Індивідуальна анатомічна мінливість поперечних синусів твердої мозкової оболонки та її прикладне значення (анатомо-експериментальне дослідження)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоровя України

Харківський державний медичний університет

УДК 575.2:611.819:57.081

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидат медичних наук

Індивідуальна анатомічна мінливість поперечних синусів твердої мозкової оболонки та її прикладне значення (анатомо-експериментальне дослідження)

14.03.01 - нормальна анатомія

Коваленко Олександр Петрович

Харків 2000

Загальна характеристика роботи

Дисертаційну роботу виконано відповідно планам наукових досліджень Луганського державного медичного університету і є складовою частиною науково-дослідницької теми кафедри оперативної хірургії з топографічною анатомією, номер державної реєстрації 0-186, 0090, 593.

Мета дослідження. Метою дослідження є вивчення індивідуальної анатомічної мінливості форми, розмірів та розташування поперечних синусів твердої мозкової оболонки та розробка раціональних способів хірургічних втручань на них.

Задачі дослідження.

Вивчити індивідуальну анатомічну мінливість форми, розмірів та розташування поперечних синусів твердої мозкової оболонки залежно від віку, статі та крайніх форм будови черепу.

Встановити краніотопографічний взаємозв'язок поперечних синусів з навколишніми утвореннями та описати їх проекційну анатомію.

Вивчити гістотопографічні особливості стінок поперечних синусів.

Вивчити внутрішній апарат поперечних синусів на їх протязі.

Анатомо-експериментально розробити та обгрунтувати раціональні способи пластики та реконструкції поперечних синусів.

Наукова новизна одержаних результатів. Вивчено індивідуальну анатомічну мінливість форми, розмірів та розташування поперечних синусів твердої мозкової оболонки у залежності від віку, статі та форми черепу. Уперше установлено краніотопографічні особливості та орієнтири поперечних синусів у трьох відділах: початковому (медіальному), середньому та кінцевому (латеральному). Детально описано гістотопографічну характеристику цього венозного колектора. Уперше запропоновано та розраховано коефіцієнт кривини поперечних синусів, а також простежено його залежність від форми черепу.

Анатомо-експериментально обгрунтовано раціональний хірургічний доступ до поперечного синусу з урахуванням його проекційної зони, а також накладання синусних швів. Проведено розробку етапів синусної пластики за допомогою різноманітних трансплантатів з розщіпленої твердої мозкової оболонки.

У процесі роботи запропоновано та апробовано нові пристрої: пристосування задля судиних ін'єкцій (посвід. про рац. проп. № 3105 від 13.01.98 р.); гемостатична клема з фіксацією на кістці задля тимчасового перетиснення судин, що знаходяться у кісткових борознах (посвід. про рац. проп. № 3171 від 11.05.99 р.); пила краніальна (заява на винахід № 98010433 від 27.01.98); пінцет (заява на винахід № 99052864 от 25.05.99).

Практичне значення одержаних результатів. Результати проведеного дослідження розширюють морфологічні дані щодо поперечного синусу, які існують до теперішнього часу. Уперше, з практичної точки зору, вивчено індивідуальну анатомічну мінливість форми, розмірів та розташування поперечних синусів твердої мозкової оболонки у залежності від віку, статі та форми черепу. Проведено тотальну морфометрію синусних сегментів. Вивчено та простежено розподіл природної кривини венозних колекторів, запропоновано та розраховано їх коефіцієнт кривини у залежності від форми черепу.

Отримані морфометричні і краніотопографічні результати, з урахуванням особливостей проекційної зони поперечних синусів, дозволили оптимізувати виконання хірургічних доступів та здійснення пластики синусів з розробкою накладання швів. Запропоновано способи пластики одної, двох та трьох стінок даних колекторів за допомогою різноманітних аутотрансплантатів.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно здійснено всі експериментальні та морфофункціональні дослідження, статистична обробка та аналіз результатів. Основні положення і висновки дисертації, які виносяться до захисту, належать особисто автору.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації було подано та обговорено на: науковій конференції молодих вчених (Тернопіль,1997); II-му Національному конгресі анатомів, гістологів, ембріологів і топографоанатомів України (Луганськ, 1998); засіданні Луганського обласного товариства анатомів, гістологів, ембріологів і топографоанатомів.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 6 наукових праць, 4 з них - самостійно у журналах, зареєстрованих у ВАК України, упроваджено 8 раціоналізаторських пропозицій, подано 3 заяви на винаходи.

Структура і об'єм дисертації. Дисертацію викладено на 166 сторінках. Вона складається зі вступу, огляду літератури, розділу, де характерізуються матеріали і методи дослідження, п'ятьох розділів власних даних. Робота закінчується заключенням, висновками та списком літератури, який вміщує 151 джерело, у тому числі зарубіжних - 72. Дисертацію ілюстровано 65 таблицями та 59 малюнками.

Основний зміст роботи

поперечні синуси мозок мінливість

Матеріали і методи дослідження. Експериментальне дослідження виконано на 103 препаратах головного мозку з твердою мозковою оболонкою, а також нативних препаратах, узятих під час патологоанатомічного розтину трупів. Увесь досліджений матеріал розподілено залежно від віку, статі, індивідуальної будови черепу. Дослідження проведено з застосуванням краніометрії, стеpеотопографії, ін'єкції поперечних синусів та їх припливів, ангіографії. Виготовлено корозійні препарати венозного колектору та акрилатові зліпки рельєфу внутрішньої поверхні потиличної кістки у зоні поперечних борозн, проведено гістологічне дослідження синусних стінок. Проведено ваpіаційно-статистичний, комп'ютеpно-гpафічний аналіз отриманих даних з геометричним моделюванням та обчислюванням коефіцієнта кривини поперечних синусів. виконано анатомо-експериментальні операції на поперечних синусах твердої мозкової оболонки.

При виконанні краніометрії було використано вимірювальний інструмент підвищенної точності (Дяченко О.П., Вовк Ю.М., 1992), кpаніогpаф портативний (Ковешніков В.Г., Вовк Ю.М., 1988). Крім лінійок, транспортира, кутоміра, набору градуйованих пластин, ми використовували планіметричне пристосування (Фоміних Т.А., Дяченко О.П., 1996).

Під час виготовлення корозійних препаратів поперечних синусів за допомогою полімерізуючих пластмас, нами було запропоновано пристосування задля ин'єкції судин, яке дозволяє упростити технічне виконання маніпуляції.

Гістотопографічні особливості стінок поперечних синусів вивчалися за допомогою фарбування гематоксилін-еозіном, за Ван-Гізоном, Бароном.

Ангіографію (синусогpафію) було здійснено на трупах людей різного віку і статі з застосуванням різноманітних рентгенконтрасних препаратів (каpдіотpаст, веногpафін, розчин барію). Рентгенограми було виготовлено за допомогою pентгенапаpату "Аpманд-2".

Експериментально-моделюючі операції виконано на трупах людей у секційних приміщеннях та на ізольованих препаратах головного мозку з твердою мозковою оболонкою у лабораторних умовах. Шляхом здійснення трепанації, створювався доступ до поперечних синусів, виконувалася пластика синусних стінок згідно запропонованим методикам.

За допомогою геометричних розрахунків було визначено коефіцієнт кривини поперечних синусів (). Це відношення відрізку (хорди), умовно проведеного через крайні точки поперечних синусів до їх довжини, що відбите у відсотках.

Проведено варіаційно-статистичний аналіз отриманих даних з графічним зображенням. Для кожного показника поперечних синусів, за допомогою загальновідомих формул, було визначено середню арифметичну, дісперсію, середнє квадратичне відхилення, помилку оцінки середнього.

Вірогідність, що оцінювали з використанням критерію Стьюдента, було дорівнено до 0,95 або 95 % щодо рівня значності.

У результаті дослідження були отримані власні дані, які доводять широкий діапазон різниці поперечних синусів у залежності від віку, статі, індивідуальної будови голови.

Результати дослідження та їх аналіз. На протязі дитячого та юнацького віку відбувається формування поперечних синусів і поступове збільшування їх параметрів.

Довжина даного колектору у людей зрілого віку коливається від 4,3 до 7,8 см, причому, у доліхоцефалів вона переважає на 0,3 - 1,2 см. Ширина лівого та правого поперечних синусів, у залежності від крайніх форм будови черепу, коливається від 0,4 до 1,2 см. Висота колектору у дорослих людей знаходиться у межах від 0,4 до 1,1 см. Площа поперечного перерізу коливається від 0,16 до 0,65 см².

У чоловіків зрілого віку середній показник довжини поперечного синусу складає 5,8 - 7,5 см. У доліхоцефалів зліва 7,2 - 7,8 см, а справа - 6,8 - 7,8 см. У мезоцефалів довжина колектора зліва коливається від 6,5 до 7,2 см, справа - від 5,9 до 7,0 см. Довжина лівого поперечного синусу у чоловіків брахіцефалів коливається від 5,8 до 7,1 см, правого - від 5,5 до 7,0 см.

У жінок даної вікової групи межі коливання параметрів 5,0 - 6,0 см. У доліхоцефалів довжина лівого поперечного синусу знаходиться у межах 5,0 - 7,0 см, довжина правого - 4,8 - 6,8 см. Довжина лівого венозного колектору у жінок з мезоцефалічною формою голови коливається від 4,5 до 6,8 см, правого - від 4,5 до 6,2 см. у брахіцефалів довжина колектору зліва складає 4,2 - 6,8см, справа - 4,0 - 6,0 см.

Ширина стінок поперечного синусу також має виразний діапазон індивідуальної мінливості: у чоловіків зрілого віку цей параметр коливається від 0,4 до 1,2 см. У доліхоцефалів зліва - 0,4 - 0,7см, а справа - 0,6 - 0,8 см. У мезоцефалів ширина поперечного синусу зліва складає 0,4 - 0,9 см, справа - від 0,6 до 1,0 см. Ширина лівого венозного колектору у чоловіків брахіцефалів складає 0,5 - 1,1 см, а правого - 0,7 - 1,2 см.

У дорослих жінок параметр ширини поперечного синусу коливається від 0,3 до 1,1 см, де у доліхоцефалів його ширина зліва складає 0,3 - 0,6 см, справа - 0,5 - 0,7 см. Ширина лівого поперечного синусу у жінок з мезоцефалічною формою голови коливається від 0,4 до 0,8 см, правого - від 0,4 до 0,9 см. У жінок з брахіцефалічною формою голови ширина поперечного синусу зліва коливається від 0,4 до 0,9 см, справа - від 0,4 до 1,1 см.

висота стінок поперечного синусу також має виразний діапазон індивідуальної мінливості та залежить від форми черепу: у чоловіків зрілого віку показники висоти поперечного синусу знаходяться у межах 0,4 - 1,0 см, причому, у доліхоцефалів зліва - 0,4 - 0,6 см, а справа 0,5 - 0,7см. У мезоцефалів висота поперечного синусу зліва коливається від 0,4 до 0,8 см, справа - від 0,5 до 0,9 см. Висота лівого венозного колектору у чоловіків брахіцефалів знаходиться у межах 0,4 - 1,0 см, правого - 0,5 - 1,0 см.

У дорослих жінок показник висоти поперечного синусу коливається від 0,3 до 0,8 см, де у доліхоцефалів даний параметр зліва складає 0,3 - 0,5 см, справа - 0,4 - 0,6 см. У жінок з мезоцефалічною формою голови висота лівого поперечного синусу коливається від 0,4 до 0,7 см, правого - від 0,4 до 0,8 см. Висота поперечного синусу у жінок з брахіцефалічною формою голови зліва коливається від 0,3 до 0,8 см, справа - від 0,4 до 0,8 см.

Площа поперечного перерізу поперечних синусів знаходиться у прямій залежності від встановлених параметрів індивідуальної будови колекторів.

Її показники у чоловіків зрілого віку знаходяться у межах 0,17 - 0,72 см², причому, у доліхоцефалів зліва - 0,17 - 0,64 см², а справа 0,28 - 0,64 см². У чоловіків з мезоцефалічною формою голови площа поперечного перерізу поперечного синусу зліва коливається від 0,17 до 0,47 см², справа - від 0,17 до 0,70 см². Площа поперечного перерізу лівого венозного колектору у чоловіків брахіцефалів знаходиться у межах 0,17 - 0,66 см², правого - 0,18 - 0,72 см².

У жінок показники площі поперечного перерізу поперечного синусу коливаються від 0,11 до 0,70 см², де у доліхоцефалів даний параметр зліва складає 0,11 - 0,48 см², справа - 0,21 - 0,54 см². У жінок з мезоцефалічною формою голови площа поперечного перерізу лівого поперечного синусу коливається від 0,21 до 0,41 см², правого - від 0,13 до 0,68 см². Площа поперечного перерізу венозного колектора у жінок з брахіцефалічною формою голови зліва коливається від 0,15 до 0,36 см², справа - від 0,15 до 0,70 см².

У чоловіків зрілого віку цей показник переважає на 0,15 см², що підтверджено варіаційно-статистичним аналізом.

У похилому та старечому періоді параметри поперечних синусів незначно зменшуються.

Варіаційно-статистичний аналіз показників, підтвердив з вірогідністю р = 95% перевагу довжини поперечного синусу у доліхоцефалів. У чоловіків її значення вище на 0,8 - 1,5 см.

Ширина і висота поперечних синусів має максимальні показники у брахіцефалів та переважає у чоловіків на 0,1 - 0,4 см. Максимальні показники площі поперечного перерізу колектору були характерними для брахіцефалів.

Залежно від форми голови, обчислено висотно-продольний (ВПрІ) та висотно-поперечний (ВПІ) індекси поперечних синусів. Максимальні значення ВПрІ було зафіксовано у брахіцефалів, що складало зліва 9,4 %, справа 12,3 %. ВПІ вище у доліхоцефалів, що дорівнювало зліва 92,5 %, справа - 93,8 %. Показники ВПрІ й ВПІ поперечних синусів мають перевагу справа.

Форми венозного колектору можна класифікувати слідуючим чином:1) магістральна з невеликою кількістю венозних припливів та анастоматичних зв'язків; 2) двохканальна з великою кількістю припливів та анастомозів.

Поміж ними відзначено проміжні форми поперечних синусів: розширено-симетрична; розширено-асиметрична; завужено-симетрична; завужено-асиметрична; однобічна широка зліва; однобічна широка справа; однобічна вузька зліва; однобічна вузька справа; широка з великою сосковидною емісарною веною; вузька з дрібною сосковидною емісарною веною. Це підтверджує морфологічні вивсновки про будову твердої мозкової оболонки з обліком перетворювання первинної венозної сітки головного мозку.

Особливістю першої форми є перевага довжини поперечного синусу з поменшенням його ширини на протязі, збільшення висоти, зі збільшенням зігнуття щодо кривини потиличної кістки.

Для другої крайньої форми є характерним виразне скорочення венозного колектору, розширення на протязі, поменшення висоти зі зменшенням ступеня кривини уздовж потиличної кістки.

За формою будови поперечні синуси твердої мозкової оболонки поділяються на два типи: уздовжено-трикутникоподібна, що є характерним для доліхоцефалів та скорочено-трикутникоподібна, що є характерним для брахіцефалів. Поміж обома крайніми формами будови колектору існують різноманітні форми поперечних синусів, а саме: симетрично-трикутникова; асиметрично-трикутникова; форма уздовженого еліпсу; округло-трикутникоподібна; двоканальна; сіткоподібна.

Поперечний синус може мати різне положення у поперечній борозні: поверхневе, коли глибина розташування не більш 2 - 3 мм; середнє (проміжне) не більш 4 - 5 мм; глибоке - більш 6 - 7 мм, на що необхідно звертати увагу при виконанні трепанації черепу і хірургічних маніпуляціях на стінках синусів.

Велику увагу під час дослідження було звернено на вивчення кривини поперечних синусів. У людей зрілого та похилого віку її показники коливаються від 155^о до 175^о. Найбільшу ступінь кривини поперечних синусів виявлено у чоловіків з доліхоцефалічною формою голови зрілого віку, що складає 155^о. У 24 % випадків було відзначено асиметрію синусної кривини У чоловіків та жінок старечого віку її показники незначно зменшуються.

Уперше, на основі геометричного моделювання, запропоновано коефіцієнт кривини (К кр), який демонструє особливості розподілення природного викривлення колектору залежно від будови черепу.

Чим менш показник коефіцієнту кривини, тим природне зігнуття поперечних синусів найбільш виражене. Встановлено, що він зменшується у доліхоцефалів (К кр = 0,45) і збільшується у брахіцефалів (К кр = 0,55). Для мезоцефалів характерні проміжні показники коефіцієнту кривини поперечних синусів (К кр = 0,52). У чоловіків частіше поперечні синуси є викривленими у більшому ступені, ніж у жінок.

Такі дані дозволяють зробити висновки щодо закономірності індивідуальної мінливості природної кривини потиличної кістки, що необхідно враховувати під час хірургічних втручань.

Основними точками фіксації стінок поперечного синусу є: верхні - у зоні переходу верхньої стінки намета мозочка у тверду мозкову оболонку; нижні - у зоні переходу нижньої стінки намета мозочка у тверду мозкову оболонку; початкові - біля синусного стоку; кінцеві - у зоні переходу до сигмовидного синусу; задні - уздовж поперечної борозни.

Поперечний синус має верхню, нижню та задню стінки, між якими нема чіткої межі.

У дослідженні уточнювалася мікротопографія поперечних синусів. За допомогою двох умовних ліній був проведений розділ поперечного синусу на три сегменти: медіальний, середній та латеральний.

Уперше проведено тотальну морфометрію синусних сегментів й стінок колектору. Встановлено, що при першій крайній формі (магістральний тип) медіальний сегмент поперечного синусу має найбільші параметри з обох боків, що характерно для брахіцефалів. Середній сегмент може мати різке звуження до 0,3 - 0,4 см, наближаючись до показників ширини у кінцевому (латеральному) сегменті.

Таким чином, у доліхоцефалів було встановлено перевагу довжини сегментів поперечних синусів, яка зліва знаходиться у межах 2,33 см, а справа -2,18 см. Проміжне положення займають показники довжини у мезоцефалів, досягаючи зліва 2,10 см, а справа - 2,04 см. Найнижчі показники довжини сегментів поперечного синусу характерні для брахіцефалів і складають зліва 1,94 см, а справа - 1,91 см. Ширина сегментів більша у брахіцефалів і складає 0,80 см зліва та 0,89 см справа. У доліхоцефалів та мезоцефалів ширина сегментів знаходиться у межах від 0,51 до 0,69 см і від 0,64 до 0,79 см, причому, справа її показники переважають на 0,10 - 0,13 см. Відповідно, висота сегментів поперечних синусів переважає у брахіцефалів. Її значення зліва, у середньому, дорівнює 0,52 - 0,56 см, справа - 0,71 - 0,75 см. У доліхоцефалів її показники коливаються від 0,48 до 0,50 см зліва та від 0,60 до 0,62 см справа. Показники висоти сегментів у мезоцефалів займають проміжне положення у порівнянні з доліхоцефалами і брахіцефалами. Вони дорівнюють 0,49 - 0,52 см зліва і 0,68 - 0,71 см справа. Найбільші показники площі поперечного перерізу сегментів поперечних синусів характерні для брахіцефалів. Вони знаходяться у межах 0,20 - 0,24см² зліва й 0,29 - 0,33 см² справа. У доліхоцефалів площа поперечного перерізу сегментів, у середньому, зліва дорівнює 0,13 - 0,14 см², а справа - 0,20 - 0,22 см², у мезоцефалів ці показники вище на 0,03 - 0,05 см².

за нашими даними, товщина кожної стінки поперечних синусів коливається у дорослих людей від 450 до 700 мкм: у чоловіків - від 500 до 700 мкм; у жінок - від 450 до 600 мкм. Залежно від індивідуальної будови черепу товщина верхньої стінки у чоловіків-доліхоцефалів коливається у межах 600 - 700 мкм, у мезоцефалів - 550 - 650 мкм, у брахіцефалів - 500 - 650 мкм. Розміри нижньої стінки синусу практично схожі з попередніми. Розміри задньої стінки синусу переважають розміри верхньої та нижньої стінок і у доліхоцефалів складають 600 - 700 мкм, у мезоцефалів - 600 - 700 мкм, у брахіцефалів - 500 - 650 мкм.

У жінок зрілого віку з доліхоцефалічним черепом показники товщини верхньої та нижньої стінок ідентичні і дорівнюють 500 - 600 мкм. У мезоцефалів цей параметр, являючись однаковим для обох стінок, складає 450 - 550 мкм, у брахіцефалів - 450 - 500 мкм. Найтовщою є задня стінка поперечного синусу, товщина якої дорівнює 500 - 600 мкм незалежно від форми черепу.

Найтовщими участками стінок поперечних синусів є: початковий, особливо у місцях відходження від синусного стоку; а також - кінцевий, у місцях переходу у сигмовидний синус.

Найміцнішою є задня стінка венозного колектору, яка має характерні потовщення, особливо поблизу синусного стоку і пірамід скроневих кісток.

Гістологічно стінка поперечного синусу складається з трьох шарів: зовнішнього, середнього й внутрішнього. Їх основу складають пучки колагенових волокон, що мають продольну й косу орієнтацію у 5 - 6 ярусів. У початкових та кінцевих відділах вони утворюють потовщені перехрести, які створюють особливу міцність та еластичність синусних стінок, що частіше спостерігається поблизу синусного стоку. Внутрішньосинусний апарат поперечних синусів включає: трабекули (30 - 35 % вип. з кожного боку), хорди (20 - 22 % вип.), полумісяцеві клапани й перегородки (5 - 6 % вип.), пахіонові грануляції (1 - 2 % вип.).

У доповнення до досліджень Кагана І.І. (1965), Бєкова Д.Б. (1965), Вотінцева В.О. (1966;1975), Вовка Ю.М. (1991), було вивчено топографію парасинусної зони даного колектору. На протязі синусу частіше до нього впадає 5 - 9 вен конвекситальної частини твердої мозкової оболонки і 6 - 10 вен намета мозочка. У залежності від форми будови поперечних синусів, змінюється кількість впадаючих вен. При магістральній формі до нього впадає, у середньому, 5 - 6 вен твердої мозкової оболонки і 6 - 7 вен намета мозочка; при двохканальній формі їх кількість збільшується до 9 - 10 вен твердої мозкової оболонки і 10 - 12 вен намета мозочка. Їх калібр складає 200 - 800 мкм.

Поверхневі вени скроневої й потиличної часток головного мозку, перед упаданням до поперечного синусу, утворюють спільний ствол, який зустрічається частіше поблизу переходу поперечного синусу у сигмовидний синус. З цього приводу, середній сегмент є відносно "безпечною" частиною колектору у хірургічному сенсі.

Представлено обгрунтування анатомо-експериментальної розробки кістково-пластичної трепанації з урахуванням проекційної анатомії поперечного синусу. Визначено розміри трепанаційного отвору, що є припустимим з урахуванням крайніх форм будови черепу.

Довжина трепанаційного отвору у людей зрілого та похилого віку не повинна перевищувати зліва й справа 7,0 - 9,0 см. Відповідно ширина трепанаційного отвору повинна складати 4,0 -7,0см.

Анатомо-експериментально обгрунтовано різноманітні способи накладання на синусну стінку одно- та двохрядних швів, а також методика використання фіксаційних держалок.

Уперше дані практичні рекомендації щодо аутотрансплантації одної, двох і трьох стінок поперечного синусу з детальним та послідовним описом всіх етапів відновлення цілісності колектору.

Пластика ізольованим дуральним трансплантатом складає закриття дефекту синусної стінки за допомогою клаптика з конвекситальної парасинусної частини твердої мозкової оболонки, що викроєно і відшаровано автономно.

Пластика П - образним розшарованим трансплантатом з твердої мозкової оболонки є більш фізіологічною, ніж попередня. Сенс її є у П - образній надсічці, відшаруванні й створенні клаптика “на ножці”, коли, завдяки йому, зберігаються судинно-нервові утворення. Шляхом відвороту даного трансплантату на 180⁰ й підшивання його до синусних стінок, повністю заміщується дефект стінки колектору. Найбільш докладно та поетапно було проведено одноклаптикову пластику задньої стінки поперечного синусу за допомогою П - образного розшарованого клаптика з конвекситальної поверхні твердої мозкової оболонки, який було викроєно у парасинусній зоні з вертикальним лінійним розрізом твердої мозкової оболонки.

У випадках ушкодження конвекситальної поверхні твердої мозкової оболонки був запропонований спосіб пластики за допомогою тенторіальних трансплантатів. Даний спосіб відрізняється тим, що клаптик було викроєно з верхнього листка намету мозочка. З урахуванням розмірів паростка твердої мозкової оболонки можна проводити пластику з різною локалізацією дефектів венозного колектору. Можливою є одно - та двохклаптикова тенторіально-дуральна пластика, що отримало анатомічне обґрунтування у нашому дослідженні.

При пошкодженнях водночас двох стінок поперечного синусу нами був розроблений двоклаптиковий спосіб тенторіально-конвекситальної пластики з використанням двох аутотрансплантатів. Один було викроєно з зовнішнього листка конвекситальної поверхні твердої мозкової оболонки, а другий - з верхнього листка намету мозочка. У таких випадках створюється дуплікатура з клаптів, які є укладеними один на другий з чотирма вузловими держалками.

Іноді виникає необхідність пластичного заміщення трьох стінок поперечного синусу, що частіше буває при новоутвореннях венозного колектора, коли відділ синусу необхідно видалити. З верхнього листка намету мозочка робиться викроєння довгого клаптика, розміри якого дорівнюють ширині трьох стінок поперечного синусу з додатком 0,2 - 0,3 см задля скорочування тканин та дуплікатури трансплантату. За допомогою створеного трансплантату та згідно морфометричних даних, виконується пластика двох стінок синусу (наприклад, верхньої і нижньої). Зовнішня стінка синусу відновлюється за допомогою клаптика, що викроєно з зовнішнього листка конвекситальної поверхні твердої мозкової оболонки вище поперечного синусу. Ушивання клаптів з синусною тканиною завжди слід починати від їх основи до верхньої межі, почерзі зв'язуючи лігатури між собою.

При великому пошкодженні поперечного синусу пропонується пластика за допомогою венозного судинного аутотрансплантату, у якості якого може бути частка великої підшкіряної вени стегна. Ця вена є найбільш близькою за морфометричними даними до поперечного синусу.

Виконання експериментальних операцій на поперечних синусах твердої мозкової оболонки треба виконувати з урахуванням отриманих даних, які свідчать про індивідуальні особливості венозного колектору в залежності від статі, віку та форми голови. За нашою думкою, це допомогає оптимувати операційний доступ до поперечного синусу, покращити способи пластики й удосконалити викроєння аутотрансплантатів.

Висновки

1. Розміри, форма і розташування поперечних синусів твердої мозкової оболонки знаходяться у прямій залежності від індивідуальної будови черепу, віку та статі людини. Крайніми формами поперечних синусів є: магістральна - з невеликою кількістю венозних припливів, у середньому, 4 - 6 вен твердої мозкової оболонки и 4 - 5 вен намету мозочка з незначною анастомотичною сіткою щодо їх басейну, що є характерним для доліхоцефалів; двохканальна - з великою кількістю венозних припливів, у середньому, 8 - 10 вен твердої мозкової оболонки и 10 - 12 вен намету мозочка з виразною анастомотичною сіткою, що є характерним для брахіцефалів.

2. Довжина поперечних синусів у людей зрілого віку коливається від 5,0 до 7,8 см, переважаючи зліва незалежно від статі на 0,2 - 0,4 см. Максимальну довжину колектора відзначено у доліхоцефалів чоловічої статі, що, у середньому, складає 7,3 - 7,5 см. Різниця з показниками довжини поперечного синусу у жінок встановлює 1,5 см.

3. Ширина поперечних синусів у людей зрілого віку знаходяться у межах 0,3 - 1,2 см. У чоловіків вона коливається від 0,4 - 1,2 см, переважаючи у брахіцефалів - 0,5 - 1,2 см. У жінок цього віку ширина поперечного синусу коливається від 0,3 до 1,1 см з максимальними показниками у брахіцефалів - 0,4 - 1,1 см.

4. Площа поперечного перерізу поперечних синусів залежить від основних параметрів та досягає у дорослих чоловіків 0,38 см², у жінок - 0,25 см², з максимальними значеннями у брахіцефалів.

5. кривина дуги поперечних синусів у дорослих людей коливається від 155^о до 175^о: у доліхоцефалів не перевищує 165^о; у мезоцефалів - 170^о; у брахіцефалів - 175^о. У 24 % випадків є відзначеною асиметрія лівого й правого поперечних синусів. У старечому віці відбувається зниження кривини від 170^о до 175^о.

Коефіцієнт кривини (К кр), який демонструє особливості природного викривлення колектору, у доліхоцефалів складає 0,45; у мезоцефалів - 0,55; у брахіцефалів - 0,52. Кривина поперечних синусів у чоловіків є більш вираженою.

6. Найбільш характерною статевою різницею у будові поперечних синусів є: зменшення довжини у жінок (зліва й справа) на 0,7 - 1,5 см; зменшення ширини кожної стінки венозного колектору на 2 - 3 мм; зменшення висоти його просвіту на 1 - 2 мм. Різниця площі поперечного перерізу поперечних синусів поміж чоловіками та жінками складає 0,15 см².

7. Гістологічно стінка поперечного синусу має три шари: зовнішній, середній й внутрішній. Їх основу складають пучки колагенових волокон, які мають продольну та косу орієнтацію у 5 - 6 ярусів. У початкових та кінцевих відділах вони утворюють потовщені перехрести, що створюють особливу міцність та еластичність синусних стінок, особливо поблизу си нусного стоку.

8. Внутрішній апарат поперечних синусів включає: трабекули, хорди, полумісяцеві клапани й перегородки, пахіонові грануляції.

9. Поперечні синуси проектуються на потиличну кістку у вигляді “стрічки” шириною від 0,9 см до 1,7 см поблизу синусного стоку й від 0,6 см до 1,3 см у зоні переходу у сигмовидний, яка знаходиться у 0,3 - 0,5 см від точки ініон (i). З урахуванням цього, необхідно проводити кістково-пластичну трепанацію у тем'яно-потиличній області: у доліхоцефалів зрілого і похилиго віку розміри трепанаційного отвору не повинні превищувати 10,0 5,0 см; у мезоцефалів - 9,0 6,0 см; у брахіцефалів - 8,5 7,0 см.

10. Анатомо-експериментально розроблено пластику поперечного синусу: за допомогою ізольованого дурального трансплантата, який формується з конвекситальної частини твердої мозкової оболонки у парасинусній зоні; за допомогою тенторіального трансплантату; двохклаптьова пластика великих дефектів синусу з застосуванням 4-х фіксуючих лігатур та поетапного безпреривного ушивання стінки.

список опублікованих праць за темою дисертації

1. Коваленко О.П. Індивідуальна анатомічна мінливість поперечних синусів твердої мозкової оболонки // Український медичний альманах. - 1998. - Т.1. - №4. - С. 86-89.

2. Коваленко А.П. Пластика и реконструкция стенок поперечного синуса в эксперименте // Український медичний альманах. - 1999. - Т.2. - №2. - С. 60-63.

3. Коваленко А.П. Морфометрия поперечных синусов твёрдой мозговой оболочки и её вариационно-статистический анализ // Український медичний альманах. - 1999. - Т.2. - №3. - С. 58-63.

4. Коваленко А.П. Морфометрическая характеристика поперечных синусов твердой мозговой оболочки // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології.: Збірник наукових праць. - Київ-Луганськ-Харків. - 1999. - Вип. 3 (23). - С. 307-314.

5. Вовк Ю.Н., Коваленко А.П., Крот В.Ф. Новые способы аутовенозного шунтирования в области головы и шеи // Наукові записки з питань медицини, біології, хімії, аграрії та сучасних технологій навчання, щорічник, вип.1 (за матеріалами виїзної сесії Української академії наук національного прогресу, присвяченої 40-річчу Тернопільській медичній академії ім. І.Я.Горбачевського), частина 1 / Під ред. акад., д.м.н. професора Федонюка Я.І., акад., д.б.н., проф. Курського М.Д. - Київ, “Тернопіль”, - 1997. - С. 114.

6. Коваленко А.П. Индивидуальная анатомическая изменчивость формы и размеров поперечных синусов твердой мозговой оболочки // Актуальні питання морфології, фахове видання наукових праць ІІ національного конгресу анатомів, гістологів, ембріологів і топографоанатомів України, 16 - 19 вересня, Луганськ, - 1998. С. 124-125.

Анотації

Коваленко О.П. Індивідуальна анатомічна мінливість поперечних синусів твердої мозкової оболонки та її прикладне значення (анатомо-експериментальне дослідження). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.01 - нормальна анатомія. Харківський державний медичний університет МОЗ України, Харків, 2000.

Дисертацію присвячено особливостям індивідуальної анатомічної мінливості поперечних синусів твердої мозкової оболонки та її прикладному значенню. При цьому використано краніометричні, стереотопографічні, ангіографічні, гістологічні методи дослідження з проведенням анатомо-експериментальних операцій на поперечному синусі.

Встановлено, що розміри, форма та розташування поперечних синусів твердої мозкової оболонки знаходяться у прямій залежності від віку, статі та форми черепу людини. Двома крайніми формами поперечних синусів є магістральна та двоканальна. Максимальні показники довжини венозного колектору є характерними для доліхоцефалів; ширини, висоти, площі поперечного перерізу - для брахіцефалів.

Встановлено оптимальні розміри трепанаційного отвору в залежності від індивідуальної анатомічної мінливості поперечних синусів. З анатомо-експериментальної точки зору, було розроблено способи пластики поперечних синусів та запропоновано практичні рекомендації щодо аутотрансплантації.

Операційні втручання на поперечному синусі твердої мозкової оболонки необхідно виконувати з урахуванням індивідуальної анатомічної мінливості даного венозного колектору, що оптимізує виконання технічних маніпуляцій та гарантує успіх операції.

Коваленко А.П. Индивидуальная анатомическая изменчивость поперечных синусов твердой мозговой оболочки и ее прикладное значение (анатомо-экспериментальное исследование). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.01 - нормальная анатомия. Харьковский государственный медицинский университет МОЗ Украины, Харьков, 2000.

Материалом исследования послужили 103 препарата головного мозга с твердой мозговой оболочкой, а также нативные препараты, взятые во время патологоанатомических вскрытий трупов.

В процессе исследований применялись краниометрические, стереотопографические, ангиографические, гистологические методики с изготовлением коррозионных препаратов поперечных синусов и акрилатовых слепков внутреннего рельефа затылочной кости в зоне исследуемых синусов. Проведен вариационно-статистический и компьютерно-графический анализ полученных данных. Выполнялись анатомо-экспериментальные операции на поперечных синусах.

Изучена индивидуальная анатомическая изменчивость формы, размеров и положения поперечных синусов твердой мозговой оболочки в зависимости от пола, возраста и формы черепа.

Впервые установлены краниотопографические особенности и ориентиры данного коллектора в трех отделах: начальном, среднем, конечном. Описана гистотопографическая характеристика поперечного синуса. Впервые предложен и вычислен коэффициент кривизны коллектора и прослежена его зависимость от индивидуальной формы черепа.

Анатомо-экспериментально обоснован рациональный хирургический доступ к поперечному синусу с учётом его проекционной зоны, а также техника наложения швов. Произведена разработка этапов синусной пластики различными трансплантатами из расщепленной твердой мозговой оболочки.

Выполнение экспериментальных операций на поперечных синусах твердой мозговой оболочки должны производиться с учётом полученных данных, свидетельствующих об индивидуальных различиях коллектора в зависимости от пола, возраста и формы головы. Это помогает оптимизировать операционный доступ к поперечному синусу, улучшить способы пластики и усовершенствовать выкраивание аутотрансплантатов.

Kovalenko A.P. Individual anatomic variability of transversal dural sinuses and her applied meaning (anatomical-experimental research). - The manuscript.

The dissertation on searching of a scientific degree of the candidate of medical sciences on a speciality 14.03.01 - normal anatomy. The Kharkov State Medical University of Ukraine. Kharkov, 2000.

The dissertation is devoted to features of individual anatomic variability of transversal dural sinuses and her applied meaning.

Thus were used craniometrical, stereotopographical, angiographical, gistological methods of research with realization of anatomical-experimental operations on a this sine.

It has been finding out, that the sizes, form and the situating of transversal dural sinuses are in direct dependence on age, sex and form of a skull of the man.

There are two extreme forms of transversal dural sinuses which were established: main and two-channel.

The maximal parameters of length of a vein collector are characteristic for dolihocefals; the maximal parameters of width, height and square of cross section - for brahycefals.

Are established optimal sizes trepanation of an aperture depending on individual anatomic variability of transversal dural sinuses.

In conditions of anatomical experiment the ways of plastical operation of transversal dural sinuses were created and practical recommendations to autotransplantation were proposed.

Operational intervention on transversal dural sinuses should be carried out in view of individual anatomic variability of transversal dural sinuses. It optimizes performance of technical manipulations and guarantees success of operation.

Размещено на Allbest.ru