Ферокінетика, гемопоез, вітамінний і мікроелементний статус у дітей раннього віку з залізодефіцитними станами та корекція їх порушень

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

14.01.10 - Педіатрія

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Ферокінетика, гемопоез, вітамінний і мікроелементний статус у дітей раннього віку з залізодефіцитними станами та корекція їх порушень

Горобець Наталія Іванівна

Київ-2000

Дисертація є рукописом.

Робота виконана у Вінницькому державному медичному університеті ім М.І.Пирогова.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Бережний В.В, завідувач кафедри педіатрії Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика.

Офіційні опоненти:

-доктор медичних наук, професор Андрущук Аліса Опанасівна, Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця, професор кафедри педіатрії №1.

-доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АМН України, Сміян Іван Семенович, завідувач кафедри шпитальної та факультетської педіатрії Тернопільскої державної медичної академії ім. І.Я.Горбачевського.

Провідна установа: Харківський науково-дослідний інститут охорони здоров'я дітей та підлітків МОЗ України.

Захист відбудеться “_5_” жовтня” 2000 року о “13” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.04 при Національному медичному університеті ім.О.О.Богомольця (01003, м. Київ, вул Льва Толстого, 10).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного медичного університету ім.О.О.Богомольця (м.Київ, вул Зоологічна, 3)

Автоферерат розісланий “_2__”_вересня_ 2000 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук Кузьменко А.Я.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Дефіцит заліза залишається найбільш поширеною формою харчової недостатності. Більше половини дітей в країнах, що розвиваються та до 15% дітей в розвинутих країнах мають його дефіцит [Looker et al., 1997; Viteri, 1998; Cook, 1999]. Найчастіше залізодефіцитні стани виникають у дітей та вагітних жінок, що пов'язано зі значними потребами організму в залізі та відносно низьким його рівнем в харчовому раціоні [К.С.Ладодо та співавт., 1996; А.Н.Мартинчик та співавт., 1998; Cook, 1999; Scholl, Reilly, 2000]. Як свідчать останні дослідження, недостатність заліза приводить до несприятливих і, нерідко, незворотніх змін в організмі раніше, ніж розвивається залізодефіцитна анемія [Grantham-McGregor, Ani, 1999]. Сповільнюється психомоторний розвиток дітей, формування їх пізнавальних функцій, зменшується опірність організму до інфекцій [Engelmann, 1998; Oti-Boateng et al., 1998; Guesry, 1998; Lozoff et al, 2000].

Серед головних причин нестачі заліза та залізодефіцитної анемії є аліментарний дефіцит, порушення засвоєння заліза та підвищення його витрат організмом внаслідок швидкого росту і захворювань [К.С.Ладодо та співавт., 1996; Booth, Aukett, 1997; Л.М.Казакова, 1997; А.Н.Мартинчик та співавт., 1998; О.А.Вржесинская та співавт., 1999]. В країнах СНД за останні роки суттєво погіршилось харчування населення. Так, в Росії дефіцит харчових білків, вітамінів та калорій в раціоні дітей складає від 20 до 40% [Л.М.Казакова, 1997]. Суттєвий внесок в розвиток нестачі заліза вносять інфекційні захворювання та патологія шлунково-кишкового тракту [А.А.Андрущук та співавт., 1984; И.С.Смиян та співавт.,1989; Hassan et al., 1997; Gomber et al., 1998].

Широке застосування фармакологічних препаратів заліза та технологій збагачення харчових продуктів залізом висвітлило проблему недостатньої ефективності існуючих заходів корекції залізодефіцитних станів. Традиційні підходи значною мірою себе вичерпали. Виявляється, що процеси всмоктування та засвоєння заліза в організмі контролюються багатьма факторами, в тому числі і мікронутрієнтами, а вживання лише препаратів заліза часто є малоефективним, через можливість функціонального дефіциту заліза. Останній є наслідком неадекватної мобілізації заліза з депо чи порушення його утилізації в клітинах кісткового мозку, і нерідко виявляється у дітей з залізодефіцитною анемією [Eskeland, Hunskaar, 1999]. Функціональний дефіцит заліза є однією з причин неефективного лікування хворих на ниркову анемію препаратами заліза та еритропоетином. Шляхом введення аскорбінової кислоти вдавається усунути функціональний дефіцит заліза та зменшити несприятливі наслідки від перевантаження залізом [Macdougall, 1998; Tarng et al., 1999].

В багатьох випадках дефіцит заліза вдавалось усунути без застосування препаратів заліза, лише призначенням аскорбінової кислоти [Mao, Yao,1992; Sharma, Mathur, 1995]. Доведено, що ефективність лікування залізодефіцитної анемії в значній мірі визначається статусом вітаміну А, тому діти з рівнем ретинолу в плазмі крові нижче 200 мкг/л практично не реагують на препарати заліза [van Stuijvenberg et al., 1997].

Епідеміологічні дослідження показали значну поширеність мікронутрієнтної недостатності серед населення. Так, в Україні біля 28% дітей страждають вітамінною недостатністю, включно з дефіцитом ретинолу та токоферолу [Л.А.Чернухина та співавт., 1997]. В Росії полігіповітамінозні стани виявлені у 70-80% обстежених, причому в 50% вони поєднувались з дефіцитом заліза [О.А.Вржесинская та співавт., 1999]. В зв'язку зі значною поширеністю мікронутрієнтної недостатності в деяких країнах (Росія, Фінляндія та інші) прийняті програми по збагаченню харчових продуктів залізом, селеном та іншими мікронутрієнтами [Постанова уряду Росії від 1998 року; Wang et al., 1998].

Взаємопов'язаність порушень обміну заліза та інших мікронутрієнтів вивчена недостатньо. Як правило, статус заліза та окремих вітамінів і мікроелементів досліджувався ізольовано. Тому важко зробити об'єктивний висновок про відносний внесок окремих мікронутрієнтів в розвиток нестачі заліза. Залишається не визначеним внесок супутньої патології в розвиток полімікронутрієнтної недостатності, не з'ясована діагностична цінність лабораторних тестів для оцінки вираженості порушень метаболізму заліза і гемопоезу та ефективності лікування. Підходи до корекції залізодефіцитних станів, в більшості випадків, зводяться до рекомендації включати в комплекс лікування, поряд з препаратами заліза, той чи інший вітамінний препарат, в залежності від того, який вітамін вивчався автором. Тому комплексне вивчення забезпеченості дітей з залізодефіцитними станами вітамінами та мікроелементами дозволило б встановити глибину взаємозв'язків між ними та виявити ланки, що лімітують ефективність фармакотерапії.

Зв'язок роботи з науковими програмами та темами. Робота виконана у вигляді фрагменту теми Вінницького державного медичного університету “Клініко-математичний метод прогнозування, профілактики, лікування деяких видів акушерської, перинатальної та періоду раннього дитинства патології внаслідок впливу факторів навколишнього середовища”, № держреєстрації 0196U004907.

Мета роботи: вдосконалення діагностики залізодефіцитних станів у дітей раннього віку та розробка заходів по оптимізації фармакотерапії латентного дефіциту заліза і залізодефіцитної анемії, на основі вивчення взаємозв'язків між гемопоезом, ферокінетикою, вітамінним та мікроелементним статусом.

Задачі дослідження:

Дослідження показників ферокінетики та гемопоезу у дітей раннього віку з залізодефіцитними станами та оцінка впливу на них віку і супутньої патології.

Оцінка забезпеченості дітей з залізодефіцитними станами вітамінами А, Е, С, В1, B2, B6, В12, РР та мікроелементами селеном, міддю і цинком, вивчення впливу супутньої патології та віку на статус цих мікронутрієнтів.

Вивчення наявности та сили кореляційних зв'язків між показниками ферокінетики, гемопоезу та статусом вітамінів і мікроелементів.

Дослідження ефективності корекції залізодефіцитних станів препаратом фероплект, в поєднанні з вітамінно-мікроелементним комплексом мультитабс та ентеросорбентом силард.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше було проведено комплексне дослідження ферокінетики, гемопоезу, вітамінного та мікроелементного статусу дітей в стані залізодефіциту і з'ясовані деякі механізми його розвитку у дітей раннього віку. Встановлено, що дефіцит заліза супроводжується розвитком полімікронутрієнтної недостатності і існують чіткі паралелі в змінах ферокінетики, гемопоезу, забезпеченості дітей вітамінами та мікроелементами. В процесі поглиблення дефіциту заліза посилюються кореляційні зв'язки між статусом вітамінів, мікроелементів та показниками ферокінетики і гемопоезу. Найбільше страждає статус вітамінів А, Е, С, В2 та селену, в меншій мірі - тіаміну, цинку, пірідоксину, ніацину, вітаміну В12 та міді. ферокінетика гемопоез залізодефіцитний

Встановлено, що супутня патологія, а особливо гострі бронхолегеневі захворювання та кишкові дисбактеріози, вносять суттєвий внесок в розвиток дефіциту заліза, вітамінів та мікроелементів, причому, ступінь недостатності корелює з маркерами (ознаками) запального процесу. Виявлено, що у дітей першого року життя розвиваються більш глибокі розлади ферокінетики, мікронутрієнтного статусу, ніж у дітей старших вікових груп.

Науковою новизною роботи також є дослідження гліколітичних процесів, показників спорідненості гемоглобіну до кисню (2,3-дифосфогліцерат, АТФ), процесів пероксидації ліпідів у зв'язку з вираженістю залізодефіцитних станів. Виявлено високу діагностична цінність визначення цинк-протопорфірину для ранньої діагностики залізодефіцитних станів і 2,3-дифосфогліцерату та лактату для диференціювання важкості анемії.

Встановлено високу ефективність вітамінно-мікроелементного комплексу мультитабс в корекції порушень нутрієнтого статусу та перекисного окислення ліпідів у дітей з латентним дефіцитом заліза, а в поєднанні з препаратом фероплект - в лікуванні залізодефіцитної анемії. Показано доцільність призначення ентеросорбенту силард в лікуванні залізодефіцитної анемії, резистентної до вищезазначеного терапевтичного комплексу.

Практичне значення отриманих результатів. Результати проведених нами досліджень розширюють існуючі уявлення про механізми формування залізодефіцитних станів у дітей раннього віку, як варіанту полімікронутрієнтної недостатності.

Так, встановлено, що залізодефіцитні стани супроводжуються не лише порушеннями ферокінетики і гемопоезу, але і глибокими змінами вітамінного та мікроелементного статусу. Найбільш суттєвий вплив на організм мають дефіцит селену, ретинолу, токоферолу, рибофлавіну, аскорбінової кислоти, що необхідно враховувати при корекції залізодефіцитних станів.

При проведенні фармакотерапії необхідно враховувати, що супутні захворювання (рахіт, ексудативно-катаральний діатез, гіпотрофія, затримка фізичного розвитку, гострі бронхолегеневі захворювання та дисбактеріоз кишківника) суттєво впливають на забезпеченість дітей залізом, вітамінами, селеном, цинком та міддю.

Для проведення ранньої діагностики дефіциту заліза доцільно використовувати протопорфірин/гемоглобіновий індекс та визначати рівень амінолевулінатдегідратази, котрі дозволяють виявити порушення обміну заліза на етапі його латентного дефіциту. Для оцінки ступеня гіпоксії та метаболічних порушень у дітей з залізодефіцитною анемією доцільно використовувати визначення 2,3-дифосфогліцерату, АТФ та показників гліколізу.

Використання вітамінно-мікроелементного комплексу мультитабс у дітей з латентним дефіцитом заліза, як і його призначення разом з препаратом фероплект у дітей з залізодефіцитною анемією, дозволяє у стислі терміни ліквідувати полімікронутрієнтну недостатність і гематологічні прояви залізодефіцитних станів. Призначення ентеросорбенту силард при резистентній до лікування анемії дає можливість підвищити ефективність комплексного лікування препаратами мультитабс та фероплект, завдяки зменшенню проявів ендогенної інтоксикації та поліпшенню утилізації заліза.

Нами виданий інформаційний листок “Корекція порушень гемопоезу, ферокінетики, вітамінного та мікроелементного статусу у дітей з залізодефіцитними анеміями препаратами фероплект, мультитабс та силард” і методичні рекомендації “Використання антиоксидантних комплексів для профілактики та комплексного лікування внутрішніх хвороб”, затверджені МОЗ України, 1998 р.

Отримані в роботі дані щодо патогенезу та підходів до лікування залізодефіцитних станів використовуються у навчальному процесі при викладанні педіатрії студентам та інтернам Вінницького державного медичного університету ім М.І.Пирогова.

Особистий внесок пошукача. Проаналізована наукова та патентна література відносно проблем діагностики, патогенезу та лікування залізодефіцитних станів. Проведено клінічне спостереження, аналіз лабораторних показників та результатів лікування 173 дітей. Виконано статистичний аналіз результатів досліджень, написання дисертації, формулювання висновків та практичних рекомендацій, впровадження отриманих результатів в діагностичну, лікувальну та навчальну практику.

Апробація роботи. Основні положення роботи представлені та обговорені на засіданнях обласних товариств педіатрів та біохіміків (2000 р.), конференції молодих вчених Вінницького державного медичного університету (1994 р.) та на 2-ій Українській науковій конференції “Актуальні проблеми клінічної фармакології” (1998 р.).

Публікації. За темою дисертації було опубліковано 6 робіт. З них 5 статей у провідних журналах, тези конференції, видані методичні рекомендації.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 191 сторінці друкованого тексту і складається зі вступу, огляду літератури, 4-х розділів власних досліджень, обговорення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку літератури. Бібліографія представлена 293 джерелами вітчизняних та зарубіжних авторів. Робота ілюстрована 4 малюнками та 57 таблицями.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Обстежено 173 дитини віком від 4 місяців до 4-х років, з них 100 хлопчиків та 73 дівчинки. Латентний дефіцит заліза встановлений у 21 дитини, залізодефіцитна анемія 1-го, 2-го та 3-го ступенів важкості, відповідно, - у 86, 22 і 4 дітей. Контрольну групу склали 40 практично здорових дітей.

У більшості дітей з залізодефіцитними станами виявлено супутня патологія, котра, як правило, носила комбінований характер. Так, в групі дітей з латентним дефіцитом заліза у 10 з них була діагностована гіпотрофія або затримка фізичного розвитку, у 3 - рахіт, підгострий перебіг, у 4 - ексудативно-катаральний діатез. Серед 112 дітей з анемією у 76 знайдена гіпотрофія або затримка фізичного розвитку, у 32 - рахіт, у 18 - ексудативно-катаральний діатез, у 20 - гострі бронхо-легеневі захворювання (гострі бронхіти та пневмонії), у 12 - дисбактеріоз кишківника (частіше протейної та кандидозної етиології), у 8 - вроджені вади, у 2 - муковісцидоз, у 2 - хронічний пієлонефрит, у 3 - хронічний декомпенсований тонзиліт. Серед перенесених захворювань найпоширенішими були гострі респіраторні вірусні інфекції, дисбактеріоз кишківника, ексудативно-катаральний діатез, перинатальна енцефалопатія.

Аналіз харчування дітей показав, що раціон в цілому забезпечував вікові потреби в основних нутрієнтах. Недоліком його була одноманітність, переважання молочних продуктів та кашів, недостатня кількість продуктів, що містять гемове залізо та вітаміни.

Всім дітям проводився загальний аналіз крові та сечі, визначався С-реактивний білок та катіонні білки в лейкоцитах [В.В.Меньшиков, 1987]. Рівень заліза і залізозв'язуючу здатність плазми крові визначали за реакцією з бато-фенантроліном [В.В.Меньшиков, 1987], феритин - імуноферментним методом (набори фірми “UBI MAGIWEL”). В еритроцитах оцінювався вміст 2,3-дифосфогліцерату та АТФ, активність глюкозо-6-фосфатізомерази [А.А.Покровський, 1969; И.С.Луганова, М.Н.Блинов, 1975], дегідратази амінолевулінової кислоти [О.Г.Архипова, 1988], вміст протопорфірину, лактату, пірувату [А.А.Покровский, 1969].

Вміст ретинолу оцінювався флуориметричним методом, бета-каротину та токоферолу - спектрофотометричними методами [Ю.М.Островский, 1979]. Перекисний гемоліз визначався за вивільненням гемоглобіну, вміст малонового диальдегіду - за реакцією з тіобарбітуровою кислотою [Ю.М.Островский, 1979], рівень аскорбінової кислоти в плазмі крові - за реакцією з 2,6-дихлорфеноліндофенолом [В.Б.Спиричев, 1984]. Тіамін, рибофлавін, 4-пірідоксилова кислота та N1-метилнікотинамід в сечі визначались флуориметричним методом, активність транскетолази, глутатіонредуктази, аспартатамінотрансферази та коефіцієнти активації цих ферментів під впливом коферментів в еритроцитах - колориметричними методами [Ю.М.Островский, 1979;

В.Б.Спиричев, 1984], вміст нікотинамідних коферментів в плазмі крові - флуориметричним методом. Статус вітаміну В12 оцінювався за сечовою екскрецією метилмалонової кислоти [Л.В.Снегирева, Л.Я.Арешкина, 1972]. Визначався також вміст в плазмі крові селену, міді, церулоплазміну, цинку, активність селензалежної глутатіонпероксидази в еритроцитах [Г.О.Бабенко, 1968; А.А.Покровский, 1969; О.А.Ефременко та співавт., 1985; В.М.Моин, 1986].

Статистична обробка отриманих результатів проводилась класичними методами біометрії [Е.В.Гублер, 1978; В.Н.Носов, 1990].

Результати дослІджень та Їх обговореннЯ

Показники ферокінетики, гемопоезу та обміну еритроцитів у дітей з латентним дефіцитом заліза і залізодефіцитними анеміями.

У дітей з латентним дефіцитом заліза вміст заліза в плазмі крові зменшувався в 1,9 рази, рівень феритину - в 3 рази, коефіцієнт насичення плазми крові залізом - в 2,7 рази, загальна та латентна залізозв'язуюча здатність зростала в 1,4 та 1,9 рази. Рівень гемоглобіну, кількість еритроцитів, МСН, гематокрит були нижчими, ніж у дітей контрольної групи, хоча і не виходили за межі референтних значень. Рівень протопорфірину в еритроцитах зростав на 30%, коефіцієнт протопорфірин/гемоглобін - в 1,53 рази. Вміст 2,3-дифосфогліцерату, АТФ, лактату і пірувату вірогідно не змінювався.

У дітей з залізодефіцитною анемією 1-го ступеня важкості рівень заліза в плазмі крові знижувався в 2,2 рази, феритину - в 4,4 рази, коефіцієнт насичення плазми крові залізом - в 3,4 рази, загальна та латентна залізозв'язуюча здатність плазми зростала в 1,5 та 2 рази, вміст протопорфірину та коефіцієнт протопорфірин/гемоглобін - в 2,15 та 2,85 рази, активність амінолевулінатдегідратази - в 1,2 рази. Знижувався також вміст гемоглобіну, МСН, кількість еритроцитів, гематокрит. Рівень 2,3-дифосфогліцерату зростав на 10%, АТФ - на 12%, лактату - на 21%, що свідчить про розвиток гіпоксії. При анемії 2-го та 3-го ступенів зміни показників гемопоезу та обміну еритроцитів ставали ще більш значними.

Як свідчать отримані нами дані, визначення протопорфірину має велику діагностичну цінність. По-перше, його вміст збільшується вже при латентному дефіциті заліза; по-друге, він тісно корелює з показниками ферокінетики і гемопоезу; по-третє, у частини дітей реєструється лише ізольоване його підвищення при нормальних показниках ферокінетики, що, вочевидь, відбиває наявність функціонального дефіциту заліза, у випадку, коли залізо з тих чи інших причин, не включається до складу гема. Діагностична цінність 2,3-дифосфогліцерату, АТФ, лактату, глюкозо-6-фосфатізомерази є меншою, ці показники можуть бути використані для визначення глибини метаболічних порушень.

Супутня патологія впливає на перебіг залізодефіцитних станів у дітей, в котрих існує поєднання анемії з гіпотрофією, затримкою фізичного розвитку, рахітом, ексудативно-катаральним діатезом. В цьому випадку реєструються більш глибокі порушення ферокінетики, гемопоезу та обміну еритроцитів, ніж у дітей без супутніх захворювань (табл. 1). Максимальні зміни виявляються при гострих бронхолегеневих захворюваннях та кишкових дисбактеріозах. У дітей цих груп знайдені тісні кореляційні зв'язки (r= 0,5 і вище) маркерів запалення (катіонних білків та С-реактивного білку) з рівнем заліза, загальною та латентною залізозв'язуючою здатністю, коефіцієнтом насичення плазми крові залізом, вмістом гемоглобіну та протопорфірину, активністю амінолевулінатдегідратази. Слабкішими (r < 0,5) були зв'язки з рівнем 2,3-дифосфогліцерату, АТФ, лактату і активністю глюкозо-6-фосфатізомерази.

Вік дітей суттєво впливає на важкість залізодефіцитних станів. Так, у дітей з залізодефіцитною анемією 1-го ступеня важкості віком до 6 місяців рівень заліза в плазмі крові був на 15% меншим, ніж у дітей віком від 3 до 4 років. Такі ж результати отримані по іншим показникам ферокінетики та гемопоезу.

Таблиця 1

Вплив супутніх захворювань на показники ферокінетики та обміну еритроцитів (Mm)

Примітка: знаком * позначена вірогідна різниця середніх значень у порівнянні з групою “без супутніх захворювань” (Р<0.05).

2.Забезпеченість вітамінами та мікроелементами дітей з залізодефіцитними станами.

Залізодефіцитні стани супроводжуються певним зниженням забезпеченості організму мікронутрієнтами (табл. 2). Найбільші зміни виникають в статусі вітамінів А, Е, С, В2, В1, селену, менші - вітамінів В6, РР та В12. Вже у дітей з латентним дефіцитом заліза вірогідно зменшується вміст ретинолу, бета-каротину, токоферолу, аскорбінової кислоти та селену в плазмі крові, підвищується вміст малонового диальдегіду та величина перекисного гемолізу еритроцитів, зростають коефіцієнти активації транскетолази тіаміндифосфатом (ТДФ-ефект) та глутатіонредуктази флавінаденіндинуклеотидфосфатом (ФАД-ефект).

У дітей з анемією, порушення статусу мікронутрієнтів поглиблюються. В залежності від важкості анемії прогресивно знижується вміст в плазмі крові ретинолу, бета-каротину, токоферолу, аскорбінової кислоти та селену, зростають ТДФ- та ФАД-ефекти, вірогідно знижується активність транскетолази, глутатіонредуктази та глутатіонпероксидази в еритроцитах, падає екскреція з сечею тіаміну і рибофлавіну. На відміну від латентного дефіциту заліза, у дітей з анемією 1-го ступеня важкості вже виявляються деякі ознаки порушення статусу цинку, пірідоксину та ніацину: знижується вміст цинку в плазмі крові та активність аспартатамінотрансферази в еритроцитах, зростає ПАЛФ-ефект (коефіцієнт активації аспартатамінотрансферази пірідоксальфосфатом), дещо зменшується рівень НАД та НАДФ в крові. У дітей з анемією 2-го та 3-го ступенів важкості до цих змін додається зниження екскреції 4-пірідоксилової кислоти та N-метилнікотинаміду з сечею, виявляється тенденція до зростання екскреції метилмалонової кислоти, подальшого зменшення вмісту в плазмі крові міді та цинку.

При оцінці індивідуальної забезпеченості мікронутрієнтами виявилось, що лише 47,6% та 57,1% дітей з латентним дефіцитом заліза мали оптимальний статус ретинолу та токоферолу, а при анемії 1-го ступеня важкості їх було ще менше - 28,7% і 23,0%. При анемії 2-го ступеня практично не залишалось дітей з оптимальним статусом цих вітамінів.

По іншим мікронутрієнтам спостерігалась подібна картина. Так, при латентному

дефіциті заліза лише 47,6%, 47,6% та 52,4% дітей мали оптимальний статус селену, вітамінів С та В2, а всі інші - маргінальний чи дефіцитний статус. Забезпеченість дітей з латентним дефіцитом заліза вітамінами В1, В6, РР, В12, міддю та цинком була ліпшою і складала, відповідно, 81,0%, 85,7%, 76,2%, 90,5%, 85,7% та 81,0%.

У дітей з анемією порушення статусу мікронутрієнтів поглиблювались і при анемії 1-го ступеня нормальний статус вітаміну С мали лише 21,8%, В2 - 21,8%, В1 - 59,8%, селену - 34,5%, а при анемії 2-го ступеня вже не залишалось дітей з нормальним їх статусом. Статус інших нутрієнтів порушувався меншою мірою і при анемії 1-го ступеня оптимальна забезпеченість пірідоксином, ніацином, міддю та цинком виявля-

Таблиця 2

Деякі показники забезпеченості вітамінами та мікроелементами

у дітей з залізодефіцитними станами (Mm)

Примітка: Знаком * позначені вірогідні відмінності показників у порівнянні з контрольною групою (Р<0.05).лась, відповідно, у 66,5%, 71,3%, 71,3% та 59,9% дітей, а при анемії 2-го ступеня важ кості - у 27,3%, 63,6%, 45,4% та 18,2%. Статус вітаміну В12 при залізодефіцитній анемії страждав відносно мало.

Кореляційний аналіз виявив тісні зв'язки між статусом вітамінів, селену, міді, цинку та показниками ферокінетики, гемопоезу, обміну еритроцитів. Сила зв'язків зростала при поглибленні дефіциту заліза, вона була найменшою при латентному дефіциті заліза і найбільшою при анемії 2-го та 3-го ступеня. Найбільш стисло з обміном заліза та гемопоезом були пов'язані вітаміни А, Е, С, В2, селен, менш стисло - тіамін, цинк, мідь, пірідоксин та ніацин. У практично здорових дітей з латентним дефіцитом заліза та анемією 1-го, 2-го та 3-го ступенів коефіцієнти кореляції між рівнем заліза і ретинолом складали, відповідно, 0,31, 0,45, 0,58 та 0,64, а селеном - 0,35, 0,46, 0,50, 0,60.

Рівень забезпеченості дітей мікронутрієнтами виявляв певну залежність від віку. У дітей з анемією 1-го ступеня. найнижчий рівень ретинолу, токоферолу, акорбінової кислоти, селену, міді та цинку в плазмі крові, а також найвищі показники ТДФ-, ФАД- та ПАЛФ-ефектів, найнижча сечова екскреція рибофлавіну, тіаміну та 4-пірідоксилової кислоти реєструвались в вікових групах 4-6 та 6-12 місяців, в порівнянні з дітьми віком 1-4 роки.

Супутні патології суттєво впливали на мікронутрієнтний статус. При поєднанні анемії з гіпотрофією, затримкою фізичного розвитку, рахітом, ексудативно-катаральним діатезом реєструвались більші порушення статусу вітамінів А, Е, С, В1, В2, РР, мікроелементів селену, міді, цинку, ніж у пацієнтів без супутніх захворювань. Найбільші зміни виявлялись у дітей з гострими бронхолегеневими захворюваннями та кишковими дисбактеріозами. У порівнянні з дітьми без супутніх захворювань, рівень ретинолу у дітей цих груп був нижчим, відповідно, на 34% і 35%, бета-каротину - на 37% і 39%, токоферолу - на 33% і 36%, а рівень малонового диальдегіду був вищим на 60% і 64%, перекисного гемолізу еритроцитів - на 94% і 88%. Подібна тенденція спостерігалась також стосовно інших мікронутрієнтів.

Нами було виявлено тісні кореляційні зв'язки між маркерами (ознаками) запалення (катіонні білки і С-реактивний білок) і показниками статусу вітамінів А, Е, С, В1, В2, В6, РР та мікроелементами селеном, цинком, міддю у дітей з гострими бронхолегеневими захворюваннями та кишковими дизбактеріозами. Виявляється, що чим вищою є активність запального процесу, тим більшими є порушення статусу мікронутрієнтів, що реєструвались у дітей.

Наявність кореляційних зв'язків між гемопоезом, обміном заліза і статусом вітамінів та мікроелементів, зростання сили цих зв'язків при поглибленні анемії та наявності запального процесу є не тільки наслідком дії багатьох спільних чинників (інфекційні процеси, діарейні захворювання, порушення режиму харчування і т.д.), але, як підтверджують наші дослідження, і взаємозалежністю обміну мікронутрієнтів. Відомо, що вітаміни А, В1, В2 С та бета-каротин сприяють всмоктуванню в кишкіівнику заліза, стимулюють його мембранний клітинний транспорт, продукцію еритропоетину. Токоферол та селен стабілізують стан мембран еритроцитів і беруть участь в транспорті та утилізації заліза на рівні рецепторів для трансферину. Пірідоксин входить до складу ферментів синтезу гема. Мідь і цинк необхідні організму для нормального еритропоезу та мобілізації заліза з депо.

3. Динаміка показників ферокінетики, гемопоезу та статусу вітамінів і мікроелементів у дітей в процесі корекції залізодефіцитних станів

Корекція латентного дефіциту заліза здійснювалась шляхом урізноманітнення харчового раціону дітей м'ясними продуктами, овочами, фруктами та призначенням Мультитабсу, що дало можливість протягом перших 2 місяців лікування нормалізувати показники ферокінетики. За цей термін у всіх дітей рівень заліза в плазмі крові вже перевищував 12 мкмоль/л, феритину - 15 мкг/л, загальна залізозв'язуюча активність стала меншою за 69 мкмоль/л, а вміст протопорфірину не перевищував 35 мкг/дл, хоча ці показники ще відставали від контролю. Позитивні зміни в ферокінетиці супроводжувались одночасним поліпшенням статусу вітамінів та мікроелементів, в результаті чого дітей з дефіцитом нутрієнтів не залишилось, а кількість дітей з маргінальнм статусом значно зменшилась. За наступні 1,5-2 місяці відбулась повна нормалізація всіх показників.

Діти з залізодефіцитною анемією (112 дітей) спостерігались протягом 6 місяців, під час котрих було проведено 4 контрольних дослідження. Підхід до лікування полягав в збагаченні раціону м'ясними продуктами та призначенні препарату Мультитабс. Крім того, діти отримували Фероплект з розрахунку по залізу 6 мг/кг маси тіла, щоденно, протягом 2 місяців. Через 2 місяці після контрольного дослідження діти були розподілені на дві групи: з позитивним результатом лікування та без суттєвого терапевтичного ефекту. Подальше лікування дітей в цих двох групах проводилось відособлено. В першій групі дозу Фероплекту зменшили до 4 мг/кг, а в другій - збільшили до 8 мг/кг. Обом групам був призначений препарат Мультитабс. Дітям другої групи додатково призначили Силард, в дозі 100 мг/кг за добу, курсами по 10 днів. У частини дітей проводилась базова фармакотерапія супутніх захворювань.

Через 2 місяці від початку фармакотерапії вже спостерігалось значне поліпшення стану дітей: зменшились клінічні ознаки залізодефіцитної анемії, поліпшився апетит, показники фізичного розвитку. Через 6 місяців лише у незначної частини дітей реєструвались незначні прояви анемії.

В першій групі дітей (n=85) протягом 2 місяців рівень гемоглобіну підвищився в середньому на 9,7 г/л, вірогідно зросла кількість еритроцитів (табл.3). Наступні обстеження виявили позитивну динаміку показників гемопоезу, і через 6 місяців у більшості дітей (84%) була досягнута повна нормалізація рівня гемоглобіну, а у 10 дітей вміст гемоглобіну наближався до 110 г/л.

Таблиця 3

Динаміка показників гемопоезу та ферокінетики у дітей

з залізодефіцитною анемією під час фармакотерапії (Mm)

Знаком * позначені вірогідні відмінності (Р<0,05) у порівнянні з показниками у дітей до початку лікування

В другій групі дітей (n=27) середній приріст гемоглобіну за перші 2 місяці лікування був незначним - 2,8 г/л, а збільшення кількості еритроцитів виявилось невірогідним. Після внесення коректив в схему лікування, за наступні 2 місяці середній приріст гемоглобіну склав вже 4,1 г/л, а протягом наступного терміну - ще 3,8 г/л. Кількість дітей, що досягли нормального рівня гемоглобіну за 6 місяців терапії склала 52,6%. Однак, ще залишилось 26,3% дітей з рівнем гемоглобіну в межах 100-110 г/л та 21% з рівнем гемоглобіну в межах 94-100 г/л. Вочевидь, 6-місячного терміну лікування було недостатньо для повної нормалізації рівня гемоглобіну у дітей цієї групи.

Одночасно з поліпшенням гемопоезу, навіть з деяким випередженням, відбувалось відновлення показників ферокінетики та обміну еритроцитів. Вже в перші 2 місяці у всіх дітей першої групи вдалося підняти рівень заліза вище 12 мкмоль/л, вірогідно зменшити вміст протопорфірину, поліпшити інші показники ферокінетики, нормалізувати рівень 2,3-дифосфогліцерату, АТФ, лактату, активність глюкозо-6-фосфатізомерази. В наступні 2-4 місяці у всіх дітей показники ферокінетики та обміну еритроцитів повністю нормалізувались.

В другій групі дітей динаміка показників статусу заліза та обміну еритроцитів на початковому етапі відставала від такої у дітей першої групи. За перших 2 місяці рівень заліза та феритину зросли лише на 17% і 25%, загальна та латентна залізозв'язуюча здатність плазми крові зменшилась на 5% та 8%, вміст протопорфірину, 2,3-дифосфогліцерату та активність амінолевулінатдегідратази вірогідно не змінились. Лише після зміни схеми лікування вдалось прискорити нормалізацію цих показників і наприкінці дослідження нормальний рівень заліза реєструвався вже у 68,4% дітей, а субнормальний - у 31,6%. Повністю нормалізувались активність амінолевулінатдегідратази, рівень 2,3-дифосфогліцерату, АТФ та лактату.

У дітей першої групи відновлення статусу вітамінів та мікроелементів відбувалось швидкими темпами (табл.4). Вже через 2 місяці від початку лікування, в плазмі крові значно зросли вміст ретинолу, бета-каротину, токоферолу, селену, міді, цинку, зменшувались прояви ліпопероксидації, зростала екскреція з сечею тіаміну, рибофлавіну, 4-пірідоксилової кислоти, N1-метилнікотинаміду, зменшилась величина ТДФ-, ФАД та ПАЛФ-ефектів. Через 6 місяців дітей з дефіцитом мікронутрієнтів та порушеннями перекисного окислення ліпідів вже не виявлялось.

Менш сприятливою на початковому етапі терапії була динаміка статусу мікронутрієнтів у дітей другої групи. Однак, після корекції лікування зміни показників набули більш позитивних тенденцій і наприкінці дослідження у більшості дітей вдалось нормалізувати статус вітамінів та мікроелементів. Лише у незначної частини пацієнтів ще виявлявся субнормальний статус мікронутрієнтів.

Механізм позитивної дії застосованого лікування, вочевидь, пов'язаний з наявністю повного набору мікронутрієнтів в препараті мультитабс, котрі, впливаючи на

Таблиця 4

Динаміка показників забезпеченості вітамінами та селеном

дітей з залізодефіцитною анемією під час фармакотерапії (Mm)

Знаком * позначені вірогідні відмінності (Р<0,05) у порівнянні з дітьми до початку лікуванняті чи інші ланки обміну заліза здатні підвищувати його засвоєння і тим самим корегувати можливий функціональний дефіцит заліза. Крім того, вітаміни та мікроелементи можуть поліпшувати метаболізм еритроїдних клітин. Ще одним позитивним фактором є наявність у вітамінів та мікроелементів антитоксичних та антиоксидантних властивостей, що зменшують прооксидантний вплив та токсичність заліза при його передозуванні. Ентеросорбент силард сприяє прискоренню всмоктування поживних речовин в кишківнику, зменшує прояви дисбактеріозу та ендогенної інтоксикації, котрі є важливими причинними факторами в розвитку дефіциту заліза.

Таким чином, отримані нами дані свідчать, що залізодефіцитні стани у дітей - це не окрема ізольована патологія, а лише різновид загальної полімікронутрієнтної недостатності, котра клінічно та лабораторно проявляється як латентний дефіцит заліза і залізодефіцитна анемія. Виявлено суттєву роль супутньої патології та віку дітей у виникненні дефіциту заліза, вітамінів та мікроелементів. Встановлено значну діагностичну цінність протопорфірину, як чутливого показника при виявленні дефіциту заліза на ранніх його стадіях.

Застосований нами терапевтичний підхід повністю себе виправдав, при лікуванні дітей з залізодефіцитними станами. Призначення препарату мультитабс та збагачення харчового раціону дозволяло в стислі терміни ліквідувати латентний дефіцит заліза і нормалізувати статус вітамінів та мікроелементів. Фармакотерапія дітей з залізодефіцитною анемією, крім того, вимагала застосування препарату фероплект, а у випадку резистентності до вказаного лікування, при наявності дисбактеріозу, - додаткового призначення ентеросорбенту силард.

ВИСНОВКИ

1. Дефіцит заліза у дітей раннього віку супроводжується порушеннями ферокінетики та гемопоезу, причому вже на стадії латентного дефіциту заліза, крім змін його статусу, виявляється підвищення рівня протопорфірину та активності амінолевулінатдегідратази. При залізодефіцитній анемії до порушень обміну заліза та гемопоезу приєднуються ознаки гіпоксії, котрі характеризуються активацією гліколітичних процесів, зростанням вмісту 2,3-дифосфогліцерату та лактату.

2. Залізодефіцитні стани супроводжуються комбінованою вітамінно-мікроелементною недостатністю, ступінь вираженості котрої, як і її спектр, визначається глибиною дефіциту заліза. Вже при латентному дефіциті заліза має місце зниження забезпеченості дітей ретинолом, токоферолом, аскорбіновою кислотою, рибофлавіном та селеном. Залізодефіцитна анемія характеризується подальшим поглибленням нутрієнтної недостатності і до дефіциту вітамінів А, В2, С, Е та селену додаються ознаки дефіциту тіаміну та цинку (анемія 1-го ступеня важкості), пірідоксину, ніацину та міді (анемія 2-го та 3-го ступеня важкості).

3. Найбільш тісний кореляційний зв'язок показників ферокінетики та гемопоезу виявляється по відношенню до ретинолу, токоферолу, аскорбінової кислоти, рибофлавіну та селену, дещо менший - відносно тіаміну, пірідоксину, ніацину, цинку та міді. Сила кореляційних зв'язків зростає при поглибленні дефіциту заліза.

4. Вираженість порушень статусу заліза і забезпеченості дітей вітамінами та мікроелементами виявляє залежність від віку пацієнтів. При однаковому ступені важкості залізодефіцитної анемії порушення ферокінетики, статусу вітамінів та мікроелементів, частіше виявляються у дітей першого року життя, в порівнянні з дітьми старших вікових груп.

5. Супутня патологія поглиблює дефіцит заліза, вітамінну та мікроелементну недостатність. Особливо сильний вплив мають гострі бронхолегеневі захворювання та дисбактеріоз кишківника, менший - гіпотрофія, затримка фізичного розвитку, рахіт та ексудативно-катаральний діатез. Ступінь дефіциту заліза, вітамінної та мікроелементної недостатності зворотньо корелює з маркерами запального процесу.

6. Призначення вітамінно-мікроелементного комплексу мультитабс повністю усуває недостатність мікронутрієнтів та заліза при латентному дефіциті заліза, а комбінування комплексу з препаратом фероплект дозволяє у більшості дітей ліквідувати полімікронутрієнтну недостатність і гематологічні прояви залізодефіцитної анемії.

7. Включення до комплексу лікування ентеросорбенту силард підвищує ефективність терапії дітей з залізодефіцитними анеміями, резистентними до препаратів мультитабс та фероплект.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Для виявлення дефіциту заліза на ранніх його стадіях доцільно проводити визначення рівня протопорфірину в еритроцитах.

Перед початком лікування необхідно оцінювати не тільки показники гемопоезу та обміну заліза, але і статус вітамінів та мікроелементів. Це дозволить виявити ті мікронутрієнти, нестача котрих буде визначати успішність терапії залізодефіцитних станів.

При залізодефіцитних станах у дітей слід зважати на наявність супутньої патології і проводити її своєчасне лікування, оскільки вона є фактором ризику виникнення та поглиблення дефіциту заліза, анемії, вітамінної та мікроелементної недостатності.

У дітей з латентним дефіцитом заліза для успішної корекції порушень обміну заліза, статусу вітамінів та мікроелементів достатньо підвищити рівень споживання м'ясних продуктів та призначити препарат мультитабс протягом 2-4 місяців.

Ефективне лікування дітей з залізодефіцитною анемією вимагає, крім корекції харчового раціону та призначення препарату мультитабс, застосовувати фероплект, а у випадку резистентності до такого лікування та наявності дисбактеріозу - додатково призначати ентеросорбент силард.

СПИСОК НАУКОВИХ РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Корекція анемії у дітей раннього віку препаратом заліза Фероплект та вітамінно-мікроелементним комплексом Мультитабс.//Актуальні проблеми клінічної фармакології. Сб.наук. праць 2-ої Української наукової конференції з міжнародною участю. Вінниця, 1998. - с.211-212.(співавт. - Лайко Л.І., Горобець Р.М.).

2. Проблеми комплексної корекції залізодефіцитних станів у дітей раннього віку.//Вісник Вінницького державного медичного університету. - 1999 - №1.с.166-170.

3. Показники обміну заліза та стан червоної крові у дітей перших двох років життя з залізодефіцитними станами та супутньою патологією.//Перинатологія та педіатрія. - 1999 - № 3. - с.28-31.

4. Вплив супутньої патології на забезпеченість вітамінами та мікроелементами дітей перших чотирьох років життя з залізодефіцитними станами.//Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 1999. - № 5. - с.27-32. (співавт. Пентюк О.О., Лайко Л.І., Горобець Р.М.)

5. Ефективність корекції порушень вітамінного та мікроелементного статусу у дітей з залізодефіцитними анеміями препаратами Фероплект та Мультитабс.// Вісник Вінницького державного медичного університету.- 2000.- №1.- с.78-79 (співавт. - Горобець Н.М.).

6. Вітамінний та мікроелементний статус дітей перших чотирьох років життя з латентним дефіцитом заліза та залізодефіцитними анеміями.//Перинатологія та педіатрія. - 2000 - №1 - с. 28-32.

АНОТАЦІЯ

Горобець Н.І. Ферокінетика, гемопоез, вітамінний та мікроелементний статус у дітей раннього віку в стангі залізодефіциту та корекція їх порушень. - Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.10 - педіатрія. Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця, Київ, 2000.

Дисертація присвячена вдосконаленню діагностики залізодефіцитних станів, вітамінної та мікроелементної недостатності у дітей раннього віку та патогенетичному обгрунтуванню заходів по оптимізації фармакотерапії латентного дефіциту заліза і залізодефіцитної анемії. Встановлено, що латентний дефіцит заліза супроводжується порушенням ферокінетики, підвищенням рівня протопорфірину, зниженням забезпеченності дітей ретинолом, токоферолом, аскорбіновою кислотою, тіаміном, рибофлавіном, селеном. При залізодефіцитній анемії ці зміни поглиблюються і до них приєднуються порушення гемопоезу, явища гіпоксії (зростання вмісту 2,3-дифосфогліцерату та лактату), недостатність пірідоксину, ніацину, міді та цинку. Ці порушення гомеостазу більшою мірою проявляються у дітей з супутньою патологією (особливо з гострими бронхолегеневими захворюваннями та кишковим дисбактеріозом) та у дітей віком до 1 року. Препарат мультитабс повністю корегує вітамінну та мікроелементну недостатність у дітей з латентним дефіцитом заліза, а його призначення разом з препаратом фероплект усуває мікронутрієнту недостатність і гематологічні прояви анемії у більшості дітей. Застосування препарату силард підвищує ефективність лікування дітей з залізодефіцитною анемією, резистентною до вищезазначеного лікування.

Ключові слова: латентний дефіцит заліза, залізодефіцитна анемія, вітаміни, мікроелементи, діти раннього віку, мультитабс, фероплект, силард.

АННОТАЦИЯ

Горобец Н.И. Феррокинетика, гемопоэз, витаминный и микроэлементный статус у детей раннего возраста с железодефицитными состояниями и коррекция их нарушений. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.10 - педиатрия. Национальный медицинский университет им. А.А.Богомольца, Киев, 2000.

Диссертация посвящена усовершенствованию диагностики железодефицитных состояний, витаминной и микроэлементной недостаточности у детей раннего возраста, патогенетическому обоснованию подходов к оптимизации фармакотерапии латентного дефицита железа и железодефицитной анемии.

Обследовано 173 ребенка раннего возраста. Латентный дефицит железа диагностирован у 21 из них, железодефицитная анемия 1-й, 2-й и 3-й степени тяжести - у 86, 22 и 4 детей, соответственно. Контрольную группу составили 40 здоровых детей. У большинства детей выявлена сопутствующая патология, как правило, комбинированного характера. У 76 детей из 112 выявлена гипотрофия или задержка физического развития, у 32 - рахит, у 18 - экссудативно-катаральный диатез, у 20 - острые бронхолегочные заболевания, у 12 - дисбактериоз кишечника, у 8 - врожденные пороки развития, у 2 - муковисцидоз, у 2 - хронический пиелонефрит и у 3 - хронический тонзиллит.

Уже при латентном дефиците железа вдвое снижается его уровень в плазме крови, втрое - содержание ферритина, повышается на 30% уровень протопорфирина, в 2,7 раза снижается коеффициент насыщения плазмы железом. При железодефицитной анемии изменения усугубляются и к ним присоединяются нарушения гемопоэза, явления гипоксии, которые проявляются снижением уровня гемоглобина, повышением концентрации 2,3-дифосфоглицерата и лактата, активацией глюкозо-6-фосфатизомеразы.

Определение протопорфирина имеет значительную диагностическую ценность. Во-первых, его содержание возрастает уже при латентном дефиците железа; во-вторых его уровень тесно коррелирует с показателями феррокинетики и гемопоэза; в-третьих, у части детей регистрируется только изолированное повышение его уровня при нормальных показателях феррокинетики, что, очевидно, отображает наличие функционального дефицита железа. Диагностическая ценность определения 2,3-дифосфоглицерата, АТФ, лактата, глюкозо-6-фосфатизомеразы меньше, и эти показатели могут быть использованы для определения глубины метаболических нарушений.

При железодефицитных состояниях снижается обеспеченность микронутриентами. Уже при латентном дефиците железа падает содержание ретинола, бета-каротина, токоферола, аскорбиновой кислоты и селена в плазме крови, повышается уровень малонового диальдегида и перекисного гемолиза эритроцитов, увеличиваются коэффициенты активации транскетолазы тиаминдифосфатом и глутатионредуктазы флавинадениндинуклеотидфосфатом. Только 47,6%, 57,1%, 47,6%, 52,4% и 47,6% детей с латентным дефицитом железа имеют нормальный статус витаминов А, В2, С, Е, селена.

При анемии 1-й степени эти нарушения усугубляются и к ним присоединяется снижение активности транскетолазы, глутатионредуктазы и глутатионпероксидазы в эритроцитах, уменьшение экскреции с мочой тиамина и рибофлавина. Все меньшее число детей имеют нормальный статус витаминов и селена. Снижается уровень цинка в плазме крови и активность аспартатаминотрансферазы в эритроцитах, возрастает коэффициент активации аспартатаминотрансферазы пиридоксальфосфатом, уменьшается уровень НАД и НАДФ в крови. У детей с анемией 2-й и 3-й степени к перечисленным изменениям присоединяются снижение экскреции 4-пиридоксиловой кислоты и N-метилникотинамида с мочой.

Корреляционный анализ обнаружил существование тесных связей между статусом витаминов, селена, меди, цинка и показателями феррокинетики, гемопоэза, обмена эритроцитов, сила которых возрастает при углублении дефицита железа. Наиболее тесно с обменом железа и гемопоэзом связаны ретинол, токоферол, аскорбиновая кислота, рибофлавин, селен, меньше - тиамин, цинк, медь, пиридоксин и ниацин.

Наличие сопутствующей патологии вносит значительный вклад в развитие дефицита железа, витаминов и микроэлементов. Более всего этому способствуют острые бронхолегочные заболевания и кишечный дисбактериоз, меньше - гипотрофия, задержка физического развития, рахит, экссудативно-катаральный диатез. Выявлена тесная корреляция маркеров воспаления с показателями обмена железа, гемопоэза, витаминного и микроэлементного статуса.

Определенное влияние на выраженность метаболических нарушений оказывает возраст. У детей грудного возраста имеются более глубокие проявления дефицита железа, витаминов и микроэлементов по сравнению с детьми старшего возраста.

Коррекция нарушений феррокинетики, витаминной и микроэлементной недостаточности при латентном дефиците железа достигалас...