Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Національному університеті фізичного виховання і спорту України, Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України.

проаналізувати методи і засоби фізичної реабілітації хворих із переломами, включаючи і переломи проксимального кінця плечової кістки;

обгрунтувати і розробити програму фізичної реабілітації хворих із переломами проксимального кінця плечової кістки після СФО;

оцінити ефективність розробленої програми фізичної реабілітації хворих із переломами проксимального кінця плечової кістки після СФО.

Об'єкт дослідження - рухові функції плечового суглоба після СФО уламків проксимального кінця плечової кістки у хворих у процесі відновного лікування, яке включає і розроблену нами програму фізичної реабілітації.

Предмет дослідження - підвищення ефективності відновного лікування хворих із переломами проксимального кінця плечової кістки в результаті застосування комплексної програми фізичної реабілітації.

Для досягнення поставлених цілей і задач роботи використані клінічні, рентгенологічні та інструментальні методи з метою оцінки загальних і місцевих змін у хворих із переломами проксимального кінця плечової кістки після СФО. З огляду на велике значення стану кровопостачання тканин для вибору оптимальних термінів початку активних і пасивних рухів після операції СФО для оцінки його стану в області ушкодження застосовували реовазографію, телетермометрію, УЗД ушкодженої та здорової кінцівок. Для оцінки динаміки і ступеня відновлення функції ушкодженої плечової кістки і плечового суглоба використовували вимір амплітуди рухів і сили м'язів, які відповідають за функцію плечового суглоба у відсотках до сили м'язів неушкодженої верхньої кінцівки.

Наукова новизна отриманих результатів. Автором науково обгрунтована і розроблена програма фізичної реабілітації хворих із переломами проксимального кінця плечової кістки, прооперированих із застосуванням методу СФО кісткових уламків. Уточнені наукові положення і методичні підходи до використання засобів та методів фізичної реабілітації у хворих із переломами цієї локалізації. Встановлена ефективність запропонованої програми відновного лікування.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що розроблена автором програма фізичної реабілітації хворих із переломами проксимального кінця плечової кістки, яка включає комплекс традиційних засобів і методів відновного лікування, є ефективним засобом поліпшення результатів лікування хворих із цими важкими переломами, що дозволяє скоротити терміни лікування і знизити рівень непрацездатності.

Програма фізичної реабілітації хворих із переломами проксимального кінця плечової кістки впроваджена у практику клініки мікрохірургії та реконструктивно-відбудовної хірургії і відділу реабілітації та функціональної діагностики Інституту травматології й ортопедії АМН України, відділення травм лікарні швидкої медичної допомоги м. Києва, кафедри травматології та ортопедії № 2 Київської медичної академії післядипломної підготовки і кафедри фізичної реабілітації НУФВСУ.

Запропонована програма реабілітації хворих із переломами проксимального кінця плечової кістки може бути використана в усіх спеціалізованих відділеннях лікувально-профілактичних закладів України.

Особистий внесок автора визначається постановкою мети та задач дослідження, аналізом і узагальненням науково-методичної літератури, обгрунтуванням і розробкою програми фізичної реабілітації та активною участю в її виконанні, аналізі результатів спеціальних досліджень у процесі відновного лікування хворих. У роботах, які виконані у співавторстві, автору належать самостійний аналіз результатів лікування та оцінка ефективності запропонованої ним програми фізичної реабілітації хворих із переломами проксимального кінця плечової кістки.

Крім того, автором самостійно проведене з використанням сучасних методів математичної статистики опрацювання отриманих даних, а також сформульовані коректні висновки та рекомендації.

Апробація результатів. Основні положення роботи були повідомлені на науково-практичних конференціях кафедри травматології та ортопедії № 2 Київської медичної академії післядипломної освіти (Київ - 1999, 2000), кафедри фізичної реабілітації Національного університету фізичного виховання і спорту України (Київ - 1999), відділу реабілітації та функціональної діагностики з групою мануальної терапії ІТО АМН України (Київ - 1999, 2000), травматологічного відділення Київської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги (Київ - 1999, 2000) і науково-практичній конференції “Актуальні проблеми педіатричної ортопедії” (Вінниця - 2000).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 5 наукових статей у спеціалізованих журналах.

Структура та обсяг дисертації. Робота викладена на 192 с., вміщує 46 рисунків і 18 таблиць, складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку літератури, який включає 203 джерела, у тому числі 145 найменувань вітчизняних, країн СНД і 58 іноземних авторів, додатку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі роботи “Реабілітація хворих із переломами проксимального кінця плечової кістки” проведений аналітичний огляд літератури, яка розглядає сучасні уявлення про основні та загальні принципи фізичної реабілітації з акцентом на кінезітерапію хворих із переломами проксимального кінця плечової кістки, які були прооперованих із застосуванням методу СФО. У першому підрозділі огляду автор викладає засади та загальні принципи медичної реабілітації, у другому - кінезітерапію в комплексному лікуванні хворих із травмами кінцівок. У третьому підрозділі огляду викладаються анатомо-функціональні особливості проксимального кінця плечової кістки і плечового суглоба, які багато в чому пояснюють вагу ушкодження і порушення функції плечового суглоба в результаті розвитку ускладнень, особливо за внутрішньосуглобних переломів, серед яких найбільш частими є контрактури. Наведені дані про особливості та основні принципи лікування переломів проксимальногоього кінця плечової кістки, підкреслені переваги такого хірургічного лікування хворих із цими ушкодженнями, як метод СФО, який дозволяє домогтися надійної фіксації кісткових уламків, не вимагає додаткової зовнішньої іммобілізації оперованої кінцівки та відкриває можливості для проведення раннього функціонального лікування, що є однією з головних умов попередження розвитку контрактур. У четвертому підрозділі викладається розвиток методу лікувальної фізкультури при лікуванні переломів проксимального кінця плечової кістки і показано, що дотепер не досить розроблені програми фізичної реабілітації хворих із цими ушкодженнями. Підкреслюється, що розробка такої програми могла б істотно підвищити ефективність фізичної реабілітації, скоротити терміни лікування таких хворих і знизити рівень інвалідності, що має важливе економічне і соціальне значення.

Другий розділ “Методи та організація дослідження” присвячений розгляду відомостей про організацію та використані методи дослідження.

Дослідження проведені на базі відділення травматології лікарні швидкої медичної допомоги м. Києва (кер. д-р мед. наук Л.Н. Анкін) та клініки мікрохірургії та реконструктивної хірургії кисті Інституту травматології та ортопедії АМН України (кер. д-р мед. наук С.С. Страфун).

На першому етапі дослідження (1998 р.) проведене аналітичне вивчення сучасного стану проблеми фізичної реабілітації хворих із переломами проксимального кінця плечової кістки; на другому (1998-1999 р.) - базові дослідження, аналіз, розробка програми фізичної реабілітації хворих із переломами проксимального кінця плечової кістки, які були прооперованих методом СФО, і на третьому (1999-2000 р.) - порівняльний аналіз результатів лікування хворих із переломами проксимального кінця плечової кістки, яким фізична реабілітація проводилася з використанням традиційної програми (контрольна група) і розробленої нами програми (основна група).

Під спостереженням знаходилися 83 хворих із закритими переломами проксимального кінця плечової кістки, які були прооперовані методом СФО. Вік хворих від 21 до 78 років. На середній вік припадає 39 або 47% хворих. Чоловіків було 54 (65,1 %) і жінок - 29 (34,9 %). Основну групу склали 54 і контрольну - 29 хворих.

Таблиця 1 - Розподіл хворих за типом перелому проксимального кінця плечової кістки за Mьller et al. (1992)

Для рішення поставлених задач були використані такі методи дослідження:

· аналіз і узагальнення даних літератури,

· анкетування та аналіз його результатів,

· клінічні,

· антропометричні,

· рентгенологічний, термографія, реовазографія,

· ультразвуковой (сонографія),

· методика бального оцінювання результатів лікування,

· статистичні.

Третій розділ дисертаційного дослідження присвячений розробці програми фізичної реабілітації хворих із переломами проксимального кінця плечової кістки. У ньому викладені методичні передумови до розробки програми фізичної реабілітації цих хворих, розглядаються та описані усі використовувані в періоді післяопераційного спокою, періоді мобілізації та періоді відновлення побутових і професійних навичок засоби та методи фізичної реабілітації, а також наводиться докладний опис характеру та обсягу фізичних вправ.

Обгрунтування програми фізичної реабілітації базувалося на визначенні та оптимізації ефективного використання різних засобів фізичної реабілітації, підгрунтям яких стала їх наукова регламентація.

Головними принципами відновного лікування хворих із переломами проксимального кінця плечової кістки після СФО за розробленою нами програмою є раннє функціональне лікування і рання раціональна рухова активність хворого, використання широкого комплексу впливу природних і штучних фізичних чинників на організм хворого, а також психологічних методів і засобів відновлення для створення впевненості у хворого в успішному результаті, повному відновленні здоров'я та працездатності.

Розділа “Програма фізичної реабілітації хворих із переломами проксимального кінця плечової кістки після стабільно-функціонального остеосинтезу” присвячений викладу методичних підходів до розробки програми фізичної реабілітації та її змісту в періодах післяопераційного спокою, мобілізації, відновлення побутових і трудових навичок і загальної працездатності. Він вміщує докладний опис усіх використовуваних засобів і методів фізичної реабілітації хворих із переломами верхніх кінцівок.

Обгрунтування даної програми включає:

- вибір і визначення раціональної спрямованості засобів фізичної реабілітації; - обгрунтування регламентації різних засобів фізичної реабілітації;

- визначення критеріїв їх ефективності.

Особливістю фізичної реабілітації цього контингенту хворих був як умога ранній початок рухів в ушкодженій кінцівці та прооперованому суглобі. Комплекси вправ були зорієнтовані на поступове збільшення амплітуди рухів у прооперованому суглобі, підвищення сили м'язів, які оточують суглоб, і відновлення працездатності.

У періоді післяопераційного спокою використовували лікування положенням, ідеомоторні вправи, ізометричну напругу м'язів передпліччя та плеча, сегментарний масаж.

У періоді мобілізації акцент робився на поетапну розробку рухів в ушкодженому плечовому суглобі, і з цією метою поступово вводилися пасивні, пасивно-активні, активні з допомогою, активні в полегшеному положенні і, нарешті, активно-вільні вправи на всіх вісях руху плечового суглоба. Для відновлення сили м'язів ушкодженої кінцівки виконувалися вправи з опором, ізометрична напруга м'язів (5-7 с), вправи на розтягування, ПІР.

У періоді відновлення побутових і трудових навичок та загальної працездатності провідного значення набували трудотерапія, вправи з опором, вправи на тренажерах, на розтягування м'язів ушкодженої кінцівки.

На всіх етапах фізичної реабілітації хворих використовувалися такі форми лікувальної фізкультури, як ранкова гігієнічна гімнастика, заняття лікувальною гімнастикою, самостійні заняття фізичними вправами за індивідуальними завданнями.

У четвертому розділі “Результати комплексного лікування хворих із переломами проксимального кінця плечової кістки” наводиться аналіз результатів лікування хворих із переломами проксимального кінця плечової кістки основної та контрольної груп і показана його ефективність.

Для об'єктивної оцінки ефективності запропонованої програми фізичної реабілітації використана адаптована нами до даної патології методика бального оцінювання результатів лікування, яка розроблена Поливодою О.М. (1993) для вивчення результатів лікування внутрішньосуглобних переломів кісток нижніх кінцівок. Враховувалися такі головні клініко-рентгенологічні показники: відсутність або наявність болю в ушкодженому суглобі після лікування, стан консолідації кісткових уламків, конгруентність суглобних поверхонь (при внутрішньосуглобних ушкодженнях), вісьова деформація (при позасуглобних переломах), функція плечового суглоба і наявність у ньому патологічних змін, функціональний стан м'язів плечового суглоба. За кожним з показників вищим балом оцінювали градацію, яка відповідала нормі. При сумі балів в одного хворого від 30 до 26 результати лікування відносили до “гарних”, що означало: відсутність болю або його поява тільки після функціональних навантажень; загоєння перелому у звичайні терміни, відсутність порушення конгруентності суглобних поверхонь; відсутність або наявність незначних вісьових деформацій і незначних зсувів уламків при позасуглобних переломах; функція суглоба відновлена або обсяг рухів дещо обмежений у крайніх положеннях плеча; атрофічні явища відсутні і сила м'язів на рівні показників сили м'язів плечового суглоба неушкождженої кінцівки, або з'являються ознаки часткової атрофії м'язів і незначні зниження їх сили; відсутність дегенеративно-дистрофічних змін або відсутність прогресування вже цих патологічних процесів, які розвинулися до травми.

До задовільних результатів фізичної реабілітації відносили хворих, які скаржилися на біль при фізичному навантаженні; помірне обмеження рухів в ушкодженому плечовому суглобі; зрощення кісткових уламків із деяким уповільненням; порушення конгруентності суглобних поверхонь; зберігається обсяг рухів у суглобі не менший,ніж половина нормального, однак, функція кінцівки істотно не порушена; виявляється часткова атрофія окремих або групи м'язів, сила їх значно знижена, а в ушкодженому суглобі розвиваються явища дегенеративно-дистрофічних змін або спостерігається прогресуваня патологічних процесив, які мали місце до травми. “Задовільний” результат виставляють при кількості балів 25-16.

Результат лікування при кількості балів 15 і менше оцінювали як “незадовільний”. До хворих з незадовільними результатами належали пацієнти із постійним болем в області ушкодженого суглоба, який підсилюється при навантаженні та ще більше обмежує рухи в суглобі, з обсягом рухів меншим, ніж половина нормального, із частковою або повною атрофією м'язів, які відповідають за функцію плечового суглоба; із вираженою інконгруентністю суглобних поверхонь і порушенням вісі кінцівки, відсутністю зрощення уламків та удаваним суглобом, а також із вираженими дегенеративно-дистрофічними змінами в суглобі, що супроводжується різким порушенням його функції та функції всієї кінцівки.

Найближчі результати (3 місяці відновного лікування) вивчені у 83 і віддалені (12 місяців від початку відновного лікування) - у 69 хворих і подані у таблиці 2.

Таблиця 2 - Найближчі та віддалені результати лікування

Наведені дані свідчать про виражений лікувально-відновний ефект розробленої нами програми фізичної реабілітації хворих із переломами проксимального кінця плечової кістки після СФО. Ці дані про позитивний вплив розробленої програми фізичної реабілітації об'єктивно підтверджують результати проведених клінічних та антропометричних досліджень, термографії, реовазографії та сонографії.

У хворих основної групи спостерігали більш швидке, ніж у хворих контрольної групи, відновлення сили м'язів, амплітуди рухів у плечовому суглобі, більш повну і ранню нормалізацію тканинного кровообігу і товщини суглобної капсули.

Так, сила більшості м'язів ушкодженої кінцівки через 1 місяць після травми вірогідно не перевищує 30% сили м'язів здорової кінцівки як у хворих контрольної, так і основної групи. Однак, до 2 і 3 місяця сила м'язів поступово наростала. Разом з цим відзначали більш швидке наростання сили м'язів у хворих основної групи. Так, сила м'язів згиначів плеча основної групи через 2 місяці зросла до (59,10 ± 0,47) %, а до 3 місяця - до (90,20 ± 0,53) %. Аналіз результатів реовазографічних досліджень показав, що у перші дні після травми і СФО у хворих як основної, так і контрольної груп мало місце зниження інтенсивності кровообігу, що виявлялося достовірним значним зниженням амплітуди реографічної кривої та кута підйому анакроти, вираженим заокругленням її вершини, іноді з формуванням форми типу “плато”, зниженням або повним зникненням дикротичного зубця, зсув його до вершини. Реографічний індекс знижувався, а час підйому анакротичної частини кривой подовжувався.

Через 1 місяць і, особливо, через 6 місяців у процесі фізичної реабілітації спостерігали збільшення кута підйому анакроти, виражене підвищення реографічного індексу, загострення вершин реографічної кривої, збільшення обсягового кровотоку. Ці зміни свідчили про поступове посилення і відновлення кровообігу травмованої кінцівки та зниження тонічної напруги кровоносних судин. Зазначені зміни найбільше виражені в пізні терміни спостереження у хворих, які одержали фізичну реабілітацію за запропонованою нами програмою. У той же час у хворих контрольної групи ці процеси були значно уповільнені (табл. 3).

Таблиця 3 - Динаміка основних показників реовазограм

Дані тепловізійного та сонографічного обстежень підтвердили результати реовазографічного дослідження, які вказують на поступову нормалізацію тканинного кровообігу через 3 і, особливо, через 12 місяців фізичної реабілітації хворий, які пройшли курс лікування з використанням запропонованої нами програми фізичної реабілітації.

Динаміка показників термометрії в області ушкодженого плечового суглоба вказує, що в результаті травми проксимального кінця плечової кістки відзначається вірогідне порівняно з нормою підвищення місцевої температури в межах 5°С як в основній, так і в контрольній групах хворих. Через тиждень після операції вірогідна зміна показників температури в обох групах не спостерігається, а через один місяць після операції та проведеної фізичної реабілітації спостерігається достовірне зниження показників температури. Разом з цим це зниження вірогідно більш виражене в основній групі хворих. Через 3 місяці в основній групі хворих показники температури досягали норми. У контрольній групі хворих показник температури тільки наближався до показників температури області плечового суглоба в нормі.

Реактивні зміни товщини суглобної капсули плечового суглоба свідчать про те, що після травми товщина суглобної капсули плечового суглоба значно збільшується і складає (4,95 ± 0,17) мм при нормі (2,98 ± 0,05) мм. Вже через 8-10 днів відновного лікування відзначається зменшення товщини суглобної капсули вірогідно більш виражене у хворих основної групи. Через 1 місяць відновного лікування зниження показника товщини суглобної капсули вірогідно продовжується, і до 3 місяця у хворих основної групи товщина суглобної капсули стає нормальною. У хворих контрольної групи через 3 місяці товщина суглобної капсули продовжує відставати вірогідно більше.

Таким чином, результати проведених досліджень виявили вірогідний виражений лікувально-відновний ефект розробленої програми фізичної реабілітації хворих із переломами проксимального кінця плечової кістки. Це підтверджують такі середні терміни лікування хворих, які у хворих основної групи склали (49,3 ± 6,4) дня, а контрольної - (58,2 ± 9,1) дня.

У п'ятому розділі “Обговорення результатів досліджень” проведені аналіз і обговорення отриманих результатів, які були зіставлені з даними літератури і обумовлені метою та основними задачами дослідження.

Підгрунтям розробленої програми фізичної реабілітації хворих із переломами проксимального кінця плечової кістки став аналіз опублікованих матеріалів з даної проблеми, власних досліджень і досвід роботи травматологічного відділення лікарні швидкої медичної допомоги м. Києва і клініки мікрохірургії та реконструктивної хірургії кисті Інституту травматології та ортопедії АМН України.

Визначальними характеристиками запропонованої програми фізичної реабілітації хворих із переломами проксимального кінця плечової кістки, яким виконаний СФО уламків плечової кістки, є: індивідуальний підхід, дозованість фізичних вправ і безперервність відновного лікування з урахуванням характеру ушкодження, загального і психологічного стану хворого, стабільності фіксації, стадій загоєння перелому та етапності відновного лікування; ранній, уже з 2-3 дня після СФО, початок фізичного лікування;

комплексне застосування фізичних чинників при пріоритеті методу лікувальної фізкультури;

оптимальне поєднання фізичних чинників із погляду всебічного і цілеспрямованого впливу на всі ланки патогенезу травматичної хвороби на різних стадіях загоєння перелому та відновлення функції суглоба;

акцент на введення до комплексу лікувальної фізкультури силових вправ, починаючи з кінця другого періоду, з метою відновлення сили і працездатності м'язів;

широке використання, особливо на завершальному етапі відновного лікування, трудової терапії або вправ, які імітують трудовий процес, що сприяло повному відновленню функції суглоба, сили і працездатності.

Ефективність розробленої програми фізичної реабілітації хворих із переломами проксимального кінця плечової кістки доведена клініко-анатомічними результатами лікування і підтверджена даними сучасних методів дослідження у процесі відбудовного лікування.

ВИСНОВКИ

1. Відповідно даних медичної статистики, переломи проксимального кінця плечової кістки складають 5 % усіх переломів. Анатомічні і функціональні особливості проксимального кінця плечової кістки є однією з причин складних ушкоджень, які можуть виникати в результаті травми і призводити до тривалої непрацездатності, а в 29 % випадків - до інвалідності. У той же час використовувані методики відновного лікування із застосуванням засобів і методів фізичної реабілітації для хворих із важкими ушкодженнями проксимального кінця плечової кістки після стабільно-функціонального остеосинтезу практично не розроблені, що визначає актуальність проблеми і необхідність розробки програми їх фізичної реабілітації.

Розроблена нами програма фізичної реабілітації хворих із переломами проксимального кінця плечової кістки, які були прооперовані методом стабільно-функціонального остеосинтезу, включає період відносного післяопераційного спокою, період мобілізації і період відновлення побутових і трудових навичок. Для кожного періоду підібрані спеціальні засоби і методи фізичної реабілітації залежно від індивідуальних особливостей хворого, стану прооперованої кінцівки, наявності супутніх захворювань. Головною особливістю даної програми фізичної реабілітації є раціонально ранній початок відновних рухів у плечовому суглобі. Комплекси вправ зорієнтовані на поступове збільшення амплітуди рухів у прооперованому суглобі, підвищення сили м'язів, які оточують суглоб, і відновлення працездатності.

Використовуваний триетапний період відновного лікування дозволив розкрити зміни функціонального стану плечового суглоба та уточнити вибір найбільш ефективних комплексів, прийомів і послідовність їх застосування, що виражалося у розташуванні вправ у методиці кинезитерапии: від ідеомоторних, пасивних до активно-вільних для ушкодженого суглоба і від ізометричних напруг м'язів, вправи з опором і розтягуваннями м'язів до вправ на тренажерах і активної трудотерапії на всіх етапах.

Ефективність розробленої нами програми фізичної реабілітації виражалася в менше тривалому періоді відновлення функцій плечового суглоба ушкодженої кінцівки; так, через 3 місяці відновного лікування сила м'язів ушкодженої кінцівки порівняно зі здоровою складала в основній групі (90,2 ± 0,4) % сили м'язів порівнюваних згиначів, (88,9 ± 0,4) % - розгиначів, (76,8 ± 0,4) % - аддукторів, (81,0 ± 0,4) % - абдукторів, а в контрольній відповідно - (81,0 ± 0,5) %; (65,5 ± 0,3) %; (51,5 ± 0,4) %; (51,2 ± 0,4) %. Амплітуда рухів в ушкодженому плечовому суглобі у хворих основної групи склала згинання - (58,8 ± 0,8)° ; разгинання - (33,7 ± 0,6)° ; абдукція - (81,5 ± 1,1)° ; аддукція - (63,3± 0,2)° ; а контрольної відповідно - (33,5± 0,3)° ; (24,9± 0,6)° ; (44,4 ± 0,2)° ; (28,7± 0,4)° .

Більш високу ефективність нормалізуючого впливу розробленої нами програми фізичної реабілітації на відновні процеси у прооперованому суглобі через 3 місяці спостережень підтверджують показники термографії у хворих основної групи - (32,6+0,1) °С, у хворих контрольної - (33,9+0,1) °С при нормі (32,7+0,1) °С; ультрозвукого дослідження - товщина суглобної капсули в області ротаторної манжетки плеча у хворих основної групи - (2,96+0,05) мм, у хворих контрольної - (3,11+0,058) мм при нормі (2,98+0,05) мм; дані реографічних досліджень - кут підйому анакроти у хворих основної групи (59,50+0,460) °, через 12 місяців - (62,0+0,420) °; реологічний індекс відповідно - 0,42+0,004 і 0,47+0,004; у хворих контрольної групи через 3 місяці кут підйому анакроти був 53,90+0,45, через рік - 55,0+0,7; реологічний індекс відповідно - 0,400+0,004.

Ефективність відновного лікування із застосуванням запропонованої нами програми фізичної реабілітації у хворих із переломами проксимального кінця плечової кістки після стабільно-функціонального остеосинтезу виразилася у показниках результативності лікування і зменшенні його терміну : у хворих основної групи гарні результати спостерігаються у 85,2 %, задовільні - у 14,8 % випадків; у той же час у контрольній групі - у 55,0% і 45,0% випадків відповідно, середній термін відновного лікування у хворих основної групи склав (49,3+6,4) дня, а контрольної - (58,2+9,1) дня.

СПИСОК РОБІТ, ЯКІ ОПУБЛІКОВАНІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Абдельсалам Мох'д С. Хамаршех Вплив іммобілізації конечності на морфофункциональное стан м'язових судин // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - Харків: ХХПІ, №17, 1999, - С. 37-43.

2. Абдельсалам Мох'д С. Хамаршех Лікувальна фізкультура в комплексному лікуванні хворих із переломами проксимального кінця плечової кістки (огляд літератури) // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - Харків: ХХПІ, № 18, 1999, - С. 23-33.

3. Абдельсалам Мох'д С. Хамаршех Основні принципи лікувальної фізкультури в комплексній фізичній реабілітації хворих із переломами проксимального кінця плечової кістки // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - Харків: ХХПІ, № 9, 2000, - С. 31-39.

4. Абдельсалам Мох'д С. Хамаршех Результати фізичної реабілітації хворих із переломами проксимального кінця плечової кістки після стабільного-функціонального остеосинтеза // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - Харків: ХХПІ, № 11, 2000, - С. 19-24.

5. Абдельсалам Мох'д С. Хамаршех Методика бальної оцінки виходів лікування хворих із переломом проксимального кінця плечової кістки // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - Харків: ХХПІ, № 15, 2000, - С. 40-42.

Размещено на Allbest.ru