Діагностика і лікування запальних захворювань матки та її придатків в залежності від стану гормональної, імунної та антиоксидантної системи організму

Виходячи з такого розуміння механізмів розвитку запалення, повинна вирішуватись проблема корекції метаболічних порушень при гострих та хронічних запальних процесах матки та її придатків. Тому пошуки фармакологічних препаратів, які б ефективно нормалізували процеси ліпопероксидації, пошук нових антиоксидантів і їх ефективних комбінацій повинні бути однією з першочергових задач експериментальної патології.

Результати досліджень показали, що трекрезану притаманний виражений антиоксидантний ефект, який проявляється в умовах експерименту на живих тваринах. Так, введення морським свинкам з гострим експериментальним ендометритом препарату протягом 7 днів, зменшувало інтенсивність спонтанної та викликаної перекисом водню ХЛ в 5 разів і, практично, повністю нормалізувало дані показники. Очевидно, що екзогенне введення препарату з антиоксидантними властивостями захищає від виснаження пул ендогенних антиоксидантів, як наслідком безпосередньої здатності препарату гасити радикали кисню, так і звязувати іони заліза, що зумовило зафіксоване нами покращення показників світлосуми ХЛ гомогенатів тканин та плазми крові, величина якої, як відомо, є функцією концентрації антиоксидантів в тканинах.

Зменшення в гомогенатах тканин під впливом трекрезану кількості активних радикалів, які здатні викликати деградацію молекул ферментів, призвело до зареєстрованого нами підвищення активності КТ та СОД в плазмі крові та гомогенатах тканин матки, яєчників, наднирників, щитовидної залози та гіпофізу. Позитивний вплив справив трекрезан і на глутатіонпероксидазну ланку антиоксидантної системи. Поряд з вищезазначеними механізмами, відновлення під впливом трекрезану активності ГП, можливо, зумовлено його здатністю захищати від окислення селен в активних центрах ферменту, або ж відновлювати функції мітохондріальних мембран, що сприяє посиленому утворенню АТФ, необхідного для біосинтезу ГSH, ГП та ГР. Електронно-мікроскопічні дослідження структурних компонентів клітин ендометрію підтвердили відновлення функціональної активності клітин та посилення процесів внутрішньоклітинного синтезу, що відповідає літературним данним про покращення під впливом трекрезану транспорту електронів по дихальному ланцюгу, посилення анаболічні процеси в клітинах, підвищення швидкості етерифікації вільних жирних кислот та катаболічних реакцій, збільшення у 2 рази вмісту цитохрому Р-450 (Корда М., 1998).

Таким чином, проведені нами дослідження, в яких вивчався вплив трекрезану на антиоксидантну систему при гострому експериментальному ендометриті показали, що даний препарат здатний ефективно нормалізувати цілий ряд показників активності антиоксидних ферментів і біоантиоксидантів неферментативної природи. Найбільш вірогідні механізми такої нормалізації: конкуренція за вільні радикали трекрезану з ендогенними антиоксидантами, в результаті чого останні зберігаються в активній формі; стабілізація біомембран внаслідок зменшення інтенсивності вільнорадикальних реакцій, що призводить до активації синтетичних процесів в клітинах та відновленню структури біологічних мембран. Останній механізм доведений нами експериментально за допомогою електронно-мікроскопічних досліджень. Так, застосування протягом 7 днів трекрезану у тварин з гострим експериментальним ендометритом приводить до відновлення структури плазматичних біомембран.

Трекрезан нормалізує фазний характер секреції гормонів гіпофізу, попереджає масову дегрануляції цитоплазми соматотропоцитівв, покращує морфофункціональний стан гонадопродуктуючих аденоцитів, справляє антиоксидний і стабілізуючий вплив на мембрани органел, особливо едотелію судин, відновлює трансмембранний обмін, активує процеси внутрішньоклітинної регенерації, що дозволяє говорити про його мембранопротекторний ефект.

Нормалізація функціонального стану мікросомальних монооксигеназ призведе до більш повноцінного знешкодження екзо- та ендотоксинів з їх наступною конюгацією та виведенням з організму, що загальмовує утворення конюгованих антигенів. З іншого боку, зменшення під впливом трекрезану кількості вільних радикалів в гомогенатах тканин попереджує токсичну деградацію макромолекул. Очевидно, що обидва ці механізми є причиною зареєстрованого нами достовірного зменшення вмісту Ig A, G та ЦІК в плазмі крові тварин, яким протягом тижня вводили трекрезан. Таке зниження концентрації імуноглобулінів та імунних комплексів свідчить про певне пригнічення аутоімунних реакцій під впливом антиоксидної терапії. Зменшення концентрації ЦІК в плазмі крові лікованих трекрезаном тварин може бути наслідком їх посиленої елімінації з організму в результаті активації фагоцитарної активності нейтрофілів крові.

Таким чином, інтерпретація отриманих нами результатів дозволяє зробити висновок, що трекрезан здатний змінювати процеси біологічного окислення в тканинах організму, справляючи антиоксидний і стабілізуючий вплив на мембрани клітин і їх органел, особливо едотелію судин, що дозволяє говорити про мембранопротекторні властивості препарату. Останні певною мірою також залежать від складного імуномодулюючого ефекту препарату.

При вивченні стану ПОЛ в групі морських свинок, які отримували антибіотики, встановлено достовірно (Р0,01) високі показники ПОЛ та АОСЗ у порівнянні зі здоровою групою.

Не дивлячись на застосування антибіотиків, електронно-мікроскопічно зафіксовано розрихлення і дестабілізація клітинних мембран фібробластів, макрофагів, плазмоцитів, поліморфноядерних лейкоцитів. Найбільш виражені зміни спостерігаються у клітинах фібробластичного ряду, які відповідають за біосинтез і функціонування сполучного шару ендометрію. В деяких випадках в цій групі тварин спостерігається десквамація клітин поверхневого епітелію і деструкція секреторних клітин залозистого апарату ендометрію. Як і у нелікованих тварин встановлено зміни мікроциркуляторного русла ендометрію. В розширених і переповнених кровю гемокапілярах відмічається просвітлення і набряк більшості ендотеліоцитів, порушується звязок між цими клітинами, змінюється ультраструктура базального шару, що значно збільшує проникність судинної стінки і морфологічно виявляється у вираженому набряку аморфної речовини сполучної тканини ендометрію.

Таким чином, антибіотики не приводять до нормалізації посилених процесів пероксидації та активації АОСЗ організму при гострому експериментальному ендометриті.

Порівнюючи результати лікуванні групи тварин, що отримували антисептик хлоргексидин та тварин, що отримували антисептик димексид, можна констатувати, що обидва препарати володіють високою ингібуючою здатністю щодо вільнорадикального окислення. Вміст в крові та гомогенатах тканин ендокринних залоз продуктів ПОЛ знижувався в 0,5-1,5 разів по відношенню до нелікованих тварин. Ця тенденція прослідковувались по всіх показниках, переважна більшість з них була статистично значуща (Р0,05 - 0,001).

Аналізуючи отримані дані спостереження за експериментальними тваринами, можна сказати, що застосування димексиду сприяло первинному загоєнню ран, у таких тварин активно зменшувався набряк та вираженість ексудації експериментального рогу матки.

Порівнюючи показники ПОЛ та АОЗС у групі експериментальних тварин, що отримували полісорб, хлоргекседин, димексид з даними тварин, що отримували лише флуренізид, встановлено достовірне зниження показників спонтанної та викликаної ХЛ, дериватів вільнорадикального окислення та активацію ферментативної ланки системи антиоксидантного захисту. При застосуванні флуренізиду, що має значні антисептичні властивості, в ендометрії експериментальних тварин порівняно швидко згасала морфологічна картина запального процесу.

У сполучній тканині функціонального і базального шарів ендометрію цієї групи тварин поряд з розширеними і переповненими гемокапілярами знаходили кровоносні капіляри, що спалися. Разом з тим, у цитоплазмі ендотеліоцитів цих капілярів визначались добре розвинуті канальці гранулярної ендоплазматичної сітки, багато вільних рибосом і полісом. Порівняно добре була розвинута везикулярна система, що є морфологічним проявом високої функціональної активності обмінного ланцюга мікроциркуляторного русла. Позитивно відображається вплив флуренізиду на ультраструктуру клітин строми ендометрію. Так, у фібробластів, що знаходяться дуже близько від гемокапілярів, добре розвинутий білоксинтезуючий та ядерний апарати, що свідчить про підвищену синтетичну функцію фібробластів.

Димексид вільно проникає через структури біомембран, володіє тропністю до їх структурних компонентів, а тому не допускає можливості безпосередньої взаємодіївільних радикалів і ліпідів біомембран. Враховуючи високу резистентність госпітальної інфекції до антибіотиків і широкий спектр антимікробної дії та хіміотерапевтичної активності по відношенню як до анаеробів так і до аеробів, антисептик димексид був використаний нами в експерименті як окремо, так і в комплексі з трекрезаном.

Застосування комбінації дімексид-трекрезан визначає більш суттєві зміни у всіх показниках ПОЛ та АОСЗ порівняно з іншими групами тварин. Відмічено також достовірне (Р0,001) зниження спонтанної та викликаної ХЛ в плазмі крові та гомогенатах порівняно з групою нелікованих тварин. Оцінка впливу цього виду лікування дозволила виявити ряд позитивних змін на електронно-мікроскопічному рівні, які свідчать про позитивний вплив цього лікування на структурно-функціональну організацію клітинних мембран.

Експериментальна частина дозволила комплексно дослідити роль порушень основних ланок гомеостазу (окислювальних процесів, антиоксидантної, гормональної та імунної систем) в патогенезі розвитку гострого запалення матки. Показана цілісна картина функціонального стану системи антиоксидного захисту в плазмі крові, гомогенатах матки, яєчників, наднирників, щитовидної залози, гіпофізу та встановлено питомий вклад окремих компонентів антиоксидної системи в загальний антиоксидний потенціал тканин організму при запаленні матки в експерименті. Встановлена корелятивна залежність змін імунної та антиоксидної системи від ступеня активації ліпопероксидних процесів. Описано ультратонкі різнонаправлені зміни процесів репаративної регенерації та структури ядерних і клітинних мембран в тканині ендометрію при експериментальному запаленні.

Вперше встановлена залежність деструкцій мембран ендотеліоцитів передньої частки аденогіпофізу від рівня токсичних метаболітів ліпопероксидації при гострому експериментальному ендометриті. Вперше виявлено блокування секреції базофільних гонадотропоцитів (фолікулотропоцитів та лютеотропоцитів) і активація секреції ацидофільних сомато- та кортикотропоцитів передньої частки аденогіпофізу в результаті різкого зростання рівня вільних радикалів в плазмі крові за умов гострого експериментального ендометриту. Встановлено патогенетичну роль та прогностичне значення активації перекисного окислення ліпідів в порушенні мембранної структури ендотелія судинної стінки гіпофізу та клітин ендометрію при гострому експериментальному ендометриті.

Одержано нові дані про вплив трекрезану, хлоргексидину, димексиду, флуренізиду, полісорбу на процеси перекисного окислення, ультраструктуру мембран клітин ендометрію, а також на функціонування антиоксидної та імунної систем за умов гострого експериментального ендометриту та їх вплив на функціонування яєчників, наднирників, щитовидної залози і гіпофізу.

Клінічна частина нашої роботи присвячена розробці та впровадженню в практику комплексних методів лікування запальних процесів матки та її придатків із використанням імуномодулятора та антиоксиданту трекрезану, антисептиків (фурациліну, димексиду, хлоргексидину) та нового вітчизняного препарату флуренізид у вигляді піхвових свічок.

Під нашим спостереженням знаходилось 480 жінок. Всі обстежені були розділені на 4 клінічні групи. В першу, контрольну групу, ввійшло 30 здорових невагітних жінок фертильного віку. Другу клінічну групу склали 30 породіль з фізіологічним перебігом післяпологового періоду та 30 жінок з нормальним протіканням післяабортного періоду. У третю групу ввійшло 123 хворих на гострий післяпологовий та 121 хвора на гострий післяабортний ендометрит. Четверту групу склали 145 хворих з неспецифічними запальними процесами придатків матки.

Хворі, які отримували терапію, найбільш поширену у клініці кафедри акушерства та гінекології Тернопільського медичного інституту, склали основну (першу) групу. До неї ввійшло 31 хвора на гострий післяпологовий та 30 хворих на гострий післяабортний ендометрит. Для протизапального лікування використовували: ампіцилін по 1,0 г внутрішньом'язово 4 рази на добу протягом 7-10 діб, гентаміцин по 0,08 г внутрішньом'язово 2 рази на добу протягом 5-7 діб, цефазолін по 1,0 г внутрішньом'язово або внутрішньовенно 3 рази на добу протягом 7-10 діб, цефтріаксон по 1,0 г внутрішньом'язово або внутрішньовенно 2 рази на добу протягом 4-5 діб, метронідазол по 0,5 г перорально 4 рази на добу протягом 7-8 діб, бісептол 480 по 1,0 г 2 рази на добу (іноді, хворі одержували комбінацію двох антибіотиків, враховуючи чутливість виділеної мікрофлори). При наявності супутньої патології нирок в комплекс терапії входили препарати фуразолідонового ряду. З метою профілактики кандідомікозних кольпітів до лікування входив ністатин або леворин. Для дезінтоксикації використовували розчин реополіглюкіну, неогемодезу, Рінгер-Лока, 5 % глюкози чи фізіологічний розчин хлориду натрію. Крім того, ці жінки одержували вітаміни групи В, токоферола-ацетат чи аскорбінову кислоту. З метою санації вогнища інфекції усім хворим основної групи проводилось зрошення порожнини матки розчином фурациліну (1:5000) 1 раз на добу протягом 3-4 днів. Якщо ендометрит виникав на фоні залишок плідного яйця (у 68,7 % хворих), то після 3-4 зрошень порожнини матки проводилось вискрібання стінок порожнини матки.

До другої групи хворих увійшло 30 жінок з післяпологовим та 31 жінка з післяабортним ендометритом, яким на фоні комплексного традиційного лікування місцева санація проводилась 0,02 % розчином хлоргексидину.

Третю групу хворих склали 30 хворих з післяпологовим та 30 з післяабортним ендометритом, яким на фоні комплексного традиційного лікування проводилась місцева санація порожнини матки аплікаційною сорбцією 0,5 % водного розчину полісорбу на хлоргексидині.

Четверта група (30 пацієнток з гострим післяабортним ендометритом та 30 хворих з гострим післяпологовим ендометритом) отримувала базисне лікування, в комплекс якого був включений додатково трекрезан (по 200 мг 3 рази на добу per os протягом 5-6 днів) та санація порожнини матки 0,02 % водним розчином хлоргексидину (Пат. 950110067 UA, 23364 А, 6 А 61 К 31/00) .

Принцип традиційного лікування неспецифічних запальних процесів внутрішніх жіночих статевих органів базувався на проведенні комплексної терапії з врахуванням етіологічних факторів, патогенезу захворювання, стадії процесу, захисних сил, функціональних розладів та їх характеру, місцевого прояву патологічного процесу і ефективності раніше проведеного лікування.

Лікування обстежуваних жінок було спрямоване на підвищення адаптаційних реакцій, пригнічення запального процесу, ліквідації ексудації та інтоксикації, усунення болю, нормалізацію порушених функцій органів і систем. При гострому протіканні незалежно від локалізації запалення проводили комплексну терапію: антибактеріальну, дезінтоксикаційну, десенсибілізуючу, загальнозміцнюючу та розсмоктуючу.

При хронічному перебігу запальних процесів придатків матки лікування починали з призначення гоновакцини, пірогенних препаратів чи мукополісахаридів мікробного походження (пірогенал, продігіозан). При виникненні температурної реакції до лікування додавали антибіотики з врахуванням чутливості мікрофлори.

З погляду на частий розвиток дисбактеріозу та кандидомікозу одночасно призначали протигрибкові антибактеріальні засоби. Нами було обстежено 145 хворих на запальні захворювання придатків матки (четверта клінічна група). В залежності від лікування хворі були поділені на групи.

Двадцять пять жінок з гострими неспецифічними запальними процесами придатків матки (1 група) та 30 жінок з загостренням хронічного аднекситу (2 група) отримували базисну терапію.

З метою підвищення антиоксидантних сил організму та імунної системи організму нами розроблений та запатентований спосіб лікування запальних захворювань придатків матки (Пат. 95010066 UA, 23363 А, 6 А 61 К 31/215): 30 пацієнткам із загостренням хронічного неспецифічного запалення придатків матки (3 група хворих) на фоні комплексного традиційного лікування додатково призначали трекрезан в дозі 200 мг перорально двічі на добу протягом 5-7 днів.

Враховуючи результати експериментальних досліджень наступна частина клінічних розробок була спрямована на вдосконалення місцевої санації та відновлення гомеостазу піхви у хворих на загострення хронічного неспецифічного аднекситу. В четвертій групі хворих (30 жінок) із загостренням хронічного аднекситу на фоні традиційного лікування застосовували вагінальні тампони за таким складом: 100 мл 10 % водного розчину димексиду та 1,0 г трекрезану. Тампони призначали щоденно на ніч протягом 7-10 днів.

У пятій групі хворих (31 хвора з загостренням хронічного аднекситу) для санації вагіни використовували вагінальні свічки з флуренізидом по 0,1 г 1 раз на добу протягом 10 днів (Приоритетна довідка № 2000063521).

Вихідна характеристика рандомізованих груп хворих свідчила про практичну ідентичність клінічних і параклінічних проявів патології.

Аналіз видового складу аєробної мікрофлори цервікального каналу шийки матки показав, що у її вмісті переважає умовно-патогенна флора (кишкова паличка, клебсіелла, ентеробактер). В гострих важких випадках зустрічаються асоціації з золотистим та епідермальним стафілококом. Флора, що висівалась, резистентна до більшості антибіотиків за виключенням аміноглікозидів. Найвищу антисептичну активність в клінічних умовах проявили комплекс димексид+трекрезан та піхвові свічки флуренізид.

Результати клінічного обстеження показали, що у хворих на гостий ендометрит, які отримували в комплексній терапії трекрезан раніше, ніж у лікованих за загальновизнаною методикою, прокращувався загальний стан, проходила інволюція матки, припинялись гнійно-кровянисті виділення з порожнини та нормалізувались показники формули крові. Тривалість перебування в стаціонарі післяпологових хворих, які отримували запропонований комплекс лікування, склала (8,051,63) ліжко-днів, що було достовірно (Р0,01) меньше, ніж у лікованих за загальновизнаною методикою.

Гострий післяпологовий та післяабортний ендометрит викликав дисбаланс у гуморальній та клітинній ланці імунітету.

Місцева санація порожнини матки фурациліном на фоні комплексного загальновизнаного лікування суттєво не впливає на основну картину дисбалансу гуморальної та клітинної ланки імунітету, неспецифічної резистентності плазми крові хворих, залишаючи ці зміни, практично на рівні нелікованих хворих.

Застосування хлоргексидину та суспензії хлоргексидину та полісорбу для зрошення порожнини матки у хворих на гострий ендометрит сприяє достовірним змінам у показниках ЦІК, лiзоциму та імуноглобулінів класів А, М і G у порівнянні з їх рівнем у розпал захворювання, але повного відновлення гомеостазу у порівнянні зі здоровими жінками не відбувається (Р0,05).

Додаткове призначення трекрезану в комплекс лікування гострих ендометритів сприяє відновленню нормальних показників гуморальної та клітинної ланки імунітету організму хворих жінок, сприяє формуванню нормального мікробіоценозу вагіни, призводить до прискорення часу відновлення лейкоцитарної формули, швидкості осідання еритроцитів на (3,900,10) доби, температури тіла на (2,260,10) доби, достовірно (P<0,01) скорочує термін перебування хворих у стаціонарі.

Аналіз кількісних характеристик процесів ПОЛ у обстежених жінок свідчить, що при запальних захворюваннях придатків матки відбувається нагромадження всіх продуктів вільнорадикального окислення ліпідів у 2-4 рази (Р0,01-0,001). У розпал захворювання усі показники свідчать про надмірну активність цих процесів.

Крім активації вільнорадикального окислення гостре та хронічне запалення придатків матки спричиняє виснаження основного ферменту антиоксидантеого захисту - супероксиддисмутази. У порівнянні зі здоровими жінками суттєво (в 2,5-3,8 разів, Р0,001) знизилась активність цього ферменту.

Слід зазначити, що результати досліджень процесів ПОЛ і стану АОЗС співзвучні з проявами дисбалансу в гомеостазі імунної системи організму хворих жінок із запальними процесами придатків матки, що проявилось у значному підвищенні рівня циркулюючих в крові імунних комплексів, зниженні лізоцимної активності сироватки крові, дизбалансі концентрації імуноглобулінів основних класів у сироватці крові і Т-системі імунітету. Ці зміни, в свою чергу, викликали зниження імунологічної толерантності організму хворих.

Таким чином, гостре та хронічне запалення придатків матки в розпал захворювання викликає в організмі жінки інтенсивне збільшення концентрації продуктів ПОЛ та виснаження системи ферментативного антиоксидантного захисту (рівень ГП зростав у 3,5-3,6 разів, МДА - у 1,6 - 1,8 разів, а ДК - у 1,6-1,7 рази, знижувалась активність СОД - в 2 рази, глютатіонпероксидази - на 30 %, достовірно відрізнявся від здорових і рівень відновного та окисного глютатіону, знизився сумарний антиоксидний потенціал плазми крові (рівень спонтанної ХЛ зростав в 2,1 рази, амплітуда ініційованої ХЛ - в 2,9 разів, світлосума ініційованої ХЛ - в 2,9 разів).

Запалення придатків матки викликає розвиток стійкого комбінованого імунодефіциту (достовірно знижується рівень лізоциму, HLADr-антигену,імуноглобулінів G і A, знижується популяція В- і Т-лімфоцитів та її хелперна активність, тоді, як, концентрація імуноглобуліну М зростає у 2-2,2 рази, рівень ЦІК - у 1,8-1,9 рази, Т-супресорна активність - майже в 2 рази).

У відповідь на деструкцію клітин метаболітами надлишкової ліпопероксидації активуються аутоімунні реакції, на що вказує наявність статистично значущої кореляції між показниками амплітуди швидкого спалаху та концентрацією ЦІК в плазмі крові хворих (r=+88), підтверджується звязок між надлишковим вільнорадикальним окисленням та вираженістю аутоімунних процесів.

Після лікування у хворих, лікованих традиціним методом спостерігалось деяке зменшення концентрації метаболітів ПОЛ. Однак, це зменшення було незначне. Вміст ліпоперекисів суттєво перевищував показники здорових жінок. В деяких випадках, згаданих у попередніх розділах, концентрація ДК переважала аналогічні показники до лікування. Аналіз цих випадків наштовхує на думку, що патогенна суть процесів ПОЛ полягає в реалізації запальних процесів і трансформації їх в хронічне протікання. Саме з вираженністю нагромадження ліпоперекисів можуть бути повязані важкість захворювання, його перебіг та наслідки.

Порівняльна оцінка кількісних показників складових антиоксидантного захисту організму хворих на фоні загальновизнаного лікування до і після лікування вказує на незначну їх різницю. Отже, загальноприйняті методи лікування мало впливали на стан АОС, залишаючи високою ймовірність надлишкового нагромадження продуктів вільнорадикального окислення. Цим можна пояснити незначне зменшення концентрації метаболітів ПОЛ після лікування та високу частоту ускладнень та рецидивів захворювання у цій групі жінок. Традиційна терапія має недостатню імунотропну дію і не забезпечує імунної рівноваги макроорганізму.

Це викликало необхідність включати в комплексну терапію застосування медикаментозні препарати, які б покращували імунний стан організму хворих і підвищували ефективність їх лікування.

Під впливом трекрезану клітини крові і плазма хворих набуває потужного резерву антиоксидантного захисту клітинних мембран, що створює позитивний клінічний ефект, сприяє більш швидкому одужанню хворих. Запропонований нами комплексний метод лікування цієї патології має виражену імунотропну дію і призводить до значної корекції порушень Т- і В-системи імунітету та неспецифічної резистентності макроорганізму.

Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що комплексні методи лікування аднекситів із застосуванням трекрезану та нових антисептиків мають виражений протизапальний та анальгезуючий ефект. Зменшення болю та покращення самопочуття хворі досліджуваних груп відзначали на 1-2 доби раніше, ніж хворі, що отримували загальновизаний комплекс лікування. Використання димексиду потенціювало антиоксидантну та імуномодулюючу дію трекрезану, власний протизапальний вплив на вогнище запалення і організм в цілому, вели до більш швидшого згасання запального процесу, усунення гемодинамічних та трофічних змін у тазових органах, і, в свою чергу, до припинення болю. Ці позитичні прояви виявлені з допомогою бімануального обстеження хворих. Так, у групі хворих, що додатково отримували трекрезан випадки ущільнення та обмеження рухомості яєчників і маткових труб склали 4,6 %, що на 6,2 % менше, ніж у хворих з традиційним лікуванням. Частота периоваріального злукового процесу в групі традиційного лікування складала 12,9 %, що переважило цей показникв в групі з місцевим застосуванням димексиду і трекрезану на 8,3 %. У 82,9 % пацієнток на фоні запропонованого нами комплексу лікування будь-яких патологічних відхилень з боку придатків матки після лікування не спостерігалось, що у 1,9 разів більше, ніж у групі з традиційним лікуванням.

Піхва являє собою екологічну нішу, населену мікроорганізмами. Склад мікрофлори статевих шляхів відносно стабільний. Будь-яка інвазія в здоровий біоциноз викликає зміни нормальної флори. Такі зміни, як правило, супроводжуюь захворювання жіночої статевої сфери 75. Аналізуючи результати бактеріоскопічного і бактеріологічного досліджень вмісту піхви у хворих на запальні захворювання придатків матки, слід відмітити, що під впливом розробленого комплексу лікування із застосуванням трекрезану та димексиду, відбувається прискорене відновлення нормальної флори піхви. Істотні зміни в якісному відношенні характеризувались зникненням патогенної і зменшенням умовнопатогенної флори. Механізми цих змін, очевидно, повязані з покращенням мікроциркуляції, пришвидшенням фаз перебігу запального процесу, мембранопротекторною дією трекрезану та флуренізиду на епітеліальну стінку судин, клітинні та органоїдні мембрани клітин маткового епітелію.

Одним із позитивних адаптаційних переваг запропоновоного методу лікування є скорочення терміну перебування хворих у стаціонарі та перевага віддалених результатів лікування. При високій ефективності запропонованих нами методів помітно зменшується фармакологічне навантаження на організм. Окрім цього, скорочення тривалості перебування хворих у стаціонарі значною мірою впливає на вартість лікування. Отже, запропонований комплекс більш ефективний не лише в клінічному, але й і в економічному відношенні.

Регуляція специфічними функціями організму жінки - складний багаторівневий процес, в якому задіяний ряд ланок, в тому числі гіпофіз, яєчники та інші ендокринні залози, матка і маткові труби. Поряд з активацією ПОЛ і пригніченням ендогенної антиоксидантної системи захисту, імунного статусу запальні захворювання придатків матки ведуть до гормональних зрушень в організмі жінки, що проявляються дисфункцією системи гіопфіз-яєчники. Пошуки методів регуляції взаємозвязку між гіпофізом і яєчниками в лікуванні запальних процесів придатків матки є важливими і необхідними. Нами досліджено вплив на функціональний стан яєчників та гіпофізу загальноприйнятих методів лікування та комплексних методів із застосування нового препарату трекрезану. Аналіз результатів лікування грунтувався на вивченні тестів функціональної діагностики, концентрації статевих і гонадотропних гормонів у сироватці крові та фертильній здатності жінок, які перехворіли на запальні захворювання придатків матки.

Трофічні зміни органів малого тазу та гормональні зрушення в організмі жінки, як наслідок запальних процесів придатків матки, в багатьох випадках проявляються тими чи іншими порушеннями менструальної функції. Результати наших досліджень підтверджують цю закономірність. Загострення хронічного запалення придатків матки супроводжується майже у 50 % випадків неповносцінністю стероїдогенезу яєчників та дисфункцією гонадотропоцитів передньої частки аденогіпофізу, що корелює із дисбалансом у Т- і В- популяції лімфоцитів, неспецифічною резистентністю організму та виснаженням антиоксидантної системи захисту.

Традиційне комплексне лікування не впливає на рівень естрадіолу, прогестерону, фолікулостимулюючого та лютенізуючого гормонів у хворих на загострення хронічного запалення придатків матки.

Після проведеного лікування випадки нормалізації менструального циклу мали місце у всіх групах обстежуваних жінок. Проте, у відсотковому відношенні ця закономірність для кожної групи була не однорідна. Серед жінок, лікованих традиційною методикою нормалізація менструального циклу відмічена в 46,9 % випадків. Це на 15, 2 % спостережень менше (62, 1%), ніж у групі пацієнток, які отримували удосконалений комплекс лікування. Переваги застосування трекрезану у комплексному лікуванні запальних захворювань придатків матки простежувались і при аналізі кожного порушення зокрема. Здовження лютеїнової фази циклу відмічено у 35,5 % хворих, що більше від контролю відповідно на 10,5 %. Після лікування позитивна динаміка у хворих з недостатністю обох фаз циклу частіше від контрольної групи зустрічалась в 1,3 рази. При монофазному менструальному циклі поява овуляції внаслідок лікування констатована в 10,3 % спостережень, що на 4,0 % більше, ніж у групі хворих, які отримували загальновизнану комплексну терапію. Нормалізація менструального циклу є свідченням згасання запального процесу, усунення гемодинамічних порушень і дистрофічних змін тазових органів, розсмоктуванням периоваріальних зрощень та підвищення гормональної активності нейроендокринної системи.

Концентрація статевих і гонадотропних гормонів в сироватці крові хворих визначали в середині другої фази менструального циклу. Результати проведених обстежень свідчать, що запальні процеси придатків матки пригнічують активність яєчників та гіпофізу. Концентрація естрадіолу, порівнюючи з контрольними показниками у здорових жінок зменшилась в 1,5 рази, прогестерону - в 1,3 рази, лютеотропного гормону - в 1,4 рази, фолікулостимулюючого гормону - в 1,5 рази і пролактину - в 1,2 рази.

Після лікування загальновизнаною терапією у хворих динаміка вмісту гормонів незначна. Достовірно зростає лише концентрація прогестерону. Це, на нашу думку, свідчить про те, що загальновизнані методи лікування мало впливають на гормональний гомеостаз хворих запальними процесами придатків матки. Гіпофункція яєчників і гіпофізу є вагомою ланкою в патогенетичному ланцюгу цієї патології. Не кориговані в процесі лікування гормональні зрушення в організмі жінки є неблагоприємною прогностичною ознакою в плані рецидивів захворювання. У таких випадках досягнутий клінічний ефект, як правило, не виражений і не тривалий.

Аналіз результатів обстежень паціенток, що отримували запропоноваеий комплекс лікування визначив чітку тенденцію до збільшення вмісту статевих і гонадотропних гормонів в сироватці крові під впивом комплексної терапії з використанням трекрезану. Ми схильні розглядати це, як позитивний момент, оскільки зявляється можливість патогенетичного підбору методу лікування запальних процесів придатків матки в залежності від переважання порушень в нейроендокринній системі.

Беручи до уваги, що запальні захворювання статевих органів жінки часто супроводжуються порушеннями репродуктивної функції, а також порушенням взаємозвязку між ендокринною, імунною та антиоксидантною системами організму, лікування таких хворих повинно бути комплексним, а реабілітація - поєтапною і направленою на відновлення анатомо-функціонального стану статевих органів, порушених внаслідок запального процесу.

Для профілактики рецидивів і ускладнень хронічного сальпігноофориту нами вважалось за доцільне розробити комплекс лікувально-реабілітаційних заходів для цієї категорії жінок у період після виписки зі стаціонару, адже загострення хронічного аднекситу супроводжувалось неповноцінністю стероїдогенезу в гормонозалежних органах, пригніченням Т- і В-лімфоцитів, макрофагів та виснаження системи антиоксидантного захисту. Це вимагало поетапності в реабілітації хворих: застосування десенсибілізуючих засобів, біостимуляторів, фізіотерапії (лікувальний електрофорез, ультразвук), бальнеолікування, грязелікування, гінекологічний масаж та, при наявності показів, лапароскопічне відновлення прохідності маткових труд задопомогою лапароскопічних методів лікування. Тому частина жінок, що отримували загальновизнаний комплекс лікування і частина жінок які лікувались запропонованим методом були обстежині через 1-2 та 8-12 місяців після стаціонарного лікування.

Необхідно відмітити, що у хворих на загострення хронічного аднекситу після реабілітаційного лікування встановлено достовірну відмінність рівня імуноглобулінів основних класів у сироватці крові при хронічному аднекситі в стадії ремісії. Позитивним адаптаційним віддаленим проявом застосування трекрезану у хворих на загострення запального процесу геніталій була стабілізація загальної антиоксидантної здатності організму, що забезпечило позитивний клінічний ефект. Це підтверджує зроблений раніше висновок про те, що трекрезан володіє високими адаптогенними та антиоксидантними властивостями. Застосування його у хворих в розпал загострення запалення геніталій захищає організм жінки від виснаження антиоксидантної системи захисту та забезпечує задовільні адаптаційні можливості організму.

Аналізуючи стан клітинного імунітету у хворих через 2 місяці після стаціонарного лікування комплексним методом із застосуванням трекрезану, можна зауважити, що у цій групі жінок рівень популяції Т- та В лімфоцитів, субпопуляції Т-хелперів та HLADr-антигену гістосумісностівідповідали (P>0,05) контролю. Тільки відсоток Т-супресорів залишався достовірно вищим норми ((37,191,92) %, Р0,05). Традиційне лікування такої нормалізації клітинної ланки імунітету не дає.

Серед всіх обстежених жінок через 8-12 місяців після стаціонарного лікування (30 жінок) мікроскопічно виявлено у 8 (26,6 %) пацієнток - третій, у 1 (3,4 %) - четвертий, а у 21 ( 70,0 %) - другий та перший ступінь чистоти вагінального вмісту. За даними базальної температури у 13 (46,6 %) пацієнток менструальний цикл був двофазним, у 5 (16,6 %) пацієнток - ановуляторний, 4 (13,3 %) обстежених приймали оральні контрацептиви, 7 (23,3 % ) пацієнток завагітніло, з них 2 зробили артифіціальний аборт. Дані спеціальних біохімічних обстежень достовірних відмінностей в показниках перекисного окислення ліпідів та системі АОЗ у хворих, які отримували розроблений комплекс терапії у порівнянні зі здоровими не виявили. Дві пацієнтки, які лікувались традиційно були повторно госпіталізовані з рецидивом захворювання. Показники вільнорадикального окислення (ГП, ДК, СОД, ГВ, СХЛ, АХЛ, ВХЛ) у цій групі жінок були значно (Р0,05) вищі, ніж у здорових.

Аналізуючи показники імунного статусу через 8-12 місяців після лікування можна зауважити, що у жінок, які в комплексній протизапальній терапії отримували адаптоген трекрезан, рівень клітинного та гуморального імунітету наближався до рівня здорових невагітних. На противагу цьому у хворих, яким проводилось традиційне лікування, не всі показники наближались до норми. Так, рівень Іg A та IgG відрізнявся від показників контрольної групи (відповідно (2,140,15) г/л та (10,650,26) г/л, Р0,001). Рівні імуноглобуліну М, лізоциму та циркулюючих імунних комплексів відповідала нормі (Р0,05).

Аналіз стану клітинного імунітету у хворих через 8-12 місяців після стаціонарного лікування загальноприйнятим комплексним показує, що у цій групі жінок відсоток Т- та В популяції лімфоцитів достовірно відрізнявся від норми (відповідно (62,12,03) % та (15,200,58) %, Р0,01). Тоді, як субпопуляція Т-хелперів та HLADr-антигену гістосумісностівідповідали (P>0,05) контролю. У 3 групі хворих клітинна ланка імунітету не відрізнялась від здорових жінок (P>0,05). Отже, при віддаленому спостереженні за хворими на загострення хронічного аднекситу в стадії ремісії через 2 та 8-12 місяців після реабілітаційного лікування, які отримували розроблений нами комплекс із використанням трекрезану, встановлено достовірне відновлення імунного гомеостазу, функціонального стану нейроендокринної системи, процесів ліпопероксидації, антиоксидантної системи захисту, що забеспечило позитивний клінічний ефект: більш швидке усунення проявів захворювання, зменшення частоти ускладнень, рецидивів захворювання у порівнянні із загальноприйнятим методом лікування.

Таким чином, застосований нами комплекс реабілітаційних заходів для хворих з частими загостреннями запальних процесів придатків матки із застосуванням трекрезану є значно ефективнішим, ніж загальноприйняті методи. Клінічно це проявляється в швидкому усуненні проявів захворювання, зменшенні частоти ускладнень та рецидивів захворювання. Позитивний ефект, на нашу думку, створюється за рахунок комплексної дії на пригнічення процесів вільнорадикального окислення ліпідів, активації ендогенної системи антиоксидантного захисту, корекції імунного статусу та функціонального стану нейроендокринної системи. Отримані результати дозволили запропоновані нами методи вважати патогенетично обгрунтованими. Перспективність їх застосування для запальних процесів придатків матки очевидна.

Вивчаючи динаміку змін в організмі жінки в цілому в залежності від виду місцевої санації піхви та їх нплив на перебіг та наслідки запальних захворюваннях придатків матки, особливої уваги заслуговували дослідження терапевтичного впливу нової лікарської форми оригінального вітчизняного препарату - піхвових свічок з флуренізидом 0,1 г.

Порівняння традиційної санації піхви розчином фурациліну та використання для місцевої санації тампонів із 10 % дімексидом та трекрезаном показало, що локальне застосування терапевтичних доз флуренізиду у вигляді піхвових свічок 0,1 г у хворих на загострення хронічного аднекситу проявляється значним антиоксидним ефектом, має виражений імунотропний та клінічний ефект, що, очивидно, завдячено оптимально підібраній терапевтичній локальній концентрації лікувального засобу в вогнищі запалення.

Таким чином, проведені у цій роботі комплексні клінічні дослідження виявили нові ланки патогенезу гострих та хронічних запальних захворювань геніталій, повязані з мембранодестабілізуючими просесами, імунними змінами та абсолютним, або відносним дефіцитом антиоксидантів. Ці процеси тісно повязані з особливостями клінічних проявів порушень менструальної функції. Все це дозволило розглядати деякі прояви запальних захворювань геніталій жінки з позицій мембранної та аутоімунної патології. Аналіз терапевтичної ефективності запропоновоного комплексу терапії з вказаних позицій, дозволив обгрунтувати суть даного способу лікування та межі його можливостей.

ВИСНОВКИ

Введення 0,2 мл добової культури золотистого стафілококу 209 штаму (75 млн мікробних тіл) в попередньо лігований кетгутом медіальний та дістальний ріг матки тварин моделює гострий обмежений експериментальний стафілококовий ендометрит у морських свинок.

На 7 добу експериментального ендометриту зареєстровано виражений злуковий процес в черевній порожнині, дефіцит ваги тварин, що супроводжувалось достовірними змінами в імунній системі, зростанням активності процесів ліпопероксидації в 1,2- 3,5 разів (гідроперекисів ліпідів, малонового диальдегіду, пероксидазної активності еритроцитів, рівня SH-груп, хемілюмінесценції), виснаження антиоксидантної системи захисту (церулоплазміну, глутатіонпероксидази, глутатіонредуктази, окисленого та відновленого глутатіону, СОД і каталази) не лише в плазмі крові та у гомогенатах матки, але й у гомогенатах яєчників, наднирників, щитовидної залози, гіпофізу, причому, максимальна активність проявлялась у гомогенатах щитовидної залози.

Антиоксидантна здатність плазми крові тварин, визначена хемілюмінесцентним методом, найбільше залежить від активності ферментів СОД (r=0,82) та церулоплазміну (r=0,89), в деякій мірі від каталази (r=-0,64), і невеликий вклад вносять глутатіонпероксидаза (r=-0,34), глутатіонредуктаза (r=-0,32), окислений глутатіон (r=0,46), відновлений глутатіон (r=-0,39) та SH-групи (r=-0,52). Відмічена висока корелятивна залежність між показниками вільнорадикального окислення (МДА, ДК) та активністю ферменту СОД (відповідно r=0,86 та r=0,89), ДК і каталази (r=0,82), а також реєструється високий коефіцієнт кореляції між ХЛ та рівнем Ig G (r=0,86) і між ХЛ і концентрацією ЦІК у плазмі крові експериментальних тварин на 7 добу госрого експериментального ендометриту.

Гострий експериментальний ендометрит викликає грубі гістологічні зміні в тканині ендометрію (розширення просвіту та витончення стінки гемокапілярів, набряк сполучної тванини, розширення і вакуолізація канальців ендоплазматичної сітки, порушення структури ядерних та клітинних мембран, вакуолізація цитоплазми, пригнічення репаративних процесів). У передній частці аденогіпофізу електронно-мікроскопічно виявлено посилене кровонаповнення органу, набухання ядер ендотелію, дестабілізація та деструкція мітохондрій, мембран ендотеліоцитів, блокування секреції базофільних гонадотропоцитів (ФСГ, ЛГ), фрагментація і вакуолізація цистерн ендоплазматичної сітки з активною дегрануляцією ацидофільних сомато- та кортикотропоцитів (АКТГ) в результаті зростання в 3-4 рази у плазмі крові та гомогенатах гіпофізу рівня токсичних метаболітів ліпопероксидації при гострому запаленні ендометрію.

Застосування антибіотиків на фоні експериментального ендометриту суттєво не змінювало загальної картини порушень вільнорадикального окислення (переважна більшість показників (ГП, SH-груп, СХЛ та амплітуда ВХЛ, СОД, каталаза, ГПО, ГР, окисний та відновний глютатіон) достовірно не відрізнялись від групи нелікованих тварин). Гістологічно зберігався набряк, гіперемія та лейкоцитарна інфільтрація строми, розрихлення і дестабілізація клітинних мембран, вакуолізація цитоплазми, відсутність мікроворсинок.

При застосуванні полісорбу інтенсивність вільнорадикального окислення у гомогенатах матки залишалась достовірно вищою від здорових тварин, лише частково відновлювалась функціональна здатність ферментативної антиоксидантної системи, слабо виражені відновно-репаративні процеси ендометрію.

Антисептики хлоргексидин та димексид в експерименті мало впливють на інтенсивність процесів вільнорадикального окислення (жодний з показників не досяг норми: рівень ГП залишився вище норми в 4,5 рази, ДК - в 1,8 рази, МДА - в 2,8 рази, SH-групи становили 70 % від контролю, спонтанної ХЛ - 290 %, АХЛ - 270 %, а ВХЛ - 250 %), достовірних змін (Р0,05) в активності ферментів антиоксидантного захисту не виникло, але морфологічно порівняно швидко згасала картина запального процесу, зменшувалась кількість міжклітинної інфільтрації в порівнянні з тваринами, яких лікували тільки базисною антибіотикотерапією.

Флуренізид достовірно знижвав рівень дериватів вільнорадикального окислення та активізував ферментативну ланку системи антиоксидантного захисту, швидко знімав морфологічну картину запального процесу в ендометрії, позитивно впливав на ультраструктуру клітин строми ендометрію, активніше нормалізував показники імунного статусу, ніж у групі тварин, які отримували полісорб, хлоргексидин та димексид.

Трекрезан та комплекс трекрезану і димексиду володіють імуномодулюючим ефектом, достовірно відновлюють процеси біологічного окислення в тканинах організму, нормалізують фазний характер секреції гормонів гіпофізу, попереджають масову дегрануляції цитоплазми соматотропоцитівв, покращують морфофункціональний стан гонадопродуктуючих аденоцитів, справляють антиоксидний і стабілізуючий вплив на мембрани органел, особливо едотелію судин, відновлюють трансмембранний обмін, активують процеси внутрішньоклітинної регенерації, що дозволяє говорити про мембранопротекторний ефект.

У здорових породіль на 4-5 добу пуерперію відновлюється порушена в родах рівновага між вільнорадикальними процесами, системою антиоксидантного захисту, зникає транзиторний імунодефіцит у клітинній та гуморальній ланці імунітету, який виникає на 1-2 добу пуерперію. При неускладненому перебігу післяабортного періоду (2-3 доба) показники перекисного окислення ліпідів, антиоксидантної системи захисту, гуморального та клітинного імунітету не відрізняється від рівня здорових невагітних жінок.

Гострий ендометрит викликає достовірні порушення в клітинній ланці імунітету, дисбаланс рівня імуноглобулінів основних класів у сироватці периферійної крові, ЦІК та лізоциму, що є однією з причин імунодепресивного стану хворих.

Місцева санація порожнини матки фурациліном на фоні комплексного загальновизнаного лікування суттєво не впливає на основну картину дисбалансу гуморальної та клітинної ланки імунітету, неспецифічної резистентності плазми крові хворих, залишаючи ці зміни, практично на рівні нелікованих хворих. Застосування хлоргексидину та суспензії хлоргексидину та полісорбу для зрошення порожнини матки у хворих на гострий ендометрит сприяє достовірним змінам у показниках ЦІК, лiзоциму та імуноглобулінів класів А, М і G у порівнянні з їх рівнем у розпал захворювання, але повного відновлення гомеостазу у порівнянні зі здоровими жінками не відбувається (Р0,05).

Додаткове призначення трекрезану в комплекс лікування гострих ендометритів сприяє відновленню нормальних показників гуморальної та клітинної ланки імунітету організму хворих жінок, сприяє формуванню нормального мікробіоценозу вагіни, призводить до прискорення часу відновлення лейкоцитарної формули, швидкості осідання еритроцитів на (3,900,10) доби, температури тіла на (2,260,10) доби, достовірно (P<0,01) скорочує термін перебування хворих у стаціонарі.

Гостре та хронічне запалення придатків матки в розпал захворювання викликає в організмі жінки інтенсивне збільшення концентрації продуктів ПОЛ та виснаження системи ферментативного антиоксидантного захисту (рівень ГП зростав у 3,5-3,6 разів, МДА - у 1,6 - 1,8 разів, а ДК - у 1,6-1,7 рази, знижувалась активність СОД - в 2 рази, глютатіонпероксидази - на 30 %, достовірно відрізнявся від здорових і рівень відновного та окисного глютатіону, знизився сумарний антиоксидний потенціал плазми крові (рівень спонтанної ХЛ зростав в 2,1 рази, амплітуда ініційованої ХЛ - в 2,9 разів, світлосума ініційованої ХЛ - в 2,9 разів), викликає розвиток стійкого комбінованого імунодефіциту (достовірно знижується рівень лізоциму, HLADr-антигену, імуноглобулінів G і A, знижується популяція В- і Т-лімфоцитів та її хелперна активність, тоді, як, концентрація імуноглобуліну М зростає у 2-2,2 рази, рівень ЦІК - у 1,8-1,9 рази, Т-супресорна активність - майже в 2 рази), майже у 50 % випадків супроводжується неповносцінністю стероїдогенезу яєчників та дисфункцією гонадотропоцитів передньої частки аденогіпофізу, що корелює із дисбалансом у Т- і В- популяції лімфоцитів, неспецифічною резистентністю організму та виснаженням антиоксидантної системи захисту.

Традиційна терапія запальних захворювань придатків матки має недостатню мембранопротекторну та імунотропну дію, не забезпечує імунної рівноваги макроорганізму як у гуморальній, так і у клітинній ланці імунітету, не впливає на рівень естрадіолу, прогестерону, фолікулостимулюючого та лютенізуючого гормонів у хворих на загострення хронічного запалення придатків матки.

Під впливом трекрезану клітини крові і плазма хворих на загострення хронічного аднекситу набувають потужного резерву антиоксидантного захисту клітинних мембран, що створює позитивний клінічний ефект, сприяє швидкому одужанню хворих, суб'єктивному та об'єктивному зникненні ознак захворювання (середня тривалість перебування хворих у стаціонарі 13,0+ 0,2 дні).

При віддаленому спостереженні за хворими на загострення хронічного аднекситу в стадії ремісії через 2 та 8-12 місяців після реабілітаційного лікування, які отримували розроблений нами комплекс із використанням трекрезану, встановлено достовірне відновлення імунного гомеостазу, функціонального стану нейроендокринної системи, процесів ліпопероксидації, антиоксидантної системи захисту, що забеспечило позитивний клінічний ефект: більш швидке усунення проявів захворювання, зменшення частоти ускладнень, рецидивів захворювання у порівнянні із загальноприйнятим методом лікування.

Локальне застосування терапевтичних доз флуренізиду у вигляді піхвових свічок 0,1 г у хворих на загострення хронічного аднекситу є ефективнішим у порівнянні з традиційним комплексним лікуванням, володіє значним антиоксидним ефектом, має виражений імунотропний та клінічний ефект, що, очивидно, завдячено оптимально підібраній терапевтичній локальній концентрації лікувального засобу в вогнищі запалення.

На основі проведених нами досліджень пропонується широке впровадження в гінекологічну практику комплексні методи лікування запальних захворювань матки та її придатків:

У хворих на загострення хронічних запальних процесів придатків матки з метою місцевої санації вогнищо інфекції рекомендовано застосовувати оригінальний вітчизняний препарат флуренізид в вигляді піхвових свічок 0,1 один раз на добу протягом 10 днів (Приоритетна довідка № 2000063521 від 16.06.2000).

Для лікування гострих післяпологових та післяабортних ендометритів рекомендовано лікування, в комплекс якого був включений додатково трекрезан по 200 мг 3 рази на добу per os протягом 5-6 днів, відповідно до розробленого нами патенту №950110067 UA, 23364 А, 6 А 61 К 31/00 “Спосіб лікування гострих ендометритів”.

З метою підвищення антиоксидантних сил організму, нормалізації стану імунної та гормональної системи організму хворим з хронічними неспецифічними запальними процесами придатків матки рекомендовано додатково призначати трекрезан в дозі 200 мг перорально двічі на добу протягом 5-7 днів, відповідно до розробленого нами патенту №95010066 UA, 23363 А, 6 А 61 К 31/215 “Спосіб лікування запальних процесів придатків матки”.

Для детального вивчення фундаментальних механізмів розвитку ендометритів, пошуку ефективних лікарських засобів терапії гострий експериментальний ендометрит рекомендовано моделювати на морських свинках шляхом введення 75 млн мікробних тіл добової культури золотистого стафілококу (штам 209) в просвіт маткового рогу тварин з попереднім його обмеженням в дістальному та медіальному відділах кетгутовими швами і додатковим введенням в брижу даного рогу матки 1 % розчину мезатону в дозі 0,5 мг/кг (Патент №94086631 UA, 22059 A, 6 G09B23/28 “Спосіб моделювання гострого обмеженого гнійного стафілококового ендометриту”).