Клініко-патогенетичне обґрунтування лікувальної тактики при поєднаних доброякісних процесів матки

Напружену активність імунної відповіді ми регулювали лафероном та вобензимом. Наші дослідження показали, що при проведенні комплексної терапії при ПДПМ, рівні ЧНП й ІЛ-1 схильні до зниження, однак при призначенні лаферону відзначається достовірне їхнє зниження. Рівень досліджуваних цитокінів не досягає рівня здорових жінок, але це, можливо, й необовязково тому, що може розвинутися імунодепресія. При аналізі клініколабораторних показників обстежених хворих із ПДПМ в процесі лікування отримані наступні результати. У хворих з ПДПМ, які отримували комплексну терапію, відмічалось нарастання концентрації гемоглобіну й кількості еритроцитів периферичної крові, підвищення Т-лімфоцитів, нормалізація рівня ЦІК, імуноглобулінів.

Як було вказано раніше, хворим із ПДПМ призначались гормональні препарати. При проведенні гормонотерапії, як правило, відмічаються нудота, запаморочення, іноді затримка рідини, збільшення маси тіла. Призначення комплексної терапії зняло ці проблеми у 72 (35,8%) жінок основної групи. Важливим моментом комплексної терапії є ефект новизни препаратів (месулід, лаферон,тіотриазолін, вобензим, мілдронат), який впливає на психологічний компонент терапії.

Адекватність застосованої тактики ведення найкраще перевіряється віддаленими результатами лікування. Уцілому хворі знаходилися під нашим спостереженням протягом 3-7 років, у тому числі до 2-х років після скасування комплексної терапії. Серед жінок, які знаходились під нашим спостереженням і лікуванням, необхідність у радикальному оперативному лікуванні виникла лише в 25 (12,4%). При цьому, показанням до екстирпації матки в обстежених нами жінок виявилися: швидкий ріст міоми матки або поновлення маткових кровотеч унаслідок зсуву міоматозного вузла убік його порожнини - 17 (8,4%), стійке рецидивування гіперпластичних процесів ендометрія - 2 (0,9%), стійкий больовий синдром - 2 (0,9%), розповсюдження ендометріоїдних гетеротопій - 4 (1,8%). Таким чином, використання відібраних і опробованих нами різних методів лікувального впливу продемонструвало можливість корекції метаболічних порушень і досягнення стабілізації обмінних процесів при правильному виборі лікувальної тактики в хворих із поєднанням міоми й ендометріозу матки. Це дозволяє запобігти хірургічного втручання при ПДПМ й спостерігати за такими хворими деякий час, повернувши їх до повноцінного суспільного життя.

У результаті проведеного ретроспективного епідеміологічного дослідження нами запропонована програма профілактики ДПМ. Епідеміологічні дослідження дозволили скласти карту для практичного використання, що містить 17 найбільше значимих (інформативних) чинників. Частина з них є характерною для кожного виду ДПМ, частина чинників є загальною, що підвищує ризик захворювання як міомою, так й ендометріозом матки. При проведенні обстеження за допомогою цієї карти присутність чинника відзначається хрестиком. Наявності трьох хрестиків в одній графі (М - міома матки; Е - ендометріоз матки; М+Е - міома + ендометріоз матки) досить для включення хворої у групу ризику щодо виникнення ДПМ. Для визначення груп ризику щодо розвитку ДПМ ми розробили схему моніторингу, спрямовану на активне виявлення і профілактику ДПМ (рис.1).

На першому етапі, що проводиться лікарем жіночої консультації, виконується розподіл на групи обліку. На підставі даних анамнезу, скарг і огляду, лікар виділяє 3 групи обліку: І - здорові, що не мають гінекологічної патології, з мінімальним ризиком виникнення ДПМ, II група ризику - це або практично здорові, але ті, які мають ризик виникнення ДПМ, або хворі гінекологічними захворюваннями (критичне число чинників ризику більше трьох), III - група жінок із наявністю ДПМ.

Результати проведених досліджень дозволили нам розробити скринінгову програму диференційованого ведення хворих з ДПМ (Рис. 2). Вона містить у собі 3 етапи.

На першому етапі програми - аналітичному, на підставі скарг, даних бімануального, ректовагінального досліджень установлюється факт наявності доброякісного процесу в матці.

На другому етапі - тактико-діагностичному на підставі даних УЗД органів малого таза формується топічний діагноз, проводиться гемостазіологічне дослідження, а також гістологічне або цитологічне дослідження стану ендометрія. Визначаються умови для консервативного лікування й подальшого диспансерного спостереження за хворою. Аналізуючи дані літератури і спираючись на власні дослідження, ми визначили умови для консервативного лікування ПДПМ: об'єм матки до 450 см³ ; відсутність гнійного запалення придатків матки; відсутність об'ємних утворень у малому тазу; сприятливий онкоанамнез; морфологічно веріфікована залозиста, залозистокістозна гіперплазія ендометрія з/без атиповою гіперплазією ендометрія, регресія цих змін протягом 3-6 циклів лікування.

Якщо нема умов для консервативного лікування, вирішується питання про проведення лапароскопії та хірургічне лікування, після якого проводиться медикаментозна та соціальна реабілітація цих жінок.

Третій етап - лікувально-реабілітаційний. Обовязковим елементом лікування є призначення лікарських речовин, що дозволяють усунути побічні реакції на приняття гормональних препаратів і послабити супутні різносистемні порушення. З гормональних препаратів перевага віддається гестагенам: оргаметрилу, оксіпрогестерону капронату, депо-проверу; антигонадотропінам: данолу, данозолу; антіестрогенам: тамоксифену, нолвадексу; аналогам гонадоліберінів: декапептилу, золадексу. Для досягнення стійкого ефекту необхідно тривале беззупинне (не менше 6 місяців) лікування. Режим застосування гормональних препаратів (циклічний або постійний), вирішується індивідуально. Відсутність сприятливих результатів повинна служити підставою для повторного поглибленого обстеження пацієнток і корекції обраної раніше тактики ведення. Через 6-12 місяців гормонального лікування слід уточнити структурні особливості ендометрія, матки, яєчників, молочних залоз.

При рецидивуванні гіперпластичних і передракових процесів ендометрія, відсутності ефекту від медикаментозного лікування, проведеного безупинно протягом 6 місяців, стійкому збільшенні розмірів М-ехо понад 7-8 мм при динамічному контролі, утрати чіткості межі "ендометрій/міометрій" у сполученні з морфологічною картиною прогресуючої гіперплазії ендометрія, залученні у патологічний процес інших органів і систем із порушенням їхніх функцій, розвитку ПДПМ у сполученні з іншими захворюваннями внутрішніх статевих органів, що вимагають оперативного втручання - проводять хірургічне лікування.

Таблиця. Карта найбільше значимих (інформативних) чинників ризику виникнення ДПМ

ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведене нове вирішення наукової задачі, що виявляється у вивченні механізму патогенезу поєднаних доброякісних процесів матки і на цій основі виробки обгрунтованої лікувальної тактики, спрямованої на зниження гінекологічної захворюваності та підвищення результативності реабілітації хворих поєднаними доброякісними процесами матки.

2. Поєднані доброякісні процеси матки (ПДПМ) мають тяжкий клінічний перебіг із частими рецидивами (59,2%), вираженим больовим синдромом (98,1%), порушенням менструальної (75,6%) та репродуктивної функції (22,4%). Стан молочних залоз у хворих із ПДПМ характеризується високою частотою гіперпластичних змін (86,9%). Досить часто доброякісні процеси в матці поєднуються з дифузійними (68,7%) та вузловими (7,1%) формами змін молочних залоз. Ці стани розвиваються й перебігають на змінюваному гормональному (69,2%) й несприятливому психоемоційному фоні (38,3%). Захворюваність одночасно міомою й ендометріозом матки складає 35,7%.

При амбулаторному лікуванні пацієнток із ПДПМ з приводу відсутності вірогідних критеріїв результативності окремих методів лікування не здійснюється диференційований підхід, послідовність підбору лікувальних заходів та їх прогностична оцінка.

Труднощі диференціальної діагностики захворювання й відсутність ефективних засобів лікування потребує застосування нових неінвазивних, економічнодоступних, диференціально-діагностичних критеріїв та систематизованих лікувальних підходів.

3. За етіологічною значимістю (за розміром відносного ризику), що показує міру звязку між впливом визначених чинників і виникненням захворювання, для хворих із ПДПМ значними чинниками ризику є: обтяжена спадкоємність (ВЗ=3,4), творчий характер праці й одноманітна дієта (ВР=6,5 й 3,5), операції на матці й придатках (ВР=3,8), відсутність родів й вторинна безплідність після аборту (ВР=3,3 й 3,8), ендокринологічні захворювання (ВР=3,1). За показчиком залежної пропорції (ЗП), що враховує як ступінь впливу чинника на ризик розвитку ПДПМ, так і частоту його поширення серед хворих ПДПМ, найбільш значимими у виникненні ПДПМ є такі чинники, як відсутність або недостатня реалізація генеративної функції, патологія менструальної функції, перенесені або супутні гінекологічні захворювання, відсутність контрацепції й велика кількість абортів.

4. Виникнення й розвиток ПДПМ звязано з нездатністю клітин ендометріоїдних гетеротопій та міоматозних утворень піддаватися апоптозу. Ця нездатність обумовлена метаболічними порушеннями взаємодії інгібіторів та індукторів апоптозу при ПДПМ. Метаболічні порушення виявляються підвищенням ліпідних медіаторів запалення - лейкотриєнів та цАМФ. Підвищений рівень ліпідних медіаторів запалення ЛТ у сироватці крові жінок із ПДПМ свідчить про їхню суттєву роль у розвитку й клінічному перебігу ДПМ і припускає запускаючу роль ЛТ при больовому синдромі, що в жінок із ДПМ є головним клінічним проявом.

Поєднання міоми й ендометріозу матки потребує від організму жінок із ПДПМ швидкої мобілізації захисних сил і викликає активацію захисних механізмів, що відзначається високим рівнем цАМФ у крові жінок із ПДПМ, який перевищує рівень здорових жінок більш ніж у 50 разів. Оскільки підвищення рівня цАМФ оцінюється як сигнал тривоги на клітинному рівні, це може використовуватися як ранній скринінговий тест при ПДПМ.

5. У хворих з ПДПМ відзначаються значні порушення функції гіпофізарно-яєчникової вісі. При поєднанні міоми й ендометріозу матки зареєстровано "гормональний вибух" гонадотропінів, при якому рівень ФСГ зростає в 7-8, а ЛГ у 15 разів. Такий стан гіпофізарно-яєчникової вісі є результатом розладів, викликаних хронічно існуючим неадекватним механізмом зворотнього звязку із боку гонад, який виникає на несприятливому преморбідному фоні.

6. При ПДПМ у жінок виникають зрушення у системі екстреної адаптації, про що свідчать зміни гормонів гіпофізарно-надниркової вісі - АКТГ та кортизолу. Ступінь і характер цих порушень залежать від типу доброякісного процесу в матці: при міомі переважно підвищується утримання АКТГ, при внутрішньому ендометріозі - обох гормонів (АКТГ й кортизол). При поєднанні міоми й ендометріозу матки рівень обох гормонів знижений, що свідчить про зрив механізмів адаптації й розцінюється, як результат посиленого споживання гормону для забезпечення компенсаторно-адаптаційних реакцій.

7. Значну роль у патогенезі ДПМ грають ендогенні імуномодулятори-інтерлейкіни та чинник некрозу пухлин. Сінергізм у підвищенні ІЛ-1, ІЛ-2, ЧНП при міомі та ендометріозі матки, а також при їх поєднанні відбиває як механізми розвитку патології, так і захисні реакції організму й свідчать про стан "імунного стресу" в жінок із ДПМ. Підвищення концентрації ІЛ можуть бути причиною порушень у синтезі гонадотропних та статевих гормонів, як однієї із ланок патогенезу ДПМ. Визначення цитокінів у крові жінок із ДПМ може бути раннім скринінговим тестом імунологічних порушень.

8. Розвиток ПДПМ супроводжують гіперпластичні зміни ендометрія, які при міомі матки складають 62,8%, при внутрішньому ендометріозі - 60,5% і при поєднанні цих процесів - 57,3%. Виявлений у 4,9% поліпоз ендометрія в жінок із внутрішнім ендометріозом, зустрічався частіше в жінок із міомою матки - 6,4% та при їх поєднанні - 5,6%. Порівняння аспіраційно-цитологічного й морфологічного дослідження ендометрія показало, що аспіраційно-цитологічне дослідження дозволяє установити тільки виразність проліферативних змін в ендометрії, але не дає чіткого уявлення про патоморфологічну структуру тканини. Тому виявлене при УЗД стійке збільшення розмірів М-ехо понад 7-8 мм, втрата чіткості межі "ендометрій/міометрій" диктує необхідність морфологічного дослідження ендометрія.

9. При проведенні імуногістохімії встановлено, що ЕР розташовані переважно в стромі. Для імуногістохімічної картини внутрішнього ендометріозу характерна вираженість експресії ЕР в ядрах клітин та експресія середнього та низького ступенів у цитоплазмі, при поєднанні міоми й ендометріозу матки експресія виражена в більшому ступені. Критеріями морфофункціональної активності ендометріоїдних гетеротопій та міоматозних гіперплазій варто вважати варіабельність стромально-мезенхімальних взаємовідношень при ДПМ, виражену експресію ЕР як у цитоплазмі, так і ядрі клітин. Причому, при ПДПМ ця експресія більш виражена, що поєднується із більш вираженою клінічною картиною ПДПМ, ступенем проліферації ендометрія, виразністю гормональних порушень.

Виходячи з концепції апоптозу, можна припустити, що при ПДПМ порушення цієї програми зв'язано з порушенням програми епітеліальної цитодиференціровки й функціональної активності тканин, розташованої у стромі, стан якої при ПДПМ значно змінений.

Виявлені зміни рецепторного апарату корелюють з гормональними порушеннями й диктують необхідність застосування при ПДПМ гормонотерапії, яка є модулюючою для апоптозу.

10. Побудова гістограм при ехографічній диференціальній діагностиці міоматозних гіперплазій й ендометріоїдних гетеротопій при поєднанні міоми й ендометріозу матки дозволяє підвищити діагностичну цінність ультразвукової ехографії й включити цей метод у скринінгову програму обстеження хворих із ПДПМ.

11. Терапія при ДПМ гормонами дає виражений клінічний ефект лише при застосуванні декапептила або золадексу. Застосування данола, оргаметрила, депо-провера також мають позитивний ефект, але менш виражений (77,5%). Застосування лікувальної програми, яка містить патогенетично підібрані препарати: месулід, вобензим, лаферон, тіотриазолін, мілдронат - дозволяє збільшити тривалість ремісії захворювання, підвищити ефективність гормонотерапії, нормалізувати гемостазіологічні показники.

12. Використання програми профілактики ДПМ та скринінгової програми диференційованого ведення хворих із ПДПМ дозволяє тривалий час проводити диспансерне спостереження за жінками з поєднанням міоми й ендометріозу матки, у 99,2% запобігти виникненню злоякісної трансформації матки, у 87,6% видаленню матки в жінок репродуктивного віку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лещинский П.Т., Симрок В.В., Дзюба Г.А. Иммунологическая реактивность у больных с сочетанной доброкачественной патологией матки // Проблеми медичної та екологічної генетики.- Луганськ, Київ.-1996.- С.97-98.

2. Симрок В.В. Клинические аспекты исследования системы интерлейкинов при неопластических заболеваниях (обзор литературы) // Проблеми медичної та екологічної генетики.- Луганськ, Київ.- 1996.-С.119-121.

3.Симрок В.В. Состояние молочных желез при доброкачественных процессах матки // Проблеми медичної та екологічної генетики. Випуск 3(9).- Луганськ, Київ.- 1996.- С.118-122.

4. Сімрок В.В. Клінічний ефект оргаметрилу при поєднаній доброякісній патології матки // Педіатрія, акушерство і гінекологія.- 1997.-№5.- С.60-62.

5. Сімрок В.В. Лейкотрієни в теоретичній і практичній медицині.// Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології. Збірник наукових праць. Випуск 2.- Київ-Луганськ.- 1998.- С.283-290.

6. Сімрок В.В. Сучасні уявлення про поєднану доброякісну патологію матки // Педіатрія, акушерство і гінекологія.- 1998.- №3.- С.98-102.

7. Сімрок В.В. Взаємовідносини між цитокінами та гіпофізарнояєчниковою системою у хворих з доброякісними процесами матки // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології. Збірник наукових праць. Випуск 4 (24).- Київ-Луганськ-Харків.- 1999.- С.302-311.

8. Сімрок В.В. Функціональна морфологія ендометрія при доброякісній патології матки // Український Медичний Альманах.- 1999.-№1.- С.131-133.

9. Сімрок В.В. Ензимотерапія при поєднаній доброякісній патології матки // Ліки.- 1999.- №1.- С.85-87.

10. Сімрок В.В. Стан системи екстреної адаптації (АКТГ, кортизол) при поєднаних доброякісних процесах матки.// Український Медичний Альманах.- 1999.- №2.- С.135-137.

11.Сімрок В.В. Месулід - новий напрямок у лікуванні доброякісних процесів матки // Фармакологічний вісник.- 1999.- №2.- С.59-61.

12.Симрок В.В. Эпидемиологическое исследование факторов риска возникновения доброкачественных процессов матки // Український Медичний Альманах.- 1999.- №3.- С.149-153.

13. Симрок В.В. Клинические аспекты гормонотерапии при сочетанных доброкачественных процессах матки // Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики. Збірник наукових праць. Випуск 3.- Київ-Луганськ.- 1999.- С.117-125.

14. Сімрок В.В. Роль циклічних нуклеотидів (цАМФ) при поєднаних доброякісних процесах матки // Вісник проблем біології і медицини.- Полтава.- 1999.- №13.- С.19-23.

15. Сімрок В.В. Клініко-патогенетичне значення ліпідних медіаторів запалення при поєднаних доброякісних процесах матки // Вісник проблем біології і медицини.- Полтава.- 1999.- №14.- С.22-25.

16. Симрок В.В. Клиническое и теоретическое обоснование применения лаферона при доброкачественных процессах матки // Український медичний альманах.- 1999.- №4.- С.131-133.

17. Сімрок В.В. Основні напрямки медикаментозної терапії доброякісних процесів матки // Педіатрія, акушерство і гінекологія.- 1999.-№5.- С.64-66.

18. Симрок В.В. Физиологические и биохимические факторы апоптоза при доброкачественных процессах матки // Вісник асоціації акушерів-гінекологів України.- 1999.- №5/6.- С.16-20.

19. Сімрок В.В. Мілдронат у комплексній терапії доброякісних процесів матки // Український Медичний Альманах.- 2000.- №1.- С.157-159.

20. Симрок В.В. Объективный контроль за величиной матки при диспансерном наблюдении больных с сочетанием миомы и эндометриоза матки // Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики. Збірник наукових праць. Випуск 4.-Київ-Луганськ.- 2000.- С.228-232.

21. Сімрок В.В., Хомінська З.Б. Патогенетична роль ендогенних імуномодуляторів при доброякісних процесах матки // Педіатрія, акушерство і гінекологія.- 2000.- №2.- С.97-99.

22. Симрок В.В. Программа профилактики доброкачественных процессов матки // Медико-социальные проблемы семьи.- 2000.- №1.-С.46-50.

23. Сімрок В.В. Тіотриазолін в комплексній терапії доброякісних процесів матки // Науковий вісник Ужгородського університету, серія "Медицина".- 1999.- №11.- С.289-292.

24. Сімрок В.В. Гормональні показники у хворих із доброякісною патологією матки // Ендокринологія.- 2000.- №1.- С.10-14.

25. Симрок В.В., Симрок Н.И. Дифференциальная диагностика миомы матки и внутреннего эндометриоза по данным эхографических гистограмм // Український Медичний Альманах.- 2000.- № 2.- С.148-149.

Рішення на видачу патентів України:

1. Винахід № 99063240; Заявл. 11.06.1999; МПК 6 А61К35/00. Спосіб лікування запалення, що виникає при поєднаних доброякісних процесах матки / Сімрок В.В.

2. Винахід № 99063239; Заявл. 11.06.1999; МПК 6 А61К37/00. Спосіб корекції імунологічних порушень, що виникають у хворих з поєднанням міоми й ендометріозу матки / Сімрок В.В.

3. Винахід № 99063241; Заявл. 11.06.1999; МПК 6 А61В17/00. Спосіб обєктивізації розміру матки при поєднанні внутрішнього ендометріозу з міомою матки / Сімрок В.В.

АНОТАЦІЇ

Сімрок В.В. Клініко-патогенетичне обгрунтування лікувальної тактики при поєднаних доброякісних процесах матки.-Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.01 - акушерство і гінекологія. - Одеський державний медичний університет, Одеса, 2000.

У дисертації викладені результати вивчення в 201 жінки з поєднанням міоми матки й внутрішнього ендометріозу гормонального статусу, рівня цитокінів, як показника адаптивної реактивності, рівня кортикотропіну й кортизолу - показників системи екстреної адаптації, клітинно-метаболічних показників - цАМФ, лейкотриєнів. У всіх пацієнток встановлені порушення гормонального і імунологічного статусу, гноблення системи екстреної адаптації, порушення клітинно-тканинного метаболізму. Визначена патогенетична роль цитокінів у розвитку імунологічної напруги при поєднанні міоми й ендометріозу матки, що виявляється підвищенням рівня ІЛ-1, ІЛ-2,ЧНП-. Включення в комплексну терапію доброякісних процесів матки лаферона, вобензима, тіотриазоліну, месуліда та мілдронату сприяє підвищенню ефективності консервативного лікування жінок із доброякісними процесами матки, зниженню частоти оперативних втручань у жінок репродуктивного й пременопаузального віку.

Ключові слова: доброякісні процеси матки, міома матки, ендометріоз матки, цитокіни, лейкотрієни, імунокорекція.

Симрок В.В. Клинико-патогенетическое обоснование лечебной тактики при сочетанных доброкачественных процессах матки. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.01. - акушерство и гинекология. - Одесский государственный медицинский университет, Одесса, 2000.

Защищается рукопись докторской диссертации. По теме диссертации опубликовано 25 работ.

Диссертация посвящена изучению отдельных звеньев патогенеза при сочетании миомы и эндометриоза матки.

Проведено комплексное клинико-параклиническое обследование 201 женщины с сочетанием миомы и эндометриоза матки и 50 практически здоровых женщин, которые составили контрольную группу. Первую группу сравнения составили 179 женщин с миомой матки, вторую группу сравнения - 183 женщины с внутренним эндометриозом.

Обследуемые женщины, помимо общепринятых клинико-лабораторных методов исследования, подвергались специальным методам исследования для определения состояния гормонального статуса (гонадотропины, эстрадиол, прогестерон), адаптивной реактивности (интерлейкин-1, интерлейкин-2, фактор некроза опухолей ), системы экстренной адаптации (адренокортикотропин, кортизол), клеточно-тканевого метаболизма (цАМФ, лейкотриены).

Сочетанные доброкачественные процессы матки имеют тяжелое клиническое течение с частыми рецидивами, выраженным болевым синдромом, нарушением менструальной и репродуктивной функций. Достаточно часто доброкачественные процессы матки сочетаются с диффузными и узловыми формами гиперпластических изменений в молочных железах.

Установлено, что у женщин с сочетанием миомы и эндометриоза матки имеются выраженные нарушения в гипофизарно-яичниковой системе, проявляющиеся в увеличении уровня гонадотропных гормонов, гиперэстрогенией, гипопрогестеронемией.

Значительную роль в патогенезе доброкачественных процессов матки играют эндогенные иммуномодуляторы - интерлейкины и фактор некроза опухоли. Отмечен синергизм в повышении уровня цитокинов как при миоме, так и эндометриозе матки, а также при их сочетании, что отражает как механизмы развития патологии, так и защитные реакции организма и свидетельствует о состоянии "иммунного стресса" при сочетании миомы и эндометриоза матки.

Метаболические нарушения при доброкачественных процессах матки определяются повышением уровня липидных медиаторов воспаления лейкотриенов и цАМФ. Повышенный уровень липидных медиаторов воспаления ЛТ в сыворотке крови женщин с сочетанием миомы и эндометриоза матки свидетельствует о их значительной роли в развитии и клиническом течении этих процессов. Сочетание миомы и эндометриоза матки требует от организма женщины быстрой мобилизации защитных сил и активацию защитных механизмов, что проявляется высоким уровнем цАМФ в крови женщин с сочетанием миомы и эндометриоза матки, который превышает уровень здоровых женщин более чем в 50 раз.

При доброкачественных процессах матки у женщин возникают нарушения в системе экстренной адаптации, о чем свидетельствуют изменения гормонов гипофизарно-надпочечниковой оси - АКТГ и кортизола. Степень и характер этих нарушений зависят от типа доброкачественного процесса в матке: при миоме преимущественно повышается АКТГ, при внутреннем эндометриозе - оба гормона (АКТГ и кортизол). При сочетании эндометриоза и миомы матки уровень обоих гормонов снижен, что свидетельствует о срыве механизмов адаптации и оценивается как результат усиленного потребления гормонов для обеспечения компенсаторно-адаптационных реакций.

При проведении иммуногистохимических исследований установлено, что эстрогеновые рецепторы (ЕР) расположены преимущественно в строме. Для иммунногистохимической картины внутреннего эндометриоза характерна выраженность экспрессии ЕР в ядрах клеток и экспрессия средней и низкой степени в цитоплазме. При сочетании миомы и эндометриоза матки экспрессия выражена в большей степени. Выявленные изменения коррелируют с гормональными нарушениями и диктуют необходимость применения гормонотерапии при ДПМ.

Построение гистограмм при эхографической ультразвуковой дифференциальной диагностике миоматозных гиперплазий и эндометриоидных гетеротопий при ДПМ позволяет значительно повысить диагностическую ценность УЗИ и включить этот метод в скрининговую программу обследования больных с ДПМ.

Терапия при ДПМ гормонами дает полный клинический эффект лишь при использовании декапептила или золадекса. Применение данола, оргаметрила, депо-провера также имеют положительный эффект, но менее выраженный. Применение дифференцированной лечебной программы, которая включает патогенетично обоснованные препараты: лаферон, вобензим, тиотриазолин, месулид, милдронат - позволяет увеличить длительность ремиссии заболевания, повысить эффективность гормонотерапии, нормализовать гемостазиологические показатели, снизить частоту оперативных вмешательств.

Ключевые слова: доброкачественные процессы матки, миома матки, эндометриоз матки, цитокины, лейкотриены, иммунокорекция.

Simrok V.V. Clinico-pathogenetic background of treatment's tactics of combine non-malignant processes of uterus. - Manuscript.

Manuscript of the thesis for a Doctor's degree in medicine in speciality 14.01.01. - obstetrics and gynecology. - Odessa state medical university. - Odessa, 2000.

The results of examination of 201 patients with combination of myoma and internal endometriosis are done in the thesis: the gormonal status, the level of cytokines as an indicator of adaptive reactions, the level of corticotropines and cortisol - the indicators of system of urgent adaptation, cellular-metabolic dates cAMP, leykotryens. All patients had disturbances of hormonal and immunal status, lowering level of urgent adaptation, disturbances of cellular tissual methabolism. It has been pointed out, that cytokines play the main patogenic role in development of immunological tension in cases of combination of myoma and endometriosis, what indicates by increasing of level IL-1, IL-2, -TNF. Using of hormons, laferone, vobenzime, tiotriozoline, mesulide and mildronat by the correction of hormonal and immunal status in the complex pathogenic therapy contributes to rising of the effectiveness of therapy of non-malignant processes of uterus, decreasing the dates of surgical treatment of women at reproductive age.

Key-words: non-maligmant processes of uterus, myoma of uterus, endometrioses, cytokines, leykotriens, immunocorrection.

Размещено на Allbest.ru