Клінічна ефективність застосування фітозасобів багатоспрямованої дії в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Клінічна ефективність застосування фітозасобів багатоспрямованої дії в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Профілактика та лікування захворювань пародонту на сьогоднішній день продовжують залишатись однією з актуальніших проблем стоматології. За останні роки спостерігається тенденція до зростання розповсюдженості захворювань пародонту, збільшення частоти ускладнених форм, що є однією з причин ранньої втрати зубів (Н.Ф. Данилевский, 1994, 1999; Л.О. Хоменко і співавт., 1998; К.М. Косенко, 1994; В.П. Неспрядько, 1995; В.С. Иванов, 1998). Провідне місце в структурі хвороб пародонту займає генералізований пародонтит (ГП).

Складність етіології й патогенезу цього захворювання, залежність його розвитку від багатьох чинників, відсутність первинної профілактики обумовлюють високу розповсюдженість ГП, знижують ефективність лікувально-профілактичних заходів (А.П. Грохольский, Т.Л. Пилат, 1995; Е.В. Ковалев, 1996; Г.Ф. Белоклицкая, 1996). Аналіз сучасних даних літератури свідчить, що розвиток ГП пов'язаний з дією як місцевих
(A. Mombelli, 1996; R.J. Genco, 1996; T. Kocher, 1998), так і загальних ушкоджуючих чинників (В.Ф. Куцевляк, 1995; А.В. Борисенко, 1996; Т.Д. Заболотный, 1998; Г.Н. Вишняк, 1999).

Не дивлячись на значну кількість методів лікування, різноманітність лікарських форм та медикаментів, що застосовуються в пародонтології, терапія ГП залишається недостатньо ефективною і потребує подальшого удосконалення. Відомо, що урбанізація і пов'язана з нею алергізація населення асоціюються з несприятливим прогнозом щодо поширеності ГП. Погіршує кінцеві результати лікування також утворення резистентних до антибактеріальних препаратів штамів патогенних мікроорганізмів пародонтальної кишені. Вважають, що використання бактерицидних препаратів, хімічно й біологічно чужорідних організму людини, призводить до зниження його імунологічної реактивності. Тому не є випадковим зростання інтересу до застосування в пародонтології засобів рослинного походження (Л.А. Хоменко, Е.П. Соколовская, 1994; А.П. Грохольский, Н.А. Кодола, С.П. Павлик, 1998; В.Я. Скиба, 1997).

Багатокомпонентний склад рослинних концентратів обумовлює їх комплексну дію (В.С. Кисличенко, Л.В. Яковлева, В.А. Заболотний та ін., 1998), що дає можливість одночасного впливу на основні патогенетичні ланки захворювання. Проте питання використання рослинних композицій комплексної дії в клінічній пародонтології вивчено мало. Не досліджено їх вплив на стан неспецифічної резистентності організму, імунного захисту, не розроблено конкретних рекомендацій щодо диференційованого застосування фітозасобів у комплексній терапії ГП, які були б спрямовані на підвищення її клінічної ефективності.

Викладене вище стало підставою для вибору теми даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця і є фрагментом комплексної теми кафедри терапевтичної стоматології «Клініко-експериментальне вивчення особливостей білкового, ліпідного та мінерального обміну в тканинах пародонту при генералізованому пародонтиті та розробка методів корегуючої терапії». Номер державної реєстрації 0197 F 006117. Шифр - ІН 30.00.0033.97.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження було підвищення ефективності комплексного лікування ГП шляхом диференційованого підходу до застосування фітозасобів багатоспрямованої дії.

Для досягнення мети поставлено такі задачі:

1. Визначити потребу міського населення у лікуванні хвороб пародонту за результатами статистичних та клінічних досліджень.

2. Вивчити структуру інтерфазних ядер букального епітелію як показник його бар'єрної функції у хворих на ГП.

3. Дослідити стан антимікробного захисту порожнини рота у хворих на ГП.

4. Обгрунтувати і розробити спосіб диференційованого комплексного лікування ГП з використанням фітозасобів.

5. Оцінити за динамікою клініко-лабораторних показників ефективність застосування вітчизняних фітоконцентратів «Джерело», «Світанок» та фітосорбенту «Вітапектин» у комплексній терапії ГП.

6. Надати практичні рекомендації щодо використання фітозасобів багатоспрямованої дії для лікування ГП та обгрунтувати терміни диспансерного нагляду для даного контингенту хворих.

Об'єкт дослідження - хворі на генералізований пародонтит.

Предмет дослідження - фітозасоби в комплексному лікуванні хворих на генералізований пародонтит.

Методи дослідження. Виходячи з мети та основних задач роботи, проведено статистичні та клініко-лабораторні дослідження з використанням клінічних, цитологічних, цитохімічних, мікробіологічних та імунологічних методів.

Для обґрунтування пошуку ефективних вітчизняних засобів лікування ГП вивчали потребу міського населення у лікуванні хвороб пародонту. Її оцінювали за звертанням на основі аналізу узагальнених статистичних звітів про роботу лікарів-стоматологів (форма 39) міської та районних стоматологічних поліклінік м. Києва за 1994-1998 рр.

Динаміку показників захворюваності на хвороби пародонту вивчали за офіційними статистичними даними (статистичні звіти за формою №20) МОЗ України за період з 1991 до 1998 року. Крім того, для визначення обсягу необхідних лікувально-профілактичних втручань оцінювали стан тканин пародонту за структурою індексу СРІТN (рекомендації ВООЗ, 1984, 1986) у 194 постійних мешканців м. Києва. Клінічне обстеження доповнювали соціологічним дослідженням. Для цього було використано метод скринінг-опитування за анкетою, яка включала дані про зону постійного мешкання, загальний соматичний статус, характер харчування, лікування захворювань пародонту, профілактичні заходи (загальнооздоровчі, спеціальні).

Для визначення основних сучасних чинників, що впливають на ураженість пародонту та потребу в лікуванні, отримані результати порівнювали з офіційними даними, викладеними у «Статистичному щорічнику України за 1998 рік». Вони стосуються динаміки споживання основних продуктів харчування в Україні, рівня захворюваності населення на соматичні хвороби за період з 1991 до 1998 року.

З метою оцінки впливу несприятливих чинників на стан тканин пародонту вивчали бар'єрну функцію епітелію порожнини рота у хворих на ГП. Каріограми букального епітелію оцінювали за характером і ступенем конденсації хроматину (В.Д. Дышловой, 1975) з урахуванням доповнень М.Г. Синиці (1992). Цитологічні дослідження проведено у 66 хворих на ГП та у 37 здорових осіб.

Як показник антимікробного захисту порожнини рота у хворих на ГП досліджували функціональну активність нейтрофільних гранулоцитів з вогнища ураження. Бактерицидну активність нейтрофільних гранулоцитів вивчали за вмістом неферментних катіонних білків за методом В.С. Пігаревського (1979). Цитохімічні дослідження проведено у 98 хворих на ГП та у 20 здорових.

Проведено клініко-лабораторне обстеження та лікування 183 хворих на ГП, яким в комплексній терапії застосовували фітоконцентрати «Джерело», «Світанок» та фітосорбент «Вітапектин». Групи спостереження склали хворі віком від 19 до 44 років. Діагностику захворювань пародонту здійснювали за класифікацією М.Ф. Данилевського (1994). ГП хронічного перебігу діагностовано у 83 хворих, загостреного - у 100 хворих, серед них початковий-І ступінь виявлено у 86 осіб, І-ІІ ступінь - у 97 обстежених.

Стан тканин пародонту оцінювали за загально визнаними рекомендаціями (В.С. Иванов, 1998). Об'єктивними критеріями клінічного перебігу ГП в динаміці лікування слугували показники пародонтальних індексів ПІ, КПІ, CPITN та окремих клінічних тестів: кровоточивість ясен, глибина пародонтальних кишень й інтенсивність гноєвиділення, патологічна рухомість зубів, втрата кісткової тканини.

Для аналізу ефективності комплексної терапії ГП використовували мікробіологічні й імунологічні дослідження. Вивчали ступінь антибактеріальної активності змішаної слини за запропонованим нами методом, який передбачає облік результатів шляхом виміру зони затримки росту індикаторного мікроорганізму Micrococcus lysodeikticus.

Рівень циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) у сироватці крові визначали за допомогою ПЕГ (м.м. 6000) на спектрофотометрі СФ-16 при довжині хвилі 450 нм (Haskova V., Kastik J., Riha L. et al., 1977). Вміст аутоантитіл до тканин кишківника, печінки та ясен оцінювали за реакцією пасивної гемаглютинації за Бойденом (О.Е. Вязов, 1967). Кисеньгенеруючу активність нейтрофільних гранулоцитів визначали за відносною кількістю НСТ-позитивних клітин (Б.С. Нагоев, 1986), активацію пероксидазної системи - за середньоцитохімічним коефіцієнтом (Р.П. Нарциссов, 1970). Вміст секреторного імуноглобуліну А (S IgA) у змішаній слині досліджували за методом радіальної імунодифузії в агарі (Manchini G. et al., 1965).

Для характеристики ступеня вірогідності результатів досліджень застосовували статистичний аналіз з визначенням показника достовірності розбіжностей за критерієм Ст'юдента. Проведення статистичного аналізу здійснювали користуючись пакетом програм MULTIFAC.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що проблему підвищення ефективності комплексного лікування ГП вирішено шляхом патогенетично обгрунтованого диференційованого застосування фітозасобів багатоспрямованої дії «Джерело», «Світанок», «Вітапектин». Встановлено, що вони забезпечують високий клінічний ефект лікування хворих на ГП та сприяють подовженню термінів ремісії.

На основі комплексних клінічних, цитологічних, цитохімічних, імунологічних досліджень розширено уявлення про особливості патогенезу ГП. Показано, що механізм впливу патогенних чинників на тканини пародонту пов'язаний зі станом антибактеріального захисту порожнини рота, місцевого і загального імунітету. Істотним у механізмі розвитку ГП є зниження антибактеріальної активності слини, бактерицидної дії нейтрофільних гранулоцитів, бар'єрної функції епітелію порожнини рота.

Вперше показано, що адекватний антибактеріальний захист порожнини рота, активація імунних механізмів та нормалізація відновних процесів в тканинах пародонту можуть бути досягнуті застосуванням фітозасобів, дія яких спрямована на основні патогенетичні ланки ГП при значному зниженні медикаментозного навантаження, що має велике медико-соціальне значення в сучасних умовах.

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновано патогенетично обгрунтований спосіб комплексного лікування ГП з використанням фітоконцентратів «Джерело», «Світанок» та фітосорбенту «Вітапектин» (рішення Державного комітету України з питань науки та інтелектуальної власності про видачу патенту на винахід по заявці №99063646 від 29.06.1999 р.), що дозволило поліпшити ефективність лікування, скоротити його терміни та зменшити медикаментозне навантаження на організм хворого.

На основі клініко-лабораторних досліджень розроблено практичні рекомендації щодо диференційованого застосування названих фітозасобів у комплексному лікуванні хворих на ГП залежно від характеру перебігу та тяжкості патологічного процесу в тканинах пародонту.

Запропоновано й апробовано простий інформативний спосіб визначення ступеня антибактеріальної активності біологічної рідини (рішення Державного комітету України з питань науки та інтелектуальної власності про видачу патенту на винахід по заявці №99126865 від 16.12.1999 р.).

Розроблені способи комплексного лікування ГП з використанням фітозасобів та визначення ступеня антибактеріальної активності біологічної рідини впроваджено в стоматологічній поліклініці МОЗ України при НМУ ім. О.О. Богомольця, міській стоматологічній поліклініці м. Івано-Франківська.

Матеріали дисертації з питань патогенезу, лікування і профілактики захворювань пародонту використовуються у навчальному процесі кафедр терапевтичної стоматології НМУ ім. О.О. Богомольця та Івано-Франківської медичної академії.

Результати статистичних досліджень використано при розробці облікових статистичних форм з питань стоматології Центром медичної статистики МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проаналізовано наукову літературу з обраної теми, деталізовано мету і завдання роботи, розроблено програму дослідження. Самостійно проведено статистичні, соціологічні, клінічні, лабораторні, цитологічні дослідження, аналіз отриманих даних, наукове обгрунтування результатів і написання дисертації. Дисертантом здійснювалося комплексне обстеження й лікування хворих на ГП.

Імунологічні дослідження проведено разом із співробітниками відділу експериментальної та клінічної імунології Науково-дослідного лабораторного центру НМУ ім. О.О. Богомольця за участю старшого наукового співробітника К.Г. Гаркавої; мікробіологічні дослідження - зі співробітниками кафедри мікробіології та епідеміології Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика під керівництвом професора І.П. Білька; обгрунтування та вибір фітокомпозицій багатоспрямованої дії - зі співробітниками кафедри фармхімії та фармакогнозії КМАПО ім. П.Л. Шупика під керівництвом професора О.М. Гриценко.

Автором за темою дисертації опубліковано 2 самостійні роботи та 5 у співавторстві (4 - у фахових виданнях). У наукових публікаціях, які були підготовлені у співавторстві з А.М. Політун, О.П. Мощичем, О.М. Гриценко, В.С. Пилипчук, дисертантові належать клініко-лабораторні дослідження та аналіз ефективності фітозасобів у комплексному лікуванні ГП. У наукових публікаціях спільно з А.М. Політун, М.Г. Кравчук здобувачу належить обгрунтування методик дослідження, проведення клінічних досліджень, аналіз отриманих результатів. Отримано рішення про видачу 2 патентів на винаходи у співавторстві з А.М. Політун, О.М. Гриценко, Л.Б. Пилипчук, І.П. Білько з рівною часткою науково-практичної участі кожного.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, що включені до дисертації, оприлюднено на науково-практичній конференції КДІУЛ (Київ, 1995), підсумковій науково-практичній конференції Київської медичної академії післядипломної освіти (Київ, 1997), першій науково-практичній конференції «Біосорбційні методи і препарати в профілактичній та лікувальній практиці» (Київ, 1997), науково-практичній конференції, присвяченій 80-річчю заснування КМАПО ім. П.Л. Шупика (Київ, 1998), науково-практичній конференції Науково-дослідного лабораторного центру НМУ ім. О.О. Богомольця (Київ, 1999), І (VIII) з'їзді Асоціації стоматологів України (Київ, 1999).

Апробацію дисертації проведено на спільному засіданні кафедр стоматологічного профілю та апробаційної ради «Стоматологія» НМУ ім. О.О. Богомольця.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 наукових праць, в тому числі 4 у виданнях, рекомендованих ВАК України (1 - одноосібна, 3 - у співавторстві). Інші публікації - у наукових збірниках, тезах конференцій, з'їздів. Отримано рішення про видачу двох патентів України на винаходи.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, огляду літератури, 3 розділів власних досліджень, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 173 сторінки. Робота ілюстрована 15 рисунками та 23 таблицями. Список використаних джерел літератури включає 309 найменувань, в тому числі 110 іноземних авторів.

Основний зміст роботи

пародонт хвороба рот антимікробний

Результати дослідження. Результати аналізу узагальнених статистичних звітів лікарів-стоматологів київської міської та районних стоматологічних поліклінік за останні п'ять років показують, що у загальній структурі стоматологічних захворювань, діагностованих за звертанням, хвороби пародонту не перевищують 15%.

Визначені нами стандартизовані показники свідчать, що поширеність хвороб пародонту серед населення м. Києва з 1991 по 1998 р. зросла з 94 до 115 випадків на 1000 оглянутих. Математичні розрахунки показують, що стоматологічна захворюваність щорічно зростала на 12 випадків на 1000 населення, а хвороби пародонту - на 2 випадки на 1000 чоловік. Це досить значні темпи зростання.

Результати стоматологічного обстеження киян за методикою ВООЗ виявили захворювання пародонту у 82,47±4,92% при середній інтенсивності ураження 3,69 секстанта на 1 обстеженого. Серед 19-20-річних обстежених захворювання пародонту констатовано у 73,07±4,24%, серед 35-44-річних - у 88,78±5,87%. Інтенсивність ураження тканин пародонту з віком зростає (3,18 секстанта у молодих, 4,02 секстанта у обстежених
35-44 років).

Визначення потреби міського населення у лікуванні хвороб пародонту за структурою індексу CPITN виявило, що комплексного лікування потребують 45,67% обстежених віком 35-44 років.

Така широка розповсюдженість хвороб пародонту обумовлена різними причинами, серед яких важливе значення має якість харчування.

На основі офіційних даних, викладених у статистичному щорічнику України, нами проаналізовано якість харчування сучасного населення за останні вісім років. Виявлено різке збіднення харчового раціону на протеїн (на 29%), кальцій (на 37%), тіамін (на 22%), рибофлавін (на 34%). Установлено зворотний зв'язок між зниженням споживання населенням макро- і мікроелементів та зростанням захворюваності населення на хвороби пародонту. Встановлено, що корелятивний зв'язок між частотою хвороб пародонту і кількістю споживання людиною кальцію є дуже сильним і зворотним: r= -0,904, t=7,14; p<0,01.

Одним з можливих механізмів розвитку патологічних змін тканин пародонту є зниження імунітету. Відомо, що геном соматичних клітин є надто чутливим до дії екзогенних та ендогенних чинників. Нами виявлено зниження функціональної активності генетичного апарату клітин букального епітелію у хворих на ГП. Установлено зменшення кількості морфологічно незмінених ядер порівняно зі здоровими. Найбільш суттєвою ознакою змін ядер епітелію при пародонтиті є збільшення їх кількості з деструктивним хроматином, зокрема у хворих з загостреним перебігом ГП (15,21±1,22% при 4,65±0,36% у здорових; p<0,001).

Зменшення кількості структурно повноцінних ядер свідчить про порушення біосинтетичних процесів у соматичних клітинах, а зростання кількості ядер з деструктивним хроматином є свідченням глибини дистрофічно-запального процесу в тканинах пародонту.

Важливу роль у формуванні резистентності тканин до ушкодження відіграють механізми місцевого неспецифічного захисту, серед яких провідна роль належить лейкоцитам (А.И. Маянский, Д.Н. Маянский, 1989). Результати проведених цитохімічних досліджень показали, що у хворих на ГП знижується як позаклітинна, так і внутрішньоклітинна бактерицидна активність нейтрофільних гранулоцитів, які містяться в пародонтальних кишенях. У хворих з хронічним перебігом хвороби позаклітинна бактерицидна активність катіонних білків лейкоцитів знижується до 58,34±5,04% при 86,26±6,10% у здорових (p<0,001). У разі загостреного перебігу пародонтиту позаклітинна бактерицидна активність лейкоцитів знижується порівняно з такою у здорових до 34,18±3,07% (p<0,001), внутрішньоклітинна - до 22,08±1,96% (p<0,001). Дефекти захисної функції нейтрофільних гранулоцитів значно поглиблюються у міру прогресування захворювання. Слід відзначити, що у 78,9% спостережень, за даними цитохімічних досліджень, фагоцитоз у разі загостреного перебігу ГП був незавершеним.

Широке розповсюдження хвороб пародонту, значні темпи його зростання за останні роки на тлі різкого погіршення умов життя населення, особливо якості харчування, зниження активності систем захисту організму обгрунтовують доцільність пошуку ефективних, простих і дешевих вітчизняних засобів фітолікування.

Фітоконцентрат «Джерело» (ТУ У 23732912.002-99) містить біологічно активні сполуки, які чинять антимікробну та противірусну дії, має антиоксидантні властивості, регулює клітинний і гуморальний імунітет (О.П. Мощич, О.М. Гриценко, В.С. Пилипчук, 1998). До складу композиції входять екстракти з двадцяти шести лікарських рослин, у тому числі таких відомих своїми імуномодулюючими та адаптогенними властивостями як ехінацея пурпурова, родіола рожева, солодка гола тощо.

Фітоконцентрат «Світанок» (ТУ У 23732912.001-99) є високоефективним гепатопротектором. До його складу входять екстракти, що містять гіркоти з коріння і кореневищ кульбаби, аїру, цикорію, листя трилисника водяного, трави полину, золототисячника тощо, які стимулюють секрецію травних соків, посилюють детоксикаційну функцію печінки. Інші компоненти, що входять до складу фітоконцентрату, містять флавоноїди і похідні оксикоричної кислоти, які стабілізують мембрани гепатоцитів, чинять жовчогінну дію, є активними антиоксидантами (А.Д. Гордиенко, 1990). Детоксикаційні властивості композиції підсилюються екстрактами хвоща польового, чистотілу та кореня барбарису.

Фітосорбент «Вітапектин» (ТУ У 21548334.001-99) має у своєму складі флавоноїд кверцетин, аскорбінову кислоту, фруктовий пектин, що визначає його протизапальну, антиоксидантну, мембраностабілізуючу, імуномодулюючу та детоксикуючу дію. Наявність пектину і аскорбінової кислоти забезпечують лікувальній суміші стабільність, структуризацію та підвищену біодоступність, в результаті чого імуностимулююча дія кверцетину зростає у 10 разів, що підсилює терапевтичну ефективність фітосорбенту (О.М. Гриценко, 1990; Н.П. Максютина, 1998, 1999).

Залежно від проведеного лікування хворих на ГП розподілили на 2 групи: основну (130 хворих) і контрольну (53 хворих). Комплексне лікування хворих контрольної групи складалось із загально визнаних в клінічній пародонтології методів базисної терапії, в тому числі ортопедичних, хірургічних за показаннями. Для місцевої протизапальної терапії використовували пасту, що містить мефенаміна натрієву сіль. Вибір препарату базувався на комплексній дії останнього (протизапальна, знечулююча, стимулювання репаративної регенерації). Як загальнозміцнюючий засіб хворим цієї групи призначали полівітаміномінеральний комплекс.

Комплексне лікування хворих основної групи здійснювали з використанням фітоконцентратів «Джерело», «Світанок» та фітосорбенту «Вітапектин». Схема місцевого лікування включала ультразвукове видалення назубних відкладень, усунення травмуючих чинників, за показаннями - хірургічні втручання. Фітоконцентрат «Джерело» застосовували у вигляді зрошень, аплікацій на ясна та інстиляцій в пародонтальні кишені. З цією метою фітоконцентрат використовували з розрахунку 20 крапель на 2 столові ложки води. У разі загостреного перебігу ГП фітозасіб «Джерело» застосовували у формі гелю з біосорбентом «Вітапектин». Гель готували ex tempore з розрахунку 20 крапель фітоконцентрату, 2 г «Вітапектину», 10 мл води.

Залежно від загального лікування хворих основної групи розподілили на 2 підгрупи. Хворим 1-ої підгрупи (64 особи) для прийому всередину призначали фітоконцентрат «Джерело» по 25 крапель на 2 столові ложки води 2 рази на день за 40 хвилин до прийому їжі протягом 3-4 тижнів. Хворим 2-ої підгрупи (66 осіб), крім фітоконцентрату «Джерело», для прийому всередину призначали фітозасіб «Світанок» по 25 крапель на 2 столові ложки води за 20 хвилин до прийому їжі тричі на день протягом 3-4 тижнів. Професійні гігієнічні заходи та загальне лікування повторювали через півроку.

Ефективність комплексного лікування ГП із застосуванням фітозасобів багатоспрямованої дії оцінювали за динамікою клінічних критеріїв, цитологічних, мікробіологічних та імунологічних тестів безпосередньо після лікування та у віддалені терміни (6, 12-18 місяців).

Аналіз отриманих результатів виявив позитивний вплив комплексного лікування ГП у хворих як основної, так і контрольної груп.

Одним із критеріїв ефективності лікування є скорочення його термінів. Слід відзначити, що у хворих основної групи перші ознаки регресу запальних явищ відмічено через 2-3 сеанси. Середня тривалість лікування хворих основної групи 1-ої підгрупи складала 7,7±1,02 сеанса, 2-ої підгрупи - 7,2±0,98 сеанса; контрольної групи - 10,2±1,08 сеанса. У разі загостреного перебігу ГП середня тривалість лікування у хворих основної групи 1-ої підгрупи складала 8,9±0,72 сеанса, 2-ої підгрупи - 8,6±0,46 сеанса, контрольної - 12,3±1,05 сеанса. У хворих з хронічним перебігом ці терміни відповідно складали 6,3±0,96 дня, 5,8±0,72 дня і 8,1±1,12 дня.

Висока клінічна ефективність застосування фітозасобів у комплексному лікуванні ГП підтверджена також динамікою індексних і провідних клінічних показників.

У хворих 1-ої підгрупи основної групи індекс ПІ після лікування знизився з 2,70±0,14 бала до 0,98±0,06 бала (p<0,001). Істотно знизився індекс КПІ (0,46±0,04 бала - після лікування, 4,18±0,34 бала - до лікування; p<0,001), а порівняно з результатами, отриманими в контрольній групі, його середнє значення менше майже у 5 разів. У хворих 1-ої підгрупи основної групи значно зменшується глибина пародонтальних кишень (3,86±0,10 мм - до лікування; 2,32±0,18 мм після лікування), практично зникає гноєвиділення (1,40±0,10 - до лікування, 0,08±0,005 - після лікування; p<0,001).

Позитивну динаміку клінічних показників комплексного лікування ГП початкового-І ступеня та І-ІІ ступеня отримано також у хворих 2-ої підгрупи основної групи. Індекс ПІ у хворих цієї підгрупи після лікування знизився з 2,86±0,22 бала до 1,02±0,08 бала (p<0,001), індекс КПІ - з 4,28±0,32 бала до 1,46±0,12 бала (p<0,001). Глибина пародонтальних кишень після лікування знижується до 2,48±0,12 мм з 4,02±0,08 мм до лікування (p<0,001), гноєвиділення - до 0,12±0,009 з 1,56±0,12 до лікування (p<0,001).

Оцінка безпосередніх результатів комплексного лікування ГП початкового-І ступеня, І-ІІ ступеня свідчить про ефективність запропонованого методу комплексного лікування у хворих як з хронічним, так і з загостреним перебігом хвороби. У хворих 1-ої підгрупи з хронічним перебігом ГП індекс ПІ після лікування знизився до 0,94±0,08 бала проти 2,62±0,21 бала до лікування (p<0,001); індекс КПІ - до 0,38±0,03 бала проти 4,02±0,32 бала до лікування (p<0,001), індекс CPITN - до 0,46±0,04 секстанта проти 3,08±0,28 секстанта до лікування (p<0,001). Така ж закономірність відмічається й при аналізі цих показників у хворих на ГП загостреного перебігу. Після закінчення комплексного лікування істотно знижуються індекси ПІ до 1,02±0,12 бала (p<0,001); КПІ - до 0,54±0,04 бала (p<0,001) та CPITN - до 0,58±0,04 секстанта (p<0,001).

Подібні результати отримано також у хворих 2-ої підгрупи. Індекс ПІ у разі хронічного перебігу ГП знизився з 2,72±0,22 бала до 0,98±0,08 бала, КПІ - з 4,12±0,28 бала до 1,34±0,12 бала (p<0,001), CPITN - з 3,92±0,32 секстанта до 1,28±0,10 секстанта (p<0,001). У хворих із загостреним перебігом названі індекси лікування відповідно становили 1,06±0,09 бала, p<0,001, 1,58±0,14 бала (p<0,001), 1,40±0,12 секстанта (p<0,001). Фітотерапія є ефективною в усуненні гноєвиділення із пародонтальних кишень. Цей показник у хворих 2-ої підгрупи при хронічному перебігу ГП після лікування складав 0,10±0,009 проти 1,42±0,11 до лікування (p<0,001); при загостреному - 0,14±0,01 проти 1,60±0,12 до лікування (p<0,001).

Цитологічне дослідження вмісту пародонтальних кишень після комплексного лікування у хворих основної групи виявило достовірне зменшення ступеня обсіменіння мікроорганізмами пародонтальних кишень, відсутність умовно патогенної флори - дріжджоподібних грибів, ротових трихомонад. Це може бути пов'язано не лише з антимікробною дією фітоконцентратів, а й з нормалізацією біоценозу порожнини рота за рахунок підвищення її захисних властивостей.

Проведені дослідження показали, що отриманий клінічний ефект комплексного лікування ГП з використанням фітозасобів підтверджувався також позитивною динамікою імунологічних тестів, хоча і неоднозначною у різних групах спостереження.

У хворих 1 підгрупи основної групи після закінчення комплексного лікування відмічено зниження рівня аутоантитіл до тканин ясен, печінки, кишківника, суттєво підвищується функціональна активність нейтрофільних гранулоцитів периферичної крові. Середнє значення титру аутоантитіл до тканин печінки знизилось з 5,1±0,28 ум. од. до 3,9±0,39 ум. од. після лікування (p<0,001), до тканин ясен - з 4,2±0,18 ум. од. до 2,4±0,28 ум. од. після лікування (p<0,001).

Істотний вплив комплексної фітотерапії на стан тканин пародонту демонструють результати лікування хворих 2-ої підгрупи основної групи. Після лікування отримано зниження рівня аутоантитіл до тканин ясен, печінки, кишківника. Суттєво зростала функціональна активність нейтрофільних гранулоцитів периферичної крові. Причому, титр аутоантитіл до тканин печінки після лікування знижувався майже в 1,7 рази, до тканин кишківника в 1,3 рази. Істотно знижувався також рівень аутоантитіл до тканин ясен (2,6±0,32 ум. од. порівняно з 4,5±0,42 ум. од. до лікування; p<0,001). Показник ЦІК до лікування у хворих 2 підгрупи становив 0,150±0,006 од. екст. після лікування 0,088±0,002 (p<0,001). У 1,6 рази зростала функціональна активність нейтрофілоцитів периферичної крові. Наведені дані свідчать, що у хворих на ГП застосування фітозасобів адаптогенної та імунокоригуючої дії призводить як до стабілізації запально-деструктивного процесу в тканинах пародонту, так і до загальнооздоровлюючого ефекту, що сприяє підвищенню захисних властивостей організму.

Комплексне лікування ГП впливало на динаміку зміни вмісту S IgA у змішаній слині хворих усіх груп спостереження. У хворих контрольної групи вміст S IgA після лікування зростав, але не досягав меж контролю і суттєво не відрізнявся після лікування, (p>0,05). У хворих основної групи рівень S IgA в слині після лікування суттєво підвищувався (p<0,001), що може розцінюватись як активація неспецифічних чинників захисту порожнини рота.

Комплексна терапія ГП як традиційним методом, так і з використанням фітозасобів приводить до зростання антибактеріальної активності слини, але ступінь її відрізняється в окремих групах. У хворих контрольної групи показники зони затримки росту індикаторного мікроорганізму до лікування відповідали слабкому ступеню, а після лікування - нижній межі середнього ступеня активності. В основній групі середній показник зони затримки росту індикаторного мікроорганізму у хворих 1-ої та 2-ої підгрупи після лікування зростав із слабкого ступеня до високого (відповідно 9,4±0,6 мм, 7,5±0,7 мм до лікування і 16,9±1,3 мм, 18,7±1,5 мм після лікування; p<0,001). У разі застосування фітоконцентратів «Джерело» і «Світанок» антибактеріальна активність слини зростала майже у 2,5 рази, в той же час лікування з використанням тільки «Джерела» підвищує цей показник у 1,8 рази.

Проведене лікування у хворих 1-ої підгрупи у разі загостреного перебігу ГП сприяло зростанню антибактеріальної активності у 2,2 рази, у разі хронічного - у 1,5 рази.

У хворих 2-ої підгрупи із загостреним перебігом ГП антибактеріальна активність слини після комплексного лікування зростала у 2,6 рази, а із хронічним - у 2,4 рази. Ці дані показують, що поєднане застосування фітоконцентратів «Джерело» та «Світанок» потенціює кінцевий результат як при хронічному, так і при загостреному перебігу захворювання.

Аналіз віддалених результатів комплексного лікування хворих на ГП з використанням фітозасобів показав, що виражена тенденція до тривалої клініко-рентгенологічної стабілізації спостерігається у разі місцевого і внутрішнього застосування фітокомпозицій багатоспрямованої дії. Найкращі результати отримано у хворих 2-ї підгрупи основної групи. Через 12-18 місяців після лікування частка хворих з клініко-рентгенологічною стабілізацією патологічного процесу в пародонті порівняно з контрольною вище на 28,5%.

Результати імунологічного дослідження показали, що у хворих контрольної групи через 6 місяців після лікування основні показники (титр аутоантитіл до тканин печінки, кишківника, ясен, рівень циркулюючих імунних комплексів) наближалися до вихідних значень перед лікуванням (p>0,05). У хворих 1-ої підгрупи основної групи через 6 місяців після лікування імунні показники істотно не відрізнялися від рівня, отриманого після закінчення лікування. Через 12 місяців у цих хворих було виявлено зростання титру аутоантитіл до тканин печінки і кишківника. На низькому рівні зберігався титр аутоантитіл до тканин ясен (2,9±0,18 ум. од. при 4,6±0,18 ум. од. у контрольній групі, p<0,001 та 4,2±0,18 ум. од. до початку комплексної терапії; p<0,001).

У хворих 2-ої підгрупи основної групи через 6 місяців після лікування істотно не змінюються титри аутоантитіл до тканин печінки, ясен а також суттєво не відрізняється від безпосередніх результатів після лікування вміст S IgA у змішаній слині та її антибактеріальна активність. Через 12 місяців у хворих цієї групи відмічається тенденція до зниження S IgA у змішаній слині та ступеня її антибактеріальної активності. Отже, отримані результати свідчать про ефективність комплексної терапії ГП з включенням фітозасобів багатоспрямованої дії та стійкість ремісії протягом 12-18 місяців як за клінічними, так і імунологічними критеріями.

Багатокомпонентний склад фітоконцентратів «Джерела», «Світанка» та «Вітапектину» забезпечує їх лікувальний вплив на основні патогенетичні ланки ГП. Завдяки різнобічній протизапальній дії «Джерела» усувається набряк тканин пародонту, підвищена проникність мікросудин, зростає стійкість стінок капілярів, що підтверджується суттєвим зменшенням індексів ПІ, кровоточивості ясен, глибини пародонтальних кишень. Антибактеріальна дія «Джерела» призводить до відновлення мікробного біоценозу пародонтальних кишень, усунення гноєвиділення з них. Цей ефект значно зростає у разі поєднаного застосування «Джерела» і фітосорбенту «Вітапектин». Завдяки властивостям сорбента зростає дренуючий, дезінтоксикаційний ефект суміші. Наявність у його складі кверцетину, аскорбінової кислоти, з одного боку, підсилює нормалізуючий вплив на мікроциркуляцію пародонту, з іншого боку, забезпечує виражену антиоксидантну дію, антигіпоксичний та ранозаживляючий ефекти, що проявляється суттєвим покращанням комплексних пародонтальних індексів. Важливим лікувальним компонентом композиції є наявність глюкози, яка сприяє нормалізації порушеного при пародонтиті енергообміну. Поєднання місцевого застосування фітозасобів з внутрішнім їх прийомом надає загальнооздоровчий ефект, сприяє підвищенню захисних властивостей організму і обумовлює позитивну динаміку імунних показників, що в цілому створює сприятливі умови для збереження тривалої клініко-рентгенологічної стабілізації патологічного процесу в тканинах пародонту. Це дозволяє рекомендувати названі фітозасоби для впровадження в стоматологічну практику.

Висновки

1. Проблема лікування хворих на ГП є актуальною, оскільки ефективність сучасної загальноприйнятої терапії знижується через розвиток резистентності до медикаментів, появу ускладнень та рецидивів, нестійкість клініко-рентгенологічної ремісії. Поставлене в роботі питання підвищення ефективності лікування ГП вирішується шляхом використання патогенетично обгрунтованих фітозасобів як компонента комплексної терапії, що дозволяє в умовах зменшення медикаментозного навантаження на організм хворого досягти стійкої клінічної ремісії.

2. Стоматологічне обстеження киян виявило високу розповсюдженість захворювань пародонту серед дорослого населення (88,78%), значні темпи її зростання, залежність від якості харчування, наявності соматичних захворювань. За структурою індексу CPITN 45,67% обстежених вікової групи 35-44 років потребують комплексного лікування захворювань пародонту.

3. Важливою ланкою патогенезу ГП є зниження антибактеріального захисту тканин пародонту, бар'єрної функції епітелію порожнини рота, що підтверджується зміною структурної організації інтерфазних ядер букального епітелію, зниженням антибактеріальної активності слини, бактерицидної дії катіонних білків нейтрофільних гранулоцитів з вогнища ураження. Це необхідно враховувати як при виборі засобів лікування, так і визначенні оптимальних профілактичних заходів.

4. Об'єктивізація та інформативність способу визначення ступеня антибактеріальної активності слини як діагностичного й прогностичного критерію при ГП досягається шляхом виміру зони затримки росту індикаторного мікроорганізму Micrococcus lysodeikticus, діаметр якої від 1 мм до 9 мм відповідає слабкому, від 10 мм до 15 мм - середньому, понад 15 мм - високому ступеню активності.

5. Комплексне лікування ГП з використанням рекомендованих фітозасобів показано хворим з початковим-І ступенем та І-ІІ ступенем захворювання. У разі хронічного перебігу фітоконцентрат «Джерело» як компонент комплексної терапії застосовують у вигляді зрошень, аплікацій та інстиляцій. При загостреному перебігу в пародонтальні кишені вводять екстемпоральний гель із фітоконцентрату та фітосорбенту «Вітапектин» в поєднанні з внутрішнім прийомом фітозасобів («Джерело», «Світанок»). Протизапальні, антибактеріальні, детоксикуючі, антиоксидантні, антигіпоксичні, імунокоригуючі властивості фітозасобів забезпечують ефективні безпосередні клінічні результати, які супроводжуються позитивними імунологічними змінами.

6. Поліпшення результатів комплексного лікування ГП із застосуванням фітозасобів багатоспрямованої дії досягається збереженням клініко-рентгенологічної стабілізації патологічного процесу в тканинах пародонту у віддалені терміни, що підтверджується динамікою клініко-лабораторних та імунологічних показників.

7. З метою вторинної профілактики і подовження термінів ремісії хворим на ГП рекомендується:

· внутрішній прийом фітозасобів за розробленою схемою;

· постійне коригування харчового раціону за вмістом кальцію, мікроелементів, вітамінів, білків;

· зрошення порожнини рота фітоконцентратом «Джерело»;

· гігієнічний догляд за порожниною рота.

Запропоновані фітоконцентрати не дають побічних ефектів, доступні для широких верств населення і можуть бути рекомендовані для застосування в комплексної терапії ГП.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Гужевська Н.С. Клініко-імунологічне обгрунтування застосування фітопрепаратів в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту // Вісник стоматології. - 1999. - №3. - С. 14-15.

2. Гужевська Н.С., Політун А.М., Мощич О.П., Гриценко О.М. Регулятори порушень метаболізму та імунітету в комплексній терапії генералізованого пародонтиту // Ліки. - 1999. - №3-4. - С. 136-139.

3. Политун А.М., Кравчук М.Г., Гужевская Н.С. Структура интерфазных ядер букального эпителия как показатель его барьерной функции при генерализованном пародонтите // Современная стоматология. - 1999. - №4 (8). - С. 23-26.

4. Пастушенко С.Г., Туревська В.Д., Гужевська Н.С. Захворюваність населення м. Києва у зв'язку із впливом несприятливих чинників навколишнього середовища // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика по закінчених та перехідних НДР за 1990-1996 роки. - К., 1997. - С. 494-495.

5. Політун А.М., Гужевська Н.С. Стан антимікробного захисту порожнини рота у хворих на катаральний гінгівіт і генералізований пародонтит // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика по закінчених та перехідних НДР за 1990-1996 роки. - К., 1997. - С. 524-525.

6. Мощич О.П., Гриценко О.М., Гужевська Н.С., Пилипчук В.С. Можливості використання лікувальних рослинних концентратів в терапевтичній практиці // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - К., 1998. - Вип. 7, кн. 2. - С. 784-791.

Размещено на Allbest.ru