Вплив природних та індукованих факторів на резистентність та відтворну здатність норок

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Аналіз літературних джерел та результатів практичної діяльності в галузі хутрового звірівництва свідчить, що біологічно обумовлена плодючість норок вища за фактичну, яка реєструється в господарствах. Проте експериментальних робіт, проведених у цьому напрямку, явно недостатньо, а відносно багатьох кольорових груп норок вони взагалі не проводилися. Мало також висвітлені питання розкриття механізмів стимуляції та дії різноманітних факторів, які впливають на прояв і реалізацію закладеної в організмі потенційної відтворної здатності.

Правильне розуміння суті процесів розмноження відкриває шляхи регуляції природи живих організмів і таким чином дозволяє формувати нові та вдосконалити існуючі методи покращення репродуктивних якостей, зберігати і правильно вирощувати високопродуктивних нащадків.

Формування в кожному господарстві здорового, з високими показниками відтворення поголів'я звірів, розширення асортименту хутра і поліпшення його якості, а також упровадження нових технологій - головне завдання, яке стоїть перед науковцями. Без обґрунтування заходів, які застосовуються при розведенні норки, неможливо розраховувати на постійне поліпшення основних показників відтворення.

Дуже актуальні дослідження з вивчення впливу технологічних, макро- та мікрокліматичних, а також біогенних факторів з метою підвищення резистентності і відтворної здатності норок різних кольорових груп. Саме пошуку шляхів вирішення зазначеної проблеми і присвячені дослідження, результати яких викладені в дисертаційній роботі.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Матеріали дисертаційної роботи є розділом комплексної теми кафедри зоогігієни Харківського зооветеринарного інституту “Гігієна вирощування, утримання та експлуатації тварин” (№ Державної реєстрації АО 1001315Р).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи було вивчення та обґрунтування можливості практичного використання оптимальних біокліматичних факторів, технологічних режимів та засобів біогенної дії на організм, які підвищують загальну резистентність і відтворну здатність норок.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

? провести порівняльний аналіз відтворної здатності норок різних кольорових груп;

? визначити в експерименті фактичну та потенційну плодючість норок різних кольорових груп;

? з'ясувати вплив комплексної дії макро- та мікрокліматичних факторів (температура, вологість, швидкість руху повітря і його охолоджуюча здатність, тривалість світлового дня, інтенсивність природного освітлення) на відтворну здатність норок різних кольорових груп;

? дати науково обґрунтовані пропозиції щодо оптимізації мікроклімату і зоогігієнічних умов утримання норок у шедах;

? вивчити вплив технологічних факторів (режимів гону і перебігу щенності, віку і вгодованості самок) на показники відтворення норок;

? провести порівняльну оцінку впливу тканинних препаратів (з печінки великої рогатої худоби і жіночої плаценти) на резистентність, ефективність відтворення, морфологічні та біохімічні показники крові норок.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше зроблений порівняльний аналіз відтворної здатності норок різних кольорових груп і виявлена суттєва різниця в характері перебігу гону, щенності та лактації, а також у плодючості самок блакитного ірису, сіро-голубих, пастелі, сапфіру і стандарту. Доведено, що потенційна плодючість норок в 1,37-1,50 раза вища за фактичну. Установлена реальна можливість підвищення відтворної здатності норок шляхом регулювання та оптимізації макро- і мікрокліматичних факторів, освітленості шедів, технологічних режимів проведення гону з урахуванням особливостей кожної кольорової групи звірів, віку самок та їх вгодованості на момент бонітування. Показано позитивний вплив тканинних препаратів з печінки великої рогатої худоби та жіночої плаценти на загальну резистентність, плодючість і діловий вихід щенят; установлено підвищення ефективності їх використання на фоні покращення зоогігієнічних умов утримання.

Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень дозволяють удосконалити зоогігієнічний режим проведення гону, щенності і лактації норок з урахуванням біологічних особливостей різних кольорових груп, їх потребу в забезпеченні повітряним та світловим макрокліматом, а також залежно від віку самок та вгодованості їх на момент бонітування. За допомогою нескладного конструктивного пристрою і додаткової дачі підстилки досягається покращення мікроклімату в клітках, запобігання холодовим стресам у звірів і підвищення їх відтворної здатності. На основі експериментальних даних та науково-виробничого дослідження розроблені економічно ефективний засіб стимуляції відтворної функції норок і рекомендації щодо застосування тканинних препаратів з печінки великої рогатої худоби і жіночої плаценти для підвищення резистентності і продуктивності норок.

1. Вибір напрямів дослідження, загальна методика й основні методи виконання роботи

Досліди проводилися впродовж 1997-2000 років у СПІІ “Ізюмське звірогосподарство” Харківської області, а також в умовах лабораторій кафедр зоогігієни та акушерства і гінекології Харківського зооветеринарного інституту.

Звірі утримувались у дворядних шедах (орієнтація - з півночі на південь, з відхиленням 30о) з металевих і дерев'яних конструкцій.

Гін у господарстві починається в міру приходу самок в охоту та розвитку статевих органів самців. До першого покриття самок підсаджують до самця кожного щодня. Самок, покритих двічі під час другої охоти, вважають заплідненими і більше не підсаджують до самця.

Раціони для норок складали, виходячи з наявності кормів у господарстві та відповідно до рекомендованих норм потреби в енергії та поживних речовинах.

Досліди були побудовані за методом груп і періодів.

Аналіз відтворної здатності норок проводили на основі фактичних показників і даних звітної документації по господарству. Звертали увагу на загальний стан тварин, дати покриттів у першу та другу статеві охоти, інтервали між охотами та покриттями в одну з них, дату щеніння та термін щенності, наявність патологій у ході щенності, щеніння і лактації, вихід та збереження новонароджених щенят до відсадки.

Розрахунки проводили за допомогою персонального комп'ютера Celeron-400 та програмного забезпечення EXCEL 2000 фірми “MICROSOFT” з використанням критерію Ст'юдента (* - Р0,05; ** - Р0,01; *** - Р0,001).

Перелік головних серій дослідів подано в табл. 1.

Таблиця 1. Головні серії дослідів

При аналізі відтворної здатності самок приділяли увагу головним показникам відтворення, порівнюючи їх зі стандартними звірами.

Показники плодючості самок визначали за методикою Р.В. Клера (1962, 1963). За допомогою бінокулярного мікроскопа МБС-10 підраховували кількість жовтих тіл вагітності. При цьому брали до уваги кількість плацентарних плям на слизовій оболонці матки і кількість фактично народжених щенят. Контролем, як і в попередньому досліді, були стандартні звірі.

Дослідження щодо впливу комплексної дії макрокліматичних факторів на відтворення норок проводили з року в рік (1997-1999), контролем вважали дані, отримані в 1997 році.

Температуру та відносну вологість повітря визначали за допомогою недільних самописців (термографів М-16 і гігрографів М-21н) постійно в періоди проведення досліджень (січень-червень) упродовж 1997, 1998 і 1999 років на рівні клітин. У тих самих точках, періодично три рази на добу, визначали: швидкість руху повітря - чашковим анемометром МС-13, слабкі потоки повітря - крильчастим анамометром АСО-3, охолоджуючі властивості повітря - кульовим кататермометром.

У 2000 році з метою підтвердження необхідності заходів щодо оптимізації макрокліматичних умов у будиночках для норок був проведений дослід, для якого було сформовано 5 контрольних груп самок кожного з кольорів звірів, які утримувались у стандартних умовах, і 5 дослідних груп, норки яких утримувались у клітках, оснащених вітрозахисним приладом (два листки фанери 220х110 мм, з'єднані між собою під кутом 120о по довжині і розташовані на відстані 120 мм від лазу в будиночок), а також у холодний період до звичайної норми підстилки добавляли по 0,2 кг соломи безостих злаків. При цьому в дослідних і контрольних групах половина поголів'я була розміщена з підвітряної сторони, а половина - з навітряної сторони шеду.

Інтенсивність освітлення визначали три рази на добу з обох сторін шеду на рівні розміщення кліток люксметром Ю-16, термін світлового дня і кількість сонячних днів - за фактичними даними. Під час дослідження враховували відтворну здатність норок різних кольорових груп, які утримувалися на південно-західній та північно-східній сторонах шеду. Контролем були самки, які знаходились із північно-східної сторони.

Оцінка режимів гону та щенності норок проводилася за показниками плодючості.

При вивченні впливу дат покриття в першу та другу охоти, інтервалу між ними, дати щеніння і терміну щенності на плодючість самок норок кожної з кольорових груп було розбито на три дослідні, а при визначенні впливу покриття у дві статеві охоти, кількості покриттів у другу статеву охоту та інтервалів між ними - на дві.

При визначенні впливу дат покриття в першу та другу охоти групи формували таким чином: друга група - самки, які були спаровані в день, коли відсоток покриттів у кольоровій групі був максимальним, та за добу до і після цього; перша група (контрольна) - самки, які були покриті до дати, яку охоплюють тварини в другій; третя група - самки, які були покриті після проміжку, який був досліджений у тварин другої.

Такого ж принципу поділу дотримувалися під час дослідження впливу дати щеніння на плодючість, але в другій групі були самки, які ощенилися на два дні раніше та на два дні пізніше після дати щеніння максимальної кількості норок. При дослідженні впливу терміну щенності на плодючість в другу групу входили норки, термін вагітності яких був у межах на три дні меншим та на три дні більшим того, який був у більшої їх кількості.

Для визначення впливу інтервалу між статевими охотами самок також ділили на три групи. У першій були самки, інтервал у яких був рівним шести дням і менше, вона ж була і контрольною, у другій групі були самки з інтервалом сім та вісім днів, а в третій - дев'ять і більше.

Самки першої групи в досліді по визначенню впливу перекриття в другу статеву охоту в її ході були покриті один, а в другій - два рази. Так само ділили тварин при визначенні значення покриття в одну чи дві статеві охоти. Контролем була перша група.

У досліді по визначенню впливу інтервалу між перекриттями в другу статеву охоту в першій групі були самки з його значенням, рівним одній добі, вони були і контрольними, у другій - з інтервалом два дні та більше.

Тварин кожного з кольорів у досліді по визначенню репродуктивних показників у самок різного віку було поділено на три групи. Першу складали норки віком до одного року, другу - яким було два і третю - три роки. Контрольними були самки-однолітки.

Для проведення досліду по з'ясуванню зв'язку між вгодованістю та репродуктивними якостями самок тварини були розбиті в межах кожної кольорової групи на три дослідні. Самки першої групи на момент бонітування мали індекс вгодованості до 34 і були контрольними (окрім сіро-голубих), норки другої групи були з індексом, рівним 34-37, а цей показник у звірів третьої групи був більшим за 37.

За фактори досліджень при застосуванні тканинних препаратів для стимуляції відтворної функції норок були взяті вже відомі у ветеринарній практиці засоби, такі як зависі з печінки великої рогатої худоби та жіночої плаценти, виготовлені за методикою В.П. Філатова в модифікації І.О. Калашника (1990).

У 1999 році був проведений дослід на поголів'ї стандартних норок, яким за 14 днів до початку гону підшкірно вводили препарати в дозі 0,3 мл на голову. Схема проведення досліду подана в табл. 2.

Таблиця 2. Схема проведення експериментального досліду

У 2000 році дві найефективніші схеми стимуляції резистентності та відтворної здатності норок були перевірені в науково-господарському досліді на фоні покращених зоогігієнічних умов утримання звірів.

Ефект дії біостимуляторів визначали з урахуванням загального стану тварин, показників відтворної здатності самок та показників крові тварин.

Для дослідження у тварин кожної групи була взята кров за два дні до початку гону.

Дослідження крові включало в себе: визначення кількості еритроцитів (фотоелектроколориметричний метод) та лейкоцитів (мікроскопія в лічильній камері Горяєва), загального білка (рефрактометричний метод) та кальцію (трилонометричний метод з мурексидом), неорганічного фосфору (фотоелектроколориметром із застосуванням 10 %-ного розчину трихлороцтової кислоти), гемоглобіну (фотоелектроколориметричний метод), -глобуліну і альбуміну (метод електрофорезу), лізоцимної (нефелометричний метод у модифікації УНДІЕВ) та фагоцитарної активності (за В.С. Гостєвим у модифікації УНДІЕВ).

2. Результати досліджень та їх аналіз

Особливості відтворення норок при їх інтенсивному використанні. Дослідження довели, що найбільшу кількість щенят у розрахунку на самку, яка народила (табл. 3), було отримано в сіро-голубих норок - 5,910,08 (Р0,05), а найменшу в блакитного ірису - 5,120,09 (Р0,001), у стандартних - 5,630,09, у пастелі і сапфіра - 5,290,08 (Р0,01) та 5,220,07 (Р0,001).

Таблиця 3. Відтворна здатність самок різних кольорових груп

По кольоровій групі стандартних норок було зареєстровано на момент відлучення 4,840,10 норчати, у блакитного ірису, пастелі та сапфіру відповідно на 0,74 (Р0,001), 0,16 та 0,35 (Р0,05) щеняти менше, а в сіро-голубих - на 0,30 (Р0,05) більше.

Дані свідчать, що кількість жовтих тіл перевищує кількість плацентарних плям (найбільша за всіх у стандарту - у 2,7 раза, а найменша у блакитного ірису - у 2,3) та кількість фактично народжених щенят (від 3,1 раза в норок кольорової групи блакитний ірис до 3,9 у сіро-голубих). Загибель ембріонів після імплантації до моменту народження складає: 33,3 % - у срібно-голубих, 30,2 % - у стандартних, 28,6 % - у пастелі та сапфіру і 26,8 % у блакитного ірису.

Вплив макро- і мікрокліматичних факторів на відтворну функцію норок. Аналіз показує, що самі незадовільні поєднання параметрів макроклімату реєструвалися в 1997 році: середньомісячні температури в січні та лютому складали -8,3 та -7,7С, що при високій відносній вологості (76-100 %) і швидкості вітру (4,2-4,5 м/с) обумовлювало високу охолоджуючу здатність повітряного середовища (73 млкал/см2*с). У березні 1997 року середньомісячна температура складала всього -1,7 оС, а холодний північно-східний вітер, який посилився в самий розпал гону (в середньому за третю декаду - 5,2 а часом до 16 м/с), спричиняв в поєднанні з високою вологістю велику охолоджуючу дію (в середньому 68,8 млкал/см2*с). У 1998 році макрокліматичні параметри були більш сприятливими, ніж у попередньому році. Вони характеризувалися вищими середньомісячними температурами в січні, лютому, березні, квітні і червні та більш низькими в травні. На фоні зміни інших показників відмічалося зниження охолоджуючої здатності повітряного середовища за весь період дослідження порівняно з попереднім роком. У 1999 році погодно-кліматичні умови протягом більшої частини дослідного періоду, якщо виходити із середньомісячних температур, можна було б визнати більш сприятливими, ніж у 1998 році. Але у зв'язку з підвищеною вітровою активністю охолоджуюча здатність повітряного середовища в січні, травні і червні виявилася вищою за дані попереднього року.

Плодючість самок тільки в сапфірових норок щороку зростала, у 1997 році - 5,100,12 щеняти, в 1998-му - 5,210,12 і в 1999-му - 5,330,13. По кольоровій групі пастель у 1998 році було отримано 5,610,14 норчати, що на 0,22 менше, ніж в 1997-му, та на 0,73, ніж у 1999-му (Р0,01). Від самок окрасу блакитний ірис та стандарт отримано в 1998 році найбільшу кількість щенят, у перших їх найменше було в 1997 році, а в других - в 1999-му. У сіро-голубих норок плодючість була найбільшою в 1999 році, і на самку, що народила, вона становила в 1997-му - 5,880,11, в 1998-му - 5,820,12 і в 1999-му - 6,660,20 (Р0,001).

Реєстраційний вихід у блакитного ірису, пастелі та сапфіру був найбільшим у 1998 році відповідно на 0,06; 0,11 і 0,50 (Р0,05) щеняти порівняно з 1997-м, а найменшим - у 1999-му, коли склав 3,350,18; 3,930,17 (Р0,05) і 3,870,16. У сіро-голубих самок цей показник щороку мав тенденцію до зростання - на 0,12 та 0,02 щеняти, а в стандартних до зменшення - на 0,11 та 0,06.

У результаті проведених досліджень було з'ясовано, що в контрольних групах, які утримувались у клітках, розташованих отворами лазів у бік домінуючих вітрів, швидкість руху повітря часто перевищувала 2-3 м/с. Це при підвищеній вологості та низькій температурі в будиночку створювало сильний охолоджуючий ефект (до 60-70 млкал/см2*с), що в багато разів перевищує фізіологічну норму для норок. У той же час запропонований нами вітрозахисний пристрій надійно перекривав доступ у будиночок повітряних потоків, понижуючи швидкість руху й охолоджуючу силу внутрішнього повітря в 3-4 рази. Цей пристрій у поєднанні з утепленням будиночка соломою запобігає переохолодженню норок навіть при сильних морозах.

Упровадження цього пристрою показало, що плодючість у всіх дослідних групах була вищою і складала: у сіро-голубих - 5,94 щеняти, у блакитного ірису - 5,53, у пастелі - 5,94, у сапфіру - 5,83 і в стандарту - 5,65, що в середньому по всіх групах більше, ніж у контролі, на 9,4 %. Діловий вихід у дослідних групах був більшим: у сіро-голубих - на 0,45, у блакитного іриса - на 0,60, у пастелі - на 0,70, у сапфіру - на 0,70, у стандарту - на 0,60 щеняти, а в середньому по всіх дослідних групах порівняно з контрольними різниця по діловому виходу склала 0,63 голови.

Установлено, що за період дослідження середньомісячна освітленість шедів складала на північно-східній стороні 250,5, а на південно-західній - 352,3 лк, що на 40,6 % вище.

Плодючість самок кольорових груп сіро-голуба, пастель та стандарт була більшою серед норок, які утримувалися на тіньовій стороні шеду (на 0,16-0,28 щеняти). У блакитного ірису цей показник на сонячній стороні був більшим на 0,21 щеняти. У сапфірових норок плодючість самок з обох сторін шеду була однаковою.

За показником ділового виходу простежується тенденція на користь утримання на сонячній стороні шеду сіро-голубих норок (+0,21 щеняти) і блакитного ірису (+0,36 щеняти), а на користь утримання на тіньовій стороні самок кольорових груп сапфір (+0,08 щеняти) і стандарт (+0,11 щеняти). Норки кольорової групи пастель виявилися найбільш індиферентними, різниця ділового виходу склала 0,02 щеняти на користь утримання на тіньовій стороні.

Вивчення впливу технологічних факторів та режимів використання норок з метою підвищення їх відтворної здатності. З досліджених нами технологічних режимів течії гону та щенності найсуттєвіше впливають на плодючість норок дата покриття в першу та другу статеві охоти, кількість охот, у які були покриті самки, дата та термін щенності.

Установлено, що в сіро-голубих норок спостерігається тенденція до вірогідного зменшення плодючості в самок, покритих у кінці сезону, порівняно з тими, що були покриті на початку. Так, у самок, покритих уперше на початку гону, плодючість становила 6,750,31 щеняти на норку, яка щенилася; у самок, покритих під час піка в ході першого покриття, цей показник був меншим на 0,77 голови (Р0,05), а в кінці сезону ще зменшився на 0,40 голови (Р0,01). У пастельних норок, покритих під час піка в ході першого покриття, вихід щенят був більшим за самок, покритих до цього періоду, на 1 голову (Р0,05) та на 0,85 голови ніж у самок, покритих у кінці сезону. По інших кольорових групах різниця середніх була недостовірною.

Плодючість норок також залежить від часу покриття в другу статеву охоту. У сіро-голубих норок, покритих наприкінці хвилі другого покриття, вихід на самку, яка ощенилася, був меншим за самок, покритих на початку цієї хвилі, на 0,68 щеняти (Р0,05).

Покриття самок у другу статеву охоту по всіх кольорових групах збільшує вихід щенят на самку, яка народила. Достовірне збільшення було лише по кольорових групах блакитний ірис та стандарт, у яких вихід збільшувався відповідно на 0,73 (Р0,05) та 0,85 (Р0,01) щенят.

Дослідження довели, що в норок існує зв'язок між датою щеніння та плодючістю. Середня кількість щенят на самку, що щенилася, по кольоровій групі сапфір достовірно зменшується (Р>0,001) у тих, які народили пізніше, на 0,81 та 0,66. У інших кольорових груп, крім стандарту, достовірно найменша кількість щенят була в самок, які народили в кінці сезону: у сіро-голубих - на 0,77 (Р>0,01), у блакитного ірису - на 0,58 (Р>0,05) і в пастелі - на 0,74 (Р>0,001) голови.

Між кількістю народжених щенят і терміном вагітності в кольорових груп блакитний ірис, пастель, сапфір та стандарт спостерігається зворотна кореляція. Достовірною меншою була різниця середніх по групах самок термін вагітності яких був більшим за середній у блакитного ірису - на 0,54-0,68 (Р>0,01), пастелі - на 0,80-0,83 (Р>0,01) та сапфіру - на 0,98-1,16 (Р>0,001).

Аналізуючи дані, можна побачити, що плодючість дворічних самок зростає порівняно з однорічними за всіма кольоровими групами, найбільше це виражено серед стандартних норок - на 0,84 щеняти, а найменше серед сіро-голубих - на 0,10, хоча достовірна різниця цих показників лише в пастелі, сапфіру та стандарту. У трирічних звірів блакитного ірису та сапфіру вона на 1,11 і 0,07 норчати менша порівняно з однолітніми, а в пастелі та стандарту - на 0,23 і 0,32 більше. По кольорових групах сіро-голуба (на 0,20), пастель (на 0,76; Р0,001), сапфір (на 0,23) та стандарт (на 1,17; Р0,001) реєстраційний вихід щенят був більшим у дворічних самок порівняно з однолітніми, у трирічних самок другої та четвертої груп він був на 0,34 і 1,04 (Р0,01) щеняти більше за однолітніх, а в третій - менше на 0,17. У блакитного ірису реєстраційний вихід зменшувався з віком відповідно на 0,10 та 0,74 голови.

Плодючість норок різних кольорових груп залежно від їх вгодованості коливається. У самок блакитного ірису та сапфіру кращі результати (на 0,07-0,72 щеняти) реєструвались у групах, які мали нижчесередню вгодованість (і34). У сіро-голубих та стандартних норок кращі показники плодючості (на 0,20-1,25 щеняти) були в групах з вищесередньою вгодованістю (і37). У пастельних звірів найбільша плодючість (на 0,05 щеняти) була в групі з середньою вгодованістю (і=34-37). Коливання по реєстраційному виходу щенят мали ту саму тенденцію, що й по плодючості норок. У самок блакитного ірису та сапфіру кращий діловий вихід щенят (на 0,08-1,36 щеняти) був у другій групі тварин, у стандартних та сіро-голубих норок (на 0,21-2,92 щеняти) - у третій, а в пастельних самок (на 0,17 щеняти) у першій.

Вплив тканинних препаратів на відтворну функцію норок. Аналіз отриманих результатів у ході експериментального дослідження показав, що запропоновані схеми стимуляції відтворної здатності мають неоднакову ефективність.

Середній вихід щенят на самку, що щенилася, склав у контрольній групі 4,500,42 щеняти, у першій групі цей показник був на 1,18, у другій - на 1,26 (Р<0,05), у третій - на 0,08, а в п'ятій - на 1,4 (Р<0,05) більшим. У четвертій та шостій групах він склав 4,470,49 та 3,350,35, що на 0,03 та 1,15 (Р<0,05) щеняти менше, ніж у контролі. Внаслідок обробки тканинними препаратами реєстраційний вихід у норок з першої по п'яту групи був більшим, ніж у тварин у контролі, на 0,03-2,03, а в шостій - меншим на 0,72 щеняти. Достовірною різниця середніх була в першій, другій та п'ятій групах.

Для підтвердження дії тканинних препаратів були проведені лабораторні дослідження крові самок і самців, оброблених кожним із досліджених препаратів.

Усі показники, що аналізувалися, під дією тканинних препаратів як у самок, так і в самців достовірно зростали. Вміст загального білка в самок, оброблених тканинними препаратами, зріс на 0,39-0,49, загального кальцію - на 0,65-1,24, неорганічного фосфору - на 0,33-0,48 мг/100 мл, кількість еритроцитів - на 0,45-0,58 млн/мл, а кількість лейкоцитів - на 0,40-0,71 тис/мл. Це свідчить про підвищення білкового та мінерального обміну в організмі дослідних тварин.

Для виробничої апробації на самках використовували тканинні препарати з печінки великої рогатої худоби та жіночої плаценти, дози, шляхи та кратність введення залишались такими, як і в експериментальному дослідженні.

Установлено, що реєстраційний вихід молодняка по обох дослідних групах збільшується порівняно з контролем у середньому на 2,21 і досягає рівня 5,25 щеняти на основну самку, а плодючість при цьому зростає на 0,80 щеняти.

Висновки

У дисертації дано порівняльний аналіз відтворної здатності норок різних кольорових груп (блакитний ірис, сіро-голуба, пастель, сапфір та стандарт), виявлена значна її варіабельність залежно від їх біологічних особливостей, впливу макро- і мікрокліматичних факторів, технологічних режимів гону і перебігу щенності, вгодованості і віку використання самок для репродукції. Результати досліджень дозволяють удосконалити зоогігієнічний режим проведення гону, щенності і лактації та позитивно впливати на загальну резистентність та відтворну здатність норок.

Потенційна плодючість норок вища за фактичну. Кількість пігментних плям на слизовій оболонці матки перевищує кількість фактично народжених щенят по всіх кольорових групах в 1,4-1,5 раза. Цим підтверджена наявність важливого резерву в підвищенні відтворення норок.

Існує залежність відтворної здатності норок від макро- та мікрокліматичних факторів навколишнього середовища. У менш сприятливих погодних умовах 1997 року із загальної кількості дослідних самок було виявлено холостих 5,44 %, тоді як у наступні два роки їх було відповідно 3,1 і 1,15 %; скоротився на 2-4 дні термін щенності, знизилася плодючість на 0,74-2,95 %. Особливо чутливі до зміни макрокліматичних умов пастельні (1999 - Р0,05) та сапфірові (1998 - Р0,05) самки.

Інтенсивність природного освітлення з південно-західної сторони шеду в 1,4 раза більша ніж, з північно-східної. Виявлено, що вища плодючість (на 2,8-4,7 %) у сіро-голубих, пастельних та стандартних самок на тіньовій стороні, у блакитного ірису з сонячної сторони (на 4,1 %), а в сапфіру вона однакова з обох сторін; діловий вихід щенят на сонячній стороні був вищим у сіро-голубих на 4,4, у блакитного ірису - на 10,5 %, а нижчим у сапфірових самок на 1,9 і стандартних - на 2,5 %, пастельні норки мали майже однакові результати на обох сторонах.

Заходи щодо покращення мікрокліматичних і зоогігієнічних умов утримання норок (вітрозахисний пристрій і додаткова дача підстилки в холодні періоди) забезпечують підвищення плодючості самок у середньому по всіх кольорових групах на 9,4 і виходу щенят - на 14,8 %.

Шляхом удосконалення технології розведення, вибору для кожної кольорової групи норок оптимальних режимів покриття, кратності покриттів та інтервалів між ними досягається підвищення плодючості самок до 23,9 %, є можливість прогнозувати їх продуктивні якості.

Виявлено, що при використанні самок в 1-2 і 3-річному віці вищі продуктивні якості проявляються у дворічних норок, у яких плодючість вища в середньому на 10,3 % (у пастелі та стандарту - Р0,001, а в сапфіру - Р0,01), а реєстраційний вихід щенят - на 10,6 % (у пастелі та стандарту - Р0,001). У самок кольорової групи блакитний ірис діловий вихід більший в однорічних на 16,5 %.

У самок блакитного ірису і сапфіру більший діловий вихід щенят (на 2,3-60,4 %) і плодючість (на 1,4-14,7 %) реєструється в групах з нижчесередньою вгодованістю на час бонітування (індекс менше 34), у сіро-голубих і стандартних норок кращі показники (діловий вихід - на 5,3-67,4 %, причому у сіро-голубих - Р0,001, а плодючість на 4-20 %) були в групах з вищесередньою вгодованістю (індекс більше 37), а у пастельних самок вища репродуктивна здатність (діловий вихід на 4,7, а плодючість на 1,1 %) була в групі з середньою вгодованістю тварин (індекс 34-37).

Застосування тканинних препаратів з печінки великої рогатої худоби і жіночої плаценти забезпечує покращення морфологічних і біохімічних показників крові, природної резистентності поголів'я. Крім того, використання їх на самках та самцях впливає на відтворну здатність норок, завдяки чому: плодючість їх зростає на 26,2 % при використанні першого, а діловий вихід - на 75,7 (Р0,05); при використанні другого перший показник зменшується на 0,7, а другий зростає на 1,1 %. При застосуванні препаратів тільки на самках ці показники вірогідно зростають відповідно на 28,0-31,1 та 67,2-70,9 %. При використанні на самцях плацентарного препарату ці показники знижуються - на 25,6 (Р0,05) та 26,9 %, а при застосуванні препарату з печінки плодючість збільшується на 1,8 та діловий вихід - на 10,4 %.

Економічна ефективність названих біостимуляторів суттєво зростає при використанні їх у поєднанні з поліпшенням зоогігієнічних умов утримання тварин, що виражається в досягненні економічного ефекту від застосування препарату з печінки великої рогатої худоби в розмірі 58,43 грн. в розрахунку на одну оброблену самку, а з жіночої плаценти - на 51,88 грн.

Пропозиції виробництву.

Виходячи з результатів проведених експериментальних досліджень та виробничої апробації цих результатів, можна рекомендувати для широкого впровадження наступне:

1. Удосконалений зоогігієнічний режим проведення гону та перебігу щенності з урахуванням біологічних особливостей норок різних кольорових груп, віку самок та їх вгодованості на момент бонітування.

2. Для запобігання прямому обдуванню вітром, протягам і переохолодженню норок рекомендується застосовувати простий вітрозахисний пристрій, установлений перед отвором лазу в будиночок, а також додаткове використання 0,2 кг підстилки з соломи безостих злаків на гніздо в періоди сильних похолодань.

3. З метою стимуляції відтворної здатності норок та підвищення їх загальної резистентності застосовувати тканинні препарати з печінки великої рогатої худоби та жіночої плаценти шляхом однократного підшкірного введення в дозі 0,3 мл за 14 днів до початку гону.

відтворний зоогігієнічний морфологічний

Література

1. Цупило О.А., Чорний М.В. Рекомендації по застосуванню тканинних препаратів з печінки великої рогатої худоби та жіночої плаценти для підвищення резистентності та продуктивності норок. - Х.: РВВ ХЗВІ, 2000. - 11 с.

2. Цупило О.А. Вплив віку норок на їх репродуктивні якості //Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини. - Х.: РВВ ХЗВІ, 1999. - Вип. 5. Ч. 1. - С. 132-135.

3. Чорний М.В., Цупило О.А. Мікроклімат та його вплив на продуктивність норок //Наук. вісн. Львівської держ. академії ветеринарної медицини ім. С.З. Ґжицького. - Львів, 1999. - Вип. 3. Ч. 2. - С. 210-212.

4. Чорний М.В., Цупило О.А. Вплив інтенсивності сонячного освітлення на результати гону та щеніння норок //Наук. вісн. Львівської держ. академії ветеринарної медицини ім. С.З. Ґжицького. - Львів, 2000. - Т. 2, № 2. - Ч. 3. - С. 187-190.

5. Цупило О.А. Кольорові групи норок та їх репродуктивні якості //Науковий вісник Національного аграрного університету. - К., 2000. - Вип. 22. - С. 178-180.

6. Cherny N.V., Thupilo A.A. The influence of the surroundings factors on the reproduction course in minks //Proceedings of abstracts 11th “in between” Symposium of the International Society for Animal Hygiene in memory of prof. Dr. Stane Valentincic “Environmental Protection and Animal Welfare”. - Postojna, Slovenia, 1999. - Р. 32.

7. Цупило А.А. Влияние тканевых препаратов на воспроизводительную функцию норок //Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини. - Х.: РВВ ХЗВІ, 1998. - Вип. 4. Т. 2. - С. 58-62.

Размещено на Allbest.ru