Ефективність Ліпостабілу на тлі антимікобактеріальної терапії хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ФТИЗІАТРІЇ І ПУЛЬМОНОЛОГІЇ

ІМЕНІ Ф.Г.ЯНОВСЬКОГО

АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ВАЛЕЦЬКИЙ ЮРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 616.24-002.54/.57-085.33-038.8.001.5

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЛІПОСТАБІЛУ НА ТЛІ АНТИМІКОБАКТЕРІАЛЬНОЇ ТЕРАПІЇ ХВОРИХ НА ВПЕРШЕ ДІАГНОСТОВАНИЙ ДЕСТРУКТИВНИЙ ТУБЕРКУЛЬОЗ ЛЕГЕНЬ

14.01.26 - фтизіатрія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Інституті фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г.Яновського Академії медичних наук України.

Науковий керівник: доктор медичних наук Мельник Василь Михайлович, Інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г.Яновського АМН України, завідувач відділом епідеміологічних та організаційних проблем фтизіопульмонології.

Офіційні опоненти:

Доктор медичних наук, доцент Процюк Раду Георгійович, Національний медичний університет імені О.О.Богомольця, доцент кафедри фтизіатрії з курсом пульмонології;

Доктор медичних наук, професор Панасюк Олексій Варфоломійович, Київський медичний інститут Української асоціації народної медицини, професор кафедри фтизіатрії, інфекційних хвороб і епідеміології.

Провідна установа: Львівський державний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, кафедра фтизіатрії і пульмонології.

Захист відбудеться "24" квітня 2000 р. о 13⁰⁰ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.552.01 при Інституті фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г.Яновського АМН України (03680, Київ-110, узвіз Протасів Яр, 7).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г.Яновського АМН України (Київ, узвіз Протасів Яр, 7).

Автореферат розісланий "16" березня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Ж.Б. Бегоулева

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В останні роки в Україні, як і у багатьох країнах світу, спостерігається погіршення епідеміологічної ситуації з туберкульозу, зокрема зростає захворюваність та смертність від цієї недуги (А.Г. Хоменко, 1995; Ю.І.Фещенко, В.М.Мельник, 1997; J. Crofton із співавт., 1997). За висловом R.T.Bell (1992), туберкульоз сьогодні - це тиха суспільна загроза людству, оскільки він зазнав суттєвого патоморфозу. Тому в квітні 1993 р. ВООЗ визнала туберкульоз глобальною небезпекою (M.Toole із співавт., 1997).

В Україні, наприклад, з 1990 р. до 1997 р. захворюваність всіма формами туберкульозу збільшилася на 53,44 % (з 32,0 на 100 тис. населення до 49,1 на 100 тис. населення), у Волинській області - на 91,72 % (з 29,0 на 100 тис. населення до 55,6 на 100 тис. населення), а смертність від туберкульозу за ці роки збільшилася в Україні в 2,1 рази, або з 8,1 на 100 тис. населення до 17,0 на 100 тис. населення, у Волинській області - в 2,0 рази, або з 9,2 на 100 тис. населення до 18,7 на 100 тис. населення.

Отже, у нашій країні за всіма ознаками цей стан можна кваліфікувати як епідемію туберкульозу. На цьому тлі в Україні з 1990 р. до 1997 р. у хворих на вперше діагностований туберкульоз легень відсоток припинення бактеріовиділення зменшився з 91 % до 80,6 %, відсоток загоєння порожнин розпаду - відповідно з 80 % до 67,5 % пролікованих, а частота рецидивів становить - 13,24 % - 21,25 % (Ю.І. Фещенко, В.М. Мельник, 1998). Схожа ситуація спостерігається й у Волинській області, оскільки з 1990 р. до 1997 р. відсоток припинення бактеріовиділення зменшився з 96,0 % до 87,5 %, а загоєння порожнин розпаду - з 91,0 % до 84,1 %. Тому проблема лікування хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень, зокрема підвищення його ефективності, є вельми актуальною і складною. З цією метою у повсякденній фтизіатричній практиці застосовуються різні патогенетичні середники, які дозволяють підвищити ефективність антимікобактеріальної терапії на 10 - 15 % (Н.А.Васильев, 1995; Ю.І. Фещенко із співавт., 1996; А.Г. Хоменко із співавт., 1996).

Нашу увагу привернув Ліпостабіл. Цей препарат дозволений для застосування у клінічній практиці. Застосування Ліпостабілу рекомендується при гіперліпопротеїнемії (гіперхолестеринемії, гіпертригліцеридемії), атеросклерозі (В.А.Чернышев із співавт., 1994); при порушеннях коронарного, мозкового, периферичного кровообігу; для профілактики тромбоемболії перед оперативними втручаннями; профілактики і лікування жирової емболії (Н.Б.Николаева із співавт., 1997), нефротичному синдромі (М.Д.Машковский, 1997). Найчастіше застосовується Ліпостабіл в геріатричній практиці (Л.Д.Иткина, 1985) при серцево-судинних захворюваннях (Л.П.Купраш із співавт., 1993-1994), особливо при ішемічній хворобі серця (А.Н.Сененко із співавт., 1983; Е.И.Красильникова, 1990), нестабільній стенокардії (Е.И.Красильникова, 1986). За даними Т.В.Королевой, С.Жупайна (1986), у хворих на цукровий діабет у поєднанні із ішемічною хворобою серця Ліпостабіл регулює ліпідні та гомореологічні порушення. Препарат виявився ефективним у алкоголіків, хворих на вірусний гепатит В (В.М.Цыркунов із співавт., 1990; В.М.Цыркунов, 1992).

А.Д.Царегородцев, А.М.Николаев (1994) виявили терапевтичну ефективність Ліпостабілу і свіжезамороженої плазми при лікуванні дітей раннього віку із тяжкими формами вірусно-бактеріальних пневмоній. Проте в літературі ми не знайшли відомостей про застосування Ліпостабілу при туберкульозі.

Ліпостабіл (Lipostabil) - це комплексний препарат, капсула якого містить есенціальні фосфоліпіди - ненасичені жирні кислоти (лінольова, ліноленова, олеїнова) - 300 мг і 7-(в-гідрооксиетил)-теофіліну - 50 мг, а ампула Ліпостабілу містить ті ж ненасичені жирні кислоти - 250-500 мг, піридоксину гідрохлориду - 2-4 мг, нікотинової кислоти - 1-2 мг, аденозин-5-монофосфату (АМФ) - 1-2 мг. Аналізуючи окремі інгредієнти Ліпостабілу, можна сподіватися на ряд позитивних його властивостей у хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень.

Посилаючись на дослідження Ю.І.Фещенка та В.К.Гаврисюка (1996), поліненасичені жирні кислоти надзвичайно ефективні й перспективні при лікуванні пульмонологічних хворих. Й це спонукало нас вивчити ефективність Ліпостабілу у хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень, оскільки різні аспекти фармакологічної дії та ефективність Ліпостабілу у хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень до цього часу не вивчалися і заслуговують уваги.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами: Робота виконана в рамках науково-дослідної роботи Інституту фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г.Яновського АМН України А.96.05 “Вивчити стан, проблеми та обсяги проведення основних протитуберкульозних заходів в Україні і розробити шляхи їх організації в сучасних умовах” (№ державної реєстрації: 0196U008142).

Мета дослідження - підвищити ефективність лікування хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень шляхом застосування Ліпостабілу на тлі антимікобактеріальної терапії та вивчити вплив його на функцію зовнішнього дихання, клініко-рентгенологічні, імунологічні та інші лабораторні показники.

Задачі дослідження:

1. Вивчити особливості клініко-рентгенологічних проявів і перебігу вперше діагностованого деструктивного туберкульозу легень у хворих, що лікувалися Ліпостабілом у періоді основного курсу антимікобактеріальної терапії.

2. Вивчити особливості динаміки показників зовнішнього дихання, імунологічної реактивності організму та інших лабораторних показників у процесі лікування Ліпостабілом хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень.

3. Вивчити ефективність лікування вперше діагностованого деструктивного туберкульозу легень у хворих, що лікувалися Ліпостабілом.

4. Вивчити віддалені результати застосування Ліпостабілу у хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень.

5. Обґрунтувати показання і протипоказання до застосування Ліпостабілу на тлі антимікобактеріальної терапії хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень.

6. Розробити практичні рекомендації щодо застосування Ліпостабілу в комплексному лікуванні хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше розроблена технологія і досягнута ефективність ліпостабілотерапії на тлі антимікобактеріальної терапії хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень, яка є предметом винаходу (рішення про видачу патенту України “Спосіб лікування туберкульозу легень” від 01.04.99 р. № 98094815). туберкульоз ліпостабіл протипоказання

Доведено, що Ліпостабіл у зазначених хворих проявляє бронхолітичний, гіполіпідемічний, антиагрегаційний ефект, завдяки чому полегшується перебіг специфічного процесу на тлі лікування, скорочуються терміни досягнення позитивної клініко-рентгенологічної динаміки у пацієнтів на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень та інволюції специфічного процесу, що проявляється збільшенням частоти загоєння порожнин розпаду, зменшенням термінів припинення бактеріовиділення та загоєння порожнин розпаду, а також скороченням термінів стаціонарного лікування хворих і тривалості основного курсу антимікобактеріальної терапії.

Відмічений сприятливий вплив Ліпостабілу на деякі показники гомеостазу, функціональні показники міокарду, печінки.

Уточнені показання й протипоказання щодо застосування Ліпостабілу у хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень й науково обгрунтована доцільність застосування цього препарату для лікування зазначених хворих.

Практичне значення одержаних результатів полягає у всебічному вивченні клінічних проявів, результатів клінічного, фізикального, клініко-лабораторного, рентгенологічного, мікробіологічного, імунологічного та інструментального методів обстеження та виявлення особливостей прояву та перебігу вперше діагностованого деструктивного туберкульозу легень у хворих, котрі на тлі антимікобактеріальної терапії лікувалися Ліпостабілом.

Рекомендовано застосування Ліпостабілу за апробованою технологією на тлі антимікобактеріальної терапії у хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень, оскільки це полегшує перебіг специфічного процесу на тлі лікування, збільшує частоту загоєння порожнин розпаду, зменшує терміни припинення бактеріовиділення та загоєння порожнин розпаду, а також скорочує терміни стаціонарного лікування хворих і тривалості основного курсу антимікобактеріальної терапії.

Впровадження результатів дослідження в практику: фтизіатричні відділення Волинського, Одеського, Тернопільського, Рівненського, Хмельницького, Херсонського обласних протитуберкульозних диспансерів, Львівського регіонального фтизіопульмонологічного лікувально-діагностичного центру, Київського міського центрального протитуберкульозного диспансеру. Пропозиції та розробки цього дисертаційного дослідження увійшли до наказу Волинського обласного протитуберкульозного диспансеру від 11.06.98 р. № 26/1-од “Про застосування Ліпостабілу, як патогенетичного засобу для лікування вперше виявлених хворих на деструктивний туберкульоз легень” та у нововведення “Спосіб лікування вперше діагностованого деструктивного туберкульозу легень” (Інформ. бюл. АМН України. - Вип. 9. - К., 1999. - С. 43).

Особистий внесок здобувача. Автором одноосібно проведене клінічне обстеження 159 (76,08 %) хворих, з них всі ІІ (основної) групи, розробка всіх основних положень дисертаційної роботи. Безпосередньо проводилася розробка способу лікування туберкульозу із застосуванням Ліпостабілу на тлі антимікобактеріальної терапії. Статистична обробка та аналіз матеріалу, оформлення результатів належить автору.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження доповідалися на: семінарах-нарадах та науково-практичних конференціях лікарів-фтизіатрів Волинської (1996 - 1999 рр.), Одеської (1998 - 1999 рр.), Рівненської (1997 - 1999 рр.) областей, Львівській обласній науково-практичній конференції фтизіатрів і пульмонологів (1997 р.) та обласному семінарі лікарів-інтернів (1998 р.), підсумковій нараді-семінарі фтизіатрів Західних областей України (Луцьк, 1998 р.) та лікарів-фтизіатрів і пульмонологів України (Луцьк, 1999 р.), курсах підвищення кваліфікації лікарів-фтизіатрів у Львівському державному медичному університеті ім. Д.Галицького (Львів, 1999 р.). Робота апробована в Інституті фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г.Яновського АМН України (1999 р.).

Публікації. На тему дослідження опубліковано 4 наукових праці, отримано 1 позитивне рішення на винахід, розроблено 1 нововведення.

Обсяг і структура дисертації. Робота викладена на 148 сторінках, ілюстрована 34 таблицями, складається із переліку умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів, вступу, огляду літератури, 5 розділів власних досліджень, висновків, практичних рекомендацій, переліку 168 посилань.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи дослідження. Під нашим спостереженням було 209 хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень у віці від 18 до 80 років, котрі лікувалися у Волинському обласному протитуберкульозному диспансері в 1994 - 1998 роках. Чоловіків було 161 (77,03 %), жінок - 48 (22,97 %). Ці хворі розподілені на дві ідентичні й зіставлювані клінічні групи за віком, статтю та клінічними формами туберкульозу.

До І (контрольної) групи віднесено 102 (48,80 %) хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень, що лікувалися антимікобактеріальними препаратами.

У ІІ (основну) групу включено 107 (51,20 %) хворих, які з приводу вперше діагностованого деструктивного туберкульозу легень отримували антимікобактеріальні препарати та Ліпостабіл.

Туберкульоз легень виявлений під час профілактичного обстеження у 49 (48,04 %) хворих І та у 39 (36,45 %) ІІ груп, при зверненні - у 53 (51,96 %) і 68 (63,55 %) відповідно (P > 0,05). При поступанні хворих на стаціонарне лікування переважав інфільтративний туберкульоз, що спостерігався у 80 (78,43 %) хворих І і у 87 (81,31 %) ІІ групи. Дисемінований туберкульоз діагностований відповідно у 20 (19,61 %) і у 18 (16,82 %), фіброзно-кавернозний - по 2 хворих в обох групах, або у 1,96 % та 1,87 % відповідно. У всіх пацієнтів був деструктивний процес із інфільтрацією та засівом.

Всім хворим проводили загальноприйняті клінічні методи обстеження, термометрію, вимірювання росту та маси тіла, рентгенографію органів грудної клітки в двох проекціях, загальний клінічний аналіз крові та сечі, вимірювання частоти пульсу, артеріального тиску, електрокардіографію, загальний клінічний аналіз харкотиння, дослідження функції зовнішнього дихання, дослідження глюкози крові та сечі, загального білка сироватки крові та його фракцій, холестерину, білірубіну крові, активності глютамікоаланінової трансамінази (АлТ) та аспартаталанінової трансамінази (АсТ), дослідження рівня натрію, калію, хлоридів крові, сечовини й залишкового азоту крові, пробу Манту, аналіз харкотиння методом бактеріоскопії, флотації та посіву, визначення лікарської стійкості мікроорганізмів при поступанні та у процесі антимікобактеріальної терапії й інші методи клініко-рентгенологічного обстеження (за показаннями). До останніх віднесені прицільна томографія зони деструкції у вибраних зрізах, томографія трахеобронхіального дерева, бронхографія, тимолова проба, коагулограма крові, гематокритна величина, фосфоліпіди, в-ліпопротеїди та обчислення коефіцієнту холестерин/фосфоліпіди. Методики їх загальноприйняті та описані у доступній літературі.

Для вивчення рентгенологічної динаміки проводили рентгенометрію за принципом квадрованих фігур (В.Т.Воднев із співавт., 1989). В'язкість плазми і крові визначали віскозиметром, холестерин крові за методом Рапопорта-Енгельгардта. Імунологічне обстеження у 81 (38,76 %) хворого за методами, описаними Е.Ф.Чернушенко, Л.С.Когосовой із співавт. (1988). Результати імунологічних досліджень зрівнювали з аналогічними показниками 22 здорових донорів.

Ускладнення туберкульозного процесу спостерігалися у 17 (8,13 %) хворих, з них у 8 (7,84 %) - І і у 9 (8,41 %) - ІІ груп. Кровохаркання відповідно у 2 (1,96 %) і у 3 (2,80 %), легенево-серцева недостатність - у 4 (3,92 %) і у 3 (2,80 %), ексудативний плеврит - по 1 (0,98 % і 0,93 %), а спонтанний пневмоторакс був у 2 (1,87 %) хворих ІІ групи, легенева кровотеча - у 1 (0,98 %) - І групи.

У 146 (69,86 %) хворих виявлено 175 різних супутніх захворювань, причому у 69 (67,65 %) пацієнтів І групи діагностовано 85, а у 77 (71,96 %) - ІІ групи - 90 супутніх недугів. Найчастіше у структурі супутньої патології спостерігалися неврози і неврастенії (23,92 %), хвороби зубів та ясен (14,35 %), хронічний алкоголізм (11,48 %), хронічний гастрит (7,17 %) і т.д.

Математико-статистична обробка і цифровий аналіз проведені на персональній ЕОМ “Pentium-150” із використанням пакету програмних засобів “Statistica-5.0” у середовищі Windows-95.

Отже, спостережуваним хворим проведене сучасне всебічне, комплексне обстеження, яке дозволило у них верифікувати основний і супутній діагноз, своєчасно діагностувати ускладнення патологічного процесу, а також детально уточнити поширеність процесу в легенях, локалізацію вогнищ засіву, встановити клініко-функціональний діагноз, вивчити функціональний стан внутрішніх органів і систем. Все це дозволило індивідуалізувати і суттєво оптимізувати лікування спостережуваних хворих.

Всі хворі отримували ідентичну антимікобактеріальну терапію. Так, схему № 1 (2HRZS/7,4HR) застосовували у 61 (59,80 %) хворого І групи та у 68 (63,55 %) - ІІ групи (Р > 0,05) в основному у бактеріовиділювачів і при розповсюдженому процесі в межах частки легень. Схему № 2 (3HRZE2S/7,5HR) застосовували у 9 (8,82 %) пацієнтів І групи і у 14 (13,08 %) - ІІ групи (P > 0,05), у котрих був найважчий і найрозповсюдженіший туберкульозний процес в одній або обох легенях та з бактеріовиділенням. Схеми № 3 (2HRZ/7,3HR) і № 4 (2НRE/6,3HR) застосовували відповідно у 28 (27,45 %) і у 4 (3,93 %) хворих І групи та у 22 (20,56 %) і 3 (2,81 %) - ІІ групи (P > 0,05).

У хворих І групи Ліпостабіл не застосовували, а всім хворим ІІ групи його призначали з перших днів антимікобактеріальної терапії, лише у 3 (2,80 %) пацієнтів із кровохарканням ми спершу досягли припинення кровохаркання, а потім приєднали ліпостабілотерапію. Ліпостабіл біля 3 - 4 тижнів, в середньому (3,5 0,2) тижні, призначали внутрішньовенно щоденно по 10 - 20 мл і всередину по 1 - 2 капсули перед вживанням їжі тричі на добу. При цьому, за даними віскозиметрії, домагалися зниження в'язкості крові на 10 - 20 % від фізіологічної норми (0,005 н*сек/м², або в середньому (0,005 0,00002) н*сек/м²).

Після досягнення позитивної клініко-рентгенологічної динаміки, а саме: розсмоктування перифокального запалення в легені, зменшення розмірів патологічного процесу, подолання інтоксикації ще близько 10 - 12 тижнів, в середньому (11,3 0,3) тижні, призначали підтримуючу дозу Ліпостабілу по 1 - 2 капсули всередину перед вживанням їжі 3 рази на день. Загальний курс ліпостабілотерапії становив близько 3 - 4 місяців, або (3,3 0,3) місяців. Потім доліковування хворого здійснювали лише антимікобактеріальними препаратами впродовж 3 - 4 місяців без Ліпостабілу (в середньому (2,9 0,3) місяців), причому весь курс лікування хворого на туберкульоз легень тривав 6 - 8 місяців, або в середньому (6,2 0,3) місяців.

Таким чином, спостережувані хворі зазнавали комплексного різнобічного обстеження сучасними методами, а також ідентичного етіотропного лікування, що дозволяє коректно зрівнювати обидві групи стосовно вирішення завдань цього дослідження.

Результати дослідження та їх обговорення. У хворих ІІ групи, котрим призначали Ліпостабіл, переважна більшість скарг припинялася в середньому на (1,07 0,29) міс. раніше, ніж у пацієнтів І групи (P < 0,001). Так, загальна слабість у цих хворих проходила на (0,87 0,31) міс. (P < 0,05), в'ялість - на (0,73 0,21) міс. (P < 0,02), погіршення працездатності - на (1,58 0,39) міс. (P < 0,01), потіння - на (1,05 0,31) міс. (P < 0,02), погіршення апетиту - на (1,11 0,23) міс. (P < 0,001), кашель - на (1,10 0,25) міс. (P < 0,01) раніше, аніж у І групі.

За даними аускультації, жорстке дихання і хрипи щезали у хворих ІІ групи відповідно на (1,02 0,20) міс. і (0,62 0,18) міс. швидше від І групи (P < 0,001 - 0,02). У хворих, що лікувалися Ліпостабілом, загальний аналіз крові нормалізувався на (0,75 0,26) міс., а загальний аналіз сечі - на (0,58 0,20) міс. раніше, аніж у І групі (P < 0,05).

Цю позитивну динаміку ми не пояснюємо прямим впливом Ліпостабілу, а тим, що у порівнянні із І групою у хворих ІІ групи раніше наступала детоксикація організму (1,60 0,25) міс. проти (2,28 0,23) міс., P < 0,05). Встановлено, що чим легший ступінь інтоксикації, тим коротші терміни детоксикації.

Із 18 (17,65 %) хворих І групи та 15 (14,02 %) - ІІ групи, у котрих на бронхоскопії діагностований неспецифічний ендобронхіт, у 14 (93,33 %) осіб ІІ групи та у 10 (55,55 %) - І групи через 2 місяці при повторному обстеженні він вже не виявлявся (P < 0,01). Проте специфічний ендобронхіт дренованого бронха у всіх пацієнтів ще залишався у зазначені терміни.

Розсмоктування вогнищ засіву у хворих І групи наступило через (2,41 0,23) міс., ІІ групи - через (1,75 0,18) міс., себто на (0,66 0,22) міс. швидше (P < 0,05). Як правило, разом із розсмоктуванням вогнищ засіву спостерігалося й зменшення перифокальних інфільтративних змін. Тому в перші 3 місяці градієнт зменшення площі патологічного процесу становив (10,04 3,15) % у І групі та (19,38 2,56) % - у ІІ групі, себто був на (9,34 2,85) % більший, P < 0,02. Причому у наступні 3 місяці (4 - 6 місяців від початку антимікобактеріальної терапії) цей градієнт у І групі сповільнився в 3,3 рази (P < 0,001), а у ІІ групі - в 2,7 раз (P < 0,003) порівняно із градієнтом у перші 3 місяці лікування й становив відповідно (3,05 1,12) % та (7,21 1,37) % при P < 0,02. Отже, у хворих ІІ групи інволюція специфічного патологічного процесу в легенях наступала вірогідно швидше, ніж у контрольній групі.

Побічні реакції антимікобактеріальних препаратів в процесі лікування у хворих ІІ групи зустрічалися втричі рідше, ніж у І групі (5,61 % проти 16,67 %, P < 0,02).

Ми не виявили впливу Ліпостабілу на туберкулінову чутливість. Однак, нами встановлено, що під впливом Ліпостабілу такі зміни ЕКГ як дистрофія й гіпоксія міокарду та тахікардія у хворих ІІ групи нормалізувалися або зменшувалася їх інтенсивність на (1,48 ± 0,21) міс. швидше, аніж у І групі (P < 0,001). Проте екстрасистолія залишалася практично у всіх хворих й після ліпостабілотерапії.

У хворих ІІ групи статистично вірогідно (P < 0,02) загальний стан стабілізувався вдвічі швидше, аніж в І групі (0,77 ± 0,23) міс. проти (1,56 ± 0,20) міс.), причому чим агресивніший початок туберкульозного процесу (поширений процес із інтоксикацією), тим триваліші терміни стабілізації загального стану хворого (r = 0,67, P < 0,003). Еволюція поліпшення загального стану хворих, себто перехід від тяжкого до середнього і задовільного загального стану, у хворих ІІ групи здійснювалася в 1,4 - 1,8 разів швидше, ніж у І групі (P < 0,05 - 0,003). Спалах туберкульозу на тлі лікування і хвилеподібний перебіг процесу у ІІ групі спостерігався по 1 (0,93 %) хворому, тоді як у І групі - по 6 (5,88 %), P < 0,05.

Статистично вірогідних особливостей перебігу й особливостей лікування ускладнень туберкульозу легень у 8 (7,84 %) пацієнтів І групи та 9 (8,41 %) - ІІ групи ми не виявили. Однак, ми відмітили сприятливий вплив Ліпостабілу на такі супутні захворювання як атеросклероз (3,74 % хворих ІІ групи), гіпертонічна хвороба (2,80 %), цукровий діабет (4,67 %), а також на поліпшення функції печінки при хронічному алкоголізмі (13,08 %).

Функцію зовнішнього дихання (ФЗД) при поступанні у стаціонар вивчали у всіх пацієнтів, а повторне дослідження її у терміни 3 - 4 місяців лікування проводили 43 (42,16 %) пацієнтам І та 55 (51,40 %) - ІІ груп, у яких були найвираженіші порушення ФЗД.

За початкові показники прийнято 100,00 %. У хворих І групи через (3,3 ± 0,3) міс. лікування відмічалася тенденція до поліпшення показників зовнішнього дихання, але різниця статистично не достовірна. У хворих ІІ групи після завершення курсу Ліпостабілу у порівнянні із вихідними даними і навіть у порівнянні з аналогічними показниками після (3,3 ± 0,3) міс. лікування хворих І групи статистично вірогідно (P < 0,001) поліпшилися показники зовнішнього дихання, причому як рестриктивні так і обструктивні. Заслуговує уваги те, що внаслідок ліпостабілотерапії поліпшилася прохідність бронхів: порівняно з вихідними даними, прийнятими за 100,00 %, МОШ₂₅ збільшилася до (117,95 ± 3,51) %, МОШ₅₀ - до (120,00 ± 4,99) %, МОШ₇₅ - до (118,68 ± 4,03) %, проба Тіфно - до (119,32 ± 5,64) %, ОФВ₁ - до (118,26 ± 5,01) % при P < 0,001. Це свідчить про те, що Ліпостабіл на тлі антимікобактеріальної терапії покращив прохідність бронхів і спричинив бронхолітичний ефект.

Після лікування Ліпостабілом поліпшилися й інші показники ФЗД, зокрема ЖЄЛ - до (121,34 ± 5,18) %, ФЖЄЛ - до (124,57 ± 4,31) %, РД - до (131,20 ± 3,44) %, КвО₂ - до (124,85 ± 4,12) % при P < 0,001. Але, на наш погляд, основна заслуга тут належить антимікобактеріальним препаратам у поєднанні з Ліпостабілом, під впливом яких прискорюється розсмоктування специфічного процесу, тому й об'ємні показники ФЗД у зазначені терміни теж поліпшувалися.

Найважливіші імунологічні показники, що відображають всі головні ланки імунітету при поступанні у відділення хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень, були статистично вірогідно (Р 0,05) пригнічені у всіх 34 (33,33 %) обстежених пацієнтів І та 47 (43,92 %) - ІІ груп у порівнянні з нормою.

Однак, через (3,3 ± 0,3) міс. антимікобактеріальної терапії імунологічні показники у хворих І групи, безперечно, поліпшилися у порівнянні з вихідними даними, але статистично не вірогідно (Р 0,05), за винятком РБТЛ з ФГА, де різниця статистично вірогідна (56,67 ± 1,57) % проти (50,51 ± 1,21) %, P < 0,003). Стосовно хворих ІІ групи, то після завершення ліпостабілотерапії у порівнянні з вихідними даними збільшилися: абсолютна кількість лімфоцитів - з (1,39 ± 0,11) г/л до (1,71 ± 0,10) г/л, P < 0,05; Т-лімфоцитів - з (33,84 ± 0,74) % до (37,20 ± 0,86) %, P < 0,01; В-лімфоцитів - з (12,08 ± 1,14) % до (15,50 ± 1,20) %, P < 0,05; концентрація Ig G - з (9,18 ± 0,41) г/л до (12,26 ± 0,49) г/л, P < 0,001; Ig A - з (1,45 ± 0,22) г/л до (2,20 ± 0,18) г/л, P < 0,01; поліпшилася функціональна активність лімфоцитів, оскільки показник РБТЛ з ФГА збільшився з (48,37 ± 1,05) % до (58,64 ± 1,15) %, P < 0,001. Виняток становить концентрація імуноглобулінів М в крові, яких до лікування було (0,70 ± 0,14) г/л, а після лікування - (0,77 ± 0,10) г/л, P > 0,5. Це поліпшення показників імунограми, на наш погляд, зумовлене впливом Ліпостабілу на скорочення термінів детоксикації, досягнення позитивної клініко-рентгенологічної динаміки, внаслідок чого, безумовно, нормалізується порушений імунний стан організму.

Нами підтверджені дані літератури (В.А.Чернышев із співавт., 1994; Н.Б.Николаева із співавт., 1997) про те, що Ліпостабіл має гіполіпідемічний ефект. У хворих ІІ групи після ліпостабілотерапії у порівнянні із показниками при поступанні у відділення зменшилася концентрація холестерину в крові на (41,27 ± 0,35) %, або із (8,90 ± 0,30) ммоль/л до (6,30 ± 0,40) ммоль/л, P < 0,001), фосфоліпідів - на (18,52 ± 0,14) %, або із (3,20 ± 0,15) ммоль/л до (2,7 ± 0,11) ммоль/л, P < 0,001, в-ліпопротеїдів - на (25,0 ± 0,34) %, або із (7,00 ± 0,30) ммоль/л до (5,60 ± 0,20) ммоль/л, P < 0,001, коефіцієнт холестерин/фосфоліпіди - на (16,67 ± 0,15) % , або із (2,80 ± 0,17) до (2,40 ± 0,10), P < 0,05).

У хворих, котрі лікувалися Ліпостабілом, знижувалася в'язкість крові (з (0,0084 ± 0,0009) н*сек/м² до (0,0042 ± 0,0011) н*сек/м², P < 0,01) та плазми (з (0,00295 ± 0,0005) н*сек/м² до (0,00161 ± 0,0004) н*сек/м², P < 0,05), що вказує на антиагрегаційний ефект препарату. Гіпокоагуляційна дія Ліпостабілу проявлялася зниженням фібриногену плазми із (12,19 ± 0,31) мкмоль/л до (10,25 ± 0,25) мкмоль/л, P < 0,001, щезанням фібриногену В, збільшенням часу згортання крові з (6,0 ± 0,2) хв. до (8,0 ± 0,2) хв., P < 0,001, зменшенням часу рекальцифікації плазми із (84,19 ± 4,18) сек. до (69,14 ± 3,54) сек., P < 0,01.

Ліпостабіл на (39,22 ± 5,35) % зменшував концентрацію загального білірубіну в крові (із (14,10 ± 1,20) мкмоль/л до (10,2 ± 1,00) мкмоль/л, P < 0,02) у 30 (28,04 %) хворих, у котрих цей показник вже був підвищений. Водночас у 77 (71,96 %) хворих, у яких не спостерігалося гіпербілірубінемії, Ліпостабіл не впливав на концентрацію білірубіну в крові (10,43 ± 0,48) мкмоль/л проти (11,00 ± 0,36) мкмоль/л, P > 0,3). Щодо АлТ, то при її підвищенні у 33 (30,84 %) хворих - показник нормалізувався з (0,81 ± 0,10) до (0,45 ± 0,10) мкмоль/(г.л.), P < 0,02, а на нормальний рівень АлТ Ліпостабіл не впливав (0,16 ± 0,02) проти (0,17 ± 0,05) мкмоль/(г.л.), P > 0,5). Така ж тенденція виявлена й стосовно АсТ. Отже, Ліпостабіл суттєво поліпшує функцію печінки. Він також збільшував концентрацію альбумінів на (3,61 ± 0,42) % (P < 0,05), г-глобулінів крові - на (20,11 ± 2,10) % (P < 0,02), а концентрацію в-глобулінів зменшував на (46,67 ± 2,15) % (P < 0,05).

Застосування Ліпостабілу на тлі антимікобактеріальної терапії не впливало на частоту припинення бактеріовиділення (96,15 % у І групі та 100,0 % у ІІ групі, P > 0,1), але на 5,97 % збільшувало частоту загоєння порожнин розпаду (98,13 % проти 92,16 %, P < 0,05). Отже, припинення бактеріовиділення наступило у 100,0 % пацієнтів ІІ групи, що на 12,5 % більше (P < 0,001) від середньоволинського показника (87,5 %) і на 19,4 % більше (P < 0,001) від середньоукраїнського показника (80,6 %). Завдяки Ліпостабілу порожнини розпаду загоїлися у 98,13 % хворих, що на 14,03 % більше (P < 0,001) від середньоволинського показника (84,1 %) і на 30,63 % більше (P < 0,001) від середньоукраїнського показника (67,5 %).

Терміни припинення бактеріовиділення у хворих ІІ групи були на (1,0 ± 0,3) міс. коротші, аніж у І групі: (1,7 ± 0,3) міс. проти (2,7 ± 0,3) міс., P < 0,02, а терміни загоєння порожнин розпаду відповідно на (1,3 ± 0,3) міс. менші, або (4,1 ± 0,5) міс. проти (5,4 ± 0,4) міс., P < 0,05.

Загоєння порожнин розпаду або каверн, припинення бактеріовиділення, розсмоктування або зменшення патологічного процесу, відсутність великих залишкових змін після проведеного основного курсу антимікобактеріальної терапії ми розцінювали як “повний клінічний ефект”. Частота останнього у хворих ІІ групи на 5,97 % більша (P < 0,05) від І групи; він наступив відповідно у 105 (98,13 %) і 94 (92,16 %) пацієнтів. Щодо інших показників ефективності лікування, то різниця між ними в обох групах статистично не вірогідна. Частковий клінічний ефект (припинення бактеріовиділення при наявності порожнин розпаду) досягнутий у 6 (5,88 %) хворих І групи і 2 (1,87 %) - ІІ групи (P > 0,1). Окрім того, 2 (1,96 %) хворих І групи лікувалися без ефекту, бо бактеріовиділення у них продовжувалося, порожнини розпаду не загоювалися. Летальності не було в жодній групі.

Тривалість стаціонарного лікування у хворих ІІ групи була на (1,3 ± 0,4) міс. меншою від І групи (4,3 ± 0,4) міс. проти (5,6 ± 0,3) міс., P < 0,02). Аналогічно тривалість основного курсу антимікобактеріальної терапії завдяки застосуванню Ліпостабілу була на (2,3 ± 0,4) міс. меншою, аніж без застосування цього патогенетичного препарату (6,2 ± 0,3) міс. проти (8,5 ± 0,5) міс., P < 0,001).

В ІІ групі у порівнянні із І групою малі залишкові зміни спостерігалися на 13,81 % частіше (63,81 % проти 50,00 %, P < 0,05), а великі - на 13,65 % рідше (25,71 % проти 39,36 %, P < 0,05). Кількість хворих із відсутніми залишковими змінами в обох групах була приблизно однакова: 10,64 % в І групі та 10,48 % у ІІ групі (Р 0,05).

Протягом двох років, в середньому (2,32 ± 0,62) років, 5 (4,91 %) хворих І групи і 7 (6,54 %) - ІІ групи вибули за межі області, тому віддалені результати ми вивчили у 97 (95,10 %) хворих І групи і у 100 (93,47 %) - ІІ групи. Клінічне вилікування хворих ІІ групи у віддалені терміни було на 10,53 % частіше, аніж у І групі (93,00 % проти 82,47 %, P < 0,05), а хронічний туберкульоз спостерігався відповідно на 6,25 % рідше (2,00 % проти 8,25 %, P < 0,05). Не виявлено статистично вірогідної різниці в обох групах щодо рецидиву туберкульозу легень (7,22 % у І групі та 2,00 % у ІІ групі, P > 0,05) і летальності хворих (відповідно 2,06 % і 3,00 %, P > 0,5).

У віддалені терміни померло 5 (2,39 %) хворих, в тому числі 2 (2,06 %) - І групи і 3 (3,00 %) - ІІ групи. Один хворий І групи помер від прогресування туберкульозу, другий - від алкоголізму у зв'язку із асфіксією у стані сп'яніння. Серед померлих хворих ІІ групи жоден з них не помер у зв'язку з туберкульозом; причинами смерті були травма - у 1, інфаркт міокарду - у 2.

Нами не виявлено впливу Ліпостабілу на частоту залишкових змін. Проте інвалідизація у хворих ІІ групи була в 11,5 разів рідше, аніж у хворих І групи (4,67 % проти 53,68 %, Р 0,001).

На основі проведених досліджень й отриманих безпосередніх та віддалених результатів у різних категорій хворих, розподілених за віком, поширеністю туберкульозу, рівнем інтоксикації, характером ускладнень та супутніх недугів, ступенем порушень клініко-лабораторних, рентгенологічних та інструментальних даних тощо, встановлено, що Ліпостабіл протипоказаний при його непереносності, схильності до кровоточивості й тимчасово протипоказаний при кровохарканні та легеневій кровотечі. Ліпостабіл показаний у хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень у віці 40 років і старшому, при поширеності специфічного процесу в межах однієї частки легені й більше, туберкульозній інтоксикації середнього або важкого ступеня, тахікардії, дистрофії та гіпоксії міокарду, гіперхолестеринемії, збільшенні в'язкості крові та плазми, гіперкоагуляційних станах, бронхообструктивних порушеннях, зниженні імунологічної реактивності організму, порушенні функції нирок, печінки, кардіотоксичних розладах, гепатиті, атеросклерозі та гіпертонічній хворобі. Якщо немає зазначених показань, то від ліпостабілотерапії можна утриматися у віці до 40 років й тоді, коли туберкульозний процес займає менше однієї частки легені, інтоксикація відсутня або легкого ступеня, відсутності змін на електрокардіограмі або при порушеннях серцевого ритму, відсутності гіперхолестеринемії, нормальній в'язкості крові та імунологічній реактивності організму, помірній гіпокоагуляції.

Таким чином, проведене нами дисертаційне дослідження є самостійною, завершеною науково-дослідною працею, в якій отримані нові науково обгрунтовані результати щодо диференційованого застосування за новим призначенням Ліпостабілу на тлі антимікобактеріальної терапії хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень й позитивного впливу його на функцію зовнішнього дихання, клініко-рентгенологічні, імунологічні та інші лабораторні показники, що в сукупності вирішує актуальне наукове завдання фтизітрії - підвищення ефективності лікування хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень і має суттєве науково-практичне значення.

ВИСНОВКИ

1. За останні роки як в Україні, так й у Волинській області, на тлі погіршення епідеміологічної ситуації з туберкульозу погіршується ефективність лікування хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень.

2. Під впливом Ліпостабілу у хворих швидше проходять основні скарги (на 1,07 місяця), жорстке дихання та хрипи при аускультації (на 1,02 місяця), нормалізуються загальні аналізи крові (на 0,75 місяця) та сечі (на 0,58 місяця), оскільки раніше наступає детоксикація організму, виліковується неспецифічний ендобронхіт, зазнає інволюції специфічний патологічний процес в легенях і рідше зустрічаються побічні дії антимікобактеріальних препаратів.

На тлі ліпостабілотерапії туберкульозний процес і деякі супутні недуги перебігають стабільніше й легше, зменшується частота спалахів туберкульозу, швидше стабілізується і поліпшується загальний стан хворих. Проте препарат не впливає на перебіг та терміни лікування ускладнень туберкульозного процесу.

3. Ліпостабіл у хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень проявляє бронхолітичний, гіполіпідемічний, антиагрегаційний ефект, завдяки чому скорочуються терміни досягнення позитивної клініко-рентгенологічної динаміки у хворих. Препарат також поліпшує функцію печінки, збільшує кількість альбумінів і г-глобулінів крові та зменшує концентрацію в-глобулінів.

4. Завдяки ліпостабілотерапії у поєднанні із антимікобактеріальними препаратами збільшується частота загоєння порожнин розпаду на 5,97 % та й відповідно частота досягнення повного клінічного ефекту, зменшуються терміни припинення бактеріовиділення на 1 місяць та загоєння порожнин розпаду на 1,3 місяця, а також скорочуються терміни стаціонарного лікування хворих на 1,3 місяця і тривалість основного курсу антимікобактеріальної терапії на 2,3 місяця.

Однак, застосування Ліпостабілу на тлі антимікобактеріальної терапії не впливає на частоту припинення бактеріовиділення у хворих-бактеріовиділювачів та на загальну частоту залишкових змін, хоча великі залишкові зміни зустрічаються рідше від малих.

5. У віддалені терміни внаслідок ліпостабілотерапії клінічне вилікування наступає на 10,53 % частіше, а хронізація туберкульозу на 6,25 % рідше. Проте впливу препарату на частоту залишкових змін не виявлено.

6. Показаннями до застосування Ліпостабілу на тлі антимікобактеріальної терапії у хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень є: вік 40 років і старший; поширеність специфічного процесу в межах однієї частки легені і більше; туберкульозна інтоксикація середнього або важкого ступеня; тахікардія, дистрофія та гіпоксія міокарду; гіперхолестеринемія; збільшення в'язкості крові та плазми; гіперкоагуляційні стани; бронхообструктивні порушення функції зовнішнього дихання; зниження імунологічної реактивності організму; порушення функції нирок, печінки, кардіотоксичні розлади, гепатит внаслідок побічної дії антимікобактеріальних препаратів чи супутніх недугів, а також супутні атеросклероз та гіпертонічна хвороба. Препарат протипоказаний при його непереносності, схильності до кровоточивості й тимчасово протипоказаний - при кровохарканні та легеневій кровотечі.

Ліпостабілотерапія не протипоказана, але від неї можна утриматися у віці до 40 років й тоді, коли туберкульозний процес займає менше однієї частки легені, інтоксикація відсутня або легкого ступеня, при відсутності змін на електрокардіограмі або при порушеннях серцевого ритму, відсутності гіперхолестеринемії, нормальній в'язкості крові та імунологічній реактивності організму, помірній гіпокоагуляції, якщо немає явних показань до застосування Ліпостабілу.

7. Ліпостабіл доцільно застосовувати у комплексному лікуванні хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень з урахуванням диференційованих показань і протипоказань.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. У лікуванні хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень провідне місце належить антимікобактеріальній терапії, яку застосовують за загальновідомими режимами і схемами.

2. Ефективність лікування зазначених хворих можна поліпшити при комбінованому застосуванні Ліпостабілу з перших днів антимікобактеріальної терапії.

3. Рекомендується така технологія ліпостабілотерапії у хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень. На тлі призначення антимікобактеріальних препаратів хворому додатково призначають Ліпостабіл внутрішньовенно щоденно по 10 - 20 мл і всередину по 1 - 2 капсули перед вживанням їжі тричі на добу. При цьому, за даними віскозиметрії, домагаються зниження в'язкості крові на 10 - 20 % від фізіологічної норми (0,005 н*сек/м², або в середньому (0,005 ± 0,00002) н*сек/м²).

Після досягнення позитивної клініко-рентгенологічної динаміки, а саме розсмоктування перифокального запалення в легені, зменшення розмірів патологічного процесу, подолання інтоксикації, призначають лише підтримуючу дозу Ліпостабілу по 1 - 2 капсули всередину до вживання їжі тричі на день, орієнтуючись на рівень в'язкості крові.

Отже, Ліпостабіл слід застосовувати внутрішньовенно і всередину орієнтовно 3 - 4 тижні, або в середньому (3,5 ± 0,2) тижні, а підтримуючі дози всередину доцільно призначати ще близько 10 - 12 тижнів, або в середньому (11,3 ± 0,3) тижні, загалом курс ліпостабілотерапії повинен становити близько 3 - 4 місяців, або (3,3 ± 0,3) місяців. Потім доліковування хворого слід здійснювати лише антимікобактеріальними препаратами 3 - 4 місяці, в середньому (3,2 ± 0,3) місяців, без Ліпостабілу, причому весь курс лікування хворого на туберкульоз легень має тривати 6 - 8 місяців, в середньому (6,2 ± 0,3) місяців.

4. Показаннями до застосування Ліпостабілу на тлі антимікобактеріальної терапії у хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень є: вік 40 років і старший; поширеність специфічного процесу в межах однієї частки легені і більше; туберкульозна інтоксикація середнього або важкого ступеня; тахікардія, дистрофія та гіпоксія міокарду; гіперхолестеринемія; збільшення в'язкості крові та плазми; гіперкоагуляційні стани; бронхообструктивні порушення функції зовнішнього дихання; зниження імунологічної реактивності організму; порушення функції нирок, печінки, кардіотоксичні розлади, гепатит внаслідок побічної дії антимікобактеріальних препаратів чи супутніх недугів, а також супутні атеросклероз та гіпертонічна хвороба. Препарат протипоказаний при його непереносності, схильності до кровоточивості й тимчасово протипоказаний при кровохарканні та легеневій кровотечі.

Ліпостабілотерапія не протипоказана, але від неї можна утриматися у віці до 40 років й тоді, коли туберкульозний процес займає менше однієї частки легені, інтоксикація відсутня або легкого ступеня, відсутності змін на електрокардіограмі або при порушеннях серцевого ритму, відсутності гіперхолестеринемії, нормальній в'язкості крові та імунологічній реактивності організму, помірній гіпокоагуляції, якщо не має явних показань до застосування Ліпостабілу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Мельник В.М., Валецький Ю.М. Застосування Ліпостабілу у хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень // Укр. пульмонологічний журнал. - 1999 - № 2. - С. 15-18.

2. Мельник В.М., Валецький Ю.М. Ефективність ліпостабілу при виявленому вперше деструктивному туберкульозі легенів // Ліки. - 1999. - № 2. - С. 105-108.

3. Матусєвич В.Г., Мельник В.М., Матусєвич О.Є., Валецький Ю.М. Ефективність деяких профілактичних заходів у фтизіатрії та пульмонології // Укр. пульмонологічний журнал. - 1999 - № 3. - С. 69-72.

4. Мельник В.М., Валецький Ю.М. Причини неефективного лікування хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень // Лікарська справа. - 1999. - № 4. - С. 124-128.

АНОТАЦІЇ

Валецький Ю.М. Ефективність Ліпостабілу на тлі антимікобактеріальної терапії хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.26 - фтизіатрія. - Інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г.Яновського АМН України, Київ, 2000.

Дисертація присвячена підвищенню ефективності лікування хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень шляхом застосування Ліпостабілу на тлі антимікобактеріальної терапії. Доведено, що Ліпостабіл проявляє бронхолітичний, гіполіпідемічний, антиагрегаційний ефект, пришвидшує детоксикацію організму, інволюцію специфічного процесу, зменшує частоту побічної дії антимікобактеріальних препаратів й тому скорочуються терміни досягнення позитивної клініко-рентгенологічної динаміки у хворих, на 5,97 % збільшується частота загоєння порожнин розпаду, а також скорочуються терміни припинення бактеріовиділення на (1,0 ± 0,3) міс., загоєння порожнин розпаду - на (1,3 ± 0,3) міс., тривалість стаціонарного лікування - на (1,3 ± 0,4) міс., основного курсу антимікобактеріальної терапії - на (2,3 ± 0,4) міс.

Ключові слова: туберкульоз легень, антимікобактеріальна терапія, Ліпостабіл, ефективність.

Valecky Yu. M. Effectiveness of Lipostabil on the background of antimicobacteriale therapy with newly diagnosed destructive lung tuberculosis patients. - Manuscript.

Thesis for a Master's degree of Medical sciences on a speciality 14.01.26 - phthisiology. - Institute of Phthisiology and Pulmonology named by F.G.Yanovsky AMS of Ukraines, Kiev, 2000.

The thesis is devoted to increasing of effectiveness of treathment of patients with newly diagnosed destructive tuberculosis by employment Lipostabil on the background antimicobacteriale therapy. Was proved, that Lipostabil has broncholitic, antiagregating, hypolipiding effect, it accelerates the detoxication, the involution of the specific process, in reduces the frequency of a side effects of antimicobacteriale drugs and that's wag has reduced the terms of reaching of the positive clinic and radiology dynamic in the patients. The frequency of healing of cavernae has increased on 5,97 %. And also the terms of cessation of excretion of MBT are reduced on (1,0 ± 0,3) months, the healing of cavernae - on (1,3 ± 0,3) months, the duration of in patient treatment - on (1,3 ± 0,4) months, the basic course antimicobacteriale therapy - on (2,3 ± 0,4) months.

Key word: lung tuberculosis, antimicobacteriale therapy, Lipostabil, effectivenes.

Валецкий Ю.Н. Эффективность Липостабила на фоне антимикобактериальной терапии больных впервые диагностированным деструктивным туберкулезом легких. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.26 - фтизиатрия. - Институт фтизиатрии и пульмонологии имени Ф.Г.Яновского АМН Украины, Киев, 2000.

Диссертация посвящена повышению эффективности лечения больных впервые диагностированным деструктивным туберкулезом легких путем применения Липостабила на фоне антимикобактериальной терапии. Объектом исследования было 209 больных (мужчин - 161 (77,03 %), женщин - 48 (22,97 %) в возрасте от 18 до 80 лет. Они распределены на две группы.

В I (контрольную) группу включено 102 (48,80 %) больных, лечившихся только антимикобактериальными препаратами.

Ко II (основной) группе отнесено 107 (51,20 %) больных, лечившихся антимикобактериальными препаратами подобно I группе и Липостабилом. Все больные всесторонне обследованы в соответствии с целью и задачами диссертационной работы.

Инфильтративный туберкулез диагностирован у 80 (78,43 %) больных I и у 87 (81,31 %) - II групп, диссеминированный - соответственно у 20 (19,61 %) и 18 (16,82 %), фиброзно-кавернозный - по 2 (1,96 % и 1,87 %) больных в каждой группе. У всех был деструктивный процесс с инфильтрацией и обсеменением.

Осложнения туберкулезного процесса наблюдались у 17 (8,13 %) больных. У 146 (69,86 %) пациентов выявлено 175 различных сопутствующих заболеваний.

Доказано, что у больных ІІ группы, получавших Липостабил, статистически достоверно улучшились показатели функции внешнего дыхания, причем как рестриктивные так и обструктивные. В частности по сравнению с исходными величинами, принятыми за 100 %, МОС₂₅ увеличилась до (117,95 ± 3,51) %, МОС₅₀ - до (120,00 ± 4,99) %, МОС₇₅ - до (118,68 ± 4,03) %, проба Тиффно - до (119,32 ± 5,64) %, ОФВ₁ - до (118,26 ± 5,01) % при P < 0,001. Следовательно, Липостабил на фоне антимикобактериальной терапии улучшил проходимость бронхов.

Подтвержден гиполипидемический, гипокоагуляционный и антиагрегационный эффект Липостабила. Так, по завершению липостабилотерапии в сравнении с исходной концентрация холестерина в крови уменьшалась на (41,27 ± 0,35) %, фосфолипидов - на (18,52 ± 0,14) %, в-липопротеидов - на (25,0 ± 0,34) %, коєффициента холестерин/фосфолипиді - на (16,67 ± 0,15) %.

Гипокоагуляционное действие препарата проявлялось достоверным снижением фибриногена плазмы с (12,19 ± 0,31) мкмоль/л до (10,25 ± 0,25) мкмоль/л, исчезновением фибриногена В, увеличением времени свертывания крови с (6,0 ± 0,2) мин. до (8,0 ± 0,2) мин., уменьшением времени рекальцификации плазмы с (84,19 ± 4,18) сек. до (69,14 ± 3,54) сек.

Липостабил, как дезагрегант, существенно снижает вязкость крови (с 0,0084 ± 0,0009 по (0,0042 ± 0,0011) н*сек/м²) и плазмы (с 0,00295 ± 0,0005 по (0,00161 ± 0,0004) н*сек/м²).

Липостабил на (39,22 ± 5,35) % уменьшал концентрацию общего билирубина крови у тех больных, у которых билирубин первоначально был повышен. У больных без гипербилирубинемиии, Липостабил не влиял на концентрацию билирубина в крови. Аналогичная тенденция вывлена и в отношении АлТ и АсТ. Следовательно Липостабил улучшает функцию печени. Он также увеличивал концентрацию альбуминов, г-глобулинов крови, уменьшая при этом концентрации в-глобулинов.

Благодаря Липостабилу с (2,28 ± 0,23) мес. по (1,60 ± 0,25) мес. сокращаются сроки детоксикации организма, причем чем менее выражена интоксикация, тем короче сроки детоксикации.

У больных, получавших Липостабил, на (0,66 ± 0,22) мес. ранее наступала инволюция специфического процесса, в 3 раза уменьшилась частота побочного действия антимикобактериальных препаратов (5,61 % против 16,67 %) и поэтому сокращались сроки достижения положительной клинико-рентгенологической динамики при впервые диагностированном деструктивном туберкулезе легких.

Применение Липостабила на фоне антимикобактериальной терапии не влияло на частоту прекращения бактериовыделения (96,15 % в І группе и 100,0 % во ІІ группе), однако на 5,97 % увеличивало частоту заживления полостей распада (98,13 % против 92,16 %). У больных, лечившихся Липостабилом, сокращались сроки прекращения бактериовыделения на (1,0 ± 0,3) мес., или с (1,7 ± 0,3) мес. против (2,7 ± 0,3) мес., поскольку ранее заживали полости распада и быстрее наступала инволюция патологического процесса. У этих же больных сроки заживления полостей распада сокращались на (1,3 ± 0,3) мес., или (4,1 ± 0,5) мес. против (5,4 ± 0,4) мес., продолжительность стационарного лечения - на (1,3 ± 0,4) мес., или (4,3 ± 0,4) мес. против (5,6 ± 0,3) мес., а продолжительность основного курса антимикобактериальной терапии уменьшилась на (2,3 ± 0,4) мес., т.е. с (8,5 ± 0,5) мес. до (6,2 ± 0,3) мес.

...