Стан імунітету у дітей з гіперплазією щитовидної залози, які мешкають в екологічно несприятливому довкіллі

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Стан імунітету у дітей з гіперплазією щитовидної залози, які мешкають в екологічно несприятливому довкіллі

Спеціальність: Педіатрія

ЗАГОРОДНІЙ МИКОЛА ПЕТРОВИЧ

Київ, 2000 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Несприятлива екологічна ситуація в Українi значно погiршилась пiсля Чорнобильсьскої катастрофи, створивши реальну загрозу стану здоров'я дiтей.

Погiршила становище глибока економiчна криза, яка торкнулася в першу чергу найменш захищених верств населення, в тому числi i дiтей. Наслiдки Чорнобильської катастрофи для довкiлля, а також для населення будуть вiдчуватися ще багато десятирiч (Бугайов В.М. i спiвавт. 1997). Несприятливi тенденцiї в станi здоров'я дiтей пiсля аварiї на ЧАЕС проявляються зростанням кiлькостi хворих аутоiмунним тиреоїдитом i раком щитовидної залози, значним розповсюдженням гіперплазії щитовидної залози (ГЩЗ), збiльшенням групи дiтей з ознаками iмунної недостатностi, що пiдтверджується зростанням i затяжним перебiгом захворювань органів дихання, збiльшенням частоти алергiчних та аутоiмунних захворювань (Матвейков Г.П. и соавт., 1991, Лук'янова О.М., 1992, Сукало А.В. і співавт., 1993, Коренєв М.М. i спiвавт., 1996, Барабой В.А., 1997, Афанасьєва П.I., 1997, Дудник В.М., 1998).

Відомо, що негативнi зміни в основних показниках здоров'я дiтей почали з'являтися на протязi останнiх десятирiч, а пiсля 1986 року наступило значне їх прискорення (в 2-3 рази). Бiльш вираженими стали вiдхилення в генетичному, гормональному та iмунному станi дiтей (Евец Л.В. и соавт., 1992, Устинович А.К., 1993). За даними Чебан А.К. та спiвавт. (1991) наслiдки Чорнобильської катастрофи в основному будуть визначатися патологiєю щитовидної залози (ЩЗ).

Деякi дослiдники вважають, що iмуннi порушення у осiб, якi мешкають на забруднених радiонуклiдами територiях, не можуть вважатися чисто радiацiйними (Чучаліна А.Г., 1989, Малижев В.О., Руднєв М.I., 1991, Левіт І.Д., 1991), а здiйснюються уже на фонi порушень, що виникли внаслідок дiї антропогенних забруднювачiв (Астахова Л.М., 1990).

Значне забруднення довкiлля промисловими викидами, приєднання до цього несприятливого впливу iонiзуючого випромiнення, висока частота ГЩЗ у дiтей та дорослих, погiршення основних показникiв здоров'я дитячого населення зумовлюють необхiднiсть напрацювання заходiв по реабiлiтацiї дiтей шкiльного вiку з гiперплазiєю щитовидної залози i порушеннями iмунiтету.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Тема дисертацiї запланована i схвалена Cпеціалiзованою науковою радою Харкiвського iнституту вдосконалення лiкарiв (прот. №2 від 18.02.94 р.).

Мета дослідження. Пiдвищення ефективностi реабiлiтацiйних заходiв у дiтей iз ГЩЗ, якi мешкають в районах спiльної дiї техногенного забруднення i малих доз радiацiї, на основi вивчення функцiонального стану гiпофiзарно-тиреоїдної системи, а також факторiв iмунiтету.

Завдання дослідження:

1. Вивчити епiдемiологiю ГЩЗ у дiтей, якi постiйно живуть в районах спiльної дiї екологiчно несприятливих факторiв довкiлля (сумісної дії солей важких металів та малих доз радіації);

2. Оцiнити функцiональний стан гiпофiзарно-тиреоїдної системи у дiтей з ГЩЗ, що мешкають в екологiчно несприятливому довкiллi;

3. Дослiдити стан показників імунітету в залежності вiд функцiональної активностi гiпофiзарно-тиреоїдної системи у дiтей з ГЩЗ;

4. Обґрунтувати принципи корекцiї порушень функцiонального стану щитовидної залози, факторiв iмунiтету у дiтей з районів, де спостерігається спiльний вплив солей важких металів та малих доз радіації.

Наукова новизна одержаних результатів.

1. Поглиблено дослiджено вплив комплексу несприятливих факторiв (тривала дiя солей важких металiв i малих доз радiацiї) на функцiональний стан гiпофiзарно-тиреоїдної системи i показники iмунiтету у дiтей;

2. Вперше установлена кореляцiя функцiональної активностi гiпофiзарно-тиреоїдної системи i показникiв iмунiтету у дiтей з ГЩЗ;

3. Обґрунтована необхiднiсть диференцiйованої корекцiї функцiонального стану ЩЗ, iмунiтету у дiтей з екологiчно несприятливого довкiлля.

Практичне значення одержаних результатів:

1. Виявлення порушень функцiонального стану гiпофiзарно-тиреоїдної системи, показникiв iмунiтету i їх взаємозв'зок дозволяють обґрунтовано проводити заходи по корекцiї впливу несприятливих факторiв довкiлля на дітей;

2. Запропонованi науково обґрунтованi рекомендацiї по корекцiї порушень iмунiтету в залежностi вiд функцiональної активностi гiпофiзарно-тиреоїдної системи у дiтей, якi мешкають в несприятливому довкiллi.

Особистий внесок здобувача.

Проведено аналіз актуальності та дослідженості проблеми, розроблена методика та умови дослідження. Особисто або спільно із співробітниками здійснено обстеження дiтей в різніх за екологічною характеристикою населених пунктах областi. Проаналізувано одержані результати в групах обстежених дiтей. На основi одержаних результатiв автором обґрунтованi методи корекцiї порушень функцiональної активностi щитовидної залози та імунітету, пiдготовлено iнформацiйнi листи в областi України i райони Сумської областi. Результати роботи доповiв на конференцiях, з'їздах, конгресах.

Апробація результатів дисертації.

Основнi положення роботи доповiдалися на науково-практичних конференцiях Сумської асоціацiї дитячих лiкарiв (1993-1998), науково-практичних конференцiях лiкарiв-педiатрiв областi (1993-1998), науково-практичних конференцiях Сумського державного унiверситету (1994-1999), на Шостому з'їздi дитячих лiкарiв республiки Бiларусь (1993), науково-практичних конференцiях "Науково-методичнi аспекти наслiдкiв аварiї на ЧАЕС: пiдсумки 8-рiчного обстеження, лiкування i монiторiнгу лiквiдаторiв аварiї та населення України" (1994, Харкiв), "Чорнобиль i здоров'я населення" (1994, Київ), П'ятiй мiжнароднiй конференцiї "Чорнобильська катастрофа: прогноз, профiлактика i медична реабiлiтацiя уражених" (1997, Мiнськ), I Нацiональному конгресi України з iмунологiї, аллергологiї та реабiлiтацiї (Алушта, Крим, 1998).

Теоретичнi положення дослiдження використовуються в учбовому процесi на кафедрi дитячих хвороб Сумського держунiверситету. Пiдготовленi i вiдправленi в лiкувальнi заклади України iнформацiйнi листи по даній проблемі. Результати дослiдження впровадженi в практику Сумського обласного диспансеру радiацiйного захисту населення, Сумської мiської i обласної дитячих клiнiчних лiкарень, Харкiвської, Запорiзької, Чернiгiвської, Київської, Тернопiльської обласних дитячих лiкарень.

Публікації.

По темi дисертацiї надруковано 12 робiт, в тому числі 4 в виданнях, рекомендованих ВАК України.

Структура та обсяг дисертації: дисертацiя викладена на 172 сторiнках друкованого тексту. Робота складається iз вступу, 6-и роздiлiв, обговорення, висновкiв та практичних рекомендацiй, списку лiтератури, який мiстить 261 джерело. Матерiал дисертацiї iлюстровано 34 таблицями та 17 рисунками.

2. ЗМІСТ РОБОТИ

Об'єкт і методи дослідження:

Для вирішення поставлених задач було обстежено 1500 дiтей, якi мешкають в рiзних по екологiчнiй характеристицi районах Сумської областi (Ямпiльський, Бiлопiльський).

Дослiджувану групу склали 932 дiтей вiком 7-15 рокiв, якi мешкають в Ямпiльскому районi, де вiдмiчається пiдвищений рiвень забруднення ґрунту промисловими викидами (солi важких металiв) i забруднення радiонуклiдами. Рiвень забруднення радiонуклiдами за даними дозиметричної паспортизацiї мiсцевостi складав в населених пунктах дослiджуваного району вiд 1,01 до 2,34 Ки км². Групу порiвняння склали 409 дiтей 7-15 рокiв, що мешкають в “екологічно чистому' Бiлопiльскому районi Сумської областi. Крiм того, була видiлена група дiтей (159 осiб), якi живуть в дослідженому районi в населеному пунктi В., не забрудненому радiонуклiдами, а рiвень забрудненостi промисловими викидами був аналогiчний населеним пунктам дослiджуваної групи. По сумарному коефiцiєнту рівень забрудненостi солями важких металiв в дослiджуваному районі розцiнювався як сильний. Характеристика забрудненостi районiв була взята iз звiту Державного геологiчного пiдприємства "ПівдУкрГеологія" Новомосковської геологорозвiдувальної експедицiї, 1992 (Чумак В.М. i спiвавт., 1995).

Для аналiзу стану здоров'я використовували матерiали власних дослiджень i "Довiдник показникiв дiяльностi в наданнi лiкувально-профiлактичної допомоги дiтям Сумської областi за 1992-1998 роки".

Проведено ретельне вивчення анамнестичних даних по розробленiй нами картi, вивчено умови мешкання дітей.

Оцiнка стану ЩЗ спочатку робилася пальпаторно. Для визначення ступеня ГЩЗ користувались загальноприйнятими методиками (Жуковский М.А., 1982). При наявностi змiн в залозi проводилася скрiнiнгова сонографія ЩЗ апаратами МК-2000 фiрми Аусонiкс, SSD-630 фiрми "Алока", датчиком 7,5 МГц.

Пiсля первинного огляду було вiдiбрано 383 дiтей для бiльш поглибленного обстеження, а при необхiдностi i лiкування в Сумськiй обласнiй дитячiй лiкарнi. Обстеження дiтей проведено протягом 1992-1995 рокiв. Здiйснено визначення внутрiшнього випромiнення тiла дитини лiчильником iзотопiв людини на базi Сумського обласного диспансеру радiацiйного захисту населення. Вивчення гормонів: тиреотропного (ТТГ), трийодтироніну (Т3), тироксину (Т4), кортизолу, прогестерону, пролактину, тироксинзв'язуючого глобулину (ТСГ) проводилось радiоiмунним методом за допомогою стандартних наборiв на базі Сумського обласного ендокринологiчного диспансеру та Запорiзького державного медунiверситету. Функцiональний стан гiпофiзарно-тиреоїдної системи оцiнювали також за розрахунковими показниками: сумарним тиреоїдним iндексом (СІ), спiввiдношенням Т4/ТСГ, Т3/Т4.

Визначалися показники фагоцитарної активностi: фагоцитарне число, фагоцитарний iндекс (Чернушенко В.Ф. i спiвавт., 1985), активностi комплементу шляхом вимiру його гемолiтичної активностi по найбiльшому розведенню сироватки кровi, яке забезпечувало 50% гемолiз суспензiї еритроцитiв барана. Вмiст лiзоциму в слинi визначали фотометричним методом (Parry P.M., Chandan R.S., Shanani K.M., 1965, Блумберге И.А., Дундуре Б.Л., 1987). Інтерферони сироватки кровi визначали методом Huygen K., Maseart-Lemone F., Cran S. et al. (1985) в модифiкацiї Григорян С.С. i спiвавт. (1988). За титр iнтерферону приймали величину обернено пропорцiйну розведенню проби, при якiй спостерiгався 50% захист клiтин (використовували щеплювальну культуру фiбробластiв людини М-41) вiд цитопатичної дiї тест-вiрусу.

Визначення Т- i В-лiмфоцитiв у обстежених дiтей проводилось методом спонтанного розеткоутворення з еритроцитами барана (Е-РУК) та мишi (М-РУК) Jondal M., (1972) в модифiкацiї Стьопiною М.А. (1978). Субпопуляцiї Т-лiмфоцитiв визначали шляхом постановки тесту теофiллiн-модульованних Е-РУК за методом Limatibul S. et al. (1978).

Видiляли теофiллiнчутливi (ТФЧ) та теофiллiн-резистентнi (ТФР) розетки за Непрiною Г.С. i спiвавт. (1980), нульовi (0) лiмфоцити за Гришиною Г.І., Мюллер С., 1978). Стан клiтинного iмунiтету оцiнювали як за абсолютним, так i за вiдносним вмiстом вказаних клiтин, а також за iндексом клiтин ТФР/ТФЧ. Рівень імуноглобулінів в кровi (A, M, G) визначали за методом Манчiнi (1964). Використованi при дослiдженнi методики дозволенi МОЗ України і проводились на обладнаннi, яке проходило перiодичну метрологiчну перевiрку. Отриманi данi обробленi методом варiацiйної статистики з обчисленням показникiв достовiрностi (P) i коефiцiєнта кореляцiї (rxy) з використанням автоматизованих методів обробки даних за допомогою ЕОМ IBM PC AT 486.

3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛIДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Аналiз розповсюдженостi захворювань у дiтей показав, що в дослiджуваному районi вона вища. В 2 рази бiльша група дiтей, що страждають захворюваннями органiв дихання (пневмонiї, бронхiальна астма) i серцево- Судинної системи. Частiше зустрiчаються iнфекцiйнi захворювання. На подiбнi особливостi розповсюдженостi рiзних видiв патологiї у дiтей, що мешкають в районах з пiдвищеним рiвнем радiацiї Чернiгiвської областi, звертає увагу i Лук'янова О.М. (1995).

Всi обстеженi дiти, як встановлено анкетуванням батькiв, вживали продукти мiсцевого виробництва, що сприяло надходженню з їжею як солей важких металiв, так i радiонуклiдiв (Sr90, Cs137). Це може приводити до токсичної дiї промислових викидiв i хронiчному внутрiшньому опромiненню як органiв накопичувачiв (печiнка, м'язи, кiстки, центральна нервова система, так i інших органiв (шлунок, кишечник, сечовидiльна система) (Алiсiєвич Е.А. та спiвавт., 1993, Белоокая Т.В., 1997). Проведене визначення внутрiшнього випромiнення тiла дитини лiчильником iзотопiв людини у 105 дiтей дослiджуваної i 67 групи порiвняння показало, що у дiтей дослiджуваної групи вiдмiчено пiдвищення показникiв у 12 дiтей (11%), а в групi порiвняння - у 2 дiтей (3%) (P<0.05).

В населенному пунктi М. дослiджуваного району, де рiвень забруднення радiонуклiдами був майже у 2 рази вищим, нiж у пунктi C. цього ж району (вiдповiдно 2,34 Ки/км² i 1,01 Ки км²) i дiя iонiзуючого опромiнення сумiщалась з пiдвищенним рiвнем забрудненостi солями важких металiв, ГЩЗ виявлена у 94 з 127 (74%) оглянутих дiтей. Розповсюдженiсть хронiчних захворювань в населенному пунктi М. була також вищою, нiж в районi порiвняння (P<0.05). Загальна захворюванiсть дiтей з ГЩЗ складала 730%, а у осіб без збiльшення ЩЗ-540% (P<0.05). Стан дiтей з ГЩЗ в усiх випадках оцiнювався як задовiльний. Супутня хронiчна патологiя виявлялася в 48,61+1,97% обстежених дiтей дослiджуваної групи (хронiчнi захворювання носоглотки, розповсюджений карiєс, кардiопатiї, вегетосудиннi дистонiї, захворювання шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Разом з тим, у дiтей з ГЩЗ захворювання ШКТ зустрiчались частiше. У дiтей групи порiвняння цi показники були достовiрно нижчими. Бiльш висока загальна захворюваннiсть виявлена у дiтей досліджуваної групи з ГЩЗ в порiвняннi з дiтьми без її збiльшення (вiдповiдно 503,7+3,07 i 473,8+2,56 на 1000 оглянутих). Збiльшення частоти супутньої хронiчної патологiї з ростом ступеня ГЩЗ мало достовiрний характер (P<0.05) як у дітей досліджуваної, так і групи порівняння.

Таким чином, у дiтей, що мешкають в екологiчно несприятливих районах, де має мiсце спiльна дiя промислових викидiв та малих доз iонiзуючого випромiнення, бiльш нiж в 2 рази частiше спостерiгалася ГЩЗ, майже в 2 рази частiше виявлялася супутня хронiчна патологiя. У дiтей з екологiчно несприятливих районiв вiдмiчена бiльш висока захворюваннiсть, розповсюдженiсть ЛОР патологiї, хвороб ШКТ, ВСД, достовірно частiше зустрiчалося нерiвномiрне збiльшення щитовидної залози або вузловi форми ГЩЗ (P<0.01). Частота дифузного збільшення ЩЗ залежить як вiд рiвня забрудненостi територiї радiонуклiдами, так i вiд забрудненостi солями важких металiв. В забруднених населенних пунктах є бiльшою група дiтей, взятих на диспансерний облiк з приводу хронiчних захворювань (P<0,05). Крім того, у дiтей з вираженими ступенями ГЩЗ в 1,5-2 рази частiше виявлялася хронiчна супутня патологiя.

Хворобливiсть дiтей в дослiджуванiй групi на протязi ряду рокiв була достовiрно вищою i складала в 1993 роцi 1448.5 на 1000, в 1994 роцi -1478.6, в 1995 роцi 1341.8 на 1000 оглянутих. У дiтей групи порiвняння цей показник був вiдповiдно 1152.2, 1153.4, 1190.6 на 1000 оглянутих. Достовiрно вищими у дiтей дослiджуваної групи були показники захворюванностi та хворобливостi бронхiальною астмою, пневмонiями (у 2 рази), iнфекцiйними та паразитарними захворюваннями (в 2.6 рази), злоякiсними новоутвореннями (в 3 рази). У дiтей дослiджуваної групи частота ГЩЗ, за даними оглядiв при виїздах та аналiзу iсторiй розвитку дiтей, склала 44.2%, при 14.2% в групi порiвняння. При цьому ГЩЗ 2 ступеня в забруднених районах дiагностувалась у 8 разiв частiше. Подiбнi змiни у дiтей, якi мешкають в забруднених радiонуклiдами районах, вiдмiчалися також iншими дослiдниками (Копылова О.В. и соавт., 1991, Пономаренко В.М. и соавт., 1992). Нами встановлено, що у дiтей дослiджуваної групи частота ГЩЗ коливалась вiд 40.87% до 74.02% в рiзних по забрудненостi населених пунктах. В районi порiвняння цi показники були в 3.5-5.5 разiв нижчими. У дiвчаток шкiльного вiку ГЩЗ реєструвалась в 1.5-2 рази частiше, нiж у хлопчикiв, що співзвучно з роботами Уланової Л.Н. (1995).

Нерiвномiрне збiльшення ЩЗ нами було відмічено у кожної 3-6 дитини з її дифузним збiльшенням. Причому, в населених пунктах, де рiвень радiацiї був бiльш високим, значно частiше (P<0.05) зустрiчалися i вузловi форми ГЩЗ. В районi порiвняння дифузне збiльшення щитовидної залози вiдмiчено в 14.2% школярiв, при цьому не виявлена залежнiсть ГЩЗ вiд статi (частота ГЩЗ - 12.50% у хлопчикiв i 15.56% у дiвчаток).

В населенному пунктi В. дослiджуваного району, де вiдсутнє радiацiйне забруднення, ГЩЗ спостерігалась частiше (26.42%), нiж в районi порiвняння (P<0.05), що свiдчить про залежнiсть ГЩЗ вiд рiвня забруднення територiї промисловими викидами, а не лише вiд рiвня радiацiї.

Проведений факторний аналiз пiдтвердив залежнiсть частоти ГЩЗ вiд несприятливих факторiв довкілля (коефiцiєнт залежностi вiд рiвня радiацiї складає 0.375 (P<0.005), вiд рiвня забрудненостi солями важких металiв - 0.118 (P<0.005).

Виявлена залежнiсть частоти ГЩЗ вiд наявностi супутньої хронiчної патологiї у дiтей. Серед хронiчних хвороб, якi впливають на частоту ГЩЗ, перевагу мають захворювання шлунково-кишкового тракту (хронiчнi гастродуоденiти, хронiчнi гастрити, хронiчнi холангiти, холецистохолангiти, холецистити та інш.). В той же час, не встановлено залежностi частоти ГЩЗ вiд хронiчних захворювань ЛОР-органiв (хронiчнi рiносинусити, хронiчнi отити), серцево-судинної патологiї.

Встановлено, що дифузне збiльшення щитовидної залози супроводжується достовiрним пiдвищенням в плазмi кровi ТТГ, причому у дiтей, якi мешкають в районах сумiсної дiї екологiчно несприятливих факторiв, таке пiдвищення було бiльш iнтенсивне. Так, в дослiджуванiй групi дiтей без збiльшення ЩЗ рiвень ТТГ складав 1.85+0.17 МО/л при 0.82+0.06 МО/л в групi порiвняння, а при ГЩЗ 3 ступеня вiдповiдно 2.39+0.10 МО/л i 1.46+0.16 МО/л (P<0.001). Це, на нашу думку, зумовлено пiдвищеною потребою в тиреоїдних гормонах у дiтей з екологiчно несприятливого району. Це узгоджується з даними iнших авторiв (Уланова Л.Н., Земсков А.М., Князев В.И., 1995), якi обстежували дiтей в населених пунктах з пiдвищеним рiвнем радiацiї.

Вивчення концентрацiї Тз в плазмi кровi показало, що у дiтей групи порiвняння в мiру зростання ступеня ГЩЗ його рiвень суттєво знижувався (P<0.05). У дiтей дослiджуваної групи при ГЩЗ 1 ступеня концентрацiя Тз трохи пiдвищувалася, а при подальшому зростаннi гiперплазiї спостерiгалося її зниження. Слiд відмітити, що функцiональна активнiсть не збiльшеної щитовидної залози у дiтей, якi мешкають на забруднених територiях вища, нiж у осiб iз "екологiчно чистих" районiв. Це пояснюється "екологiчним стресом" i розвитком "синдрому адаптацiйної напруги", що в результатi веде до бiльш легкого виникнення у таких дiтей "зриву" адаптацiйних механiзмiв. Значні ступені ГЩЗ у дiтей супроводжуються зниженням її фукцiональної активностi та пiдвищенням рiвня тиреотропного гормону, що узгоджується з даними дослiджень Уланової Л.Н., Земскова А.М., Князева В.I. (1995), Барабой В.А. (1997). В мiру зростання ступеня ГЩЗ спiввiдношення ТТГ/Тз збiльшувалося, причому у дiтей дослiджуваної групи бiльш iнтенсивно, що свiдчить про виражену дискоординацiю в осi гiпофiз-щитовидна залоза.

Виявлена тенденцiя до бiльш високої концентрацiї Т4 в сироватцi кровi в загальнiй масi дiтей дослiджуваної групи (176.96+15.26 нмоль/л, при 133.00+12.42 нмоль/л в групi порiвняння). Висока конценрацiя Т4 у дiтей дослiджуваної групи при ГЩЗ свiдчить про пiдвищену потребу в тиреоїдних гормонах. Це лежить в основi пiдвищеного вироблення ТТГ і в кiнцевому результатi веде до компенсаторної реакцiї - гіперплазії (Чорномаз I.С. i спiвавт., 1993, Маркевич В.Е. і співавт., 1993, 1994).

Спiввiдношення Т3/Т4 в обох групах при ГЩЗ мало тенденцiю до зниження в мiру збiльшення ступеня гіперплазії, що свiдчить про порушення конверсiї Т4 в Тз i є однiєю з причин недостачi Тз.

Спiввiдношення Т4/ТСГ, яке характеризує транспорт тироксину, у дiтей дослiджуваної групи в мiру зростання ступеня ГЩЗ зменшувалося з 7.76+0.65 (при ГЩЗ 1 ступеня) до 5.59+0.50 (при ГЩЗ 3 ступеня) при практично незмiнних величинах в групi порiвняння. Це свiдчить про активацiю транспортної функцiї вiдносно тиреоїдних гормонiв у дiтей дослiджуваної групи при початкових ступенях гiперплазiї ЩЗ.

Сумарний тиреоїдний iндекс у дiтей дослiджуваної групи знижувався в мiру зростання ступеня ГЩЗ.

При бiльш ретельному клiнiчному обстеженнi у частини (1/4) дiтей з ГЩЗ 2-3 ступеня знаходили сухiсть шкiри, сухiсть та ломкiсть волосся, бiльш частi вегето-судиннi дистонiї, що свiдчить про наявнiсть у цих дiтей субклiнiчних симптомiв гiпотиреозу.

Нами встановлена висока ступiнь кореляцiї мiж рiвнем кортизолу крові i сумарним тиреоїдним iндексом у дiвчаток груп, що спiвставлялися (rху = 0.60 - 0.75, P<0.05), що свiдчить про взаємозв'язок активностi цих систем.

Поширенiсть ГЩЗ у дiтей з екологiчно несприятливого довкiлля в 3.1 рази вища, нiж в "екологiчно чистих" районах. Достовiрно частiше виявляються бiльш значнi її ступенi, а також розлади функцiональної активностi в виглядi дистиреозiв (21.0%,), лабораторного гiпотиреозу (28.0%). Вiдповiдно, в багатьох випадках дiти з ГЩЗ потребують замiсної терапiї тиреоїдними гормонами, включення в лiкування адаптогенiв. Важливим у таких дiтей є обмеження вживання продуктiв та медикаментiв, що мають струмогенний ефект (квасоля, арахiс, редька, кольорова капуста, шпинат, пенiциллiн, еритромiцин, левомiцетин, дифенiн).

При вивченнi рiвня лiзоциму слини установлено, що його концентрацiя у дiтей дослiджуваної групи була на 11.3% нижчою, нiж в групi порiвяння, що, можливо, свiдчить про пригнiчення системи лiзоциму при сумiснiй дiї екологiчно несприятливих факторiв. У дітей групи порівняння виявлена помiрна кореляцiя мiж концентрацiєю лiзоциму слини i сумарним тиреоїдним iндексом (rxy=0.52). У школярiв дослiджуваної групи така залежнiсть значно слабшає (rxy-=0.20, P<0.05). Кореляцiя мiж концентрацiєю в кровi Тз i лiзоцимом слини склала rxy=0.52 (P,0.001), а у дiтей дослiджуваної групи така залежнiсть практично зникає (rху=0.18, P<0.05). Подiбна закономiрнiсть виявлена нами i мiж концентрацiєю в крові Т4 i рiвнем лiзоциму, що свiдчить про порушення балансу регуляторної ролi тиреоїдних гормонiв на систему лiзоциму пiд впливом несприятливих факторiв довкiлля.

Активнiсть iнтерферону в сироватцi кровi у дiтей дослiджуваної групи була значно вищою (P<0.001) i склала 17.28+1.53 од при 2.55+0.19 од в групi порiвняння. Даний факт можна пояснити тим, що iнтерферон є одним iз природнiх радiопротекторiв, якi виробляються в органiзмi у вiдповiдь на опромiнення. Його дiя частково направлена на захист власної генетичної iнформацiї вiд руйнiвної дiї радiацiї. А, як відомо, пiд впливом радiацiї спостерiгається дестабiлiзацiї хромосомного апарату, пiдвищення чутливостi до мутагенiв довкiлля, накопичення геномних порушень (Вiннiков В.А. та спiвавт., 1997).

Є вiдомостi, що глюкокортикоїди, рiвень яких, як установлено нами, пiдвищений, також стимулюють вироблення лiмфоцитами iнтерферону (Adolf G.R., 1979). В свою чергу iнтерферони, подiбно АКТГ, стимулють синтез стероїдних гормонiв (Blalock J.E., Harp C., 1981). Крiм того, iнтерферони можуть проявляти гормоноподiбний ефект (iмiтувати дiю гормонiв через особистi рецептори) (Blalok J.E. et al., 1985). Неможливо виключити i пiдвищену потребу в iнтерферонi як активаторi природнiх кiллерiв, якi вiдiграють значну роль в механiзмi iмунiтету (Ковальчук Л.В., 1997, Jager L., 1989).

Враховуючи те, що при дiї екологiчно несприятливих факторiв виникають порушення в iмуннiй системi, а iнтерферон є iмуномодулятором, то пiдвищення його рiвня можна оцiнити i як компенсаторну реакцiю, направлену на регуляцію iмунного статусу. Хоча, високi концентрацiї iнтерферону пригнiчують фагоцитоз та антитiлоутворення (Ершов Ф.И., 1995). Одержанi результати дозволяють зробити висновок про недоцiльнiсть призначення iндукторiв iнтерферонів дiтям з ГЩЗ, якi мешкають в районах дiї екологiчно несприятливих факторiв.

У дiтей дослiджуваної групи виявлена тенденцiя до зниження активностi системи комплементу. Достовiрне зниження його концентрацiї виявлено тiльки у дiвчаток. Виявлено також порушення залежностi системи комплементу вiд активностi ГТС у дiтей iз екологiчно несприятливих районiв. Так, у дiтей дослiджуваної групи виникає порушення кореляцiї мiж тиреоїдною активнiстю i комплементом (коефiциєнт кореляцiї з позитивного в групi порiвняння (rxy=0.34, P<0.05) змiнюється на негативний в дослiджуванiй групi (rху=-0.33, P<0.05). Зниження активностi системи комплементу може вести до порушення клiтинної ланки iмунiтету (завершеностi фагоцитозу) і може сприяти нестабiльностi комплексу антиген-антитiло, зниженню опсонуючої дiї антитiл, порушенню пропердинової системи (Козлов Л.В., 1997).

Суттєвих вiдмiнностей показникiв фагоцитозу нами не виявлено, хоча деякі автори вiдмiчають змiну його активностi (пiдвищення чи зниження) у дiтей з мiсцевостi з пiдвищеним рiвнем радiацiї (Антипкин Ю.Г., 1993). Аналiз показникiв формули кровi у дітей дослiджуваної групи виявив помiрну лейкопенiю у всiх вiкових групах (4.4 - 4.7 х 10⁹/л). Рiзницi в формулi кровi дiтей груп, що спiвставлялися, не виявлено. Абсолютна кiлькiсть лiмфоцитiв кровi дiтей дослiджуваної групи була знижена до 1.11+0.15 х 10⁹/л, при 1.29+0.08 х 10⁹/л в групi порiвняння (P<0.05). Спiввiдношення ТФР/ТФЧ у дiтей дослiджуваної групи було бiльш низьким (2.27+0.18 х 10⁹/л), нiж у групi порiвняння (3.05+0.27 х 10⁹/л), в основному за рахунок зниження ТФР - ланки.

Встановлена супресiя Е-РУК лiмфоцитiв зумовлена дiєю екологiчно несприятливих факторiв, а також бiльш частою наявнiстю у дiтей дослiджуваної групи хронiчних захворювань. У дiтей з екологічно несприятливих населенних пунктів виявлена кореляцiя мiж сумарним тиреоїдним iндексом i М-РУК (rxy=0.55, P<0.05), що свiдчить про взаємозв'зок В-ланки iмунiтету з тиреоїдною активнiстю. Виявленi достовiрнi вiдмiнностi в складi М-РУК у дiтей порівнюваних груп при виражених ступенях ГЩЗ.

В мiру пiдвищення тиреоїдної активностi у дiтей спостерiгається активацiя ТФР-лімфоцитів. Причому у дiтей дослiджуваної групи відносний вміст ТФР зростав з 29.9+4.7% до 33.4+1.9%, а у дiтей групи порiвняння відповідно з 31.3+3.5% до 45.5+2.6%). У дiтей з еутиреоїдним станом (СI=150-200) встановлена тенденцiя до бiльш низького вмiсту ТФР-лiмфоцитiв у дiтей дослiджуваної групи (33.1+2.2%), при 38.6+2.9% в групi порiвняння.

У дiтей дослiджуваної групи при еутиреоїдному станi має мiсце достовiрне (P<0.01) збiльшення 0-клiтин, а при зниженнiй тиреоїдній активностi (СI<150) установлена тенденцiя до бiльш низького їх вмiсту в кровi, що свідчить про пригнiчення функцiї ТФЧ-клiтин.

Одержанi данi про стан клiтинної ланки iмунiтету дiтей дослiджуваної групи підтверджують формування супресiї та дисрегуляцiї субпопуляцiй Т-лiмфоцитiв, що в умовах постiйоної дiї шкiдливих факторiв може сприяти розвитку аутоiмунних реакцiй, зниженню протипухлинної активностi. Середнього ступеня кореляцiя мiж активнiстю щитовидної залози i кiлькiстю Е-РОК лiмфоцитiв, яка має мiсце у дiтей групи порiвняння (rxy=0.44, P<0.05), змiнюється на негативну в дослiджуванiй групi (rxy=-0.40, P<0.05). У дiтей дослiджуваної групи змiнюється також направленiсть кореляцiї мiж тиреоїдною активнiстю i ТФЧ (rxy=-0.62) при бiльш низькiй (rxy=0.25, P<0.05) в дiтей групи порiвняння. Це, мабуть, пов'язано з порушенням чутливостi iмунокомпетентних клiтин до регулюючої дiї тиреоїдних гормонiв. Вiдомо, що рiвень тиреоїдних гормонiв може впливати на радiочутливiсть лiмфоїдних клiтин безпосередньо діючи на рiвень метаболiзму, а також через iншi структури у взаємозв'язку з кортикостероїдами (Ракецкая В.В. и соавт., 1993).

Таким чином, змiни клiтинної ланки iмунiтету багато в чому залежать вiд функцiональної активностi ЩЗ. Виявленi змiни з боку iмунiтету, напевне, носять адаптацiйний характер i в багатьох випадках не потребують iмуномоделюючої терапiї.

Враховуючи наявнi порушення клiтинної ланки iмунiтету в перiод пiдвищеної захворюванностi дiтей з екологiчно несприятливого довкiлля, доцiльно, на нашу думку, використовувати неспецифiчнi iмуномоделюючi засоби (вiдвар кореню солодки, глiцирам, метилурацил, пентоксил) у вiкових дозах пiд контролем лабораторних дослiджень.

Необхiдно також враховувати, що тривале опромiнення навiть в малих дозах веде до пiдвищення радiочутливостi за рахунок зниження природнiх факторiв захисту.

Суттєвої рiзницi в концентрацiї iмуноглобулiнiв плазми кровi у дiтей груп, що порiвнюються, нами не виявлено. Однак встановлено кореляцiю мiж концентрацiєю iмуноглобулiнiв i сумарним тиреоїдним iндексом. Так, виявлено середньої величини кореляцiю у дiтей групи порiвняння мiж iмуноглобулiном А i СI (rxy=0.41). Встановлено достовiрне підвищення (P<0.05) вмiсту IgM сироватки кровi при гіпотиреоїдному стані у дітей групи порівняння. У дiтей дослiджуваної групи виявлено бiльш високий рівень IgМ (1.34 + 0.11 мг/л, при 1.05 + 0.08 мг/л в групi порiвняння), що свiдчить про дискоординацiю тиреоїдної активностi i гуморальної ланки iмунiтету пiд впливом сумiсної дiї радіації і солей важких металів. Вiрогiдно, пiдвищення IgM можна вважати маркером нeсприятливого впливу екологiчних факторiв.

У дiтей з ГЩЗ часто виявляються розлади функцiональної активностi ЩЗ, у 28% з них виявляється лабораторний гiпотиреоз.

Дiя екологiчно несприятливих факторiв веде до зниження показникiв клiтинного iмунiтету, дисбалансу субпопуляцiй Т-лiмфоцитiв, ступiнь якого корелює з активнiстю ГТС. При проявах субклiнiчного (лабораторного) гiпотиреозу доцiльно забезпечити замiсну терапiю тиреоїдними гормонами пiд контролем їх рiвня в кровi.

ВИСНОВКИ

1. Сумiсна дiя екологiчно несприятливих факторiв значно погiршує основнi показники здоров'я дитячої популяцiї. Це проявляється збiльшенням поширеностi хвороб на 28%, загальної захворюваностi - на 15%, захворюваностi злоякiсними новоутвореннями - бiльш нiж у 2 рази;

2. Серед захворювань у дітей з екологічно несприятливого довкілля переважають функцiональнi кардiопатiї, захворювання шлунково-кишкового тракту, карієс, патологiя ЛОР- органiв, ГЩЗ;

3. Поширеність ГЩЗ у дітей з екологічно несприятливого довкілля складає 44.4%, що в 3.1 раза частіше, ніж в «екологічно чистих» районах. Достовiрно частiше виявляються бiльш значнi її ступенi, а також розлади функцiональної активностi в виглядi лабораторного гiпотиреозу (28.0%), дистиреозiв (21.0%). У значної кiлькостi дiтей без ГЩЗ з екологiчно несприятливого довкiлля встановлено пiдвищення потреби в тиреоїдних гормонах;

4. Екологiчно несприятливi фактори обумовлюють дисбаланс гуморальної ланки імунітету, що проявляється значним пiдвищенням вмiсту iнтерферонiв кровi, тенденцiєю до пригнiчення системи комплементу i зменшення концентрацiї лiзоциму слини. Установлено, що гуморальна ланки імунітету корелює з тиреоїдною активністю тиреоїдної системи;

5. Сумiсна дiя екологiчно несприятливих факторiв приводить до зниження у дiтей показникiв клiтинного iмунiтету, дисбалансу субпопуляцiй Т-лiмфоцитiв, в основному, за рахунок пригнiчення ТФР- клiтин, ступінь якого корелює з активнiстю тиреоїдної системи;

6. Показники функцiональної активності ГТС корелюють як з показниками активності системи комплементу, лізоциму слини, так і системи інтерферону крові;

7. Діти, які мешкають в районах спільної дії солей важких металів і малих доз радіації, потребують тиреоїдного моніторінгу. При наявності порушень тиреоїдної активності та факторів резистентності необхідна їх диспансеризація.

Необходно:

1. В структуру диспансеризацiї дiтей, що мешкають в екологiчно несприятливих районах і мають субклінічні прояви гіпотиреозу, часто хворіють, слiд включити обстеження активностi гiпофiзарно-тиреоїдної системи та показників iмунiтету. При цьому, обстеженню підлягають діти з ГЩЗ 2 та 3 ступеня, а також з хронічними захворюваннями і часто хворіючи;

2. При проявах субклiнiчного (лабораторного) гiпотиреозу доцiльно забезпечити замiсну терапiю тиреоїдними гормонами пiд контролем їх рiвня в кровi та наглядом лікаря-ендокринолога;

3. Дiти, якi мешкають в регiонах сумiсної дiї екологiчно несприятливих факторiв, мають бути включені в групу високого ризику по розвитку патологiї гiпофiзарно-тиреоїдної систем, а також захворювань, обумовленим розладами імунітету; реабілітаційний радіація гіперплазія

4. Враховуючи високий рiвень iнтерферонів в сироватцi кровi дiтей, що постiйно мешкають в районах спільної дiї солей важких металів i малих доз iонiзуючого випромiнення, використовувати iнтерфероногени з профiлактичною i лiкувальною метою недоцiльно;

5. В перiод пiдвищених фiзичних навантажень i на фонi iнтеркурентних хвороб дiтям цього контингенту необхiдно призначати адаптогени (настiйка календули, настiйка елеутерококка, настiйка женьшеня, вiдвар вiвса) при одночасному призначеннi полiвiтамiнних препаратiв, включаючи вiтамiни А, Е в вікових дозах протягом 2-3 тижнів;

6. Діти, що мешкають в районах сукупної дії солей важких металів і малих доз радіації і мають субклінічні прояви гіпотіреозу - підлягають тиреоїдному моніторінгу на рівні обласної дитячої лікарні чи обласного центру радіаційного захисту населення.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛIКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦIЇ

1. О состоянии неспецифических факторов резистентности у детей, проживающих в экологически неблагоприятных районах. / Экологическая антропология. Под ред. академ. Белоокой Т.В. Международное издан. Минск-Люблин-Лодзь. 1997. - С. 286-288 (у спiвавт. Маркевич В.Е.).

2. Функция щитовидной желези у детей, проживающих в экологически неблагоприятних районах. Мат. 4-й международн. научн.-практ. конф. "Чернобильская катастрофа: прогноз, профилактика и медико-психологическая реабилитация пострадавших. Минск.1995. - С. 210-216 (у спiвавт. Маркевич В.Е.).

3. Состояние тиреоидной активности и резистентности у детей, которые проживают в районах сочетанного воздействия солей тяжелых металлов и малых доз радиации. / Деп. в ГНТБ Украины 28.07.97, №447-УК.97. - 16 с. (МРЖ- К. 1997. - №3. - С. 68-69.).

4. Влияние экологически неблагоприятных факторов на функциональное состояние гипофизарно-тиреоидной системы у детей. / Деп. в ГНТБ Украины 28.07.97., №4487 - 11 с. (МРЖ К. - №3-4. - С. 73-74) (у спiвавт. Маркевич В.Е., Лушпа А.П.).

5. Экологически неблагоприятные факторы и состояние здоровья детской популяции. Деп. в ГНДП Украины 28.06.93. №1237 -УК 93 - С. 12. ВИНИТИ М. 1993. №10. (264) - С. 7. (у спів-авт. Маркевич В.Е., Алiсiєвич Е.А.).

6. Залежнiсть неспецифiчних факторiв захисту та iмунiтету у дiтей з гiперплазiєю щитовидної залози, якi мешкають у несприятливому довкiллi, вiд тиреоїдної активностi. / Вiсник СумДУ, 1999, №1. - С. 106-108 (у спiвавт. Маркевич В.Е.).

7. Вплив екологічно несприятливого довкілля на функціональний стан гіпофізарно-тиреоїдної системи у дітей. / ПАГ. К. 1999. - №1. - С. 40-42 (у співавт. Пилипець І.В.).

8. Клiнiко -iмунологiчний профiль у дiтей з гiперплазiєю щитовидної залози, якi мешкають в забрудненых районах. / Вiсник СумДУ, 1999, - №1. - С. 144-147.

9. Гиперплазия щитовидной железы у детей Украины после аварии на ЧАЭС. / Мат. 6-го съезда педиатров Республики Беларусь "Здоровье детей Беларуси в современных экологических условиях (к последствиям Чернобыльской катастрофы) Минск. - 1993. - С. 57-58 (у спiвавт. Лушпа А.П., Марков А.М.).

10. Дифузне нетоксичне збiльшення щитовидної залози 2-3 ступенiв у дiтей. / Материали Третьего международного симпозиума компании Ново Нордиск (Дания) 17-19.09.98 г., Крим, Украина "Проблеми детской эндокринологии" С. 26-27. (у спiвавт. Котенко З.I., Федорова Л.М.).

11. Корекцiя порушень тиреоїдної активности та iмунiтету у дiтей, що зазнають впливу промислових викидiв та малих доз iонiзуючого опромiнення. / Мат. наук. - практ. конф. "Современные проблемы клинической и экспериментальной медицины". Сумы. - 1997. - С. 11-13.

12. Імунологічна реактивність у дітей, які проживають в умовах дії малих доз іонізуючого випромінення та промислових викидів. / Лікарська справа. - 1999. - №3. - С. 49-54. (співавт. Маркевич В.Е.).

Размещено на Allbest.ru