Вегетативна регуляція серця при хронічній серцевій недостатності: клініко-патогенетичне значення та можливості корекції

Між показниками варіабельності серцевого ритму знайдено ряд кореляційних зв'язків, що відображає їх фізіологічне значення. Так, статистичні показники корелювали із величиною HF, та варіаційним розмахом, вказуючи на активність парасимпатичного відділу. З іншого боку, при серцевій недостатності спектральний показник симпатичного балансу LF/HF не корелював з індексом напруги, що знижує його цінність для оцінки рівня симпатичного тонусу при прогресуванні серцевої недостатності. В цій ситуації, навпаки, при ІІІ-ІV ФК ступінь його зниження залежав від тяжкості серцевої недостатності. Значна кореляція, яка спостерігалася між п'ятихвилинними показниками ВСР та добовими, окрім індекса напруги, який мав значний ступінь коливань протягом доби, може вказувати на доцільність проводити п'ятихвилинні записи варіабельності серцевого ритму для оцінки миттєвого стану вегетативного тонусу, а також при проведенні навантажувальних проб. А для вивчення детальних циркадних коливань під час доби, необхідно визначати добові показники варіабельності серцевого ритму.

Динаміка показників стану вегетативної регуляції при клінічному застосуванні сучасних фармакологічних засобів у хворих з хронічною серцевою недостатністю. Під впливом інгібіторів АПФ спостерігалася позитивна динаміка клініко-функціонального стану хворих. Функціональний клас серцевої недостатності достовірно зменшився з 2.6±0.3 до 1.9±0.2 у.о. (р<0.05). Під впливом інгібіторів АПФ в період з 15.00 до 23.00 достовірно збільшувався RR інтервал з 696±19 мс до 851±29 мс, показник SDNN з 28.1±3.3 мс до 52.3±4.9 мс, всі спектральні показники (LF - з 376±114 мс2 до 1024±186 мс2, HF - 349±98 мс2 до 734±137 мс2), зменшувався ІН з 121±4 у.о. до 96±6 у.о. (р<0.05). Вночі виявлено зростання потужності на частоті спектру HF від 387±86 мс2 до 734±156 мс2та зменшення індексу напруги від 113±5 у.о. до 96±6.0 у.о. (р<0.05). Сукупність цих даних свідчить про збільшення парасимпатичних впливів на серцевий ритм.

На фоні лікування інгібіторами АПФ поліпшувалася барорецепторна функція у хворих з ХСН. Так, знижена та “парадоксальна” реакція на антиортостаз показників ВСР змінилася. Якщо всі три групи показників демонстрували до лікування практично однакову реакцію при серцевій недостатності за умов застосування проби з пасивним підйомом ніг: зменшену, або ж “парадоксальну” то після лікування інгібіторами АПФ, вони збільшували ослаблену реакцію, зменшували ступінь зворотньої реакції або змінювали спрямованість показників на нормальну реакцію. Зміни даних показників варіабельності серцевого ритму і барорецепторної функції супроводжувалися тенденцією до поліпшення параметрів внутрішньосерцевої гемодинаміки і спостерігалися в 57,4% випадків.

В групі хворих, які одержували інгібітори АПФ, до лікування активність реніна плазми крові була вищою в 2.3 рази, ніж у группі контролю (р<0.05), а після лікування зросла ще більше, та стала в 4.1 рази перевищувати контрольну групу. Між гуморальними характеристиками та вегетативними показниками серцевого ритму не визначено тісного зв'язку ані до лікування, ні під впливом інгібіторів АПФ.

Вивчався кореляційний зв'язок між ехокардіографічними показниками внутрішньосерцевої гемодинаміки та активністю реніна плазми і вмістом альдостерону в крові до та після лікування. У вихідному стані до лікування не було кореляції між гуморальними та гемодинамічними показниками, а після лікування за допомогою інгібіторів АПФ з'явилася помірна зворотня кореляція між фракцією викиду та вмістом альдостерону в крові (r = -0.34, р<0.05), незначна кореляція його з функціональним класом серцевої недостатності (r = +0.26, р<0.05). Характерно, що у цій групі хворих у вихідому стані фіксувався позитивний помірний прямий зв'язок між активністю реніна плазми та кінцево-діастолічним розміром та об'ємом, кінцево-систолічним розміром (r коливався від +0.30 до +0.37, р<0.05), а також зворотній кореляційний зв'язок з систолічним артеріальним тиском. Після лікування цей взаємозв'язок не виявлявся.

Вплив інгібіторів АПФ підсилював кореляційні зв'язки між ехокардіографічними показниками та вегетативними характеристиками серцевого ритму. Виявлено достовірний зворотній кореляційний зв'язок між величиною ЛП та низкою парасимпатичних показників, визначених трьома математичними методами аналізу ВСР (r коливався від -0.37 до -0.47, р<0.05). Позитивна достовірна кореляція визначалася між показниками симпатичного тонусу та розміром лівого передсердя (r мінявся від +0.41 до +0.45, р<0.05). Відмічалася позитивна помірна кореляція між фракцією викиду і такими показниками варіабельності серцевого ритму: SDNN, VLF, LF, LF/HF (r коливався від +0.47 до +0.47, р<0.05) і зворотня кореляція - між ФВ і симпатичними показниками АМо та ІН ( r, відповідно, -0.41 і -0.39, р<0.05).

Метопролол позитивно впливав на клінічний стан хворих Функціональний клас серцевої недостатності при цьому достовірно зменшився 2.4±0.3 до 1.5±0.2 у.о. (р<0.05). Важливо, що під впливом метопролола не погіршувалася скоротлива здатність міокарда. Фракція викиду не знижувалася при цьому, а й відмічалася тенденція до її зростання.

Показники добової ВСР мінялися після приєднання до лікування метопролола. Так, серед часових показників достовірно виросли SDNN від 40±2 мс до 48±2 мс, RMSSD 25±1 мс до 34±3 мс, PNN50 7.0±0.8% до 11.3±1.4% (р<0.05), що свідчило про зростання парасимпатичних впливів на серцевий ритм. Серед спектральних показників фіксувалося збільшення загальної потужності спектру, зросла потужність спектру на частотах VLF з 1202±115 мс2 до 1564±125 мс2, LF з 427±44 мс2 до 726±80 мс2, HF з 314±30 мс2 до 551±72 мс2 (р<0.05). Відмічалося зменшення індексу напруги з 117±3 у.о. до 103±4 у.о. (р<0.05). Бета-адреноблокатори переважно впливали на ВСР в денний період, в нічний період усували “парадоксальне” підвищення симпатичного тонусу. При антиортостатичному навантаженні спектральний парасимпатичний показник HF під дією бета-адреноблокаторів на відміну від вихідного дослідження став реагувати на пробу. Співвідношення LF/HF при пробі з пасивним підйомом ніг під дією метопролола помітно зменшувалося. Динаміка цих показників свідчила про нормалізацію показників парасимпатичного і симпатичного тонусу і барорецепторної відповіді. Така ж реакція підтверджувалася нормалізованими показниками симпатичного та парасимпатичного тонусу LFn та HFn. Показники варіаційної пульсометрії підтверджували попередні дані: після терапії нормалізувалася реакція парасимпатичного показника DX на ПППН, помітніше зменшувалися показники симпатичного тонусу: індекс напруги та амплітуда моди. Покращання реакції вегетативних показників серцевого ритму на антиортостаз спостерігалося в 60% випадків.

Поліпшення реакції вегетативних показників при пробі з пасивним підйомом ніг на фоні адекватної терапії хворих з хронічною серцевою недостатністю, очевидно, пов'язана з підсиленням систолічної спроможності лівого шлуночка та відновленням функції барорефлексу.

Активність реніна плазми зменшувалася з 4.59 ±1.0 нгЧмл-1Чг -1 до 1.56 ±0.36 нгЧмл-1Чг -1 (р<0.01) під впливом бета-адреноблокатора. Вміст альдостерону в крові також відповідно знижувався від 157.9±36.2 пг/мл до 67.4 ±10.2 пг/мл (р<0.01).

Слабкий недостовірний кореляційний зв'язок між гуморальними і вегетативними показниками визначався на початку лікування хворих. Після ефективної терапії з включенням метопролола з'явилася помірна зворотня кореляція між вмістом альдостерону в крові та парасимпатичними показниками RR, SDNN, PNN50, RMSSD, LF, HF Коефіцієнт r коливався від -0.32 до -0.69 (р<0.05). Встановлено також помірну зворотню кореляційну залежність між АРП та статистичними і спектральними показниками ВСР. Коефіцієнт r змінюється від -0.34 до -0.63 (р<0.05), фіксувався прямий зв'язок з між АРП та індексом напруги (r=+0.4, р<0.05) (табл. 1).

Аналізуючи результати кореляційних взаємозв'язків ехокардіографічних показників внутрішньосерцевої гемодинаміки з вмістом альдостерону крові та активністю реніна плазми в групі хворих, яким приєднаний до лікування метопролол, слід звернути увагу на те, що достовірної кореляції до лікування між цими показниками не було. Виняток складала величина лівого передсердя, яка мала помірний позитивний кореляційний зв'язок з активністю реніна плазми (r=+0.45, р<0.05).

Таблиця 1

Коеффіцієнти лінійної кореляції (r) між вегетативними та гуморальними показниками до та після включення в лікування хворих з серцевою недостатністю метопролола

Показники Показники РААС ВСР Альдостерон до лікування Альдостерон після лікування Ренін до лікування Ренін після лікування

RR мс 0.12 -0.69* -0.12 -0.62*

SDNN мс -0.06 -0.32* -0.14 -0.56*

Cv % -0.08 -0.13 -0.14 -0.43*

PNN50 % -0.02 -0.45* -0.12 -0.41*

RMSSD мс -0.13 -0.49* -0.08 -0.55*

VLF мс2 0.33 -0.27 -0.2 -0.39*

LF мс2 0.12 -0.41* -0.19 -0.38*

HF мс2 -0.16 -0.45* -0.11 -0.34*

LF/HF -0.042-0.12 -0.3 -0.63*

IН у.о. -0.19 +0.08 -0.0008+0.40*

Амо % -0.01 +0.05 -0.12 +0.26

DX мс -0.03 +0.26 -0.12 -0.34*

Примітка: * - р<0.05

Після лікування з включенням метопролола з'явилася досить сильна позитивна кореляція між АРП і такими показниками, як КДР, КДО, КСР, КСО, ФК (r коливався від +0.33 дo +0.53, р<0.05), а також відмічався зворотній кореляційний зв'язок з фракцією викиду (r=-0.49, р<0.05).

Після лікування метопрололом підсилювалися зв'язки між ехокардіографічними показниками та вегетативними характеристиками серцевого ритму. Відмічався зворотній зв'язок величини лівого передсердя з парасимпатичними показниками (коефіцієнт кореляції r досягав -0.59 для показника PNN50, р<0.05). Фракція викиду тісно пов'язувалася з парасимпатичними показниками (r коливався від до +0.32 для Cv +0.83 для показника PNN50, р<0.05) та відмічався зворотній зв'язок з індексом напруги (r = -0.57, р<0.05).

Якщо підсумувати показники і кореляційні взаємовідносини між вегетативними, гуморальними та ехокардіографічними показниками внутрішньосерцевої гемодинаміки при серцевій недостатності, то очевидним стає, що при СН підвищується активність РААС, знижується ВСР, погіршується скоротлива здатність міокарда. Існує досить високий кореляційний зв'язок між показниками РААС та гемодинамічними характеристиками. Між парасимпатичними показниками варіабельності серцевого ритму і ехокардіографічними показниками існує значна позитивна кореляція.

Розбалансування вегетативної та гуморальної регуляції у хворих з серцевою недостатністю можливо зумовленo тим, що існує локальна ренін-ангіотензинова система, активність якої не може бути враховувана при визначенні активності реніна плазми. Цікаво, що лікування інгібіторами АПФ не усувало відсутності “сполучення” між гуморальними та вегетативними показниками. А підключення до терапії метопролола поліпшувало кореляційний зв'язок між ренін-ангіотензин-альдостероновою та вегетативною нервовою системою, що відбиває, очевидно, системний вплив бета-адреноблокатора на РААС з початкової ланки її активації, тобто утворення реніна.

Деяким хворим для стабілізації гемодинаміки в перші дні лікування на короткий термін призначалися нітрати. Для визначення їх клінічної ефективності проводили вивчення впливу нітрогліцерину на вегетативну регуляція та барорецепторну функцію.

Після прийому нітрогліцерину виявлено достовірні зміни спектральних показників. Так, відмічалося зниження всіх спектральних характеристик, особливо на дуже низьких частотах VLF з 769±27 мс2 до 614±21 мс2, та на низьких частотах LF з 325±18 мс2 до 256±14 мс2 (р<0.05). Водночас, відношення LF/HF зросло з 1.3±0.2 до 1.9±0.2 (р<0.05), що могло вказувати на підвищення активності симпатичного тонусу. Це ж саме підтверджували нормалізовані потужності спектру LFn, HFn, хоча амплітуда моди та індекс напруги не змінилися. Виявлено різну ступінь симпато-адреналової активації на дію нітрогліцерину у конкретних хворих, переважно незначну.

Після сублінгвального прийому 0.5 мг нітрогліцерину реакція показників варіабельності серцевого ритму на пробу з пасивним підйомом ніг змінилася. Нітрогліцерин поліпшував реакцію вегетативних показників серцевого ритму в 52,6% випадків, що свідчило про стабілізацію барорецепторної функції. Аналіз змін показників варіабельності серцевого ритму під впливом нітрогліцерину може допомогти визначити індивідуальну реакцію симпато-адреналової системи на введення нітратів, визначити чи переважає поліпшення барорецепторної функції, чи ще більше зростає симпатична стимуляція в умовах вже підвищеного рівня симпатичного тонусу у хворих з серцевою недостатністю.

Інгібітори АПФ та бета-адреноблокатори діють на певні патогенетичні ланцюжки у взаємодії вегетативної та гуморальної регуляції, переривають “хибні кола”, в результаті чого і знижується симпатичний тонус, збільшується парасимпатична активність, відновлюється чутливість барорефлексу, та змінюються кореляційні взаємозв'язки. Нітрогліцерин, позитивно впливаючи на гемодинаміку хворих з серцевою недостатністю, відновлює чутливість барорефлексу при серцевій недостатності.

Висновки

1. На підставі поглибленого вивчення особливостей варіабельності серцевого ритму, барорецепторної функції, їх взаємоз'язків з ренін-ангіотензин-альдостероновою системою здійснене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми - визначена роль вегетативної регуляції серцево-судинної системи при СН, що надає можливість застосовувати вегетативні показники серцевого ритму з метою контроля оцінки тяжкості та ефективності лікування хворих з серцевою недостатністю.

2. При серцевій недостатності, в тому числі в доклінічній її стадії спостерігається зниження варіабельності серцевого ритму, що відповідає підвищенню активності симпатичного та зниженню активності парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи.

3. При співставному клініко-функціональному стані показники варіабельності серцевого ритму у хворих з серцевою недостатністю коронарогенного (ІХС) та некоронарогенного (ДКМП) походження, по суті, не відрізняються.

4. Ступінь варіабельності серцевого ритму у хворих із застійною серцевою недостатністю та переважно діастолічною дисфункцією міокарда лівого шлуночка є достовірно більшим у порівнянні з пацієнтами із систолічною дисфункцією при співставному функціональному класі: причому захисний вплив парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи пов'язаний з величиною фракції викиду лівого шлуночка.

5. Барорефлекторна відповідь у хворих з хронічною серцевою недостатністю є зміненою і представленою двома типами реакції: послабленим та “парадоксальним”. Перший спостерігається у 50-83% хворих і характеризується, загалом, відсутністю активації парасимпатичного відділу ВНС під час антиортостатичного тесту. Другий має місце у 10-50% випадків і полягає у зниженні активності парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи одночас із зростанням активності симпатичного відділу. Порушення барорецепторної відповіді спостерігається як при систолічній, так і при діастолічній недостатності лівого шлуночка.

6. Циркадні коливання парасимпатичного тонусу у хворих з серцевою недостатністю подібні до групи контролю і групи порівняння, але на відміну від останніх, спостерігається зниження амплітуди циркадних коливань та “парадоксальне” підсилення симпатичного тонусу вночі.

7. У хворих з серцевою недостатністю спостерігається підвищення активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, відмічається наростання величин цих показників від І до ІІІ ФК СН, причому зазначені показники у стані спокою достовірно не корелюють з параметрами варіабельності серцевого ритму.

8. У міру погіршення клініко-функціонального стану хворих з хронічною серцевою недостатністю (від І до ІY ФК) потужність спектру на частотах LF “парадоксально” знижується на відміну від показника симпатичного тонусу при проведенні варіаційної пульсометрії.

9. Інгібітори АПФ підвищують загальну варіабельність серцевого ритму і підсилюють парасимпатичний вплив на показники варіабельності серцевого ритму.

10. Бета-адреноблокатор метопролол підвищує загальну варіабельність серцевого ритму і парасимпатичну активність. В той же час, на відміну від інгібіторів АПФ, метопролол зумовлює виразне зниження активності симпатичного відділу вегетативної нервової системи, усуваючи ефект “парадоксального” підсилення вночі.

11. Нітрогліцерин у хворих з серцевою недостатністю не впливає на загальну варіабельність серцевого ритму, водночас підвищує показник симпато-парасимпатичного відношення.

12. Інгібітори АПФ, метопролол та нітрогліцерин нормалізують барорефлекторну відповідь у більшості хворих з серцевою недостатністю відповідно у 57,4%, 60%, 52,6% випадків.

13. Метопролол у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю достовірно знижує рівні циркулюючих ренінa та альдостерону, блокує ефект активації ренін-альдостеронової системи при функціональному навантаженні (антиортостатичний тест) і усуває розбалансування показників вегетативної та гуморальної регуляції.

Практичні рекомендації

1. З метою об'єктивізації клінічного стану хворих з серцевою недостатністю доцільно проводити моніторування варіабельності серцевого ритму.

2. Для визначення доцільності призначення нітропрепаратів у кожному конкретному випадку при серцеві недостатності потрібно визначати реакцію вегетативних показників серцевого ритму до та після сублінгвального прийому нітрогліцерину.

3. Для визначення клінічної ефективності інгібіторів АПФ та бета-адреноблокаторів при серцевій недостатності необхідно визначати показники варіабельності серцевого ритму до та після призначення препаратів і характер барорецепторної відповіді.

4. Для експрес-оцінки стану вегетативної регуляції хворих з серцевою недостатністю слід вивчати п'ятихвилинні відрізки варіабельності серцевого ритму. Для моніторингу вегетативного тонусу доцільно вивчати показники ВСР протягом доби, а також досліджувати повторно при проведенні підбору терапії, зважаючи на те, що існує достовірний кореляційний зв'язок між п'ятихвилинними та добовими показниками варіабельності серцевого ритму.

5. У хворих з клінічно маніфестованою хронічною серцевою недостатністю (ІІ-ІV ФК) потужність спектру на частотах LF та відношення LF/HF не характеризує рівень симпатичного тонусу, в зв'язку з цим не рекомендується для використання. З цією метою рекомендується використовувати метод варіаційної пульсометрії.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Чабан Т.І. Вегетативна нервова система при серцевій недостатності // Український кардіологічний журнал. 1997. №5. вип.2. С. 107-112.

2. Чабан Т.І. Сучасні методи дослідження вегетативної нервової системи при серцевій недостатності // Український кардіологічний журнал. 1997. №4. С. 59-63.

3. Чабан Т.І. Фармакотерапія хронічної серцевої недостатності та вегетативна і нейрогуморальна регуляція // Український кардіологічний журнал. 1998. №9. С. 90-93.

4. Чабан Т.І. Барорецепторна функція при серцевій недостатності // Лікарська справа. 1999. №3. С. 20-24.

5. Чабан Т.І.Вегетативний тонус у хворих ішемічною хворобою серця із серцевою недостатністю // Український науково-медичний молодіжний журнал 1999. №1-2. С. 55-57.

6. Воронков Л.Г., Чабан Т.І. Зміни варіабельності ритму серця, активності реніна і вмісту альдостерону у хворих із застійною серцевою недостатністю під впливом адекватної терапії // Український кардіологічний журнал. 1999. №3. С. 31-33.

7. Воронков Л.Г., Чабан Т.І. Зв'язок між варіабельністю серцевого ритму та клініко гемодинамічними показниками у хворих з серцевою недостатністю // Український медичний часопис. 1999. №4. С. 81-83.

8. Воронков Л.Г., Чабан Т.І., Савицький С.Ю. Динаміка компонентів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи при антиортостатичній пробі у хворих хронічною серцевою недостатністю: вплив селективної бета-адреноблокади // Український кардіологічний журнал. 1999. 4. С. 51-52.

9. Чабан Т.І. Варіабельність серцевого ритму у хворих із серцевою недостатністю в залежності від систолічної та діастолічної дисфункції міокарда // Український терапевтичний журнал. 2000. Т.2. №1. С. 19-21.

10. Чабан Т.І. Варіабельність серцевого ритму під час проби з пасивним підйомом ніг у хворих з серцевою недостатністю// Український медичний альманах. 1999. №2. С. 148-150.

11. Чабан Т.І. Варіабельність серцевого ритму в залежності від етіології серцевої недостатності // Український кардіологічний журнал. 1999. №2. вип. ІІ С. 70-72.

12. Чабан Т.І.Варіабельність серцевого ритму під час сублінгвального прийому нітрогліцерину у хворих з серцевою недостатністю // Галицький лікарський вісник. 1999. №2. С. 85-87.

13. Чабан Т.І. Антиортостатична проба у хворих серцевою недостатністю під впливом сублінгвального прийому нітрогліцерину//Український науково-медичний молодіжний журнал 2000. №1. С. 54-57.

14. Чабан Т.І. Добова варіабельність серцевого ритму у хворих з серцевою недостатністю та гіпертензивним серцем // Архив клинической и экспериментальной медицины. 1999. Т.8, №1. С. 81-84.

15. Чабан Т.І. Показники добової варіабельності серцевого ритму у хворих серцевою недостатністю // Актуальные проблемы медицины и биологии. 2000. №1. С. 320-329.

16. Чабан Т.І. Ренін-ангіотензин-альдостеронова система у хворих з серцевою недостатністю // Український медичний альманах. 1999. №3. С. 169-171.

17. Чабан Т.І. Вплив iнгібіторів АПФ на циркадні коливання варіабельності серцевого ритму у хворих з серцевою недостатністю // Український медичний альманах. 1999. №4. С. 147-149.

18. Чабан Т.І. Зміни циркадних коливань варіабельності серцевого ритму у хворих із серцевою недостатністю під впливом бета-адреноблокатора метопролола // Український медичний альманах. 2000. №1. С. 175-178.

19. Чабан Т.І. Вплив iнгібіторів АПФ на зміни варіабельності серцевого ритму у хворих з серцевою недостатністю під час антиортостазу // Вісник Вінницького державного медичного університету. 2000. №1. С. 204-206.

20. Чабан Т.І. Зміни варіабельності серцевого ритму у хворих з серцевою недостатністю під час антиортостазу під впливом бета-адреноблокатора метопролола // Галицький лікарський вісник. 2000. №3. С. 154 -156.

21. Чабан Т.І. Кореляція між показниками гемодинаміки, ренін-альдостеронової системи і варіабельності серцевого ритму у хворих з серцевою недостатністю // Таврический медико-біологический вісник. 2000. № С. 138-141.

22. Чабан Т.І.Взаємодія між ренін-ангіотензин-альдостероновою і вегетативною системами у хворих з серцевою недостатністю // Український медичний альманах. 2000. №4. С. 213-214.

23. Чабан Т.І. Залежність реакції на антиортостаз показників варіабельності серцевого ритму від наявності діастолічної чи систолічної дисфункцї міокарда лівого шлуночка у хворих з серцевою недостатністю // Галицький лікарський вісник. 2001. № 1. С. 113-116.

24. Чабан Т.І. Вплив інгібіторів ангіотензин-перетворюючого фермента на взаємозв'язок між ренін-ангіотензин-альдостероновою і вегетативною системами у хворих з серцевою недостатністю // Медицина сегодня и завтра 2000. № 3. С. 48-51.

25. Чабан Т.І. Вплив бета-блокатора метопролола на взаємозв'язок між ренін-ангіотензин-альдостероновою і вегетативною системами у хворих з серцевою недостатністю // Український медичний альманах. 2000. №6. С. 185-187.

26. Чабан Т.І. Методи оцінки вегетативного тонусу у хворих з серцевою недостатністю:варіаційна пульсометрія, статистичний, спектральний аналіз і їх кореляційні взаємовідношення // Актуальные проблемы медицины и биологии. 2000. №2. С. 147-154.

27. Чабан Т.І. Варіабельність серцевого ритму і частота серцевих скорочень // Актуальные проблемы медицины и биологии. 2001. №1. С. 375-380.

28. Воронков Л.Г., Чабан Т.И. Вегетативная регуляция сердечного ритма при сердечной недостаточности: клиническое значение, возможности оценки и коррекции//Порушення ритму серця: вікові аспекти. Київ. 2000. С. 52-54.

29. Мачерет Е.Л., Мурашко Н.К., Чабан Т.И. Вариабельность ритма сердца в зависимости от типа течения синдрома вегетативной дистонии // Вестник аритмологии. 2000. Том 16. С. 17-20.

30. Пат. UA 30973 А 61В 5/00. Спосіб визначення клінічної ефективності препаратів, що містять нітрогліцерин / Чабан Т.І., Воронков Л.Г. (Україна) №98063326; Заявл. 25.06.1998; Опубл. 15.12.2000, Бюл.№7-II.

31. Пат. UA 30522 А 61В 5/00. Спосіб визначення клінічно-ефективної дози метопролола у хворих з хронічною серцевою недостатністю/Воронков Л.Г., Чабан Т.І. (Україна) №98052629; Заявл. 21.05.1998; Опубл. 15.12.2000, Бюл. №6-II.

32. Пат. UA 31030 А 61В 5/00. Спосіб визначення клінічної ефективності препаратів інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту/Воронков Л.Г., Чабан Т.І. (Україна) №98073467; Заявл. 02.07.1998; Опубл. 15.12.2000, Бюл. №7-II.

33. Antiorthostatic tilt in patients with heart failure due to ishemic heart disease // Abstracts. Journal of Heart Failure. 1998. Vol. 5. N1. P. 108.

34. Chaban T.I., Voronkov L.G., Parashchenyuk L.P., Serdyuk T.E., Bogachova N.V. Correlation between left ventricular ejection fraction, RR-intervals and heart rate variability in heart failure // Eur.J.of Heart Failure. 1999. Vol.1 Suppl. P. 76.

35. Voronkov L.G., Chaban T.I.,. Savitsky S. Yu, Bogachova N.V. Antiiorthostatic-induced renin-angiotensin-aldosteron system activation in heart failure: effect of beta-blockade // Eur.J.of Heart Failure. 1999. Vol. 1 Suppl. P. 58.

36. Чабан Т.І. Використання математичного аналізу серцевого ритму у хворих серцевою недостатністю // Матеріали ХІУ з'їзду терапевтів України. Київ. 1998. С. 71-72.

37. Чабан Т.І. Вегетативний тонус і вегетативна реактивність у хворих на серцеву недостатність // Тези доповідей ІІ Міднародного медичного конгресу студентів і молодих вчених. Тернопіль: Укрмедкнига. 1998 C. 139-140.

38. Чабан Т.І. Симпатичний і парасимпатичний тонус у хворих з серцевою недостатністю // Тези доповідей “Сучасні проблеми кардіології та ревматології”. Київ. 1998. С. 111.

39. Чабан Т.І. Оцінка важкості стану хворих на серцеву недостатність за допомогою статистичного та спектрального аналізу серцевого ритму// Український терапевтичний журнал. №1. Додаток. 1999. С. 11.

40. Чабан Т.І. Варіабельність серцевого ритму і клініко-гемодиманічні показники у хворих з серцевою недостатністю // Тези доповідей VIII конгресу світової федерації українських лікарських товариств. Львів. 2000. С. 256.

41. Чабан Т.И. Зависимость вариабельности сердечного ритма от степени тяжести сердечной недостаточности // Тезисы докладов Росийского национального конгресса кардиологов “Кардиология, основанная на доказательствах”. Москва. 2000. с. 323.

Анотація

Чабан Т.І. Вегетативна регуляція серця при хронічній серцевій недостатності: клініко-патогенетичне значення та можливості корекції. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01 11 - кардіологія. - Інститут кардіології ім. акад. М. Д. Стражеска, АМН України, Київ, 2001.

Дисертація присвячена ролі вегетативної та гуморальної регуляції в розвитку, прогресуванні та терапії хронічної серцевої недостатності. Показано, як при хронічній серцевій недостатності знижується варіабельність серцевого ритму, що відповідає підвищенню симпатичних та зменшенню парасимпатичних впливів, наростає активність ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, порушується барорецепторна функція, змінюються кореляційні взаємовідносини між вегетативними, гемодинамічними і гуморальними показниками. Встановлена ззлежність цих змін від функціонального класу, етіології серцевої недостатності та типу дисфункції лівого шлуночка і під впливом терапії.

Ключові слова: хронічна серцева недостатність, варіабельність серцевого ритму, барорецепторна функція, вегетативна регуляція, ренін-ангіотензин - альдостеронова система

Annotation

Chaban T.I. Аutonomic regulation in chronic heart failure: the role of pathogenesis and its significance for the therapy. - Manuscript.

Thesis for a doctor's degree by speciality 14.01.11- cardiology. - M.D. Strazhesko Institute of Cardiology, Academy of Medical Science of Ukraine, Kyiv, 2001.

SUMMARY: The dissertation is devoted to the problem of the roles of autonomic and humoral regulation in the development, progress and therapy of Congestive Cardiac Failure.

It is shown that in the case of CHF heart rate variability is decreased directly proportional to: both the increase of sympathetic and the decrease of parasympathetic influence, the rise in activity of renin-angiotensin-aldosterone mechanism. Barorecepror function is also disturbed and the correlation between the autonomic, hemodynamical and humoral indices also changes. These changes are dependent upon the functional type, the etiology of the heart failure, the type of left ventricular dysfunction, and also upon the influence of therapy.

Key words: congestive heart failure, heart rate variability, baroreceptor function, autonomic regulation, renin-angiotensin- aldosterone mechanism.

Аннотация

Чабан Т.И. Вегетативная регуляция сердца при хронической сердечной недостаточности: клинико-патогенетическое значение и возможности корекции. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01. 11 - кардиология. Институт кардиологии им. Н.Д. Стражеско, АМН Украины, Киев, 2001.

Диссертация посвящена роли вегетативной регуляции в развитии, прогресировании и терапии хронической сердечной недостаточности. Показано, что при хронической сердечной недостаточности снижается вариабельность сердечного ритма, соответствующее повышению симпатических и снижению парасимпатических влияний, возрастает активность ренин-ангиотензин-альдостероновой системы, возникают нарушения барорецепторной функции, изменяются кореляционные взаимотношения между вегетативными, гемодинамическими и гуморальными показателями. Установлена зависимость этих изменений от функционального класа, этиологии сердечной недостатности, типа дисфункции левого желудочка и под влиянием терапии.

В работе используется новое направление с применением математических методов анализа сердечного ритма в количественной оценке вегетативного тонуса, нейрогуморальной регуляции, барорецепторной функции и клинической эффективности терапии сердечной недостаточности. Показано, что этиология хронической сердечной недостаточности не влияла на вегетативные характеристики, они определялись клинико-гемодинамическим состоянием. При диастолической дисфункции миокарда показатели вариабельности сердечного ритма оказались достоверно выше чем при систолической при условии сопоставимых функциональных классов сердечной недостаточности.

Показано, что характер циркадных колебаний вариабельности сердечного ритма у больных сердечной недостаточностью сходен с характером циркадных колебаний у здоровых лиц, но амплитуда колебаний снижена. Отмечается также “парадоксальное усиление” симпатического тонуса у больных в ночное время.

Нарушения барорецепторной функции и кореляционных взаимоотношений между вегетативным и гуморальными звеньями регуляции возникали, как при систолической, так и при диастолической дисфункции левого желудочка. Под влиянием клинически адекватной терапии с помощью ингибиторов АПФ, метопролола, воздействием нитроглицерина происходила нормализация парадоксальной, или сниженной реакции показателей вариабельности сердечного ритма на пробу с пасивным подъемом ног.

На основании полученных результатов был предложен способ определения клинически эффективной дозы метопролола у больных сердечной недостаточностью, на основании анализа вегетативной регуляции показателей сердечного ритма предложен способ определения клинической эффективности препаратов - ингибиторов ангиотензинпревращающего фермента, с использованием вегетативных показателей сердечного ритма предложен способ определения клинической эффективности препаратов, содержащихся нитроглицерин. Показаны особенности использования различный математических методов исследования вариабельности сердечного ритма у больных хронической сердечной недостаточностью: статистического, спектрального анализа, метода вариационной пульсометрии. Продемонстрировано, что спектральные показатели LF и LF/HF при прогресировании сердечной недостаточности не соответствуют уровню активации симпатического тонуса, а для его оценки целесообразно использовать метод вариационной пульсометрии.

Изучены кореляционные связи между ехокардиграфическими показателями внутрисердечной гемодинамики, параметрами вариабельности сердечного ритма, активностью ренина плазмы и концентрацией альдостерона в крови. Установлено, что при сердечной недостаточности нарушаются кореляционные связи между вегетативными, гуморальными и гемодинамическими параметрами, которые могут восстанавливаются при адекватно подобранной терапии.

Ключевые слова: хроническая сердечная недостаточность, вариабельность сердечного ритма, барорецепторная функция, вегетативная регуляция, ренин-ангиотензин-альдостероновая система.

Перелік умовних скорочень

АГ - артеріальна гіпертензія

АРП - активність реніна плазми

АПФ - ангiотензин-перетворюючий фермент

АТ - артерiальний тиск

АТФ - аденозинтрифосфат

ББ - бета-адреноблокатори

ВНС - вегетативна нервова система

ВСР - варiабельнiсть серцевого ритму

ВПСР- вегетативні показники серцевого ритму

ДДМ - дiастолiчна дисфункцiя мiокарда лівого шлуночка

ДКМП - дилатацiйна кардiомiопатiя

IХС - iшемiчна хвороба серця

КДО - кiнцево-дiастолiчний об'єм лiвого шлуночка

КДР - кiнцево-дiастолiчний розмiр лiвого шлуночка

КСО - кінцево-систолічний об'єм лiвого шлуночка

КСР - кiнцево- систолічний розмiр лiвого шлуночка

ЛП - лiве передсердя

ЛШ - лiвий шлуночок

РААС - ренін-ангіотензин-альдостеронова система

СДМ - систолiчна дисфункцiя мiокарда лівого шлуночка

СН - серцева недостатність

ПППН - проби з пасивним підйомом ніг

ФВ - фракцiя викиду

ФК - функцiональний клас

ХСН - хронiчна серцева недостатнiсть

ЧСС - частота серцевих скорочень

NYHA - Нью-Йоркська Асоцiацiя Серця (New York Heart Аssociation)

Размещено на Allbest.ru

...