Вікові особливості клініки церебрального атеросклерозу та їх комплексна корекція із застосуванням біогенних стимуляторів

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Одне з центральних місць у сучасній медицині посідає проблема атеросклерозу. Обумовлена атеросклерозом патологія судин головного мозку є найчастішою причиною розвитку ішемічних порушень мозкового кровообігу (ПМК), які посідають основне місце у структурі судинної патології мозку (Віничук С.М., 1998; Верещагін М.В., 1999).

Розповсюдження цереброваскулярних захворювань (ЦВЗ) в Україні постійно зростає. В 1998 р. в Україні було зареєстровано 2 185 954 хворих, що становило 5383,8 на 100 тис. населення, тоді як у 1985 р. було зареєстровано лише 652 559 хворих з цією патологією, що становило 1643,4 на 100 тис. населення (Довідка МОЗ України, 1999).

Крім зростання кількості випадків ПМК, помітно й збільшення їхньої частоти у молодому віці. У 1998 р. в Україні було зареєстровано 113 826 первинних інсультів, що становило 280,34 на 100 тис. населення. Третина інсультів спостерігалася в осіб працездатного віку. Показник смертності від інсульту в 1998 р. дорівнював 137,4 на 100 тис. населення (в 1996 р. -- на рівні 130,1 на 100 тис. населення) (Довідка МОЗ України, 1999).

Таким чином, в Україні протягом останнього десятиріччя спостерігається невпинне розповсюдження ЦВЗ та найтяжчої їх форми -- мозкових інсультів, а також збільшення смертності, пов'язаної з ними. У зв'язку з цим важливу роль відіграє запобігання ПМК, прямо пов'язане із своєчасною діагностикою, лікуванням та профілактикою атеросклерозу.

На особливу увагу заслуговує вивчення особливостей клініки та діагностики атеросклеротичних дисциркуляторних енцефалопатій (АДЕ), можливостей лікування і профілактики, особливо на ранніх стадіях захворювання (Акімов Г.А., 1983; Мінц А.Я., Карабань І.М., 1983; Волошин П.В., Криженко Т.В., Міщенко Т.С., Шестопалова Л.Ф.,1989; Дубенко Є.Г., 1989; Тайцлін В.Й., 1989; Єжова В.О., 1999).

Численні експериментальні факти свідчать на користь того, що безпосереднє відношення до розвитку атеросклерозу має підвищення рівня продуктів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) (Ланкін В.З., 1980; Воскресенський О.Н., 1981; Бродовська А.М., 1988).

Експериментальними і клінічними дослідженнями доведено, що у хворих на церебральний атеросклероз (ЦА) відбувається активація процесів ПОЛ і зменшення вмісту в крові антиоксидантів (Бурлакова Є.Б., 1980; Воскресенський О.Н., 1981; Григорова І.А., 1997; Грицай Н.М., Міщенко В.П., 2000).

Однак дані дослідження проводилися найчастіше у хворих старших вікових груп із виразними проявами церебрального атеросклерозу. У осіб молодшого віку з початковими проявами дисциркуляторної енцефалопатії атеросклеротичного генезу стан ПОЛ вивчено недостатньо (Клімов А.Н., 1980; Волошин П.В., Весельський О.І., 1989).

У терапії АДЕ традиційно застосовується великий арсенал медикаментозних і фізіотерапевтичних засобів. Особливу увагу привертають до себе тканинні препарати, або так звані біогенні стимулятори як засоби нейрогеріатричної антисклеротичної терапії. На цей час існують дані щодо позитивного впливу на перебіг атеросклеротичного процесу суспензії плаценти, екстракту алое, екстракту плаценти та торфоту (Маньковський М.Б., 1971; Аряєв М.Л., 1977; Гончаренко С.Н., 1977; Курако Ю.Л., 1980 ). Інші тканинні препарати у цьому плані зовсім не досліджені. Звертає на себе увагу відсутність диференційованого підходу до призначення тканинних препаратів при проведенні терапії (Соловьйова В.П. та співавт., 1998).

У лабораторії фармакології і тканинної терапії інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України (директор -- проф. І.М. Логай) розроблено новий тканинний препарат із морської води -- мареполімієл, затверджений Фармкомітетом МОЗ України в 1996 р. Препарат містить у собі комплекс природних метаболітів у вигляді металоорганічних сполук і солей мікроелементів, а також органічні речовини. Мареполімієл має адаптогенні властивості, підвищує неспецифічну резистентність організму, регулююче впливає на метаболічні і регенераторні процеси, імунологічну реактивність (Сотнікова О.П., 1985).

З'ясування механізму дії тканинних препаратів на центральну нервову систему (ЦНС) і ПОЛ при церебральному атеросклерозі є надзвичайно важливою проблемою, оскільки її розв'язання сприяє розробці раціональних схем сполучення тканинних препаратів із специфічними лікарськими засобами та використанню їх із максимальним лікувальним ефектом.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка пропозицій щодо підвищення ефективності лікування хворих на церебральний атеросклероз на основі застосування у комплексному лікуванні мареполімієлу як засобу нейрогеріатричної антисклеротичної терапії.

Для досягнення цієї мети пропонувалося вирішити такі завдання:

1. На підставі вивчення суб'єктивних і об'єктивних даних, нейропсихологічних і електрофізіологічних досліджень, вегетативного статусу, термотопографії виявити особливості клінічних проявів ЦА у хворих різних вікових груп.

2. Вивчити вплив мареполімієлу на стан нервово-психічних функцій у хворих на ЦА різного віку.

3. Простежити за станом показників ліпідного обміну та ПОЛ у процесі лікування.

4. Вивчити вплив мареполімієлу на активність показників антиоксидантного захисту.

5. На підставі вивчених даних розробити спосіб лікування АДЕ із застосуванням мареполімієлу.

Об'єкт дослідження. Хворі на церебральний атеросклероз різного віку.

Предмет дослідження. Особливості клінічних, психологічних і біохімічних характеристик у хворих на церебральний атеросклероз різного віку під впливом комплексної терапії із застосуванням біогенних стимуляторів.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети і розв'язання завдань проводилося комплексне сомато-неврологічне обстеження хворих, оцінювався стан вегетативної нервової системи за результатами дослідження вегетативного тонусу, вегетативної реактивності і вегетативного забезпечення діяльності; вивчалася церебральна гемодинаміка за допомогою реоенцефалографії та термотопографії; проводилося нейропсихологічне обстеження, яке містило з'ясування ступеня астенії, розумової працездатності, довільної уваги, короткочасної та довгочасної пам'яті; в плазмі крові вивчалися показники ліпідного обміну, перекисного окислення ліпідів, ферментів антиоксидантного захисту, тіолових сполук.

1. Матеріали та методи дослідження

Досліджено 112 хворих (46 чоловіків і 66 жінок) віком від 36 до 74 років, які страждають на атеросклероз судин головного мозку, з яких 52 становили контрольну групу. В 50 здорових досліджуваних без ознак церебрального атеросклерозу вивчалися біохімічні показники крові.

Мареполімієл уводили 60 хворим по 2,0 мл щоденно внутрішньом'язово протягом 20 дн на фоні традиційної терапії (мозкові метаболіти -- пірацетам або церебролізин, судинні препарати -- цинаризин або кавінтон, вітаміни групи В). Хворі контрольної групи отримували тільки традиційну терапію.

Всім хворим проводилося комплексне соматоневрологічне обстеження. У разі необхідності залучалися кардіолог, офтальмолог, гінеколог, ендокринолог та інші фахівці.

Стан вегетативної нервової системи оцінювався за результатами дослідження вегетативного тонусу (ВТ), вегетативної реактивності (ВР) і вегетативного забезпечення діяльності (ВЗД).

Вегетативна реактивність вивчалася за допомогою очносерцевого рефлексу Даньїні--Ашнера. Уповільнення пульсу на 4-12 уд/хв при виникненні очносерцевого рефлексу оцінювалося як нормальна вегетативна реактивність; уповільнення пульсу на 12-16 і більше уд/хв -- як підвищена ВР (парасимпатична реакція); слабке уповільнення пульсу -- знижена ВР; відсутність уповільнення пульсу або його прискорення на 2-4 уд/хв -- збочена ВР (симпатична реакція) (Русецький І.І., 1950; Вейн А.М. та співавт., 1981).

Вегетативне забезпечення діяльності оцінювалося за допомогою дозованого фізичного навантаження (20 присідань за 30 с) з наступним вимірюванням пульсу та артеріального тиску (АТ). Прискорення пульсу на 10-30 уд/хв і підвищення систолічного АТ на 20 мм рт. ст. розцінювалося як нормальне ВЗД; прискорення пульсу менше 10 уд/хв і підвищення систолічного АТ менше 10 мм рт. ст. -- як недостатнє ВЗД; прискорення пульсу понад 30 уд/хв і підвищення систолічного АТ понад 20 мм рт. ст. -- як надмірне ВЗД (Четвериков Н.С., 1968; Вейн А.М. та співавт., 1991)

Церебральна гемодинаміка вивчалася за допомогою РЕГ у 46 хворих на апараті “Поліграф електронний” П 4Ч-02. Це дозволило досліджувати тонус судин головного мозку, величину кровонаповнення та інші основні показники РЕГ (Зенков Р.Л., Ронкін М.А., 1991).

Для більшої об'єктивізації стану гемодинаміки 48 хворим проводилося тепловізійне обстеження. Дистантну термографію проводили за стандартною методикою кольоровим тепловізором ТВЦ-01 “Радуга”. Вивчалася термотопографія обличчя і кінцівок, проводилися розрахунки орбітального градієнту, проксимально-дистальних індексів на кінцівках (Богін Ю.Н., Стулін І.Д., 1973).

Обстеження хворих проводилося до лікування, а також на 19-20-й день терапії у приміщенні з постійною температурою від 19°С до 21°С після попередньої теплової адаптації протягом 15-20 хв. для виключення помилкових осередків перегріву, які можуть виникнути через підвищення тепловіддачі ділянок тіла, раніше вкритих одягом (Русецький І.І., 1950; Четвериков Н.С., 1968; Ліхтерман Л.Б., 1983).

Для з'ясування характеру впливу мареполімієлу на функціональний стан центральної нервової системи всім хворим проводилося нейропсихологічне обстеження, яке містило з'ясування ступеня астенії, розумової працездатності, довільної уваги, короткочасної та довгочасної пам'яті. Нейропсихологічні спостереження проводилися до лікування та на 19-20-й день тканинної терапії. Проміжні строки спостереження випускалися, щоб виключити фактори навчання й тренованості при вивченні елементів вищої нервової діяльності. Обстеження проводилося спільно з психіатром і психологом.

Ступінь астенії визначався за шкалою астенії (ША). Стандарт показників ША для здорових становив 92,7±2,06 бала. Результати дослідження оцінювалися за кількістю балів: 64-105 балів відповідало мінімальному ступеню астенії, 106-147 -- помірному, 148-189 -- виразному, 190-210 -- максимальному (Малкова Л.Д., 1978).

Для з'ясування особливостей розумової працездатності в хворих на ЦА була використана методика пошуку чисел за таблицями Шульте. Досліджуваним пропонувалися таблиці з безсистемним розташуванням на них чисел від 1 до 25. Завдання полягало у швидкому та послідовному знаходженні цих чисел. Реєструвався час, витрачений на кожну таблицю (Блейхер В.М., 1976).

Для вивчення стану довільної уваги досліджуваним хворим проводилася коректурна проба, яка полягала у закреслюванні визначених літер у тексті. Дослідження проводилося за допомогою спеціальних бланків з рядами літер, розташованих у випадковому порядку. Хворим пропонувалося закреслити на цьому бланку літеру “А”. Перевірка виконання завдання проводилася за завчасно підготовленим зразком. Враховувалася кількість помилок і темп виконання завдання (Блейхер В.М., 1976).

Для кількісної характеристики стійкості уваги використовувався метод І. Л. Баскакової -- визначення показника якості роботи. Цей показник (Q) вираховувався за формулою:

Q = S : M,

де S -- кількість переглянутих рядків, М -- кількість помилок.

Окрім цього визначався показник точності роботи за формулою:

А = Е : S,

де Е -- кількість правильно закреслених літер “А”, S -- загальна кількість літер “А” на бланку (Баскакова І.Л., 1968).

Для об'єктивізації мнестичних порушень була використана проба на запам'ятовування 10 слів. Досліджуваним зачитувалися 10 двоскладових слів з пропозицією відтворення їх після трьох повторень, потім через 30 хв. У протоколі досліду відмічалася кількість названих слів. Дані аналізувалися за показниками короткочасної та довгочасної пам'яті (Блейхер В.М., Машек Ю.А., 1973; Лурія А.Р., 1976).

Для лабораторних біохімічних досліджень в усіх хворих брали кров з ліктьової вени кількістю 5,0 мл до лікування, а також на 19-20-й день терапії. Показники ПОЛ вивчали у плазмі крові хворих на ЦА. Вміст малонового діальдегіду визначали у тесті з тіобарбітуровою кислотою, дієнові кон'югати (ДК) визначалися за допомогою спектрофотометра СФ-16 при 233 нм (Стальная І.Д., 1977; Стальная І.Д., Гаришвілі Т.Г., 1977).

Активність ферментів антиоксидантного захисту -- глутатіонредуктази (ГТР) -- вивчалася за допомогою спектрофотометра при 340 нм (Путиліна Ф.Є., 1982); глутатіонпероксидази (ГТП) -- при 265 нм.

Вміст фосфоліпідів, вільного холестерину, жирних кислот, тригліцеридів та ефірів холестерину в плазмі крові визначався методом тонкошарової хроматографії (Кучеренко Н. Є., Васильєв А. Н., 1985).

Стан тіолдисульфідної системи оцінювався за вмістом сульфгідрильних (SH-) та дисульфідних (S-S) груп білків плазми крові, які визначалися колориметричним методом за допомогою 5,5'-дитіобіс(2нітробензойної) кислоти (Верьовкіна І.В., Точілкін А.І., Попова Н.А., 1977).

Заключна оцінка безпосередніх результатів лікування проводилася на основі аналізу суб'єктивних і об'єктивних симптомів, динаміки електрофізіологічних, нейропсихологічних і біохімічних досліджень, достовірність отриманих результатів оцінювали за критерієм Стьюдента.

2. Результати досліджень та їх обговорення

Першим етапом роботи було комплексне клінічне дослідження суб'єктивного і об'єктивного статусу хворих на ЦА різних вікових груп. У зв'язку з цим усі хворі відповідно класифікації ВООЗ були розподілені на три групи. До першої групи (30 осіб) увійшли пацієнти від 36 до 44 років; до другої (56 осіб) -- від 45 до 59 років; до третьої (26 осіб) -- від 60 до 74 років.

Аналіз суб'єктивних розладів у хворих, що спостерігалися, за віковими групами показав, що у пацієнтів 36-44 років переважали скарги на головний біль (73,3 %), відчуття “тяжкості” у голові (63,3 %), дисфорію (60 %), дратівливість (56,6 %), розлади сну (53,3 %), що відповідає даним ряду авторів, які описували при початковій цереброваскулярній патології головний біль різного характеру в сполученні з частими емоціональними порушеннями (Бєлоног Р.П., Карабань І.Н., 1981; Маджидов Н.М., Трошин В.Д., 1985; Дубенко Є.Г., 1989).

В хворих 45-59 років скарги були переважно на головний біль (83,9 %), розлади сну (78,5 %), порушення уваги (78,5 %), погіршення пам'яті (78,5 %) та запаморочення (76,7 %).

В хворих 60-74 років основні скарги були на загальну слабість (100 %), порушення уваги (96 %), погіршення пам'яті (96 %), відчуття “тяжкості” в голові (88,4 %), головний біль (84,6 %).

Таким чином, описані вище скарги вказують на велику питому вагу невротичних проявів, а також симптомів вертебро-базилярної недостатності в хворих 36-44 років, у той час як у пацієнтів 45-74 років переважала суб'єктивна оцінка порушення пам'яті та уваги, що свідчить про послаблення сили й рухливості нервових процесів, які лежать в основі зниження психічної активності.

Аналіз рухових розладів у хворих на ЦА не виявив грубих порушень. Найчастішими були порушення черепно-мозкової іннервації, зниження черевних рефлексів, зниження сухожильних рефлексів, асиметрія рефлексів з однобічним їх підвищенням та нестійкість у позі Ромберга.

При обстеженні стану вегетативної нервової системи об'єктивні ознаки її ураження було визначено у 89 з 112 хворих (79,4 %).

Дослідження вихідного вегетативного тонусу виявило його симпатичну спрямованість, яка переважала в хворих 36-59 років. Очевидно, в цих хворих провідна роль в організації фонових вегетативних змін належить ерготропним механізмам, тобто існують порушення регуляції на рівні надсегментарних вегетативних апаратів. У пацієнтів старшого віку переважали парасимпатичні реакції.

Дослідження вегетативної реактивності дозволило виявити різні типи реагування вегетативної нервової системи при ЦА. При цьому в хворих 36-44 років переважала збочена ВР (46,6 %), у пацієнтів 45-59 років -- збочена ВР (41 %) та нормальна ВР (28,57 %), а у старшій віковій групі -- підвищена ВР (42,3 %) та збочена ВР (26,9 %).

Одержані результати вказують на дисбаланс вегетативної нервової системи (ВНС) з переважанням симпатичних впливів, що пояснюється деяким виснаженням трофотропних утворень ВНС. При цьому спостерігалася чітка залежність інтенсивності вегетативних зрушень від фонових даних (вихідного вегетативного тонусу).

Дослідження ВЗД довело, що чітка взаємодія ерго- і трофотропної систем при формуванні відповідей на пред'явлені навантаження спостерігалася в 32,1 % випадків, переважно у хворих першої (53,3 %) та другої (30,3 %) груп.

Недостатнє ВЗД реєструвалося в 20,5 % випадків, головним чином в хворих другої (17,8 %) і третьої (42,3 %) груп. Це пов'язано із скороченням адаптаційних можливостей ЦНС з віком.

Надлишкове ВЗД відмічалося в 47,3 % випадків, вікові розбіжності при цьому були неістотними, що свідчить про провідну роль ерготропних механізмів у формуванні вегетативної відповіді.

Таким чином, розвиток атеросклеротичного ураження судин головного мозку призводить до розладу адаптивних функцій у зв'язку зі зміною стану структур лімбіко-ретикулярного комплексу. Відбувається скорочення адаптаційних можливостей ЦНС, що призводить до порушення вегетативного забезпечення функції кровообігу і дихання. Порушується взаємодія ерго- і трофотропних систем при формуванні відповідей на подані навантаження, при цьому простежується чітка симпатична спрямованість вегетативних зрушень.

Результати реоенцефалографічного дослідження в хворих на ЦА різного віку свідчили про вікові розбіжності в основних показниках РЕГ, що збігається з даними ряду авторів (Маньковський М.Б., 1971; Дубенко Є.Г., 1989; Еніня Г.І., 1989; Зенков Р.Л., Ронкін М.А., 1991; Яхно Н.Н., Лаврентьєва М.А., 1994).

В хворих першої групи на РЕГ переважало помірне підвищення судинного тонусу (60 %) та утруднення венозного відтоку (66,7 %) в вертебро-базилярному басейні (ВББ) і підвищення периферичного судинного опору в басейні внутрішньої сонної артерії (БВСА) (46,7 %).

У пацієнтів другої групи чітко помітне підвищення судинного тонусу (77,8 %), помірне зниження еластичності судинної стінки (61,1 %), утруднення венозного відтоку (83,3 %), переважно у ВББ.

У хворих третьої групи на РЕГ спостерігалося виразне зниження еластичності судинної стінки (84,7 %) і підвищення периферичного судинного опору (84,7 %) в обох судинних басейнах.

Таким чином, у осіб молодшого віку (36-44 років) зміни церебральної гемодинаміки були мінімальними і в 86,7 % випадків мали функціональний характер. У пацієнтів 45-59 років на РЕГ визначено надзвичайно чіткі зміни судинного тонусу та порушення венозного відтоку. Нарешті, у хворих 60-74 років криві РЕГ як за візуальними, так і за часовими показниками різко відрізняються від попередніх, що свідчить про більш грубі, у більшості випадків необоротні, судинні зміни.

Ефективним методом об'єктивізації стану церебральної гемодинаміки була термотопографія. Отримані термотопографічні дані підтвердили думку ряду авторів про зниження інтенсивності теплового випромінювання і появу термоасиметрій в орбітальній ділянці при недостатності каротидного кровопостачання (Wood E., 1964; Ліхтерман Л.Б., 1983; Курако Ю.Л., Горанський Ю.І., 1985).

При обстеженні хворих першої групи (36-44 років) термоасиметрії не виявлено, висково-орбітальний градієнт був у межах норми (0,62 °С±0,02°С).

У пацієнтів другої групи (45-59 років) у 38,9 % випадків відмічалися термоасиметрії на чолі (Т=1,28°С±0,08°С), висково-орбітальний градієнт у цих хворих був знижений (0,48°С±0,01°С) на боці гіпотермії.

При обстеженні пацієнтів третьої групи (60-74 роки) термоасиметрії на чолі (Т=1,32 °С±0,08°С) виявлені у 46,1 % випадків, висково-орбітальний градієнт був знижений (0,46 °С±0,01°С) у 69,2 % хворих.

Порівнюючи результати тепловізійного дослідження проксимально-дистальних взаємовідносин, можна зробити висновок, що в хворих на ЦА відбувається зниження шкірної температури дистальних відділів кінцівок, яке збільшується з віком, що обумовлено порушенням вазомоторної регуляції та станом периферичного судинного апарата при ЦА.

Застосування комплексної терапії дозволило компенсувати порушення периферичного кровообігу переважно у дистальних відділах кінцівок, що супроводжувалося нормалізацією тепловізійної картини. При цьому достовірних відмінностей між групою хворих, які отримували мареполімієл, та групою, яка отримувала тільки традиційну терапію, не було виявлено.

Спостережені позитивні зміни були більш переконливими у хворих першої та другої груп, у них температура дистальних відділів кінцівок після лікування практично наблизилася до норми, що вказує на хороші компенсаторні реакції вегетативних механізмів регуляції периферійного кровообігу.

Одночасно спостерігалася тенденція до збільшення висково-орбітального градієнту. Так, у хворих другої групи висково-орбітальний градієнт після лікування дорівнював 0,58 °С±0,02 °С, в третій групі -- 0,52°С±0,01 °С.

Другим етапом роботи було вивчення впливу мареполімієлу на функціональний стан центральної нервової системи, стан вищої нервової діяльності у хворих на ЦА різного віку.

Дослідження психоемоційної сфери спільно з психіатром і психологом виявило у 37,5 % хворих ознаки неврастеноподібного синдрому, у 33,9 % -- ознаки астенодепресивного синдрому, у 23,2 % -- астеноіпохондричного синдрому і у 5,4 % -- обсесивно-фобічного синдрому.

В результаті комплексного лікування із застосуванням мареполімієлу виразність астенічних ознак у першій групі зменшилася на 12,3 бала (при традиційній терапії -- на 1,8 бала); у другій групі -- на 12 балів (при традиційній терапії -- на 4,3 бала); у третій групі -- на 12,7 бала (при традиційній терапії -- на 1,7 бала), що вказує на сприятливий вплив біогенних стимуляторів на ступінь виразності астенічних ознак у хворих на ЦА, особливо старшого віку.

Оцінка розумової працездатності хворих на ЦА за допомогою таблиць Шульте виявила, що час виконання запропонованого завдання збільшився у кожній наступній віковій групі. Так, у першій групі (36-44 років ) він становив 365,90±6,42 с; у другій групі (45-59 років) -- 457,16±5,10 с; у третій групі (60-74 роки) -- 573,23±4,23 с.

До того ж, збільшення часу виконання завдання було обумовлено не уповільненням моторного темпу, а появою під час роботи рухових пауз.

Крива виснаженості в хворих різного віку також мала характерні відмінності.

Так, у хворих 36-44 років спостерігалося поступове збільшення витраченого часу від першої до четвертої таблиці й потім деяке поліпшення показників при перегляді п'ятої таблиці.

У хворих 45-59 років спостерігалося поліпшення показників при перегляді другої таблиці з подальшим збільшенням часу перегляду третьої та п'ятої таблиць.

У третій групі (60-74 роки) спостерігалося поступове збільшення часу перегляду кожної наступної таблиці.

Аналіз отриманих даних довів, що при ЦА відбувається певна кореляція між характером виснаженості та віком пацієнтів. Хворим першої та другої групи притаманний гіперстенічний тип виснаженості, тоді як у старшій віковій групі вона виявляється за гіпостенічним типом.

Нерівномірність виконання завдання свідчить про виснаженість кіркової діяльності. Цей процес ніколи не перебігає рівномірно, тому відбувається інтерференція процесу виснаження та відновлення з перевагою то одного, то другого.

Повторне дослідження за допомогою таблиць Шульте після закінчення курсу лікування показало значне зменшення часу виконання завдання у групі хворих, які отримували мареполімієл, порівняно з хворими, які отримували тільки традиційну терапію, особливо серед пацієнтів 36-59 років. У старшій віковій групі достовірних відмінностей у показниках не виявлено, що пов'язано, очевидно, із зменшенням функціональних можливостей кори головного мозку, яке обумовлене зниженням висхідних тонізуючих впливів ретикулярної формації на кору головного мозку у пацієнтів старшого віку.

Вивчення стану довільної уваги за допомогою коректурної проби довело, що кількість помилок під час виконання завдання нерізко збільшувалася з віком, також збільшувався час виконання завдання, що свідчить про зниження продуктивності розумової діяльності в хворих на ЦА, обумовлене хронічною цереброваскулярною недостатністю, зниженням рухливості нервових процесів та працездатності кіркових клітин при ЦА.

Аналіз помилок, проведений при повторному обстеженні, виявив їх значне зменшення під впливом комплексної терапії з використанням мареполімієлу, особливо у хворих 45-74 років. Час виконання завдання при цьому істотно не змінювався.

Аналізуючи результати за показниками якості роботи та її точності, було відмічено нерівномірне їх зниження, найбільш виразне у другій групі. Однак значне поліпшення даних показників під впливом проведеного лікування виявилося саме у другій групі, що свідчить про достатній функціональний потенціал клітин кори головного мозку в цих пацієнтів.

При дослідженні слухо-мовної пам'яті виявлено, що показники короткочасної та довгочасної пам'яті знижуються у кожній наступній віковій групі, що вказує на зміни процесів кіркової нейродинаміки.

При повторному обстеженні після закінчення лікування у групі хворих, які отримували мареполімієл, відмічалося поліпшення як короткочасної, так і довгочасної пам'яті порівняно з показниками хворих, які отримували тільки традиційну терапію. У першій групі хворих ці дані були недостовірними.

Таким чином, дослідження стану мнестичної діяльності у хворих із клінічними проявами атеросклерозу судин головного мозку показало зміни мнестичної функції на відносно ранніх етапах розвитку ЦА. Позитивна динаміка показників короткочасної та довгочасної пам'яті у групі хворих, які отримували мареполімієл, визначає можливий шлях корекції мнестичних порушень через включення у комплекс лікувальних заходів біологічно активних речовин.

Третій етап роботи полягав у вивченні впливу мареполімієлу на стан процесів ПОЛ при церебральному атеросклерозі у хворих різного віку. Проведені дослідження показали, що застосування мареполімієлу у комплексному лікуванні хворих на ЦА супроводжувалось достовірним зниженням кінцевого продукту ПОЛ -- малонового діальдегіду в першій групі у 2,2 разу (при традиційній терапії -- в 2,1 разу), у другій групі -- в 1,8 рази (при традиційній терапії -- в 1,2 разу), у третій групі -- в 2 рази (при традиційній терапії -- в 1,6 разу).

Застосування мареполімієлу в хворих на ЦА веде до достовірного збільшення вмісту фосфоліпідів у плазмі крові порівняно з групою до лікування. Це вказує на зниження інтенсивності їх окислення.

У першій групі (36-44 роки) застосування препарату швидко приводило до нормалізації вмісту фосфоліпідів до рівня контрольної групи, при цьому вміст фосфоліпідів у плазмі крові збільшувався у 7,2 разу порівняно з групою до лікування. Лікування хворих традиційними засобами також веде до збільшення вмісту фосфоліпідів, але ця дія виражена меншою мірою.

У другій групі (45-59 років) також спостерігалося значне підвищення вмісту фосфоліпідів у плазмі порівняно з групою до лікування -- в 3,5 разу. Але цей показник був достовірно нижчим за такий у першій групі хворих (36-44 роки).

У старшій віковій групі вплив препарату також приводив до достовірного збільшення вмісту фосфоліпідів у плазмі крові, але значно меншого, ніж у першій і другій групах. Таким чином, можна зробити висновок, що препарат сильніше впливає на нормалізацію рівня фосфоліпідів у хворих віком 36-59 років.

Одночасно з підвищенням вмісту фосфоліпідів при введенні мареполімієлу відбувалася нормалізація вмісту вільного холестерину в плазмі крові, більш виразна, ніж при традиційній терапії. Слід відзначити, що сильніше знижується рівень холестерину в хворих першої групи (36-44 роки), що пов'язано, очевидно, з кращим станом компенсаторних процесів у молодих людей.

На нашу думку, зниження вмісту вільного холестерину пов'язане з підсиленням його етерифікації, що призводить до зростання вмісту ефірів холестерину в плазмі крові. Особливо добре простежувалася тенденція до збільшення вмісту ефірів холестерину в плазмі крові хворих, які отримували мареполімієл. У групах, де застосовувалася традиційна терапія, достовірної зміни вмісту ефірів холестерину відмічено не було.

Включення мареполімієлу у комплексне лікування хворих на ЦА достовірно підсилює процеси ліполізу тригліцеридів у всіх вікових групах, що приводить до зниження їх вмісту в плазмі крові.

Вміст вільних жирних кислот у плазмі також знижується, при цьому вікових особливостей відмічено не було.

У плазмі крові хворих на ЦА усіх вікових груп до лікування було відмічено підвищення активності ферментів антиоксидантного захисту -- глутатіонредуктази і глутатіонпероксидази.

Лікування з використанням мареполімієлу привело до нормалізації даних показників. У хворих, які отримували тільки традиційну терапію, зниження активності ферментів не відбувалося.

Це може служити доказом того, що мареполімієл чинить позитивний вплив на процеси вільнорадикального ПОЛ, сприяє нормалізації показників ферментів антиоксидантного захисту -- глутатіонредуктази і глутатіонпероксидази.

В хворих на ЦА усіх вікових груп відмічалося істотне збільшення сульфгідрильних груп водорозчинних білків та зниження вмісту окислених тіолових сполук у плазмі крові. Це свідчить про зсув окислювально-відновних процесів у бік відновлення. Застосування мареполімієлу підсилює процеси ліполізу, що приводить до прискореного утворення відновлених еквівалентів та збільшення вмісту відновлених форм глутатіону, про що свідчить підвищення вмісту тіолових сполук та збільшення співвідношення SH/SS-груп, яке має регуляторне значення у спрямованості процесів обміну.

Отримані дані про характер впливу біогенного стимулятора мареполімієлу на функціональний стан центральної нервової системи і процеси перекисного окислення ліпідів у хворих на ЦА різного віку визначають шляхи раціонального клінічного застосування тканинної терапії при АДЕ.

Результати проведенного дослідження дають підстави рекомендувати мареполімієл для застосування у клінічній практиці як спосіб, що чинить нормалізуючу дію на показники ліпідного обміну в хворих на ЦА, позитивно впливає на стан вищої нервової діяльності пацієнтів різного віку.

Висновки

1. В дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, яка полягає у визначенні особливостей клінічних прояв ЦА у хворих різного віку та впливу біогенного стимулятора мареполімієлу на клініку і перебіг церебрального атеросклерозу, обґрунтована необхідність використання біологічно активних речовин для лікування хворих на ЦА.

2. Проведені дослідження показали, що для хворих на ЦА 36-44 років характерні переважно невротичні прояви у вигляді порушень сну, зниження настрою, дратівливості, вегетативні порушення з переважанням симпатичних реакцій; у групі хворих 45-59 років відмічалися об'єктивно підтверджені порушення пам'яті та уваги, зростання вегетативної дисфункції, поява ознак недостатності мозкового кровообігу; у хворих 60-74 років переважали парасимпатичні вегетативні реакції, виразні зміни нервово-психічних функцій, зростання симптомів судинно-мозкової недостатності.

3. Ефективним засобом об'єктивізації стану гемодинаміки є термотопографія. Результати тепловізійного дослідження виявили, що в хворих на ЦА відбувається зниження шкірної температури дистальних відділів кінцівок, яке збільшується з віком. Застосування комплексної терапії дозволило компенсувати порушення периферичного кровообігу, при цьому спостережені позитивні зрушення були переконливішими у хворих першої та другої груп.

4. Порівняльні нейропсихологічні дослідження виявили, що запропонований спосіб лікування має перевагу перед традиційною терапією, бо застосування мареполімієлу веде до зменшення виразності астенічних ознак, сприятливо впливаючи на стан активної уваги, пам'яті та розумової працездатності в хворих на ЦА усіх вікових груп.

5. Проведені біохімічні дослідження довели, що застосування мареполімієлу приводить до позитивних змін основних біохімічних показників у хворих на ЦА усіх вікових груп. При цьому спостерігається збільшення вмісту SH-груп, що сприяє нормалізації показників активності ферментів антиоксидантного захисту, а також зниженню кінцевого продукту ПОЛ -- малонового діальдегіду; відбувається зростання вмісту фосфоліпідів у плазмі крові, зниження вмісту тригліцеридів і вільного холестерину в плазмі крові, наявна тенденція до підвищення вмісту його етерифікованих форм.

6. Застосування мареполімієлу на фоні традиційної терапії справляє виразнішу дію в хворих 36-59 років, що пов'язано з кращим перебігом у них компенсаторних і регенераторних процесів.

7. Проведені порівняльні біохімічні дослідження свідчать про те, що мареполімієл має антиоксидантні властивості; терапія ЦА із застосуванням мареполімієлу позитивно впливає на основні ланки патогенезу, нормалізує стан нервово-психічних функцій, тому даний спосіб лікування можна розглядати як адекватний, патогенетично обгрунтований, що дозволяє рекомендувати його для впровадження у медичну практику.

мареполімієл церебральний антиоксидантний атеросклероз

Література

1. Сергеева М.Ю. Эффективность применения тканевых препаратов для лечения больных церебральным атеросклерозом // Вісник морської медицини. -- 2000. -- № 1. -- С. 94-96.

2. Сергєєва М.Ю. Вивчення впливу мареполімієлу на стан мнестичних функций у хворих на церебральний атеросклероз // Одеський медичний журнал. -- 2000. -- № 6. -- С. 73-75.

3. Сергеева М.Ю. Тепловизионное исследование у больных церебральным атеросклерозом // Вісник морської медицини. -- 2000. -- № 4. -- С. 70-73.

4. Сергеева М.Ю. Влияние нового тканевого препарата мареполимиэл на липидный обмен при церебральном атеросклерозе // Актуальные аспекты органической патологии нервной системы. -- Одесса, 1995. -- С. 210-211.

5. Сергеева М.Ю., Кулинич Н.П. Изменение высшей нервной деятельности стареющего организма под влиянием препарата мареполимиэл // Актуальные аспекты органической патологии нервной системы. -- Одесса, 1995. -- С. 212-213.

6. Курако Ю.Л., Маринова Л.С., Стоянов А.Н., Сергеева М.Ю. Актуальные вопросы применения геропротекторов в неврологии и гериатрии // Тез. науч.-практ. конф. “Застосування геропротекторів для попередження прискореного старіння”. -- Одесса, 1996. -- С. 113-114.

Размещено на Allbest.ru