Механізми розвитку вторинної сульфаніламідної резистентності у хворих на цукровий діабет II типу та методи її корекції

Для подолання ВСР у хворих із стрімким зниженням маси тіла, у яких неефективність сульфаніламідів пов'язана з виснаженням ендогенного резерву інсуліну, рекомендується монотерапія інсуліном.

Враховуючи важливе значення захворювань печінки в генезі ВСР і широке поширення гепатопатій серед даного контингенту хворих, пропонується проводити ретельне гепатологічне обстеження з наступною верифiкацією окремої нозологічної форми з метою адекватного лікування. Це буде сприяти більш ефективному подоланню ВСР.

З метою оцінки майбутньої тривалості ефективної пероральної терапії сульфаніламідами необхідно проведення типування антигенів головного комплексу гістосумісності. В разі виявлення антигенів DR3 і DR4 чи їх сполучення у хворих із стрімким зниженням маси тіла під час маніфестації цукрового діабету використання препаратів сульфанілсечовини недоцільно.

Для профілактики ВСР пропонується проведення ретельного відбору хворих для медикаментозної терапії, проводити коректне призначення сульфаніламідів, а також намагатися досягнення нормальної маси тіла у хворих на ожиріння з допомогою нефармакологічних методів лікування.

Перелік публікацій за темою дисертації

Сульфаниламидорезистентность больных сахарным диабетом ІІ типа // Врачебное дело. 1993. №4. С. 51-56. (соавт. В.В.Лакиза).

Распространенность вторичной резистентности к пероральным сахароснижающим средствам среди больных сахарным диабетом ІІ типа // Врачебное дело. 1995. №1-2. С.103-105.

Анализ причин недостаточной эффективности лечения сахарного диабета ІІ типа производными сульфанилмочевины // Врачебное дело. 1996. №3. С. 100-103.

Клиническая характеристика больных сахарным диабетом ІІ типа // Врачебное дело. 1996. №5-6. С.09-112. (соавт. В.В. Лакиза, А.И. Перстнев).

Применение ингибитора альфа-глюкозидазы акарбозы для лечения больных сахарным диабетом ІІ типа при развитии вторичной сульфаниламидной резистентности // Врачебное дело. 1997. №6. С. 105-107.

Комбіноване лікування цукрового діабету ІІ типу поєднанням глюкобаю і манінілу у разі розвитку вторинної сульфаніламідної резистентності // Ендокринологія. 1997. №2. С. 98-100.

Поширення гепатопатій у хворих на цукровий діабет з вторинною сульфаніламідною резистентністю // Ендокринологія. 1998. №1. С. 102-104.

Поширення вторинної резистентності до сульфаніламідів у хворих на цукровий діабет ІІ типу // Вісник морської медицини. 1998. №3. С. 66-68.(співавт. Руденко В.Г.).

Лечение сахарного диабета ІІ типа индукторов микросомальных ферментов карбамазепином при развитии резистентности к пероральным сахароснижающим препаратам // Вісник морської медицини. 1998. №4. С. 26-28.

Цукровий діабет ІІ типу: причини розвитку вторинної резистентності до сульфаніламідів // Матеріали XIV з'їзду терапевтів. Київ, 1998. С. 538-539. (Співавт. А.М. Генделека, О.О. Боброва).

Теоретичні передумови використання індукторів мікросомальних ферментів для лікування цукрового діабету в разі розвитку вторинної сульфаніламідної резистентності // Одеський медичний журнал. 1998. №5. С. 53-55.

Цукровий діабет. Лікування вторинної сульфаніламідної резистентності // Одеський медичний журнал. 1999. №2. С. 33-35.

Вторинна неефективність лікування цукрового діабету ІІ типу похідними сульфанілсечовини // Вісник морської медицини. 1999. №2. С. 29-32.

Клінічна ефективність сульфаніламідів і ендогенний резерв інсуліну у хворих на цукровий діабет ІІ типу // Ендокринологія. 1999. №1. С. 31-37.

Психосоциальные аспекты реабилитации больных сахарным диабетом ІІ типа с вторичной сульфаниламидной резистентностью // Вісник морської медицини. 1999. №3. С. 148-150.

Комплексная реабилитация с применением лазеротерапии у больных ИБС в сочетании с сульфаниламидорезистентным сахарным диабетом // Вестник физиотерапии и курортологии. 1999. №3. С. 45-47.(соавт. Е.Б. Волошина).

Развитие вторичной резистентности к сульфаниламидам и эволюция сахарного диабета ІІ типа // Вісник морської медицини. 2000. №4. С. 114-117.

Монотерапия инсулином сахарного диабета ІІ типа при развитии вторичной резистентности к сульфаниламидам // Врачебное дело. 2000. №2. С. 72-74.

Патогенетична гетерогенність вторинної резистентності до сульфаніламідів у хворих на цукровий діабет // Ендокринологія. 2000. №1. С. 115-117.

Дифференцированный подход к диагностике вторичной резистентности к сульфаниламидам у больных сахарным диабетом ІІ типа // Вісник морської мед. 2001. №1. С. 14-16.

Современные подходы к лечению вторичной сульфаниламидной резистентности у больных сахарным диабетом ІІ типа // Врач.дело. 2001. №2. С. 88-90.

За матеріалами дисертації опубліковано 10 тез доповідей на міжнародних та республіканських з`їздах, конференціях та симпозіумах.

Анотація

Генделека Г. Ф. Механізми розвитку вторинної сульфаніламідної резистентності у хворих на цукровий діабет II типу та методи її корекції.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за фахом: 14.01.14 - ендокринологія. Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України. Київ, 2001.

В дисертаційній роботі представлені дослідження механізмів розвитку вторинної резистентності до сульфаніламідів при лікуванні цукрового діабету II типу. Показано, що хворі з вторинною резистентністю з епідеміологічної, клінічної, патогенетичної та генетичної точок зору являють собою гетерогенну групу. Вивчено розповсюдження вторинної резистентності серед госпіталізованих та амбулаторних хворих. Досліджена функціональна активність бета-клітин інсулярного апарату підшлункової залози залежно від динаміки маси тіла в процесі пероральної антидіабетичної терапії. Встановлена частота гепатопатій серед хворих з вторинною резистентністю і роль уражень печінки в генезі зниження ефективності лікування діабету II типу похідними сульфанілсечовини. Показано значення ожиріння як патогенетичного фактору формування вторинної резистентності. Розроблені методи лікування резистентності до сульфаніламідів за допомогою індуктора мікросомальних ферментів карбамазепіну і інгібітору альфа-глюкозидаз - акарбози.

Ключовi слова: цукровий дiабет II типу, сульфанiламiди, вторинна сульфаніламідна резистентнiсть, iмунореактивний iнсулiн, акарбоза, карбамазепiн.

Аннотация

Генделека Г.Ф. Механизмы развития вторичной сульфаниламидо-резистентности у больных сахарным диабетом II типа и методы её коррекции. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.14. - эндокринология. Институт эндокринологии и обмена веществ им. В. П. Комиссаренко АМН Украины, Киев, 2001.

В диссертационной работе представлены результаты исследования механизмов развития вторичной резистентности к сульфаниламидам и разработанные способы коррекции этого осложнения пероральной терапии. Изучение поздних результатов длительного лечения сульфаниламидными препаратами свидетельствовало о том, что через десять лет с начала терапии последняя оставалась ещё эффективной только у 10 % больных. Исследование состояния углеводного обмена на протяжении десяти лет пероральной терапии обнаруживало чёткую направленность ухудшения обмена веществ, которое проявлялось постепенным и неуклонным увеличением содержания глюкозы в крови натощак, которое нельзя было предупредить постоянным увеличением дозы производных сульфанилмочевины. Изучение функциональной активности бета-клеток инсулярного аппарата поджелудочной железы позволило идентифицировать разные механизмы развития вторичной сульфаниламидорезистентности в зависимости от массы тела. Определение содержания иммунореактивного инсулина в крови показало, что резистентность у лиц со сниженной массой тела сопровождается значительным снижением инсулиносекреторной функции бета-клеток. Ассоциация резистентности с избыточной массой тела или ожирением характеризуется умеренным снижением секреции инсулина. Типирование антигенов главного комплекса гистосовместимости у больных с различными сроками сохранения эффективности пероральной терапии продемонстрировало генетическую гетерогенность данного контингента больных и генетическую детерминированность этого явления. У всех больных с коротким периодом эффективной терапии обнаруживали тот или иной антиген второго класса DR3 или DR4. Наличие гаплотипа А3-В7-DR2 предопределяло позднее развитие резистентности к сульфаниламидным препаратам. Результаты изучения распространенности гепатопатий у больных с неэффективной пероральной терапией показали, что их частота достигает 88% и является важным фактором, способствующим развитию вторичной резистентности. Основной удельный вес среди гепатопатий занимал жировой гепатоз, значительно меньше - гепатиты и цирозы печени.

Впервые проведено изучение влияния такого индуктора микросомальной окислительной системы как карбамазепин на эффективность терапии больных со вторичной сульфаниламидорезистентностью. Сочетанное с сульфаниламидами курсовое лечение карбамазепином в течение трёх недель восстанавливает чувствительность к пероральным препаратам у лиц с избыточной массой тела и ожирением. Адъювантная терапия карбамазепином влияет на регуляцию уровня глюкозы в крови натощак и постпрандиальную гликемию у больных сахарным диабетом второго типа с неэффективной пероральной терапией. Установлена эффективность комбинированного лечения сахарного диабета второго типа в случае развития вторичной резистентности сочетанием сульфаниламидов и ингибитора альфа-глюкозидазы акарбозы. Эффективность последней зависела от массы тела и площади под кривой иммунореактивного инсулина: с увеличением индекса массы тела Кетле и эндогенного резерва инсулина возрастает вероятность преодоления резистентности к препаратам типа сульфаниламидов. Различные точки приложения производных сульфанилмочевины и ингибитора альфа-глюкозидазы акарбозы предопределяют успех комбинированной терапии и достижения потенцирующего эффекта.

Проведенные исследования свидетельствуют о том, что терапевтическая тактика при развитии вторичной резистентности к сульфаниламидам должна зависеть от массы тела больного с сахарным диабетом II типа и её динамики в процессе пероральной терапии. Сохранение избыточной массы тела, как правило, ассоциируется с наличием определённого эндогенного резерва инсулина, а спонтанная обвальная потеря массы тела сопровождается уменьшением этого резерва до уровня больных диабетом I типа. В подобных ситуациях необходим перевод на инсулинотерапию. Больные с избыточной массой тела и ожирением должны лечиться другими методами: уменьшением массы тела, использованием комбинированной терапии сульфаниламидами и карбамазепином или сульфаниламидами и акарбозой.

Ключевые слова: сахарный диабет II типа, сульфаниламиды, вторичная сульфаниламидная резистентность, иммунореактивный инсулин, акарбоза, карбамазепин.

Annotation

Hendeleka G.F. Mechanisms of secondary sulfonylurea failure development in non-insulin-dependent diabetics and method of its correction.-Manuscript.

Dissertation to apply for degree of Doctor of Medical Science; speciality 14.01.14 medical endocrinology; Komissarenko Institute of Endocrinology and Metabolism of the Academy of Medical Science of Ukraine, Kyiv, 2001.

The dissertation presents investigations of the mechanisms of development of secondary sulfonylurea failure in treatment of diabetes mellitus Type II. It was shown that patients with secondary failure from epidemiological, clinical, pathogenic and genetic points of view are of heterogenic group. Prevalance of secondary failure among hospitalized and out patients was studied. We have studied functional activity of beta-cells of insular apparatus of the pancreas depending on the dynamics of body weight in antidiabetic oral therapy. We have established the prevalence of hepatopathies amond patients with secondary failure and the role of liver involvement in genesis of efficacy decrease of treatment non-insulin dependent diabetes mellitus. It was shown that obesity is a pathogenetic factor of formation of secondary failure. We have worked out methods of treatment of secondary failure with the help of inductor of microsomal enzymes of carbamazepine and inhibitor of alpha-glucosidase acarbose.

Key words: Typ II diabetes mellitus, sulfonylurea, secondary sulfonylurea failure, immunoreactive insulin, acarbose, carbamazepine.

Размещено на Allbest.ru