Лікарський контроль функціонального стану серця і тиреоїдної системи у юних спортсменок, які тренуються на витривалість

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Дніпропетровська державна медична академія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

14.01.24 - Лікувальна фізкультура та спортивна медицина

Лікарський контроль функціонального стану серця і тиреоїдної системи у юних спортсменок, які тренуються на витривалість

Абрамов Сергій Вікторович

Дніпропетровськ 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ України.

Науковий керівник:

академік АМН України, доктор медичних наук, професор Дзяк Георгій Вікторович, Дніпропетровська державна медична академія, завідуючий кафедрою госпітальної терапії №2.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, доцент Єрьоміна Олена Леонідівна, Українська державна стоматологічна академія, завідуюча кафедрою профілактики стоматологічних захворювань з курсом лікувальної фізкультури та спортивної медицини;

кандидат медичних наук Михалюк Євген Леонідович, Запорізький державний медичний університет, завідувач курсом лікувальної фізкультури та спортивної медицини

Провідна організація:

Львівський державний медичний університет ім. Данили Галицького МОЗ України, кафедра фізичного виховання та здоров'я з курсом лікувальної фізкультури та спортивної медицини, м. Львів

Захист відбудеться 22.06.2001 р. о 13годин в ауд № 9 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.601.01 у Дніпропетровській державній медичній академії за адресою: 49044, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 9

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровської державної медичної академії (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 9).

Автореферат розісланий 21.05.2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Кобеляцький Ю.Ю.

1. Загальна характеристика роботи

лікарський спортивний легкоатлетка серце

Актуальність теми. У спортивній медицині сформоване коло проблем, пов'язаних із збереженням здоров'я жінок при виконанні спортивних навантажень. Однією з головних проблем є збереження репродуктивного здоров'я. Деякі автори вказують, що причиною порушень у репродуктивній сфері в дорослих спортсменок є специфічність формування їхнього організму під впливом спортивних навантажень протягом пубертатного періоду (Шахліна Л.А.,1975; Калініна Н.А.,1996). Омолодження учасниць міжнародних змагань майже в усіх видах спорту, а особливо олімпійських, протягом останніх років дозволяє зробити висновок, що етап базової підготовки у них припадає на початок пубертатного періоду. Організм, що росте, у цей час дуже чутливий як до фізичних, так і до психоемоційних навантажень, пов'язаних із спортивними тренуваннями і змаганнями. Зазначені чинники можуть призводити до затримки статевого дозрівання і виникнення у подальшому дисфункції у статевій сфері, формування чоловічого типу статури (Constantini N.W., 1995; Соболєва Т.С., 1996). Такі несприятливі зміни в організмі юних спортсменок зустрічаються частіше у представниць тих видів спорту, в яких для досягнення високих спортивних результатів необхідно виконання великих за обсягом й інтенсивних фізичних навантажень (Донцов Ю.Г.,1996). Це найчастіше циклічні види спорту, до яких належить і такий поширений вид легкої атлетики, як біг на середні і довгі дистанції. Наявні у літературі роботи з вивчення функціонального стану організму дівчинок-спортсменок у підлітковому періоді практично не висвітлюють питання про роль тиреоїдних гормонів у юнацькому спорті і їхній взаємозв'язок з формуванням морфологічних і функціональних параметрів серця.

Останнім часом спостерігається ріст змін функції щитовидної залози серед дитячого населення (Велданова М.В.,1999), тому є велика частка ймовірності, що багато дітей, які приходять у спортивні секції, вже мають відхилення у структурі або функції цього органа. Спортивні навантаження для них можуть стати провокуючим чинником у виникненні патології або у її клінічному прояві. З огляду на те, що гормони щитовидної залози, впливаючи на клітинний геном, сприяють синтезу внутрішньоклітинного білка, у тому числі і міозину, збільшують масу м'язової тканини і, подібно до катехоламінів, підвищують щільність в1-адренорецепторів на мембранах міокардіоцитів (Oppenheimer J.H.,1991; Бурумкулова Ф.Ф.,1995), становить інтерес вивчення взаємодії тиреоїдної системи і функції серця протягом пубертатного періоду під впливом фізичних навантажень.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертаційна робота виконувалася як самостійний фрагмент пошукової і планової науково-дослідної роботи кафедри лікувальної фізкультури і спортивної медицини, фізичного виховання і валеології Дніпропетровської державної медичної академії “Розробка й оптимізація методів лікарського контролю при фізичному вихованні, оздоровчому і спортивному тренуванні” (номер держреєстрації 0100V000352), де автору належить оцінка функції серця і тиреоїдної системи у спортсменок-легкоатлеток, які тренуються на витривалість у препубертатному і пубертатному періодах розвитку організму.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є удосконалення медичних критеріїв керування спортивним тренуванням юних спортсменок-легкоатлеток, які тренуються на витривалість, за показниками функціонального стану серця і тиреоїдної системи для забезпечення ефективного лікарського контролю.

Відповідно до цього були поставлені наступні задачі дослідження:

1. Встановити вплив багаторічних занять легкою атлетикою з переважним розвитком якості витривалості на вікову динаміку морфологічних структур і функціональних параметрів серця юних спортсменок у віці 11-16 років, у залежності від паспортного віку, спортивного стажу, темпів біологічного дозрівання і фаз оваріально-менструального циклу.

2. Вивчити вікові критерії довгострокової адаптації серця юних спортсменок-легкоатлеток за даними електрокардіографії і визначити функціональний стан вегетативної нервової системи за показниками варіабельності серцевого ритму в залежності від морфологічних змін серця і його біоелектричної активності.

3. Виявити зв'язок функціонального статусу тиреоїдної системи з формуванням адаптаційних процесів з боку морфологічних і функціональних параметрів лівого шлуночка серця у динаміці багаторічних занять легкою атлетикою.

4. На підставі комплексних динамічних спостережень встановити найбільш відповідальні вікові періоди у формуванні адаптаційних механізмів з боку серця і тиреоїдної системи на фоні препубертатного і пубертатного періодів розвитку для обгрунтування відповідності вікових періодів добору і планування фізичних навантажень на етапах багаторічної підготовки юних спортсменок-легкоатлеток, які тренуються на витривалість.

5. Розробити критерії оцінки функції серця юних спортсменок, які тренуються на витривалість, за морфофункціональними показниками, біоелектричною активністю міокарда, функціональним станом його вегетативної регуляції і тиреоїдної системи з урахуванням темпів біологічного дозрівання.

Об'єкт дослідження. Спортсменки у віці 11-16 років, які займаються видами легкої атлетики з переважним розвитком якості витривалості.

Предмет дослідження становлять механізми адаптації функції серця і тиреоїдної системи до фізичних навантажень на витривалість у юних спортсменок-легкоатлеток протягом пубертатного періоду.

Методи дослідження. Ультразвукове дослідження серця, електрокардіографія, антропометрія, визначення варіабельності серцевого ритму з використанням системи «Кардиоспектр», радіоімунологічне визначення тиреоїдних гормонів у сироватці крові.

Наукова новизна отриманих результатів. У роботі вперше встановлені вікові взаємозв'язки морфологічних структур і функціональних параметрів лівого шлуночка серця з гормонами тиреоїдної системи у юних легкоатлеток, які тренують якість витривалості, в залежності від стажу занять спортом, біологічного віку і фаз оваріально-менструального циклу. Одержало подальший розвиток вивчення особливостей адаптації серця і вегетативного забезпечення його роботи при виконанні циклічних легкоатлетичних навантажень у дівчинок і дівчин протягом пубертатного періоду. Виявлено критерії відповідності етапів багаторічної підготовки віковим періодам за даними електро-, ехокардіограми та рівнями концентрації тиреоїдних гормонів у плазмі крові. Обгрунтовано терміни початку занять циклічними видами легкої атлетики для дівчинок, які тренуються на витривалість.

Практичне значення отриманих результатів. Визначено параметри адаптації серця за даними ехокардіограми й електрокардіограми до багаторічних легкоатлетичних навантажень на витривалість для дівчинок пре- і пубертатного віку. Встановлено вікові межі вмісту гормонів тиреоїдної системи в плазмі крові у юних легкоатлеток. Доведено, що протягом пубертатного періоду на фоні виконання значних фізичних навантажень тиреоїдні гормони мають виражені кореляційні зв'язки з процесом формування морфофункціональних параметрів лівого шлуночка серця. Розроблено критерії відповідності фізичних навантажень різноманітних етапів багаторічної підготовки темпам біологічного дозрівання, на підставі яких складені практичні рекомендації, які впроваджені в роботу Українського державного науково-дослідного інституту фізичної культури і спорту, відділ медико-біологічного забезпечення збірних команд України (м.Київ) (акт впровадження від 25 січня 2001 р.), Дніпропетровського обласного лікарсько-фізкультурного диспансеру (акт впровадження від 10 січня 2001 р.), Дніпропетровського міського центру спортивної медицини і ЛФК (акт впровадження від 12 грудня 2000 р.), внесені в лекційний матеріал з курсу спортивної медицини в Дніпропетровській державній медичній академії (акт впровадження від 12 вересня 2000 р.), Українській державній стоматологічній академії (м. Полтава) (акт впровадження від 27 лютого 2001 р.), Запорізькому державному медичному університеті (акт впровадження від 16 травня 2001 р.).

Особистий внесок здобувача. Разом із науковим керівником, академіком АМН України, професором Г.В.Дзяком визначені напрямки досліджень, сформовані цілі і задачі, обговорені висновки, практичні рекомендації. Автор проводив обстеження усіх осіб, як тих, які займаються спортом, так і контрольної групи, з вивченням функції серця і тиреоїдної системи за допомогою ехокардіографії, електрокардіографії, показників варіабельності серцевого ритму на базі лабораторій функціональної діагностики кафедр госпітальної терапії №2 і ЛФК та спортивної медицини, фізвиховання і валеології, в ЦНДЛ Дніпропетровської державної медичної академії. Патентно-інформаційний пошук, огляд літератури, розподіл контингенту, що спостерігається, на групи, статистичне опрацювання отриманих даних, аналіз і узагальнення отриманих результатів, підготовка ілюстративних матеріалів, практичне впровадження розроблених рекомендацій автором виконані самостійно.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідались на міжкафедральному семінарі кафедр госпітальної терапії №2, нормальної фізіології, патологічної фізіології, спортивної медицини та лікувальної фізкультури, фізвиховання і валеології Дніпропетровської державної медичної академії; на переривчастих курсах лікарсько-фізкультурної служби Дніпропетровської області (1999-2001 р.р.), міжнародних конгресах “Традиционные и нетрадиционные методы оздоровления детей в спорте” (м.Дубна,1994), І Міжнародній науково-практичній конференції “Роль фізичної культури в здоровому способі життя” (м. Львів, 1996), IV Міжнародному конгресі “Олімпійський спорт і спорт для усіх: проблеми здоров'я, рекреації, спортивної медицини і реабілітації” (м.Київ, 2000), науково-методичній конференції Дніпропетровського державного інституту фізичної культури і спорту “Сучасні проблеми фізичного виховання і спорту” (Дніпропетровськ, 2000).

Публікації. По темі дисертації опубліковано 7 робіт, із котрих 4 - у спеціалізованих наукових журналах, 3 - у збірниках тез і матеріалів конференцій і з'їздів.

Обсяг і структура дисертації. Матеріал дисертації викладено на 147 сторінках, ілюстровано 33 рисунками і 10 таблицями. Складається зі вступу, 7 розділів (огляд літератури, матеріали і методи дослідження, 4 розділи власних досліджень, аналіз та узагальнення одержаних результатів), висновків, практичних рекомендацій. Список використаної літератури містить 260 джерел, в т.ч.123 зарубіжних.

2. Основна частина

Матеріали і методи досліджень. В основу роботи покладені результати динамічних спостережень за 119 спортсменками у віці 11-16 років, які займаються легкою атлетикою, видами, що розвивають якість витривалості, протягом 5-6 років у спеціалізованих ДЮСШ. Спортсменки починали заняття легкою атлетикою у віці 10-11 років. Контрольну групу склали 50 дівчинок того ж віку, які за станом здоров'я були віднесені до основної медичної групи і займалися фізичним вихованням в обсязі, передбаченому програмою загальноосвітньої школи.

Розподіл на групи контингенту, що був під спостереженням, проводився за паспортним і біологічним віком з урахуванням стажу занять спортом і спортивної кваліфікації. Першу групу (51 особа) склали спортсменки другого, першого юнацького і третього дорослого спортивного розрядів, які мають спортивний стаж до двох років і біологічний вік 11-12 років. До другої групи (20 осіб) увійшли спортсменки з відставанням темпів біологічного дозрівання (ретардантки), які мають кваліфікацію третього і другого спортивних розрядів, тренуються протягом 3-4 років і мають біологічний вік 13-14 років. У третю групу (30 осіб) були включені спортсменки з нормальними темпами біологічного дозрівання (медіантки) третього і другого спортивних розрядів із спортивним стажем 3-4 роки, які мають біологічний вік 13-14 років, обстежені протягом першого року після менархе. Четверту групу (18 осіб) склали спортсменки з нормальними темпами біологічного дозрівання першого дорослого розряду і кандидати в майстри спорту, які мають спортивний стаж 5-6 років і біологічний вік 15-16 років.

Важливим моментом багаторічної спортивної підготовки легкоатлеток є етапність розвитку фізичних якостей. Протягом першого етапу - попередньої, або загальної фізичної підготовки, що продовжується 2 роки, - спортсменки виконують обмежений обсяг спеціального навантаження, основна робота спрямована на розвиток загальної витривалості. Протягом другого етапу - початковий спортивний, або базовий період тренування (3-й і 4-й рік) - співвідношення загальної і спеціальної фізичної підготовки у спортсменок, що спостерігаються, становило відповідно 70-80% і 20-30%; обсяг виконуваної бігової роботи у річному циклі становив 1400-1800 км. Третій етап - поглиблене тренування, або спортивне удосконалення - характеризується збільшенням співвідношення спеціальної фізичної підготовки до 60-70%, у той час як загальна фізична підготовка займала лише 30-40%. Обсяги виконуваних юними спортсменками навантажень становили у річному циклі 2600-3000 км.

Для вирішення поставлених задач використовувалися сучасні, найбільш інформативні методики. Оцінка темпів біологічного дозрівання контингенту, що спостерігався, проводилася з використанням антропометрії і визначенням розвитку вторинних статевих ознак (Крупко-Большова Ю.А.,1990; Левенец С.А., 1991). Вивчення біоелектричної активності серця проводилося за допомогою методу електрокардіографії на апараті 6-НЕК. Морфофункціональні показники серця визначалися на апараті ультразвукової діагностики “Combison 320 - 5” фірми “Kretztechnik AG” (Австрія) за стандартною методикою. Дослідження тонусу симпатичної і парасимпатичної ланок вегетативної нервової системи проводилося шляхом вивчення варіабельності серцевого ритму (ВСР) з використанням системи “Кардиоспектр” на 5-хвилинних ділянках ЕКГ. Моніторинг ЕКГ проводився в стані напівосновного обміну при накладенні електрода на вказівний палець лівої руки. Стан тиреоїдної системи оцінювали за концентрацією тиреоїдних гормонів у сироватці крові за допомогою радіоімунологічного методу тест-наборами: Ri MatofSH (Mellinerodt) mat TSH (Німеччина) і інституту біоорганічної хімії АН Бєларусі. Оцінка оваріально-менструального циклу проводилася за базальною температурою, що визначалася в одні і ті ж самі години у ліжку протягом 5-8 хв.

Отримані дані опрацьовувалися методами варіаційної статистики з використанням критерію вірогідності розбіжностей Стьюдента і парного кореляційного аналізу. Статистичну обробку матеріалу проведено на персональному комп'ютері ІВМ-586 з використанням пакетів програм “Stadia 4.51”, Москва, Exel-5. 0.

Результати власних досліджень. Формування морфофункціональних параметрів лівого шлуночка серця у юних спортсменок-легкоатлеток, які тренуються на витривалість, оцінювалося за ехокардіографічними показниками, що характеризують морфологію і функцію лівого шлуночка серця.

Порівняльний аналіз отриманих даних показав, що у юних спортсменок-легкоатлеток, які тренуються на витривалість, є адаптаційні зсуви з боку морфології і функції серця, що нерозривно пов'язані з темпами біологічного дозрівання і їхньою відповідністю фізичним навантаженням етапів багаторічної спортивної підготовки. При аналізі морфофункціональних параметрів лівого шлуночка (ЛШ) серця у препубертатному і пубертатному періодах встановлене достовірне збільшення показників діастолічного діаметра (Дд) у першій групі спортсменок у порівнянні з ровесницями, які не займаються спортом. Причому після етапу загальної фізичної підготовки Дд коливався від 40,50 до 45,00 мм, перевищуючи середні величини у неспортсменок на 8,2% (р<0,001), досягаючи у 16,8% максимальних величин.

На етапі початкової спортивної підготовки у спортсменок-ретарданток Дд перебував у межах 42,00-48,80 мм, перевищуючи середні величини на 6,5% (р<0,001), а у їхніх ровесниць спортсменок-медіанток - на 6,7% (р<0,001) і 4,0% (р<0,05) відповідно до фаз менструального циклу (МЦ). При індивідуальному аналізі встановлено, що після третього року тренування Дд порожнини ЛШ серця був в межах 46,0-49,0 мм у 28,0%, на кінець етапу поглибленої спеціалізації - у 33,7% спортсменок, а у 17,6% на другому і третьому етапах підготовки перевищував 50 мм. При цьому на початкових етапах тренування річний приріст Дд досягав у спортсменок-ретарданток 2,3%, а у їхніх ровесниць-медіанток - 1,7%. У той же час на кінець етапу спортивного удосконалення річний приріст досягав 5,6% у фолікуліновій фазі і 4,8% - у лютеїновій фазі МЦ. У пубертатному періоді відзначалась тенденція до збільшення Дд у спортсменок у фолікуліновій фазі МЦ, але вона була статистично невірогідною.

Аналогічну динаміку мали розміри кінцево-діастолічного об'єму (КДО) ЛШ. У юних спортсменок, починаючи з перших етапів спортивної підготовки, визначається перевищення розміру КДО на 18,4% (р<0,001) у порівнянні з тими, які не займаються спортом. У спортсменок-ретарданток після другого етапу підготовки зазначені зсуви досягали 21,1%, у той же час у спортсменок-медіанток на цьому ж етапі тренування перевищення досягало: у фолікуліновій фазі - 15,6%, а у лютеїновій фазі МЦ - 14,2%. На етапі спортивного удосконалення у спортсменок визначалося збільшення даного показника відповідно до фаз МЦ на 17,5% і на 14,9%. При цьому у спортсменок-ретарданток річний приріст КДО становив 3,8%, у спортсменок-медіанток - 2,9%, а на етапі поглибленої спортивної спеціалізації у фолікуліновій фазі - на 11,8% і в лютеїновій фазі МЦ - на 10,9%.

Аналіз показника товщини задньої стінки лівого шлуночка (Тд) в діастолу свідчив про збільшення його у спортсменок першої групи у порівнянні з ровесницями, які не займаються спортом, на 16,9%. У спортсменок-ретарданток на другому етапі тренування цей показник перевищував дані у неспортсменок на 20,2%, а у легкоатлеток-медіанток на даному етапі тренування у фолікуліновій фазі він був вищим на 16,5%, у лютеїновой фазі МЦ - на 18,8%. Найбільша різниця Тд у порівнянні з контролем відзначалася у спортсменок на етапі спортивного удосконалення: у першій половині МЦ на 28,8%, а у другій - на 20,9%. У спортсменок-ретарданток річний приріст Тд на початкових етапах підготовки становив 6,7%, а у їхніх ровесниць спортсменок-медіанток - 1,0%. У той же час на етапі поглибленої спортивної спеціалізації приріст Тд становив відповідно 13,6% і 13,8% з урахуванням фаз менструального циклу. При індивідуальному аналізі на етапі початкової спортивної підготовки встановлено, що у 17,6% спортсменок товщина задньої стінки лівого шлуночку серця дорівнювала або перевищувала 10 мм. Встановлені тенденції для попередніх показників були властиві і для розміру товщини міжшлуночкової перегородки серця (Тмшп). Найбільші розбіжності Тмшп у спортсменок та дівчат, які не займалися спортом, спостерігалися на етапі спортивного удосконалення у фолікуліновій фазі на 17,2% (p<0,001), а у лютеїновій фазі МЦ на 18,1% (p<0,05). Річний приріст Тмшп становив на початкових етапах тренування для спортсменок-ретарданток 7,6%, для спортсменок-медіанток - 1,8%, а після 5-6 років занять даним видом легкої атлетики - 13,6% у фолікуліновій і 12,8% - у лютеїновій фазах МЦ.

Зміна маси міокарду лівого шлуночка (ММЛШ) серця найбільш яскраво відбивала виразність адаптаційно-пристосувальних механізмів серця у процесі занять легкою атлетикою. У всіх обстежених групах цей показник перевищував дані контролю більш ніж на 30%, а у спортсменок-ретарданток зазначені розбіжності досягали 39,4% (p<0,05). При цьому у спортсменок-медіанток перевищення ММЛШ над показниками тих, які не займаються спортом, становило у фолікуліновій фазі МЦ 31,5% (р<0,001), а у лютеїновій фазі МЦ - 30,6% (р<0,001). На етапі спортивного удосконалення у легкоатлеток підвищення ММЛШ становило відповідно до досліджуваних фаз МЦ 38,2% (р<0,001) і 36,2% (р<0,001). Річний приріст на початкових етапах тренування у спортсменок-ретарданток становив 13,4%, у спортсменок-медіанток у фолікуліновій фазі МЦ - 3,1%, у лютеїновій - 4,2%, а після 5-6 років тренування - на 28,4% і 25,8% відповідно до фаз МЦ.

Заслуговує на особливу увагу аналіз результатів індексу приведення ММЛШ до одиниці поверхні тіла (ММЛШ/S). Індекс міокарда у спортсменок-ретарданток на етапі початкової спортивної підготовки перевищував показники контролю на 38,1%, а у спортсменок-медіанток - на 29,6% у фолікуліновій і на 25,9% у лютеїновій фазі МЦ. Наведена динаміка індексу маси міокарда у спортсменок-медіанток і ретарданток пов'язана з більш низькими розмірами складового показника поверхні тіла в останніх. На етапі спортивного удосконалення абсолютний показник індексу маси міокарда у спортсменок був найбільшим протягом усього періоду спостережень і перевищував розміри у тих, які не займаються спортом, на 31,3% у фолікуліновій і 32,9% у лютеїновій фазах МЦ.

З вищенаведених даних очевидно, що у спортсменок-ретарданток фізичні навантаження на витривалість протягом другого етапу багаторічної спортивної підготовки викликають більш виражені зміни морфологічних показників лівого шлуночка серця, ніж у спортсменок-медіанток. Слід зазначити, що показник індексу відношення розміру кінцевого діастолічного обсягу до маси міокарда (КДО/ММЛШ) свідчить про те, що в механізмах адаптації ЛШ серця у спортсменок-ретарданток після другого етапу підготовки є виражені ознаки дилатації порожнини, гіпертрофії задньої стінки лівого шлуночка серця і міжшлункової перегородки з превалюванням явищ гіпертрофії. У той же час у спортсменок-медіанток процеси адаптації на цих же етапах тренування характеризувалися поступовим розвитком дилатації порожнини лівого шлуночка серця і лише на етапі спортивного удосконалення у віці 15-16 років досягали механізмів адаптації, що визначаються у спортсменок-ретарданток у віці 13-14 років.

Вивчення параметрів, що характеризують систолу серця (Дс і КСО), свідчило про вірогідне збільшення їх у спортсменок відносно тих, що не займаються спортом, тільки на етапі загальної фізичної підготовки, на наступних етапах багаторічної підготовки вірогідних розбіжностей цих показників не виявлено. Наведені зсуви при статистично значущій віковій динаміці збільшення Дд свідчили про мобілізацію контрактильної здатності міокарда за рахунок умикання механізму Франка-Старлінга.

Аналіз абсолютних параметрів, що характеризують насосну і скорочувальну функції міокарда лівого шлуночка серця (УО і ХО), показав, що у препубертатному періоді було збільшення цих величин у спортсменок першої групи на 18,4% (р<0,001), у спортсменок-ретарданток, віднесених до другої групи, на 21,6% (р<0,001). При цьому показник ударного об'єму вірогідно збільшувався у юних

Легкоатлеток у міру збільшення спортивного стажу і віку, а показник хвилинного об'єму крові у них не мав вірогідної різниці з контролем у жодній із груп, які спостерігалися, що пов'язано у них з уповільненням частоти серцевих скорочень внаслідок підвищення вагусних впливів. При оцінці показника УО по фазах менструального циклу є тенденція до його підвищення у спортсменок у лютеїновій фазі МЦ, що не виявлено у дівчат контрольної групи.

Відносні показники насосної функції міокарда лівого шлуночка серця: фракція вигнання (ФВ), показник систолічного укорочення діаметра ЛШ (?S), - у динаміці в спортсменок був вищим, ніж у тих, що не займаються спортом. При цьому, у спортсменок-ретарданток відзначено збільшення фракції вигнання у порівнянні з контролем на 7,0% (р< 0,05). У той же час у легкоатлеток-медіанток відзначалося збільшення ФВ у 2,3% і 7,8% відповідно фазам МЦ (р<0,001) у порівнянні з контрольною групою. Встановлена тенденція зростання фракції вигнання у спортсменок спостерігалася зі збільшенням стажу занять спортом. Встановлене статистично значуще збільшення показника систолічного скорочення лівого шлуночка серця у спортсменок-ретарданток на етапі початкової спортивної підготовки і у спортсменок-медіанток на етапі спортивного удосконалення свідчило про напруження функціонування серця у даного контингенту легкоатлеток.

Таким чином, у юних спортсменок, які розвивають якість витривалості, згладжені внутрішньовікові закономірності розвитку основних морфо-функціональних параметрів центральної гемодинаміки, властиві для тих, які не займаються спортом. У той же час є особливості, пов'язані з темпами біологічного дозрівання спортсменок. Якщо морфологічні параметри у спортсменок- ретарданток і медіанток характеризувалися дилатацією порожнини лівого шлуночка серця і гіпертрофією його задньої стінки, то ефективність скорочувальної функції міокарда була різною. У віковому аспекті функціональні параметри ЛШ серця свідчили про підвищення його насосної функції, що виявлялося вірогідним збільшенням ударного об'єму крові. У той же час у спортсменок-ретарданток на другому етапі підготовки спостерігалося підвищення скорочувальної активності міокарда у спокої за рахунок вірогідного збільшення фракції вигнання систолічного скорочення діаметра ЛШ, що вказувало на зниження економічності скорочувальної здатності серця у спокої і про його функціональні можливості. Подібні зсуви у спортсменок-медіанток виявлялися на етапі спортивного удосконалення в обидві фази МЦ, відображаючи в цілому напруженість механізмів скорочення міокарда. Наведені зміни з боку морфології і функції серця у спортсменок свідчили про більш виражені зсуви аналізованих параметрів у спортсменок-ретарданток.

Як відомо (Дембо А.Г., Земцовський Є.В., 1989), при виконанні фізичних навантажень на витривалість у спортсменів розвиваються компенсаторні зміни з боку серця, що на певному етапі носять фізіологічний характер, а при ряді несприятливих чинників можуть призводити до розвитку гіпертрофії стінок серця і дилатації його порожнини. З огляду на те, що подібні стани припадають на період найбільш активного біологічного дозрівання, формування циклічності жіночого організму, стає зрозумілим необхідність ранньої діагностики таких зсувів і запобігання їхньому збільшенню. У зв'язку з цим нами проведений аналіз ЕКГ контингенту, що спостерігається, з виявленням ознак, які характеризують передпатологічні і патологічні зміни з боку біоелектричної активності серця.

При аналізі динаміки ЕКГ показників, що характеризують функцію правого шлуночка серця, у юних легкоатлеток встановлено, що на другому етапі підготовки зсув перехідної зони у ліві грудні відведення визначався в 18,0%, ознака Соколова-Лайона (RV1+SV5,6>10мм) - у 15,0% спортсменок-ретарданток і у 10,0% медіанток в обидві фази МЦ. Збільшення зубця R у AVR>3 мм у данному періоді визначалося у 20,0% спортсменок-ретарданток та у 10,0% і 6,7% легкоатлеток-медіанток відповідно у фолікуліновій та лютеїновій фазах МЦ. Окремі ознаки (підйом інтервалу SТ і негативний або двофазний Т в V2-V3) синдрому ранньої реполяризації шлуночків (СРРШ) виявлені у 15,0% легкоатлеток-ретарданток на етапі початкової спортивної підготовки. Ізольовані зміни кінцевої частини шлуночкового комплексу у вигляді негативного зубця Т у відведеннях III,V2,V3 визначались у 27,5% спортсменок уже на першому етапі спортивної підготовки. При цьому у спортсменок-ретарданток на другому етапі підготовки спостерігалось зниження частоти виявлення даної ознаки до 20,0 %, у спортсменок-медіанток у V2 до 6,7%, а в ІІІ відведенні - збільшення до 13,3% і 16,6 % відповідно фазам МЦ. У тих, що не займаються спортом, зазначені ознаки зустрічались у 9,0% у 11-12 років і в 3,6% у віці 13-14 років. Наведені зміни зубця Т ряд авторів (Веневцева Ю.Л., 1991) розглядають як ознаки підвищення гемодинамічного навантаження на праві відділи серця, інші (Бутченко Л.А. з співавт., 1980) - як вікові зсуви (Т - infantile). У наших дослідженнях змінені зубці Т у стандартних і грудних відведеннях зустрічались відповідно у 3,1 і 4,6 раза частіше, ніж у контрольній групі, і, отже, свідчили про зв'язок зазначених змін фази реполяризації зі спортивними навантаженнями на витривалість, особливо у спортсменок-ретарданток.

Вивчення показників, які характеризують функцію ЛШ серця, свідчило, що зміщення перехідної зони в праві грудні відведення на етапі початкової спортивної підготовки відзначалось у 15,0 % спортсменок-ретарданток і у 6,7 % спортсменок-медіанток в обидві фази МЦ. Ознака RV6>RV5>RV4 на даному етапі зустрічалася у 15,0% спортсменок-ретарданток і у 10,0% спортсменок-медіанток у фолікуліновій та лютеїновій фазах МЦ. У контрольній групі ця ознака зустрічалась лише у 4,0% дівчинок того ж віку. Отримані дані вольтажних змін ЕКГ підтверджують дані морфології, отримані при ехокардіографічних дослідженнях.

При аналізі фази реполяризації встановлено, що окремі ознаки СРРШ зустрічались на перших етапах тренування у 13,7% спортсменок, на другому етапі тренування у 15,0%-35,0% спортсменок-ретарданток, а у спортсменок-медіанток - 6,7-16,6 % і на етапі спортивного удосконалення - у 11,1-22,2 %. Причому високі зубці Т у V2-V6 відведеннях, які визначаються у 6,7-35,0% спортсменок, можуть свідчити про гипоксію міокарда або високий тонус n. vagus. Ознаки систолічного перенапруження міокарда ЛШ (V5,V6 - SТ знижений, Т негативний) спостерігались у спортсменок-ретарданток у 10,0-20,0 % випадків і у 6,7-13,3 % медіанток на другому і, особливо, на третьому етапах підготовки.

Таким чином, аналіз даних ЕКГ юних спортсменок свідчить, що вже на етапі початкової спортивної підготовки зустрічаються ознаки гемодинамічного навантаження на праві відділи серця, синдром ранньої реполяризації шлуночків, а на пізніших етапах - ознаки систолічного перенапруження ЛШ серця. У групі спортсменок-медіанток вказані ознаки зустрічались рідше, ніж у ретарданток. Вони мали функціональний характер і змінювались залежно від фаз оваріально-менструального циклу.

Вивчення показників варіабельності серцевого ритму (ВСР) у спортсменок з ознаками СРРШ свідчило про наявність у них помірного стресорного напруження вегетативної нервової системи (ВНС) із перевагою парасимпатичного тонусу, яка виявлялась у них збільшенням на 35,6% значення потужності в ділянці HF до 1536± 175 мс2 і зниженням на 10,8% показника LF/HF до 1,3±0,4 мс2. Ці зсуви можна розглядати як початкові стадії вегетативної дисфункції, коли нейрогуморальні системи, які регулюють серцевий ритм, ще виконують свою фізіологічну функцію, однак це досягається за рахунок їх надмірного напруження (значення SDNN, SDANN і rMSSD більше, ніж у групі контролю), що дозволяє розглядати СРРШ у спортсменок як стан на межі зриву адаптації і виникнення дезадаптації організму до виконання фізичних навантажень.

У спортсменок з помірною дилатацією порожнини ЛШ від 46,0 до 49,0 мм при Тд 8,0-9,0 мм, ВСР характеризується вегетативною дисфункцією, яка перебігає зі значним стресорним напруженням нейрогуморальних систем, що регулюють серцевий ритм, і домінуванням тонусу парасимпатичного відділу ВНС (rMSSD до 29±12 мс, HF до 1929±156 мс2, LF/HF до 1,1±0,3).

При цьому у спортсменок з ознаками дилатації більше 50,0 мм і потовщенням стінки міокарда ЛШ більш 10,0 мм визначалась тенденція, яка виявлялась вираженим стресорним напруженням нейрогуморальних регуляторних систем серцевого ритму (TP - 5127±1153 мс2; LF - 3828±514 мс2; HF - 1740±204 мс2; LF/HF - 2,2±0,3) і симпатикотонією, яка є несприятливою у порівнянні з іншими станами (СРРШ, помірної дилатації ЛШ), що виникають у спортсменок внаслідок порушення адаптації серцево-судинної системи до фізичних навантажень, і свідчить про високий ризик розвитку у даного контингенту осіб патологічних станів.

Відомий вплив гормонів тиреоїдної системи на розвиток і фізичну активність організму людини. Змінюючи білковий склад клітин скелетної мускулатури та підвищуючи чутливість міокардіоцитів до норадреналіну, ці гормони значною мірою визначають рівень фізичної працездатності організму людини у всі вікові періоди. Вивчення плазмової концентрації тиреоїдних гормонів у юних легкоатлеток протягом пубертатного періоду показало, що функція щитовидної залози мала ряд особливостей. Так, після 2 років тренування рівень тиреотропного гормону (ТТГ) у них був на 14,6% нижчим за показники контрольної групи (1,35±0,14 та 1,58±0,45 mlU/L) відповідно, тироксину (Т4) - на 10,8% (117,24±15,17 та 127,19±18,71 нмоль/л), трийодтироніну (Т3) - на 8,1% (1,73±0,40 та 1,87±0,23 нмоль/л), тироксинзв'язуючого глобуліну (ТЗГ) - на 52,6% (р<0,001) (0,36±0,05 та 0,76±0,09 мкмоль/л). На кінець другого етапу спортивної підготовки зниження ТТГ у порівнянні з контрольною групою у спортсменок-ретарданток становило 17,4% (1,57±0,34;1,90±0,59 mlU/L), Т4 - до 27,6% (р<0,05) (97,33±8,42;134,35±17,51 нмоль/л), рівень ТЗГ наближався до величин контролю (0,40±0,05 та 0,50±0,14 мкмоль/л), а Т3 перевищував на 38,5% величини у неспортсменок (1,87±0,33; 1,35±0,21 нмоль/л). У спортсменок-медіанток показники ТТГ і Т4 на цьому ж етапі підготовки були нижчими за величини контролю відповідно на 15,0% і 21,6%, 21,0% і 18,7% з урахуванням фаз МЦ. Трийодтиронін у них досягав показника неспортсменок у першій половині МЦ і був вищим на 21,4% у другій фазі МЦ. На етапі спортивного удосконалення показники ТТГ у спортсменок мали тенденцію до перевищення рівня контролю на 9,2% (1,88±0,33; 1,67±0,56 mlU/L) у першій і на 11,3% (2,12±0,59;1,87±0,73 mlU/L) у другій фазах МЦ, величини Т3 наближались до даних у тих, що не займаються спортом, а Т4 (92,81±12,31;83,34±10,14 нмоль/л) і ТЗГ (0,40±0,06;0,36±0,04 мкмоль/л) залишались вірогідно нижчими, особливо у другій фазі МЦ.

Отримані дані дозволяють зробити висновок, що протягом першого і другого етапів підготовки у юних спортсменок-легкоатлеток спостерігалось напруження функціонування тиреоїдної системи, що виражається у зниженні концентрації тиреотропного гормону і гормонів щитовидної залози. Вирівнювання показників плазмової концентрації ТТГ і Т3 з показниками контрольної групи спостерігалось лише на етапі спортивного удосконалення на третій рік пубертатного періоду. У той же час тироксин залишався зі зниженими концентраціями, сильніше вираженими у лютеїновій фазі МЦ.

Аналіз “кореляційного портрету” зв'язків тиреоїдних гормонів з основними параметрами центральної гемодинаміки у юних спортсменок-легкоатлеток показав, що вони беруть участь у формуванні КСО у віці 11-12 років, КДО і КСО протягом першого року власне пубертатного періоду у вигляді виражених негативних кореляційних взаємодій, які на 2-3 році пубертату набувають фізіологічного характеру, особливо вираженого у фолікуліновій фазі МЦ. Трийодтиронін і тиреотропін відігравали визначальну роль у формуванні адаптаційних механізмів функціонування задньої стінки лівого шлуночка серця у віці 11-12 років на першому етапі підготовки, а протягом власне пубертатного періоду встановлені сильні позитивні зв'язки Тд і Тс з тироксином у лютеїновій фазі МЦ. Показник Тс ЛШ серця протягом першого року пубертату на другому етапі підготовки мав тісні кореляційні взаємодії з усім спектром тиреоїдних гормонів у фолікуліновій фазі МЦ.

Абсолютні показники насосної функції серця (УО) у спортсменок-медіанток мали однотипний “кореляційний портрет” з КДО - сильні негативні кореляційні зв'язки з усім спектром тиреоїдних гормонів у фолікуліновій фазі МЦ протягом першого року після менархе, а найбільш фізіологічно досконалі зв'язки були встановлені на етапі спортивного удосконалення у лютеїновій фазі МЦ.

Відносні показники насосної функції серця (ФВ) мали кореляційні залежності від плазмових концентрацій Т3, Т4 і ТЗГ у віці 11-12 років і з усім спектром тиреоїдних гормонів на першому році пубертату у фолікуліновій фазі МЦ. У спортсменок-ретарданток ці зв'язки мали місце лише з тиреотропіном, були неповними і не відбивали фізіологічних механізмів функціонування тиреоїдної системи.

Таким чином, формування взаємодії плазмових концентрацій тиреоїдних гормонів найбільш виражене і має фізіологічний характер у спортсменок-медіанток протягом першого року пубертатного періоду, особливо у лютеїновій фазі МЦ. Пубертатний період, що співпадав з другим і третім етапами підготовки юних спортсменок, характеризувався значним посиленням і збільшенням кореляційних взаємовідносин.

Висновки

1. У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове рішення такого наукового завдання, як удосконалення медичних критеріїв управління спортивним тренуванням юних спортсменок-легкоатлеток, які тренуються на витривалість, що виражається у встановленні комплексу адаптаційно-пристосувальних зсувів з боку морфології і функції серця, його біоелектричної активності, вегетативної регуляції і “кореляційного портрету” з функціональним станом тиреоїдної системи.

2. Процеси довгострокової адаптації ЛШ серця до навантажень на витривалість у юних спортсменок-легкоатлеток на етапах загальної фізичної і початкової спортивної підготовки характеризувались збільшенням ММЛШ до 96,25±7,54 г і 100,52±7,23 г відповідно за рахунок переважно дилатації порожнини ЛШ серця (КДО/ММЛШ - 0,84 мл/г), а на етапі спортивного удосконалення до 138,05± 8,94г ще й за рахунок гіпертрофії задньої стінки ЛШ і міжшлункової перегородки серця (КДО/ММЛШ - 0,68 мл/г). Відносні показники скорочувальної функції міокарда відповідали контролю (ФВ, ДS).

У спортсменок-ретарданток уже на етапі початкової спортивної підготовки ММЛШ досягала 111,25±8,22 г за рахунок гіпертрофії задньої стінки ЛШ, міжшлуночкової перегородки і розширення порожнини ЛШ серця (КДО/ММЛШ - 0,72 мл/г) при ознаках зниження економічності серцевого скорочення у спокої (вірогідне збільшення ФВ і ДS).

Діастолічний діаметр порожнини ЛШ серця у спортсменок до 45,0 мм після першого етапу підготовки встановлено у 15,7%, від 46,0 до 49,0 мм на другому етапі підготовки - у 28,0 % і на етапі спортивної спеціалізації - у 33,7%, а у 17,6% спортсменок на другому і третьому етапах перевищував 50 мм. Товщина задньої стінки ЛШ серця більше 10,0 мм на цих же етапах підготовки визначалась у 17,6%.

3. У юних спортсменок з ознаками дилатації порожнини ЛШ серця (46,0-49,0 мм) без виражених ознак гіпертрофії його задньої стінки встановлено вегетативний дисбаланс, який виявляється у значному стресорному напруженні нейрогуморальних систем з домінуванням тонусу парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи (rMSSD до 29±12 мс, HF до 1929±156 мс2 (р<0,001), LF/HF до 1,1±0,2). При дилатації порожнини ЛШ серця понад 50,0 мм і гіпертрофії його задньої стінки більше 10,0 мм у них спостерігалось превалювання тонусу симпатичної іннервації (ТР - 5127±1153 мс2; LF - 3828±514 мс2 (р<0,001); HF - 1740±204 мс2 (р<0,001); LF/HF - 2,2±0,2), що слід розглядати як “стан на межі зриву компенсації”.

4. Електрокардіографічні ознаки гемодинамічного навантаження на праві відділи серця траплялись у 10,0-20,0 % спортсменок-ретарданток і у 3,0-11,0 % спортсменок-медіанток на етапі початкової спортивної підготовки. Електрокардіографічні вольтажні ознаки гіпертрофії лівого шлуночка серця встановлені у 15,0% спортсменок-ретарданток і у 10,0 % спортсменок-медіанток на етапі початкової спортивної підготовки, та у 5,5 % спортсменок-медіанток на етапі спортивного удосконалення. Ознаки систолічного перенапруження серця зустрічались у відведеннях V5, V6 у 10,0 - 12,0 % спортсменок-ретарданток і у 6,7% спортсменок-медіанток на другому етапі підготовки і підвищувались до 13,3 % на етапі спортивного удосконалення. Ознаки синдрому ранньої реполяризації шлуночків зустрічались у 10,0-25,0 % спортменок-ретерданток і у 6,7-16,7 % спортсменок-медіанток та перевищували у два рази показники у популяції і були пов'язані з помірним стресорним напруженням вегетативної нервової системи з перевагою парасимпатичного тонусу (rMSSD до 31±9 мс, HF - 1536±175 мс2 (р<0,5), LF/HF - 1,3±0,4).

5. Функція тиреоїдної системи у юних спортсменок, які тренуються на витривалість, залежить від рівня фізичних навантажень, їх відповідності темпам біологічного дозрівання і фазам оваріально-менструального циклу. У спортсменок-ретарданток на другому етапі підготовки була тенденція до зниження концентрації ТТГ, Т4 і ТЗГ (відповідно на 17,7 %, 27,6 % (р<0,05) і 20,0% у порівнянні з контролем). На етапі спортивного удосконалення у спортсменок-медіанток відзначалось зниження Т4 на 18,9% і 31,5% (р<0,01) і ТЗГ на 14,9% і 35,7% (р<0,01), більш виражене у лютеїновій фазі МЦ.

6. Характер і кількість кореляційних зв'язків основних морфофункціональних параметрів серця і тиреоїдних гормонів відзначались у юних спорсменок від тих, що не займаються спортом, і були пов'язані з етапами багаторічної підготовки, рівнем біологічного дозрівання і фазами МЦ.

У спортсменок-ретарданток і медіанток існують суттєві відмінності в організації кореляційних взаємовідносин. У спортсменок-медіанток “кореляційний портрет” між Дд, КДО УО і тиреоїдними гормонами протягом другого і третього етапів підготовки мав односпрямований характер і в лютеїновій фазі МЦ відповідав фізіологічним механізмам регуляції тиреоїдної системи. У спортсменок-ретарданток кореляційні зв'язки для КДО, КСО і тиреоїдних гормонів на другому етапі підготовки були неповними, визначались тільки з ТТГ і Т4, а для Дд і Дс вірогідних відношень не встановлено.

Для “кореляційного портрету”, що характеризує формування адаптаційних механізмів з боку діастолічної і систолічної функції задньої стінки ЛШ серця, на першому і другому етапах визначальну роль відігравали ТТГ і Т3, а протягом трьох років пубертату у лютеїновій фазі МЦ - лише тироксин.

7. При оцінці впливу фізичних навантажень різних етапів спортивної підготовки на функціональний стан організму юних спортсменок встановлено, що найбільш оптимальним віком для початку занять легкою атлетикою з розвитком якості витривалості є вік 11-12 років. Початок тренувань у цьому віці дозволяє запобігти негативному впливу ранньої спеціалізації на формування морфології і функції серця і тиреоїдної системи, що функціонально пов'язані між собою.

8. Отримані показники функціонального стану серця і тиреоїдної системи у спортсменок-медіанток можуть використовуватися як критерії фізіологічної адаптації систем, що вивчаються, до фізичних навантажень на витривалість у дівчат протягом препубертатного та пубертатного періодів.

Практичні рекомендації

1. Для оцінки функції і шляху адаптації серця юних легкоатлеток, які тренуються на витривалість, за даними ехокардіографії доцільно використовувати наступні критерії:

Вік 11-12 років: Дд - 42,29±0,21 мм; КДО - 79,92±4,81 мл; Тд - 7,29±0,11 мм; ММЛШ - 96,25±7,54 г; УО - 47,71±1,65 мл; ФВ - 59,70±1,65%; ДS - 31,43±0,75%; КДО/ММЛШ - 0,84±0,24 мл/г; ММЛШ/S - 70,30±1,28 г/м2.

Вік 13-14 років: Дд - 43,02±0,32 мм; КДО - 83,17±3,24 мл; Тд - 7,32±0,11 мм; ММЛШ - 100,52±7,23 г; УО - 52,17±1,82 мл; ФВ - 63,40±1,12%; ДS - 34,11±0,55%; КДО/ММЛШ - 0,83±0,26 мл/г; ММЛШ/S - 65,80±1,22 г/м2.

Вік 15-16 років: Дд - 45,59±0,31 мм; КДО - 94,39±5,25 мл; Тд - 8,54±0,12 мм; ММЛШ - 138,05±8,94 г; УО - 60,03±1,97 мл; ФВ - 65,00±0,86%; ДS - 37,96±0,55%; КДО/ММЛШ - 0,68±0,18 мл/г; ММЛШ/S - 82,81±2,00 г/м2.

2. Перевищення діастолічного розміру порожнини ЛШ серця у юних легкоатлеток понад 50 мм і товщини його задньої стінки понад 10 мм потребує ретельного лікарського нагляду і корекції тренувального процесу в бік зменшення обсягу та інтенсивності виконуваного фізичного навантаження.

3. При аналізі функціонального стану юних спортсменок необхідно звертати увагу на електрокардіографічний СРРШ серця, ознаками якого є: підйом сегменту ST вище ізолінії на 0,5-2 мм; високі та негативні зубці Т у V2, V3, V5, V6; зсув перехідної зони праворуч. При виявленні СРРШ необхідно у кожному конкретному випадку підвищена увага з боку лікаря і тренера для індивідуалізації тренувального процесу, тому що із зазначеним станом пов'язаний ризик зриву адаптації функції серця до виконання фізичних навантажень.

4. У юних спортсменок з ознаками дилатації порожнини ЛШ серця (46,0-49,0 мм) виявляється значне стресорне напруження нейрогуморальних систем з домінуванням тонусу парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи (rMSSD до 29±12 мс, HF до 1929±156 мс2 (р<0,001), LF/HF до 1,1±0,2). При дилатації порожнини ЛШ серця понад 50,0 мм і гіпертрофії його задньої стінки більше 10,0 мм спостерігається превалювання тонусу симпатичної іннервації (ТР - 5127±1153 мс2; LF - 3828±514 мс2 (р<0,001); HF - 1740±204 мс2 (р<0,001); LF/HF - 2,2±0,2), що слід розглядати як “стан на межі зриву компенсації”.

5. Для оцінки функції тиреоїдної системи у юних спортсменок, які тренуються на витривалість, доцільно використовувати у віковому аспекті наступні значення плазмової концентрації гормонів:

Вік 11-12 років: ТТГ - 1,35±0,14 mlU/L; Т4 - 117,24±15,17 нмоль/л; Т3 - 1,73±0,40 нмоль/л; ТЗГ - 0,36±0,05 мкмоль/л;

Вік 13-14 років: ТТГ - 1,45±0,24 mlU/L; Т4 - 98,62±14,49 нмоль/л; Т3 - 1,70±0,34 нмоль/л; ТЗГ - 0,51±0,18 мкмоль/л;

Вік 15-16 років: ТТГ - 2,12±0,50 mlU/L; Т4 - 92,81±12,31 нмоль/л; Т3 - 1,51±0,09 нмоль/л; ТЗГ - 0,36±0,05 мкмоль/л;

6. “Кореляційний портрет” основних морфофункціональних параметрів ЛШ серця і тиреоїдних гормонів у спортсменок-медіанток вказував на те, що найбільш ефективними етапами для підвищення обсягу та інтенсивності фізичних навантажень є пубертатний період, особливо лютеїнова фаза МЦ, коли показники морфології і функції серця мають фізіологічні взаємовідношення з усім спектром тиреоїдних гормонів.

7. Для дівчаток найраціональнішим віком початку занять легкою атлетикою (види, що розвивають витривалість) є 11-12 років, коли етапи багаторічної спортивної підготовки найбільш оптимально співпадають з темпами статевого дозрівання. У випадку затримки статевого дозрівання необхідно збільшувати тривалість базового етапу і періоду спеціальної спортивної підготовки.

Список праць, які опубліковані за темою дисертації

1.Абрамов С.В., Дукач Л.М. Функціональний стан окремих взаємовідношень ендокринної системи гіпофіз-щитовидна залоза в юних спортсменок у пубертатному періоді розвитку організму // Медичні перспективи. - 1997. - т.2, № 2. - С.76-77.

2.Абрамов С.В., Динаміка морфологічних параметрів і центральної гемодинаміки в юних спортсменок-легкоатлеток у залежності від біологічного віку і спортивного стажу // Медичні перспективи. - 2000. - т. V, № 3. - С.122-126.

3.Абрамов С.В. Роль тиреоїдних гормонів у механізмах розвитку адаптації серця до фізичних навантажень на витривалість // Медичні перспективи. - 2000. - т. V, №4. - С.10-15.

4.Абрамов С.В., Почепня А.С., Послайко А.І. Оцінка функціонального стану серцево-судинної системи юних спортсменок, що займаються циклічними видами спорту // Медичні перспективи. - 2001. - т. VІ, №1. - С.110-114.

5.Абрамов С.В., Абрамов В.В., Дукач Л.М., Сорочан В.В., Алексеенко Е.А. Показатели биологического развития юных спортсменок при систематических занятиях спортом // Актуальные проблемы охраны здоровья девушек-подростков: Матер: І Укр. научно-практ. конф. - Харьков. - 1993. - С.79-81.

6.Абрамов С.В., Дукач Л.М. Функціональна активність щитовидної залози під впливом зайняти спортом у дівчат пубертатного віку // Всеукраїнська міжвузівська науково-практична конфренція «Медичні проблеми фізичної культури і спорту: досвід, сучасні напрямки та перспективи». - Дніпропетровськ. - 1999. - С.12.

7.Абрамов С.В., Абрамов В.В., Дукач Л.М. Становление эндокринной системы и физическое развитие девочек-спортсменок: проблемы пубертатного периода // ІV Межд. конгрес «Олімпійський спорт і спорт для усіх: проблеми здоров'я, рекреации, спорт. мед. і реабілітації». - Київ. - 16-19 травня 2000. - С.561.

Анотація

Абрамов С.В. Лікарський контроль функціонального стану серця і тиреоїдної системи у юних спортсменок, які тренуються на витривалість. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.24 - лікувальна фізкультура і спортивна медицина. - Дніпропетровська державна медична академія, м. Дніпропетровськ, 2001.

Дисертація присвячена питанням обґрунтування і впровадження у практику лікарського контролю медичних критеріїв управління спортивним тренуванням юних спортсменок-легкоатлеток, які тренуються на витривалість, за показниками функціонального стану серця і тиреоїдної системи. Проведені динамічні спостереження за станом основних морфологічних, функціональних параметрів і біоелектричної активності серця та тиреоїдної системи у дівчаток 11-16 років протягом пубертатного і власне пубертатного періодів на всіх етапах багаторічної спортивної підготовки. Проаналізовані особливості стану центральної гемодинаміки, величини основних морфологічних параметрів лівого шлуночка серця, показники електрокардіографії і плазмової концентрації гормонів тиреоїдної системи, кореляційні взаємовідношення гормонів щитовидної залози і тиреотропіну з основними параметрами серця у дівчаток-спортсменок з урахуванням темпів статевого дозрівання і фаз оваріально-менструального циклу для виявлення особливостей формування функцій, що вивчаються, під впливом занять спортом. Розроблені медичні критерії корекції тренувального процесу.