Внесок С.М. Ігумнова в становлення і розвиток профілактичного напряму земської медицини на теренах України в другій половині XIX ст. – початку XX ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Внесок С.М. Ігумнова в становлення і розвиток профілактичного напряму земської медицини на теренах України

в другій половині XIX ст. - початку XX ст.

Мірошніченко Д.А.

Земська медицина - одна із визначних сторінок історії вітчизняної медицини. Її розвиток був обумовлений конкретними історичними умовами другої половини XIX ст. Як самодостатня й оригінальна форма медичного обслуговування населення, земська медицина не мала аналогів у світі. Вона була створена зусиллями прогресивних вітчизняних лікарів, що подолали всі перешкоди, які чинилися поміщицьким земством і царським урядом. Запровадження земської медицини, орієнтованої на доступність медичної допомоги для сільських жителів, покращення її якості та ефективності, формування профілактичних засад призвело до появи певних позитивних зрушень у медичному забезпеченні. Одним із видатних діячів земської медицини в Україні, безпосереднім організатором санітарної справи був Сергій Миколайович Ігумнов (1864-1942 pp.).

Мета статті висвітлити медичну та наукову діяльність С.М. Ігумнова в процесі становлення та розвитку профілактичного напряму земської медицини. Відповідно до мети постають такі завдання: дослідити історіографію проблеми, з'ясувати основні етапи становлення С.М. Ігумнова як лікаря та науковця, дослідити його наукову спадщину.

Сучасна українська історична наука не має комплексного дослідження діяльності лікаря С.М. Ігумнова. Маємо кілька дисертацій, що були захищені в радянський період у 50-60 pp. XX ст. Тому ця наукова проблема потребує подальшого наукового вивчення та переосмислення. Головним джерелом для вивчення медичної діяльності залишаються наукові праці лікаря [3-15].

Життєвий і творчий шлях С.М. Ігумнова охоплює період від 80-х pp. XIX ст. - до 40-х pp. XX ст. та відображає особливості розвитку земської громадської медицини в Україні. У 1889 р. С.М. Ігумнов закінчив медичний факультет Московського університету, майже все своє життя працював в Україні та присвятив його розвитку гігієни, епідеміології, санітарної справи, медичної статистики та демографії [18,с. 139]. Перші кроки його ідейного формування і виховання співпадають у часі з розвитком капіталізму в Росії. Саме в цей період прогресивну інтелігенцію і молодь Російської імперії захоплюють ідеї російських просвітителів, революційних демократів. Розвиток медицини в цей час знаходився під впливом концепцій матеріалістичного природознавства. Вагомий вплив на С.М. Ігумнова мали погляди М.А. Добролюбова, які сформували основу суспільних і моральних принципів лікаря і вченого [1,с. 174].

Діяльність С.М.Ігумнова була пройнята глибоким гуманізмом. Він постійно виступав за якісну освіту народних мас. Як прихильник якісної освіти, він гостро реагував на будь-які наступи уряду на освіту. У статті "Хто плакати буде від закриття університетів", що з'явилася у зв'язку із закриттям Московського університету, він писав: "Уряд наш завжди швидше тільки терпів освіту, ніж заохочував її, він обмежував доступ до вищих та інших навчальних закладів, усіляко прагнув подавляти наукову думку..." [1,с.175]. Неодноразово виступав С.М. Ігумнов за поліпшення освітив школах, за покращення матеріального становища освітян. Лікар-епідеміолог був одним із керівників Харківського товариства з поширення грамотності, ініціював видання "Народної Енциклопедії" та був її редактором [5]. Упродовж тривалого періоду С.М. Ігумнов активно працював у Пирогівській комісії з поширення гігієнічних знань. При цьому він закликав земських лікарів якомога ширше розгортати просвітницьку гігієнічну роботу серед населення [1,с.175].

Цінуючи самобутню національну культуру, водночас C.М. Ігумнов вивчав надбання зарубіжної науки й освіти, проте завжди позиціонував себе як громадянин, котрий високо цінив вітчизняну науку. He без підстав учений на всесвітній гігієнічній виставці в Дрездені в 1911 р. з гордістю звітував про надбання вітчизняної санітарії. Із цього приводу в статті "З Дрезденської виставки" лікар писав, що вітчизняна земська медицина, порівняно з медициною інших капіталістичних країн, є найбільш організованою і доцільно побудованою. Аналізуючи змістовне наповнення низки павільйонів виставки,

С.М. Ігумнов зазначав: "Російський павільйон доводиться визнати найкращим, найбільш красивим. Що стосується змісту, то і в цьому відношенні йому треба віддати одне з чільних місць". З особливим задоволенням він відзначав переваги вітчизняної санітарної статистики перед іноземною; з почуттям гордості говорить про отримання російською санітарною організацією більшості почесних нагород і дипломів [9].

Перші десять років практичної роботи С.М. Ігумнова як дільничного і стаціонарного лікаря Лебедянскої земської лікарні (1889-1899) були насамперед часом його творчих пошуків шляхів розвитку земської громадської медицини. У цей час він познайомився з І.I. Моллесоном - першим російським санітарним лікарем. Під впливом І.І. Моллесона, а згодом і пироговських з'їздів С.М. Ігумнов цілком присвячує себе справі розвитку громадської медицини. медицина земський ігумнов

З 1900 р. по 1901 p., С.М. Ігумнов працює санітарним лікарем Олександрівського повіту Херсонської губернії. Тут він приділяє особливу увагу роботі лікувально-продовольчих пунктів на ринках найму сільськогосподарських робітників. Своєю багатогранною діяльністю в Херсонській губернії C.М. Ігумнов швидко завойовує авторитет доброго організатора і спеціаліста в галузі санітарно-протиепідемічної справи. Невдовзі він займає посаду санітарного лікаря в Звенигородському та Верейському повітах Московської губернії. Трирічне його перебування в Московській земської медичної організації (1901--1904 pp.) додало йому досвіду практичної роботи [ 1,с. 177], збагатили його наукову ерудицію, зміцнили професійний авторитет, висунули до лав відомих земських медичних діячів.

У 1904 р. С.М. Ігумнов був запрошений до Харківської губернії і посів посаду завідуючого губернським санітарним бюро. Із цього часу він безперервно працював в Україні, віддавши їй понад 40 років своєї лікарської діяльності. Під його керівництвом Харківська санітарна організація стала однією із кращих на теренах України. Цьому сприяло значною мірою використання багатого досвіду передової санітарної організації Московської губернії та найстарішого українського земства Херсонського. Високо оцінюючи досвід земської медичної організації Херсонської губернії, С.М. Ігумнов все ж таки віддає перевагу основним організаційним принципам Московської санітарної організації, оскільки вважав, що "санітарна організація в губернському центрі, безсумнівно, сприяє більш успішному розвитку санітарії, дає можливість ставити і вирішувати великі проблеми, які не під силу окремим повітам і повітовим санітарним лікарям [1,с. 177].

Слід зазначити, що організаційні і професійні здібності С.М. Ігумнова особливо яскраво розкриваються в період його діяльності в Харківській губернії. Його досвід, організаторські здібності мали вирішальне значення при створенні Харківської санітарної організації. У своїх наукових працях С.М. Ігумнов рішуче виступав проти відсталості, бюрократизму, самодурства земських чиновників, що звинувачували народ в нездатності до цивільного життя. Зокрема в статті "Очередные задачи харьковской земской санитарии" С.М. Ігумнов зазначав те, що державні органи не допомагають, а навпаки, подавляють ініціативу самого населення щодо влаштування нових лікарень, збільшення санітарних лікарів, фельдшерів тощо [1,с. 178]. Відстоюючи земську медицину від зазіхань земських чиновників, С.М. Ігумнов указував на те, що вона створювалася "саме на з'їздах і засіданнях лікарів, а не на земських зборах". Увесь тягар організації земської медицини, - підкреслював учений, - винесли на своїх плечах передові російські лікарі. Вони своєю самовідданою працею заклали фундамент цієї самобутньої російської громадської форми охорони здоров'я. "За невідомими досі формами, - зазначає С.М. Ігумнов, - створювали вони на здивування всьому світу земську медицину з її санітарно-громадським характером, з її дільничною основою" [7,с.10-11]. Як і більшість передових російських лікарів, С.М. Ігумнов виступав за створення дільничних лікарень з амбулаторіями, справедливо вважаючи, що наявність дільничної лікарні зміцнить дільницю, створить необхідні умови для здійснення кваліфікованої допомоги на селі. С.М. Ігумнов виступав проти існування роз'їздної медицини, фельдшеризму та заявляв про необхідність створення розгалуженої сітки дільничних лікарень. Уряд, як відомо, особливо не переймався проблемою запобігання епідемій. У той же час передовим російським громадським лікарям доводилося шукати власні шляхи боротьби з санітарною відсталістю Росії. У світлі цих подій слід зазначити, що передові російські гігієністи, прогресивні земські медичні діячі, і серед них С.М. Ігумнов, відстоювали громадський напрямок гігієни, вимагали вивчення захворюваності населення в залежності від зовнішнього середовища, від умов його існування [12,с.43].

Таким чином, C.М. Ігумнов з матеріалістичних позицій підходив до оцінки впливу зовнішнього середовища на організм людини, розглядаючи захворюваність людей в світлі єдності людини з умовами її існування. Погляди С.М. Ігумнова щодо єдності організму і середовища відповідали на той час основним положенням природознавства, які розвивали вчені - природодослідники - І.М. Сеченов, І.П. Павлов, І.В. Мучурін.

Гігієнічна наука з присутнім їй громадським характером завжди відрізнялася від зарубіжної тим, що впродовж всього свого розвитку обґрунтовувала необхідність профілактичного напрямку, чудово розуміючи при цьому значення впливу середовища на фізіологію і патологію людини. "При самій тільки постановці питання про суспільне оздоровлення, - зазначає С.М. Ігумнов в статті "О задачах земской санитарии", - одними тільки лікувальними заходами неможливо усунути чи послабити причини захворюваності і поліпшити санітарні умови життя населення. Необхідне санітарне оздоровлення населення з метою надання суспільній медицині запобіжного характеру, але для цього потрібно мати самостійну санітарну організацію, з добре поставленою статистикою" [2,с.163].

На сторінках журналу "Общества русских врачей в память Н.И. Пирогова" (№3,1903 p.) C.М. Ігумнов виступає з великою програмою, в якій висуває низку першочергових організаційно-наукових завдань у діяльності санітарної організації, а також висловлює критичні зауваження земсько-медичним керівникам, які прагнули обмежити суспільний розвиток санітарної справи [ 15]. У своїх наукових працях C.М. Ігумнов неодноразово вказував на необхідність тісної взаємодії науки і практики, на суворе дотримання наукових основ у всіх практичних заходах. Визнаючи значення і предмет вивчення санітарії і гігієни, С.М. Ігумнов дає глибоку науково-матеріалістичну оцінку явищам, що досліджувались. Виходячи з цього, С.М. Ігумнов так визначає значення і предмет вивчення санітарії: "Кінцевою метою санітарії є усунення причин захворюваності, інвалідності та смертності населення, оскільки ці причини знаходяться в середовищі, що оточує людину, зокрема, в його соціальних і економічних умовах, що впливають безпосередньо на створення причин захворювання, або опосередковано. А тому завдання санітарії змінити життєві умови шляхом усунення шкідливих впливів та забезпечення сприятливих умов" [15].

Особливо хвилювала C.М. Ігумнова висока дитяча смертність. Вона породжувалася антисанітарними побутовими умовами, в яких знаходилися діти, і стала предметом обговорення на зібраннях медичних працівників. C.М. Ігумнов відстоював необхідність організації різних оздоровчих заходів для дітей, а також створення ясел - усе це мало понизити дитячу смертність. He дивлячись на перші невдалі спроби організації дитячих ясел, їх малочисельність, все ж таки вони переконливо підтвердили свою спроможність понизити дитячу смертність [2,с. 169]. Водночас він відстоював не тільки оздоровче значення ясел, а й загальнокультурний вплив їх на сім'ю. Проте створення розгалуженої мережі ясел, про що мріяв С.М. Ігумнов, так і залишилося нездійсненими планами в умовах фінансування за залишковим принципом, яким керувався царський уряд.

Торкаючись ряду масштабних санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів, C.М. Ігумнов звертав увагу влади та громадськості на якість водопостачання, боротьбу з туберкульозом, санітарне упорядкування шкіл, поширення гігієнічних знань серед народу, зміцнення санітарного бюро тощо. С.М.І гумнов відстоював позицію, що для боротьби з туберкульозом потрібні перш за все соціальні заходи, а не тільки санітарні, і що в умовах існуючого режиму суттєвих результатів боротьби з туберкульозом добитися було складно. Своє глибоке розуміння причин поширення туберкульозу C.М. Ігумнов висловив у рецензії на книгу німецького вченого C.А. Кнопфа " Туберкулез как народная болезнь и борьба с ним", надруковану в "Журнале общества русских врачей в память Н.И. Пирогова" (№1,1902 р.). Зокрема, С.М. Ігумнов піддає нищівній критиці ствердження, що основною причиною поширення туберкульозу серед населення є пияцтво, зовсім не згадуючи про важку рабську працю та незадовільні санітарні умови робітників [9].

Велику увагу С.М.Ігумнов приділяв також теоретичній розробці і науковому узагальненню питань епідеміології. Ці ідеї С.М. Ігумнова чітко відображені в його друкованих працях, присвячених розробці науково-організаційних питань санітарно-протиепідемічної діяльності Харківської земської медичної організації та узагальненню досвіду боротьби з епідеміями. Його наукові праці мали для того часу вагоме значення і були першими теоретичними узагальненнями епідеміологічного характеру, що вийшли в Харківській губернії. У дослідженнях C.М. Ігумнова розкриваються соціальні корені масової захворюваності населення, джерела поширення епідемій [9].

Безсумнівний інтерес викликає визначення С.М. Ігумновим самого поняття "епідемія" та причин її виникнення і поширення. "Епідемія, - зазначав він, - це соціально-біологічне явище... Поширення наших епідемій обумовлюється станом соціального середовища, можна сказати цілком знаходиться в його руках. У Росії ми маємо справу не з біологічним проявом паразитарного життя в окремих випадках, а з порівняно більш складним соціальним явищем, з епідемією, що не вкладається у вузькі рамки біологічних теорій і не може бути розв'язаною одними ними" [1,с. 179].

Як прогресивний санітарний лікар, С.М. Ігумнов мріяв про створення санітарних станцій, під керівництвом яких повинні були проводитися всі санітарні та протиепідемічні заходи. Санітарна станція, на думку С.М. Ігумнова, повинна бути новою і найбільш досконалою формою організації санітарно-протиепідемічної роботи. Ідеї C.М. Ігумнова щодо створення санітарних станцій були втілені лише в радянські часи.

Розглядаючи епідемію як соціальне явище, у виникненні якої головну роль відіграють умови середовища, С.М. Ігумнов не ставив у своїй практичній діяльності питання про повне оздоровлення середовища як шляху до ліквідації інфекційних хвороб, адже в умовах тогочасних реалій життя така проблема не могла бути вирішеною. Водночас він вважав за необхідне зосередити всі зусилля на тій ланці, яка б могла дати в цих умовах найкращі результати. Такою ланкою, на його переконання, була лікарська дільниця. У зв'язку з цим він висував ряд вимог до персоналу дільниць, а також до земств, вимагаючи повноцінне їх обладнання з обов'язковим інфекційним відділенням. Водночас наполягав на правильній організації обліку інфекційних хворих. При цьому кожен дільничний лікар повинен був володіти знаннями з діагностики інфекційних захворювань і бути ознайомленим з усіма протиепідемічними заходами, що проводилися спеціальним персоналом. "Необхідно, щоб лікарська дільниця була і санітарною станцією, - відзначав C.М. Ігумнов, - щоб групові і масові захворювання завжди вивчалися і висувалися на перший план порівняно з індивідуальними захворюваннями" [11]. Такими були наукові уявлення прогресивного земського лікаря стосовно організації протиепідемічних заходів в умовах лікарської дільниці.

Велике значення в боротьбі з епідеміями С.М. Ігумнов відводив санітарній пропаганді, яку вважав необхідно розгортати всіма існуючими засобами.

Слід також зазначити, що дослідник приділяв багато уваги питанням санітарної статистики, завдяки якій громадська медицина отримала широке визнання. У своїх наукових працях він широко використовував статистичні методи дослідження, оскільки вважав доцільність їх застосування в роботі кожного лікаря, особливо санітарного [2,с. 180]. Завдяки методичній статистиці, на думку лікаря можна було побудувати стратегічну лінію боротьби з епідеміями. У наукових працях С.М. Ігумнов розкриває головні завдання медичної статистики, розкриває причини високої смертності в Російській імперії [14,с. 15-81].

У праці "Объяснение к диаграммам и картограммам развития и организации медицинской помощи в земствах Харьковской губернии", яка була доповненням до експонатів на Всесвітній гігієнічній виставці в Дрездені (1911 p.), С.М. Ігумнов приводить дані про захворюваність і медичне обслуговування населення Харківської губернії, відзначаючи високу патологію в Харківській губернії [6]. У праці" Эпидемии в Харьковской губернии в 1897--1909 гг." С.М. Ігумнов наводить дані про епідемічні захворювання по кожному повіту Харківської губернії та розкриває загальні закономірності динаміки епідемічної захворюваності, особливості епідемій окремих років у певних повітах [10].

Статистична робота С.М.Ігумнова "Сыпной тиф в Харьковской губернии" (1920), яка лягла в основу його доповіді на І Всеукраїнському з'їзді епідеміологів і бактеріологів, була присвячена аналізу поширення сипного тифу в Харківській губернії з 1887 по 1918 pp. "He було жодного року, жодного повіту без сипнотифозних хвороб. У середньому щорічно реєструвалося близько 3500 осіб", - відзначає С.М. Ігумнов [2,с. 195].

Таким чином, науково-організаційна робота С.М. Ігумнова була спрямована на втілення в життя прогресивних ідей земської медицини у справі громадської медицини. Його статті, присвячені теоретичним і організаційним питанням земської медицини, а також дослідження в галузі епідеміології і статистики були спрямовані на розвиток санітарної справи, впровадження профілактичних принципів в медичному обслуговуванні населення. Як прихильник матеріалістичного напрямку в науці і, особливо, в питаннях взаємодії організму і середовища, соціального і біологічного, він вірно визначив значення соціальних умов у санітарному благополуччі населення, підняв значення санітарно-гігієнічної думки на рівень соціальної значимості.

Сергій Миколайович Ігумнов увійшов в історію вітчизняної медицини, як один із її видатних діячів, прогресивний земський санітарний лікар, учений-гігієніст, теоретик і історик охорони здоров'я.

У наукових працях С.М. Ігумнова знайшли теоретичне узагальнення і подальший розвиток передові ідеї земської медицини, її принципи і організаційні форми, питання організації санітарно-протиепідемічної справи, санітарної статистики та санітарної просвіти. Наукова спадщина С.М. Ігумнова, присвячена санітарній справі, епідеміології, історії медицини, зокрема історії розвитку земської медицини в Україні, характеризує його як талановитого дослідника та літератора і є вагомим внеском у вітчизняну медичну науку.

Список використаних джерел

1. Грандо А.А. Из истории развития общественной медицины на Украине /А.А. Грандо //Очерки истории медицинской науки на Украине [за ред. Б.П. Петрова, В.Д. Братуся, К.Ф. Дупленко]. - К, 1954. - 437 с.

2. Грандо А.А. Сергей Николаевич Игумнов - выдающийся деятель общественной медицины: дисс. на соиск. науч. степени канд. мед.наук. - К., 1951. - 291 с.

3. Игумнов С.М. Врачебная хроника Харьковской губернии. - №11-12. - 1905.

4. Игумнов С.М. Земские врачи теперь и прежде //Журнал Общества русских врачей в честь Н.И. Пирогова. - 1904. -№6.

5. Игумнов С.М. История медицины // С.М. Игумнов //Народная энциклопедия. - Т. 5. - X., 1910.

6. Игумнов С.Н. Объяснение к диаграммам и картограммам развития и организации медицинской помощи в земствах Харьковской губернии. -X,. 1911.

7. Игумнов С.Н. Очерк развития земской медицины в губерниях, вошедших в состав УССР и Крымской АССР. - К.: Изд-во 1-го Киевского мед. института, 1940.

8. Игумнов С.Н. Профессор Ф.Ф. Эрисман /С.Н. Игумнов //Гигиена и санитария. -1945. -№12.

9. Игумнов С.Н. Рец. кн. С.А. Кнопфа. Туберкулез как народная болезнь и борьба с ним // Журнал общества русских врачей в память Н.И. Пирогова. - №5 - 1902.

10. Игумнов С.Н. Эпидемии в Харьковской губернии в 1897-1909 гг. // Издание Харьковского губернского земства, 1911.

11. Игумнов С.М. Борьба с эпидемиями // Врачебная хроника Харьковской губернии. -1912. - №3.

12. Игумнов С.М. К вопросу о кризисе в земской медицине // Журнал Общества русских врачей в память Пирогова. - №3. - 1908.

13. Игумнов С.М. Холера в Харьковской губернии в 1910 г. - Издание Хар. губернского земства. - 1911.

14. Игумнов С.Н. Заболеваемость и смертность во время голода // О голоде: сборник статей. - Харьков, 1922. - вип. III.

15. Игумнов С.Н. О задачах земской санитарии // Журнал Общества русских врачей в память Н.И. Пирогова. -№3. - 1903.

16. Мирский М.Б. Медицина в России XVI - XIX веков /М.Б. Мирский. - М.: Российская политическая энциклопедия, 1996. - 406 с.

17. Хорош И.Д. Развитие санитарного дела в условиях земской медицины на Украине / ИД. Хорош // Материалы к истории гигиены и санитарии на Украине. - К., 1962. - Т.2.

18. Ціборовський О.М. На варті здоров'я: історія становлення соціальної медицини і охорони громадського здоров'я в Україні: монографія /О.М. Ціборовський. - K., 2010. - 430 с.

Размещено на Allbest.ru