Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Київський науково-дослідний інститут отоларингології

ім. проф.О.С. Коломійченка

УДК 616 - 053.2 /.5 - 22 - 002 - 08 - 07

Синяченко Валентин Васильович

Комплексне лікування дітей з гострими стенозуючими ларинготрахеобронхітами

14.01.19 - оториноларингологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київській медичній академії післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика.

Науковий керівник: заслужений раціоналізатор України, доктор медичних наук, професор кафедри дитячої оториноларингології Анатолій Лук'янович Косаковський, Київська медична академія післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Юрій Володимирович Мітін, Національний медичний університет ім.акад.О.О.Богомольця, завідувач кафедри оториноларингології;

доктор медичних наук Олег Валерійович Дюмін, Одеський державний медичний університет, завідувач кафедри оториноларингології.

Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія, кафедра оториноларингології.

Захист відбудеться "26" вересня 2000 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.611.01 Київського науково-дослідного інституту отоларингології ім.проф.О.С.Коломійченка МОЗ України за адресою: 03057 м.Київ, вул.Зоологічна, 3; т.213-22-02.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського науково-дослідного інституту отоларингології ім.проф.О.С.Коломійченка.

Автореферат розіслано "17" серпня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук А.І. Розкладка

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема гострих стенозуючих ларинготрахеобронхітів (ГСЛТБ) у дітей актуальна через високу частоту виникнення, яка не має тенденції до зниження (Б.А.Липкин и соавт.,1987; Н.И.Прутовых и соавт., 1990); тяжкість перебігу (Е.В.Мельникова и соавт., 1985; Е.О.Комаровский,1993) та схильність до рецидивування (И.И.Абабий,1988; И.Г.Брагина,1989).

При майже однакових поглядах на етіологію та патогенез ГСЛТБ, підходи до лікувальної тактики різних авторів суттєво відрізняються, пропонується велика кількість медикаментозних препаратів та лікувально-діагностичних процедур (Е.А.Евдощенко и соавт.,1972; А.А.Лайко и соавт.,1982; С.Д.Носов,1986; Ю.В.Митин, 1986; В.П.Киселев и соавт.,1988; Е.А.Евдощенко,1991).

Лікування ГСЛТБ складне, вимагає інтенсивних заходів і ургентних втручань, не завжди буває ефективним, інколи призводить до інвалідизації, і навіть створює загрозу для життя дитини (Е.В.Мельникова и соавт.,1985; А.І.Мостюк і співавт.,1997).

Не всі питання стосовно показань до призначення тих чи інших препаратів, методик їх введення та дозування задовольняють вимогам лікування. Так, парентеральне введення глюкокортикоїдів, згідно з даними досліджень Н.Л.Кущ і співавт. (1986), Geelhoed (1997) та інших, є несприятливим для систем організму, особливо в дитячому віці, послаблює реакції системи імунітету.

Актуальність даної проблеми, необхідність поглибленого вивчення захворювання та оптимізації заходів і засобів лікування його, визначає мету і завдання дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Дана робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи колективу кафедри дитячої оториноларингології Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика "Комплексне лікування гострих стенозуючих ларинготрахеобронхітів та їх наслідків у дітей" (№ держ. реєстрації РК 0196 UА 10586).

Мета і завдання дослідження. Метою проведених досліджень було експериментальне обгрунтування і клінічне застосування ультразвуку та медикаментозних препаратів (кортикостероїдів і антибіотиків) в комплексному лікуванні дітей з ГСЛТБ.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

1.Дослідити фактори ризику виникнення ГСЛТБ у дітей.

2.Вивчити особливості імунологічної реактивності у дітей з вказаним захворюванням.

3.Розробити метод внутрішньотканинного фонофорезу лікарських речовин при лікуванні ГСЛТБ у дітей та обгрунтувати його переваги в експерименті на лабораторних тваринах.

4.Оптимізувати комплексне лікування хворих з вказаним захворюванням із використанням внутрішньотканинного фонофорезу лікарських речовин.

5.Оцінити ефективність запропонованих способів лікування ГСЛТБ за допомогою клінічних та лабораторних досліджень.

Наукова новизна отриманих результатів.

1.Вперше розроблено і впроваджено в практику комплексне лікування ГСЛТБ із застосуванням внутрішньотканинного фонофорезу лікарських речовин.

2.В умовах експерименту встановлено, що при підшкірному введенні поміченого ізотопом йоду (J¹²⁵) кортизолу, останній реєструвався в гортані і трахеї в більшій кількості при поєднаній дії на місце введення препарату моночастотним ультразвуком.

3.Експериментально показано, що місцеве підшкірне введення кортикостероїдів в ділянці гортані з наступним фонофорезом сприяє більшому накопиченню кортизолу в слизовій оболонці верхніх дихальних шляхів дослідних тварин, ніж аналогічне підшкірне введення без післядії ультразвуком або внутрішньом'язове введення препарату, що, однак, не призводить до зміни вмісту гамма-глобулінів у вказаній гістологічній структурі гортані та трахеї.

4.Вперше при дослідженні показників місцевого імунітету доказано переваги комплексного лікування ГСЛТБ у дітей, що лікувались із застосуванням внутрішньотканинного фонофорезу лікарських речовин.

5.Вперше доказано, що локальне введення малих доз кортикостероїдів і антибіотиків в поєднанні з ультразвуком статистично значимо покращує результати отриманих досліджуваних показників місцевого імунітету.

Практичне значення одержаних результатів.

Внутрішньотканинний фонофорез лікарських речовин є ефективним методом лікування дітей з ГСЛТБ, що не потребує додаткового спеціального обладнання. Простота і доступність методу відкривають можливості використання запропонованого методу в комплексному лікуванні дітей з ГСЛТБ в умовах стаціонару і поліклініки.

Впровадження внутрішньотканинного фонофорезу кортикостероїдних препаратів з антибіотиками в комплексному лікуванні дітей з ГСЛТБ, дозволило скоротити тривалість стенозу гортані при лікуванні дітей з ГСЛТБ при компенсованому та декомпенсованому диханні майже в 1,5 раза, при неповній компенсації - вдвічі, а також зменшити можливість виникнення ускладнень, що має безсумнівний економічний ефект.

При даному виді лікування скорочується тривалість перебування хворих з ГСЛТБ в стаціонарі, рідше виникають рецидиви, скорочується тривалість інтубації гортані, не відмічається утворення рубцевих змін у підголосниковій порожнині, не виникає необхідність трахеостомії. При застосуванні даної методики введення лікарських препаратів в 2-3 рази скорочується витрата кортикостероїдів в порівнянні з парентеральним введенням при лікуванні вказаного захворювання.

Запропоновані комплекси лікування ГСЛТБ у дітей із застосуванням внутрішньотканинного фонофорезу кортикостероїдів і антибіотиків впроваджені в практику відділень реанімації, оториноларингології та спеціалізованого відділення по лікуванню стенозуючих ларинготрахеобронхітів Київської міської дитячої клінічної лікарні №1, відділень реанімації та оториноларингології Київської, Чернігівської та Житомирської обласних дитячих лікарень, відділень реанімації та оториноларингології Житомирської міської дитячої лікарні.

Особистий внесок здобувача полягає в проведенні аналізу літератури, плануванні, розробці нового способу лікування ГСЛТБ і здійсненні клінічних та експериментальних досліджень. Автором також самостійно проведена статистична обробка і наукова інтерпретація даних, здобутих внаслідок виконаних досліджень, зроблені висновки та запропоновані практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались і обговорювались на засіданнях VIII з'їзду оториноларингологів України (Київ, червень 1995 р.); науково-практичній конференції, присвяченій 80-річчю заснування КМАПО ім.П.Л.Шупика (Київ, 24-25 листопада 1998 року); науково-практичній конференції, присвяченій 10-річчю відкриття Київської міської дитячої клінічної лікарні №1 (Київ, лютий 1999 р.); щорічній традиційній весняній конференції Українського наукового медичного товариства оториноларингологів (Мукачево, травень 1999 р.); щорічній традиційній осінній конференції Українського наукового медичного товариства оториноларингологів, присвяченій 90-річчю кафедри оториноларингології Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького та 75-річчю стаціонарної клініки "Фармакотерапія в оториноларингології" (Львів, жовтень 1999 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 14 наукових робіт, з яких 6 - одноосібних. Автором опубліковано, в тому числі, 6 робіт в фахових наукових виданнях, 4 роботи з яких одноосібні.

Обсяг та структура роботи. Робота складається зі вступу, огляду літератури, 3 розділів власних досліджень, заключної частини, висновків, практичних рекомендацій, списку літературних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 160 сторінок машинопису. Робота ілюстрована 7 таблицями та 18 малюнками. Покажчик літератури містить 368 джерел, з яких 163 - зарубіжних авторів.

стенозуючий ларинготрахеобронхіт ультразвук кортикостероїди

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Обстеження хворих починали з реєстрації скарг, вивчення анамнезу захворювання і детального загального та оториноларингологічного дослідження. В арсенал клінічних обстежень включали загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою, загальний аналіз сечі, біохімічні, бактеріологічні, вірусологічні та імунологічні дослідження, електрокардіографію та рентгенографію органів грудної клітки - при наявності показань. Всі діти регулярно оглядались педіатром, при необхідності - іншими спеціалістами.

Комплекс дослідження імунної системи включав визначення абсолютної кількості лімфоцитів, кількості Т- і В-лімфоцитів периферійної крові, вміст сироваткових імуноглобулінів /G,M,A/. Крім того в периферійній крові визначали вміст формених елементів гранулоцитарного, моноцитарного та лімфоцитарного рядів, а також визначали рівень секреторного і сироваткового IgA в гортаноглотковому секреті дітей, який одержували вранці натщесерце в фіксований час. Рівень секреторного і сироваткового IgA в гортаноглотковому секреті досліджували за допомогою методу простої радіальної імунодифузії в гелі. Вміст sIgA виражали в мг/мл секрету. В роботі використані реактиви фірми ДіаМ (Росія).

З метою уточнення характеру і локалізації патологічного процесу, його протяжності і ступеня звуження гортані і трахеї, особливе значення надавали спеціальним методам дослідження: ендоскопічним та променевим. Ендоскопічне обстеження починали з непрямої (у дітей віком старше 6 років) або прямої ларингоскопії (у хворих з ГСЛТБ в стадіях неповної компенсації та декомпенсації). Під час ларингоскопії проводили внут-рішній огляд гортані і частково трахеї, об'єктивно оцінювали локалізацію, характер та поширеність патологічного процесу.

Ультразвукове сканування гортані виконували за допомогою дворозмірного ультразвуку на ультразвуковій діагностичній системі: електронний лінійний сканер модель “SSD-1100 Flexus” фірми “Aloka”(Японія) з використанням лінійних і секторальних датчиків з частотою 8-10 мГц. Обстеження проводились в режимі RT-реального часу. Дані ультразвукового сканування верифіковані при непрямій чи прямій ларингоскопії.

В експериментальних дослідженннях застосовували два методи визначення кортизолу з використанням ізотопної позначки та радіоімунологічний метод при введенні водорозчинного гідрокортизону. Лабораторним тваринам вводили радіоактивномічений ізотопом йоду (J¹²⁵) кортизол. Кількість імпульсів підраховували в гамма-лічильнику (“Гамма-12”, Україна). Крім того, визначали вміст кортизолу в гомогенатах із гортані і трахеї, селезінки, а також в сироватці крові тварин за допомогою радіоімунологічного методу (Стерон-К-J-125 1М, Білорусія).

При проведенні експерименту застосовували також імуногістохімічний метод дослідження Coons (Кубица, 1968) з використанням моноклональних антитіл до кортизолу (Стерон-К-J-125 1М, Білорусія). Ступінь світіння тканин оцінювали з використанням люмінесцентного мікроскопа типу "Люмам-М" (Росія) у вигляді візуальної оцінки та вимірювання рівня флуоресценції за допомогою цитофлуориметра в умовних одиницях світіння.

Крім того, з метою з'ясування впливу кортикостероїдів на вміст захисних білків слизових оболонок, вивчали відносний вміст гамма-глобулінів в слизовій оболонці гортані та трахеї вказаних груп лабораторних тварин з використанням імунофлуоресцентного виявлення цієї білкової фракції при фарбуванні кріостатних зрізів сироваткою проти гамма-глобулінів пацюків у прямому методі Coons.

Статистичну обробку отриманих результатів дослідження проводили методом варіаційної біостатистики (И.Т.Шевченко и соавт.,1970; Р.Б.Стрелков,1980,1982; О.П.Минцер и соавт.,1991) на ПЕОМ з використанням пакету прикладних програм.

Результати дослідження, їх аналіз та обгрунтування. Перш ніж розпочинати роботу по впровадженню запропонованого методу лікування у хворих з ГСЛТБ, експериментальному обгрунтуванню, а також клініко-імунологічному обстеженню дітей досліджуваних груп з вказаним захворюванням, ми проаналізували анамнестичні дані у дітей з ГСЛТБ з метою вивчення впливу негативних факторів на стан імунної системи, яка здатна активно включатися в перебіг патологічних процесів.

Проведено аналіз 2416 історій хвороби дітей віком від 4 міс до 11 років, які перебували на лікуванні в міському спеціалізованому відді-ленні по лікуванню стенозуючих ларинготрахеобронхітів Київської міської дитячої клінічної лікарні №1 за період з 1994 по 1997 роки.

Найбільш значущими факторами ризику у дітей з ГСЛТБ виявилися: лімфатико-гіпопластичний та алергічний діатез - 996 (41,2%); несприят-ливий вплив на різних етапах антенатального і постнатального розвитку (загроза переривання вагітності, ранні та пізні токсикози вагітних, вживання вагітними лікарських препаратів, в тому числі гормональних препаратів) - 1837 (76%); недоношеність, асфіксія та родова травма - 672 (27,8%); штучне та змішане вигодовування - 354 (14,7%); алергічні шкірні прояви - 576 (23,8%); в тому числі алергічні шкірні прояви на харчові продукти - 456 (18,9%); захворюваність на гострі інфекційні хвороби, вперше виявлена у віці до 6 міс - 408 (16,9%); часто хворіючі діти - 663 (27,4%); формування хронічних вогнищ інфекції у вигляді аденоїдиту та хронічного тонзиліту - 773 (32%); тімомегалія - 392 (16,2%).

Метою експериментального дослідження було визначення рівня вмісту гідрокортизону в гортані і трахеї лабораторних тварин при використанні різних шляхів надходження його в організм тварин.

Лабораторні тварини були розподілені в трьох серіях дослідів. В першій серії дослідів тваринам різними методами вводили радіоактивномічений ізотопом йоду (J¹²⁵) кортизол. Через 3 години після введення глюкокортикоїдів проводили забій дослідних тварин, виймали гортань і трахею, а також селезінку, і брали сироватку крові для дослідження. Наважки гортані, трахеї та селезінки, аналогічної маси, подрібнювали, і поряд з сироваткою (зразок такої самої маси) розміщували в гамма-лічильник (“Гамма-12”,Україна) та підраховували кількість імпульсів за 10 хвилин в кожній взятій пробі.

В другій серії дослідів лабораторні тварини були розподілені аналогічно першій серії дослідів. При цьому вводили водорозчинний гідрокортизон з розрахунку 25 мг/кг/добу (4 мг на 1 введення) кожній тварині, а потім визначали вміст кортизолу в гомогенатах із гортані і трахеї, селезінки, а також в сироватці крові тварин за допомогою радіоімунологічного методу (Стерон-К-J-125 1М, Білорусія). Крім того, у тварин даної серії дослідів визначали кількість лейкоцитів та лімфоцитів периферійної крові для вивчення лімфолітичної дії введеного гормонального препарата.

У лабораторних тварин, котрим проводилось підшкірне введення радіоактивноміченого кортизолу в області шиї без локального застосування ультразвуку, в тканинах гортані і трахеї реєструвалась більша кількість імпульсів, ніж в аналогічних тканинах тварин, яким препарат вводився внутрішньом'язово.

Однак, найбільша кількість імпульсів в тканинах гортані і трахеї дослідних тварин першої групи визначалась після підшкірного введення препарату в області шиї з наступною локальною дією ультразвуком. В тканинах селезінки та сироватці крові тварин даної групи найбільша кількість імпульсів реєструвалась при внутрішньом'язовому введенні препарата.

Так, кількість імпульсів, яка реєструвалась за 10 хв в тканинах гортані і трахеї тварин, які отримували внутрішньом'язове введення радіоактивноміченого кортизолу складала - 640,00+67,18, в той час як у тварин, яким проводилось підшкірне введення препарата в ділянці проекції гортані на передню поверхню шиї - 980,00+76,77, а у тварин, які отримували фонофоретичну процедуру, в тканинах гортані і трахеї реєструвалось - 1660,00+115,16 імпульсів (p<0,05), що є статистично значимим до попередніх груп. Крім того, необхідно відмітити, що при внутрішньом'язовому введенні радіоактивноміченого кортизолу, в тканинах селезінки та сироватці крові реєструвалась статистично значима до інших груп лабораторних тварин кількість імпульсів - 860,00+163,15 та 1960,00+307,10 відповідно; в той час як у тварин, що отримували фонофоретичну процедуру, в тканинах селезінки та сироватці крові відповідно реєструвалось 590,00+47,98 та 1170,00+76,77 імпульсів за 10 хв (p<0,001), що дозволяє зробити висновок про вірогідність надходження більшої кількості препарата в систему кровообігу при внутрішньом'язовому введенні, на відміну від фонофоретичного методу введення препарата.

Кількісне визначення кортизолу, яке проводилось за допомогою радіоімунологічного методу у лабораторних тварин другої серії дослідів, підтвердило отримані результати досліджень з радіоактивноміченим кортизолом в першій серії дослідів.

Так, в тканинах гортані і трахеї тварин, котрим проводили підшкірне введення гідрокортизону в ділянці шиї з наступною локальною післядією ультразвуком, вміст препарату був майже в 2 рази вищим, ніж в тканинах гортані і трахеї тварин, у яких підшкірне введення препарату не поєднували з озвученням ультразвуком (35,00+2,11 та 18,00+1,15 нмоль/л) (p<0,05).

Враховуючи те, що підвищення рівня кортикостероїдів в крові супроводжується лімфолітичним ефектом, були проведені дослідження по визначенню кількості лейкоцитів і відносної кількості лімфоцитів в периферійній крові лабораторних тварин другої серії експерименту.

Проведені дослідження показали, що лімфолітичний ефект спосте-рігався тільки при внутрішньом'язовому введенні препарата, при цьому відсотковий вміст лімфоцитів периферійної крові складав 42,00+4,99, в той час як при підшкірному введенні в області гортані без ультразвукової післядії та із післядією ультразвуком відсотковий вміст лімфоцитів периферійної крові складав відповідно 55,60+2,30 (p<0,05) та 54,60+1,73 (p>0,05).

В третій серії дослідів проводилось визначення вмісту кортизолу в окремих гістологічних структурах гортані і трахеї лабораторних тварин за допомогою імуногістохімічного методу з використанням моноклональних антитіл до кортизолу. Через 4 години після введення препарата проводили забій дослідних тварин та із тканин гортані і трахеї готували кріостатні зрізи завтовшки 8 мк. Спершу кріостатні зрізи обробляли антисироваткою до кортизолу і промивали їх буферними розчинами (pH=7,2), після чого отримані зрізи обробляли імунною сироваткою проти глобулінів кролика, помічених флуоресциюючою речовиною (FITC, реактиви ІЕМ ім.Гамалії, Росія). Контрольні забарвлення та перегляд препаратів проводили у відпо-відності з рекомендаціями І.Ф.Михайлова (1968). Дослідження проводились як в серійному виконанні - через 4 години після введення гідрокортизону, так і в окремих групах через 36 годин після введення кортикостероїдів.

Проведені дослідження свідчать про те, що при підшкірному введенні кортикостероїдів в ділянці проекції трахеї на передню поверхню шиї, структури гортані і трахеї через 4 години з моменту введення препарата, накопичують його приблизно в однаковій кількості в слизовій оболонці та хрящовій тканині - 324,29+27,99 та 320,00+22,40 (p>0,05), в той час як в сполучній та м'язовій тканинах - накопичення препарата значно вище: 614,30+79,79 умовних одиниць світіння (p<0,05).

Наявність кортизолу в тканинах гортані і трахеї тварин, яким після підшкірного введення препарата на місце ін'єкції діяли ультразвуком, була іншою. В цій групі тварин фонофоретичний ефект сприяв більш глибокому проникненню кортизолу до просвіту дихальних шляхів. Так, в слизовій оболонці гортані і трахеї лабораторних тварин реєструвалось - 785,00+38,97, в хрящовій тканині - 735,00+38,97, в той час як в зовнішній сполучнотканинній оболонці вміст кортизолу мало змінювався - 474,17+34,54 умовних одиниць світіння (p<0,001).

В слизовій оболонці, хрящовій тканині та в сполучній і м'язовій тканинах відповідно вміст кортизолу складав - 202,00+61,20, 190,00+31,55 та 263,00+41,01 умовних одиниць світіння (p>0,05).

Незважаючи на досить високі показники наявності кортизолу в тканинах гортані і трахеї лабораторних тварин, особливо при застосуванні ультразвукової післядії, вміст захисних білків, і в тому числі гамма-глобулінів, суттєво не змінювався.

Проведені дослідження свідчать про те, що локальне введення гідрокортизону в поєднанні з ультразвуком в ділянці проекції верхніх дихальних шляхів на передню поверхню шиї, супроводжується значним накопиченням кортизолу в слизовій оболонці гортані і трахеї, яка є основним місцем розвитку запальних процесів і патологічних реакцій.

Під нашим спостереженням в клініці лікувалося 144 хворих з ГСЛТБ у віці від 4 міс до 9 років.

Хлопчиків було 111 (77,1%), дівчаток - 33 (22,9 %). В основній групі було 69 (47,9%) дітей, в контрольній - 75 (52,1%) дітей. Обидві групи були ідентичними по віку, статі та характеру захворювання.

Всім обстеженим дітям з вказаною патологією комплексне лікування призначали, в залежності від стадії стенозу, ступеня тяжкості перебігу та виду і характера ускладнень, що виникали при цьому.

Дітям з ГСЛТБ в стадії компенсованого дихання проводили комплексне лікування, яке включало: інгаляції з протинабряковою сумішшю (ПНС), інгаляції соди; антибактеріальну терапію призначали дітям до 1 року, хворим з тімомегалією та при наявністі хронічних вогнищ інфекції і бактеріальних ускладнень; призначення спазмолітиків та десенсибілізуючих препаратів проводили коротким курсом при наявності відповідних показань, рефлекторну терапію (відволікаючі процедури) застосовували при відсутності гіпертермії та симптомів серцево-судинної недостатності; а дітям з алергічними проявами та тімомегалією призначали преднізолон в дозі 1-2 мг/кг/добу або гідрокортизон по 3-5 мг/кг/добу в 2 прийоми парентерально коротким курсом на протязі 1-3 днів.

Всім хворим з ГСЛТБ в стадії неповної компенсації, крім перелічених засобів при лікуванні дітей з ГСЛТБ в стадії компенсованого дихання, призначали антибіотики широкого спектру дії; преднізолон в дозі 3-5 мг/кг/добу або гідрокортизон 5-10 мг/кг/добу парентерально в 2 прийоми протягом 3-5 днів; а також літичну суміш для зменшення збудливості хворого; і при необхідності - дегідратаційну та дезінтоксикаційну терапію.

Діти з ГСЛТБ в стадії декомпенсації дихання лікувались у відділенні реанімації, де їм проводилась інтенсивна медикаментозна терапія, яка включала преднізолон в дозі 5-10 мг/кг/добу або гідрокортизон від 10 до 25 мг/кг/добу, декілька доз протигрипозного гамма-глобуліну, інфузійну дезінтоксикаційну терапію, антигістамінні препарати, антибіотики широкого спектру дії, як правило, цефалоспорини у вікових дозах; фізіотерапевтичні методи: інгаляції фізіологічного розчину, розчину соди, інгаляції ПНС, а також відволікаючі процедури при відсутності гіпертермії та розладів серцево-судинної діяльності.

Під час прямої ларингоскопії проводилась санація гортані і трахеобронхіального дерева шляхом введення в гортань і трахею розчину протеолітичних ферментів, гормональних препаратів та антибіотиків слабкої концентрації. За неефективності такої терапії на протязі 2-4 годин, проводили інтубацію гортані і трахеї.

Комплексне лікування дітей основної групи з ГСЛТБ відрізнялося тим, що їм проводився внутрішньотканинний фонофорез лікарських речовин (1/4 добової дози водного розчину глюкокортикостероїдів в поєднанні з 1/2 разової дози антибіотика).

Сутність внутрішньотканинного фонофорезу лікарських речовин полягає в підшкірному введенні 1/2 разової дози водного розчину антибіотика широкого спектру дії (напівсинтетичні пеніциліни або цефалоспорини), а також 1/4 добової дози водного розчину гідрокортизону або дексаметазону загальним об'ємом до 1,0 мл в ділянці проекції конічної зв'язки на середню лінію шиї. Після ін'єкції на шкіру вказаної ділянки шиї діяли ультразвуком в імпульсному режимі інтенсивністю 0,2-0,4 Вт/см² на частоті 880 кГц. Тривалість процедури була 7-10 хвилин щоденно на протязі 4-7 днів, в залежності від ступеня тяжкості та форми стенозу.

При лікуванні дітей з ГСЛТБ в стадіях компенсованого дихання та неповної компенсації внутрішньотканинний фонофорез вказаних лікарських речовин у зазначених вище дозах проводився замість парентерального застосування кортикостероїдів, а введена доза антибіотика складала вказану частину добової дози застосовуваного антибіотика.

При лікуванні декомпенсованої стадії ГСЛТБ у дітей основної групи проводили внутрішньотканинний фонофорез лікарських речовин за такою схемою. В перші 3-5 діб при лікуванні пацієнтів даної групи 1/4 добової дози кортикостероїдів вводили за допомогою запропонованого методу, а решту (3/4 добової дози) - парентерально. Після 5-го дня лікування за необхідності проведення продовженої інтубації трахеї - гормонотерапія проводилась тільки локально за допомогою запропонованого методу. Питання призначення розробленого нами методу внутрішньотканинного фонофорезу лікарських речовин (кортикостероїдів з антибіотиками) хворим віком до 1 року з декомпенсованою стадією ГСЛТБ вирішували як метод вибору поряд з трахеостомією.

Порівняльна характеристика результатів лікування ГСЛТБ у дітей з вказаними стадіями стенозу в основній та контрольній групах проводилась шляхом аналізу динаміки найбільш типових проявів даного захворювання: інспіраторної задишки, охриплості голосу, "гавкучого" кашлю та участі в акті дихання допоміжних м'язів, гіперемії слизових оболонок носа і глотки, періорального цианозу і тахікардії. На основі виявлених клінічних симптомів, даних прямої ларингоскопії і ефективності застосовуваного лікування, аналізували доцільність проведення продовженої інтубації гортані і трахеї або необхідність трахеостомії.

Тривалість найбільш типових проявів даного захворювання у пацієнтів основної групи з ГСЛТБ в стадії компенсованого дихання була коротшою, ніж у дітей контрольної групи. Так, інспіраторна задишка у хворих основної групи відмічалась протягом 0,8+0,029 доби, а у пацієнтів контрольної групи - 1,4+0,051 доби (p<0,01), охриплість голосу - 1,4+0,058 та 2,1+0,102 доби (p>0,05), "гавкучий" кашель - 1,3+0,058 та 2,0+0,102 доби (p<0,05), участь в акті дихання допоміжних м'язів - відповідно 0,5+0,058 та 0,8+0,102 доби (p<0,05). Тривалість лікування хворих основної та контрольної груп з компенсованою стадією ГСЛТБ складала відповідно 3,9+0,231 та 6,4+0,254 доби (p>0,05).

Тривалість проявів даного захворювання у пацієнтів основної групи з ГСЛТБ в стадії неповної компенсації була також коротшою, ніж у хворих контрольної групи. Так, інспіраторна задишка у дітей цієї групи відмічалась протягом 1,5+0,054 доби, а у хворих контрольної групи - 3,0+0,102 доби (p<0,001), охриплість голосу - 2,3+0,108 та 3,7+0,153 доби (p<0,01), "гавкучий" кашель - 2,4+0,108 та 3,8+0,102 доби (p<0,001), участь в акті дихання допоміжних м'язів - відповідно 1,2+0,054 та 3,0+0,102 доби (p<0,05). Тривалість лікування хворих основної та контрольної груп з компенсованою стадією ГСЛТБ складала відповідно 7,6+0,216 та 8,0+0,305 доби (p<0,001).

Тривалість стенозу гортані у пацієнтів основної та контрольної груп при лікуванні ГСЛТБ в стадії компенсованого дихання відповідно складала 0,8+0,056 та 1,4+0,05 доби (p<0,01), при неповній компенсації - 1,5+0,054 та 3,0+0,102 доби (p<0,001).

Тривалість симптомів та показників даного захворювання у пацієнтів основної групи з декомпенсованою стадією дихання була коротшою, ніж у хворих контрольної групи. Так, інспіраторна задишка у дітей цієї групи відмічалась протягом 4,8+0,102 доби, а у пацієнтів контрольної групи - 7,3+0,102 доби (p<0,001), гіперемія слизових оболонок носа і глотки - 5,2+0,153 та 7,4+0,153 доби (p<0,001), періоральний цианоз - 5,6+0,102 та 6,9+0,153 доби (p<0,01), тахікардія - відповідно 5,6+0,153 та 6,6+0,204 доби (p<0,05), участь в акті дихання допоміжних м'язів - 4,4+0,051 та 6,9+0,102 доби (p<0,001). Тривалість лікування ГСЛТБ в стадії декомпенсації дихання у пацієнтів контрольної та основної груп складала 18,4+1,170 та 20,7+2,239 доби (p>0,05).

В результаті застосування методу внутрішньотканинного фонофорезу в комплексному лікуванні дітей з ГСЛТБ, повне одужання досягнуте у всіх пацієнтів основної групи без виконання трахеостомії. В контрольній групі один хворий (4%) з 3 (12%) пацієнтів, яким було виконано трахеостомію, став трахеоканюляром.

Завдяки застосуванню методу внутрішньотканинного фонофорезу в комплексному лікуванні хворих з ГСЛТБ, значно зменшилась тривалість стенозу гортані у пацієнтів основної групи в порівнянні з дітьми контрольної групи, так тривалість стенозу гортані у хворих контрольної групи складала 7,3+0,102 доби, а тривалість стенозу у пацієнтів основної групи відповідно - 4,8+0,102 доби (p<0,001).

У пацієнтів з ГСЛТБ в стадії декомпенсації дихання поряд з бактерійними ускладненнями, виявлялись також гіпоксичні та технічні ускладнення. При обстеженні дітей основної та контрольної груп з декомпенсованою стадією ГСЛТБ через 1-3 роки, рецидиви даного захворювання відмічено у 3 дітей контрольної групи. У дітей основної групи виникнення рецидивів даного захворювання не спостерігалось.

Таким чином, розроблений нами спосіб внутрішньотканинного фонофорезу лікарських речовин (рац. пропозиція №2957 від 23.03.98 р.) виявився ефективним в комплексі лікування ГСЛТБ у дітей, що дозволяє рекомендувати його для впровадження в практику.

Імунологічні дослідження проводились з метою виявлення значення імунних механізмів у розвитку даного захворювання, а також для визначення впливу проведених лікувальних заходів на основні ланки системи імунітету.

Результати дослідження кількості Т-розеткоутворюючих лімфоцитів у дітей обстежуваних груп засвідчують, що при лікуванні пацієнтів з ГСЛТБ із застосуванням внутрішньотканинного фонофорезу лікарських речовин, співвідношення Т-хелперів і Т-супресорів змінюється на користь Т-супресорів. Виявлені зміни дозволяють зробити припущення про антиалергічну дію даної методики, застосування якої призводить до зменшення кількості рецидивів ГСЛТБ у дітей, пролікованих запропонованим методом.

При дослідженні рівнів секреторного IgA в гортаноглотковому секреті у дітей досліджуваних груп були виявлені наступні дані: рівень секреторного IgA в гортаноглотковому секреті у дітей контрольної групи складав 0,75+0,09 мг/мл, у дітей з ГСЛТБ до лікування - 0,56+0,06 мг/мл (p<0,05); у дітей з ГСЛТБ, які лікувались традиційно 0,63+0,10 мг/мл (p>0,05); а у дітей з ГСЛТБ, які в комплексному лікуванні отримували внутрішньотканинний фонофорез лікарських речовин - 1,09+0,06 мг/мл (p<0,05), що статистично значимо відрізнялось від показників контрольної групи. Таким чином, загальний рівень вказаного імуноглобуліну в гортаноглотковому секреті дітей, які в комплексному лікуванні одержували локальну фонофоретичну процудуру, був вищим, ніж у інших досліджуваних групах, включаючи і контрольну.

Подальший аналіз показників місцевого гуморального імунітету слизових оболонок у вигляді співставлення рівнів секреторної та мономерної форм IgA гортаноглоткового секрету дітей обстежуваних груп показав, що локальне введення глюкокортикоїдів та антибіотиків з післядією ультразвуком призводить до зменшення кількості випадків із нульовим варіантом вмісту sIgA (більше, ніж в 3 рази), наближаючи його рівень до контрольного.

Таким чином, локальне введення гідрокортизону та антибіотиків з післядією ультразвуком супроводжувалось гіперпродукцією sIgA в гортраноглотковому секреті в усіх обстежуваних пацієнтів, значним пониженням кількості нульових значень цього показника, що в лікувальному аспекті і прогностичному плані є сприятливою ознакою.

ВИСНОВКИ

1.При аналізі анамнестичних даних у обстежених дітей з ГСЛТБ виявлені фактори ризику (лімфатико-гіпопластичний та алергічний діатез; несприятливий вплив на різних етапах свого антенатального і постнатального розвитку; недоношеність, асфіксія, родова травма; штучне та змішане вигодовування; алергічні шкірні прояви; раннє формування хронічних вогнищ інфекції у вигляді аденоїдиту та хронічного тонзиліту; наявність тімомегалії у дітей), які сприяють виникненню даного захворювання у дітей.

2.При дослідженні місцевого імунітету у дітей з ГСЛТБ до лікування виявлено низькі рівні секреторного імуноглобуліну А, що статистично вірогідно відрізнялось від показників контрольної групи.

3.Локальне введення малих доз гідрокортизону та антибіотиків у поєднанні з ультразвуком інтенсивністю 0,2-0,4 Вт/см² на частоті 880 кГц в імпульсному режимі протягом 7-10 хвилин щоденно на протязі 4-7 днів, в залежності від ступеня тяжкості стенозу гортані, не викликає суттєвих змін у системному імунітеті, разом з тим статистично значимо покращує результати отриманих досліджуваних показників місцевого імунітету.

4.В умовах експерименту встановлено, що при підшкірному введенні поміченого ізотопом кортизолу, останній реєструється в гортані і трахеї в більшій кількості при додатковій дії на місце введення препарату моночастотним ультразвуком інтенсивністю 0,4 Вт/см² на частоті 880 кГц в безперервному режимі протягом 5 хвилин.

5.Локальне введення кортизолу з ультразвуковою післядією на місце введення не приводить до лімфолітичного ефекту.

6.В умовах експерименту на лабораторних тваринах показано, що місцеве підшкірне введення кортикостероїдів (водного розчину гідрокортизону) в ділянці гортані з наступною післядією ультразвуком інтенсивністю 0,4 Вт/см² на частоті 880 кГц в безперервному режимі протягом 5 хвилин сприяє більшому в 2-3 рази накопиченню гормона в слизовій оболонці гортані і трахеї дослідних тварин, ніж аналогічне підшкірне введення без післядії ультразвуком або внутрішньом'язове введення цього ж препарату, що однак не призводить до зміни вмісту гамма-глобулінів в цій гістологічній структурі гортані та трахеї.

7.Застосування внутрішньотканинного фонофорезу кортикостероїдних препаратів (водного розчину гідрокортизону чи дексаметазону) з антибіотиками (напівсинтетичні пеніциліни або цефалоспорини) в комплексному лікуванні дітей з ГСЛТБ дозволило скоротити тривалість стенозу гортані при компенсованому та декомпенсованому диханні майже в 1,5 раза, при неповній компенсації - вдвічі, а також зменшити можливість виникнення рецидивів при компенсованому диханні в 7 разів, при неповній компенсації - в 4 рази та при декомпенсованому диханні - в 3 рази.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1.Внутрішньотканинний фонофорез глюкокортикостероїдів і антибіотиків при використанні моночастотного ультразвуку в імпульсному режимі інтенсивністю 0,2 Вт/см² на частоті 880 кГц тривалістю процедури - 7-10 хв щоденно протягом 4-7 діб є методом лікування дітей з гострим стенозуючим ларинготрахеобронхітом при всіх стадіях стенозу гортані, що не потребує додаткового спеціального обладнання.

2.Дітям з ГСЛТБ в стадії компенсованого дихання, при наявності показань для призначення гормонотерапії, в комплексному лікуванні рекомендується застосовувати внутрішньотканинний фонофорез лікарських речовин (водний розчин гідрокортизону або дексаметазон в поєднанні з антибіотиками: напівсинтетичні пеніциліни, цефалоспорини) курсом від 3-х до 5-ти процедур, з використанням ультразвуку, вказаних вище параметрів, не проводячи при цьому загальної гормонотерапії.

3.Всім хворим з ГСЛТБ в стадії неповної компенсації, враховуючи можливість швидкого переходу стенозу гортані в стадію декомпенсації, в комплексному лікуванні ГСЛТБ рекомендується застосовувати внутрішньотканинний фонофорез лікарських речовин (водний розчин гідрокортизону або дексаметазон в поєднанні з антибіотиками: напівсинтетичні пеніциліни, цефалоспорини) курсом до 5-ти процедур, з використанням ультразвуку, вказаних вище параметрів, не застосовуючи при цьому загальної гормонотерапії.

4. З метою скорочення строків інтубації гортані і трахеї в комплексному лікуванні хворих з декомпенсованою стадією ГСЛТБ, необхідно з першого дня інтубації додатково застосовувати внутрішньотканинний фонофорез лікарських речовин з використанням ультразвуку, вказаних параметрів, за розробленою нами методикою. В комплексному лікуванні дітей з декомпенсованою стадією ГСЛТБ рекомендується застосовувати внутрішньотканинний фонофорез лікарських речовин (водний розчин гідрокортизону або дексаметазон в поєднанні з антибіотиками: напівсинтетичні пеніциліни, цефалоспорини) за такою схемою: в перші 3-5 діб при лікуванні дітей даної групи 1/4 добової дози кортикостероїдів вводити за допомогою запропонованого методу, а решту (3/4 добової дози) - парентерально, після 5-го дня лікування та необхідності проведення продовженої інтубації трахеї - гормонотерапію проводити тільки локально за допомогою запропонованого методу. Курс лікування внутрішньотканинним фонофорезом лікарських речовин становить 5-7 процедур.

5.Питання про призначення розробленого нами методу внутрішньотканинного фонофорезу лікарських речовин (кортикостероїдів з антибіотиками) дітям віком до 1 року з декомпенсованою стадією ГСЛТБ слід вирішувати як метод вибору поряд з трахеостомією.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.Синяченко В.В.,Бережной В.В.,Бекетова Г.В.,Унич Н.К.,Чиркова Л.П.,Королева В.А. Анализ деятельности специализированного отделения по лечению острых стенозирующих ларинготрахеитов //В кн.: Актуальные проблемы педиатрии. Юбилейный сборник научных трудов, посвященный 10-летию кафедры детских болезней педиатрического факультета ЗГМУ./ Запорожье,1995,с.153-154.

2.Синяченко В.В., Лайко А.А.,Бекетова Г.В.,Унич Н.К.,Азаров И.В., Королева В.А. Опыт лечения детей с острым стенозирующим ларинготрахеитом //YІІІ з'їзд оториноларингологів України./Київ,5-10 червня 1995 р./:Тез.доп.,с.135.

3.Синяченко В.В. Досвід лікування гострих стенозуючих ларинготрахеїтів (ГСЛТ) у дітей //В кн.:Збірник наукових праць співробітників КМАПО по закінчених та перехідних НДР за 1990-1996 роки./ Київ,1997.-с.583-584.

4.Лайко А.А., Синяченко В.В., Азаров І.В., Ніколаєнко О.В., Мельник О.В., Кузьменко О.П., Корольова В.А. Досвід застосування внутрішньотканинного фонофорезу лікарських речовин в комплексному лікуванні дітей з гострими стенозуючими ларинготрахеобронхітами //Збірник наукових праць науково-практичної конференції дитячих анестезіологів України "Актуальні питання анестезії та інтенсивної терапії у пацієнтів дитячого віку":30.09-01.10.1998.-Київ.-1998.-С.122-124.

5.Синяченко В.В. Застосування внутрішньотканинного фонофорезу лікарських речовин в комплексному лікуванні гострих стенозуючих ларинготрахебронхітів у дітей //В кн.:Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім.П.Л.Шупика в двох книгах. Випуск 7. Книга 2./ Київ,1998.-С.551-555.

6.Синяченко В.В. Вплив локальної гормонотерапії на показники імунітету у хворих на гострий стенозуючий ларинготрахеобронхіт //Журнал вушних, носових і горлових хвороб.-1999.- №3, додаток.- С.623-626.

7.Синяченко В.В., Лайко А.А., Косаковський А.Л., Чиркова Л.П. Комплексне лікування дітей з гострим стенозуючим ларинготрахеобронхітом //Журнал вушних, носових і горлових хвороб.- №3, додаток.-1999.- С.626-629.

8.Синяченко В.В. Ультразвукове сканування у дітей з патологією гортані //Актуальні проблеми акушерства, гінекології, клінічної імунології та медичної генетики.- Випуск 3.-Київ-Луганськ, 1999.- С.400-403.

9.Синяченко В.В.Характеристика деяких імунологічних показників у хворих на гострий стенозуючий ларинготрахеобронхіт //В кн.:Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім.П.Л.Шупика в двох книгах. Випуск 8. Книга 1./Київ,1999.-С.576-582.

10.Лайко А.А., Синяченко В.В., Чиркова Л.П., Белебез'єв Г.І., Кузьменко О.П. Комплексне лікування хворих з декомпенсованою формою гострого стенозуючого ларинготрахеобронхіту //Журнал вушних, носових і горлових хвороб.-1999.- №3.- С.68-70.

11.Лайко А.А., Мельников О.Ф., Синяченко В.В. Експериментальне обгрунтування локального застосування ультразвуку та кортикостероїдів при лікуванні хворих з гострим стенозом гортані. Повідомлення 1. Визначення рівня кортизолу в гортані і трахеї у лабораторних тварин при різних шляхах надходження його в організм //Журнал вушних, носових і горлових хвороб.-1999.- №5.- С.35-39.

12.Лайко А.А., Косаковський А.Л., Мельников О.Ф., Синяченко В.В. Обгрунтування застосування внутрішньотканинного фонофорезу кортикостероїдів при лікуванні гострих стенозів гортані в експерименті //Журнал вушних, носових і горлових хвороб.- №5, додаток2.-1999.- С.55-58.

13.Синяченко В.В. Експериментальне обгрунтування локального застосування ультразвуку та кортикостероїдів при лікуванні хворих з гострим стенозом гортані. Повідомлення 2.Визначення вмісту кортизолу в різних структурах гортані і трахеї у лабораторних тварин при різних шляхах надходження його в організм //Журнал вушних, носових і горлових хвороб.-1999.- №6.- С.42-44.

14. Синяченко В.В., Косаковський А.Л., Лайко А.А., Чиркова Л.П. Ультразвукове сканування гортані у дітей з гострим стенозуючим ларинготрахеобронхітом (ГСЛТБ) //В кн.:Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім.П.Л.Шупика в двох книгах. Випуск 9. Книга 2./ Київ,2000.-С.673-676.

АНОТАЦІЯ

Синяченко В.В. "Комплексне лікування дітей з гострими стенозуючими ларинготрахеобронхітами (ГСЛТБ)". - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.19 - оториноларингологія. Київський НДІ отоларингології ім.О.С.Коломійченка, Київ, 2000.

В роботі представлені результати комплексного вивчення загальноклінічних, імунологічних показників та інструментальних методів дослідження у 144 дітей з гострим стенозуючим ларинготрахеобронхітом.

Проведена порівняльна оцінка клінічних симптомів та показників у 69 дітей, яким проводилось комплексне лікування ГСЛТБ із застосуванням запропонованого методу внутрішньотканинного фонофорезу лікарських речовин (кортикостероїдів та антибіотиків), а також у 75 дітей з ГСЛТБ, яким проводилось традиційне лікування вказаного захворювання. Катамнез простежений до 3 років.

Переваги запропонованого методу внутрішньотканинного фонофорезу лікарських речовин для лікування ГСЛТБ у дітей підтверджені в експерименті на лабораторних тваринах (пацюки породи Wistar).

Результати лікування ГСЛТБ у дітей із застосуванням внутрішньотканинного фонофорезу були статистично значимо кращими: скоротилась тривалість стенозу гортані, не спостерігалось переходу запального процесу з компенсованої стадії в декомпенсовану, скоротилась тривалість інтубації гортані, завдяки чому не виникала необхідність виконання трахеостомії, зменшилась можливість виникнення ускладнень і поява рецидивів вказаного захворювання, скоротились строки лікування хворих з ГСЛТБ.

Ключові слова: гострий стенозуючий ларинготрахеобронхіт, внутрішньотканинний фонофорез лікарських речовин, лікування, діти.

АННОТАЦИЯ

Синяченко В.В. "Комплексное лечение детей с острыми стенозирующими ларинготрахеобронхитами (ОСЛТБ)". - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.19 - оториноларингология. Киевский НИИ отоларингологии им.А.И.Коломийченко, Киев, 2000.

В литературном обзоре работы проведён детальный анализ вопросов этиологии, патогенеза, клиники, диагностики и методов лечения данного заболевания.

Проведены 3 серии экспериментальных исследований на лабораторных животных (крысы породы Wistar). В эксперименте использовали методы определения кортизола с применением изотопной (J¹²⁵) метки, радиоиммунологический метод при введеннии водорастворимого гидрокортизона, а также иммуногистохимический метод. Результаты экспериментальных исследований на лабораторных животных показали преимущества предложенного метода внутритканевого фонофореза лекарственных веществ для лечения ОСЛТБ у детей.

Представлены результаты комплексного изучения общеклинических, иммунологических показателей и инструментальных методов исследования у 144 детей с острым стенозующим ларинготрахеобронхитом. Проведена сравнительная оценка клинических симптомов и показателей у 69 детей, которым проводилось комплексное лечение ОСЛТБ с использованием предложенного метода внутритканевого фонофореза лекарственных веществ (кортикостероидов и антибиотиков), а также у 75 детей с ОСЛТБ, которым проводилось традиционное комплексное лечение данного заболевания. В процессе лечения анализировали динамику наиболее типичных проявлений данного заболевания: инспираторной одышки, осиплости голоса, "лающего" кашля, участия в акте дыхания вспомогательной мускулатуры. На основании выявленных клинических симптомов, данных прямой ларингоскопии и эффективности проводимого лечения, проанализирована целесообразность использования продлённой интубации гортани и трахеи или необходимость проведения трахеостомии. Катамнез прослежен до 3 лет.

При исследовании показателей местного иммунитета у детей с ОСЛТБ до лечения выявлены низкие уровни секреторного иммуноглобулина А, а после локального введения малых доз гидрокортизона в сочетании с ультразвуком интенсивностью 0,2-0,4 Вт/см² и частотой 880 кГц в импульсном режиме, не отмечалось статистически значимых отклонений от нормы показателей системного иммунитета, но значительно улучшались некоторые показатели местного иммунитета.

Внедрённый комплексный метод лечения ОСЛТБ с использованием внутритканевого фонофореза лекарственных веществ (кортикостероидов и антибиотиков), который разработан на основании последействия ультразвуком указанных параметров на место введения изложенных выше лекарственных веществ, есть одним из методов локальной фармакотерапии. При использовании предложенного метода лечения у детей обследованных групп сократилась длительность стеноза гортани, уменшилась возможность возникновения осложнений, что имело безусловный экономический эффект.

Результаты лечения ОСЛТБ у детей с использованием внутритканевого фонофореза были статистически значимо выше: снизилась продолжительность стеноза гортани, отсутствовал переход воспалительного процесса с компенсированной стадии в декомпенсированную, сократились сроки интубации гортани, благодаря чему не возникала необходимость выполнения трахеостомии, снизилось количество осложнений и рецидивов возникновения данного заболевания, сократились сроки лечения больных с ОСЛТБ.

Ключевые слова: острый стенозирующий ларинготрахеобронхит, внутритканевой фонофорез лекарственных веществ, лечение, дети.

SUMMARY

Sinyachenko V.V. "Combined treatment of children with acute laringotracheobronchostenosis". - Manuscript.

Dissertation on competition of a scientific degree doctor of medical sciences on a speciality 14.01.19 - otorhinolaringology. - Kyiv ISR of otolaringology Prof. A.I.Kolomyichenko, Kyiv, 2000.

This work describes the results of complex study of clynical, immunological parameters and instrumental methods of investigation at 144 children with acute laringotracheobronchostenosis.

The comparative estimation of clynical symptoms and parameters was made in 69 children with taken combined treatment with the method of intratissular phonophoresis of medicamental drugs (corticosteroid and antibiotics), and also in 75 children with this pathology, which had taken traditional methods of treatment. Catamnesis was keep up to 3 years.

The advantage of the proposed method of intratissular phonophoresis of medicamental drugs for treatment of acute laringotracheobronchostenosis in children will be substantiated in the experiments on the laboratory animals (rats Wistar).

The introduction of new treatment method for combined management of children with acute laringotracheobronchostenosis allowed to achieve positive results such as: duration of this pathology has been reduced; the passage of process from compensational stage to decompensational one was not observed; duration of endotracheal intubation has been reduced therefore we had not indications for tracheostomy; the number of complications and recurrences of this pathology was reduced.

Key words: acute laringotracheobronchostenosis, intratissular phonophoresis of medicamental drugs, treatment, children.

Размещено на Allbest.ru

...