Адаптогенні профілактика та лікування основних стоматологічних захворювань у дітей

Нормалізація ферментативної активності в організмі тварин під дією досліджених препаратів і фізичних чинників також свідчить, на наш погляд, про нормалізацію при цьому адаптаційно-компенсаторних реакцій, що забезпечують його гомеостаз, в тому числі і стабільність ключових ферментів.

Результати морфологічних і біохімічних досліджень узгоджуються з результатами аналізу міри атрофії альвеолярного паростка і ураженості зубів карієсом у пацюків, що брали участь в експерименті.

Результати дослідження впливу використаних препаратів і фізичних чинників на електрофоретичну рухливість ядер та плазмолем КБЕ тварин дозволяють додатково уточнити напрями і механізми їх дії. Курс біотрита-С (ендогенно) та ЕМВ НВЧ викликає збільшення відсотку рухливих ядер і плазмолем КБЕ більш ніж в 2,5 рази у порівнянні з контрольною групою пацюків, що знаходились на карієсогенній дієті. При цьому усереднена амплітуда електрофоретичного зміщення ядер клітин збільшується майже в 4,5 рази у порівнянні з контролем, в той час як амплітуда зміщення плазмолем зростає тільки в 3,0 рази, внаслідок чого відношення їх амплітуд (Апл/Ая) зменшується до 0,82 для біотриту і 0,70 - для ЕМВ НВЧ (у контролі - 1,18). Через 7 діб після закінчення прийому біотриту і курсу НВЧ-терапії усереднене значення амплітуди зміщення ядер КБЕ дещо знижувалось, а плазмолем - продовжувало збільшуватись, внаслідок чого їх відношення зросло для біотриту - до 1,01 і ЕМВ НКВЧ - до 1,08.

Аплікаційне застосування катомасу в 1,76 раз збільшує відсоток рухливих ядер КБЕ, в 2,5 рази - плазмолем, не змінює амплітуду зміщення ядер і в 1,57 раз збільшує амплітуду зміщення плазмолем у порівнянні з контролем. Відношення Апл/Ая при цьому збільшується до 1,64. Ендогенне застосування катомасу трохи змінює відсоток рухливих ядер та плазмолем КБЕ, більш ніж в 2 рази збільшує амплітуду зміщення ядер і майже в 3,5 рази плазмолем в порівнянні з контролем. Відношення Апл/Ая при цьому досягає величини 1,8. Відсоток рухливих ядер і плазмолем КБЕ в цьому випадку збільшується приблизно в 2 рази у порівнянні з контролем тільки через 7 діб по закінченні курсу терапії, величина відношення Апл/Ая при цьому зменшується до 1,13. При апликаційному застосуванні катомасу амплітуда зміщення ядер через 7 діб збільшилася в 2 рази, а плазмолем - на 20 %, внаслідок чого величина відношення Апл/Ая зменшилась з 1,8 до 0,98.

Дія СБЖЗ і ПЕСФВ на зарядовий стан КБЕ, на наш погляд, однотипна. Вони трохи збільшують відсоток рухливих ядер КБЕ, в 2…3 рази збільшують відсоток рухливих плазмолем, приблизно в 2 рази збільшується амплітуда зміщення ядер і більш ніж в 4 рази - плазмолем. Внаслідок цього величина відношення Апл/Ая досягає значення 1,75 для СБЖЗ і 2,0 - для ПЕСФВ. Через 7 діб істотно збільшився відсоток рухливих ядер КБЕ і їх амплітуда зміщення. Відповідні зарядові зміни плазмолем виявилися меншими. Внаслідок цього величина відношення Апл/Ая зменшилась для СБЖЗ до 1,39, для ПЕСФВ - до 1,42.

Отримані дані підтверджують результати морфологічних досліджень і свідчать про те, що внаслідок дії біотриту і ЕМВ НВЧ процеси перебудови починаються з ядерно-цитоплазматичних відносин в клітинах, з ініціювання і зростання негативного заряду ядер клітин, зростання відсотку рухливих ядер та їх амплітуд зміщення в електричному полі. Внаслідок посилення метаболічних процесів в клітинах згодом зростає і заряд плазмолем (збільшення амплітуди їх зміщення через 7 діб після закінчення курсу), яке, в свою чергу, підвищує ефективність роботи клітини, що дозволяє ядерно-цитоплазматичним відносинам і всій клітині поступово перейти на більш низький енергетичний рівень з тією ж ефективністю процесів.

Препарат "Катомас", що є насамперед антиоксидантом, зменшує ВРО і поліпшує структуру матриці плазмолем, що виявляється і в зміні їх зарядового стану. Препарат СБЖЗ, що є постачальником необхідних клітині білків, прискорює, на наш погляд, створення в клітинах підстроюючих структур, що виводять мембрани клітин з патологічного деформованого стану, що супроводжується нормалізацією їх зарядового стану. Відомо, що ПЕСФВ безпосередньо впливає на середній мембранний потенціал клітин, який визначає процеси їх життєдіяльності. Тому під дією катомасу, СБЖЗ і ПЕСФВ насамперед і істотно змінюється заряд плазмолем КБЕ. Зміна зарядового стану ядер, необхідна для використання інформації ДНК і РНК, і стимуляція регенераційних процесів у цих випадках є наслідком посилення метаболізму в клітинах за рахунок поліпшення роботи їх мембран і спостерігається на пізніших стадіях. При достатній тривалості і дозуванні впливу адаптаційна хронічна стрес-реакція, що існувала та супроводжувалась виснаженням клітини і не була здатна впоратись з патологією, переходить у нормальну фізіологічну, що забезпечується тривалий час регенеративними процесами і характеризується оптимальним зарядовим станом ядер та плазмолем клітин. адаптогенний стоматологія лікування захворювання

У шостому розділі описані клінічно-лабораторні дослідження використаних адаптогенів і квазі-адаптогенних чинників впливу.

Визначено, що біотрит-С в 7-літньому віці знизив збільшення поширеності карієсу за 2 роки до 3,9 % в порівнянні з 20,1 % у контролі, карієспрофілактичний ефект становив 28,1 %. Поширеність гінгівітів при цьому за 2 роки спостережень знизилася на 5 %, а у контролі збільшилась на 13,1 %, індекс кровоточивості зменшився на 1,0 бал, у контролі збільшився на 0,46 бали. Достовірно та істотно (в 2…3 рази) поменшали в дослідній групі за 2 роки індекси Г-В, Турескі, РМА, в той час як у контролі вони або практично не змінювались, або збільшувались. В 12-літньому віці за другий рік спостережень приріст карієсу в дослідній групі виявився в 4 рази меншим, ніж у контролі, а карієспрофілактичний ефект становив 17,9 %. Поширеність гінгівітів у 12-літніх дітей дослідної групи знизилась на 35,3 %, а в контролі збільшилась на 9,7 %, індекси кровоточивості, Ш-П, РМА, Турескі, Г-В зменшились за 2 роки спостережень відповідно на 25 %, 0,32, 0,93, 1,89 і 1,0 бал, тоді як у контрольній групі кровоточивість збільшилась на 30 %, індекси Ш-П, РМА і Г-В не змінювались, а індекс Турескі зменшився на 0,45 бали.

Біофізичні дослідження ротової рідини дітей 7 років, що отримували біотрит-С, показали деяке недостовірне збільшення її рНсер у порівнянні з контролем і достовірне зменшення DрНсер. В 12-літньому віці за 2 роки спостережень при прийомі біотриту-С величина рНсер ротової рідини стабільно збільшувалась з 7,03 ± 0,16 до 7,26 ± 0,14, DрНсер впала з 0,27 ± 0,03 до 0,11 ± 0,04, а DрНсер/рНсер - з 0,038 до 0,015. Відповідні величини у контролі при цьому практично не змінювались. Проведені в обох вікових групах дослідження частотної залежності електричного імпедансу ротової рідини свідчать про те, що біотрит-С в молодшій віковій групі викликає більш істотне, але менш стабільне, ніж в группі 12-літніх дітей збільшення коефіцієнту дисперсії КДсер і, отже, її міцелярності.

Біохімічні дослідження ротової рідини (зміст білка, активність протеаз, лужної і кислої фосфатаз) також показали позитивний вплив біотриту-С на запальні і мінералізаційні процеси в порожнині рота дітей. Концентрація білка в ротовій рідині стабільно зменшувалась і за 2 роки знизилася в 2,86 рази в молодшій групі і в 2,38 рази - в старшій. Активність протеолітичних ферментів за цей проміжок часу стабільно змінювалася від 7,4 ± 0,6 нкат/л до 3,6 ± 0,2 нкат/л в 7-літньому віці і від 4,8 ± 0,5 нкат/л до 2,4 ± 0,2 нкат/л - в 12-літньому. У обох вікових дослідних групах за 2 роки ЛФ і КФ знизилися приблизно в 1,5 рази. Відповідні зміни біохімічних параметрів у контрольних групах були достовірно меншими, ніж у досліді.

Величина функціональної карієспротекторної активності пульпи під дією біотриту-С зросла за 2 роки в групі 7-літніх дітей від 9,5 ± 0,8 до 13,1 ± 1,0, а в групі 12-літніх - від 1,1 ± 0,3 до 5,6 ± 0,45. Причому в молодшій групі і цей параметр зменшувався за 5 місяців між терапевтичними курсами більш істотно, ніж в групі 12-літніх дітей. У контролі ця усереднена по групі величина за 2 роки спостережень тільки зменшувалась. У разі відсутності карієсу, гіпоплазії, флюорозу біотрит-С не стимулював зміну величини ФКПАП.

Спектроколориметричні дослідження слизових оболонок ясен і зубів дітей, що отримували біотрит-С, показали більш помітну і менш стабільну у молодшій віковій групі, в порівнянні зі старшою, нормалізацію кровообігу в артеріальній і венозній частинах мікрокапілярного русла (збільшення у разі ослабленого і зменшення при посиленому), перехід негативної гіперемії в мікроциркуляторному руслі під дією ЖН, що спостерігалася при запальних процесах, в позитивну гіперемію, поява в спектрі відбиття світла слизових оболонок ясен мінімуму на довжині хвилі 575 нм, характерного для оксигемоглобіну і зникнення мінімуму на 500 нм, характерного для метгемоглобіну. Нормалізація кровообігу в капілярному руслі супроводилася функціональною зміною кількості глікогену в яснах, зменшенням бар'єрної проникності слизової оболонки. У 7-літньому віці при цьому спостерігалась більш помітна, ніж в 12-літньому, стимуляція мінералізаційних процесів у твердих тканинах зубів. У обох вікових контрольних групах достовірних змін вказаних параметрів не спостерігалося. Потрібно зазначити, що усереднення по групі індивідуальних оптичних і колірних параметрів зубів і слизових оболонок ясен може привести до великих похибок через їх відмінність, і тому наводяться усереднені зміни цих величин, а не самі параметри.

Результати дослідження електрофоретичної рухливості ядер і плазмолем КБЕ у дітей, що отримували біотрит-С, підтверджують висновки експерименту на пацюках про першочергову активацію біотритом ядерно-цитоплазматичних відносин. У 7-літньому віці після місячного курсу вказаної терапії усереднений відсоток рухливих ядер КБЕ збільшився більш ніж в 2,5 рази, амплітуда їх зміщення більш ніж в 4 рази, амплітуда зміщення плазмолем в 2 рази, відношення амплітуд зміщення плазмолем і ядер зменшилась при цьому від 1,41 ± 0,24 до 0,68 ± 0,12. Вказана активація процесів в клітинах за допомогою біотриту-С виявилася нестійкою: в наступних після першого курсу терапії 5 місяців зарядовий стан ядер і плазмолем КБЕ практично повертався до початкового, із середньою швидкістю зменшення кількості рухливих ядер 6,36 % в місяць. При повторенні кожні 0,5 року курсів терапії швидкість рецидивування зарядового стану КБЕ поступово зменшувалась і після четвертого курсу (через 1,5 роки) швидкість зменшення кількості рухливих ядер становила 2,94 % в місяць. У 12-літньому віці після місячного курсу терапії вказані зміни в зарядовому стані КБЕ виявилися трохи меншими, ніж в молодшій групі, але стабільнішими у часі. Швидкість зменшення відсотку рухливих ядер після першого курсу терапії в цьому віці становила всього 1,76 % в місяць, а після четвертого - 0,44 %. У цьому віці вже через рік стійко встановлювався високий відсоток рухливих ядер КБЕ, характерний для норми. При цьому і в 7-літньому, і 12-літньому віці поступово у процесі повторення курсів терапії нормалізувалися амплітуди зміщення ядер і плазмолем КБЕ і їх відношення. Стабілізація досить великого відсотку рухливих ядер КБЕ (що наближається до норми) при оптимальних амплітудах зміщення ядер і плазмолем і їх відносинах свідчить, на наш погляд, про перехід клітин із стану з високою дисипацією енергії і великою ентропією у стан функціонування з меншими втратами енергії, тобто більш фізіологічний.

Проведені в групі 12-літніх дітей з гінгівітами, що в основному супроводяться карієсом, імунологічні дослідження показали, що біотрит-С стійко до норми підвищує вміст лізоциму в ротовій і ясенній рідині, знижує в ній кількість SIgA, IgA, IgG, а також зменшує практично до норми фагоцитарний індекс і фагоцитарне число венозної крові.

Таким чином, засвідчено високу ефективність дії препарату "Біотрит-С" при основних стоматологічних захворюваннях у дітей, що базується на активації ядерно-цитоплазматичних відносин у клітинах, зніманні "клітинного стресу", підвищенні ефективності адаптаційних реакцій і, як наслідок, підвищенні неспецифічної резистентності організму, в тому числі в порожнині рота.

Враховуючи антиоксидантні, киснепов'язуючі властивості препарату "Катомас", досліджено його дію насамперед на запальні процеси в тканинах пародонту у дітей 9 і 12 років (перед- і пубертатний період). Показано, що у дітей 9 років за 2 роки спостережень поширеність гінгівітів у дослідній групі зменшилась на 23,42 %, а в контролі збільшилась на 7,22 %, незважаючи на проведення кожні 0,5 року базової терапії. Швидкість рецидивування хвороби після кожного лікувально-профілактичного курсу препарату знижується і за 2 роки в сумі становить 2,41 % за поширенням, в той час як у контролі ця величина становить 10,33 %. Кількість уражених сегментів на одну обстежену дитину за 2 роки в дослідній групі зменшилась на 1,36, а в контролі збільшилась на 0,27. У дітей 12 років зменшується ефект дії місячного курсу препарату, проте зменшується і швидкість рецидивування хвороби у порівнянні з 9-літнім віком (в досліді поширеність за 2 роки зменшилась на 10,69 %, в контролі збільшилась на 13,74 %, рецидивування в досліді відсутнє, а в контролі становить 16,03 %, інтенсивність ураження в дослідній групі зменшилась на 1,28, а в контролі збільшилась на 0,99). Карієспрофілактичний ефект у дітей дослідної групи 9 років за 2 роки становив 39,01 %, а у 12-літніх - тільки 7,7 %.

Біохімічні дослідження параметрів ротової рідини показали, що катомас знижував рівень білка, активність протеаз, ЛФ і КФ в дослідній групі 12-літніх дітей більш ефективно і стабільно, ніж у 9-літніх, підтверджуючи свою протизапальну спрямованість в цьому віці.

Динаміка зміни величини DрНсер після курсової терапії і в проміжках між курсами свідчить, що тільки в групі 12-літніх дітей після повторного курсу спостерігається певна стабілізація величини DрНсер під дією препарату.

Більш вираженим був у групі 9-літніх дітей вплив катомаса на величину ФКПАП, де вона за 2 роки виросла більш ніж в 2,5 рази, а в групі 12-літніх - в 1,6.

Спектроколориметричні дослідження слизових оболонок ясен показали, що після місячного курсу прийому катомасу в групі 9-літніх дітей збільшення кровообігу в мікрокапілярному руслі ясен в порівнянні з 12-літніми на 50…70 % більше, в 2 рази більше підвищення вияв всіх колірних координат після обробки їх розчином Ш-П, що говорить про зменшення бар'єрної проникності і кількості глікогену. Крім того, в середній віковій дослідній групі (9 років) завжди більш яскраво виражене виникнення або посилення спектрального мінімуму на 575 нм (збільшення в крові оксигемоглобіну) і зникнення або ослаблення мінімуму на 500 нм (зменшення у крові мегемоглобіну). Спектри відбиття світла твердими тканинами зубів і їх колірні параметри свідчать про незначний вплив катомасу на мінералізаційні процеси в емалі. За наступні 5 місяців після курсу прийому препарату отримані позитивні зміни оптичних і колірних параметрів слизових оболонок ясен і твердих тканин зубів зменшуються на 50…70 % в групі 9 років і на 30…40 % - в 12 років. У контрольних групах, що отримували тільки базову терапію, вказані вище зміни параметрів слизових оболонок ясен були в декілька разів меншими і за наступні 5 місяців цілком зникали, а параметри емалі зубів достовірно не змінювалися. Результати, виведені в таблицях, представлені у вигляді усереднених змін оптичних і колірних параметрів, а не самих параметрів, що є індивідуальними. Спектри коефіцієнта відображення світла слизових оболонок ясен і твердих тканин зубів представлені для конкретних дітей.

Дослідження електрофоретичної рухливості ядер і плазмолем КБЕ показали, що катомас першочергово впливає на зарядовий стан плазмолем клітин і більш опосередковано на заряд їх ядер. Амплітуда зміщення плазмолем КБЕ після місячного курсу терапії в дослідній групі 9 років збільшується в 2,36 рази, амплітуда зміщення ядер при цьому зростає недостовірно, а кількість рухливих ядер збільшується на 15 % (в групі 12-літніх дітей відповідно: 2 рази, недостовірно, на 10 %). Швидкість рецидивування між курсами терапії за кількістю рухливих ядер в молодшій дослідній групі становила 1,3 % в місяць, а в старшій - 0,47 % в місяць. Зростаюче вище за норму після курсу терапії відношення амплітуд зміщення плазмолем і ядер (Апл/Ая) в групі 9 років за 5 наступних місяців знижується нижче норми і поступово наближається до неї у процесі повторення курсів. У групі 12-літніх дітей величина Апл/Ая за 5 наступних місяців знижується до норми і надалі практично не змінюється. У дітей контрольних груп зміни зарядових параметрів КБЕ були недостовірні.

Імунологічні дослідження, проведені в групах 9-літніх дітей, показали достовірне зниження під дією катомасу в ротовій та ясенній рідинах лізоциму, що свідчить про зменшення активності запального процесу і подразнення макрофагальної ланки місцевого імунітету, вмісту b-лізинів та імуноглобулінів SIgA, IgA, IgG. Крім того, можна відзначити при використанні катомасу поліпшення порушеного слиновиділення у дітей.

Активізація карієс- і пародонтитопротекторних процесів у дитячому організмі шляхом заповнення білкового дефіциту в ньому з використанням СБЖЗ дозволила в групі 7-літніх дітей отримати за 2 роки карієспрофілактичний ефект у 40 %, знизити поширеність гінгівітів на 5,95 %, а в групі 12-літніх - відповідно 30 % і на 18,99 %. У відповідних контрольних групах поширеність гінгівітів за 2 роки збільшилася на 15,05 % і 11,6 %. Аналіз даних в дослідних і контрольних групах за приростом карієсу по КПВз і КПВп, за приростом інтенсивності гінгівітів і їх рецидивів дозволяє зробити висновок, що харчова добавка СБЖЗ сприяє більш вираженому карієспрофілактичному ефекту в молодшій віковій групі (7 років) і пародонтитопротекторному ефекту - в старшій (12 років).

Результати біохімічних і біофізичних досліджень ротової рідини свідчать про те, що СБЖЗ нормалізує ферментативну активність протеаз, ЛФ, КФ і рівень білка при наявності запальних процесів, істотно зменшує величину DрН і поліпшує гомеорезис, особливо в молодшій віковій групі, стимулює появу або посилення функціональної реакції зміни типу мікрокристалізації ротової рідини під дією ЖН, поліпшує тип мікрокристалізації і міцелярність її через 1…2 роки. Аналіз отриманих результатів у окремих дітей показує, що перебудова адаптаційної реакції під дією СБЖЗ в залежності від резистентності організму може носити аперіодичний характер, при якому ті чи інші параметри (наприклад, DрН) досягають норми швидко і потім досить стабільні, так само і коливальний, при якому параметри приймають значення як більші, так і менші за норму, і досягають стабільних нормальних значень тільки при багаторазовому повторенні курсової терапії і менш стійкі.

Дослідження впливу СБЖЗ на зарядовий стан ядер і плазмолем КБЕ у дітей показує, що курсове застосування його на відміну від інших адаптогенів відносно мало змінює відсоток рухливих ядер, амплітуди зміщення ядер і плазмолем (в 7-літній групі, відповідно, на 8,4 %, 37 % і 26 %, а в 12-літній - на 6 %, 13 % і 76 %), але практично відразу і стійко приводить до оптимуму відношення амплітуд плазмолем і ядер, що свідчить, на наш погляд, про швидке і стійке зниження енергетичного рівня реакцій клітини, наближення його до фізіологічної норми.

Спектроколориметричні дослідження показали, що вже через 2…3 тижні прийому СБЖЗ спостерігається посилення мінералізації зубів в обох вікових групах, що продовжується 2…3 місяці після закінчення курсу терапії, після чого відбувається стабілізація цього процесу, а потім повільний його спад, що переходить у ряді випадків в демінералізацію. У групі 7-літніх дітей демінералізаційні процеси мали місце вже через 5 місяців після курсу терапії, тоді як в групі 12-літніх вони спостерігалися лише через 1…1,5 роки в тих випадках, коли періодичний прийом СБЖЗ за яких-небудь причин припинявся. На кровонаповнення мікроциркулярного русла ясен СБЖЗ діяв нормализуюче, зменшувалась бар'єрна проникність слизової оболонки.

Усереднені за групами зміни оптичних і колірних параметрів слизових оболонок ясен і твердих тканин зубів в групах контролю були в декілька разів меншими, ніж в дослідних, або були відсутні взагалі. Спектроколориметричні зміни, що спостерігаються, також були більші за величиною, але менш стабільні в молодшій віковій дослідній групі.

Застосування антиацидотичного комплексу препаратів намацит-глутамевіт, що також підвищує адаптаційні здібності організму і його резистентність, дозволило за 2 роки спостережень отримати карієспрофілактичний ефект у 7-літніх дітей в 38,5 %, а у 12-літніх - в 28 %. При цьому поширеність гінгівітів знизилася в молодшій дослідній групі на 7,2 %, в старшій - на 28,9 %, а в контрольних групах збільшилася відповідно на 12,5 % і 9,6 %. Біохімічні дослідження ротової рідини показали, що комплекс різною мірою знижує її показники, що характеризують ступінь запального процесу (білок, активність протеаз, ЛФ, КФ).

Сформульована нами гіпотеза про можливість підвищення ефективності НВЧ-терапії в піднятті неспецифічної резистентності дитячого організму шляхом поєднання її з прийомом білкових і мембранотропних препаратів була підтверджена при поєднанні ЕМВ НВЧ з СБЖЗ (9-літні групи) і катомасом (12-літні). Саме в перед- і пубертантному періодах звичайно існує дефіцит білка і підвищені органічні ураження клітинних мембран. За 2 роки спостережень в дослідній групі, що застосовувала ЕМВ НВЧ в поєднанні з СБЖЗ, приріст карієсу по КПВз і КПВп виявився в 5 раз нижче, ніж в групі плацебо, а карієспрофілактичний ефект становив 48,5 %. Ці показники вищі, ніж в групі дітей, що отримували тільки СБЖЗ. У дослідній групі у порівнянні з плацебо в декілька разів нижче виявилася швидкість рецидивів за різними пародонтологічними індексами, нижчою вона є і у випадку роздільного використання НВЧ-терапії і СБЖЗ. Звертає на себе увагу те, що швидкість рецидивування за різними показниками запального процесу в тканинах пародонту в дослідній групі є постійною на протязі 2-х років спостережень, в той час як при роздільному застосуванні СБЖЗ і ЕМВ НВЧ швидкість рецидивування змінювалася, зменшуючись після кожного курсу терапії. На наш погляд, це свідчить про те, що при сполученій терапії адаптаційна реакція нормального фізіологічного рівня встановлюється відразу після першого курсу терапії, а при роздільному використанні ЕМВ НВЧ і СБЖЗ необхідний більш тривалий і системний вплив. За кутом нахилу прямої, що визначає швидкість рецидивування, можна судити, на наш погляд, також про стійкість адаптаційної реакції і прогнозувати значення показників. Отримані результати свідчать про те, що, незважаючи на істотне підвищення ефективності НВЧ-терапії у сполученні з СБЖЗ, при використаному дозуванні і тривалості курсів досяг в даній віковій групі повної нормалізації адаптаційних реакцій все ж не вдається (у окремих дітей є невеликі рецидиви).

Результати дослідження сполученої дії ЕМВ НВЧ з катомасом у групі 12-літніх дітей свідчать про карієспрофілактичний ефект в 37,6 % і фактичну відсутність рецидивів гінгівіту за всіма пародонтологічними показниками. Більше того, за п'ять місяців між курсами сполученої терапії спостерігається подальше поліпшення показників, що свідчить про досягнення стійкості адаптаційної реакції, при якій організм здатний самостійно справлятися із запальним процесом в тканинах пародонту. У групі плацебо швидкість рецидивування за основними пародонтологічними показниками була досить висока, що нівелювало результати базової терапії вже через 0,5…1 рік.

Біохімічні дослідження ротової рідини дітей за сполученою НВЧ-терапією також свідчать про те, що викликані при цьому ефективні адаптаційні реакції фізіологічного рівня наближаються до стабільної норми в 9-літньому і досягають цієї норми в 12-літньому віці. При цьому в групі ЕМВ НВЧ в поєднанні із СБЖЗ після першого курсу терапії білок зменшився з 9,4 г/л до 5,1 до/л і через 2 роки становив 5,2 ± 0,6 г/л, активність протеаз - відповідно з 6,6 нкат/л до 3,5 нкат/л і 4,7 ± 0,6 нкат/л, активність ЛФ - з 12,3 нкат/л до 8,1 нкат/л і 7,8 ± 1,4 нкат/л, активність КФ - з 51,8 нкат/л до 30,7 кат/л і 37,0 ± 3,4 нкат/л. В групі ЕМВ НВЧ з катомасом концентрація білка змінювалася відповідно з 8,0 г/л до 5,2 г/л і через 2 роки досягала 3,9 ± 0,3 г/л, активність протеаз - з 6,4 нкат/л до 3,1 нкат/л і

2,5 ± 0,4 нкат/л, активність ЛФ - з 8,7 нкат/л до 5,9 нкат/л і 4,5 нкат/л, активність КФ - з 38,4 нкат/л до 17,2 нкат/л і 21,0 ± 2,8 нкат/л. У групі 9-літніх дітей спостерігалося зменшення в 3,63 разу під дією сполученої НВЧ-терапії величини DрНсер, а в групі 12-літніх - в 6,85 разів. У групах плацебо достовірних змін величини DрНсер не спостерігалося. При застосуванні тільки НВЧ-терапії у віці 7…9 років зменшення величини DрНсер було нестійким.

Під дією сполученої НВЧ-терапії швидше, ніж при роздільному використанні НВЧ, СБЖЗ і катомасу нормалізуються і зарядові відношення в КБЕ (зростає відсоток рухливих ядер і плазмолем, відношення їх амплітуд наближається до норми). Зміни зарядового стану в КБЕ у групах плацебо при цьому були нестабільними і достовірно меншими, ніж в дослідних.

Усереднені за групами зміни оптичних і колірних параметрів зубів і слизових оболонок ясен під дією сполученої НВЧ-терапії свідчать про прискорення при цьому мінералізаційних процесів в зубах, прискорення нормалізації кровообігу в мікрокапілярному руслі ясен і поліпшення складу крові (збільшення оксигемоглобіну, зникнення метгемоглобіну), прискорення нормалізації параметрів запального процесу (бар'єрної проникності епітелію ясен, глікогену), зникнення негативної гіперемії під дією ЖН.

Результати дослідження впливу сполученої ЕМВ НВЧ на стан місцевого імунітету в порожнині рота у дітей зі стоматологічною патологією показали, що у багатьох дітей після місячного курсу терапії кількість лізоциму в ротовій та ясенній рідинах, відсоток b-лізінів, концентрація SIgA, IgA і IgG в ротовій рідині були нижчими, ніж в контролі, що являв собою статистичний фон дітей м. Одеси.

Порівняльний аналіз отриманих даних свідчить про те, що випробування сполученої НВЧ-терапії насамперед пролонгує дію лікування, знижує і ліквідує рецидивування хвороби. Додаток у вигляді СБЖЗ широкого набору білкових молекул, що надходять у клітини, і зменшення насамперед ВРО під дією катомасу накладається на посилення ядерно-цитоплазматичних відносин в клітинах за рахунок реплікації РНК під дією ЕМВ НВЧ, що прискорює створення в клітинах необхідних перебудовчих білкових утворень, відповідних переведенню клітин в стан функціонування з меншою ентропією, тобто прискорює перехід адаптаційних реакцій, серед них у порожнині рота, із дистресу в нормальний фізіологічний стан, характерний для здорового організму.

ВИСНОВКИ

В роботі вперше отримані та виносяться на захист такі результати:

1. Теоретично, експериментально та клінічно обґрунтована адаптаційна концепція профілактики та лікування основних стоматологічних захворювань у дітей, що є новим рішенням проблеми зниження поширеності карієсу та гінгівітів. Концепція ґрунтується на сполученні специфічної терапії з переведенням за допомогою адаптогенів захисно-пристосувальних реакцій организму та порожнини рота в нормальний фізіологичний стан із низькою ентропією клітин для забезпечення високої неспецифічної резистентності, у тому числі карієс- і пародонтиторезистентності. При цьому значно пролонгується дія лікувально-профілактичних засобів, знижуються рецидиви.

2. Запропоновано гіпотетичну модель виведення адаптаційних реакцій із стану дістреса, що полягає у прискоренні створення у клітинах необхідних білкових підструктур за допомогою адаптогенних харчових добавок і підвищення при цьому неспецифічної резистентності в организмі і в порожнині рота.

3. Виявлено і досліджено у дітей ряд нових захисно-пристосувальних реакцій і закономірностей, пов'язаних з ротовою рідиною, що дозволило розробити три експрес-методи діагностики для оцінки гомеорезису, ступеня міцелярності і мінералізуючої здатності ротової рідини, ймовірності де- і ремінералізаційних процесів у твердих тканинах зубів.

4. Виявлено і досліджено у дітей явище зміни електричного імпедансу зуба при кислотному подразненні його емалі, що дозволило запропонувати експрес-метод оцінки стану пульпи та її карієспротекторної активності.

5. Застосування спектроколориметрії для оцінки стану твердих танин зубів, тканин пародонту і мікрокапілярного русла слизової оболонки рота і виявлені при цьому закономірності дозволили розробити 4 нові експрес-методи для діагностування і досліджень, пов'язаних з вказаними об'єктами.

6. Виявлено кореляцію зарядового стану КБЕ дітей (відсоток рухливих в електричному полі ядер і плазмолем, усереднені амплітуди зміщення ядер і плазмолем та їх співвідношення) із стоматологічною патологією і параметрами, характеризуючими стан ротової рідини, твердих тканин зубів і тканин пародонту, що дозволило запропонувати метод експрес-оцінки рівня адаптаційних реакцій і неспецифічної резистентності, в тому числі в порожнині рота.

7. Проведеними дослідженнями обгрунтована необхідність диференційного підходу до профілактики і лікування основних стоматологічних захворювань у дітей з врахуванням неспецифічної резистентності організму, генетичної схильності до певних захворювань і віку.

8. Морфологічними, біохімічними і біофізичними дослідженнями альвеолярного відростку и СОПР пацюків продемонстровано, що дія біостимулятору біотрит, антиоксидантного препарату "Катомас", дозованого джерела білків СБЖЗ, ЕМВ НВЧ і постійного електричного струму фізіологічної величини не викликає альтеративних змін, включаючи клітинний рівень, та носить адаптаційний характер.

9. Морфологічними і біофізичними дослідженнями на тваринах, які знаходились на дієті віварія (норма), продемонстровано, що всі досліджені у роботі препарати та фізичні фактори впливу викликають посилення кровообігу, ядерно-цитоплазматичних відносин у клітинах, синтезу РНК і ДНК в СОПР, збільшують число двоядерних клітин, негативний заряд ядер КБЕ тощо, тобто створюють адаптаційний "структурний слід", який запам'ятовується організмом, у результаті чого його загальна і місцева реактивність збільшується. Це дозволяє використовувати зазначені препарати і фактори впливу для профілактики стоматологічних захворювань і серед здорових дітей.

10. Препарати "Біотрит" і "Біотрит-С" в досліджених дозуваннях викликають у дитячому організмі оптимальні адаптаційні реакції тимчасового характеру, що поліпшують стоматологічний статус більш істотно, але менш стабільно в молодшому шкільному віці. Біотрит в першу чергу ініціює негативний заряд ядер клітин букального епітелію, ядерно-цитоплазматичні відношення, відновлює та активізує роботу пульпи зубів, збільшує міцелярність ротової рідини і може бути рекомендований, особливо при системних хронічних та гострих ураженнях твердих тканин зубів (флюорозі, гіпоплазії, множинному каріесі).

11. Препарат "Катомас" має високу протизапальну ефективність у порожнині рота у дітей різного віку. Карієспрофілактичний ефект при цьому спостерігався лише у дітей молодшого шкільного віку. Катомас в першу чергу збільшує заряд плазмолем КБЕ, зменьшує бар'єрну проникність СОПР, поліпшує гемодинаміку мікрокапілярного русла тканин пародонту і може бути рекомендований насамперед для профілактики та лікування у випадку зниження ефективності фізіологічної антиоксидантної системи і підвищення надлишкового ВРО.

12. Перепарат СБЖЗ викликає виразний карієспрофілактичний ефект у молодшому шкільному віці та дає більш стабільну пародонтитопротекторну дію в старшому. СБЖЗ в першу чергу оптимізує співвідношення зарядів плазмолем та ядер КБЕ, значно посилює мінералізацію твердих тканин зубів, поліпшує гомеорезис, функціональні захисно-пристосувальні реакції у порожнині рота та може бути рекомендований насамперед для профілактики та лікування стоматологічних захворювань при дефициті білків в организмі.

13. Антиацидотичний комплекс препаратів намацит-глутамевіт викликає в молодшому шкільному віці карієспрофілактичний ефект в 1,5 рази більший, ніж в старшому, і знижує розповсюдженість гінгівітів у старшому віці в 4 рази більше, ніж у молодшому. Комплекс в першу чергу нормалізує біохімічні параметри і кислотно-лужний баланс у ротовій рідині та може бути рекомендований для профілактики та лікування основних стоматологічних захворювань у дітей при наявності різних соматичних захворювань.

14. НВЧ-терапія у сполучені з СБЖЗ і катомасом більш ефективна при лікуванні стоматологічних захворювань у дітей, ніж при роздільному їх використанні. При цьому вдалось практично цілком ліквідувати рецидиви запальних процесів у 12…14-літньому віці. Сполучена НВЧ-терапія може бути рекомендована в першу чергу у випадку послабленого організму, при хронічних формах захворювань і дистресах.

15. Проведені багатопланові дослідження та розроблені методи диференційної і сполученої адаптогенної та квазі-адаптогенної профілактики і лікування основних стоматологічних захворювань у дітей, а також експрес-методи функціональної діагностики та досліджень, втілено в клініку стоматології дитячого віку. У зв'язку з доступністю для практичної стоматології та нешкідливістю досліджених адаптогенних препаратів і фізичних факторів впливу їх можна рекомендувати для широкого використання.

СПИСОК ОСНОВНИХ ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.Галузевий медико-економічний стандарт надання стоматологічної допомоги на І, ІІ та ІІІ рівнях. Амбулаторна допомога / Косенко К.М., Бахуринський Ю.М., Скиба В.Я., Чумакова Ю.Г., Коломієць С.П., Бахуринський М.Ю., Гулюк А.Г., Пасечник А.М., Хоменко Л.О., Дєньга О.В., Іванов В.С., Пашківська Л.А., Репужинський Й.М., Радочина С.В. - 2000. - 384 с.

2.Деньга О.В., Деньга Э.М., Левицкий А.П., Спичка И.А. Количественная оценка цветовых параметров окрашивания эмали зуба при ТЭР-тесте и его разновидностях у детей // Вісник стоматології. - 1994. - № 1. - С. 53-55.

3.Деньга О.В., Деньга Э.М., Левицкий А.П., Скоркина Е.В. Информативность рН-теста слюны при проведении санационно-профилактических мероприятий у детей // Вісник стоматології. - 1995. - № 1. - С. 42-45.

4.Деньга О.В., Деньга Э.М., Левицкий А.П., Иванов В.С. Возможность оценки кариесогенной ситуации по электрофизическим параметрам слюны // Вісник стоматології. - 1995. - № 2. - С. 81-85.

5.Деньга О.В., Деньга Э.М., Левицкий А.П. Оценка карие-протекторной активности пульпы при кислотном воздействии на эмаль зуба // Вісник стоматології. - 1995. - № 3. - С. 164-169.

6.Деньга О.В., Деньга Э.М., Левицкий А.П., Репужинский Й.М., Анисимова Л.В. Оптические и цветовые параметры слизистой полости рта в норме и патологии // Вісник стоматології. - 1995. - № 5-6. - С. 322-328.

7.Деньга О.В., Иванов В.С., Косенко К.Н., Левицкий А.П., Терешина Т.П. Кариеспрофилактическая эффективность эликсира Биодент-2 // Вісник стоматології. - 1995. - № 5-6. - С. 355-360.

8.Терешина Т.П., Деньга О.В. Патогенетический аспект обоснования применения для профилактики кариеса различных зубных паст // Вісник стоматології. - 1995. - № 5-6. - С. 366-372.

9.Деньга О.В., Деньга Э.М., Иванов В.С., Косенко К.Н, Левицкий А.П. Экзогенная профилактика заболеваний тканей пародонта у детей биостимулятором Биотрит // Вісник стоматології. - 1996. - № 2. - С. 144-148.

10.Деньга О.В., Иванов В.С. Мониторинг заболеваемости кариесом зубов у детей г. Одессы // Вісник стоматології. - 1996. - № 5. - С. 379-383.

11.Данилевский Н.Ф., Деньга О.В., Деньга Э.М. Влияние жевательной нагрузки, осуществляемой жевательной резинкой "Orbit" без сахара на кровоснабжение тканей пародонта у детей // Вісник стоматології. - 1997. - № 1. - С. 91-98.

12.Деньга О.В. Функциональный тест оценки кариесрезистентности у детей // Вісник стоматології. - 1997. - № 1. - С. 98-101.

13.Деньга О.В., Моисеев И.Н., Репужинский И.М., Валиева Т.В., Соколовский И.И. Влияние электромагнитных волн миллиметрового диапазона на компенсаторно-приспособительные реакции в альвеолярном отростке у животных // Вісник стоматології. - 1997. - № 2. - С. 148-152.

14.Анисимова Л.В., Деньга О.В. Возрастная зависимость электрофоретической подвижности ядер клеток буккального эпителия у детей при воспалительных процессах в тканях пародонта // Вісник стоматології. - 1997. - № 3. - С. 283-285.

15.Деньга О.В., Иванов В.С., Левицкий А.П., Макаренко О.А. Влияние адаптогенного препарата "Биотрит" на ферментативную активность в слюне, пульпе и тканях пародонта у крыс // Вісник стоматології. - 1997. - № 3. - С. 290-293.

16.Мороз О.В., Деньга О.В., Бирюлина Т.В. Оценка состояния генетической реактивности организма при кариесе зубов методом HLA-типирования // Вісник стоматології. - 1997. - № 3. - С. 293-295.

17.Деньга О.В.,. Мороз О.В., Бирюлина Т.В., Анисимова Л.В., Иванов В.С., Горохивский В.Н. Антигенный ряд HLA-системы при заболеваниях пародонта // Вісник стоматології. - 1997. - № 3. - С. 305-307.

18.Деньга О.В. Метод оценки поверхностного заряда плазматических мембран клеток буккального эпителия у детей // Вісник стоматології. - 1997. - № 3. - С. 450-452.

19.Деньга О.В. Частотная зависимость электрического импеданса ротовой функции как показатель ее минерализующей функции у детей // Вісник стоматології. - 1997. - № 4. - С. 507-509.

20.Моисеев И.Н., Деньга О.В., Левицкий А.П., Репужинский И.Н., Омельченко Н.А., Пуго С.Д. Морфологические характеристики адаптогенного действия биотрита и пищевого соепродукта // Вісник стоматології. - 1997. - № 4. - С. 514-517.

21.Деньга О.В., Горохивский В.Н. Коррекция адаптационно-компенсаторных реакций у детей при флюорозе // Вісник стоматології. - 1997. - № 4. - С. 639-643.

22.Деньга О.В. Применение адаптогена катомас в профилактике и лечении заболеваний тканей пародонта у детей // Вісник стоматології. - 1998. - № 1. - С. 91-92.

23.Деньга О.В. Оценка адаптационно-компенсаторных реакций при стоматологических заболеваниях у детей // Вісник стоматології. - 1998. - № 1. - С. 93-96.

24.Моисеев И.Н., Деньга О.В., Анисимова Л.В. Структурные изменения в слизистой оболочке полости рта крыс под воздействием миллиметровых электромагнитных волн // Вісник стоматології. - 1998. - № 3. - С. 6-10.

25.Деньга О.В.,. Анисимова Л.В. Клиническая эффективность применения миллиметровых электромагнитных волн при лечении заболеваний пародонта у детей // Вісник стоматології. - 1998. - № 3. - С. 31-35.

26.Левицкий А.П., Макаренко О.А., Деньга О.В., Бурдейный В.С. Противокариозная активность гигиенических таблеток "Биотрит-Дента" // Вісник стоматології. - 1998. - № 4. - С. 2-5.

27.Моисеев И.Н., Деньга О.В., Омельченко А.Л., Пуго С.Д. Внутриклеточные реакции в эпителии слизистой оболочки полости рта крыс под воздействием миллиметровых электромагнитных волн // Вісник стоматології. - 1998. - № 4.

28.Мороз О.В., Смирнов В.С., Деньга О.В., Петленко С.В. Состояние иммунной системы при эндемическом флюорозе // Иммунология. - 1999. - № 6. - С. 52-54.

29.Мороз О.В., Смирнов В.С., Деньга О.В. Иммуномодулирующая эффективность биотрита у детей с гингивитами // Медицинская иммунология. - 1999. - Т. 1. - № 3-4. - С. 125-126.

30.Деньга О.В. Спектроколориметрическая оценка процессов минерализации в твердых тканях зубов // Вісник стоматології. - 1999. - № 1. - С. 2-4.

31.Деньга О.В., Бурдейный В.С., Косенко К.Н., Левицкий А.П. клинические исследования лечебно-профилактического действия препарата "Биотрит-Дента" // Вісник стоматології - 1999. - № 3. - С. 56-58.

32.Деньга О.В. Сочетанная терапия основных стоматологических заболеваний у детей // Вісник стоматології. - 1999. - № 4. - С. 51-53.

33.Косенко К.Н., Левицкий А.П., Подорожная Р.П., Кнава О.Э., Деньга О.В., Светличная О.Н. Активность ферментов смешанной слюны детей при гингивите и кариесе // Вісник стоматології. - 2000. - № 1. - С. 45-46.

34.Левицкий А.П., Деньга О.В., Макаренко О.А., Горохивский В.Н., Софронов И.В., Россаханова Л.Н. Кариеспрофилактический и противовоспалительный эффект препарата "ЕКСО" // Вісник стоматології. - 2000. - № 2. - С. 6-8.

35.Левицкий А.П., Косенко К.Н., Подорожная Р.П., Кнава О.Э., Деньга О.В., Светличная О.Н. Влияние гигиенических таблеток "Биотрит-Дента" на активность ферментов метаболизма глутамата и содержание магния в смешанной слюне детей при кариесе и гингивите // Вісник стоматології. - 2000. - № 2. - С. 33-36.

36.Пахомова В.А., Белоклицкая Г.Ф., Деньга О.В., Протункевич О.О. Экспериментальное обоснование применения витаминов в комплексном лечении стоматологических заболеваний // Вопросы медицинской химии. - 1992. - Т. 38. - № 4. - С. 57-61.

Размещено на Allbest.ru