Вплив перфторану на стан системи перекисного окислення ліпідів мембран еритроцитів у хворих на гострий інфаркт міокарда

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровська державна медична академія

УДК 616.12-005.6:616.153.915-39-02:615.384:546.16

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Вплив перфторану на стан системи перекисного окислення ліпідів мембран еритроцитів у хворих на гострий інфаркт міокарда

14.01.30 - анестезіологія та інтенсивна терапія

Піонтковський Всеволод Олегович

Дніпропетровськ 2000

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Тема належить до числа актуальних, оскільки гострий інфаркт міокарда (ГІМ) є однією з основних причин смертності та інвалідизації пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи. Смертність від ГІМ в Україні значно вища, ніж в інших європейських країнах, що погіршує загальний стан здоров'я нації і приносить значні економічні збитки. І хоча в останні роки досягнуті визначні успіхи в лікуванні ГІМ, це не зупинило зростання захворюваності і смертності від нього. Виходячи з незадовільних результатів лікування і наявності важких ускладнень у хворих на ГІМ, пошук засобів поліпшення результатів лікування цієї патології не втрачає актуальності. Результатами клінічних і експериментальних досліджень останніх років показано, що, поряд з тромбозом коронарних судин, при розвитку ішемічного вогнища некрозу серцевого м'яза має місце виражена активація симпато-адреналової системи, утворення активованих форм кисню і активізація процесів надлишкового вільнорадикального перекисного окислення ліпідів (ПОЛ), що призводить до дезорганізації структури і функції біологічних мембран клітин, зокрема еритроцитарних. В експерименті і особливо в клініці з метою вивчення процесів ушкодження клітинних мембран широко використовуються еритроцити як функціональна модель мембранної патології. Виникаюча еритроцитарна мембранопатія приводить до збільшення ішемії міокарда, тривалої гіпоксії тканин, розширення зони ушкодження і рецидивуючого перебігу ГІМ.

Одним із напрямків патогенетичної терапії є зниження інтенсивності процесів ПОЛ у перші години від початку захворювання. В роботі встановлена ефективність використання в комплексному лікуванні хворих на ГІМ негемоглобінового переносника кисню перфторану (ПФ), який має кисневотранспортну та мембраностабілізуючу функції. При цьому обмеження зони ішемії та ушкодження міокарда відбувається шляхом поліпшення доставки кисню коронарними артеріями під впливом ПФ. В результаті оптимізації кисневотранспортної функції крові знижується ступінь ішемії міокарда, що є чинником зниження інтенсивності процесів ПОЛ мембран еритроцитів і зменшення їх повторного ушкоджуючого ефекту.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана як фрагмент планової науково-дослідницької роботи кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Дніпропетровської державної медичної академії “Розробити технологію використання негемоглобінового переносника кисню - перфторану - при критичних станах в умовах експерименту і клініки” (реєстраційний шифр МОЗ України ЦФ 406).

Мета і задачі дослідження. Метою даного дослідження є вибір, обгрунтування та впровадження в клініку оптимального варіанта комплексної інтенсивної терапії хворих на гострий інфаркт міокарда з використанням перфторану на підставі вивчення стану системи перекисного окислення ліпідів клітинних мембран на моделі еритроцитів і системи антиоксидантного захисту.

Для досягнення мети поставлені такі задачі:

Вивчити стан системи перекисного окислення ліпідів мембран еритроцитів у гострому періоді інфаркту міокарда та її вплив на клінічний перебіг захворювання.

Вивчити стан системи перекисного окислення ліпідів мембран еритроцитів у хворих на гострий інфаркт міокарда під впливом перфторану.

Провести порівняльний аналіз виявлених закономірностей стану системи перекисного метаболізму мембран еритроцитів у хворих на гострий інфаркт міокарда при різних варіантах інтенсивної терапії.

Вивчити ступінь вираженості, частоту рецидивів і характер перебігу больового синдрому у хворих на гострий інфаркт міокарда при різних видах інтенсивної терапії.

Знизити частоту рецидивів та ступінь вираженості больового синдрому.

Вивчити вплив застосованих видів інтенсивної терапії на клінічний перебіг гострого періоду інфаркту міокарда і результати лікування.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в клінічних умовах досліджено стан систем ПОЛ і антиоксидантної системи (АОС) у хворих на ГІМ під впливом ПФ, як компонента інтенсивної терапії. Вивчено особливості клінічного перебігу ГІМ після використання препарату. Виявлено тісний зв'язок між тяжкістю стану хворих і зміною показників перекисного метаболізму мембран еритроцитів. Проведено порівняльний аналіз показників ПОЛ при використанні різних видів інтенсивної терапії. Пояснено механізм сприятливого ефекту, обумовленого спроможністю ПФ різко зменшувати дію ушкоджуючих процесів надлишкового вільнорадикального ПОЛ на клітинну мембрану. Встановлено сприятливий вплив інфузії ПФ на клінічний перебіг і результати лікування ГІМ.

Практичне значення одержаних результатів.

Розроблена методика комплексної інтенсивної терапії хворих на ГІМ з використанням ПФ у перші години від початку захворювання.

Виявлені закономірності змін показників ПОЛ мембран еритроцитів і АОС, на підставі чого зроблено висновок про значення перекисних механізмів у патогенезі ГІМ. Розроблено метод зниження тяжкості окисного стресу і дії ушкоджуючих процесів ПОЛ під впливом ПФ з метою поліпшення результатів лікування.

Встановлено, що у хворих, які одержали ПФ, швидше відновлюється до фізіологічного рівня функціонування антиоксидантної системи при кращому заощадженні її резервів.

Запропонована схема інтенсивної терапії з одноразовим введенням ПФ в сумарній дозі 4-5 мл/кг маси тіла сприяла зменшенню частоти рецидивів та вираженості больового синдрому, поліпшенню клінічних показників, зниженню кількості ускладнень.

Результати дослідження впроваджені в практику роботи відділення реанімації клінічного об'єднання швидкої медичної допомоги (акт впровадження від 10.04.98) і відділення анестезіології та інтенсивної терапії Дніпропетровського обласного діагностичного центру (акт впровадження від 23.04.98).

Особистий внесок здобувача. Автором персонально проаналізована наукова література за обраною темою, проведений глибокий інформаційний пошук. Разом з науковим керівником сформульовані мета і задачі дослідження, обговорені висновки, практичні рекомендації, розроблена оптимальна методика використання ПФ у гострому періоді інфаркту міокарда. Автор самостійно провів інтенсивну терапію та клінічне обстеження хворих на ГІМ у контрольній і основній групах. Опрацювання отриманих результатів, статистична обробка матеріалу, написання огляду літератури, розділів власних досліджень та підсумків автором виконані самостійно.

Апробація матеріалів дисертації. Про результати дослідження повідомлено на II Міжнародній конференції "Франція і Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур" (Дніпропетровськ, 1995), на II Національному конгресі анестезіологів України (Харків, 1996), на засіданні Дніпропетровського обласного науково-практичного товариства анестезіологів і реаніматологів (1997), на розширеному засіданні кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Дніпропетровської державної медичної академії (1999).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 11 робіт. З них 4 у наукових фахових виданнях, 7 у збірниках науково-практичних конференцій. 3 статті опубліковані самостійно.

Обсяг та структура дисертації. Дисертацію викладено на 132 сторінках машинописного тексту, ілюстровано 13 таблицями, 12 рисунками, які займають 13 сторінок. Робота складається із вступу, 7 розділів (огляд літератури, матеріали і методи дослідження, 5 розділів власних досліджень), заключення, висновків, практичних рекомендацій та списку використаної літератури, що включає 184 найменувань, з яких 143 - вітчизняних і 41 - іноземних джерел.

Основний зміст

Матеріали і методи дослідження. Робота виконувалася на кафедрі анестезіології та інтенсивної терапії ДДМА (зав. кафедрою - член-кореспондент НАН і АМН України, заслужений діяч науки України, доктор медичних наук, професор Л.В. Усенко), на базі відділення реанімації та інтенсивної терапії КОШМД (головний лікар - С.О. Тилік), на базі відділення анестезіології та реанімації ОДЦ (директор - С.М. Корнілова) протягом 1995-1998 років. Лабораторні дослідження виконувалися в біохімічному відділі центральної науково-дослідної лабораторії ДДМА.

Обстежено 67 хворих (чоловіки) у віці від 33 до 70 років з першим великовогнищевим ГІМ (з зубцем Q), що надійшли до лікарні упродовж 6 годин від початку захворювання (розвиток больового синдрому). Діагноз ГIМ встановлювався на підставі критеріїв, запропонованих експертами ВООЗ (1989): клінічних показників (наявність гострого приступу інтенсивного тривалого болю за грудниною та в області серця); даних ЕКГ; підвищення активності кардіоспецифічних ферментів в сироватці крові.

В залежності від початкової терапії усі хворі були поділені на дві групи. Першу (контрольну) групу склали 45 хворих на ГIМ (середній вік становив 55,11,9 років), яким проводили традиційну антиангiнальну терапію (нітрати, бета-адреноблокатори, аспірин). Другу (основну) групу склали 22 хворих (середній вік 54,61,3 років), яким на фоні антиангiнальної терапії вводився ПФ на протязі першої доби перебування в стаціонарі. Препарат вводили одноразово, в загальній дозі 4-5 мл/кг маси тіла, внутрішньовенно, крапельно. В подальшому терапія в обох групах була однаковою.

Клінічні дослідження містили в собі: кожнодобову оцінку об'єктивного статусу, інтенсивності та частоти рецидивів больового синдрому, наявності ускладнень ГIМ, постійне моніторне спостереження, щоденну реєстрацію ЕКГ, визначення активності ферментів сироватки крові. Особлива увага приділялася визначенню рівня креатинфосфокiнази (КФК) уніфікованим фотометричним методом з використанням креатину у період максимальної активності (початок 2-ої доби), що дозволяло судити про розмір зони некрозу міокарда.

Контроль інтенсивності болю (IБ) проводився за 5-бальною вербальною ранговою шкалою вираженостi болю (Кузьменко В.В., Фокін В.А., Таттіс Е.Р. та ін., 1986) при надходженні хворого у відділення реанімації і далі при появі кожного рецидиву больового синдрому.

З метою вивчення рівня вiльнорадикальних процесів проводили дослідження змішаної венозної крові, яку брали з підключичної вени при надходженні хворого до стаціонару (I етап), а далі - на другу (II етап), третю (III етап) та п'яту доби (IV етап) лікування у відділенні реанімації та інтенсивної терапії. Біологічним матеріалом були еритроцити. Визначався рівень малонового дiальдегiду (МДА) за методом D.Jagi (1971) у модифікації Гончаренка М.С. та спiвавт. (1985); гідроперекисів ліпідів (ГПЛ) за методом Романової Л.А. (1977); активність супероксиддисмутази (СОД) за Fridovich I. (1981); каталази (К) за Beutler E. (1975); глутатiонпероксидази (ГлП) за Olinescu R., Nitа S. (1983); глутатiонредуктази (ГлР) за Beutler E. у модифікації Юсупова Л.Б. (1982); глутатiону відновленого (ГлВ) за Elman G.L. (1979); інтенсивність хемілюмінесценції (IХЛ) за методом Olinescu R. (1983), як інтегрований показник активності вiльнорадикальних процесів. З метою виявлення географічної норми обстежено 25 здорових донорів.

Отримані дані для кожного параметру оброблені методом варіаційної статистики з використанням IBM PC за допомогою комп'ютерної програми Microsoft Excel 97.

Результати власних досліджень. Особливості клінічного перебігу ГІМ у контрольній та основній досліджуваних групах були обумовлені різними видами інтенсивної терапії. Головним розрізнюючим лікувальним чинником був ПФ, вплив якого спричинив різну динаміку клінічних, лабораторних та ЕКГ показників на етапах дослідження.

Найбільш яскравою відмінністю в клінічному перебігу ГІМ було значне зниження частоти рецидивів та інтенсивності больового синдрому у хворих в основній групі, починаючи з другої доби. Так, протягом перших трьох діб у 29 хворих контрольної (64%) і лише у 3 хворих основної групи (13%) спостерігалися рецидиви болю, що примусило до додаткового введення наркотичних анальгетиків і збільшення швидкості інфузії нітрогліцерину (рис.1). Це розходження зберігалося і надалі, коли в контрольній групі рецидиви больового синдрому спостерігалися у 57% і 41% хворих, відповідно на 3 і 5 добу захворювання, а в основній групі лише відповідно у 13% і 9% хворих. Таким чином, больовий синдром у хворих, що одержували ПФ, рецидивував значно рідше, ніж у хворих, що одержували традиційну терапію. Найбільш значні розходження визначалися на 2-5 добу перебігу ГІМ.

Аналіз показника ІБ виявив, що, починаючи з другої доби ГІМ, його середнє значення було меншим і мало тенденцію до стійкого зниження на етапах дослідження у хворих в основній групі на відміну від відповідних значень у контрольній групі (табл. 1).

Таблиця 1. Інтенсивність больового синдрому (у балах) у хворих на ГІМ під впливом різних видів інтенсивної терапії (Mm)

* - достовірні (p < 0.05) розходження показників

Наведені дані дозволяють припустити меншу вираженість ішемії міокарда у групі хворих, що одержували ПФ, особливо на 2-5 добу. Больовий синдром виникав, як правило, у хворих, у яких в наступному була виявлена постінфарктна стенокардія. До закінчення госпітального періоду лікування вона мала місце у 6 хворих (13%), яким проводилася традиційна інтенсивна терапія, у той час як у групі хворих, що одержували ПФ, постінфарктна стенокардія не була виявлена у жодного пацієнта, що може бути ознакою більш сприятливого стану коронарного кровообігу.

Під час перебування в стаціонарі у контрольній групі померли 6 хворих: 1 - від розриву міокарда, 2 - при ознаках кардіогенного шоку, 3 - набряку легень. В основній групі померли 2 хворих: 1 - в першу добу при ознаках прогресуючого набряку легень, 1 - на четверту добу перебування в стаціонарі від розриву міокарда.

При аналізі лабораторних показників встановлено зниження активності ферментів сироватки крові під впливом ПФ, що, як відомо, є маркерами обсягу ураження міокарда. При надходженні хворих до стаціонару достовірної різниці в значеннях аналізованих показників не відзначалося, що свідчить про однорідність груп перед початком терапії (табл. 2, 3).

Таблиця 2. Динаміка показників активності ферментів сироватки крові у хворих на ГІМ у контрольній групі (Mm)

* - достовірні (p < 0.05) розходження показників від норми

Таблиця 3. Динаміка показників активності ферментів сироватки крові у хворих на ГІМ в основній групі (Mm)

* - достовірні (p < 0.05) розходження показників між досліджуваними групами

Максимальна активність ферменту КФК відзначалася на другу добу ГІМ в обох досліджуваних групах, що збігається з літературними даними. При цьому максимальне значення активності КФК корелює з об'ємом ушкодження міокарда і є найбільш інформативним показником (рис. 2).

Так, у контрольній групі активність КФК у сироватці крові на другу добу склала 664,783,6 МЕ/л, що становить 340% від норми, а в основній групі - 382,342,6 МЕ/л (196%). Отже, в основній групі активність КФК зростала значно менше, що можна розцінити як позитивний вплив ПФ, обумовлений його вираженою протиішемічною дією. Надалі зниження і нормалізація активності усіх ферментів була відзначена на 3-5 добу ГІМ практично у всіх обстежених.

Оцінка біоелектричної активності серця проводилася за допомогою електрокардіографії. На ЕКГ при надходженні до стаціонару у хворих обох груп мали місце ознаки найгострішої стадії інфаркту міокарда: порушення процесів реполяризації, елевація сегмента ST у відведеннях, що відповідають локалізації вогнища ураження. У всіх хворих згодом розвивався Q - інфаркт міокарда. Проте під впливом ПФ відбувалася більш швидка динаміка ЕКГ протягом першої доби захворювання. До кінця першої доби у 5 хворих контрольної групи (11%) і у 12 хворих основної (55%) відзначалося зниження сегмента ST на 2-3 мм. Ознаки підгострої стадії інфаркту міокарда у 80% хворих основної групи з'явилися на 2 добу захворювання, тоді як в контрольній - тільки на 4-5 добу.

Дослідження показали, що для хворих на ГІМ характерні інтенсифікація процесів ПОЛ та дисбаланс і виснаження у системі антиоксидантного захисту, порушення рівноваги між ними. Внаслідок активації цих процесів у пацієнтів нагромаджувалися первинні й вторинні продукти пероксидації ліпідів протягом усього гострого періоду захворювання (табл. 4).

Таблиця 4. Параметри ПОЛ у хворих контрольної групи (Mm)

* - достовірні (p < 0.05) зміни показників у порівнянні зі значеннями у практично здорових людей (група донорів)

інфаркт міокарда перфторан

Починаючи з другої доби перебігу ГІМ виявлені достовірні розходження показників. На відміну від контрольної групи, встановлено значне зниження рівня ПОЛ під впливом інтенсивної терапії ПФ, починаючи з другої доби, і нормалізація показників до третьої і п'ятої доби від початку захворювання (табл. 5).

Таблиця 5. Параметри ПОЛ у хворих основної групи (Mm)

* - достовірні (p < 0.05) зміни показників у порівнянні зі значеннями у практично здорових людей (група донорів)

Зростання показника МДА встановлено у першу добу захворювання в обох групах, який відповідно склав 140% та 139% (рис. 3).

На другу добу у хворих контрольної групи показник мав тенденцію до подальшого зростання і досягав свого максимального значення 147%. У хворих основної групи він достовірно знижувався і склав 118%. Надалі показники обох досліджуваних груп мали тенденцію до зниження. Але темп зменшення активності МДА еритроцитів в основній групі був значнішим, ніж у контрольній, чим досягалася його нормалізація до 5 доби.

У першу добу встановлено зростання показника ГПЛ у хворих як в контрольній, так і в основній групах, який відповідно склав 143 і 140% (рис. 4). При цьому у хворих контрольної групи він мав тенденцію до росту, досягаючи максимального значення 147% на другу добу ГІМ, і в подальшому поступово знижувався. У хворих основної групи цей показник знижувався і склав 122% на другу добу захворювання, і надалі нормалізувався до 3 і 5 доби захворювання.

Динаміка змін активності системи ПОЛ підтверджується визначенням рівня перебігу вільнорадикальних процесів методом хемілюмінесценції. Максимальне зростання ІХЛ виявлено у першу добу захворювання у хворих обох груп, що відповідно склало 162% і 160% (рис. 5). У хворих контрольної групи ІХЛ мав тенденцію до поступового поетапного зниження, досягаючи значення 130% до 5 доби. У хворих основної групи виявлена тенденція до більш значного зниження, починаючи з другої доби захворювання, із наступною повною нормалізацією до 5 доби. Розходження показників у контрольній і основній групах, починаючи з другої доби перебігу ГІМ (2-4 етапи), статистично достовірні.

Аналізуючи динаміку показників АОС, встановлено зниження активності СОД - компонента, що забезпечує інактивацію найбільш агресивного супероксидного радикала, - в першу добу ГІМ у хворих контрольної та основної груп, що відповідно склало 78% і 79% (рис. 6).

У контрольній групі встановлено подальше зниження активності СОД на другу (69%) та третю (70%) добу ГІМ з помірним компенсаторним зростанням до 5 доби захворювання (82%). У хворих основної групи під впливом ПФ, починаючи з другої доби ГІМ, встановлено значне компенсаторне зростання активності СОД із нормалізацією на 3 і 5 добу захворювання. При цьому розходження між групами статистично достовірні, починаючи з другої доби.

Отримані дані вказують на позитивний вплив ПФ, обумовлений кисневотранспортною дією та внаслідок цього спроможністю припиняти ланцюгову реакцію вільнорадикального ушкодження, зменшувати інтенсивність процесів ПОЛ і виснаження у системі антиоксидантного захисту.

Висновки

У гострому періоді інфаркту міокарда має місце різка активація процесів надлишкового вільнорадикального ПОЛ і зниження активності антиоксидантної системи, що досягають максимуму на другу добу від початку захворювання.

Під впливом ПФ у хворих в гострому періоді інфаркту міокарда встановлено достовірне зниження активності процесів ПОЛ, починаючи з другої доби захворювання і компенсаторне підвищення активності антиоксидантної системи з наступною нормалізацією до п'ятої доби.

У хворих на ГІМ на фоні лікування ПФ встановлено поетапне зниження дії ушкоджуючих процесів ПОЛ і компенсаторне підвищення активності антиоксидантної системи, на відміну від пацієнтів, що одержували традиційну інтенсивну терапію, у яких активність процесів ПОЛ залишалася стабільно підвищеною на всіх етапах дослідження.

На фоні традиційної інтенсивної терапії відзначено більш часте рецидивування больового синдрому у хворих протягом усього гострого періоду інфаркту міокарда, що свідчить про нестабільність коронарного кровообігу і наявність периінфарктної ішемії, що погіршує клінічний перебіг гострого періоду захворювання.

Застосування ПФ, як компонента інтенсивної терапії, супроводжується достовірним зниженням частоти рецидивів та інтенсивності больового синдрому у хворих в гострому періоді інфаркту міокарда, починаючи з другої доби захворювання.

При використанні ПФ встановлено поліпшення клінічного перебігу в гострому періоді інфаркту міокарда, раннє формування електрокардіографічних ознак підгострої стадії інфаркту вже на другу добу захворювання, зниження активності КФК - ферменту сироватки крові, який корелює з об'ємом ушкодження міокарда.

Практичні рекомендації

Використання негемоглобінового переносника кисню - перфторану, призводить до зменшення проявів гіпоксемії і тканинної гіпоксії, сприяє зменшенню дії ушкоджуючих процесів ПОЛ та компенсаторному підвищенню активності антиоксидантної системи і може бути рекомендовано в комплексі інтенсивної терапії гострого періоду інфаркту міокарда.

ПФ може бути призначений хворим на ГІМ, що надійшли до стаціонару у перші 6 годин від початку больового приступу. Препарат вводять одноразово в загальній дозі 4-5 мл/кг маси тіла, внутрішньовенно крапельно зі швидкістю 30-35 крапель за хвилину.

Використання одноразової інфузії ПФ в комплексній терапії ГІМ супроводжується поліпшенням клінічного перебігу захворювання: зниженням частоти рецидивування та інтенсивності больового синдрому в гострому періоді.

Поліпшення клінічного перебігу ГІМ супроводжується позитивними змінами на ЕКГ: зниженням сегмента ST і формуванням підгострої стадії інфаркту міокарда на 2 добу захворювання.

Вивчення стану системи ПОЛ, активності антиоксидантної системи, а також активності ферментів сироватки крові, особливо креатинфосфокінази, можуть використовуватися для оцінки ефективності лікування ГІМ.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Піонтковський В.О. Стан системи перекисного окислення ліпідів мембран еритроцитів у хворих на гострий інфаркт міокарда під впливом різних видів інтенсивної терапії // Медичні перспективи. - 1997. - Том II, № 3. - С. 25-27.

2. Дзяк Г.В., Усенко Л.В., Піонтковський В.О. Оптимізація інтенсивної терапії хворих з гострим інфарктом міокарда та її вплив на "якість життя" у віддаленому періоді // Медичні перспективи. - 1997. - Том II, № 4. - С. 15-17.

3. Піонтковський В.О. Вплив перфторану на перебіг больового синдрому у хворих на гострий інфаркт міокарда // Медичні перспективи. - 1997. - Том II, № 4. - С. 17-19.

4. Піонтковський В.О. Вплив різних видів інтенсивної терапії на перебіг больового синдрому у хворих на гострий інфаркт міокарда // Вісник проблем біології і медицини. - 1999. - № 11. - С. 77-80.

5. Зюков О.Л., Пионтковский В.О. Применение перфторана как средства экстренной противоишемической защиты миокарда // Актуальні проблеми подання екстреної медичної допомоги при невідкладних станах. Збірка матеріалів науково-практичної конференції. - Київ, 1995. - С. 101.

6. Зюков О.Л., Пионтковский В.О. Выбор оптимального варианта комплексной терапии острого инфаркта миокарда с включением перфторана на основании диагностики состояния системы перекисного окисления липидов мембран эритроцитов // Новые направления в диагностике интенсивной терапии критических состояний. Тезисы докладов II Международной конференции "Франция и Украина, научно-практический опыт в контексте диалога национальных культур". - Днепропетровск, 1995. - С. 92.

7. Усенко Л.В., Пионтковский В.О. Влияние перфторана на стабилизацию клеточных мембран у больных острым инфарктом миокарда // Проблемы мембранной патологии в медицине. - Днепропетровск, 1995. - С. 23-24.

8. Новицкая-Усенко Л.В., Пионтковский В.О. Применение перфторана в комплексной терапии больных острым инфарктом миокарда // Новые достижения в медицине и биологии. Тезисы докладов научно-практической конференции "Учитель- ученик". - Днепропетровск, 1995. - С. 30.

9. Усенко Л.В., Пионтковский В.О. Состояние системы перекисного окисления липидов мембран эритроцитов под влиянием перфторана в комплексной терапии больных острым инфарктом миокарда // Актуальные вопросы медицины и биологии. - Днепропетровск, 1996. - Выпуск 7. Ч. I. - С. 4.

10. Пионтковский В.О. Противоишемическое действие перфторана у больных острым инфарктом миокарда // Матеріали II Національного конгресу та VII з'їзду анестезіологів України. - Харків, 1996. - С. 205.

11. Пионтковский В.О. Влияние различных видов интенсивной терапии на состояние системы перекисного окисления липидов мембран эритроцитов у больных острым инфарктом миокарда // Анестезиология и реаниматология на рубеже XXI века (проблемы, тенденции, перспективы). - Днепропетровск, 1998. - С. 109-110.

Анотація

Піонтковський В.О. Вплив перфторану на стан системи перекисного окислення ліпідів мембран еритроцитів у хворих на гострий інфаркт міокарда. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.30 - анестезіологія та інтенсивна терапія. - Дніпропетровська державна медична академія, Дніпропетровськ, 2000.

Дисертацію присвячено питанням обгрунтування та впровадження до практичної медицини нового методу комплексної інтенсивної терапії хворих на гострий інфаркт міокарда з використанням перфторану на підставі вивчення стану системи перекисного окислення ліпідів клітинних мембран на моделі еритроцитів і системи їх антиоксидантного захисту. Вперше в умовах клініки показано, що застосування перфторану хворим на гострий інфаркт міокарда, які надійшли до стаціонару у перші 6 годин від початку больового приступу, призводить до зменшення проявів гіпоксемії і тканинної гіпоксії, сприяє зменшенню дії ушкоджуючих процесів ПОЛ і компенсаторному підвищенню активності антиоксидантної системи, поліпшенню клінічного перебігу захворювання, зниженню частоти рецидивування та інтенсивності больового синдрому, зниженню сегмента ST на ЕКГ і формуванню підгострої стадії інфаркту міокарда вже на 2 добу захворювання.

Ключові слова: гострий інфаркт міокарда, перфторан, перекисне окислення ліпідів, антиоксидантна система.

Аннотация

Пионтковский В.О. Влияние перфторана на состояние системы перекисного окисления липидов мембран эритроцитов у больных острым инфарктом миокарда. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.30 - анестезиология и интенсивная терапия. - Днепропетровская государственная медицинская академия, Днепропетровск, 2000.

Диссертация посвящена вопросам обоснования и внедрения в практическую медицину нового метода комплексной интенсивной терапии больных острым инфарктом миокарда с использованием перфторана на основании изучения состояния системы ПОЛ клеточных мембран на модели эритроцитов и системы его антиоксидантной защиты. В работе установлена эффективность применения негемоглобинового переносчика кислорода - перфторана, который имеет кислородотранспортную и мембраностабилизирующую функции. При этом ограничение зоны ишемии и повреждения миокарда происходит путем улучшения доставки кислорода по коронарным артериям, что является фактором снижения интенсивности процессов свободнорадикального ПОЛ и уменьшения их вторичного повреждающего действия.

Обследовано 67 больных с впервые возникшим острым крупноочаговым инфарктом миокарда (с зубцом Q). В зависимости от начальной терапии все больные были поделены на две группы. Контрольную группу составили 45 больных (средний возраст 55,11,9 лет), которым проводили традиционную антиангинальную терапию (нитраты, бета-адреноблокаторы, аспирин). Основную группу составили 22 больных (средний возраст 54,61,3 лет), которым на фоне антиангинальной терапии вводился перфторан на протяжении первых суток пребывания в стационаре. В дальнейшем терапия в обеих группах была одинакова.

Клинические исследования включали контроль интенсивности боли по 5-бальной вербальной ранговой шкале выраженности боли (Кузьменко В.В., Фокин В.А., Таттис Е.Р. и др., 1986) при поступлении больного в отделение интенсивной терапии и далее при появлении каждого рецидива болевого синдрома.

С целью изучения уровня свободнорадикальных процессов проводили исследования смешанной венозной крови, которую брали из подключичной вены при поступлении больного в стационар (I этап), далее на вторые (II этап), третьи (III этап) и пятые (IV этап) сутки лечения в отделении интенсивной терапии. Определялся уровень малонового диальдегида (МДА) по методу D.Jagi (1971) в модификации Гончаренко М.С. и соавт. (1985); гидроперекисей липидов (ГПЛ) по методу Романовой Л.А. (1977); активность супероксиддисмутазы (СОД) по Fridovich I. (1981); каталазы (К) по Beutler E. (1975); глутатионпероксидазы (ГлП) по Olinescu R., Nitа S. (1983); глутатионредуктазы (ГлР) по Beutler E. в модификации Юсупова Л.Б. (1982); глутатиона восстановленного (ГлВ) по Elman G.L. (1979); интенсивность хемилюминесценции (ИХЛ) по методу Olinescu R. (1983), как интегрированный показатель активности свободнорадикальных процессов. С целью изучения географической нормы обследовано 25 здоровых доноров.

Впервые в условиях клиники показано, что предложенная схема интенсивной терапии с внутривенным однократным введением перфторана в дозе 4-5 мл/кг массы тела больным острым инфарктом миокарда в первые 6 часов от начала болевого приступа способствует уменьшению повреждающего действия процессов ПОЛ и компенсаторному повышению активности антиоксидантной системы. Выявлена интенсификация процессов ПОЛ, дисбаланс в системе антиоксидантной защиты в остром периоде заболевания. В отличие от контрольной группы, установлено снижение уровня ПОЛ у больных в основной группе, начиная со вторых суток, и нормализация показателей к 3-5 суткам, что указывает на позитивное влияние ПФ, обусловленное прерыванием реакций свободнорадикального повреждения клеточных мембран.

Улучшение клинического течения заболевания выражалось в снижении частоты рецидивирования и интенсивности болевого синдрома. На протяжении первых трех суток у 29 больных контрольной (64%) и только у 3 больных основной группы (13%) наблюдались рецидивирующие боли, что позволяет предположить меньшую выраженность ишемии миокарда в основной группе. При этом болевой синдром возникал, как правило, у больных, у которых в дальнейшем была диагностирована постинфарктная стенокардия, которая имела место у 6 больных в контрольной группе (13%), в то время как в основной группе постинфарктная стенокардия не была выявлена ни у одного пациента.

Активность КФК в контрольной группе на вторые сутки составила 664,783,6 МЕ/л (340% от нормы), а в основной - 382,342,6 МЕ/л (196%). При этом максимальное значение показателя коррелирует с объемом поражения миокарда. Таким образом, в основной группе активность КФК возрастала значительно меньше, что можно оценить как позитивное противоишемическое влияние ПФ.

Исследования показали, что под влиянием ПФ происходит более быстрая динамика ЭКГ на протяжении первых суток острого периода. Признаки подострой стадии инфаркта миокарда в виде снижения сегмента ST на ЭКГ у 12 больных основной группы (55%) зафиксированы уже на 2 сутки заболевания, в то время как в контрольной группе только у 5 больных (11%), и на 4-5 сутки у 36 больных (80%).

Ключевые слова: острый инфаркт миокарда, перфторан, перекисное окисление липидов, антиоксидантная система.

Summary

Piontkovsky V.O. Influence of perftoran on the state of system lipid peroxide oxidation of red blood cells membranes in patients with acute myocardial infarction. - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree of medical sciences by a speciality 14.01.30 - anesthesiology and intensive care. - Dnipropetrovsk State Medical Academy, Dnipropetrovsk, 2000.

The dissertation is devoted to problems of a substantiation and introduction of the new method of complex treatment of the patients with acute myocardial infarction with use of the perftoran on the basis research the state of system lipid peroxide oxidation of the cellular membranes on model of red blood cells and system their antioxidant protection to practical medicine. For the first time it is shown that using of the perftoran in patients with acute myocardial infarction, who have been admitted to hospital at the first 6 hours from the beginning of acute chest pain, results in reduction of displays hipoxemia and tissue hipoxia, the damaging action of processes lipid peroxide oxidation and compensatory increase of activity antioxidant system, improvement of clinical course of disease, reduction of frequency relapsing and intensity of painful syndrome, decrease of a segment ST on ECG and formation of subacute stage of myocardial infarction already for 2 day of disease.

Key words: acute myocardial infarction, perftoran, lipid peroxide oxidation, antioxidant system.

Размещено на Allbest.ru