Лікарський контроль при диференційованих фізичних тренуваннях студентів з недостатньою фізичною підготовленістю

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ЛІКАРСЬКИЙ КОНТРОЛЬ ПРИ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИХ ФІЗИЧНИХ ТРЕНУВАННЯХ СТУДЕНТІВ З НЕДОСТАТНЬОЮ ФІЗИЧНОЮ ПІДГОТОВЛЕНІСТЮ

Самошкін Владлен Валентинович

Дніпропетровськ - 2001

Анотація

Самошкін В.В. Лікарський контроль при диференційованих фізичних тренуваннях студентів з недостатньою фізичною підготовленістю. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.24 - лікувальна фізкультура та спортивна медицина. - Дніпропетровська державна медична академія, Дніпропетровськ, 2001.

Дисертація присвячена обгрунтуванню та розробці методики підвищення функціональних резервів організму студентів підготовчої медичної групи з недостатньою фізичною підготовленістю шляхом застосування в процесі занять з фізичного виховання тренувань на велоергометрі з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження.

На підставі досліджень морфофункціональних показників фізичного стану, функції зовнішнього дихання, біоелектричної активності, морфометричних показників серця та функції кровообігу, толерантності до фізичного навантаження та аеробної продуктивності, психомоторної здібності та сенсомоторної координації рухів, показників фізичної підготовленості, а також лікарсько-педагогічних спостережень під час тренувань розроблені нові методики проведення фізичних тренувань на велоергометрі при дозуванні фізичного навантаження за його відносною потужністю та частотою серцевих скорочень.

Ключові слова: студенти, фізична підготовленість, функціональні резерви, велоергометричні тренування.

Аннотация

Самошкин В.В. Врачебный контроль при дифференцированных физических тренировках студентов с недостаточной физической подготовленностью. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.24 - лечебная физкультура и спортивная медицина. - Днепропетровская государственная медицинская академия, Днепропетровск, 2001.

Диссертация посвящена обоснованию и разработке методики повышения функциональных резервов организма студентов подготовительной медицинской группы с недостаточной физической подготовленностью путем использования в процессе занятий по физическому воспитанию тренировок на велоэргометре с учетом индивидуальной толерантности к физической нагрузке.

Обследовано 186 студентов (мужчин) первого курса Днепропетровской государственной медицинской академии от 17 до 23 лет, которые по результатам первичного врачебного обследования и сдачи государственных тестов и нормативов физической подготовленности (ФП) населения Украины по признаку недостаточной ФП были отнесены к подготовительной медицинской группе.

Для изучения особенностей организации и проведения врачебного контроля за физическим воспитанием с использованием интенсивных тренировок с учетом индивидуальной толерантности к физической нагрузке, а так же с целью сравнения эффективности разных способов дозировки физической нагрузки студенты были разделены на 3 группы - контрольную и две основные. В контрольной группе занятия проводились в соответствии с общепринятой программой физического воспитания в вузах. В основных группах после нагрузочного тестирования в процессе занятий по физическому воспитанию проводилось 12-15 тренировок с учетом индивидуальной толерантности к физической нагрузке.

Обследования проводили в объёме “Врачебно-контрольной карты физкультурника и спортсмена” (форма №061-У). Физическое состояние исследовали по 5 морфофункциональным показателям (Г.Л. Апанасенко, Р.Г. Науменко, 1988): массо-ростовой и силовой индекс, жизненный показатель, двойное произведение (индекс Робинсона) и время восстановления частоты пульса после 20 приседаний за 30 с. В оценке функционального состояния системы внешнего дыхания использовали спирометрию, пневмотоно- и пневмотахометрию, пробу с задержкой дыхания на выдохе (проба Сабразе). При исследовании сердечно-сосудистой системы биоэлектрическую активность сердца изучали методом электрокардиографии. Морфометрические показатели сердца изучали методом эхокардиографии. Отдельные показатели функции кровообращения рассчитывали по номограмме В.В. Корнеева (1976). Определение общей физической работоспособности и толерантности к физической нагрузке проводили методом велоэргометрии с помощью теста Навакки. Для изучения аэробной производительности организма непрямым методом определяли максимальное потребление кислорода (МПК) по номограмме Астранда (1954) и расчитывали показатель МПК относительно массы тела (МПК/кг). Сенсомоторную координацию движений изучали методом контактометрии при обведении криволинейного контура кистевым контактным щупом, а для изучения психомоторной способности использовали тахокинезометрию, где с помощью электроимпульсного счётчика регистрировали количество движений при работе кистевым ключом на протяжении 30 с по типу теппинг-тесту (В.В. Клапчук, 1987). ФП студентов оценивали по результатам государственных тестов и нормативов. Во время велоэргометрических тренировок проводили врачебно-педагогические наблюдения.

На основании проведенных исследований установлено, что под влиянием занятий по физическому воспитанию по общепринятой методике у студентов подготовительной медицинской группы с недостаточной физической подготовленностью достоверно повысились показатели физического состояния в абсолютных значениях, достоверно повысились показатели инспираторной пневмотонометрии, экспираторной пневмотонометрии, пробы Сабразе и МПК/кг. Общепринятая методика по физическому воспитанию способствовала уменьшению времени преодоления дистанции 100 м, повышению показателей сгибания и разгибания рук в упоре и подтягивание на перекладине.

Использование разработанной методики тренировок на велоэргометре в процессе занятий по физическому воспитанию, где дозировка физической нагрузки осуществлялась по относительной мощности, способствовало улучшению физического состояния студентов по всем градациям, повышению показателей жизненной ёмкости лёгких, пневмотонометрии, пневмотахометрии, увеличению времени пробы Сабразе, достоверному улучшению исследованных показателей биоэелктрической активности, морфометричных показателей сердца и функции кровообращения, повышению показателей теста Навакки у всех обследованных и повышению показателей аэробной продуктивности. Эта методика также способствовала увеличению максимального темпа движений при теппинг-тесте и позитивному снижению коэффициента координации движений. У студентов уменьшилось время преодоления дистанции 100 м и дистанции 3000 м, повысились показатели сгибания и разгибания рук в упоре, подтягивания на перекладине и прыжка в длину с места.

Использование разработанной методики тренировок на велоэргометре в процессе занятий по физическому воспитанию, где дозировка осуществлялась по частоте сердечных сокращений способствовало таким же положительным результатам.

Основные конечные показатели функционального состояния и двигательных возможностей студентов основных групп после 12-15 тренировок на велоэргометре достоверно превышают соответственные показатели в контрольной группе, что свидетельствовало о преимуществе разработанной методики тренировок студентов подготовительной медицинской группы с недостаточной физической подготовленностью.

Разработанные и апробированные методики физических тренировок на велоэргометре студентов подготовительной группы с недостаточной физической подготовленностью внедрены в практику, где дали положительные результаты, что дало основание рекомендовать их для широкого применения во врачебно-физкультурных диспансерах и высших учебных заведениях.

Ключевые слова: студенты, физическая подготовленность, функциональные резервы, велоэргометрические тренировки.

Annotation

Samoshkin V.V. Medical control during differential phisical trainings of the students with physical insufficiency. - Manuscript.

Thesis for a candidate degree of medical sciences in speciality 14.01.24 - Medical Phisical Culture and Sport Medicine. - Dnipropetrovsk State Medical Academy, Dnipropetrovsk, 2001.

Thesis is devoted to the substantiation and the methods of increasing functional reserves of the student's organism of medical preparatory group with physical insufficiency by cycleergometric trainigs with regard for individual abilities for physical loading at the physical training lessons.

New methods of conducting physical cycleergometric trainings bu the dosage of physical loading due to its relative capacity and the heart rate have been elaborated on the basis of medicopedagogical observations during the trainings and the investigations of morphofunctional indices of physical state, the function of external breathing, bioelectrical activity, morphometric heart indices and the function of blood circulation, the ability for physical loading and aerobics efficiency, psychomotor ability and sensorimotor coordination of motions, the indices of physical abilities.

Key words: students, physical abilities, functional reserves, cycleergometric training.

1. Загальна характеристика роботи

медичний студент фізичний аеробний

Актуальність теми. У Законі України “Про фізичну культуру і спорт” 1993 р. зазначається, що фізичне виховання є головним напрямком впровадження фізичної культури і становить органічну частину загального виховання, покликану забезпечувати розвиток фізичних, морально-вольових, розумових здібностей та професійно-прикладних навичок людини. Це, зокрема, враховується під час сучасної підготовки фахівців у вищих навчальних закладах освіти, де також використовуються “Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України”, які затверджені Кабінетом Міністрів України (Київ, 1996). Однак фахівці з спортивної медицини та фізичного виховання звертають увагу на низький рівень здоров'я та недостатню фізичну підготовленість значної кількості студентів (Єрьоміна О.Л., 1994; Мельниченко А.П., Хайкін Л.В., 1995; Карягін В.М., 1998 та ін.). Тому у навчальному процесі з фізичного виховання вишукуються нові ефективні форми проведення занять та диференційованої методики підвищення функціональних резервів організму.

В цьому відношенні мали б перевагу диференційовані фізичні тренування з урахуванням загальної фізичної працездатності та аеробної продуктивності організму (на основі показників PWC170 та максимального споживання кисню) і особливо - індивідуальної толерантності до фізичного навантаження з попереднім тестуванням. Такий підхід практично відсутній у фізичному вихованні, де відома лише одна методика, яка призначена студентам спеціальної медичної групи з неактивною фазою ревматизму (Єпіфанов В.А. з співавт., 1992). В наявній літературі не знайдено праць із вивчення впливу фізичних тренувань на велоергометрі та з застосуванням інших ергометричних приладів (тредміл, ергометри човнового типу, степер тощо), де б ураховувалась індивідуальна толерантність до фізичного навантаження, хоча такі тренувальні пристрої окремі автори застосовували.

Викладене розкриває сутність і стан наукової задачі, обгрунтовує необхідність та дає підставу для проведення дослідження, яке буде корисним для вищих навчальних закладів освіти України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась як фрагмент науково-дослідницької роботи “Медичне та педагогічне забезпечення занять з фізичного виховання при недостатній фізичній підготовленості студентів” кафедри спортивної медицини, лікувальної фізкультури, фізичного виховання та валеології Дніпропетровської державної медичної академії, номер державної реєстрації 0199 U 001654, у виконанні якої роль автора полягає в обгрунтуванні та застосуванні велоергометричних тренувань.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягала в обґрунтуванні та розробці методики підвищення функціональних резервів організму студентів підготовчої медичної групи з недостатньою фізичною підготовленістю шляхом застосування в процесі занять з фізичного виховання тренувань на велоергометрі з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження. Виходячи з поставленої мети, вирішувались такі задачі:

1. Вивчити морфофункціональні показники фізичного стану, зовнішнього дихання, біоелектричну активність і морфометричні показники серця та функцію кровообігу, толерантність до фізичного навантаження і аеробну продуктивність та психомоторну здібність студентів підготовчої медичної групи з недостатньою фізичною підготовленістю.

2. Вивчити динаміку показників функціонального стану і рухових можливостей студентів при традиційній методиці фізичного виховання.

3. Вивчити динаміку показників функціонального стану і рухових можливостей студентів при фізичних тренуваннях на велоергометрі з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження.

4. Розробити на основі отриманої інформації диференційовану методику фізичних тренувань студентів підготовчої медичної групи з недостатньою фізичною підготовленістю і скласти рекомендації щодо лікарського контролю.

Об'єкт дослідження: студенти підготовчої медичної групи з недостатньою фізичною підготовленістю.

Предмет дослідження: функціональний стан організму і рухові можливості та їх зміни під впливом інтенсивних велоергометричних тренувань з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження.

Методи дослідження: для досягнення мети методом тестування за морфофункціональними показниками досліджувався фізичний стан, методами пневмотонометрії, пневмотахометрії, спірометрії, гіпоксичної проби - функція зовнішнього дихання, методами електрокардіографії, ехокардіографії, розрахунку центральної гемодинаміки - біоелектрична активність, морфометричні показники серця та функція кровообігу, методом велоергометрії - толерантність до фізичного навантаження і аеробна продуктивність організму, методами тахокінезометрії та контактометрії - психомоторна здібність та сенсомоторна координація рухів, методом аудіометрії - реакції пристосування центральної нервової системи до фізичного навантаження, методом тестування фізичних якостей досліджувалась фізична підготовленість.

Наукова новизна одержаних результатів:

вперше науково обгрунтована методика інтенсивних велоергометричних тренувань з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження студентів підготовчої медичної групи з недостатньою фізичною підготовленістю при застосуванні таких тренувань в межах академічних занять з фізичного виховання;

дістало подальший розвиток положення про доцільність першочергового розвитку витривалості як базової фізичної якості шляхом фізичних велоергометричних тренувань відповідного контингенту, які використовують аеробні резерви організму;

розроблено нові методики проведення фізичних тренувань на велоергометрі студентів підготовчої медичної групи з недостатньою фізичною підготовленістю, які відрізняються від загальноприйнятих методик фізичного виховання тим, що застосовуються фізичні навантаження в зоні субмаксимальних можливостей відносно індивідуального рівня толерантності до фізичного навантаження, визначеного шляхом діагностичної велоергометрії;

розроблено спосіб дозування фізичного навантаження за його відносною потужністю та удосконалено за частотою серцевих скорочень в частині тривалості та потужності навантаження і частоти серцевих скорочень (ЧСС) в порівнянні з пороговою у вступному, основному та заключному розділах одноразового тренування та в тренувальному циклі з 12-15 занять.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що для практики роботи фахівців з спортивної медицини лікарсько-фізкультурних диспансерів, кабінетів лікарського контролю вищих навчальних закладів освіти запропоновані та впроваджені рекомендації з лікарського контролю при велоергометричних тренуваннях студентів підготовчої медичної групи, які проводяться з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження для підвищення функціональних резервів.

За результатами дисертаційного дослідження розроблені та видані інформаційні листи “Медичне забезпечення оздоровчих фізичних тренувань з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження”/ МОЗ України; Укр.центр наук. мед. інформації та патентно-ліцензійної роботи. - Випуск 2 з медичних проблем фізичної культури і спорту. - Київ, 1997 та “Методика фізичних тренувань на велоергометрі з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження студентів” / МОЗ України; Упр. охорони здоров'я Дніпропетр. облдержадміністрації. - Випуск 3 з медичних проблем фізичної культури і спорту. - Дніпропетровськ, 1998. Впровадження проведено в обласних лікарсько-фізкультурних диспансерах м. Дніпропетровська (акт впровадження від 31.10.2000 р.), Чернівців (акт від 25.09.2000 р.) та в навчальний процес кафедр (курсів) лікувальної фізкультури та спортивної медицини Дніпропетровської державної медичної академії (акт від 26.06.2000 р.), медичних університетів Донецька (акт від 27.06.2000 р.), Запоріжжя (акт від 26.06.2000 р.), Луганська (акт від 26.06.2000 р.), Одеси (акт від 22.06.2000 р.), а також Української медичної стоматологічної академії в м. Полтаві (акт від 02.10.2000 р.).

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно здійснено патентно-інформаційний пошук, проаналізовано літературу за обраною темою. Автор особисто підібрав та застосував інформативні діагностичні методики, розробив методику фізичних тренувань на велоергометрі (спосіб дозування навантаження по відносній потужності) та удосконалив спосіб дозування навантаження по частоті серцевих скорочень, проводив велоергометричні тренування та здійснював лікарсько-педагогічні спостереження. Статистична обробка даних, наукове опрацювання одержаних результатів, формулювання висновків та практичних рекомендацій, їх впровадження автором виконано самостійно. В спільних публікаціях автору належать обгрунтування і методика велоергометричних тренувань, а також всі наведені результати досліджень.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи були представлені на ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Роль фізичної культури в здоровому способі життя” (Львів, 1997), ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми фізичного виховання у вузі” (Донецьк, 1998), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Студентський фізкультурно-спортивний рух в Україні на порозі ХХІ століття: національно-історичні, соціально-економічні, оздоровчо-профілактичні аспекти відродження” (Київ, 1998), науково-методичній конференції “Актуальні проблеми фізичного виховання і спорту учнівської та студентської молоді (Дніпропетровськ, 1999), переривчастих курсах медпрацівників лікарсько-фізкультурної служби Дніпропетровської області (Дніпропетровськ, 1997), Всеукраїнській межвузівській науково-практичній конференції “Медичні проблеми фізичної культури і спорту: досвід, сучасні напрямки та перспективи” (Дніпропетровськ, 1999), регіональній науково-практичній конференції “Фізична культура та спорт Придніпров'я на рубежі ХХІ століття” (Дніпропетровськ, 2000), та науково-практичних конференціях “Сучасні досягнення валеології і спортивної медицини” (Одеса, 1999, 2000), “Сучасні проблеми фізичного виховання і спорту” (Дніпропетровськ, 2001).

Публікації. Результати дисертації опубліковані у 6-ти статтях у наукових журналах, з них 4 - у провідних фахових виданнях; 2 - у збірниках наукових праць, 6 - у матеріалах і тезах наукових конференцій.

Об'єм і структура дисертації. Дисертація викладена на 142 сторінках, ілюстрована 2 рисунками і таблицями. Складається зі вступу, 5 розділів (огляд літератури, характеристика контингенту та методів дослідження, 2 розділи власних досліджень, аналіз та узагальнення одержаних результатів), висновків, практичних рекомендацій. Список використаних джерел містить 253 джерел, в т.ч. 17 іноземних.

2. Основна частина

Матеріали та методи дослідження. Обстежено 186 студентів (чоловіків) першого курсу Дніпропетровської державної медичної академії віком від 17 до 23 років, які за результатами поглибленого первинного лікарського обстеження та складання державних тестів і нормативів фізичної підготовленості (ФП) населення України за ознакою недостатньої ФП були віднесені до підготовчої медичної групи, що входить в основне (академічне) учбове відділення.

Для вивчення особливостей організації і проведення лікарського контролю за фізичним вихованням з використанням інтенсивних фізичних тренувань з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження, а також з метою порівняння ефективності різних способів дозування фізичного навантаження студенти були розділені на 3 групи - контрольну і дві основні. Контрольну групу склали 66 чоловік, які займались за загальноприйнятою програмою з фізичного виховання у вузах. В I основну групу ввійшло 75 чоловік, які після визначення порогу толерантності до фізичного навантаження тренувались на велоергометрі за відносною потужністю, котру виміряли у відсотках до порогу толерантності. В першому періоді тренувань потужність навантаження в порівнянні с пороговою у вступному розділі складала 40-50%, в основному - 60-80%, в заключному - 50-40%; в другому періоді - 50-60%, 80-100%, 60-50% відповідно до розділів. Тренування проводили інтервальним методом по 15-20 хвилин. В II основній групі було 45 чоловік, які після визначення порогу толерантності до фізичного навантаження тренувались на велоергометрі, де дозування здійснювалось за частотою серцевих скорочень (ЧСС) в залежності від її рівня під час досягнення порогу толерантності. Тренувальну ЧСС розраховували за формулою, запропонованою В.П. Мурзою (1991): ЧССтр.= ЧССсп.+60%(ЧССпор.-ЧССсп.), де ЧССсп. - ЧСС в стані спокою, ЧССпор. - порогова ЧСС, встановлена під час визначення толерантності. Тривалість тренування визначали за K. Cooper (1970). Велоергометричні тренування в основних групах проводили в основному розділі занять з фізичного виховання, всього 12-15 разів на курс.

Обстеження проведено в обсязі “Лікарсько-контрольної карти фізкультурника і спортсмена” (форма № 061-У). Фізичний стан (ФС) досліджували за 5 морфофункціональними показниками, що запропонували Г.Л. Апанасенко та Р.Г. Науменко (1988): масо-зрістовий і силовий індекси, життєвий показник, подвійний добуток (індекс Робінсона) і час відновлення частоти пульсу після 20 присідань за 30 с. В оцінці функціонального стану системи дихання застосовували спірометрію, пневмотоно- і пневмотахометрію (ПТНМ і ПТХМ), пробу з довільною затримкою дихання на видиху (проба Сабразе). При дослідженні серцево-судинної системи біоелектричну активність серця вивчали за допомогою електрокардіографії (ЕКГ). Морфометричні показники серця досліджували методом ехокардіографії (ЕхоКГ). Окремі показники функції кровообігу вивчали, розраховуючи ударний об'єм (УО), хвилиний об'єм серця (ХОС) та периферичний судинний опір (ПСО) за номограмою В.В. Корнєєва (1976). Визначення загальної фізичної працездатності і толерантності до фізичного навантаження проводили методом велоергометрії за допомогою теста Наваккі з реєстрацією ЕКГ. Для вивчення аеробної продуктивності організму непрямим методом визначали максимальне споживання кисню (МСК) за номограмою Астранда (1954). Розраховували показник МСК відносно маси тіла (МСК/кг). Сенсомоторну координацію рухів вивчали методом контактометрії при обведенні криволінійного контура кистьовим контактним щупом, а для вивчення психомоторної здібності застосовували тахокінезометрію, де за допомогою електроімпульсного лічильника реєстрували кількість рухів при роботі кистьовим ключем протягом 30 с по типу тепінг-тесту (В.В. Клапчук, 1987). ФП студентів оцінювали за результатами державних тестів і нормативів, що дозволяли виявити рівень розвитку основних фізичних якостей.

Під час велоергометричних тренувань студентів основних груп проводили лікарсько-педагогічні спостереження. При цьому ЧСС і артеріальний тиск (АТ) реєстрували перед тренуваням, під час тренувань і після тренування. Для оцінки термінового тренувального ефекту та адекватності фізичних навантажень на 2-3-му та 7-8-му тренуванні реєстрували ЕКГ до тренування, на кожній ступінці навантаження і через 5 хвилин після закінчення тренування. Поряд з цим виміряли об'єм форсованого видиху повітря за першу секунду (FVC), форсовану життєву ємкість легенів (FEV) і максимальну швидкість потоку видихнутого повітря (PF). Розраховували індекс Тіффно. Для посереднього визначення реакції пристосування центральної нервової системи до фізичного навантаження проводили аудіометрію. Первинне обстеження проводили на початку, повторне - в кінці учбового року, застосовуючи апарат КТД - 2 (Угорщина).

Отримані результати досліджень були оброблені статистично. При цьому розраховували середнє (Х), стандартну помилку середнього (Sх). Оцінку вірогідності різниці середніх арифметичних і іх помилок проводили за t-критерієм Стьюдента та критерієм знаків. Обробка даних проведена з використанням IBM-сумісного компьютера за програмою “Statgraf”.

Результати власних досліджень. Перед усім, слід зауважити, що по всім зазначеним методикам при зіставленні первинних результатів досліджень, які отримані в контрольній та основних групах, статистично достовірної різниці не отримано, тобто виділені групи були придатними до зіставлення.

Студенти-чоловіки, які вступили до медичного вузу і при складанні державних тестів показали недостатню ФП, за морфофункціональними показниками переважно мали ФС нижчий від середнього (64,2±3,5%). При повторному обстеженні під кінець учбового року показники ФС студентів контрольної та основних груп в абсолютних значеннях, за вийнятком масо-зрістового індексу, мали достовірну позитивну динаміку. Але відповідні показники в основних групах були достовірно кращими у порівнянні с контрольною групою. При первинному обстеженні в контрольній групі загальна сума балів становила 5,25±0,27, що свідчило про рівень ФС як нижчий від середнього. На кінець учбового року сума балів в контрольній групі становила 6,21±0,29 (р<0,01). Але, незважаючи на достовірність різниці між загальною сумою балів при первинному і повторному обстеженні, рівень ФС студентів контрольної групи залишився нижчим від середнього. В основних групах сума балів на початку учбового року становила 5,16±0,19 та 5,22±0,28, а на кінець - 11,02±0,44 та 11,04±0,42 бала (р<0,01). Оцінюючи ФС за сумою балів відповідно до градацій, можна зробити висновок про його підвищення в основних групах з рівня нижчого від середнього до середнього.

При вивченні системи зовнішнього дихання в контрольній та основних групах при первинному обстеженні її функціональний резерв був низьким по всім дослідженим показникам. На кінець учбового року в контрольній групі достовірно підвищились показники ПТНМ і проби Сабразе. В основних групах всі досліджені показники мали достовірну позитивну динаміку.

Показники біоелектричної активності серця, які вивчали за даними ЕКГ, у стані спокою студентів контрольної та основних груп при первинному обстеженні знаходились в межах фізіологічних норм. Під час проведення діагностичної велоергометрії порогових ЕКГ-критеріїв припинення тестування не спостерігалось. При повторному обстеженні під кінець учбового року в контрольній групі вивчені показники ЕКГ не мали статистичної різниці, хоча ЧСС у стані спокою мала виражену тенденцію до зниження. За результатами повторного обстеження під кінець учбового року під впливом велоергометричних тренувань достовірна позитивна динаміка окремих елементів ЕКГ, що характеризують біоелектричну активність серця, спостерігалась тільки в основних групах.

При первинному дослідженні на початку учбового року ехокардіографічні показники в контрольній та основних групах знаходились в межах величин, що приймаються за норму, і між групами статистично не відрізнялись. На кінець учбового року в контрольній групі всі досліджені показники статистичної різниці не мали. Однак, маса міокарду лівого шлуночку (ММЛШ) мала чітку тенденцію до збільшення з 118,3±5,79 г при первинному обстеженні до 132,6±5,94 г при повторному (р>0,05). Показник відношення кінцевого діастоличного об'єму (КДО) до ММЛШ мав чітку тенденцію до зниження з 0,92±0,03 при первинному обстеженні до 0,84±0,04 при повторному (р>0,05), що вказувало на адаптацію серця до фізичного навантаження за рахунок збільшення маси міокарду.

В основних групах на кінець учбового року спостерігалась статистично достовірна позитивна динаміка всіх досліджених ехокардіографічних показників.

Насамперед це стосується таких показників, як КДО, ударний об'єм серця (УО) і об'єм серця за хвилину (ХОС). Звертає на себе увагу той факт, що підвищення КДО супроводжувалось помірним підвищенням ММЛШ. При цьому показник КДО/ММЛШ в основих групах статистично підвищився: в І - до 1,1±0,05 (р<0,01), в ІІ - до 1,2±0,04 (р<0,001). Наведені дані свідчили про те, що інтенсивні велоергометричні тренування з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження, які спрямовані, насамперед, на розвиток витривалості, збільшують функціональні об'єми серця в стані спокою і його максимальну продуктивність при фізичних навантаженнях.

Аналіз динаміки окремих показників функції кровообігу підтверджував різницю в шляхах адаптації серцево-судинної системи до фізичного навантаження. Так, в контрольній групі показники УО, ХОС та ПСО по результатам первісного та повторного обстеження статистичної різниці не мали, що посередньо свідчило про негативну тенденцію до гіпертрофії міокарду. В основних групах досліджені показники мали достовірну позитивну динаміку, що вказувало на сприятливу адаптацію серця до фізичного навантаження під впливом оптимально дозованих (диференційованих) велоергометричних тренувань.

В контрольній групі показники толерантності до фізичного навантаження, отримані за результатами максимального велоергометричного тесту Наваккі, були такими: на початку учбового року 24 чоловіка (28±6%), виконали навантаження 2 Вт/кг протягом 1 хв. і 46 чоловік (52±7%) - 2 Вт/кг на протязі 2 хв., що по оцінці результатів свідчило про низьку фізичну працездатність у нетренованих осіб. При цьому 38 чоловік (57±6%) припинили виконання тесту через підвищення ЧСС до порогового рівня при фізичному навантаженні і 29 чоловік (43±6%) відмовились від подальшого продовження тестування через втому.

В І основній групі на початку учбового року 27 чоловік (36±6%) виконали навантаження 2 Вт/кг протягом 1 хв. і 48 чоловік (64±6%) - 2 Вт/кг протягом 2 хв. В ІІ групі при первинному обстеженні 11 чоловік (24±6%) виконали навантаження 2 Вт/кг протягом 1 хв. і 34 чоловіка (76±6%) - 2 Вт/кг протягом 2 хв.

При діагностичному тестуванні в І основній групі підвищення ЧСС до порогового рівня спостерігалось у 44 студентів (59±6%), а припинення тестування через втому - у 31 студента (41±6%); в ІІ основній групі - відповідно у 24 (54±8%) і 16 чоловік (35±7%). Обстежені студенти контрольної та основних груп при первинному дослідженні не змогли виконати навантаження 3 Вт/кг протягом 2 хвилин, яке по оцінці тесту свідчило б про нормальну фізичну працездатність у нетренованих осіб.

Під кінець учбового року в контрольній групі 51 чоловік (84±5%) виконали навантаження 3 Вт/кг протягом 2 хв. (р<0,001) і 19 чоловік (16±5%) - 2 Вт/кг протягом 2 хв. (р<0,001). При повторному тестуванні в основнних групах після курсу тренувань на велоергометрі всі студенти виконали навантаження 3 Вт/кг протягом 2 хв.

Показники аеробної продуктивності на початку учбового року були такими. В контрольній групі: МСК - 2,74±0,13 л/хв. та МСК/кг - 38,74±1,74 л/хв/кг; в І основній групі: МСК - 2,67±0,12 л/хв. та МСК/кг - 38,42±1,68 л/хв/кг; в ІІ основній групі: 2,71±0,13 л/хв. та 38,93±1,73 л/хв/кг. Як видно, аеробна продуктивність студентів контрольної та основних груп на початку учбового року була нижчою, ніж у здорових нетренованих осіб (40-42 мл/хв/кг за Г.Л. Апанасенко, 1992). На кінець учбового року і в контрольній і в основних групах означені показники аеробної продуктивності мали достовірну позитивну динаміку. Але в основних групах ця динаміка була достовірно кращою, ніж в контрольній. Так, на кінець учбового року в контрольній групі показник МСК становив 3,42±0,15 л/хв., в І основній - 4,15±0,18 (p<0,01), в ІІ основній - 4,18±0,9 (p<0,01). Показник МСК/кг в контрольній групі при повторному обстеженні дорівнював 47,32±1,93,в І основній - 55,14±2,16 (p<0,01), в ІІ основній - 54,86±2,21 (p<0,01).

Коефіцієнт координації рухів за показниками контактометрії в контрольній групі на початку учбового року дорівнював 0,173±0,006, а на кінець учбового року - 0,169±0,005 (р>0,4). Результати тепінг-тесту були такими: при первинному обстеженні - 154,7±3,87 рухів за 30 с, при повторному - 165,4±4,25 (р>0,3). В основних групах, навпаки, відмічалась достовірна позитивна динаміка досліджених показників психофізичного стану. Коефіцієнт координації рухів в І основній групі при первинному обстеженні становив 0,171±0,005, при повторному - 1,148±0,004 (t=3,5; р<0,001); в ІІ основній групі, відповідно - 0,171±0,007 і 0,151±0,006 (t=2,5; р<0,01). Показник тепінг-тесту в І основній групі на початку року дорівнював 153,9±3,75, під кінець учбового року - 186,8±4,23 (р<0,001); в ІІ основній групі, відповідно - 155,2±3,94 і 191,3±4,36 (р<0,001).

Аналізуючи результати окремих показників ФП студентів контрольної групи, можна зробити висновок, що при традиційній методиці фізичного виховання рівень ФП підвищився за рахунок покращення таких фізичних якостей, як сила і швидкість. Також спостерігалась чітка тенденція до покращення швидкісно-силових показників. Показник такої базової фізичної якості, як витривалість під кінець учбового року достовірної позитивної динаміки не мав. В основних групах показник витривалості під кінець учбового року мав істотне достовірне покращення. Також достовірну позитивну динаміку мали всі досліджені показники ФП, при цьому, показники сили при повторному обстеженні студентів основних груп у порівнянні з контрольною, мали статистично достовірну різницю на користь перших.

Аналізуючи “гострі зрушення ” за показниками функціонального стану серцево-судинної системи в процесі занять на велоергометрі, коли дозування здійснювалось як за відносною потужністю так і за ЧСС, ми дійшли висновку, що вони відповідають зрушенням, які вважаються середніми (Бутченко Л.А., 1989). Тобто, вони були адекватними інтенсивності навантажень, передбачених методиками тренувань (табл.6).

Що стосується амплітуди зубця Т при ЕКГ-дослідженні, яка дозволяє проводити швидкий аналіз ЕКГ і давати необхідні рекомендації безпосередньо під час тренувань (Бутченко Л.А., 1989), то ми не відмічали зменшення амплітуди зубця Т під час виконання тренувальних навантажень, що могло б служити підставою не тільки для зниження їх інтенсивності, а і для внесення необхідних коректив в тренувальний процес. Поряд з цим, інших ЕКГ-ознак патологічного типу реакції під час тренувань на велоергометрі у обстежених студентів не зареєстровано.

Під час тренування на велоергометрі поліпшувались умови легеневої вентіляції, які сприяли адекватному забезпеченню організма киснем, про що свідчило достовірне підвищення до 7-8-го тренування динамічної ємкості легенів і швидкості повітряного потоку в обох основних групах.

Щодо аудіометрії, то тренування на велоергометрі найбільше впливали на сприймання високих частот. Достовірна позитивна динаміка сприймання рівня звуку в обох основних групах свідчила про адаптацію слухового апарату і посередньо пристосування центральної нервової системи до фізичного навантаження.

Поряд з наведеним, для оцінки впливу фізичних навантажень на студентів враховували зовнішні ознаки втоми. Вони свідчили про помірну втому, яка була адекватною величині навантаження і не вимагала припинення тренувань чи зменшення їх інтенсивності. “Гострі зрушення”, які мали місце під час лікарсько-педагогічних спостережень, можна вважати середніми, що відповідало загальним цілям і задачам тренувального процесу.

Слід зауважити, що незважаючи на різне дозування навантажень в велоергометричних тренуваннях, а саме - за відносною потужністю та ЧСС, яке здійснювалось в І та ІІ основних групах, ми не отримали достовірних даних, які б свідчили про перевагу одного з них, тобто - один та другий способи тренувань були практично рівнозначними і тому кожний з них можливо використовувати в залежності від оснащеності спортивних споруд.

Висновки

1. У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення такої наукової задачі, як підвищення функціональних резервів організму студентів підготовчої медичної групи з недостатньою фізичною підготовленістю, яка вирішена шляхом застосування в процесі занять з фізичного виховання тренувань на велоергометрі з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження, що виявляється в підвищенні рухових можливостей студентів.

2. Студенти-чоловіки, які вступили до медичного вузу і при складанні державних тестів показали недостатню фізичну підготовленість, за морфо-функціональними показниками переважно мають фізичний стан нижчий від середнього (64,2 ± 3,5%), знижені до нижньої межі норми показники зовнішнього дихання (ЖЕЛ, ПТНМ, ПТХМ, гіпоксична проба Сабразе), в межах фізіологічних норм показники біоелектричної активності, морфо-метричні показники серця та функції кровообігу. У цих студентів толерантність до фізичного навантаження за тестом Наваккі складає 2Вт/кг маси тіла (низька працездатність у нетренованих), а аеробна спроможність не досягає показників, що приймаються за норму.

3.Під впливом занять з фізичного виховання за загальноприйнятою методикою у студентів підготовчої медичної групи з недостатньою фізичною підготовленістю достовірно підвищились показники ФС, коли вони були нижчими від середніх, достовірно підвищились показники інспіраторної ПТНМ на 18,2% (р < 0,001), експіраторної ПТНМ на 11,6% (р < 0,01), проби Сабразе на 15,6% (р < 0,001) та МСК/кг. на 22,1% (р < 0,001). Загальноприйнята методика з фізичного виховання сприяє зменшеню часу подолання дистанції 100 м на 6 % (p < 0,05), підвищенню показників згинання і розгинання рук в упорі на 19,3% (р < 0,001) та підтягування на перекладині на 40,2% (р < 0,001).

4. Застосування розробленої методики тренувань на велоергометрі в процесі занять з фізичного виховання, де дозування фізичного навантаження здійснюється за відносною потужністю, сприяє покращенню фізичного стану студентів по всім градаціям на 12,6-14,9% (р < 0,05-0,001), підвищенню ЖЕЛ на 31,4% (р < 0,001), підвищенню інспіраторної ПТНМ на 41,2% (р < 0,001) та експіраторної ПТНМ на 23,7% (р < 0,001), підвищенню експіраторної ПТХМ на 50,9% (р < 0,001) та інспіраторної ПТХМ на 46,2% (р < 0,001), збільшенню часу проби Сабразе на 45,0% (р < 0,001), достовірному покращенню досліджених основних показників біоелектричної активності та морфометричних показників серця і функцій кровообігу, підвищенню показників тесту Наваккі на 1Вт/кг маси тіла у всіх обстежених та МСК/кг на 43,5% (р < 0,001). Ця методика також сприяє зростанню максимального темпу рухів при тепінг-тесті на 21,4% (р < 0,001) та позитивному зниженню коефіцієнту координації рухів на 13,4% (р < 0,01). У них зменшується час подолання дистанції 100 м на 9,8% (р < 0,01), дистанції 3000 м. на 14,5% (р < 0,001) та підвищуються показники згинання і розгинання рук в упорі на 44,4% (р < 0,01), підтягування на перкладині на 75,3% (р < 0,001), стрибка у довжину з місця на 16,9% (р < 0,01).

5.Застосування розробленої методики тренувань на велоергометрі в процесі занять з фізичного виховання, де дозування здійснюється за ЧСС, сприяє покращенню фізичного стану студентів в градації нижчий за середній на 17,4% (р < 0,01), підвищенню ЖЕЛ на 16,6% (р < 0,05), підвищенню інспіраторної ПТНМ на 37,1% (р < 0,001) та експіраторної ПТНМ на 25,3% (р < 0,001), підвищенню експіраторної ПТХМ на 13,1% (р < 0,05) та інспіраторної ПТХМ на 45,0% (р < 0,001), збільшенню часу проби Сабразе на 40,3% (р < 0,01), достовірному покращенню досліджених основних показників біоелектричної активності та морфометричних показників серця і функцій кровообігу, підвищенню показників тесту Наваккі на 1Вт/кг маси тіла у всіх обстежених та МСК/кг на 42,9 % (р < 0,001). Ця методика також сприяє зростанню максимального темпу рухів при тепінг-тесті на 23,3% (р < 0,001) та позитивному зниженню коефіцієнту координації рухів на 13,2% (р < 0,01). У них зменшується час подолання дистанції 100 м на 10,6% (р < 0,02) і дистанції 3000 м. на 17,5% (р < 0,001) та підвищуються показники згинання і розгинання рук в упорі на 34,3% (р < 0,01), підтягування на перекладині на 60,4% (р < 0,001), стрибка у довжину з місця на 13,2% (р < 0,02).

6.Основні кінцеві показники функціонального стану та рухових можливостей студентів основних груп після 12-15 тренувань на велоергометрі достовірно переважають відповідні показники в контрольній групі, що свідчить про перевагу розробленої методики тренувань студентів підготовчої медичної групи з недостатньою фізичною підготовленістю.

7.Розроблені та апробовані методики фізичних тренувань на велоергометрі студентів підготовчої медичної групи з недостатньою фізичною підготовленістю впроваджені в практику, де дали позитивні результати, що дає підставу рекомендувати їх для широкого використання в лікарсько-фізкультурних диспансерах та вищих навчальних закладах освіти.

Пропонуються для впровадження в практику роботи фахівців з спортивної медицини лікарсько-фізкультурних диспансерів, вищих навчальних закладів освіти, рекомендації з лікарського контролю при диференційованому тренуванні на велоергометрі з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження студентів з недостатньою фізичною підготовленістю.

Для визначення толерантності до фізичного навантаження застосовують тест Наваккі. Фізичні тренування організують в основной частині занять з фізичного виховання, або як додаткові. Тренування проводять на велоергометрі індивідуально через 2-3 дні всього 12-15 разів на курс.

На пороговому рівні (в наведеній вище схемі - 100%) тренувальне навантаження підтримують 15-30 с. В заняттях використовують інтервальний метод, заповнюючи інтервали протягом 1 хв. активним відпочинком з динамічними дихальними вправами та вправами на розслаблення м'язів. У вступному та заключному розділах занять темп педалювання 40 обертів на хвилину (об/хв ), в основному - 60 об/хв.

При дозуванні навантаження по частоті серцевих скорочень (ЧСС) у вступному розділі (3-5 хв.) виконують педалювання в темпі 40-60 об/х.в при потужності навантаження в межах 25-40% досягнутої під час діагностичної велоергометрії. В основному розділі темп педалювання доводять до 60 об/хв.. і потужність навантаження підвищують до досягнення тренувальної ЧСС тр., яку розраховують за формулою: ЧСС тр. = ЧСС сп. + 60% (ЧСС пор. - ЧСС сп.),де ЧСС сп. - частота серцевих скорочень (ЧСС) в стані спокою, ЧСС пор. - порогова ЧСС, встановлена під час визначення толерантності.

По мірі зростання тренованості розрахований рівень ЧСС тр. підтримують за рахунок підвищення потужності навантаження. В заняттях використовують безперевний метод. Починаючи з 4-5 заняття в середені основного розділу на протязі 15-30 с. проводять тренування, підтримуючи ЧСС на пороговому рівні. Тривалість тренування розраховують по наступним критеріям:

Підвищення частоти пульсу в порівнянні з рівнем спокоюТривалість навантаження

100% 10 хвилин

75% 20 хвилин

50% 45 хвилин

В заключному розділі (3-2 хв.) поступово знижують потужність навантаження і темп педалювання до 40 об/хв.

Про адекватність фізичного навантаження судять за ЧСС, яка не повинна перевищувати порогову, та за такими зовнішніми ознаками втоми, як забарвленість шкіри, пітливість, характер дихання, координація рухів, концентрація уваги, самопочуття, які не повинні свідчити про різку (велику) втому, а також за ЕКГ, орієнтуючись на амплітуду зубця Т та інші елементи ЕКГ, що свідчать про тип реакції.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Самошкін В.В. Динаміка показників індивідуальної толерантності до фізичного навантаження та аеробної продуктивності у студентів під впливом спеціальних фізичних тренувань // Медичні перспективи. - 2000. - № 2. - С.105-108.

2. Клапчук В.В., Самошкін В.В. Динаміка фізичного стану студентів при велоергометричних тренуваннях з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження // Одеський медичний журнал. - 2000. - № 6. - С.84-86.

3. Клапчук В.В., Самошкін В.В. Порівняльна ефективність оздоровчих тренувань на велоергометрі при різних способах дозування фізичного навантаження // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. - 2000. - № 4. - С.58-61.

4. Самошкін В.В. Лікарський контроль під час інтенсивних фізичних тренувань з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження // Медичні перспективи. - 2000. - № 4. - С.120-124.

5. Самошкін В.В. Методика фізичних тренувань з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження в процесі фізичного виховання студентів // Придніпровський науковий вісник. - 1997. - № 20 (31). - С.3-8.

6. Самошкин В.В. Вплив велоергометричних тренувань на систему зовнішнього дихання студентів з недостатньою фізичною підготовленістю // Спортивний вісник Придніпров'я, 1999. - С.92-94.

7. Самошкин В.В. Организационно-методические предпосылки к использованию физических тренировок с учетом индивидуальной толерантности к нагрузке при недостаточной физической подготовленности студентов // Питання валеології і екології в традиційній та нетрадиційній медицині. - Дніпропетровськ: “Поліграфіст”. - 1997. - С.23-24.

8. Самошкин В.В. Толерантность к физической нагрузке у студентов с недостаточной физической подготовленностью // Актуальные вопросы медицины и биологии. - Днепропетровск. - 1997. - С.33.

9. Самошкін В.В. Деякі морфофункціональні показники у студентів з недостатньою фізичною підготовленістю // Тези доп. ІІІ Всеукраїнської наук.-практ. конф. “Роль фізичної культури в здоровому способі життя”. - Львів. - 1997. - С.161.

10. Самошкін В.В. Показники зовнішнього дихання у студентів з недостатньою фізичною підготовленістю // Тези доп. Всеукраїнської наук.-практ. конф. “Студентський фізкультурно-спортивний рух в Україні на порозі ХХІ століття: національно-історичні, соціально-економічні, оздоровчо-профілактичні аспекти відродження”. - Київ. - 1998. - С.135.

11. Самошкін В.В. Взаємозв'язок функціонального резерву кардіо-респіраторної системи та фізичної підготовленості студентів // Труды ІІ Всеукраинской науч.-практ. конф. “Актуальные проблемы физического воспитания в вузе”. - Донецк. - 1998. - С.116-118.

12. Самошкін В.В. Використання занять з урахуванням індивідуальної толерантності до фізичного навантаження у фізичному вихованні студентів // Тези доп. Всеукраїнської міжвуз. наук.-практ. конф. “Медичні проблеми фізичної культури і спорту: досвід, сучасні напрямки та перспективи”. - Дніпропетровськ. - 1999. - С.88.

13. Самошкин В.В. Методические особенности использования тренировок на велоэргометре с учетом толерантности к физической нагрузке при физическом воспитании студентов // Сучасні досягнення валеології та спортивної медицини: V Всеукраїнська наук.-практ. конф.- Одеса, 1999. - С.31-34.

14. Клапчук В.В., Самошкін В.В. Фізична підготовленість та соматичне здоров'я, як єдина проблема // VI наук.-практ. конф. “Сучасні досягнення валеології і спортивної медицини”. - Одеса. - 2000. - С.71-73.

Размещено на Allbest.ru