Клініко-морфологічні особливості та методи лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки, асоційовані з Helicobacter pylori, у хворих похилого та старечого віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця

УДК 616.33-002.44-053.9

14.01.02 - внутрішні хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Клініко-морфологічні особливості та методи лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки, асоційовані з Helicobacter pylori, у хворих похилого та старечого віку

Коваленко Лариса Іванівна

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті геронтології Академії Медичних Наук України

Науковий керівник: Академік АМН України, член-кор. НАН України і АМН Росії, доктор медичних наук, професор Коркушко Олег Васильович, керівник відділу Інститут геронтології АМН України, клінічної фізіології та патології внутрішніх органів

Офіційні опоненти:

- доктор медичних наук, професор Никула Тарас Денисович, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб №2, завідувач кафедри;

- доктор медичних наук, професор Харченко Наталія Вячеславівна, Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, кафедра гастроентерології та дієтотерапії, завідувач кафедри.

Провідна установа: Інститут терапії АМН України, відділення гастроентерології, м. Харків.

Захист відбудеться "5" квітня 2001 р. о 13.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.04 Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (01004, м. Київ, вул. Льва Толстого, 10).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (01057, м. Київ, вул. Зоологічна, 3).

Автореферат розісланий "5" березня 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор медичних наук Кузьменко А.Я.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Проблема виразкової хвороби дванадцятипалої кишки (ДПК) займає центральне місце в геріатричній гастроентерології у зв'язку з відкриттям Helicobacter pylori (НР), що змінило погляди на етіопатогенез і лікування даної патології (О.Я. Бабак, Г.Д. Фадєєнко, 2000; В.Г. Передерій и соавт., 1997; Н.В. Харченко и соавт., 2000; А. Pillotto, 1999).

Виразкова хвороба залишається найбільш поширеним захворюванням в клініці внутрішніх хвороб і зустрічається в 10-20% усього дорослого населення, із них 10-25% складають особи старше 60 років (В.В. Безруков и соавт., 1998; Д.Ф. Чеботарев, О.В. Коркушко, 1993). За останні п'ять років відзначається збільшення росту захворюваності в старших вікових групах більш, ніж у два рази (О.С. Рибальченко,1998; М.В. Голубчиков, 2000).

В даний час саме з персистенцією НР у слизовій оболонці шлунка пов'язують виникнення і рецидивування 85-100% виразок ДПК (I.P. Gisbert, 1999; D. Boixeda, 1999). Це підтверджується значним зниженням числа рецидивів виразкової хвороби до 7-10% після застосування антигелікобактерної терапії, у порівнянні з хворими, які не лікувались і рецидиви в яких складають 70-87% (A. Regev, 1999; G.M. Fraser, 1999).

Виразкова хвороба ДПК у хворих старших вікових груп має особливості розвитку, перебігу, значний атипізм клінічних проявів, що зв'язане з віковими морфо-функціональними особливостями системи травлення (Л.Н. Валенкевич, 1987, 1990; Д.Ф. Чеботарев, О.В. Коркушко, 1996). Проте взаємозв'язок даних особливостей із гелікобактерної інфекцією не вивчений.

Клініко-морфологічні і функціональні особливості при виразковій хворобі ДПК у хворих похилого та старечого віку створюють труднощі в лікуванні даної патології і потребують індивідуального підходу до схем противиразкової терапії в кожного хворого (В.М. Чернобровий, 1999; Т.Л. Лапина, 1999; W. Laszewicz et al., 1997; T. Breuer, D.Y. Graham, 1999).

В даний час розроблені офіційні рекомендації, що встановлюють препарати, дози, тривалість їх застосування для лікування виразкової хвороби (Н.В. Харченко і співавт., 1999; В.А. Исаков, 1 998; G. Battaglia et al., 1998; F. Catalano et al., 1999). Проте, дані по застосуванню багатокомпонентної терапії в хворих похилого і старечого віку небагаточисельні і суперечливі. Не вивчені питання ефективності застосування схем противиразкової терапії на підставі аналізу найближчих і віддалених результатів лікування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт відділу клінічної фізіології і патології внутрішніх органів Інституту геронтології АМН України по темі: "Особливості клініко-морфологічних проявів і діагностики виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки в хворих похилого та старечого віку" /шифр 00.60.99. Реєстраційний №0199U000643/.

Мета дослідження. Підвищити ефективність лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки, асоційованої з Helicobacter pylori, у осіб похилого та старечого віку на основі вивчення вікових особливостей клінічного перебігу, морфологічних змін гастродуоденальної зони, секреторної функції шлунка і опрацювання оптимальних схем терапевтичної корекції.

Задачі дослідження:

1. Вивчити особливості клінічного перебігу виразкової хвороби ДПК у хворих різних вікових груп.

2. Вивчити особливості психологічного типу особистості при виразковій хворобі ДПК у хворих різного віку.

3. Вивчити особливості морфологічних проявів і частоту виявлення гелікобактерної інфекції при виразковій хворобі ДПК у хворих різних вікових груп.

4. Вивчити особливості секреторної функції шлунка при виразковій хворобі ДПК у похилому та старечому віці.

5. На основі отриманих даних розробити схеми лікування виразкової хвороби ДПК, адаптовані до фізіологічних і морфологічних особливостей організму, що старіє.

6. Вивчити ефективність методу противиразкової терапії в комбінації з бета-каротином у хворих старших вікових груп.

7. Дати оцінку ефективності застосування запропонованих багатокомпонентних схем противиразкової терапії на підставі аналізу найближчих і віддалених результатів лікування.

Об'єкт дослідження. В основу даної роботи покладені результати обстеження і лікування 207 хворих на виразкову хворобу ДПК різного віку, що знаходилися під спостереженням у відділі клінічної фізіології і патології внутрішніх органів Інституту геронтології АМН України.

Предмет дослідження. Вивчені клінічні характеристики й особливості перебігу виразкової хвороби ДПК у хворих різних вікових груп. Проведено оцінку ендоскопічних, морфо-функціональних змін гастродуоденальної зони при даній патології і розроблені методи терапевтичної корекції. Досліджувалась ефективність різних схем лікування виразкової хвороби ДПК у хворих старших вікових груп на підставі аналізу найближчих і віддалених результатів.

Методи дослідження. Аналіз анамнестичних даних і результатів клінічного обстеження здійснювався по розробленій карті спостереження хворого на виразкову хворобу. Дослідження порушень психологічного статусу хворого на виразкову хворобу ДПК здійснювалися за допомогою методики Міннесотського багатофазного особистісного тесту - ММРI. Діагноз виразкової хвороби верифікувався даними езофагогастродуоденоскопії із прицільною біопсією слизової оболонки шлунка, ДПК і наступним гістологічним дослідженням біоптатів для діагностики активності гастродуоденіту. Наявність гелікобактерної інфекції підтверджувалося даними уреазного, цитологічного, гістологічного методів та імуноферментного аналізу. Особливості секреторної функції шлунка при виразковій хворобі ДПК вивчалися за допомогою інтрагастральної рН-метрії і фракційного дослідження шлункового соку. Вірогідність отриманих результатів досліджувалась статистичними методами.

Наукова новизна одержаних результатів. Встановлено, що особливістю клінічних проявів виразкової хвороби ДПК у хворих похилого та старечого віку є висока частота диспепсичного та астеновегетативного синдромів. Больовий синдром виявляється менше, ніж у хворих зрілого віку і значно частіше носить атиповий характер.

Показано, що в хворих на виразкову хворобу ДПК різного віку в порівнянні з групою практично здорових пацієнтів є достовірні порушення психологічного статусу особистості. При цьому у хворих зрілого віку психологічні порушення характеризувалися наявністю невротичного стану, а в хворих похилого та старечого віку наявністю депресивно-іпохондричного синдрому.

Вперше виявлені особливості морфологічних змін слизової оболонки шлунка і ДПК при виразковій хворобі ДПК у хворих похилого та старечого віку в залежності від персистенції і ступеня обсіменіння НР, що характеризувалися переважанням запальних явищ помірного і слабкого ступеня виразності, при наростаючій атрофії і кишковій метаплазії слизової оболонки шлунка, а також зменшенням частоти виявлення НР із віком.

Показано, що в хворих старших вікових груп при виразковій хворобі ДПК відзначається достовірно низький рівень кислотної продукції в базальну фазу секреції. У фазу стимульованої секреції рівень кислотної продукції достовірно нижче в групі старечого віку.

Показано, що у хворих похилого та старечого віку на виразкову хворобу ДПК застосування чотирьохкомпонентної терапії у порівнянні з "потрійною" терапією скорочує терміни загоєння виразок, збільшує частоту ерадикації НР-інфекції, зменшує кількість рецидивів. Встановлено, що в хворих похилого та старечого віку із зниженої кислотоутворюючою функцією шлунка необхідно використовувати "потрійну" терапію без застосування антисекреторних препаратів.

Вперше вивчено вплив противиразкової терапії фармакологічними препаратами з включенням курсового прийому -каротина рослинного походження в хворих похилого та старечого віку. Доведено, що застосування бета-каротину в комплексній терапії виразкової хвороби в хворих похилого та старечого віку прискорює зникнення клінічних синдромів захворювання, скорочує терміни загоєння виразок, зменшує частоту рецидивів.

Практичне значення одержаних результатів. Проведені нами дослідження у хворих на виразкову хворобу ДПК виявили високу частоту асоціації цього захворювання з Нelicobacter pуlori, яка знижувалася в хворих похилого та старечого віку, що підтвердило необхідність обов'язкової діагностики НР-інфекції до і після лікування.

На підставі отриманих результатів, розроблений новий підхід до вибору багатокомпонентної медикаментозної терапії виразкової хвороби ДПК. Показано, що у хворих старших вікових групп при збереженій кислотоутворюючій функції, перевагу варто віддавати блокаторам Н2-рецепторів гістаміну; у хворих із зниженої кислотоутворюючою функцією шлунка необхідно використовувати "потрійну" терапію без застосування антисекреторних препаратів; у хворих с тривалим медикаментозним анамнезом доцільно первинне застосування чотирьохкомпонентної терапії із додаванням препаратів вісмуту.

Доведено клінічну, ендоскопічну та морфологічну ефективність включення у комплексну терапію фармакологічними препаратами бета-каротина рослинного походження, на підставі чого розроблений патент: "Спосіб лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки в осіб похилого та старечого віку" (рішення про видачу патенту на винахід №2000042252 від 13.06.2000 р.).

Результати роботи використовуються при читанні лекцій на кафедрі геронтології і геріатрії Київської медичної академії післядипломного навчання. Результати проведених досліджень впроваджені в клінічну практику в гастроентерологічному відділенні НДІ терапії АМН України м. Харкова, медичному науково-практичному об'єднанні "Мед.Буд.".

Особистий внесок дисертанта. Автором були обгрунтовані актуальність і необхідність виконання даного дослідження, сформульовані його мета і задачі, проведений аналіз наукової літератури по даній проблемі. Самостійно був здійснений відбір тематичних хворих і сформовані клінічні групи пацієнтів, виконані заплановані в роботі дослідження - фіброгастроскопія, діагностика гелікобактерної інфекції, рН-метрія, фракційне зондування шлункового соку. Сформовано комп'ютерну базу даних, проведена статистична обробка й аналіз отриманих результатів. Морфологічна діагностика слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки здійснювалася разом з лікарем відділу патоморфології Міського консультативно-діагностичного центру - Нелеп А.Д.

Разом із науковим керівником дисертаційної роботи сформульовані загальні висновки і практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були подані і обговорені на засіданнях клінічного сектора Інституту геронтології АМН України (Київ, 1998, 1999, 2000); міжнародному симпозіумі "Діагностична і лікувальна ендоскопія" (Гурзуф, 1998); симпозіумі "Внутрішньопорожнинна рН-метрія шлунково-кишкового тракту" (Вінниця, 1999); конференції молодих учених (Київ, 1999); конгресі СФУЛТ (Львів, 2000); Національному конгресі геронтологів і геріатрів України (Київ, 2000); Республіканської науково-практичної конференції (Харків, 2000).

Публікації. Матеріали дисертації опубліковані в 14 друкованих працях: чотирьох статтях у наукових журналах, атестованих ВАК України, однієї статті в практичному керівництві, восьми тезах у збірниках матеріалів конференцій, з'їздів, конгресів. Отримано рішення від 13.06.2000 р. про видачу патенту України на винахід за заявкою №2000042252 "Спосіб лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки в осіб похилого та старечого віку".

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 167 сторінках тексту і складається з вступу, шести розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел (223 вітчизняних і зарубіжних джерел) та одного додатка. Робота ілюстрована 7 рисунками, 9 фотографіями, 40 таблицями.

Основний зміст роботи

Матеріали та методи дослідження. У основу роботи покладено порівняльний аналіз результатів обстеження та лікування 207 хворих на виразкову хворобу ДПК зрілого, похилого та старечого віку, які були відібрані методом випадкової вибірки з 320 хворих, що звернулися в відділ клінічної фізіології та патології внутрішніх органів Інституту геронтології АМН України з 1997 по 2000р. Хворі були розділені на три клінічні групи: I група (контрольна) - 40 хворих зрілого віку ( 27-40 років ), із них 27 чоловіків і 13 жінок; II група (основна) - 122 хворих похилого віку (60-74 року) із них 57 чоловіків і 65 жінок; III група (основна) - 45 хворих старечого віку (75-89 років) з них 23 чоловіка і 22 жінки.

Середній вік хворих у клінічних групах складав: I - 32,81 ± 0,47 років, II - 67,7 ± 0,23 років, III - 78,9 ± 0,84 років. Співвідношення чоловіків і жінок із виразковою хворобою ДПК складало в групі хворих зрілого віку 2,1:1, у групі хворих похилого віку 1:1,14 і в групі старечого віку 1:1. Тривалість захворювання в клінічних групах у середньому складала: I - 7,47 0,54 років; II - 11,17 0,92 років; III - 15,67 1,70 років.

Діагноз виразкової хвороби ДПК верифікувався даними комплексного клінічного, лабораторного й інструментального обстеження. Аналіз анамнестичних даних і результатів клінічного обстеження хворих проводився по розробленій нами карті спостереження пацієнта з виразковою хворобою. Особлива увага приділялася тривалості виразкової хвороби, наявності сезонності перебігу захворювання, шкідливих звичок, зв'язку початку загострень із психоемоційним стресом, дієтичними погрішностями, особливостям прояву больового, диспепсичного, астеновегетативного синдромів, наявності супутніх захворювань.

Дослідження порушень психологічного статусу хворих на виразкову хворобу ДПК, здійснювалися за допомогою методики Міннесотського багатофазного особистісного тесту - ММРI (Ф.М. Березин и соавт., 1983; М.М. Кабанов и соавт., 1983).

Для уточнення локалізації виразкового дефекту і візуального контролю змін слизової оболонки шлунка і ДПК усім хворим виконувалася ФЕГДС із прицільною біопсією по загальноприйнятій методиці з використанням апарата GIF type Q 40 "Olympus". Характеристика ендоскопічних змін слизової оболонки шлунка і ДПК здійснювалася з застосуванням мінімальної стандартної термінології (З. Маржатка, 1996).

Для оцінки виразності й активності запальної реакції слизової оболонки шлунка і ДПК під час ендоскопії стандартними біопсійними щипцями типу ФВ-23К проводилося прицільне узяття п'ятьох біоптатів слизової оболонки шлунка (по двох з антрального і фундального відділів, однієї області кута шлунка) і біоптата слизової оболонки ДПК, із візуально більш виражених ділянок запалення (K. Saitoh, 1998). Біопсійний матеріал обробляли загальноприйнятим методом, виготовляли гістологічні зрізи, які фарбували гематоксилін-еозином, по ван-Гизону, альціановим синім.

Морфологічну діагностику гастриту та дуоденіту у хворих на виразкову хворобу ДПК проводили за допомогою візуально-аналогової схеми (Л.И. Аруин и соавт., 1998; М. Dixon et al., 1996). Враховувалися еталони півкількісної оцінки структурних змін слизової оболонки: ступінь обсіменіння Helicobacter pylori, нейтрофільної та мононуклеарної інфільтрації, наявність атрофії і кишкової метаплазії. Приведені показники дозволили уточнити характер і топографію гастриту, ступінь атрофії і наявність кишкової метаплазії. Морфологічні дослідження проводили у відділі патоморфології Міського консультативно-діагностичного центру разом із лікарем Нелеп А.Д. Автор висловлює щиру подяку колективу відділу за проведені дослідження.

Наявність гелікобактерної інфекції підтверджувалася даними уреазного, цитологічного, гістологічного методів і імуно-ферментного аналізу. Виявлення мікроорганізмів НР у біоптатах здійснювали за допомогою уреазного методу за допомогою Де-Нол тесту (Yamanochi Лайдердорп / Нідерланд), уреазного тесту Українського НДІ гастроентерології (Дніпропетровськ), гістологічним методом і цитологічним методом - мазків-відбитків із кількісною оцінкою ступеня обсіменіння (Л.И. Аруин і соавт., 1998; И.А. Морозов, 2000). Для визначення в сироватці крові концентрації антитіл класу Ig, що утворюються в результаті інфікування НР, використовувався імунологічний метод.

Показники кислотоутворюючої функції шлунка вивчали методом інтрагастральної рН-метрії на ацидогастрографі АГ 1Д-01 (В.М. Чернобровий та співавт., 1999) і фракційним методом дослідження шлункового соку (И.И. Дегтярьова и соавт., 1995; А.С. Мелентьев и соавт., 1995).

Результати дослідження були оброблені методами варіаційної статистики за допомогою комп'ютерної програми "EXEL". Розраховувалися середні арифметичні розміри показників (М), їх середньоквадратичне відхилення і помилки середніх розмірів (м), розміри зсувів, достовірність розходжень середніх розмірів у різних групах відповідно до критеріїв Ст'юдента.

Результати досліджень та їх обговорення.

За даними проведених обстежень, виразкова хвороба ДПК у хворих похилого та старечого віку в основному була подана довгостроково поточною виразковою хворобою в 65,6% і в 34,4% "пізньою" виразковою хворобою. Клінічні прояви виразкової хвороби ДПК у похилому та старечому віці мали свої особливості.

У групі зрілого віку сезонність загострень в осінньо-весняний період спостерігалася значно частіше (р<0,05) і відзначалася в 72,5% хворих, у групах похилого та старечого віку, відповідно в 48,4% і 33,3% хворих. Серед схильних чинників виникнення загострення виразкової хвороби у похилому та старечому віці переважають дієтичні погрішності (р<0,05), а в групі хворих зрілого віку - нервово-емоційне перенапруження (р<0,05). З віком значно зменшувалася (р<0,05) наявність шкідливих звичок - вживання алкоголю, нікотину і спостерігалася тільки в чоловіків.

Больовий синдром у хворих похилого та старечого віку виявлявся рідше (р<0,05), був виражений у 75,4% і 68,9% спостережень, відповідно, носив поліморфний характер, відрізнявся помірною і слабкою інтенсивністю, мало виявленою періодичністю, відсутністю чіткого зв'язку з прийомом їжі. Слабка виразність больових відчуттів пояснюється віковим зниженням чутливості нервових рецепторів, підвищенням больового порога, змінами секреторної і моторної функції шлунка, порушенням мікроциркуляції в слизовій оболонці шлунка і дванадцятипалої кишки (О.В. Коркушко и соавт., 1993; Г.П. Котельников и соавт., 1997).

Синдроми шлункової й особливо кишкової диспепсії частіше (р<0,05) спостерігалися в хворих похилого та старечого віку, ніж у хворих зрілого віку. Як правило, хворі старших вікових груп скаржилися на нудоту (67,35 ± 4,2%), важкість в епігастрії (50,0 ± 2,3%), зниження апетиту (50,15 ± 2,96%). Наявність даних симптомів пояснюється зниженням тонусу кардіального сфінктера і порушенням моторно-евакуаторної функції шлунка у вигляді гіпокінетичного дискінеза (Л.Н. Валенкевич, 1987; Ф.И.Комаров и соавт., 1995).

У хворих похилого віку частота прояву больового і диспепсичного синдромів була практично однакова і склала 75,4% і 77,1% відповідно. У хворих старечого віку відзначалося переважання диспепсичного синдрому над больовим, відповідно 84,4% і 68,9%.

Прояви астеновегетативного синдрому частіше (р<0,05) спостерігалися в старших вікових групах і склали в хворих зрілого віку - 35,5%, похилого - 80,3%, старечого - 93,3%.

При цьому клінічні прояви виразкової хвороби ДПК у хворих похилого і старечого віку в більшому ступені були обумовлені віковими особливостями організму, що старіє, ніж фактом присутності гелікобактерної інфекції.

На характер клінічних проявів виразкової хвороби впливала наявність супутньої патології, що достовірно частіше (р<0,05) спостерігалася в хворих похилого та старечого віку в порівнянні з хворими зрілого віку. Найбільш часто в структурі супутньої патології в групах хворих похилого і старечого віку зустрічалися захворювання органів серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, опорно-рухового апарата, органів подиху. Отримані результати підтвердили дані світової статистики про наявність у людини старше 60 років у середньому 3-6 і більш захворювань, як правило, хронічних (О.М. Ковальова та співавт., 1996; Д.Ф. Чеботарев 1973; J.P. Gisbert et al., 1998).

Аналіз психологічного статусу особистості дозволив установити, що в 98,9% хворих виразковою хворобою ДПК похилого і старечого віку та у 66,7% хворих зрілого відзначалися відхилення профілів ММРI. При цьому, у 85,6% хворих старших вікових груп переважали прояви тривожно-іпохондричного типу, депресії, психастенії. У хворих зрілого віку усі ці прояви характеризували наявність психо-невротичних станів.

Згідно з даними ендоскопічних досліджень виразкової хвороби ДПК установлено, що в області шлунка і ДПК гіперемія слизової оболонки достовірно рідше відзначалася в старших вікових групах і достовірно частіше спостерігалися атрофія та ерозії (р<0,01). З віком збільшувалася частота (р<0,01) хронічних ерозій шлунка, що обумовлено запально-гіперпластичними процесами, що рецидивують у слизовій оболонці.

Локалізація виразкового дефекту ДПК не мала вікової залежності. Проте кількість "дзеркальних" виразок, ерозій, деформацій пілоро-дуоденальної зони достовірно збільшувалася з віком (р<0,05).

Середні розміри виразкових дефектів у хворих зрілого віку в середньому склали 0,76±0,11 см, були неглибокими, округлої або овальної форми, із рівними краями; у хворих похилого і старечого віку, відповідно 0,95±0,13 см і 1,03±0,12 см, були глибокими, неправильної форми з нерівними, нечіткими краями. Такі розбіжності обумовлені тим, що виразка в хворих старшого віку формується на слизовій оболонці ДПК, що значно деформована в результаті попереднього рубцювання.

При вивченні гістологічних препаратів у хворих зрілого, похилого і старечого віку спостерігався гелікобактерний, активний, антральний гастрит, відповідно групам 92,0%, 80,0%, 70,0%. При цьому, у 56,0% хворих зрілого віку в слизовій оболонці шлунка переважали виражені запальні зміни, тоді як у хворих похилого і старечого віку переважали запальні явища помірного ступеня виразності (50,0% і 60,0%). У 66,7% хворих зрілого віку в біопсійному матеріалі були знайдені лімфатичні фолікули з реактивними центрами. Лімфоїдна гіперплазія антрального відділу шлунка в осіб похилого і старечого віку спостерігалася рідше (р<0,05), що обумовлено менше вираженою імунною реакцією слизової оболонки шлунка на колонізацію НР.

У хворих старших вікових груп частіше (р<0,05) спостерігався хронічний фундальний гастрит, що характеризувався помірними і слабкими проявами виразності й активності. Гіперплазія фундальних залоз слизової оболонки шлунка частіше відзначалася в хворих зрілого віку (72,0%), ніж у хворих похилого та старечого віку (відповідно 55,0% і 33,3%). З віком збільшувалися атрофічні зміни слизової оболонки шлунка (відповідно г рупам 36,0%, 71,3%, 100%) і явища кишкової метаплазії ( 16,0%, 22,5%, 40,0%).

Частота виявлення гелікобактерної інфекції при виразковій хворобі ДПК у хворих зрілого віку склала 92,0%, у хворих похилого та старечого віку, відповідно 80,0% і 70,0%. Отримані дані підтвердили наявні результати досліджень у світовій літературі про те, що в хворих старших вікових груп виражена тенденція до зменшення гелікобактерної інфікованості за рахунок збільшення атрофічних процесів у слизової оболонці шлунка (Л.И. Аруин и соавт., 1998; W.J. MacLennan et al., 1994; Т. Matsuhisa, 1997).

У зрілому віці частіше спостерігався високий ступінь обсіменіння НР (47,8%), у похилому віці переважали помірна (60,9%), старечому віці низька (52,4%) ступінь обсіменіння НР. Частота виявлення НР в області фундального відділу у всіх групах була в 2,1+0,22 разу менше, ніж в антральному відділі.

Хронічний дуоденіт при виразковій хворобі ДПК у хворих похилого та старечого віку характеризувався слабким ступенем активності й атрофічними змінами слизової оболонки ДПК (р<0,05). Ділянки шлункової метаплазії достовірно частіше спостерігалися в хворих зрілого віку (р<0,05).

Дослідження кислотоутворюючої функції шлунка у хворих на виразкову хворобу ДПК за даними рН-метрії показали, що у фазу базальної секреції в групах хворих зрілого та похилого віку переважали значення гіперацидності (р<0,05), у хворих старечого віку - значення гіпоацидності (р<0,05). Середні значення рН у фазу базальної секреції в групах зрілого, похилого та старечого віку склали: 1,41±0,29; 1,55 ± 0,52; 2,5 ± 0,76.

Після максимальної стимуляції гістаміном (у дозі 0,024 мг/кг) у групі зрілого віку в 100% спостережень відзначалася гіперацидність, де середні значення рН склали 0,94±0,13. У групі похилого віку в 81,4% хворого спостерігалася гіперацидність, у 14,5% хворих - нормоацидність, у 3, % хворих - гіпоацидність, при цьому середні значення р склали 1,24 0,32. У групі старечого віку після стимуляції гістаміном у 58,8% хворих відзначалася гіперацидність, у 29,4% хворих - нормоцидність, у 11,8% хворих - гіпоацидність, при цьому середні значення рН склали 1,870,45.

За результатами фракційного дослідження шлункового соку встановлено, що в групі хворих зрілого віку в базальну і стимульовану фази секреції спостерігалися високий загальний обсяг шлункового вмісту і підвищені значення кислотної продукції (р<0,05). У старших вікових групах відзначалося зниження загального обсягу шлункової секреції в обидві фази в 2 рази в порівнянні з групою хворих зрілого віку. Достовірно більш (р<0,05) низький дебіт-час загальної кислотності, вільної і пов'язаної соляної кислоти відзначалися в першу фазу секреції. При стимуляції гістаміном, ці показники були вірогідно нижче (р<0,05) у групі старечого віку, а в групі хворих похилого віку ці зміни були недостовірні (р>0,05).

Виявлені особливості клініко-морфологічних проявів і кислотоутворюючої функції шлунка при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки в хворих похилого та старечого віку були враховані при упорядкуванні комбінованих схем ерадикаційної противиразкової терапії.

Нами проводилася оцінка ефективності ерадикаційної терапії виразкової хвороби ДПК у хворих похилого віку при призначенні "потрійних" схем квамателом із кліоном, у сполученні з амоксициліном і ципробаєм і чотирьохкомпонентної терапії квамателом, кліоном, амоксициліном, де-нолом.

Вивчення схем противиразкової терапії проводилося в 75 хворих із виразковою хворобою ДПК, асоційованої з хелікобактерної інфекцією, похилого та старечого віку. У залежності від комбінованих схем лікування виразкової хвороби ДПК, хворі були розподілені на чотири клінічні групи, що подані в таблиці 1.

Таблиця 1

Схеми лікування при виразковій хворобі ДПК в осіб похилого та старечого віку

№ п/п	Схеми	Дози	Тривалість лікування (дні)	Число хворих
А	Квамател Амоксицилін Кліон	20 мг 2 р/д 500 мг 4 р/д 250 мг 4 р/д	14 7 7	20
В	Квамател Ципробай Кліон	20 мг 2 р/д 250 мг 2 р/д 250 мг 4 р/д	14 7 7	20
С	Амоксицилін Кліон Де-нол	500 мг 4 р/д 250 мг 4 р/д 120 мг 4 р/д	7 7 14	15
D	Квамател Амоксицилін Кліон Де-нол	20 мг 2 р/д 500 мг 3 р/д 250 мг 4 р/д 120 мг 4р/д	14 7 7 14	20

Розподіл хворих по групах із визначеною схемою лікування здійснювалося з урахуванням даних анамнезу по раніше застосовуваній терапії при попередніх загостреннях виразкової хвороби ДПК.

"Потрійну" терапію А и В на основі кваматела застосовували в 40 хворих із гіперацидними значеннями рН (у середньому 1,48±0,05), що раніше приймали лікування інгібіторами шлункової секреції або антацидами без застосування антибактеріальної терапії.

Схему С застосовували в 15 хворих із зниженою або незміною кислотоутворюючою функцією шлунка (середні показники рН на рівні 3,62±0,12), лікування проводили при призначенні антибактеріальної терапії з препаратами вісмуту без застосування антисекреторних препаратів.

Чотирьохкомпонентну терапію D на основі кваматела проводили в 20 хворих, що раніше не приймали препарати вісмуту і мали середні гіперацидні показники рН (1,36±0,14).

Групи були стандартизовані по співвідношенню чоловіків і жінок, середньому віку пацієнтів, середньої тривалості виразкової хвороби і проявам основних клінічних синдромів.

Оцінку ефективності застосовуваних схем здійснювали по таких показниках: терміни купірування основних клінічних синдромів захворювання, частота загоєння виразок до закінчення трьох тижнів, частота загоєння виразок до закінчення чотирьох тижнів, середні терміни рубцювання виразкових дефектів, частота ерадикації НР-інфекції (за данимі гістологічного дослідження й уреазного тесту) (табл. 2).

Таблиця 2

Ефективність противиразкової терапії в залежності від схеми лікування

Показник	Схеми лікування
	А (n=20)	В (n=20)	С (n=15)	D (n=20)
Середні терміни купірування больового синдрому, дні (М±m)	7,4 0,12	7,25 0,12	8,0 0,14	7,12 0,05
Середні терміни купірування диспеп-сичного синдрому, дні (М±m)	9,52 0,13	9,5 0,16	9,8 0,14	9,0 0,04
Середні терміни купірування астенове-гетативного синдрому, дні (М±m)	14,7 0,11	14,8 0,12	15,6 0,07	14,1 0,18
Частота загоєння виразок до закінчення трьох тижнів, n (%)	5 (25,0)	6 (30,0)	5 (33,3)	10 (50,0)*
Частота загоєння виразок до закінчення чотирьох тижнів, n (%)	15 (75,0)	15 (75,0)	12 (80,0)	18 (90,0)*
Середні терміни загоєння виразкових дефектів, дні (М± m)	26,75± 0,12	27,05± 0,07	26,9 ± 0,15	25,2± 0,08*
Частота ерадикації НР-інфекції, n (%)	15 (75,0)	15 (75,0)	12 (80,0)	18 (90,0)*

Примітки: * - р < 0,05 у порівнянні з даними груп А, В.

За результатами проведених досліджень установлено, що середні терміни купірування больового, диспепсічного, астеновегетативного синдромів були практично однакові.

Частота загоєння виразок до закінчення трьох і чотирьох тижнів після початку лікування, середні терміни загоєння виразок у групах хворих, що приймали "потрійну" терапію достовірно відрізняються від тих же показників у групі хворих, що приймали чотирьохкомпонентну терапію (р<0,05). Частота ерадикації НР-інфекції також вірогідно вище в групі чотирьохкомпонентної терапії (табл. 2).

За даними, отриманими у результаті контрольного обстеження через рік, установлено, що частота рецидивів гелікобактерної інфекції і виразкової хвороби достовірно нижче серед пацієнтів, що пройшли курс чотирьохкомпонентної терапії (р<0,05).

Останнім часом рекомендується застосування в комплексному лікуванні виразкової хвороби засобів рослинного походження у вигляді біологічно активних харчових добавок. З метою оптимізації і підвищення ефективності противиразкової терапії в хворих похилого та старечого віку, нами був розроблений і впроваджений "Засіб лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки в хворих похилого та старечого віку, у якому антисекреторні й антигелікобактерні препарати застосовувалися в поєднанні з харчовою добавкою бета-каротин.

Після встановлення або підтвердження діагнозу виразкової хвороби дванадцятипалої кишки хворим старших вікових груп призначався курс противиразкової чотирьохкомпонентної терапії, що включає в себе інгібітори секреції - квамател; антихелікобактерні препарати - амоксицилін, кліон; препарати вісмуту - де-нол (стандартна терапія).

Додатково в комплексі призначали біологічно активну речовину бета-каротин у вигляді харчової добавки "каротин-40" у кількості 20 р продукту, розведеній у 0,5 стакані води (кип'яченої, артезіанської, мінеральної), що вживали 3 рази на добу за 20 хвилин до їжі протягом 30 днів. Споживання бета-каротину при цьому складало 24 мг у добу, що відповідає збільшеній лікувальній дозі.

Проводилося порівняння клінічних груп хворих виразковою хворобою дванадцятипалої кишки похилого та старечого віку: I група - 20 хворих, що одержували стандартний курс противиразкової терапії; II група - 20 хворих, що одержували стандартний курс противиразкової терапії з додаванням харчової добавки "Каротин 40".

Контроль ефективності комплексної терапії в сполученні з бета-каротином при виразковій хворобі ДПК у хворих похилого та старечого віку здійснювався за даними клінічних проявів, езофагогастродуоденоскопії, патоморфологічних змін слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки (табл. 3).

Таблиця 3

Ефективність противиразкової терапії в залежності від схеми лікування

Показник	Схеми лікування
	I група (стандартна терапія)	II група (стандартна терапія + бета-каротин)
	n = 20	n = 20
Середні терміни купірування больового синдрому, дні (М±m)	7,12 ± 0,05	5,35 ± 0,07*
Середні терміни купірування диспепсичного синдрому, дні (М±m)	9,0 ± 0,04	7,0 ± 0,12*
Середні терміни купірування астеновегетативного синдрому, дні (М±m)	14,11 ± 0,18	10,21 ± 0,08*
Частота загоєння виразок до закінчення трьох тижнів, n (%)	10 (50,0)	12 (60,0)*
Частота загоєння виразок до закінчення чотирьох тижнів, n (%)	18 (90,0)	20 (100)*
Середні терміни загоєння виразкових дефектів, дні (М±m)	25,2 ± 0,08	22,25 ± 0,15*
Частота ерадикації НР-інфекції, n (%)	18 (90,0)	18 (90,0)

Примітки: * - р < 0,05 у порівнянні з першою групою

У результаті отриманих даних установлено, що тривалість основних клінічних синдромів була достовірно менше (р<0,05) у групі хворих виразковою хворобою ДПК, що додатково до традиційної терапії одержували "Каротин 40". Частота загоєння виразок до закінчення трьох і чотирьох тижнів після початку лікування в II групі хворих була вірогідно більше, а середні терміни загоєння віразок вірогідно менше, ніж у I групі. Достовірних відмінностей по частоті ерадикації НР-інфекції в порівнюваних групах не виявлялося. Кількість рецидивів виразкової хвороби ДПК, які виникли через рік, менше спостерігалася в другій групі (6,7%), ніж у першій (14,3%).

Результати клінічних, ендоскопічних і морфологічних досліджень дозволили довести ефективність включення в комплексну терапію фармакологічними препаратами -каротину рослинного походження. На підставі цього був розроблений патент: "Спосіб лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки в осіб похилого та старечого віку" (рішення про видачу патенту на винахід №2000042252 від 19.04.2000), що використовується в лікувальній практиці.

Висновки

1. Комплексні дослідження при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки виявляють у хворих зрілого віку високу частоту асоціації цього захворювання з Нelicobacter pуlori, що знижується в хворих похилого та старечого віку.

2. Клінічні прояви виразкової хвороби дванадцятипалої кишки в хворих похилого та старечого віку атипові, характеризуються превалюванням диспепсичного синдрому над больовим на фоні виражених астеновегетативних змін і обумовлені в більшому ступені віковими особливостями організму, що старіє, ніж фактом наявності гелікобактерної інфекції.

3. Порушення психологічного статусу особистості при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки в старших вікових групах виявляються у вигляді тривожно-іпохондричного синдрому, тоді як в осіб зрілого віку переважають порушення невротичного характеру.

4. Ендоскопічна картина та морфологічні зміни слизової оболонки гастродуоденальної зони при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки у похилому та старечому віці мають ряд особливостей: переважають великі розміри виразкових дефектів, частіше виявляються ерозії і деформація пілородуоденальної зони, явища атрофії і кишкової метаплазії переважають над запальними змінами і сполучаються з низьким ступенем інфікованості Helicobacter pylori.

5. У хворих похилого та старечого віку виразковою хворобою дванадцятипалої кишки, асоційованої з Helicobacter pylori, переважає зниження кислотоутворюючої функції шлунка, що обумовлене атрофією секреторного апарату шлунка.

6. Схеми противиразкової терапії в хворих похилого та старечого віку повинні бути патогенетично обгрунтовані й адаптовані до особливостей організму, що старіє: при збереженій кислотоутворюючій функції, перевагу варто віддавати блокаторам Н2-рецепторів гістаміну, починати антигелікобактерную терапію необхідне з "потрійної" терапії, у ряду хворих доцільно первинне застосування чотирьохкомпонентної терапії із використанням препаратів вісмуту.

7. Застосування бета-каротину в комплексній терапії виразкової хвороби в хворих похилого та старечого віку прискорює зникнення клінічних синдромів захворювання, скорочує терміни загоєння виразок, зменшує частоту рецидивів.

8. На підставі аналізу найближчих і віддалених результатів лікування найбільш ефективної противиразкової терапії є чотирьохкомпонентна терапія.

Практичні рекомендації

1. У хворих похилого та старечого віку при виразковій хворобі ДПК, у зв'язку з труднощами діагностики і наявністю клініко-морфологічних особливостей, рекомендується проведення комплексного обстеження: гастродуоденоскопія, діагностика НР-інфекції, морфологічне обстеження, рН-метрія.

2. Доцільно проводити психологічне обстеження хворих за допомогою тест ММРI із метою виявлення психологічних порушень для терапевтичної корекції даної патології.

3. Особливості клініко-морфологічних проявів і кислотоутворюючої функції шлунка при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки в хворих похилого та старечого віку необхідно враховувати при упорядкуванні комбінованих схем противиразкової терапії.

4. У хворих старших вікових групп із зниженою кислотоутворюючою функцією шлунка ефективна "потрійна" противиразкова терапія без застосування антисекреторних препаратів; із збереженою кислотоутворюючою функцією шлунка ефективне використання "потрійної" схеми противиразкової терапії на основі блокатора Н2-рецепторів гістаміну - кваматела; у хворих з тривалим лікарським анамнезом доцільно первинне застосування чотирьохкомпонентної терапії із додаванням препаратів вісмуту.

5. Для підвищення ефективності медикаментозної терапії виразкової хвороби дванадцятипалої кишки в пацієнтів похилого та старечого віку рекомендується використання біологічно активної речовини бета-каротин у вигляді харчової добавки "каротин-40".

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Коваленко Л.И. Клинико-эндоскопическая характеристика язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки, ассоциированной с Helicobacter pylori, у больных пожилого и старческого возраста // Клін. хірургія. - 1999. - №3. - С. 7-9.

2. Коваленко Л.И. Helicobacter pylori при гастродуоденальной патологии у больных пожилого и старческого возраста // Проблемы старения и долголетия. - 1999. - №1. - С. 62-63.

3. Коркушко О.В., Коваленко Л.И., Дзизинская Е.А. Методы диагностики хеликобактерной инфекции при язвенной болезни желудка и ДПК у больных пожилого и старческого возраста // Проблемы старения и долголетия. - 1999. - №4. - С. 412-419.

4. Коркушко О.В., Коваленко Л.И., Нелеп А.Д., Врублевская Е.О. Морфологические изменения слизистой оболочки желудка при язвенной болезни двенадцатиперстной кишки у пациентов пожилого и старческого возраста // Клін. хірургія. - 2000, - №8, - С. 20-22.

5. Коркушко О.В., Коваленко Л.І., Дзізінська О.О. Вивчення кислотоутворюючої функції шлунка при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки у хворих похилого та старечого віку за даними компютерної внутрішньошлункової рН-метрії // Практ.керівництво: Внутрішньопорож-нинна рН-метрія шлунково-кишкового тракту. Під ред. В.М. Чернобрового. - Вінниця: "Логос". - 1999, - С. 31-34.

6. Рішення про видачу патенту на винахід від 19.04.2000 " Спосіб лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки у осіб похилого та старечого віку".

7. Коваленко Л.И., Левенко И.Е. Сопутствующая патология гепатобилиарной системы и поджелудочной железы при язвенной болезни двенадцатиперстной кишки у лиц пожилого возраста // Збірник наук. праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - 2000, вип. 9, книга 4. - С. 465-468.

8. Коркушко О.В., Федько Г.П., Коваленко Л.И., Врублевская Е.О. Эндоскопические и морфологические особенности язвенной болезни двенадцатиперстной кишки в пожилом и старческом возрасте // Український журнал малоінвазивної та ендоскопічної хірургії.- 2000, Vol. 4, №2. - С. 45-46.

9. Коркушко О.В., Коваленко Л.И., Дзизинская Е.А. Эндоскопическая диагностика и особенности комплексной терапии язвенной болезни двенадцатиперстной кишки у больных пожилого и старческого возраста // Материали междунар. симпозиума "Диагностическая и лечебная эндоскопия". - Гурзуф, 1998. - С. 79-80.

10. Коваленко Л.І. Оцінка ефективності та безпеки схем потрійної эрадикаційної терапії на основі квамателу при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки у хворих похилого віку // Матеріали конгресу СФУЛ, Львів, 12-13 вересня, -2000. - С. 225.

11. Коваленко Л.И. Нelicobacter pylori и кислотообразующая функция желудка при язвенной болезни двенадцатиперстной кишки у лиц пожилого и старческого возраста" // Тезисы докладов II Российского Конгресса по патофизиологии "Патофизиология органов и систем. Типовые физиологические процессы". - Москва.-2000. - С. 130-131.

12. Антонюк-Щеглова И.А., Коваленко Л.И. Характеристика психологического статуса личности у больных язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки пожилого и старческого возраста // Матеріали III Нац. конгресу геронтологів і геріатрів України, Київ, 26-28 вересня, - 2000, С. 86.

13. Коваленко Л.И. Эрадикационная терапия при язвенной болезни двенадцатиперстной кишки у больных пожилого возраста // Материалы III Респ. научно-практ. конф. "Новое в клинической фармакологии и фармакотерапии заболеваний внутренних органов", Харьков, 16-17 нояб. 2000 г. / АМН Украины. НИИ терапии и др.; Под общ. ред. Л.Т. Малой.-Х., 2000. - С. 193-195.

14. Коваленко Л.И. Кислотообразующая функция желудка и морфологическая характеристика слизистой оболочки желудка при язвенной болезни двенадцатиперстной кишки у больных пожилого и старческого возраста // Материалы Респ. конф. Молодых ученых "Актуальные вопросы диагностики и лечения неотложных состояний", Донецк, 15-17 мая, - 2000. - С. 44-45.

Анотація

Коваленко Л.І. Клініко-морфологічні особливості та методи лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки, асоційованої з Helicobacter pylori, у хворих похилого та старечого віку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 - внутрішні хвороби - Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, Київ, 2001.

Дисертація присвячена проблемам діагностики і лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки в осіб похилого та старечого віку.

Проведена комплексна оцінка клінічних проявів виразкової хвороби дванадцятипалої кишки, ендоскопічних і морфологічних змін слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки, кислотоутворюючої функції шлунка у хворих різних вікових груп. Проведена оцінка ефективності методів противиразкової терапії фармакологічними препаратами із застосуванням бета-каротину рослинного походження в осіб похилого та старечого віку.

Ключові слова: виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, особи зрілого, похилого та старечого віку, клінічний перебіг, ендоскопічні ознаки, морфологічні ознаки, Helicobacter pylori, секреторна функція шлунка, ефективність фармакотерапії.

Аннотация

Коваленко Л.И. Клинико-морфологические особенности и методы лечения язвенной болезни двенадцатиперстной кишки, ассоциированной с Helicobacter pylori, у больных пожилого и старческого возраста. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.02 - внутренние болезни. - Национальный медицинский университет им. А.А.Богомольца, Киев, 2001.

Диссертация посвящена проблемам диагностики и лечения язвенной болезни двенадцатиперстной кишки (ДПК) у лиц пожилого и старческого возраста. виразковий кишка старечий гелікобактерний

Исследование основывается на сравнительном анализе клинико-эндоскопических и морфо-функциональных показателей 207 больных язвенной болезнью (ДПК) разного возраста. Из них 122 больных пожилого возраста (60-74 года, средний возраст 67,7 0,23 лет) и 45 больных старческого возраста (75-89 лет, средний возраст 78,9 0,84 лет) составили основные группы, 40 больных зрелого возраста (25-40 лет, средний возраст 32,810,47 лет) составили контрольную группу.

Установлено, что клинические, эндоскопические и морфо-функциональные проявления язвенной болезни ДПК в разных возрастных группах имеют свои особенности.

Показано, что болевой синдром у больных пожилого и старческого возраста проявлялся реже (р<0,05), носил полиморфный характер, отличался умеренной и слабой интенсивностью, мало выраженной периодичностью, отсутствием четкой связи с приемом пищи. Синдромы желудочной и особенно кишечной диспепсии достоверно чаще (р<0,05) наблюдались у больных пожилого и старческого возраста, чем у больных зрелого возраста. Проявления астеновегетативного синдрома чаще (р<0,05) наблюдались в старших возрастных группах. При этом клинические проявления язвенной болезни ДПК у больных пожилого и старческого возраста в большей степени были обусловлены возрастными особенностями стареющего организма, чем фактом присутствия геликобактерной инфекции.

Нарушения психологического статуса личности при язвенной болезни ДПК чаще (р<0,05) отмечались в старших возрастных группах и проявлялись в виде тревожно-ипохондрического синдрома, тогда как у лиц зрелого возраста преобладали нарушения невротического характера.

По данным эндоскопических и морфологических исследований слизистой оболочки гастродуоденальной зоны при язвенной болезни ДПК установлено, что в старших возрастных группах преобладали (р<0,01) большие размеры язвенных дефектов, чаще выявлись эрозии и деформации пилородуоденальной зоны, явления атрофии и кишечной метаплазии преобладали над воспалительными изменениями.

Частота выявления геликобактерной инфекции при язвенной болезни ДПК у больных зрелого возраста составила 92,0%, у больных пожилого и старческого возраста, соответственно 80,0% и 70,0%. В зрелом возрасте чаще (р<0,05) наблюдалась высокая степень обсеменения НР, в пожилом и старчвеском возрасте преобладали умеренная и низкая степень обсеменения НР.

Кислотообразующая функции желудка при язвенной болезни ДПК в старших возрастных группах характеризовалась уменьшением (р<0,05) общего объема секреции, дебит-часа общей кислотности, свободной, связанной соляной кислоты. При этом в фазу базальной секреции преобладали значения гипоацидности и нормоацидности, при стимуляции преобладали значения нормоацидности.

При сравнении различных схем противоязвенной терапии у больных старших возрастных групп на основании улучшения клинических, эндоскопических и морфологических показателей было установлено, что наиболее эффективным является использование комбинации препаратов: блокатора Н2-рецепторов гистамина - кваматела, амоксициллина, клиона и де-нола. Показано, что применение бета-каротина в комплексной терапии язвенной болезни у больных пожилого и старческого возраста ускоряет исчезновение клинических синдромов заболевания, сокращает сроки заживления язв, уменьшает частоту рецидивов.

Ключевые слова: язвенная болезнь двенадцатиперстной кишки, лица зрелого, пожилого, старческого возраста, клиническое течение, эндоскопические признаки, морфологические признаки, Helicobacter pylori, секреторная функция желудка, эффективность фармакотерапии.

Summary

Kovalenko L.I. Clinic-morphological particularities and curative methods of duodenum ulcer disease, associated with Helicobacter pylori in patients of elderly and senile age.- Manuscript.

The dissertation for a scientific degree of Candidate of Medical Sciences by specialty 14.01.02 - Internal Diseases.- O.O. Bogomolets National Medical University, Ukraine, Kiev, 2001.

The theses were devoted to problems of diagnostic and treatment of duodenum ulcer disease in patients of elderly and senile age.

It was noticed that clinical, endoscopical and morph-functional signs of duodenum ulcer disease in different age groups had own particularities.

It was performed the complex evaluation of clinical signs of duodenum ulcer disease, endoscopical and morphological changes of stomach and duodenum mucosa in patients of different age groups. It was done the evaluation of effectiveness of methods of contraulcer therapy with the pharmacological drugs with the use of -carotin of plant origin in patients of elderly and senile age.

Key words: Duodenum ulcer disease, patients of mature, elderly and senile age, clinical trend, endoscopical signs, morphological signs, Helicobacter pylori, stomach secretory function, effectiveness of the treatment.

Размещено на Allbest.ru

...