної свідомості не відноситься, хоча в них містяться елементи порушеної свідомості.

Не тільки для психіатра, але і для лікаря загальної практики дуже важливо вміти виявляти порушення свідомості та правильно організовувати лікувальні заходи. Синдроми порушеної свідомості свідчать про важкі порушення психічної діяльності, яке може обумовлюватися не тільки власне психічною, а й соматичною патологією (інфекції, інтоксикації, пухлини головного мозку та ін.)

Клінічні прояви порушеної свідомості різноманітні, тим не менше, всі вони мають спільні постійні ознаки. Тільки їх спільне присутність робить діагноз порушеної свідомості обгрунтованим. Ці ознаки називають критеріями розладу свідомості (К. Ясперс, 1911).

1.Відчуженість від навколишнього. Характеризується утрудненням, фрагментарністю або повною неможливістю сприйняття навколишньої дійсності.

2.Дезориентація. Порушення орієнтування в часі, місці, ситуації, оточуючих особах, власної особистості.

Порушення мислення. Слабкість або неможливість суджень, недостатнє розуміння навколишнього, незв'язність мислення або присутність маячних ідей.

Амнезія. Повне або часткове випадання з пам'яті подій періоду розладу свідомості.

На відміну від втрати свідомості, розлади свідомості характеризуються різною мірою, розлади психіки з складнішою психопатологічною картиною. Зазвичай, це минущий розлад, частіше виникає як ускладнення соматичних хвороб, інфекції чи інтоксикації. Характерна невиразність сприйняття навколишнього, часто дезориентація у часі, місці й ситуації, порушення мислення з труднощами суджень і більше більш-менш виражена амнезія. Усі види розладів свідомості вимагають невідкладної терапії.

свідомість психічний розлад лікування

1. ОГЛУШЕННЯ

Частіше проявляється як початкова стадія втрати свідомості (стопор, кулі), виникає при таких захворюваннях мозку, як пухлина, травми, важкі інфекції і інтоксикації.

Хворі малорухомі, загальмовані, дезорієнтовані,сонливи. Більшу частину дня лежать, залишаючись байдужими, байдужими до всього, зокрема і до свого стану. З ініціативи хворі не звертаються ні з якими проханнями, при зверненні до них або відповідають питання, чи відповідають однозначно після кількаразових повторень. Зовнішній світ сприймається хворим "ніби крізь туман", причому, деякі подразники до них не доходять. Разом про те за активної стимуляції можлива деяка мобілізація психічної діяльності, прояснення свідомості, після чого хворі виснажуються, знову впадають у стан.

Легка ступінь оглушення (обнубиляция свідомості) характеризується убитою лабильностю стану, коливанням розладів свідомості: затемнення свідомості чергується з його проясненням.

2. СТУПОР

Ступор (психомоторне гальмування) може виникнути в хворих на шизофренію, після гострої психічної травми, під час тяжких соматичних захворювань.

Кататоничний ступор зазвичай розвивається у початку захворювання на шизофренію більш-менш раптово,чергується з порушенням, причому ці стани можуть міняти один з одного протязі дня. Нерухливість частіше буває неповною (субступор), тонус м'язів то знижений, іноді хворі застигають в прийнятих ними позах ("воскова гнучкість"). Вираз обличчя часто змінюється, особливо характерна міміка здивування, неуважності, екстазу чи жаху та інших. Якщо ступор розвивається менш гостро, як, наприклад в хворих маревною формою шизофренії, він виникає і натомість вже наявних проблем хворого слухових галюцинацій і марення переслідування. Поруч із знерухомленістю хворого можна спостерігати, як він чогось прислухається, ворушачи губами, беззвучно відповідає стосовно питань.

Найбільш важка форма ступору люцидний ступор - буває за хронічної кататоничної форми шизофренії, протікає зазвичай без будь-яких переживань (порожній ступор). Міміка застигла, погляд спрямований до однієї точку, стосовно питань не відповідає (мутизм), найчастіше це ступор з м'язовим заціпенінням, коли хворі лежать у ембріональної позі, м'язи напружені, щелепи стиснуті. Хворі може бути неохайні сечею і калом. Різко пручаються всім спробам змінити становище кінцівок, позу тіла ("негативізм"), завзято зрікаються їжі, нерідко вони відзначаються виснаженням. Люцидний ступор може протікати і з м'язовим заціпенінням, і з "восковій гнучкістю".

Депресивний ступор є максимальної виразністю депресії. Поруч із знерухомленістю можна спостерігати ознаки витально зниженого настрою (страдницького обличчя, депресивні висловлювання та інші симптоми депресії). Небезпека цього виду ступору залежить від можливої спробі вчинити самогубство, соціальній та тривалому відмову а з цього метою від їжі.

Психогений (істеричний) ступор, як і психогенне порушення, виникає зазвичай після сильної психічної травми, що є головним критерієм диференціальної діагностики решти ступору. Попри знерухомленість , характерна промовистість міміки, відбиває емоційну насиченість переживань хворого. Вираз обличчя частіше страдницький, в очах сльози. На питання хворий не відповідає, а ніби намагається зробити за допомогою міміки. У поведінці хворого можна спостерігати риси демонстративності, особливо в згадці про психотравмуючу ситуацію. Характерно безліч вегетативних реакцій.

Ступор під час тяжких соматичних захворювань інтоксикациях розвивається при несприятливому перебігу інфекцій, при отруєння, зокрема психотропними засобами.

3. АМЕНЦІЯ

Стан сплутаності свідомості, що характеризується розгубленістю, порушенням всіх видів орієнтування, зокрема усвідомлення власної особистості, і навітьбессвязностью мислення називаєтьсяаменцией.

Хворі постійно то напівживі то хаотичні рухові порушення, обмежуються межами ліжка. Вони недоступні контакту, мова їх розірвана і складається з окремих слів. Саме розірваність (інкогеранція) мислення є характерною рисою при відмежуванні агенції від решти порушень свідомості. Аффективні реакції лабильні: хворі то плаксиві, то усміхнені, то індиферентні до оточення. Ночами можуть бути делириозні епізоди, у висловлюваннях нерідко звучать фрагментарні маревні переживання, а поведінка може вказувати на наявність окремих галлюцинаторних обманів. Після одужання період аменції повністю амнезируется.

4. СУТІНКОВИЙ СТАН

Найважливішою ознакою сутінкових станів є раптовий розлад свідомості. Зазвичай без видимої причини, без будь-яких провісників настає така зміна свідомості, у якій поведінка хворого починає визначатися гостро виникаючими галлюцинаторно-мареневими явищами страхітливого характеру. Особлива небезпека сутінкового стану у тому, що, попри зовні упорядковану поведінку, хворі можуть здійснювати несподівані важкі агресивні дії, нападаючи на оточуючих, руйнуючи усе своєму шляху. Агресивність, жорстокість відрізняє сутінкові стани.

Зовні хворі здаються мало зміненими, часто їхня діяльність залишається послідовною, що відразу дозволяє відрізнити ці стани від делірія. Проте перше звернене до хворого запитання, або сказане їм слово показує, що хворий дезорієнтований: не розуміє, де він перебуває, не визнає що оточують його люди, що неспроможний назвати число, місяць, рік, не пам'ятає свого імені й імен близьких йому людей. Мова хворих зв'язкова, граматично правильно побудована, але водночас поговорити з ними неможливо. Не відповідають питання, не чекають відповіді на свої висловлювання. Вони розмовляють, ні до кого не звертаючись, як самі з собою. Характерна відносна одноманітність стану з різко вираженим аффективним розладом як злоби, напруженості, туги та страху, безглуздою люттю. У окремих випадках глибина сутінкового порушення свідомості менш виражена, орієнтування певною мірою зберігається, марення і галюцинації може бути невираженними. Зберігається зовні упорядкована поведінка, проте можуть спостерігатися афекти страху, злобності, напруженості, напади раптової агресивності та запеклості (дисфоричний тип сутінкового стану).

5. ФЕБРИЛЬНА (ГІПЕРТОКСИЧНА, "СМЕРТЕЛЬНА") КАТАТОНІЯ

Це найгостріший психотичний стан, що переходить на різні форми порушення свідомості, лише традиційно розглядають у межах шизофренії, оскільки, очевидно, є збірна група різних за етіології хвороб, які виявляються гострими психічними вадами. Надзвичайна гострота, безліч гиперергичних проявів, бурхливим протягом, поєднання психопатологічних і соматичних порушень, взаємно посилюючих одне одного, нерідко вони призводять до смерті.

Фебрильная кататонія виникає і натомість викликаного шизофренічного нападу гостро й одразу приймає бурхливий проявом. Найважливішим симптомом є гіпертермія, тільки в хворих температура тіла спочатку субфебрильна, та поступово підвищується дофебрильних цифр, до гиперпирексии. За інших випадках температурна крива неправильна, причому фебрильне і гиперпирексичні температурні підйоми спостерігаються у різний доби, а проміжку зберігається субфебрилітет. Лихоманка супроводжується вираженою тахикардією, яка нерідко диссоциюється помірною температурною реакцією. Рання поява тахікардії і температурно-пульсовой дисоціації притаманна фебрильній кататонії. Привертає увагу зовнішній вигляд хворого:сіровато-землянисте, рідше гиперемированне обличчя з загострившимися рисами, запалі блискучі очі, інколи з ін»єцированними склерами, блукаючий (іноді фіксований) погляд, краплі поту на лобі, запечені сухі губи з тріщинами у кутках рота, сухий язик з білим чи коричневим нальотом. Менш постійно спостерігається профузний піт, крововиливи на шкірі й слизових оболонках, трофічні розлади типу пролежнів. Загальний стан швидко погіршується, падає АТ, частішають пульс і навіть дихання. Смерть настає зазвичай на 7-10-й день хвороби при картині гострої судинної недостатності і натомість набряку мозку.

Размещено на Allbest.ru