Особливості адаптації організму людини до гіпербарії залежно від типу вегетативного гомеостазу

під час експериментальних короткочасних занурень на стислому повітрі вихідний стан організму зі значним домінуванням симпатичних впливів і з високою активністю підкіркових структур (SmSfSb) є найнесприятливим. Після компресії, під час перебування на ґрунті (ізопресія) і декомпресії, а також після закінчення занурення є висока ймовірність виникнення нестійких станів організму зі спектрами типу SfSm, SfSmSb, SfSb, SfSbSm. Вони небезпечні тим, що під час занурення або після його закінчення можливі спонтанні переходи у стан виснаження регуляторних механізмів або стан предхвороби і хвороби (Sm, So);

вихідні стани організму з нормотонічним типом регулювання вегетативних функцій або з помірним домінуванням симпатичних впливів і з низькою активністю підкіркових структур (SmSb, SmSbSf) більш сприятливі. Після компресії, під час перебування на ґрунті (ізопресія) і після декомпресії ймовірність виникнення нестійких станів організму зі спектрами типу SfSm, SfSmSb мала. В разі помірного домінування парасимпатичних впливів (SbSm, SbSmSf) після закінчення занурення на стислому повітрі можливе з'явлення станів зі спектрами типу SbSfSm, для яких характерна висока ймовірність спонтанного переходу в нестійкі стани зі спектрами типу SfSb, SfSbSm і наступними переходами в стани виснаження регуляторних механізмів або стани предхвороби і хвороби (Sm, So);

організм з вихідним нормотонічним типом регулювання вегетативних функцій, помірним домінуванням симпатичних впливів і з низькою активністю підкіркових структур (SmSb, SmSbSf) вже на 2-3 добу після короткочасного занурення на середні глибини може повністю відновитися без вжиття спеціальних реабілітаційних заходів (спонтанні переходи). Якщо до початку занурення спостерігалося домінування тонусу парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи (SbSm, SbSmSf), то повного відновлення організму на 2-3 добу не відбувається, і можуть знадобитися спеціальні впливи (наприклад, реабілітаційні заходи).

На підставі аналізу спектрів потужності ритмокардіограм під час серії короткочасних занурень в гелієво-кисневому середовищі на глибини до 100 м доведено, що:

у водолазів здебільшого збільшуються амплітуди спектральних максимумів у діапазонах низьких (Sm) і високих (Sf) частот. Це свідчить про переважне посилення симпатичних впливів і активізації підкіркових нервових структур. Декомпресія ще більше посилювала активність симпатичного відділу вегетативної нервової системи (подальше зростання амплітуди Sm) і підкіркових структур (зростання амплітуди Sf);

у разі багаторазових короткочасних занурень в гелієво-кисневому середовищі вихідні стани організму зі значним домінуванням симпатичних або парасимпатичних впливів і з високою активністю підкіркових структур (SmSfSb, SbSfSm) є найнесприятливими. Під час серії занурень і після закінчення занурень існує висока ймовірність виникнення нестійких станів функціонального напруження організму зі спектрами типу SfSm, SfSmSb, SfSb, SfSbSm, що довільно можуть переходити в стани перенапруження або виснаження регуляторних механізмів, або предхвороби і хвороби (Sm, So);

вихідні стани організму з нормотонічним типом регулювання вегетативних функцій, помірним домінуванням симпатичних впливів і з низькою активністю підкіркових структур (SmSb, SmSbSf) більш сприятливі. Однак під час частих занурень або після їхнього закінчення можливе зміщення вегетативного гомеостазу в бік значного переважання симпатичних впливів і посилення активності підкіркових нервових структур (Sm, SmSf і SmSfSb). Найбільш сприятливими перед серією занурень у гелієво-кисневому середовищі є стани із помірним домінуванням тонусу парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи, для яких характерні спектри типу SbSm, SbSmSf. Під час занурень і після їхнього закінчення ймовірність виникнення нестійких станів організму зі спектрами типу SfSm, SfSmSb, SfSb, SfSbSm мала;

у найближчому післядекомпресійному періоді після серії короткочасних занурень у гелієво-кисневому середовищі, як і у випадку із зануренням на стислому повітрі, спостерігалося помірне або значне домінування тонусу симпатичного відділу вегетативної нервової системи незалежно від вихідного стану організму. Під час реадаптації до кінця сьомої доби не відбулося повного відновлення організму ані за одним із типів вихідного стану. Однак, якщо вихідний стан організму характеризувався ваготонічним типом вегетативного гомеостазу і спектрами ритму серця типу SbSm, SbSmSf, то на сьому добу після закінчення серії занурень вегетативний гомеостаз був близький до нормотонічного, а напруження регуляторних механізмів було найнижчим.

На підставі аналізу спектрів потужності ритмокардіограм під час тривалих занурень у гелієво-, неоново- і гелієво-неоново--кисневих середовищах на глибини до 300 м було показано, що:

у водолазів у початковій фазі перебування під підвищеним тиском у ритмі серця збільшувалися амплітуди спектральних максимумів у діапазонах низьких (Sm), середніх (Sb) і високих (Sf) частот. Це свідчить про посилення активності як симпатичного, так і парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи, а також про активізацію підкіркових нервових структур. У подальшому, по мірі ослаблення чинників компресії і насичення організму газовим середовищем, початкова стрес-реакція ослаблюється і до кінця експозиції у більшості випадків відбувається стабілізація функціонального стану організму, близького до вихідного. Декомпресія посилює активність симпатичного відділу вегетативної нервової системи (зростання амплітуди Sm) і підкіркових структур (зростання амплітуди Sf);

у разі тривалих експозицій у гіпербаричному середовищі вихідні стани організму зі значним домінуванням симпатичних або парасимпатичних впливів і з високою активністю підкіркових структур (SmSfSb, SbSfSm) залишаються найнесприятливими. У перші години гіпербаричного впливу і після декомпресії існує висока ймовірність виникнення нестійких станів функціонального напруження організму зі спектрами типу SfSm, SfSmSb, SfSb, SfSbSm, що спонтанно можуть переходити в стани перенапруження або виснаження регуляторних механізмів, стани предхвороби і хвороби (Sm, So). Крім того, під час тривалої дії гіпербаричних чинників для таких станів можливий зрив гетерометричного регулювання кровообігу за симпатичним або парасимпатичним каналам і розвиток дизрегуляції ритму серця за гомеометричним типом з домінуванням тонусу парасимпатичного або симпатичного відділу вегетативної нервової системи. В цьому випадку значно знижуються компенсаторні можливості регуляторних систем організму, додатковий стресовий вплив у вигляді декомпресії призводить до перенапруження або виснаження регуляторних механізмів у післядекомпресійному періоді;

якщо вихідний стан організму характеризувався нормотонічним типом регулювання вегетативних функцій або помірним домінуванням симпатичних або парасимпатичних впливів з низькою активністю підкіркових структур (SmSb, SmSbSf, SbSm, SbSmSf), то під час тривалих експозицій у гіпербаричному середовищі і після декомпресії ймовірність виникнення нестійких станів організму зі спектрами (SfSm, SfSmSb, SfSb, SfSbSm) була незначною. Це пов'язано, можливо, з тим, що чинник декомпресії діє на тлі адаптаційних зрушень в організмі, які компенсують дію гіпероксії;

у першій фазі реадаптації після тривалих занурень у більшості випадків спостерігалося помірне або значне домінування тонусу симпатичного відділу вегетативної нервової системи. У наступних фазах реадаптації організм може повністю відновитися без вжиття спеціальних реабілітаційних заходів (спонтанні переходи). Винятком є випадки, в яких вихідний стан організму характеризувався високим напруженням регуляторних процесів і значним переважанням тонусу парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи (SbSfSm). Для повного його відновлення потрібно застосувати спеціальні впливи (наприклад, реабілітаційні).

На підставі аналізу спектрів потужності ритмокардіограм під час тривалих східчастих занурень у гелієво-, неоново- і гелієво-неоново-кисневих середовищах на глибини до 350 м встановлено, що:

під час тривалого перебування в гіпербаричних умовах східчаста компресія призводить до складних перебудов у вегетативному гомеостазі. Зі зростанням тиску зовнішнього середовища після початкового загального збудження (зростання амплітуд Sm, Sb і Sf) ослаблюються вагусні впливи і активність підкіркових структур (зменшення амплітуд Sb і Sf), підвищується тонус симпатичного відділу вегетативної нервової системи (збільшення амплітуди Sm). В результаті, вегетативний баланс зміщується в бік симпатотонії. Після закінчення декомпресії активність симпатичного відділу вегетативної нервової системи все ще переважає і за певним типом вихідного вегетативного гомеостазу можуть виникнути стани перенапруження або виснаження регуляторних систем, для яких характерні недостатність захисно-пристосувальних механізмів, прояви окремих передпатологічних синдромів;

організми, вихідний стан яких характеризується високим напруженням регуляторних механізмів, значним домінуванням тонусу симпатичного відділу вегетативної нервової системи (SmSfSb), є найнестійкішими до частих компресій під час тривалих насичених занурень. Для них під час занурень і в післядекомпресійному періоді є висока ймовірність виникнення нестійких станів функціонального напруження організму зі спектрами типу SfSm, SfSmSb, що довільно можуть переходити в стани перенапруження або виснаження регуляторних механізмів, предхвороби і хвороби (Sm, So);

організми, що характеризуються у вихідному стані низьким напруженням регуляторних механізмів, помірним домінуванням у вегетативному гомеостазі тонусу парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи (SbSm, SbSmSf), найбільш стійки до частих компресій під час тривалих насичених занурень. Якщо вихідний стан організму характеризувався нормотонічним типом регулювання вегетативних функцій або помірним домінуванням симпатичних впливів з низькою активністю підкіркових структур (SmSb, SmSbSf), то стійкість організму до компресійного стресу середня.

На підставі аналізу спектрів потужності ритмокардіограм у водолазів з різним досвідом занурення було виявлено, що:

внаслідок багаторазових і тривалих гіпербаричних впливів у 80% водолазів з нормо- або симпатотонічним типом регулювання вегетативних функцій (SmSb, SmSbSf) зберігається вихідний тип вегетативного гомеостазу, у 5% - посилення активності симпатичного відділу вегетативної нервової системи, 15% відбувається зрушення вегетативного гомеостазу в бік помірного домінування тонусу парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи;

у 44% водолазів з помірним домінуванням тонусу парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи (SbSm, SbSmSf) зберігається вихідний тип вегетативного гомеостазу, у 17% тонус парасимпатичного відділу збільшується, у 39% спостерігається зміщення вегетативного балансу в бік нормо- і симпатотонії;

у 62% водолазів із значним вихідним домінуванням тонусу парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи (SbSm, SbSmSf, SbSfSm) вегетативний баланс не змінюється, у 14% спостерігається ослаблення активності парасимпатичного відділу, у 24% вегетативний гомеостаз зміщується в бік нормо- або помірної симпатотонії;

найбільш стійкими до тривалих багаторазових гіпербаричних впливів є організми з нормотонічним типом вегетативного гомеостазу або помірним домінуванням симпатичного або парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи (SmSb, SmSbSf, SbSm, SbSmSf) на тлі низької централізації і напруження регуляторних систем. При цьому відбувається переважне зміщення вегетативного гомеостазу в бік домінування тонусу симпатичного відділу вегетативної нервової системи. Найнестійкими до гіпербаричного впливу виявились організми із значним домінуванням активності одного з відділів вегетативної нервової системи і високою централізацією регуляторних механізмів (SmSfSb, SbSfSm).

ВИСНОВКИ

За результатами оцінки вегетативного гомеостазу і загального стану регуляторних систем організму з допомогою математичного аналізу ритму серця в міжспусковому періоді виділено чотири групи водолазів: перша - з нормотонічним типом регуляції кровообігу; друга - з помірним переважанням активності симпатичного відділу вегетативної нервової системи; третя - з помірним і четверта - зі значним переважанням активності парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи. Для водолазів з нормотонічним типом вегетативного гомеостазу, а також з помірним переважанням тонусу симпатичного або парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи характерні низьке або помірне напруження регуляторних механізмів організму. У водолазів зі значним переважанням тонусу парасимпатичного відділу напруження регуляторних механізмів найбільш високе.

У водолазів з нормотонічним типом регуляції, а також з помірним переважанням активності симпатичного або парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи практично всі фізіологічні показники відповідають нормі. У водолазів з вираженим переважанням вагусних або симпатичних впливів на тлі високої напруженості регуляторних механізмів спостерігається зменшення функціональних резервів організму внаслідок неекономічного функціонування дихання і кровообігу, особливо під час фізичних навантажень, симптоми функціональних порушень, зокрема розлади вегетативної нервової системи, бронхіальної прохідності.

Під час одноразових короткочасних занурень на стислому повітрі гіпероксія і підвищений парціальний тиск азоту викликають посилення вагусних впливів і ослаблення низхідних впливів центральних структур головного мозку. У водолазів із вихідним високим ступенем централізації регуляції кровообігу і значним домінуванням парасимпатичних впливів у гіпербаричних умовах виникає скороминуча дизрегуляція кровообігу з переважанням симпатичного або парасимпатичного впливу. Після закінчення декомпресії у цих водолазів є висока ймовірність виникнення вегетативних порушень. У водолазів із вихідною малою централізацією регуляції кровообігу і вегетативним гомеостазом нормо- або симпатотонічного типу виникнення під час або після занурення на стислому повітрі вегетативних розладів менш вірогідне.

Під час серії короткочасних занурень у гелієво-кисневому середовищі у більшості водолазів спостерігається посилення активності симпатичного відділу вегетативної нервової системи, зменшення функціональних резервів дихальної та серцево-судинної систем. При цьому найменш стійкими виявилися водолази зі значним переважанням симпатичних впливів. Після закінчення серії короткочасних занурень у водолазів швидкість і ступінь відновлення різних функцій організму неоднакові і також залежать від вихідного типу вегетативного гомеостазу і функціонального стану організму. Найшвидше і повніше відновлення відбувається у водолазів з вихідним симпатотонічним типом вегетативного гомеостаза.

Реакція організму людини на тривалу дію гіпербаричних чинників має фазовий характер і складається з фази початкової адаптації і фази відносно стійкої адаптації. У фазі початкової адаптації реакція організму розвивається за типом аларм-реакції. В міру ослаблення чинників компресії та насичення організму газовим середовищем, початкова стрес-реакція зникає, з'являються елементи стійкої адаптації вегетативної нервової системи, дихання і кровообігу. Із збільшенням інтенсивності гіпербаричних впливів спостерігається посилення симпатичних впливів, різке підвищення напруженості регуляторних систем організму, значні функціональні зрушення в системах дихання і кровообігу, що призводить до розвитку втоми і перенапруження, істотного зниження резервних можливостей організму. При цьому фаза відносно стійкої адаптації може перейти у фазу функціонального напруження або виснаження.

Реадаптація організму людини після тривалих гіпербаричних впливів відбувається фазово через етапи: гострі прояви, неповне пристосування, відносно стійкий стан і повне пристосування. Наявність і тривалість фаз реадаптації залежать від ступеня і симптоматики післядекомпресійного астенічного синдрому, що, в свою чергу, визначаються глибиною занурення і тривалістю перебування у гіпербаричних умовах. У більшості випадків незалежно від вихідного типу вегетативного гомеостазу організм може повністю відновитися без вжиття спеціальних реабілітаційних заходів. Виняток становлять випадки, коли вихідний стан організму характеризувався високим напруженням регуляторних процесів і значним домінуванням тонусу парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи. Для його повного відновлення можливе застосування спеціальних впливів.

Внаслідок систематичних багаторазових гіпербаричних впливів у більшості водолазів протягом їхньої фахової діяльності спостерігається зрушення вегетативного гомеостазу в бік помірного переваження тонусу симпатичного відділу вегетативної нервової системи і посилення активності підкіркових нервових центрів. Загальний стан регуляторних систем організму характеризується функціональним напруженням. У цих водолазів спостерігаються адекватні реакції на екстремальні впливи гіпербаричного середовища і тривале зберігання задовільного функціонального стану організму. Тим часом у частини водолазів з помірним переважанням вагусних впливів виявлене зрушення вегетативного гомеостазу в бік значного переважання тонусу парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи, перехід гетерометричного режиму регуляції ритму серця в гомеометричний. У більшості водолазів, які мали обмеження фахової діяльності за станом здоров'я, був саме цей тип вегетативного гомеостаза і регуляції ритму серця.

Найбільш стійкими до гіпербаричних впливів (як одноразових, так і багаторазових) виявились особи з нормотонічним типом вегетативного гомеостазу або помірним переважанням активності симпатичного або парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи на тлі низької централізації та напруження регуляторних систем. Менш сприятливим є значне переважання активності одного з відділів вегетативної нервової системи і висока централізація регуляторних механізмів, тому що при зовнішніх впливах є висока ймовірність виникнення нестійких станів перенапруження або зриву адаптації.

Показано, що під час адаптації до гіпербарії організм людини поводиться як ультрастабільна система. У вихідному стані організм може перебувати в стаціонарному або квазістаціонарному станах. Ознакою квазістационарного стана є наявність у спектрах потужності ритмокардіограм високочастотного компонента, що відбиває процеси поточного або термінового пристосування організму до зовнішніх впливів. Під час гіпербаричних впливів перехід між станами відбувається за певними правилами. Ці стани і правила переходу можна класифікувати й описувати за допомогою спектральних формул і індексів, хвильових чисел та комплексу математико-статистичних показників ритму серця.

СПИСОК ОСНОВНИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ

Оценка теплового состояния организма человека при различной степени теплозащиты // Физиол. журн. - 1987. - Т. 33, N6.- С. 59-65. (В.А. Козак, В.Я. Фридлянский, А.П. Бондаренко).

Действие факторов гипербарической среды на центральную нервную систему // Физиол. журн. - 1987. - Т. 33, N2.- С. 86-98. (С.А. Гуляр).

Современные концепции адаптации организма человека к гипербарии и его реадаптации после декомпрессии // Физиол. журн. - 1990. - Т. 36, N4.- С. 115-124. (С.А. Гуляр).

Physiologic adaptation mechanisms in Arctic deep-sea divers // Undersea Biomed.Res. - 1990. - Vol.17, Suppl. - P. 146-147. (A. Dmitruk, S. Gulyar, Y. Moisejenko).

Адаптивные реакции у человека при многократном действии глубоководных сатурационных погружений // Физиол. журн. - 1991. - Т. 37, N4.- С. 11-19. (С.А. Гуляр, Е.В. Моисеенко, А.И. Дмитрук).

Новое в механике форсированного дыхания человека в газовой среде экстремально высокой плотности // ДАН СССР. - 1990. - С. 751-754. (С.А. Гуляр, И.Р. Болтычев).

Дыхательный синдром высокой плотности: III. Функциональное значение осцилляций респираторных потоков при дыхании в плотных газовых средах // Физиол. журн. - 1991. - Т. 37, N4.- С. 32-39. (С.А. Гуляр, И.Р. Болтычев).

Непрерывная неинвазивная регистрация параметров кровообращения во время проведения пробы Вальсальвы при повышенном давлении окружающей среды // Физиол. журн. - 1991. - Т. 37, N5.-С. 36-41. (С.А. Гуляр, В.А. Рэбен, А.Л. Евтушенко, М.А. Эплер).

Automatic expert-system of calculation of divers' maximal energy expenditures at work under water for depth 40-300 m and of ergonomic evaluation of new dives' technology and underwater tools // Nurkownia saturowane problematika techniczna. - Gdynia: AMW. - 1991. - S. 15-24. (S.A.Gulyar, A.V. Rindin).

Отдаленные последствия систематического влияния комплекса факторов реальных погружений на вентиляторную функцию водолазов глубоководников // Авиакосм. и эколог. мед. - 1992. - Т. 26, N1.- С. 15-19. (А.И. Дмитрук).

Змiни статичних та динамiчних характеристик зовнiшнього дихання водолазiв пiсля короткочасних занурень на глибину до 100 м // Фізіол. журн. - 1993. - Т. 39, N5-6. - С 27-33. (С.О. Гуляр, А.І Дмiтрук).

Adaptation of breathing to hyperbaria: many years monitoring and correction // Long term health effects of diving / Ed. A.Hope, T.Lund, D.H. Elliot, M.J. Halsey, H.Wiig. - Bergen, Norway, 1994.- P. 343-358. (S.A. Gulyar).

Функціональні завдання та структура автоматизованого робочого місця лікаря-барофізіолога // Укр. журн. мед. технiки i технологiї. - 1995. - N4. - С. 70-74. (С.О. Гуляр, О.Л. Євтушенко, О.А. Стебновський, Л.М. Ковєрзнєв).

Первый опыт и перспективы антарктических подводных исследований // Бюл. УАЦ / Ред. П.Ф. Гожик. - Київ: Укр. антарк. центр Міннауки України, 1998. - Т. 1, Вип. 2. - С. 214-227. (С.А. Гуляр).

К оценке возрастных ограничений водолазов-глубоководников // Военно-морской журн. - 1999. - Т. 320, №9. - С. 66-69. (А.И. Дмитрук., С.А. Гуляр, И.П. Крамар).

Организм человека как ультрастабильная система // Известия КБНЦ РАН. - 1999. - №2. - С. 69-74. (А.Б. Иванов).

Зміни кровообігу залежно від типу вегетативного гомеостазу у водолазів при зануреннях на глибини 65 м // Фізіол. журн. - 1999. - Т. 46, N5. - С.38-48.

Вегетативний гомеостаз і фізична працездатність у водолазів-глибоководників // Зб. наук. праць Рівненського економіко-гуманітарного інституту “Концепція розвитку галузі фізичного виховання і спорту в Україні”. - Рівне: Ліста, 1999. - С. 145-152.

Применение теории ультрастабильных систем для оценки функционального состояния организма человека // УСиМ. - 2000. - N1. - С. 14-19.

Временное руководство по реабилитации водолазов / М.: Мингазпром, 1990.- 46 с. (коллективный автор).

Вплив густини газових сумiшей на вентиляторну функцiю людини // Тез. доп. XII з'їзду Укр. Фiзiол. тов.. - Львiв, 1986. - С. 160.

Вентиляторная реакция на гиперкапнию у лиц, адаптированных к действию повышенного давления // Спец. сб. N166 - Л., 1986. - С. 104. (А.Л. Евтушенко, А.М. Литвинский, Л.Б. Доломан).

Нормативы параметров вентиляторной функции легких у человека // Тез. 4-ой конф., посв. 90-летию со дня рождения акад. Е.М.Крепса. - Л.: ВмедА им. С.М. Кирова. - 1989. - С. 31. (А.Л. Евтушенко).

Oscillatory mechanism of man's forced breathing disorders in gas medium of very high density // Program and abstracts, XYIIth Annual Meeting of EUBS on diving and hyperbaric medicine. - Heraklion, Creece. - 1991. - P. 38. (S. Gulyar, I. Boltychev).

Оценка уровня здоровья водолазов на основании индекса функциональной готовности // Материалы рабочего совещ. "Спироэргометрия". - Астрахань - 1992.- С. 28-29. (М.И. Гуревич).

Изменения гемодинаміки и вегетативного гомеостаза при пробе Вальсальвы в гипербарической среде // Тези доп. наук. конф. присвяченої 150-рiччю кафедри фiзіології людини та тварин Київського унiверситету. -К.: Либiдь, 1992. - С.27-28.

Постдекомпресійний синдром та фізіологічне обгрунтування стратегії реабілітації працездатності водолазів // Тез. XIV з'їзду Укр. фізіолог. тов. ім. І.П.Павлова. - К., 1994. - С.349. (С.О. Гуляр, Р. Ольшанскі, М. Пахут).

Pulmonary mechanical function after short-term dives to depths down to100 m // Proc/ of ХXth Annual to Meeting of EUBS on Diving and Hyperbaric Medicine. -Istambul, Turkive, 1994. - P. 473-478. (S. Gulyar, S. Skrzynski, M. Pachut, V. Golovaty).

Functionl reserves and age limits for manyyears deep dives // Proc. of ХXth Annual Meeting of EUBS on Diving and Hyperbaric Medicine: Istambul, Turkive, 1994. - P. 26-31. (S. Gulyar, R. Olszanski).

Методологические подходы к оценке функционального состояния организма водолазов при профессиональной деятельности // Materialy YI Sympozjum Nurkowanie-Problematyka Techniczna: Gdynia, 13-14 pazdziernira, 1994. - P. 144-148. (С.А. Гуляр).

Осцилляторный механизм и его использование в подводных дыхательных аппаратах // Materialy YI Sympozjum Nurkowanie-Problematyka Techniczna: Gdynia, 13-14 pazdziernira, 1994. - P. 155-163. (С.А. Гуляр, С. Скжински).

Autonomic nervous system in air dives // Materialy II Miedezynarodovwey konferencji naukowej “Aktualne probemy medycyny hiperbarycznia i techniki nurkowania”. - Gdynia, 1995. - P. 20.

Relation between autonomic homeoctasis changes and circulation response to intrathoracic pressure increase in hyperbaric environment // Proc. of ХXIst Annual Meeting of EUBS on Diving and Hyperbaric Medicine/ - Helsinki, Finland, 1995. - P. 292-294. (S.A. Gulyar, R. Olszanski).

Дизбарія та дизоксія: закономірності регуляції транспорту респіраторних газів у людини // Фізіол.журн.- 1996. - Т. 42, N3-4. -С.15. (С.О. Гуляр, П.С. Гуляр, Р. Ольшанські).

Регулирование состояния функциональной системы дыхания и кислородных режимов организма при гипербарии // Тез. докл. Рос. конгр. патофизиологии "Патофизиология органов и систем. Типовые патофизиологические процессы. (Экспериментальные и клинические аспекта)". - М.: РГМУ, 1996. - С. 119. (С.А. Гуляр, Р. Ольшански, М. Пахут, П.С. Гуляр).

Синдром великого опору диханню // Фізіол.журн. - 1996. - Т. 42, N3-4. -С.17. (С.О. Гуляр, С. Скжинські).

Autonomic nervous control of circulation and its disorders in compressed air // Proc. of XXII Int. Jont meeting on Hyperbaric and Underwater Medicine. -Milano, Italy,- 1996. - P. 549-552. (S. Gulyar, R. Olszansky).

А.с. N 1651853СССР, МКИ5А61В5/00. Способ определения максимально допустимого времени работы человека при гипербарии / С.А. Гуляр, В.Н. Ильин, А.Л. Евтушенко, А.И. Дмитрук, В.В. Захарченко (СССР) - N4618801; Заявлено 12.12.88; Опубл. 30.05.91, Бюл. N 20. - 1991. - С.12.

А.с. N 1836918СССР, МКИ5А61В5/16. Способ определения максимального времени пребывания акванавта под водой / А.Л. Евтушенко, В.Н. Ильин, А.И. Дмитрук, В.В. Захарченко (СССР). - N4871851; Заявлено 09.10.90; Опубл. 30.08.93, Бюл. N 32. - 1993. - С.14.

Анотації

Ільїн В.М. Особливості адаптації організму людини до гіпербарії залежно від типу вегетативного гомеостазу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня доктора біологічних наук за спеціальністю 03.00.13 - фізіологія людини і тварин. - Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України, Київ, 2000.

Дисертація присвячена вивченню основних фізіологічних закономірностей зміни функціонального стану організму людини в процесі адаптації до гіпербарії і реадаптації до нормобаричних умов. Досліджені зміни вегетативного гомеостазу, дихання, кровообігу. Встановлено, що залежно від характеру гіпербаричних чинників найбільш стійкими до їхніх впливів є організми з нормотонічним типом вегетативного гомеостазу або помірним переважанням активності симпатичного або парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи. Показано, що внаслідок багаторічних систематичних гіпербаричних впливів у водолазів спостерігаються два різноспрямованих процеси, перший з яких пов'язаний із формуванням в організмі корисних пристосувальних перебудов, що оптимізують реакції на гіпербарію, другий - із суттєвим зниженням функціональних резервів, перенапруженням або виснаженням адаптаційних механізмів. Експериментально доведена гіпотеза, що під час гіпербаричних впливів організм людини веде себе як ультрастабільна система. Визначені критерії індивідуальної здатності організму адаптуватися до гіпербарії. Результати впроваджені шляхом доповідей, публікацій, видання керівництва по реабілітації водолазів-глибоководників, двох авторських свідоцтв на винахід.

Ключові слова: гіпербарія, адаптація, гомеостаз, ультрастабільна система, ритм серця, вегетативна нервова система, дихання, кровообіг, фізична працездатність.

Ильин В.Н. Особенности адаптации организма человека к гипербарии в зависимости от вегетативного гомеостаза. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора биологических наук по специальности 03.00.13 - физиология человека и животных. - Институт физиологии им. А.А. Богомольца НАН Украины, Киев, 2000.

Диссертация посвящена изучению основных физиологических закономерностей изменений функционального состояния организма человека в процессе адаптации к гипербарии и реадаптации к нормобарическим условиям в зависимости от исходного типа вегетативного гомеостаза. Исследованы методами спиро- и пневмотахометрии, газовой инфракрасно- и масс-спек трометрии, полярографии, интервало- и электрокардиографии, артериальной осциллометрии, статистического, корреляционного, регрессионного, факторного, кластерного и спектрального анализа изменения вегетативной нервной, дыхательной и сердечно-сосудистой систем. На основании математического анализа ритма сердца у водолазов выделено четыре типа вегетативного гомеостаза и установлены качественные и количественные связи статистических и спектральных характеристик ритма сердца с физиологическими показателями функционального состояния организма. Во время адаптации к гипербарии и реадаптации к нормобарическим условиям охарактеризованы изменения волновой структуры ритма сердца и вегетативного гомеостаза в зависимости от длительности и интенсивности гипербарических влияний и состава газовой среды. Установлена высокая корреляция между изменениями вегетативного гомеостаза и характером реакций дыхания и кровообращения на комплексное действие гипербарических факторов. Выявлено, что в зависимости от характера гипербарических факторов наиболее стойкими к их воздействиям (как однократным, так и многократным) являются организмы с нормотоническим типом вегетативного гомеостаза или умеренным преобладанием активности симпатического или парасимпатического отдела вегетативной нервной системы на фоне низкой централизации и напряжения регуляторных систем. Менее благоприятными являются организмы с выраженным преобладанием активности одного из отделов вегетативной нервной системы и высокой централизацией регуляторных механизмов, так как при внешних воздействиях высока вероятность возникновения неустойчивых состояний перенапряжения или срыва адаптации. Показано, что в результате многолетних систематических гипербарических воздействий с увеличением возраста и стажа работы у водолазов в зависимости от исходного типа вегетативного гомеостаза наблюдаются два разнонаправленных процесса, первый из которых связан с формированием в организме полезных приспособительных перестроек, оптимизирующих реакции на гипербарию, второй - с существенным снижением функциональных резервов, перенапряжением или истощением адаптационных механизмов, развитием в отдельных системах организма пре- и патологических изменений, в частности расстройств вегетативной нервной системы, бронхиальной проходимости. Экспериментально доказано, что при адаптации к гипербарии организм человек ведет себя как ультрастабильная система. При гипербарических воздействиях переход между состояниями происходит по определенным правилам. Эти состояния и правила перехода классифицированы и описаны с помощью спектральных формул и индексов, волновых чисел и комплекса математико-статистических показателей ритма сердца. Построены схемы и проведен теоретический анализ возможных изменений организма при внешних воздействиях различной интенсивности. Определены критерии, которые характеризуют индивидуальную способность организма к адаптации к гипербарии. Результаты внедрены путем докладов, публикаций, издания руководства по реабилитации водолазов-глубоководников, двух авторских свидетельств на изобретение.

Ключевые слова: гипербария, адаптация, гомеостаз, ультрастабильная система, ритм сердца, вегетативная нервная система, дыхание, кровообращение, физическая работоспособность.

Ilyin V.N. Adaptation of Human Organism to Hyperbaria Depending on the Type of Autonomous Homeostasis. - Manuscript.

Dissertation for the scientific degree of doctor of biological sciences in speciality 03.00.13 - physiology of man and animals. - The O.O. Bogomoletz Institute of Physiology, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2000.

The dissertation is devoted to the study of basic physiological mechanisms of changes in functional condition of human organism while adapting to hyperbaria and readapting to normobaric conditions depending on the initial type of autonomous homeostasis. Autonomous homeostasis, breathings, blood circulation had been studied.

It was shown that the most resistant to hyperbaric influences are the organisms with normotonic type of autonomous homeostasis or with moderate predominance of activity of sympathetic or parasympathetic divisions of autonomous nervous system. In divers as a result of long-term regular hyperbaric influences two differently directed processes were shown, one of which is connected with formation of some beneficial adaptive re-arrangements in the organism to optimize the response to hyperbaria. Another type of processes is related to essential decrease in functional capacity, overloading or exhausting in adaptation mechanisms, progressing pre- and pathological alterations as such within certain systems of the organism.

Hypothesis about human organism behaving like an ultrastable system during hyperbaric influences was experimentally proven. Criteria had been defined which reflect the individual capacity of human organism to adapt to hyperbaria. The results of researchers had been implemented by means of the presentations, published articles, issuing of the manual on rehabilitation of deep-sea divers, 2 inventor's certificates.

Key words: hyperbaria, adaptation, homeostasis, ultrastable system, cardial rhythm, autonomous nervous system, breathing, circulation, physical performance.

Размещено на Allbest.ru