Застосування персантину та мiнеральної води Збручанського родовища в комплекснiй терапiї хворих на цукровий дiабет

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

УДК 616. 379-008.64-085. 224/327

ЗАСТОСУВАННЯ ПЕРСАНТИНУ ТА МIНЕРАЛЬНОЇ ВОДИ ЗБРУЧАНСЬКОГО РОДОВИЩА В КОМПЛЕКСНIЙ ТЕРАПIЇ ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДIАБЕТ

14.01.02 - внутрішні хвороби

Автореферат

дисертацiї на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

ВЕРЕЩАГIНА Наталiя Ярославiвна

Івано-Франківськ 2000

Дисертацiєю є рукопис

Робота виконана в Тернопiльській державній медичній академії iм.I.Я. Горбачевського, МОЗ України

Науковий керiвник: доктор медичних наук, професор Єпішин Анатолій Васильович, Тернопiльська державна медична академiя iм.I.Я. Горбачевського, МОЗ України, завiдувач кафедри пропедевтики внутрiшнiх хвороб.

Офiцiйнi опоненти:

доктор медичних наук, професор Боцюрко Володимир Іванович, Iвано-Франківська державна медична академія, завідувач кафедри ендокринології;

доктор медичних наук, професор Христич Тамара Миколаївна, Буковинська державна медична академія, професор кафедри госпітальної терапії та клінічної фармакології

Провiдна установа

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, кафедра терапії стоматологічного факультету.

Захист вiдбудеться 3 липня_ 2000 р. о 13⁰⁰ годинi на засiданнi спецiалiзованої вченої ради (Д 20. 601. 01 ) в Iвано-Франківській державній медичній академії (76000, Івано-Франківськ, вул.Галицька 2).

З дисертацiєю можна ознайомитися в бiблiотецi Івано-Франківської державної медичної академії (76000, м. Івано-Франківськ вул. Галицька 7).

Автореферат розiсланий 2 червня 2000 р.

Вчений секретар спецiалiзованої вченої ради доктор медичних наук, професор М.А. Оринчак

діабет персантин мінеральний збручанський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема цукрового дiабету (ЦД) та його ускладнень є однiєю з найактуальнiших в сучаснiй ендокринологiї. Кiлькiсть хворих на ЦД у світі щорiчно збiльшується на 5-7%, а кожнi 12-15 рокiв подвоюється (В.I.Панькiв,1994; ПІ.Прудіус,2000). Згiдно статистичних даних кількість хворих на ЦД в 1998 р. в Українi досягла 899007 випадків. По Тернопiльськiй областi в 1999 р. зареєстровано 19740 випадкiв хвороби, що на 1176 більше, ніж в 1998 р., в тому числi вперше виявлено 2138 хворих. Враховуючи медико-соціальну гостроту проблеми ЦД, провідні лабораторії і клініки світу займаються інтенсивними науковими пошуками причин захворювання, ключових ланок патогенезу, постійно вдосконалюють методи діагностики, лікування і профілактики. Серед фундаментальних досліджень виділяється генетика та імунологія діабету (И. Дедов, 2000).

Участь iмунної системи у виникненнi ЦД на теперiшнiй час є незаперечною (ЕА.Жук,1997; Я.С.Зверева,1999). Перебiг ЦД часто поєднується з хронічними захворюваннями гепато-панкреато-дуоденальної зони (Т.М.Христич,1998; А.П.Калинин,1998р.) і супроводжується вторинною iмунною недостатнiстю (Н.С. Асфандиярова,1998; В.І.Паньків,1999). Вважається, що у виникненні судинних уражень провiдну роль вiдiграють також iмунопатологiчнi механiзми (А.С. Ефимов,1996; Э.П.Касаткина,2000). Наявнiсть змiн в iмуннiй системi, якi мають характер дефiциту є показанням до iмунокоригуючої терапiї (Г.Н. Драник и соавт., 1994). В багатьох роботах наводяться данi про застосування iмуноактивних засобiв при ЦД. Разом з тим iнформацiя про iмуннi змiни при ЦД та iмуноактивну терапiю часто неоднозначна, фрагментарна, а це свiдчить про необхiднiсть подальшого вивчення цiєї проблеми ЦД (А.С. Ефимов, 1996; В.И. Новиков, 1997).

Застосування методiв iмуномодуляцiї, поряд з традицiйним лiкуванням, яке дозволяє здiйснювати метаболiчний контроль, є кроком до профiлактики судинних ускладнень. При цьому, враховуючи деяку схожiсть iмунних порушень, якi супроводжують появу i розвиток ангiопатiй при ЦД I i II типiв, можливе використання однакових профiлактичних i лiкувальних заходiв. Актуальним є не лише пошук нових імуноактивних засобів, але і вивчення можливостей впливу на перебіг хвороби факторів природнього походження в тому числі реабілітаційного лікування з використанням мінеральних вод, які дозволяють здійснювати всебічний вплив на порушений функціональний стан органів і систем при цукровому діабеті ( Е.М. Нейко и соавт. 1989-1993; В.Г. Міщук, 1993) в тому числі і на імунний гомеостаз (Н.Н. Середюк, 1989).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є фрагментом планової науково-дослiдної теми Тернопiльської державної медичної академiї iм. I.Я. Горбачевського МОЗ України "Вивчення ефективностi iмуноактивних та гепатотропних засобiв при запальних та дистрофiчних захворюваннях гепатобiлiарної системи" (№ держреєстрації 0195 Y 023940).

Мета роботи. На основі вивчення стану імунореактивності організму та особливостей перебігу ЦД, встановити клiнiко-iмунологiчну ефективнiсть персантину та мiнеральної води Збручанського родовища при комплексному стаціонарному та реабілітаційному лікуванні.

Завдання дослiдження

1. Вивчити стан клітинного, гуморального імунітету та неспецифічного захисту організму у хворих на ЦД І і ІІ типів на етапах стаціонарного та реабілітаційного лікування.

2. Дослідити вплив на імунологічний статус тривалості, тяжкості перебігу і стану компенсації ЦД та хронічних запальних уражень гепато-панкреато-дуоденальної зони.

3. Дослідити вплив комплексної традиційної загальноприйнятої терапії та лікування з включенням персантину на показники клітинного, гуморального імунітету і неспецифічного захисту організму у хворих на ЦД І і ІІ типів.

4. Вивчити вплив санаторно-курортного (реабілітаційного) лікування в умовах санаторію “Товтри” с.м.т. Сатанів із застосуванням гідрокарбонатно-натрієво-магнієвої маломінералізованої води типу “Нафтуся” Збручанського родовища на клiнiчний перебіг та iмуннi показники у хворих на ЦД І і ІІ типів.

Наукова новизна одержаних результатiв. Встановлено імунопатологічні зміни, що супроводжують перебіг ЦД І і ІІ типів. Виявлено вплив тривалості, тяжкості перебігу, стану компенсації хвороби та наявності супутньої хронічної запальної патології гепато-панкреато-дуоденальної зони на показники імунограми. Вперше досліджено динаміку клініко-імунологічних проявів ЦД І і ІІ типів при реабілітаційному лікуванні з використанням маломінералізованої гідрокарбонатно-натрієво-магнієвої води типу “Нафтуся” Збручанського родовища в умовах санаторію “Товтри” с.м.т. Сатанів Хмельницької області. Доведено, що санаторно-курортне лікування з використанням Сатанівської мінеральної води, окрiм позитивного впливу на клiнiко-лабораторні прояви хвороби, сприяє нормалізації показників клітинної, гуморальної ланок імунітету, неспецифічного захисту, зниженню сенсибілізації лімфоцитів до тканини підшлункової залози. Встановлено, що персантин в дозі 0,075 одноразово, протягом двох тижнів, в комплексі традиційної терапії сприяє бiльш ефективному лiкуванню хворих у зв'язку з iмуностимулюючим впливом на показники клітинної та гуморальної ланок імунітету. Досліджено ультраструктурні зміни лімфоцитів у хворих на ЦД, зокрема їх зміни під впливом реабілітаційного лікування із застосуванням мінеральної води Збручанського родовища.

Практичне значення одержаних результатiв Обгрунтована ефективність реабілітаційного лікування із застосуванням маломінералізованої гідрокарбонатно-натрієво-магнієвої води типу “Нафтуся” Збручанського родовища у хворих на ЦД І і ІІ типів. Запропоновано включення персантину у дозі 0,075 на добу в комплекс традиційної терапії та реабілітаційного лікування у хворих на ЦД І і ІІ типів у випадках необхідності імуномодулюючого впливу. Для оцінки ефективності лікування запропоновано комплекс інформативних і доступних для виконання в умовах лікарень та реабілітаційних закладів імунологічних тестів при обстеженні хворих на ЦД. На допомогу практичним лікарям видано методичні рекомендації “Лабораторна діагностика імунних порушень в клініці”. та iнформацiйного листа "Iмунорегулюючi препарати в комплекснiй терапiї деяких захворювань".

Впровадження результатів дослідження. Практичні рекомендації, що випливають з виконаних досліджень, впроваджені у роботу терапевтичних відділень міських лікарень №1, і №3, відділкової лікарні станції Тернопіль, в санаторії “Товтри” с.м.т.Сатанів Хмельницької обл. Основні положення дисертації використовуються при проведенні навчального процесу на кафедрах пропедевтики внутрішніх хвороб, госпітальної терапії №1, кафедрі терапії факультету післядипломної освіти Тернопiльської державної медичної академiї iм. I.Я.Горбачевського.

Особистий внесок здобувача. Автор органiзувала i провела клiнiко-лабораторне та iнструментальне обстеження 169 хворих на цукровий дiабет в умовах стаціонарного та реабілітаційного лікування в умовах санаторію “Товтри”. Дослiдила стан системи Т- i В-лiмфоцитiв та неспецифiчних факторiв захисту, провела аналiз всiх показникiв. Вивчила вплив традицiйної терапiї, а також її поєднання з персантином на показники клiтинного i гуморального iмунiтету. Дослiдила вплив санаторно-курортного лікування із застосуванням маломінералізованої гідрокарбонатно-натрієво-магнієвої води типу “Нафтуся” Збручанського родовища на клiнiко-iмуннi прояви цукрового дiабету в умовах санаторiю "Товтри" смт. Сатанiв Хмельницької областi. Провела статистичний аналiз результатiв дослiдження. Сформулювала висновки i практичнi рекомендацiї.

Апробацiя результатiв дисертацiї. Результати дослiдження, що включенi до дисертацiї обговорювались на ХХХVIII-XXXIX пiдсумкових наукових конференцiях Тернопiльської державної медичної академiї iм. I.Я.Горбачевського, на 10-й Internacia Medicina Esperanto-Konferenco (1995), науково-практичнiй конференцiї (м.Київ, 1996), I мiжнародному конгресi студентiв i молодих вчених (м.Тернопiль, 1997) та спiльному засiданнi кафедр пропедевтики внутрiшнiх хвороб, факультетської терапiї, загальної хiрургiї, гістології, патологiчної та нормальної фiзiологiї Тернопiльської державної медичної академiї iм.I.Я.Горбачевського (Тернопiль-2000 р.).

Публiкацiї. За темою дисертацiї опублiковано 11 робiт, iз них статей в наукових журналах - 3, в тезах конференцiй 7.

Структура та обсяг дисертацiї. Дисертацiя викладена на 121 сторiнці машинописного тексту (без переліку літератури), українською мовою. Складається із вступу, чотирьох роздiлiв (огляд лiтератури, матерiали i методи власних дослiджень, результати дослiдження, та узагальнення з обговоренням), висновкiв, практичних рекомендацiй, списку лiтератури, який мiстить 270 робіт вітчизняних і зарубіжних авторів та додатку. Робота ілюстрована 20 таблицями i 16 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матерiали i методи дослiдження. Нами було проведено динамiчне клiнiко-лабораторне дослiдження 169 хворих на ЦД та 45 здорових осiб. Серед обстежених було 79 хворих на iнсулiнозалежний (ІЗЦД) i 90 на iнсулiнонезалежний (ІНЦД) цукровий дiабет. Чоловiкiв було 91, жiнок - 78. Бiльшiсть хворих (65,7%) була у вiцi вiд 31 до 60 рокiв. Тривалiсть захворювання коливалась вiд кiлькох мiсяцiв до 34 рокiв, але в бiльшостi пацiєнтiв (59,1%) вона не перевищувала десяти рокiв. Верифiкацiя дiагнозу проводилась на основi детального вивчення скарг, анамнезу хвороби, об'єктивних даних i показникiв вуглеводного обмiну: рiвня глюкози кровi, глiкемiчного та глюкозуричного профiлю, проби на ацетонурiю. Використовувались також iншi загальноклiнiчнi лабораторнi та iнструментальнi методи обстеження. Первиннi дослiдження проводились при поступленні в клiнiку. Висновки про стан компенсацiї вуглеводного обмiну, органiв i систем робили лише при наявностi комплексу клiнiко-лабораторно-iнструментальних даних (А.С. Єфімов, 1992).

Серед обстежених хворих було 35,8% випадкiв цукрового дiабету з тяжким перебiгом, 54,7% - середньої тяжкостi i 5,0% - легкої форми. Лише 4,5% хворих були з вперше виявленим цукровим дiабетом. У 30,7% пацiєнтiв дiагностувався стан декомпенсацiї хвороби, у 55,9% був субкомпенсований цукровий дiабет, 13,4% обстежених хворих були із компенсованим станом, в основному це були особи з цукровим дiабетом II типу.

Серед ускладнень найчастiше виявлялись дiабетична ангiопатiя нижнiх кiнцiвок рiзних стадiй (66,7%) i дiабетична ретинопатiя (52,6%). Окрім того діагностувались полiнейропатiя (45,6%), стеатогенний гепатоз (21,1%) i нефропатiя (13,5%). Крiм ускладнень цукрового дiабету в обстежених хворих була виявлена супутня патологiя. Це, зокрема, остеохондроз хребта, мiопiя слабкого ступеня, астеноневротичний синдром, клiмактеричний синдром, iшемiчна хвороба серця, гiпертонiчна хвороба, хронiчні запальні захворювання гепато-панкреато-дуоденальної зони.

Клiнiчне та лабораторно-iнструментальне обстеження хворих проводилось при поступленні та пiд час стацiонарного лiкування, а також при виписуваннi з клiнiки та санаторiю. Стан iмунної системи вивчали загальноприйнятими методами (А.В. Єпішин і співавт. 1995.) за такими показниками: абсолютний та вiдносний вмiст Т-лiмфоцитiв в периферичнiй кровi методом спонтанного розеткоутворення (Е-РУК)), реакцiю бластної трансформацiї з фiтогемаглютинiном, чутливiсть Т-лiмфоцитiв до теофiлiну, абсолютну та вiдносну кiлькiсть В-лiмфоцитiв за методом комплементарного розеткоутворення (ЕАС-РУК), вмiст сироваткових iмуноглобулiнiв класу A, M, G, циркулюючі антитіла до тканини підшлункової залози з допомогою реакції споживання комплементу (РСК), рiвень циркулюючих імунних комплексів (ЦIК). Активнiсть неспецифiчних факторiв захисту оцiнювали за рiвнем комплементу i лiзоциму сироватки кровi.

Отриманi цифровi данi оброблялись методом варiацiйної статистики з використанням мiкрокалькулятора "Електронiка МК-61" за заданими програмами (Е.М. Юрах i спiвавт., 1985). Рiвень достовiрностi визначали за критерiями Ст'юдента.

Основні результати дослідження. Результати обстежень виявили відносну і абсолютну Т-лімфоцитопенію, у хворих на ЦД І і ІІ типів (P<0,001). При цьому відносний і абсолютний рівень Т-лімфоцитів був нижчим у хворих на ІЗЦД (P<0,001, P<0,01) і пацієнтів з давністю ЦД понад 10 років (P<0,05). Ступінь зниження кількості Т-лімфоцитів сироватки крові у хворих на ЦД знаходився у відповідності з тяжкістю хвороби. Так, нижчі показники кількості Т-лімфоцитів виявлялись при тяжкому перебігу ЦД ІІ типу (P<0,05). Для хворих на ЦД І типу показник вірогідності становив P>0,05. Спостерігався також вплив декомпенсації на відносний і абсолютний рівень Т-лімфоцитів у пацієнтів з ЦД ІІ типу (P<0,05, P<0,02). В обстежуваних групах хворих нами було виявлено зниження відносного і абсолютного вмісту теофіліночутливих (Тео-ч) та теофілінорезистентних (Тео-р) Т-лімфоцитів (P<0,001). Відносна кількість Тео-ч клітин, відносний та абсолютний вміст Тео-р лімфоцитів були нижчими у хворих на ІЗЦД (P<0,01). Вміст Тео-ч клітин знижувався із збільшенням тривалості захворювання. У пацієнтів з 10-річним і більш тривалим ЦД вміст Тео-ч клітин в обох групах суттєво не відрізнявся між собою.

Співвідношення Тео-р і Тео-ч лімфоцитів було підвищеним як при ІЗЦД, так і при ІНЦД (P<0,001 в обох випадках в порівнянні з нормою) і суттєво не відрізнялося між двома групами хворих. (P>0,05).

Результати наших дослiджень спiвзвучнi багатьом науковим повiдомленням (Н.С.Асфандиярова,1998; В.І.Паньків,1999), які свідчать про зменшення загальної популяції Т-лімфоцитів, як відносних, так і абсолютних, що, на думку Т. А. Алиева и соавт. (1990), вказує на порушення ранніх етапів посттимічного диференціювання Т-лімфоцитів, а поглиблення з часом імунодефіциту і наростання проявів імуносупресії - за рахунок метаболічних порушень. На нашу думку, можливо, зниженню числа Т-лімфоцитів у периферичній крові сприяє збільшення їх в місцях імунного конфлікту, де вони розпізнають антиген, реагують з ним, здійснюють цитотоксичний вплив, тобто сприяють посиленню напруги місцевого клітинного імунітету в тканинах.

Проведені нами електронно-мікроскопічні дослідження вказують, що в основі змін імунокомпетентних клітин крові - лімфоцитів, лежить порушення структури мембран внаслідок глікозилювання мембранних білків і білків рецепторів імунокомпетентних клітин, що сприяє зниженню їх кількості і функції. Знижений рівень інсуліну у хворих на ЦД І типу та інсулінорезистентність при ЦД ІІ типу сприяють не лише гіперглікемії і цілому ряду метаболічних порушень (Т.М.Христич і співавт. 1998), але і порушенням імуногенезу, оскільки інсулін, як відомо, відіграє помітну роль в регуляції гемо- та імуногенезу (В.Ф.Чеботарев, 1991). Зменшення вмiсту Т-лiмфоцитiв у хворих iз тривалим перебігом IЗЦД, на нашу думку, свiдчить про поглиблення з часом iмунодефiциту. Зменшений вмiст Тео-ч лiмфоцитiв сприяє зниженню толерантностi i пiдтриманню аутоiмунних процесів в органiзмi хворого. Це, можливо, сприяє виникненню нових вогнищ аутоiмунного конфлiкту: серцево-судинна система, видiльна, нервова, шлунковий-кишковий тракт, ендокриннi залози. Виявлене нами зменшення iмунокомпетентних клiтин у хворих на ЦД II типу свiдчить про наростання iмунодефiциту і у цiєї категорiї хворих. Поступове зниження вмiсту Тео-ч і Тео-р лімфоцитів призводить до наростання аутоiмунної активностi. Можливо, це є однiєю iз причин виникнення сульфаніламідорезистентності і формування iнсулiнозалежностi при ЦД II типу та розвитку характерних ускладнень. Цю думку пiдтверджує виявлене зменшення кiлькостi Тео-ч клітин у випадках тяжкого протiкання ЦД II типу.

Поряд з кількісними змінами Т-системи лімфоцитів було виявлено зниження функціональної активності Т-клітин в реакції бластоутворення лімфоцитів з ФГА у 71,2% хворих. Величина РБТЛ з ФГА була більш зниженою у групi хворих на ЦД І типу (P<0,05). У жінок спостерігались нижчі показники функціональної активності лімфоцитів (47,06±0,85)%, ніж у чоловіків (49,41±0,58)% (P<0,05). У пацієнтів з тяжким перебігом ІНЦД і в період декомпенсації хвороби показники РБТЛ з ФГА теж були нижчими (P<0,01) відповідно (P<0,05).

Ми виявляли помірне підвищення абсолютних величин В-лімфоцитів, у крові хворих на ІЗЦД (0,34±0,013х10⁹/л) (P<0,05). У пацієнтів з ІНЦД вміст В-клітин (0,31±0,02х10⁹/л) не відрізнявся від контрольних величин (0,30±0,02х 10⁹/л) (р>0.5). Аналізуючи результати вмісту В-лімфоцитів у крові хворих в залежності від тривалості ЦД, ми виявили зростання їх відносного вмісту у пацієнтів з ЦД І типу до 5 і після 10 років хвороби. Кількість В-лімфоцитів у хворих на ЦД І типу з тривалістю хвороби до 10 років істотно не відрізнялись від контрольних величин і була меншою, ніж до 5 і після 10 років хвороби (P<0,001).У пацієнтів з ЦД ІІ типу спостерігалась суттєва відмінність між показниками В-лімфоцитів при тривалості хвороби до 5 і більше 10 років (P<0,01 і P<0,02). Спостерігався ріст відносної і абсолютної кількості В-лімфоцитів у хворих з декомпенсацією ЦД І типу (P<0,05 і P<0,01) та відносного їх вмісту при тяжкому перебігу ІЗЦД (P<0,05). При цьому кількісні зрушення поєднувалися із порушеннями функціональної активності В-клітин, що визначалось за вмістом основних класів сироваткових імуноглобулінів (IgM, IgA, IgG), титром комплементзвязуючих антитіл до тканини підшлункової залози та ЦІК (P<0,001 для обох груп).

Дослідження вмiсту імуноглобулінів сироватки крові показало підвищення вмісту IgG (14,62±0,53г/л) (при нормі 11,04±0,28 г/л) і IgM(1,58±0,09г/л) (норма 1,28±0,04г/л) у хворих на ЦД І типу (P<0,001 і P<0,02). Середня кiлькiсть імуноглобулінів у сироватці крові хворих на ІНЦД не мала iстотних відхилень від контрольних величин. На вміст сироваткових імуноглобулінів тяжкість перебігу і рівень компенсації хвороби, за нашими даними, суттєво не впливали. Рівень IgM у пацієнтів з тривалістю ІЗЦД до 5 років (2,10±0,25г/л) був істотно вижчим порівняно з більш тривалим перебігом хвороби (1,16±0,13г/л) (P<0,001). Серед пацієнтів обох груп з тяжким перебігом ЦД зростала кількість хворих з підвищеними показниками вмісту IgG. У хворих на ІНЦД виявлялось підвищення IgG при давності патологічного процесу 10 і більше років (13,25±0,93 г/л) (P<0,05). При цьому зростання вмісту IgG у цієї категорії хворих супроводжувалось зростанням абсолютної і відносної кількості В-лімфоцитів. Можливо це пов'язано із гормональною перебудовою організму у віці більше 50 років, тому що переважна більшість хворих з тривалим перебігом ІНЦД була якраз у цій віковій групі. При обох типах діабету не було виявлено чітких закономірностей у зміні рівнів IgA, IgM та IgG залежно від статі.

Оцiнюючи показники В-клiтинної ланки iмунiтету, можна вiдмiтити, що зростання вмiсту IgG i IgM супроводжувалось підвищенням абсолютної кількості В-лiмфоцитiв. На нашу думку, такi результати можна розглядати, як наслiдок стимулювання В-системи iмунiтету рiзними аутоантигенами до яких знижується толерантнiсть внаслiдок зниження імунорегуляторної активностi субпопуляцій Т-лімфоцитів.

Середні величини титру антитіл до тканини підшлункової залози були підвищеними при обох формах цукрового діабету. При ЦД 1 типу показник РСК становив 17,65±1,03 % (р<0,001), при ІНЦД-25,54±1,24 % (р<0,001) (норма-3,33±1,18 %). При обчисленні РСК до тканини підшлункової залози в залежності від статі, віку, тривалості захворювання-певних закономірностей ми не виявили, проте, при тяжкому перебігу хвороби процент позитивних результатів РСК досягав 98%. Значне підвищення титру антитіл до тканини підшлункової залози спостерігалось у випадках супутньої патології гепатобіліарної системи та підшлункової залози, що виявлялось частіше у хворих на ЦД ІІ типу.

Зростання вмісту ЦІК було виявлено у 78,0% хворих на ІЗЦД і 75,6 % пацієнтів з ІНЦД. Середній їх рівень як у хворих на ІЗЦД (10,71±0,85од.), так і на ІНЦД (9,0±1,06 од.) був вищим порівняно із здоровими людьми (4,71±0,33од.) (P<0,001). По мірі посилення тяжкості перебігу діабету збільшувалась кількість хворих з високим рівнем імунних комплексів. Вивчення вмісту імунних комплексів із врахуванням статі, віку і тривалості хвороби не виявило певних закономірностей. Тому, пiдвищення вмiсту ЦIК при ЦД варто розглядати як результат порушення iмунологiчних властивостей органiзму, найважливiшими iз яких є стимулювання В-ланки iмунiтету та пiдвищення функцiональної активностi В-лiмфоцитiв внаслiдок цього.

У 95,2% пацієнтів на ЦД виявлялось зниження титру комплементу сироватки крові. Аналіз середніх величин комплементарного титру засвідчив його зниження як у пацієнтів з ІЗЦД, (0,092±0,003) так і у хворих на ІНЦД (0,089±0,002) од. (P<0,001) (при нормі 0,004 од) що, ймовiрно, пов'язане з високим рiвнем iмунних реакцiй пiд час яких вiн iнактивується, особливо у випадку ЦД I типу.

Порівняння середніх величин вмісту лізоциму в сироватці крові здорових людей (7,57±0,24мкг./мл) та у хворих на ЦД І (1,26±0,27мкг/мл) і ІІ (3,35±0,34 мкг/мл) типів виявило його зниження в обох групах (P<0,001). Аналіз показників неспецифічного захисту у пацієнтів з ІЗЦД та ІНЦД в залежності від статі, віку, тяжкості перебігу хвороби не виявив чітких закономірностей, хоча спостерігалось зниження вмісту лізоциму при збільшенні тривалості хвороби.

Результати проведених електронномікроскопічних досліджень у хворих на ЦД І типу свідчать про порушення ультраструктури імунокомпетентних клітин крові -лімфоцитів. В основі розвитку їх пошкодження лежать дестабілізаційні та деструктивні процеси в ядерних, органоїдних та плазматичних мембранах. Ці зміни приводять до зниження репаративної регенерації, до пошкодження мембранних структур і порушення ультраструктури імунокомпетентних клітин, що, імовірно, лежить в основі порушення імунних реакцій у даної групи хворих.

Дослідження останніх років показують, що однією з головних причин змін структури ліпопротеїдних мембранних комплексів є активація перекисного окислення ліпідів і утворення великої кількості вільних радикалів. Надлишок перекисів вільних радикалів в екстремальних умовах організму може бути ініціатором аномальних окислювальних реакцій і ланцюгових процесів перекисного окислення компонентів живої клітини при їх активній взаємодії з поліненасиченими ліпідами бішару мембран. Наслідком цього є деструкція і глибоке пошкодження ультраструктури ядерного апарату і органоїдів (Н.И. Вербовая, Е.А. Лебедева,1997).

В залежності від глибини порушень Т- і В-системи лімфоцитів та показників природнього захисту ми розподілили хворих на групи: з нормальною, помірно зниженою та середньо зміненою реактивністю. Відповідно до вказаних градацій був встановлений наступний рівень неспецифічної реактивності у хворих на ЦД: середня зміна реактивності у 32,7% хворих, помірна - у 59,6% і нормальний стан визначався у 7,7% випадків. Визначення глибини змін імунограми у хворих на IЗЦД та IНЦД може бути використаним при патогенетичному обгрунтуванні застосування фармакологічних середникiв з метою імунокорекції.Аналізуючи отримані результати, ми прийшли до висновку, що найбільш інформативними з показників імунограми є кількість Т-лімфоцитів, РБТЛ з ФГА, рівень сироваткових імуноглобулінів, комплементзвязуючих антитіл, циркулюючих імунних комплексів, та дослідження комплементу і лізоциму. Проте, враховуючи складність окремих методик, для клінічних цілей найбільш придатними можуть бути визначення кількості Т-лімфоцитів, циркулюючих імунних комплексів та сироваткових імуноглобулінів, РСК з тканинними антигенами.

Для вивчення впливу загальноприйнятого комплексного традиційного лікування на стан імунної реактивності досліджували імунні показники у хворих на ЦД І і ІІ типу до і після традиційного лікування (базова терапія), яке включало інсулінотерапію в необхідних дозах або таблетовані цукрознижуючі засоби, переважно похідні сульфонілсечовини другої генерації (манініл, глюренорм, предіан), вітамінотерапію, особливо вітаміни групи В, ліпотропні засоби, ангіопротектори, фізіотерапевтичні процедури (масаж, електрофорез, озокерит).

Аналіз результатів дослідження динаміки імунологічних показників у хворих на ЦД І і ІІ типу до і після традиційного лікування виявив сприятливий вплив загальноприйнятої терапії лише на окремi показники iмунограми, зокрема, на відносний вміст Т-клітин (P<0,05), абсолютний рівень теофіліностійких лімфоцитів (P<0,05), “нульових” лімфоцитів (P<0,05) та вміст лізоциму (P<0,001) у пацієнтів з ІЗЦД, відносний рівень Т-лімфоцитів та лізоциму у хворих на ІНЦД (P<0,05). Зміни інших показників імунного статусу у обстежених групах в результаті традиційного лікування були сумнівними ( Р>0,1-P>0,05).Традиційна терапія позитивно впливала на клінічну картину, нормалізувала ряд показників загального та біохімічного аналізів крові, але найменш помітним був цей вплив на показники імунної реактивності.

Співставляючи показники імунограми окремих хворих до і після традиційного лікування ми відмічали більш суттєві зміни у випадках помірно порушеної неспецифічної реактивності. У хворих із середньо зміненими показниками їх динаміка часто була незначною або взагалі відсутньою. Така ситуація, безумовно, підкреслює необхідність доповнення традиційної терапії імунокоригуючими засобами. Разом з тим це переконливо вказує на тісний патогенетичний зв'язок порушень в системі клітинного і гуморального імунітету з подальшим прогресуванням хвороби та розвитком судинних ускладнень, які, як правило, появляються у хворих на ЦД.

Поряд з традиційним лікуванням 31 хворому на ІЗЦД (перша група) та 23 пацієнтам з ІНЦД (друга група) призначали персантин виробництва Boehringer Ingelheim (ФРН), по 1 таблетці (0,075) на ніч, щодня, протягом 14 днів. Даний препарат відноситься до похідних пиримидину і застосовується частіше як коронароролітик та антиагрегант (М.Д.Машковський,!988). Контролем для першої групи було 28, а для другої - 22 хворих на ЦД І і ІІ типів, які були рівнозначними за віковою характеристикою, клінічними проявами захворювання, змінами імунологічної реактивності і не отримували в комплексі терапевтичних засобів персантину.

Аналізуючи показники імунного статусу до і після лікування із включенням персантину було виявлено помiтне зростання відносного і абсолютного вмісту Т-лімфоцитів, відповідно як у хворих на ІЗЦД (з 36,94±1,19 до 43,79±1,08 (%) та з 0,60±0,03 до 0,68±0,02 (х10⁹/л) так і у пацієнтів з ІНЦД ( 41,17±1,09 - 46,75±1,05 (%) і 0,66±0,02 - 0,75±0,03 (х10⁹/л) (P<0,001; P<0,05). В обох групах знижувався вміст "нульових" клітин (Р<0,01) і підвищувалась РБТЛ з ФГА: при ЦД 1 типу з 46,17±1,45 до 52,63±1,34 (%) і з 48,62±1,25 до 56,87±1,12 (%)- при ІНЦД (P<0,01; P<0,001). Спостерiгався позитивний вплив такої терапії і на вміст Тео-ч лімфоцитiв (з 8,90±0,74 до 11,75±0,51 (%) і з 0,16±0,02 до 0,20±0,03 (х10⁹/л) (P<0,05; P<0,001) та відносну (P<0,001 і P<0,05) i абсолютну кількість Тео-р лімфоцитів у хворих на ЦД І і ІІ типу (P<0,05). В результаті змiн рiвнiв субпопуляцiй Т-лiмфоцитiв спостерігалось зниження Тео-р/Тео-ч індексу у пацієнтів з ІЗЦД (з 3,15±0,16 до 2,72±0,15) (P<0,05) та у групі хворих на ІНЦД (з 3,20±0,14 до 2,60±0,07) (P<0,001). У пацієнтів з ЦД ІІ типу проведення терапії із включенням персантину мало більш виражений вплив на вказані величини.

У хворих на ЦД I типу зменшувалась абсолютна кількість В-клітин з 0,34±0,02 (х10⁹/л) до 0,29±0,01 (х10⁹/л) (P<0,02) та вміст IgG з 15,04±0,77 до 11,82±0,54 (г/л) (P<0,001), виявлялось наближення до норми IgM (P<0,05). Помірні змiни вмісту IgG (з 12,62±0,35 г/л до 10,78±0,56 г/л) спостерігались і у пацієнтів з ЦД ІІ типу (P<0,05).

В обох групах хворих виявляли зниження рiвня комплементзвязуючих антитіл з 19,44±1,78 до 14,32±1,54 (%) (р0,05) при ІЗЦД та з 24,19±1,79 до 17,72±1,48 (%) (р<0,02) при ІНЦД, ЦІК відповідно з 11,41±0,81 до 7,74±0,73 (од.) та з 8,70±0,30 до 5,91±0,55 (од.) (P<0,001), зростання активності неспецифічного захисту - комплементу при ІЗЦД з 0,091±0,002 по 0,082±0,003 (од.), при ІНЦД з 0,086±0,003 по 0,077±0,003 (од) (P<0,02; P<0,01) і лізоциму відповідно з 2,34±0,29 по 4,30±0,36 мкг/мл - та з 3,44±0,50 по 5,36±0,29 мкг/мл (P<0,001; P<0,002).

Результати дослідження виявили не тільки виражену позитивну динаміку показникiв iмунограми, але і сприятливий вплив такого лікування на клінічні прояви хвороби: зменшувався або зникав больовий синдром, покращувались дані електрокардіографії і реовазографії, що, ймовірно, було пов'язано з іншими властивостями персантину, як антиагреганта та судиннорозширюючого засобу. Так, зменшення больового синдрому хворі відмічали на 2-3 дні раніше, ніж при традиційному лікуванні. По завершенню курсу лікування менший процент хворих відмічав болі в нижніх кінцівках, ділянці серця, періодичні головні болі (64,0% проти 78,0%). Чіткої закономірності в динаміці показників глікемії та глюкозурії в залежності від призначення персантину ми не виявляли.

Аналiз результатiв дослiдження дозволив зробити висновок, що персантин в комплексi традицiйної терапії ЦД сприяє позитивній клінічній динаміці, проявляє стимулюючий вплив на показники імунограми.

Важливим етапом нашої роботи було вивчення впливу санаторно-курортного лікування з використанням мінеральної води Збручанського родовища на клінічні прояви та імунологічні показники 65 хворих на ЦД (20 пацієнтів з ІЗЦД (третя група) і 45 з ІНЦД- (четверта група), якi перебували на санаторно-курортному лiкуваннi в санаторії "Товтри" смт. Сатанів Хмельницької області.

До комплексу санаторно-лікувальних заходів у хворих на ЦД, окрім базисної терапії (інсулінотерапія чи таблетизовані цукрознижуючі засоби- манініл, глюренорм, диабетон), включали слабо мінералізовану гідрокарбонатно-натрієво-магнієву мінеральну воду типу “Нафтуся” Збручанського родовища протягом трьох тижнів в добовій дозі 10 мл/кг ваги в теплому вигляді при триразовому прийомі за 45 хв до їди, хвойні, йодобромні ванни, озокерит на нижні кінцівки, масаж, лікувальну фізкультуру.

Спостереження за станом хворих, якi перебували на санаторно--курортному лiкуваннi, виявило позитивну клiнiчну динамiку захворювання: полiпшення загального стану i самопочуття пацiєнтiв у 95,4%, значне зменшення болей у нижніх кінцівках (89,2%), в багатьох випадках зникнення болючостi в правому підребер'ї, в ділянці проекції підшлункової залози (84,1%), зменшення розмірiв печінки. У переважної більшості пацієнтів зникали або зменшувались скарги на спрагу, сухість в роті, поліурію, гіркоту в роті, нудоту. В процесі лікування відмічалась позитивна динаміка і біохімічних показників: глікемії ( ранішньої з 10,320,85 ммоль/л до 6,770,63 ммоль/л, середньоденної -з 11,791,06 ммоль/л до 7,930,52 ммоль/л), білірубіну сироватки крові (з 21,21,03 мкмоль/л до 18,401,20 мкмоль/л), холестерину (з 7,120,59 ммоль/л до 5,380,42 ммоль/л).

При дослідженнi системи Т- і В-лімфоцитів та неспецифічних факторів захисту у хворих, якi поступали на санаторно-курортне лікування, ми спостерiгали різнi за глибиною і характером порушення. Але у переважної більшості обстежених виявляли показники імунограми, що свідчили про зниження активності клітинного імунітету та неспецифічних факторів захисту. Гуморальна ланка імунітету характеризувалась підвищенням вмісту IgG, титру антитіл до тканини підшлункової залози і циркулюючих імунних комплексів в обох групах хворих.

Вивчення динаміки показників імунного статусу у хворих під дiєю лікування із застосуванням мінеральної води Збручанського родовища показало різну тенденцію до нормалізації у хворих на ЦД І і ІІ типів (табл.). У пацієнтів з ІЗЦД виявлялось підвищення відносного вмісту Т-лімфоцитів (P<0,02), помiрне зростання вмiсту Тео-ч лімфоцитів (P<0,05), функціональної активності клітин з 47,63±1,21% до 51,85±1,35% (P<0,02) поряд із зменшенням абсолютної і відносної кількості "нульових" клітин (P<0,01 і P<0,05), помірного зниження показника РСК до тканини підшлункової залози, а також зростання титру комплементу (P<0,001) і вмiсту лізоциму (P<0,05). Зміни інших показників імунограми були відсутні або сумнівні (P>0,05).

Поряд з помірним впливом санаторно-курортного лікування на показники імунограми у хворих на ЦД І типу ми виявляли позитивні зміни в імунокомпетентних клітинах при електронній мікроскопії. Так, у більшості малих лімфоцитів відбувалась нормалізація їх структурної організації. Хоча в ядрах таких клітин спостерігались ще досить великі ділянки еухроматину. Глибки гетерохроматину частіше розташовувались на периферії біля каріолеми. Ядерна оболонка мала неширокий рівномірний перінуклеарний простір і добре виражені ядерні пори. В цитоплазмі спостерігались нечисельні органели, поодинокі або невеликі скупчення мітохондрій. Канальці гранулярної ендоплазматичної сітки на окремих ділянках були потовщені, а на мембранах мали помірну кількість рибосом. Спостерігались добре виражені полісоми в цитоплазмі багатьох імуноцитів. Середні лімфоцити мали ознаки функціональної активності. Це проявлялось наявністю в каріоплазмі еухроматину, крупних ядерець, рибосомальних гранул, вогнищевим розширенням перінуклеарного простору. В цитоплазмі таких клітин спостерігалось скупчення або гіпертрофія окремих мітохондрій, часткове просвітлення матриксу, вираженість крист. Була підвищена кількість рибосом, полісом, а іноді і лізосом. Відмічалась збільшена протяжність канальців гранулярної ендоплазматичної сітки на окремих ділянках місцями розширеної. Покращення структурних та регенеративних процесів лімфоцитів, ймовірно, сприяє підвищенню їх функціональної активності. Це вказує на суттєвий позитивний вплив застосування мінеральної води Збручанського родовища на перебіг захворювання у пацієнтів з ІЗЦД. Такий вплив санаторно-курортного лікування, можливо, пов'язаний із загальною дією мінеральної води на обмінні процеси в організмі, зокрема білковий і вуглеводний обмін в печінці, а також знеболюючий і очисний ефекти.

Більш виразні зміни спостерігались у імунному статусі хворих на ЦД ІІ типу, у яких зростав відносний і абсолютний вміст Т-лімфоцитів (P<0,05), відносна кількість Тео-ч клітин (P<0,02), знижувався показник вiдносного вмісту "нульових" клітин (P<0,02). У цій групі хворих помітно знижувався імунорегулюючий індекс з 3,30±0,14 до 2,90±0,10 (P<0,01), а також показник РСК до антигену тканини підшлункової залози ( з 24,79±1,19 % до 19,62±1,17 %) (р<0,02) та вміст циркулюючих імунних комплексів до 6,10±0,64 (од.) проти 8,70±0,59 (од.) (P<0,01) Як і в першій групі підвищувався показник РБТЛ з ФГА (з 50,66±1,46 до 56,24±1,68(%) (P<0,05), зростали титр комплементу (P<0,02) і кiлькiсть лізоциму (P<0,01).

У частини хворих на ІНЦД (10 пацієнтів), у яких були виражені імунні зміни, тривалий перебіг хвороби та супутня патологія ( частіше хронічний

некалькульозний холецистит з реактивним панкреатитом), санаторно-курортне лiкування поєднували iз прийомом персантину в дозi 0,075 одноразово, на ніч, протягом 14 днів. Контролем були хворі з подібними клінічними та імунологічними проявами, які не отримували в комплексі призначеного лікування персантину (10 хворих).

Результати поєднаного лікування виявили виражений стимулюючий ефект на клітинну ланку імунітету. У хворих відмічалось суттєве зростання вмісту Т-лімфоцитів: відносних величин з 37,27±1,10 (%) до 45,60±1,13 (%) (р<0,01) абсолютних чисел з 0,64±0,02 до 0,72±0,01 (х10⁹/л) (р<0,01), абсолютної кількості “нульових” лімфоцитів з 0,65±0,02 до 0,59±0,01 (х10⁹л) (р<0,02), Тео-ч клітин з 9,15 ± 0,75 до 12,20 ± 0,40 (%) (р<0,01) і з 0,17±0,01 по 0,20 ± 0,01 (х 10⁹/л) (р<0,05), Тео-р лімфоцитів (р<0,01 і р<0,05), імунорегуляторного індексу з 3,10±0,12 по 2,70±0,10 (р<0,05), РБТЛ з ФГА (р<0,02). Наближалась до норми відносна кількість В-лімфоцитів - з 23,59±0,84 до 19,21±0,62 (%) (р<0,01), рівень IgG - з 16,45±0,98 до13,44±0,85 (г/л) (р<0,05), показник РСК з антигеном підшлункової залози - з 27,89±1,22 до 22, 691,24 (%) (р <0,02), ЦІК з 8,70±1,30 по 5,91±0,55 (од) (р<0,05), зростала активність природнього захисту. Сприятливий вплив персантину на імунологічні показники у хворих на ІНЦД, які приймали мінеральну воду Збручанського родовища, можливо, пов'язані із взаємодоповнюючим впливом цих двох засобів: персантину - як стимулятора клітинної ланки імунітету, а мінеральної води - як засобу, що покращує обмінні процеси, позитивно впливає на діяльність печінки, підшлункової залози, сприяє зменшенню запального процесу в жовчно- та сечовивідних шляхах чим зменшує прояви ендогенної інтоксикації в організмі і проявляє властивості неспецифічного імуномодулятора. Не можна виключити вплив мінеральної води на резистентність периферичних тканин до інсуліну, про що може свідчити зниження дози цукрознижуючих засобів в окремих хворих на ЦД ІІ типу.

Таким чином, проведені нами дослідження свідчать про позитивний вплив санаторно-курортного лікування з використанням мінеральної води Збручанського родовища на клініко-імунологічні прояви цукрового діабету І і ІІ типів.

ВИСНОВКИ

1. Перебiг цукрового дiабету, як I так i II типу, супроводжується змінами в показниках клітинного гуморального імунітету та неспецифічного захисту організму, які проявляються зниженням абсолютного і відносного вмісту Т-клiтин, їх функціональної активності; зростанням абсолютної кількості В-лімфоцитів та збільшенням рiвня iмуноглобулiну М та G, комплементзвязуючих антитіл до тканини підшлункової залози, вмiсту циркулюючих iмунних комплексiв у випадках цукрового діабету І типу; зростанням сенсибілізації лімфоцитів до тканини підшлункової залози, підвищенням рівня ЦIК, у хворих на iнсулiнонезалежний дiабет, а також зниженням рівня комплементу та вмісту лізоциму при обо типах діабету. Імунні порушення більш виражені у хворих на ЦД І типу.

2. У хворих на ЦД І типу кількісні зміни показників імунного гомеостазу супроводжуються порушенням мікроскопічної ультраструктури лімфоцитів, про що свідчать ознаки підвищеної морфофункціональної активності компонентів ядра і органел цитоплазми та деструкція частини енергетичних та білоксинтетичних структур.

3. Частота та виразність імунних порушень зростає при тяжкому та тривалому перебігу цукрового діабету, в період декомпенсації і при наявності у хворих супутнього хронічного некалькульозного холецисту з реактивним панкреатитом.

4. Традицiйні методи лiкування цукрового дiабету сприяють позитивній клінічній динаміці. проте недостатньо ефективні у відношенні нормалізації показників імунної системи. У хворих на ЦД І типу відмічається помірне зростання відносного вмісту Т-клітин, абсолютної кількості теофіліностійких лімфоцитів, зниження вмісту “нульових” клітин та лізоциму. У пацієнтів з інсулінонезалежним цукровим діабетом зростає відносний рівень Т-лімфоцитів та кількість лізоциму.

5. Застосування персантину в комплексi з традицiйним лiкуванням проявляє виражений позитивний вплив на показники імунограми, особливо на Т-клiтинну ланку iмунiтету. У хворих на ЦД як І так і ІІ типу підвищується рівень Т-лімфоцитів і їх бласттрансформаційна здатність, позитивно змінюється кількість Тео-ч та Тео-р клітин та їх співвідношення, знижується кількість “нульових” клітин, вміст імуноглобуліну М та G та сенсибілізація лімфоцитів до тканини підшлункової залози, покращуються показники природнього захисту.

6. У переважної бiльшостi (2/3) хворих на ЦД, якi поступали на санаторно-курортне лiкування в санаторiй "Товтри" смт.Сатанiв Хмельницької областi виявлялась депресiя Т-клiтинної ланки та пiдвищення показникiв гуморального iмунiтету.

7. Санаторно-курортне лікування із застосуванням слабомінералізованої гідрокарбонатно-натрієво-магнієвої води типу “Нафтуся” Збручанського родовища позитивно впливає на клiнiчнi прояви ЦД особливо ІІ типу та перебіг хронічного некалькульозного холецисту з реактивним панкреатитом, має неспецифiчну iмуномодулюючу дiю і сприяє покращенню внутрішньоклітинних репаративних процесів (переважання еухроматину в каріоплазмі, гіпертрофія мітохондрій та ендоплазматичної сітки, підвищена кількість рибосом) та нормалізації структурної організації лімфоцитів.

8. Включення персантину в комплекс санаторно курортного лікування у хворих з тривалим перебігом цукрового діабету та з супутнім хронічним некалькульозним холецистом і реактивним панкреатитом, зберігає позитивний вплив на відносний та абсолютний вміст Т-лімфоцитів і їх функціональну активність, кількість теофіліночутливих лімфоцитів, “нульових” клітин, рівень сенсибілізації лімфоцитів до тканини підшлункової залози і активність природнього захисту.

ПРАКТИЧНI РЕКОМЕНДАЦIЇ

1. Для оцiнки ефективностi проведеної терапiї в комплекс клiнiко-лабораторних обстежень необхiдно включати дослiдження стану iмунних показникiв, зокрема, таких інформативних та доступних для виконання, як вмiст Т-лiмфоцитiв, сироваткових iмуноглобулiнiв, комплементарних антитіл, циркулюючих імунних комплексів сироватки кровi та лізоциму .

2. З метою iмунокорекцiї в комплекс традицiйної терапiї стацiонарних хворих на ЦД І і ІІ типів доцiльно включати персантин в дозi 0,075 мг одноразово на нiч протягом 14 днiв.

3. Мiнеральну воду Збручанського родовища можна рекомендувати для вживання хворим на цукровий діабет І і ІІ типів не тільки з метою впливу на клінічний перебіг хвороби, але і в якості неспецифічного імуномодулятора.

4. З метою підвищення ефекту від реабілітаційного лікування хворим з тривалим перебігом інсуліннезалежного діабету та супутнім холецисто-панкреатитом в комплекс санаторно-курортного лiкування в якості імуноактивного засобу доцільно включати персантин в добовій дозi 0,075 протягом 14 днiв

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Персантин в лікуванні хворих на інсуліннезалежний діабет //Вісник наукових досліджень. -1998. -№ 5-6. - С.54-55.

Мінеральна вода Збручанського родовища в комплексному лікуванні хворих на цукровий діабет ІІ типу //Вісник наукових досліджень.-1999.-№.2.-С.71-72.

Застосування мінеральної води Збручанського родовища при лікуванні захворювань внутрішніх органів //Вісник наукових досліджень. -1999. -№ 3. -С. 34-36. (в співавт. Г.О.Горіх).

Показники клітинного і гуморального імунітету у хворих на цукровий діабет з супутньою паталогією щитовидної залози // Досягнення і перспективи клінічної і експериментальної медицини”. Тези конференції м.Тернопіль, 07.06.1995 / Тернопіль-1995 р. -1 частина.-С.26 (співавт. А.В.Єпішин, М.М.Руда, С.І.Вус).

Показники Т- і В-системи імунітету у хворих на цукровий діабет // Досягнення і перспективи клінічної і експериментальної медицини”. Тези конференції м.Тернопіль, 07.06.1995 / Тернопіль-1995р. -1 частина.- С. 3 (співавт. А.В.Єпішин, С.І.Вус).

Пшеничні висівки у комплексному лікуванні хворих на цукровий діабет //Досягнення і перспективи клінічної і експериментальної медицини”. Тези конференції м.Тернопіль, 07.06.1995 / Тернопіль-1995р. -1 частина.-С. 3 (співавт. А.В.Єпішин, С.І.Вус).

Єпішин А.В., Бугай Б.Г., Хабарова Н.А., Шерстюк П.Я., Рудяк Г.І. Руда М.М., Верещагіна Н.Я. Лабораторна діагностика імунних порушень в клініці. Тернопіль, 1995. - 19 с.

Клініко-імунні особливості цукрового діабету при поєднанні з дифузним токсичним зобом //Матеріали конференції, присвяченої 75-річчю кафедри терапії-1 , Київської медичної академії післядипломної освіти.-Київ-1996.-С.94. (співавт. А.В.Єпішин, М.М.Руда).

Особливості перебігу цукрового діабету в осіб похилого та молодого віку // Актуальні питання клінічної і експериментальної медицини”. Тези конференції м.Тернопіль. -1994. -С.21-22 (співавт.Вус С.І., Якимишина М.М., Вербицька О.В.).

Деякі показники стану серцево-судинної системи у хворих на цукровий діабет у вогнищі зобної ендемії // “Актуальні питання клінічної і експериментальної медицини”. Тези конференції м.Тернопіль. -1994. -С.47-48 (співавт. Єпішин А.В., Вус С.І.).

Стан імунітету у хворих на цукровий діабет у поєднанні з гіпотиреозом //Міжнародний медичний конгрес студентів і молодих вчених. Тези доповідей. 18-22 травня 1997 р. м.Тернопіль. -С.338.

АНОТАЦІЇ

Верещагiна Н.Я. Застосування персантину та мiнеральної води Збручанського родовища в комплекснiй терапiї хворих на цукровий дiабет. -Рукопис. - Дисертацiя на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спецiальнiстю 14.01.02 - внутрішні хвороби . Івано-Франківська державна медична академія, Івано-Франківськ, 2000.

Дисертацію присвячено вивченню показників імунограми у хворих на цукровий діабет 1 і11 типів, які перебували на стаціонарному та санаторно-курортному лікуванні в санаторії “ТОВТРИ” с.м.т. Сатанів Хмельницької області та впливу на клініко-імунні прояви хвороби персантину та санаторно-курортного лікування із застосуванням мінеральної води Збручанського родовища. Встановлено, що перебіг цукрового діабету як 1 так і 11 типу перебігає з пригніченням клітинної ланки, неспецифічного захисту та активацією показників гуморальної ланки імунітету. На величину показників імунограми впливають тяжкість перебігу, тривалість хвороби стан її компенсації та наявність супутньої патології. Виявлено порушення ультраструктури лімфоцитів крові хворих на цукровий діабет. Встановлено, що традиційне лікування сприяє покращенню клінічних проявів захворювання, біохімічних показників, але найменш сприяє нормалізації показників імунограми. Застосування персантину в комплексі з традиційним лікуванням сприяє покращенню імунологічного стану хворих. Санаторно-курортне лікування з використанням мінеральної води Збручанського родовища не лише сприятливо впливає на клінічний перебіг хвороби, але і проявляє неспецифічну імуноактивну дію, більш помітну у пацієнтів з цукровим діабетом 11 типу.

Ключовi слова: цукровий дiабет I i II типiв, iмунна система, мiнеральна вода Збручанського родовища, персантин.

Верещагина Н.Я. Использование персантина и минеральной воды Збручанского месторождения в комплексной терапии больных сахарным диабетом. - Рукопись. - Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.02 - внутренние болезни, Ивано-Франковская государственная медицинская академия, Ивано-Франковск, 2000.

В работе приводятся даные о характере влияния на клиническое течение и иммунологические показатели минеральной воды Збручанского месторождения, а также комплексного лечения с использоваанием персантина.

Исследование иммунологических показателей у больных сахарным диабетом I и II типов, поступивших на стационарное лечение определяло наличие, в большинстве из них, взаимосвязаных изменений клеточного и гуморального иммунитета, а также факторов неспецифической защиты - комплемента и лизоцима. Изменения были выявлены у больных сахарным диабетом I и II типов со среднетяжелым и тяжелым течением в период суб- или декомпенсации и проявлялись снижением количества Т-лимфоцитов, их функциональной активности, субпопуляций (тэофилиночувствительных и теофилинорезистентных), что приводило к нарушениям иммунорегуляторного индекса. Количественные и функциональные изменения были более выражены у пациентов с инсулинозависимым диабетом. Нарушения В-клеточного иммунитета проявлялись увеличением абсолютного количества В-лимфоцитов и повышением их функциональной активности в виде увеличения содержания IgM, IgG у пациентов с ИЗД и увеличением уровня комплементсвязывающих антител к ткани поджелудочной железы, циркулирующих иммунных комплексов.В обеих группах больных определяли сниженные титр комплемента и содержание лизоцима, но у больных сахарным диабетом I типа титр комплемента был ниже, в то время как количество лизоцима в сравниваемых группах существенно не отличалось. Выявленные изменения, во многих случаях, зависели от типа сахарного диабета, длительности и тяжести течения, состояния компенсации а также наличия сопутствующей патологии. .У больных ИЗД выявлялось нарушения микроскопической ультраструктуры лимфоцитов, свидетельствующие о деструктивных изменениях и повышении морфофункциональной активности.

Сравнительное изучение включения в комплекс лечебных мероприятий персантина в дозе 0,075 г в сутки показало наличие в результате такого лечения заметного увеличения относительного и абсолютного содержания Т-лимфоцитов, снижения "нулевых" клеток, повышение бласттрансформационной способности лимфоцитов. Наблюдалось положительное влияние терапии на относительное количество тэофилиночуствительных а также относительное и абсолютное количество тэофилинорезистентных лимфоцитов у больных диабетом I и ІІ типа. В результате изменений уровней субпопуляций Т-лимфоцитов наблюдалась снижение иммунорегуляторного индекса. У больных диабетом II типа положительные изменения были более заметны. У больных сахарным диабетом І типа уменьшалось содержание абсолютного количества В-лимфоцитов, наблюдалось повышение IgG и IgM. В обеих группах снижался уровень комплементсвязывающих антител, ЦИК, возрастала активность неспецифической защиты.