Лікування сифілісу у вагітних пеніциліном G і бензатинпеніциліном з урахуванням форми захворювання і фармакотерапевтичних властивостей препаратів
Фактори, що сприяють інфікуванню сифілісом вагітних жінок. Лікування вагітних, хворих на сифіліс, пеніциліном G і бензатинпеніциліном на підставі вивчення концентрації пеніциліну в сироватці крові методом високоефективної рідинної хроматографії.
| Рубрика | Медицина |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 31.01.2014 |
| Размер файла | 62,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
Інститут дерматологІЇ та венерологІЇ
УДК 618.3-06: 616.972-097-08-036.8-085.334
Лікування сифілісу у вагітних пеніциліном G і бензатинпеніциліном з урахуванням форми захворювання і фармакотерапевтичних властивостей препаратів
14.01.20 - шкірні та венеричні хвороби
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
ГУБЕНКО ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА
Харків - 2000
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті дерматології та венерології АМН України.
Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Мавров Генадій Іванович, Інститут дерматології та венерології АМН України, завідуючий відділом венерології.
Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Радіонов Володимир Григорович, Луганський державний медичний університет МОЗ України, завідуючий кафедрою шкірних та венеричних хвороб;
кандидат медичних наук, доцент Дунаєва Галина Олексіївна, Харківська державна медична академія післядипломної освіти МОЗ України, доцент кафедри дерматовенерології.
Провідна установа: Нацiональний медичний унiверситет iм. акад. О.О. Богомольця МОЗ України, кафедра шкірних та венеричних хвороб з курсом проблем СНІДу, м. Київ.
Захист відбудеться “27” грудня 2000 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.603.01 при Інститутi дермато-логiї та венерологiї АМН України за адресою: 61057, м. Харкiв, вул. Чернишевського, 7/9.
З дисертацiєю можна ознайомитися в бiблiотецi Інституту дерматологiї та венерологiї АМН України за адресою: 61057 м.Харкiв, вул.Чернишевського, 7/9.
Автореферат розiсланий “23” листопада 2000 р.
Вчений секретар спецiалiзованої вченої
ради, кандидат медичних наук Г.М.Бондаренко
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Сифіліс залишається однією з найважливіших проблем охорони здоров'я в Україні. Особливу стурбованість викликає ріст сифілітичної інфекції серед вагітних жінок. Неадекватне лікування таких пацієнток підвищує ризик народження неповноцінних дітей, що є загрозою здоров'ю нації [Калюжна Л.Д. і співавт., 1997; Савчак В.І. і співавт., 1997; Мавров Г.І., 1999; Дерев'янко Л.А., 2000]. Існують труднощі у трактуванні клінічних і серологічних проявів сифілісу у вагітних, недостатньо вивчені зміни у плода, викликані сифілітичною інфекцією. Існуючі методи лікування вагітних, хворих на сифіліс, не завжди приводять до бажаних результатів. Тому необхідно розробляти нові методи терапії сифілітичної інфекції у вагітних із застосуванням препаратів пеніцилінового ряду нового покоління з урахуванням особливостей захворювання у даної групи пацієнток.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є фрагментом планової науково-дослідної роботи Інституту дерматології та венерології АМН України: ОК 08.00 «Вплив сифілісу, сечостатевого хламідіозу і мікоплазмозу на репродуктивну функцію: епідеміологія, клініка, патогенез, діагностика, лікування і профілактика безплідності і невиношування вагітності, що позв'язані з венеричними інфекціями» (№ державної реєстрації 0100V001040). Здобувач є відповідальним виконавцем названої теми. Дисертантом самостійно виконано фрагмент планової науково-дослідної роботи Інституту дерматології та венерології АМН України, присвячений вивченню впливу сифілітичної інфекції на перебіг і результат вагітності та розробці нового методу лікування сифілісу в таких пацієнток.
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження - розробити новий метод лікування вагітних, хворих на сифіліс, пеніциліном G у комбінації з бензатинпеніциліном з урахуванням епідеміологічних, клініко-серологічних особливостей захворювання і фармакотерапевтичних властивостей препаратів.
Для досягнення наміченої мети були поставлені наступні задачі:
1. З'ясувати медичні та соціальні фактори, що сприяють інфікуванню сифілісом вагітних жінок.
2. Вивчити клінічні та серологічні особливості прояву сифілісу у вагітних.
3. Визначити вплив сифілітичної інфекції на перебіг і результат вагітності.
4. Розробити методику лікування вагітних, хворих на сифіліс, пеніциліном G і бензатинпеніциліном на підставі вивчення концентрації пеніциліну в сироватці крові методом високоефективної рідинної хроматографії.
5. Проаналізувати найближчі й віддалені результати лікування (еволюцію клінічних проявів, негативацію серологічних реакцій, завершення вагітності і пологів для матері і плода).
6. Запропонувати рекомендації для практичної охорони здоров'я по лікуванню сифілісу у вагітних жінок.
Об'єкт дослідження: вагітні жінки, хворі на сифіліс.
Предмет дослідження: клініко-серологічні та епідеміологічні особливості сифілісу у вагітних; концентрація пеніциліну в сироватці крові; найближчі та віддалені результати лікування.
Методи дослідження: епідеміологічні - аналіз медичних і соціальних факторів поширення захворювання сифілісом вагітних; клінічні - постановка діагнозу, виявлення ускладнень перебігу вагітності, контроль ефективності лікування; серологічні (КСР, РІФ-200, РІФ-абс, РІБТ) - підтвердження діагнозу, виявлення особливостей серологічних реакцій, контроль ефективності лікування; ультразвукове дослідження - виявлення ознак внутрішньоутробного інфікування плода; високоефективна рідинна хроматографія - визначення концентрації пеніциліну в сироватці крові; статистичні методи обробки отриманих результатів - оцінка вірогідності і визначення кореляційних зв'язків між отриманими результатами.
Наукова новизна отриманих результатів. Показано, що значна частина вагітних, хворих на сифіліс, звертається в жіночу консультацію з великим запізненням (у другому - третьому триместрі) чи не звертається взагалі. Виявлено перевагу латентних форм сифілісу, низькі титри антитіл у реакції Вассермана, високу частоту суперечливих результатів серологічних реакцій. Встановлено, що вагітність у жінок, хворих на сифіліс, протікає з патологією у половини таких пацієнток. Анемія, погроза переривання вагітності, токсикози - найбільш часті ускладнення. При ультразвуковому дослідженні в кожної третьої вагітної, хворої на сифіліс, виявлені ознаки внутрішньоутробного інфікування плода (розширення шлуночкової системи мозку, гепатомегалія, гастромегалія, пієлоектазія, підвищена ехогенність ендотелію судин внутрішніх органів, внутрішньоутробна затримка розвитку плода, плацентити). На підставі вивчення концентрації пеніциліну в сироватці крові за допомогою високоефективної рідинної хроматографіі розроблено новий метод лікування сифілісу у вагітних пеніциліном G і бензатинпеніциліном, показано, що при лікуванні цим методом створюється висока концентрація пеніциліну в сироватці крові.
Практична значимість отриманих результатів. Визначено епідеміологічні, клінічні та серологічні особливості сифілісу у вагітних, які допоможуть правильно встановити діагноз і призначити адекватне лікування. Запропоновано ефективний метод лікування сифілісу у вагітних, який відрізняється гарною переносимістю і зручністю в застосуванні. Отримані дані дозволять поліпшити медичну допомогу вагітним, хворим на сифіліс, що сприятиме народженню здорових дітей у таких пацієнток.
Розроблений метод лікування вагітних, хворих на сифіліс, впроваджено в роботу клініки Інституту дерматології та венерології АМН України; республіканського ШВД Автономної республіки Крим; Харківського, Дніпропетровського, Донецького, Тернопільського обласних ШВД; кафедр шкірних та венеричних хвороб Донецького і Запорізького медичних університетів.
Декларація особистого внеску дисертанта. Дисертантом самостійно проведено аналіз наукових публікацій, розроблено план і підібрано методи досліджень. За період з 1996 по 1999 р.р. автором особисто проведено клініко-лабораторне обстеження і лікування 155 вагітних, хворих на сифіліс. Проведено аналіз амбулаторних карт 70 дітей, народжених від цих матерів. У всіх інструментальних, лабораторних дослідженнях автор брала безпосередню участь. Статистична обробка даних і наукові висновки зроблені автором.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень були повідомлені на засіданнях Харківських обласних товариств дерматовенерологів (1998, 1999), акушерів-гінекологів (1997, 1998, 1999); науково-практичній конференції дерматовенерологів у м.Дніпропетровську (1998); науково-практичній конференції «Актуальні проблеми діагностики, лікування і профілактики сифілісу у вагітних і дітей» (Луганськ, 1999); національній науково-практичній конференції "Захворювання, що передаються статевим шляхом, в Україні" (Київ, 1998); VII з'їзді дерматовенерологів України (Київ, 1999).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 наукових праць (5 з них в моноавторстві): 5 статей у журналах, визнаних ВАК України як наукові фахові видання, 3 статті в науково-практичних збірниках, 1 тези. Виданий інструктивно-методичний посібник для дерматовенерологів і акушерів-гінекологів “Лікування сифілісу у жінок у другій половині вагітності”.
Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, огляду літератури (Розділ 1), опису матеріалів і методів дослідження (Розділ 2), власних досліджень (Розділи 3 і 4), обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури. Приводяться повні бібліографічні дані на 225 джерел - 138 на українській та російській мовах і 87 на англійській та інших європейських мовах. Рукопис дисертації викладений на 124 сторінках машинописного тексту, містить 16 таблиць (5 з них повністю займають площу сторінки), 8 малюнків.
Основний зміст роботи
вагітні сифіліс пеніцилін хроматографія
Матеріали і методи досліджень. З 1996 по 1999 рік було обстежено і проліковано 155 вагітних, хворих на сифіліс, проведено аналіз амбулаторних карт 70 народжених ними дітей. Простежено найближчі та віддалені результати лікування. Проведено ультразвукове дослідження плода і плаценти. Серологічне дослідження включало реакцію зв'язування комплементу (РЗК) з кардіоліпіновим і трепонемним антигенами та мікрореакцію преципітації з кардіоліпіновим антигеном (МРП), а також реакцію імунофлюоресценції: РІФ-200 з її модифікацією РІФ-абс і реакцію імобілізації блідих трепонем (РІБТ). Визначення концентрації пеніциліну в сироватці крові у 15 пацієнток проводили методом високоефективної рідинної хроматографії (Lindberg R.L. і співавт., 1984; Boatto G.I. і співавт., 1997). Аналіз проводився з використанням рідинного хроматографа Beckman з колонкою Cenapon SCX C18 4х100 мм на довжині хвилі 230 нм. Як калібровочні розчини використовувалися пеніцилін G (Penicillin G Sodium, Biochemie, № 22663 від 17.10.1997), натрієва сіль бензилпеніциліну (Benzylpenicillinum-natrium, Київмедпрепарат, №95/245/664/228/41 від 28.12.1995), натрієва сіль бензилпеніциліну (Benzylpenicillinum-natrium, Борщаговський ХФЗ, № Р.05.99/00626, від 25.05.1999). Обробка результатів проводилася за допомогою комп'ютерної програми SYSTEM GOLD HPLC-P/ACE Tutorial. Статистична обробка проводилася з використанням програми Microsoft Excel-97 і SPSS 9.0. Застосовувалися t-критерій Ст'юдента, Н-критерій Краскелла-Уолліса, медіанний критерій і метод рангових сум Фрідмана. Для кількісної оцінки досягнення негативації серологічних реакцій використовували статистичний аналіз Kaplan-Meier. Рівень надійності був прийнятий - 95%.
Результати роботи та їх обговорення. В результаті проведених досліджень у 2,6% обстежених вагітних було встановлено первинний сифіліс. Вторинний сифіліс було діагностовано у 19,3% хворих, у тому числі у 2,6% - сифіліс вторинний свіжий, у 16,7% - сифіліс вторинний рецидивний. У 62,6% було виявлено сифіліс ранній латентний, у 15,5% - сифіліс пізній латентний. Таким чином, спостерігалася істотна перевага латентних форм захворювання - 78,1%.
За термінами вагітності хворі розподілилися таким чином: 12 тижнів і менше - 22,0%; від 13 до 21 тижня (включно) - 30,3%; 22 тижні і більше - 47,7%. Структура діагнозу сифілісу в жінок від терміну вагітності не залежала.
Вік хворих коливався від 17 до 39 років, середній вік склав 23,1 року. Більшість жінок перший сексуальний досвід отримали у віці до 18 років - 65,8%, у тому числі до 16 років - 9,7%. Більшість обстежених хворих - мешканці міста - 89,0%, у сільській місцевості проживали - 11,0%. Значна частина вагітних - 61,3% - тимчасово не працюючі особи. Серед хворих службовців було 16,7%, робітників - 7,7%, учнів і студентів - 12,3%. У шлюбі перебували 52,9% хворих.
Основна частина випадків сифілісу у вагітних виявляється при їхньому звертанні в жіночі консультації - 87,1%. Проте 12,9% вагітних взагалі не зверталися в жіночу консультацію, з них у гінекологічних стаціонарах було виявлено 7,8%, дерматовенерологами виявлено 5,2% вагітних, хворих на сифіліс. Таким чином, акушерами-гінекологами виявлено 94,9% вагітних, хворих на сифіліс. Ця обставина диктує необхідність більш тісної взаємодії дерматовенерологічної та акушерсько-гінекологічної служб.
Середній термін постановки на облік у жіночу консультацію склав - 14,3 тижні. Вперше звернулися до акушерів-гінекологів в термінах вагітності до 12 тижнів - 41,5% жінок, від 13 до 21 тижня (включно) - 49,6%, 22 тижні і більше - 8,9%. Слід зазначити пізню постановку на диспансерний облік з приводу вагітності: 58,5% вагітних, хворих на сифіліс, вперше звернулися до жіночої консультації в другому-третьому триместрі.
Джерело зараження на момент надходження до стаціонару вказали 34,8% хворих. При проведенні протиепідеміологічних заходів встановлено, що інфікувалися від чоловіків (включаючи двох колишніх) - 54,2%, від знайо-мих (співмешканців) - 34,8%, від незнайомих (випадкові статеві зв'язки) - 11,0% жінок. Середній інкубаційний період у всіх обстежених хворих склав 4,1±0,4 тижні. Максимальний інкубаційний період, що спостерігався - 10 тижнів (1 хвора). Мінімальний - 2 тижні (у 2 хворих). Найчастіша тривалість інкубаційного періоду, що зустрічалась - 3 тижні (у 8 пацієнток). Клінічна картина первинного та вторинного свіжого сифілісу у вагітних (8 хворих) носила типовий характер. У 6 (75,0%) пацієнток були ерозивні шанкери на геніталіях, з них у 3 (50,0%) - множинні; у 1 (12,5%) хворої - виразковий екстрагенітальний шанкер на нижній губі й у 1 (12,5%) - атиповий шанкер у вигляді індуративного набряку великої статевої губи; щільний інфільтрат у основі ерозивних шанкерів практично був відсутній; двосторонній регіонарний склераденіт виявлено у 3 (37,5%) хворих; у 1 (12,5%) хворої спостерігався поліаденіт; у 3 (37,5%) хворих була рясна розеола; у 1 (12,5%) - рясні лентикулярні папули на тулубі та волосистій частині голови. З 26 хворих на вторинний рецидивний сифіліс поліаденіт спостерігався у 14 (53,9%); розеола - у 5 (19,2%) (в одному випадку рясна); папули у 22 (84,6%), в основному лентикулярні, локалізувалися на тулубі - у 8 (30,8%), долонях і підошвах - у 5 (19,2%), геніталіях - у 7 (26,9%) (включаючи широкі кондиломи); сифілітична ангіна (переважно еритематозна) - у 12 (46,2%). Приведені спостереження свідчать про типовість проявів активного сифілісу у вагітних жінок.
Аналіз проведених серологічних досліджень до початку лікування показав, що середній геометричний титр РВ для всіх обстежених хворих був 1:12,8; середній геометричний титр РІФ - 1:521,5. Кількість антитіл, що виявляється у РВ і РІФ у загальній сукупності вагітних, хворих на сифіліс, від терміну вагітності не залежала. Між титрами антитіл і терміном вагітності кореляції не виявлено (для РВ - r = -0,005; P>0,05; для РІФ r = 0,082; P>0,05). Не було також значимих розходжень у середніх титрах антитіл між активними (РВ - 1:13,1; РІФ - 1:584,5) та латентними формами (РВ - 1:12,5; РІФ - 1:364,4) сифілісу у вагітних. Дискордантність результатів серологічних реакцій спостерігалася у 14,2% вагітних. У 81,8% хворих з дискордантністю результатів серологічних реакцій було діагностовано латентний сифіліс. Це були жінки переважно в другому і третьому триместрах вагітності - 72,7%. Середній термін вагітності в цій підгрупі - 19,1 тижнів. Для вагітних, хворих на сифіліс, з дискордантністю результатів серологічних реакцій була характерна наявність супутньої патології - у 77,3%.
Аналіз перебігу вагітності у 155 хворих виявив наступне: дана вагітність перебігала з патологією у 48,4% обстежених жінок; основними ускладненнями вагітності у жінок із сифілітичною інфекцією були: анемія - 31,0%, погроза переривання вагітності - 29,8%, токсикози - 28,4%. Характерною рисою є те, що в кожної другої жінки відзначалося сполучення декількох ускладнень вагітності. Супутня соматична патологія відзначалася у 29,0% вагітних. Гінекологічні захворювання в анамнезі мали 71,6%. Хворіли раніше на венеричні захворювання 30,3% пацієнток, у тому числі на трихомоніаз - 18,7%, гонорею - 8,4%, сифіліс - 3,2%.
При проведенні ультразвукового дослідження ознаки внутрішньоутробного інфікування плода виявлені у 28,6% хворих у другому-третьому триместрі вагітності. Серед ознак внутрішньоутробного інфікування плода найчастіше зустрічалися: розширення шлуночкової системи мозку - 12,5%, гепатомегалія - 16,7%, гастромегалія - 8,3%, пієлоектазія - 16,7%, внутрішньоутробна затримка розвитку плода - 20,8%, підвищена ехогенність ендотелію судин внутрішніх органів - 100%. Діагноз плацентиту був підтверджений за допомогою УЗД у 36,9% хворих в другому-третьому триместрі вагітності. У жінок в другому триместрі вагітності в плацентах превалювали розлади кровообігу у вигляді помірковано виражених міжворсинчастих крововиливів, набряку строми ворсин, нерівномірного кровонаповнення судин ворсин. В третьому триместрі вагітності наростали запальні зміни і тенденція до склерозування ворсин. При УЗД, проведеному в третьому триместрі вагітності, ознаки запалення плаценти виявлені у 42,1% з 38 жінок. Патологічна кількість навколоплідних вод (маловоддя чи багатоводдя) було у 18,4% з 38 обстежених жінок в третьому триместрі вагітності.
Завершення вагітності вдалося простежити у 143 жінок. Перервали вагітність за власним бажанням 32,2% жінок. У хворих, які планували зберегти вагітність (67,8%), внутрішньоутробна загибель плода (до 28 тижнів) спостерігалася у 9,1%; мертвонародження (після 28 тижнів) - у 1,4%; у 57,3% жінок вагітність закінчилася пологами, у тому числі передчасними - у 3,7%.
Дві жінки з 155 обстежених одержали лікування бензатинпеніциліном (екстенцилін, ретарпен) 2 400 000 ОД у тиждень. Ці дві пацієнтки в терміні вагітності 6 і 11 тижнів були виключені з подальших досліджень по оцінці ефективності лікування. Таким чином, вивчення найближчих і віддалених результатів лікування було проведено у 153 вагітних, хворих на сифіліс. В залежності від проведеної терапії хворі були розділені на три групи.
Група 1 включала 40 хворих, що одержували пеніцилін G і бензатинпеніцилін. Пеніцилін G (Biochemie, Австрія) вводили внутрішньовенно з інтервалом у 12 годин. Перша ін'єкція - 500 000 ОД, друга - 1 000 000 ОД потім по 2 000 000 ОД. З метою профілактики вираженої реакції загострення, при якій можливі токсичні впливи на плід, за 30 хвилин до першої ін'єкції пеніциліну G одноразово вводили 30 мг преднізолону внутрішньом'язово. Тривалість лікування була наступною: при первинному сифілісі - 10 діб; при вторинному свіжому, вторинному рецидивному і ранньому латентному сифілісі з терміном зараження менше 6 місяців - 12 діб; при вторинному рецидивному і ранньому латентному сифілісі з терміном зараження більше 6 місяців - 14 діб; при пізньому латентному сифілісі лікування проводили двома курсами по 14 діб з інтервалом у 2-4 тижні. При всіх формах сифілісу через 12 годин після останньої внутрішньовенної ін'єкції пеніциліну G одноразово вводився ретарпен (бензатинпеніцилін, Biochemie, Австрія) 2 400 000 ОД внутрішньом'язово (по 1 200 000 ОД в обидві сідниці).
Група 2 складалася з 72 хворих, що одержували бензилпеніциліну натрієву сіль (Київмедпрепарат) по 1 000 000 ОД на внутрішньом'язову ін'єкцію кожні 3 години без нічної перерви: при первинному сифілісі - 12 днів; при вторинному свіжому сифілісі - 14 днів; при вторинному рецидивному сифілісі - 18 днів; при ранньому латентному сифілісі - 18 днів; при пізньому латентному сифілісі - два курси по 18 днів з перервою в 3-4 тижні.
Група 3 (41 пацієнтка) - одержувала бензилпеніциліну натрієву сіль по 500 000 ОД на внутрішньом'язову ін'єкцію кожні 3 години без нічної перерви: при первинному сифілісі - 14 днів; при вторинному свіжому сифілісі - 18 днів; при вторинному рецидивному сифілісі - 28 днів; при ранньому латентному сифілісі - 28 днів; при пізньому латентному сифілісі - два курси по 25 днів з перервою в 3-4 тижні.
В групі 1 профілактичне лікування не проводили. В групах 2 і 3 профілактичне лікування проводили натрієвою сіллю бензилпеніциліну по 500 000 ОД через 3 години внутрішньом'язово без нічної перерви 15 днів, відповідно до Інструкції по лікуванню та профілактиці сифілісу і гонореї МОЗ України 1995 року.
За своїми клініко-епідеміологічними характеристиками три зазначені групи хворих вірогідно не відрізнялися між собою. Кожна з груп була статистично однорідною, репрезентативною і незалежною, що дозволило порівнювати найближчі та віддалені результати лікування в зазначених групах.
Визначення концентрації пеніциліну в сироватці крові проводилося у 15 вагітних, хворих на сифіліс, у термінах вагітності 25-30 тижнів, що були обрані довільно з груп 1, 2, 3 (по 5 з кожної групи). Забір крові проводився через 0,5, 1, 3, 6, 12, 24, 48 годин після початку лікування. Концентрацію пеніциліну в сироватці крові визначали за допомогою високоефективної рідинної хроматографії, на підставі отриманих значень будували фармакокінетичну криву (мал. 1).
Мал. 1 Середня концентрація пеніциліну в групах: (1) - група 1; (2) - група 2; (3) - група 3.
Ось абсцис - термін спостереження (години).
Ось ординат - концентрація пеніциліну в сироватці крові (мкг/мл).
При внутрішньовенному введенні пеніциліну G в перші 0,5-1 години після введення в сироватці крові створюється висока концентрація пеніциліну - в 3 рази більша, ніж при внутрішньом'язовому введенні 1 000 000 ОД натрієвої солі бензилпеніциліну та в 5 разів більша, ніж при введенні 500 000 ОД натрієвої солі бензилпеніциліну. Ця концентрація більше ніж в 1000 разів перевищує достатню трепонемоцидну концентрацію (0,018 мкг/мл чи 0,03 ОД/мл). Досить висока концентрація пеніциліну в групі 1 трималася протягом 12 годин. До моменту наступної інфузії вона складала, в середньому, 5 мкг/мл і перевищувала необхідний мінімум в 20-30 разів. В групі 2 до моменту наступної ін'єкції пеніциліну (через три години) концентрація складала, в середньому, 3,5 мкг/мл і перевищувала необхідний мінімум в 15 разів. В групі 3 концентрація пеніциліну була меншою - в середньому 2 мкг/мл, але теж достатньою. Вона перевищувала необхідний мінімум в 10 разів.
Максимальна концентрація пеніциліну в сироватці крові (незалежно від часу її досягнення) в групі 1 була в 3 рази вище, ніж в групі 2 і в 5 разів вище, ніж в групі 3 (табл. 1). Середня концентрація пеніциліну в сироватці крові за період спостереження в 48 годин в групі 1 була в 2,4 рази вище, ніж в групі 2 і в 4 рази вище, ніж в групі 3. Період напіввиведення для пеніциліну G (при внутрішньовенному введенні 2 000 000 ОД) склав біля 3-х годин, тоді як для бензилпеніциліну натрієвої солі - менше 1,5 години. Площа під кривою «концентрація-час» в групі 1 в 2,4 рази перевищувала таку в групі 2 і в 4,1 рази - в групі 3 (табл. 1). Таким чином, при лікуванні вагітних жінок, хворих на сифіліс, внутрішньовенними інфузіями пеніциліну G, кожні 12 годин в сироватці крові створюється висока концентрація пеніциліну, достатній рівень якої підтримується протягом, принаймні, 12 годин.
Таблиця 1
Фармакокінетичні показники концентрації пеніциліну G і бензилпеніциліну натрієвої солі в сироватці крові у хворих груп 1, 2, 3
|
Показник |
Група 1Пеніцилін G2 млн. ОД в/в кожні 12 годин |
Група 2Бензилпеніцилін1 млн. ОД в/м кожні3 години |
Група 3Бензилпеніцилін
|
|
Cmax - максимальнаконцентрація (мкг/мл) |
31,0 |
11,6 |
6,1 |
|
Cm - середня концен-трація (мкг/мл) |
13,23,8 |
5,61,4 |
3,30,7 |
|
T1/2 - періоднапіввиведення (години) |
3,1 |
1,2 |
1,4 |
|
AUC - площа під кри-вою (мкг/мл) х годину |
92,3 |
38,9 |
22,8 |
Для клінічної оцінки досліджуваних методик лікування порівнювалися наступні показники: переносимість лікування - токсичні та алергічні реакції, реакція загострення Яриша-Лукашевича-Герксгеймера; найближчі результати лікування - терміни зникнення висипів; віддалені результати - терміни негативації стандартного комплексу серологічних реакцій (КСР), результат вагітності та пологів.
Побічні реакції токсичного й алергічного характеру спостерігалися у 2,5% хворих групи 1. В групі 2 нестерпність лікування розвинулася у 5,6% хворих і у 7,3% хворих групи 3. Реакція загострення в групі 1 спостерігалася у 17,5% пацієнток. В групах 2 і 3 реакція загострення мала місце відповідно у 29,2% і 26,8% вагітних. Отже, частота та інтенсивність побічних реакцій, зв'язаних з алергійною і токсинною дією препарату, а також реакція загострення Яриша-Лукашевича-Герксгеймера при застосуванні методики 1 були нижче, ніж при застосуванні методик 2 і 3.
Було проведено порівняння термінів регресу сифілідів у хворих активними формами сифілісу в досліджуваних групах. Твердий шанкер в основній групі 1 регресував на 3-4 дні швидше, ніж в групах порівняння 2 і 3, лімфаденіт - на 3-6 днів, розеола - на 2 дні. Папули регресували на 4 доби раніше (табл. 2).
Таблиця 2
Терміни зникнення сифілідів (дні) у хворих груп 1, 2, 3
Клінічніпрояви |
Група 1Пеніцилін G2 млн. ОД в/вкожні 12 годин |
Група 2Бензилпеніцилін1 млн. ОД в/мкожні 3 години |
Група 3Бензилпеніцилін500 тис. ОД в/мкожні 3 години |
|
|
Твердий шанкер |
7,01,2 |
10,53,2 |
10,51,6 |
|
|
Лімфаденіт |
12,03,1 |
15,32,2 |
17,51,8 |
|
|
Розеола |
4,50,5 |
7,52,5 |
7,00,0 |
|
|
Папули |
7,02,1 |
13,21,6 |
16,72,5 |
Примітка: розходження в t-тесті між групою 1 і групою 2, а також між групою 1 і групою 3 достовірні (Р<0,05)
Негативація реакції Вассермана у хворих групи 1 відбувалася на 2,1 місяці швидше, ніж в групі 2 (t = -4,018; P = 5,409E-05) і на 2,9 місяці швидше, ніж в групі 3 (t = -5,403; P = 3,364E-07). Негативація мікрореакції преципітації у хворих групи 1 відбувалася в середньому на 1,7 місяці швидше, ніж в групі 2 (t = -4,060;
P= 4,633E-05) і на 2,3 місяці швидше, ніж в групі (t = -4,949; P = 2,063E-06) (табл. 3).
Таблиця 3
Терміни негативації стандартного комплексу серологічних реакцій (місяці)
CерологічніРеакції |
Група 1Пеніцилін G 2 млн. ОД в/в кожні 12 годин і бензатинпеніцилін |
Група 2Бензилпеніцилін1 млн. ОД в/мкожні 3 години |
Група 3Бензилпеніцилін500 тис. ОД в/м кожні 3 години |
|
|
Реакція Вассермана |
7,60,8 |
9,70,6 |
10,50,7 |
|
|
Реакція мікропреципітації |
7,90,8 |
9,60,5 |
10,20,8 |
Примітка: розходження в t-тесті між групою 1 і групою 2, а також між групою 1 і групою 3 достовірні (Р<0,0001)
Для оцінки розходжень в ефективності лікування в групах на підставі часу досягнення стійкої негативації серологічних реакцій найбільш коректним є аналіз Kaplan-Meier (табл. 4).
В групі 1 через 3 місяці після лікування негативація РВ досягалася в 1,8 рази частіше, ніж в групі 2 і в 3,8 рази частіше, ніж в групі 3. Співвідношення «коефіцієнтів ризику» (Нazard ratio), що відбивають ступінь негативації в групах до 3 місяців після лікування, - 1,9 для груп 1 і 2, а для груп 1 і 3 - 4,2. Через 6 місяців спостереження частота досягнення негативації РВ в групах розрізнялася таким чином: між 1 і 2 - в 1,7 рази, між 1 і 3 - в 2,2 рази. Відповідно співвідношення «коефіцієнтів ризику» - 2,1 і 2,7. Через 9 місяців негативація РВ в групі 1 досягалася в 1,3 рази частіше, ніж в групі 2 і в 1,7 рази частіше, ніж в групі 3. Hazard ratio, відповідно, 1,5 і 2,3. Через 12 місяців розходження в частоті досягнення негативації РВ між групами склали 4-5%. Співвідношення «коефіцієнтів ризику» також було незначним - 1,3 і 1,2. Тобто до кінця періоду спостереження розходження в групах в частоті досягнення негативації РВ нівелювалися. Статистичні тести Breslow і Tarone-Ware, що оцінюють розходження в розподілі негативації РВ в залежності від методу лікування, показали, що відмінності між порівнюваними групами достовірні (B=8,67; P=0,0131 і TW=7,46; P=0,024).
При аналізі негативації МРП в досліджуваних групах отримана в цілому аналогічна картина (див. таб. 4). В групі 1 через 3 місяці після лікування негативація МРП досягалася в 2,4 рази частіше, ніж в групі 2 і в 4,1 рази частіше, ніж в групі 3 (30,0%; 12,7% і 7,3% відповідно). Співвідношення «коефіцієнтів ризику», що відбивають швидкість негативації в групах до 3 місяців після лікування, - 2,6 для груп 1 і 2, а для груп 1 і 3 - 4,7. Через 6 місяців спостереження частота досягнення негативації МРП між 1 і 2 групою та між групами 1 і 3 розрізнялася в 1,7 рази. Відповідно співвідношення «коефіцієнтів ризику» - 2,0. Через 9 місяців негативація МРП в групі 1 досягалася в 1,2 рази частіше, ніж в групі 2 і в 1,4 рази частіше, ніж в групі 3. Hazard ratio, відповідно, 1,3 і 1,6. Через 12 місяців розходження в частоті досягнення негативації МРП між групами 1 і 2 склали 3,8%. Співвідношення коефіцієнтів ризику також було незначним - 1,2. Між групами 1 і 3 розходження в ступіні негативації МРП до 12 місяців спостереження залишалися істотними - частота негативації в 1,3 рази; Нazard ratio - 2,1. Статистичний тест Breslow показав, що відмінності між порівнюваними групами в розподілі негативації МРП достовірні (B=6,48; P=0,0392). Тест Tarone-Ware показав, що розходження в розподілі негативації МРП (в залежності від проведеного лікування) наближаються до рівня вірогідності 95% (TW=5,42; P=0,0665).
Стійкої негативації КСР до 18 місяця спостереження не настало у 7,5% хворих групи 1 і у 6,9% хворих групи 2. Даний показник для групи 3 - 12,2%. Відсоток хворих із серорезистентністю в 1 групі був трохи більшим у порівнянні з групою 2 і трохи меншим, ніж в групі 3. Однак статистично ці групи за даним показником не відрізняються (t=0,715; P=0,475).
Для оцінки ефективності лікування в трьох порівнюваних групах проаналізовані результати вагітності, які представлені в таблиці 5.
Таблиця 5
Результати вагітності у хворих на сифіліс жінок в залежності від методу лікування
|
Результат вагітності |
Група 1Пеніцилін G 2 млн. ОД в/в кожні 12 годин і бензатинпеніцилін2,4 млн. ОД в/м |
Група 2Бензилпеніцилін1 млн. ОД в/мкожні 3 години |
Група 3Бензилпеніцилін 500 тис. ОД в/м кожні 3 години |
Усього |
||||
|
Кількість |
% |
Кількість |
% |
Кількість |
% |
|||
|
Пологи |
26 |
65,0 |
39 |
54,2 |
17 |
41,5 |
82 |
|
|
Аборти |
9 |
22,5 |
18 |
25,0 |
14 |
34,2 |
41 |
|
|
Штучні пологи |
0 |
0 |
3 |
4,2 |
2 |
4,9 |
5 |
|
Внутрішньоутробна загибель плода |
2 |
5,0 |
8 |
11,1 |
3 |
7,3 |
13 |
|
|
Мертвонародження |
0 |
0 |
0 |
0 |
2 |
4,9 |
2 |
|
|
Невідомий |
1 |
2,5 |
5 |
6,9 |
4 |
9,8 |
10 |
|
|
Усього |
40 |
72 |
41 |
153 |
Примітка: - відмінності статистично достовірні (P<0,005)
Вагітність закінчилася пологами в більш високого відсотка жінок в групі 1, ніж в групах 2 і 3 (t=2,14; P=0,0357). Вірогідно відрізнявся також відсоток штучних пологів: між групами 1 і 2 (t=2,094; Р=0,0385) та між групами 1 і 3 (t=2,007; P=0,0482). Мертвонародження спостерігалися у 4,93,4% жінок групи 3 і не спостерігалися в групах 1 і 2.
Для оцінки віддалених результатів лікування жінок, що хворіли на сифіліс під час вагітності, була проведена клініко-серологічна характеристика дітей, народжених ними, в залежності від методу лікування матерів. В трьох порівнюваних групах жінок вдалося зібрати клініко-лабораторні дані і провести клініко-серологічне спостереження протягом 1 року за 70 дітьми.
Оцінка немовлят в основній групі 1 по шкалі Апгар була вище в середньому на 1 бал, хоча в 1 групі відсоток недоношених дітей був трохи вищим, ніж в групах 2 і 3, (8,3%, 3,1%, 3,9% відповідно). За допомогою методів непараметричної статистики: Н-критерію Краскелла-Уолліса, медіанного критерію (М) і методу рангових сум Фрідмана було показано, що більш висока оцінка в балах по шкалі Апгар в групі дітей, що народилися від матерів, що одержували пеніцилін G внутрішньовенно, статистично достовірна (Н=28,51; Р=6,44Е-07; М=60,36; Р=7,83Е-14. По Фрідману Р<0.0001).
Позитивні КСР спостерігалися рідше у дітей, народжених від матерів групи 1, ніж у дітей, матері яких відносилися до груп 2 і 3. На 10 день позитивні КСР були у 16,7% дітей групи 1, у 28,1% - групи 2 і у 38,5% - групи 3. На 30 день позитивні серологічні реакції були у 8,3% дітей групи 1, у 21,9% - групи 2 і у 26,9% - групи 3. До 6 місяців життя в усіх дітей настала негативація КСР. Неонатальна патологія (гіпоксично-ішемічне і травматичне ураження ЦНС, синдром лікворно-динамічних порушень, пренатальна гіпотрофія 1-2 ступіня, синдром затримки внутрішньоутробного розвитку) спостерігалася у 16 з 70 дітей (22,9%), у тому числі: у 33,3% - групи 1, у 21,9% - групи 2 і у 26,9% - групи 3. Всі діти отримали профілактичне лікування, відповідно до Інструкції по лікуванню та профілактиці сифілісу і гонореї МОЗ України 1995 року. При терміні спостереження до 1 року в жодної дитини не було зареєстровано клінічних і серологічних проявів природженого сифілісу.
Висновки
У дисертації представлено теоретичне обґрунтування і нове рішення наукової проблеми, що полягає в розробці нового методу лікування вагітних, хворих на сифіліс, пеніциліном G і бензатинпеніциліном на підставі вивчення епідеміологічних, клініко-серологічних особливостей захворювання, стану плода і фармакотерапевтичних властивостей препаратів. При розробці нового методу лікування встановлено, що:
1. Більшість вагітних, хворих на сифіліс (87,1%), виявляється жіночими консультаціями. Відзначено пізню постановку на диспансерний облік з приводу вагітності: 58,5% жінок вперше звернулися в жіночу консультацію в другому-третьому триместрі вагітності, а 12,9% не зверталися взагалі. 67,8% жінок, хворих на сифіліс, вирішують зберегти вагітність.
2. У 78,1% вагітних сифіліс протікає без клінічних проявів. Для вагітних, хворих на сифіліс, характерні низькі титри антитіл (середній титр 1:13) і суперечливість результатів серологічних реакцій (14,2%). Ускладнення вагітності при інфікуванні сифілісом спостері-гаються у 48,4% жінок і виявляються токсикозами, погрозою переривання, анемією. Ознаки внутрішньоутробного інфікування плода мають місце у 28,6% вагітних, хворих на сифіліс, і виявляються розширенням шлуночкової системи мозку плода - 12,5%, гепатомегалією - 16,7%, гастромегалією - 8,3%, пієлоектазією - 16,7%, внутрішньоутробною затримкою розвитку плода - 20,8%, підвищеною ехогенністю ендотелію судин внутрішніх органів - 100%. Ознаки запалення плаценти виявляються у 36,9% жінок у другому-третьому триместрі вагітності.
3. При лікуванні вагітних жінок, хворих на сифіліс, внутрішньовенними інфузіями пеніциліну G по 2 000 000 ОД кожні 12 годин у сироватці крові створюється висока концентрація пеніциліну (максимальна концентрація склала 31,0 мкг/мл, а середня концентрація - 13,2 мкг/мл), що свідчить про гарне насичення пеніциліном тканин. Частота й інтенсивність побічних реакцій, зв'язаних з алергійною і токсинною дією препаратів, а також реакція Яриша-Лукашевича-Герксгеймера при застосуванні пеніциліну G були нижче (2,5% і 17,5%), ніж при застосуванні натрієвої солі бензилпеніциліну по 1 000 000 ОД і по 500 000 ОД кожні 3 години внутрішньом'язово (5,6% і 29,2% та 7,3% і 26,8% відповідно).
4. Внутрішньовенне введення пеніциліну G сприяє більш швидкому регресу клінічних проявів сифілісу у вагітних у порівнянні з введенням натрієвої солі бензилпеніциліну (твердий шанкер в основній групі 1 регресував в середньому на 3-4 дні швидше, ніж у групах порівняння 2 і 3, лімфаденіт - на 3-6 днів, розеола - на 2 дні, папули на 4 доби раніше). Негативація стандартного комплексу серологічних реакцій у хворих 1 групи, що одержували пеніцилін G і бензатинпеніцилін, відбувається вірогідно швидше (у середньому на 2,1 місяці, ніж у групі 2 і на 2,9 місяці, ніж у групі 3).
5. Завершення вагітності у хворих групи 1, що одержували лікування пеніциліном G і бензатинпеніциліном, більш сприятливі, ніж у 2 і 3 групах, що одержували натрієву сіль бензилпеніциліну (внутрішньоутробна загибель плода в групі 1 спостерігалася в 5% випадків, а в групах 2 і 3 - 11,1% і 7,3% відповідно; мертвонарождення відзначені тільки в групі 3 - 4,9%). Позитивні КСР спостерігалися рідше у дітей, народжених від матерів групи 1, ніж у дітей, матері яких відносилися до груп 2 і 3. На 10 день позитивні КСР були у 16,7% дітей групи 1, у 28,1% - групи 2 і у 38,5% - групи 3. До 6 місяців життя в усіх дітей настала негативація КСР. При терміні спостереження до 1 року в жодної дитини не було зареєстровано клінічних і серологічних проявів природженого сифілісу.
Список наукових праць, опублікованих автором за темою дисертації
1. Губенко Т.В. Принципи діагностики і лікування сифілісу у вагітних // Журнал дерматологии и венерологии. 1998. №1, (5). С. 65-67.
2. Мавров Г.І., Губенко Т.В., Бондаренко Г.М., Мамедлі М.М., Петрашенко П.Р. Принципи етіотропного лікування сифілісу // Ліки. 1998. №4. С. 54-58.
3. Мавров Г.І., Губенко Т.В. Сифіліс у вагітних: діагностика та лікування // Український медичний альманах. 1999. №1, (Додаток). С. 40-41.
4. Губенко Т.В. Особенности сифилиса у беременных женщин, течение и исход беременности // Медицина сегодня и завтра. 2000. №2. С. 106-109.
5. Мавров Г.И., Губенко Т.В. Обоснование лечения беременных женщин, больных сифилисом, пенициллином G в сочетании с бензатинпенициллином // Журнал дерматологии и венерологии. 2000. №2, (10). С. 27-32.
6. Губенко Т.В. Совершенствование методов лечения и профилактики сифилиса у беременных // Сборник научно-практических работ, посвященных памяти Н.А.Торсуева, «Торсуевские чтения». Донецк: «Мединфо», 1999. С. 56-58.
7. Губенко Т.В. Некоторые аспекты эпидемиологии и клиники сифилиса у беременных // Ювілейний збірник науково-практичних статей, присвячений 75 річчю Дніпропетровського обласного шкірновенеро-логічного диспансера, «Актуальні питання дерматовенерології». Дніпропетровськ, 1999. Випуск 12. С. 279-280.
8. Губенко Т.В. Эпидемиологические и клинические особенности сифилиса у беременных на современном этапе. // Материалы юбилейной конференции, посвященной 75-летию кафедры инфекционных болезней Харьковского института усовершенствования врачей, «Инфекции не знают границ». Харьков, 1999. С. 29.
9. Мавров Г.І., Губенко Т.В. Сифіліс у вагітних: сучасний стан проблеми // Тези доповідей УІІ Українського з'їзду дерматовенерологів. Київ, 1999. С. 112.
10. Лечение сифилиса у женщин во второй половине беременности. Мавров Г.И., Калюжная Л.Д., Губенко Т.В. Инструктивно-методическое пособие для дерматовенерологов и акушеров-гинекологов. Харьков, 1998. 11 с.
Анотація
Губенко Т.В. Лікування сифілісу у вагітних пеніциліном G і бензатинпеніциліном з урахуванням форми захворювання і фармакотерапевтичних властивостей препаратів. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.20 - шкірні та венеричні хвороби. - Інститут дерматології та венерології АМН України, Харків, 2000.
Дисертація присвячена розробці методу лікування вагітних, хворих на сифіліс, пеніциліном G у комбінації з бензатинпеніциліном з урахуванням епідеміологічних, клініко-серологічних особливостей захворювання і фармакотерапевтичних властивостей препаратів. Вивчено вплив сифілітичної інфекції на перебіг і результат вагітності. Визначені фармакокінетичні особливості пеніциліну G і бензилпеніциліну натрієвої солі як засобу лікування сифілісу у вагітних. Проведено порівняльний аналіз найближчих і віддалених результатів лікування вагітних, хворих на сифіліс, пеніциліном G у комбінації з бензатинпеніциліном та натрієвою сіллю бензилпеніциліну. Запропоновано новий ефективний і зручний метод лікування вагітних, хворих на сифіліс.
Ключові слова: вагітність, сифіліс, лікування, пеніцилін G, бензатинпеніцилін.
Аннотация
Губенко Т.В. Лечение сифилиса у беременных пенициллином G и бензатинпенициллином с учетом формы заболевания и фармакотерапевтических свойств препаратов. Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.20 - кожные и венерические болезни. - Институт дерматологии и венерологии АМН Украины, Харьков, 2000.
В диссертации представлено теоретическое обоснование и новое решение научной проблемы, заключающейся в разработке нового метода лечения беременных, больных сифилисом, пенициллином G в сочетании с бензатинпенициллином с учетом эпидемиологических, клинико-серологических особенностей заболевания и фармакотерапевтических свойств препаратов. Было изучено влияние сифилитической инфекции на течение и исход беременности. Проанализированы ближайшие и отдаленные результаты лечения беременных женщин, больных сифилисом, различными методиками (1 группа - пенициллин G 2 млн. ЕД в/в каждые 12 часов и бензатинпенициллин 2,4 в/м однократно; 2 группа - бензилпенициллина натриевая соль по 1 млн. ЕД в/м каждые 3 часа; 3 гуппа - бензилпенициллина натриевая соль по 500 тыс. ЕД в/м каждые 3 часа).
Установлено преобладание скрытых форм заболевания у беременных - 78,1%. Основная часть случаев сифилиса у беременных выявляется при их обращении в женские консультации - 87,1%. Тем не менее, 12,9% беременных не обращались в женскую консультацию вообще. Отмечена поздняя постановка на диспансерный учет по беременности: 58,5% обратились впервые в женские консультации во втором-третьем триместре беременности. Средний инкубационный период у всех обследованных больных составил 4,1±0,4 недели. Клинические наблюдения свидетельствуют о типичности проявлений активного сифилиса у беременных женщин. Анализ серологических исследований показал, что для беременных, больных активными формами сифилиса, характерны низкие титры антител (РВ 1:13,1; РИФ 1:584,5), как при скрытом сифилисе (РВ 1:12,5; РИФ 1:364,4). Дискордантность результатов серологических реакций наблюдалась у 14,2% беременных, больных сифилисом. 81,8% больных с дискордантностью результатов серологических реакций на сифилис имели скрытую форму заболевания. Болели ранее венерическими заболеваниями 30,3% пациенток, в том числе сифилисом - 3,2%. Данная беременность протекала с патологией у 48,4% обследованных женщин. При проведении ультразвукового исследования признаки внутриутробного инфицирования плода выявлены у 28,6%. Диагноз плацентита был подтвержден при помощи УЗИ у 36,9% больных. Анализ исходов беременности выявил, что прервали беременность по собственному желанию 32,2 % женщин, внутриутробная гибель плода наблюдалась у 9,1%, мертворождения - у 1,4%, у 57,3% женщин беременность завершилась благополучными родами. Внутривенное введение 2 млн. ЕД пенициллина G создает высокую концентрацию пенициллина G в сыворотке крови (максимальная концентрация - 31,0 мкг/мл, средняя концентрация - 13,23,8 мкг/мл). Достаточно высокая концентрация пенициллина G в группе 1 держалась в течение 12 часов, до следующей инфузии. К моменту следующей инфузии она составляла в среднем 5 мкг/мл и превышала необходимый минимум в 20-30 раз. Период полувыведения для пенициллина G составил около 3-х часов. Внутривенное введение пенициллина G способствовало более быстрому регрессу клинических проявлений активного сифилиса у беременных по сравнению с введением бензилпенициллина натриевой соли. Твердый шанкр в основной группе 1 разрешался за 7,01,2 дней, лимфаденит - за 12,03,1 розеола - за 4,50,5 дней. Папулы разрешались в среднем за 7,02,1дней. Негативация реакции Вассермана у больных группы 1 происходила в среднем за 7,60,8 месяцев (на 2,1 месяца быстрее, чем в группе 2 и на 2,9 месяца быстрее, чем в группе 3). Анализ Kaplan-Meier в программе SPSS 9.0 for Windows подтвердил, что негативация стандартного комплекса серологических реакций у больных, получавших пенициллин G и бензатинпенициллин, происходит достоверно быстрее, чем у больных, получавших бензилпенициллина натриевую соль. Особенно значимые различия имеют место в первые шесть месяцев после лечения. В группе 1 через три месяца после лечения негативация РВ достигалась в 1,8 раза чаще, чем в группе 2 и в 3,8 раза чаще, чем в группе 3. Соотношение коэффициентов риска (Нazard ratio), отражающих степень негативации в группах, к 3 месяцам после лечения - 1,9 для групп 1 и 2, а для групп 1 и 3 - 4,2. Через 6 месяцев наблюдений частота достижения негативации РВ в группах различалась следующим образом - между 1 и 2 в 1,7 раза, между 1 и 3 - в 2,2 раза. Соответственно соотношение коэффициентов риска - 2,1 и 2,7. К концу периода наблюдений различия в группах в частоте достижения негативации РВ нивелируются. При анализе негативации МРП в исследуемых группах получена в целом аналогичная картина. Стойкой негативации КСР к 18 месяцу наблюдения не наступило у 7,5% больных 1 группы, 6,9% группы 2 и 12,2% больных группы 3. При анализе исходов беременности у женщин, получавших лечение различными методиками, выявлено, что внутриутробная гибель плода наблюдалась у 5,0% беременных группы 1; 11,1% группы 2 и 7,3% группы 3. Мертворождения наблюдались у 4,93,4% женщин группы 3 и не наблюдались в группах 1 и 2. Оценка новорожденных в основной группе 1 по шкале Апгар была выше в среднем на 1 балл, хотя в 1 группе процент недоношенных детей был несколько выше, чем в группах 2 и 3, (8,3%, 3,1%, 3,9% соответственно). Положительные КСР наблюдались реже у детей группы 1, чем у детей группы 2 и 3. На 10 день положительные КСР были у 16,7% детей группы 1; 28,1% - группы 2 и 38,5% - группы 3. На 30 день положительные серологические реакции были у 8,3% детей группы 1; 21,9% - группы 2 и 26,9% - группы 3. К 6 месяцу жизни у всех детей наступила негативация КСР. Неонатальная патология наблюдалась у 22,9%: 33,3% - группы 1; 21,9% - группы 2 и 26,9% - группы 3. Все дети получили полноценное профилактическое лечение согласно Инструкции по лечению и профилактике сифилиса и гонореи МЗ Украины 1995 года. При сроке наблюдения за детьми до 1 года ни у одного ребенка не зарегистрировано клинических и серологических проявлений врожденного сифилиса.
Ключевые слова: беременность, сифилис, лечение, пенициллин G, бензатинпенициллин.
Summary
Gubenko T.V. Treatment of syphilis of the pregnant women by penicillin G and benzathinpenicillin taking into consideration the form of the disease and pharmacotheraputical properties of the preparations. - Manuscript.
Thesis for a candidate of medical science degree by the speciality 14.01.20 - skin and venereal diseases. - The Institute of dermatology and venereology of the Academy оf Medical Science of Ukraine, Kharkiv, 2000.
The thesis is devoted to the development of a method of treatment of the pregnant women, infected with syphilis by using penicillin G in a combination with benzathinpenicillin with epidemiological, clinical, serological peculiarities of the disease and pharmacotheraputic properties of the preparations. The influence of syphilitic infection on current status and outcome of pregnancy is investigated. Certain pharmacokinetical features of penicillin G and benzathinpenicillin as a method of treatment of syphilis of the pregnant women are determined. The analysis of the nearest and remote outcomes of the treatment of syphilis of the pregnant women by penicillin G and benzathinpenicillin is conducted. The new effective and convenient method of treatment of the pregnant women, infected with syphilis is offered.
Key words: pregnancy, syphilis, treatment, penicillin G, benzathinpenicillin.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Зниження частоти і ступеню важкості анемії вагітних у жінок, які багато народжують, на основі вивчення клініко-функціональних особливостей, стану гемопоезу й обміну заліза залежно від числа пологів. Удосконалення лікувально-профілактичних заходів.
автореферат [37,0 K], добавлен 09.04.2009Порівняльні аспекти клінічних і сидеропенічних симптомів при розвитку анемії вагітності у жінок з різним паритетом. Методика лікувально-профілактичних заходів у вагітних з гестаційною анемією на основі додаткового використання антигомотоксичної терапії.
автореферат [34,1 K], добавлен 10.04.2009Вивчення пародонтологічного статусу та гормонального фону у вагітних із акушерською патологією. Підвищення ефективності профілактики та лікування захворювань тканин пародонта в даної категорії пацієнток. Комплекс лікувально-профілактичних заходів.
автореферат [41,5 K], добавлен 07.04.2009Причини демографічної проблеми: зниження народжуваності, висока смертність, скорочення життя. Рекомендації щодо розробки моделей рекреаційної діяльності вагітних жінок. Суб'єкти курортної, лікувально-оздоровчої та культурно-дозвіллєвої діяльності.
курсовая работа [230,7 K], добавлен 15.10.2014Фактори ризику розвитку внутрішньоутробного інфікування плода. Особливості перебігу вагітності і пологів, стану плода і новонародженого у жінок з внутрішньоутробним інфікуванням плода. Рівень простагландинів та хемокінів в крові вагітних з інфікуванням.
автореферат [41,8 K], добавлен 12.03.2009Прояви виразкової хвороби 12-палої кишки у вагітних: зміни шлунково-кишкової функції, клінічна картина, особливості перебігу та лікування. Методи фізичної реабілітації, їх можливості: гімнастика, дієтотерапія, фітотерапія, санаторно-курортне лікування.
курсовая работа [68,9 K], добавлен 12.05.2011Кореляційний аналіз показників лейкограми крові жінок з фізіологічним перебігом вагітності. Лабораторні показники вмісту еритроцитів та гемоглобіну, кількості формених елементів у сечі жінок при ускладненні вагітності різних строків пієлонефритом.
дипломная работа [1,1 M], добавлен 13.10.2015Вивчення стану питання впливу вірусів на перебіг вагітності жінок у роботах вітчизняних та зарубіжних учених. Токсоплазмоз та краснуха як результат впливу Torch-інфекцій на організм вагітних жінок. Аналіз способів лікування та попередження захворювань.
курсовая работа [64,9 K], добавлен 21.03.2014Важливість проблеми псоріазу. Поглиблене клініко-лабораторне обстеження в динаміці хворих на псоріаз. Порівняльний аналіз найближчих (після лікування) та віддалених результатів клінічної ефективності лікування хворих на псоріаз за алгоритмом клініки.
автореферат [49,0 K], добавлен 04.04.2009Фактори ризику та перебіг запальних захворювань шийки матки у ВІЛ-інфікованих жінок. Вивчення стану мікрофлори піхви та цервікального каналу. Схема комплексного лікування та профілактики з призначенням високоефективної антиретровірусної терапії.
автореферат [91,2 K], добавлен 09.03.2009Структура добових ритмів показників зовнішнього дихання і гемодинаміки у хворих на ХОЗЛ і практично здорових осіб. Доцільність впровадження хронотерапевтичного режиму лікування легенів. Методи параметричної і непараметричної варіаційної статистики.
автореферат [45,4 K], добавлен 29.03.2009Поняття та чинники ризику виникнення геморагічного шоку в акушерстві. Критерії тяжкості гемодинамічних і метаболічних порушень у жінок. Загальні принципи лікування гострої крововтрати. Першочергові дії при виникненні геморагічного шоку у вагітних.
реферат [22,4 K], добавлен 25.09.2014Гуморальна імунна система. Відмінності імунного статусу організму вагітних жінок і породіль від нормального. Компоненти молозива та молока жінок. Формування каталітичних центрів ензимів та їх властивості знешкоджувати вірусні та бактеріальні антигени.
автореферат [106,7 K], добавлен 20.02.2009Серцева недостатність як найбільш поширене захворювання серцево-судинної системи. Фактори прогресування хронічної серцевої недостатності у хворих похилого і старечого віку. Підвищення ефективності медикаментозного лікування з використанням симвастатину.
автореферат [143,2 K], добавлен 12.03.2009Хронічний гломерулонефрит як найактуальніша проблема сучасної нефрології. Виснаження системи антиоксидантного захисту та активація перекисного окислення ліпідів. Концентрація мікроелементів у крові. Лікування хворих на хронічний гломерулонефрит.
автореферат [43,4 K], добавлен 21.03.2009Характеристика особливостей виникнення та розвитку хронічного гастриту. Вивчення патогенезу і симптомів хронічного гастриту з секреторною недостатністю шлунка. Лікування хворих, рентгенологічне дослідження, профілактика захворювання, дієтичне харчування.
презентация [1,3 M], добавлен 08.04.2013Нові методи лікування із застосуванням лізиноприлу і глутаргіну на основі вивчення клініко-патогенетичних особливостей мозкового і периферійного кровоплину у хворих на артеріальну гіпертензію, аналіз впливу лікування на клінічний перебіг захворювання.
автореферат [32,9 K], добавлен 21.03.2009Прегніл як препарат людського хоріального гонадотропіну, отриманого із сечі вагітних жінок: аналіз умов зберігання, загальна характеристика фармакологічних властивостей. Розгляд головних особливостей взаємодії Прегнілу з іншими лікарськими засобами.
курсовая работа [26,9 K], добавлен 10.12.2015Ступенева терапія з урахуванням тяжкості захворювання як метод лікування бронхіальної астми. Дослідження ролі ацетиляторних механізмів, що характеризують особливості другої фази системи біотрансформації ксенобіотиків у розвитку цього захворювання.
статья [11,5 K], добавлен 31.08.2017Характер клініко-рентгенологічного прояву пародонтиту у хворих на цукровий діабет 2 типу в залежності від тяжкості захворювання, характеристика параметрів ліпідного спектру сироватки крові. Можливість застосування показників в концентрації ІА-1В.
автореферат [56,2 K], добавлен 03.04.2009
