Особливості епідемічного процесу дизентерії серед військовослужбовців Збройних Сил України

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ імені Л.В. ГРОМАШЕВСЬКОГО

УДК 616.935 -036.22+616.935-084

ОСОБЛИВОСТІ ЕПІДЕМІЧНОГО ПРОЦЕСУ ДИЗЕНТЕРІЇ СЕРЕД ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

14.02.02.-епідеміологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ПІВНИК ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ

Київ 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в інституті епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В. Громашевського АМН України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Зарицький Анатолій Минович, інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В. Громашевського АМН України, завідувач лабораторії кишкових інфекцій та дезинфектології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, ст..н.с. Алексієнко Володимир Васильович, інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В. Громашевського АМН України, завідувач лабораторії вібріозів

кандидат медичних наук, професор Гоц Юрій Денисович, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, завідувач кафедри епідеміології

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, м. Київ

Захист відбудеться 15.01.2002 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.614.02 при інституті епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В. Громашевського АМН України (02038, м. Київ, узвіз Протасів Яр, 4).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці ІЕІХ (Київ, узвіз Протасів Яр, 4).

Автореферат розісланий 15. грудня 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук Красюк Л.С.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Незважаючи на значну кількість теоретичних та експериментальних досліджень особливостей епідемічного процесу дизентерії (шигельозів) та біологічних властивостей шигел, причини розповсюдження та характер епідемічного процесу цієї інфекції серед військовослужбовців вивчені недостатньо, а окремі положення щодо ефективного впливу на нього залишаються суперечливими. Проблеми розробки та втілення в повсякденну практику нових методів діагностики, профілактики і удосконалення існуючої системи епідеміологічного нагляду за дизентерією у військах далекі до свого остаточного вирішення.

В окремих регіонах Україні захворюваність на дизентерію залишається високою, показники захворюваності складають 150-300 на 100 тис. (Зарицкий А.М., Магдей М.В., Вакараш Н.А., 1997).

Відмічається тенденція до поширення дизентерії Флекснера (Поплавская Ж.В., Парков И.В., Щербак Л.Л., 1996), яка втративши в 60-ті роки риси масової епідемічної хвороби, знову набула здатності до епідемічного розповсюдження. При такому виді дизентерії спостерігається високий рівень летальності серед дорослих з групи соціально незабезпеченого та соціально неблагополучного населення.

Шигельози становлять серйозну проблему для Збройних Сил України, останнім часом відмічається зростання рівня захворюваності на ці інфекції (Хижняк М.І., Нарожнов В.В., Півник В.М., 1996, Крушельницький О.Д. зі співавт., 1996).

Епідеміологічна значущість шигельозів у військових колективах пов'язана з тим, що при виникненні епідемічних спалахів значна кількість військовослужбовців тривалий час підлягає ізоляції та госпіталізації, що безпосередньо впливає на боєздатність військової частини, залучаються значні кошти для проведення протиепідемічних заходів безпосередньо під час їх локалізації та ліквідації, а також у період диспансерного нагляду за перехворівшими.

Профілактика шигельозів серед військовослужбовців залишається одним з найбільш актуальних завдань для військово-медичної служби, спрямованих на максимальне зниження дезорганізуючого впливу захворюваності на стан навчально-бойової підготовки та боєготовності особового складу військових частин. Епідемічна ситуація відносно цих інфекцій у військах свідчить про те, що профілактичні та протиепідемічні заходи, які проводяться, суттєво не впливають на рівень захворюваності. Нез'ясованими залишаються епідеміологічні особливості шигельозів у Збройних Силах України та провідні чинники, що впливають на розвиток їх епідемічного процесу у військових колективах, що дислоковані у різних регіонах України, видах та родах військ. Особливості епідемічного процесу дизентерії серед військовослужбовців Збройних Сил України обумовлюють необхідність коригування системи епідеміологічного нагляду за цією інфекцією у військах, що буде сприяти збереженню здоров'я військовослужбовців та підтриманню необхідного рівня боєготовності військ.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Дисертація виконана в рамках науково-дослідних робіт лабораторії кишкових інфекцій та дезинфектології ІЕІХ ім. Л.В. Громашевського АМН України:

- N держреєстрації 053 "Удосконалення системи епідеміологічного нагляду та профілактики шигельозів і сальмонельозів у нових соціально-економічних умовах" (Строки виконання - 1991-2001 рр.).

Мета роботи: визначити особливості розвитку епідемічного процесу дизентерії серед військовослужбовців Збройних Сил України і удосконалити систему епідеміологічного нагляду за цією інфекцією у військах.

Для реалізації вказаної мети були поставлені такі задачі:

1. Встановити епідеміологічні особливості шигельозів серед контингентів військовослужбовців (молоде поповнення, солдати, офіцери), видів Збройних Сил України та родів військ за період з 1992 по 1999 рр.

2. Виявити провідні чинники розповсюдження дизентерії у військах.

3. Вивчити структуру збудників дизентерії, виділених в осередках, що мали місце у військах колишнього СРСР, дислокованих на території України, за період з 1987 по 1991 рр., а також в Збройних Силах України за період з 1992 по 1999 рр. шигельоз дизентерія окарін військо

4. Удосконалити систему епідеміологічного нагляду за шигельозами в Збройних Силах України та оптимізувати комплекс профілактичних та протиепідемічних заходів серед військовослужбовців.

5. Розробити та впровадити в дію рекомендації щодо удосконалення епідеміологічного нагляду за шигельозами в Збройних Силах України та використання біологічно-активної добавки до раціону хворих "Окаріну" з метою профілактики дисбактеріозів у військовослужбовців.

Об'єкт дослідження: епідемічний процес дизентерії серед військовослужбовців Збройних Сил України.

Предмет дослідження: показники захворюваності військовослужбовців на дизентерію, комунально-побутове забезпечення військовослужбовців, штами шигел, офіційна документація.

Методи дослідження: епідеміологічні, мікробіологічні, експериментальні та статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Комплекс досліджень дав змогу вперше:

- виявити епідеміологічні особливості дизентерії та провідні чинники розповсюдження цієї інфекції серед військовослужбовців Збройних Сил України;

- вивчити структуру збудників шигельозів за період з 1987 по 1999 рр., що стало основою для прогнозування зміни видового складу їх збудників;

- удосконалити систему епідеміологічного нагляду за шигельозами в Збройних Силах України та оптимізувати комплекс профілактичних та протиепідемічних заходів серед військовослужбовців.

Практичне значення одержаних результатів. Науково обгрунтована і впроваджена в практику структурно-функціональна система епідеміологічного нагляду за шигельозами у Збройних Силах України, яка включає моніторинг за циркуляцією збудників шигельозів у військових колективах та скринінг груп підвищеного ризику інфікування шигелами. Проведена оцінка ефективності застосування біологічно-активної добавки "Окаріну" до раціону хворих на гострі кишкові інфекції з метою профілактики дисбактеріозів.

За результатами дисертації підготовлені методичні вказівки "Епідеміологічний нагляд за шигельозами у Збройних Силах України" (Київ, 2001) та "Використання бактерійного харчового концентрату "Окарін" з метою профілактики дисбактеріозу кишечника у військовослужбовців" (Київ, 1997).

Особистий внесок автора. Основний обсяг досліджень (понад 80 %) виконано автором самостійно. Особисто був проведений патентно-інформаційний пошук, визначені методичні підходи щодо проведення досліджень згідно з поставленими за темою дисертації завдань. Автором проведено ретроспективний епідеміологічний аналіз даних щодо захворюваності військовослужбовців на шигельози та інші гострі кишкові інфекції по окремих оперативних командуваннях, видах та родах військ. Всього вивчено і проаналізовано 28 звітів санітарно-епідеміологічних закладів Міністерства оборони України. Узагальнені дані звітів санітарно-епідеміологічних закладів щодо основних видів шигел, які були виділені в осередках захворювань за період з 1987 по 1999 рр. Визначена група хворих на гострі кишкові інфекції, до раціону харчування яких додатково використовувався "Окарін". Підготовлено методичні вказівки "Епідеміологічний нагляд за шигельозами у Збройних Силах України" та "Використання бактерійного харчового концентрату "Окарін" з метою профілактики дисбактеріозу кишечника у військовослужбовців".

У проведенні досліджень допомагали підполковник медичної служби М.Д. Кошиль та службовець Збройних Сил України Т.С. Максименко (Центр Державного санітарно-епідеміологічного нагляду Збройних Сил України), підполковник медичної служби С.М. Коробко (санітарно-епідеміологічний загін, м.Миколаїв), за що автор висловлює їм щиру вдячність.

Окрема подяка доктору медичних наук, професору М.І. Хижняку за методичну і консультативну допомогу при виконанні роботи та кандидату медичних наук полковнику медичної служби В.В. Нарожнову за допомогу при дослідженні ефективності "Окаріну".

Апробація результатів дисертації.

За матеріалами дисертації опубліковано 8 наукових робіт.

Основні положення дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на науково-практичній конференції Української військово-медичної академії "Проблеми военного здравоохранения и пути его реформирования" (Київ, 1996), науково-практичній конференції Головного військового клінічного госпіталю Міністерства оборони України "Современные аспекты военной медицины (Київ, 1997), на міжнародній науково-практичній конференції інфекціоністів та епідеміологів ЗС України 27-29 травня 1998 року. Апробація дисертації відбулася на засіданні наукового семінару співробітників Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України 21.06.2001.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів та методів, 7 розділів власних досліджень, висновків і списку використаних джерел, який містить 198 джерел вітчизняних та іноземних авторів.

Основний зміст роботи

Матеріали та методи досліджень. Робота виконана з комплексним застосуванням епідеміологічних, мікробіологічних, експериментальних та статистичних методів дослідження.

Дослідження включали проведення порівняльного епідеміологічного аналізу захворюваності військовослужбовців на шигельози в історичному аспекті у військах колишнього СРСР, які дислокувалися в Україні, a з 1992 року - в Збройних Силах України, у видах та родах військ Збройних Сил України, в окремих регіонах розміщення військ, вивчення основних джерел і чинників передачі інфекції, встановлення взаємозв'язку між різними умовами і чинниками, що впливають на розвиток і перебіг епідемічного процесу у військових колективах та узагальнення отриманих даних.

При дослідженні використовувалися кон'юнктурні огляди санітарно-епідеміологічних закладів Міністерства оборони України (28), матеріали епідеміологічного розслідування причин виникнення групових захворювань й епідемічних спалахів і заходи, які проводилися для їх локалізації та ліквідації (113), матеріали перевірки стану організації та проведення санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів у військах (65), дані діагностичних обстежень хворих на наявність збудників дизентерії і лабораторних досліджень об'єктів навколишнього середовища (проб води, змивів з об'єктів харчування тощо), архівні матеріали колишніх Одеського, Прикарпатського та Київського військових округів Збройних Сил колишнього СРСР. Показники захворюваності були проаналізовані за даними "Медичних звітів про стан здоров'я та захворюваності особового складу" (форма 3 мед.) за період з 1992 по 1999 рр. (7), а по окремих оперативних командуваннях - з 1972 по 1999 рр. та за даними офіційних річних звітів головних державних санітарних лікарів регіональних та територіальних санітарно-епідеміологічних загонів.

Статистична обробка матеріалу проведена згідно з визначеною методикою (В.Д. Біляков з співавт., 1981), з використанням ПМК-52 та програм статистичної обробки (Ю.І. Іванов, О.М. Погорелюк, 1990).

Основні напрямки епідеміологічного аналізу включали аналіз рівня та структури захворюваності, багаторічної динаміки захворюваності, захворюваності за чинниками ризику.

Мікробіологічні аспекти проблеми вивчалися в тісному взаємозв'язку з епідеміологічними питаннями (визначення чутливості до антибактеріальних і дезінфекційних препаратів, біохімічного типування тощо) згідно з визначеними методами. Етіологічна структура збудників шигельозів вивчена за період з 1987 по 1999 рр. (1150).

Властивості шигел вивчалися за допомогою видо- і типоспецифічних сироваток, що випускаються Санкт-Петербурзьким науково-дослідним інститутом вакцин і сироваток.

Чутливість збудників шигельозів до антибіотиків та інших препаратів, що використовувалися для лікування хворих, вивчена в епідемічних осередках Київського гарнізону (268).

Для визначення резистентності культур "Окаріну" до антибіотиків використовували метод дифузії в агарі за допомогою дисків. Оцінку результатів проводили відповідно до існуючої методики ("Методические указания по определению чувствительности микроорганизмов к антибиотикам методом диффузии в агаре с использованием дисков", 1983 г., №2675-83 г.).

Ефективність "Окаріну" вивчали при комплексній терапії хворих на дизентерію та інші гострі кишкові інфекції у Головному військовому клінічному госпіталі МО України. Обстежено до початку терапії 45 хворих, після його завершення - 30.

З урахуванням результатів дослідження видані методичні вказівки, які затверджені начальником ГВМУ ГШ ЗС України (Київ, 1997).

Результати досліджень та їх обговорення

Умови життєдіяльності військовослужбовців. За результатами всебічного дослідження матеріально-побутового забезпечення військовослужбовців встановлено, що незважаючи на те, до якого виду, роду військ або підрозділу оперативного командування відноситься військова частина, загальними для її військовослужбовців строкової служби є організація харчування та водопостачання, умови навчання та військової праці.

Обстеженням умов харчування військовослужбовців встановлено, що санітарний стан 45% солдатських їдалень був незадовільним, з них 25% мали несправні системи водопостачання та каналізації. Строки експлуатації технологічного устаткування, в першу чергу парових, газових та електричних казанів, перевищували встановлені терміни в 1,5-2 рази, що негативно впливало на якість приготування їжі. У 75% солдатських їдалень було недостатньо столового і кухонного посуду, миючих та знежирюючих засобів, гарячої води, нерегулярно проводились прибирання та дезинфекція виробничих приміщень. Від 25 до 40% змивів на санітарно-показову мікрофлору з посуду, технологічного обладнання, спецодягу та рук кухарів були позитивними, що свідчило про їх забруднення бактеріями групи кишкової палички.

Дослідженням організації водопостачання військових частин встановлено, що 20 % об'єктів водопостачання не відповідали санітарно-гігієнічним вимогам. Частка проб питної води, яка не відповідала вимогам Держстандарту 2874-82 "Вода питна" за бактеріологічними показниками складала від 14 до 30 %. У гарнізонах "Ч.","Б.", "Д.", "К" та "М" спостерігався дефіцит доброякісної питної води (в 1,5-2 рази менше від існуючої норми), що значно впливало на санітарний та епідемічний стан військових частин.

Особливості протиепідемічного забезпечення військ, які перебували в Афганістані. Вивчений нами безпосередньо на місці досвід забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя військ колишнього СРСР, які дислокувалися на території Афганістану, свідчить, що під час перебування військовослужбовців у районах бойових дій, особливо на рівнинній місцевості з великою мережею ариків і струмків, інтенсивне зараження збудниками шигельозів відбувалося через вживання води з поверхневих вододжерел. У подальшому носії збудників інфекції заносили її до пунктів постійної дислокації з'єднань і частин.

Кількість носіїв шигел серед військовослужбовців через 2-3 тижні після прибуття до районів бойових дій зростала у 4-5 разів порівняно з їх кількістю у попередній період. Захворюваність в цих підрозділах підвищувалась і була в 3-4 рази вищою, ніж у підрозділах, що не приймали участі у бойових діях.

Подібне спостерігалося в окремих видах і родах військ, де військовослужбовці за специфікою військової служби тривалий час змушені були знаходитися поза межами стаціонарних пунктів розміщення, коли вони вживали інфіковану воду із різних джерел.

Таким чином, специфічні умови військової служби зумовлені цілим комплексом соціальних, професійних та побутових особливостей, які суттєво впливають на розвиток та інтенсивність епідемічного процесу дизентерії у військах.

Особливості розвитку епідемічного процесу дизентерії у Збройних Силах України. Встановлено, що епідемічний процес дизентерії серед особового складу військ характеризуються нерівномірністю поширення у часі. У динаміці захворюваності на ці інфекції до 1992 року відмічалась тенденція до зниження її рівня, а з 1993 року - тенденція до зростання (щорічний темп приросту 11,6 %) (рис.1).

Максимальний показник захворюваності на шигельози за весь період спостереження зареєстровано у 1994 році - 1400 на 100 тис.

У динаміці показників захворюваності на шигельози та інші гострі кишкові інфекції спостерігалась синхронність відносно їх підйомів і спадів. Коефіцієнт кореляції - (r) між показниками захворюваності військово-службовців на шигельози та інші гострі кишкові інфекції склав 0,85, що відображає прямий достовірний кореляційний зв'язок. Це свідчить про те, що серед хворих на гострі кишкові інфекції значний відсоток хворих на шигельози, які не виявлені.

Рис. 1 Динаміка захворюваності на шигельози та інші гострі кишкові інфекції військовослужбовців у Збройних Силах за період 1977-1999 рр.(на 100 тис.)

Встановлено, що середній багаторічний показник захворюваності військовослужбовців строкової служби на шигельози за 1992-1999 рр. становив 533±137 на 100 тис., серед офіцерів і прапорщиків - 21±6 на 100 тис., що відображає як об'єктивний стан (кращі санітарно-гігієнічні умови життя офіцерів та прапорщиків), так і суб'єктивні обставини (офіцери та прапорщики рідше звертаються за допомогою до лікарів).

Високій захворюваності військовослужбовців строкової служби на кишкові інфекції сприяють особливості організації військового колективу, члени якого потрапляють під ризик зараження в результаті дії загальних чинників (спільні спальні приміщення, об'єкти харчування, водопостачання тощо). Крім того, військові колективи два рази на рік оновлюються на 25%, що призводить до інтенсивного обміну збудниками інфекційних хвороб між старослужбовцями та молодим поповненням.

Однією з виразних особливостей епідемічного процесу в Збройних Силах України є різна інтенсивність захворюваності на шигельози серед військовослужбовців за строками служби, який становить 18 місяців і розподіляється на перший, другий та третій періоди (відповідно 6, 12 та 18 місяців). Найбільш високий ризик захворювання (у 2-5 разів більше, ніж у інших військовослужбовців) встановлено у військовослужбовців в перші три місяці їх служби.

Так, за результатом вивчення епідемічної ситуації щодо дизентерії на прикладі окремого навчального центру, до якого воїни надходили два рази на рік - у травні-червні та у листопаді-грудні, встановлено, що захворювання на шигельози реєструвались кожного року з найбільшою інтенсивністю в липні-вересні і січні-березні тобто після надходження молодого поповнення. На період підйому припадала більша кількість захворілих на ці інфекції за рік.

Встановлено, що на шигельози у навчальному центрі переважно хворіли військовослужбовці з числа молодого поповнення (перший період служби). Частка хворих серед вказаної категорії військовослужбовців складала 84,8%, решта - серед військовослужбовців другого та третього періодів служби.

Вивчення етіологічної структури шигельозів показало, що за період 1994-1999 рр. відбулася зміна домінуючого у військових колективах шигельозу Флекснер 2а на шигельоз Зонне, що було пов'язано на наш погляд, перш за все з біологічними властивостями шигел, а саме із зростанням спроможності різних видів шигел пристосовуватись до оточуючого середовища.

Збереження популяції збудника у джерелах в період після випуску курсантів і до прийому молодого поповнення у міжнавчальний період відбувалося завдяки особам, які хворіли на гострий шигельоз і у подальшому протягом 1-3 місяців продовжували виділяти збудники захворювання у навколишнє середовище. А в оточуючому середовищі краще зберігались менш вірулентні й більш стійкі варіанти збудників.

Відмічалася також різниця в рівнях захворюваності на шигельози в різних видах і родах військ. Захворюваність у Військово-Морських Силах була у 2,3 рази більше, ніж у цілому по Збройних Силах України.

При вивченні епідемічної розповсюдженності шигельозів встановлено, що частка захворюваності військовослужбовців під час епідемічних спалахів в 1992-1999 рр. складала у середньому 87,5±5,25%. Більшість спалахів - 65 %, мали місце у Південному регіоні, решта - у Західному та Північному.

У Західному, Північному та Південному регіонах переважали спалахи з харчовими чинниками передачі. Найбільша кількість спалахів з водним чинником передачі була у Південному регіоні.

Вивчення характеру епідемічного процесу у військах виявило:

1. Тенденцію до збільшення кількості спалахів з харчовими чинниками передачі.

2. Зменшення середньої чисельності захворілих в одному епідемічному осередку як "харчового", так і "водного" походження.

3. Зміну циркулюючого виду збудника шигельозів.

Дослідженнями захворюваності у військах, які розташовані по берегах відкритих водоймищ, та води з цих водоймищ встановлено сильний прямий кореляційний зв'язок між середньомісячними кислотно-лужними показниками води (pH) та показниками захворюваності військовослужбовців на гострі кишкові інфекції, в тому числі шигельози (r=0,74). Отримані результати дають змогу використовувати кислотно-лужний показник води як один з прогностичних показників розвитку епідемічного процесу кишкових інфекцій.

При вивченні потенційних джерел збудників шигельозів у Збройних Силах України була визначена роль окремих контингентів військовослужбовців і працівників Збройних Сил у розповсюдженні шигельозів. Було встановлено, що у 80 % випадків захворювань джерелом збудників інфекції були особи, які тимчасово залучалися до роботи на об'єктах харчування і брали участь у приготуванні та роздачі їжі. В інших випадках джерелом збудників були кухарі, як із числа військовослужбовців, так і з числа працівників Збройних Сил. Зазначені епідеміологічні особливості обумовлюють допуск особового складу військових частин до роботи на об'єктах харчування тільки після проходження медичного обстеження в обсязі, що встановлений для працівників харчування.

Кінцевими чинниками передачі збудників шигельозів були готові страви, що не підлягають термічній обробці (холодні закуски, салати, молоко, кондвироби тощо).

При дослідженні умов, що сприяють розповсюдженню збудників шигельозів у військах встановлено, що найбільш суттєво на цей процес впливають "міграційні потоки" військовослужбовців, які пов'язані з прийомом та випуском курсантів з навчальних центрів, навчаннями, передислокацією військових підрозділів, сільськогосподарськими роботами тощо.

Встановлено, що в етіологічній структурі збудників бактеріальної дизентерії, що були виділені за період 1987-1999 рр., переважну більшість складали шигели Флекснера та Зонне (відповідно 71,1 та 28,44 %), решта - шигели Бойда (0,46 %). За вказаний період тільки у 1988 та 1990 рр. шигели Зонне складали більшість порівняно з іншими збудниками бактеріальної дизентерії, складаючи відповідно 51,1 та 56,7 % у загальній структурі. В інші роки переважну більшість складали шигели Флекснера, які з 1991 р. мали тенденцію до зростання. В структурі останніх переважали серологічні варіанти 2а, 1в та 6. Починаючи з 1995 р. в структурі шигел відмічалось збільшення частки шигел Флекснер 2а, яка з 56,1% у вказаному році досягла 60,9% у 1998 р.

Серед біохімічних штамів шигел Флекснер 2а у південних регіонах країни переважну більшість складали біовар 3, в центральному - біовар 4, у північному - біовар 6, у східному - біовари 4 та 6, що свідчить про особливості епідемічного процесу шигельозів у кожному регіоні.

Встановлено, що поширенню шигельозів у військах сприяла полірезистентність циркулюючих штамів шигел до більшості препаратів (понад 85 %), що використовувались для санації хворих.

У зв'язку з цим, нами було вивчений ступінь чутливості препарату "Окаріну" до антибіотиків, які найбільш часто застосовуються у медичній практиці, і видані рекомендації щодо їх використання.

Тривалість інтоксикації і лихоманки у хворих, які під час комплексної терапії вживали біологічно-активну добавку до раціону харчування "Окарін", були в середньому на 2,7±0,9 діб коротшими, ніж у хворих, що проходили лікування за схемою з використанням антибіотиків.

Перебування у стаціонарі хворих, які вживали "Окарін" склало 14,2 ліжко-дня, порівняно з 18,3 ліжко-днями у хворих, що його не вживали, тобто термін лікування скоротився на 4,1 ліжко-дні. Економічна ефективність використання препарату на 100 хворих склала понад 30 тис. грн.

Отримані результати свідчать про ефективність використання "Окаріну", як біологічно-активної добавки до раціону харчування хворих на гострі кишкові інфекції та шигельози, під час їх комплексної терапії, як в гострому періоді, так і в період реконвалесценції.

Організація та проведення профілактичних та протиепідемічних заходів серед військовослужбовців. Аналіз системи організації та проведення епідеміологічного нагляду за шигельозами в Збройних Силах України показав, що його організаційно-методичні підходи потребують вдосконалення.

Нами науково обгрунтована і втілена у практику структурно-функціональна схема системи епідеміологічного нагляду за шигельозами у Збройних Силах України, яка включає моніторинг за захворюваністю та циркуляцією збудників в окремих регіонах, скринінг груп підвищеного ризику інфікування, застосування режимно-обмежувальних заходів щодо недопущення занесення інфекції у військові колективи як з молодим поповненням так і з військовослужбовцями, що повертаються з відряджень, відпусток тощо (рис.2).

Рис. 2 Структурно-функціональна схема комплексної системи профілактики шигельозів у Збройних Силах України

Висновки

1. Виявлено тенденцію до зростання захворюваності на шигельози серед військовослужбовців (щорічний темп приросту 11,6%), що свідчить про необхідність перегляду системи епідеміологічного нагляду за цими інфекціями у Збройних Силах України для забезпечення їх бойової готовності.

2. Встановлено прямий достовірний кореляційний зв'язок між показни-ками захворюваності військовослужбовців на шигельози та інші гострі кишкові інфекції (r=0,85), що свідчить про наявність прихованого епідемічного процесу шигельозів та необхідність удосконалення системи обстеження військово-службовців на гострі кишкові інфекції.

3. Визначено, що найбільшу небезпеку шигельози становлять для військовослужбовців зі складу молодого поповнення навчальних центрів, на яке припадає 84,8 % всіх захворілих в Збройних Силах України. Рівень захворюваності серед цих контингентів військовослужбовців у 2-5 разів перевищує захворюваність на шигельози інших контингентів.

4. Встановлено, що у 80 % випадків епідемічних спалахів шигельозів джерелом інфекції були військовослужбовці строкової служби, які без попереднього медичного, у тому числі бактеріологічного, обстеження у складі добового наряду солдатської їдальні залучалися до роботи на об'єктах харчування. Враховуючи зазначені епідеміологічні особливості необхідно передбачити допуск військовослужбовців до роботи на об'єкти харчування тільки після проходження медичного обстеження в обсязі, що встановлений для працівників харчування.

5. У військах, що розташовані по берегах відкритих водоймищ, встановлений сильний прямий кореляційний зв'язок між показниками захворюваності військовослужбовців на гострі кишкові інфекції та середньомісячними кислот-но-лужними показниками води (pH) з цих водоймищ (r=0,74). Отримані результати дають змогу рекомендувати кислотно-лужний показник води, як один з прогностичних показників розвитку епідемічного процесу гострих кишкових інфекцій.

6. У структурі збудників дизентерії, що виділені в осередках захворювань у період з 1987 по 1999 рр., переважну більшість складали види шигел Флекснера та Зонне (відповідно 71,1 та 28,44 %), решта -Бойда (0,46 %). За вказаний період тільки у 1988 та 1990 рр. шигели Зонне складали більшість порівняно з іншими збудниками бактеріальної дизентерії (відповідно 51,1 та 56,7 %). Розповсюдження дизентерії Флекснер серед військовослужбовців, не залежно від клімато-географічних зон, відбувалося внаслідок циркуляції висо-ковірулентних штамів шигел Флекснер 2а, Флекснер 1в та Флекснер 6, які характеризувались високим рівнем полірезистентності до антибіотиків. У 1995-1997 рр. від 56,1±2,34 до 65,2±4,75 % епідемічних спалахів було викликано шигелами Флекснер 2а.

7. Встановлено, що культури "Окаріну" мають достатньо широкий спектр антибіотикорезистентністі, і можуть бути використані при комплексній терапії хворих на гострі кишкові інфекції та шигельози, а також з метою відтворення кишкової мікрофлори як засіб профілактики дизбактеріозів.

Тривалість інтоксикації і лихоманки у хворих, які під час комплексної терапії вживали біологічно-активну добавку до раціону харчування "Окарін", були в середньому на 2,7±0,9 діб коротшими, ніж у хворих, що проходили лікування за схемою з використанням антибіотиків. Перебування у стаціонарі хворих, які вживали "Окарін" склало 14,2 ліжко-дня, порівняно з 18,3 ліжко-днями у хворих, що його не вживали, тобто термін лікування скоротився на 4,1 ліжко-дні. Економічна ефективність використання "Окаріну" на 100 хворих склала понад 30 тис. грн.

8. Науково обгрунтована і втілена в практику структурно-функціональна схема системи епідеміологічного нагляду за шигельозами у Збройних Силах України, яка включає моніторинг за захворюваністю та циркуляцією збудників в окремих регіонах, скринінг груп підвищеного ризику інфікування, застосування режимно-обмежувальних заходів для недопущення занесення інфекції у військові колективи як з молодим поповненням, так і з військовослужбовцями, що повертаються з відряджень, відпусток тощо. Організація епідеміологічного нагляду за даною схемою буде сприяти зниженню рівня захворюваності військовослужбовців як на шигельози, так і на інші гострі кишкові інфекції в Збройних Силах України.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Н.И. Хижняк, В.В. Нарожнов, В.Н. Пивнык Заболевание диареей личного состава Вооруженных Сил Украины // Проблемы военного здравоохранения и пути его реформирования: Сб. науч. Трудов. Киев, 1996. УВМА. С. 172-173. Особистий внесок - було проведено аналіз захворюваності особового складу Збройних Сил України на шигельози та інші гострі кишкові інфекції.

2. В.Н. Пивнык Некоторые особенности распространения шигеллезов в воинских коллективах в период 1987-1995 гг. //Проблемы военного здравоохранения и пути его реформирования: Сб. науч. Трудов. Киев, 1996. УВМА. С. 175.

3. В.Н. Пивнык, Н.И. Хижняк, Ю.А. Затолокин. К вопросу об актуальности шигеллезов и других инфекций с фекально-оральным механизмом передачи в Вооруженных Силах Украины// Современные аспекты военной медицины: Сб. науч.-практич. Работ. Киев, 1997. ГВМУ МО Украины. Вып.2. С. 37-38.

В.М.Півник особисто провів аналіз літературних даних та обліково-звітних документів щодо захворюваності на кишкові інфекції військовослужбовців Збройних Силах України і визначив, що у вказаній групі захворювань більше 90% складають шигельози та інші гострі кишкові інфекції, показники яких залишаються високими і мають тенденцію до зростання.

4. В.Н. Пивнык, Н.И. Хижняк, Ю.А. Затолокин, Г.М. Тацакович, А.Н. Дрыгач, С.В. Карпенко Факторы внешней среды, влияющие на распространение шигеллезов в воинских коллективах // Современные аспекты военной медицины: Сб. науч.-практич. Работ. Киев, 1997. ГВМУ МО Украины. Вып. 2. С. 40-42.

Особистий внесок - аналіз епідемічних спалахів, що мали місце у військах, з різними чинниками передачі збудників шигельозів.

5. Ю.О. Затолокін, В.М. Півник Санітарно-епідемічний стан у військах Збройних Сил України і основні напрямки удосконалення профілактичних заходів серед особового складу //Современные аспекты военной медицины: Сб. науч. Трудов. Киев, 1998. ГВМУ МО Украины. С. 217-221.

В.М.Півником особисто вивчено стан санітарного та протиепідемічного забезпечення військ і встановлено, що основною причиною поширенню захворювань на гострі кишкові інфекції та шигельози серед військовослужбовців є залучення до приготування та роздачі їжі необстежених військовослужбовців, пізня госпіталізація хворих, неякісне проведення лікувальних та дезінфекційних заходів тощо.

6. В.М. Півник Актуальність профілактики шигельозів та гострих кишкових інфекцій серед військовослужбовців в сучасних умовах //Современные аспекты военной медицины: Сб. науч. Трудов. Киев, 1998. ГВМУ МО Украины. С. 307-309.

7. В.Н. Пивнык Основи організації і проведення санітарно-епідеміологічного нагляду за шигельозами у Збройних Силах //Проблемы военного здравоохранения и пути его реформирования: Сб. науч. Трудов. Киев, 1998. УВМА. С. 263-267.

8. О.Н. Мариниченко, Н.Д. Кошиль, Т.С. Максименко, В.В. Нарожнов, В.Л. Глушкевич, А.В. Яковенко, В.Н. Пивнык Этиологическая природа дизентерии у военнослужащих ВС Украины // Проблеми військової охорони здоров'я: Зб. наук. Праць. Київ, 1999. УВМА. С. 399-401.

В.М. Півник особисто вивчив етіологію шигельозів, що мали місце серед військовосужбовців у період 1993-1996 рр. Показано, що переважну більшість складала дизентерія, що була спричинена шигелами Флекснер 6 та Флекснер 2а.

Анотація

Півник В.М. Особливості епідемічного процесу дизентерії серед військовослужбовців Збройних Сил України. Рукопис.

Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.02.02. - епідеміологія. - Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В. Громашевського АМН України, Київ, 2001.

Проведено детальний аналіз захворюваності на дизентерію серед різних контингентів військовослужбовців, видів та родів військ Збройних Сил України за період з 1992 по 1999 рр. Визначено особливості розвитку епідемічного процесу дизентерії серед військовослужбовців Збройних Сил України, встановлені провідні чинники розповсюдження цієї інфекції у військах. Вивчено структуру збудників шигельозів, виділених в осередках, що мали місце у військах колишнього СРСР, дислокованих на території України, за період з 1987 по 1991 рр., а також в Збройних Силах України за період з 1992 по 1999 рр.

Проведена оцінка ефективності застосування біологічно-активної добавки "Окаріну" до раціону хворих на гострі кишкові інфекції з метою профілактики дисбактеріозів.

Науково обгрунтована і впроваджена в практику структурно-функціональна система епідеміологічного нагляду за шигельозами у Збройних Силах України, яка передбачає оптимальний комплекс профілактичних та протиепідемічних заходів серед військовослужбовців, у тому числі моніторинг за циркуляцією збудників шигельозів у військових колективах та скринінг груп підвищеного ризику інфікування шигелами.

Ключові слова: шигельози, захворюваність, епідемічний процес, епідеміологічний нагляд.

Аннотация

Пивнык В.Н. Особенности эпидемического процесса дизентерии среди военнослужащих Вооруженных Сил Украины. Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.02.02. - эпидемиология. - Институт эпидемиологии и инфекционных болезней им. Л.В. Громашевского АМН Украины, Киев, 2001.

Проведен детальный анализ заболеваемости дизентерией среди различных контингентов военнослужащих, видов и родов войск Вооруженных Сил Украины за период с 1992 по 1999 гг.

Определены особенности развития эпидемического процесса дизентерии среди военнослужащих Вооруженных Сил Украины, установлены ведущие факторы распространения этой инфекции в войсках. В динамике показателей заболеваемости военнослужащих дизентерией и другими острыми кишечными инфекциями наблюдается синхронность относительно их подъемов и спадов. Между этими показателями существует прямая достоверная корреляционная связь, свидетельствующая о том, что среди больных острыми кишечными инфекциями есть невыявленные больные дизентерией.

Выявлена тенденция к увеличению количества эпидемических вспышек дизентерии с пищевыми факторами передачи, уменьшение среднего числа заболевших в одном эпидемическом очаге, изменение циркулирующего вида возбудителей дизентерии.

Установлено, что в распространении дизентерии в 80% случаев источником инфекции были лица, которые временно привлекались к работам на объектах питания и принимали участие в приготовлении и раздаче пищи.

Изучено структуру возбудителей дизентерии виделенных в эпидемических очагах, которые были в войсках бывшего СССР, дислоцированных на территории України, за период с 1987 по 1991 гг., а также в Вооруженных Силах Украины за период с 1992 по 1999 гг. Установлено, что в этиологической структуре возбудителей бактериальной дизентерии за период с 1987 по 1999 гг. большинство составляли виды шигелл Флекснера и Зонне. С 1991 г. отмечалась тенденция к росту дизентерии Флекснера, в структуре которой преобладали серологические варианты 2а, 1в и 6.

Проведена оценка эффективности применения биологически-активной добавки "Окарина" в рационе больных острыми кишечными инфекциями как средства для профилактики дисбактериозов. Продолжительность интоксикации и лихорадки у больных, которые во время комплексной терапии употребляли "Окарин" были в среднем на 2,7±0,9 дней короче, чем у больных, которые проходили лечение по схеме, включающей только терапию с использованием антибиотиков. Продолжительность пребывания в стационаре больных острыми кишечными инфекциями, которые получали "Окарин", сократилась на 4,1 дня по сравнению с теми больными, которые "Окарин" не получали.

Научно обоснована и внедрена в практику структурно-функциональная система эпидемиологического надзора за шигеллезами в Вооруженных Силах Украины, которая предусматривает оптимальный комплекс профилактических и противоэпидемических мероприятий среди военнослужащих, в том числе мониторинг за циркуляцией возбудителей дизентерии в воинских коллективах и скрининг групп повышенного риска инфицирования шигеллами.

Ключевые слова: шигеллезы, заболеваемость, эпидемический процесс, эпидемиологический надзор.

Annotation

Pivnyk V.N. Particularities of the epidemic process of dysentery amongst militarymen of the Armed Forces of Ukraine. Manuscript. Thesis for a scientific degree of candidate of medical sciences, speciality 14.02.02. - epydemiology, Lev Gromashevsky Scientific Research Institute of Epydemiology and Infectious Diseases of Academy of Medical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2001.

Detailed analysis of the dysentery morbidity amongst different contingents of militarymen, types and sorts of troops of the Armed Forces of Ukraine for a period from 1992 to 1999 is conducted.

Particularities of development of the epidemic process of dysentery amongst militarymen of the Armed Forces of Ukraine are determined, leading factors of spreading of this infectious disease in the Army are established.

Structure of the agents of dysentery, picked out of sources of infection in the former USSR`s Army contingents which were located on the Ukrainian territory (for a period from 1987 to 1991), as well as in Armed Forces of Ukraine contingents (for a period from 1992 to 1999) is studied.

Evaluation of the bacterial preparation "Ocarinas" which is remedy for the complex treatment of the patients with acute intestinal infections and the preventive measures against the disbacterioses is conducted.

Structured and functional system of the epidemiological control for Shigelloses in the Armed Forces of Ukraine is scientifically motivated and practically performed. The system consists of a necessary complex of preventive and anti-epidemic actions amongst the militarymen, including monitoring of the dysentery agents in the in military groups and screening of the groups with high risk of Shigellae contamination.

Keywords: Shigelleses, morbidity, epidemic process, epidemiological control.

Размещено на Allbest.ru

...