Епідеміологічні, патогенетичні, клініко-діагностичні та лікувальні аспекти гострих гнійно-запальних захворювань нирок

Таблиця 1

Динаміка клініко-морфологічних форм гострих гнійно-запальних захворювань нирок (кількість випадків і питома вага)

Висновки

Проблема удосконалення урологічної допомоги зумовлена несприятливим прогнозом захворюваності населення на гострі інфекційні запальні хвороби нирок, насамперед, на гострий пієлонефрит, який посідає друге місце після гострих респіраторних інфекцій. Відмічається зростання кількості ургентних ситуацій при запущених формах гострих гнійних уражень нирок. Серйозність проблеми загострюється тяжкими септичними ускладненнями гнійно-запальних захворювань нирок та незадовільними результатами лікування хворих.

Встановлено, що захворюваність населення на гострі гнійно-запальні хвороби нирок має тенденцію до зростання. Впродовж двадцяти років (1978-1997) кількість випадків гострих гнійних уражень нирок по урологічному відділенню ПОКЛ, де зосереджується найважчий контингент хворих, збільшилась у 5,6 рази, в основному за рахунок гнійно-деструктивних форм пієлонефриту. При цьому переважна більшість захворювань (91,8%) мала обструктивний характер. У структурі причин гострого порушення уродинаміки верхніх сечових шляхів найбільша питома вага припадала на сечокам'яну хворобу (62,3%), інфравезікальну обструкцію (9,3%) і гідронефроз (8,2%).

Доведено, що однією з головних причин зростання захворюваності населення на гострі гнійно-запальні захворювання нирок виступають недоліки організаційного характеру. Лише у 18,0% випадків розвиток гострих гнійно-запальних захворювань нирок не був пов'язаним з якістю спеціалізованої медичної допомоги. Частіше недоліки у діагностиці та лікуванні допускались на догоспітальному рівні та на рівні ЦРЛ і були зумовленими як недостатніми діагностичними можливостями первинної ланки надання спеціалізованої допомоги, так і невиправданою консервативно-очікувальною лікувальною тактикою.

Встановлена закономірність патогенезу гострого обструктивного пієлонефриту - розвиток інфекційного запального процесу в нирках від серозної до гнійно-деструктивних форм пієлонефриту становить єдиний безперервний патологічний процес. При цьому ступінь деструкції і нагноєння в нирках зумовлюються терміном оклюзії верхніх сечових шляхів та вірулентністю інфекції.

Результати клініко-лабораторних та морфологічних співставлень свідчать, що при гострому обструктивному пієлонефриті паралельно чи послідовно розвиваються два патологічних процеси: один є характерним для уриногенного, другий - для гематогенного шляхів інфікування нирок. При цьому переважна гістологічна картина зумовлюється шляхом проникнення інфекції, мікробним збудником запального процесу, а також фоном, на якому цей процес розвивається. Як правило, гематогенне інфікування нирок приєднується до уриногенного у разі неусунення обструкції верхніх сечових шляхів у хворих з гіперкоагуляційним синдромом, при наявності в організмі плазмокоагулюючої кокової мікрофлори.

Результати дослідження дали підставу для наукового обгрунтування гострого гнійного медулярного пієлонефриту як окремої клініко-морфологічної форми обструктивного пієлонефриту. Виступаючи початковою формою гострого гнійного ураження нирок, означена дифузно-гнійна форма обструктивного пієлонефриту при своєчасному відновленні порушеної уродинаміки характеризується більш сприятливим клінічним перебігом і дозволяє запобігти відкритих оперативних втручань.

Доведена залежність між масивністю деструкції і нагноєння в нирках та тяжкістю септичних ускладнень гострих гнійних уражень нирок. За матеріалами дослідження клінічний перебіг гострих гнійно-запальних захворювань нирок у 81,6% хворих ускладнювався уросепсисом. Із них тяжкий сепсис спостерігався у 16,3% випадків, сепсис з гіпотензією - у 13,2% випадків і септичний шок - у 35,2% випадків. Якщо загалом летальність внаслідок гострих гнійних уражень нирок становила 14,8%, то септичний шок закінчився смертю хворих у 51,4% випадків.

Показано, що у людей з вадами імунної системи, осіб похилого і старечого віку та хворих на цукровий діабет гострі інфекційні запальні захворювання нирок характеризуються атиповим перебігом, схильністю до розвитку гнійних форм запалення, частіше супроводжуються септичними ускладненнями та мають незадовільні результати лікування. Вищевикладене дає підставу для виділення означеної категорії хворих у “групу підвищеного ризику гострих гнійних уражень нирок”.

Встановлено, що у 87,5% хворих на цукровий діабет у розпал гнійного запального процесу в нирках спостерігалась декомпенсація цукрового діабету і виникав синдром “взаємного обтяження”, коли з одного боку дія бактеріальних токсинів посилювала інсулінову недостатність, а з іншого - трудно контрольована гіперглікемія сприяла пролонгації інфекційного запального процесу. Добитись компенсації цукрового діабету у більшості хворих вдалося після ліквідації активного запального процесу в нирках шляхом адекватного дренування вогнищ деструкції і нагноєння (25,0%) чи нефректомії (56,3%).

Показано, що найбільш характерними клінічними ознаками розвитку гнійного запального процесу в нирках були “нездужання, загальна слабкість та розбитість”, “повторна лихоманка (температура >38° С)”, “тахікардія” та “блідість шкіри”. Достовірними лабораторними ознаками розвитку нагноєння в нирках (p<0,001) виступали посилення анемії (рівень гемоглобіну крові <108±4,7 г/л), збільшення лейкоцитозу крові (рівень лейкоцитів крові >12,6±1,6*10⁹/л), підвищення ШОЕ (>46,7±4,7 мм/год), а також тенденція до гіперкоагуляції (рівень фібриногену сироватки крові >6,3±0,6 г/л).

Встановлено, що одним із найпостійніших проявів уросепсису є глибоке розбалансування зсідаючої та протизсідаючої систем крові. На фоні септичного шоку виражений ДВЗ-синдром розвився у 37,1% хворих, із них у 80,8% випадків закінчився смертю хворих. Достовірно частіше (p<0,001) септичний шок розвивався у хворих з нирковою недостатністю (рівень сечовини сироватки крові >20,8±3,7 ммоль/л та креатиніну сироватки крові >392±85,7 мкмоль/л).

Доведено, що клініко-лабораторні дані дозволяють провести розмежування стадій інфекційного запального процесу в нирках і оцінити тяжкість стану хворих, але не дають можливості встановити клініко-морфологічну форму гнійного пієлонефриту. Дано обгрунтування ультрасонографії, яка по ефективності (96,9%) підлягає зіставленню з КТ (97,0%), як провідного методу диференціювання окремих клініко-морфологічних форм гострого гнійного пієлонефриту та моніторингу за динамікою патологічного процесу.

Висока ефективність черезшкірних пункційних методів профілактики та лікування гострих гнійних уражень нирок під ультразвуковим контролем дозволяє вважати їх переважною альтернативою по відношенню до відкритої операції. Доведено, що застосування високоінформативних діагностичних та малоінвазивних лікувальних технологій дозволяє в більшості випадків попередити або зупинити розвиток гострого гнійного пієлонефриту на етапі недеструктивної форми, уникнути травматичних “відкритих” оперативних втручань та тяжких септичних ускладнень.

Результати дослідження дали підстави для розробки, наукового обгрунтування та впровадження в практику алгоритму ведення хворих на гострий пієлонефрит, а також клінічної та організаційної моделей попередження і лікування гострих гнійних уражень нирок, про ефективність яких свідчать наступні показники: кількість гострих гнійно-запальних захворювань нирок по урологічному відділенню ПОКЛ з 56 випадків у 1997 р. знизилась до 36 випадків у 1998 р. (на 35,7%); якщо впродовж 1993-1997 рр. більше половини випадків захворювань (54,5%) припадало на запущені гнійно-деструктивні форми пієлонефриту, то у 1998 р. більшість гострих гнійних уражень (52,8%) вдалося зупинити на початковій стадії; у 1999 р. жоден із 29 випадків гострих гнійно-запальних захворювань нирок не закінчився видаленням нирки чи смертю хворого.

Репрезентативність матеріалу, універсальність запропонованих клініко-організаційних заходів та успішна апробація дозволяють рекомендувати їх для впровадження на всій території України.

Практичні рекомендації

Результати дослідження дозволяють рекомендувати для впровадження на державному рівні наступні організаційні заходи:

з метою максимально ефективного надання спеціалізованої допомоги хворим міста та області створити на базі обласної лікарні (при наявності кафедри урології під її методичним керівництвом) урологічний центр, оснащений сучасною діагностичною та лікувальною апаратурою, з цілодобовим ургентним чергуванням;

з метою найбільш раціонального використання потенціалу фахівців і лікарняних ліжок об'єднати урологічне та нефрологічне відділення обласної лікарні в нирковий центр під єдиним методичним керівництвом (при наявності кафедри урології під її методичним керівництвом).

Результати дослідження дозволяють рекомендувати для впровадження на регіональному рівні клінічної та організаційної моделей попередження і лікування гострих гнійних уражень нирок:

до обов'язкового об'єму обстеження пацієнтів з гострими порушеннями уродинаміки верхніх сечових шляхів і хворих на гострий пієлонефрит на догоспітальному етапі та в непрофільному (хірургічному чи терапевтичному) стаціонарі входить УЗД нирок і загальний аналіз крові та сечі. При наявності даних про гостре порушення уродинаміки верхніх сечових шляхів та розвиток гострого пієлонефриту показане обов'язкове обстеження хворих за участю уролога впродовж першої доби від звернення за медичною допомогою;

виявлення ретенційно-обструктивних змін у нирках без ознак гострого пієлонефриту є показанням до планового урологічного обстеження з проведенням ультразвукового моніторингу, біохімічного аналізу крові, бактеріологічного дослідження сечі, оглядової та екскреторної урографії, після чого вирішувати питання відносно тактики лікування хворого. Розвиток гострого обструктивного пієлонефриту є показанням до невідкладного відновлення порушеної уродинаміки, тому впродовж однієї доби з моменту виникнення запального процесу в нирках хворі підлягають направленню до міжрайонного (міського) урологічного відділення;

хворі на гострий гнійний пієлонефрит підлягають направленню до найбільш оснащеної діагностичною та лікувальною апаратурою, а також забезпеченої висококваліфікованими кадрами медичної установи -урологічного центру. При цьому хворі на гострий обструктивний пієлонефрит єдиної нирки, вагітні, а також хворі з гострими порушеннями уродинаміки верхніх сечових шляхів із “групи підвищеного ризику гострих гнійних уражень нирок” підлягають направленню до урологічного центру, минаючи попередні етапи надання спеціалізованої допомоги;

до нефрологічного відділення підлягають направленню хворі на гострий первинний пієлонефрит, обструктивний характер якого був попередньо виключений шляхом урологічного обстеження в амбулаторних чи стаціонарних умовах, а також хворі на вторинний пієлонефрит після лікування в урологічному стаціонарі;

при неможливості розблокування нирки за допомогою внутрішнього дренування верхніх сечових шляхів незалежно від наявності та стадії гострого пієлонефриту показане відновлення порушеної уродинаміки за допомогою черезшкірної пункційної нефростомії;

у разі відсутності позитивної динаміки захворювання впродовж 1-2 діб після розблокування нирки показане “відкрите” хірургічне втручання з ревізією нирки та заочеревинного простору. Питання відносно органозберігаючої операції чи нефректомії повинно вирішуватись індивідуально, на користь органозберігаючого втручання;

внаслідок більш бурхливого розвитку інфекційного запального процесу в нирках у пацієнтів з вадами імунної системи, людей похилого і старечого віку та хворих на цукровий діабет межі консервативно-очікувальної тактики повинні визначатись інтервалом максимум в 1 добу;

враховуючи небезпеку хронізації гострого інфекційного запального процесу в нирках з наступним розвитком нефросклерозу, ниркової недостатності та артеріальної гіпертензії, усі хворі після перенесених гострих гнійно-запальних захворювань нирок підлягають динамічному спостереженню з щоквартальним обстеженням впродовж одного року. Обов'язковий об'єм обстеження включає УЗД нирок і загальний аналіз крові та сечі;

пацієнти з однією ниркою після нефректомії підлягають динамічному спостереженню протягом всього життя. Контрольне обстеження повинно проводитись 2 рази на рік в амбулаторних умовах, а при необхідності - 1 раз в умовах спеціалізованого стаціонару. Обов'язковий об'єм обстеження включає УЗД нирок, загальний і біохімічний аналізи крові та загальний аналіз сечі;

пацієнти з захворюваннями єдиної нирки, а також хворі на хронічний пієлонефрит та рецидивний нефролітіаз підлягають динамічному спостереженню з контрольним обстеженням та протирецидивним лікуванням 4 рази на рік, із них 1 раз - в умовах спеціалізованого стаціонару. Обов'язковий об'єм обстеження включає УЗД нирок, загальний і біохімічний аналізи крові, загальний аналіз та бактеріологічне дослідження сечі, оглядову та екскреторну урографію;

при відсутності загострень, рецидивів та прогресування хвороби впродовж 1 року хворі (за винятком однониркових пацієнтів) передаються для динамічного спостереження дільничним терапевтам.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Павлова Л.П., Сарычев Л.П., Кульчицкая Т.К. Инвалидность вследствие урологических заболеваний /Под ред. акад. АН УССР А.Ф.Возианова.- К.: Здоров'я, 1991.- 112 с.

Саричев Л.П. Гіперкоагуляційний синдром у хворих на гострі гнійно-запальні захворювання нирок //Вісник проблем біології і медицини.- 1999.- №13.- С.112-119.

Саричев Л.П. Малоінвазивні методи профілактики і лікування гострих гнійних уражень нирок //Проблеми екології та медицини.- 1999.- №5.- С.63-65.

Саричев Л.П. Лабораторна діагностика уросепсису //Шпитальна хірургія.- 2000.- №1.- С.96-101.

Саричев Л.П. Можливості лабораторної діагностики окремих форм гострого обструктивного пієлонефриту //Лабораторна діагностика.- 2000.- №1.- С.50-53.

Сарычев Л.П. Особенности лечебной тактики при острых гнойно-воспалительных заболеваниях почек у лиц пожилого возраста, больных сахарным диабетом //Проблемы старения и долголетия.- 1999.- Том 8, №4.- С.386-391.

Саричев Л.П. Особливості клінічного перебігу деяких форм гострого гнійно-запального захворювання нирок //Клінічна хірургія.- 2000.- №4.- С.45-47.

Саричев Л.П. Особливості клінічного перебігу, діагностики та лікування гострих гнійних уражень нирок у хворих на цукровий діабет //Урологія.- 2000.- Том 4, №1.- С.38-44.

Саричев Л.П Особливості етіопатогенезу, клінічного перебігу та лікування гострого гнійного медулярного пієлонефриту //Урологія.- 1999.- Том 3, №4.- С.11-16.

Саричев Л.П. Порівняльні можливості ультрасонографії у діагностиці гострих гнійних уражень нирок та навколониркового жирового тіла //Український радіологічний журнал.- 2000.- №2.- С.134-138.

Саричев Л.П. Співвідношення уриногенного та гематогенного шляхів інфікування нирок в розвитку гострого гнійного обструктивного пієлонефриту //Вісник проблем біології і медицини.- 1999.- №12.- С.155-163.

Саричев Л.П. Етіологія, патогенез, клінічний перебіг та лікування окремих форм гострого гнійного обструктивного пієлонефриту //Клінічна хірургія.- 2000.- №2.- С.38-41.

Саричев Л.П., Возіанов С.О. Порівняльні можливості ультразвукової діапевтики при гострих інфекційних запальних захворюваннях нирок //Урологія.- 1999.- Том 3, №3.- С.29-34.

Саричев Л.П., Возіанов С.О. Роль та місце ультрасонографії в діагностиці інфекційних запальних захворювань нирок //Урологія.- 1999.- Том 3, №3.- С.35-41.

Саричев Л.П., Дикий О.М. Клінічні прояви уросепсису у хворих на гострі гнійно-запальні захворювання нирок //Біль, знеболювання, інтенсивна терапія.- 2000.- №4.- С.25-30.

Сарычев Л.П., Капшитар Ю.Г. Острые гнойно-воспалительные заболевания почек у лиц пожилого и старческого возраста: особенности патогенеза, клинического течения и лечебной тактики //Проблемы старения и долголетия.- 1999.- Том 8, №3.- С.284-289.

Саричев Л.П., Возіанов С.О., Дикий О.М. Клініко-лабораторна діагностика уросепсису у хворих на гострі гнійно-запальні захворювання нирок //Одеський медичний журнал.- 1999.- №6 (56).- С.56-59.

Саричев Л.П., Гасюк А.П., Волобуєв М.А. Особливості патогенезу окремих форм гострого гнійного обструктивного пієлонефриту //Вісник морфології.- 1999.- Том. 5, №2.- С.162-163.

Саричев Л.П., Павлова Л.П., Возіанов С.О. Медико-соціальна оцінка причин та наслідків гострих гнійно-запальних захворювань нирок //Журнал академії медичних наукУкраїни.- 1999.- Том 5, №4.- С.778-784.

Саричев Л.П., Пархомчук П.А., Капшитар Ю.Г. Мінімально інвазивні та ендоскопічні методи лікування гострих інфекційних запальних захворювань нирок ретенційно-обструктивного генезу //Український журнал малоінвазивної та ендоскопічної хірургії.- 1999.- Том 3, №4.- С.36-39.

Сарычев Л.П., Пархомчук П.А., Филоненко А.Ф., Курячий Ю.В. Минимально инвазивные и эндоскопические методы лечения солитарных кист почек //Український журнал малоінвазивної та ендоскопічної хірургії.- 2000.- Том 4, №1.- С.14-17.

Патент України на винахід. Рішення від 12.10.98 на реєстраційний номер заявки 98020955 від 24.02.98. МПК 6 А 61 Б 17 /22 /Спосіб черезшкірного дренування верхніх та нижніх сечових шляхів /Л.П.Саричев, П.А.Пархомчук, Ю.Г.Капшитар.

Сарычев Л.П. Особенности диспансеризации больных с единственной почкой //Урология.- К.,1990.- Вып. 24.- С.56-58.

Саричев Л.П. Гострі гнійно-запальні захворювання нирок //Актуальні питання теоретичної та клінічної медицини на сучасному рівні: Матеріали наукової конференції.- Полтава, 1996.- С. 348.

Саричев Л.П., Єрошенко Г.А. Патогенетичні аспекти лікування хворих на гострі гнійно-запальні захворювання нирок //Актуальні питання теоретичної та клінічної медицини на сучасному рівні: Матеріали наукової конференції.- Полтава, 1996.- С. 348-349.

Павлова Л.П., Саричев Л.П. Планування наукових досліджень по удосконаленню урологічної допомоги населенню //Праці VII пленуму наукового товариства урологів України.- Київ, 1993.- С.39-41.

Пархомчук А.З., Сарычев Л.П., Гайдар Н.В., Козаченко Н.И. Место эндовезикальной уретеролитоэкстракции в лечении мочекаменной болезни //Материалы IV Всесоюзного съезда урологов.- Москва, 1990.- С.65-66.

Пархомчук А.З., Сарычев Л.П., Гайдар Н.В., Козаченко Н.И. Эндовезикальная уретеролитоэкстракция в лечении камней мочеточников // Фундаментальные и прикладные вопросы медицины и биологии: Тезисы областной научно-практической конференции.- Полтава, 1990.- С.223-224.

Пархомчук А.З., Саричев Л.П., Гайдар М.В., Сухомлин С.А. Тенденції урологічної захворюваності населення Полтавської області // Праці VII пленуму наукового товариства урологів України.- Київ, 1993.- С.14.

Анотації

Саричев Л.П. Епідеміологічні, патогенетичні, клініко-діагностичні та лікувальні аспекти гострих гнійно-запальних захворювань нирок. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.06. - урологія. Інститут урології та нефрології АМН України, Київ, 2000.

Дисертацію присвячено інтегральному вивченню соціально-гігієнічних, патогенетичних, клініко-діагностичних, лікувальних та організаційних аспектів гострих гнійно-запальних захворювань нирок. Встановлені закономірності розвитку гострого пієлонефриту. Проведено обгрунтування гострого гнійного медулярного пієлонефриту як окремої клініко-морфологічної форми обструктивного пієлонефриту. Визначені критерії розмежування стадій інфекційного запального процесу в нирках. Дана оцінка тяжкості стану хворих з позицій сучасної концепції сепсису. Удосконалено діагностику гнійного пієлонефриту за допомогою ультрасонографії. Результати дослідження дали підстави для розробки, наукового обгрунтування та впровадження в практику алгоритму ведення хворих на гострий пієлонефрит, а також клінічної та організаційної моделей попередження і лікування гострих гнійних уражень нирок.

Ключові слова: гострий гнійний пієлонефрит, уросепсис, патогенез, діагностика, профілактика, лікування, діагностичний і лікувальний алгоритми, клінічна та організаційна моделі.

Сарычев Л.П. Эпидемиологические, патогенетические, клинико-диагностические и лечебные аспекты острых гнойно-воспалительных заболеваний почек. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.06. - урология. Институт урологии и нефрологии АМН Украины, Киев, 2000.

Диссертация посвящена интегральному изучению социально-гигиенических, патогенетических, клинико-диагностических, лечебных и организационных аспектов острых гнойно-воспалительных заболеваний почек. Установлено, что одной из главных причин роста гнойно-воспалительных заболеваний почек являются недостатки организационного характера. Чаще недостатки в диагностике и лечении больных допускались на догоспитальном уровне и на уровне центральных районных больниц и были обусловлены как недостаточными диагностическими возможностями первичного звена урологической помощи, так и неоправданной консервативно-выжидательной лечебной тактикой. Материалы исследования свидетельствуют о повышении роли нозокомиальной инфекции в развитии гнойных осложнений в урологии. Большинство возбудителей инфекционного воспалительного процесса в почках, выделенных из мочи (88,9%) и очагов воспаления (71,5%) составили грам-негативные бактерии, имеющие отношение к микрофлоре кишечника. Установлены закономерности патогенеза острого пиелонефрита. Доказано, что при остром нарушении уродинамики верхних мочевых путей развитие пиелонефрита от серозной до гнойно-деструктивных форм представляет собой единый патологический процесс. Сопоставление клинико-лабораторных данных с морфологическими изменениями в почках свидетельствует о том, что в случае высокой вирулентности инфекции в течение суток развиваются гнойные формы пиелонефрита. Как правило, гематогенное инфицирование почек присоединяется к уриногенному в случае неустранения обструкции у больных с гиперкоагуляционным синдромом, при наличии в организме плазмокоагулирующей кокковой флоры. Проведено обоснование острого гнойного медуллярного пиелонефрита как самостоятельной клинико-морфологической формы обструктивного пиелонефрита, которая при своевременном восстановлении нарушенной уродинамики характеризуется обратным развитием патологического процесса. Однако за счет пациентов пожилого и старческого возраста с двусторонним поражением почек острый гнойный медуллярный пиелонефрит занимал одно из ведущих мест в структуре смертности вследствие острых гнойно-воспалительных заболеваний почек. Установлено, что у людей с дефектами иммунной системы, пациентов пожилого и старческого возраста, а также больных сахарным диабетом острые инфекционные воспалительные заболевания почек отличаются атипичным течением и склонностью к развитию гнойных форм воспаления. О тяжести патологии свидетельствует высокий удельный вес септических осложнений острых гнойно-воспалительных заболеваний почек (81,6%). Удельный вес нефрэктомий в целом за 5 лет (1993-1997) составил 35,0%, а летальность - 14,8%. Анализ клинико-лабораторных данных дает возможность установить переход инфекционного воспалительного процесса в гнойную стадию и выявить септические осложнения, однако не позволяет дифференцировать морфологическую форму гнойного пиелонефрита. Усовершенствовано диагностику гнойного пиелонефрита при помощи ультрасонографии, которая по эффективности (96,9%) сравнима с компьютерной томографией (97,0%). Высокая эффективность чрескожных пункционных методов профилактики и лечения острых гнойно-воспалительных заболеваний почек позволяет считать их предпочтительной альтернативой “открытым” операциям. Показано, что внедрение высокоинформативных диагностических и малоинвазивных лечебных технологий позволяет предупредить или остановить развитие острого гнойного пиелонефрита на этапе недеструктивной формы, избежать травмирующих оперативных вмешательств и тяжелых септических осложнений. Результаты исследования дали основание для научного обоснования, разработки и внедрения в практику алгоритма ведения больных острым пиелонефритом, а также клинической и организационной моделей предупреждения и лечения острых гнойно-воспалительных заболеваний почек. Об эффективности последних свидетельствует снижение количества острых гнойно-воспалительных заболеваний почек по урологическому отделению Полтавской областной клинической больницы, в которой концентрируется наиболее тяжелый контингент больных, с 56 случаев в 1997 г. до 36 случаев в 1998 г. В 1999 г. ни один из 29 заболеваний не закончился нефрэктомией или смертью больного. Репрезентативность материала, универсальность предложенных клинико-организационных мероприятий и успешная апробация позволяют рекомендовать их для внедрения на всей территории Украины.

Ключевые слова: острый гнойный пиелонефрит, уросепсис, патогенез, диагностика, профилактика, лечение, диагностический и лечебный алгоритмы, клиническая и организационная модели.

Sarychev L.P. Epidemiological, pathogenetic, clinico-diagnostic and medical aspects of acute purulent-inflammatory diseases of kidneys. - Manuscript.

Thesis for the scientific degree of a Doctor of medical sciences on the speciality 14.01.06. - urology. - The institute of urology and nephrology of the AMS of Ukraine, Kyiv, 2000.

The thesis devoted to the integral study of social-hygienic, pathogenetic, clinico-diagnostic, medical and organization aspects of acute purulent-inflammatory diseases of kidneys. There were determined the nature of the acute pyelonephritis development. There was conducted the foundation of acute purulent medullar pyelonephritis as a separate clinico-morphological form of an obstructive pyelonephritis. There were revealed the criteria of delimitation of the stages of infection inflammatory process in kidneys. There was done the evaluation of the patients' condition from the modern conception of a sepsis. There was improved the diagnosis of the acute pyelonephritis using the ultrasonography. The results of investigation gave the grounds for the working out of the scientific basis and inculcation into practice the algorhythm of treatment of patients suffering from acute pyelonephritis as well as clinical and organization models of prevention and treatment of acute purulent violations of kidneys.

Key words: acute purulent pyelonephritis, urosepsis, pathogenesis, diagnosis, prophylaxis, treatment, diagnostic and medical algorhythms, clinical and organization models.

Размещено на Allbest.ru