Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський державний медичний університет

УДК 618.177:616.43]02+618.1022.106+576.851.23

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Діагностика та лікування гормональних порушень У жінок з безплідністю, які перенесли Хламідійну інфекцію

14.01.01 -- Акушерство та гінекологія

Айзятулова Ельміра Максутовна

Харків 2001

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Донецькому державному медичному університеті ім. М.Горького МОЗ України.

Науковий керівник: заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Чайка Володимир Кирилович, завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології факультету післядипломної освіти Донецького державного медичного університету ім. М.Горького МОЗ України

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Грищенко Ольга Валентинівна, завідувач кафедри перинатології та гінекології Харківської державної медичної академії післядипломної освіти МОЗ України;

заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Дубоссарська Зінаїда Михайлівна, завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології факультету післядипломної освіти Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України.

Провідна установа:

Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України, кафедра акушерства та гінекології № 1, м. Київ.

Захист дисертації відбудеться “ 13 ” грудня 2001 р. о 13³⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.01 при Харківському державному медичному університеті (61022, м. Харків, пр. Леніна, 4).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського державного медичного університету (61022, м. Харків, пр. Леніна, 4).

Автореферат розісланий “ 13 ” листопада 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук, доцент Танько О.П.

Загальна характеристика роботи

безплідність хламідійний яєчник репродуктивний

Актуальність теми. Безплідний шлюб -- важлива медико-соціальна проблема, яка заслуговує уваги медиків, економістів, соціологів, політиків. Кількість безплідних шлюбів, за даними різних авторів, складає від 10 до 20 % [Пшеничникова Т.Л., 1991; Зорина И.В., 1997; Грищенко В.И., 1999]. Проблема безплідного шлюбу дуже актуальна для України, де з 1990 року спостерігається негативний приріст населення [Паращук Ю.С., 1994; Дубоссарская З.М., Мазорчук Б.Ф., 1998; Грищенко О.В., 1999].

Унікальність проблеми охорони здоров'я жінок пов'язана передусім з репродуктивною функцією. Найважливішу роль в порушенні репродуктивного здоров'я жінок відіграють інфекції, які передаються статевим шляхом, викликаючи хронічні запальні процеси, вони є однією з основних причин безплідності [Адаскевич В.П., 1997; Занько С.Н. и соавт., 1998; Berkley S., 1994; Stagg A.J. et al., 2001].

Урогенітальний хламідіоз є широко розповсюдженою інфекцією, яка передається статевим шляхом і веде до розвитку запальних захворювань геніталій, має значний вплив на репродуктивну функцію жінок. В популяції частота урогенітального хламідіозу складає 812 %. Серед пацієнтів, які звертаються до гінеколога, венеролога у 2840 % виявляється хламідійна інфекція [Акулова И.К., 1997; Мортон Р.С., Кингхорн Дж.Р., 2000; Oakeshott P., 1995; Su H. et al., 2001].

Незважаючи на велику кількість публікацій вітчизняних та зарубіжних авторів про патогенез, діагностику та лікування хламідійної інфекції, існує недостатньо наукових робіт про гормональні та імунологічні порушення після перенесеного захворювання. В основному розглядаються питання ендокринного безпліддя як наслідок хронічних сальпінгоофоритів “неспецифічної” етіології [Жержова Т.А., 1999]. Виражена зміна гіпофізарних і яєчникових гормонів виявляє значний вплив на реалізацію імунної відповіді [Wyrick et al., 1994; Dong-Ji Z. et al., 2000].

У вітчизняній та зарубіжній літературі є нечисленні дані про вплив нейроендокринних змін в організмі на імунну систему [Лебедев К.А., 1990; De Oca R.M. et al., 2000]. Запальні захворювання жіночих статевих органів приводять до істотних імунологічних порушень. Імунна система організму знаходиться у певному взаємозв'язку з характером та інтенсивністю патологічного процесу геніталій і в значній мірі визначає його перебіг та кінець [Вядро М.М., Новашин С.М., 1996].

В наш час встановлено, що розвиток імунопатологічного стану знижує відпірність організму хворих до інфекції та може з'явитися причиною персистуючого перебігу запального процесу. Формування такого серйозного наслідку запальних захворювань статевої сфери як безплідність в значній мірі залежить від стану імунної системи та домінування імунопатологічних процесів над імунопротективними [Глазков Л.К., Герасимова Н.М., 1998; Медведев Б.И. и соавт, 2000].

Суттєва роль в патогенезі хронічних сальпінгоофоритів належить ендокринній системі жінки. Гормональні порушення, які виникають після перенесених запальних процесів геніталій, вимагають проведення диференційної діагностики з синдромом вторинних полікістозних яєчників [Рыжков В.В., 1994].

Порушення гормонального гомеостазу у хворих, які страждають на хронічні запальні захворюваннями геніталій, виявляються різними відхиленнями в секреції статевих і гонадотропних гормонів та зустрічаються у 92,4 % хворих [Ворона И.Г., Бергман А.С., 1990; Чайка В.К. и соавт., 1999].

Доведено, що гормональний гомеостаз хворих з “неспецифічними” сальпінгоофоритами характеризується станом гіпоестрогенії, порушенням секреції прогестерону, а також різними змінами рівня та ритму секреції гонадотропних гормонів [Дубоссарская З.М., 1991].

Гормональний статус у хворих з безплідністю після перенесеної хламідійної інфекції, є предметом дискусій і в наш час [Анищенко И.В. и соавт., 1993; Чокіна О.М., 2000].

Причини змін функції яєчників при хронічних сальпінгоофоритах хламідійного та “неспецифічного” генезу вивчені недостатньо.

В даній роботі розроблені науково-обгрунтовані критерії діагностики гормональних, імунологічних, морфологічних ускладнень хламідійної інфекції, які приводять до безплідності, а також запропоновані індивідуальні методи лікування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом НДР НДІ медичних проблем сім'ї і є фрагментом комплексної теми “Безпечне материнство -- від зачаття до народження” МОЗ України № держ. реєстрації 0197V002121, шифр теми МК 97.06.17. Автором особисто виконано фрагменти цієї теми. Завдяки використанню досліджень їм розроблені нові підходи діагностики та лікування гормональних порушень у жінок з безплідністю, які перенесли хламідійну інфекцію геніталій.

Мета дослідження. Підвищити ефективність лікування гормональних порушень у жінок з безплідністю, які перенесли хламідійну інфекцію геніталій, шляхом розробки науково обгрунтованих етіопатогенетичних схем лікування з використанням трансплантації гетерогенної кріоконсервованої тканини плаценти.

Задачі дослідження.

Вивчити деякі показники ендокринного гомеостазу у жінок з безплідністю, які перенесли хламідійну інфекцію геніталій.

Вивчити деякі показники імунологічного статусу у жінок з безплідністю, які перенесли хламідійну інфекцію геніталій.

Вивчити взаємозв'язок ендокринного статусу та стану імунітету у жінок, які перенесли хламідійну інфекцію геніталій.

Вивчити вплив хламідійної інфекції на клініко-морфологічну структуру яєчників у жінок з порушенням репродуктивної функції.

Вивчити та порівняти результати лікування методами трансплантації гетерогенної кріоконсервованої тканини плаценти та гормональними препаратами у жінок з гормональними порушеннями після перенесеної хламідійної інфекції геніталій.

Провести медико-статистичний аналіз результатів комплексного лікування по відновленню репродуктивної функції у жінок, які перенесли хламідійну інфекцію геніталій.

Об'єкт дослідження -- периферична кров жінок, які перенесли хламідійну інфекцію, для визначення гормональних й імунологічних порушень, а також взяті під час операції шматочки тканини яєчників.

Предмет дослідження -- жінки, які перенесли хламідійну інфекцію.

Методи дослідження. Методом ультразвукового дослідження (УЗД) на апараті Kranzbьhlersonoscope20 (Німеччина) за допомогою піхвового датчика проводилося обстеження статевих органів і виявлення ознак овуляції. Вміст гормонів (фолікулостимулюючий (ФСГ), лютеїнізуючий (ЛГ), естрадіол (Е₂), прогестерон) в крові у жінок вивчався методом імуноферментного аналізу стандартними сироватками “БиоРАД” (США). Кількість Т-, В-лімфоцитів та їх субпопуляцій визначали в периферичній крові жінок методом непрямої імунофлюоресценції з готовими комерційними наборами відповідних моноклональних антитіл, мічених ФІТЦ фірми “Ortho Diagnostics” (США). Вміст Ig G, A, M в сироватці крові визначали методом радіальної імунодифузії в гелі по Mancini, радіоімунним -- вивчали рівень Ig Е. Рівень циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) визначали за допомогою поліетиленгліколю МВ 6 000, розчиненого в боратному буфері, оптична щільність вимірювалася на спектрофотометрі в кварцових кюветах. Імуноферментним методом згідно інструкції до імуноферментних тест-систем визначали концентрацію б-інтерферону. Анатомічний стан матки та маткових труб досліджували шляхом гістеросальпінгографії. Методом лапароскопії оглядали органи малого тазу, ступінь прохідності маткових труб, наявність перитубарних спайок, а також виключали вогнища ендометріозу та міоматозні вузли. Для встановлення мікробного фактору використали імуноферментний метод і метод полімеразної цепної реакції. Для вивчення клініко-морфологічної будівлі яєчників використали гістологічне дослідження. Статистичну обробку отриманих даних проводили методами варіаційної статистики й кореляційного аналізу за допомогою пакету прикладних програм “Microsoft Exel for Windows 97” на ПК IBM “Pentium-166”. Статистичний аналіз проводили за узвичаєними методами з використанням критеріїв Фішера та Ст'юдента.

Наукова новизна одержаних результатів.

В даному дослідженні вперше вивчено гормональний статус жінок з безплідністю, які перенесли хламідійну інфекцію геніталій.

Уточнений імунологічний статус жінок з безплідністю, які перенесли хламідійний сальпінгоофорит.

Вперше вивчено взаємозв'язок ендокринної та імунної систем у жінок з безплідністю, які перенесли хронічний сальпінгоофорит хламідійної етіології.

Вперше дано клініко-морфологічне обгрунтування необхідності лікувальної тактики із застосуванням гетерогенної кріоконсервованої тканини плаценти після перенесеного хламідійного сальпінгоофориту.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблена схема лікування гормональних порушень з використанням гетерогенної кріоконсервованої тканини плаценти у жінок з безплідністю, які перенесли хламідійну інфекцію геніталій, дозволила збільшити до 81 % настання овуляції та до 42 % -- вагітності.

Запропонована схема діагностики і лікування гормональних порушень у жінок з безплідністю, які перенесли хламідійну інфекцію геніталій, впроваджена в Донецькому регіональному центрі охорони материнства та дитинства, НДІ медичних проблем сім'ї, у відділеннях патології вагітності та гінекологічних відділеннях міст Донецька та Маріуполя, районів Донецької області.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом проведено обстеження гормонального та імунологічного статусу 69 пацієнток, що страждали на безплідність, в анамнезі яких був хронічний сальпінгоофорит хламідійної етіології; 42 пацієнток з безплідністю, які в анамнезі мали хронічні сальпінгоофорити “неспецифічної” етіології та 30 здорових жінок. Автор самостійно проводила підбір пацієнток з гормональними порушеннями, після перенесеної хламідійної інфекції геніталій, проводила лікування методом трансплантації гетерогенної кріоконсервованої тканини плаценти та дослідження її життєдіяльності після деконсервації, а також із застосуванням гормональних медикаментозних препаратів, домагаючись при цьому повноцінної овуляції та настання вагітності. Проводила УЗД у жінок після перенесених хронічних сальпінгоофоритів хламідійної та “неспецифічної” етіології.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи доповідалися на Міжнародному симпозіумі “Імунологія та репродукція” (Київ, 1996), науково-практичній конференції “Актуальні питання дермато-венерології” (Дніпропетровськ, 1996), Міжнародному конгресі “Хламідійна інфекція” (Туреччина, Ізмір, 1997), Міжнародному конгресі “Актуальні питання інфектології в акушерстві та гінекології” (Донецьк, 1998), XVI Всесвітньому конгресі по гінекології й акушерству (США, Вашингтон, 2000).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 друкованих робіт, з них 4 статті в центральних медичних журналах, 6 тез, 1 депонований рукопис.

Обсяг і структура дисертації. Робота викладена на 134 сторінках друкованого тексту і складається із вступу, огляду літератури, п'яти розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел. Текстова частина викладена на 96 сторінках. Список використаних джерел містить 180 робіт, з яких 109 -- вітчизняних і 71 -- іноземних авторів. Дисертація ілюстрована 27 таблицями та 7 рисунками.

Основний зміст РоБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Для рішення поставлених задач обстежена 141 жінка, з них: 30 жінок -- здорові, що склали контрольну групу; 111 жінок, що страждали на безплідність, з яких 69 пацієнток мали в анамнезі запалення статевих органів хламідійної етіології -- склали основну групу та 42 пацієнтки, в анамнезі яких було запалення геніталій “неспецифічної” етіології, увійшли до групи порівняння.

Виходячи з задач, поставлених в дисертаційній роботі та сучасного уявлення про особливості перебігу хронічних сальпінгоофоритів хламідійного та “неспецифічного” генезу, був вибраний відповідний комплекс гормональних, імунологічних і морфологічних методів дослідження.

Основним етапом в обстеженні наведених груп жінок є ретельний збір соматичного, акушерсько-гінекологічного та інфектологічного анамнезів. Встановлення процесу овуляції та причини її порушення виявляли за тестами функціональної діагностики та УЗД-фолікулометрії, яку проводили за допомогою апарату Kranzbьhler-sonoscope20 (Німеччина), працюючого в реальному масштабі часу. УЗД органів малого тазу здійснювалося за допомогою піхвового датчика.

Гормональний статус жінок визначався методом імуноферментного аналізу стандартними сироватками “БиоРАД” (США). Спектр гормонів визначався наступним чином: ФСГ на 7-9-й та 13-15-й дні менструального циклу, ЛГ -- на 13-15-й день, естрадіол -- на 7-9-й та 13-15-й дні, прогестерон -- на 21-24-й день. Кров брали вранці натще з ліктьової вени.

Анатомічний стан матки та маткових труб, наявність перитубарних зрощень і ступінь виразності спайкового процесу визначали шляхом проведення гістеросальпінгографії на 9-10-й день менструального циклу на апараті “Рентген-30” (Росія).

За показаннями до 16-го дня менструального циклу проводили лапароскопію за допомогою лапароскопу фірми “Zeiz” (Німеччина). Методом лапароскопії оглядали органи малого тазу, ступінь прохідності маткових труб, наявність перитубарних спайок, а також виключали вогнища ендометріозу та міоматозні вузли.

Обстеження на урогенітальну інфекцію включало комплекс діагностичних тестів, що дозволяють з достатнім ступенем надійності встановити відсутність хламідійної інфекції методом полімеразної цепної реакції.

Імунологічний статус пацієнток вивчався наступним чином. Кількість Т-, В-лімфоцитів та їх субпопуляцій визначали в периферичній крові жінок методом непрямої імунофлюоресценції з готовими комерційними наборами відповідних моноклональних антитіл фірми “Ortho Diagnostics” (США). При цьому клітини, виявлені CD₃₊ моноклональними антитілами ідентифікували як загальні Т-лімфоцити, CD₄₊ -- як Т-хелпери/індуктори, CD₈₊ -- як Т-супресори/цитотоксичні клітини, CD₂₂₊ -- як В-лімфоцити. Вміст Ig G, A, M в сироватці крові визначали методом радіальної імунодифузії в гелі за Mancini, радіоімунним методом вивчали рівень Ig Е. Рівень ЦІК визначали за допомогою поліетиленгліколю МВ 6 000, розчиненого в боратному буфері, оптична щільність вимірювалася на спектрофотометрі у кварцових кюветах. Імуноферментним методом згідно інструкції до імуноферментних тест-систем визначали концентрацію б-інтерферону.

Морфологічне та морфометричне дослідження структури тканини яєчників, взятої під час проведення діагностичної лапароскопії, виконано у відповідності з рекомендаціями, викладеними в керівництві Г.Г.Автандилова у відділі морфології Центральної науково-дослідної лабораторії ДонДМУ (науковий консультант розділу -- професор кафедри патологічної анатомії ДонДМУ, д.мед.н., с.н.с. Т.І.Шевченко).

Статистичну обробку отриманих даних проводили методами варіаційної статистики й кореляційного аналізу за допомогою пакету прикладних програм “Microsoft Exel for Windows 97” на ПК IBM “Pentium-166”. Статистичний аналіз проводили за узвичаєними методами з використанням критеріїв Фішера та Ст'юдента.

Результати дослідження та їх обговорення. Всі пацієнтки в залежності від тривалості перенесеного хронічного сальпінгоофориту були розподілені наступним чином: від 1 до 3 років (в основній групі n=31, в групі порівняння n=14), більше 3 років (n=38, n=28). Найбільш значні зміни в гормональному гомеостазі та імунологічному статусі виявлені в основному у осіб, які перенесли хронічний сальпінгоофорит на протязі більше 3 років. Враховуючи взаємозв'язок імунної та ендокринної систем і серйозні роботи, присвячені нейроендокринній регуляції імунного гомеостазу [Дубоссарская З.М., 1991], методологічно ми визнали можливим визначати імунологічні показники у середині менструального циклу як найбільш інформативні. За даними наших досліджень, імунний статус обстежених жінок основної групи та групи порівняння характеризувався збільшенням В-лімфоцитів (0,64±0,03 і 0,56±0,06  10⁹/л відповідно), показники CD₂₂₊ були вищими, ніж в групі контролю (0,35±0,06  10⁹/л) в 1,83±0,19 та 1,60±0,09 рази, концентрація Ig G (18,05±1,2 і 14,07±1,32 г/л), A (2,75±0,14 і 2,61±0,42 г/л) та Е (320±5,5 і 230±2,8 нг/мл) була також вище аналогічних показників в групі здорових осіб в 1,62±0,05 і 1,26±0,07; 1,53±0,03 і 1,45±0,12; 1,68±0,01 і 1,21±0,001 рази (табл. 1, 2).

Вміст ЦІК в крові у жінок основної групи (93,0±4,04 ОД) та групи порівняння (87,0±5,34 ОД) був у 1,69±0,01 та в 1,58±0,03 рази відповідно вище, а рівень б-інтерферону (18,1±1,85 і 19,2±2,1 пг/мл) нижчим в 1,38±0,004 та 1,30±0,01 рази у порівнянні з показниками контрольної групи (табл. 1).

В результаті наших досліджень рівень мононуклеарів, експресуючих окремі диференційовані антигени, у пацієнток обстежених груп представлений наступним чином: в основній групі у осіб з тривалістю інфекційного процесу більше 3 років концентрація CD₃₊ (1,29±0,04  10⁹/л) знижена в 1,13±0,004 рази; у осіб тієї ж групи з тривалістю хронічного сальпінгоофориту від 1 до 3 та більше 3 років показники CD₄₊ (0,63±0,08 і 0,36±0,06  10⁹/л) та CD₈₊ (0,49±0,08 і 0,34±0,06  10⁹/л) були також знижені в 1,51±0,07 та 2,64±0,21 рази та в 1,33±0,06 і 1,91±0,11 рази відповідно у порівнянні з контрольною групою. В групі порівняння у жінок з тривалістю інфекційного процесу більше 3 років відзначено підвищення субпопуляцій мононуклеарів CD₃₊ (1,88±0,05  10⁹/л) в 1,29±0,01 рази й зниження CD₈₊ (0,38±0,08  10⁹/л) в 1,71±0,15 рази у порівнянні з контрольною групою (табл. 1).

Рівень ФСГ на 7-9-й день менструального циклу у обстежених хворих основної групи (8,84±0,62 МО/л) був у 1,72±0,03 рази вищим, ніж в контрольній групі (5,13±0,46 МО/л) і в 1,68±0,04 рази, ніж в групі порівняння (5,27±0,50 МО/л). Також слід відзначити, що показники ФСГ в групі порівняння і в контрольній групі практично не відрізнялися. Вміст ФСГ на 13-15-й день

Таблиця 1

Обстежені групи	Тривалість запального процесу (років)	Огляд	Абсолютна кількість лімфоцитів ( 109/л)	ЦІК (ОД)	інтерферон (пг/мл)
			CD3+	CD4+	CD8+	CD22+
Контрольна, n=30	--		1,460,05	0,950,07	0,650,07	0,350,06	55,02,22	25,02,47
Порівняння, n=42	1-3, n=14		1,680,11 1,2	0,900,08 2	0,580,06	0,290,04	65,43,08 1	22,01,20 1,2
	більш 3, n=28		1,880,05 1,2	0,910,10 2	0,380,08 1	0,560,06 1	87,05,34 1	19,22,10 1
Основна, n=69	1-3, n=31	до лікування	1,400,03 1	0,630,08 1	0,490,08 1	0,300,06	65,23,05 1	19,22,00 1
	більш 3, n=38		1,290,04 1	0,360,06 1	0,340,06 1	0,640,03 1	93,04,04 1	18,11,85 1
I підгрупа, n=36	1-3, n=16	через 4 міс	1,440,09	0,750,07 1,2	0,600,07 2	0,310,06	62,32,80 1	21,32,40 1
		через 8 міс	1,460,05 2	0,910,10 2	0,610,07 2	0,350,05	53,72,18 2	24,02,50 2
	більш 3, n=20	через 4 міс	1,430,06 2	0,680,06 1,2	0,580,06 2	0,310,05 2	71,02,30 1,2	20,71,50 1,2
		через 8 міс	1,450,08 2	0,930,11 2	0,590,08 2	0,320,06 2	55,33,49 2	25,02,30 2
II підгрупа, n=33	1-3, n=15	через 4 міс	1,430,13	0,850,06 1,2,3	0,650,06 2	0,350,11	65,13,57 1	20,81,98 1
		через 8 міс	1,300,15 1	0,690,17 1,3	0,510,11 1	0,350,07	63,02,30 1,3	20,52,98 1,2
	більш 3, n=18	через 4 міс	1,430,05	0,850,08 1,2,3	0,360,07 2	0,350,06 2,3	61,03,50 1,2,3	19,21,90 1
		через 8 міс	1,250,08 1	0,630,16 1,2,3	0,490,13 1,2	0,530,10 1,2,3	66,02,23 1,2,3	20,32,20 1,3
Примітки:	1	--	достовірність різниці з показниками контрольної групи (p0,05);
	2	--	достовірність різниці з показниками основної групи (до лікування) (p0,05);
	3	--	достовірність різниці між показниками I і II підгруп (p0,05).

Таблиця 2

Обстежені групи	Тривалість запального процесу (років)	Огляд	Класи імуноглобулінів
			G (г/л)	A (г/л)	M (г/л)	E (нг/мл)
Контрольна, n=30	--		11,150,41	1,800,13	1,100,03	190,02,1
Порівняння, n=42	1-3, n=14		12,200,95	1,900,32	1,250,21	200,01,9 1,2
	більш 3, n=28		14,071,32 1,2	2,610,42 1	1,410,34	230,02,8 1,2
Основна, n=69	1-3, n=31	до лікування	13,001,05 1	2,000,31	1,200,13	210,02,0 1
	більш 3, n=38		18,051,20 1	2,750,14 1	1,380,15 1	320,05,5 1
I підгрупа, n=36	1-3, n=16	через 4 міс	12,000,73	1,900,24	1,180,13	194,01,97 1,2
		через 8 міс	11,200,50 2	1,850,30	1,130,08	189,02,2 2
	більш 3, n=20	через 4 міс	12,150,90 2	1,970,13 2	1,200,13	280,03,3 1,2
		через 8 міс	10,900,77 2	1,840,21 2	1,120,14 2	187,02,3 2
II підгрупа, n=33	1-3, n=15	через 4 міс	12,001,13	1,890,18	1,160,11	209,02,9 1,3
		через 8 міс	11,031,20 2	1,860,18	1,260,39 1,3	215,02,2 1,2,3
	більш 3, n=18	через 4 міс	12,011,15 2	1,750,17 2	1,150,13 2	314,03,5 1,3
		через 8 міс	16,060,90 1,2	2,070,20 1,2	1,200,10	334,04,0 1,2,3
Примітки:	1	--	достовірність різниці з показниками контрольної групи (p0,05);
	2	--	достовірність різниці з показниками основної групи (до лікування) (p0,05);
	3	--	достовірність різниці між показниками I і II підгруп (p0,05).

циклу у хворих із запаленням хламідійної етіології (4,5±0,20 МО/л) був у 2,84±0,12 рази нижчим, ніж в контрольній групі (12,76±1,12 МО/л) і в 1,40±0,05 рази, ніж в групі порівняння (6,3±0,53 МО/л), тобто “піку” концентрації гормону, необхідного для повноцінної овуляції, не було (табл. 3).

Нам вдалося виявити достовірну різницю рівнів ЛГ на 13-15-й день менструального циклу, в очікуваний момент овуляції: у пацієнток основної групи він склав 9,7±0,74 МО/л, що в 3,06±0,04 рази нижче, ніж в контрольній групі (29,7±1,83 МО/л) і в 1,19±0,04 рази, ніж в групі порівняння (11,5±1,31 МО/л). В групі порівняння концентрація ЛГ у ті ж самі дні менструального циклу була в 2,58±0,12 рази нижче, ніж в групі контролю (табл. 3).

Вміст Е₂ на 7-9-й день менструального циклу у хворих основної групи склав 0,078±0,005 нмоль/л, що в 2,36±0,01 рази нижче, ніж в контрольній групі (0,184±0,011 нмоль/л) і в 2,65±0,12 рази, ніж в групі порівняння (0,207±0,023 нмоль/л), а показники Е₂ в групах порівняння та контрольної практично не відрізнялися. В основній групі на 13-15-й день менструального циклу концентрація гормону, що досліджувався (0,401±0,035 нмоль/л) була в 1,90±0,10 рази нижче у порівнянні з контрольною групою (0,761±0,025 нмоль/л). Рівень Е₂ в групі порівняння (0,507±0,035 нмоль/л) був у 1,50±0,05 рази нижчим, ніж в контрольній (табл. 3).

Вміст прогестерону на 21-24-й день менструального циклу у хворих основної групи (2,08±0,29 нмоль/л) був у 13,41±0,66 рази нижчим, ніж в контролі (27,90±2,33 нмоль/л) і в 5,00±0,18 рази, ніж в групі порівняння (10,40±1,88 нмоль/л). Рівень прогестерону в групі порівняння був майже в 2,68±0,22 рази нижчим, ніж в контрольній групі (табл. 3).

В залежності від показників статевих гормонів (Е₂), гонадотропінів (ФСГ) і показників імунної системи був проведений кореляційний аналіз. У жінок з безплідністю, які перенесли запальні захворювання хламідійної етіології, виявлений позитивний кореляційний зв'язок між ФСГ та рівнем ЦІК (r=+0,34, р0,05), а також позитивний кореляційний зв'язок між ФСГ і -інтерфероном (r=+0,27, p0,05). Кореляційний зв'язок між рівнем ФСГ і Т-хелперами (CD₄₊) на етапі обстеження не виявлений. Отримані дані про кореляційну залежність рівня Е₂ і показників імунної системи у обстежених хворих дозволяють зробити висновок про наявність негативної кореляції зниженого вмісту Е₂ та ЦІК (r=0,39, p0,05), а також позитивної кореляції рівня естрадіолу і Т-хелперів (CD₄₊) (r=+0,28, p0,05). Таким чином, отримані результати дозволяють припустити, що виражена дискоординація виведення гонадотропних і яєчникових гормонів сприяє значному впливу на реалізацію імунної відповіді.

Таблиця 3

Рівень вивчених гормонів у плазмі крові обстежених пацієнток (M±m)

Обстежені групи	Тривалість запального процесу (років)	Огляд	ФСГ (МО/л)	ЛГ (МО/л)	Е2 (нмоль/л)	Прогестерон (нмоль/л)
			Дні менструального циклу
			7-9	13-15	13-15	7-9	13-15	21-24
Контрольна, n=30	--		5,130,46	12,761,12	29,71,83	0,1840,011	0,7610,025	27,902,33
Порівняння, n=42	1-3, n=14		5,250,59	10,901,21 1,2	19,01,57 1	0,2000,012 2	0,7420,026 2	21,302,44 1,2
	більш 3, n=28		5,270,50 2	6,300,53 1,2	11,51,31 1,2	0,2070,023 2	0,5070,035 1,2	10,401,88 1,2
Основна, n=69	1-3, n=31	до лікування	5,100,42	9,400,75 1	18,11,54 1	0,1770,010	0,4240,027 1	19,202,22 1
	більш 3, n=38		8,840,62 1	4,500,20 1	9,70,74 1	0,0780,005 1	0,4010,035 1	2,080,29 1
I підгрупа, n=36	1-3, n=16	через 4 міс	5,030,48	10,500,80 1	20,11,90 1	0,1690,012	0,3990,024 1	19,331,57 1
		через 8 міс	5,200,30	12,501,10 2	27,03,10 2	0,1840,021	0,7320,021 2	26,012,26 2
	більш 3, n=20	через 4 міс	5,030,44 2	6,600,50 1,2	19,11,85 1,2	0,1650,013 1,2	0,3860,023 1	14,201,24 1,2
		через 8 міс	5,180,49 2	12,200,20 2	28,01,30 2	0,1760,012 2	0,7650,021 2	26,011,80 2
II підгрупа, n=33	1-3, n=15	через 4 міс	5,080,43	12,601,17 2,3	21,12,10 1,2	0,1750,011	0,4570,019 1,3	23,112,77 1,2,3
		через 8 міс	5,100,47	12,801,20 2	23,42,50 1,2	0,1840,007	0,4540,018 1,3	22,761,49 1,2,3
	більш 3, n=18	через 4 міс	5,100,45 2	10,100,90 1,2,3	17,01,60 1, 2	0,1730,008 2	0,4380,022 1,3	22,652,90 1,2,3
		через 8 міс	5,110,46 2	10,901,09 1,2,3	23,52,10 1,2,3	0,1820,008 2	0,4130,019 1,3	20,432,47 1,2,3
Примітки:	1	--	достовірність різниці з показниками контрольної групи (p0,05);
	2	--	достовірність різниці з показниками основної групи (до лікування) (p0,05);
	3	--	достовірність різниці між показниками I і II підгруп (p0,05).

З метою дослідження прохідності маткових труб і для виключення вогнищ ендометріозу та міоматозних вузлів 30 жінкам основної групи, які в анамнезі мали хронічний хламідійний сальпіногоофорит на протязі більше 3 років виконана діагностична лапароскопія після відповідної профілактики антибактеріальними препаратами на протязі 12 діб. В момент візуалізації різних змін в яєчниках для профілактики наступних форм раку яєчників, а також необхідності стимуляції овуляції препаратами, які дорого коштують (людськими менопаузальними гонадотропинами) методом біопсії або резекції була взята тканина яєчника з наступним проведенням морфологічного та морфометричного аналізу.

Передусім, під час проведення лапароскопії було відмічено відсутність на поверхні яєчників грубих фіброзних відкладень. Ще однією важливою особливістю морфологічних змін яєчників після перенесеного хламідійного сальпінгоофориту при резекції яєчників є виражена атрофія коркового шару, особливо його стромального компоненту. Нечисленні або зовсім відсутні дрібні фолікулярні кісти, питомий об'єм яких складав 0,0051±0,0012 у.о. Також рідко зустрічалися жовті тіла, переважно з кістозними змінами; вміст таких кіст, головним чином серозний, але зустрічалися й сліди старих крововиливань. Особливо звертали на себе увагу білі тіла, практично в усіх випадках вони відрізнялися дуже дрібними, майже мікроскопічними розмірами. В мозковому шарі спостерігалися дрібновогнищеві помірні склеротичні зміни, в тому числі й стінок судин.

Діагностична лапароскопія також проводилася 20 жінкам, які перенесли хронічний сальпінгоофорит “неспецифічної” етіології на протязі більше 3 років, з наступними морфологічним і морфометричним дослідженнями тканин яєчників, структурні зміни в яких виявлені в усіх відділах.

Так, поверхня яєчника була вислана, як правило, однорядним кубічним або зплощеним епітелієм, місцями на окремих ділянках спостерігалася проліферація епітеліальних клітин. В усіх випадках в результаті перенесеного запального захворювання неспецифічної етіології відзначено нерівномірне потовщення, склероз та/або гіаліноз субепітеліального шару яєчників (білкової оболонки). Звертає на себе увагу значне число кровоносних судин з різко ектазованим, як правило, повнокровним просвітом і потовщеними за рахунок склерозу стінками. У корковому шарі яєчників виявлено різко нерівномірний розподіл примордіальних і вторинних фолікулів, приблизно у половини примордіальних фолікулів відзначалося різко виражене зплощення та гіперхромія фолікулярного епітелію. Ще однією особливістю структури яєчників у жінок обстеженої групи була численність фолікулярних кіст різного діаметру, які часом приводили до субтотальної атрофії коркового шару яєчника в зоні їх локалізації.

На підставі проведених досліджень нами встановлено, що запальний процес яєчників веде до потовщення фіброзної капсули, зростання числа атретичних і кістозних фолікулів, підвищення кістозно-змінених жовтих тіл та зменшення кількості функціонуючих жовтих тіл.

Жінкам, які в анамнезі мали хронічний сальпінгоофорит хламідійної етіології, для лікування гормональних порушень була проведена терапія двох видів. 36 пацієнткам (I підгрупа) проведено лікування методом трансплантації гетерогенної кріоконсервованої тканини плаценти. Метод трансплантації полягає в наступному: гетерогенну кріоконсервовану тканину плаценти, препарати якої взяті в низькотемпературному банку Харківського НДІ проблем кріобіології та кріомедицини, підсаджували у верхньо-зовнішній квадрант сідниць після інфільтраційної новокаїнової анестезії, резус і групова належність донора плаценти і реципієнта не враховувалися. Правомочність заготівлі, кріоконсервування та клінічного використання плацентарної тканини підтверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України № 206/92 від 19.02.1996 р. 33 жінкам (II підгрупа) для лікування гормональних порушень, використовували гормональну медикаментозну терапію. Для стимуляції овуляції 8 жінкам застосовувалися синтетичні прогестини, 16 -- кломіфенцитрат і 9 кломіфенрезистентним жінкам -- людські менопаузальні гонадотропіни (хумегон, пергонал, метродин) за звичайними методиками.

Використовуючи метод тканинної терапії, в частковості трансплантацію гетерогенної кріоконсервованої тканини плаценти та гормональну медикаментозну терапію для лікування гормональних й імунологічних порушень у жінок з безплідністю з тривалістю хламідійної інфекції геніталій більше 3 років ми отримали різні результати: в імунологічному статусі у осіб I підгрупи через 4 місяці терапії деякі показники вірогідно відрізнялися від контролю -- Ig E (280±3,3 нг/мл) був вищим в 1,47±0,001 рази, рівень ЦІК (71,0±2,30 ОД) -- в 1,29±0,01, а концентрація б-інтерферону (20,7±1,5 пг/мл) нижчою в 1,21±0,03 рази, CD₄₊ (0,68±0,06  10⁹/л) -- в 1,40±0,02 рази. Всі інші показники, такі як Ig G, A і М, CD₃₊, CD₈₊, CD₂₂₊ достовірно від контролю не відрізнялися. Через 8 місяців всі показники імунологічного гомеостазу прийшли в норму. В II підгрупі нами виявлені наступні зміни імунологічного статусу: через 4 місяці гормональної терапії прийшли в норму наступні показники Ig G, A, М, CD₃₊, CD₈₊, CD₂₂₊. Концентрація Ig E (314±3,5 нг/мл) залишалися вище в 1,65±0,0002 рази, ЦІК (61,0±3,5 ОД) -- в 1,11±0,02 рази, а рівень б-інтерферону (19,2±1,9 пг/мл) нижче в 1,30±0,0002 рази, CD₄₊ (0,85±0,08  10⁹/л) -- в 1,12±0,02 рази, у порівнянні з контрольною групою. Через 8 місяців після проведеної терапії всі показники, окрім Ig М, достовірно відрізнялися від контролю (табл. 1, 2).

Гормональний статус жінок, які перенесли хронічний сальпінгоофорит хламідійної етіології на протязі більше 3 років, через 4 місяці терапії у осіб I підгрупи характеризувався наступними показниками: рівень ФСГ на 7-9-й день менструального циклу (5,03±0,44 МО/л) знизився в 1,76±0,03 рази у порівнянні з показниками до лікування (8,84±0,62 МО/л) і від контролю достовірно не відрізнявся. Концентрація гормону, що досліджувався на 13-15-й день менструального циклу, склала 6,6±0,5 МО/л, що було в 1,93±0,02 рази нижче, ніж в групі контролю (12,76±1,12 МО/л). Через 8 місяців після проведеної терапії показники ФСГ на 7-9-й і 13-15-й дні менструального циклу достовірно від контролю не відрізнялися. В II підгрупі рівень ФСГ через 4 (5,10±0,45 МО/л) і 8 (5,11±0,46 МО/л) місяців терапії гормональними препаратами на 7-9-й день менструального циклу знизився в 1,73±0,03 рази у порівнянні з показниками до лікування, на 13-15-й день через 4 (10,1±0,9 МО/л) і 8 (10,9±1,09 МО/л) місяців терапії концентрація ФСГ залишалася нижче контролю в 1,26±0,002 і 1,17±0,01 рази (табл. 3).

Вміст ЛГ на 13-15-й день менструального циклу у жінок I (19,1±1,85 МО/л) і II (17,0±1,6 МО/л) підгруп через 4 місяці лікування був нижче контролю (29,7±1,83 МО/л) в 1,55±0,05 і 1,75±0,05 рази, через 8 місяців показник ЛГ прийшов у норму тільки у осіб I підгрупи, а в II підгрупі був достовірно нижчим в 1,26±0,03 рази, ніж в групі контролю (табл. 3).

Рівень Е₂ у осіб I підгрупи через 4 місяці після трансплантації гетерогенної кріоконсервованої тканини плаценти на 7-9-й (0,165±0,013 нмоль/л) і 13-15-й (0,386±0,023 нмоль/л) дні менструального циклу був нижчим в 1,12±0,02 і 1,97±0,05 рази, ніж в групі контролю (0,184±0,011 нмоль/л і 0,761±0,025 нмоль/л). Через 8 місяців вищезазначеної терапії показники Е₂ у вищезазначені дні від контролю достовірно не відрізнялися. Вміст Е₂ в крові жінок II підгрупи на 7-9-й день менструального циклу як через 4, так і через 8 місяців достовірної різниці від контролю не мав, в той час як на 13-15-й день менструального циклу як через 4 місяці після лікування (0,438±0,022 нмоль/л), так і через 8 місяців (0,413±0,019 нмоль/л) був нижче контролю в 1,74±0,03 і 1,84±0,02 рази (табл. 3).

Показники прогестерону через 4 місяці лікування у осіб I (14,2±1,24 нмоль/л) і II (22,65±2,9 нмоль/л) підгруп були нижчими в 1,96±0,01 і 1,23±0,05 рази, а через 8 місяців рівень прогестерону достовірно від контролю (27,9±2,33 нмоль/л) не відрізнявся тільки у осіб I підгрупи (26,01±1,8 нмоль/л), а в II підгрупі склав 20,43±2,47 нмоль/л, що в 1,37±0,05 рази нижче контролю (табл. 3).

Клінічний ефект від запропонованих видів терапії ми отримали різний. При застосуванні методу трансплантації плаценти вже через 4 місяці ми спостерігали поліпшення показників гормонального й імунного гомеостазу, практично у 15 (42 %) жінок відновився двохфазний менструальний цикл, з них у 4 (11 %) настала вагітність, через 8 місяців терапії у 29 (81 %) -- відновився двохфазний менструальний цикл, у 15 (42 %) пацієнток -- відновлена фертильність. Після лікування гормональними медикаментозними препаратами через 4 місяці у 13 (39 %) жінок відновився двохфазний менструальний цикл, у 3 (9 %) -- настала вагітність, через 8 місяців тільки у 5 (15 %) жінок зберігся двохфазний менструальний цикл. Отримані результати стали підставою до використання в лікуванні гормональних та імунологічних порушень у жінок, які перенесли хламідійну інфекцію геніталій, методу трансплантації тканини плаценти.

Проведені дослідження дозволили зробити наступні висновки.

Висновки

Хламідійна інфекція супроводжується значними змінами в імунологічному статусі у 62 % жінок і приводить до гормональних порушень, що проявилося в хронічній ановуляції у 46 % пацієнток, синдромом лютеїнізації неовулюючого фолікулу -- у 25 % і недостатністю лютеїнової фази -- у 29 %.

Ендокринний статус жінок з тривалістю запального процесу придатків матки більше трьох років характеризувався глибокими гормональними порушеннями, що виявлялося змінами рівнів фолікулостимулюючого та лютеїнізуючого гормонів і порушенням співвідношення естрадіолу та прогестерону.

Рівень мононуклеарів, експресуючих окремі диференційні антигени у осіб, які перенесли хронічні сальпінгоофорити хламідійної етіології більше 3 років, був знижений, а імуноглобулінів A, G і Е -- підвищений.

У жінок, що страждають на безплідність як наслідок хронічного сальпінгоофориту хламідійної етіології, виявлений позитивний кореляційний зв'язок між фолікулостимулюючим гормоном і рівнем циркулюючих імунних комплексів (r=+0,34, p0,05), а також рівнем фолікулостимулюючого гормону та б-інтерфероном (r=+0,27, p0,05). Нами отримані дані про позитивну залежність естрадіолу і Т-хелперів (CD₄₊) (r=+0,28, p0,05) і негативну -- естрадіолу та циркулюючих імунних комплексів (r=-0,39, p0,05).

При вивченні впливу хламідійної інфекції на клініко-морфологічну структуру тканини яєчника, отриману шляхом біопсії під час діагностичної лапароскопії, виявлена відсутність на поверхні яєчника грубих фіброзних відкладень, атрофія епітеліальних клітин, атрофія коркового шару, фолікули з різко вираженими дистрофічними змінами, відсутність дрібних фолікулярних кіст, велика кількість білих тіл, в мозковому шарі -- склеротичні зміни.

Лікування хворих методом трансплантації плаценти сприяло поліпшенню імуно-гормонального статусу, тобто: через 4 місяці у 42 % жінок відновився двохфазний менструальний цикл, у 11 % -- настала вагітність, через 8 місяців терапії відбулася нормалізація імуно-гормонального гомеостазу, у 81 % -- відновився двохфазний менструальний цикл, у 42 % пацієнток -- відновлена фертильність.

Практичні рекомендації

Для підвищення ефективності діагностичної програми у жінок з безплідністю, які перенесли хламідійний сальпінгоофорит, необхідно досліджувати гормональний та імунологічний статус в динаміці.

У випадку виявлення змін в гормональному та імунологічному гомеостазі у жінок з безплідністю необхідно проводити корекцію виявлених порушень методом тканинної терапії -- трансплантації гетерогенної кріоконсервованої тканини плаценти.

Метод трансплантації полягає в наступному: гетерогенну кріоконсервовану тканину плаценти, препарати якої взяті в низькотемпературному банку Харківського НДІ проблем кріобіології та кріомедицини, підсаджували у верхньо-зовнішній квадрант сідниць після інфільтраційної новокаїнової анестезії, незалежно від дня менструального циклу, резус і групова належність донора плаценти та реципієнта не враховувалися. Біологічна дія тканини плаценти від 4 до 8 місяців.

З метою профілактики гормональних порушень та безплідності у жінок, які страждають на хламідійну інфекцію, необхідно поряд з уточненням мікробних факторів досліджувати гормональний та імунологічний статус пацієнтки, і це необхідно організовувати на спеціалізованому прийомі з проблем безплідного шлюбу.

Список робіт, опублікованих по темі дисертації

Айзятулова Э.М. Этиопатогенетический фактор хламидийной инфекции в возникновении заболеваний мочеполовой системы женщин // Архив клинической и экспериментальной медицины. -- 1997. -- Т. 6, № 1. -- С. 8688.

Айзятулова Э.М., Прилуцкий А.С. Особенности иммунологического статуса больных с бесплодием после перенесенной хламидийной инфекции // Вісник проблем біології і медицини. -- 1999. -- Вип. 14. -- С. 3-7.

Чайка В.К., Акимова И.К., Айзятулова Э.М. Особенности гормональной функции яичников у женщин с бесплодием, после перенесенной хламидийной инфекции // Вісник проблем біології і медицини. -- 1999. -- Вип. 15. -- С. 43-48.

Айзятулова Э.М. Использование тканевой терапии при лечении гормональных нарушений у женщин с бесплодием, перенесших хламидийную инфекцию // Медико-социальные проблемы семьи. -- 2000. -- Т. 5, № 2-3. -- С. 36-39.

Айзятулова Э.М., Акимова И.К., Прилуцкий А.С., Ткаченко Н.В. Особенности иммунологического статуса у больных с бесплодием на фоне перенесенной хламидийной инфекции гениталий // Материалы международного конгресса “Актуальные вопросы инфектологии в акушерстве и гинекологии”. -- Донецк, 1998. -- Т. 2. -- С. 8-9.

Айзятулова Э.М., Акимова И.К., Ткаченко Н.В. Особенности гормонального статуса у больных с бесплодием на фоне перенесенной хламидийной инфекции гениталий // Материалы международного конгресса “Актуальные вопросы инфектологии в акушерстве и гинекологии”. -- Донецк, 1998. -- Т. 1. -- С. 78-79.

Айзятулов Р.Ф., Айзятулова Э.М. Структура заболеваемости урогенитальной инфекции среди бесплодных супружеских пар // Науч.-практ. сб. “Актуальные вопросы дермато-венерологии”. -- ДнепропетровскХмельницкий, 1996. -- С. 140.

Вахнина Д.А., Ткаченко З.Г., Яковлева Э.Б., Мавлетдинова Э.М. Характеристика иммуноглобулинов M, A, G в сыворотке крови у работниц промышленных предприятий при невынашивании. -- Донецк, 1986. -- 10 с. -- Рукопись деп. во ВНИИМИ МЗ СССР № 1096686 // Медицинский реферативный журнал. -- М., 1986. -- Р. X, № 6. -- С. 2.

Chernishova L., Azyatulova A., Miroshnikova T. The usage of non-specific immunosorbents and estrogents before artificial insemination of husband sperm at immunological infertility // International symposium “International symposium”. -- Ukraine, Kiev, 1996. -- P. 21.

Shevchenko T.I., Shlopov V.G., Azyatulov R.F., Azyatulova E.M. Morphological aspects of salsalpingitis, induced by chlamydia // 2. Ulsal klamidya enfeeksiyonlari semposyumu “Human chlamydial infections”. -- Turkey, Izmir, 1997. -- P. 93.

Chaika V.K., Ayzyatulova E.M. Influence of chlamydial infection on hormonal homeostasis in infertile women // XVI FIGO World Congress of Gynecology and Obstetrics. -- Washington, 2000. -- P1.10.19.

АНОТАЦіЯ

Айзятулова Е.М. Діагностика та лікування гормональних порушень у жінок з безплідністю, які перенесли хламідійну інфекцію. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 -- Акушерство та гінекологія. Харківський державний медичний університет МОЗ України. Харків, 2001.

Дисертація присвячена питанням діагностики та лікування гормональних порушень у жінок з безплідністю, які перенесли запалення геніталій хламідійної етіології. Вивчені показники гормонального гомеостазу та імунного статусу, клініко-морфологічної структури яєчників. Виявлено значне коливання рівня фолікулостимулюючого та лютеїнізуючого гормонів, естрадіолу та прогестерону у жінок з безплідністю, які перенесли запалення геніталій хламідійної етіології з тривалістю процесу більше трьох років. В імунологічному статусі виявлені наступні модифікації: підвищення рівнів В-лімфоцитів, циркулюючих імунних комплексів та імуноглобулінів класів А, G та Е, зниження рівня б-інтерферону та дефіцит Т-клітинного імунітету. Етіопатогенетично обгрунтованим з'явилося використання тканинної терапії, дія якої виявила виражений позитивний вплив на всі вивчені показники гормонального гомеостазу та імунологічного статусу. Розроблена схема лікування гормональних порушень з використанням гетерогенної кріокосервованої тканини плаценти, яка дозволила збільшити до 81 % настання овуляції та до 42 % -- вагітності у жінок з безплідністю після перенесеної хламідійної інфекції.

Ключові слова: безплідність, хламідіоз, гормональні порушення, тканина плаценти, імунологічний статус

АННОТАЦИЯ

Айзятулова Э.М. Диагностика и лечение гормональных нарушений у женщин с бесплодием, перенесших хламидийную инфекцию. -- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.01 -- Акушерство и гинекология. Харьковский государственный медицинский университет МЗ Украины. Харьков, 2001.

Диссертация посвящена вопросам диагностики и лечения гормональных нарушений у женщин с бесплодием, перенесших воспаление гениталий хламидийной этиологии. Целью научной работы явилось повышение эффективности лечения гормональных нарушений у женщин с бесплодием, перенесших хламидийную инфекцию гениталий, путем разработки научно обоснованных этиопатогенетических схем лечения с использованием трансплантации гетерогенной криоконсервированной ткани плаценты. Для решения поставленной цели обследовано 111 пациенток с бесплодием, имеющих в анамнезе воспаление гениталий (69 -- хламидийной этиологии, 42 -- неспецифического генеза) и 30 здоровых женщин. Для коррекции гормональных и иммунологических нарушений у женщин с бесплодием после перенесенной хламидийной инфекции использовали следующие виды лечения: 36 пациенткам была произведена трансплантация ткани плаценты, 33 женщины получили гормональную медикаментозную терапию. Изучены показатели гормонального гомеостаза и иммунного статуса, клинико-морфологичес...