Стан привушних залоз і гомеостазу порожнини рота при хронічних неспецифічних захворюваннях легень

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА МЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЧНА АКАДЕМІЯ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

СТАН ПРИВУШНИХ ЗАЛОЗ І ГОМЕОСТАЗУ ПОРОЖНИНИ РОТА ПРИ ХРОНІЧНИХ НЕСПЕЦИФІЧНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ ЛЕГЕНЬ

Спеціальність: Стоматологія

Скікевич Маргарита Георгіївна

Полтава, 2000 рік



1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ. За даними великої кількості вітчизняних та іноземних пульмонологів, динаміка захворюваності, інвалідності та смертності населення в зв'язку з хронічними неспецифічними захворюваннями легенів (ХНЗЛ) в останні 20-30 років має тенденцію до зростання (С.Б. Соколов й соавт., 1983, Ю.И. Кундиев, Е.П. Краснюк, 1990, И.И. Мягков, П.С. Назар, 1994).

На сьогоднішній день неспецифічні захворювання легенів в розвинутих країнах світу займають третє місце серед причин смертності після серцево-судинних і онкологічних (Ю.М. Гольденберг, 1993).

Різнобічне вивчення проблемних сторін патогенезу ХНЗЛ виявило значні зміни в окремих органах і системах хворої людини. Це відноситься до симпатико-адреналової системи, імунної системи, серцево-судинної системи, нирок та печінки (И.И. Сахарчук, И.К. Пастер, 1988, О.Ф. Пільганчук, 1994).

Дослідженнями А.Г. Бабаевой, Е.А. Шубниковой (1978), М.Г. Рибаковой (1978), Н.М. Оглазовой (1982), Л.Г. Комаровой, О.П. Алексеевой (1994), Ю.П. Костиленко (1999) довели, що слинні залози, як залози внутрішньої секреції, мають безпосереднє відношення і до симпатико-адреналової системи, і до системи гіпофіз-надниркові залози, і до імунної системи. Все це дозволило зробити висновок, що великі слинні залози людини є складні утворення з різноманітними функціями, мінливою структурою і своєрідними реакціями на різноманітні зовнішні впливи і внутрішньо-органні порушення.

В світлі нових уявлень про функції слинних залоз відмічається їх суттєвий вплив на діяльність серцево-судинної системи (Л.Г. Комарова, О.П. Алексеева, 1994). Встановлено взаємозв'язок захворювань тонкого і товстого кишечнику на морфо-функціональний стан слинних залоз і захворювань слинних залоз на функціональний стан кишечнику (В.Н. Васильєв, 1981, З.А. Бичкене, 1989, О.В. Гуржій, 1995).

Такі захворювання, як кістозний фіброз паренхіматозних органів, зокрема легенів, часто супроводжуються порушеннями діяльності слинних залоз, змінами якісного складу слини (М.И. Рейдерман, 1974, Н.М. Бочков й соавт., 1984, В.В. Афанасьев, В.С. Стародубцев, 1998).

Разом з тим до цього часу є невелика кількість робіт, які відображають функціональний стан слинних залоз при ХНЗЛ, що в недостатній мірі характеризує їх патогенез і не дає об'єктивної інформації про повноту науково обґрунтованої тактики лікування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація є фрагментом ініціативної науково-дослідної роботи кафедри хірургічної стоматології Української медичної стоматологічної академії "Механізми пошкодження щелепної системи, резистентність організму і обґрунтування засобів профілактики, терапії і реабілітації основних стоматологічних захворювань, № держ. реєстрації 0197U018550.

Мета роботи.

Обґрунтувати необхідність проведення лікувально-профілактичних заходів по корекції гомеостазу ротової порожнини у хворих ХНЗЛ.

Задачі дослідження:

1. Вивчити функціональний стан привушних залоз та фізико-хімічні властивості ротової рідини у хворих ХНЗЛ;

2. Вивчити мікробіологічні характеристики зіву та стан локального неспецифічного імунітету в ротовій порожнині у хворих ХНЗЛ;

3. Визначити рівень вільно радикального окислення та антиоксидантного захисту в ротовій рідині та в крові у хворих ХНЗЛ;

4. Вивчити термографічні характеристики привушних залоз у хворих ХНЗЛ;

5. Визначити стан стоматологічного статусу ротової порожнини у хворих ХНЗЛ: поширеність та інтенсивність карієсу зубів, гігієнічний стан ротової порожнини, стан тканин пародонту;

6. Вивчити морфологічні зміни в слинних залозах при ХНЗЛ;

7. Обґрунтувати, розробити і впровадити в клініку лікувально-профілактичні заходи, спрямовані на корекцію змін в ротовій порожнині у хворих ХНЗЛ.

Наукова новизна одержаних результатів:

- вперше на великому континенті хворих, які страждають ХНЗЛ, вивчені фізико-хімічні властивості ротової рідини і паротидного секрету;

- вперше дається оцінка стану локального неспецифічного імунітету і стану процесів вільно-радикального окислення ліпідів та антиоксидантного захисту в ротовій порожнині і в крові у хворих ХНЗЛ;

- вперше описаний морфо-функціональний стан привушних залоз у хворих, які страждають ХНЗЛ;

- вперше дається комплексна оцінка стоматологічного статусу у хворих, які страждають ХНЗЛ;

- вперше науково обґрунтована необхідність комплексного медичного стоматологічного забезпечення хворих, які страждають ХНЗЛ, запропоновані методики підтримання локального гомеостазу в ротовій порожнині у цієї категорії хворих.

Практичне значення одержаних результатів.

Теоретичне значення проведених досліджень міститься в детальному освітленні стану гомеостазу ротової порожнини у хворих, які страждають ХНЗЛ, що суттєво доповнює знання патогенезу даної групи захворювань. Результати досліджень дозволили виявити основні несприятливі фактори, що супроводжують ХНЗЛ по відношенню до великих слинних залоз, стану зубів і тканин пародонту.

Показники приведених клініко-лабораторних досліджень ротової рідини, паротидного секрету і крові у здорових та хворих ХНЗЛ можуть слугувати відправним моментом в подальших дослідженнях стоматологічного напрямку.

Об'єктивно обґрунтована необхідність комплексного медичного стоматологічного забезпечення хворих, які страждають ХНЗЛ, що дозволяє сформувати диспансерні групи з конкретизацією лікувально-профілактичних заходів у стоматолога-хірурга, терапевта і ортопеда.

Запропоновані і випробувані автором методики медикаментозного впливу на привушні залози, стан біоценозу ротової порожнини, імунологічний статус знайшли застосування в клініці.

Результати отриманих наукових досліджень впроваджені в учбовий процес на кафедрах:

- внутрішніх хвороб УМСА;

- хірургічної стоматології з курсом основ стоматології медичною факультету УМСА;

- пропедевтики хірургічної стоматології УМСА;

- післядипломної підготовки лікарів-терапевтів УМСА;

- терапевтичної стоматології з курсом післядипломної освіти Донецького ДМУ ім. М. Горького;

- лабораторії патогістоморфології і експериментальної патології Харківського науково-дослідного інституту ортопедії та травматології ім. проф. М.І. Сітенка.

В практичній роботі розроблений профілактично-лікувальний комплекс використовується в залізничній клінічній лікарні станції Полтава-Південна М. Полтави, в Донецькій міській клінічній лікарні №1, Донецькій стоматологічній поліклініці №1, Харківській міській клінічній лікарні швидкої та невідкладної допомоги.

Особистий внесок здобувача.

Здобувач особисто провела глибокий інформаційний пошук, сформулювала мету та задачі дослідження, запропонувала ідеї профілактики та лікування слинних залоз при ХНЗЛ.

Всі клінічні спостереження та дослідження, систематизація, узагальнення та аналіз отриманих результатів, наукові висновки, лабораторні дослідження виконані за участю автора на базах: пульмонологічного відділення Полтавської обласної клінічної лікарні (при методичному сприянні д. м. н., проф. М.М. Потяженка, зав. кафедрою післядипломної підготовки лікарів-терапевтів), клінічної лабораторії міської поліклініки №4, обласної санітарної епідеміологічної станції М. Полтави, Харківського НДІ ортопедії та травматології ім. проф. М.І. Сітенка (при сприянні д. б. н. Н.В. Дедух, зав. лабораторією патоморфології та д. б. н. С.В. Малишкіної), ЦНДЛ Української медичної стоматологічної академії.

Апробація результатів дисертації.

Результати досліджень доповідались і обговорювались:

- на І Республіканській конференції "Сучасна стоматологія і щелепно-лицева хірургія" (15-16 січня 1998 р., м. Київ);

- на Пленумі асоціації стоматологів України та науково-практичній конференції "Основні стоматологічні захворювання, їх профілактика і лікування" (29-30 вересня 1998 р., м. Одеса);

- на міжнародному медичному конгресі студентів і молодих вчених (19- 21 травня 1999 р., м. Тернопіль);

- на І (VIII) з'їзді Асоціації стоматологів України (1 грудня 1999 року, м. Київ);

- на засіданні апробаційної ради "Стоматологія" при УМСА.

Публікації.

Результати дисертації знайшли відображення у 15 наукових публікаціях, із них - 5 статтях у журналах, ліцензованих ВАК України, 10 тезах і матеріалах конференцій.

Об'єм і структура дисертації.

Дисертація викладена на 153 сторінках принтерного тексту і складається з вступу, огляду літератури, опису об'єктів та методів дослідження, 2 розділів, власних досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури.

Робота проілюстрована 47 рисунками і 28 таблицями. До бібліографії занесене 208 джерел, 68 з яких - іноземних авторів.



2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Об'єкти та методи дослідження. Для вирішення поставлених задач проведений комплекс клінічних та лабораторних досліджень 112 хворих хронічними неспецифічними захворюваннями легень (із них з хронічним бронхітом - 78 хворих) у віці від 40 до 60 років, які знаходились на лікуванні у відділенні пульмонології ПОКЛ. Чоловіків було 83, жінок - 29. Давність захворювання в межах 3-6 років.

Хворі, що вивчались, були розподілені на 3 групи в залежності від ступеня порушення дихальної функції (ступені важкості захворювання) за класифікацією А.М. Манаенкова і співавт. (1981):

І група 44 хворих легкого ступеню важкості (фаза компенсації серцево-легеневої недостатності);

II група - 47 хворих - захворювання легень і бронхів середнього ступеню тяжкості (фаза субкомпенгації);

III група - 21 хворий - з важким перебігом захворювання легень і бронхів (фаза декомпенсації).

Усі клінічні та лабораторні дослідження проводилися після ліквідації загострення основного захворювання. Загальні дослідження включали: опитування, огляд, дослідження периферичної крові та сечі, рентгенографію легенів, приватні дослідження: сіалометрію, цитологічне - секрету та мокроти, мікробіологічне - секрету залоз та із зіву, сіалографію, термографію, спеціальні: імунологічні, біохімічні, фізико-хімічні методи.

Група здорових 24 особи у віці 40-60 років, які не мали хронічних захворювань легенів та слинних залоз.

Загальна сіалометрія проводилась усім хворим методом збирання ротової рідини в вимірювальну пробірку вранці, натщесерце протягом 10 хв.

Секреторну функцію привушних залоз вивчали після стимуляції слиновиділення 1% розчином пілокарпіну гідрохлориду за методикою Т.Б. Андрєєвої (1965). Дренування основних протоків ПВЗ виконувалось металевими катетерами через 30 хв. після відбору ротової рідини. Всього було проведено 550 досліджень секреторної функції II ВЗ.

Клітинний склад секрету привушних залоз та мокроти вивчений у 24 здорових осіб і 74 хворих в динаміці спостереження. Цитологічні дослідження проводилось за загальноприйнятою методикою матеріал фарбували за Романовським-Гімза.

В'язкість ротової рідини вивчали гемовіскозиметром ВК-4 Всього вивчено 295 проб ротової рідини.

Визначення рН ротової рідини і паротидного секрету проводили за допомогою мікроаналізатора фірми Кааеікіх (УНР) Всього вивчено 295 проб.

Прозорість секрету визначали на калоритметрі фотоелектричному концентраційному (КФК-2 МП). Всього виконано 175 досліджень.

Кількісний вміст хімічних елементів (кальцію, хлору, заліза) вивчено за допомогою апарата фірми "Mitsubishi" "Mitsubishi super.z analyzer".

Концентрації кальцію в плазмі крові і слині визначали калориметричне з орто-крезолфтолеїном (методика фірми "Глобал Биомаркетинг Груп Киев"). Концентрації хлоридів у плазмі крові і слині визначали калориметричне (методика фірми "Глобал Биомаркетинг Груп Киев").

Концентрацію заліза в плазмі крові і слині визначали калориметричне без депротеїнізації. Методика фірми "Olvex diagnosticum". Всього проведено 339 досліджень.

При мікробіологічному дослідженні секрету привушних залоз та матеріалу з зіву користувались методичними рекомендаціями по загальній мікробіології. Визначення гігієнічного стану порожнини рота проводили за загальноприйнятою методикою Федорова-Володкіної (1971). Визначали індекс КПВ, оцінювали інтенсивність та поширеність запалення навколо зубних тканин за допомогою проби Шіллера-Писарєва. Ступінь порушень тканин пародонту визначали індексом РМА по Рагша, П.

Кількісний вміст SIgA та імуноілобулінів А, О, М в сироватці крові виз начали методом радіальної імунодифузії в гелі (Маncіnі, 1965).

Концентрація МДА, активність СОД, активність каталази визначали за методикою Арчакова (Посібник з експериментально-клінічних досліджень в біології та медицині / Під ред. І.П. Кайдашева, 1996).

Комп'ютерна термографія проведена у 41 хворого ХНЗЛ для первинної оцінки функціонального стану ПВЗ і у 21 хворого після курсу корегуючої терапії Вивчені 123 комп'ютерні термограми ПВЗ. Термографія виконувалась апаратом "Радуга-2".

Рентгенографію ПВЗ з контрастною масою проводили по загальноприйнятій методиці в двох проекціях: прямій (носолобовій) і боковій (профільній). Всього вивчено 124 сіалограми. За норму прийняті відомі описи сіалограм Загата і І.Ф. Ромачової.

Матеріалом для морфологічного дослідження стали ПВЗ померлих (18 чоловік) у віці від 45 до 68 років, які довгий час (від 7 до 15 років) хворіли хронічним бронхітом (7 залоз), хронічною пневмонією (5 залоз), емфіземою легенів (6 залоз), що дозволило віднести їх до пізньої стадії розвитку ХНЗЛ.

Відповідність структурних змін в організації легенів з вказаними захворюваннями була підтверджена протоколами розтину і патоморфологічним аналізом біопсійного матеріалу.

Контролем служили привушні залози (і легені) людей (12 чоловік) у віці від 40 до 70 років, померлих з різних причин, не пов'язаних із захворюваннями легенів та не мавших важкої загально-соматичної патології.

Фрагменти відпрепарованих привушних залоз (і легенів) фіксували в 10% розчині нейтрального формаліну, обезводнювали в спиртах, міцність яких підвищувалась, і заливали в парафін. З кожного фраґменту залози (на різних рівнях) виготовляли по 12 зрізів (товщина 5-7 мкм), які фарбували гематоксиліном і еозином, пікрофуксином по Ван Гізону, а також фарбували толуїдиновим синім (рН - 2,5) на глікопротеїди.

За допомогою планіметричної окулярної сітки Автанділова (з площиною малого квадрата 1 мм²) в трьох полях зору кожного препарату вимірювали площини запальних інфільтратів, сполучної і жирової тканин при постійному мікроскопічному збільшенні (об 3, ок. 10). Одержані показники визначали відсоток (долю) площини, яку займали об'єкти, що вивчались, в площині залози.

Препарати досліджували і фотографували під світловим мікроскопом БИОЛАМ і Rathenou. Всього виготовлено і вивчено 378 гістологічних препаратів слинних залоз.

Результати досліджень та їх обговорення.

У хворих з легким ступенем ХНЗЛ показники секреторної функції привушних залоз знижені до 1.70 мл. секрету (за 10 хв. дослідження), з середнім ступенем - до 1.56±0.073 мл. та до 1.04±0.05 мл. - при важкому перебігу (при нормі 1.81±0.07 мл).

У хворих з легким ступенем ХНЗЛ загальна секреція складала в середньому 5.75±0.03 мл., з середнім ступенем - 4.39±0.06 мл., з важким перебігом - 1.88±0.14 мл. (при нормі 6.25±0.09 мл. за 10 хвилин дослідження).

Вивчення фізико-хімічних властивостей ротової рідини виявило зміщення рН в кислу сторону у всіх групах досліджуваних хворих. В'язкість ротової рідини мала тенденцію до збільшення і зростала з важкістю захворювання.

Аналогічні зміни спостерігались при дослідженні паротидного секрету. Прозорість секрету зменшувалась.

Вміст кальцію в ротовій рідині у здорових складав - 1.027+0.013 ммоль/л. У хворих з легким ступенем ХНЗЛ - 0.937±0.063 ммоль/л, середнім ступенем - 0.898±0.012 ммоль/л, важким перебігом - 0.886±0.011 ммоль/л. Таку тенденцію до зниження має і вміст заліза в ротовій рідині.

Вірогідно збільшується зі ступенем захворювання концентрація хлору: легкий ступінь важкості - 29.10±0.36 ммоль/л, середній ступінь - 31.48±0.19 ммоль/л, важкий перебіг 33.92±0.48 ммоль/л (здорові - 22.90±0.49 ммоль/л).

Цитологічні дослідження секрету ПВЗ дали можливість з'ясувати, що при відсутності клінічних ознак в слинних залозах має місце прихований перебіг запального процесу. Це підтверджується наявністю зростаючого зі ступенем основного захворювання елементів запального ряду, підвищеною десквамацією епітелію проток і його запальною металлазією. Поява бокалоподібних клітин відображає значне падіння функціонального стану слинної залози.

В паротидному секреті хворих переважно виявлялись шагами стафілококів і стрептококів, які проявляли патогенні властивості не викликаючи загострень патологічного процесу в привушних залозах. У більшості хворих висівалась мікробна флора з слизової оболонки зіву. Відмічена значна різноманітність мікроорганізмів, частина з яких виявляла патогенні властивості.

Гігієнічний стан порожнини рота у хворих з легким ступенем ХНЗЛ був задовільний (гігієнічний індекс становив 1.5±0.2 бала), у хворих з середнім ступенем - незадовільний (П - 1.9±0.3), з важким перебігом - поганий (П - 2.6±0.21 бала).

У осіб контрольної групи поширеність карієсу зубів складала 61.9%, у хворих з легким ступенем цей показник становив 88.6%, з середнім ступенем - 89.4%, з важким перебігом - 95.24% В середньому на всю групу страждаючих ХНЗЛ показник поширеності карієсу становив 91.08%.

Інтенсивність ураженості зубів карієсом на одного обстеженого у хворих з легким ступенем ХНЗЛ становив 5.6, у хворих з середнім ступенем - 6.1, у хворих з важким перебігом - 15.04. В середньому інтенсивність ураження зубів карієсом становила 7.6, а у осіб контрольної групи - 5.5.

У всіх хворих ХНЗЛ мали місце запальні процеси ясен різного ступеню. При цьому генералізований пародонтит важкого ступеню у хворих з легким перебігом ХНЗЛ діагностували в 20% спостережень, а у хворих з важким перебігом ХІІЗЛ хронічний генералізований пародонтит важкого ступеню мав місце в 85.8% випадків. Дослідження вмісту секреторного імуноглобуліну А в ротовій порожнині у хворих ХНЗЛ показало достовірне зменшення його концентрації в залежності від ступеню важкості основного захворювання. У хворих з легким ступенем концентрація 8І§А в ротовій рідині становила 57.01±14.21 мг/л, у хворих з середнім ступенем - 48 10+17.32 мг/л, з важким перебігом - 38.2+9.01 мг/л (у здорових - 79.4+0.96 мг/л). Дослідження процесів пероксидації в ротовій рідині виявили підвищення вмісту МДА у всіх групах хворих (при наявності вираженої залежності від тривалості захворювання). Так, у хворих з легким ступенем важкості і тривалістю З роки в середньому вміст МДА був 1.41 ±0.11 мкмоль/л, а з тривалістю 5 років - 2.04±0.09 мкмоль/л. У хворих з важким перебігом вміст МДА становив у середньому по групі 2.50±0.13 мкмоль/л (р<0.001). Наряду з цим відмічалась активація системи антиоксидантного захисту, що підтверджувалось достовірним (р<0.05) підвищенням активності каталази в ротовій рідині від 7.85±0.34 у. о. (у хворих з легким ступенем важкості основного захворювання) до 10.53±0.61 у. о. (у хворих з важким перебігом) при показниках у здорових - 7.59±0.4 у. о.

Активність СОД достовірно була підвищеною тільки у групі хворих з важким перебігом захворювання.

У хворих з легким перебігом ХНЗЛ термограми були в межах 34.98±0.11°С. У хворих з середнім ступенем на ділянці привушних залоз температура складала в середньому по групі 35.21±0.07°С, у хворих з важким перебігом найбільш виражене посилення інфрачервоного випромінювання виявлене на ділянці ПВЗ і складало в середньому по групі 35.6+0.66°С.

У хворих з легким ступенем ХНЗЛ сіалографія не виявила виражених порушень в системі вивідних проток. На сіалограмах виразно визначались контури основної протоки, протоки 1-У порядків. При середньому ступені визначались різні ступені виразності: колбовидні та кулясті ектазії проток ІІІ-У порядків при наявності добре контурованої незмінної основної протоки. У частини хворих відмічалось нерівномірне значне розширення основної протоки привушної залози і підвищена імбібіція її паренхіми. У хворих з важким перебігом мали місце різного характеру ектазії основної протоки, проток І-ІІ-ІІІ порядків, колбовидні та кулясті ектазії проток II-V порядків, порушення заповнення проток II-V порядків за рахунок їх звуження майже по всьому об'єму залози при наявності окремих сіалектазів. Морфологічні зміни в привушних залозах незалежно від маючого місце основного захворювання легень характеризуються лімфогістіоцитарною інфільтрацією строми, розростанням сполучної і жирової тканин та заміщенням ними частини ацинусів. Відмічаються дистрофічні зміни зі сторони сероцитів, епітелію вставних відділів, міжчасточкових і міждольових протоків. В окремих випадках спостерігається його метаплазія. Зокрема площа сполучної тканини у фазі компенсації серцево-легеневої недостатності була збільшена в 1,7 рази, круглоклітинної інфільтрації в 2 рази, площа жирової тканини - в 1,5 рази. У хворих у фазі субкомпенсації площа сполучної тканини збільшена в 2,3 рази, площа інфільтрації - в 2,5 рази, жирової - в 2.6 рази більше норми.

При складанні плану лікувальних заходів хворим хронічними захворюваннями легень сумісно з пульмонологом по можливості виключали препарати, які подавляють секреторний процес в слинних залозах. Паралельно з цим (терапевтом-стоматологом) проводилась санація вогнищ одонтогенної інфекції: лікування карієсу зубів, його ускладнень, захворювань ЛОР-органів, здійснювались заходи по покращанню гігієнічного стану порожнини рота. Для ліквідації запальної реакції в слинних залозах, зменшення в'язкості секрету проводилось введення в протоки залоз протеолітичних ферментів та ферментів з антибіотиками. Хворі навчались прийомам масажу привушних залоз для активації виділення секрету. Призначався препарат антиоксидантної дії "Тріовіт" для корекції реакції пероксидації. Результати сумісних зусиль стоматологів та пульмонологів дозволяють стверджувати, що призначений комплекс лікування достатньо ефективний по корекції порушень зі сторони слинних залоз і супутніх стоматогенних захворювань при умові дотримання диспансерного забезпечення цього контингенту хворих.



ВИСНОВКИ

1. Вивчення функціонального стану привушних залоз у хворих хронічними неспецифічними захворюваннями легенів показало зниження секреторного процесу в залежності від ступеню важкості захворювання не тільки у досліджуваних залозах, а у всіх слинних залозах (великих та малих), що констатувалось зниженням об'єму ротової рідини. При цьому знижується прозорість паротидного секрету. збільшується його в'язкість, водневий показник зміщується у кислий бік. В зв'язку з порушенням екскреції мінеральних компонентів (Са, Сl, Fе) змінюються їх співвідношення у ротовій рідині.

2. Вивчення стану біоценозу паротидного секрету дозволило встановити, що відсоток висівання мікробної флори у хворих ХНЗЛ зростає в залежності від ступеню важкості основного захворювання (від 18.8% у хворих з легким ступенем до 86.6% у хворих з важким перебігом хронічної патології в легенях). Подібна тенденція спостерігалась при дослідженні матеріалу зі слизової оболонки зіву.

Патогенність мікробної флори, що висівалась, зростала зі ступенем важкості захворювання. При цьому спостерігається падіння концентрації секреторного імуноглобуліну А в ротовій рідині, що відображає порушення локального (у порожнині рота) імунного статусу та наявність супутнього патологічного процесу в слинних залозах.

3. У хворих ХНЗЛ має місце підвищення процесів пероксидації в ротовій рідині (і крові), це підтверджується підвищенням вмісту ТБК-реагуючих продуктів (МДА), що зумовлено структурними пошкодженнями слинних залоз (та легеневої тканини).

4. У хворих ХНЗЛ в залежності від ступеня важкості захворювання погіршується гігієнічний стан порожнини рота від задовільного (при легкому ступені) до поганого (при важкому перебігу ХНЗЛ). Розповсюдженість карієсу коливається від 88.6% до 95.24%. Генералізований пародонтит важкого ступеню у хворих з легким перебігом захворювання діагностувався у 20%, а у хворих з важким перебігом - у 85.8% спостережень.

5. В термографічних характеристиках привушних залоз у хворих ХНЗЛ спостерігається посилення інфрачервоного випромінювання над ними та зростання температурних реакцій до 2°С, що вказує на напруженість фізіологічного секреторного процесу в них.

На сіалограмах привушних залоз у більшості хворих ХНЗЛ виявлені відхилення від норми різного характеру: ектазії основної протоки, проток 1-У порядків, їх звуження.

6. Пагоморфологічна картина привушних залоз при ХНЗЛ характеризується лімфогістіоцитарною інфільтрацією строми, розростанням сполучної та жирової тканин, заміщенням ними частини ацинусів. Дані зміни в залозах кваліфікуються як хронічне продуктивне запалення.

7. Розроблений та запропонований нами метод корекції функціональної активності привушних залоз та гомеостазу ротової порожнини є ефективним, що дозволяє рекомендувати його для використання хворим ХНЗЛ у відділенні пульмонології.

А також вказує на необхідність диспансерного забезпечення хворих хірургом і терапевтом-стоматологом.

Хворі, що страждають хронічними неспецифічними захворюваннями легенів, потребують активного спостереження їх лікарем-стоматологом (хірургом, терапевтом). захворювання стоматологічний терапія

З метою своєчасного виявлення порушень з боку привушних залоз та органів порожнини рота і визначення ступеня порушення функції слинних залоз в план обстеження хворих ХНЗЛ необхідно включати вивчення секреторної функції привушних залоз і слиновиділення, а також фізико-хімічні, мікробіологічні, імунологічні та рентгенологічні дослідження.

Для відновлення функціональної активності привушних залоз показано бандажування головних вивідних проток, механічний масаж привушних залоз, електрофорез слинних залоз 5% розчином аскорбінової кислоти, застосування препаратів антиоксидантної дії, проведення планової санації ротової порожнини у стоматологів.



СПИСОК ДРУКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Содержание ряда химических элементов в ротовой жидкости и в плазме крови у больных хроническими неспецифическими заболеваниями легких // Проблеми екології та медицини. - 1998. - №1-2. - С. 43-45.

2. Секреторная функция и термографическая характеристика околоушных слюнных желез у больных хроническими неспецифическими заболеваниями легких // Проблеми екології та медицини. - 1998. - №1-2. - С. 51-53.

3. Особенности саливации у больных хроническими неспецифическими заболеваниями легких // Проблеми екології та медицини. - 1998. - №5-6 - С. 48-51.

4. Содержание иммуноглобулинов А. О. М в сыворотке крови и секреторного иммуноглобулина А в ротовой жидкости у больных хроническими неспецифическими заболеваниями легких // Проблеми екології та медицини. - 1998. - №5-6. - С. 58-60. - (Соавт.: О.В. Рыбалов).

5. Морфологическая характеристика околоушных желез у больных с эмфиземой легких // Вісник стоматології. - 1999. - №2. - С. 32-34.

6. Характеристика захворювань внутрішніх органів у дітей, хворих на хронічний паренхіматозний паротит // 36. "Фізіологія і патологія імуногенезу". - Полтава, 1995. - С. 51-52.

7. Функция околоушных желез при патологии органов дыхания // 36. "Фізіологія і патологія перекисного окислення, гемостазу та імуногенезу". - Полтава, 1995. - С. 50.

8. Содержание иммуноглобулинов в сыворотке крови и секреторного иммуноглобулина А в ротовой жидкости у больных хроническими неспецифическими заболеваниями легких // Сб. науч. трудов "Вопросы экспериментальной и клинической стоматологии", посвящ. 20-летию стоматологического ф-та ХГМУ. Вып. 1. - Харьков, 1998. - С. 114.

9. Содержание ряда химических элементов в ротовой жидкости и в плазме крови у больных хроническими неспецифическими заболеваниями легких // Сб. тезисов 1-й Республиканской конференции "Современная стоматология и челюстно-лицевая хирургия". - Киев, 1998. - С. 88-89.

10. Термографічна характеристика привушних залоз у хворих із хронічними неспецифічними захворюваннями легень // Матеріали конференції "Актуальні проблеми стоматології" до 40-річчя стоматологічного факультету ЛДМУ. - Львів, 1998. - С. 135-136.

11. Морфометрические изменения в околоушных железах при различных патологических состояниях в легких // Тези доповідей 3-го Міжнародного медичного конгресу студентів і молодих учених. - Тернопіль, 1999. - С. 334.

12. Характер патоморфологических изменений в околоушных железах у больных с эмфиземой легких // Тези доповідей 3-го Міжнародного медичного конгресу студентів і молодих учених. - Тернопіль, 1999. - С. 335.

13. Морфологічна характеристика привушних слинних залоз у хворих із затяжними пневмоніями // Мат. І (VIII) з'їзду Асоціації стоматологів України. Київ, 1999. - С. 371. - (Співавт.: Н.В. Дедух, С.В. Малишкіна).

14. Морфологічна характеристика привушних слинних залоз у хворих на хронічний бронхіт // Мат. І (VIII) з'їзду Асоціації стоматологів України. - Київ, 1999. - С. 372. - (Співавт.: Н.В. Дедух, С.В. Малишкіна).

15. Цитологічне дослідження секрету привушних залоз у хворих на хронічні неспецифічні захворювання легенів // Мат. І (VIII) з'їзду Асоціації стоматологів України - Київ, 1999. - С. 372-373. - (Співавт.: О.В. Рибалов).

Размещено на Allbest.ru

...