Механізми діяльності мозку при фізіологічному та патологічному (хвороба Альцгеймера) психічному старінні

Підвищуються також показники неспецифічного імунітету: зростає кількість лізоциму в сироватці крові, більш ніж удвічі зростає кількість циркулюючих імунних комплексів у сироватці крові. В порівнянні з фізіологічним старінням у два рази при ХА зростає фагоцитарна активність нейтрофілів.

Окремо слід відзначити таку специфічну характеристику імунного стану, як титр антитіл до мозкового антигену, який характеризує аутоімунні процеси по відношенню до тканин мозку. Титр, як відомо, є суттєвою характеристикою антитіл. Він відображає максимальну кількість антигену, що може осадити 1 мл рідини, яка містить антитіла до цього антигену. Тому показники титру антитіл вказують як 1:12; 1:256 тощо (Константинова Н.А., 1996). Для зручності підрахування в табл. 3 титр показаний в умовних одиницях, які означають кількість рідини, що містить антитіла і може пов'язати однакову кількість антигену. Тобто, при ХА титр антитіл до комплексного мозкового антигену значно вищий, ніж при фізіологічному старінні.

Одержані нами результати дозволяють зробити висновок про два явища, що спостерігаються при ХА - імунодефіцит та аутоімунний процес. Імунодефіцит характеризує зменшення рівня лімфоцитів та їх фракцій, зменшення кількості Ig G. Про активацію аутоімунних процесів свідчать значно підвищений рівень сенсибілізації лімфоцитів до мозкового антигену та підвищення кількості Ig A, які здатні брати участь в аутоімунних реакціях і, що особливо важливо, єдині із глобулінів, спроможні запускати альтернативний шлях активації комплементу. Слід все ж таки відзначити, що аутореактивні лімфоцити постійно утворюються в первинних лімфоїдних органах, але не викликають аутоімунної реакції. Причина цього явища - надійна робота захисних механізмів: фізична та функціональна недосяжність аутоантигена, наявність імуносупресорного механізму, індукція анергії (Кудинов Ю.Г.,1997). Вірогідно, що при ХА ці процеси пошкоджені. Так, відзначено, що при ХА вже на ранніх стадіях спостерігається елімінація мозкового антигену в кров, внаслідок порушення функції гематоенцефалічного бар'єру (Бадалян Л.П., Гроппа С.А., Ковальчук А.В. і ін., 1993), а активність Т- супресорів зменшується, що виявляється недостатнім для контролю над аутоімунним процесом, індуктованим появою нового амілоїдного білка. Амілоїд може бути розпізнаний імунною системою як сигнал небезпеки (чужий білок) та сприяти виникненню аутоантитіл (Tamaoka A., Sawamura N., Odaka A. et al., 1995), а зменшення функції гематоенцефалічного бар'єру при ХА, можливо, тільки сприяє руйнівній дії антитіл на мембрани нейронів головного мозку (Kalaria R., Kroon S, Perry G. 1992). На користь цього свідчить також підвищення рівня проліферації Т - лімфоцитів, пов'язане, як вважають, з формуванням у мозку амілоїдних структур (Андросова Л.В., Семирина Т.В., Селезньова Н.Д. і ін., 1995). Зміни в імунній системі викликають реакцію в структурах гіпоталамусу, гіпокампу, мигдалини, середнього мозку, блакитної плями. І вже з перших хвилин порушення антигенного гомеостазу формується просторо-часовий патерн біоелектричної активності, яка притаманна реакції на імуноген. Якщо провести порівняльний аналіз нейрофізіологічних та імунних показників, то слід вказати на те, що зниження амплітуди істотної частини компонентів викликаних потенціалів мозку та зростання латентних періодів пізніх компонентів (Р300) при ХА корелюють зі зростанням рівня Ig A у плазмі крові, підвищенням сенсибілізації лімфоцитів до мозкового антигену та зниженням кількості лімфоцитів у крові (Івнєв Б.Б., 1999). В основі цього явища може лежати порушення, насамперд, функції гіпокампу, структури, яка відіграє ведучу роль у фізіологічних механізмах уваги та пам'яті, формуючи, з одному боку, патерн біоелектричної активності мозку, а з іншого, забезпечує вплив на імунну систему як одна із центральних структур апарату нейроімуномодуляції. До того ж, обговорюючи нейроімунні взаємодії, слід зазначити, що найбільш виражені структурні пошкодження виявлені при ХА в тих самих структурах мозку, які, згідно з сучасними уявленнями, належать до центрального апарату нервової регуляції функції імунної системи: гіпоталамус, гіпокамп, мигдалина, холінергічні нейрони базального ядра Мейнерта, норадренергічні нейрони блакитної плями, дофамінергічні нейрони покрівлі та чорної субстанції, ядра шва (Arnold S., Hyman B., Flory J. et al., 1991).

Tаким чином, виявлені особливості імунної системи при ХА та обговорені механізми нейроімунних взаємодій вказують на те, що імунні порушення можуть лежати в основі патогенетичних механізмів розвитку ХА. І це треба мати на увазі як при діагностиці ХА, так і при проведенні патогенетичної терапії.

Аберації хромосомного і геномного типу при хворобі Альцгеймера і фізіологічному старінні. Аберації хромосомного типу реєструвалися значно частіше хроматидних. Їх рівень, спектр і порівняльний аналіз при фізіологічному старінні і ХА показані на рис. 3.

Аберації хромосомного типу найчастіше представлені парними фрагментами, що утворилися за рахунок симетричних розривів обох хроматид. У групі пацієнтів з ХА середня частота парних фрагментів вірогідно перевищує частоту цієї аберації (р<0,001) у контрольній групі. Крім того, спектр виявлених аберацій хромосомного типу в групі пацієнтів з ХА ширший за рахунок виявлення транслокацій.

Делетовані хромосоми (які не мають ацентричного фрагмента в даній пластинці) відзначені в обох групах, але в пацієнтів з ХА вони зустрічаються з частотою 0,67%, а в контролі - значно рідше (0,12%). Найбільш часто делеції відбувалися в Х-хромосоми, причому точки розривів були різні. Серед аутосом частіше відзначалися делеції в 3 і 9 парах, у 9 хромосоми могло ушкоджуватися як коротке, так і довге плече.

Більш виражені розходження між досліджуваними групами виявлені нами при аналізі аберацій геномного типу. Геномні аберації в пацієнтів з ХА зустрічалися частіше, ніж інші види аберацій. Вони відзначені в 5,52% проаналізованих метафаз і склали 58,75% від числа усіх виявлених аберацій. Використання дифофарби дозволило з високим ступенем точності ідентифікувати додаткові чи відсутні хромосоми.

У цілому число аберацій усіх типів у пацієнтів з ХА в 5,2 рази перевищує аналогічний показник у здорових осіб, але особливо різкі розходження відзначаються по геномним абераціям. Аналізуючи геномні аберації, слід відзначити значне число гіпоплоїдних пластинок, серед яких, незалежно від статі пацієнта, переважають метафази з каріотипом 45, ХО.

У контрольній групі загальна частота моносомій у 7,28 разів нижча, ніж у хворих з ХА. У цій групі клітини 45, ХО зустрічаються тільки в 1,25 рази частіше, ніж моносомії по аутосомам 9, 13, 20 пара. Трисомія по аутосомам 2, 7, 13, 18, 20, 21, 22 пара зустрічалася в одиничних випадках і загальна частота таких клітин менша, ніж частота метафаз з додатковим маркером. Частота клітин з подвійним Y (47, ХУУ) незначна.

У групі клітин із двома і більше додатковими хромосомами також переважають клітини з порушеною розбіжністю статевих хромосом. Майже половина (48,15%) аберантних метафаз мають дві чи три додаткових Х хромосоми - 48, ХХХХ; 49, ХХХХХ, в одній третині клітин (33,33%) відзначається полісомія Y - 48, XYYY; 49, XYYYY, в інших - сполучаються трисомії по різним аутосомам в одній клітині. У контрольній групі гіперплоїдні метафази зареєстровані в 7 разів рідше, ніж у пацієнтів з ХА і представлені тільки трисомними клітинами з однією додатковою хромосомою. Поліплоїдні клітини з каріотипом 92, ХХХХ чи 92, ХХУУ в групі пацієнтів з ХА зустрічалися в 3,17 разів частіше, ніж у контрольній групі. Порушення плоїдності в пацієнтів з ХА виявлені в 6,71 разів частіше, ніж у контрольній групі.

Таким чином, проведене цитогенетичне дослідження показало, що для пацієнтів з ХА характерна хромосомна нестабільність, що виражається в підвищеною частотою аберацій усіх типів - хроматидних, хромосомних і геномних.

Формування ізохромосом пов'язане з розривом центроміри і подальшим симетричним подвоєнням (хроматида в подальшому циклі розподілу подвоюється, залишаючись з'єднаною у точці розриву і при подальших мітозах розвертається в одну хромосому, симетричну точці розриву). Для утворення транслокацій необхідні одночасні розриви негомологічних хромосом і помилка репарації, що призводить до обміну ділянками різних хромосом. Нестабільність хромосом, показана в цій главі, може бути пов'язана з підвищенням рівня вільних радикалів (Mecocci P., Polidori M., Ingegni T., 1998).

Порівняльний аналіз стану оксидантної і антиоксидантної систем при фізіологічному старінні і хворобі Альцгеймера. У результаті проведеного нами дослідження стану рівнів продуктів ПОЛ - дієнових кон'югатів (ДК) і малонового діальдегіда (МДА), а також параметрів антиоксидантної системи організму - активність каталази і супероксиддисмутази в пацієнтів, що страждають на ХА, відзначене значне збільшення в плазмі крові вмісту вільнорадикальних продуктів. Відносно вікової норми концентрація малонового діальдегіда збільшилася в 1,79 рази і склала 21,05 + 0,96 мкмоль/мг білка, а дієнових кон'югатів зросла в 1,69 рази і склала 4,29 + 0,26 Е/моль

На цьому фоні, у даної групи досліджуваних відзначалося зниження активності СОД і каталази у 2,3 рази і на 19,7% відповідно (0,03 + 0,01 Е/мг білка і 14,67 + 1,76 мкат/л).

Відзначені зміни в оксидантно-антиоксидантній системі (ОАС) особливо небезпечні для нейронів і глії центральної нервової системи (ЦНС), оскільки в цих умовах утворення вільних радикалів і продуктів окислювання може легко ініціюватися в тканинах мозку, оскільки вони містять у великих кількостях ненасичені жирні кислоти й індуктори процесів ПОЛ (Solderberg M., Edlund C., Kristenssen K. et al.,1991).

Вільні радикали при зниженій активності ОАС можуть взаємодіяти з ліпідами, білками і нуклеїновими кислотами. У результаті таких взаємодій у клітинах виникають деструктивні процеси, що супроводжуються фрагментацією мембран, змінами в структурі молекул ДНК і білків, що призводять до їхньої інактивації. Можливо, саме ці процеси і є причиною хромосомної нестабільності при ХА (Івнєв Б.Б., 2000).

Таким чином, зміни співвідношення кількості вільнорадикальних продуктів і ферментативної активності антиокисної системи вже в ініціальну стадію ХА з раннім початком можуть призводити до накопичення вільних радикалів і продуктів окислювання і впливати на різні функції ЦНС, у тому числі на електричну активність мозку.

Представлені матеріали свідчать про те, що в реалізації мембранодеструктивних процесів у нейроцитах при ХА істотне значення мають процеси ПОЛ і стан систем антиоксидантного захисту. Тому дослідження активності цих процесів може бути додатковим об'єктивним критерієм ранньої діагностики і прогнозування ХА, а також основою для розробки й удосконалення нових методів мембранстабілізуючої терапії ХА.

Математичне моделювання та можливості прогнозування і діагностики хвороби Альцгеймера за допомогою нейронних мереж. На завершення комплексного аналізу механізмів розвитку когнітивних порушень при ХА була поставлено завдання діагностування хвороби Альцгеймера за набором ознак що є результатами проведених досліджень. За видами проведених досліджень як діагностуючі, було виділено 8 груп ознак, які далі іменуються як Gr1, Gr2, ...Gr8.

У Gr1 входило 14 ознак (дослідження стану імунної системи); Gr2 - 26 ознак (результати дослідження когнітивних зорових викликаних потенціалів мозку); Gr3 - 22 ознаки (результати дослідження когнітивних слухових викликаних потенціалів мозку); Gr4 - 2 ознаки (результати обстеження на комп'ютерному томографі); Gr5 - 13 ознак (результати дослідження фонової ЕЕГ); Gr6 - 21 ознака (результати дослідження ЕЕГ при когнітивному навантаженні); Gr7 - 4 ознаки (результати дослідження стану оксидантної і антиоксидантної систем організму); Gr8 - 4 ознаки (результати цитогенетичного дослідження), разом - 106 діагностуючих ознак. Ознаки були відібрані за критерієм розходження їхнього значення для вибірки пацієнтів з ХА і вибірки здорових пацієнтів на рівні значимості <0.05. Як методи рішення поставленої задачі були обрані методи дискримінантного аналізу (Довідник з прикладної статистики, 1990) і нейромережевого моделювання (Застосування математичних методів у дослідженнях з фізіології людини, 2000). Використання методу “генетичного відбору” значимих перемінних дозволило виділити сукупності ознак, які найбільше відрізняються, для групи пацієнтів з ХА і при фізіологічному старінні. Для Gr1 (стан імунної системи) це такі показники: сенсибілізація лімфоцитів, концентрація імуноглобулінів класів Ig A і Ig G, фагоцитарний індекс; для Gr2 (когнітивні зорові викликані потенціали мозку) - латентні періоди компонентів N2, Р3, N0P1, амплітуда P3N4; для Gr 3 (когнітивні слухові викликані потенціали мозку) - латентні періоди компонентів N2, P3, N4; для Gr4 (результати рентгенівського комп'ютерного томографування головного мозку) - ширина третього і бокового шлуночків; для Gr5 (показники фонової ЕЕГ) - потужність тета-ритму у відведенні FP2, медіанна частота у відведеннях FP2, T5, P3; для Gr6 (показники ЕЕГ при когнітивному навантаженні) - потужність дельта- ритму у відведенні F3 і медіанна частота в таких відведеннях: F3, T3, P3, P4; для Gr7 (показники стану оксидантної і антиоксидантної систем організму) - концентрація дієнових кон'югатів, малонового діальдегіда, активність супероксиддисмутази, активність каталази; для Gr8 (показники цитогенетичного дослідження) - моносомії, соматичні транслокації, полісомії, парні фрагменти.

Надалі ці ознаки були використані для побудови дискримінантної моделі ранньої діагностики хвороби Альцгеймера.

Порівняння ефективності використання методів дискримінантного аналізу, нейромережевого нелінійного моделювання і вірогідних нейронниих мереж. Використовуючи набори найбільш значимих перемінних для кожної з 8 груп, визначених у попередньому розділі, були побудовані математичні моделі прогнозування хвороби Альцгеймера з використанням трьох методів.

Перший метод - стандартний лінійний дискримінантний аналіз, який проведений за допомогою стандартних статистичних методик.

Другий метод - прогнозування з використанням нейромережевих моделей (типу багатошаровий персептрон - MLP - мережа).

Третій метод реалізує байєсовський підхід з використанням вірогідних нейронних мереж (PNN-мережа).

У результаті проведеного порівняльного аналізу показано, що лінійні методи діагностування ХА працюють з більшою помилкою навіть на множинах, які можна розділити за допомогою лінійних методів. У системі ознак діагностування ХА існують досить сильні нелінійні зв'язки.

Для побудови математичних моделей діагностування ХА може бути використаний метод прогнозування, заснований на побудові нейромережевої моделі (MLP -мережа) і байєсовський підхід з використанням нейронних мереж на радіальних базисних функціях (PNN - мережа), що показали свою високу ефективність.

Побудовані MLP і PNN нейронні мережі для діагностування ХА на ознаках Gr1-Gr8, що дають імовірність правильного діагностування захворювання на рівні 0.97 - 0.996 (не більш однієї помилки на 30 випадків). Таким чином, можна зробити такий висновок: ефективність діагностування хвороби Альцгеймера за набором ознак істотно підвищується при переході від діагностики за однією ознакою до діагностики за сукупністю ознак. Особливо сильно це виявляється при переході від одномірних до двомірних моделей. Можна домогтися істотно більш високої якості діагностування шляхом об'єднання передбачення моделей за 2 - 4 групами ознак.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми щодо з'ясування механізмів діяльності мозку при фізіологічному старінні та хворобі Альцгеймера і виявлення маркерів хвороби Альцгеймера з раннім початком в ініціальній стадії, що підтверджується наведеними основними результатами роботи у вигляді висновків.

1. При хворобі Альцгеймера когнітивні функції мозку забезпечуються якісно іншими (у порівнянні з фізіологічним старінням) функціональними міжнейронними відношеннями. В умовах недостатньої когнітивної функції між ушкодженими й інтактними структурами ЦНС установлюються нові функціональні зв'язки, що забезпечують формування специфічних для хвороби Альцгеймера нейронних мереж мозку, які функціонують в умовах когнітивного навантаження в частотному режимі з перевагою альфа- і бета-ритмічної активності мозку, а також забезпечують характерний для ХА просторовий розподіл кіркової електричної активності. Таким чином, мозок при ХА являє собою якісно іншу функціональну систему в порівнянні з мозком здорової людини такого ж віку.

2. Топографія ЕЕГ - потенціалів є високочутливим маркером для патологічного психічного старіння. Характерним для хвороби Альцгеймера є топографічний перерозподіл патерну фонової електричної активності мозку в умовах переходу від стану спокійної бадьорості до виконання когнітивного завдання: збільшення спектральної потужності бета-ритму у фронтальних і потилично-парієтальних областях і зниження спектральної потужності тета-ритму у фронтальних відведеннях, центральних відведеннях лівої півкулі, правих скроневих відведеннях. Важливим показником, що визначає функціональний стан мозку, є медіанна частота ЕЕГ, що знижується при ХА.

3. При патологічному психічному старінні збільшується час простої сенсомоторної реакції і знижується коректність реалізації завдання при дослідженні когнітивних викликаних потенціалів мозку, що свідчить про уповільнення швидкості переробки інформації в сенсомоторній системі.

4. Найбільш інформативними нейрофізіологічними показниками (маркерами) раннього патологічного психічного старіння є параметри компонентів N1-P1, N2, Р2, Р3 когнітивних слухових викликаних потенціалів мозку і компонентів N2, P2, P3 когнітивних зорових викликаних потенціалів мозку.

5. Порушення когнітивних функцій мозку при хворобі Альцгеймера пов'язане з погіршенням функціональних можливостей таких областей ЦНС: неспецифічних структур стовбура мозку і таламусу, передфронтальної і тім'яно-скронево-потиличної асоціативних областей кори, асоціативних областей слухової і зорової кори.

6. Спектральний склад когнітивних викликаних потенціалів мозку на значимий стимул при патологічному психічному старінні має характерні відмінності від фізіологічного психічного старіння в умовах переходу від пасивного сприйняття стимулу до стану активації уваги, що полягають в зростанні спектра потужності альфа- і бета-частотних складових ВП і зниженні спектральної потужності дельта- і тета ритмів, що складають ВП.

7. При патологічному психічному старінні значно збільшується активність вільно-радикального окислювання на фоні зниження активності антиокислювальної системи, що може призводити до порушення здатності нейронів генерувати фізіологічні патерни електричної активності.

8. Патологічне психічне старіння супроводжується характерними змінами в імунній системі, що, з одного боку, визначаються як аутоімунопатологія (підвищення сенсибілізації до мозкового антигену, збільшення кількості імуноглобулінів, збільшення кількості антитіл до комплексного мозкового антигену), а з іншої - як імунодефіцит (зниження кількості В-лімфоцитів, Т-хелперів і Т-супресорів). При цьому імунна система при ХА має, імовірно, змінені регуляторні механізми в порівнянні з фізіологічним старінням.

9. Для патологічного психічного старіння характерна яскраво виражена хромосомна нестабільність, що виражається в підвищеній частоті аберацій усіх типів - хроматидних , хромосомних і геномних.

10. За допомогою нейромережевого моделювання визначено маркери патологічного психічного старіння в порівнянні з фізіологічним старінням. Встановлено такі найбільш значимі ознаки ХА: сенсибілізацію лімфоцитів, концентрація імуноглобулінів класів IgА і IgG, фагоцитарний індекс, латентні періоди компонентів N2, Р3, N0P1, амплітуда P3N4 когнітивних зорових викликаних потенціалів мозку, латентні періоди компонентів N2, P3, N4 когнітивних слухових викликаних потенціалів мозку, потужність тета-ритму у відведенні FP2, медіанна частота у відведеннях FP2, T5, P3 для фонової ЕЕГ, потужність дельта-ритму у відведенні F3 і медіанна частота у відведеннях F3, T3, P3, P4 для ЕЕГ при когнітивному навантаженні, показники стану оксидантної і антиоксидантної систем організму, моносомії, соматичні транслокації, полісомії і парні фрагменти.

11. Показано високу ефективність використання нейромережевих моделей у порівнянні з лінійними методами діагностування ХА. На основі використання виявлених маркерів патологічного психічного старіння в різних функціональних системах організму створена програма діагностики ХА (впроваджена в роботу Донецької обласної клінічної психіатричної лікарні), що визначає ступінь імовірності розвитку ініціальної стадії ХА з раннім початком.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Болезнь Альцгеймера (мультидисциплинарное исследование) / Абрамов В.А., Ивнев Б.Б., Казаков В.Н., Ряполова Т.Л., Абрамов А.В. -Донецк.: Лебідь,.2000.-288 с.

Автором самостійно написані 4,5, та 9 глави монографії, підготовлені матеріали для 8 глави монографії. Впровадження монографії забезпечено особисто автором.

2. Болезнь Альцгеймера (нейрофизиологические аспекты) / В. Н. Казаков, В.А. Абрамов, Б.Б. Ивнев, А.Г. Снегирь.- Донецк.-Лебідь, 2001.-195 с.

Автором було проведено дослідження з електроенцефалографічного картування та особисто виконаний огляд літератури та узагальнення і обговорення результатів дослідження.

3. Казаков В.Н., Кравцов П.Я., Ивнев Б.Б., Снегирь А.Г. Болезнь Альцгеймера. Современное состояние вопроса // Архив клин. и эксперим. медицины.-1998.-.Т. 1, №7 С. 101-105.

Автором був підготовлений огляд літератури та особисто написані розділи щодо електрофізіологічних методів дослідження.

4. Снегірь А.Г., Івнєв Б.Б., Щербаков С.М. Спектральна характеристика викликаних когнітивних потенціалів людей похилого віку в нормі та при деяких формах деменцій // Фізіол. журн.-1998.-Т.44, №3.-С. 90-91.

Автором виконані дослідження викликаних потенціалів мозку у пацієнтів з хворобою Альцгеймера та узагальнення результатів цих досліджень.

5. Ивнев Б.Б. Болезнь Альцгеймера и нормальное старение. Нейрофизиологические и иммунологические аспекты // Нейрофизиология.- 1999.-Т.31, №1.-С.28-31.

6. Ивнев Б.Б., Абрамов В.А., Снегирь А.Г. Изменения слуховых вызванных потенциалов мозга при болезни Альцгеймера.-Журн. психиатр. и мед. психологии.-1999.- №2.-С. 80-83.

Автором проведений покомпонентний аналіз слухових викликаних потенціалів мозку та узагальнення результатів дослідження.

7. Івнєв Б.Б., Снєгірь А.Г. Компонент Р300 слухових викликаних потенціалів при хворобі Альцгеймера та фізіологічному старінні // Буковинський медичний вісник.-1999.- №4.-С.50-54.

Автором проведений порівняльний аналіз отриманих даних, особисто написаний розділ обговорення результатів дослідження.

8. Ivnev B.B, Alzheimer's disease and normal aging: neurophysiological and immunological aspects // Neirofiziologiya/ Neurophysiology.-1999.-Vol.31, No 1.-P. 23-25.

9. Ивнев Б.Б. Аберрации хромосомного типа при болезни Альцгеймера и физиологическом старении // Архив клин. и эксперим. биологии и медицины.-2000.-Т. 9, №3.-С. 363-364.

10. Ивнев Б.Б Частотный спектр слуховых вызванных потенциалов мозга в норме и при болезни Альцгеймера // Український медичний альманах.-2000.-Т. 3, №5.-С. 79-82.

11. Івнєв Б.Б. Зміни імунного статусу та їх вплив на нейрофізіологічні показники при хворобі Альцгеймера // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія медицина.-2000.- Вип.12.-С. 83-86.

12. Ивнев Б.Б. Рентгеновское компьютерно-томографическое исследование головного мозга при нормальном и патологическом (болезнь Альцгеймера) психическом старении // Український медичний альманах.-2000.-Т. 3, №4.-С. 80-82.

13. Казаков В.Н., Кравцов П.Я., Ивнев Б.Б., Андреева В.Ф., Прокофьева Н.В., Снегирь А.Г. Патогенетические механизмы развития когнитивных нарушений при болезни Альцгеймера // Проблеми медичної науки та освіти.- 2000.-№4.-С. 25-29

Автором особисто підготовлені розділи, які присвячені ролі нейрохімічних та імунологічних факторів у розвитку когнітивних порушень при хворобі Альцгеймера.

14. Арбузова С.Б., Ивнев Б.Б. Болезнь Альцгеймера и синдром Дауна. Механизмы развития // Журн. психиатрии и мед. психологии.-2000.-№1.-С. 107-112.

Автором підготовлені матеріали в тій частині статті, де йде мова про хворобу Альцгеймера і механізми розвитку когнітивних порушень при цьому захворюванні.

15. Снегирь А.Г., Кравцов П.Я., Ивнев Б.Б. Возрастные особенности когнитивных слуховых вызванных потенциалов мозга // Архив клин. и эксперим. медицины.-2000.-Т.8, №1.-С.18-22.

Автором було проведено узагальнення результатів дослідження та виконаний порівняльний аналіз змін компонентів викликаних потенціалів між групами, що вивчаються.

16. Снегирь М.А. Ивнев Б.Б., Снегирь А.Г., Прокофьева Н.В. Зрительные вызванные потенциалы мозга как показатель уровня активации неспецифических структур мозга // Архив клин. и эксперим. медицины-2000.-Т.9, №1.-С.150-152.

Автором проведений аналіз літературних даних та особисто написаний розділ обговорення результатів дослідження.

17. Ивнев Б.Б., Снегирь А.Г., Снегирь А.Г. Зрительные вызванные потенциалы мозга при болезни Альцгеймера // Украинский медичний альманах.-2000.-Т. 3, №2.-С.77-80.

Автор брав участь в отриманні та обробці матеріалу. Особисто підготовлені матеріали щодо результатів та обговорення покомпонентного аналізу викликаних потенціалів мозку.

18. Івнєв Б.Б., Безсмертна О.В. Особливості ЕЕГ спектра у осіб похилого віку при когнітівному навантаженні // Медицина сегодня и завтра .-2000.- №3.-С. 52-54.

Автору належить ідея виконання дослідження, самостійно підготовлені ілюстрації та написаний розділ обговорення результатів дослідження.

19. Можливості нейромережевого моделювання у комплексному аналізі стану різних функціональних систем організму при фізіологічному старінні та хворобі Альцгеймера / Казаков В.М., Кравцов П.Я., Івнєв Б.Б., Гурьянов В.Г., Снєгірь А.Г. / Сучасні проблеми біофізики / Під ред. В.М. Казакова та М.Ф. Шуби.-Донецьк: Лебідь, 2001.-С. 64-74.

Автору належить ініціатива щодо використання нейромереж і повністю підготовлені матеріали (результати досліджень) для нейромережевого моделювання.

20. Ивнев Б.Б., Якубенко Е.Д., Снегирь А.Г., Прокофьева Н.В., Снегирь М.А. Роль свободнорадикального окисления в механизмах повреждения мозга при болезни Альцгеймера // Вісник проблем біології і медицини.-2001.- №2.-С. 66-70.

Особисто автором був набраний матеріал для лабораторного дослідження та написані результати дослідження та їх обговорення.

21. Казаков В.Н., Абрамов В.А, Ивнев Б.Б., Гурьянов В.Г., Снегирь А.Г. Использование методов линейного дискриминантного анализа и вероятностных нейронных сетей в дифференциальной диагностике болезни Альцгеймера и физиологического старения // Вестник гигиены и эпидемиологии.-2001.-Том 5, №1.-С. 108-112.

Автору належить ініціатива щодо використання нейромереж і повністю підготовлені матеріали (результати досліджень) для порівняльного дослідження різних методів статистичної обробки результатів дослідження.

22. Івнєв Б.Б., Арбузова С.Б., Дружиніна О.М. Аберації геномного типу та їх роль у розвитку когнітивних порушень при хворобі Альцгеймера // Буковинський медичний вісник.- 2001.-Т.5, №2.-С. 85-88.

Автором особисто підготовлений матеріал для дослідження, проведене узагальнення даних та підготовлений ілюстративний матеріал статті.

23. Ивнев Б.Б., Снегирь А.Г., Снегирь М.А. Сравнительный анализ спектрограмм слуховых когнитивных потенциалов мозга при физиологическом старении и болезни Альцгеймера // Журн. психиатрии и мед. психологии.-2001.- №1.-С. 42-47.

Автором самостійно проведений порівняльний аналіз викликаних потенціалів мозку при фізіологічному старінні та хворобі Альцгеймера в умовах когнітивного навантаження.

24. Івнєв Б.Б. Топографічна організація і спектральна структура ЕЕГ при фізіологічному старінні та хворобі Альцгеймера // Український вісник психоневрології.-2001.-Т. 9, вип.3.-С. 82-84.

25. Some features of evoked Brain potentials and neuropsychologic characteristics of patients with various types of dementia / Kazakov V., Sherbakov S., Ivnev B., Snegyr A. // Second Congress of pathophysiology.-Kyoto, Japan.-1994.-P.115.

26. Some features of evoked Brain potentials and neuropsychologic characteristics of patients with various types of dementia / Kazakov V., Sherbakov S., Ivnev B., Snegyr A. // Eur. J. Physiol.-1995.-Vol.430, №4.-P.32.

27. Ивнев Б.Б. Зрительные вызванные потенциалы головного мозга при физиологическом и патологическом психическом старении // Вопросы экспериментальной и клинической медицины.-1997.-Ч.2.-С. 64-66.

28. Auditory and visual evoked brain potentials and neuropsychologic characteristics of elderly patients and patients with dementia / Ivnev B., Snegyr A., Snegyr M., Sherbakov S., Shevchenko T. // Abstr. of XXXIII International Congress of Physiological Sciences.-St. Petersburg.-1997.-P. 087.02.

29. Івнєв Б.Б. Аналоговий та частотний аналіз викликаних потенціалів мозку при дослідженні короткочасної пам'яті // Фізіол. журн.-1998.-Т. 44, №3.-С.85.

30. Ивнев Б.Б. Особенности ЭЭГ-спектра у пожилых лиц при когнитивной нагрузке // Вопросы здравоохранения Донбасса: Сб.статей.-Донецк: ООО “Лебедь”, 1998.-Т. 2, вып 2.-С. 65-67.

31. Ивнев Б.Б. Сравнительный анализ когнитивных зрительных вызванных потенциалов мозга при нормальном и патологическом психическом старении (болезнь Альцгеймера) // Вопросы здравоохранения Донбасса: Сб.статей.-Донецк: ООО “Лебедь”, 1998.-Т. 2, вып 2.-С. 68-70.

32. Ивнев Б.Б. Структурные изменения головного мозга при болезни Альцгеймера и физиологическом старении (компьютерно-томографическое исследование) // Вопросы здравоохранения Донбасса: Сб.статей.-Донецк: ООО “Лебедь”, 1998.-Т. 2, вып 2.-С. 71-73.

33. Ивнев Б.Б., Болгова И.И., Снегирь А.Г. Сравнительное компьютерно-томографическое исследование головного мозга при нормальном старении и болезни Альцгеймера // Торсуевские чтения: Сб. научно-практических работ.-1999.- Вып.1.-С. 83-85.

34. Ряполова Т.Л., Ивнев Б.Б. Некоторые показатели состояния иммунитета при болезни Альцгеймера // 6-та збірка наукових праць, присвячена 75-річчю судово-медичної експертизи Донеччини.- Донецьк, 1999.-С. 121-123.

35. Ивнев Б.Б., Ряполова Т.Л., Снегирь А.Г. Нейрофизиологические и иммунологические показатели при болезни Альцгеймера // Тез. докладов Всероссийской конференции “Нейроиммунопатология”.-М., 1999.-С. 35-36.

36. Ивнев Б.Б., Снегирь А.Г., Снегирь М.А. Ранняя диагностика болезни Альцгеймера как основа ее профилактики // Вестник гигиены и эпидемиологии.-1999.-Т. 3, №2.-С.140.

37. Роль цитогенетических исследований в ранней диагностике болезни Альцгеймера / Ивнев Б.Б., Арбузова С.Б., Щербаков С.Н., Андреева В.Ф., Прокофьева Н.В., Снегирь М.А. // Репродуктивне здоров'я: проблеми та перспективи.-Матеріали науково-практичної конференції 18 травня 2001 року.-Донецьк, 2001.-С. 35-39.

38. Снегирь А.Г., Снегирь М.А., Ивнев Б.Б. Возрастные изменения спектральных характеристик, связанных с событием потенциалов зрительной и слуховой модальности // Архив клин. и эксперим. медицины.-2001.-Том 10, №2.-С. 216.

39. Спектральный анализ когнитивных слуховых вызванных потенциалов мозга при физиологическом старении и болезни Альцгеймера / Ивнев Б.Б., Снегирь А.Г., Снегирь М.А., Прокофьева Н.В., Шевченко Т.А. // Тез. докл. ХVIII съезда физиологического общества им. И.П. Павлова.-25-28 сентября 2001 года.-Казань, 2001.-С. 520-521.

40. Особливості спектрального складу когнітивних слухових викликаних потенціалів мозку при фізіологічному старінні та хворобі Альцгеймера / Івнєв Б.Б., Андреєва В.Ф., Снєгірь А.Г., Снєгірь М.О., Попов Б.Г. // Механізми фізіологічних функцій в експерименті та клініці.-Тез. доп., присвяченої 100-річчю з дня народження професора Я.П.Склярова.-Львів, 2001.-С. 57.

Размещено на Allbest.ru