Діагностика та характер імунокоригуючої терапії пієлонефриту у дітей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харкiвський державний медичний унiверситет

Автореферат

Дисертації на здобуття наукового ступеня

Кандидата медичних наук

14.01.10 - Педіатрія

Діагностика та характер імунокоригуючої терапії пієлонефриту у дітей

Толстікова Олена Олександрівна

Харків 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Донецькому державному медичному університеті ім. М. Горького МОЗ України.

Науковий керівник доктор медичних наук, професор Прохоров Євген Вікторович, Донецький державний медичний університет, завідувач кафедри дитячих хвороб № 1

Офіційні опоненти: заслужений діяч науки та техніки України, доктор медичних наук, професор Кожем'яка Анатолій Іванович, Харківський державний медичний університет,

завідувач кафедри дитячих хвороб доктор медичних наук, професор Ткаченко Юлій Петрович, Запорізький державний медичний університет,

завідувач кафедри госпітальної педіатрії Провідна установа Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, кафедра педіатрії інтернів і неонатології ФПО, м. Дніпропетровськ

Захист відбудеться “ 24 ” лютого 2000 р., о1230 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 при Харківському державному медичному університеті за адресою: 310022, м. Харків, проспект Леніна, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського державного медичного університету (адреса: 310022, м. Харків, проспект Леніна, 4)

Автореферат розісланий “14” січня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат медичних наук, доцент Л.І.Овчаренко

1. Загальна характеристика роботи

пієлонефрит імунологічний бакплан фітопрепарат

Актуальність теми. В останні роки у різних регіонах світу, зокрема в Україні розповсюдженість захворювань сечової системи залишається досить високою і стабільною. Мікробно-запальні захворювання сечових шляхів у дітей посідають друге місце за захворюваністю після гострих респіраторних вірусних інфекцій (А.В. Папаян, Н.Д. Савенкова, 1997; В.Д.Чеботарьова, В.Г. Майданник, 1998; Conway J. et al., 1994; Hellerstein S., 1995).

Згідно із сучасними поглядами, серед факторів, що відіграють істотну роль у виникненні пієлонефриту, поруч із активацією інфекційного агенту, порушенням уродинаміки на основі аномалій сечової системи розглядають нездатність окремих механізмів імунокомпетентної системи організму дитини як на загальному, так і на місцевому рівнях (В.Г.Майданник, 1996; А.В.Папаян, 1997; Hellerstein S., 1995).

Враховуючи вагому роль імунопатологічних змін у розвитку пієлонефриту, вивчення показників, які характеризують імунний статус організму дитини, дозволяє встановити характер імунопарезу та визначити напрямок коригуючої терапії, оцінити її ефективність (Т.О.Воронцова, 1997; В.З.Москаленко з співавт., 1999).

Разом з цим, незважаючи на значні успіхи у лікуванні інфек-ційних захворювань сечової системи у дитячому віці, ряд питань патогенезу, діагностики та лікування пієлонефриту залишаються не вивченими, що пояснює інколи недостатню ефективність його терапії та часті випадки хронічного рецидивуючого перебігу захворювання (Л.А. Пиріг, 1995; Ю.В.Одинець, 1995; Л.Т. Теблоєва, В.І. Кирілов, 1998; Н.А. Коровіна з співавт., 1998).

Все це потребує більш глибокого вивчення характеру та ролі імунних порушень та пошук лікувальних засобів, які мають імунокоригуючу дію (Л.Т. Теблоєва, В.І. Кирілов, 1998).

Відомо, що традиційна терапія пієлонефриту із застосуванням тривалих курсів антибіотиків призводить до розвитку їх нефротоксичних, сенсибілізуючих, гепатотоксичних, ототоксичних та інших побічних дій, тому акценти у лікуванні захворювання доцільно перенести на використання, поряд з антибіотиками, інших засобів, фітопрепаратів тощо. Деякі з них, поряд із протимікробною, протизапальною дією, мають імунокоригуючий, десенсибілізуючий, антитоксичний, ремінералізуючий та інші ефекти (С.І.Ігнатов, М.С. Ігнатова,1996; Г.А. Маковецька з співавт., 1998). Серед таких препаратів особливу увагу привертає фітопрепарат “Бакплан”, який з успіхом використовується при деяких мікробно-запальних захворюваннях (О.О.Сохін із співавт., 1990; І.В. Корчак, 1996, та інш.).

Підставою до застосування бакплану у лікуванні пієлонефриту у дітей були посвідчення про його значну імунокоригуючу, протимікробну, протизапальну, антитоксичну та десенсибілізуючу дію (Л.А. Ткаченко, 1990; О.С. Окунь, 1998).

Слід чекати, що додаткове, поряд із традиційною терапією, призначення в активній стадії пієлонефриту фітопрепарату з імунокоригуючою, протимікробною, протизапальною, десенсибілізуючою дією дозволить, в ряді випадків, утриматися від призначення додаткових курсів антибіотиків, а також уникнути розвиток можливих їх побічних, зокрема нефротоксичних, алергізуючих, дисбіотичних та інших проявів.

Все вищезгадане є передумовою для постановки мети та задач нашого дослідження.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є фрагментом комплексної кафедральної науково-дослідної роботи “Розробка засобів дієтичної та медикаментозної корекції дисметаболічних порушень при захворюваннях нирок у дітей” № держреєстрації 0196Y009527.

Мета роботи. Підвищити ефективність лікування пієлонефриту у дітей на основі вивчення характеру та ролі імунопатологічних процесів з послідовною корекцією виявлених порушень шляхом додаткового включення у комплекс терапії препарату рослинного походження “Бакплан”.

Задачі дослідження.

Вивчити особливості імунного статусу у дітей з пієлонефритом та обгрунтувати доцільність уживання імунокоригуючої терапії.

Дослідити стан імунологічної реактивності у дітей з пієлонефритом залежно від клінiчної форми захворювання, активності процесу та варіантів терапії.

Вивчити ефективність фітопрепарату “Бакплан” у комплексному лікуванні дітей, хворих на пієлонефрит.

Розробити показання до призначення фітопрепарату “Бакплан” у дітей, хворих на пієлонефрит.

Наукова новизна одержаних результатів. Стан імунологічної реактивності вивчено у дітей з пієлонефритом у співставленні з особливостями клінічних проявів, показниками активності процесу, характером ураження нирок, варіантами терапії. Встановлено особливості імунного статусу в активній стадії гострого та хронічного пієлонефриту у дітей, зокрема таких, як зміни рівня лізоциму, фагоцитарної активності нейтрофільних лейкоцитів, НБТ-тесту. Обґрунтовано доцільність використання фітопрепарату “Бакплан” як засобу етіопатогенетичної терапії у дітей з пієлонефритом. Розроблено та впроваджено засіб використання бакплану у комплексній терапії пієлонефриту у дітей з метою скорочення маніфестного періоду хвороби, утримання від призначення додаткових курсів антибіотиків та їх можливих побічних дій.

Практичне значення. У дітей в дебюті пієлонефриту доцільним є вивчення показників, які характеризують, насамперед, неспецифічні гуморальні та клітинні фактори імунологічної резистентності організму з метою дослідження особливостей перебігу та прогнозу захворювання, а також встановлення доцiльностi призначення фітопрепарату “Бакплан”. Встановлені в активній стадії пієлонефриту змінені показники лізоциму, фагоцитарної активності нейтрофілів, спонтанного та стимульованого НБТ-тесту є підставою для призначення фітопрепарату “Бакплан”, який має імунокоригуючу, протимікробну, протизапальну, антитоксичну та десенсибілізуючу дію. Використання фітопрепарату “Бакплан” у терапії активної стадії пієлонефриту допомагає більш сприятливому перебігу захворювання, що призводить до скорочення тривалості маніфестного періоду захворювання, санації сечі, зменшенню патологiчних вiдхилень або нормалізації імунологічних показників, зменшенню терміну перебування дітей на стаціонарному лікуванні. Негативних результатів лікування дітей, які страждають пієлонефритом, з уживанням бакплану не встановлено.

Підсумки роботи відображено в патенті на винахід: 17899 Україна МКИ А61 к3100. “Засіб лікування пієлонефриту у дітей”. № 950523445; Заявл. 16.05.95; Опубл. 03.06.97; Бюл. № 5, С. 3.1.75.

Розроблену тактику лікування дітей, хворих на пієлонефрит, впроваджено в практику обласних дитячих клінічних лікарень Донецької, Дніпропетровської, Запорізької областей, а також лікувально-профілактичних установ міст Донецької області: Макіївки, Єнакиєва, Маріуполя, Слов'янська, Краматорська, Сніжного.

Декларація особистого внеску в розробку наукових результатів, що виносяться на захист. Дисертаційна робота є особистою працею автора. Автором самостійно складена і виконана програма дослідження, проведений аналіз літературних даних, зроблені необхідні висновки, проведені клініко-лабораторні обстеження 103 дітей, хворих на пієлонефрит. Автор оволоділа загальними методиками, які використовувались у ході наукового дослідження. Вивчення імунологічних показників проводилося за безпосередньою участю автора. Робота над дисертацією, статистична обробка отриманих даних, обґрунтовування висновків, складання практичних рекомендацій здійснювалося автором.

Апробація результатів дисертації. Апробацію дисертації проведено на міжкафедральній нараді співробітників кафедр дитячих хвороб № 1, дитячих хвороб № 2, пропедевтики дитячих хвороб Донецького державного медичного університету ім. М.Горького. Основні положення дисертації викладено та обговорено на міжобласній науково-практичнiй конференції з дитячої нефрології (Донецьк, 1994); XI обласній науковiй конференції морфологів (Донецьк, 1994); Пленумі науково-медичного товариства дитячих лікарів “Реабілітація в педіатрії” (Київ-Тернопіль, 1995); науковій конференції “Актуальні проблеми медицини Донбасу” (Донецьк, 1996); IY Міжнародній науково-практичнiй конференції урологів та нефрологів “Нефрогенна гiпертензія” (Харків, 1996); конференції “Первинний пієлонефрит. Інтерстиційний нефрит. Дисметаболічні нефропатії”,присвяченій 30-річчю Інституту урології та нефрології АМН України (Київ, 1995); Ювілейнiй науково-практичній конференції, присвяченій 75-річчю кафедри терапії №1 Київської академії післядипломної освіти “Актуальні проблеми внутрішньої патології та післядипломної підготовки лікарів-терапевтів” (Київ, 1996); науково-практичній конференції “Нирки та інфекція” (Івано-Франківськ, 1997).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 17 робіт, у тому числі 1 патент України 17899 МКИ А61 к3100 “Засіб лікування пієлонефриту у дітей” №950523445; Заявл. 16.05.95; Опубл. 03.06.97; Бюл.№5, С.3.1.75.), 2 статті у центральних виданнях, 2 - у збірках наукових праць, 12 - у матеріалах і тезах наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 138 сторінках друкованого тексту і складається із вступу, огляду літератури, опису методів дослідження, трьох розділів особистих досліджень, аналізу та обговорення результатів досліджень, закінчення, висновків, практичних рекомендацій. Список літератури включає 196 україно- та російськомовних авторів та 103 іноземних джерела, що складає 31 сторінку. Робота ілюстрована 14 таблицями та 4 малюнками, що складає 7 сторінок.

2. Зміст роботи

Матеріали та методи дослідження. Досліджено 103 дитини віком від 3 до 14 років, хворих на пієлонефрит, які лікувалися в клініці дитячих хвороб Донецького державного медичного університету протягом 1993 - 1998 років. Дівчаток було 82, хлопчиків - 21. Діагноз був верифікований на підставі ретельного вивчення скарг, анамнезу захворювання та життя, результатів об'єктивного огляду та додаткових клініко-лабораторних та інструментальних досліджень. Поряд із загальноприйнятими дослідженнями (загальний аналіз крові й сечі, аналіз сечі за Нечипоренком, проба С.С. Зимницького, визначення рівня С-реактивного протеїну, сечовини, креатиніну, холестерину, білкового спектру крові), обов'язковим було бактеріологічне дослідження сечі з визначенням характеру і ступеня бактеріурії, а також чутливості мікрофлори до антибактеріальних препаратів, визначення уролейкоцитограми, типу салурії. Проводили також сонографію нирок, оглядову та екскреторну урографію, за показаннями - динамічну сцинтиграфію, мікційну цистоскопію, нефробіопсію.

Проводилися також імунологічні дослідження: рівень лізоциму у сироватці крові, спонтанний та стимульований НБТ-тест, фагоцитарний резерв, фагоцитарний індекс, фагоцитарне число, завершеність фагоцитозу, реакції спонтанного та активного розеткоутворення, а також при навантаженні теофіліном і стимуляції левамізолом, рівень сироваткових імуноглобулінів класів А, М, G.

Перше комплексне обстеження проводилося під час вступу хворого в клініку, друге - на 4-5 день, третє - на 8 день від початку лікування. Вивчення імунного статусу проводилося двічі: до початку лікування та через 10 - 14 днів.

Математична обробка одержаних результатів здійснювалася за стандартними методиками варіаційної статистики з уживанням параметричних методів (критерій Стьюдента) та непараметричної обробки даних на персональному комп'ютері ЕОМ ІВМ Pentium 200.

Результати дослідження та їх обговорення. Нами проведено клініко-лабораторне обстеження дітей в активній стадії гострого та хронічного пієлонефриту.

Аналіз анамнестичних, клініко-лабораторних та додаткових методів дослідження дозволив діагностувати первинний пієлонефрит у 67 пацієнтів (65,1%), у 36 (34,95) - вторинний. У 34 випадках (33,0%) вторинний пієлонефрит перебігав на тлі органічної обструктивної уропатії. В одного хворого діагностовано дисметаболічну нефропатію, ще в одного - нейрогенну дисфункцію сечового міхура.

У 65 хворих (63,1%) констатовано гострий перебіг пієлонефриту, у 38 (36,9%) - хронічний рецидивуючий.

Розподіл обстежених дітей за віком показав, що у більшості випадків пієлонефрит реєструвався у дітей шкільного віку - 76 (73,8%). Серед захворілих дівчаток було у 3,9 разу більше.

Вивчення анамнестичних даних та матеріалів клінічного спостереження й лабораторного обстеження свідчили про те, що найбільша кількість дітей вступала в клініку в активній стадії хвороби (91 - 83,3%). У 9 (8,8%) констатовано стадію часткової клініко-лабораторної ремісії. Лише в 3 випадках (2,9%) відзначено латентний перебіг пієлонефриту.

Дані важкості стану хворих виявили, що 80 (77,7%) пацієнтів вступили в клініку в середньо-тяжкому стані, у 23 випадках (22,3%) констатовано тяжкий стан.

Найбільш часто у хворих в активній стадії пієлонефриту реєструвався інтоксикаційний синдром, який відзначено у 86 пацієнтів (83,5%). Прояви інтоксикації найчастіше спостерігалися у вперше захворілих дітей, ніж у пацієнтів із загостренням хронічного перебігу хвороби.

Наявність больового синдрому в активній стадії захворювання зареєстровано у 2/3 пацієнтів. Дизуричний синдром встановлено у половини обстежених дітей (50), що становить 48,5%.

Найважливіший діагностичний критерій пієлонефриту - нейтрофільну лейкоцитурію різного ступеня - виявлено у всіх випадках. Аналізуючи показник бактеріурії, встановлено, що бактеріологічний посів був позитивним у 85 із 103 обстежених хворих (82,5%). Найбільш часто з сечі висівалася кишкова паличка (48,2%), рідше - стафілококи, ентеробактер, протей, стрептокок, клебсієла та інші.

Перше імунологічне обстеження, яке проводилося під час вступу дитини в клініку, виявило той чи інший ступінь порушення показників практично у всіх дітей, хворих на пієлонефрит.

З особливою частотою та інтенсивністю страждала гуморальна ланка імунітету. Так, встановлено підвищення лізоциму в активній стадії пієлонефриту, незалежно від його клінічної форми: 4,65...0,35 (од/мл) при гострому пієлонефриті (р<0,05); 4,39...0,51(од/мл) - при загостренні хронічного пієлонефриту (р<0,05); у контрольній групі - 2,87...0,67 (од/мл).

Вивчення фагоцитарної активності нейтрофілів виявило, що у пацієнтів із загостренням хронічного пієлонефриту спонтанний НБТ-тест, порівняно з контрольною групою мав тенденцію до зниження (8,9...2,02%), а стимульований - до підвищення (49,1...2,31%), у той час як при гострому перебігу захворювання показники тесту вже істотно знижалися ( спонтанний НБТ-тест - 4,6...1,68% (р<0,05), стимульований - 29,8...2,08%. Фагоцитарний резерв складав 25,2...1,78% при гострому пієлонефриті (р<0,05) та 40,2...2,2% при загостренні хронічного пієлонефриту (р<0,05).

Щодо фагоцитарної активності лейкоцитів, то найбільші зміни фагоцитарного індексу та фагоцитарного числа зареєстровано у хворих із загостренням хронічного перебігу пієлонефриту (фагоцитарний індекс - 30,2...5,9 % (р<0,05), фагоцитарне число - 1,01...0,3 од. (р<0,05), завершеність фагоцитозу - 2,65...0,21од. (р<0,05).У той же час, у пацієнтів з типово гострим перебігом пієлонефриту встановлено лише тенденцію (р<0,05) до зниження фагоцитарного індексу при одночасному достовірному зниженні показників фагоцитарного числа (1,09...0,2 од.) та завершеності фагоцитозу (2,91...0,1од., р<0,05). Оцінюючи стан імунологічної реактивності у дітей в активній стадії пієлонефриту за даними вивчення показників, які характеризують Т- та В-ланку імунітету, слід констатувати, що незалежно від клінічної форми пієлонефриту статистично значущого відхилення показника спонтанної бласттрансформації лейкоцитів не встановлено (див. табл. 1). Значне зниження кількості загальних Т-лімфоцитів зареєстровано у хворих із загостренням хронічного пієлонефриту.

Таблиця 1 Динамiка основних iмунологiчних показникiв у дiтей з рiзними клiнiчними формами пiєлонефриту

Показники	Контрольна група	Гострий пiєлонефрит	Хронiч-ний пiєлонефрит загострення
	n=22	n=65	n=34
	M...m	M...m	M...m
Лiзоцим (од/мл)	2,87...0,67	4,65...0,351	4,39...0,511
Спонтанний НБТ-тест (%)	10,4...2,17	4,6...1,681	8,9...2,02
Стимульований НБТ-тест (%)	48,2...3,34	29,8...2,081,2	49,1...2,31
Фагоцитарний резерв (%)	37,8...2,24	25,2...1,781,2	40,2...2,2
Фагоцитарний iндекс (%)	47,8...6,1	46,2...2,92	30,2...5,91
Фагоцитарне число (од.)	1,93...0,31	1,09...0,21	1,01...0,31
Завершенiсть фагоцитозу (од.)	4,06...0,3	2,91...0,11	2,65...0,211
Е-РУК вiдносна кiлькiсть загальних Т-лiмфоцитiв (%)	58,2±1,7	53,7±1,41,2	44,3±1,81
АЕ-РУК вiдносна кiлькість “активних” Т-лiмфоцитiв (%)	23,4±1,3	18,8±0,91,2	9,0±1,41
Спонтанна БТЛ (%)	2,2±0,8	2,4±0,7	2,3±0,6
ТФР-Е-РОК (%)	55,8±3,2	54,0±2,1	52,4±2.8
ТФЧ-Е-РУК (%)	11,6±2,9	11,7±1,8	11,9±2,3
Iмуноглобулiн А (г/л)	1,09±0,09	1,19±0,06	1,22±0,091
Iмуноглобулiн М (г/л)	0,89±0,05	1,10±0,03	1,01±0,05
Iмуноглобулiн G (г/л)	9,21±0,30	8,92±0,12	8,87±0,12

1 Відмінність вiд показникiв контрольної групи значна (p<0,05)

2 Відмінність вiд показникiв при загостреннI хронiчного пiєлонефриту значна (p<0,05)

Вивчення стану В-ланки імунітету дозволило констатувати, що в гострій стадії пієлонефриту у хворих спостерігалося недостовірне підвищення рівнів імуноглобулінів А та М та зниження концентрації імуноглобуліну G.

Підбиваючи підсумки результатів імунологічного обстеження, слід констатувати, що в активній стадії пієлонефриту спостерігається значне пригнічення факторів імунологічної реактивності, передусім тих, які характеризують стан неспецифічної резистентності.

З метою визначення показань до призначення бакплану у комплексному лікуванні пієлонефриту весь контингент обстежених пацієнтів було поділено на дві групи. Тут важливо відзначити, що ці групи практично не відрізнялися за частотою розмежування клінічних форм, початкової важкості стану, активнiстю процесу, були близькими за віком і статтю.

Перша група (1), яка складалася з 51 дитини отримувала традиційне лікування (найчастіше антибіотик цефалоспоринової групи або напівсинтетичний пеніцилін, а також симптоматичні засоби). У 2 (основну) увійшли 48 пацієнтів, які одержували поруч з традиційною терапією додатково бакплан. Препарат призначали у виглядi 1% водного розчину тричi на добу дозою 1,5 мл/кг ваги тiла протягом 10 -14 дiб.

Подальше спостереження за хворими залежно від характеру одержаної терапії, дозволило констатувати значні зміни у клінічному перебігу пієлонефриту у дітей в обох групах.

У пацієнтів 1 групи під час другого дослідження (на 4 добу від початку терапії) спостерігалася позитивна, але менш істотна динаміка клініко-лабораторних показників ніж у хворих 2 групи, які додатково отримували бакплан (р<0,05).

Це стосувалося симптомів інтоксикації, гіпертермії, дизуричних розладів, больового синдрому та нейтрофільної лейкоцитурії, які спостерігалися у половини пацієнтів, що отримували традиційне лікування. У той же час, у хворих, що застосовували бакплан, вищезгадані симптоми спостерігалися лише у чверті пацієнтів.

Встановлену позитивну динаміку ще більшою мірою підтверджували результати третього дослідження, що проводилося на 8 день від початку лікування. В основній групі дітей, що одержували додатково бакплан, ознаки активності пієлонефриту було констатовано або в одиничних випадках, або зовсім не спостерігалися (р<0,05).

При цьому, у пацієнтів, які завершували курс традиційного лікування пієлонефриту, спостерігалася менш виражена позитивна динаміка клініко-лабораторних показників.

З метою розв'язання питання про ефективнiсть препарату “Бакплан” залежно від клінічної форми пієлонефриту було проведено вивчення динаміки клініко-лабораторних показників у пацієнтів з типово гострим дебютом захворювання та у дітей із загостренням хронічного пієлонефриту, якi отримували бакплан.

Матеріали дослідження свідчать, що позитивна динаміка основних клініко-лабораторних симптомів більшою мірою відзначалася серед хворих на гострий пієлонефрит (1 підгрупа - 32 дитини), ніж у пацієнтів із загостренням хронічного перебігу процесу (2 підгрупа - 16 дітей). Підсумки цього дослідження співставляли з матеріалами вивчення у хворих імунологічних показників (див. табл. 2). Встановлено, що кількість лізоциму в групі пацієнтів з типово гострим перебігом хвороби мала тенденцію до нормалізації (3,2...0,47 од/мл - у хворих; 2,87...0,67од/мл - у здорових), тоді як серед хворих із загостренням хронічного обструктивного пієлонефриту рівень цього фактора істотно не знижався (4,28...0,69 од/мл).

Аналіз результатів вивчення НБТ-тесту свідчить про те, що найбільш помітно вiн змiнився у пацієнтів з гострим пієлонефритом. Показники спонтанного НБТ-тесту у пацієнтів із загостренням хронічного пiєлонефриту мав лише тенденцію до нормалізації (9,2...2,18%), а стимульований НБТ-тест зменшився неістотно (41,1...3,36%). При цьому у хворих на гострий пієлонефрит на 14 добу лiкування бакпланом вказані показники спонтанного та стимульованого НБТ-тесту практично нормалiзувалися (відповідно 10,3...2,02% та 47,6...2,28%, р<0,05).

Що стосується показника фагоцитарного резерву у хворих на гострий пієлонефрит дітей, яким поряд із традиційною терапією призначали бакплан, то вiн на 14 добу вiд початку лiкування істотно не відрізнявся від норми (вiдповiдно 37,3...2,21% i 37,8...2,24%). Поряд з цим, показник фагоцитарного резерву у хворих із загостренням пієлонефриту ще не наближався до нормального значення (31,9...2,25%).

Оцінюючи стан фагоцитарної активності нейтрофільних лейкоцитів за даними вивчення фагоцитарного числа та завершеності фагоцитозу, слід відзначити значні позитивні зміни насамперед у пацієнтів з гострим пієлонефритом та менш істотнi - при загостренні хронічного пієлонефриту (див. табл.2).

Таблиця 2 Основнi iмунологiчнi показники у дiтей з пієлонефритом, яким призначали бакплан

Показники	Гострий пiєлонефрит	Хронiчний пiєлонефрит, загострення
	n=32	n=16
	M...m	M...m
Лiзоцим (од/мл)	3,2...0,47	4,28...0,69
Спонтанний НБТ -тест (%)	10,3...2,02	9,2...2,18
Стимульований НБТ-тест (%)	47,6...2,28	41,1...3,36
Фагоцитарний резерв (%)	37,3...2,21	31,9...2,25
Фагоцитарний iндекс (%)	46,9...4,27	41,3...6,1
Фагоцитарне число (од.)	1,91...0,29	1,06...0,31*
Завершенiсть фагоцитозу (од.)	4,05...0,28	2,86...0,32*

Таким чином, проведені клініко-лабораторні та імунологічні дослідження свідчать про значну ефективність використання бакплану у лікуванні пієлонефриту у дітей. Примітно, що більш ефективним виявилося застосування препарату при гострому перебігу захворювання, ніж при загостренні хронічного мікробно-запального процесу нирок.

Співставлення матеріалів клінічного нагляду із динамікою імунологічних показників дозволяє пов'язати сприятливий перебіг пієлонефриту у дітей із позитивним впливом препарату на імунологічну реактивність дитини, насамперед на неспецифічні фактори (рівень лізоциму, спонтанний та стимульований НБТ-тест, фагоцитарний резерв, фагоцитарний індекс, фагоцитарне число, завершеність фагоцитозу).

Результати лікування свідчать про те, що застосування фітопрепарату “Бакплан” істотно підвищує ефективність терапії хворих на пієлонефрит дітей. Так, серед хворих, яким призначали бакплан, тривалість середнього перебування хворого у стаціонарі становила 14,1±1,2 днів проти 17,0±1,3 днів у хворих, які отримували традиційне лікування.

Висновки

В активній стадії пієлонефриту, незалежно від його клінічної форми, спостерiгаються істотні зміни показників, які характеризують імунний статус дитини. Це підтверджує важливу роль порушень імунітету у патогенезі захворювання.

В активній фазі пієлонефриту найбільш істотні відхилення стосуються насамперед факторів неспецифічної імунологічної резистентності, перш за все зміни рівня лізоциму, фагоцитарної активності нейтрофільних лейкоцитів, НБТ-тесту.

Порушення показників неспецифічної імунологічної резистентності реєструються насамперед у дітей з типово гострим перебігом пієлонефриту та при загостренні хронічного пієлонефриту.

У дітей з гострим пієлонефритом спостерігається достовірне підвищення рівня лізоциму, зниження спонтанного та стимульованого НБТ-тесту, фагоцитарного резерву, рівня фагоцитарного числа, завершеності фагоцитозу, а також статистично незначне зниження фагоцитарного індексу. Крім того, у хворих на гострий пієлонефрит реєструється достовірне зниження відносної кількості загальних Т-лімфоцитів та відносної кількості “активних” Т-лімфоцитів.

Загострення хронічного пієлонефриту характеризується статистично істотним підвищенням рівня лізоциму, недостовірним зниженням спонтанного НБТ-тесту та недостовірним підвищенням стимульованого НБТ-тесту, фагоцитарного резерву, достовірним зниженням фагоцитарного індексу, фагоцитарного числа та завершеності фагоцитозу. Спостерігається статистично істотне зниження відносної кількості загальних та активних Т-лімфоцитів.

У лікуванні дітей в активній стадії пієлонефриту з імунокоригуючою метою доцільно використовувати фітопрепарат “Бакплан”, який позитивно впливає насамперед на фактори неспецифічної імунологічної резистентності, а також має протимікробну, протизапальну, антитоксичну та десенсибілізуючу дію.

Призначення в активнiй стадiї пієлонефриту фітопрепарату “Бакплан” дозволяє скоротити тривалість маніфестних клініко-лабораторних проявів хвороби, поліпшити прогнозування, в ряді випадків утриматися від призначення додаткових курсів антибіотиків, а також уникнути можливих їх побічних, зокрема нефротоксичних, алергізуючих, дисбіотичних та інших проявів.

Практичні рекомендації

В активній стадії пієлонефриту у дітей з метою з'ясування особливостей імунного статусу дитини як істотного фактора розвитку хвороби доцільним є вивчення насамперед факторів неспецифічної резистентності, перед усiм лізоциму, фагоцитарної активностi нейтрофільних лейкоцитів, а також спонтанного та стимульованого НБТ-тесту та фагоцитарного резерву.

Пiд час лікування дітей, які страждають пієлонефритом, слід враховувати, що істотні імунологічні зміни спостерігаються насамперед у хворих на гострий пієлонефрит, а також у дітей із загостренням хронічного обструктивного пієлонефриту.

Встановлені в активній стадії пієлонефриту, незалежно від клінічної форми, змінені показники, що характеризують рівень лізоциму, спонтанний та стимульований НБТ-тест, фагоцитарний резерв, фагоцитарний індекс, фагоцитарне число, завершеність фагоцитозу, потребують призначення, поряд з традицiйною терапiєю, фітопрепарату “Бакплан”, який має імунокоригуючу, протимiкробну, протизапальну, антитоксичну та десенсибілізуючу дію.

Використання 1% водного розчину бакплану у добовій дозі 1,5 мл/кг ваги тіла тричі на добу протягом 10-14 днів у комплексній терапії пієлонефриту призводить до більш сприятливого перебігу захворювання, що знаходить відображення у скороченні тривалості маніфестного періоду хвороби, нормалізації основних клініко-лабораторних ознак, а також порушених у дебюті захворювання імунологічних показників.

Перелік робіт,опублікованих за темою дисертації

Прохоров Є.В., Толстікова О.О., Челпан Л.Л., Баличевцева I.В,. Бєльська О.А, Самойленко I.Г., Педенко О.В. Про причинно значущi фактори та основнi механiзми розвитку пiєлонефриту у дитячому вiцi // Педiатрiя, акушерство та гiнекологiя. - 1998. -№3.-С.39-44.

Прохоров Е.В., Толстикова Е.А., Челпан Л.Л., Балычевцева И.В., Бельская Е.А., Самойленко И.Г., Педенко А.В. Состояние иммунологической реактивности в остром периоде пиелонефрита и обоснование необходимости нетрадиционных способов его лечения у детей // Архив клинической и экспериментальной медицины (приложение). -1998.- Вып.5, Т.7.- С.7-11.

Пат: 17899 Украина, МКИ А61 к 3100. Спосiб лiкування пiєлонефриту у дiтей/ Прохоров Є.В., Толстікова О.О., Колесникова А.Г. - № 950523445; Заявл. 16.05.95; Опубл. 03.06.97; Бюл. №5, С. 3.1.75.

Толстикова Е.А., Прохоров Е.В., Колесникова А.Г. Опыт применения фитопрепарата бакплан в комплексном лечении пиелонефрита у детей// Актуальные проблемы детской нефрологии: Материалы международной школы и науч.-практ. конф. по детской нефрологии. Оренбургская государственная медицинская академия. - Оренбург, 1997. - С. 143-145.

Прохоров Є.В., Толстікова О.О., Степанова А.Г., Самойленко I.Г., Бєльська О.А., Баличевцева I.В., Світайло О.А. Особливостi лiкування деяких захворювань нирок у дитячому вiцi //Актуальнi проблеми внутрiшньої патологiї та пiслядипломної пiдготовки лiкарiв-терапевтiв: Матерiали ювiлейної наук.-практ. конф., присвяченої 75-рiччю кафедри терапiї I Київської медичної академiї пiслядипломної освiти. -Київ, 1996. -С.241-243.

Прохоров Е.В., Толстикова Е.А., Балычевцева И.В., Бельская Е.А., Самойленко И.Г., Чернышова О. Е. Некоторые аспекты патогенеза, обоснование и характеристика корригирующей терапии заболеваний почек в детском возрасте// Актуальнi проблеми фiзичного виховання у ВУЗi: Медiко-бiологiчнi проблеми руховоъ дiяльностi людини.- Всеукр. наук.-практ. конф. (II частина). -Донецький медуніверситет.- Донецьк.-1995.-С.88-91.

Прохоров Є.В., Толстікова О.О., Колесникова А.Г. Клiнiко-iмунологiчнi паралелi при первинному необструктивному пiєлонефритi (ППН) у дiтей // Нирки та iнфекцiя: Матерiали наук.-практ. конф.- Івано-франківська медична академія.- Iвано-Франкiвськ, 1997.-С.60.

Толстікова О.О. Досвiд використання фiтопрепарату бакплан в комплексi реабiлiтацiї дiтей, що перенесли пiєлонефрит// Реабiлiтацiя в педiатрiї: Матерiали пленуму наук.-медичн. товариства дитячих лiкарiв. Тернопільський державний медичний інститут. -Киъв-Тернопiль, 1995.-С.100.

Прохоров Е.В., Толстикова Е.А., Балычевцева И.В., Бельская Е.А., Самойленко И.Г., Коршак Т.А. Результаты клинической апробации фитопрепарата бакплан в комплексном лечении пиелонефрита у детей// Актуальнi питання охорони здоров'я дiтей та пiдлiткiв Донбасу. Луганський державний медичний університет. -Луганськ, 1997.-Вип.3.-С.68-70.

Толстикова Е.А., Самойленко И.Г., Бельская Е.А. Использование бакплана в комплексной терапии пиелонефрита у детей// Актуальные проблемы медицины Донбасса: Тез. докл. науч. конф.-Донецкий госудрственный медицинский университет.- Донецк, 1996. -С.160.

Прохоров Е.В., Толстикова Е.А., Колесникова А.Г., Бельская Е.А., Шитикова Г.К. Использование бакплана в комплексной терапии пиелонефрита у детей// Тез. докл. конфер. посвящ. 75-летию проф. Л.Г. Завгороднего, частьII, Донецкий государственный медицинский институт.- Донецк, 1994.- С.221-222.

Прохоров Е.В., Толстикова Е.А., Самойленко И.Г., Бельская Е.А., Балычевцева И.В. Частота и особенности артериальной гипертензии у детей с пиелонефритом// Нефрогенная гипертензия: Сборн. науч. Трудов IV Междунар. науч.-практ. конференции урологов и нефрологов. - Харьковский ин-т усоверш. врачей, Харьковский государственный медицинский университет. -Харьков: “Прапор”.-1996.-С.105-106.

Прохоров Є.В., Толстікова О.О. Використання фiтопрепарату бакплан у комплексному лiкуваннi первинного пiєлонериту у дiтей// Первинний пiєлонефрит. Iнтерстицiальний нефрит. Дисметаболiчнi нефропатiъ: Матер. конф.-Тернопільський медичний інститут.-Киъв, 1995.- С.53-54.

Прохоров Е.В., Толстикова Е.А., Самойленко И.Г., Бельская Е.А., Шитикова Г.К., Зак В.В.. Особенности современного течения острого пиелонефрита у детей// Тез. матер.XI обл. научн. конф. морфологов, посвящ. 60-летию зав. каф. анатомии человека д.м.н., проф. Кирьякулова Г.С.; Донецкий медицинский институт. -Донецк.- 1994 -С. 140.

Прохоров Е.В., Толстикова Е.А., Самойленко И.Г., Лепихов П.А., Шитикова Г.К. Клинико-инструментальные исследования в оценке состояния миокарда у детей с пиелонефритом// Тез. юбил. сборника трудов посвящ. 60-летию каф. дет. болезней ДГМУ “Поражения миокарда у детей” Донецкий государственный медицинский институт. -Донецк, 1994.-С.221-222.

Прохоров Є.В., Толстікова О.О., Лепiхов П.О., Воротченкова Л.М. Значення ехолокацiъ нирок у дiагностицi пiєло-нефриту у дiтей перших мiсяцiв життя// Ехокардiографiя в перинатологiъ та педiатрiъ: II щорiчний зб. наук. праць Укр. Асоцiацiъ лiкарiв ультразвуковоъ дiагностики в перiнатологiъ та гiнекологiъ.-Кривий Рiг, 1994. - С. 246-247.

Прохоров Е.В., Толстикова Е.А., Максимова С.М., Фомина Г.К., Кехиопуло О.И., Экзархо Э.В. Направленная фитотерапия в комплексном лечении пиелонефрита у детей// Актуальные проблемы педиатрии: Сб. науч. тр./ Запорожский государственный медицинский университет.- Запорожье, 1995.-С.121.

Анотація

Толстікова О.О. Діагностика та характер імунокоригуючої терапії пієлонефриту у дітей. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.10 - педіатрія. - Харківський державний медичний університет, Харків, 2000.

Проведено дослідження 103 дітей з гострим та загостренням хронічного пієлонефриту. Встановлено, що в активній стадії пієлонефриту реєструються зміни імунологічних показників: лізоциму, спонтанного та стимульованого НБТ-тесту, фагоцитарного резерву, фагоцитарного індексу, фагоцитарного числа, завершеності фагоцитозу. Показано, що зміни імунологічних показників зустрічаються у дітей з гострим перебігом пієлонефриту та при загостренні хронічного пієлонефриту. Обгрунтовано доцільність уживання у комплексній терапії пієлонефриту фітопрепарату “Бакплан”, який має імунокоригуючу, протимікробну, протизапальну, антитоксичну та десенсибілізуючу дію.

Призначення в активній стадії пієлонефриту бакплану дозволяє скоротити тривалість маніфестного перебігу хвороби, поліпшити прогнозування хвороби, утриматися від призначення додаткових курсів антибіотиків. Результати роботи втілено в практику лікувальних закладів.

Ключові слова: пієлонефрит, діагностика, діти, імунокори-гуюча терапія, фітопрепарат “Бакплан”.

Аннотация

Толстикова Е.А. Диагностика и характер иммунокорригирующей терапии пиелонефрита у детей. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.10 - педиатрия. - Харьковский государственный медицинский университет, Харьков, 2000.

Целью исследования явилось повышение эффективности лечения пиелонефрита у детей на основании изучения характера и роли иммунопатологических процессов с последующей коррекцией выявленных нарушений путем включения в комплекс терапии препарата растительного происхождения “Бакплана”.

Обследовано 103 детей с острым пиелонефритом и обострением хронического пиелонефрита. Всем детям помимо традиционных общепринятых методов исследования, проводилось исследование иммунного статуса, в частности определяли факторы, отражающие состояние неспецифической иммунологической резистентности (содержание лизоцима, спонтанного и стимулированного НСТ-теста, фагоцитарного резерва, фагоцитарного числа, фагоцитарного индекса, завершенности фагоцитоза), а также состояние Т- и В- звена иммунитета.

У больных в активной стадии острого пиелонефрита выявлено достоверное повышение уровня лизоцима (4,65...0,35 ед/мл), снижение спонтанного (4,6...1,68%) и стимулированного (29,8...2,08%) НСТ-теста, фагоцитарного резерва (25,2...1,78%), фагоцитарного числа (1,09...0,2 ед.) и завершенности фагоцитоза (2,91...0,1 ед.), а также статистически незначимое снижение фагоцитарного индекса (46,2...2,9%). Кроме того, у больных регистрируется достоверное (р<0,05) снижение относительного количества общих Т-лимфоцитов и активных Т-лимфоцитов.

Обострение хронического пиелонефрита характеризуется статистически существенным (р<0,05) повышением уровня лизоцима (4,39...0,51ед/мл), недостоверным снижением спонтанного НСТ-теста (8,9...2,02 %), недостоверным повышением стимулированного НСТ-теста (49,1...2,31%) и фагоцитарного резерва (40,2...2,2%) при достоверном снижении фагоцитарного индекса (30,2...5,9?%), фагоцитарного числа (1,01...0,3 ед.) и завершенности фагоцитоза (2,65...0,21 ед.). Одновременно наблюдается статистически существенное (р<0,05) снижение относительного количества общих и активных Т-лимфоцитов.

В качестве препарата, обладающего иммунокорригирующим влиянием на состояние нарушенных факторов неспецифической иммунологической резистентности, а также ввиду свойственных ему противомикробного, противовоспалительного, антитоксичес-кого и десенсибилизирующего действия, у детей в активной стадии острого пиелонефрита и при обострении хронического пиелонефрита целесообразно использование фитопрепарата “Бакплан”.

Применение бакплана при остром и хроническои пиелонефрите у детей приводит к снижению повышенного в дебюте заболевания уровня лизоцима (в большей степени при остром пиелонефрите). Под влиянием бакплана улучшается процесс завершенности фагоцитоза, который при остром пиелонефрите нормализуется (4,05...0,28 Ед.), а при обострении хронического пиелонефрита имеет тенденцию к повышению (2,86...0,32 Ед., р>0,05).

Назначение в активной стадии пиелонефрита у детей фитопрепарата бакплан позволяет сократить сроки манифестных клинико-лабораторных проявлений болезни, улучшить прогноз, а в ряде случаев воздержаться от назначения дополнительных курсов антибиотиков и избежать возможных их побочных, в том числе нефротоксических, аллергизирующих, дисбиотических и других проявлений.

Предложен способ лечения пиелонефрита с использованием фитопрепарата бакплан, высокая эффективность которого обоснована теоретически и подстверждена практически.

Установленные более благоприятные клинико-лабораторные проявления, отражающие влияние бакплана, отразились на количестве койко-дней, проведенных детьми в стационаре. Среднее пребывание на койке среди больных основной группы (которые получали комплексную терапию, вкючающую бакплан) составило 14...1,2 дней, в то время как у детей, получавших традиционное лечение - 17...1,3 дней.

Основные результаты работы нашли отражение в 17 печатных работах. Осуществлено внедрение метода комплексной терапии пиелонефрита с использованием бакплана в виде информационных писем в детских нефрологических и соматических отделениях областных и городских больниц Донецкой, Днепропетровской, Запорожской областей.

Ключевые слова: пиелонефрит, диагностика, дети, иммунокорригирующая терапия, фитопрепарат бакплан.

Annotation

Tolstikova E.A. Diagnosis and character of immunocorrective therapy of pyelonephritis in children. - Manuscript.

Competitive Thesis for the Degree of Candidate of Science (Medicine) in Speciality 14.01.10- Pediatrics. Kharkov State Medical University, Kharkov, 2000.

103 children with acute pyelonephritis and exacerbation of chronic pyelonephritis were studied. Study of immunological status was carried out in all children. The factors reflecting a condition unspecific immunological reactivity: the contents of lysocym, spontaneous and stimulating NST-test, fagocites reserve, fagocite number, fagocyte indecs, completness fagocyte were defined in particular.

The work emphasizes that in pyelonephritis, irrespective of its clinical form, the shifts of immunological parameters: lysocym, fagocyte activity of neutrophyl leucocytes, spontaneous and stimulative NST-test, fagocite reserve are typical. It has been established that the shifts of immunological parameters with the greater frequency are observed in children with an acute pyelonephritis, rather than in exacerbation of chronic pyelonephritis. The expediency of using Bacplan which has immunocorrective, antimicrobial, antiinflamatory, antisensibility action in complecs therapy of pyelonephritis has been shown.

The proposed method of pyelonephritis treatment with the use of Bacplan has been grounded both theoretically and practically. It is stressed that administration of Bacplan in pyelonephritis contributes to a decrease in manifestive period of the illness, emproves its prognosis and prevent the administration of repeated courses of antibiotics. The basic results of the work have been put into practice of medical establishments.

Key words: pyelonephritis, diagnosis, children, immunocorrective therapy, plant remedy Bacplan.

Размещено на Allbest.ru

...