Вибір показань та методів ортодонтичної корекції оклюзійних порушень при захворюваннях пародонту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Українська медична стоматологічна академія

УДК 616.314.17-008.1-06:616.314-007.24-039.35-089.23

Вибір показань та методів ортодонтичної корекції оклюзійних порушень при захворюваннях пародонту

14.01.22. - стоматологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Коваленко Микола Олексійович

Полтава 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі ортопедичної стоматології Дніпропетровської державної медичної академії м. Дніпропетровськ (ректор - академік АМН України, доктор медичних наук, професор Дзяк Георгій Вікторович)

Науковий керівник - доктор медичних наук, професор Левкович Анатолій Миколайович, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри ортопедичної стоматології.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Гризодуб Василь Іванович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри ортопедичної стоматології доктор медичних наук, професорЖадько Сергій Ігоревич, Кримський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри ортопедичної стоматології.

Провідна установа - Львівський державний медичний університет ім. Д. Галицького кафедра хірургічної і ортопедичної стоматології факультету післядипломної освіти.

Захист відбудеться 28 березня 2000р. об 11 год на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.601.01 Української медичної стоматологічної академії за адресою: 36024, м. Полтава, вул. Шевченка 23.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Української медичної стоматологічної академії за адресою: 36024, м. Полтава, вул. Шевченка 23.

Автореферат розісланий 17 лютого 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради канд мед. наук, доцент Н.В. Головко

АНОТАЦІЯ

Коваленко М.О. Вибір показників та методів ортодонтичної корекції оклюзійних порушень при захворюваннях пародонту

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.22. - стоматологія. Українська медична стоматологічна академія, м. Полтава, 2000.

Робота присвячена лікуванню вторинних деформацій зубних рядів, які розвинулись внаслідок захворювань пародонту. Обстежено 1029 чоловік, у віці від 19 до 70 років. У 12,93% випадках відмічаються деформації. Визначено показання до ортодонтичного лікування вторинних деформацій зубних рядів. Проведено ортодонтичне лікування вторинних деформацій у 153 чоловік і встановлені оптимальні терміни корекції. Вивчено зміну рухливості зубів, глибини пародонтальних кишень, стан слизової оболонки і кісткової тканини альвеолярного відростку, витривалості пародонту до вертикальних навантажень, виконано оклюзіографічне дослідження у період проведення ортодонтичного лікування. Встановлено, що після ортодонтичного лікування вторинних деформацій зубних рядів зуби розташовуються в правильному анатомічному положенні, мають максимальну кількість оклюзійних точок, створюються умови для зменшення функціонального навантаження на окремі зуби і рівномірного розподілу жувального тиску.

Ключові слова: ортодонтичне лікування, оклюзійні порушення, захворювання пародонту.

АННОТАЦИЯ

Коваленко Н.А. Выбор показаний и методов ортодонтической коррекции окклюзионных нарушений при заболеваниях пародонта. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22. - стоматология. Украинская медицинская стоматологическая академия, г. Полтава, 2000.

Работа посвящена ортодонтическому лечению вторичных деформаций зубных рядов, развившихся вследствие заболеваний пародонта. Обследовано 1029 человек, в возрасте от 19 до 70 лет. В 12,93% случаев отмечены деформации. Определены показания к ортодонтическому лечению вторичных деформаций зубных рядов. Проведено ортодонтическое лечение вторичных деформаций у 153 человек и установлена оптимальная продолжительность коррекции. Изучено изменение подвижности зубов, глубины пародонтальных карманов, состояние слизистой оболочки и костной ткани альвеолярного отростка, выносливости пародонта к вертикальным нагрузкам, выполнено оклюзиографическое исследование в период проведения ортодонтического лечения. Установленно, что большее количество деформаций приходится на сочетанные - 73,75%. Из сочетанных деформаций наиболее часто встречается сочетание веерообразного разхождения с другими видами их смещения. Ортодонтическому лечению подлежит веерообразное расхождение зубов во фронтальном участке, скученность зубов, обусловленная их смещением, наклон зубов, диастема, тремы, поворот зубов. Оптимальная продолжительность исправления вторичных деформаций зубных рядов при средней степени поражения пародонта составляет на верхней челюсти - 63,37,2 суток, на нижней - 79,89,3 суток, при тяжелой степени поражения - на верхней челюсти 48,55,9 суток, на нижней - 58,66,7 суток. При ортодонтическом лечении вторичных деформаций зубных рядов и возникновении необходимости депульпирования зубов, подлежащих перемещению, девитализацию их целесообразно проводить после ортодонтических вмешательств. В период ортодонтического исправления вторичных деформаций зубных рядов наблюдается увеличение подвижности перемещаемых зубов на 1 степень, глубина пародонтальных карманов не изменяется, возникает малоинтенсивное воспаление маргинального края десны, на рентгенограмме отмечается расширение контуров периодонтальной щели, снижается выносливость пародонта к вертикальным нагрузкам. Изменения возникают в локальных участках зубного ряда и носят обратимый характер. После ортодонтического лечения вторичных деформаций зубных рядов зубы располагаются в правильном анатомическом положении, имеют максимальное количество окклюзионных точек. Создаются условия для уменьшения функциональной нагрузки на отдельные зубы и равномерного распределения жевательного давления.

Ключевые слова: ортодонтическое лечение, окклюзионные нарушения, заболевания пародонта.

ANOTATION

N.A. Kovalenko. Selection. Selection of indications and methods in orthodontic correction of occlusive disturbances in paradontosis. - Manuscript.

Dissertation on competition the academic degree of candidate of medical sciences in speciality 14.01.22. - stomatology. Ukrainian Medical Stomatological Academy, Poltava, 2000.

The work is dedicated to orthodontic treatment of teeth row`s secondary deformations developped because of paradontosis. 1029 persons at the age from 19 to 70 were examined, 12,93% of them had deformations. The inducations to orthodontic treatment of secondary deformations of tееth rows were defined. 153 persons were given orthodontic treatment because of secondary deformations and optimum terms of correction were established. The changes of teeth mobility, the depth of the pocket gingivals, the condition of mucous membrane and bone tissue of alveolar appendix, endurance of parodontosis to vertical loadings were studied. Occlusiographical research during orthodontic treatment was made. It was determined that after the orthodontic treatment of the secondary row`s deformations the teeth were disposed in correct anatomical position, had maximal number of occlusive points. The conditions to decrease the functional loading of the separate teeth and the even distribution of the masticatory pressure are created.

The key words: orthodontic treatment, occlusive disturbances, parodontosis.

зубний пародонт депульпація

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Захворювання тканин пародонту відносяться до числа хвороб відомих з давніх часів. З прогресом цивілізації розповсюдженість їх різко зросла. У наш час у осіб старше 40 років вони зустрічаються частіше ніж карієс. Тому серед актуальних проблем сучасної стоматології захворювання пародонту займають одне з ведучих місць (В.С. Иванов, 1989) і пояснюється це високим ступенем розповсюдження даних патологічних станів 62-81% (Д.А. Коритний, Р.Я. Пеккер, 1985).

Одним з етіологічних факторів, сприяючих розвитку захворювань пародонту, вважають порушення прикусу, як первинну оклюзійну травму. Однак, при наявності інших етіологічних факторів розвиваються вторинні оклюзійні порушення, які також перешкоджають ефективному лікуванню захворювання.

В наш час загально визнаною є необхідність комплексного лікування захворювань пародонту, включаючого терапевтичні, хірургічні і ортопедичні методи. Неможливе шинування і раціональне протезування без ортодонтичного виправлення оклюзійних порушень, тобто виправлення деформацій зубних рядів (Остапова Г.Б., Сакира М.В., Бичкова В.М., Попова Д.Н., 1989, Іванов В.С. 1989, Хашем М.Д., 1994). В учбовій, науковій і методичній літературі немає єдиної точки зору і конкретних рекомендацій щодо показань, методики та термінів проведення ортодонтичного лікування у даної групи хворих.

Тому вивчення питання вибору показань та методів ортодонтичного лікування вторинних деформацій зубних рядів при захворюваннях пародонту є важливою ланкою в удосконаленні комплексного лікування захворювань пародонту.

Зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно плану науково-дослідницької роботи кафедри ортопедичної стоматології Дніпропетровської державної медичної академії "Удосконалення методів ортопедичного лікування хворих з дефектами зубних рядів", номер державної реєстрації 0199V00100E.

Мета дослідження. Підвищення ефективності ортопедичного лікування хворих з оклюзійними порушеннями зубних рядів при захворюваннях пародонту шляхом ортодонтичної корекції.

Задачі дослідження.

Встановити види і частоту патологічних станів зубних рядів при захворюваннях пародонту.

Визначити види деформацій зубних рядів, що підлягають ортодонтичному лікуванню.

Встановити оптимальну тривалість виправлення деформацій зубних рядів при патологічних станах пародонту.

Визначити доцільні строки проведення депульпації переміщуваних зубів.

Визначити вплив ортодонтичної корекції на рухомість переміщуваних зубів, глибину пародонтальних кишень, стан слизової оболонки і навколокоренневої кісткової тканини, витривалість пародонту до вертикальних навантажень і зміни кількості контактуючих точок зубів антагоністів.

Наукова новизна отриманих результатів. Визначені види і частота оклюзійних порушень зубних рядів, що розвинулись внаслідок захворювань пародонту. Вперше визначені види деформацій зубних рядів, що підлягають ортодонтичній корекції, встановлена оптимальна тривалість виправлення вторинних деформацій, визначено доцільні строки депульпації переміщуваних зубів, встановлені зміни витривалості пародонту і стан навколокоренневої кісткової тканини при їх переміщенні.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблені показання і оптимальна тривалість ортодонтичної корекції оклюзійних порушень, супутних захворюванням пародонту, з урахуванням віку, ступеню тяжкості розвитку захворювання, визначені доцільні строки депульпації переміщуваних зубів, встановлені зміни витривалості пародонту до вертикальних навантажень і стану навколокоренневої кісткової тканини.

Результати дослідження впроваджені в роботу відділень ортопедичної стоматології м. Дніпропетровська, м. Кривого Рогу, м. Львову, в учбовий процес кафедри ортопедичної стоматології Дніпропетровської державної медичної академії та Львіського державного медичного університету ім. Данила Галицького.

Особливий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням. Автором самостійно вивчена і проаналізована література. Усі клінічні дослідження, їх аналіз виконані безпосередньо автором роботи. Самостійно проведено ортодонтичне лікування вторинних деформацій зубних рядів у 153 осіб із захворюваннями пародонту, виготовлено моделі щелеп, ортодонтичні апарати, виконано шинування і протезування зубів, проаналізовані результати лікування та зроблені відповідні висновки. Усі результати статистично оброблені за допомогою критерія Стьюдента.

Апробація результатів роботи. Матеріали дослідження обговорювались на науково-практичній конференції з актуальних питань ортопедичної стоматології в м. Львів (1996), в м. Полтаві (1996), на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Актуальні питання стоматології" в м. Одесі 11-12 вересня 1997 р., на наукових засіданнях кафедри ортопедичної стоматології Дніпропетровської медичної академії, на засіданнях проблемної комісії "Стоматологія" при Дніпропетровській державній медичній академії, на засіданні обласного відділення Асоціації стоматологів Дніпропетровської області (травень, 1999 р.).

Публікації. Основні положення і результати досліджень опубліковані у 6 друкованих працях. З них 3 у наукових виданнях рекомендованих ВАК України.

Об'єм і структура дисертації. Дисертація викладена на 137 сторінках машинописного тексту. Оформлена згідно з положенням ВАК України. Список літератури включає 155 джерел, із них 104 автора країн СНД та 51 автор дальнього зарубіжжя. Робота ілюстрована 29 рисунками, 14 таблицями.

Матеріали і методи дослідження. Для вирішення поставлених задач ми оглянули на протязі року усіх хворих, що звернулись у пародонтологічний кабінет. За 12 місяців було оглянуто 1029 чоловік. Загально-клінічні методи дослідження передбачали опитування, огляд і обстеження органів порожнини рота: зубів, тканин пародонту, зубних рядів, слизової оболонки. При огляді порожнини рота особливу увагу приділяли виявленню деформацій зубних рядів, котрі розвинулись внаслідок захворювань пародонту, і їх описанню. У комплексному лікуванні захворювань пародонту були застосовані терапевтичні, хірургічні та ортопедичні методи. Вторинні деформації усували ортодонтичним методом. У процесі ортодонтичного лікування проводили вимірювання патологічної рухливості зубів, глибини пародонтальних кишень, для виявлення запального процесу у яснах використовували пробу Шиллера-Писарєва. Для визначення стану кісткової тканини альвеолярного відростку щелеп, встановлення виду кісткових змін і стадії патологічного процесу використовували рентгенологічний метод дослідження. Витривалість пародонту до вертикальних навантажень до ортодонтичної корекції, в період її проведення і після протезування визначали гнатодинамометричним методом. Для вивчення ефективності ортодонтичного лікування визначали кількість контактуючих точок зубів антагоністів.

Результати дослідження. За 12 місяців ми оглянули 1029 чоловік, які звернулись в пародонтологічний кабінет у віці від 19 до 70 років. Розподіл хворих за віком з інтервалом у 10 років. При обстеженні виділили групу осіб, деформації зубних рядів у яких з'явились внаслідок захворювань пародонту. Так, із 1029 оглянутих у 133 були вторинні деформації зубних рядів, розвиток яких пов'язаний із протіканням захворювань пародонту. Це склало 12,93% від загальної кількості оглянутих.

Із 133 осіб, що мають вторинні деформації зубних рядів 109 (81,90%) - жінки і 24 (18,10%) чоловіки. При розподілі по віковим групам найбільша кількість припадає на вік від 51 до 60 років - 65 (48,90%) чоловік, із них 54 (40,60%) - жінки і 11 (8,30%) чоловіки.

При огляді порожнини рота виявляли вторинні деформації зубних рядів. Вторинні деформації були систематизовані, проаналізовані і розподілені по видах (табл. 1).

Таблиця 1 Види вторинних деформацій зубних рядів, які розвинулись внаслідок захворювань пародонту

Найбільш розповсюдженим видом вторинних деформацій є поєднані. Їх виявили у 98 чоловік із 133, що складає 73,75%. Тому доцільно їх розглянути і проаналізувати окремо. Поєднані деформації зубних рядів, що розвинулися внаслідок захворювань пародонту представлені у таблиці 2.

Таблиця 2 Поєднані деформації зубних рядів, що розвинулись внаслідок захворювань пародонту

Із матеріалу, представленого у таблиці 2, можна відзначити, що найбільш часто зустрічається поєднання віялоподібного розходження з поворотом і супраположенням зубів. Цю патологію ми зустрічали у 15 (15,30%) випадках. Рідше траплялось спостерігати поєднання віялоподібного розходження з супраположенням зубів у 12 (12,24%) чоловік. У 11 (11,26%) чоловік виявили віялоподібне розходження у поєднанні з нахилом і поворотом зубів. Нахил зубів з супраположенням або інфраположенням визначено у 9 (9,18%) чоловік. Діастеми і треми у поєднанні з корпусним переміщенням зубів спостерігали у 8 (8,16%) чоловік. У 7 (7,14%) чоловік було віялоподібне розходження у поєднанні з нахилом зубів. По 5 (5,10%) осіб мали віялоподібне розходження, що поєднувалося з поворотом зубів, поворот зубів з супраположенням та інфраположенням, нахил зубів у поєднанні з поворотом, нахил зубів у поєднанні з корпусним переміщенням. 4 (4,08%) чоловіка мали віялоподібне розходження у поєднанні з поворотом і корпусним переміщенням зубів. Незначна кількість осіб мала інші поєднані деформації.

Усім хворим, що мають вторинні деформації зубних рядів, що розвинулись внаслідок захворювань пародонту, пропонували ортодонтичне лікування. Із 133 хворих з вторинними деформаціями зубних рядів відмовились від запропонованого лікування з різних причин 80 чоловік, що складає 60,15%.

Виникнення і розвиток деформацій зубних рядів внаслідок захворювань пародонту стає симптомом цих захворювань. Через виникнення деформацій зникає ріжучо-бугорковий контакт, знижується оклюзійна висота. Сила, спрямована під кутом до довгої вісі зуба, поглиблює вторинні деформації. Без виправлення положення зубів, відновлення нормальної оклюзійної висоти і правильного співвідношення елементів зубо-щелепної системи, неможливо зняти додаткові фактори перевантаження тканин пародонту. Перевантаження само по собі служить причиною розвитку патологічних процесів у пародонті, а при неспівпаданні напрямку вектора сили з віссю зуба, при збільшеній зовніальвеолярній частині, за рахунок атрофії, вторинні деформації розвиваються швидше і прояви їх тяжчі. Тому у комплексному лікуванні усунення вторинних деформацій є необхідним.

Вторинні деформації зубних рядів доцільно усувати ортодонтичним методом. Переміщення зубів і відновлення нормальних оклюзійних співвідношень зубних рядів в комплексі з іншими лікувальними заходами дозволяє досягти оздоровлення пародонту.

Із 133 осіб, що мали вторинні деформації зубних рядів, виявлені при первинному огляді, погодились приймати ортодонтичне лікування 53 чоловіка, що складає 39,75%. Такої кількості хворих було недостатньо, тому 100 чоловік з вторинними деформаціями зубних рядів прийняли на лікування по зверненню. В усіх прийнятих на ортодонтичне лікування хворих були показання до його проведення, вони дали згоду на виправлення деформацій.

Ортодонтичне лікування вторинних деформацій зубних рядів ми проводили при віялоподібному розходженні зубів у фронтальній ділянці, скупченості зубів, зумовлені їх зміщенням, нахилі зубів, при діастемах і тремах, повороті зубів у фронтальній ділянці. При виправленні деформацій застосовували механічнодіючу знімну апаратуру. Розподіл хворих, яким було проведено ортодонтичне лікування, по видам вторинних деформацій представлено у таблиці 3.

Таблиця 3 Розподіл хворих, які отримали ортодонтичне лікування, по видам вторинних деформацій

Приведені дані свідчать про те, що віялоподібне розходження зубів (54,90%) і віялоподібне розходження зубів у поєднанні з іншими видами деформацій (20,91%) найбільш часто супроводжують клінічну картину захворювань пародонту.

При проведенні комплексного лікування захворювань пародонту для зниження запально-дистрофічних явищ, зменшення рухливості зубів, запобігання розвитку пульпіту у зубах, включених до знімної шини, а також при наявності тривалого запалення крайового пародонту і зубо-ясневих або кісткових кишень, резорбції стінки альвеоли більше 1/2 її висоти, необхідності значного зішліфовування твердих тканин зубів при виготовленні постійної інтрадентальної шинуючої конструкції проводили депульпацію зубів. Оскільки у науковій літературі є різні точки зору, щодо доцільності депульпації зубів при захворюваннях пародонту, ми провели аналіз тривалості ортодонтичного лікування у взаємозв'язку із девіталізацією зубів. Для цього відібрали групу хворих із 116 осіб (21 чоловік і 95 жінок) з однотиповою деформацією - віялоподібним розходженням зубів і поєднанням віялоподібного розходження з іншими видами деформацій. Для визначення оптимальних строків проведення депульпації зубів у поєднанні з ортодонтичним лікуванням, досліджуваних поділили на 3 групи. В першій групі депульпування проводилось за 1 місяць і більше до ортодонтичного лікування, в другій - безпосередньо перед ортодонтичним лікуванням, в третій - після ортодонтичного лікування. Показники часу, затраченого на ортодонтичне лікування в залежності від строків депульпації зубів, представлені у таблиці 4.

Таблиця 4 Показники часу витраченого на ортодонтичне лікування

*Примітка: кількість хворих дана без урахування осіб, у яких загострився пародонтит.

Проаналізувавши дані таблиці 4, ми констатуємо, що найменші терміни ортодонтичного лікування спостерігали у другій та третій групі. Під час проведення ортодонтичного лікування сталось загострення захворювання пародонту у 12 чоловік. У першій групі загострення патологічного процесу спостерігали у 5 чоловік, у другій групі - у 5 чоловік, у третій у двох чоловік. Отже найбільш оптимальним виявилось лікування у третій групі.

При дослідженні рухливості зубів, підлеглих ортодонтичному переміщеню спостерігали збільшення їх рухливості на один ступінь. Патологічну рухливість зубів усували накладенням постійних ортодонтичних конструкцій. Глибина зубо-ясневих кишень у період проведення ортодонтичного лікування вторинних деформацій не змінювалась.

При проведенні проби Шиллера-Писарєва відмічали незначне малоінтенсивне зафарбовування маргінального края ясен. Після проведення протизапальної терапії і раціонального протезування зафарбовування слизової оболонки не спостерігали.

При рентгенологічному дослідженні кісткової тканини альвеолярного відростку в період проведення ортодонтичного лікування вторинних деформацій спостерігали розширення контурів періодонтальної щілини переміщуваних зубів. Через три місяці після фіксації (накладення) постійних ортопедичних конструкцій в комплексі з іншими лікувальними заходами рентгенологічна картина відповідала стану ремісії.

Гнатодинамометричні дослідження витривалості пародонту до вертикальних навантажень провели у 153 пацієнтів. Досліджуваних розділили на групи по ступеню тяжкості ураження пародонту. В групі із ураженням пародонту середньої тяжкості було 17 чоловіків і 104 жінки, з ураженням тяжкого ступеня 12 чоловіків і 20 жінок. До контрольної групи увійшли 25 практично здорових осіб (14 чоловіків і 11 жінок) у віці 20-24 років.

Дані витривалості пародонту при ураженні його середньої тяжкості до вертикальних навантажень у чоловіків представлені в таблиці 5, у жінок - в таблиці 6.

Таблиця 5 Дані витривалості пародонту до вертикальних навантажень у чоловіків з ураженням пародонту середнього ступеня тяжкості і контрольної групи

*Примітка: показники достовірно (Р<0,05) не відрізняються від відповідних показників у контрольній групі.

Таблиця 6 Дані витривалості пародонту до вертикальних навантажень у жінок з ураженням пародонту середнього ступеня тяжкості і контрольної групи

*Примітка: показники достовірно (Р<0,05) не відрізняються від відповідних показників у контрольній групі.

В групі з ураженням тяжкого ступеня виникали труднощі при визначенні витривалості пародонту до вертикальних навантажень. При опитуванні осіб із цієї групи встановили, що вони до ортодонтичного лікування могли вживати тільки подрібнену їжу, внаслідок ускладнень при відкушуванні її і болючості при пережовуванні. Після проведення ортодонтичної корекції і протезування, включаючого відновлення міжальвеолярної висоти, хворі змогли вживати звичайну їжу, у них з'явилась можливість повноцінно відкушувати і пережовувати.

Проведені дослідження витривалості пародонту до вертикальних навантажень, свідчать про тимчасове зниження (Р<0,005) витривалості пародонту до цих навантажень в процесі ортодонтичного виправлення вторинних деформацій і протезування. Після усунення вторинних деформацій і протезування показники витривалості пародонту наближаються до показників контрольної групи (Р<0,005), а у ряді випадків їх перевершують.

В період ортодонтичного лікування вторинних деформацій зубних рядів ми виготовили 459 оклюзіограм. Проаналізувавши зміни кількості точок оклюзійних контактів зубів антогоністів у процесі ортодонтичного лікування і наступного протезування зубних рядів можна вивести, що кількість контактуючих точок зростає. Таким чином створюються умови для зменшення навантаження на окремі зуби і рівномірного розподілу жувального тиску. Таким чином, проведені дослідження дозволили зробити слідуючи висновки.

ВИСНОВКИ

При клінічному обстеженні хворих, які звернулися за пародонтологічною допомогою, встановлено, що розповсюдженість вторинних деформацій зубних рядів складає 12,93%. Більша кількість деформацій припадає на поєднання віялоподібного розходження зубів з іншими видами їх зміщення - 73,75%.

Ортодонтичному лікуванню підлягають наступні вторинні деформації: віялоподібне розходження зубів у фронтальній ділянці, скупченість зубів, зумовлена зміщенням їх, нахил зубів, діастеми, треми, поворот зубів.

Оптимальна тривалість виправлення вторинних деформацій зубних рядів при середньому ступені ураження парадонту складає: на верхній щелепі - 63,37,2 діб, на нижній - 79,89,3 діб при, тяжкому ступені ураження - на верхній щелепі - 48,55,9 діб, на нижній - 58,66,7 діб.

При ортодонтичному лікуванні вторинних деформацій зубних рядів і виникненні необхідності депульпації зубів, підлягаючих переміщенню, девіталізацію їх доцільно проводити після ортодонтичних втручань.

В період ортодонтичного виправлення вторинних деформацій зубних рядів у локальних ділянках зубного ряду спостерігається збільшення рухливості окремих переміщуваних зубів, малоінтенсивне запалення маргінального краю ясен, знижується витривалість пародонту до вертикальних навантажень; рентгенологічно відмічається розширення контурів періодонтальної щілини; при цьому глибини пародонтальних кишень не змінюється; кількість контактуючих точок зубів антагоністів збільшується.

Практичні рекомендації. Для поліпшення комплексного лікування захворювань пародонту необхідно проводити ортодонтичну корекцію оклюзійних співвідношень зубних рядів механічно діючою знімною апаратурою.

Рекомендуємо проводити ортодонтичне лікування вторинних деформацій зубних рядів, які розвинулись внаслідок захворювань пародонту, при віялоподібному розходженні зубів у фронтальній ділянці, скупченості зубів, зумовлені їх зміщенням, нахилі зубів, при діастемах і тремах, повороті зубів у фронтальній ділянці.

При ортодонтичній корекції оклюзійних порушень зубних рядів необхідно враховувати стан тканин пародонту.

При ортодонтичному лікуванні вторинних деформацій зубних рядів і виникненні необхідності депульпації зубів, підлягаючих переміщенню, девіталізацію їх доцільно проводити після ортодонтичних втручань.

Базою для впровадження вказаних пропозицій можуть служити відділення ортопедичної стоматології і ортодонтичні кабінети.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ

1. Ортодонтическое лечение при заболеваниях пародонта //Вісник стоматології. - 1997. №3, С. 420-421. (співавтори Левкович А.Н., Зайцев Л.А.).

2. Состояние пародонта при ортодонтической коррекции вторичных деформаций зубных рядов //Вісник проблем біології і медецини. - 1998, №22. - С. 21-27. (співавтор Левкович А.Н.)

3. Изменение выносливости пародонта в процессе ортодонтического лечения больных пародонтитом //Вісник стоматології. - 1999. - №1, С.42-43.

4. Анализ деформаций зубных рядов, развившихся в процессе клинического течения пародонтита //Актуальні питання ортопедичної стоматології. - Львів, 1996. - С. 67-68.

5. Ортопедическое лечение генерализованной формы пародонтита, осложненной большими дефектами зубных рядов //Актуальні питання ортопедичної стоматології. Збірник наукових праць учасників науково-практичної конференції 10 жовтня 1996 р. - Полтава, 1996. - С. 26-27. (співавтори Зайцев Л.А., Левкович А.Н.)

6. Изучение выносливости пародонта до и после ортопедического лечения //Основні стоматологічні захворювання. - Матеріали доп. Всеукрїнської нау. - практ. конф. - Полтава, 1996. - С. 211 (співавтор Зайцев Л.А.).

Размещено на Allbest.ru