Інфрачервоне неінвазивне лазерне опромінення крові при проведенні ад’ювантної хіміотерапії хворим на рак молочної залози

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність проблеми. Актуальність дослідження зумовлена широкою поширеністю раку молочної залози (РМЗ) як в багатьох країнах світу, так і в Україні, де він посідає перше місце серед інших локалізацій злоякісних пухлин у жінок. В Україні щороку захворює близько 14 тис. жінок (50 випадків на 100 тис. жіночого населення), абсолютні показники захворюваності у 1997 році становили 14,7 тис. Високий рівень летальності (у 1997 році - 27,8 на 100 тис. жіночого населення), сумнівний прогноз щодо повного видужання, низька якість життя хворих робить проблему ще більш значною. Захворювання, в основному, вражає осіб працездатного віку і тому спричиняє великі трудові втрати.

На сучасному етапі розвитку онкології лікування раку молочної залози комплексне. Починається із доопераційної променевої терапії або неоад'ювантної хіміотерапії (НАХТ) з послідуючим проведенням оперативного втручання та застосуванням ад'ювантної хіміотерапії (АХТ) або ад'ювантної гормонотерапії (М.Б. Бычков. и соавт., 1993; L.D. Berkowitz, 1995; В.І. Тарутінов, 1998). АХТ передбачає початок 1-го курсу через 3-4 тижня після оперативного втручання та налічує 6 двотижневих щомісячних курсів (схема СМF) (J. Ragaz, 1986; E. Heidemann, 1988; В.І. Тарутінов, 1998). За даними різних авторів, ця схема є найбільш ефективною (G. Bonadonna, M. Zambetti, 1995; Я.В. Шпарик, Б.Т Білинський, 1997). Однак, внаслідок виникнення низки ускладнень (Н.И. Пилипенко, В.И. Стариков, 1997; Я.В. Шпарик, Б.Т. Білинський, 1997), які дозолімітують та порушують цю схему, її ефективність знижується.

Найбільш дозолімітуючим фактором при проведенні АХТ є лейко-тромбоцитопенія, з якою пов'язане пригнічення імунної реактивності організму під час проведення ХТ (G. Bonadonna, 1985; М.Л. Гершанович, 1989; Ю.А Гриневич, 1990). Негативним проявом АХТ є також диспептичний синдром, який негативно впливає як на якість життя хворої жінки, так, опосередковано, і на ефект лікування. Диспептичний синдром супроводжує введення майже всіх хіміопрепаратів. За даними B. Fisher (1996) при проведенні ХТ нудота спостерігається у 42,8 % хворих, блювання - у 38,8 %, діарея - у 4,8 % хворих.

З метою профілактики ускладнень АХТ застосовують цілий ряд медикаментів різного спрямування: колонієстимулюючі фактори (M. Bregni, 1996); інтерферон (Г.Н. Дранник, 1994); лейкомакс (Н.Б. Николаева и др., 1996); тимоген, Т-активін, (Г.Н. Дранник, 1994), зофран, навобан, метоклопрамід, кортикостероїди, ессенціале, вітаміни, мікроелементи (Н.Б. Николаева и др., 1996; G. Barrenetxea, 1996) та ін. Є поодинокі повідомлення про застосування препаратів ехінацеї пурпурної (Д.В. Мясоедов, 1996; Г.М. Дубинська, 1998). У ряді робіт показаний позитивний вплив ентеросорбції (Б. Т. Билинский, 1993; Б. Т. Білинський, Я.3. Хім'як, 1995). Поряд із медикаментозними протекційними засобами в онкології знаходить місце і низькоінтенсивне лазерне опромінення крові, у т.ч. лазерне інфрачервоне опромінення (Н.Ф. Гамалея, 1988; В.И. Тарутинов,1996; В.І. Дрижак, 1997).

Однак, питання протективного впливу інфрачервоного лазерного опромінення крові (ІНЛОК), настоянки ехінацеї та ентеросгелю при проведенні АХТ хворим на РМЗ залишились поза увагою клініцистів. Не розроблена схема застосування ІНЛОК, як профілактичного засобу боротьби з ускладненнями АХТ РМЗ. Невивченим є вплив ІНЛОК на показники імунологічного статусу організму, на біохімічні дані крові та на видовий склад і популяційний рівень мікрофлори вмісту товстої кишки у даного контингенту хворих.

Виходячи з усього наведеного, можна констатувати, що питання усунення токсичних проявів АХТ у хворих на РМЗ з використанням ефективних, економічно виправданих, широко доступних засобів, які спроможні підвищити не лише ефективність лікування (опосередковано), а і покращити якість життя хворих, залишаються актуальними на сьогоднішній день.

Мета дослідження. Визначити ефективність застосування інфрачервоного неінвазивного лазерного опромінення крові в порівнянні з настоянкою ехінацеї та ентеросгелем у комплексній терапії хворих на РМЗ, як засобу допоміжної терапії, спрямованого на зменшення токсичних проявів ад'ювантної хіміотерапії за схемою СМF.

Задачі дослідження. Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні завдання:

1. Вивчити в експерименті властивості ІНЛОК щодо протекції негативних проявів застосування хіміопрепаратів (ХП) (схема СМF) за даними інтегральних поведінкових тестів, біохімічних та деяких показників загального аналізу крові, видового складу і популяційного рівня мікрофлори вмісту кишечнику й колонізаційної резистентності слизової оболонки тонкої і товстої кишок, показників імунітету та неспецифічної резистентності організму тварин і порівняти їх із результатами застосування настоянки ехінацеї пурпурної та ентеросгелю.

2. Дослідити ефект поєднаного застосування неспецифічних імуномодуляторів (ІНЛОК, настоянка ехінацеї пурпурна) та ентеросгелю при введенні експериментальним тваринам ХП за схемою СМF та порівняти з результатами їх ізольованого використання.

3. Дослідити ефективність застосування ІНЛОК при проведенні АХТ (схема СМF) у хворих на РМЗ за оцінкою біохімічних даних крові, лейкоцитарної формули і показників стану системи імунітету та порівняти з аналогічними результатами застосування настоянки ехінацеї пурпурної та ентеросгелю.

4. Вивчити вплив ІНЛОК на видовий склад і популяційний рівень мікрофлори товстої кишки при проведенні АХТ (схема СМF) у хворих на РМЗ та порівняти з результатами застосування настоянки ехінацеї пурпурної та ентеросгелю.

5. Порівняти клінічну ефективність ІНЛОК із такою у настоянки ехінацеї пурпурної та ентеросгелю при проведенні АХТ (схема СМF) у хворих на РМЗ.

Об'єкт дослідження. Хворі на рак молочної залози та білі рендомбредні щури.

Предмет дослідження. Інтегральні токсикологічні показники, показники системи імунітету, біохімічні показники крові та видовий склад і популяційний рівень мікрофлори кишечнику за умов застосування засобів неспецифічної імуномодуляції та ентеросорбції.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених задач були використані загальноприйняті клініко-лабораторні, рентгенологічні, біохімічні, імунологічні, мікробіологічні та статистичні методи.

1. Матеріали та методи дослідження

В роботі проведений аналіз результатів обстеження і лікування 77 хворих на рак молочної залози (T2-3 N1-2 M0) віком від 30 до 70 років, яким проводилась неоад'ювантна хіміотерапія, виконана радикальна мастектомія з наступним проведенням ад'ювантної хіміотерапії і які знаходились на лікуванні в Чернівецькому обласному онкологічному диспансері з 1996 по 1999 роки. Хворих основної групи поділено на 3 підгрупи в залежності від застосування запропонованих засобів профілактики ускладнень: І-а підгрупа - 49 хворих, яким, поряд з основною схемою лікування, застосовано ІНЛОК; ІІ-а підгрупа -14 хворих , які приймали настоянку ехінацеї пурпурну; ІІІ-я підгрупа - 14 хворих , які отримували ентеросгель. Контрольну групу склали 162 хворих на РМЗ (T2-3 N1-2 M0), яким також проводилась неоад'ювантна хіміотерапія, виконана радикальна мастектомія та ад'ювантна хіміотерапія. Середній вік хворих контрольної групи - 54,7 років, у дослідній групі - 54,8 років. Розподіл за стадіями показав, що у хворих як дослідної, так і контрольної груп переважала ІІІБ стадія раку молочної залози (T3 N2 M0) - 45,45 % та 50,62 % відповідно.

У первинно виявлених хворих на РМЗ проводили 1-2 курси НАХТ за схемою CMF з інтервалом між курсами 25-30 днів. Після НАХТ хворим виконували радикальну операцію на молочній залозі. Через 2-3 тижні після операції починали перший курс АХТ за схемою CMF (Я.В. Шпарик, Б.Т. Білинський, 1997). Послідуючі 5 курсів проводили з інтервалами між курсами 30-40 днів.

Поряд із АХТ оперованим жінкам дослідних груп застосовано: ІНЛОК, настоянку ехінацеї пурпурну, ентеросгель.

Інфрачервоне неінвазивне лазерне опромiнення крові проводили апаратом "Мустанг 016" (Росія) при дозі 0,005-0,01 Дж/см2, в iмпульсному режимі, довжиною хвилі 0,89 мкм. Опромінювались зона підключичних судин та зона грудини. Необхідно зауважити, що ефект внутрішньосудинного лазерного опромінення крові гелій-неоновим лазером, яке широко застосовується в онкології, більш генералізований, однак ІНЛОК дозволяє проводити неiнвазивні процедури, при яких зменшується час експозиції та збільшується ширина терапевтичного коридору.

Для вирішення поставлених задач були використані загальноприйняті методи клінічного спостереження за перебігом захворювання, а також проведені клініко-лабораторні, біохімічні, інструментальні, рентгенологічні дослідження. Вибірково проведені клініко-імунологічні дослідження та вивчені видовий склад і популяційний рівень мікрофлори порожнини товстої кишки.

Біохімічний спектр дослідження виконано на біохімічному аналізаторі "Соnе-ultra" (Фінляндія) у Чернівецькому обласному діагностичному центрі.

Підрахунок лейкоцитарної формули здійснювався апаратним методом із використанням комп'ютеризованої системи ВСS-1200J виробництва фірми “Весktаn” (США).

Дослідження імунного статусу хворих на РМЗ проводилось за загальноприйнятими методиками S. Limatibus, A. Shore, 1978; Ю.А. Гриневич, Л.Я. Каменец, 1986; А.В. Караулов, 1999 і включало визначення: 1) абсолютної кількості лімфоцитів (Х·109/л); 2) відносної і абсолютної кількості Т-, В- і 0-лімфоцитів; 3) активних Т-лімфоцитів (Та); 4) відносної кількості Т-супресорів та Т-хелперів; 5) встановлення імунорегуляторного індексу (ІРІ); 6) вмісту імуноглобулінів класів М, G, А у сироватці крові; 7) фагоцитарної активності (ФА) та фагоцитарного індексу (ФІ) нейтрофільних гранулоцитів; 8) окислювально-відновної активності цих клітин (за даними НСТ-тесту); 9) рівня циркулюючих імунних комплексів (ЦІК); 10) титру комплементу; 11) титру нормальних антитіл.

Встановлення ступеня кишкового дисбактеріозу проводили на основі мікробіологічного дослідження порожнинного вмісту товстої кишки хворих на РМЗ. Вивчали видовий склад та популяційний рівень автохтонних облігатних і факультативних, а також алохтонних мікроорганізмів в 1 грамі випорожнень товстої кишки за модифікованими методиками (М.Э. Микельсаар, У.Х. Сийгур, 1990, И.И. Сидорчук, 1991).

До початку та в кінці кожного курсу АХТ вивчали і порівнювали дані клінічних проявів токсичності хіміотерапії (нудота, блювота, діарея, стоматит та ін.) між дослідними та контрольною групами, користуючись рекомендаціями ВООЗ щодо визначення стадійності ускладнень.

З метою визначення ефективності кожного із запропонованих засобів (ентеросгель, настоянка ехінацеї пурпурна, ІНЛОК) перед початком клінічних досліджень були проведені експериментальні досліди на 60 білих щурах, з яких сформовано шість однорідних груп. І-а група отримувала впродовж експерименту плацебо - 0,9 % розчин NaCl і служила контролем. II-а - отримувала ХП за схемою CMF. ІІІ-я - отримувала ХП за схемою CMF та ентеросгель (щоденно внутрішньошлунково по 0,01 г/100 г маси тіла). IV-а - отримувала ХП за схемою та настоянку ехінацеї пурпурну (щоденно внутрішньошлунково по 0,25 мл/кг маси тіла). В V-й групі, паралельно з отриманням ХП за схемою застосовано ІНЛОК довжиною хвилі 0,89 мкм, потужністю 6-8 Вт, частотою 80 Гц, часом впливу 64-128 с. через день на ділянку проекції грудини. Лазерне опромінення тварин вказаної групи здійснювалось за допомогою АЛТ “Мустанг 016”. В VI-й групі, паралельно з отриманням ХП за схемою CMF, застосовано всі запропоновані засоби (ентеросгель, настоянка ехінацеї пурпурна, ІНЛОК).

У динаміці експерименту вивчали інтегральні показники (щоденно реєструвалась маса тіла, на 5 та 14 дні експерименту у тварин вивчали горизонтальну і вертикальну рухову активність, норковий рефлекс, емоційну реактивність та інтегральну поведінкову активність). Після закінчення 14-денного експерименту проводилось визначення ряду показників периферійної крові (кількість еритроцитів, лейкоцитів, гематокрит), коефіцієнтів маси внутрішніх органів (печінки, нирок, серця, легень та селезінки), низки біохімічних (білок, АлАТ, - та пре-ліпопротеїди, тимолова проба, SH-групи, холінестераза) та імунологічних показників (фагоцитарна активність, фагоцитарне число, активність в НСТ-тесті /спонтанна, стимульована/, вміст Т-лімфоцитів в периферичній крові). Проведено також визначення видового складу та популяційного рівня мікрофлори вмісту порожнини та слизових оболонок кишечнику.

Статистична обробка матеріалу проведена з використанням стандартного програмного пакету “Statistica 5.0 for Windows”. Вірогідність результатів оцінювалась за критерієм Стьюдента (t). Різниця вважалась достовірною при р<0,05.

2. Результати досліджень та їх обговорення

Аналіз результатів експериментальних досліджень переконливо довів високу ефективність ІНЛОК у зниженні токсичних проявів ХП. Настоянка ехінацеї пурпурна зменшувала токсичне навантаження в меншій мірі, ніж ІНЛОК, ефект ентеросгелю був нижчим за такий у настоянки ехінацеї пурпурної. Дія всіх засобів (ІНЛОК, настоянка ехінацеї пурпурна, ентеросгель) на фоні введення щурам ХП майже у всіх дослідженнях не відрізнялася від ізольованого застосування ІНЛОК, що вказує на основний детоксикуючий внесок саме ІНЛОК.

Так, при вивченні показників, що характеризують стан центральної нервової системи і м'язову працездатність та належать до інтегральних показників токсичного впливу ксенобіотиків, встановлено, що ІНЛОК запобігає зниженню ваги лабораторних тварин: 15,1±3,6 г (у контролі: 28,2±4,31 г, р<0,05). При вивченні поведінкової реакції та м'язової працездатності щурів встановлено, що ІНЛОК статистично вірогідно підвищує більшість з досліджуваних показників: вертикальну рухову активність - 7,51,2 у.о. (у контролі - 9,0±1,4 у.о., р<0,05), норковий рефлекс - 8.61,1 у.о. (у контролі - 5,8±0,4 у.о., р<0,05), емоційну реактивність - 0,70,3 у.о. (у контролі - 0,0±0,02 у.о., р<0,05), та струнний тест - 5,50,65 у.о. (у контролі - 3,8±0,4 у.о., р<0,05). Слід зазначити, що величини вказаних показників були навіть вищі, ніж аналогічні у контролі і наближались до відповідних показників у групі тварин з комбінованим застосуванням усіх засобів. Введення ентеросгелю та настоянки ехінацеї пурпурної не зменшує негативного впливу ХП як за даними динаміки зміни ваги дослідних тварин, так і за даними інших інтегральних показників.

При вивченні динаміки змін ваги внутрішніх органів встановлено, що проведення ІНЛОК призвело до статистично вірогідного збільшення вагового коефіцієнту усіх органів, у результаті чого вони не відрізнялися від аналогічних показників в контрольній групі тварин та в групі з одночасним застосуванням всіх протекційних засобів.

Проведення лабораторним тваринам ІНЛОК на фоні введення ХП запобігало зменшенню кількості лейкоцитів: 5,70,4*109/л (у групі плацебо 6,50,9*109/л, р>0,05; у групі із введенням ХП - 4,50,3*109/л, р<0,05; при застосуванні всіх засобів - 6,10,6*109/л, р>0,05). У групі тварин, що отримувала поряд з ХП і настоянку ехінацеї пурпурну, спостерігалось зменшення рівня лейкоцитів: 5,10,4*109/л, p<0,05 (у групі плацебо 6,50,9*109/л, р>0,05; у групі із введенням ХП - 4,50,3*109/л, р>0,05). Зменшення рівня лейкоцитів до 3,60,4*109 /л у групі ентеросгелю було навіть більшим, ніж у групі тварин, що отримувала лише ХП (4,50,9*109/л, р<0.05).

Вивчені нами біохімічні показники свідчать про порушення гомеостазу та функціональної активності печінки щурів при введенні ХП за схемою CMF (збільшення концентрації загального білка, зростання вмісту АлАТ, падіння рівня холінестерази, зростання концентрації SH-вмісних сполук, зростання тимолової проби, тощо), що співпадає з даними З.П. Булкиной, 1991. Це дозволяє проаналізувати можливості ІНЛОК по усуненню негативних ефектів ХП у порівнянні із настоянкою ехінацеї пурпурною та ентеросгелем.

Ізольоване введення ентеросгелю на фоні ХП вірогідно знизило концентрацію білка - 7,70,2 % (8,80,2 % - у групі із введенням ХП, р<0,001) і SН-вмісних речовин - 0,30,01 мМ/л (0,50,01 мМ/л - у групі із введенням ХП, р<0,001), що, ймовірно, вказує на стабілізацію процесів деградації тканинно-клітинних структур. Активність АлАТ, а саме 0,20,05 мкМ/мл*год (1,20,1 мкМ/мл*год - у групі із введенням ХП, р<0,001) повністю нормалізується (0,30,05 мкМ/мл*год, р>0,05 при порівнянні з контролем), активність холінестерази (56,44,2 мкМ/мл*год) дорівнює вихідному рівню, характерному для групи контрольних тварин (56,52,4 мкМ/мл*год., р>0,05).

Подібними ж ефектами характеризувалося ізольоване введення настоянки ехінацеї пурпурної на фоні ХП, за винятком дещо меншого зниження активності АлАТ - 0,40,1 мкМ/мл*год (0,30,05 мкМ/мл*год, р>0,05 при порівнянні з контролем). Зниження тимолової проби (на 41 %) набуло достовірного характеру.

При застосуванні ІНЛОК та комбінованому лікуванні усіма засобами отримані біохімічні дані принципово не відрізнялись від дії ентеросгелю та настоянки ехінацеї пурпурної.

При аналізі мікробіологічних досліджень встановлено, що у щурів ХП порушують мікроекологію кишечнику та призводять до формування дисбактеріозу ІІІ-ІV ступеня важкості. Ці зміни характеризуються елімінацією з порожнини та слизової оболонки кишечнику автохтонних облігатних фізіологічно корисних для щурів біфідобактерій - 0 lg КУО/г (у контролі - 8,5±0,1 lg КУО/г), лактобактерій - 0 lg КУО/г (у контролі - 6,9±0,1 lg КУО/г), аеробних спороутворюючих стрептобацил - 0 lg КУО/г (у контролі - 9,5±0,2 lg КУО/г), ентерококів, дефіцитом бактероїдів, пептокока, а також контамінацією порожнини і слизових оболонок умовно патогенними ентеробактеріями (цитробактер - 8,0±0,05 lg КУО/г, у контролі - 0 lg КУО/г; стафілокок - 5,85±0,04 lg КУО/г, у контролі - 0 lg КУО/г) і дріжджоподібними грибами роду Candida - 5,3±0,2 lg КУО/г (у контролі - 0 lg КУО/г).

Ентеросгель та настоянка ехінацеї пурпурна не впливають на видовий склад та популяційний рівень порожнинної та мукозної мікрофлори кишечнику. ІНЛОК на фоні введення ХП сприяє збереженню ентерококів, бактероїдів, пептокока, клостридій, ешерихій та підвищує колонізаційну резистентність за рахунок збереження на слизових оболонках лактобактерій - 5,25±0,1 lg КУО/г та аеробних спороутворюючих стрептобацил 8,90,01 lg КУО/г, а також запобігає контамінації порожнини і слизових оболонок умовно патогенними ентеробактеріями і дріжджоподібними грибами роду Candida. При поєднаному застосуванні всіх протективних засобів спостерігається ефект, аналогічний ізольованому застосуванню ІНЛОК.

Отримані позитивні результати експериментального застосування ІНЛОК дозволили рекомендувати його для впровадження у клініці. Визначення ефективності ІНЛОК проводилось шляхом порівняння отриманих даних з даними контрольної та дослідних груп (ентеросгель, настоянка ехінацеї пурпурна).

При вивченні імунологічних показників та показників загального аналізу крові у хворих на РМЗ встановлено, що проведення АХТ погіршує більшість показників імунограми, деякі - не змінюються, окремі показники спотворюються, що співпадає з даними Ю.А. Гриневич, Л.А. Каменец, 1990; А.Н. Караулов 1999. В першу чергу АХТ негативно впливає на показники лейкоцитарної формули (розвиток лейкопенії), Т-лімфоцити (зниження абсолютної кількості Т-лімфоцитів та відносної кількості T-хелперів, підвищення Т-супресорів), гуморальну ланку імунної відповіді (зростання відносної кількості В-лімфоцитів на фоні пониженої абсолютної кількості, збільшення лейко-В-клітинного індексу, ЦІК), 0-лімфоцити, фагоцитарну активність, систему комплементу та окремі білки гострої фази (зниження концентрації альфа-1-антитрипсину, преальбуміну, гаптоглобуліну, трансферину, компонентів С3 і С4 системи комплементу).

Найкращим засобом протекції зазначених порушень виявилось ІНЛОК. Воно покращує показники лейкоцитарної формули за рахунок підвищення абсолютної кількості лейкоцитів до 4,85±0,3 Г/л (у контролі 3,6±0,2 Г/л, р<0,001), значного зменшення відносної кількості еозинофілів - 3,3±0,2 % (у контролі 7,7±0,5 %, р<0,001), відсутності базофілів. При цьому спостерігається збільшення відносної кількості нейтрофілів (паличкоядерних - 3,5±0,4, у контролі 1,7±0,2 %, р<0,001 та сегментоядерних - 65,3±0,6 %, у контролі 63,7±0,4 %, р<0,001), моноцитів - 2,0±0,2 % (у контролі 1,3±0,1 %, р<0,01) та відносної кількості лімфоцитів - 26,0±0,2 % (у контролі 25,0±0,2 %, р<0,001). ІНЛОК позитивно впливає на показники клітинної імунної відповіді, сприяючи зростанню як відносної - 48,5±2,1 % (у контролі 40,3±1,8%, р<0,01), так і абсолютної - 0,6±0,1 Г/л (у контролі 0,3±0,1 Г/л, р<0,05) кількості Т-лімфоцитів за рахунок збільшення, в основному, хелперних клітин (30,3 1,9 % проти 24,0 1,6 % у контролі, р<0,05). Водночас збільшується відносна кількість Т-активних лімфоцитів 28,5±1,8 % (у контролі 22,7±1,4 %, р<0,01), спостерігається нормалізація імунорегуляторного індексу (1,75 0,12 проти 1,3 0,1 у контролі, р<0,01). Позитивним є і зменшення лейко-Т-клітинного індексу - 7,6±0,8 проти 11,2±1,03 у контролі, р<0,01. ІНЛОК нормалізує відносну - 33,3 2,3 % (у контролі 42,0 2,6 %, р<0,05) та абсолютну кількості В-лімфоцитів. Концентрація імуноглобулінів основних класів (ІgМ, ІgG, ІgА) не зазнає змін. Практично незмінними залишаються і коефіцієнти співвідношень імуноглобулінів основних класів до абсолютної кількості В-лімфоцитів. Застосування ІНЛОК призводить також до збільшення відносної кількості 0-лімфоцитів - 18,2±0,1 (у контролі 17,7±0,1, р<0,05), зниження фагоцитарної активності поліморфноядерних лейкоцитів, поглинальної здатності фагоцитуючих клітин, а також зниження титру природних антитіл. Водночас при цьому нормалізується титр комплементу.

Аналіз результатів впливу настоянки ехінацеї пурпурної при проведенні АХТ у хворих на РМЗ показав, що цей препарат не попереджує тенденцію подальшого зменшення відносної кількості лімфоцитів та моноцитів, підвищує індекс інтоксикації. В той же час він сприяє збільшенню абсолютної кількості лейкоцитів (4,85 0,3 Г/л проти 3,6 0,2 Г/л у контролі), нейтрофілів (паличкоядерних та сегментоядерних). При цьому продовжується зменшення загального пулу Т-лімфоцитів, імунорегуляторних лімфоцитів (Т-хелперів і Т-супресорів), але одночасно формується тенденція до зростання імунорегуляторного індексу. Лейко-Т-клітинний індекс має тенденцію до збільшення.

Настоянка ехінацеї пурпурна сприяє нормалізації відносної та абсолютної кількості В-лімфоцитів, концентрації у периферійній крові імуноглобулінів основних класів (ІgМ, ІgG, ІgА), циркулюючих імунних комплексів. Зростає активність системи комплементу. Знижуються показники фагоцитарної активності та зменшується титр природних неспецифічних антитіл. Настоянка ехінацеї пурпурна не сприяє нормалізації концентрації білків гострої фази, але при цьому зростає концентрація у сироватці крові найважливіших компонентів (С3 і С4) системи комплементу.

Ентеросгель не впливає на змінену відносну кількість моноцитів та лімфоцитів, незначно збільшує абсолютну кількість лейкоцитів, підвищує абсолютну та відносну кількість Т-лімфоцитів, ефекторний та імунорегулюючий індекси. Однак ці показники або лише наближаються до нижньої межі, або ж знаходяться на нижньому рівні показників практично здорових жінок. Ентеросгель неспроможний нормалізувати і показники гуморальної ланки системи імунітету, залишаються на підвищеному рівні абсолютна та відносна кількість В-лімфоцитів, концентрація ЦІК, знижена імуноглобулінсекреторна функція В-лімфоцитів. Ентеросгель також не коригує порушення показників неспецифічного протиінфекційного захисту організму хворих на РМЗ.

Отримані лабораторні дані засвідчують, що, на відміну від ІНЛОК, ні ентеросгель, ні настоянка ехінацеї пурпурна не призводять до нормалізації стану імунної системи хворих на РМЗ. Таким чином, результати імунологічного обстеження обґрунтовують застосування з метою імунореабілітації хворих на РМЗ саме ІНЛОК.

Біохімічні дослідження функціонального стану систем та органів хворих на РМЗ при проведенні АХТ дозволило встановити низку особливостей, що характеризують перебіг процесу лікування. У хворих виявлено синдром цитолізу гепатоцитів (зростання активності АлАТ на 60%), більш ніж у 2 рази зріс рівень сироваткового заліза, активності лактатдегідрогенази та гамаглютамілтрансферази, виявив тенденцію до зростання прямий білірубін (Р=0,05-0,10). Проведення АХТ викликало гіпофосфатемію, зростання концентрації сечової кислоти у 1,24 разу та підвищення сечовини крові у 1,52 рази.

Використання настоянки ехінацеї, ентеросгелю та ІНЛОК при проведенні АХТ сприяло запобіганню окремих негативних змін досліджуваних біохімічних показників.

Так, ІНЛОК та настоянка ехінацеї пурпурна нормалізували рівень одного з індикаторів цитолізу гепатоцитів - прямого білірубіну (3,05±0,3 мкмоль/л та 3,10,3 мкмоль/л відповідно; у контролі - 4,30,2 мкмоль/л, р<0,05), нормалізували активність АлАТ (23,8±1,3 ОД/л, 18,01,8 ОД/л відповідно; у контролі - 31,93,8 ОД/л, р<0,05) та АсАТ (19,8±2,3 ОД/л, 18,01,5 ОД/л відповідно; у контролі - 34,23,9 ОД/л, р<0,001), що виразно свідчить про їх гепатопротекторні властивості. Крім того, при застосуванні ІНЛОК статистично достовірно знизився рівень сечовини до 3,9 0,3 ммоль/л (контроль - 6,5 0,5 ммоль/л, р<0,05), а концентрація сечової кислоти залишилась на рівні контролю на відміну від настоянки ехінацеї пурпурної, яка збільшувала її рівень - 170,0 2,9 ммоль/л (контроль - 157,8 4,6 ммоль/л, р<0,05).

Застосування настоянки ехінацеї пурпурної, ентеросгелю та ІНЛОК виявилося неспроможним нормалізувати рівень заліза у сироватці крові. При використанні ентеросгелю цей показник, навпаки, навіть вірогідно зріс у 1,44 разу порівняно з контролем. Проте використання ентеросгелю дозволило попередити накопичення у крові сечовини - 4,2±0,2 ммоль/л (у контролі - 6,5±0,5 ммоль/л, р<0,05) та нормалізувати активність ЛДГ -284,7±6,8 ОД/л (у контролі - 368,2±21,75 ОД/л, р<0,001).

Деякий вплив на показники білкового обміну виявлено у настоянки ехінацеї пурпурної та ІНЛОК. Так, лазерне опромінення призвело до вірогідного зростання альбумінової фракції - 46,2±1,8 г/л (у контролі - 41,45±1,2 г/л, р<0,05), а настоянка ехінацеї пурпурна - до падіння рівня загального білка - 71,6±1,4 г/л (у контролі - 77,8±1,5, р<0,01). В обох випадках відбулося збільшення коефіцієнту альбумін/глобуліни, що можна розцінити як позитивний факт.

Отже, проведені дослідження дозволили встановити, що ІНЛОК притаманний гепатопротекторний ефект, що дозволяє зменшити несприятливий вплив АХТ на паренхіму печінки та запобігти цитолізу гепатоцитів. Подібний ефект при його застосуванні спостерігається і при використанні настоянки ехінацеї пурпурної. З позитивних ефектів ентеросгелю слід відмітити здатність, завдяки зниження вмісту сечовини, попереджувати уремію.

Як було показано в експериментальних дослідженнях АХТ сприяє значним змінам видового складу та популяційного рівня мікрофлори порожнини товстої кишки, а також колонізаційної резистентності слизової оболонки товстої та тонкої кишок. У зв'язку з цим нами були проведені мікробіологічні дослідження вмісту порожнини товстої кишки у хворих на РМЗ після проведення АХТ. Аналіз результатів показав, що у більшості хворих на РМЗ відбувається елімінація фізіологічно корисних автохтонних облігатних біфідобактерій, лактобактерій та ентерококів, зростає ступінь вмісту превотели, пептокока, клостридій, протеїв, стафілококів та дріжджоподібних грибів роду Candida. Вміст бактероїдів та кишкових паличок не змінюється. На цьому фоні настає контамінація вмісту порожнини товстої кишки патогенними ешерихіями (гемолітичними та ентеропатогенними кишковими паличками) та умовно патогенними пептострептококами, ентеробактеріями (цитробактером, ентеробактером).

Більш інформативними, для оцінки змін мікроекології порожнини товстої кишки, є показники популяційного рівня кожної групи мікроорганізмів з визначенням індексу їх кількісного домінування (КД).

У хворих на РМЗ провідну роль у мікроекології вмісту порожнини товстої кишки за кількісним домінуванням відіграють бактероїди - 123,7 Кд; кишкові палички - 117,9 Кд; пептокок - 94,7 Кд; пептострептококи - 87,9 Кд; клостридії - 4,9 Кд; превотели - 73,1 Кд; стафілококи - 68,4 Кд; протеї - 63,1 Кд та гемолітичні ешерихії - 66,1 Кд. Фізіологічно корисні біфідобактерії, лактобактерії та ентерококи елімінуються з порожнини товстої кишки або виявляються на низькому популяційному рівні. Популяційний рівень біфідобактерій у частини хворих на РМЗ зменшується на 72,8 %, лактобактерій - на 45,2 %. Індекси кількісного домінування знижуються у 4,53 та 4,07 разу, що свідчить про значне зниження ролі цих бактерій у мікробіоценозі. Глибокі зміни спостерігаються у ентерококів: індекс кількісного домінування знижується у 6,59 рази.

Таким чином, проведені бактеріологічні дослідження показали, що у хворих на РМЗ після проведення АХТ формується кишковий дисбактеріоз вираженого ступеня, який вимагає проведення корегуючої терапії.

Результати вивчення впливу ентеросгелю на видовий склад та популяційний рівень мікрофлори вмісту товстого кишечнику хворих на РМЗ у процесі проведення АХТ виявили, що показники мікроекології вмісту порожнини товстої кишки за кількісним домінуванням практично не відрізняються від контролю: бактероїди - 123,1 (у контролі - 123,7); кишкові палички - 113,3 (у контролі - 117,9); пептокок - 90,6 (у контролі - 94,7); пептострептококи - 79,9 (у контролі - 87,9); клостридії - 69,9 (у контролі - 4,9); превотели - 75,3 (у контролі - 73,1); стафілококи - 58,75 (у контролі - 68,4); протеї - 64,5 (у контролі - 63,1) та гемолітичні ешерихії - 56,85(у контролі - 66,1). Фізіологічно корисні біфідобактерії, лактобактерії та ентерококи виявляються у кишечнику на низькому популяційному рівні.

Застосування настоянки ехінацеї пурпурної сприяє лише тенденції до покращення деяких показників мікробіоценозу. Так, встановлена тенденція до зростання популяційного рівня автохтонних облігатних біфідобактерій - 38,75 (у контролі - 31,8); лактобактерій - 39,65 (у контролі - 30,4) та ентерококів - 20,6 (у контролі - 19,3). На цьому фоні формується стабільна тенденція до зниження популяційного рівня умовно патогенних стафілококів - 67,15 (у контролі - 68,4); превотели - 63,5 (у контролі - 73,1); пептокока - 94,1 (у контролі -94,7); клостридій -73,0 (у контролі - 82,1); протеїв - 61,6 (у контролі - 63,1); дріжджоподібних грибів роду Candida -33,7 (у контролі - 34,9); бактероїдів -121,2 (у контролі - 123,7); гемолітичних ешерихій - 64,1 (у контролі - 66,1).

При застосуванні ІНЛОК видовий склад мікрофлори вмісту порожнини товстої кишки у хворих на РМЗ після проведення АХТ значно покращується. Так, зросла на 45,6 % кількість хворих, у яких з'явились біфідобактерії, на 49,0 % - у яких виявились лактобактерії і на 38,2 % - у яких виявились ентерококи. Разом з тим, зменшилась кількість хворих, у яких не виявлялись умовно патогенні превотели (на 20,8 %), пептокок (на 45,8 %), пептострептококи (на 47,8 %), клостридії (на 31,2 %), а також аеробні умовно патогенні протеї (на 32,8 %), цитробактер (на 13,4 %), ентеробактер (на 15,4 %), стафілококи (на 15,2 %) та дріжджоподібні гриби роду Candida (на 15,9 %). На цьому фоні у частини хворих наступила елімінація патогенних ешерихій: гемолітичних (у 28,4 %) та ентеропатогенних кишкових паличок (у 25,6 %). Важливим є те, що під впливом ІНЛОК значно зростає популяційний рівень та екологічні показники (індекс кількісного домінування) автохтонних облігатних бактерій: біфідобактерій - 96,1 (у контролі - 31,8); лактобактерій - 88,5 (у контролі - 30,4) та ентерококів - 68,8 (у контролі - 19,3). Під впливом ІНЛОК популяційний рівень біфідобактерій зростає у 1,4 рази, лактобактерій - у 1,3 рази і знижується у пептокока на 3,4 %, пептострептококів - на 3,8 %, клостридій - на 14,1 %, ешерихій - на 13,7 %, гемолітичних ешерихій - на 16,0 %, ЕПКП - на 14,3 %, ентеробактера - на 9,8 %, стафілококів - на 25,6 % і дріжджоподібних грибів роду Candida - на 42,4 %. На цьому фоні не змінюється популяційний рівень тільки бактероїдів 9,8±0,4 (у контролі - 9,9±0,3, р>0,05).

Застосування ІНЛОК у хворих на РМЗ сприяє значному покращенню мікроекології порожнини товстої кишки та в значній мірі запобігає розвитку кишкового дисбактеріозу важких ступенів. Так, застосування ІНЛОК запобігає розвитку кишкового дисбактеріозу ІV ступеня - 0 % (контроль - 53,25 %; ентеросгель - 42,7 %; настоянка ехінацеї пурпурна - 14,3 %), знижує відсоток дисбактеріозу ІІІ ступеня - 18,4 % (у контролі - 20, 8%; ентеросгель - 21,4 %; настоянка ехінацеї пурпурна - 21,4). Крім того, ІНЛОК сприяє збереженню нормофлори у 22,45 % пацієнтів, збільшує відсоток хворих з дисбактеріозом І-ІІ ступеня за рахунок зменшення важких ступенів (ІІІ-ІV).

При аналізі проявів токсичності АХТ привертає увагу зниження рівня ускладнень у дослідних групах (ентеросгель, настоянка ехінацеї пурпурна, ІНЛОК). Так, лейкопенія І-ІІ ступеня спостерігається у 48,8 % хворих контрольної групи (ІНЛОК та настоянка ехінацеї пурпурна - відсутня). Не зважаючи на те, що у групі хворих із застосуванням ентеросгелю розвинулась лейкопенія І-ІІ ступеня (21,4 % хворих), у даній групі практично відсутні прояви диспептичного синдрому: нудота - 21,4 %, блювання та діарея - відсутні. Нудота в контролі - 40,7 % (ІНЛОК - 12,4 %, настоянка ехінацеї пурпурна - 35,7 %), блювання у контролі 8,6 % (ІНЛОК - 4,1 %, настоянка ехінацеї пурпурна - 7,1 %), діарея - 5,6 % у контролі (ІНЛОК - 2,0 %, настоянка ехінацеї пурпурна - 21,4 %). Практично незмінними залишились відсоток алопеції та стоматиту.

Висновки

Застосування допоміжних засобів (інфрачервоного неінвазивного лазерного опромінення крові, настоянки ехінацеї пурпурної та ентеросгелю) зменшує токсичний вплив хіміопрепаратів (схема СМF) та нормалізує імунний статус у лабораторних тварин. За ефективністю вказані засоби складають наступний ряд: інфрачервоне лазерне опромінення > настоянка ехінацеї пурпурна > ентеросгель.

Комбіноване застосування інфрачервоного неінвазивного лазерного опромінення крові з ентеросгелем та настоянкою ехінацеї пурпурною принципово не відрізняється за ефективністю від самостійного впливу інфрачервоного неінвазивного лазерного опромінення крові на фоні введення лабораторним тваринам хіміопрепаратів за схемою CMF, що вказує на його домінуючу роль.

Найбільш ефективним засобом усунення ускладнень ад'ювантної хіміотерапії у хворих на рак молочної залози виявилось інфрачервоне неінвазивне лазерне опромінення крові, яке позитивно впливає на показники неспецифічного імунітету та специфічної імунної відповіді, нормалізує біохімічні показники крові, попереджує розвиток лейкопенії важких ступенів у всіх хворих, що дозволяє провести повний курс АХТ з дотриманням необхідних доз хіміопрепаратів та строків лікування.

Настоянка ехінацеї пурпурна сприяє покращенню показників імунітету (збільшується відносна кількість Т-активних лімфоцитів, нормалізується відносна та абсолютна кількість В-лімфоцитів, а також концентрація імуноглобулінів основних класів, збільшується кількість 0-лімфоцитів, та компонентів С3 і С4 системи комплементу), попереджує розвиток лейкопенії та нормалізує біохімічні показники крові у хворих на рак молочної залози при проведенні ад'ювантної хіміотерапії. Однак спостерігається менший терапевтичний ефект, ніж при використанні інфрачервоного неінвазивного лазерного опромінення крові.

Призначення ентеросгелю хворим на рак молочної залози на фоні ад'ювантної хіміотерапії за схемою CMF виявило менш виразний клінічний ефект, ніж лазеротерапія. Однак, ентеросгель краще за інші засоби усуває прояви диспептичного синдрому (відсутні блювання та діарея) та нормалізує деякі біохімічні та імунологічні показники крові.

Застосування інфрачервоного неінвазивного лазерного опромінення крові при проведенні ад'ювантної хіміотерапії у хворих на рак молочної залози за схемою CMF запобігає формуванню дисбактеріозу ІV ступеня, у 1,2 разу зменшує дисбактеріоз ІІІ ступеня; зберігає нормофлору у 22,45 % хворих (у контролі - 0 %) за рахунок зростання видового складу та популяційного рівня автохтонних облігатних анаеробних (біфідобактерій, лактобактерій) та аеробних (ентерококів) бактерій, часткової елімінації та зниження популяційного рівня патогенних ешерихій, а також умовно патогенних ентеробактерій, стафілококів, пептококів, пептострептококів, превотели, дріжджоподібних грибів роду Candida. Настоянка ехінацеї пурпурна та ентеросгель неспроможні попереджувати формування кишкового дисбактеріозу під впливом хіміопрепаратів.

Практичні рекомендації

У хворих на рак молочної залози з метою зменшення ускладнень ад'ювантної хіміотерапії за схемою CMF доцільно застосовувати інфрачервоне неінвазивне лазерне опромінення крові у дозі 0,005-0,01 Дж/см2, частота 80 Гц, при довжині хвилі 0,89 мкм, в імпульсному режимі (100 нс) у 1-3-5-7-8-9-11 дні від початку кожного курсу АХТ.

З метою профілактики ускладнень перший курс лазеротерапії (7 сеансів) доцільно провести одразу після операції, використовуючи мінімальну дозу опромінення. З кожним наступним курсом ад'ювантної хіміотерапії разову дозу інфрачервоного лазерного опромінення необхідно поступово підвищувати в межах вказаної ширини терапевтичного коридору.

При виникненні ускладнень (лейкопенія) під час проведення ад'ювантної хіміотерапії лазеротерапію слід проводити кожний день максимальними дозами (0,01 Дж/см2), впродовж усього періоду відповідного курсу.

Застосування лазеротерапії при проведенні ад'ювантної хіміотерапії доцільно комбінувати з проведенням ентеральної детоксикації ентеросгелем що веде до зменшення проявів диспептичного синдрому, всмоктування бактеріальних токсинів, продуктів розпаду білків та ін.

При проведенні перших курсів ад'ювантної хіміотерапії можна обмежитись призначенням настоянки ехінацеї пурпурної. При проведенні послідуючих курсів доцільно переходити на застосування інфрачервоного неінвазивного лазерного опромінення крові разом з проведенням ентеральної детоксикації ентеросгелем.

інфрачервоний хіміопрепарат імуномодулятор ентеросгель

Література

1. Сенютович Р.В., Станкевич В.В., Сидорчук І.Й., Пішак В.П. Імунотерапія та детоксикація раку. - Чернівці: Місто, 2000. -140 с. (Проводив експериментальні та клінічні дослідження, обробляв та аналізував отримані результати, писав частину монографії щодо раку молочної залози).

2. Станкевич В.В. Ускладнення хіміотерапії у хворих на рак молочної залози // Галицький лікарський вісник. -1998. -Т. 2, №2. -С. 96-97.

3. Станкевич В.В., Харюк Т.Г., Сенютович Р.В., Чумак Д.А., Гусак В.В., Яценко С.М. Застосування лазерного опромінення крові в онкології // Буковинський медичний вісник. -1998. -№3-4. -С. 180-187 (Проводив огляд та аналіз літератури, писав та готував до друку статтю).

4. Станкевич В.В., Харюк Т.Г., Сенютович Р.В. Гормональні фактори ризику раку молочної залози // Буковинський медичний вісник. -1999. -№1. -С. 210-212 (Проводив огляд та аналіз літератури, писав та готував до друку статтю).

5. Станкевич В.В. Застосування водно-спиртового розчину настоянки ехінацеї при проведенні ад'ювантної хіміотерапії раку молочної залози // Галицький лікарський вісник. -1999. -Т. 6, №2. -С. 66-69.

Размещено на Allbest.ru