Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 612.821.3

Кравченко Ольга Костянтинівна

Стан властивостей основних нервових процесів,

функції пам'яті та уваги у людей зрілого

та похилого віку

03.00.13 - фізіологія людини і тварин

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Черкаському державному університеті імені Богдана Хмельницького, Міністерства освіти України

Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор Макаренко Микола Васильович, Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України, провідний науковий співробітник відділу фізіології головного мозку

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук, професор, Шабатура Микола Никанорович Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова зав.кафедрою фізіології людини

Провідна установа:

Національний медичний університетімені О.О. Богомольця, Міністерство охорони здоров'я, м. Київ

Захист відбудеться " 25 " вересня 2000 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.38 при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ - 33, вул. Володимирська, 64, біологічний факультет, ауд. 215).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ - 33, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий "16" травня 2000 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.38 Давидовська Т.Л.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Інтерес до вивчення індивідуальних властивостей психофізіологічних функцій людини, їх ролі в процесі навчання, виховання, професійній діяльності постійно зростає. Такі дослідження зумовили накопичення відповідних експериментальних даних і дали можливість виробити практичні рекомендації, які знайшли застосування в окремих галузях народного господарства. Проте не спостерігається значного прогресу знань, що стосуються становлення та розвитку індивідуально-типологічних властивостей ВНД, пам'яті та уваги людини у віковому аспекті.

Дослідженням психофізіологічних функцій в онтогенезі переймались як вітчизняні [А.Г. Іванов-Смолененський, 1924, 1926; М.І. Красногорський, 1958; В.Д. Небиліцин, 1966,1991; Н.В. Кольченко, 1967; Б.Г. Ананьев, 1968; З.І. Коларова, 1968; В.А. Трошихін, В.І. Козлова, 1968; Н.Б. Маньковський та співавт., 1972, 1982, 1985; Б.М.Теплов, 1985; Д.О. Фарбер, Дубровинская, 1989; В.В.Фролькис, 1988, 1991; М.В. Макаренко, 1987, 1991, 1996; Г.М. Чайченко, 1991], так і іноземні автори [Т. Бауер, 1979; Jarvik, 1973; Allamanno et al., 1987; Klugmann et al., 1987; Haag, 1987; Hultsch, 1987; Strelay, 1990; Gray, 1995]. Проте відомі дані не дають повної уяви про зміни психофізіологічних функцій в онтогенезі, так як вони отримані на етапах розвитку організму в окремі вікові періоди, з використанням різних методичних засобів і прийомів. Саме тому представлені в літературі результати досліджень носять суперечливий характер, залишається нез'ясованим цілий ряд вікових особливостей становлення психофізіологічних функцій. Разом з тим аналіз наявних даних, які характеризують стан вищої нервової діяльності в процесі старіння, свідчать про відсутність чіткої уяви щодо структури та характеру вікових змін психофізіологічних функцій. Це певною мірою обумовлено різною інформативністю методів та підходів, які використовувались для вивчення нейродинамічних властивостей, а також відсутністю комплексного підходу та недооцінкою значення властивостей основних нервових процесів, які відіграють вирішальну роль у змінах функціональної активності мозку при психічній діяльності. Оскільки залежність психофізіологічних функцій від властивостей основних нервових процесів не досліджували, то знання про вплив типологічних властивостей нервової системи на онтогенез сенсомоторних та психічних функцій у людей зрілого та похилого віку відсутні. Все вищевикладене стало підставою для подальшого вивчення особливостей формування та становлення психофізіологічних функцій на різних етапах онтогенезу, в тому числі і у людей зрілого та похилого віку.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є продовженням комплексних досліджень, започаткованих доктором біологічних наук, професором М.В. Макаренком в лабораторії фізіології вищої нервової діяльності людини Iнституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України по вивченню особливостей формування властивостей нервових процесів (функціональної рухливості та сили), сенсомоторних та психічних функцій в різні періоди онтогенезу людини. Вона виконана в межах теми Інституту фізіології ім. О.О.Богомольця НАН України "Аналіз міжнейронних зв'язків в корі і підкоркових структурах головного мозку під час виконання реальних функцій", номер держреєстрації 0199U004037, а також держбюджетної теми “Науково-організаційні основи діяльності сільської малокомплектної школи” Міністерства освіти України (номер держреєстрації 0195U030533).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження було визначення особливостей динаміки вікових змін властивостей основних нервових процесів (функціональної рухливості та сили), сенсомоторних та психічних функцій і їх зв'язку з індивідуально-типологічними властивостями ВНД у людей 21-74 років.

Відповідно до мети вирішувались такі задачі:

Вивчити вікову динаміку властивостей основних нервових процесів, параметрів сенсомоторних та психічних функцій.

Встановити взаємозв'язки між функціональною рухливістю, силою нервових процесів і показниками сенсомоторних функцій, пам'яті та уваги у людей різного віку.

Дослідити вікову динаміку сенсомоторних та психічних функцій у людей зрілого та похилого віку з різним рівнем індивідуально-типологічних властивостей вищої нервової діяльності.

Наукова новизна одержаних результатів. З використанням сучасних методик нейрофізіологічних досліджень отримані нові дані про динаміку змін функціональної рухливості та сили нервових процесів, сенсомоторних функцій, пам'яті та уваги в онтогенезі людей зрілого та похилого віку. Подальшу розробку отримали усталені уявлення про сенситивні та критичні періоди для онтогенезу нейрофізіологічних функцій. Вперше показано, що віковий період 21-25 років характеризується стабілізацією функціональної рухливості та сили нервових процесів, сенсомоторних та психічних функцій на максимальному рівні, після чого спостерігається їх поступове сповільнене зниження у першому та більш значне у другому зрілому і похилому віці. Знання про стан функціональної рухливості та сили нервових процесів, функції пам'яті, уваги і зорово-моторних реакцій на різних етапах онтогенезу корисні для розуміння нейрофізіологічних механізмів сомато-вегетативних і психічних функцій, а також багатьох сторін цілісної поведінки, біологічних основ індивідуальних відмінностей між людьми.

Онтогенетичний підхід при вивченні закономірностей і особливостей розвитку функціональної рухливості та сили основних нервових процесів, а також уваги, пам'яті і зорово-моторних реакцій у людей 21-74 років дозволив розширити і поглибити уяву про значення типологічних властивостей у вищій нервовій діяльності, збагатив теоретичні положення про принципи і механізми різних видів нейродинамічних та психічних функцій і їх участь у формуванні поведінкових реакцій.

Вперше досліджена роль типологічних властивостей ВНД у мозкових механізмах організації психічних та сенсомоторних функцій на різних етапах онтогенезу. Вперше показано, що сенсомоторні та психічні функції у досліджуваному віковому періоді мають мінливі зв'язки з функціональною рухливістю та силою нервових процесів. Крім того, виявлено, що у людей з різним рівнем типологічних властивостей ВНД характер і спрямованість онтогенетичних змін психофізіологічних функцій однакові, а враженість цих змін різна. Особи з високим рівнем основних нервових процесів характеризувались достовірно вищими показниками пам'яті, уваги, сенсомоторної функції, меншими змінами та більш пізнім початком їх зниження, ніж люди з низьким рівнем розвитку типологічних властивостей ВНД. Отже, сенсомоторні та психічні функції взаємозв'язані з типологічними властивостями ВНД, функціональна рухливість та сила основних нервових процесів є універсальними властивостями нервової системи у забезпеченні інтегративної діяльності мозку.

Сукупність отриманих фактів доповнює новими даними важливий розділ вікової фізіології - нейрофізіологію людей зрілого та похилого віку. Обговорюється питання, що наявні у роботі дані, встановлені закономірності і особливості онтогенезу психофізіологічних функцій зв'язані з проблемою дозрівання мозку в різні вікові періоди, який визначає формування емоцій, поведінкових реакцій та когнітивної діяльності.

Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень та використані методики визначення швидкості, якості та кількості переробленої інформації можуть бути використані насамперед для встановлення типологічних властивостей ВНД у людей різного віку. Крім того, результати порівняння показників властивостей основних нервових процесів, сенсомоторних функцій, параметрів пам'яті та уваги з даними кількісної оцінки ефективності трудової діяльності, успішності і навчання мають знайти застосування при вирішенні низки практичних питань у науковій організації праці, оптимізації навчання, професійному психофізіологічному відборі та профорієнтації. Отримані результати про взаємозв'язок типологічних властивостей ВНД з сенсомоторними та психічними функціями і їх фізіологічний аналіз свідчать про необхідність врахування параметрів функціональної рухливості і сили нервових процесів для розробки науково обгрунтованої системи підготовки та перепідготовки кадрів.

Знання про стан та зміни функціональної рухливості і сили основних нервових процесів, сенсомоторних та психічних функцій на різних етапах онтогенезу у людини можуть принести велику користь у вирішенні питань, коли потрібно встановити вплив на кору великих півкуль головного мозку факторів зовнішнього та внутрішнього середовища. В цих випадках дані про ФРНП та СНП, властивості сенсомоторних і психічних функцій, можуть бути чутливими індикаторами для визначення індивідуальних відмінностей між людьми, а також об'єктивної оцінки функціонального стану організму.

Результати цих досліджень приваблюють спеціалістів на наукових конференціях та симпозіумах, використовуються у міждисциплінарних дослідженнях, можуть бути співставленні з розробками вікової морфології та психології, нейропсихології, а також результатами експертних оцінок, педагогічними характеристиками і тому становлять об'єктивну наукову основу педагогіки, геронтології та її валеологічних аспектів. Оскільки функціональні зміни в головному мозку індуковані умовами сучасного життя людини, є основною причиною розвитку депресивних станів, неврозів і психозів, то детальній аналіз змін властивостей основних нервових процесів, пам'яті, уваги та сенсомоторних функцій може допомогти зрозуміти фізіологічні механізми, що лежать в основі цих захворювань та слугувати науковим підгрунтям для розробки ефективної стратегії боротьби з ними.

Отримані дані включені у лекційні курси фізіології ВНД і вікової фізіології, фізіології праці, а також спецпрактикуми з психофізіології і психології Черкаського, Київського, Луцького, Херсонського, Сумського, Уманського університетів та інших вищих навчальних закладів.

Особистий внесок здобувача у виконання роботи полягає у самостійному виконанні всього експериментального дослідження, зборі інформації, статистичній обробці і аналізі даних, опису і обговорення результатів та їх узагальнення. Інтерпретація отриманих результатів та висновки дисертації також належать автору.

Апробація результатів дисертації. Результати роботи доповідались на профільних наукових форумах: ХV з'їзді Українського фізіологічного товариства (Донецьк, 1998); симпозіумі “Особливості формування та становлення психофізіологічних функцій в онтогенезі” (Київ-Черкаси, 1995, 1999); республіканській науковій конференції “Iндивідуальні психофізіологічні властивості людини та професійна діяльність” (Київ-Черкаси, 1997); всеукраїнській науковій конференції “Проблеми вікової фізіології” (Луцьк, 1998); науковій конференції “Здоров'я нації” (Херсон, 1998).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 14 робіт, в їх числі 8 статей, 6 матеріалів і тез наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, огляду літератури, методик досліджень, опису власних результатів, їх обговорення, висновків та списку літератури. Текст дисертації викладений на 149 сторінках машинописного тексту. Робота містить 34 таблиці та ілюстрована 27 рисунками. Бібліографія включає 272 джерел вітчизняної та зарубіжної літератури.

похилий вік психофізіологічний нервовий

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріали та методи досліджень

Аналіз даних, представлених в літературі, показав, що зміни нейродинамічних характеристик та психічних функцій у віковому аспекті вивчені не достатньо. Зв'язок психофізіологічних функцій з властивостями основних нервових процесів не досліджували, тому відсутні знання про вплив індивідуально-типологічних властивостей нервової системи на онтогенез сенсомоторних та психічних функцій у людей зрілого та похилого віку.

Організація та методики дослідження. Об'єктами дослiдження були працiвники освiти Черкаської областi вiком 21-74 роки. Всього було 340 обстежуваних. Всi обстежені були розподілені на 9 експериментальних груп. До першої групи увiйшли особи вiком 21-25, до другої - 25-30, до третьої - 31-35, до четвертої - 36-40, до п'ятої - 41-45, до шостої - 46-50, до сьомої - 51-55, до восьмої - 56-60 і до дев'ятої - 61-74 роки. Розподіл проводили на основі вікової періодизації [А.А. Маркосян, 1969]. При виконанні роботи чітко дотримувалися певних умов обстеження. Порядок обстеження психофiзiологiчних властивостей для всiх людей був однаковий, а саме: спочатку виконувались тести для визначення показників уваги, потiм - короткочасної зорової пам'яті, пiсля чого вивчались сенсомоторні функції різного ступеня складностi, а пiсля повного впрацьовування обстежуваних вивчались функціональна рухливiсть та сила нервових процесiв. Визначення властивостей нейродинамічних та психічних функцій контингенту обстежуваних, як і обробку цифрового матеріалу, проводив один і той же дослідник; інструкція до виконання завдання була одна і та ж; одні і ті ж методики та тести застосовувалися для всіх обстежуваних по можливості в один і той же час.

Дослідження функцiональної рухливості нервових процесiв (ФРНП) та сили нервових процесiв (СНП) (працездатнiсть головного мозку) проведенi за методикою та на приладі ПНДО-1 (прилад нейродинамiчних обстежень), розроблених М.В. Макаренком. Як ФРНП, так i СНП дослiджувалися в режимі "нав'язаного ритму" (постійно зростаюче навантаження) на предметні подразники (геометричні фігури). Функцiональну рухливiсть нервових процесiв визначали за показником найвищого темпу диференцiювання позитивних та гальмiвних подразникiв, якi слiдували один за одним при максимальнiй експозицiї їх пред'явлення. Основне дослiдження починалось з пред'явлення обстежуваному подразникiв iз швидкiстю 30 кадрiв за 1 хвилину, потiм швидкiсть пред'явлення збiльшувалася дискретно на 10 подразникiв. Час пред'явлення кожної серiї - 30 секунд. Загальна кiлькiсть серiй, якi послiдовно виконував обстежуваний, дорiвнювала тринадцяти (30-ть - 150-т подразникiв на хвилину). Кiлькiсним показником функцiональної рухливостi нервових процесiв була максимальна швидкість пред'явлення подразникiв, на якій обстежуваний робив не бiльше 5 - 5,5 % помилок.

Основним критерієм сили нервових процесів є працездатність головного мозку, яка проявляється в здатності нервової системи витримувати тривале концентроване навантаження або дію дуже сильного подразника, не переходячи у позамежне гальмування. Сила нервових процесiв визначалась за описаною вище методикою і оцiнювалась за загальною кiлькістю зроблених помилок (у відсотках), які були допущені обстежуваним впродовж виконання експериментального завдання у всiх тринадцяти серiях (за весь час роботи необхідно було переглянути 585 подразників). Менший вiдсоток помилок характеризував вищий рiвень сили нервових процесiв (працездатностi головного мозку).

У нашому дослiдженнi зорово-моторнi реакцiї різного ступеня складності вивчалися на приладі та за методикою М.В. Макаренка [1987]. Дослiдження розпочинали з визначення латентного перiоду простої зорово-моторної реакцiї (ПЗМР). Обстежуваний повинен був на появу на екранi будь-якого подразника швидко натискати праву кнопку пульту. Обстежуваному пред'являлося 30 подразникiв. Час експозицiї становив 0,7 секунди, а тривалість паузи змiнювалась за певною програмою, незалежно вiд швидкостi реакцiї обстежуваного. Далі досліджувався латентний перiод реакцiї вибору одного з трьох подразникiв - РВ1-3. Обстежуваному пред'являли тi ж самi сигнали і в тiй же кiлькостi, що i під час визначення ПЗМР, але пропонувалося якнайшвидше натискати праву кнопку правою рукою на появу "квадрата", i не натискувати нiякої кнопки на появу "трикутника" або "кола". Експозицiя сигналу становила 0,9 секунди. Латентний перiод зорово-моторної реакцiї вибору двох з трьох подразникiв (РВ2-3) вiдрiзнявся вiд двох попереднiх тим, що обстежуваний повинен був на появу на екранi геометричної фiгури "квадрат" швидко натискати на праву кнопку правою рукою. В разi появи на екранi "кола" вiн повинен натиснути лiву кнопку лiвою рукою, тоді як iншi подразники вважались гальмiвними i на них не слiд натискати кнопки.

Вивчення функції короткочасної зорової пам'ятi проводили з використанням таблиці з 10 одиницями певного матерiалу. Обстежуваним пропонували для запам'ятовування рiзнi види матерiалу: слова, не пов'язанi між собою змiстом, якi складалися з одного та двох складiв; двозначнi числа в межах 10-99; беззмiстовнi склади з двох приголосних i однiєї голосної букви; геометричнi фiгури. Пiсля 30-ти секундного запам'ятовування обстежуваний протягом 30 секунд мав можливiсть закрiпити матерiал, що запам'ятав (час вiдставлення) у формi внутрiшньої мови. Пiсля 30-ти секундного вiдставлення обстежувані вiдтворювали знаки, якi вони запам'ятали, письмово у довiльному порядку. Чим бiльше було відтворено інформації, тим вищим був у нього показник обсягу пам'яті. Враховувався обсяг короткочасної зорової пам'ятi для кожного виду запам'ятовування.

Дослiджували обсяг, продуктивнiсть, стiйкiсть переключення та розподiл уваги. Дослідження обсягу, продуктивності уваги проводили з використанням коректурних таблиць Анфімова [М.В. Антропова, В.И. Козлова, 1984]. Завдання оцінювалось за кількістю переглянутих знаків та допущених помилок. Дослідження переключення уваги проводилось за методикою відшукування чисел з переключенням - "червоно-чорні" таблиці Шульте [В.Л. Марищук, 1968]. Завдання оцiнювалось за часом його виконання та характером пошуку чисел. Чим швидше виконується завдання, тим вищий рiвень переключення уваги. Вивчення розподiлу уваги проводилось за методикою вiдшукування чисел. В квадрати були вписанi 25 чисел в межах 1-99 у випадковому порядку. Завдання полягало у швидкому знаходженні і розставлені впродовж 2 хвилин максимальної кількості чисел в порядку зростання, вiд найменшого до найбiльшого числа, у попередньо пiдготовленiй таблицi. За показник розподiлу уваги приймалась загальна кiлькiсть чисел, якi обстежуваний встиг занести до таблиці.

Цифровi масиви досліджуваних показників обробляли методом варiацiйної статистики для кожного вiку окремо. Розподiливши обстежуваних на групи за рiвнем властивостей основних нервових процесiв (методом сигмальних відхилень), показники досліджуваних функцiй обчислювали окремо для кожної групи. Обчислювали такi статистичнi показники: X - математичне очiкування, m - помилка математичного очiкування, CV - коефiцiєнт варiацiї, t - критерiй за Стьюдентом, r - коефiцiєнт кореляцiї Пiрсона, P - довiрливий рiвень коефiцiєнта кореляцiї i вiрогiдностi рiзниць.

Результати досліджень та їх обговорення

Вікова динаміка нейродинамічних та психічних функцій у людей 21-74 років. Результати досліджень показали, що в період 21-74 років відбувається поступове і нерівномірне зниження функціональної рухливості та сили нервових процесів, але динаміка цих змін має свої особливості. Так, віковий період 21-45 років характеризується сповільненими змінами ФРНП (6,5 % при Р > 0,05), далі відбувається достовірне та більш інтенсивне зниження цієї властивості, досягаючи 74,8 % (Р < 0,001) у віці 61-74 років, відповідно до показника у 21-25-річних осіб. Разом з тим достовірне зниження сили нервових процесів було встановлено з 41-74 років (Р < 0,05 - 0,001). Багато робіт [В.Д. Небылицин, 1966; Б.М. Теплов, 1985; Д.А. Фарбер, Н.В. Дубровинская, 1991; В.В. Фролькис, 1991; Jarvik, 1973; Allamanno et al., 1987; Haag, 1987] свідчать, що онтогенез властивостей основних нервових процесів, в тому числі функціональної рухливості та сили, залежить від морфофункціональних змін, які відбуваються у головному мозку. Більш відчутні зміни цих властивостей у другому зрілому та похилому віці, очевидно, характеризуються не тільки зниженням активності окремих ділянок мозку, а й послабленням просторових та часових зв'язків у мозку, що пов'язане з загальним розвитком організму із всіма притаманними йому механізмами старіння [В.В. Фролькис, 1982, 1991].

Досліджуваний віковий період характеризувався також і поступовим підвищенням латентних періодів сенсомоторної реактивності різного ступеня складності. Кращі показники отримані у обстежуваних 21-25 років, а найгірші - у 61-74 роки. Крім того, у всіх вікових групах латентні періоди реакції вибору двох з трьох подразників були достовірно більшими, ніж під час визначення більш простих реакцій РВ1-3 і, особливо, простої зорово-моторної реакції. Отже, кількісні зміни сенсомоторної реактивності залежать від віку обстежуваних та складності пред'явленого для переробки матеріалу.

Нас цікавило, чи були якісь особливості в перебігу вікової динаміки зниження цих показників. Обробка даних за критерієм Стьюдента показала, що величини ПЗМР осіб 21-25 років достовірно відрізнялись від таких обстежуваних віком 41-74 років (Р < 0,05 - 0,001), тоді як між показниками вікових груп до 21-40 років включно та 26-55 років статистично вірогідної різниці не виявлено. Динаміка зниження РВ1-3 подібна до змін ПЗМР. Так, період сповільнених змін цього показника тривав до 36-40 років, а істотні відмінності середніх показників були виявлені в 41-74 роки (Р < 0,05 - 0,001). Величини РВ2-3 групи осіб 21-25 років достовірно відрізнялись від середніх показників обстежуваних 26-74 років. Не встановлено статистично вірогідної різниці між показниками у осіб 26-40 років включно. Очевидно, що виявлений нами гетерохронізм зниження досліджуваних сенсомоторних функцій пов'язаний з віковими морфологічними [Э.Н. Попова, 1986; Terry, 1980, 1987; Haug, 1984, 1985; Brizzee, 1985; Hansenet et al., 1987; Flood, 1987] та функціональними [В.В. Фролькис, 1981; Sahugawa, Suzuki, 1981; Calkins, 1981; Harlan, 1984] змінами, які відбуваються в нервовій системі людини [В.В. Фролькис, 1991], а також обумовлені характером і складністю відповіді на пред'явлені подразники. Отже, вікова динаміка сенсомоторних функцій має загальні закономірності для всіх трьох показників. Але зниження різних за складністю зорово-моторних реакцій в період 21-74 роки відбувається нерівномірно і неодночасно. Більш ранній початок зниження та коротший період сповільнених змін були характерними для складних реакцій, тоді як для ПЗМР такі зміни відбувались значно пізніше, а період сповільнених змін тривав довше. Виявлені різниці між показниками простих та складних зорово-моторних реакцій, зв'язані не тільки з віковими особливостями, а і обумовлені різною структурою зорово-моторної діяльності [А.М. Иваницкий, 1976, 1985; А.Б. Коган, 1979; М.В. Макаренко, 1991; И.М. Фейгенберг, 1998]. Так для ПЗМР така діяльність спрямована, в основному, на забезпечення максимального темпу рухів і тому, можна вважати, що вищім відділам центральної нервової системи відводиться значно менша роль. Імовірно, що нейрофізіологічні механізми простих зорово-моторних реакцій зв'язані з супраспінальними впливами на збудливість сегментарних структур і ці параметри можна розглядати як такі, що характеризують реактивність системи активації стовбурного рівня [J. Suda, K. Koizumi, C. Brooks, 1958]. У випадку з складними зорово-моторними реакціями така рухова діяльність була результатом швидкого сприйняття, аналізу, переробки інформації і прийняття правильного рішення, що вимагало більш складної аналітико-синтетичної діяльності. Думаємо, що основна роль в цьому відводиться вищим відділам центральної нервової системи - корі головного мозку і підкорковим структурам [В.П. Войтенко, А.М. Полюхов, 1986; В.М. Русалов, 1983; В.С. Русинов, О.М. Гриндель, Г.Н. Болдырева, 1987; Н.Ф. Суворов, К.Б. Шаповалова, 1986; В.А. Черкес, 1983; R. Calkins, 1981], а не тільки швидкості розповсюдження збудження по нейронним комплексам, що було характерно у випадку з простою сенсомоторною реакцією.

Отже, процес старіння структур які сприймають, обробляють і певним чином відповідають складними зорово-моторними реакціями, відбувається швидше, ніж для простих сенсомоторних реакцій.

Дослідженням вікових змін психічних функцій показано, що параметри пам'яті і уваги були найвищими у осіб 21-25 років. В подальшому відбувалось поступове і нерівномірне зниження цих функцій. Дослідники [А.А. Смирнов, 1966; Б.Г. Ананьев, 1968; М.Н. Ливанов, 1975; Клацки Р., 1978; Хофман И., 1986], котрі вивчали формування психофізіологічних функцій, показали, що зміни, які відбуваються у психічній сфері, визначаються тими морфологічними і функціональними перебудовами, що проходять в мозкових структурах, та формуванням компенсаторно-пристосувальних механізмів [В.В. Фролькис, 1970, 1988; Н.Б. Маньковский, 1982, 1985] у людей другого зрілого та похилого віку. Особливості функцій пам'яті і уваги у зрілому та похилому віці визначаються ступенем зрілості мозку і перебудовою механізмів управління корковою активацією, а також змінами, які відбуваються на мікро- та макрорівнях його організації [Б.Г. Ананьев, 1977], зниженням функціональної активності лімбіко-ретикулярних структур та тонусу мозкової кори [Н.Б. Маньковский, 1983]. Показано [Д.А. Фарбер, Н.В. Дубровинская, 1988], що в ході індивідуального онтогенезу виділяються вікові періоди, які характеризуються повільним чи більш інтенсивним зниженням функцій фізіологічних систем, що приводить до кількісних змін цих показників. Така гіпотеза є реальною, оскільки в наших дослідженнях для обсягу і продуктивності уваги в 26-40 років включно був встановлений період сповільнених змін, для розподілу уваги такий період був тривалішим - 21-50 років, а для властивості переключення уваги тільки в період 36-50 років вікові зміни мали сповільнений характер. В подальшому темпи зниження збільшувались і були найбільшими у 61-74-річних обстежуваних (20,6 - 97,3 %, при Р < 0,05 - 0,001).

Крім того, у людей 21-35 років для пам'яті на слова, фігури і беззмістовні склади був виявлений період стабілізації та сповільнених змін досліджуваних показників (Р > 0,05), тоді як для пам'яті на цифри такий період тривав довше - до 46-50 років (Р > 0,05). У цих вікових періодах зниження показників продуктивності запам'ятовування не перевищувало 4,8 - 12,7 %. В подальшому з віком зниження функції пам'яті достовірно збільшилось і становило у групі 61-74-річних осіб 45,2 - 64,5 % (Р < 0,05 - 0,001). Очевидно, що під час старіння та зниження інтелектуально-мнемічної діяльності людини в першу чергу погіршується запам'ятовування найбільш складних логічно-смислових подразників і відносно незмінним залишається обсяг пам'яті на прості та звичні сигнали. Мабуть, послаблення запам'ятовування при старінні пов'язане з пристосувальними процесами які з віком призводять до переваги логічного і системного засвоєння над механічним. Так, за даними А.О. Навакатікяна, В.В. Крижановської [1979], при вивченні різних видів пам'яті методом структурного аналізу показано, що в першу чергу страждає механічний компонент логічно-смислової пам'яті. Тому, мабуть, в наших дослідженнях параметри пам'яті на цифри зберігаються на досить високому рівні впродовж сталого вікового періоду, ніж інші її види. В останні роки зниження пам'яті пов'язують з дисфункцією холінергічної системи гіпокампу та кори головного мозку, при цьому велике значення надається змінам синтезу різних РНК у нейроні та порушенням гліально-нейронних співвідношень [В.В. Фролькис, 1991].

Отже, віковий період у людей 21-74 років характеризувався стабілізацією та поступовим зниженням функціональної рухливості і сили нервових процесів, сенсомоторних та психічних функцій. Досягнувши максимального розвитку у 21-25 років, в подальшому ці властивості гетерохронно та нерівномірно знижувались. У людей першого зрілого віку встановлені періоди сповільнених змін, а у другому зрілому та похилому віці спостерігалось більш значне зниження досліджуваних властивостей.

Сенсомоторні реакції різного ступеня складності та їх зв'язок з властивостями основних нервових процесів. Впродовж всього досліджуваного періоду для показників реакції вибору одного з трьох та двох з трьох подразників нами була виявлена висока кореляційна залежність від ФРНП (Р < 0,05 - 0,001), тоді як для латентного періоду простої зорово-моторної реакції такий взаємозв'язок був виявлений тільки для вікових груп 31-74 років (p<0,05 - 0,001). Це, можливо, обумовлено тим, що ПЗМР представляє собою автоматизовану відповідь, яка може бути реалізована і без участі різних відділів та структур мозку. Крім того, є підстави вважати, що латентні періоди ПЗМР, які є однією з складових функціональної рухливості та сили нервових процесів [М.В. Макаренко, 1989, 1994], скоріше характеризують функціональний стан організму, рівень збудження центральної нервової системи і швидкості його розповсюдження по нейронних ланцюгах. При старінні організму, очевидно, такі прості сенсомоторні реакції вже не можуть відбуватись тільки як автоматизовані рефлекси і у осіб другого зрілого та похилого віку набувають складності, а тому потребують для свого здійснення більш складної інтегративної діяльності мозку, функціональною основою якої є основні нервові процеси. При здійсненні складної нейродинамічної реакції інтегративна функція мозку включає діяльність багатьох функціональних одиниць: нейрональні колонки, найрональні ансамблі і нейрональні модулі [М.Н. Ливанов, 1975]. Такі об'єднання є не тільки в межах якої-небудь однієї ділянки мозку, але і охоплюють різні, віддалені одна від одної ділянки. Циркуляція імпульсів в цих об'єднаннях створює циклічні зв'язки. Така просторово-часова організація роботи мозку не можлива без участі високо генетично детермінованих властивостей ВНД, якими є функціональна рухливість і сила нервових процесів.

На основі наявного експериментального матеріалу по динаміці різних за складністю зорово-моторних реакцій у різні вікові періоди нами був проведений аналіз змін властивостей сенсомоторних функцій в залежності від рівня індивідуально-типологічних властивостей.

Показано, що у осіб з високим рівнем властивостей основних нервових процесів вікові зміни складної зорово-моторної реакції вірогідно проявлялись в 31-74 років (Р < 0,01 - 0,001). У цих обстежуваних впродовж всього досліджуваного вікового періоду спостерігали поступове та рівномірне зниження показників цієї реакції, тоді як у обстежуваних з низьким рівнем ФРНП значне зниження цього показника відбувалось раніше - з 26-74 років (Р < 0,05 - 0,001). Отже, від типологічних властивостей нервової системи залежить характер прояву вікової динаміки параметрів складної зорово-моторної реакції у людей зрілого та похилого віку.

Властивості психічних функцій у людей з різним рівнем індивідуально-типологічних властивостей вищої нервової діяльності. На наступному етапі досліджень виявляли зв'язок між показниками індивідуально-типологічних властивостей нервових процесів та показниками психічних функцій. Показано, що високим значенням властивостей основних нервових процесів відповідали вищі показники досліджуваних функції пам'яті і уваги. Такий зв'язок був виявлений за умов запам'ятовування всіх видів пред'явленого матеріалу, однак щільність його прояву була різною і залежала від віку обстежуваних та складності матеріалу. Так, взаємозв'язки між функціональною рухливістю нервових процесів та параметрами пам'яті на цифри і беззмістовні склади були встановлені у всіх вікових групах (Р < 0,05 -0,01), крім періоду 26-30 років (Р > 0,05), тоді як показники пам'яті на слова і фігури виявили таку залежність лише у старших вікових групах - 46-74 років (Р < 0,05 - 0,01). Наші дані свідчать, що з віком щільність такого зв'язку підвищується.

Отримані нами результати узгоджуються з думкою інших дослідників [С.А. Соловьева, 1970; В.И. Вороновская, 1989; М.В. Макаренко, 1991; О.М. Давидова, 1996; Д.М. Харченко, 1998], які з'ясували, що зв'язки між типологічними властивостями і показниками пам'яті проявляються в складних (але не занадто складних) умовах запам'ятовування і збереження інформації. Це підтверджується і в наявності статистично вірогідної різниці за показниками пам'яті, які проявились при співставленні результатів обстежуваних з високим та низьким рівнем типологічних властивостей нервових процесів (Р < 0,05 - 0,001).

Отже, типологічні властивості нервової системи відіграють важливу роль у характері вікової динаміки параметрів пам'яті у людей зрілого та похилого віку. Про це свідчать дані літератури: короткочасна зорова пам'ять є активним процесом [А.А. Смирнов, 1966; Г.К. Середа, Б.И. Снопик, 1970; Клацки Р., 1978; Хофман И., 1986], котрий базується на відповідному досвіді, знаннях та тимчасових зв'язках. Тому під час сприйняття, обробки та відтворення інформації функціональна рухливість та сила нервових процесів, на думку дослідників [В.Д. Небылицин, 1966; В.И. Вороновская, 1989; М.В. Макаренко, 1991, 1993], відіграє вирішальну роль. Виходить, чим вище рівень ФРНП і СНП, тим краще і більш успішно обробляється пред'явлена інформація, тобто досягається вищий рівень параметрів пам'яті.

Отримані дані узгоджуються і з думкою, що функціональна рухливість та сила нервових процесів відображає процеси, які реалізуються механізмами міжклітинної та системної взаємодії нейронів та структур мозку [М.Н. Ливанов, 1975], пакетів хвиль [А.М. Иваницкий, 1985], нейронних кодів [Н.П. Бехтерева, 1980] та визначають властивості цілого мозку [В.М. Русалов, 1979], що необхідні для прояву мнемічної функції. Тому, чим вища ФРНП та СНП, тим швидше відбувається організація часових і силових процесів мозку, що покращує пам'ять.

Якщо врахувати думку [С.Л. Рубинштейн, 1946; М.Н. Ливанов, 1975; М.В. Макаренко, 1991], що уваги є активним процесом, який складається зі швидкості сприйняття, переробки і відтворення інформації, то стає зрозумілим, що в наших дослідженнях у осіб з високим рівнем основних нервових процесів вони проходять більш швидко. Такий зв'язок типологічних властивостей ВНД був виявлений для уваги. Однак щільність цього зв'язку у обстежуваних різних вікових груп хвилеподібно змінювалась: то посилювалась для окремих видів уваги, то послаблювалась для інших. Так, взаємозв'язки між функціональною рухливістю нервових процесів та параметрами обсягу та продуктивності уваги були встановлені у групах 31-74 років (Р < 0,05 - 0,001). Властивість переключення уваги виявила високу кореляційну залежність від ФРНП впродовж всього досліджуваного періоду (Р < 0,05 - 0,001). Не виявлено статистично вірогідних зв'язків ФРНП лише з властивістю розподілу уваги у людей віком 31-45 років включно (Р > 0,05), тоді як для інших вікових груп цей зв'язок був достовірним (Р < 0,05 - 0,001). Така кореляція підтверджується і наявністю статистично вірогідної різниці між показниками уваги, які найчастіше проявлялись при порівнянні результатів у осіб з високим та низьким рівнем типологічних властивостей нервових процесів (Р < 0,05 - 0,001). Однак для обстежуваних, які входили у вікову групу 51-55 років, ми не виявили значущих коефіцієнтів кореляції для властивостей нервових процесів з показниками обсягу та продуктивності уваги (Р > 0,05). В цьому ж віковому періоді такі зв'язки з типологічними властивостями нервової системи значно послабились і для властивостей переключення та розподілу уваги. Відсутність у цьому віці достовірних коефіцієнтів кореляції між показниками, що порівнювались, очевидно, можна пояснити зміною ендокринного статусу організму, пов'язаного з початком клімактеричного періоду у людей другого зрілого віку [В.Н. Никитин, 1969; В.В. Фролькис, 1982]. Значні зміни у рівні ендокринних функцій в цьому віці впливають на увагу і особливо на функціональний взаємозв'язок між ФРНП та СНП з властивостями уваги. Пізніше у людей похилого віку (61-74 років) такий зв'язок відновлюється та посилюється. Отже, від типологічних властивостей нервової системи залежить рівень уваги впродовж всього досліджуваного нами періоду онтогенезу, крім вікового періоду 51-55 років, де такі зв'язки послаблюються.

Результати досліджень вікової динаміки психічних функцій у людей з різним рівнем властивостей основних нервових процесів наводимо на прикладі пам'яті на цифри та властивості розподілу уваги. Особам з високим рівнем властивостей цих процесів була притаманна виражена здатність до розподілу уваги у весь досліджуваний період. Достовірні різниці між показниками уваги були встановлені лише у групах обстежуваних 21-25 і 61-74 років (Р < 0,001) та 36-40 і 61-74 років (Р < 0,05). Темпи зниження цієї функції у осіб з високим та середнім рівнем ФРНП також були повільними: в період 21-74 років зниження відбулось на 14,8 - 20 %, тоді як у осіб з низькими значеннями властивостей нервової системи таке зниження становило 27 %. Крім того, у осіб з низьким рівнем ФРНП вікова динаміка властивостей уваги характеризувалась її нижчим рівнем та більш раннім початком і значно вищими темпами зниження. Так, в період 21-45 років у цих осіб спостерігались сповільнені зміни розподілу уваги, тоді як в період 45-74 років темпи зниження достовірно збільшились (Р < 0,05 - 0,001). Отже, у досліджуваний період онтогенезу зниження властивостей уваги у людей з різним рівнем властивостей основних нервових процесів відбувалось нерівномірно та гетерохронно.

Між середніми показниками пам'яті на цифри у осіб з високим рівнем індивідуально-типологічних властивостей вищої нервової діяльності в період 21-55 років не було встановлено достовірних різниць (Р > 0,05), тоді як після 55 років зміни цих параметрів проходили більш інтенсивно і мали високу вірогідність (Р < 0,05 - 0,001). У осіб з низьким рівнем ФРНП вікова динаміка функції пам'яті характеризувалась нижчим рівнем параметрів та дещо більш раннім початком і вищими темпами змін. Так, в період 21-50 років у них були встановлені сповільнені зміни (Р > 0,05), а в 50-74 роки - достовірне зниження пам'яті на цифри (Р < 0,05 - 0,001). Отже, в онтогенезі зниження функції пам'яті, як і властивостей уваги, у людей з різним рівнем основних нервових процесів відбувалось нерівномірно та неодночасно.

Виявлені нами гетерохронізм та гетеротропність вікових змін складної зорово-моторної реакції, пам'яті на цифри та властивості розподілу уваги, в основному, були такими ж і для всіх інших досліджуваних сенсомоторних реакцій, видів пам'яті та властивостей уваги, але з деякими особливостями прояву в часі початку і закінчення періодів сповільнених чи більш інтенсивних змін.

Таким чином, вікові зміни сенсомоторної реактивності, пам'яті та уваги залежать від генетично-детермінованих властивостей нервової системи (функціональної рухливості та сили нервових процесів). Ці властивості основних нервових процесів є нейрофізіологічною основою системної організації, координації та активності багатьох морфофункціональних структур мозку, котрі беруть участь у сенсомоторних і психічних функціях.

Слід вважати, що у період оптимальної життєдіяльності (21-35 років) особи з низьким рівнем ФРНП та СНП пристосовуються до умов середовища не гірше, ніж люди, у яких ці показники розвинуті краще. Різниці були у початку, тривалості та темпах зниження періодів високої стійкості як для самих властивостей основних нервових процесів, так і для показників пам'яті, уваги та різних за складністю сенсомоторних реакцій. Показники функції пам'яті та уваги і сенсомоторної реактивності у людей з високим рівнем розвитку індивідуально-типологічних властивостей ВНД були вищими, довше утримувались на високому рівні, пізніше та повільніше знижувались, ніж у їх однолітків з низьким рівнем цих властивостей.

Звичайно, за умов гетерохронного та гетеротропного зниження досліджуваних функцій зустрічаються люди з більш високими показниками пам'яті, уваги та сенсомоторної реактивності і особи, у яких ці функції є нижчими. Але це не спростовує, а тільки підтверджує закономірність згасання (змін) властивостей вищої нервової діяльності у зв'язку із старінням організму як системи в цілому.

Отже, досліджені властивості основних нервових процесів не тільки визначають рівень розвитку сенсомоторних та психічних функцій, але й вносять корективи в їх онтогенез, подовжуючи або зменшуючи період сповільнених чи інтенсивних змін, їх тривалість, початок та інтенсивність.

ВИСНОВКИ

Досліджена динаміка змін психофізіологічних функцій (функціональної рухливості і сили нервових процесів, сенсомоторних функцій, пам'яті і уваги) в онтогенезі людини зрілого та похилого віку і встановлені її особливості залежно від індивідуально-типологічних властивостей вищої нервової діяльності у дев'яти вікових групах (21-74 роки).

Встановлено, що властивості основних нервових процесів (функціональна рухливість і сила), сенсомоторні функції, пам'ять та увага стабілізуються на максимальному рівні у віковій групі 21-25 років, після чого спостерігається їх поступове зниження - сповільнене у першому зрілому і більш значне у другому зрілому та похилому віці.

Встановлено вірогідний зв'язок між типологічними властивостями ВНД і сенсомоторними та психічними функціями, а також статистично достовірні різниці цих функцій у групах обстежуваних з різним рівнем властивостей основних нервових процесів. Зв'язок простих зорово-моторних реакцій з властивостями ВНД виявлено після 31-35 років, який з віком поступово зростав.

У людей з різним рівнем досліджуваних властивостей ВНД онтогенетичні зміни психофізіологічних функцій односпрямовані, але неоднаково виражені. Особи з високим рівнем властивостей основних нервових процесів характеризувались достовірно вищими показниками пам'яті, уваги, сенсомоторної реактивності, меншими змінами та більш пізнім початком їх зниження, ніж люди з низьким рівнем типологічних властивостей ВНД.

Виявлені закономірності і особливості динаміки психофізіологічних функцій, залежних від функціональної рухливості і сили нервових процесів, в онтогенезі слід враховувати при розробці науково обгрунтованої системи підготовки та перепідготовки кадрів, оптимізації трудової і учбової діяльності людей зрілого та похилого віку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Макаренко М.В., Лизогуб В.С., Кравченко О.К., Хоменко С.М., Василенко О.М., Корольов В.В. Динаміка функції уваги та її зв'язок з індивідуально-типологічними властивостями нервових процесів у людей зрілого та похилого віку // Фізіологічний журнал. - 2000. - Т.46, №1. - С. 75-81.

2. Макаренко М., Лизогуб В., Кравченко О., Хоменко С. Властивості основних нервових процесів у людей зрілого та похилого віку // Науковий вісник Волинського державного університету. Біологічні науки. - Луцьк. - 1999. - №4. - С. 11-15.

3. Борейко Т.І., Лизогуб В.С., Кравченко О.К., Хоменко С.М., Петренко Ю.О., Юхименко Л.І. Сенсомоторні функції у людей зрілого та похилого віку з різним рівнем розвитку індивідуально-типологічних властивостей ВНД // Вісник морфології. - 1999.- Т.5, № 2. - С. 204-206.

4. Макаренко М., Лизогуб В., Давидова О., Кравченко О., Харченко Д., Хоменко С. Стан сенсомоторних функцій в онтогенезі у спортсменів та неспортсменів // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві: Зб. наук. пр. Волинського державного університету. - Луцьк: MEDIA, 1999. - С. 992-1002.

5. Сисоенко Н.В., Кравченко О.К.. Горпинченко М.М., Фуртатова С.В. Зміни психофізіологічних функцій у дітей 6-10 років за період навчання в малокомплектних та повнокомплектних сільських початкових класах // Вісник Черкаського державного університету. Актуальні проблеми фізіології. - Черкаси. - 1996. - Вип.1. - С. 66-71.

6. Боєчко Ф.Ф., Кравченко О.К., Хоменко С.М. Вікова динаміка сили нервових процесів у людей зрілого та похилого віку // Вісник Черкаського державного університету. Актуальні проблеми фізіології. - Черкаси. - 1998. - Вип.2. - С. 9-12.

7. Кравченко О.К. Вікова динаміка функціональної рухливості основних нервових процесів у людей зрілого та похилого віку // Вісник Черкаського державного університету. Актуальні проблеми фізіології. - Черкаси. - 1998. - Вип.2. - С. 67-70.

8. Кравченко О.К., Макаренко М.В., Лизогуб В.С. Вікова динаміка пам'яті у людей зрілого та похилого віку і її зв'язок з функціональною рухливістю основних нервових процесів // Вісник Черкаського державного університету. Серія природничі науки. - Черкаси. - 1998. - Вип.5. - С. 97-102.

9. Макаренко М.В., Лизогуб В.С., Давидова О.М., Кравченко О.К., Харченко Д.М. Функціональна рухливість та сила нервових процесів в онтогенезі людини // Фізіологічний журнал (матеріали XV з'їзду фізіол. товариства). - 1998. - Т.44, №3. - С. 316-317.

10. Боєчко Ф.Ф., Кравченко О.К. Вікова динаміка нейродинамічних функцій у людей з різними типологічними властивостями ВНД // Матеріали наук. конф. "Індивідуальні психофізіологічні властивості людини та професійна діяльність". - Київ-Черкаси. - 1997. - С. 9.

11. Макаренко М.В., Лизогуб В.С., Харченко Д.М., Кравченко О.К. Зв'язок функціональної рухливості та сили нервових процесів з характером спортивної діяльності // Матеріали всеукр. наук. конф. "Проблеми вікової фізіології". - Луцьк. - 1998. - С. 23-24.

12. Макаренко М.В., Лизогуб В.С., Давидова О.М., Кравченко О.К., Харченко Д.М., Хоменко С.М. Становлення сенсомоторних функцій в онтогенезі та їх зв'язок з індивідуально-типологічними властивостями ВНД // Матеріали всеукр. наук. конф. "Проблеми вікової фізіології". - Луцьк. - 1998. - С. 22-23.

13. Кравченко О.К., Хоменко С.Н. Вікова динаміка функції уваги у людей зрілого та похилого віку з різними типологічними властивостями ВНД // Матеріали всеукр. наук. конф. "Культура здоров'я як предмет освіти". - Херсон. - 1998. - С. 46-48.

14. Кравченко О.К. Вікова динаміка властивостей основних нервових процесів, нейродинамічних і психічних функцій у людей зрілого та похилого віку // Матеріали наук. симпозіуму “Особливості формування та становлення психофізіологічних функцій в онтогенезі”. - Київ-Черкаси. - 1999. - С. 52.

АНОТАЦІЇ

Кравченко О.К. Стан властивостей основних нервових процесів, функції пам'яті та уваги у людей зрілого та похилого віку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук з спеціальності 03.00.13 - фізіологія людини і тварин. Київський університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2000.

Використовуючи сучасні методики нейрофізіологічних досліджень на людях віком 21-74 роки отримані нові дані про стан властивостей основних нервових процесів, сенсомоторних функцій, пам'яті та уваги. Показано, що властивості основних нервових процесів (функціональна рухливість і сила), сенсомоторні та психічні функції стабілізуються на максимальному рівні у віковій групі 21-25 років, після чого спостерігається їх поступове зниження - сповільнене у першому зрілому і більш інтенсивне у другому зрілому та похилому віці. Визначена динаміка зв'язків властивостей нервових процесів з сенсомоторними та психічними функціями. Виявлено, що деякі показники сенсомоторних реакцій різного ступеня складності, параметри пам'яті та уваги в досліджуваному віковому періоді мають мінливі зв'язки з властивостями основних нервових процесів. Вперше була вивчена вікова динаміка психофізіологічних функцій у людей 21-74 років з різним рівнем розвитку властивостей основних нервових процесів. Доведено, що у обстежуваних з різним рівнем розвитку властивостей функціональної рухливості та сили нервових процесів характер та спрямованість онтогенетичних змін психофізіологічних функцій однакові, але враженість їх різна. Особи з високим рівнем властивостей основних нервових процесів характеризувались достовірно вищими показниками пам'яті, уваги, сенсомоторної реактивності, меншими змінами та більш пізнім початком їх зниження, ніж люді з низьким рівнем розвитку типологічних властивостей вищої нервової діяльності.

Ключові слова: онтогенез, вища нервова діяльність, властивості основних нервових процесів, функціональна рухливість та сила нервових процесів, сенсомоторні функції, властивості пам'яті і уваги.

Кравченко О.К. Состояние свойств основных нервных процессов, функции памяти и внимания у людей зрелого и пожилого возраста. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.13 - физиология человека и животных. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2000.

С использованием современных методик нейрофизиологических исследований получены новые данные динамики изменений функциональной подвижности, силы нервных процессов, сенсомоторных функций, памяти и внимания в онтогенезе людей зрелого и пожилого возраста. Изменения типологических свойств ВНД и психофизиологических функций в исследуемом возрасте характеризуются не одновременным и неравномерным развитием. Впервые показано, что возрастной период 21-25 лет характеризуется стабилизацией функциональной подвижности и силы нервных процессов, сенсомоторных и психических функций на максимальном уровне, после чего наблюдается их постепенное снижение - медленное в первом и более интенсивное во втором зрелом и пожилом возрасте. Дальнейшую разработку получили представления о сенситивных и критических периодах онтогенеза нейрофизиологических функций.