Ефективність застосування гелів ізоніазиду та апілаку в комплексному лікуванні туберкульозних увеїтів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ефективність застосування гелів ізоніазиду та апілаку в комплексному лікуванні туберкульозних увеїтів

Актуальність теми. В останні роки неухильно погіршується епідеміологічна ситуація з туберкульозу в Україні. Зараз ця хвороба є національною небезпекою (Хоменко А.Г., 1994; Фещенко Ю.І. та співавт., 1998). Однією з тих локалізацій позалегеневого туберкульозу, що трапляється найчастіше, є ураження органу зору. Питома вага увеїтів туберкульозної етіології серед інших запальних уражень судинного тракту ока залишається високою - до 30% від загальної кількості (Адомавічене В. та співавт., 1990; Вирєнкова Т.С. та співавт., 1991; Єлашко Н.І. та співавт., 1998).

Однією з особливостей перебігу туберкульозних увеїтів є часті рецидиви захворювання. При цьому процеси рубцювання переважають над процесами розсмоктування. Це призводить до грубих органічних змін у тканинах очного яблука та викликає стійкі порушення зорових функцій, аж до інвалідності. Те, що ця хвороба частіше зустрічається у осіб молодого, працездатного віку, зумовлює соціальну значущість проблеми (Єлашко Н.І. та співавт., 1988; Ченцова О.Б., 1990).

Вага запального процесу у хворих на туберкульозний увеїт потребує тривалих строків лікування. Ефективність терапії, що проводиться, значно залежить від ступеню лікарської вразливості мікобактерій туберкульозу та від переносності хворими специфічних хіміопрепаратів (Устинова О.І. та співавт., 1993; Хокканен В.М. та співавт., 1995).

Одним з найменш токсичних і в той же час найбільш діючих протитуберкульозних засобів є ізоніазид. Але спеціалісти все частіше стикаються зі штамами мікобактерій, що слабо вразливі до його дії. У зв'язку з цим важливою проблемою є розробка нових лікарських форм та засобів уведення ізоніазиду, що дають можливість утворити високу концентрацію діючої речовини в зоні враження й водночас забезпечують зниження побічних токсичних ефектів (Білоусов Ю.Б. та співавт., 1997; Вирєнкова Т.С. та співавт., 1990; Грунд В.Д. та співавт., 1985; Фірсова В.Н. та співавт., 1990).

В останні роки для лікування хворих на туберкульоз легень все частіше застосовують низькоенергетичне гелій-неонове лазерне випромінювання (НГНЛВ). Дослідники відзначають його протизапальну, імуностимулюючу, антиоксидантну дію. Експери-ментально виявлено, що високі дози лазерної енергії цього типу справляють бактерицидну дію на мікобактерії туберкульозу. Гелій-неонова лазерна терапія з успіхом застосовується при лікуванні неспецифічних запальних захворювань очей. Але питання використання низькоенергетичних лазерів у терапії туберкульозних увеїтів залишається відкритим (Басель Т.Б., 1988; Левченко Т.М. та співавт., 1988; Семенова Г.С. та співавт., 1990; Хоменко А.Г. та співавт., 1991; Шестерина М.В. та співавт., 1991).

Ефективність терапії хворих на туберкульозні увеїти також залежить від своєчасного та раціонального застосування протидистрофічних препаратів на етапі реабілітації. До цього часу недостатньо уваги приділяється питанням використання у офтальмофтизіатричній практиці речовин біогенного походження, зокрема, апілаку, незважаючи на його високу біохімічну активність, здатність стимулювати метаболічні процеси в тканинах очного яблука, запобігаючи розвитку повторних дистрофічних змін (Неділька А.Ф. та співавт., 1993, 1994).

Таким чином, аналіз літературних даних показує: незважаючи на успіхи, що були досягненні, залишається актуальним пошук нових лікарських засобів, форм та методів їх застосування, які б сприяли розширенню спроможностей лікування хворих на туберкульоз очей.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано у відповідності з планом науково-дослідних робот Запорізького державного медичного університету. Вона є фрагментом комплексної планової теми “Розробка, використання та залучення до практики охорони здоров`я України м`яких лікарських форм (супозиторіїв, мазей, гелів) для акушерсько-гінекологічного, педіатричного, офтальмологічного та дермато-венерологічного застосування” (№ державної реєстрації 0194 U008385), в якій дисертант був виконавцем.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягала у підвищенні ефективності лікування та запобіганні розвитку рецидивів захворювання у пацієнтів з туберкульозними увеїтами шляхом використання нових лікарських форм ізоніазиду та апілаку як самостійно, так і в поєднанні з гелій-неоновою лазерною стимуляцією ока, у комплексі з традиційною медикаментозною терапією.

Завдання дослідження:

1. Вивчити бактеріостатичну та біофармацевтичну активність нової очної лікарської форми - 3% гелю ізоніазиду.

2. Розробити показання та оптимальні строки місцевого застосування гелів ізоніазиду та апілаку у поєднанні з НГНЛВ у лікуванні хворих з туберкульозними увеїтами.

3. Вивчити ефективність традиційної медикаментозної терапії та аплікацій гелю ізоніазиду (як ізольовано, так і разом з НГНЛВ) на тлі традиційної терапії в лікуванні гострих туберкульозних увеїтів.

4. Вивчити ефективність традиційної медикаментозної терапії й аплікацій гелів ізоніазиду та апілаку в поєднанні з НГНЛВ на тлі традиційної терапії в лікуванні передніх туберкульозних увеїтів в міжрецидивному періоді.

5. Провести порівняльний аналіз ефективності включення аплікацій гелів ізоніазиду та апілаку в поєднанні з НГНЛВ до лікування хворих з туберкульозними увеїтами (з традиційним методом) за даними на час закінчення лікування та віддаленими результатами.

Об`єкт дослідження - патологічні процеси, що відбуваються в організмі хворої на туберкульоз людини та, зокрема, в очному яблуці, судинний тракт якого уражений метастазом туберкульозної інфекції.

Предмет дослідження - особливості перебігу туберкульозних увеїтів у хворих, до комплексного методу лікування яких підключені аплікації гелів ізоніазиду та апілаку разом з НГНЛВ тканин очного яблука.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети необхідно використати :

- метод засіву бактеріальних культур на щільні живильні середовища, щоб вивчити вплив НГНЛВ, а також гелів ізоніазиду та апілаку на ріст мікобактерій туберкульозу in vitro;

- біофармацевтичні методи дослідження, щоб вивчити вплив НГНЛВ на стабільність компонентів, що складають гель ізоніазиду, а також для вивчення динаміки надходження діючої речовини цієї очної форми до рідких середовищ очного яблука, бо це дозволить обгрунтувати доцільність використання гелів з точки зору їх біологічної доступності;

- методи загальноклінічного, офтальмологічного та біохімічного дослідження хворих, щоб вивчити ефективність додання нових очних лікарських форм (як ізольовано, так і разом з НГНЛВ тканин очного яблука) до комплексної медикаментозної терапії хворих на туберкульозний увеїт;

- методи статистичної обробки матеріалу, щоб надати об`єктивну оцінку результатам проведених досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше вивчено в експерименті здатність ізоніазиду, що входить до складу нової очної лікарської форми - 3% гелю цієї речовини - справляти бактерицидну дію на ріст мікобактерій туберкульозу на щільних живильних середовищах.

Вперше вивчено в експерименті здатність 3% гелю ізоніазиду створювати бактеріостатичну концентрацію лікарської речовини в слізній волозі й рідких середовищах очного яблука та підтримувати її на протязі чотирьох годин.

Встановлено, що залучення до комплексного методу лікування туберкульозних увеїтів 3% гелю ізоніазиду у вигляді аплікацій та разом з НГНЛВ сприяє ослабленню запальної реакції, зменшенню явищ ексудації та рубцювання в очних тканинах, що були уражені специфічним процесом.

Вперше при лікуванні хворих з передніми туберкульозними увеїтами в міжрецидивному періоді було використано 1% гель апілаку як стимулятор метаболічних процесів у оболонках ока.

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновано нові очні лікарські форми - 3% гель ізоніазиду та 1% гель апілаку - для лікування хворих на туберкульозний увеїт.

Встановлено, що залучення до комплексного методу лікування хворих з гострими туберкульозними увеїтами аплікацій гелю ізоніазиду як окремо, так і разом з НГНЛВ тканин очного яблука, підвищує функціональні наслідки захворювання на 14,5% - 22,2%, зменшує кількість рецидивів захворювання на 20%, а також дозволяє скоротити термін перебування хворих у стаціонарі на 7 - 9 койко-діб.

Встановлено, що залучення до комплексного методу лікування хворих передніми туберкульозними увеїтами на етапі реабілітаційної терапії аплікацій гелів апілаку та ізоніазиду разом з НГНЛВ тканин очного яблука покращує функціональні наслідки захворювання на 25,8%, водночас із скороченням терміну перебування хворих у стаціонарі на 5 - 7 койко-діб.

Використання нових очних лікарських форм разом з НГНЛВ, що запропоновані за темою дисертації, було впроваджено до практики очних відділень протитуберкульозних стаціонарів м. Запоріжжя (2-й міський ПТД) та Запорізької області (Запорізький обласний ПТКД). За результатами впровадження підготовлені до друку та опубліковані чотири інформаційних листи (Інф. л. №109-96. - Вип. 1 по пробл. “Фрамація”; Інф. л. №97-97. - Вип. 5 по пробл. “Офтальмологія”; Інф. л. №98-97. Вип. 11 по пробл. “Фармація”; Інф. л. №108-97. Вип.1 по пробл. “Офтальмологія”). Результати, що були отримані, використовуються під час лекційних курсів та практичних занять на кафедрі очних хвороб Запорізького державного медичного університету МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно проаналізувала наукову літературу та здійснила патентно-інформаційний пошук у вивченій проблемі, провела формування груп хворих, їх клініко-діагностичне обстеження та лікування. Під керівництвом наукового керівника, д.мед.н., професора Недільки А.Ф. сформульовані мета та задачі дисертації, висновки та практичні рекомендації. Автор самостійно провела збір та статистичну обробку отриманих результатів, виконала мікробіологічні дослідження. Біофармацевтичні дослідження були проведені на базі лабораторії спектрофотометрії ЗДМУ під керівництвом завідувача цієї лабораторії - д.фарм.н., професора Петренко В.В.). Розробка нової лікарської форми ізоніазиду була проведена під керівництвом д.фарм.н., професора Головкіна В.О.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної роботи доповідались на науково-практичній конференції офтальмологів України в м. Запоріжжі (1996 р.), на V міжінститутський конференції молодих вчених у м. Запоріжжі (1996 р.), на X міжнародному офтальмологічному симпозіумі Одеса-Генуя “Невідкладна допомога в офтальмології” в м. Одесі (1997 р.), на засіданнях Запорізького обласного товариства офтальмологів (1998 - 2000 р. р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 7 друкованих робіт. З них 5 - в наукових журналах, 2 - в збірниках науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 140 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 4 малюнками та 25 таблицями (сторінок, що повністю зайняті таблицями або малюнками - немає). Вона складається зі вступу, 4 розділів (огляд літератури, матеріали та методи досліджень, 2 розділи власних експериментальних та клінічних спостережень), аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків та списку використаних літературних джерел.

В процесі роботи за темою дисертації здійснені експериментальні та клінічні дослідження. Експериментальні дослідження складалися з двох частин: мікробіологічної та біофармацевтичної.

В умовах бактеріологічної лабораторії протитуберкульозного диспансеру №1 м. Запоріжжя вивчали дію багаторазового впливу НГНЛВ на ріст мікобактерій туберкульозу на щільних живильних середовищах як ізольовано, так і разом з пропонованими лікарськими формами ізоніазиду та апілаку. В роботі використовували гелій-неоновий лазер АКЛР-01М з гнучким світловодом довжиною 120 мм (л=0,63 мкм, щільність потужності випромінювання 0,2 мВт/смІ). Дія лазерного випромінювання на мікобактерії тривала 5 хвилин. Усього зроблено 10 щоденних опромінювань (доза енергії, що підводжувалася - 0,45 Дж одноразова та - 4,5 Дж сумарна).

Експеримент проводили з 4 культурами мікобактерій туберкульозу, що були виділені від хворих на легеневий туберкульоз та чутливі до дії ізоніазиду. Усього було проведено 56 дослідних засівів мікобактерій та 8 - контрольних. Результати враховували кожні 5 діб, починаючи з 11-ї доби інкубації. Оцінку проводили за строками початку росту.

З метою вивчення впливу НГЛВ на структуру ізоніазиду, що входить до складу розробленого нами 3% гелю, були проведені дослідження за схемою хроматографічного аналізу речовини, що зазнала впливу фізичної дії. При цьому сумарна доза НГЛВ, що була підведена до гелю, складала від 0,9 Дж до 4,5 Дж, що відповідає дозам опромінення під час процедури лазерної стимуляції тканин очного яблука на протязі 1-5 хвилин.

Щоб пересвідчитись у тому, що нова пропонована очна форма ізоніазиду має пролонговану дію, вивчали динаміку вивільнення ізоніазиду з його 3% гелю. На першому етапі дослідження скористалися методом інтенсивності вивільнення препарату через напівпроникну мембрану за Крувчинським Л. (1973 р.). За мембрану мали целофан марки В-8079. Вивільнення проводили у дистильовану воду. Для вірогідності отриманих даних, дослід повторювали двічі з трьома серіями гелів.

Далі вивчали динаміку надходження ізоніазиду, що входить до складу 3% гелю, до вологи передньої камери та склоподібного тіла ока. Експеримент здійснювали на 20 очах 10 кролів породи шиншила вагою 3,0-3,5 кг. З цією метою до кон'юнктивальної порожнини лабораторних тварин вводили 0,3 г (точна наважка) гелю. У половині випадків одноразову аплікацію гелю сполучали з опромінюванням очного яблука НГНЛВ впродовж 3 хвилин (апарат АКЛР-01-М з л=0,63 мкм, щільність потужності випромінювання 0,2 мВт/смІ). За 60, 120, та 180 хвилин від початку експерименту - після попередньої загальної анестезії - здійснювали транссклерально відбір вологи передньої камери та склоподібного тіла, користуючись методом пункційної біопсії. Кількість питомої речовини у пробі визначалася за методом УФ-спектрофотометрії на апараті СФ-46. За контроль мали відповідні проби з очей інтактних тварин.

На останньому етапі біофармацевтичних досліджень вивчали динаміку вивільнення ізоніазиду з його 3% гелю до нативної слізної вологи пацієнтів-добровольців. Відбір проб проводили після введення за нижню повіку 0,1 г (точна наважка) гелю за 15, 30, 60, 90, 120, 150 та 180 хв. Контрольні проби нативної сльози брали з іншого ока пацієнта. Для порівняльного визначення пролонгуючої дії гелю, було проведено відбір зразків слізної вологи і після одноразової інстиляції до ока 3% водного розчину ізоніазиду (за аналогічною методикою).

Був проведений аналіз результатів лікування 130 пацієнтів з туберкульозними увеїтами різного ступеню активності. Вони проходили стаціонарне лікування в очних відділеннях обласного та міського протитуберкульозних диспансерів м. Запоріжжя (з 1994 по 2000 р. р.), з розподілом на такі клінічні групи:

1 основна - пацієнти з гострими туберкульозними увеїтами, до комплексного методу лікування яких включено 20-денний курс дворазових аплікацій 3% гелю ізоніазиду до кон'юктивальної порожнини хворого ока, замість парабульбарних або підкон'юнктивальних ін'єкцій 3% водного розчину цього препарату (30 хворих, 38 очей).

2 основна - пацієнти з гострими туберкульозними увеїтами, до комплексного методу лікування яких включено курс аплікацій 3% гелю ізоніазиду разом з НГНЛВ хворого ока за допомогою апарату АКЛР-01М та приставки до нього ПО-1 за методикою Семенової Г.С. та співавт. (1995 р.) - на курс 15 щоденних 3-хвилинних процедур (замість ін'єкцій 3% водного розчину ізоніазиду) - 30 хворих (39 очей).

1. контрольну групу склали 30 хворих (38 очей) на гострий туберкульозний увеїт, які отримували традиційну терапію.

3. основна - пацієнти з передніми туберкульозними увеїтами у міжрецидивному періоді захворювання, до курсу лікування яких з відновлювальною метою було включено щоденні аплікації гелів апілаку 1% та ізоніазиду 3% разом з курсом НГНЛВ за аналогічною методикою -20 хворих (20 очей).

2. контрольну групу склали 20 пацієнтів (20 очей) з передніми туберкульозними увеїтами, які в умовах стаціонару отримували терапію, традиційну для хворих у міжрецидивному періоді.

За віком, статевою належністю пацієнти контрольних та основних груп не відрізнялись.

В клініці проводилися дослідження: зовнішній огляд, біомікроскопія, капіляроскопія, офтальмоскопія, офтальмохромо-скопія. За традиційними методиками визначали гостроту зору та поле зору. Для встановлення туберкульозної етіології процесу окрім клінічних, використовували лабораторні, рентгенологічні методи та обов'язково - туберкулінодіагностику.

Вивчення стану пацієнтів проводили в динаміці: до та після курсу стаціонарного лікування, потім кожні три місяці протягом року, а далі кожні шість місяців протягом трьох років спостереження.

Статистична обробка матеріалу проводилась методом варіаційної статистики за загальновживаною програмою.

За результатами проведених мікробіологічних досліджень виявлено, що багаторазовий вплив НГНЛВ на мікобактерії туберкульозу у загальній дозі 4,5 Дж, викликає затримку їх росту на щільних живильних середовищах до 10 діб. Початок росту колоній в опромінених засівах відмічено через 19,1±2,3 діб (р<0,05), тоді як в контрольних засівах він починався через 13,5±2,5 діб. Водночас дія ізоніазиду на збудника туберкульозу не слабшала.

1% водний розчин апілаку, що входить до складу пропонованого гелю, не має бактеріостатичної дії по відношенню до мікобактерій, але в разі одночасного використання з ізоніазидом або НГНЛВ не зменшує їх бактерицидні та бактеріостатичні можливості у відношенні до збудника туберкульозу.

Виходячи з вищеназваного, було зроблено припущення, що використання НГНЛВ у комплексному лікуванні хворих з туберкульозними увеїтами є етиологічно доцільним, а включення до цього ж способу лікування нової очної форми - 1% гелю апілаку - не буде сприяти росту мікобактерій.

Аналіз даних хроматографічного дослідження дозволив встановити, що НГНЛВ у дозі до 4,5 Дж не викликає руйнування ізоніазиду, що міститься у складі пропонованого 3% гелю. Тому аплікації цієї нової очної лікарської форми можна застосовувати водночас з НГНЛВ тканин очного яблука. Під впливом безперервного НГНЛВ у дозі до 4,5 Дж полегшується вивільнення ізоніазиду з лікарської основи гелю, що прискорює процес досягнення необхідної концентрації препарату у слізній рідині та рідких середовищах ураженого ока.

Дослідження по вивченню динаміки вивільнення ізоніазиду з його 3% водорозчинного гелю до діалізату, слізної вологи та рідких середовищ ока вказує на те, що цей процес проходить поступово та рівномірно. За 60 хвилин після одноразової аплікації 3% гелю, у складі вологи передньої камери та склоподібному тілі очей дослідних тварин визначається ізоніазид у кількості, що здійснює бактеріостатичний ефект по відношенню до мікобактерій (0,1 - 0,17 мкг/мл). За 120 хвилин концентрація діючої речовини досягає піку (0,15 - 0,22 мкг/мл) і тільки на кінець третьої години вміст ізоніазиду починає знижуватись, але, як і раніше, достатній для необхідного впливу на збудник туберкульозу.

У випадку сполучення одноразової аплікації 3% гелю ізоніазиду з однократною процедурою НГНЛВ (0,45 Дж), вдається досягти трохи більшої концентрації ізоніазиду у досліджуваних біологічних рідинах (р>0,05) за той же час. Мабуть, це пояснюється здатністю НГНЛВ “полегшувати” вивільнення ізоніазиду з лікарської основи гелю а також загальними терапевтичними ефектами цього різновиду променистої енергії.

Таким чином, одноразова аплікація 3% гелю ізоніазиду до кон'юнктивальної порожнини ока дає змогу протягом чотирьох годин підтримувати бактеріостатичну концентрацію цієї лікарської речовини у рідких середовищах очного яблука без її додаткового введення пероральним або парентеральним шляхом.

Через 1,0-1,5 години після одноразової аплікації гелю спостерігається максимальна концентрація ізоніазиду і у слізній волозі пацієнтів-добровольців. Вона підтримується протягом 2,0 годин, а потім поступово знижується. Водночас, після одноразової інстиляції 3% водного розчину ізоніазиду, який традиційно використовується в офтальмофтизіатрії як очні краплі, максимальна концентрація препарату в слізній волозі виявляється вже через 15 хвилин, проте через 30 хвилин від інстиляції та далі у контрольних пробах було знайдено лише залишки ізоніазиду. Виходячи з цього, було зроблено висновок, що на відміну від водного розчину, гель ізоніазиду має пролонговану дію, тому раціональніше (з точки зору біологічної доступності) саме цю очну форму використовувати для зовнішнього застосування.

З метою вірогідності оцінки ефективності використання нових лікарських форм ізоніазиду та апілаку в комплексному лікуванні хворих з туберкульозними увеїтами, було зроблено аналіз наслідків проведеної терапії у основних (80 хворих, 97 очей) та контрольних (50 хворих, 58 очей ) групах. За критерії цієї оцінки мали наступні показники: тривалість перебування хворих у стаціонарі, динаміка стану центрального зору пацієнтів, зміни з боку протеїнограми крові під впливом лікування а також безпосередні та віддалені наслідки проведеної терапії.

В умовах стаціонару отримали лікування 90 пацієнтів з активним туберкульозним увеїтом. До комплексного методу терапії 30 хворих (38 очей) - 1 основна група - були включені аплікації 3% водорозчинного гелю ізоніазиду до кон'юнктивальної порожнини хворого ока (протягом трьох тижнів, двічі на добу) замість парабульбарних або підкон'юнктивальних ін'єкцій водного розчину цього препарату до тканин очного яблука. У пацієнтів 2 основної групи - 30 хворих (39 очей) - аналогічні ін'єкції туберкулостатика було замінено аплікаціями 3% гелю ізоніазиду сполучно з НГНЛВ очей. За контроль були наслідки лікування 30 хворих (38 очей), які отримали традиційну протитуберкульозну терапію в зв'язку із загостренням специфічного увеїту (1 контрольна група).

Внаслідок проведеного лікування, у хворих обох основних груп досягнуті більш високі функціональні результати. В 1 основній групі гострота зору була відновлена до 1,0 у 39,5% випадків (р<0,05), в 2 основній - в 52,6% (р<0,05). Серед пацієнтів контрольної групи цей показник склав 35,9%.

Включення аплікацій гелю ізоніазиду, як окремо, так і разом з гелій-неоновою лазерною стимуляцією, до комплексного методу лікування туберкульозних увеїтів, дозволило вірогідно скоротити строки перебування хворих у стаціонарі: до 47,6±0,67 к.д. (р<0,05) у 1 основній та до 45,4±0,67 к.д. (р<0,05) у 2 основній групах. Серед пацієнтів групи контролю цей показник склав 55,7±0,56 к.д.

Одним із допоміжних критеріїв оцінки якості проведеного лікування є показники протеїнограми крові. В усіх групах спостереження під впливом протитуберкульозної терапії вірогідно мали місце нормалізація рівня б2- та г-глобулінів та підвищення рівня загального білка у сироватці крові. Зокрема, рівень загального білка крові у пацієнтів 1 основної групи підвищився в середньому з 7,29±0,04 г/л до 7,87±0,06 г/л (р<0,05), 2 основної групи - з 5,99±0,03 г/л до 6,7±0,04 г/л (р<0,05), а в 1 контрольній - з 7,31±0,05 г/л до 7,55±0,03 г/л (р<0,05). Серед хворих основних груп динаміка показників протеїнограми вірогідно більш вагома. Мабуть, це пов'язане з тим, що застосування аплікацій гелю ізоніазиду дає можливість нейтралізувати явища запалення в коротші строки й тим самим прискорити нормалізацію біохімічних покажчиків крові. Позитивні ефекти НГНЛВ цю спроможність підсилюють.

Безпосередні наслідки лікування також були вірогідно вищі у хворих з основних груп. Так добрі результати лікування отримані у 65,8% (р<0,05) хворих 1 основної та у 73,7% (р<0,05) - 2 основної груп. Серед пацієнтів контрольної групи цей показник - 51,3%.

Усі пацієнти знаходились під динамічним наглядом протягом 3 років. За 6 місяців після закінчення стаціонарного лікування не було жодного випадку загострення туберкульозного процесу серед пацієнтів, що отримали курс аплікацій гелю ізоніазиду як окремо, так і разом з НГНЛВ - 100% добрий результат лікування. В той же час, серед пацієнтів групи контролю (традиційна терапія) на кінець першого півріччя спостереження на 3 очах (7,7%) мав місце рецидив специфічного увеїту.

Найвищі віддалені результати через 1 рік після закінчення лікування спостерігались у хворих 2 основної групи - 97,4% (р<0,05), трохи нижчі в 1 основній - 94,7% (р<0,05). В контрольній групі добрі результати лікування мали місце серед 74,4% хворих.

На кінець строку спостереження (за три роки) добрі віддалені результати лікування серед хворих першої та другої основних груп були аналогічні. Включення до традиційного курсу лікування аплікацій гелю ізоніазиду як окремо, так і разом з НГНЛВ тканин очного яблука дало змогу запобігти рецидивам захворювання у 81,5% хворих, що вірогідно вище, ніж у контролі (р<0,05). Серед пацієнтів, що отримали традиційну терапію, рецидиви туберкульозного увеїту мали місце на 15 очах (38,5%) і лише 61,5% хворих були переведені в неактивні групи диспансерного нагляду у зв'язку із стійкою ремісією специфічного процесу.

Таким чином, у хворих з гострими туберкульозними увеїтами, що проходили лікування у 1 та 2 основних групах, вдалося досягти більш високих та більш стійких функціональних наслідків захворювання. Це дало змогу відстрочити проведення повторного хіміопрофілактичного курсу до 7-9 місяців після закінчення стаціонарного лікування. Хворим з контрольної групи доводилося призначати специфічну хіміопрофілактику вже через 4-5 місяців по закінченні основного курсу протитуберкульозної терапії.

З метою запобігання розвитку вторинних дистрофічних змін у передньому відділку очного яблука, 20 хворим (20 очей) на передній туберкульозний увеїт - 3 основна група - під час проходження курсу реабілітаційної терапії до традиційного комплексного методу лікування було додано двотижневий курс щоденних одноразових аплікацій нової очної форми апілаку - 1% гелю. Водночас, ці хворі замість парабульбарних ін'єкцій ізоніазиду отримували курс з 15 щоденних процедур НГНЛВ у сполучені з аплікаціями 3% гелю ізоніазиду. Під час процедур лазерної стимуляції та після аплікацій гелів, алергічних реакцій або інших небажаних явищ не було.

2 контрольну групу склали 20 пацієнтів (20 очей) з неактивним переднім туберкульозним увеїтом, що отримали традиційний курс хіміопрофілактичної та реабілітаційної терапії.

Похідна гострота зору у хворих обох груп вірогідно не відрізнялась і складала в середньому 0,58±0,06 (р>0,05) в 2 контрольній групі в порівнянні з 0,57±0,04 в 3 основній. Водночас висока (0,7 та вища) гострота зору в 2 контрольній групі мала місце у 35,7% хворих , в 3 основній - у 37,9% (р>0,05).

Внаслідок лікування, що було проведене, у хворих 3 основної групи отримано вірогідно вищі функціональні результати. У 68,9% гострота зору піднялась до 0,7 та більше (р<0,05), а у 55,1% (р<0,05) відновлена до 1,0. В 2 контрольній групі ці показники відповідно склали 50,0% та 28,6%. Таким чином, на час виписки зі стаціонару, середній показник гостроти зору у хворих з 3 основної групи склав 0,8±0,04 та був вірогідно вищим (р<0,05), ніж серед хворих з передніми туберкульозними увеїтами, що отримали традиційну терапію. У подальшому, протягом 3 місяців спостереження, гострота зору залишалась незмінною. Потім позначилась тенденція до її зниження й під кінець строку спостереження (за один рік) вона була в середньому 0,79±0,06 та знов вірогідно вища (р<0,05), ніж у контролі.

У хворих 2 контрольної групи середній показник гостроти зору на кінець перебування у стаціонарі склав 0,7±0,06. Вже через 3 місяці після виписки гострота зору знизилась у середньому до 0,66±0,07 (р<0,05), а на кінець терміну спостерігання - до 0,60±0,05 (р<0,05).

Підключення до курсу реабілітаційної терапії аплікацій гелів апілаку та ізоніазиду разом з гелій-неоновою лазерною стимуляцією дозволило також вірогідно скоротити термін перебування хворих у стаціонарі в середньому до 32,5±0,4 к.д. (р<0,05) в порівнянні з 37,8±0,6 к.д. у хворих, що отримували традиційну протитуберкульозну терапію.

Таким чином, результати експериментальних та клінічних досліджень підтверджують перевагу застосування запропонованих гелів ізоніазиду та апілаку (як окремо, так і в поєднанні з гелій-неоновою лазерною стимуляцією тканин очного яблука), в комплексному методі лікування туберкульозних увеїтів перед традиційною медикаментозною терапією. Відсутність ускладнень, простота виконання й гарна витривалість хворими, дозволяє рекомендувати ці нові очні лікарські форми до клінічної практики офтальмологів.

Висновки

туберкульозний увеїт медикаментозний терапія

1. Проблема лікування туберкульозних увеїтів залишається важливим завданням сучасної офтальмології, тому є актуальним пошук нових засобів та методів лікування цієї патології.

2. Створено нову очну лікарську форму зовнішнього застосування - 3% гель ізоніазиду - для лікування хворих з туберкульозними увеїтами.

3. Виходячи з даних мікробіологічних та біофармацевтичних досліджень, встановлено, що 3% гель ізоніазиду має пролонговану дію, здатний створювати бактеріостатичну концентрацію лікарської речовини в рідких середовищах очного яблука та слізній рідині й підтримувати її протягом чотирьох годин, досягаючи піку концентрацій за дві години.

4. Гель ізоніазиду може бути використаний в комплексному методі лікування хворих з туберкульозними увеїтами у вигляді аплікацій до кон'юнктивальної порожнини двічі на добу протягом трьох тижнів замість парабульбарних або субкон'юнктивальних ін'єкцій водного розчину ізоніазиду. Ефективність гелю зростає за умов поєднання аплікації з процедурою гелій-неонової лазерної стимуляції тканин очного яблука. В комплексному методі лікування хворих з передніми туберкульозними увеїтами на етапі реабілітації доцільно сполучати використання гелю ізоніазиду та НГНЛВ тканин очного яблука з одноразовими щоденними аплікаціями до кон'юнктивальної порожнини 1% гелю апілаку. Інтервал між аплікаціями гелів має становити не менше чотирьох годин.

5. Використання аплікацій 3% гелю ізоніазиду дає можливість відновити гостроту зору до 1,0 у 39,5% хворих з гострими туберкульозними увеїтами, аплікацій гелю сполучно з НГНЛВ тканин очного яблука - у 52.6% (в порівнянні з 35.9 % у контрольній групі), скоротити термін перебування хворих у стаціонарі на 7 - 9 койко-діб та запобігти рецидивам захворювання у 81,5% пацієнтів протягом 3 років після закінчення лікування..

6. Включення аплікацій гелів апілаку та ізоніазиду в поєднанні з НГНЛВ до комплексного методу лікування хворих з передніми туберкульозними увеїтами на етапі реабілітації дає змогу підвищити середні показники гостроти зору на 25,8% та скоротити строки перебування хворих у стаціонарі на 5 - 7 койко-діб.

7. Використання гелів ізоніазиду та апілаку разом з НГНЛВ дає можливість підвищити ефективність лікування хворих з туберкульозними увеїтами на 18,9%-26,5%, що з урахуванням простоти виконання, відсутністю ускладнень та доступністю дозволяє рекомендувати їх для впровадження в клінічну практику офтальмологів.

Список опублікованих праць

1. Кучеренко О.В. Эффективность использования гелей изониазида и апилака в сочетании с гелий-неоновым лазерным излучением в лечении туберкулезных увеитов // Офтальмол. журн. - 2000. - № 2.- С.57-60.

2. Кучеренко О.В., Головкін В.О., Неділька А.Ф. Нова пролонгована очна лікарська форма ізоніазиду // Ліки. - 1998. - № 1. -С.74-75.

3. Кучеренко О.В., Петренко В.В., Неділька А.Ф. Вивчення динаміки вивільнення ізоніазиду з його 3% водорозчинного гелю під час проходження крізь штучну напівпроникну мембрану // Вісник фармаціі. - 1998. - № 1. - С.115-116.

4. Неделька А.Ф., Кучеренко О.В. Эффективность новой глазной лекарственной формы - 3% геля изониазида - в комплексном лечении острых туберкулезных увеитов // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології: Збірник наукових праць. - Київ - Луганськ - Харків, 2000. - Вип. 6 (32). - С.188-192.

5 . Кучеренко О.В., Петренко В.В. Экспериментальные иссле-дования новой глазной лекарственной формы - 3% геля изониазида // Вісник проблем біології і медицини. - 2000. - № 5-6. - С.74-80.

6. Кучеренко О.В. К вопросу об изучении влияния низкоинтесивного гелий-неонового лазерного излучения на рост микобактерий туберкулёза // Сб. науч. тр. молодых ученых и специалистов-медиков Запорожского гос. ин-та усовершенствования врачей и Запорожского гос. мед. университетата. - Запорожье. - 1996. - С.72-73.

7. Недeлька А.Ф., Кучеренко О.В. Лазерофорез изониазида в комплексном лечении острых туберкулeзных увеитов // Тези доп. Х міжнар. офтальмологічного симпозіуму Одеса-Генуя “Невідкладна допомога в офтальмології”. - Одеса, 1997. - С.91-92.

1. Размещено на Allbest.ru