Туберкульоз у дітей шкільного віку, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України

УДК 616-002.5.-053.5:612.017.1-084-085:615.28:614.73(477)

Туберкульоз у дітей шкільного віку, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях

14.01.26 - фтизіатрія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Костик Ольга Петрівна

Київ 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському науково-дослідному інституті епідеміології та гігієни МОЗ України (директор - доктор медичних наук, професор І.Н. Безкопильний) та у Львівському державному медичному університеті ім. Данила Галицького МОЗ України (ректор - доктор фармацевтичних наук, професор Б.С. Зіменковський).

Науковий консультант:

доктор медичних наук, професор Ільницький Іван Григорович, завідувач кафедри фтизіатрії та пульмонології Львівського державного медичного університету ім. Данила Галицького МОЗ України

Офіційни опоненти:

- доктор медичних наук Мельник Василь Михайлович, Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України; завідувач відділу епідеміологічних та організаційних проблем фтизіопульмонології;

- доктор медичних наук, професор Сіренко Ірина Олександрівна, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідуюча кафедрою дитячої фтизіатрії і пульмонології;

- доктор медичних наук, Зайков Сергій Вікторович, Вінницький державний медичний університет ім. М.І.Пирогова МОЗ України, доцент кафедри фтизіатрії з курсом клінічної імунології та алергології.

ПРОВІДНА УСТАНОВА: Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця, кафедра фтизіатрії з курсом пульмонології.

Захист відбудеться “27” березня 2000 р. о 1100 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.522.01 при Інституті фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України (03680, м. Київ-110, узвіз Протасів Яр, 7).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України (м. Київ, узвіз Протасів Яр, 7)

Автореферат розісланий “23” лютого 2000 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Ж.Б. Бегоулєва

епідеміологічний туберкульоз імунологічний

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За останні роки в багатьох країнах спостерігається стрімкий ріст поширеності туберкульозної інфекції, і значна кількість авторів вказує на катастрофічний епідеміологічний прогноз (Ю.І. Фещенко, 1993-1996; Ю.І. Фещенко, В.М. Мельник, 1996; Е.С. Иванова и соавт., 1996; С.И. Ковалева и соавт., 1996; А.А. Приймак, А.Л. Кучеров, 1997).

Надзвичайно актуальною постає проблема туберкульозу в Україні, де погіршення епідеміологічної ситуації відбувається в умовах цілого ряду несприятливих факторів та обставин. Ускладнює епідеміологічну ситуацію з туберкульозу становище, яке склалося на радіаційно забруднених внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС територіях України, де після радіаційного ураження люди продовжують жити на забруднених територіях (Ю.П. Спіженко, 1992; І.М. Горбатюк, 1994; Б.М. Пухлик і співавт.,1994)

Названі соціальні та екологічні потрясіння призвели до зниження загального потенціалу здоров'я населення, збільшення прошарку дитячого населення з імунною недостатністю, хронічними захворюваннями, які негативно вплинули на резистентність організму до туберкульозної інфекції (В.А.Кучер та спів., 1994; В.В.Хоменко та співавт., 1993). В умовах економічної кризи в Україні знизився рівень профілактичної та лікувально-діагностичної роботи серед населення, що призвело до зростання кількості осіб з нерозпізнаним туберкульозом, розширило резервуар тубер-кульозної інфекції, що сприяло зростанню захворюваності на туберкульоз, в тому числі серед дітей та підлітків (В.П.Костроміна, В.А.Рущак, 1993; В.П.Костроміна, 1994; С.М.Рослик, 1994; Ю.І. Фещенко, В.М. Мельник, 1996).

Таким чином, в даний час на Україні, як і в державах ближнього зарубіжжя, соціальні фактори визначають несприятливу направленість епідеміологічних тенденцій, але в Україні до них доєдналися ще і екологічні чинники, пов'язані з наслідками аварії на ЧАЕС.

Екологічні фактори менш показові за своєю наглядністю, ніж со-ціальні, що веде до маскування їхнього впливу (Ю.М. Нечитайло, 1997).

Тому існує потреба у адекватному вивченні впливу екологічних чинників, особливо на забруднених радіонуклідами територіях, на епі-деміологічну ситуацію з туберкульозу, в першу чергу, серед дитячого населення.

Таким чином, в умовах епідемії туберкульозу в Україні особливо гостро постає проблема туберкульозу дитячого віку, зокрема раннього виявлення, вдосконалення заходів профілактики та терапії туберкульозу серед дитячого населення, в тому числі серед дітей шкільного віку, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях і зазнають постійного впливу малих доз іонізуючого випромінювання, що і стало предметом цього дисертаційного дослідження.

Мета дослідження - підвищити ефективність виявлення, профілактики та лікування туберкульозу органів дихання у дітей шкільного віку, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях на основі вивчення епідеміологічної ситуації з туберкульозу, особливостей імунного статусу, обмінних процесів, їх кореляції та вдосконалення основних протитуберкульозних заходів, спрямованих на зниження інфікованості та захворюваності дітей туберкульозом.

Задачі дослідження:

1. Вивчити особливості епідеміологічної ситуації з туберкульозу серед дитячого населення, в тому числі шкільного віку, в зонах радіаційного забруднення території внаслідок аварії на ЧАЕС.

2. Вивчити особливості та стан протитуберкульозної допомоги дитячому населенню, яке проживає на забруднених радіонуклідами територіях і розробити заходи, направлені на оптимізацію раннього виявлення і попередження туберкульозу серед них.

3. Вивчити стан імунологічної реактивності організму дітей шкільного віку різних вікових груп, які проживають в зонах радіаційного забруднення території, шляхом визначення показників, які характеризують стан Т- і В-систем імунітету, факторів неспецифічної резистентності, вираженість туберкулінової і неспецифічної бактеріальної алергії та інтенсивність аутоімунних реакцій.

4. Вивчити ефективність хіміопрофілактики туберкульозу у дітей шкільного віку, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях при диференційованому застосуванні флуренізиду, ізоніазиду, фтивазиду з врахуванням динаміки імунологічних і метаболічних процесів в організмі.

5. Вивчити ефективність імунопрофілактики туберкульозу у дітей шкільного віку, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях, ревакцинація БЦЖ у яких проводилася з додатковим застосуванням харчового профілактичного виробу “Бджілка”.

6. Вивчити ефективність застосування флуренізиду та ізоніазиду в комплексній хіміотерапії туберкульозу у дітей шкільного віку, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях в залежності від клінічної форми, розповсюдженості і фази процесу.

7. Визначити закономірності змін імунологічної реактивності та метаболічних процесів при туберкульозі органів дихання у дітей шкільного віку шляхом вивчення показників, які характеризують стан Т- і В-систем імунітету, факторів неспецифічної резистентності, вираженості аутоімунних реакцій та показників метаболічного обміну в залежності від варіантів хіміотерапії.

Наукова новизна одержаних результатів. На основі ретроспективного аналізу основних епідеміологічних показників з туберкульозу серед дитячого населення на забруднених радіонуклідами внаслідок аварії на ЧАЕС і чистих від радіаційного забруднення територіях Рівненської області за 20 років (1976-1995 рр., тобто, за 10 років до аварії на ЧАЕС і 10 років після неї), аналізу структури клінічних форм і особливостей перебігу захворювання серед дітей шкільного віку визначені шляхи подальшої оптимізації масової туберкулінодіагностики серед дитячого населення і флюорографії органів грудної клітки серед дітей старшого шкільного віку. Розроблені організаційно-методичні аспекти оптимізації протитуберкульозної роботи серед дітей шкільного віку та вдосконалення лікувально-діагностичних заходів і форм протитуберкульозної роботи з раннього виявлення, профілактики та терапії туберкульозу легень у дітей шкільного віку, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях і зазнають постійної дії малих доз іонізуючого випромінювання.

Вперше встановлено ступінь негативного впливу радіаційного забруднення території на рівень інфікованості та захворюваності на туберкульоз дітей шкільного віку, які проживають в різних зонах радіаційного забруднення території.

Вперше шляхом всебічного вивчення імунного статусу організму з використанням тестів, які характеризують стан Т- і В-систем імунітету, факторів неспецифічної резистентності та вираженості аутоімунних реакцій, рівня туберкулінової та неспецифічної бактеріальної алергії проведено частотний аналіз відхилень від норми вказаних показників та визначені імунологічні критерії оцінки стану імунологічної реактивності організму у дітей шкільного віку, які проживають в різних зонах радіаційного забруднення території і зазнають постійної дії малих доз іонізуючого випромінювання.

Вперше у дітей шкільного віку, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях і мають різний ступінь пригнічення імунологічної реактивності організму, доведена ефективність застосування флуренізиду для хіміопрофілактики туберкульозу. На розроблений і запропонований спосіб хіміопрофілактики туберкульозу у дітей отримано Патент України на винахід за номером 17115А від 18.03.97 р.

Вперше встановлено, що при застосуванні флуренізиду поліпшується як ефективність профілактики туберкульозу, так і нормалізація імунологічної реактивності організму у дітей шкільного віку, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях і мають різний ступінь пригнічення імунологічної реактивності, що досягається завдяки протитуберкульозній та імунокоригуючій дії флуренізиду.

Встановлено, що при диференційованій хіміопрофілактиці туберкульозу у дітей шкільного віку з вогнищ туберкульозної інфекції неінфікованих туберкульозом та у школярів з “віражем” туберкулінових проб і гіперергічними реакціями на туберкулін, з вибірковим застосуванням препаратів групи ГІНК та флуренізиду, останній не поступається ізоніазиду і є ефективніший за фтивазид.

Вперше запропоновано застосування харчового профілактичного виробу, основу якого складають прополіс та квітковий пилок при проведенні ревакцинації БЦЖ у дітей шкільного віку зі зниженими показниками імунного статусу організму, що дозволило покращити показники імунологічної реактивності організму і тим самим, підвищити ефективність ревакцинації БЦЖ та зменшити можливість виникання ускладнень у школярів, які зазнають постійної дії іонізуючого випромінювання і мають різний ступінь пригнічення імунологічної реактивності організму. На розроблений і запропонований спосіб ревакцинації проти туберкульозу дітей, які проживають на радіаційно забруднених територіях отримано Патент України на винахід № 17318А від 01.04.97 р.

Вивчені клініко-рентгенологічні, імунологічні та біохімічні критерії диференційованого застосування флуренізиду та ізоніазиду в клініці туберкульозу дитячого віку та обгрунтована доцільність застосування флуренізиду в комплексній хіміотерапії туберкульозу і доказано його позитивний вплив на терміни стаціонарного етапу лікування і характер залишкових змін у хворих туберкульозом органів дихання школярів, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях і мають різну ступінь пригнічення імунологічної реактивності організму.

Визначені імунологічні критерії оцінки стану хворих і ефективності різних варіантів хіміотерапії органів дихання у школярів, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях шляхом всебічного вивчення імунного статусу організму, функціонального стану печінки та особливостей метаболічних зрушень.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені організаційно-методичні рекомендації оптимізації протитуберкульозної роботи серед дітей шкільного віку, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях. Практичній охороні здоров'я запропоновані конкретні заходи з удосконалення, профілактики та раннього виявлення туберкульозу у дітей шкільного віку з груп підвищеного ризику захворювання.

Розроблено спосіб диференційованої хіміопрофілактики туберкульозу з вибірковим застосуванням нового вітчизняного протитуберкульозного препарату флуренізиду. Клініко-рентгенологічні, імунологічні та біохімічні обстеження обгрунтували доцільність застосування у дітей шкільного віку, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях і зазнають постійної дії малих доз іонізуючого випромінювання та мають різний ступінь пригнічення імунного статусу організму, флуренізиду для хіміопрофілактики туберкульозу як одного з найголовніших критеріїв, завдяки якому досягається як ефективність профілактичного лікування так і нормалізація показників імунологічної реактивності організму при відсутності в той же час нефротоксичної і гепатотоксичної дії.

Розроблено і запропоновано практичній охороні здоров'я спосіб ревакцинації БЦЖ у дітей, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях. Застосування з моменту ревакцинації курсу харчового профілактичного виробу “Бджілка” дозволяє підвищити імунологічну реактивність організму, зменшуючи тим самим можливість виникнення ускладнень та підвищуючи ефективність ревакцинації. Проведений комплекс імунологічних та біохімічних досліджень обгрунтував доцільність застосування апіпрепаратів, які сприяли підвищенню неспецифічної та імунологічної реактивності, а також нормалізації біохімічних показників та нормалізації зрушень метаболічних процесів.

Обгрунтовано доцільність застосування флуренізиду та виявлено його переваги в порівнянні з пероральним та парентеральним використанням ізоніазиду в комплексній хіміотерапії туберкульозу органів дихання у дітей шкільного віку, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях і зазнають постійної дії малих доз іонізуючого випромінювання. Застосовані клініко-рентгенологічні, імунологічні та біохімічні дослідження обгрунтували необхідність диференційованого використання названих препаратів на стаціонарному етапі лікування, що сприяло суттєвому зменшенню термінів припинення бактеріовиділення, розсмоктуванню вогнищево-інфільтративних змін, загоєнню порожнин розпаду з мінімальними залишковими змінами.

Результати проведених досліджень сприятимуть подальшому вдосконаленню організаційно-методичних і лікувально-профілактичних заходів, направлених на боротьбу з туберкульозом серед дітей шкільного віку, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях і постійно зазнають дії малих доз іонізуючого випромінювання.

Впровадження результатів дослідження в практику. Основні розробки сформульовані в одержаних Патентах України на винахід “Спосіб профілактики туберкульозу у дітей” за номером 17115А від 18.03.97 року та “Спосіб ревакцинація проти туберкульозу дітей, які проживають на радіаційно забруднених територіях” за номером 17318А від 01.04.1997 року, а також ввійшли в Реєстр медико-біологічних та науково-технічних нововведень за 1996 і 1998 роки.

Пропозиції за результатами проведеної роботи впроваджені у вигляді методичних рекомендацій в практику протитуберкульозних закладів 7 областей України, дитячих відділень обласних протитуберкульозних диспансерів Рівненської, Івано-Франківської та Тернопільської областей, дитячих протитуберкульозних санаторіїв “Прикарпатський” Івано-Франківської області (м. Яремча) та обласного дитячого протитуберкульозного санаторію Рівненської області (с. Новостав).

Матеріали дисертації використовуються в навчальному процесі кафедри фтизіатрії та пульмонології факультету удосконалення лікарів та провізорів Львівського державного медичного університету.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи висвітлені й доповідалися на ІІ Всесоюзному конгресі із захворювань органів дихання (Челябінськ, 1991); XXIV з'їзді польського товариства фтизіатрів і пульмонологів (Варшава, 1992); ХІ з'їзді фтизіатрів (Санкт-Петербург, 1992); І з'їзді мікробіологів України (Одеса, 1993); І та ІІ з'їздах фтизіатрів та пульмонологів України (Вінниця, 1993; Київ, 1998); Міжнародній науково-практичній конференції “Радиационно-экологические и медицинские аспекты последствий аварий на Чернобыльской АЭС” (Київ, 1993); Крайовому симпозіуму з питань патології дітей шкільного віку в Польщі (Лодзь, 1994); V, VI і VIІ Конгресах світової федерації українських лікарських товариств (Дніпропетровськ, 1994; Одеса, 1996; Ужгород, 1998); V Національному конгресі з захворювань органів дихання (Москва, 1995); на республіканській науково-практичній конференції “Новые достижения в ранней диагностике и терапии воспалительных заболеваний органов дыхания” (Харків, 1995); І Національному з'їзді фармакологів України (Полтава, 1995); Міжнародний науковій конференції “Ідеї Мечнікова в розвитку сучасного природознавства” (Харків, 1995); VI і VIІ Національних конгресах з захворювань органів дихання (Новосибірськ, 1996; Москва, 1997); ХІІІ з'їзді українського наукового товариства мікробіологів, епідеміологів та паразитологів (Київ-Вінниця, 1996); І Установчому з'їзді апітерапевтів України (Київ, 1996); нараді семінарі МОЗ України за підсумками роботи протитуберкульозної та пульмонологічної служби України за 1996 рік (Тернопіль, 1997); ІІІ (ХІІІ) з'їзді фтизіатрів РСФСР (Єкатеринбург, 1997); ІІІ Російській конференцій фтизіопедіатрів (Москва, 1997); світовому конгресі з захворювань органів дихання (Таїланд, Банг-Кок, 1998); міжнародній конференції “Здоров'я, оточуюче та виробниче середовище, безпека праці в сільському господарстві на межі двох тисячоліть” (м. Київ, 1998), XXVI конгресі польського педіатричного товариства (Польща, Бялисток, 1999).

Особистий внесок дисертанта. Особистий внесок має місце у розробці всіх наукових результатів. Автором самостійно сплановано та розроблено комплекс досліджень клінічної та лабораторної частини роботи. Відбір хворих для обстеження та призначення патогенетичного лікування, аналіз клінічних спостережень проведені автором особисто, що лягло в основу дисертаційної роботи. Самостійно проведено аналіз медичної документації дітей шкільного віку, що увійшло в дане дослідження. Спільні публікації одержаних результатів обумовлені проведенням організаційно-методичних та профілактичних протитуберкульозних заходів серед дітей шкільного віку на забруднених радіонуклідами територіях та в контрольних, радіаційно незабруднених районах Рівненської області, яка входить до регіонів Українського Полісся, що зазнали радіаційного ураження внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Автор висловлює глибоку подяку за консультативну допомогу на етапах роботи д.м.н., проф. В.М. Борису та д.ф.н., проф. Л.І Петрух.

Обсяг і структура дисертації. Матеріали дисертаційної роботи викладено на 339 сторінках друкованого тексту. Ілюстровано 76 таблицями, 16 рисунками. Робота складається із вступу, огляду літератури, 6 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій. Бібліографічний перелік нараховує 613 найменувань літературних джерел.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 66 наукових робіт: в журналах та збірниках наукових праць - 20, в матеріалах та тезах республіканських і закордонних видань - 42, патентів України на винахід - 2, нововведень - 2.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вибраний напрям досліджень дисертаційної роботи випливає з комплексної науково-дослідної роботи “Розробити диференційовані підходи до ревакцинації БЦЖ дітей з різним станом здоров'я”, шифр ОК.92.39.072, № держреєстрації 0193U032680.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріали та методи досліджень

Для вирішення поставлених в роботі задач було проведено на основі статистичних звітів порівняльний аналіз епідеміологічної ситуації з туберкульозу органів дихання серед дитячого населення, яке проживає на забруднених радіонуклідами територіях Сарненського району та чистих від радіонуклідного забруднення територіях Рівненського району Рівненської області за період з 1976 до 1995 років, тобто за 10 років до та за 10 років після аварії на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС).

Порівняльний аналіз проводився за такими статичними показниками: захворюваність, хворобливість на 100 тис. дитячого населення та захворюваність в вогнищах туберкульозної інфекції на 1000 контактних осіб.

Проаналізовано охоплення дитячого населення на забруднених радіонуклідами та вільних від радіонуклідного забруднення територіях туберкулінодіагностикою за період з 1976 до 1995 років з вивченням динаміки виявлення дітей з вперше позитивною реакцією на пробу Манту з 2 ТО ППД-Л.

Проведено вивчення стану інфікованості туберкульозом серед дітей шкільного віку всіх вікових груп (молодшого, середнього, старшого) на радіаційно забруднених територіях, населені пункти яких знаходяться в зоні гарантованого добровільного відселення (щільність забруднення грунту ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кu/км2 - ІІІ зона) і в зоні посиленого радіоекологічного контролю (щільність забруднення грунту ізотопами цезію від 1,0 до 5,0 Кu/км2 - IV зона) - 2161 школярів та на радіаційно незабруднених територіях Рівненської області - 1123 школярів. Частоту виявлення “рентгенопозитивних” осіб аналізували на основі флюорографічного обстеження 2190 школярів старших класів на радіаційно забруднених територіях та серед 1146 старшокласників з незабруднених територій Рівненської області.

Диференційовано у 1086 учнів 9, 10, 11 класів з радіаційно забруднених територій та старшокласників з незабруднених радіонуклідами територій проведено аналіз раннього виявлення туберкульозу послідовно за кожний рік навчання. Дослідження проводилися на основі облікової форми 063-у та спискового складу осіб, які пройшли флюорографію. Вивчення ефективності раннього виявлення туберкульозу проведено різними методами (туберкулінодіагностика, флюорографічне обстеження, за звертанням до лікаря).

Всі вищезгадані дослідження проводилися з вивченням необхідної документації, при широкому залученні фтизіатрів, фтизіопедіатрів, працівників санітарно-епідеміологічних установ обласного та районного підпорядкування Рівненської області.

З метою вивчення впливу радіаційного забруднення території на стан імунної системи дітей шкільного віку всіх вікових груп, які постійно проживають в зонах забруднення, імунологічні обстеження з визначенням показників Т- і В-систем імунітету проведено у 382 школярів в ІІІ і 390 - в IV зонах забрудненого радіонуклідами Сарненського району та у 402 школярів всіх вікових груп чистого від радіонуклідного забруднення Рівненського (контрольного) району.

Для оцінки імунологічної реактивності застосовувався комплекс методів, які дозволяють оцінити стан Т- і В-системи імунітету (в цілому 16 відносних і абсолютних значень показників імунітету).

Вивчення показників, які характеризують Т-систему імунітету включало визначення абсолютної кількості лімфоцитів периферичної крові методом спонтанного розеткоутворення з еритроцитами барана (Е-РУК) в модифікації F. Bach et.al. (1969), (Еа-РУК) проводили за методом J.Wybran, H.H. Fudenberg (1973).

Функціональну активність Т-лімфоцитів вивчали в реакції бластної трансформації лімфоцитів (РБТЛ) з фітогемаглютиніном (ФГА) та туберкуліном (ППД-Л) за методом F. Bach, K. Hirschorn (1963) в мікромодифікації М.П. Григорьевой и И.И. Копелян (1972).

Характеристика В-системи імунітету включала кількісне визначення В-клітин при постановці тесту комплементарного розеткоутворення (ЕАС-РУК) (А.Н. Чередеев, 1976), рівня імуноглобулінів класів A, M, G (G. Manchini et. al., 1965), а також рівень загального імуноглобуліну Е (IgE) (В.В. Желтвай, В.М. Чекотило, 1979) та циркулюючих імунних комплексів (ЦІК), (К.А. Максимович, В.В. Желтвай, 1985).

Комплементарну активність сироватки крові (КАСК) вивчали за результатами 100 % гемолізу за методом В.В. Желтвай, В.П. Чекотило (1983).

Рівень бактеріальної алергії в організмі вивчали за вмістом мікробних антитіл до найбільш поширених мікробних антигенів - пневмококу, гемолітичного стафілококу та гемолітичного стрептококу в реакції споживання комплементу (РСК) з відповідними мікробними антигенами (В.М. Чекотило, В.В. Желтвай, 1978).

Для оцінки стану метаболічних процесів приводили визначення загальної протеолітичної активності сироватки крові (К.Н. Веремеєнко, Л.М. Погорелова, 1973) та -антитрипсину (-АТ) (М.Д. Рейдерман, 1951).

Серед “гострофазних” білків визначали рівень загального гаптоглобіну (Нр) (З.Я. Прохуровская, Б.Л. Мовшович, 1972), трансферину (Ilk J.O. et. al., 1961), церулоплазміну (N.A. Rawin, 1961).

Активність лактатдегідрогенази (ЛДГ) та малатдегідрогенази (МДГ) проводили за методом А.Б. Чищевик та В.К. Кухта, (1973).

Фенотипування гаптоглобіну здійснювалося методом дискового електрофорезу за B. Davis у модифікації Н.А. Осиной (1982).

Дослідження продуктів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) мембран еритроцитів включало визначення рівня дієнових кон'югатів (ДК) та малонового діальдегіду (МДА) (И.Д. Стальная, Т.Г. Гариашвили, 1977).

Порівняльне вивчення ефективності застосування флуренізиду, ізоніазиду і фтивазиду в комплексній хіміопрофілактиці туберкульозу проведено у 497 дітей шкільного віку, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях з “віражем” туберкулінових проб і гіперергічними реакціями на туберкулін (VI-A та VI-Б групи диспансерного обліку) - 250 школярів (41,3 %), неінфікованих школярів з вогнищ туберкульозної інфекції (IV група диспансерного обліку) - 180 (36,2 %) та 112 (22,5 %) інфікованих туберкульозом школярів з сімейним контактом з туберкульозу та обтяженим анамнезом (часті застудні захворювання, хронічні бронхіти, хронічні тонзиліти, анемії).

Дози препаратів визначалися з розрахунку: флуренізиду - 10 мг/кг маси тіла на добу; ізоніазиду - 10 мг/кг маси тіла на добу та фтивазиду - 20 мг/кг маси тіла на добу.

Специфічна імунопрофілактика серед дітей шкільного віку, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях, проведена у 196 школярів згідно інструкції про вакцинацію БЦЖ (контрольна група) та у 180 школярів з додатковим застосуванням протягом 30 днів з моменту ревакцинації БЦЖ харчового профілактичного виробу “Бджілка”, до складу якого входять - квітковий пилок (30 %), прополіс (1,5 %), висівки злакових (10 %) і екстракти лікарських рослин (0,5 %), який володіє імунорегулюючими і радіопротекторними властивостями; технічні умови затверджені Держстандартом України №42.116903.001.-92 - основна група. Ефективність ревакцинації БЦЖ у школярів обох груп вивчали за розмірами післявакцинних рубчиків на місці введення вакцини БЦЖ та за вираженістю туберкулінових проб.

На основі комплексу імунологічних та біохімічних досліджень визначені критерії та вивчена ефективність диференційованої хіміо- та імунопрофілактики туберкульозу у дітей шкільного віку з груп підвищеного ризику захворювання, які проживають на забруднених радіонук-лідами територіях.

Вивчення ефективності лікування, обгрунтування методів хіміотерапії, визначення характеру залишкових змін, особливостей імунологічних, біохімічних і бактеріологічних показників проведено при клінічному спостереженні за 362 школярами старшого шкільного віку, які проживали на забруднених радіонуклідами територіях і знаходилися на стаціонарному лікуванні у Рівненському обласному протитуберкульозному диспансері з 1992 по 1998 роки.

Ефективність комплексної терапії оцінювали за зникненням симптомів туберкульозної інтоксикації, припиненням бактеріовиділення, розсмоктуванням інфільтративних та вогнищевих змін, загоєнням порожнин розпаду.

Оцінка залишкових змін проводилася з врахуванням рентгенологічних даних залежно від характеру та розповсюдженості (В.С. Гавриленко, 1977).

Одержані в роботі цифрові дані були опрацьовані методом варіаційної статистики. Проведена статистична обробка включала визначення середньої величини (М), середньої помилки (m), середнього квадратичного відхилення (). Статична вірогідність різниці середніх величин визначалася за допомогою параметричного критерію Ст'юдента (t). Значення фактору достовірності визначали за таблицею (В.Ю. Урбах, 1964) в залежності від кількості обстежених хворих.

Результати власних досліджень та їх обговорення

З метою вивчення впливу радіонуклідного забруднення території на стан епідеміологічної ситуації з туберкульозу, нами проведено порівняльний аналіз основних епідеміологічних показників з туберкульозу серед дитячого населення в радіоактивно забрудненому Сарненському та “чистому” від радіаційного забруднення Рівненському районах Рівненської області за період з 1976 до 1995 років. В Сарненському районі в 1976 році захворюваність становила 9,8 на 100 тис. дитячого населення, яка мала тенденцію до зниження і в 1985 році досягла цифри 3,6 на 100 тис. дитячого населення.

В 1986 році відзначено ріст захворюваності в 2 рази в порівнянні з 1985 р. - 7,7 на 100 тис. дитячого населення, в той час як в чистому від радіаційного забруднення Рівненському районі захворюваність в 1986 р. становила 6,8 на 100 тис. дитячого населення. Тенденція зростання захворюваності в забрудненому радіонуклідами Сарненському районі продовжувала зберігатися і в наступному десятиріччі, становлячи в 1995 році 15,8 на 100 тис. дитячого населення, а в чистому від радіонуклідного забруднення Рівненському районі - 14,9 на 100 тис. дитячого населення.

Аналіз хворобливості на туберкульоз дитячого населення забрудненого радіонуклідами Сарненського та чистого від радіонуклідного забруднення Рівненського районів за період з 1976 до 1985 років виявив тенденцію до зниження рівня захворюваності - з 11,3 до 7,3 на 100 тис. дитячого населення в Сарненському районі, або на 35,4 % та з 12,6 до 10,0 на 100 тис. дитячого населення в Рівненському районі, або на 20,6 %.

За наступне п'ятиріччя (1986 - 1990 рр.) хворобливість в Сарненському районі різко зросла - з 7,4 на 100 тис. дитячого населення в 1986 р. до 14,8 на 100 тис. населення в 1990 році, в той час як в Рівненському районі вона не змінилася - 9,8 на 100 тис. дитячого населення в 1986 р. і 9,7 на 100 тис. дитячого населення в 1990 році, але, починаючи з 1991 р. і на протязі наступних п'яти років (1991 - 1995 рр.) хворобливість в Рівненському районі зросла в 1,5 рази - з 9,7 до 14,3 на 100 тис. дитячого населення, набувши такої ж тенденції, як і в Сарненському районі, де хворобливість продовжувала зростати і утримуватися на високому рівні - з 14,9 до 15,4 на 100 тис. дитячого населення в 1995 році.

Для визначення рівня інфікованості серед школярів на забруднених радіонуклідами територіях нами проведено пробу Манту з 2ТО ППД-Л серед 1009 школярів ІІІ і 1152 школярів IV зон радіаційного забруднення території та серед 1123 школярів радіоактивно незабрудненого контрольного району. Інфікованими туберкульозом вважали всіх обстежених школярів, які позитивно реагували на внутрішньошкірне введення 2ТО ППД-Л, що проявилося наявністю папули 5 мм і більше.

Інфікованість туберкульозом серед дітей молодшого шкільного віку була найвищою в ІІІ зоні і складала 36,6 %, в той час як інфікованість в IV зоні була в 1,8 раза нижчою і майже на такому рівні, як і в контрольному районі - 20,3 % та 18,1 % відповідно, (p<0,05).

Інфікованість туберкульозом школярів середнього шкільного віку в ІІІ і ІV зонах виявилася на одному рівні - 55,8 % в ІІІ і 56,5 % в ІV зонах забруднення і в 2 рази нижчою в контрольному районі - 26,4 %, p<0,05.

Серед школярів старшого шкільного віку інфікованість туберкульозом була високою в ІІІ і ІV зонах забруднення, складаючи відповідно 65,6 % і 59,2 %, а в контрольному районі вона була статистично достовірно в 1,5 раза нижчою, складаючи 43,3 % (p<0,05).

Таким чином, проведене вивчення рівня інфікованості серед школярів різних вікових груп за результатами проби Манту з 2ТО ППД-Л виявило, що у всіх вікових групах (молодшого, середнього, старшого шкільного віку) серед школярів, які мешкають в ІІІ і IV зонах радіаційного забруднення території, спостерігається вищий рівень інфікованості, ніж серед відповідних вікових груп дітей шкільного віку, які проживають на чистих від радіаційного забруднення територіях (контрольний район).

Тобто, захворюваність, хворобливість та інфікованість туберкульозом дитячого населення в забрудненому Сарненському районі перевищує ці показники в чистому від радіонуклідного забруднення Рівненському районі, що підтверджує негативний вплив радіацій-ного забруднення території на ситуацію з туберкульозом і вимагає проведення масової і регулярної туберкулінодіагностики та флюорографії з інтервалом між ними не більше 6 місяців з максимальним охопленням ними дітей шкільного віку.

Таким чином, загальна тенденція зростання основних епідеміологічних показників з туберкульозу серед дитячого населення на забруднених радіонуклідами територіях свідчить про необхідність подальшого вдосконалення форм, методів та заходів, направлених на раннє виявлення, профілактику та лікування туберкульозу серед дитячого населення, особливо, серед дітей шкільного віку усіх вікових груп, які живуть в зонах радіаційного забруднення території, і вимагають мати позаштатного підліткового фтизіатра (бажано з числа фтизіопедіатрів) з розрахунку 1 лікаря на 20 тис. підліткового населення.

Нами проведено вивчення стану імунологічної реактивності організму у дітей молодшого, середнього та старшого шкільного віку, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях з метою вивчити вплив рівня забрудненості території на стан імунологічної реактивності організму. Заплановані імунологічні обстеження були проведені у 382 школярів з населених пунктів, які знаходяться на територіях, що за радіаційним режимом відносяться до ІІІ та 390 школярів з ІV зон радіаційного забруднення. Контрольну групу склали 312 учнів відповідних вікових груп з радіаційно незабрудненого Рівненського району Рівненської області.

Відхилення від норми кількісних показників клітинного імунітету спостерігалися у 32,2 - 57,1 % обстежених в зонах забруднення проти такого у 12 - 16 % обстежених контрольного району (p<0,05), а функціональне їх пригнічення - у 73,8 - 76,4 % обстежених в зонах забруднення проти такого лише у третини обстежених (31,6 %) контрольного району, (p<0,05).

Проведений частотний аналіз відхилень від норми показників клітинного імунітету у вікових групах - молодшому, середньому та старшому шкільному віці - показав, що найчастіше депресія клітинного імунітету спостерігалася у дітей молодшого шкільного віку, які народжені в 1986 році (тобто, в рік аварії) або після нього, і які постійно проживають ІІІ і IV зонах радіаційного забруднення. Депресія у них різних показників клітинного імунітету спостерігалася від 32,2 % до 76,4 % обстежених, в середньому у (54,3 3,6 ) % проти такого у 10,4 - 27,8 % дітей молодшого шкільного віку в контрольному районі, в середньому (19,1 2,2) % обстежених, p<0,05.

У дітей середнього шкільного віку, які народилися за 5 років до аварії і постійно проживають в зонах радіаційного забруднення, депресія показників клітинного імунітету спостерігалася у 25,5 - 73,8 % обстежених цієї вікової групи, в середньому у (49,7 3,5) %, в той час як в контрольному районі - у 12,2 - 32,8 %, в середньому у (22,5 3,5) % обстежених, p<0,05.

У школярів старшої вікової групи в обох зонах забруднення порушення показників клітинного імунітету визначилися від 20,2 % до 66,4 % обстежених, в середньому у (43,3 4,2) %, в той час як у контрольному районі у 15,3 - 35,6 %, в середньому у (25,5 3,8) % обстежених, p<0,05.

Таким чином, виявлена депресія клітинного імунітету у значної частини обстежених школярів, які постійно мешкають на забруднених радіонуклідами територіях (ІІІ та IV зони радіаційного забруднення) свідчить про пригнічуючу дію іонізуючої радіації на стан клітинного імунітету дитячого організму, який росте.

Проведений частотний аналіз відхилень від норми імунологічних показників В-системи імунітету у школярів різних вікових груп виявив, що кількість В-лімфоцитів (ЕАС-РУК) була зниженою у 20,0 % обстежених молодшого та 20,6 % середнього шкільного віку ІІІ та IV зон радіаційного забруднення (сягаючи величини від (13,9 0,6) % та (14,7 0,8) %. В контрольному районі таке зниження спостерігалося лише у 9,8 % школярів молодшого та 10,8 % середнього шкільного віку, p<0,05, сягаючи в середньому величини (15,6 0,5) % і (15,4 0,4) %.

У школярів старшого шкільного віку зниження ЕАС-РУК спостерігалося у 19,8 % обстежених в ІІІ та 19,3 % - в IV зонах, сягаючи величини відповідно (14,8 0,9) % і (14,9 0,7) %. В контрольному районі зменшення кількості В-лімфоцитів (15,5 0,6) % спостерігалося у 11,2 % обстежених старшого шкільного віку, p<0,05.

Дисімуноглобулінемія у школярів молодшого шкільного віку ІІІ зони характеризувалася зниженням імуноглобулінів класів А і G (у 22,0 - 22,9 % обстежених) та підвищення Ig M та Ig E (у 23,5 % і 42,9 % обстежених). У молодших школярів IV зони зниження імуноглобулінів класів А та G відзначено у 20,4 % і 20,3 % обстежених, а збільшений рівень загального Ig M та Ig E було виявлено відповідно у 21,5 % і 34,0 % обстежених. В контрольному районі дисбаланс імуноглобулінів виявлений у статистично достовірно меншої кількості школярів молодшого шкільного віку (від 13,9 % до 15,2 % обстежених), p<0,05.

Дисбаланс імуноглобулінів спостерігався у 19,6 - 38,9 % школярів середнього та старшого шкільного віку в обох зонах забруднення, а в контрольному районі - у 13,3 - 15,8 % обстежених, p<0,05.

Статистично достовірної різниці в концентрації імуноглобулінів класів А, М, G в залежності від віку і зони забруднення чи контрольного району у обстежених не спостерігалося. Така різниця була характерною лише для рівня загального імуноглобуліну Е (Ig E), який у 28,0 - 42,9 % школярів в обох зонах забруднення перевищував показники норми в 2,9-3,4 рази, сягаючи меж (515,5 25,0) - (590,0 60,0) МО, а у 14,8 - 15,8 % школярів контрольного району спостерігався вдвічі менший рівень Ig E - (286,015,2) - (298,023,5) МО, p<0,05.

З віком спостерігався ріст кількості дітей з підвищеним вмістом циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) у ІІІ зоні - від 60,0 % школярів молодшого шкільного віку до 85,0 % школярів старших класів, p<0,05. У школярів усіх вікових груп в IV зоні підвищений рівень ЦІК спостерігався у половини, а в контрольному районі - у третини обстежених усіх вікових груп, p<0,05.

Вміст мікробних антитіл до найпоширеніших мікробних антигенів був найвищим серед школярів усіх вікових груп ІІІ зони, визначаючись у 2/3 обстежених усіх вікових груп, в середньому у (79,4 4,6) %. У школярів IV зони підвищений вміст мікробних антитіл до мікробних антигенів було виявлено в середньому у (45,4 4,8) % обстежених усіх вікових груп, а в контрольному районі в середньому у (26,1 2,7) % обстежених усіх вікових груп, p<0,05.

Таким чином, проведений аналіз частоти відхилень від норми показників Т- і В-систем імунітету відобразив пригнічення показників імунологічної реактивності організму у школярів різних вікових груп від тривалої дії іонізуючого випромінювання в зонах забруднення радіонуклідами території та, особливо, в ІIІ зоні.

Отже, значна забрудненість території проживання радіонуклідами, яка пригнічуюче впливає на імунологічну реактивність та веде до зниження резистентності організму, зумовлюють підвищену інфікованість і захворюваність на туберкульоз у дітей шкільного віку, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях, .

Нами проведено визначення ефективності диференційованого застосування флуренізиду, ізоніазиду і фтивазиду при проведенні хіміопрофілактики туберкульозу у дітей шкільного віку, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях і зазнають постійної дії малих доз іонізуючого випромінювання.

Для вивчення ефективності профілактичного лікування туберкульозу у дітей шкільного віку, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях були відібрані 497 школярів середнього та старшого шкільного віку з ІІІ i IV зон радіаційного забруднення території, серед яких було 205 (41,3 %) школярів з вперше позитивними реакціями на пробу Манту з 2ТО ППД-Л та гіперергічними туберкуліновими пробами; 180 (36,2 %) неінфікованих школярів з вогнищ туберкульозної інфекції та 112 (22,5 %) інфікованих туберкульозом школярів з сімейним контактом з туберкульозом та обтяженим анамнезом (часті застудні захворювання, хронічні бронхіти, обструктивні бронхіти, хронічні тонзиліти, анемії).

У школярів, які одержували хіміопрофілактику флуренізидом та ізоніазидом спостерігалося більш виражене зниження чутливості до туберкуліну, яке проявилося значним зменшенням діаметру інфільтрату - з (15,3 0,5) мм до (12,2 0,4) мм, p<0,05 при застосуванні флуренізиду і з (15,5 0,4) мм до (12,5 0,3) мм, p<0,05 - при застосуванні ізоніазиду та зменшенням частоти гіперергічних реакцій в 2,5 раза - з 23,9 % до 9,2 % та з 23,3 % до 9,3 % відповідно, p<0,05. У школярів, які одержували хіміопрофілактику фтивазидом, інтенсивність алергії до туберкуліну зменшилася не так значно - з (15,4 0,3) мм до (13,3 0,4), p<0,05, як і зменшення частоти гіперергічних реакцій в 2 рази - з 23,2 % до 11,4 %, p<0,05.

Аналіз динаміки туберкулінової алергії при застосованих варіантах хіміопрофілактики виявив, що при всіх варіантах хіміопрофілактики спостерігалося значне зниження специфічної реактивності організму до туберкуліну (РБТЛ з ППД в першій групі хворих, де хіміопрофілактика проводилася флуренізидом, знизилася з (3,9 0,5) % до (2,2 0,2) %, p<0,05; в другій, де хіміопрофілактика проводилася ізоніазидом - з (3,8 0,6) % до (2,5 0,4) %, p<0,05). У школярів, які приймали фтивазид у ті ж терміни обстеження, РБТЛ з ППД знизилася з (3,9 0,5) % до (2,7 0,3) %, p<0,05, тобто, у них ще спостерігалося незначне підвищення чутливості організму до туберкуліну.

Аналізуючи динаміку інтенсивності алергії до туберкуліну при постановці проби Манту з 2ТО ППД-Л в процесі хіміопрофілактики та рівень захворювання на туберкульоз серед 205 школярів з “віражем” туберкулінових проб та гіперергічними реакціями на туберкулін встановлено, що застосування флуренізиду та ізоніазиду сприяли не лише більш вираженому зниженню інтенсивності туберкулінової алергії, ніж при застосуванні фтивазиду, але і запобігли випадкам захворювання на туберкульоз школярів в той час, як при хіміопрофілактиці фтивазидом спостерігалося 2 (3,1 %) випадки захворювання на туберкульоз.

Визначення у школярів обстежуваних груп до хіміопрофілактики кількісних і функціональних зрушень показників клітинного імунітету виявило, що вихідне абсолютне і відсоткове число Т-клітин, кількість імунорегуляторних субпопуляцій Т-лімфоцитів та їх співвідношення, а також рівень бластоутворення лімфоцитів з фітогемаглютиніном були достовірно знижені. Після завершення профілактичного лікування спостерігалося суттєве підвищення числа Т-клітин у всіх групах. Так, якщо в контрольній групі при профілактиці фтивазидом відносне число Т-клітин підвищилося з (38,05 2,66) % до (45,22 2,80) %, p<0,05, то у першій (хіміопрофілактика флуренізидом) та другій (хіміопрофілактика ізоніазидом) групах збільшення числа Т-клітин було більш вираженим, аж до повної нормалізації цього показника: відповідно з (38,36 3,42) % до (46,32 2,20) %, p<0,05 та з (38,76 3,92) % до (50,42 2,36) %, p<0,05. Після закінчення курсу хіміопрофілактики статистично вірогідно підвищився рівень Тс-РУК у школярів трьох груп, але більш вираженим це зростання було у школярів, хіміопрофілактика яким проводилася флуренізидом (36,0 0,6) %, (p<0,05) та ізоніазидом (36,2 0,4) %, (p<0,05), дещо нижче (34,7 0,5) %, (p<0,05) - в групі школярів, які отримували хіміопрофілактику фтивазидом. Незначне зниження Тч-РУК в трьох групах обстежених - відповідно (12,8 0,3) % - в першій та третій і (12,7 0,3) % в другій групах сприяли зростанню коефіцієнта співвідношення Тс-РУК/Тч-РУК до 2,8 0,5 у першій та другій групах і до 2,7 0,4 - в третій групі, p<0,05.

Після закінчення курсу хіміопрофілактики у трьох групах школярів відзначена позитивна динаміка зрушень функціональної активності Т-лімфоцитів, але найбільш виражене зростання інтенсивності РБТЛ з ФГА, аж до нормалізації цього показника відбулося в першій групі обстежених з (25,3 1,4) % до (32,6 1,1) %, (p<0,001), які одержували з метою хіміопрофілактики флуренізид. В другій та третій групах школярів, де профілактичне лікування проводилося ізоніазидом та фтивазидом, інтенсивність РБТЛ з ФГА наближалась до показника норми - відповідно (30,6 1,1) % і (29,8 1,5) % при нормі (32,5 2,1) %.

Рівень сироваткових імуноглобулінів класів A, M, G, E у школярів до хіміопрофілактики характеризувався незначним збільшенням імуноглобулінів класів А та Е. Після закінчення профілактичного лікування при всіх його варіантах динаміка вмісту імуноглобулінів класів М та G статистично достовірно не змінювалася, а рівень Ig A та Ig E знижувався, аж до нормалізації їхнього вмісту, особливо в першій основній групі, де хіміопрофілактика проводилася флуренізидом - Ig A з (1,82 0,06) г/л знизився до (1,42 0,05) г/л, а рівень Ig E знизився з (220,5 15,0) МО до (100,0 10,5) МО, p<0,05.

Найбільш виражена позитивна динаміка, аж до нормалізації показника КАСК, спостерігалася у школярів першої групи, у яких хіміопрофілактика проводилася флуренізидом - (0,05 0,002) ум. од., p<0,05 та у школярів, які приймали ізоніазид (0,05 0,003) ум. од., p<0,05, дещо нижчою вона була у школярів третьої групи (0,06 0,001) ум. од., p<0,05, хіміопрофілактика у яких проводилася фтивазидом.

Початково підвищений рівень ЦІК у обстежених трьох клінічних груп відповідно (197,5 15,4) од. опт. щільн. в першій; (202,5 12,5) од. опт. щільн. в другій та (205,0 14,5) од. опт. щільн. в третій групах, при нормі (78,8 15,6) ум. од. (p<0,05) знизився після хіміопрофілактики в усіх хворих, наближаючись до меж норми у школярів, хіміопрофілактика яким проводилася флуренізидом - з (197,5 15,4) од. опт. щільн. до (105,5 10,5) од. опт. щільн., p<0,05.

Отже, підвищені вихідні рівні імуноглобулінів класів А і Е та рівня ЦІК свідчать про напруженість аутоімунних реакцій у дітей шкільного віку з “віражем” туберкулінових проб та гіперергічними реакціями на туберкулін, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях і постійно зазнають дії малих доз іонізуючого випромінювання. Після застосованих варіантів хіміопрофілактики туберкульозу достовірне зниження інтенсивності аутоімунізації визначалося в проведених тестах, а у групах школярів, які одержали хіміопрофілактику флуренізидом та ізоніазидом визначалося не лише значне зниження вираженості клітинних і гуморальних аутоімунних реакцій, але і повна нормалізація показників більшості застосованих тестів.

Тобто, у школярів, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях і у яких виявлено “віраж” туберкулінових проб і гіперергічні реакції на туберкулін, застосування нами флуренізиду, як і ізоніазиду, з метою хіміопрофілактики туберкульозу сприяло майже повній ліквідації аутоімунних процесів в організмі.

Вихідні показники функціонального стану печінки, за винятком тимолової проби, яка була високою у школярів в трьох клінічних групах, статистично достовірно не відрізнялися від контролю. Після профілактичного лікування суттєві зрушення спостерігалися в другій основній групі школярів, які отримували ізоніазид. Якщо кількість загального білку не змінювалась по відношенню до вихідної величини - (71,3 1,5) г/л при нормі (72,2 1,2) г/л, p>0,05, то рівень альбуміну, загального білірубіну і холестерину були вірогідно зміненими - відповідно (47,6 1,2) г/л при нормі - (52,0 1,2) г/л, p<0,05; (16,0 1,8) мкМоль/л при нормі (12,8 0,7) мкМоль/л, p<0,05 та (5,6 0,6) мкМоль/л, при нормі (4,3 0,6) мкМоль/л, p<0,05.

Аналізуючи динаміку біохімічних показників в першій основній групі школярів, профілактичне лікування у яких проводилося флуренізидом, необхідно відзначити, що якісних і кількісних порушень параметрів функціонального стану печінки, згідно біохімічних досліджень не було виявлено, порівнюючи з даними у школярів, які отримували ізоніазид, як і у школярів третьої (контрольної) групи, профілактичне лікування яких проводилося фтивазидом.

Размещено на Allbest.ru