Остеохондроз шийного відділу хребта і вегетативні розлади у людей різного віку: діагностика та лікування

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО - ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ТРАВМАТОЛОГІЇ ТА ОРТОПЕДІЇ

УДК 616. 721. 4 - 007. 274 - 053. 9: 616. 839

Остеохондроз шийного відділу хребта і вегетативні розлади у людей різного віку: діагностика та лікування

14. 01. 21. - травматологія та ортопедія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Сиротинська Галина Іванівна

Київ 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті геронтології АМН України.

Захист дисертації відбудеться 20 червня 2000 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26. 606. 01 при Українському науково - дослідному інституті травматології та ортопедії за адресою: 01601, м. Київ, вул. Воровського, 27.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Українського науково - дослідного інституту травматології та ортопедії за адресою: 01601, м. Київ, вул. Воровського, 27.

Автореферат розісланий 20 травня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор медичних наук Улещенко В. А.

нервовий остеохондроз хребет

АНОТАЦІЇ

Сиротинська Г.І. Остеохондроз шийного відділу хребта та вегетативні розлади у людей різного віку: діагностика та лікування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.21 - травматологія та ортопедія. - Інститут геронтології АМН України, Київ, 2000.

Вивчено особливості вегетативних розладів у хворих з остеохондрозом хребта залежно від локалізації остеохондрозу та віку обстежених. Встановлений взаємозв'язок між локалізацією остеохондрозу та показниками спектрального аналізу варіабельності серцевого ритму (САВСР), що дозволяє застосовувати даний метод для діагностики вертеброгенних вегетативних розладів. Виявлено, для хворих з нейро-рефлекторними проявами остеохондрозу шийного відділу хребта на тлі напруження симпатичної та парасимпатичної вегетативної нервової системи (ВНС) характерна переважна активність симпатичного відділу ВНС. Вік не впливає на характер та вираженість вегетативних розладів у хворих з остеохондрозом шийного відділу хребта (ОХШВХ). Вегетативні порушення у хворих з ОХШВХ супроводжуються психоемоційними розладами, що необхідно враховувати при проведенні лікувальних заходів. Встановлено, що підвищення потужностей низькочастотної та наднизькочастотної компонент більш як на 20 % при проведенні пробної тракції є предиктором виникнення побічних реакцій та протипоказання для подальшої тракційної терапії незалежно від віку та статі хворих. Групою ризику щодо розвитку побічних реакцій при проведенні тракційної терапії є пацієнти молодого та середнього віку з підвищеним тонусом симпатичного відділу ВНС. Використання анаприліну в дозі 30 мг на добу знижує ризик побічних реакцій, підвищує ефективність тракційної терапії.

При застосуванні ескузану в лікуванні хворих з ОХШВХ спостерігається не тільки позитивна динаміка кількісних показників реоенцефалограми (дикротичний та діастолічний індекси), вираженості клінічних проявів захворювання, а й даних САВСР.

Ключові слова: остеохондроз шийного відділу хребта, вегетативні розлади, вегетативна нервова система, спектральний аналіз варіабельності серцевого ритму, тракційна терапія, ескузан.

Сиротинская Г.И. Остеохондроз шейного отдела позвоночника и вегетативные нарушения у людей различного возраста: диагностика и лечение. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.21 - травматология и ортопедия. - Институт геронтологии АМН Украины, Киев, 2000.

Изучены особенности вегетативных нарушений у больных остеохондрозом позвоночника в зависимости от локализации остеохондроза возраста и пола обследованных. Установлена взаимосвязь между локализацией остеохондроза и показателями спектрального анализа вариабельности сердечного ритма (САВСР), что позволяет использовать данный метод для диагностики вертеброгенных вегетативных нарушений. Установлено, что у больных с остеохондрозом шейного отдела позвоночника (ОХШОП) значение показателей мощностей в частотных диапазонах VLF и LF достоверно выше по сравнению с таковыми у больных ОХПОП, что свидетельствует о более высокой активности симпатического отдела вегетативной нервной системы (ВНС) в основной группе обследованных. Доминирование в спектре сердечного ритма мощностей VLF и LF (их вклад составлял во всех возрастных группах 74 % общей спектральной мощности) у больных ОХШОП, является отображением преимущественной симпатической активности; у пациентов ОХПОП в спектре определяли повышение мощностей в частотных диапазонах HF и VLF, что свидетельствует о нормальном соотношении симпатического и парасимпатического отделов ВНС. Возраст не оказывает существенного влияния на характер и выраженность вегетативных нарушений у больных ОХШОП.

По результатам анкетирования синдром вегетативной дистонии диагностирован у всех больных ОХШОП и 96 % больных ОХПОП, однако, средняя сумма баллов достоверно выше у больных ОХШОП, что свидетельствует о более выраженных клинических вегетативных нарушениях в данной группе. Выявлена корреляция между локализацией остеохондроза и показателями выраженности клинических вегетативных нарушений.

При расчете минутного объема крови выявлено, что для всех пациентов (независимо от локализации остеохондроза, возраста и пола) характерен нормотонический тип регуляции. Анализ показателей ИК показал, что для пациентов всех возрастных групп с различной локализацией остеохондроза характерен симпатический или парасимпатический типы вегетативной регуляции. Однако расчет величины минутного объема крови и индекса Кердо не соответствуют результатам спектрального анализа вариабельности сердечного ритма, клиническим данным, т. е. эти показатели недостаточно информативны для диагностики выраженности и характера вегетативных нарушений. Анкетирование может использоваться как вспомогательный метод диагностики вегетативных расстройств и их выраженности. Наиболее информативным и адекватным методом диагностики вертеброгенных вегетативных нарушений является спектральный анализ вариабельности сердечного ритма, который позволяет определить не только их выраженность, но и характер. При проведении корреляционного анализа с использованием рангового критерия Спирмена выявлена достоверная взаимосвязь между локализацией остеохондроза и следующими величинами: мощностью в частотных диапазонах VLF и HF, процентным вкладом pVLF в общий спектр сердечного ритма, соотношением LF и HF, уровнем индивидуальной тревожности, выраженностью вегетативных нарушений (по результатам анкетирования). У мужчин с возрастом показатель корреляции увеличивается, у женщин - снижается, но остается достоверным в каждой возрастной группе. Выявленная достоверная корреляция между локализацией остеохондроза и мощностью подтверждает адекватность метода САВСР для диагностики вегетативных нарушений.

Вегетативные нарушения у больных ОХШОП сочетаются с выраженными психоэмоциональными нарушениями (для больных ОХШОП во всех возрастных группах характерный высокий уровень индивидуальной тревожности, для больных ОХПОП - умеренно выраженные психоэмоциональные нарушения), что необходимо учитывать при проведении лечебно-профилактических мероприятий. Установлено, что больные молодого и среднего возраста с преимущественной активностью симпатической ВНС составляют группу риска по возникновению побочных реакций при проведении тракционной терапии. Противопоказанием для проведения тракционной терапии является повышение мощностей вариабельности сердечного ритма в низких и очень низких частотных диапазонах более 20 % при пробной тракции. Группой риска по возникновению побочных реакций при проведении тракционной терапии составляют больные молодого и среднего возраста. Применение анаприлина в суточной дозе 30 мг снижает риск побочных реакций, повышает эффективность тракционной терапии.

При использовании эскузана в комплексном лечении больных с ОХШОП и венозными дисгемиями выявлена положительная динамика показателей реоэнцефалограммы (дикротического и диастолического индексов), а также выраженности вегетативных клинических проявлений, показателей САВСР.

Ключевые слова: остеохондроз шейного отдела позвоночника, вегетативные нарушения, симпатическая вегетативная нервная система, парасимпатическая вегетативная нервная система, спектральный анализ вариабельности сердечного ритма, тракционная терапия, эскузан.

Syrotinska G.I. Cervical Osteochondrosis and Vegetative Disturbances in People of Different Age: Diagnosis and Treatment. - Manuscript.

The dissertation for a Candidate of Medical Science degree in speciality 14.01.21- traumatology and orthopedics. - Institute of Gerontology AMS Ukraine, Kiev, 2000.

A study of peculiarities of the vegetative disturbances in patients with a spinal column osteochondrosis (SCO) depending on its localization and patients' age has been undertaken. There has been found an interrelationship between osteochondrosis localization and the indices of a spectral analysis of cardiac rhythm variability; this allows to use this method for the diagnosis of vertebrogenic vegetative abnormalities. For patients with neuro-reflectory manifestations of cervical osteochondrosis of the spinal column, it has been found that against a background of the intensity of the sympathetic and parasympathetic autonomic nervous system there prevails a sympathetic nervous link activity. The age has no effect on the pattern and pronouncement of vegetative disturbances in SCO patients. The vegetative disturbances in these patients are accompanied with psycho-emotional derangement's, that should be taken into account in planning appropriate treatment measures. It has been shown that an increase by more than 20 % in capacities of the low and very low frequency components during test traction is predictable of the appearance of side effects and discontinuing of traction therapy irrespective of patients age and sex. The patients of the young and middle ages with an increased sympathetic nervous system tone represent the risk group for developing side effects during traction therapy. An administration of Propranolol 30 mg/daily reduced the risk of side effects and increased the traction therapy efficacy. The SCO patients, being treated with Aescuzan, displayed a positive dynamics not only in the quantitative roencephalogram indices (dichrotic and diastolic indexes) and in the pronouncement of clinical disease symptoms, but also in the data of spectral analysis of heart rate variability.

Key words: cervical osteochondrosis, vegetative derangement's, autonomic nervous system, spectral analysis of heart rate variability, traction therapy, Aescuzan.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Остеохондроз шийного відділу хребта є одним із найбільш розповсюджених захворювань опорно-рухового апарату, яке часто призводить до втрати працездатності, погіршення якості життя людей різного віку. За даними світової літератури частка остеохондрозу шийного відділу хребта сягає 31-34,4 % (Bovim G., 1994; Hellsing A., 1994; Kamwendo K., 1999). З віком кількість хворих з даною патологією зростає та є максимальною в 45-64 роки (Brattberg G., 1989; Andersson Е., 1993; Ciancaglini R., 1999), при цьому біль у шийному відділі хребта частіше спостерігається у жінок (Makela М., 1991; Hasvold T., 1993; Bassols A., 1999). Особливістю клінічних проявів остеохондрозу шийного відділу хребта є поліморфність та полісистемність скарг, що зумовлено ураженням як сегментарного так і надсегментарного відділів вегетативної нервової системи (Перепелиця А.Л., 1980). Рівень ураження та їх характер, дотепер, визначали в основному за вираженістю клінічних вегетативних синдромів, що складало певні труднощі, оскільки найчастіше в патологічному процесі задіяні симпатичний та парасимпатичний відділи вегетативної нервової системи. В 90 % вегетативні порушення супроводжуються психоемоційними розладами (Кисель С.А., 1996; Григор'єва В.Н., 1997). Діагностика вегетативних вертеброгенних порушень є важливим завданням, оскільки від характеру та їх вираженості залежить перебіг основного захворювання та ефективність лікування. Особливості вегетативних розладів необхідно враховувати при виборі та проведенні лікування.

Останні роки в клінічній практиці для діагностики вегетативних дисфункцій широко застосовується метод спектрального аналізу варіабельності серцевого ритму, який дозволяє кількісно охарактеризувати активність різних відділів вегетативної нервової системи (Jensen-Urstad М., 1998; Piccirillo G., 1998). Відома практика застосування спектрального аналізу варіабельності серцевого ритму для діагностики вегетативних розладів у неврології (Diehl R., 1997; Goldstein B.,1998; Tomson T., 1998), ендокринології (Andersson B., 1998; Hathaway D., 1998; Inukai T., 1998), кардіології (Huikuri H., 1998; Kamath M., 1998; Makikallio T., 1998) гінекології (Meersman R., 1998; Speranza G., 1998). За допомогою даного методу проводили оцінку ефективності медикаментозного лікування (Presciuttini B., 1998; Saijyo T, 1998), вивчали вікові особливості симпатовагусного балансу (Huikuri H., 1998; Kamath M., 1998). Дані про застосування вказаної методики в вертебрології відсутні.

Одним із основних консервативних методів лікування хворих з остеохондрозом ший-ного відділу хребта є тракційна терапія (Третьяков В.П., 1984; Єрін В.Н., 1997). Не зважаючи на те, що механізм дії тракції відомий, єдиної думки щодо показів та протипоказів немає, що і є причиною різноманітності запропонованих методик. Питання про відбір хворих для проведення тракційної терапії залишається актуальним ще й тому, що доволі часто при тракції шийного відділу хребта спостерігаються побічні реакції.

В сучасній класифікації судинних уражень головного мозку за етіологічними чинниками, важливе місце займає компресія вен та артерій при остеохондрозі шийного відділу хребта (Бердичевський М.Я., 1989). Церебральні венозні дистонічні порушення можуть бути причиною вегетативних розладів: зниження реактивності ВНС, недостатності вегетативного забезпечення, активації симпатичного відділу (Смирнова О.І, 1989). Серед препаратів, які широко застосовуються в лікуванні хворих з венозними дистонічними розладами, чільне місце відводиться ескузану (Calabrese C., 1993; Greeske K., 1996; Bougelet C., 1998). Монотерапія цим препаратом при хронічній венозній недостатності веде до збільшення тонусу вен, поліпшення венозного відтоку та реологічних властивостей крові. Позитивна динаміка показників венозної гемоциркуляції під впливом лікування ескузаном супроводжується регресом клінічних проявів венозних дисгемій: зменшення вираженості больового синдрому та набряків (Guillaume M., 1994; Oschamann R., 1996; Matsuda H., 1997). Дослідження з вивчення функціонального стану вегетативної нервової системи в процесі лікування ескузаном не проводилися. Даних про застосування ескузану в лікуванні хворих різного віку з венозною дисциркуляторною патологією, спричиненою остеохондрозом шийного відділу хребта, немає.

Вищезазначене зумовило проведення даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програми, планами, темами. Робота виконувалась у рамках затвердженої Національної програми “Здоров'я літніх людей”, розділ якої “Поліпшення здоров'я літніх людей” передбачає впровадження сучасних методів діагностики, профілактики та лікування найпоширеніших захворювань, пов'язаних із віком.

Матеріали дисертаційної роботи є фрагментом комплексних досліджень, які проводилися в Інституті геронтології АМН України в 1993-1999 роках: науково-дослідна робота (№ державної реєстрації 0193U035415) “Розробка системи профілактики передчасного старіння опорно-рухового апарату у працівників промислових підприємств” та науково-дослідна робота (№ державної реєстрації 0195U017123) “Розробка програм реабілітації захворювань опорно-рухового апарату у працівників різних професій”.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - на основі вивчення особливостей вегетативних розладів у хворих з нейро-рефлекторними проявами остеохондрозу шийного відділу хребта удосконалити діагностику та лікування захворювання залежно від віку та статі обстежених.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні завдання:

Вивчити функціональний стан вегетативної нервової системи залежно від локалізації остеохондрозу хребта, віку та статі обстежених.

Описати рівень та характер структурно-функціональних порушень шийного відділу хребта, які обумовлюють формування вегетативних розладів.

Визначити особливості вегетативних порушень залежно від вираженості больового синдрому в шийному відділі хребта.

Вивчити динаміку показників спектрального аналізу варіабельності серцевого ритму, вираженості больового синдрому, артеріального тиску у хворих з нейро-рефлекторними та вегетативними проявами остеохондрозу шийного відділу хребта під впливом тракційної терапії, лікування ескузаном.

Визначити адекватність методу спектрального аналізу варіабельності серцевого ритму стосовно контролю ефективності та прогнозування можливих побічних реакцій тракційної терапії.

Розробити та апробувати диференційований підхід до призначення тракційної терапії, ескузану у лікуванні хворих з остеохондрозом шийного відділу хребта залежно від функціонального стану вегетативної нервової системи, показників церебральної гемодинаміки, віку та статі.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше вивчено особливості вегетативних розладів залежно від локалізації остеохондрозу хребта, віку та статі обстежених. Описано характер та вираженість вегетативних порушень, психоемоційних розладів у хворих з нейро-рефлекторними проявами остеохондрозу шийного відділу хребта. Встановлено, що для хворих з нейро-рефлекторними проявами остеохондрозу шийного відділу хребта характерна переважна активність симпатичного відділу вегетативної нервової системи, яка впливає на ефективність тракційної терапії. Доведено адекватність методу спектрального аналізу варіабельності серцевого ритму щодо діагностики вертеброгенних вегетативних розладів, контролю ефективності та прогнозування можливих побічних реакцій тракційної терапії. Вперше запропоновано диференційований підхід до лікування хворих з остеохондрозом шийного відділу хребта на основі призначення тракційної терапії, ескузану залежно від функціонального стану вегетативної нервової системи, показників церебральної гемодинаміки, віку та статі.

Практичне значення одержаних результатів. Визначені можливості використання різних методів оцінки функціонального стану вегетативної нервової системи (індексу Кердо, хвилинного об'єму крові, опитувальника Вейна, спектрального аналізу варіабельності серцевого ритму та ін.) у хворих різного віку з остеохондрозом шийного відділу хребта. Для діагностики вертеброгенних вегетативних розладів, оцінки ефективності лікувально-профілактичних заходів, прогнозування можливих побічних реакцій у хворих різного віку з остеохондрозом хребта запропоновано використовувати метод спектрального аналізу варіабельності серцевого ритму.

Встановлено, що предиктором побічних реакцій при проведенні тракційної терапії є збільшення величини потужності низькочастотної та наднизькочастотної компонент варіабельності серцевого ритму більше як на 20 %. Визначені покази та протипокази щодо проведення тракційної терапії у хворих різного віку з остеохондрозом шийного відділу хребта та вегетативними розладами.

Для підвищення ефективності тракційної терапії, зниження ризику виникнення побічних реакцій рекомендовано використовувати анаприлін в добовій дозі 30 мг у хворих з високою активністю симпатичного відділу вегетативної нервової системи, які є групою ризику щодо виникнення побічних реакцій при проведенні тракційної терапії. Визначена ефективність ескузану у лікуванні венозних дисгемій, вегетативних розладів у хворих з остеохондрозом хребта залежно від віку.

Результати роботи використовуються у лекційному курсі на кафедрі геронтології та геріатрії Київської медичної академії післядипломної освіти, курсів інформації та стажування "Геріатрична ортопедія з основами мануальної терапії", програма яких затверджена у співробітництві з Міжнародним центром реабілітації (Канада) та затверджена Європейським регіональним бюро ВООЗ. Результати проведених досліджень впроваджено в клінічну практику в Інституті геронтології АМН України (м.Київ), в Івано-Франківській обласній клінічній лікарні (м.Івано-Франківськ), в Львівському обласному шпиталі інвалідів війни та репресованих (м. Львів), ТМО клінічної лікарні №2 (м.Вінниця), санаторії-профілакторії "Перлина" Черкаського ВАТ "Азот" (м. Чер-каси). За результатами роботи видано інформаційний лист "Тракційна терапія в лікуванні хворих з нейро-рефлекторними та вегетативними проявами остеохондрозу шийного відділу хребта ".

Особистий внесок здобувача. Автором дисертаційної роботи виконані клінічні та інструментальні дослідження, проведений аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури по темі дисертаційної роботи, статистичний аналіз отриманого первинного матеріалу, сформульовані положення та висновки роботи. Дисертантом визначені можливості використання спектрального аналізу варіабельності серцевого ритму в діагностиці вертеброгенних вегетативних розладів, запропонований диференційований підхід до лікування хворих з остеохондрозом шийного відділу хребта залежно від функціонального стану вегетативної нервової системи, показників церебральної гемодинаміки, віку та статі.

Автор висловлює щиру подяку доктору медичних наук, професору М. Б. Маньківському (Інститут геронтології АМН України) за консультативну та практичну допомогу.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи представлені на науково - практичній конференції “Менопауза і здоров'я жінки” (м. Київ, 1998), науково - практичній конференції “Актуальні проблеми геріатричної ортопедії” (м. Київ, 1996), другому Національному Конгресі ревматологів України (м. Київ, 1997), Інтернаціональному конгресі фізичної медицини та реабілітації (Туреччина, м. Анкара, 1997), науково - практичній конференції “Актуальні проблеми геріатричної ортопедії” (м. Київ, 1998), III-му Конгресі Європейської регіональної секції Міжнародної асоціації геронтологів (Греція, м. Салоніки, 1996), II-му Європейському Конгресі по харчуванню та здоров'ю людей похилого віку (Данія, м. Ельсінор, 1996), IV-му Європейському Конгресі геронтологів (Німеччина, м. Берлін, 1999).

Публікації. За результатами дисертаційної роботи опубліковано 22 роботи: 6 статей у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 15 тезів у матеріалах конференцій та конгресів.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація представлена на 139 сторінках, побудована за традиційним планом: складається з вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів, трьох розділів власних досліджень, узагальнення результатів, висновків та списку використаних джерел, який містить 200 найменувань (138 робіт вчених СНД і 62 роботи іноземних авторів).

2. ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи дослідження. В клініці Інституту геронтології АМН України обстежено 316 пацієнтів. Основну групу склали 244 хворих з нейро-рефлекторними проявами остеохондрозу шийного відділу хребта (ОХШВХ); групу порівняння - 72 хворі остеохондрозом поперекового відділу хребта (ОХПВХ). Залежно від віку та статі обстежені були розподілені на групи: 20-44 років (44 жінки з ОХШВХ та 11 - з ОХПВХ, 26 чоловіків - з ОХШВХ та 10 - з ОХПВХ), 45-59 років (66 жінок - з ОХШВХ та 16 - з ОХПВХ, 27 чоловіків - з ОХШВХ та 11 з ОХПВХ) та 60-74 років (52 жінки - з ОХШВХ та 11 - з ОХПВХ, 29 чоловіків - з ОХШВХ та 13 - з ОХПВХ).

Розподіл хворих на вікові групи проводили згідно з віковою класифікацією, прийнятою Міжнародним Європейським семінаром по охороні здоров'я людей похилого та старечого віку та попередженню передчасного старіння (м. Київ, 1963).

Методи дослідження. При проведенні досліджень всім хворим проводили загальноклінічне, нейро-ортопедичне, рентгенологічне обстеження, спектральний аналіз варіабельності серцевого ритму, оцінку вираженості вегетативних надсегментарних та психоемоційних розладів за допомогою анкетування, кількісну оцінку больового синдрому, реоенцефалографію.

Нейро - ортопедичне обстеження включало пальпацію остистих відростків, паравертебральних точок хребта з метою визначення їх болючості (Юмашев Г.С,1984; Попелянський Я.Ю., 1989; Поворознюк В.В., 1991;. Подрушняк Є.П.,1994). Клінічні вегетативні прояви виявляли за допомогою опитувальника, який являє собою бальну шкалу вегетативних симптомів. При загальній сумі балів 15 і більше діагностували синдром вегето-судинної дистонії (Вейн А.М, 1998).

Рентгенографія хребта. Рентгенографічне дослідження шийного відділу хребта проводили в положенні сидячи; в двох проекціях: передньо-задній та боковій за допомогою рентгенологічного апарату “Chiradur-125 B”.

Рентгенометричні дослідження включали визначення висоти міжхребцевої щілини по передній, середній та задній ділянках. Візуально оцінювали зміни в унковертебральних суглобах, наявність передніх та задніх крайових кісткових розростань.

Реоенцефалографічні дослідження (РЕГ). Реоенцефалограму записували за допомогою реографа РГ - 4-01, в подальшому кількісний аналіз здійснювали за допомогою комп'ютерної програми. Запис реограми проводили в окципіто-мастоідальному та фронто-мастоідальному відведеннях. При візуальній оцінці реографічної хвилі звертали увагу на форму комплексу: наявність чи відсутність додаткових хвиль, форму вершини кривої, висхідної та низхідної ділянок. Аналізували загальноприйняті та найбільш розповсюджені показники: індекс пружності, дикротичний, діастолічний та реографічний індекси (Яруллін Х.Х., 1983; Мінц А.Я., 1981).

Спектральний аналіз варіабельності серцевого ритму (САВСР). Дослідження проводилося в положенні лежачи та сидячи - при проведенні тракційної терапії. САВСР здійснювали при функціональних пробах: ротаційних рухах в шийному відділі хребта (поворотах голови вправо та вліво) та розгинанні. Ритмограму записували в положенні сидячи до проведення проби і після здійснення вказаних рухів. Обстеження всіх хворих проводилося з 11 до 12 години. За 12 годин до проведення дослідження пацієнти не приймали медикаментозне лікування, в тому числі й вегетотропні препарати. ВСР вивчали за стаціонарними послідовними RR-інтервалами електрокардіограми (записували 240 кардіоінтервалів). При дослідженні варіабельності серцевого ритму аналізували потужність в діапазонах: високих частот (High Frequency HF) -- 0, 15 -- 0, 40 Гц; низьких частот (Low Frequency -- LF) -- 0, 04 -- 0, 15 Гц; наднизьких частот (Very Low Frequency --VLF) -- 0.03 -- 0.04 Гц (Rodriguez M., 1996; Badilini F., 1998). Симпатовагусний баланс оцінювали за величиною індексу LF/HF (Saijyo T., 1998; Speranza G., 1998), в нормі величина якого становить 1,2-2,0 (Явелов І. С., 1997;. Яблучанський М.І, 1998). Крім того, співвідношення активності симпатичного та парасимпатичного відділів ВНС визначали за процентним вкладом кожної з компонент у структуру загальної потужності спектру ритмограми (Шатило В.Б., 1990).

Сумісно з САВСР для вивчення функціонального стану вегетативної нервової системи застосовували традиційні методи діагностики: анкетування, визначення індексу Кердо та хвилинного об'єму крові (Вейн А. М., 1998).

Оцінку структури больового синдрому проводили за допомогою Мак-Гілловського больового опитувальника (Кузьменко В.В., 1986). Опитувальник містить 78 слів-дескрипторів болю, зведених в 20 субшкал, які утворюють три головні шкали: сенсорну, афективну, евалюативну. Для аналізу кількісних параметрів больового синдрому застосовували показник рангового індексу болю, який є сумою рангів обраних дескрипторів за трьома шкалами. Інтенсивність болю оцінювали за допомогою вербально-аналогової шкали. Застосовували шкалу 10 - сантиметрової довжини з сантиметровими поділами, яка додатково через кожні 2 см містить слова, які характеризують інтенсивність болю: 2 см відповідає дескриптор “слабкий”, 4 - “помірний”, 6 - “сильний”, 8 - “надзвичайно сильний”, 10 - “нестерпний”.

Рівень тривожності визначали за шкалою індивідуальної та реактивної тривожності Спілбергера Ч. Д., 1970, адаптованій Ханіним Ю. Л., 1978. Реактивна тривожність характеризує реакцію людини на різні стреси та індивідуальну тривожність, яка дає змогу оцінити індивідуальні відмінності сприйняття дії різних стресорів. При загальній сумі балів до 30-и тривожність оцінювали як “низьку”, 31-45 - “помірну”, 46 і більше - “високу” (Спілбергер Ч. Д., 1970; Ханін Ю. Л., 1978).

Статистичний аналіз проводили з застосуванням параметричних та непараметричних критеріїв (критерію Стьюдента, рангового кореляційного критерію Спірмена), а також складних статистичних методів: дисперсійного та факторного аналізів. Для проведення аналізу користувалися пакетами програм. Дані аналізували за допомогою комп'ютерних програм “Statistica 5,0”, "Statgraphics" та “Microsoft Exel 97”. Відмінність між величинами, які порівнювалися, вважалася вірогідною при р 0,05.

Методи лікування. Хворих з нейро-рефлекторними проявами остеохондрозу шийного відділу хребта залежно від методу лікування було розподілено на 3 групи:

1-а група - пацієнти, комплексне лікування яких включало тракційну терапію.

2-а група - пацієнти, яким при наявності побічних реакцій на пробну тракцію, тракційну терапію проводили на тлі монотерапії анаприліном.

3-ю групу складали хворі з нейро-рефлекторними та вегетативними проявами ОХШВХ і венозними дисгеміями, в комплексне лікування яких включали препарат ескузан.

Тракційну терапію шийного відділу хребта проводили з навантаженням 1,5-2 кг (експозиція 8-10 хвилин). Сила навантаження перших 5-и тракцій - 1,5 кг (експозиція 8 хвилин); наступних 5-и - 2 кг, експозиція - 10 хвилин). Перша (пробна) тракція тривала три хвилини. Курс лікування - 10 процедур. Призначалася тракційна терапія після проведення проби Берчі-Роше (ручної тракції). Пробу вважали позитивною, якщо у пацієнта після тракції шийного відділу з'являвся або посилювався головний біль та біль в хребті, спостерігалося запаморочення. Після тракційної терапії хворим вдягали комір Шанца на 3 години.

Контрольну групу складали хворі, яким проводили імітаційну тракцію петлею Гліссона без навантаження. Експозиція, кількість процедур були ідентичними основній групі.

Анаприлін призначали групі обстежених з встановленими побічними реакціями на тракцію та з переважною активністю симпатичної вегетативної нервової системи в добовій дозі 30 мг (по10мг 3 рази на добу) на протязі 3-х днів; в подальшому - під час курсу тракційної терапії (по 10 мг за 60 хвилин до проведення тракції - 10 днів).

Курс лікування ескузаном становив 15 днів (по 2 драже три рази на добу, 1 драже містить Aesculus hippocampus-4 мг, Thiamini hydrochlor-2,25 мг).

В комплексне лікування хворих всіх груп включали: нестероїдні протизапальні препарати, вітаміни групи В, масаж. Загальний курс лікування складав 24 дні.

Результати дослідження та їх обговорення. За результатами рентгенологічних досліджень у обстежених з остеохондрозом шийного відділу хребта виявляли наступні структурно-функціональні порушення: зниження висоти міжхребцевої щілини, передньо-задні остеофіти, унковертебральний артроз, локальний кіфоз, найбільш виражені на рівні рухових сегментів С5-С6, С6-С7. Вказані зміни визначали у пацієнтів всіх вікових груп. З віком вираженість структурно-функціональних порушень зростала. Крайові кісткові розростання тіл хребців визначалися у пацієнтів всіх вікових груп. На рівні рухового сегменту С3-С4 передні остеофіти спостерігали тільки у хворих середнього та похилого віку, задні остеофіти не виявлено в жодній віковій групі, тоді як на рівні рухових сегментів С5-С6, С6-С7 задні та передні крайові кісткові розростання рентгенологічно діагностовано у пацієнтів молодого (15 %), середнього (32 %) та похилого віку (53 %). Частота крайових кісткових розростань з віком збільшувалася. У 80 % випадків деструктивно-дистрофічні зміни поєднувалися з переднім спонділолістезом (29 %) та заднім спонділолістезом (51 %), найчастіше на рівні С5-С6. Унковертебральний артроз виявлено у 67 % обстежених в основному на рівні середньо- та нижньошийного відділів хребта (у 25 % пацієнтів молодого віку, 37 % - середнього віку та у 54 % - похилого віку).

Описані структурно-функціональні порушення зумовлювали іритацію вегетативних структур, появу вегетативних дисфункцій, клінічних вегетативних розладів.

Провідними клінічними нейро-рефлекторними синдромами у основній групі обсте-жених були цервікалгії (92 %), цервікокраніалгії (33 %), вертеброгенні кардіалгії (43 %), синдром драбинчастих м'язів (29 %), рідше зустрічалися синдром хребетної артерії (13 %), вегетативно-іритативні синдроми (18 %). Вказані синдроми частіше виявлялися у жінок у молодого та середнього віку порівняно з чоловіками відповідних вікових груп та з однаковою частотою в кожній віковій групі.

За результатами САВСР у відповідності з раніше розробленими критеріями (Шатило В.Б., 1990), порушення симпатовагусного балансу діагностовано у 77, 4 % хворих з ОХШВХ та у 26,3 % хворих з ОХПВХ. У більшості хворих з ОХШВХ спостерігався переважний вплив симпатичного відділу ВНС на серцевий ритм, у хворих з ОХПВХ - нормотонічний тип регуляції ритму серця (рис. 1).

При аналізі показників потужностей спектру серцевого ритму у хворих з різною локалізацією остеохондрозу встановлено, що для пацієнтів з ОХШВХ характерна підвищена активність симпатичної вегетативної нервової системи при достатньо активній парасимпатичній регуляції. Відображенням переважної симпатичної активності є домінування в спектрі серцевого ритму потужностей VLF і LF: їх загальний вклад (%) у хворих з ОХШВХ складав (761), у обстежених жінок молодого віку - (782), середнього віку - (732) та похилого віку - (763); у чоловіків відповідно: (744), (753) та (869); у пацієнтів ОХПВХ в спектрі виявляли підвищення потужностей в частотних діапазонах HF і VLF, що свідчить про відносну рівновагу між симпатичним та парасимпатичним відділами ВНС.

Рис. 1 Розподіл обстежених за типом вегетативної регуляції залежно від локалізації остеохондрозу, віку та статі

З віком величина потужностей LF, VLF і HF у пацієнтів незалежно від локалізації остеохондрозу знижувалася, що узгоджується з даними літератури. Відомо, що після 30 років переважає симпатичний тип вегетативної регуляції серцевого ритму (Franchi F., 1998; Piccirillo G., 1998), у хворих з ОХШВХ переважна активність симпатичного відділу ВНС виявлена у всіх обстежених незалежно від віку.

За результатами анкетування синдром вегетативної дистонії діагностовано у всіх хворих ОХШВХ і 96 % хворих ОХПВХ, проте, середня величина балів була вірогідно вища у хворих ОХШВХ, що свідчить про більш виражені клінічні вегетативні розлади в даній групі.

При розрахунках хвилинного об'єму крові виявлено, що для всіх хворих (незалежно від локалізації остеохондрозу віку і статі) характерний нормотонічний та симпатико-тонічний типи регуляції. Серед чоловіків молодого віку з ОХШВХ, хвилинний об'єм крові складав - (4,3 0,1), середнього - (4,7 0,3), похилого - (4,6 0, 4); у жінок відповідно: (4,8 0,2), (4,4 0,2) і (4,5 0,3). При клінічних проявах ОХПВХ хвилинний об'єм крові складав у чоловіків 20-44 і 60-74 років - (4,3 0,3), 45-59 років - (4,5 0,2); у жінок в віці 20-44 років і 45-59 років -(4,5 0,1), 60-74 років - (4,1 0,1). Вірогідних відмінностей залежно від локалізації остеохондрозу нами не було виявлено.

Розрахунок індексу Кердо показав, що для пацієнтів у всіх вікових групах із різною локалізацією остеохондрозу характерний симпатичний або парасимпатичний типи вегетативної регуляції, що не узгоджувалося з результатами спектрального аналізу варіабельності серцевого ритму, клінічними даними.

Проведені дослідження підтвердили адекватність методу САВСР для діагностики вертеброгенних вегетативних розладів: виявлена вірогідна кореляція між локалізацією остеохондрозу та показниками варіабельності серцевого ритму: потужністю VLF і HF, відсотковим вкладом pVLF в загальний спектр серцевого ритму, співвідношенням LF/HF. Традиційні вегетативні показники (індекс Кердо та хвилинний об'єм крові) виявилися недостатньо інформативними для визначення вираженості та направленості порушень вегетативної регуляції.

Виявлені вертеброгенні вегетативні порушення супроводжувалися психоемоційними розладами. Встановлено, що для хворих з ОХШВХ у всіх вікових групах характерна помірно виражена реактивна тривожність і висока індивідуальна тривожність. У хворих з ОХПВХ виявлялися помірно виражені психоемоційні порушення. Значення показників реактивної і індивідуальної тривожності вірогідно вищі у хворих ОХШВХ та у жінок незалежно від локалізації остеохондрозу.

Літературні дані вказують на тісний взаємозв'язок між інтенсивністю больового синдрому та вираженістю психовегетативних розладів (Ампілова Н.В., 1990; Веселовський В.П., 1997). При виділенні в кожній віковій групі підгруп хворих залежно від інтенсивності больового синдрому встановлено, що його вираженість суттєво не впливає на характер вегетативних розладів (за результатами САВСР).

Таким чином, проведені дослідження показали, що для більшості хворих ОХШВХ, незалежно від характеру нейро-рефлекторних проявів поряд із напруженням симпатичного та парасимпатичного відділів ВНС характерна переважна активність симпатичного відділу. Відсутність вірогідних відмінностей показників індексу Кердо та хвилинного об'єму крові залежно від локалізації остеохондрозу, віку та статі обстежених свідчить, що дані методи діагностики вегетативних розладів є менш інформативними та адекватними порівняно з спектральним аналізом варіабельності серцевого ритму.

Виявлена активація симпатичного відділу ВНС є відображенням зниження адаптаційно-пристосовних можливостей організму у хворих з ОХШВХ, що може бути причиною неадекватних реакцій при проведенні як медикаментозного, так і немедикаментозного лікування. Тому, при виборі лікувального комплексу для даної групи необхідно враховувати не тільки ступінь та характер структурно-функціональних порушень, а й особливості вегетативних розладів.

Важливим патогенетичним немедикаментозним методом лікування остеохондрозу шийного відділу хребта є тракційна терапія. Дотепер питання про відбір хворих для тракційної терапії залишається актуальним, оскільки навіть при врахуванні відомих показів та протипоказів при проведенні тракції незначним навантаженням виникають побічні реакції. За результатами наших досліджень побічні реакції виявлено у 20 % (17 чол.): після пробної тракції у хворих з'являвся головний біль, тахікардія, запаморочення, посилювався біль в шийному відділі хребта, підвищувався або знижувався артеріальний тиск. Серед пацієнтів з побічними реакціями на тракцію основну частку складали хворі молодого (35,3 %) та середнього (52,9 %) віку з переважною активністю симпатичного відділу ВНС (88,2 %): до проведення пробної процедури в загальному спектрі серцевого ритму переважав вклад потужностей VLF та LF. Клінічним симптомам негативної реакції на тракцію навантаженням 1,5 кг передували зміни показників спектру серцевого ритму: потужності компонент в частотному діапазоні VLF та LF вірогідно зростали (відповідно на 24,3 % та на 25,7 %), що є відображенням значного посилення активності симпатичної ВНС. При цьому вплив на серцевий ритм парасимпатичного відділу ВНС дещо знижувався: виявлена тенденція до зменшення величини потужності HF. Показники арте-ріального тиску знижувалися або підвищувалися незалежно від динаміки LF - компоненти.

Хворі з встановленими побічними реакціями, переважною активністю симпатичної ВНС на протязі 3-х днів приймали анаприлін. Показники потужностей VLF та LF на тлі лікування анаприліном вірогідно знизилися, спектр серцевого ритму за співвідношенням потужностей приближався до нормального. Після 3-х денної терапії анаприліном тракцію проводили повторно (на протязі курсу тракційної терапії за 60 хвилин до проведення тракції пацієнти приймали 10 мг анаприліну). При проведенні повторної пробної тракції і в подальшому на протязі курсу лікування хворі скарг не пред'являли, величина потужностей компонент спектру в процесі лікування вірогідно не змінювалася. Вираженість вегетативних клінічних проявів (за анкетою А.М. Вейна) після курсу тракційної терапії та анаприліну у обстежених вірогідно знижувалася: середній показник балів до лікування становив (684), динаміка показника складала (-154; р0,05); в контрольній групі виявлена тенденція до зменшення вираженості вегетативних розладів: динаміка показника становила (-10 6; р0,05).

При курсовому лікуванні, зменшення вираженості клінічних вегетативних проявів супроводжувалося позитивною динамікою параметрів больового синдрому: зниженням вираженості болю, індексу дескрипторів та рангового індексу болю. Під впливом тракційної терапії з анаприліном вірогідно знижувалася реактивна тривожність: в основній групі динаміка показника після лікування становила (-3 1; р0,05), в контрольній групі - (-22; р0,05). Показник індивідуальної тривожності не змінювався як в основній так і в контрольній групах: динаміка показника складала, відповідно: (-21; р0,05) та (-11; р0,05).

У 80 % обстежених, пацієнтів при позитивній динаміці клінічних вегетативних проявів та зниження напруження симпатичного відділу ВНС після курсової тракційної терапії, ймовірність виникнення побічних реакцій після першої процедури та після збільшення навантаження до 2 кг (п'ята процедура) у пацієнтів молодого та середнього віку є високою. Так, у вказаних вікових групах першої та п'ятої тракцій активність симпатичної ВНС посилювалася, на десятій процедурі - знижувалася (в основному за рахунок зменшення величини потужності VLF). Зростання потужностей VLF та LF після тракції 1,5 кг і 2 кг супроводжувалося зменшенням величини pHF, після десятої тракції - збільшенням. Динаміку показників САВСР при тракції навантаженням 1,5 кг та 2 кг ми розцінювали як негативну, оскільки підвищення потужності VLF та зниження величини потужності HF у пацієнтів з відносною перевагою активності симпатичного відділу ВНС до проведення процедури, свідчить про додаткове посилення активності симпатичної ВНС і про можливість виникнення клінічних побічних реакцій. У чоловіків та жінок похилого віку вірогідної динаміки показників САВСР та систолічного артеріального тиску не виявлено, як в основній, так і в контрольній групах, що пояснюється сповільненням реакції ВНС при старінні (в основному за рахунок зниження барорефлекторної чутливості та збудливості нейронів в симпатичних гангліях) на будь-яке подразнення (Фролькіс В.В., 1980). Відсутність вірогідних відмінностей динаміки показників САВСР у обстежених молодого та середнього віку порівняно з контрольною групою дає змогу розцінювати напруження механізмів адаптації після першої тракції, як реакцію на дію стресового фактору, яким є процедура; посилення активності симпатичного відділу ВНС у пацієнтів основної групи, після п'ятої процедури - як наслідок впливу тракції більшої сили навантаження. Після десятої процедури напруження симпатичної вегетативної нервової системи вірогідно зменшувалося у обстежених молодого та середнього віку, у чоловіків та жінок похилого віку спостерігалася тенденція до зниження. Виявлена динаміка показників спектрального аналізу варіабельності серцевого ритму супроводжувалася зниженням вираженості клінічних вегетативних проявів, інтенсивності больового синдрому, рівню реактивної тривожності.

У 40 % обстежених пацієнтів з ОХШВХ за даними анамнезу при загостренні захворювання спостерігалися клінічні ознаки венозної дисгемії: головний біль (80 %), набряки повік (60 %) та пастозність обличчя зранку (40 %), запаморочення (20 %), зорові порушення (10 %). Посилення вираженості перелічених симптомів при рухах голови вказувало на зв'язок венозної патології з остеохондрозом хребта. У 19 % обстежених пацієнтів ознаки венозної дисгемії були виявлені при клінічному огляді, у 97 % - при реоенцефалографічному дослідженні.

З літератури відомо, що венозні дисгемії можуть бути причиною вегетативних розладів (Смирнова О.І., 1989). Тому в лікувальний комплекс остеохондрозу ми включили ескузан - препарат, який впливає на тонус вен, покращує венозний відтік (Calabrese C., 1993; Greeske K., 1996; Matsuda H., 1997; Bougelet C., 1998). При цьому проводилися дослідження динаміки показників САВСР під впливом лікування ескузаном, зміни реоенцефалографічних показників в процесі лікування даним препаратом у хворих з різним типом регуляції серцевого ритму. Встановлено, що застосування ескузану в комплексній терапії ОХШВХ та венозної дисциркуляторної патології призводить до покращання венозного відтоку, збільшення тонусу вен у всіх обстежених: діастолічний індекс вірогідно знижувався у загальній групі та у пацієнтів похилого віку; у групі обстежених середнього віку виявлена тенденція до зниження зазначеного показника. Позитивна динаміка діастолічного індексу супроводжувалася вірогідним зниженням дикротичного індексу у всіх вікових групах, як після лікування ескузаном так і після курсового базисного лікування остеохондрозу. В результаті лікування ескузаном виявлено вірогідне зменшення індексу пружності у хворих середнього віку. Після лікування ескузаном виявлена тенденція до зниження активності симпатичного та парасимпатичного відділів ВНС: величина потужностей в частотних діапазонах VLF, HF в середньому та похилому віці зменшувалася. Покращання венозного відтоку, тонусу вен, артеріол та артерій спостерігається незалежно від типу регуляції серцевого ритму. Позитивний клінічний ефект у обстежених хворих, в комплексне лікування яких включали тракційну терапію та ескузан утримувався 5-6 місяців.

Таким чином, в результаті проведених досліджень встановлено особливості вегетативних вертеброгенних розладів у хворих з нейро-рефлекторними проявами остеохондрозу шийного відділу хребта залежно від віку, статі обстежених. Доведено можливість застосування спектрального аналізу варіабельності серцевого ритму для діагностики вегетативних порушень при вертеброгенній патології, прогнозування побічних реакцій при проведенні тракційної терапії. Визначені покази та протипокази щодо проведення тракційної терапії у хворих різного віку з остеохондрозом шийного відділу хребта та вегетативними розладами.

Протипокази:

Посилення больового синдрому в шийному відділі хребта, поява головного болю, запаморочення після проведення 3-и хвилинної пробної тракції.

Виражена перевага симпатичного відділу вегетативної нервової системи (відносний вклад p LF та pV LF в загальний спектр більше як 85 %).

Зростання показників p LF та pV LF компонент варіабельності серцевого ритму більше як на 20 % після проведення 3-и хвилинної пробної тракції.

Покази:

Остеохондроз шийного відділу хребта з вегетативними розладами (помірний симпатикотонічний та парасимпатикотонічний типи вегетативної регуляції серцевого ритму).

Відсутність скарг при проведенні 3-и хвилинної пробної тракції.

Запропонований диференційований підхід до лікування хворих з ОХШВХ з урахуванням характеру та вираженості вегетативних розладів, показників церебральної гемодинаміки знижує частоту виникнення побічних реакцій, підвищує ефективність лікування та тривалість ремісії захворювання, що сприяє покращанню якості життя людей різного віку.

ВИСНОВКИ

Основними структурно-функціональними порушеннями, що зумовлюють вертеброгенні вегетативні розлади є зниження висоти міжхребцевих дисків С5-С6, С6-С7 з формуванням крайових кісткових розростань тіл хребців на рівні рухових сегментів С5-С6, С6-С7, та унковертебральний артроз.

Вік не впливає на вираженість вертеброгенних вегетативних розладів та частоту виявлення нейро-рефлекторних синдромів, проте дистрофічно-деструктивні зміни в шийному відділі хребта при старінні стають більш вираженими.

Вегетативні розлади при остеохондрозі шийного відділу хребта характеризуються зростанням вкладу в загальний спектр частки низькочастотної та наднизькочастотної компонент на тлі напруження симпатичного та парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи.

Підвищена активність симпатичного відділу ВНС призводить до зниження адаптаційно-пристосовних можливостей організму у хворих з ОХШВХ, що може бути причиною неадекватних реакцій при проведенні як медикаментозного, так і немедикаментозного лікування. Тому, при виборі лікувального комплексу для даної групи пацієнтів необхідно враховувати не тільки ступінь та характер структурно-функціональних порушень, а й особливості вегетативних розладів.

Локалізація остеохондрозу хребта вірогідно впливає на показники спектрального аналізу варіабельності серцевого ритму, які характеризують активність симпатичного відділу вегетативної нервової системи. Показники потужності низькочастотної та наднизькочастотної компонент у хворих всіх вікових груп з шийним остеохондрозом є вірогідно вищими проти таких показників у пацієнтів відповідного віку з остеохондрозом поперекового відділу хребта.

Тракційна терапія у хворих різного віку з остеохондрозом шийного відділу хребта сприяє зниженню вираженості больового синдрому, вегетативних та психоемоційних розладів, нормалізації показників варіабельності серцевого ритму.

Підвищення потужностей низькочастотної та наднизькочастотної компонент більш як на 20 % при проведенні пробної тракції - предиктор виникнення побічних реакцій та пряме протипоказання для подальшої тракційної терапії незалежно від віку та статі хворих.

Групою ризику щодо розвитку побічних реакцій при проведенні тракційної терапії є пацієнти молодого та середнього віку з підвищеним тонусом симпатичного відділу нервової системи. Використання анаприліну в дозі 30 мг на добу знижує ризик побічних реакцій, підвищує ефективність тракційної терапії.

При застосуванні ескузану в лікуванні хворих з шийним остеохондрозом спостерігається не тільки позитивна динаміка кількісних показників реоенцефалограми (дикротичного та діастолічного індексів), вираженості клінічних проявів захворювання, а й даних спектрального аналізу варіабельності серцевого ритму.

Спектральний аналіз варіабельності серцевого ритму необхідно використовувати в діагностиці вертеброгенних вегетативних розладів, оцінці ефективності лікувально-профілактичних заходів, прогнозуванні можливих побічних реакцій у хворих різного віку з остеохондрозом шийного відділу хребта.

Запропонований диференційований підхід до лікування хворих з остеохондрозом шийного відділу хребта з вертеброгенними вегетативними розладами підвищує його ефективність, знижує ймовірність виникнення побічних реакцій та покращує якість життя людей різного віку.