Зміни функцій печінки, нирок та стан протирадикальних захисних систем при демпінг-синдромі
Порівняльний аналіз функціонального стану печінки, інтенсивності процесів вільнорадикального окиснення ліпідів, активності протирадикальних систем при демпінг-синдромі. Включення препарату тіотриазолін у лікувальний комплекс хворих з демпінг-синдромом.
| Рубрика | Медицина |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 12.02.2014 |
| Размер файла | 38,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ
УДК 612.35+612.46]-06:616.36-089
КУЛАЧЕК Жанна Михайлівна
ЗМІНИ ФУНКЦІЙ ПЕЧІНКИ, НИРОК ТА СТАН ПРОТИРАДИКАЛЬНИХ ЗАХИСНИХ СИСТЕМ ПРИ ДЕМПІНГ-СИНДРОМІ
14.01.02. - внутрішні хвороби
АВТОРЕФЕРАТ
ДИСЕРТАЦІЇ НА ЗДОБУТТЯ НАУКОВОГО СТУПЕНЯ
КАНДИДАТА МЕДИЧНИХ НАУК
Івано-Франківськ - 2000
Дисертацією є рукопис
Дисертація виконана у Буковинській державній медичній академії (м. Чернівці)
НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:
доктор медичних наук, професор КОЛОМОЄЦЬ Михайло Юрійович, Буковинська державна медична академія, завідувач кафедри госпітальної терапії та клінічної фармакології
ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ:
Доктор медичних наук Міщук Василь Григорович, Івано-Франківська державна медична академія, професор кафедри терапії факультету післядипломної освіти.
Доктор медичних наук Мельниченко Лідія Яківна, Український НДУ гастроентерології АМН України, головний науковий співробітник (м. Дніпропетровськ).
Провідна установа Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, кафедра госпітальної терапії № 2.
Захист дисертації відбудеться “23” лютого 2000-го року о11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 20.601.01 Івано-Франківської державної медичної академії (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька 2)
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Івано-Франківської державної медичної академії за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Галицька, 7
Автореферат розісланий 21 січня 2000 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор медичних наук, професор М.А. Оринчак
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми.
В даний час серед клініцистів немає розходжень у тому, що основним методом лікування виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки повинен бути консервативний (И.И.Дегтярёва, Н.В.Харченко, 1995, П.Я. Григорьев, А.В.Яковенко, 1996, 1997, E.-H.Metman , 1998). Разом з тим ускладнення, що виникають у частини хворих, - кровотечі, стенозування, перфорація та пенетрація - вимагають для спасіння життя хворого застосування оперативного втручання (В.А.Кузнецов, И.В.Фёдоров, 1993, S.K.Dauelsberg, 1993, A.Williams, 1994). Операція є також необхідною при неефективності довготривалого консервативного лікування виразки шлунка з огляду на її можливе пухлинне переродження (S.B.Ho, 1996, E.-H.Metman, 1998). Позбавляючи від виразки, операція на шлунку, однак, у багатьох хворих через більший чи менший проміжок часу призводить до післяопераційних розладів (хвороб оперованого шлунка), які вимагають наполегливого консервативного лікування, а в частині випадків повторних оперативних втручань. В структурі постгастрорезекційної патології домінуюче місце посідає демпінг-синдром (ДС), частота якого досягає 55-88% (У.Ф.Сибуль, Р.А.Труве, 1988, J.H. Kleibenker et al., 1990, J.S.Vassilakis, E.Xinos, 1992).
Наявність чисельних гіпотез (А.С.Гаджиев, 1990, Ф.И.Комаров, А.В.Калинин, 1996, J.S.Vassilakis, 1988) виникнення та розвитку демпінг-синдрому підтверджує, що патогенез даної недуги до кінця не вияснено. Літературні дані свідчать про те, що резекція шлунка негативно впливає на обмін речовин у хворих. При цьому порушується білковий, ліпідний, вуглеводний обмін, а також обмін вітамінів та мінералів (В.А.Кузнецов, И.В.Фёдоров, 1993,О.О.Абрагамович та ін., 1997, J.H.Kleibenker et al.1990). Є окремі відомості про порушення водно-сольового обміну (M.E. De Broe, G.A.Verpooten, 1991, J.A.Ribbink, M.G.Sarr, 1988) та інтенсифікацію процесів вільнорадикального окиснення ліпідів (О.О.Абрагамович та ін., 1994).
Слід відзначити, що при постгастрорезекційній хворобі і, зокрема при демпінг-синдромі, є не вивченою взаємообумовленість різних метаболічних розладів між собою та з процесами вільнорадикального окиснення ліпідів (ВРОЛ), не вивчена функція нирок за умов функціонального навантаження. Не вивчені особливості метаболізму в залежності від ступеня важкості демпінг-синдрому та віку хворих. Недостатня вивченість вищезазначених питань ускладнює розробку шляхів направленої диференційованої корекції метаболічних розладів у хворих з демпінг-синдромом і обгрунтовує доцільність даного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота виконана у відповідності з планом науково-дослідних робіт Буковинської державної медичної академії, затвердженим МОЗ України, і є фрагментом планової наукової роботи кафедри госпітальної терапії та клінічної фармакології на тему: “Вільнорадикальне окиснення, метаболічні зміни та особливості механізмів компенсації при деяких захворюваннях системи травлення, цитопенічних станах на Буковині та обгрунтування диференційованого лікування, реабілітації, профілактики” (№ державної реєстрації 0196V006738).
Мета дослідження: встановити роль та взаємообумовленість функціональних змін печінки, нирок, процесів вільнорадикального окиснення ліпідів та функціонування протиоксидантних захисних систем у розвитку постгастрорезекційного демпінг-синдрому, розробити шляхи патогенетичної корекції порушеного метаболізму у хворих з демпінг-синдромом.
Основні завдання дослідження:
1. Вивчити особливості функціонального стану печінки при неускладненій виразковій хворобі та демпінг-синдромі в залежності від віку хворих та ступеня важкості демпінг-синдрому.
2. Вивчити особливості функціонального стану нирок в різних фізіологічних умовах у хворих на неускладнену виразкову хворобу та у хворих з демпінг-синдромом.
3. Вивчити при неускладненій виразковій хворобі та демпінг-синдромі інтенсивність процесів вільнорадикального окиснення ліпідів, визначити механізми компенсації та декомпенсації функціонування захисних протирадикальних систем в залежності від віку хворих та ступеня важкості демпінг-синдрому.
4. Встановити взаємообумовленість функціональних змін печінки, процесів вільнорадикального окиснення ліпідів, функціонування захисних протирадикальних систем при демпінг-синдромі.
5. Розробити шляхи корекції виявлених розладів метаболізму у хворих з демпінг-синдромом. Вивчити вплив тіотриазоліну на функціональний стан печінки, нирок, інтенсивність процесів вільнорадикального окиснення ліпідів та стан захисних протирадикальних систем в залежності від ступеня важкості демпінг-синдрому, уточнити методику диференційованого застосування тіотриазоліну при демпінг-синдромі.
Наукова новизна одержаних результатів.
Вперше встановлено, що при демпінг-синдромі з легким та середнім ступенем важкості механізмами компенсації підсилення процесів ВРОЛ є підвищення активності супероксиддисмутази, глюкозо-6-фосфатдегідрогенази та глутатіонредуктази. У хворих з важким перебігом демпінг-синдрому механізми декомпенсації функціонування систем протирадикального захисту заключаються у неадекватній рівневі ВРОЛ активності супероксиддисмутази, глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, зниження вмісту в крові відновленого глутатіону.
Визначені вікові особливості декомпенсації протирадикальних захисних систем при демпінг-синдромі у хворих похилого та старечого віку: низька активність глутатіонпероксидази та пригнічена активність глюкозо-6-дегідрогенази і супероксиддисмутази.
Встановлено, що при демпінг-синдромі в умовах водного навантаження екскреція води та осмотичноактивних речовин зменшується за рахунок зниженої швидкості клубочкової фільтрації. В умовах депривації у хворих на виразкову хворобу та у пацієнтів з демпінг-синдромом зберігається властивість нирок до максимально можливої осмотичної концентрації сечі. При демпінг-синдромі екскретована фракція води та осмотичноактивних речовин підвищується.
Обгрунтована доцільність застосування тіотриазоліну для корекції метаболічних порушень у хворих з демпінг-синдромом та встановлена його висока ефективність.
Обгрунтована необхідність проведення профілактики виникнення демпінг-синдрому шляхом використання антиоксидантних засобів та препаратів, що покращують стан захисних протирадикальних систем.
Практичне значення одержаних результатів.
Розширені можливості ранньої діагностики метаболічних порушень у хворих з демпінг-синдромом та прогнозування перебігу цієї недуги за допомогою комплексу лабораторних досліджень інтенсивності процесів вільнорадикального окиснення ліпідів та стану захисних протирадикальних систем.
Удосконалена методика диференційованого призначення тіотриазоліну в залежності від ступеня інтенсивності процесів вільнорадикального окиснення ліпідів, важкості перебігу демпінг-синдрому дала можливість підвищити ефективність лікування хворих з демпінг-синдромом, зменшити тривалість перебування хворих в стаціонарі, скоротити число ускладнень.
Комплексна оцінка показників функціонального стану нирок та рівня в крові глутатіону відновленого та малонового альдегіду при демпінг-синдромі дозволяє прогнозувати перебіг захворювання та визначати тактику лікування.
Впровадження результатів досліджень.
Результати роботи впроваджені у практику лікувально-профілактичних закладів України (м. Києва, Херсонської, Чернівецької, Харківської, Вінницької, Донецької, Луганської областей). Матеріали дисертації використовуються в лекційному курсі та на практичних заняттях терапевтичними кафедрами Буковинської державної медичної академії, Івано-Франківської державної медичної академії, Вінницького медичного університету, Київської медичної академії післядипломної освіти, Донецького державного медичного університету, Луганського державного медичного університету, Харківського державного медичного університету.
Особистий внесок здобувача.
Внесок автора в отримання результатів є основним і полягає у виборі теми, об'єму та методів дослідження. у постановці мети та формулюванні завдань дослідження. Самостійно проведено основний об'єм клінічних, інструментальних та лабораторних досліджень, аналіз та узагальнення результатів дослідження, обгрунтування методів лікування, статистична обробка матеріалу, підготовка наукових матеріалів до публікації. Особисто сформульовані висновки роботи, розроблені практичні рекомендації і забезпечено їх впровадження в медичну практику та відображення в опублікованих працях.
Апробація роботи.
Основні положення роботи доповідались на 78-79-80-й підсумкових наукових конференціях співробітників Буковинської державної медичної академії (1997, 1999 р.р.), на Третьому Національному Конгресі Гастроентерологів України (м. Дніпропетровськ, 1998 р.), на третьому Російському Гастроентерологічному тижні 15.11.-21.11. 1997 р. (м. Москва), на ювілейній науковій конференції присвяченій 130-річчю курорту "Поляна": "Досягнення і проблеми медичної реабілітації хворих (м.Ужгород) 1997р., Пленумі Правління Українського товариства геронтологів та геріатрів "Фізіологія і патологія органів травлення у осіб похилого і старечого віку" (18-20 вересня 1996 року).
Апробація дисертації проведена на спільному засіданні кафедр госпітальної терапії та клінічної фармакології, факультетської терапії, пропедевтики внутрішніх хвороб, госпітальної терапії №2 та лікувальної фізкультури, наукової комісії Буковинської державної медичної академії, Чернівецького обласного товариства терапевтів імені академіка В.Х. Василенка 25 жовтня 1999 року.
Публікації.
За матеріалами дисертації опубліковано 7 наукових праць (в тому числі 5 статей).
Структура та обсяг дисертації.
Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів і методів дослідження, результатів власних досліджень, викладених у п'яти розділах, обговорення результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел.
Дисертація викладена на 162 (основний текст - 138 сторінок) сторінках машинопису, ілюстрована 34 таблицями та 6 рисунками, містить 344 літературних наукових джерела, з яких 108 - латиною.
печінка демпінг синдром тіотриазолін
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріал та методи дослідження.
Хворим та практично здоровим особам був проведений комплекс загальноклінічних досліджень. Діагноз встановлювали на підставі анамнезу, характерної клінічної симптоматики демпінг-синдрому та з урахуванням ендоскопічного, рентгенологічного та ультрасонографічного дослідження.
Для проведення досліджень процесів ВРОЛ та функцій печінки обстежено 181 особу: 87 хворих на неускладнену виразкову хворобу (54 зрілого віку - 38-53 років, 33 похилого віку - 57-71 років), 64 хворих з ДС (38 зрілого віку - 36-52 років, 26 похилого віку - 57-69 років), 30 практично здорових осіб. ДС розвинувся через 1-4 роки або менше після резекції шлунка за Більрот-І або Більрот-ІІ з приводу виразкової хвороби. Серед хворих на виразкову хворобу було 70 осіб чоловічої статі (80,5%) та 17 осіб жіночої статі (19,5%). Серед хворих з ДС було 54 чоловіки (81,5%) та 10 жінок (18,5%). Було сформовано три групи хворих з ДС в залежності від ступеня важкості. З легким ступенем важкості ДС було обстежено 25 хворих (39%), з ступенем середньої важкості - 21 хворий (32,8%), з важким ступенем ДС - 18 хворих (28,2%).
Серед 30 практично здорових осіб було 18 - зрілого віку (39-50 років) та 12 - похилого віку (56-63 років). Поміж ними було 24 чоловіків (80%) та 6 жінок (20%).
Для дослідження функцій нирок обстежено 24 практично здорові особи: 14 - у віці 39-50 років, 10 - у віці 56-63 роки, 32 хворих на неускладнену виразкову хворобу в періоді ремісії: 21 - у віці 38-53 роки, 11 - у віці 57-70 років, 37 хворих з ДС середнього ступеня важкості: 21 - у віці 36-52 роки, 16 - у віці 57-69 років. Всі обстежені на період даного дослідження функцій нирок отримували однакове харчування (стіл № 15 за Певзнером з дотриманням принципів багаторазовості харчування і обмеження продуктів провокуючих демпінг-синдром: вуглеводів, молочних продуктів, рідини).
Тривалість захворювання у обстежених коливалася в межах від 2 місяців до 20 років.
Для виконання біохімічних досліджень функцій печінки та процесів вільнорадикального окиснення ліпідів кров у хворих брали з ліктьової вени вранці натще.
Функцію печінки оцінювали за допомогою серії біохімічних аналізів. У деяких хворих проводилася прицільна біопсія печінки з метою верифікації ураження печінки. В якості індикаторів цитолітичного синдрому печінки використовували показники активності в плазмі крові аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, враховували також показники вмісту білірубіну крові. Як індикатори гепатодепресивного синдрому застосовували такі показники як вміст альбуміну сироватки крові та протромбіновий індекс. Визначали загальний білок крові. Для оцінки мезенхімально-запальних процесів використовували сулемову та тимолову пробу. З метою діагностики холестатичного синдрому визначали активність в крові лужної фосфатази, вміст в крові загального, зв'язаного та незв'язаного білірубіну. Активність названих ферментів визначалася на аналізаторі “Master Plus” (Голандія).
Вміст у крові глутатіону відновленого визначали титраційним методом за О.В.Травіною (1955) в модифікації І.Ф.Мещишена, І.В.Петрової (1983); малонового альдегіду без ініціації, з ініціацією НАДФН2 та аскорбатом - за Ю.В.Владимировим, А.І.Арчаковим (1972). Активність ферментів вивчали: глутатіонпероксидази та глутатіонредуктази - за І.Ф.Мещишеним (1982); глутатіон-S-трансферази - за І.Ф.Мещишеним (1987); мідь-цинк супероксиддисмутази - за R.Fried (1975); глюкозо-6-фосфатдегідрогенази - за A.Kornberg, B.L.Horecker (1955) у модифікації Ю.Л.Захар'їна (1967). Активність ферментів розраховували на 1 г гемоглобіну, який визначали ціанідним методом.
Стан водно-сольового обміну та функцій нирок у хворих на виразкову хворобу та демпінг синдром вивчали у звичайних умовах, при обмеженому вживанні води та водному навантаженні. Величина діурезу визначалася за певні проміжки часу в залежності від характеру дослідження. Концентрація натрію, калію в плазмі крові та сечі визначалися за допомогою методу полум'яної фотометрії. Концентрацію креатинину визначали класичним методом з використанням пікринової кислоти (реакція Яффе): в сечі - за Фоліним, в плазмі крові - за Поппером з наступним колориметруванням зразків на спектрофотометрі при довжині хвилі 520 нм. Концентрацію основних активних речовин визначали кріоскопічним методом на мікроосмометрі ОМКА-01.
Швидкість клубочкової фільтрації розраховували за кліренсом ендогенного креатиніну, канальцеву реабсорбцію та інші показники які характеризують водо- та електролітовидільну діяльність, осмо - та волюморегулюючу функцію нирок розраховували за загальноприйнятими формулами. Показники функціонального стану нирок у спонтанних умовах досліджували на протязі 24 годин. Схема досліджень функціонального стану нирок при водному навантаженні мали слідуючий вигляд: в 700- довільне сечовиділення. З 700 до 730 вживання чаю із шипшини (18-22 мл/кг), а далі проводили збір порцій сечі через кожні 40 хв на протязі 4-х годин (всього 7 порцій). Вплив депривації на функціональний стан нирок вивчали за слідуючих умов. Починаючи з 2000 пацієнти призупиняють вживання рідини та продуктів які містять багато води, головним чином свіжих овочей та фруктів. До дозволених харчових продуктів відносять м'ясо, яйця, рис, масло. У контрольних дослідженнях сечу збирали на протязі окремих інтервалів часу з 2000 до 2200 наступного дня (26 годин). У хворих на виразкову хворобу та демпінг-синдром дане дослідження обмежували 18 годинами (з 2000 до 1400 - наступного дня) в зв'язку з появою ознак поганого самопочуття у відповідь на водну депривацію.
Статистична обробка результатів дослідження здійснювалася стандартними методами варіаційної статистики з використанням параметричного критерію вірогідності різниці Ст'юдента та непараметричних критеріїв Уілкоксона-Манна-Вітні і Вальда-Вольфовица. Проводили бінарний лінійний та багатомірний кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз за Снедекором. Обрахунки робили за спеціальними статистичними програмами для ПЕОМ з використанням комп'ютеру класу Pentium на базі системної плати 5S530 з процесором K6-2 3D-Now/MMX (350 MHz).
ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Результати досліджень дозволили встановити, що при демпінг-синдромі у значної частини хворих функції печінки є порушеними. Порушення були найбільш значними при важкому ступені демпінг-синдрому і проявлялися холестатичним та гепатодепресивним синдромами (зростала активність лужної фосфатази та аланінамінотрансферази плазми крові, збільшувався вміст в сироватці крові білірубіну загального та зв'язаного, зменшувався вміст в плазмі крові альбуміну та вміст в плазмі крові фібриногену, знижувався протромбіновий індекс).
Дисперсійний аналіз, проведений за Снедекором, підтвердив, що найбільший вплив демпінг-синдром чинив саме на ці показники (P<0,05). В процентному відношенні він коливався від 22,3% (для фібриногену плазми крові) до 42,8% (для зв'язаного білірубіну сироватки крові). Слід відмітити, що змінювалося співвідношення між незв'язаним та зв'язаним білірубіном сироватки крові в сторону збільшення частки останнього більше за 25%. Не впливав демпінг-синдром на варіювання таких показників як активність аспартатамінотрансферази плазми крові, сулемову та тимолову проби, вміст в сироватці крові білірубіну незв'язаного, вміст в сироватці крові загального білку (P>0,05).
Серед вікових особливостей функціонального стану печінки при демпінг-синдромі нами було відмічено у хворих похилого та старечого віку прояви помірного холестазу (зміни активності лужної фосфатази плазми крові та вмісту в сироватці крові білірубіну зв'язаного).
Нами були проведені дослідження функціонального стану нирок та водно-сольового обміну у хворих з середнім ступенем важкості демпінг-синдрому із застосованням водного навантаження та депривації.
Встановлено, що у практично здорових людей добовий діурез у звичайних умовах становив 1413±78,1 мл. Відповідно, у хворих на виразкову хворобу - 1284±64,5 мл (p>0,05), у хворих з демпінг-синдромом - 930±51,7 мл (p<0,05). Крім характерних особливостей, які стосуються біологічних ритмів функції нирок, найбільш суттєві зміни були зареєстровані у хворих з демпінг-синдромом. Перш за все, це статистично вірогідне зменшення добового діурезу за рахунок практично всіх порцій сечі. В цілому, це може бути зумовлене зменшенням питної збудливості, збільшенням екстраренальних втрат і т.і. Проте, більш детальні дослідження, які стосуються з'ясування механізму виявлених змін, свідчили за фільтраційно-реабсорбційну причинність. Визначення швидкості клубочкової фільтрації, інтенсивності реабсорбції води та концентраційного індексу ендогенного креатиніну вказувало на те, що у хворих з демпінг-синдромом зменшення діурезу зумовлене збільшенням реабсорбції води в канальцях нирок та зменшенням швидкості клубочкової фільтрації (переважно між 600 та 2200). Крім того, було зареєстровано зменшення екскреції натрію. Таким чином, в умовах спонтанного діурезу зміни ниркових процесів, які забезпечують волюмо- та осморегулюючу функції нирок, були спрямовані на затримання “об'єму” рідини та осмотично активних речовин.
При водному навантаженні у хворих на виразкову хворобу зберігалася властивість нирок до максимального розведення сечі. Проте, у хворих з демпінг-синдромом, за рахунок більш низького рівня швидкості клубочкової фільтрації, екскреція води, натрію та осмотично активних речовин зменшувалася.
В умовах депривації у хворих на виразкову хворобу та у хворих з демпінг-синдромом зберігалася властивість нирок до максимально можливої осмотичної концентрації сечі. При цьому, у хворих з демпінг-синдромом екскретована фракція води та осмотично активних речовин підвищувалася.
В цілому наведені дані свідчили про те, що у хворих з демпінг-синдромом функціональні резерви нирок були зниженими.
При вивченні особливостей процесів вільнорадикального окиснення ліпідів було встановлено наступне.
У хворих на виразкову хворобу інтенсивність процесів ВРОЛ була значно підвищена. Це було видно по збільшеному вмісту в крові малонового альдегіду як без ініціації так і з ініціацією НАДФН2, залізом та аскорбатом, ізольованих подвійних зв'язків, дієнових кон'югатів, спряжених трієнів та кетодієнів. При цьому вміст в крові глутатіону відновленого був зниженим до 0,65±0,003 ммоль на 1 л крові (P<0,05), активність глутатіонредуктази та глутатіон-S-трасферази зростала, активність супероксиддисмутази, глюкозо-6-фосфатдегідрогенази знижувалася, а достовірних змін активності глутатіонпероксидази зафіксовано не було.
При легкому та середньому ступенях важкості демпінг-синдрому інтенсивність процесів ВРОЛ була високою, про що свідчило збільшення вмісту в крові малонового альдегіду як без ініціації так і з ініціацією, ізольованих подвійних зв'язків, дієнових кон'югатів, спряжених трієнів та кетодієнів. При цьому спостерігалася значна активізація протирадикальних захисних систем. Відбувалося це за рахунок зростання активності супероксиддисмутази та глутатіонзалежних ферментів: глутатіонпероксидази, глутатіон-S-трансферази, глутатіонредуктази, а також глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Це супроводжувалося низьким (P<0,05) вмістом в крові глутатіону відновленого (при легкому ступені - 0,43±0,002 ммоль на 1 л крові, при середньому - 0,41±0,005 ммоль на 1 л крові), що свідчило, на нашу думку, не тільки на посилене його використання, але і про порушення процесів його відновлення та синтезу.
При важкому варіанті перебігу демпінг-синдрому, на фоні загальної картини напруженості захисних протирадикальних систем встановлена декомпенсація окремих механізмів, що призводила до більш значної інтенсифікації процесів пероксидації ліпідів. Як особливість стану протирадикальних захисних систем у хворих цієї групи нами був відмічений недостатній рівень активності супероксиддисмутази та глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, який хоч і відповідав рівню, характерному для практично здорових осіб, все ж був неадекватним наявній високій інтенсивності процесів ВРОЛ. Можливо, що зниження активності цих ферментів було зумовлено модифікацією їх будови, адже протиоксидатні ферменти, як і інші білки є вразливими мішенями для вільних радикалів.
Пояснення у сильному зростанні інтенсивності процесів ВРОЛ у хворих з постгастрорезекційним демпінг-синдромом ми шукали у наступних фактах і аналізі. Основна кількість нікотинової кислоти та її аміду всмоктується а антральному відділі шлунка та дванадцятипалій кишці. Відсутність антрального відділу шлунка і виключення з процесів травлення дванадцятипалої кишки зумовлює дефіцит названих попередників НАДФН2, що в свою чергу зумовлює неефективність зростання активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази - основного постачальника НАДФН2. Це призводить до того, що глутатіон-редуктаза недостатньо виконує свою функцію щодо переведення глутатіону із окисненої форми у відновлену. Висока активність глутатіон-S-трансферази призводить до того, що глутатіон переходить у зв'язки з пероксидами і незворотньо виходить з циклу його повторного використання. Зазначена ситуація спричиняє виражений дефіцит глутатіону відновленого в крові у хворих з ДС і значною мірою служить фактором декомпенсації протирадикальних захисних механізмів. Ситуацію погіршує відомий в літературі (М.А.Самсонов, Т.И.Лоранская, А.П.Нестерова, 1984) дефіцит аскорбінової кислоти у хворих з ДС, адже аскорбінова кислота сприяє відновленню НАДФН2 та відіграє важливу роль у функціонуванні супероксидисмутази. Ці факти пояснюють, на наш погляд, відносну недостатність захисних протирадикальних систем у хворих з ДС. Провокує зростання інтенсивності ВРОЛ, очевидно, недостатнє перетравлення їжі, що спричиняє хвилю надходження цитотоксичних речовин у кров та печінку.
Закономірності змін інтенсивності процесів вільнорадикального окиснення ліпідів, реакцій захисних протирадикальних систем крові та функціональних змін в печінці в залежності від ступеня важкості демпінг-синдрому дозволили нам стверджувати, що стійка активація процесів вільнорадикального окиснення ліпідів та відносна недостатність захисних протирадикальних систем є первинними і обумовлюють ланцюг подальших стійких патологічних змін метаболізму у печінці. Це було підтверджено за допомогою бінарного та багатомірного кореляційного аналізу. Особливо високі коефіцієнти парної лінійної кореляції, а також парціальні коефіцієнти кореляції та детермінації були зафіксовані для пар показників, що характеризують з одного боку синтетичні процеси печінки або виведення жовчі, а з іншого боку - процеси ВРОЛ та діяльність захисних протирадикальних систем.
На основі проведених досліджень встановлено, що порушення метаболізму у хворих з демпінг-синдромом залежать за деякими параметрами як від віку хворих так і від ступеня важкості демпінг-синдрому. Все ж, за нашими даними найбільш значний вплив чинить останній. Це обгрунтовує положення про необхідність першочергового врахування ступеня важкості демпінг-синдрому при корекції порушеного метаболізму.
На основі отриманих даних і проведеного аналізу з метою корекції порушеного метаболізму у хворих з демпінг-синдромом нами було запропоновано використання нового вітчизняного препарату тіотриазолін. Цей препарат за літературними даними володіє вираженим антиоксидантними, гепатопротекторними та детоксикуючими властивостями.
Препарат призначали хворим на фоні симптоматичної терапії диференційовано в залежності від інтенсивності процесів вільнорадикального окиснення ліпідів. Для контролю використовували групу хворих, яким проводилася тільки симптоматична терапія.
Результати наших досліджень дали підставу стверджувати, що застосування тіотриазоліну при демпінг-синдромі дозволяє суттєво скорегувати порушений метаболізм у хворих, а саме покращити показники функціонального стану печінки та нирок, знизити інтенсивність процесів вільнорадикального окиснення ліпідів.
Після лікування значно покращується самопочуття хворих, знижується надмірна моторна активність кишечнику. Знижуються (або зникають) вазомоторні прояви - слабкість, головокружіння, колапс, серцебиття, гіпотонія, брадикардія. За період лікування хворі набирали у вазі по зрівнянню з вихідним рівнем від 2 до 6 кг. У значної частини хворих з демпінг-синдромом середнього ступеня важкості після курсу лікування симптоми хвороби практично зникали, або стан цих хворих можна було оцінити як демпінг-синдром легкого ступеня важкості. Більше як у половини хворих з демпінг-синдромом важкого ступеня після лікування їх стан можна було оцінити як демпінг-синдром середньої важкості. При традиційному симптоматичному лікуванні результати були значно гіршими як щодо біохімічних показників так і клінічних даних.
Автор щиро вдячний професору В.М.Коновчуку за наукові консультації по дослідженням функцій нирок.
ВИСНОВКИ
1. При демпінг-синдромі у хворих з важким ступенем захворювання є порушеними функції печінки, які проявляються холестатичним та гепатодепресивним синдромами.
2. У хворих з демпінг-синдромом в умовах спонтанного діурезу (між 600 та 2200) зміни ниркових процесів, які забезпечують волюмо- та осморегулюючу функції нирок, спрямовані на затримання “об'єму” рідини та осмотично активних речовин.
3. При водному навантаженні у хворих на виразкову хворобу зберігається властивість нирок до максимального розведення сечі. Проте, у хворих з демпінг-синдромом, за рахунок більш низького рівня швидкості клубочкової фільтрації, екскреція води, натрію та осмотично активних речовин зменшується. В умовах депривації у хворих на виразкову хворобу та у хворих з демпінг-синдромом зберігається властивість нирок до максимально можливої осмотичної концентрації сечі. При цьому, у хворих з демпінг-синдромом екскретована фракція води та осмотично активних речовин підвищується.
4. При легкому та середньому ступенях важкості демпінг-синдрому процеси вільнорадикального окиснення ліпідів посилюються. Особливостями механізмів компенсації є підвищення активності супероксиддисмутази, глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, та глутатіонредуктази, зниження вмісту в крові відновленого глутатіону.
5. При важкому варіанті перебігу демпінг-синдрому, спостерігається найбільш значна інтенсифікація процесів вільнорадикального окиснення ліпідів. Особливостями декомпенсації є значне зниження вмісту відновленого глутатіону, низький рівень активності супероксиддисмутази та глюкозо-6-фосфатдегідрогенази у порівнянні з середнім та важким ступенем важкості.
6. У хворих з демпінг-синдромом похилого та старечого віку у порівнянні з хворими зрілого віку особливостями декомпенсації захисних протирадикальних систем є більш низька активність глутатіонпероксидази, глюкозо-6-фосфатдегідрогенази та супероксиддисмутази та більш виражений дефіцит в крові відновленого глутатіону.
7. Тіотриазолін у комплексній терапії демпінг-синдрому проявляє антиоксидантний та гепатопротекторний ефект, покращує суб'єктивний та об'єктивний стан хворих.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. При оцінці стану хворих з демпінг-синдромом необхідно враховувати інтенсивність процесів вільнорадикального окиснення ліпідів та стан захисних протирадикальних систем - як найбільш рано реагуючих показників порушеного метаболізму.
2. Порушення метаболізму у хворих з демпінг-синдромом необхідно корегувати з урахуванням ступеня важкості демпінг-синдрому. Для корекції порушеного метаболізму у хворих ефективно використовувати препарат тіотриазолін за схемою: при легкому та середньому ступенях важкості демпінг-синдрому тіотриазолін застосовувати у вигляді 2,5% розчину по 2 мл внутрішньом'язово 1 раз на добу на протязі 20 днів; при важкому варіанту перебігу демпінг-синдрому препарат тіотриазолін призначати у вигляді 2,5% розчину по 2 мл внутрішньовенно краплинно на фізіологічному розчині 2 рази на добу на протязі 10 днів, а на наступні 10 днів переходити на 1% розчин - по 1 мл внутрішньом'язово 1 раз на день або по 0,1 г 3 рази на день в таблетованій формі. Курс лікування - 2-3 місяці.
3. З метою профілактики виникнення демпінг-синдрому та запобігання переходу його у більш важку форму доцільно використовувати антиоксидантну терапію.
4. З метою визначення засобів корекції порушеного метаболізму у хворих з демпінг-синдромом легкого та середнього ступеня важкості крім досліджень водно-сольового обміну в умовах спонтанного діурезу необхідно проводити проби з функціональним навантаженням.
ДРУКОВАНІ РОБОТИ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Коломоєць М.Ю., Кулачек Ж.М., Давиденко О.М. Інтенсивність перекисного окислення ліпідів та стан захисних протирадикальних систем крові при виразковій хворобі та демпінг-синдромі// Галицький лікарський вісник, 1998.- Том 5, число 3.- С.49-51.
2. Кулачек Ж.М. Ниркові функції у хворих на виразкову хворобу та при демпінг-синдромі за умов спонтанного діурезу// Буковинський медичний вісник.- 1998.- №4.- С. 44-49.
3. Коломоец М.Ю., Кулачек Ж.М., Давыденко О.Н. Особенности процессов перекисного окисления липидов и функционирования защитных антиоксидантных систем крови при язвенной болезни и демпинг-синдрому у лиц зрелого и пожилого возраста// Проблемы старения и долголетия.- 1999.- Том 8, №1.- С.37-40.
4. Кулачек Ж.М. Вплив водного навантаження на водовидільну, електролітовидільну і осморегулюючу функції нирок у хворих на виразкову хворобу та при демпінг-синдромі// Галицький лікарський вісник.- 1999.- Том 6, число 2.- С. 46-49.
5. Кулачек Ж.М. Функціональний стан печінки при виразковій хворобі та демпінг-синдромі різного ступеня важкості// Галицький лікарський вісник.- 1999.- Том 6, число 4.- С.61-62.
6. Рак О.Л., Кулачек Ж.М. Интенсивность процессов свободно-радикального окисления липидов при осложнённой язвенной болезни и болезнях оперированного желудка// Российский журнал гастроентерологии, гепатологии, колопроктологии.- 1997.- №5.- C.49.
7. Кулачек Ж.М.Інтенсивність процесів вільнорадикального окиснення ліпідів при хворобі оперованого шлунка// Досягнення і проблеми медичної реабілітації хворих: Збірник наукових праць, Ужгород.- .- 1997.- С.73-74.
АНОТАЦІЯ
Кулачек Ж. М. Зміни функцій печінки, нирок та стан протирадикальних захисних систем при демпінг-синдромі. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02. - внутрішні хвороби. - Івано-Франківська державна медична академія, Івано-Франківськ, 1999.
Основні положення дисертації містять порівняльний аналіз функціонального стану печінки, нирок, інтенсивності процесів вільнорадикального окиснення ліпідів, активності протирадикальних систем при демпінг-синдромі.
Дисертація присвячена вивченню метаболічних особливостей патогенезу демпінг-синдрому у 64 хворих в залежності від ступеня важкості демпінг-сидрому та віку хворих.
Доведено, що включення препарату тіотриазолін у лікувальний комплекс хворих з демпінг-синдромом сприяє покращенню перебігу захворювання, нормалізації функціонального стану печінки, нирок, інгібує неконтрольовану пероксидацію ліпідів та активує глутатіонову ланку протиоксидантного захисту.
Ключові слова: демпінг-синдром, функції печінки, функції нирок, вільнорадикальне окиснення ліпідів, антиоксидантні системи, тіотриазолін.
АННОТАЦИЯ
Кулачек Ж. М. Изменения функций печени, почек и состояние противорадикальних защитных систем при демпинг-синдроме. Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.02. - внутренние болезни. - Ивано-Франковская государственная медицинская академия, Ивано-Франковск, 1999.
Основные положения диссертации содержат сравнительный анализ функционального состояния печени, почек, интенсивности процессов свободнорадикального окисления липидов, активности противорадикальних защитных систем при демпинг-синдроме.
Диссертация посвящена изучению метаболических особенностей патогенеза демпинг-синдрома у 64 больных в зависимости от степени тяжести демпинг-синдрома и возраста больных. Анализ проведен в сравнении с практически здоровыми лицами и больными неосложненной язвенной болезнью.
Использованы различные биохимические показатели состояния функций печени, направленные на оценку гепатодепресивного, цитолитического и холестатического синдромов, функциональные нагрузки почек, биохические показатели интенсивности процессов свободнорадикального окисления липидов (промежуточные и концевые продукты) и состояния противорадикальных защитных систем (супероксиддисмутаза, система глутатиона).
Использованы как стандартные методы вариационной статистики, так и различные статистические методы оценки связей между различными показателями метаболизма (бинарный и многомерный корреляционный анализ, дисперсионный нализ).
Показано, что при тяжелом течении демпинг-синдрома нарушаются функции печени, что проявляется в возрастании активности аланинаминотрансферазы и щелочной фосфатазы плазмы крови, увеличении содержания в сыворотке крови общего и связанного билирубина, снижении содержания альбумина сыворотки крови и фибриногена плазмы крови, а также уменьшении протромбинового индекса.
Установлено, что при демпинг-синдроме легкой и средней степени тяжести механизмами компенсации усиления процессов свободнорадикального окисления липидов являются повышение активности супероксиддисмутазы, глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы и глутатионредуктазы. У больных с тяжелым течением демпинг-синдрома механизмы декомпенсации функционирования систем протирадикальной защиты заключаются в неадекватной уровню свободнорадикального окисления липидов активности супероксиддисмутазы, глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы, снижении содержания в крови восстановленного глутатиона.
Определены возрастные особенности декомпенсаци противорадикальных защитных систем при демпинг-синдроме у больных пожилого и старческого возраста: низкая активность глутатионпероксидазы и относительно сниженная активность глюкозо-6-дегидрогеназы и супероксиддисмутазы.
Показано, что при демпинг-синдроме наиболее тесные корреляционные связи наблюдаются между показателями, которые отображают синтетическую функцию печени либо холестатический синдром с одной стороны и показателями интенсивности свободноднорадикального оксиления липидов и содержанием глутатиона восстановленого с другой стороны.
Установлено, что при демпинг-синдроме в условиях водной нагрузки екскреция воды и осмотически активних веществ уменьшается за счет сниженной скорости клубочковой фильтрации. В условиях депривации у больных язвенной болезнью и у пациентов с демпинг-синдромом сохраняется свойство почек к максимально возможной осмотической концентрации мочи. При демпинг-синдроме экскретированная фракция воды и осмотически активных веществ повышается.
Обоснована целесообразность применения тиотриазолина для коррекции метаболических нарушений у больных с демпинг-синдромом и установлена его высокая эффективность.
Показано, что включение препарата тиотриазолин в лечебный комплекс больных с демпинг-синдромом способствует улучшению течения заболевания, нормализации функционального состояния печени, почек, ингибирует неконтролируемую пероксидацию липидов и активирует глутатионовое звено протиоксидантной защиты.
Обоснована необходимость проведения профилактики возникновения демпинг-синдрома путем использования антиоксидантных способов и препаратов, которые улучшают состояние защитных противорадикальных систем.
Ключевые слова: демпинг-синдром, функции печени, функции почек, свободнорадикальное окисление липидов, противооксидантные системы, тиотриазолин.
SUMMARY
Koolacheck Z.M. Changes of functions of a liver, kidneys and condition of antyradical protective systems at dumping-syndrome. Manuscript.
Dissertation on the competition of the scientific degree of the Candidate of Medical Sciences on speciality 14.01.02. - internal diseases. - Ivano-Frankivsk State medical academy, Ivano-Frankivsk, 1999.
The main positions dissertation comprise relative analysis of the functional condition of a liver, kidneys, intensity of free radical oxidation of lipids, the activity of antyradical systems at dumping-syndrome.
Dissertation is dedicated to the exploration of the pathogenetic peculiarities of dumping-syndrome into 64 patients in dependence from the heavy degree dumping-syndrome and age.
Is proved that inclusion the remedy tiotriazolini into the treatment complex of patients with dumping-syndrome improve the run-up of illness, normalize functional condition of the liver and kidneys and activise the gluthatione link of antyradical protection.
Key words: dumping-syndrome, liver functions, kidneys functions, free radical oxidation, antyradical protective systems, tiotriazolini.
Размещено на Allbest.ur
...Подобные документы
Дистрофічні і некротичні ураження печінки. Недостатність печінки за ступенем порушення функцій. Токсична дистрофія печінки. Патологоанатомічні зміни печінки в різні періоди захворювання. Гострий і хронічний перебіг гепатиту. Морфологічні ознаки цирозу.
реферат [23,0 K], добавлен 24.11.2009Стандартне лікування хворих на стабільну стенокардію навантаження на основі вивчення функціонального стану печінки. Рекомендації до проведення тривалої ліпідознижуючої терапії та застосування гепатопротекторів. Динаміка клініко-функціональних показників.
автореферат [32,3 K], добавлен 21.03.2009Особливості патогенезу, клінічного перебігу, лабораторної діагностики, морфологічних і морфометричних змін печінки у хворих на хронічний гепатит і цироз печінки з синдромом холестазу, розробка концепції діагностики і лікування виявлених порушень.
автореферат [61,6 K], добавлен 21.03.2009Внутрішня будова та кровообіг в печінці, її основні функції. Групи захворювань печінки. Етіологічний чинник розвитку цирозу, клінічна картина. Дослідження біохімічних показників крові при різних патологічних станах печінки в стадії декомпенсації.
дипломная работа [691,7 K], добавлен 10.12.2012Основні патогенетичні фактори у розвитку ішемічно-реперфузійного синдрому при обтураційній жовтяниці до та після її ліквідації. Взаємозв’язок між ступенем тяжкості печінкової недостатності та ступенем цитолізу гепатоцитів, морфологічні зміни печінки.
автореферат [109,3 K], добавлен 21.03.2009Клінічні особливості перебігу радикулярних больових синдромів у хворих на артеріальну гіпертензію. Стан показників реоенцефалографії та реовазографії при вертеброгенному попереково-крижовому больовому синдромі. Корінцевий синдром вертеброгенного генезу.
автореферат [36,6 K], добавлен 10.04.2009Артеріальна гіпертензія. Ризик виникнення ішемічної хвороби серця, серцево-судинних ускладнень та смертності. Зміни структурно-функціонального стану серця та функціонального стану судин середнього калібру у хворих з АГ. Параметри діастолічної функції.
автореферат [40,1 K], добавлен 09.03.2009Стан ліпідів і ліпопротеїдів у хворих на хронічну хворобу нирок V стадії, які лікуються програмним гемодіалізом. Критерії оцінки тяжкості перебігу ХХН V ст. Ефективність терапії із застосуванням аторвастатину у хворих. Оцінки тяжкості перебігу хвороби.
автореферат [220,6 K], добавлен 24.03.2009Основні клініко-діагностичні критерії, які відображають вплив жирової дистрофії печінки на перебіг цукрового діабету. Роль порушень білкового, ферментного, пігментного обмінів у хворих. Програми диференційованого лікування жирової дистрофії печінки.
автореферат [38,8 K], добавлен 09.03.2009Функціонально-біохімічний стан нирок та взаємозв’язки між показниками функції нирок при хронічному нефриті Мазугі. Роль пероксидного окиснення ліпідів, ферментів антиоксидантного захисту, окиснювальної модифікації білків, фактора некрозу пухлин-альфа.
автореферат [159,0 K], добавлен 24.03.2009Мікрогемоциркуляторні зміни в печінці щурів з експериментальним цирозом після дії дозованої кріогепатодеструкції. Введення екстрактів кріоконсервованих фрагментів печінки і селезінки та при їхньому спільному застосуванні. Їх спільне застосування.
автореферат [47,0 K], добавлен 09.03.2009Характеристика та променеві ознаки захворювань печінки, жовчного міхура та жовчних шляхів, перелік їх провідних променевих досліджень. Основні показання та протипоказання до пункційної біопсії печінки під ультразвуковим контролем та радіоімунного аналізу.
реферат [27,4 K], добавлен 16.08.2010Захворювання жовчного міхура та печінки: дискінезія, жовчнокам'яна хвороба, холецистит, хронічний гепатит та цироз печінки. Характеристика дієти №5, дозволені до вживання продукти. Догляд за лежачими хворими. Боротьба з пролежнями хворої людини.
курсовая работа [28,4 K], добавлен 25.12.2012Перенапруження регулюючих систем організму, вегетативної дисфункції, нейро-ендокринны порушення. Зміни функціонального стану гіпофізарно-гонадної та гіпофізарно-тиреоїдної систем та визначити їх взаємозв’язок з різними формами вегетативної дисфункції.
автореферат [132,8 K], добавлен 04.04.2009Діагностика та лікування хворих на хронічний панкреатит в залежності від рівня кислотопродукції в шлунку. Особливості клініки та функціонального стану ПЗ у хворих на ХП з синдромом шлункової гіперацидності. Комбінована терапія з трьохдобовим призначенням.
автореферат [58,1 K], добавлен 05.04.2009Морфологічні та функціональні зміни печінки, підшлункової залози та тонкої кишки за умов есенціальної гіпертензії й морфологічне обгрунтування можливої корекції патологічних змін дієтою, до складу якої входить біологічно активна добавка "Енергетин".
автореферат [40,8 K], добавлен 29.03.2009Основні порушення мікроциркуляції, утилізації і транспорту кисню, регіональні вазомоторні порушення у хворих з діабетичною стопою. Порушення процесів апоптозу при гнійно–запальних процесах при синдромі діабетичної стопи на фоні цукрового діабету.
автореферат [86,2 K], добавлен 05.04.2009Удосконалення комплексного хірургічного лікування хворих на гострий калькульозний холецистит ускладнений коломіхуровим інфільтратом. Порушення у хворих стану білковосинтезуючої функції печінки, гуморального імунітету, ферментів цитолізу гепатоцитів.
автореферат [41,5 K], добавлен 21.03.2009Критерії проведення раціональної фармакотерапії порушень вуглеводного обміну. Спосіб корекції гіпертригліцеридемії у хворих на інфаркт міокарда з порушеною функцією печінки. Особливості порушення вуглеводного обміну. Стан ліпідного обміну у хворих.
автореферат [948,3 K], добавлен 21.03.2009Ретроспективний аналіз перебігу вагітності та пологів у жінок, хворих на активний туберкульоз легень, стан функцій зовнішнього дихання, антиоксидантної системи та перекисного окислення ліпідів. Розробка лікувально-профілактичних заходів, їх впровадження.
автореферат [39,2 K], добавлен 02.04.2009
