Розвиток і становлення топографії дванадцятипалої кишки людини в ранньому періоді онтогенезу

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

Тернопільська державна медична академія імені І.Я. Горбачевського

УДК 611.95:616.342

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

РОЗВИТОК І СТАНОВЛЕННЯ ТОПОГРАФІІ ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ ЛЮДИНИ В РАННЬОМУ ПЕРІОДІ ОНТОГЕНЕЗУ

14.03.01-нормальна анатомія (медичні науки)

МІГЛЯС ВОЛОДИМИР ГЕОРГІЙОВИЧ

Тернопіль - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Ужгородському державному університеті Міністерства освіти і науки України.

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК: доктор медичних наук, професор

Головацький Андрій Степанович,

медичний факультет Ужгородського державного університету Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри анатомії людини, оперативної хірургії та гістології.

ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ:

доктор медичних наук, професор Гнатюк Михайло Степанович,

Тернопільська державна медична академія ім. І. Я. Горбачевського МОЗ України, завідувач кафедри нормальної анатомії;

доктор медичних наук, професор Малішевська Вікторія Антонівна,

Буковинська державна медична академія МОЗ України, професор кафедри топографічної анатомії та оперативної хірургії.

ПРОВІДНА УСТАНОВА: Івано-Франківська державна медична академія МОЗ України, кафедра нормальної анатомії.

Захист відбудеться 23 червня 2000 року о 12 ⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.58.601.01 у Тернопільській державній медичній академії ім. І. Я. Горбачевського за адресою: 46001, м. Тернопіль, Майдан Волі,1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільської державної медичної академії ім. І. Я. Горбачевського МОЗ України (46001, м. Тернопіль, вул. Руська,12).

Автореферат розіслано 19 травня 2000 року.

В. о. вченого секретаря

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, професор Бондаренко Ю.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

дванадцятипалий кишка онтогенез морфологічний

Актуальність теми. Вивчення морфологічних закономірностей ембріонального розвитку та ембріотопографії того чи іншого органа має вирішальне значення при розробці питань вікової фізіології та патології (І.І. Бобрик, 1995, А.А. Лойтра, 1996, Ю.Т. Ахтемійчук, 1997, В.М. Круцяк, 1998, В.М.Круцяк, В.І. Проняев, 1998, М.С.Гнатюк, 1999, В.А.Малішевська, 1999). Точне знання складних процесів, які відбуваються в період антенатального життя є морфологічною основою для тлумачення механізмів виникнення варіантів та вад розвитку, а також для пренатальної профілактики ряду захворювань, які зустрічаються після народження. Тому вивчення закономірностей закладки, розвитку і становлення топографо-анатомічних взаємовідношень дванадцятипалої кишки з суміжними органами на ранніх етапах розвитку людини має не тільки велике теоретичне, але й практичне значення (В.М. Круцяк та ін., 1996, А.С. Головацький та ін., 1998).

Особливості ембріонального розвитку шлунково-кишкового тракту взагалі, і дванадцятипалої кишки зокрема, привертають увагу дослідників вже давно, але в останні роки, коли довкілля катастрофічно забруднюється і значно зросла захворюванність органів травної системи, ця проблема стала надзвичайно актуальною (І.І. Бобрик, 1990, В.П. Пішак та ін.,1996).

Однак, деякі питання стосовно часу та особливостей закладки дванадцятипалої кишки, топографічних взаємовідносин з суміжними органами в процесі розвитку, особливостей скелетотопії ще недостатньо з'ясовані.

За останні десять років майже відсутні роботи з даної проблеми і потребують подальшого вивчення. Зокрема, дані літератури, навіть класичної (Б.М.Пэттен, 1959, И.Станек, 1977), вкрай поверхневі і вказані строки закладки різні. Таким чином, актуальність дисертаційної роботи пояснюється необхідністю комплексного дослідження особливостей розвитку, становлення топографії дванадцятипалої кишки та динаміки її синтопічної кореляції у пренатальному періоді онтогенезу людини та у новонароджених, що має важливе значення для з'ясування морфологічних передумов і часу можливого виникнення природжених варіантів будови дванадцятипалої кишки, розробки нових більш раціональних методів діагностики, профілактики та лікування патологічних станів травної системи, зокрема, методів хірургічної корекції.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Тема дисертації затверджена Вченою радою медичного факультету Ужгородського державного університету 24 січня 1995 року, протокол №3.

Робота виконана відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри анатомії людини, оперативної хірургії та гістології медичного факультету Ужгородського державного університету “Дослідження особливостей розвитку та становлення топографії важливих венозних колекторних судин і внутрішніх органів в пренатальному періоді онтогенезу людини”, яка є фрагментом наукової проблеми під номером державної реєстрації 0196U003532.

Мета дослідження. Вивчити в динаміці особливості морфогенезу і становлення топографії дванадцятипалої кишки протягом раннього періоду онтогенезу людини.

Для досягнення мети дослідження поставлені такі завдання:

1. Встановити час закладки дванадцятипалої кишки у людини.

2. З'ясувати особливості формоутворення дванадцятипалої кишки в динаміці впродовж пренатального періоду онтогенезу людини та у новонароджених.

3. Вивчити динаміку становлення топографії дванадцятипалої кишки на різних стадіях пренатального періода онтогенезу людини та у новонароджених.

4. Виявити морфологічні передумови і час можливого виникнення морфологічних варіантів дванадцятипалої кишки у людини.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше комплексно в динаміці вивчено морфогенез дванадцятипалої кишки від моменту її закладки до народження дитини. Уточнені та доповнені дані літератури стосовно джерела та часу закладки дванадцятипалої кишки людини. Простежено зміну топографо-анатомічних взаємовідношень дванадцятипалої кишки з суміжними органами в період антенатального життя. Встановлено закономірності зміни форми та розмірів дванадцятипалої кишки впродовж пренатального онтогенезу людини.

Одержані дані дають можливість з'ясувати причини виникнення варіантів будови і топографії дванадцятипалої кишки в процесі ембріогенезу. З'ясовані морфологічні передумови та час можливого виникнення деяких варіантів будови дванадцятипалої кишки у людини.

Практичне значення одержаних результатів. В результаті проведеного дослідження встановлені морфологічні передумови виникнення варіантів будови дванадцятипалої кишки у людини. Встановлені дані про особливості топографії дванадцятипалої кишки у плодів і новонароджених є морфологічною основою для удосконалення існуючих та розробки нових методів хірургічної корекції її природжених вад.

Результати дослідження можуть бути використанні при виданні монографій з ембріології, анатомії людини, дитячої хірургії.

Результати наукової роботи впроваджено в навчальний процес кафедри анатомії людини, оперативної хірургії та гістології медичного факультету Ужгородського державного університету, кафедр гістології, анатомії людини, топографічної анатомії та оперативної хірургії Буковинської державної медичної академії, кафедри гістології, цитології та ембріології Тернопільської державної медичної академії, кафедри нормальної анатомії Івано-Франківської державної медичної академії, кафедр анатомії людини Української медичної стоматологічної академії та Вінницького державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто виконано весь об'єм наукових досліджень по темі дисертації, вибрано напрямок і методи дослідження. Дисертантом виконано морфологічні, морфометричні та реконструкційні дослідження, проведено аналіз отриманих результатів, їх статистична обробка. Здобувачем обгрунтовані висновки дисертаційної роботи та сформульовані практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації . Результати дисертаційної роботи доповідались на підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу медичного факультету Ужгородського державного університету (Ужгород, 1997-2000), на засіданнях Закарпатського обласного відділення наукового товариства анатомів, гістологів, ембріологів і топографоанатомів України (Ужгород, 1997-2000), а також на ІІ Національному конгресі анатомів, гістологів, ембріологів і топографоанатомів України (Луганськ, 1998).

Матеріали дисертації заслухані і обговорені на спільному засіданні кафедри анатомії людини, оперативної хірургії та гістології, кафедри факультетської хірургії і кафедри госпітальної хірургії медичного факультету Ужгородського державного університету, Закарпатського обласного відділення наукового товариства анатомів, гістологів, ембріологів і топографоанатомів України 28 грудня 1999 року (Протокол № 5).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 6 наукових робіт, в тому числі 4 у фахових наукових виданнях .

Структура дисертації. Дисертація викладена на 135 сторінках машинописного тексту. Складається з вступу, огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій і списка використаних джерел літератури. Робота проілюстрована 46 рисунками, 7 таблицями та 4 діаграмами. Бібліографічний вказівник містить 220 джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Матеріалом для дослідження послужили серійні зрізи ембріонів та передплодів людини, тотальні зрізи дванадцятипалої кишки та топографічно суміжних з нею ділянок плодів і новонароджених. Матеріал, що вивчався, одержували з пологових закладів та гінекологічних відділень м.Ужгорода. Нами також використані серійні гістологічні зрізи зародків і передплодів людини з колекції кафедри анатомії людини Буковинської державної медичної академії (м.Чернівці). Вивчення морфометричних параметрів дванадцятипалої кишки у плодів і новонароджених вивчали безпосередньо у паталогоанатомічному відділенні Закарпатської обласної клінічної лікарні (м. Ужгород). Віковий склад і кількість об'єктів дослідження наведені у таблицях 1 і 2. Вік об'єктів дослідження визначали за таблицями (А.А.Заварзина, 1939, Б.М.Пэттена, 1959, Л.И.Фалина, 1976), на підставі вимірювання тім'яно-куприкової довжини (ТКД).

Вимірювання зародків та передплодів проводили після одноденної фіксації у 5% розчині нейтрального формаліну з метою запобігання помилок при визначенні віку об'єктів дослідження. Вимірювання плодів починаючи із третього місяця розвитку та новонароджених проводили одразу ж після їх надходження, ще до фіксації.

Виходячи з поставлених завдань, нами використаний комплекс морфологічних методів дослідження: виготовлення та вивчення об'єктів дослідження на серійних гістологічних і топографо-анатомічних зрізах, пластичних та графічних реконструкціях; мікро- та макроскопію із звичайним і тонким препаруванням під мікроскопом МБС-9.

Варіаційно-статистична обробка цифрових даних, отриманих при обстеженні досліджуваних структур, проводилась за методикою И.Т.Шевченко та ін. (1970) і представлена як Мm (де М - середня арифметична величина, а m- середньо- квадратична похибка середньої арифметичної).

Фіксація всіх об'єктів здійснювалась спочатку у 5% розчині нейтрального формаліну протягом 2 тижнів.Після антропометричних вимірів і маркерування плодів та новонароджених їх промивали проточною водою, а потім препарували. При послідовному видаленні (по частинах) печінки, тонкої та товстої кишки вивчали топографо-анатомічні взаємовідношення дванадцятипалої кишки з цими органами, а також з нирками, наднирковими залозами, жовчевим міхуром, підшлунковою залозою, селезінкою, діафрагмою та черевною частиною аорти і нижньою порожнистою веною. Потім описували форму дванадцятипалої кишки, її топографію, скелетотопію, особливості будови відділів, характер вигинів, а також проводили наступні вимірювання: довжину верхньої, низхідної, горизонтальної та висхідної частин дванадцятипалої кишки та їх діаметри.

У передплодів більше 18,0 мм ТКД проводили попередню декальцинацію скелета протягом доби у 7% розчині азотної кислоти. Щоб уникнути набряку сполучної тканини, препарати занурювали на 24 години у 5% розчин cірчанокислого натрію, після чого їх промивали протягом доби у проточній воді.

Таблиця 1

Характеристика об'єктів, які вивчалися методами мікроскопічного дослідження, графічної і пластичної реконструкції

Таблиця 2.2

Характеристика об'єктів, які вивчено методом макро-мікроскопічного препарування

Об'єкти для гістологічних досліджень обезводнювали у етиловому спирті висхідної концентрації і заливали у парафін. Виготовлення серійних гістологічних зрізів з парафінових блоків товщиною 15 мкм проводили в одній із трьох взаємоперпендикулярних площин - сагітальній, фронтальній або горизонтальній (В.М.Круцяк та ін., 1988). Зрізи фарбували гематоксилін-еозином, ліонською блакиттю, борним карміном і за ван Гізон за загальноприйнятими методиками і поміщали у канадський бальзам. Морфометричні дослідження проводили за допомогою окуляр-мікрометра і морфометричної лінійки.

Для вивчення особливостей форми дванадцятипалої кишки, формування її відділів і взаємовідношень з прилягаючими органами на ранніх стадіях розвитку зародка використано метод пластичної реконструкції за модифікацією Н.Г.Туркевича (1967).

Для вивчення дванадцятипалої кишки, підшлункової і загальної жовчевої проток, що в неї впадають, застосовано метод виготовлення моделей з негативних реконструкцій за методом В.М.Круцяка та ін. (1986), Н.Н.Козуба, (1990).

Після затвердіння пластмаси плавку модель звільняли від воскових пластин, вивчали, порівнювали з іншими моделями та пластичними реконструкціями.

Для уточнення форми та взаємовідношення частин об'єкту і відношення до оточуючих його органів, на ранніх стадіях внутрішньоутробного розвитку використали модифікований метод виготовлення графічної реконструкції В.Н.Круцяка та співавторів (1986, 1996).

Результати дослідження. На відміну від класичних керівництв (Б.М. Пэттен, 1959, И.Станек, 1977), нами встановлено, що закладка дванадцятипалої кишки у зародків 5,0-5,8 мм ТКД на четвертому тижні внутрішньоутробного розвитку ще чітко не визначається і не відрізняється від іншої частини травної трубки. Якщо краніальна межа (разом із закладкою шлунка) на гістологічних зрізах уже існує, то каудальна границя - перехід у майбутню порожню кишку - гістологічно не визначається.

Закладка дванадцятипалої кишки прикріплена до задньої стінки целомічної порожнини короткою та широкою дорсальною брижою. Передня поверхня стінки майбутньої дванадцятипалої кишки з'єднана з вентральною брижою, в товщі якої визначаються тяжі закладки печінки.

У зародка 7,1 мм ТКД (середина п'ятого тижня внутрішньоутробного розвитку) топографія і форма дванадцятипалої кишки змінюються: чітко визначається краніальна (верхня) частина кишки, вона незначна за довжиною і розташована горизонтально та низхідна частина, яка, як і на попередній стадії розвитку, без чіткої межі переходить в іншу частину первинної кишкової трубки. Важливо відзначити, що дорсальна брижа на цьому етапі розвитку представлена широким “конгломератом”, який охоплює майже все заднє напівколо дванадцятипалої кишки так, що мезенхімний шар дорсальної поверхні стінки кишки і мезенхіма брижі візуально являють собою одне ціле. Вентральна брижа майже не визначається, оскільки існує дуже тісний і широкий контакт між мезенхімою стінки кишки та мезенхімою закладки печінки.

У зародка 9,2 мм ТКД (середина шостого тижня внутрішньоутробного розвитку) уже можна виділити три частини дванадцятипалої кишки: краніальну (верхню) частину, яка має дещо дугоподібний хід, причому її каудальний відділ направлений дещо дорсально; низхідну, опуклістю направленою до задньої стінки черевної порожнини; та каудальну (нижню), яка направлена сагітально та без чіткої межі переходить в іншу частину первинної кишкової трубки.

Наприкінці шостого тижня внутрішньоутробного розвитку у зародків 10,2-15,9 мм ТКД інтенсивний ріст дванадцятипалої кишки, з одночасною щільною фіксацією її до печінки за допомогою вентральної брижі і до задньої стінки черевної порожнини за допомогою дорсальної брижі, призводить до подальшої зміни її форми. Початковий відділ верхньої частини дванадцятипалої кишки прямує вправо, а потім різко завертає дорсально і доходить майже до задньої стінки черевної порожнини. Низхідна частина кишки, невеликих розмірів, розташовується справа від хребта та паралельно йому. Горизонтальна частина дванадцятипалої кишки прямує вперед і латерально, причому між каудальним її відділом та іншою частиною тонкої кишки (порожньою) помітний вигин, який ми розцінюємо як початок формування дванадцятипало-порожнього вигину. У зародків цього віку дванадцятипала кишка має U - подібну форму, відкриту вентрально.

У зародків 14,8-15,9 мм ТКД (кінець шостого тижня ембріогенезу) за допомогою метода пластичної реконструкції ми вперше відзначили, що в результаті інтенсивного росту всіх частин дванадцятипалої кишки низхідна її частина та прилягаючі ділянки верхньої та нижньої частин вигинаються вліво. Проте, це положення в розвитку кишки зберігається недовго. У передплодів 20,0-23,6 мм ТКД (сьомий тиждень внутрішньоутробного розвитку) відзначається більш інтенсивний ріст головки підшлункової залози, в результаті чого описаний вигин починає розправлятися - відбувається “розходження” верхньої та нижньої частин дванадцятипалої кишки в дорсальному відділі і форма кишки стає підковоподібною, і розташована майже у сагітальній площині.

У передплодів 23,7-27,0 мм ТКД (початок восьмого тижня внутрішньоутробного розвитку) відстань між верхньою та нижньою частинами дванадцятипалої кишки ще більше зростає і вона змінює своє попереднє, майже, сагітальне положення на ряд перехідних позицій аж до фронтальної площини.

Протягом дев'ятого тижня пренатального періоду онтогенезу, (передплоди 31,0 - 40,0 мм ТКД) в результаті подальшого росту головки підшлункової залози, "розправлення" дванадцятипалої кишки на її поверхні прискорюється.

В цілому, дванадцятипала кишка залежно від довжини верхньої частини та наявності висхідного відділу проходить у процесі розвитку ряд перехідних форм - від підковоподібної до L-подібної. Протягом десятого-дванадцятого тижнів розвитку спостерігається ряд перехідних форм дванадцятипалої кишки - від L- до U- подібної.

Наші дані свідчать про те, що у передплодовому періоді онтогенезу дванадцятипала кишка має підковоподібну або L- подібну форми, у плодовому - в основному, має кільцеподібну і U- подібну форми, а також з'являється V- подібна форма.

Щодо форми дванадцятипалої кишки у плодовому періоді, ми виділили чотири основні варіанти форми: кільцеподібну, U- подібну, V- подібну і підковоподібну.

При дослідженні гістогенезу стінки дванадцятипалої кишки у людини нами показано, що у зародків 5,0-5,8 мм ТКД (четвертий тиждень внутрішньоутробного розвитку) закладка дванадцятипалої кишки має просвіт. Стінка кишки складається з двох шарів: внутрішнього - представленого трирядним епітелієм, та зовнішнього - мезенхімного. Зовнішній шар вентрально та дорсально без будь-якої межі переходить в мезенхіму відповідних бриж. В ділянці передньоправого півкола закладки дванадцятипалої кишки епітеліальний шар ентодерми утворює печінковий дивертикул з просвітом майбутньої загальної жовчевої протоки, що прямує до вентральної брижі.

У зародка 9,2 мм ТКД (шостий тиждень внутрішньоутробного розвитку) печінковий дивертикул в мезенхімному шарі кишки ділиться на дві протоки: загальну жовчеву та протоку вентральної закладки підшлункової залози. Перша прямує в сторону вентральної, друга - дорсальної бриж. У зародків 13,0 - 18,0 мм ТКД видно, що обидві закладки інтенсивно ростуть у мезенхімному конгломераті дорсальної брижі та згодом зливаються.

У зародків 8,0-9,2 мм ТКД (початок шостого тижня внутрішньоутробного розвитку) просвіт верхньої (за винятком найкраніальнішого відділу) та частково низхідної частин дванадцятипалої кишки повністю зникає за рахунок розростання епітелію та утворення "корка".

На початку передплодового періоду починається процес розсмоктування епітеліального "корка" (передплоди 15,9-16,0 мм ТКД - кінець шостого -початок сьомого тижнів внутрішньоутробного розвитку), який закінчується у передплодів 23,0-24,0 мм ТКД (початок восьмого тижня антенатального розвитку). У кінцевому ж відділі верхньої і впродовж усієї низхідної частин дванадцятипалої кишки на поверхні епітелію з'являються маленькі горбки, що виникають внаслідок розростання підепітеліального шару - це закладка ворсинок.

У передплодів дев'ятого тижня розвитку (31,0-40,0 мм ТКД) ворсинки значно видовжуються (до 109,306,12 мікрометрів), їх кількість збільшується. Форма ворсинок різноманітна: конусоподібна, циліндрична, брунькоподібна, дворога.

Кишкові крипти, у вигляді вп'ячування епітелію в ділянці міжворсинкових проміжків, з'являються у передплодів на одинадцятому тижні розвитку (передплоди 65,0-75,0 мм ТКД).

Залози дванадцятипалої кишки нами вперше виявлено у семимісячних плодів (231,0-270,9 мм ТКД). Спочатку вони залягають поодиноко, а потім утворюють скупчення по 2-5 залози у кожному (плоди 290,0-300,0 мм ТКД).

М'язова оболонка дванадцятипалої кишки тривалий час представлена тільки коловим шаром гладких міоцитів і має незначну товщину - 14-34 мкм (передплоди шостого-одинадцятого тижнів внутрішньоутробного розвитку - 8,1-75,0 мм ТКД). У чотиримісячних плодів м'язова оболонка потовщується до 38,002,49 мкм. За нашими даними, тільки у семимісячних плодів в стінці дванадцятипалої кишки на стороні, що прилягає до підшлункової залози, з'являється поздовжній м'язовий шар і товщина м'язової оболонки досягає 85,00,5 мкм. Саме у ці ж строки з'являється м'язова пластинка слизової оболонки кишки, в результаті чого чітко визначаються власне слизовий і підслизовий оболонки.

Колові складки слизової оболонки дванадцятипалої кишки формуються у п'ятимісячних плодів спочатку у верхній її частині, а потім і в інших частинах.

Процес становлення топографії дванадцятипалої кишки, який починається у зародковому періоді, продовжується протягом усього пренатального періоду онтогенезу людини. У зв'язку з особливостями фіксації бриж до стінки дванадцятипалої кишки у зародків 8,0 мм ТКД (кінець п'ятого тижня внутрішньоутробного розвитку) усі її “вільні” поверхні прилягають до закладки печінки. Починаючи із зародків 10,2-15,9 мм ТКД (шостий тиждень внутрішньоутробного розвитку), коли утворюється вигин дванадцятипалої кишки назад та формуються її частини, топографо-анатомічні співвідношення дещо змінюються. Верхня частина праворуч та зверху прилягає до закладки печінки, ліворуч - тісно зв'язана з мезенхімним “конгломератом” дорсальної брижі, що містить закладку підшлункової залози. Низхідна частина праворуч прилягає до печінки, позаду - до закладки правої надниркової залози та невеликої ділянки правої первинної нирки. Горизонтальна частина зліва прилягає до дорсальної брижі, що містить закладку верхньої брижової артерії.

Особливістю топографії дванадцятипалої кишки у зародків 16,0-23,6 мм ТКД (сьомий тиждень внутрішньоутробного розвитку) є те, що низхідна її частина прилягає до закладок правої надниркової та статевої залоз. Протягом восьмого тижня розвитку топографо-анатомічні співвідношення не змінюються.

На дев'ятому тижні верхня частина дванадцятипалої кишки прилягає до печінки та підшлункової залози, низхідна - попереду та ліворуч також торкається печінки, позаду (послідовно) - закладки правої надниркової залози, нирки, статевої залози. Горизонтальна частина позаду прилягає до нижньої порожнистої вени та черевної частини аорти, попереду - через каудальний її відрізок “перекидається” корінь брижі тонкої кишки.

До кінця третього місяця розвитку розташування дванадцятипалої кишки відносно навколишніх органів таке: верхня частина і надалі попереду та зверху прилягає до правої частки печінки, а також до тіла та шийки жовчевого міхура, знизу та частково позаду до неї прилягає головка підшлункової залози. Низхідна частина справа доходить до рівня воріт правої нирки або її нижнього полюса. Попереду краніально низхідна частина прилягає до печінки, каудальніше кишку “перетинає” корінь брижі поперечної ободової кишки. Зліва розташована головка підшлункової залози. Горизонтальна частина дванадцятипалої кишки щільно прилягає до задньої стінки черевної порожнини разом із судинами, а попереду через кишку “перекидається” корінь брижі тонкої кишки. У випадку наявності висхідної частини її каудальний відділ розташовується позаду шлунка.

У плодовому періоді відбувається процес кінцевого становлення форми дванадцятипалої кишки. При цьому довжина її частин є різною.

Розташування дванадцятипалої кишки відносно хребта протягом внутрішньоутробного періоду розвитку дуже мінливе. Так, у зародків 5,0-5,8 мм ТКД (четвертий тиждень внутрішньоутробного розвитку) закладка дванадцятипалої кишки розташовується на рівні VІ-VII грудних хребців, у зародків 9,0-9,5 мм ТКД (шостий тиждень внутрішньоутробного розвитку) - на рівні від ІХ - ХІІ грудного до І поперекового хребців, а у зародків 15,9 мм ТКД (кінець шостого тижня внутрішньоутробного розвитку) - від ХІІ грудного до V поперекового хребців. У передплодів 18,0-23,0 мм ТКД (сьомий тиждень внутрішньоутробного розвитку) краніальна межа дванадцятипалої кишки зміщена каудально (до ІІ-ІІІ поперекових хребців), каудальна - залишається на тому ж рівні - V поперековий хребець. Протягом десятого-одинадцятого тижнів розвитку (41,0-75,0 мм ТКД) краніальна межа дванадцятипалої кишки знову піднімається і до завершення передплодового періоду кишка займає майже дефінітивне положення. Верхня частина дванадцятипалої кишки розташовується на рівні ХІІ грудного - І поперекового хребців, низхідна частина займає проміжок справа від тіл ХІІ грудного до ІІ-ІІІ поперекових хребців, горизонтальна частина розташовується поперек тіл ІІ-ІІІ поперекових хребців. Висхідна частина кишки досягає рівня ХІ-ХІІ грудних хребців. Аналогічне розташування частин дванадцятипалої кишки залишається до народження.

ВИСНОВКИ

6. Стінка дванадцятипалої кишки зародків четвертого тижня (5,0-5,8 мм ТКД) представлена двома шарами: внутрішнім - епітеліальним та зовнішнім - мезенхімним. На п'ятому тижні розвитку епітеліальний шар (у зародків 6,0-7,1 мм ТКД) інтенсивно росте, що призводить до фізіологічної “атрезії” просвіту більшої частини дванадцятипалої кишки. Повторно просвіт у дванадцятипалій кишці з'являється протягом сьомого-восьмого тижнів.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. 4-6 тижні внутрішньоутробного розвитку людини є критичним періодом у формуванні дванадцятипалої кишки. Внаслідок впливу несприятливих факторів у цей період морфогенезу можливе виникнення деяких вад її розвитку. Тому акушерам - гінекологам необхідно застерігати вагітних від шкідливих чинників, що впливають на організм дитини, яка розвивається.

2. Внаслідок порушення зворотнього процесу фізіологічної атрезії, найбільш вірогідне розташування стенозу дванадцятипалої кишки у низхідній її частині, на що необхідно звернути увагу неонатологів і дитячих хірургів.

3. Внаслідок “неповної фіксації” дванадцятипалої кишки до задньої стінки черевної порожнини можлива її підвищена рухливість, що необхідно враховувати при обстеженні чи хірургічному лікуванні патології даної ділянки.

4. При виборі метода мобілізації дванадцятипалої кишки під час хірургічного втручання на останній необхідно враховувати її форму, від якої залежить довжина частин або, навіть, їх відсутність (при V- подібній формі відсутня горизонтальна частина дванадцятипалої кишки).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Мігляс В.Г., Лойтра А.О. Етапи формоутворення дванадцятипалої кишки у пренатальному періоді онтогенезу людини // Український медичний альманах. - 1998. - №2. - С.16-17.

2. Мігляс В.Г., Головацький А.С., Лойтра А.О. Особливості формування стінки та порожнини дванадцятипалої кишки в пренатальному періоді онтогенезу людини // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія “Медицина”.- 1999. - вип. 9.- С.33-35.

3. Мігляс В.Г., Лойтра А.О. Формоутворення дванадцятипалої кишки у пренатальному періоді онтогенезу людини // Буковинський медичний вісник.- 1998.- Т.2, №1.- С.112-116.

4. Мігляс В.Г. Розвиток і становлення топографії дванадцятипалої кишки у зародковому та передплодовому періодах онтогенезу людини // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія “Медицина”.- 1999. - вип. 7.- С.36-38.

5. Мігляс В.Г. Топографо-анатомічні співвідношення дванадцятипалої кишки на кінцевому етапі плодового періоду онтогенезу людини // Науковий вісник Національного аграрного університету. - 1999. - вип.16.-С.129-130.

6. Лойтра А..А., Мигляс В.Г. Формирование некоторых элементов стенки двенадцатиперстной кишки в пренатальном периоде онтогенеза человека // Матер. наук. конф. “Акт. пит. морфогенезу”.- Чернівці, 1996.- С.197-198.

АНОТАЦІЯ

Мігляс В.Г. “Розвиток і становлення топографії дванадцятипалої кишки людини в ранньому періоді онтогенезу”. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.01 - нормальна анатомія. - Тернопільська державна медична академія ім. І.Я.Горбачевського МОЗ України. Тернопіль, 2000.

За допомогою сучасних методів дослідження, включаючи метод мікро- та макроскопічного препарування, гістологічного дослідження, морфометрії, виготовлення пластичних та графічних реконструкцій простежена динаміка становлення топографії дванадцятипалої кишки на 219 трупах зародків, передплодів, плодів і новонароджених людини.

Вперше комплексно вивчено морфогенез дванадцятипалої кишки від моменту її закладки до народження дитини. Простежено зміну топографо-анатомічних взаємовідношень дванадцятипалої кишки з суміжними органами в період антенатального життя. Встановлено закономірності зміни форми та розмірів дванадцятипалої кишки впродовж пренатального онтогенезу людини. Одержані дані дають можливість встановити причини виникнення варіантів будови і топографії дванадцятипалої кишки в процесі ембріогенезу, з'ясувати морфологічні передумови виникнення деяких природжених вад розвитку дванадцятипалої кишки. Уточнені та доповнені дані літератури стосовно джерела та часу закладки дванадцятипалої кишки людини.

Ключові слова: дванадцятипала кишка, морфогенез, ембріогенез.

АННОТАЦИЯ

Мигляс В.Г. “Развитие и становление топографии двенадцатиперстной кишки человека в раннем периоде онтогенеза”. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.01 - нормальная анатомия.- Тернопольская государственная медицинская академия им. И.Я.Горбачевского МЗО Украины. Тернополь, 2000.

При помощи современных методов исследования, включая метод микро- и макроскопического препарирования, гистологического исследования, морфометрии, изготовления пластических и графических реконструкций прослежена динамика становления топографии двенадцатиперстной кишки на 219 трупах зародышей, предплодов, плодов и новорожденных человека.

Впервые комплексно изучен морфогенез двенадцатиперстной кишки с момента ее закладки до рождения ребенка. Прослежены изменения топографо-анатомических взаимоотношений двенадцатиперстной кишки с близлежащими органами в период антенатальной жизни.

Установлены закономерности изменения формы и размеров двенадцатиперстной кишки на протяжении пренатального онтогенеза человека.

Полученные данные дают возможность установить причины возникновения вариантов строения и топографии двенадцатиперстной кишки в процессе эмбриогенеза, выяснить морфологические предпосылки возникновения некоторых врожденных дефектов двенадцатиперстной кишки. Уточнены и дополнены данные литературы относительно источника и времени закладки двенадцатиперстной кишки человека.

Изучение эмбриогенеза свидетельствует о том, что закладка двенадцатиперстной кишки определяется в конце четвертой недели внутриутробного развития (зародыши 5,0-5,8 мм ТКД) как часть кишечной трубки, которая следует за желудочным расширением. Окончательное выделение ее как самостоятельной части кишечной трубки происходит на шестой неделе (зародыши 10,2-13,0 мм ТКД), в связи с началом формирования будущего двенадцатиперстно-тощекишечного изгиба.

Установлено, что формообразование и топография двенадцатиперстной кишки у зародышей 10,2-15,9 мм ТКД (шестая неделя) зависит от плотности фиксации кишки вентральной брыжейкой к печени и дорсальной - к задней стенке брюшной полости.

Дальнейшие изменения формы, положения и топографии двенадцатиперстной кишки у зародышей седьмой-восьмой недель зависят от формирования головки поджелудочной железы.

Отмечены 4 основные формы двенадцатиперстной кишки: кольцевидная, подковообразная, U- и V- образные.

Эти формы обусловлены различной длиной верхней, нисходящей, горизонтальной и восходящей частей кишки и определяются в конце предплодного и в начале плодного периодов, а также сохраняются и у новорожденных. Топографо-анатомические взаимоотношения закладки двенадцатиперстной кишки у зародышей 5,0-8,0 мм ТКД (четвертая-пятая недели) следующие: все ее поверхности, за исключением расположения вентральной и дорсальной брыжеек, прилежат к печени.

В связи с изгибом двенадцатиперстной кишки вправо, формированием ее частей и развитием соседних органов, уже в начале предплодного периода (седьмая неделя) синтопия кишки усложняется: медиально ко всем отделам прилежит печень, а сзади - закладка правой надпочечной и половой желез. Топографо-анатомические взаимоотношения двенадцатиперстной кишки в плодном периоде более постоянны для каждой из ее частей.

Стенка двенадцатиперстной кишки зародышей четвертой недели (5,0-5,8 мм ТКД) состоит из двух слоев: внутреннего - эпителиального и наружного - мезенхимного.

На пятой неделе развития эпителиальный слой (у зародышей 6,0-7,1 мм ТКД) интенсивно растет, что приводит к облитерации просвета большей части кишки. Процесс физиологической атрезии двенадцатиперстной кишки на протяжении седьмой-восьмой недель получает обратное развитие.

Ключевые слова: двенадцатиперстная кишка, морфогенез, эмбриогенез.

SUMMARY

V.G. Miglyas. “The development and formation of topography of a human duodenum in an early ontogenesis period”. Dissertation for a scientific degree of a candidate of medical science in specialty 14.03.01 - normal anatomy.- The I.Ya. Horbachevsky Ternopil state medical academy of Health Ministry. Ternopil, 2000.

Based on modern methods of investigation, including the micro- and macroscopic preparation method, histological study, morphometry, plastic and graphic reconstruction the dynamics of formation of a topography of a duodenum was studied on 219 corpses of human embryos, prefoetuses, foetuses and newborns.

For the first time a complex study of morphogenesis of a duodenum from the moment of its laying till birth had been carried out. The change of topographo-anatomic interrelations of a duodenum with the adjacent organs in a period of antenatal life was observed. The regularities in the change of the form and sizes of a duodenum during the prenatal ontogenesis of a human were determined. The obtained data enable to learn the reasons of the origin of structure and topography variants of a duodenum in process of embryogenesis, to establish morphological preconditions of the presence of some congenital defects in the development of a duodenum. The literature data as to the source and time of a duodenum formation have been refined and expanded.

Key words: duodenum, morphogenesis, embryogenesis.

Размещено на Allbest.ru