Фізіологічна характеристика трудової діяльності людини у віковому аспекті і оцінка працездатності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ГЕРОНТОЛОГІЇ АМН УКРАЇНИ

УДК 613. 6. 004. 58:612.67

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

ФІЗІОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ У ВІКОВОМУ АСПЕКТІ І ОЦІНКА ПРАЦЕЗДАТНОСТІ

ПОЛЯКОВ ОЛЕКСАНДР АНАТОЛІЙОВИЧ

14.03.03 - Нормальна фізіологія

Київ -2001

Дисертація є рукописом

Робота виконана в Інституті геронтології АМН України

Науковий консультант: член-кор. АМН України,

доктор медичних наук, професор Безруков Владислав Вікторович

Інститут геронтології АМНУ, директор

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Бузунов Володимир Опанасович Інститут епідеміології і профілактики променевих уражень АМНУ, директор

доктор медичних наук, професор

Замостьян Віталій Павлович Національний Університет “Києво-Могилянська академія”,

завідувач кафедри екології

доктор медичних наук

Майдіков Юрій Леонідович

Київський Інститут внутрішніх справ, завідувач кафедри психології

Провідна установа: Інститут фізіології ім. О. О. Богомольця НАН України, відділ кори головного мозку

Захист відбудеться “_25_“ _жовтня_ 2001 р. о _13_ годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.551.01 Інституту геронтології АМН України (04114, м. Київ, Вишгородська 67)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту геронтології АМН України (04114, м. Київ, Вишгородська 67)

Автореферат розісланий “_20_ ”__жовтня__ р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради __________ Потапенко Р.І.

Cвітлій пам'яті мого вчителя -

професора Арнольда Леонтійовича Решетюка присвячується

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми визначає постаріння працездатного населення і збільшення відносної кількості пенсіонерів в Україні на фоні зростання середнього віку працездатного населення, що нині досяг 40 років [Лібанова Е.М, 1993-99]. За визначенням Міжнародної організації праці (МОП) особи у віці 45 років є працівниками старшого віку (ПСВ). В більшості країн середній вік робітників постійно зростає. За прогнозами МОП, у 2025 році частка 55-річних людей серед населення становитиме в Європі - 32%, у Північній Америці - 30%, в Азії - 21%, у Латинській Америці - 17% [ МОП, 1992]. В Україні вже сьогодні пенсіонери за віком становлять близько 22% від загальної кількості населення. Така демографічна ситуація ускладнюється економічними проблемами країни, пов'язаними зі зміною структури виробничої і невиробничої сфер економіки України [Кундієв Ю.І.,1996-2000, Трахтенберг І., Коршун М.,1998]. Крім того, в Україні відсутня економічна база соціального фінансування людей похилого віку [Cтешенко В.С.,1993-2000]. Внаслідок такої демографічної ситуації не вистачає навіть людських ресурсів для допомоги особам похилого віку [Безруков В.В., Чайковська В.В.,1998-2000]. Реструктуризація економіки своєю чергою веде до скорочення наявних і перешкоджає виникненню нових робочих місць. З цього постає потреба навчання і перенавчання працівників старшого віку, особливо, при впровадженні нових технологій.

До того ж спостерігається зниження показників здоров'я населення працездатного віку [Возіанов О.Ф.,1996; Войтенко В.П.,1992-2000]. Водночас доведено медико-біологічну доцільність фізичної активності і праці людей похилого віку [Вітте М.К.,1964; Муравов І.В.,1964-94; Коркушко О.В., Шатило В.Б., Ярошенко Ю.Т., 1989-96; Решетюк А.Л., 1991- 96; Heikkinen E., 1997-2000].

Інтеграція фізіології, біології і геронтології віддзеркалила сучасні наукові уявлення про проблему працездатності і старіння людини [Фролькіс В.В., 1994].

Одним із можливих шляхів практичного вирішення даної проблеми є використання “залишкової працеспроможності” працівників старшого віку [Чеботарьов Д.Ф., Стеженська О.І., Крижанівська В.В.,1981]. Нині низка країн, зокрема, Нідерланди і Японія [Bouma H., Graafmans J., 1992-99, Sugimoto Y., Hayashi T. 1993-97] почали впроваджувати на виробництві фізіологічний підхід (на відміну від існуючого - технократичного) при організації трудової діяльності працівників старшого віку.

Наявні наукові дані свідчать, що окремі показники сенсомоторної, фізичної і розумової працездатності людини погіршуються у віці 30-40 років. Втім, професійна працездатність погіршується пізніше. І тут її компенсує висока кваліфікація, професійний досвід, адаптація до конкретного виду діяльності і т.і. [Shephard Roy J.,1998].

Але зміна технологій і техніки, надмірна інтенсифікація праці, збільшення емоційно-психічного напруження на виробництві посилюють негативний вплив виробничих чинників на здоров'я людей [Бузунов В.О.,1991, Кальніш В.В, 1994].

Вплив шкідливих виробничих чинників сприяє виникненню не тільки конкретної патології, але й викликає неспецифічні зміни в організмі людини, що не завжди вкладаються у рамки звичайної нозології [Кундієв Ю.І.,1996-2000]. Крім різноманітних патологічних станів, чи не найважливішим чинником, що обмежує виконання людиною її фахових обов'язків, є вік [Ахаладзе М.Г., 1991-99]. У кінцевому підсумку це впливає на темп старіння людини. В особливо несприятливих умовах праці темп старіння значно прискорюється, з чим пов'язано встановлення пільгового віку виходу на пенсію. Втім, лише незначна частина робітників масових професій працюють до пенсії на своєму першому робочому місці [Стеженська О.І., 1972].

У зв'язку з цим, експертиза працездатності і кількісна оцінка здоров'я набуває значення як для ненозологічної діагностики, так і для оцінки темпу старіння. Одним із шляхів рішення цієї складної медичної проблеми є визначення біологічного віку людини - інтегрального і парціального [Войтенко В.П., Токарь А. В.,1983], а також визначення її працездатності [Бугаев В.Н., 1987], оскільки остання є об'єктивним показником здоров'я людини і критерієм професійної надійності індивіда.

Теоретичні засади фізіологічного підходу до трудової діяльності людини були започатковані І.М. Сєченовим [1894 ] і Г.В. Фольбортом [1934-38].

Подальший поступ фізіології обумовив розвиток таких наукових напрямків, як оптимізація трудової діяльності людини [Розенблат В.В.,1975-85; Золина З.М.,1986; Зибковец, Л.Я.,1989; Навакатікян О.О., 1977-91; Бузунов В.О.,1980-1991; Медведев В.И. 1975-1997; Майдіков Ю.Л.,1989-98; Макаренко М.В.,1985-99] і фізіологічне нормування трудової діяльності людини [Солонин Ю.Г.,1991; Петухов Б.Н.,1986; Грицевский М.И.,1986; Кривощеков С.Г.,1986; Косилов С.А.1985-88; Гребняк В.П, 1986-91; Решетюк А.Л.,1986-93; Медведев В.И., 1988-93]. Пізніше проблему трудової діяльності було розглянуто у віковому аспекті у зв'язку з вітауктом - процесом, що забезпечує підтримку життєздатності організму людини [Фролькіс В.В., 1988-94]. В.В. Фролькіс розглядав вітаукт як системний процес, що охоплює механізми, які підтримують похідну надійність, відновлення, компенсацію і т. і., і, зокрема, адаптацію до праці.

Актуальність виконаної роботи полягає у потребі забезпечити високу професійну діяльність осіб старшого віку завдяки адекватній оцінці працездатності, оптимальним режимам праці і трудової реабілітації, що розроблені на фізіологічних засадах трудової діяльності людини у віковому аспекті.

Ступінь досліджуваності теми. Існує значна кількість наукових робіт, присвячених проблемам загальної і професійної працездатності людини. Втім, більшість з них присвячено працездатності людини, переважно молодого або середнього віку, яка зайнята тією або іншою професійною діяльністю. При цьому лишається недостатньо вивченою залежність трудової діяльності від темпу старіння людини, а також особливості оцінки працездатності осіб старшого віку з метою їх професійно-трудової реабілітації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Дослідження, які лягли в основу дисертації, виконано згідно з планами науково-дослідних робіт Інституту геронтології АМН України: “Вікова динаміка розумової і психомоторної працездатності” (1991-92 р.р., номер держреєстрації UA0024241P), "Розробка системи герогігієнічного моніто-рингу здоров'я і працездатності промислових контингентів України" (1993-95 р.р., номер держреєстрації UA01002433P), "Прискорене професійне старіння" (1993-96 р.р., номер держреєстрації 0194U016419), "Розробка та апробація методів тренування професійно-важливих функцій у людей похилого віку" (1995-97 р.р., номер держреєстрації 0195U000738), "Розробити вдосконалені критерії оцінки санітарно-гігієнічних режимів праці жінок, неповнолітніх, осіб з обмеженою працездатністю (з ура-хуванням психофізіологічних, вікових та інших особливостей) і атестації на цій основі робочих місць вказаних категорій працюючих" (1994-95 р.р., номер держреєстрації 0195U0006694), "Особливості стомлення при розумовій діяльності в осіб передпенсійного і пенсійного віку і розробка профілактичних заходів" (1998-2000 р. р., номер держреєстрації 0198U00608).

Мета роботи: встановити основні зміни трудової діяльності людини з віком, з'ясувати їх фізіологічну характеристику і розробити на цій основі комплекс методів оцінки фахової працездатності для осіб старшого віку.

Основні задачі дослідження:

1. Вивчити динаміку вікових змін фізичної і психомоторної діяльності людини.

2. Дослідити динаміку вікових змін розумової діяльності людини.

3. Визначити спроможність осіб старшого віку до навчання і перенавчання.

4.Визначити біологічний вік і темп професійного старіння працівників старшого віку.

5. Вивчити особливості трудової діяльності працівників старшого віку.

6.Розробити комплекс методів оцінки працездатності для працівників старшого віку.

Об'єкт дослідження. Фізіологічні, психофізіологічні і ергометричні характеристики психомоторної, фізичної, розумової і трудової діяльності людини; функціональний стан, біологічний вік і темп старіння людини.

Предмет дослідження. Фізіологічні механізми трудової діяльності людини у віковому аспекті.

Методи дослідження. Психофізіологічні, фізіологічні, ергометричні, і статистичні із застосуванням методів варіаційно-статистичного, кореляційного, дискримінантного і регресійного аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше проведено комплексне вивчення і системний аналіз фізичної, сенсомоторної і розумової діяльності в осіб різного віку і виявлено тісний взаємозв'язок між окремими функціональними системами, що забезпечують трудову діяльність людини. Показано, що вікове зниження ефективності трудової діяльності людини обумовлено кумулятивним ефектом старіння окремих елементів функціональних систем організму.

Вперше показано, що м'язова сила і витривалість у жінок на відміну від чоловіків мають більш виражену вікову динаміку. У чоловіків зміни м'язової сили і витривалості не мають такої вираженої вікової динаміки, і значною мірою залежать від характеру рухової активності і трудової діяльності

Отримало подальший розвиток з'ясування динаміки часу обробки інформації, що має коливальний характер незалежно від віку, і може відбуватися в різних режимах діяльності: вільному, нав'язаному й інтерактивному; показано, що для осіб молодого віку оптимальним є вільний режим, а для осіб старшого віку - інтерактивний, який базується на індивідуальному стилі діяльності, нейродинамічних і психодинамічних характеристиках індивіда.

У працівників старшого віку було встановлено зниження швидкості нейродинамічних і психодинамічних показників і погіршення розумової працездатності на фоні збереження або навіть відносного підвищення показників надійності розумової діяльності. Цей фізіологічний феномен розкриває механізм перебудови робочого стереотипу у працівників старшого віку, що забезпечує компенсацію зниження рухливості нервових процесів за рахунок підвищення надійності діяльності.

Практичне значення одержаних результатів роботи полягає в з'ясуванні закономірностей змін фізичної, сенсомоторної, розумової діяльності осіб різної статі і віку та їхніх фізіологічних механізмів, у зв'язку з чим виникає практична можливість застосування індивідуально-типологічного аналізу трудової діяльності людини й експертизи її функціонального стану з метою раціонального використання її професійної працездатності і зміцнення її здоров'я.

Одержані дані використано в процесі розробки 5 методичних рекомендацій, які було затверджено і видано МОЗ України. Результати дисертаційної роботи послужили основою для 4 винаходів, які зареєстровано як патенти. Розроблені на цій основі методи визначення функціонального віку і оцінки темпу старіння людини використовують в Інституті геронтології АМН України, Українського НДІ промислової медицини (м. Кривий Ріг), Інституті медицини праці АМН України у наукових дослідженнях. Результати досліджень за темою дисертації використано у таких документах: проекті “Міжгалузевої програми з питань зниження втрат працездатного населення, насамперед, чоловіків”, розробленої на запит Кабінету Міністрів України (лист Міністерства охорони здоров'я України від 4.10.96 г., №3.09); новій редакції “Національної програми профілактики захворювань та підтримки здорового способу життя населення України” (№ 3. 01/05 від 6.06.1998 р.); програмі заходів для підготовки і проведення в Україні в 1999 році “Міжнародного року громадян похилого віку”.

Особистий внесок здобувача полягає в обгрунтуванні і проведенні фізіолого-ергометричного експерименту, у розробці методів оцінки працездатності людини, а також в обгрунтуванні системи професійно-трудової реабілітації робітників старшого віку. Автором особисто проведено аналіз вікових змін фізичної, сенсомоторної, розумової і трудової діяльності осіб різної статі і віку; статистично оброблені результати із застосуванням системного аналізу. Розроблено основні положення роботи, обгрунтовано наукові висновки дисертації та розроблено практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації доповідались і обговорювались на: науковій конференції "Проблеми донозологічної гігієнічної діагностики", Ленінград, 1989; на науково-практичній конференції "Форми, методи, і шляхи удосконалення медико-профілактичного обслуговування трудящих", Донецьк, 1989; на Першій Всесоюзній конференції "Професійно-трудова реабілітація робітників старшого віку", Київ, 1989; на Всесоюзній науковій конференції "Функціональні резерви і адаптація", Київ, 1990; на XIII-ому з'їзді Українського фізіологічного товариства ім. Павлова, Харків, 1990; на IХ-ому Австрійському геріатричному конгресі з міжнародною участю, Бад Хофгаштайн, 1990; на Всесоюзній конференції "Екстрем - 90", Москва, 1990; на Всесоюзній конференції по ергономіці, Москва, 1990; на міжнародній конференції "Старіння і працездатність: медичний, психологічний і соціальний аспекти", Гамбург (Німеччина), 1991; на IV-ому Міжнародному геронтологічному конгресі Азійсько-Південно-Тихоокеанського регіону, Йокогама (Японія), 1991р.; на “Другому національному конгресі з геронтології і геріатрії, м. Разград (Болгарія)”, 1991; на конференції "Проблеми здоров'я трудових колективів", Ново-кузнецьк, 1991; на Республіканській конференції "Індивідуальні психо-фізіологічні особливості людини і фахової діяльності", Черкаси, 1991; на Всесоюзній конференції "Тривалість життя: механізми, прогнози, шляхи її збільшення", Київ, 1991; на Міжнародній конференції "Фізична активність і спорт для здорового старіння", Юв'яскюля (Фінляндія), 1992; на конференції "Методологічні і методичні проблеми оцінки стану здоров'я населення", Санкт-Петербург, 1992; на "Першому українсько-німецькому симпозіумі з геронтології і геріатрії", Київ, 1993; на Міжнародній конференції "Стан здоров'я літніх і старих людей і їхня потреба в медико-соціальній допомозі", Київ, 1994; на II-ому Національному конгресі геронтологів і геріатрів України, Київ, 1994; на науково-практичній конференції "Актуальні питання гігієни, фізіології праці і профпатології в промисловості", Кривий Ріг, 1995; на 16 Конгресі Міжнародної асоціації геронтологів, Аделаїда (Австралія), 1997; на Міжнародній конференції "Праця - науковий, політичний і соціальний аспекти", Анкона (Італія), 1997; на Міжнародній конференції з проблем геронтології і геріатрії, Вісбаден (Німеччина), 1999; на Міжнародній конференції з проблем реабілітації осіб похилого віку, Франкфурт-на-Майні (Німеччина), 2000; на Міжнародному конгресі Китайської асоціації антропології міст, Пекін, 2000; на ІІІ-ому з'їзді геронтологів і геріатрів України, Київ, 2000.

Публікації. Основні результати роботи досліджень по дисертації опубліковано в 18 наукових і фахових статтях, 4 патентах, 33 тезах і 5 методичних рекомендаціях.

Об'єм і структура дисертації. Дисертацію викладено на 290 сторінках машинопису, ілюстровано 27 рисунками та 31 таблицями. Вона складається зі вступу, 7 розділів, які містять огляд літератури, розділ присвячений описові методів і об'єктів досліджень. У 3 розділах викладено результати власних експериментальних досліджень. Крім того, окремий розділ присвячено розробленим методам оцінки працездатності осіб старшого віку і засадам професійно-трудової реабілітації працівників старшого віку. Дисертація містить обговорення результатів, висновки і перелік використаної літератури (266 джерел виданих українською і російською мовами і 110 джерел - англійською).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Об'єкти і методи дослідження. Об'єктами цього дослідження були 234 робітника та службовця (чоловіки і жінки) суднобудівного підприємства у віці 20-79 років зі стажем роботи від 5 до 44 років. Крім того, були обстежені: 1) інженерно-технічні робітники енергопідприємства 28 чоловік у віці 20-59 років (спільно із с.н.с. О.Ю. Буровим і с.н.с. Г.В. Коробейніковим), 120 наукових працівників віком від 30 до 65 років (спільно із с.н.с. Г.В. Коробейніковим); 2) сільське населення (чоловіки і жінки) автономної республіки Крим (412 чоловік у віці 20- 85 років); 3) сільське населення (чоловіки і жінки) гірських районів республіки Азербайджан (143 чоловіка у віці 20-92 років); 4) група фізіологічного експерименту (200 чоловіків і жінок у віці 20-60 років).

Для визначення загальної фізичної працездатності (ЗФП), поряд з велоергометрією використовували кореляційну ритмографію і спірографію.

Крім того, автоматично вимірювали артеріальний тиск (АТ) за допомогою приладу авіаційного лікаря (ПАВ-01). В обстежених визначали довжину і масу тіла, м'язову силу (МС) кистей рук і м'язову витривалість (МВ), імпульс м'язової сили (ІМС) - тривалість статичного зусилля м'язів (75 % від максимального зусилля) кисті (МС75% х МВ). Обстежені виконували ступеневе навантаження (велоергометр АМ - 368, "Elema", Швеція). Потужність першого навантаження 50Вт, другого - 75 Вт (для осіб похилого віку потужність першого навантаження складала 25Вт, наступного 50Вт відповідно). Регуляцію серцевого ритму (СР) вивчали за допомогою ритмокардіоскопу РКС-01 [Баевский Р.М., Кириллов О.И., Клецкин С.М., 1984]. Отримані кореляційні ритмограми (КРГ) і інтервали R-R1 аналізувалися за допомогою комп'ютерної програми [Решетюк А.Л., Решетюк В.А., Бєлая І.І., 1992]. Паралельно побудові КРГ здійснювався моніторинг-контроль ЕКГ- сигналу на портативному електрокардіоскопі ПЕКС-01.

Функцію дихання за показниками дихального об'єму (ДО), частоти дихання (ЧД), хвилинного об'єму вдиху (ХОВд), життєвої ємності легень (ЖЄЛ) вивчали за допомогою пневмотахографу (ПТГ 3-01).

Біологічний і кардіопульмональний вік (БВ і КПВ) визначали за методиками, розробленими в Інституті геронтології [Войтенко В. П., Токарь А.В.,1984], за участю с.н.с. М.Г. Ахаладзе і Н.Б. Душечкіної. Для оцінки функціонального віку (ФВ) і темпу старіння (ТС) людини використовували оригінальну методику, розроблену нами у співавторстві із с.н.с. Коробейніковим Г. В. [1996].

Психомоторну діяльність вивчали методом хронорефлексометрії за допомогою приладу авіаційного лікаря (ПАВ-01). При цьому, у обстежених визначали час простої зорово-моторної (ПЗМР) і акустико-моторної реакцій (АМР) і їхнє сигмальне відхилення () у серії запропонованих подразників (n=32).

Оцінка психічного стану людини проводилася за допомогою Міннесотського багатофакторного питальника особистості (ММPI).

Розумову працездатність людини вивчали за допомогою тестів, які подавались респондентам на комп'ютері (тести були розроблені за участю к.т.н. Бурова О.Ю., [1993]).

Розумову діяльність моделювали на комп'ютері, як обробку візуальної інформації. Тестом слугувало упізнавання комбінацій цифр за методикою Бушке [1963]. Тестові завдання подавались на екран монітора, а людина, яку обстежували, відповіді на них давала натисканням відповідної клавіші. Під час тестування визначали: час виконання одного тестового завдання, загальний час роботи та частку помилок, - тобто кількість помилкових відповідей / загальна кількість відповідей, і показник темпу праці - (А) за формулою А.Л. Решетюка:

А= , де

А - показник темпу праці;

R - кількість правильних відповідей;

N - загальна кількість відповідей;

Тw- час виконання тесту;

W - обсяг виконаної роботи (визначали за загальною кількістю виконаних завдань).

В експерименті було використано такі режими діяльності: I) вільний, II) нав'язаний, III) інтерактивний.

Вивчення динаміки переробки інформації супроводжувалось реєстрацією інтервалів R-R1 та артеріального тиску .

Математичні методи дослідження

Результати досліджень статистично обробляли на комп'ютері Pentium-II із застосуванням методів варіаційно-статистичного, кореля-ційного, дискримінантного і регресійного аналізу. Для обчислення статистичних показників використовували стандартні пакети прикладних програм “Статграф” і “Статистика” [Боровиков В.П., Боровиков И.П., 1997].

Основні результати дослідження та їх обговорення

Внаслідок вивчення фізичної працездатності робітників, службовців, мешканців сільських районів Криму і гірського Азербайджану й обстежених у лабораторних умовах добровольців, простежено загально-популяційні закономірності змін показників фізичної працездатності.

Встановлено достовірне зниження м'язової сили в робітників-суднозбірників у вікових групах 40-49 відносно групи 20-29 років (р<0,05). М'язова витривалість у робітників-суднозбірників старшого віку вірогідно зменшувалася відносно групи 20-29 тільки після 50 років і відповідно становила в групах 50-59, 60-69, 70-79 років 71%, 77% і 61% (р<0,05). Встановлено, що імпульс м'язової сили в групах 50-59, 60-69, 70-79 років вірогідно (р<0,01) менший, ніж серед молодих на 42,6%, 45,2%, 58,2%.

Встановлено достовірне зниження відносно молодих м'язової сили у службовців у групах 40-49 років 7,8% (р<0,05), 50-59, 60-69, 70-79 років -20,0%, 31,0 %, 37%, відповідно (р<0,01). М'язова витривалість у службовців старшого віку вірогідно зменшувалася також після 50 років (відносно групи 20-29 років) і відповідно складала в групах 50-59, 60-69, 70-79 років 76%, 76% і 55% (р<0,05) від групи 20-29. Виявлено, що імпульс м'язової сили в групах 40-49, 50-59, 60-69, 70-79 років вірогідно (р<0,01) менший, ніж у молодих на 20%, 40,2%, 45,5%, 61,4% відповідно. Темп зниження фізичної працездатності у робітників-суднобудівників (від 20 років до 79 років) за показниками м'язової сили, витривалості й імпульсу м'язової сили відповідно становив 0,52%, 0,69% і 0,98% на рік. Фізична працездатність у службовців (того ж підприємства) у віці 20-29 років складала 166Вт. У групах 40-49, 50-59, 60-69, 70-79 років фізична працездатність відповідно була 92,7%, (р>0,05), 78,3%, 72,2%, 43% відносно молодих (р<0,05).

Темп зниження фізичної працездатності серед службовців суднобудівного підприємства (з 20 років до 79 років) за показниками м'язової сили, витривалості й імпульсу м'язової сили відповідно складав 0,62% , 0,77% і 1,04% на рік.

Таким чином, темп зниження фізичної працездатності серед робітників та службовців суднобудівного підприємства у віці від 20 до 79 років за показником PWC170 відповідно становив 0,88% і 0,96% на рік.

Встановлено зниження м'язової сили (МС) в корінних мешканців (чоловіків) сільських районів гірського Азербайджану в групах 50-59, 60-69,70-79,80-89, 90-92 року -19,6%, 18,9 %, 39,2%, 48%, 70,7% відповідно (р<0,01). А м'язова витривалість (МВ) чоловіків (сільських районів гірського Азербайджану) вірогідно зменшувалася після 40 років (щодо вікової групи 20-29 років) і відповідно становила в групах: 40-49, 50-59, 60-69, 70-79,80-89, 90-92 роки відносно групи 20-29 років - 69,5%, 49,2%, 48,8%, 44,7%, 22% (р<0,01). Серед жінок - мешканок сільських районів гірського Азербайджану встановлено зниження м'язової сили у вікових групах 30-39, 50-59, 60-69, 70-79, 80-89, 90-92 року на 19,4%, 17,4 %, 38,1%, 51,3%, 53,5%, 62,3% відповідно (р<0,01). МВ жінок сільських районів гірського Азербайджану відносно молодих вірогідно зменшувалася після 50 років і відповідно становила в вікових групах 50-59, 60-69, 70-79,80-89, 90-92 роки - 71,7%, 58,3%, 62%, 60,2%, 51% (р<0,01) від групи 20-29 років.

Таким чином, темп зниження МС і МВ чоловіків сільських районів гірського Азербайджану у віці від 20 років до 79 років становив відповідно 0,66%, 0,81% за рік. У жінок зниження фізичної працездатності (від 20 років до 79 років) по показниках м'язової сили і витривалості склало 0,86% і 0,64% на рік.

Вивчення фізіологічних показників у сільських жителів Криму дозволило з'ясувати, що достовірне зниження м'язової сили в чоловіків відбувається після 50 років і складає в групах 50-59, 60-69, 70-79, 80-89 років -20,0%, 36,1 %, 41,9%, 33% відповідно (р<0,01). МС жінок (мешканок сільських районів Криму) вірогідно також зменшувалася, починаючи з 50 років (щодо вікової групи 20-29 років) і відповідно становила в групах 50-59, 60-69, 70-79, 80-89 років - 81,3%, 78,3%, 72,4%, 49,7% (р<0,01) стосовно молодих.

Таким чином, темп зниження МС чоловіків, у віці від 20 років до 79 років, що мешкають у сільських районах Криму, був відповідно 0,71% за рік, а у жінок відповідний показник становив 0,46%. Порівняльний аналіз динамічних показників фізичної працездатності виявив розходження у вікових групах .

Так, ЧСС у вихідному стані у вікових групах 44-49, 50-59 років відрізняється від групи 20-29 років на 10,1%, 9,35% (р<0,05) у чоловіків і відповідно 3,9% (р>0,05), 5,7% (р<0,05) у жінок. Що ж до змін ЧСС “всередині” вікових груп під впливом тестового навантаження (перенесення вантажу), то серед чоловіків і жінок у віці 50-59 років прискорення було найбільшим і складав 43% у чоловіків (р<0,01) і 49,2% у жінок (р<0,01). Для чоловіків прискорення ЧСС становило: у віці 40-49 років - 41,5% (р<0,01), 30-39 років - 39% (р<0,01), у 20-29 років - 34% (р<0,05). У жінок прискорення ЧСС відповідно становило у віці: 40-49 років - 43,9% (р<0,01), 30-39 років - 41,7% (р<0,01), у 20-29 років - 37,9% (р<0,05) .

Ці дані дозволяють зробити висновок про те, що лабільність ЧСС (у динаміці навантаження) у осіб старшого віку є корелятом процесу адаптації організму людини до виробничого навантаження.

У вікових групах 30-39, 40-49, 50-59 років систолічний артеріальний тиск (САТ) відповідно вище групи порівняння на 4,5%, 1,7% і 8,3% у чоловіків і відповідно на 3,8%, 5,5%, 15,7% у жінок (р<0,05). На висоті навантаження у чоловіків і жінок зберігається тенденція до гіпертензії в групах 30-39, 40-49, 50-59 років. Зміна діастолічного артеріального тиску (ДАТ) у віці після 30 років повторює динаміку САТ.

Вивчення фізичної працездатності і показників фізичного розвитку чоловіків, які активно займаються фізичною культурою, за показниками МС, МВ, ІМС, піднімання і перенесення вантажу (моделювання трудової діяльності), не виявило значимих відмінностей відносно вікової групи 20-29 років за більшістю параметрів. Виняток склали МС і МВ до і після навантаження в групах 40-49 і 50-59 років.

Фізична працездатність обстежених чоловіків, що була розрахована за результатами переміщення вантажу, не виявила вікової динаміки . У жінок за показниками МС, МВ, підняття і переміщення вантажу та фізичного розвитку встановлено достовірні відмінності у потужності роботи (переміщення вантажу) і динаміки МС і МВ до і після навантаження. У жінок фізична працездатність за результатами переміщення вантажу, на відміну від чоловіків, має значимі відмінності у вікових групах. Темп зниження фізичної працездатності жінок становив 0,46% на рік. Таким чином, у людей, що підтримують активний руховий режим, вікова динаміка показників загальної фізичної працездатності не виражена.

Фізична працездатність в усіх вікових групах значною мірою визначалась м'язовою витривалістю. Водночас м'язова сила більш залежала від віку обстежених.

Вивчені нами показники працездатності різноманітних вікових груп було використано для метастатистичного аналізу. В результаті було встановлено, що у жінок виражену вікову динаміку мають м'язова сила і витривалість ( МС і МВ).

При цьому м'язова сила у жінок має значиму тенденцію до зниження на рубежі 30-35 років, водночас м'язова витривалість залишається стабільною до 55-літнього віку.

У чоловіків зміни МС і МВ з віком не мають такого чіткого розмежування і їх, своєю чергою, багато в чому визначають характер рухової активності і трудової діяльності.

У вікових групах 50-59, 60-69, 70-79 років фізична працездатність (ФП), за даними тесту РWС170, менша щодо молодих на 18%, 26%, 48%, відповідно. Динаміка зниження максимального споживання кисню (МСК) у вікових групах (за власними даними) збігається із популяційною до 60-літнього рубежу [Купер К, 1979, Shephard, 1994].

У робочих-суднозбірників у віці 60-70 років, що продовжують працювати на виробництві, темп зниження фізичної працездатності становив 0,4% на рік (за власними даними) при 2% серед населення. Після 70 років динаміка ФП у працюючих і непрацюючих пенсіонерів збігається. Виявлений феномен, за гіпотезою Левіса К. [Lewis K.,1999], значною мірою, може бути обумовлено наявністю генетичних механізмів, які “вмикають” прискорене старіння організму людини наприкінці її онтогенезу.

Втім, з'ясовані індивідуальні розбіжності в динаміці ФП також зумовлені селективністю вибірки й ефектом “вцілілої” популяції. Це означає, що для коректного аналізу отриманих даних необхідний індивідуально-типологічний підхід [Розенблат В.В.,1963; Fahrenberg J.,1967]. У зв'язку з цим для вивчення фізичної працездатності серед обстежених робітників були виділено чотири функціональні групи (перша - краща, четверта - гірша).

Фізична працездатність за даними РWС170 у I-й групі становила 202 Вт, тобто на 22,4% вище, ніж у молодих робітників (Р<0,05). Середні показники ФП II-ї групи за РWС170 не відрізняються від показників вікової групи 40-49 років. Функціональна група III близька за показниками ФП до вікової групи 50-59 років. Рівень ФП IV-ї групи практично не відрізняється від такого 70-79-річних. Показники максимального споживання кисню (МСК) в обстежених усіх груп співвідносились подібно.

Встановлено, що за даними біологічного віку у функціонально молодих осіб (на 5 і більше років молодших від свого календарного віку) фізична працездатність на 15-20% перевищує середні показники, що спостерігається при збігу функціонального і календарного віку.

Показано, що у віці 20-29 років функціонально молоді робітники (з високим рівнем ФП) складають 38%, у 40-49 років - 47%, 50-59 років - 30%, у 60-69 років - 40%, у 70-79% - 60% (Р<0,05).

Індивідуально-типологічний підхід дозволив сформувати функціонально однорідні групи, що дало можливість одержати додаткову інформацію про стан працездатності і здоров'я обстежених. Наприклад, календарний вік не мав провідного впливу на індивідуальні відмінності фізичної працездатності.

Вивчення сенсомоторної діяльності було проведено на робітниках та службовцях суднобудівного підприємства, наукових співробітниках, корінних мешканцях сільських районів Криму і гірського Азербайджану.

У обстежених робітників-суднозбірників встановлено достовірне подовження латентного періоду простої зорово-моторної реакції у групах 40-49 років на 4,8% (р>0,05), 50-59, 60-69, 70-79 років - 31,6%, 43,2%, 52%, відповідно (р<0,01). Максимальна кількість рухів кисті (МКРК) у робітників-суднозбірників старшого віку вірогідно зменшувалась після 40 років (відносно молодих) і відповідно складала в групах 40-49, 50-59, 60-69, 70-79 років 78,9%, 66,7%, 56% і 52% (р<0,05) від молодих обстежених.

У інженерно-технічних робітників латентний період ПЗМР достовірно подовжився в групах 50-59, 60-69, 70-79 щодо групи 20-29 років на 16,7%, 25,1% і 44,4% відповідно (р<0,01).

Максимальна кількість рухів кисті у інженерно-технічних працівників (ІТП) суднобудівного підприємства зменшувалась з сорокарічного віку і відносно молодих колег у вікових групах 40-49, 50-59, 60-69, 70-79 років була відповідно76,6%, 70,3%, 62,5%, 51,6%. Зіставлення даних, одержаних під час обстеження осіб фізичної і розумової праці, дозволило виявити достовірні відмінності після 50 років. Наприклад, латентний період ПЗМР у робітників тривав довше, ніж у службовців, на 24,8% в групі 50-59 років, - на 30,5% в групі 60-69 років, і - на 21,2% в групі 70-79 років. Показники МКРК у робітників та службовців достовірно не відрізнялися. Таким чином, темп скорочення латентного періоду простої зорово-моторної реакції і максимальної кількості рухів кисті у службовців у віці від 20 років до 79 років був відповідно 0,75% і 0,82% на рік. У робітників, темп зниження тих самих показників відповідно становив 0,88% і 0,80% на рік.

В обстежених чоловіків і жінок різного віку, що мешкають в селах Криму, встановлено збільшення латентного періоду простої зорово-моторної й акустико-моторної реакції, максимальної кількості рухів кисті. У чоловіків темп подовження латентних періодів ПЗМР, АМР і зниження МКРК у віці від 20 років до 79 років відповідно становив 0,74%, 0,62%, 0,59% на рік. У жінок відповідні показники становлять 0,78%, 0,66%, 0,26% за рік. Значиме подовження латентного періоду ПЗМР і АМР відбувається на межі сорока, а МКРК близько п'ятдесяти років. У чоловіків достовірні відмінності МКРК спостерігались на межі 60 років, а латентного періоду ПЗМР на межі 50 років.

Проведені дослідження сенсомоторної діяльності у корінних жителів сільських районів гірського Азербайджану в віці від 20 до 90 років і старше виявили високу індивідуальну варіабельність показників латентного періоду простої зорово-моторної реакції, координації рухів і максимальної кількості рухів кисті як серед чоловіків, так і жінок. Водночас вікова динаміка психомоторних показників характеризувалась уповільненням швидкості сенсомоторних реакцій, швидкості і точності рухів. Темп подовження латентного періоду ПЗМР у чоловіків становив 0,54% на рік, а в жінок 0,65%; “щорічна” інволюція МКРК у чоловіків досягала 0,36%, а у жінок 0,57% .

Таким чином, вивчення сенсомоторної діяльності у робітників та службовців суднобудівного підприємства, мешканців сільських районів Криму і гірського Азербайджану за показниками латентного періоду ПЗМР і АМР, координації рухів і максимальної кількості рухів кисті дозволило з'ясувати, що середньорічний темп погіршення цих показників коливається в межах від 0,36 до 0,88% за рік. Паралельно із загальними тенденціями було виявлено фахові та регіональні особливості вікових змін психомоторики. Так, зіставляючи дані, що отримані під час обстеження робітників та службовців, було виявлено, що на межі 50 років виникає значима (р<0,05) дивергенція латентного періоду ПЗМР. Водночас розбіжності за показниками МКРК недостовірні. Це може бути пов'язане з тим, що МКРК є професійно важливим показником особливо, для робітників. А у чоловіків, сільських мешканців Криму, значимі зміни латентного періоду ПЗМР відбуваються на межі 50 років, АМР після 30-ти, а МКРК після 60-ти років. У жінок, мешканок сільської місцевості Криму, достовірне зростання латентного періоду ПЗМР і АМР виникає на межі сорока років, а зниження МКРК після 60 років. Особливе зацікавлення викликає зміна показників психомоторики у азербайджанців, які мешкають у гірських районах. Наприклад, у чоловіків достовірна зміна латентного періоду ПЗМР, МКРК, координації рухів відбувається на межі сімдесяти років, а уповільнення складної зорово-моторної реакції встановлено у віковій групі 50-59 років. У азербайджанок значиме погіршення показників ПЗМР виявлено у вікових групах після 30-39 років. Час зорово-моторної реакції з вибором довшав у вікових групах старше 40 років (р<0,05). Зниження максимальної кількості рухів кисті відбувається після 60 років (р<0,05). Отримані дані, що стосуються сільських жителів гірського Азербайджану, у значній мірі узгоджуються з думкою авторів [Чеботарев Д.Ф., Коркушко О.В.,1987; Бугаев В.Н.,1987], які відзначали високий функціональний рівень організму в корінних мешканців похилого віку гірських районів Кавказу.

Результати вивчення у лабораторних умовах розумової працездатності показали, що з віком у обстежених відбувається погіршення показників розумової діяльності: збільшення часу виконання тестових завдань, зростання коефіцієнтів варіації часу, витраченого на відповідь; зростання кількості помилок у відповідях на тести. При цьому знижується загальна продуктивність діяльності у всіх тестах.

Темп зростання часу на виконання тестових завдань 1 (тест на ранжування чисел у порядку зростання), 2 (тест на ранжування чисел у порядку зменшення), 3 (тест на пошук пропущеної цифри) становить відповідно 0,55%, 0,74% і 0,47% за рік і залежить від їхньої складності. Другий (найскладніший тест) виявив суттєве зниження показників, що залежать від віку, а саме - швидкість виконання завдання і здібності до навчання.

Вікові співвідношення таких показників, як надійність і продуктивність діяльності, у чоловіків і жінок були дещо відмінні.

Так, у чоловіків показники продуктивності і надійності розумової діяльності за даними тестування поліпшуються від 25 років до 45-річного віку, потім спостерігається “плавне” зниження.

У жінок “плато” продуктивності розумової діяльності (за даними тестування) спостерігається до 35-річного віку, тоді як відносні показники надійності розумової працездатності зростають на межі п'ятдесятьох років.

У нашій роботі показано, що швидкість обробки інформації як у молодих, так і у осіб старшого віку має коливальний характер. А варіабельність часу виконання тестового завдання вища в осіб старшого віку.

Випробувано різноманітні режими діяльності: вільний, нав'язаний і інтерактивний, які було розроблено на основі визначення індивідуальної швидкості обробки інформації. Для осіб молодого віку оптимальним виявився вільний режим.

В експерименті з вільним режимом роботи було виявлено вікові зміни в динаміці розумової працездатності: зниження до невисокої швидкості роботи, послаблення надійності у виконанні тестових завдань зі зміною відомого алгоритму виконання тесту, підвищення стомлюваності в осіб старшого віку. При стихійній регуляції ритму діяльності, коли час на відпочинок підсвідомо залучався у власне час виконання завдання і швидкість роботи регулювалась довільно, люди старшого віку не змогли раціонально побудувати свою діяльність. Натомість особи молодого віку були спроможні самостійно раціонально організувати свою діяльність.

У молоді найкращі результати було одержано в довільному режимі роботи - найбільший обсяг виконаної роботи, максимальну кількість правильних відповідей, мінімальна частка помилок.

Мабуть, вільний режим, за якого час відпочинку інтуїтивно залучався до часу роботи, є ефективним важелем підвищення продуктивності розумової діяльності для осіб молодої групи. Вочевидь, цей феномен відбиває високий рівень надійності регуляторних процесів організму людей молодого віку.

У групі працівників старшого віку показники загального обсягу роботи, кількості правильних відповідей були найкращі тоді, коли час, що надавався для виконання тесту, в чотири рази перевищував мінімальний термін, необхідний для розв'язання тестового завдання. При цьому частка помилок була мінімальна, що робить цей режим оптимальним для працівників старшого віку.

Таким чином, раціонально підібраний індивідуальний режим підвищує рівень відносних показників надійності роботи осіб старшого віку до рівня відповідних параметрів діяльності у осіб молодого віку. При цьому режимі функціональний стан за самооцінкою обстежуваних і даними ритму серцевої діяльності був оптимальним.

Для успішної роботи особам старшого віку, очевидно, потрібний інтерактивний режим, який виступає у ролі “зовнішнього синхронізатора” діяльності, що за своїми показниками близький до параметрів внутрішнього ритму людини.

Дослідженнями нав'язаних експериментальних режимів діяльності встановлено, що в режимі різко вираженого дефіциту часу працювати змогли тільки 15% серед всіх обстежених, які до того ж мали високу кваліфікацію і професійний досвід.

Проведені дослідження підтвердили коливальний характер функції уваги під час розумової діяльності.

Так, обстежені в 1-3% випадків пропускають 4-6 завдань поспіль, що відповідає 20-30-секундному припиненню роботи.

У нашій роботі встановлено, що під час розв'язання завдань комбінаторного типу в осіб старшого віку тривалість “блоків” або “перерв” діяльності становить 26,33,1 , а у молодих осіб 10,31,4 секунд. У режимі, що враховував вікове зниження швидкості сенсомоторики, підвищувалась ефективність і надійність розумової діяльності в осіб старшого віку.

У роботах Маньковского М.Б. зі співавт. [1982] раптове припинення розумової діяльності пов'язується з накопиченням втоми. Алексєєв В.А. [1984] пояснює цей феномен припинення розумової діяльності із розвитком парціального сну.

Для вивчення фізіологічних механізмів процесів навчання і перенавчання були обстежені люди різного віку ( 30-33 роки і 50-53 роки).

Динаміка навчання операторській діяльності в обстежених другої групи працівників показала, що комбінаторний тест на перестановку цифр у порядку зростання викликає зміну показників серцевого ритму (збільшення дисперсії - D, індексу напруження - ІН та індексу функціо-нального стану серця - ІФС) порівняно з вихідними показниками відносного спокою. Це характеризує пристосування функціональних систем організму людини в процесі навчання операторській діяльності, що відбувається внаслідок автономізації діяльності серцевого ритму (СР). Це підтверджується наявністю кореляційного зв'язку між показниками СР - дисперсією і Д RR1 (r = 0,70; P < 0,01).

Процес перенавчання обстежених, що полягав у засвоєнні нового алгоритму розв'язання завдань, вже в перші 30 секунд тестування супроводився збільшенням ІН, зниженням D і ІФС . Наявність сильного кореляційного зв'язку між D і ДАТ (р = - 0,85, P < 0,01), а також D і ІН (r = - 0,59, P < 0,01) свідчить про вмикання центрального контуру регуляції серцевого ритму внаслідок активації симпатичної нервової системи. У період перенавчання мала місце виражена кореляція між віком обстежених і D (r = - 0,61, P < 0,01), а також віком людини і ІН (r = 0,76, P<0,01). Динаміка процесу навчання навичок робити операторського типу характеризувалася трьома основними періодами: впрацьовуванням, автономізацією діяльності і перенапругою регуляторних систем. В осіб старшого віку, які виконували тест, що моделював навчання і перенавчання, спостерігалось зростання часу розв'язання тестового завдання в середньому на 61% і 69% - відповідно щодо молодих. У підсумку в осіб старшого віку кількість помилок скоротилась на 46%, а показники надійності зросли на 20%. У ПСВ коефіцієнт варіації часу розв'язання тестового завдання за навчання майже втричі перевищував відповідний показник у молодих людей.

Таким чином, перенавчання ПСВ в експерименті супроводжувалось зменшенням кількості помилок за рахунок збільшення часу, що потрібно на виконання часу розв'язання тестового завдання. Водночас, обстеженій молоді була притаманна висока швидкість виконання тестового завдання. Тобто, в осіб старшого віку змінюється стратегія виконання завдання. Ця зміна була спрямована на підвищення точності роботи за рахунок самоконтролю діяльності. І хоча в підсумку продуктивність молодих вища, ніж у осіб похилого віку, виявлений феномен має важливе значення для зіставлення результатів і розуміння фізіологічних механізмів навчання і перенавчання в різних вікових групах.

Аналіз здатності до перенавчання обстежених старшої вікової групи показав, що 29% від загальної кількості виявляють здатність до перенавчання навичок операторської діяльності, а 71% (P<0,01) осіб такої здатності не виявляють.

Кореляційний аналіз взаємозв'язку досліджуваних параметрів і біологічного віку (БВ) показав, що функціональна здатність організму в першу чергу визначається станом гемодинаміки і психомоторики обстежених. Негативна кореляція цих параметрів з робочим стажем і БВ свідчить про наявність фахового добору на виробництві.

У ході дослідження було встановлено достовірне зниження сили кореляційного зв'язку показників фізичного стану (ДАТ, МВ, ІФС, ЧСС і R-R1) із календарним віком людини після операторської роботи щодо вихідного рівня. Це можна пояснити високими індивідуальними відмінностями обстежених за показниками, варіабельність яких нівелює віковий вплив .

У роботі також простежено зв'язок фізичної працездатності із соціально-психологічними характеристиками і показниками розумової діяльності людини. Показано, що фізична працездатність характеризується сильним кореляційним зв'язком (R=0,63; р<0,05) із показниками профілю особистості і нервово-психічного стану людини (самопочуття за тестом САН, шкали Pt, Pa і Hs тесту MMPI), а також із такими показниками операторської діяльності (R=0,67; р<0,05), як надійність і продуктивність розумової діяльності, термін виконання окремого тестового завдання.

Водночас показано, що фізична працездатність, яка є критерієм здоров'я, значною мірою впливає на розумову діяльність, зокрема, на такі показники, як швидкість обробки інформації, надійність і продуктивність операторської діяльності.

Отримані нами дані про взаємозв'язок фізичної працездатності з операторською і розумовою діяльністю співвідносяться з даними літератури. Так, за Маглеваним Л.В. [1994], оптимальні рівні фізичної працездатності для осіб розумової праці становлять 13-15 кгм · хв /кг і 16-17 кгм · хв /кг для жінок і чоловіків відповідно, а Єремін А.Л. і Старікова Н.П. [1991] показали, що рівень фізичної працездатності водіїв 18 кгм · хв/кг є показником їхньої фахової надійності.

Є дані про вплив фізичного тренування на результати психомоторних тестів [Dustman, R. E., et al 1984; Emery, C.F., Huppert, F.A., Schein, R.L., 1995]. Водночас, розумова діяльність впливає на фізичну працездатність, психомоторику і психологічний стан особи. При цьому, трудова діяльність як рівнодійна залежить від показників, що “забезпечують” фізичну працездатність (критерій здоров'я), розумову працездатність, сенсомоторну активність .

Вік людини суттєво впливає на сенсомоторику, фізичну працездатність, психологічний стан особи. Крім того, на зазначені функції організму впливає довкілля. Отже, вплив віку на трудову діяльність людини має кумулятивний характер. Тобто, старіння систем, що “забезпечують” трудову діяльність (сенсомоторна, фізична і розумова діяльність) є додатковим чинником, який знижує ефективність трудової діяльності.

Таким чином, функціональна організація трудової діяльності залежить від часового чиннику, що істотно впливає на старіння "системотвірних" елементів, а також на елементи системи, що формують діяльність людини. Ця обставина зумовлює нелінійний характер вікових змін трудової діяльності людини.

На основі власних ергометричних досліджень було розроблено математичну модель (у співавторстві з професором А.Л. Решетюком,1994) фахової працездатності людини (на промисловому виробництві). Згідно з цією моделлю, фахова працездатність людини починає формуватися з 14 - річного віку. До 22 років в Україні робітник досягає мінімально достатнього професійного рівня. Період фахового удосконалення завершується близько 44 років. Потім відбувається період фахової інволюції. При цьому працівник в 60 років, відповідно до цієї моделі, за рівнем фахової працездатності незначно поступається 20-річному робітнику. Виняток утворюють ті працівники, діяльність яких безпосередньо залежить від темпу виконання робіт.

Ці розбіжності між суто фізіологічними показниками фізичної і психомоторної працездатності людини та динамікою фахової трудової діяльності зумовлюють спеціальні механізми фахової компенсації. До них належать фахові навички, фахова адаптація, висока кваліфікація, досвід, а також індивідуальна оптимізація і раціоналізація трудової діяльності.

Періодичні медичні огляди цілковито зорієнтовані на встановлення захворювань організму. Водночас зміни донозологічного стану організму людини (від здоров'я до хвороби) тривають роки. Тому для потреб діагностики донозологічного стану організму і професійно-трудової реабілітації робітників різного віку розроблено методику оцінки працездатності людей старшого віку. Нами у співавторстві з професором А. Л. Решетюком [1994] виділено 10 класів стану організму, починаючи від "відмінного здоров'я" до "декомпенсованого стану". До I класу належать працівники, які мають відмінне здоров'я, до II класу - дуже гарне здоров'я, до III класу - гарне, до IV класу - нормальне здоров'я, до V класу - значно знижений рівень здоров'я, до VI класу - істотно знижений рівень здоров'я, до VII класу - хворі робітники, які мають добре компенсований стан здоров'я, до VIII класу - хворі з компенсованим станом, до IX класу - тяжко хворі, до X класу - робітники, які мають I групу інвалідності. Робітники, що належать до I класу, не мають обмежень до праці. Особи, що належать до VI-VII класів, обмежено працездатні, VIII клас відповідає III групі інвалідності, IX клас - II групі, а X клас - I групі. Належність обстежених до того чи іншого класу визначається на основі розроблених нами критеріїв (табл.1).

У підсумку проведеної роботи нами було запропоновано і випробувано методи первинної оцінки фізичної, операторської і розумової працездатності для працівників старшого віку. Кількісні характеристики фізіологічних показників наведено в табл.1.

...