Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 618.073.584: 615.849.19

ПРОГНОЗУВАННЯ, ДІАГНОСТИКА ТА КОРЕЦІЯ СИСТЕМНИХ ПОРУШЕНЬ ГОМЕОСТАЗУ В ПАЦІЄНТОК З ГНІЙНО-ЗАПАЛЬНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ПРИДАТКІВ МАТКИ

14.01.01 акушерство та гінекологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

ТРІНЧУК ОЛЕНА ВОЛОДИМИРІВНА

Одеса 2001



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському державному медичному університеті

Міністерства охорони здоров'я України.

Науковий керівник: Доктор медичних наук, доцент Рожковська Наталія Миколаївна, Одеський державний медичний університет, професор кафедри акушерства та гінекології

Офіційні опоненти: Доктор медичних наук, професор Вдовиченко Юрій Петрович, Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології

Доктор медичних наук, Андрієвський Олександр Георгійович, Одеський державний медичний університет МОЗ України, професор кафедри перинатальної медицини, дитячої та підліткової гінекології

Провідна установа: Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, м. Київ, відділення ендокринної гінекології

Захист відбудеться " 26 " червня 2001 р. о 13⁰⁰ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.600.01 при Одеському державному медичному університеті МОЗ України (65026, м. Одеса, провулок Валіхівський, 2).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеського державного медичного університету (65026, м. Одеса, провулок Валіхівський, 3)

Автореферат розісланий " 25 " травня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

д. мед. н., професор Демидов В.М.



АНОТАЦІЇ

Тринчук Е.В. Прогнозирование, диагностика и коррекция системных нарушений гомеостаза у пациенток с гнойно-воспалительными заболеваниями придатков матки. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.01. - акушерство и гинекология. - Одесский государственный медицинский университет МЗ Украины, Одесса, 2001.

Диссертация посвящена изучению системных нарушений гомеостаза у пациенток с гнойно-воспалительными заболеваниями придатков матки (ГВЗПМ) методом лазерной корреляционной спектроскопии (ЛКС), предлагаемым к применению в клинической лабораторной практике, а также их прогнозированию и комплексной коррекции с применением препаратов цефуроксим, вобензим, пелодекс. Исследованы показатели гомеостаза 111 женщин репродуктивного возраста, из них 76 больных с ГВЗПМ. Контрольную группу составили 35 здоровых женщин репродуктивного возраста во ІІ фазу менструального цикла.

На основании серии исследований установлено, что метод ЛКС позволяет определять направление и характер нарушений в системе гомеостаза при ГВЗПМ.

Превалирующими нарушениями в 25% явились нарушения, связанные с процессами длительной интоксикации организма. У 24 % женщин причиной нарушения гомеостаза была умеренная аллергизация на фоне интоксикационного синдрома, в 13 % изменения гомеостаза при ГВЗПМ носили характер аутоиммунных (в 10 % крайней степени выраженности). На гистограмме возрастал процентный вклад в светорассеивающую эффективность частиц II зоны с гидродинамическим радиусом (11-30 нм) до 27 %. При ГВЗПМ мы отметили увеличение вклада частиц с радиусом частиц 151 нм и выше. На групповой гистограмме вклад этой зоны повышался до 16 %. гомеостаз запальний спектроскопія цефуроксим

Данными клинико-параклинического исследования выявлены умеренная анемия в 6 (7,9 %) случаях, в 58 (76,3 %) случаях лейкоцитоз, увеличение количества лейкоцитов (Р < 0,01), палочкоядерных нейтрофилов (Р < 0,01) и снижение количества лимфоцитов при ТОО (Р < 0,01). У 19 (25,0 %) больных отмечалась абсолютная или относительная лимфопения, у 16 (21,1 %) моноцитопения, у 22 (28,9 %) со держание моноцитов соответствовало нижней границе нормы. Отмечалось достоверное снижение при ТОО эозинофилов (Р < 0,05), у 40 (52,6 %) больных ГВЗПМ выявлена эозинопения, у 12 (15,8 %) анэозинофилия. Повышение СОЭ выявлено у 50 (65,8 %) больных.

По данным биохимического исследования крови гипопротеинемия обнаружена у 30,3 %, увеличение содержания общего белка в сыворотке крови выявлено в 19,7 % случаев.

При бактериоскопическом исследовании мазков из уретры, цервикального канала и влагалища отклонения от нормы определены у 54 (71,0 %) женщин. При бактериологическом исследовании высевались ассоциации микроорга-низмов, в среднем число микробов-ассоциантов инфекции составило (3,2 0,4).

При исследовании иммунологической реактивности больных ГВЗПМ установлен частичный иммунодефицит, выражавшийся в снижении показателей Тоб и Воб и их субпопуляций Тм и Вм, а также А-РОК. Отмечалось повышение показателей НСТ-теста, как спонтанного, так и стимулированного, сегментоядерных нейтрофилов, РТМЛ, Ns-PОH. При ГВЗПМ имело место увеличение IgG и IgM. Состояние частичного иммунодефицита при сальпингитах и легких формах СО, переходило в угнетение системы иммунитета при осложненных сальпингоофоритах и ТОО.

Комплексная оценка системы гемостаза показала, что у 34 (44,7%) имело место гиперкоагуляционное состояние, нормокоагуляция выявлена в 27 (35,5%) случаях.

Предложен метод коррекции нарушений с использованием комплекса цефуроксим, вобензим и влагалищные орошения биогенным стимулятором пелодексом, синтезированным на основе грязи лимана Куяльник.

Получен положительный клинический эффект.

Нами проводился динамический контроль состояния пациенток с ГВЗПМ методом ЛКС при поступлении, на 2-е и на 5-е сутки терапии и перед выпиской из стационара. Для установления возможностей метода в дифференциальной диагностике различных форм ГВЗПМ, полученные спектры были проклассифицированы с помощью программы “многомерный классификатор”. Прогностическая точность метода ЛКС составляет 84 %. Точность ЛКС-метрии в дифференциальной диагностике между группами спектров СО и ТОО составила 61%, между группами СА и ТОО - 77 %, между СО и СА.- 72 %, при диагностике ТОО - 78 %.

Результаты исследований внедрены в роботу лечебных учереждений .

Ключевые слова: сальпингит (СА), сальпингоофорит (СО), тубоовариальные образования (ТОО), показатели гемостаза, дифференциальная диагностика, система гомеостаза, иммунологические исследования, лазерная корреляционная спектроскопия.



Трінчук О.В. Прогнозування, діагностика та корекція системних порушень гомеостазу в пацієнток з гнійно-запальними захворюваннями придатків матки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.01. - акушерство і гінекологія. - Одеський державний медичний університет МОЗ України, Одеса, 2001.

Дисертація присвячена вивченню системних порушень гомеостазу в пацієнток із ГЗЗПМ методом лазерної кореляційної спектроскопії, пропонуємим до застосування в клінічній практиці та їх прогнозуванню і комплексній корекції.

Досліджено систему гомеостазу 111 жінок репродуктивного віку, з них 76 хворих із ГЗЗПМ. Контрольну групу склали 35 здорових жінок.

На підставі серії досліджень встановлено, що метод ЛКС дозволяє визначати порушення в системі гомеостазу при ГЗЗПМ. Переважаючими порушеннями в 25 % з'явилася інтоксикація організму. У 24 % виявлена аллергізація на фоні інтоксикаційного синдрому. У 13 % порушення гомеостазу за типом аутоімунних.

При дослідженні імунологічної реактивності хворих ГЗЗПМ встановлено частковий імунодефіцит. Зниження показників Тзаг і Взаг і їх субпопуляції Тм і Вм, а також А-РУК, підвищення показників НСТ-теста, сегментоядерних нейтрофілів, РГМЛ, Ns-PУH. Комплексна оцінка системи гемостазу довела, що в 34 (44,7%) мало місце гиперкоагуляційний стан. нормокоагуляція виявлена у 27 (35,5%) випадках. Запропоновано метод корекції порушень з використанням комплексу цефуроксим, вобензим та піхвові зрошення пелодексом у комплексній терапії ГЗЗПМ. Отримано позитивний клінічний ефект.

Ключові слова: сальпінгіт, сальпінгоофорит, тубооваріальні утворення, показники гемостазу, диференційна діагностика, система гомеостазу, імунологічні дослідження, лазерна кореляційна спектроскопія.



Trinchuk E. Prognosis, diagnosis and correction of the systemic disturbances of homeostasis in patients with purulent inflammatory diseases of uterine appendage. - Manuscript. Dissertation for competition of scientific degree of candidate of medical sciences in speciality 14.01.01. - obstetrics and gynecology. - Odessa State Medical University MPH of Ukraine, Odessa, 2001.

Dissertation is dedicated to studies of systemic disturbances of homeostasis in patients with PIDUA with the lazer correlation spectroscopy method; we propose to use it in clinic laboratory practice and their prognosing and correction in complex therapy with cefuroxim, wobenzim, pelodex.

The system of homeostasis of 111 females of reproductive age was studied, 76 patients out of them were with PIDUA. The control group was formed of 35 healthy women. On the basis of series of investigations it was found out that the method LCS enables to define impairments in the system of homeostasis in PIDUA. Allergization against a background of intoxication syndrome was revealed in 24 per cent of cases. The disturbances of hemeostasis according to autoimmune type were found in 13 per cent of cases, changes due to intoxication type were diagnosed in 25 per cent of cases.

The method LKS lesions with application of complex cefuroxim, wobenzim plus irrigation of sheath with pelodex in the complex therapy of PIDUA was proposed.

The results of investigations have been inculcated upon the work of medical institutions of the South of Ukraine.

Key-words: salpingitis, salpingoophoritis, tuboovarial formations, hemostasis differential diagnostics, system of homeostasis, immunologic investigations, lazer correlation spectroscopy.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В структурі гінекологічних захворювань хронічні запалення придатків матки займають перше місце (від 15,3 до 32 %) і є однією з основних причин порушень специфічних функцій жіночого організму, у першу чергу, його репродуктивної функції. В усіх країнах світу в останні роки визначається підвищення частоти гнійно-запальних захворювань придатків матки (ГЗЗПМ) на 13 % у загальній популяції жінок репродуктивного віку і на 25 % у жінок, які використовують внутрішньоматкові контрацептиви (Краснопольський В.І. і співавт., 1999, Запорожан В.М. і співавт., 2000; Hemsell D.L., Heard B.G., 1993). Частота розвитку тубооваріальних утворень при ГЗЗПМ сягає 16 %, генералізація септичного процесу спостерігається у 5 % випадків, а летальність при тяжких формах ГЗЗПМ дорівнює 2 % (Дубосcарська З.М., 1995; Кулаков В.І., 1996; Kneshn F.G., Setter D.B., 1994).

Таким чином, прогнозування, діагностика та ефективне лікування гнійно-запальних захворювань придатків матки у жінок репродуктивного віку є найактуальнішою проблемою сучасної гінекології (Грищенко В.І. і співавт., 2000; Вдовиченко Ю.П., 2000; Мазорчук Б.Ф., 1997; Jaffe R.B., 1991; Carr B.R., 1992).

В останнє десятиріччя даній проблемі присвячена велика кількість досліджень щодо етіологічних та патогенетичних механізмів розвитку запальних процесів внутрішніх статевих органів. Запропоновано різні підходи до лікування, реабілітації і профілактики (Іванюта Л.І., 1997; Зелінський О.О., 1999, Андрієвський О.Г., 2000, Ніцович І.Р. і співавт., 1997; Horsky I., 1989).

Однак системні порушення гомеостазу в пацієнток цієї групи залишаються недостатньо вивченими. На сьогодні дослідження нативної плазми як єдиного цілого у клінічній гінекологічній практиці не здійснюється, неможлива інтегральна оцінка системи гомеостазу в цілому. Впровадження нового, об'єктивного, неінвазивного методу лазерної кореляційної спектроскопії (ЛКС) надає можливість досліджувати зразки плазми крові без попередньої обробки і дозволяє оцінити характер співвідношень нативних структур в нормі та у патології, а також визначати глибину порушень у системі гомеостазу в залежності від нозоформи (Бажора Ю.І., Кресюн В.Й., Запорожан В.М., 1996; Нагорна В.Ф. і співавт., 1999).

Сучасний підхід до інтегрального вивчення системи гомеостазу в клінічних умовах дозволить оптимізувати тактику ведення хворих з різними клінічними формами гнійно-запальних захворювань придатків матки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок є фрагментом комплексної науково-дослідної роботи Одеського державного медичного університету “Проблеми материнства, дитинства та сім'ї в сучасних соціально - економічних умовах України” (№ держреєстрації 0196U001897) і теми кафедри акушерства та гінекології “Патогенетичні механізми розвитку захворювань репродуктивної системи за умов дії агресивних факторів середовища та шляхи їх корекції” (№ держреєстрації 0199U004330). Дисертант є співвиконавцем тем.

Мета і задачі дослідження. Підвищити ефективність прогнозування, діагностики та корекції системних порушень гомеостазу у хворих із гнійно-запальними захворюваннями придатків матки.

Для досягнення мети були поставлені задачі:

Вивчити найбільш значимі фактори ризику та особливості клінічного перебігу різних форм ГЗЗПМ.

Дати комплексну оцінку змінам показників імунітету і системи гемостазу в обстежених пацієнток.

Дослідити інтегральні показники плазмового гомеостазу хворих з різними формами гнійно-запальних захворювань придатків матки та здорових жінок.

Вивчити можливості ЛКС у диференційній діагностиці ГЗЗПМ.

Розробити метод патогенетично обумовленої корекції системних порушень гомеостазу у пацієнток з ГЗЗПМ та дати оцінку його ефективності.

Об'єкт дослідження - порушення гомеостазу у хворих з гнійно-запальними захворюваннями придатків матки.

Предмет дослідження - система імунного, плазмового гомеостазу, система гемостазу хворих з ГЗЗПМ.

Методи дослідження - загальноклінічні методи (збирання анамнезу, об'єктивне обстеження, клініко-лабораторні), метод лазерної кореляційної спе-ктроскопії, функціональні, інструментальні, біохімічні, біофізичні, імунологічні, бактеріологічні, бактеріоскопічні, гістологічні, статистичні методи дослідження.

Наукова новизна отриманих результатів. У роботі вперше проведено дослідження плазмового гомеостазу в пацієнток із гнійно-запальними захворюваннями придатків матки методом лазерної кореляційної спектроскопії.

Комплексно вивчені показники плазмового гомеостазу при ГЗЗПМ, вперше оцінено їх діагностичне та прогностичне значення у порівнянні з результатами дослідження імунітету та системи гемостазу.

Вперше визначена та обґрунтована клінічна ефективність застосування ЛКС у діагностиці, диференційній діагностиці ГЗЗПМ. Науково обґрунтована необхідність проведення комплексної діагностики порушень плазмового гомеостазу при ГЗЗПМ. Розроблено комплексний метод патогенетично обумовленого лікування ГЗЗПМ.

Визначено прогностичне значення ЛКС в оцінці ефективності корекції ГЗЗПМ.

Практичне значення отриманих результатів. Визначена можливість застосування ЛКС у комплексному обстеженні гінекологічних хворих, що дозволило запропонувати високоавтоматизований та уніфікований метод для клінічного обстеження жінок репродуктивного віку.

Отримані данні лазерної кореляційної спектроскопії уточнюють результати диференційної діагностики, сприяють виявленню доклінічних форм і своєчасному початку патогенетичного лікування, покращують віддалені результати та прогноз репродуктивної функції.

Запропонований метод комплексного патогенетично обумовленого лікування ГЗЗПМ та доведена його більша ефективність у порівнянні з традиційними методами лікування.

Визначено прогностичну цінність показників плазмового гомеостазу у порівнянні з показниками імунітету і системи гемостазу для оцінки ступеня важкості патологічного процесу та ефективності проведеної терапії, запропоновані для практичного застосування рекомендації щодо їх корекції.

Отримані результати роботи можуть бути застосовані в практичній медицині для прогнозування, діагностики та корекції системних порушень гомеостазу у хворих на ГЗЗПМ.

Особистий внесок автора. Автором самостійно проведений патентно-інформаційний пошук, добір, обстеження і лікування хворих із ГЗЗПМ, а також забір зразків плазми крові, підготовка їх до дослідження та робота на приладі спектрометрі; постановка задач дослідження, обґрунтування й розробка методів їх вирішення, науковий аналіз та інтерпретація отриманих результатів, формування основних положень і висновків дисертації, проведена статистична обробка результатів дослідження.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації викладено на міжнародній конференції - “Перспективні напрямки лазерної ме-дицини” (Одеса, 1999), ХІ Міжнародній науково-практичній конференції “Зас-тосування лазерів у медицині і біології” (Харків, 2000), III Міжнародному конг-ресі “Актуальные вопросы инфектологии в акушерстве и гинекологии” (Одеса, 2000), на ювілейній 70-тій науковій конференції студентів і молодих вчених Одеського державного медичного університету (2001) та засіданнях Одеського відділення Асоціації акушерів-гінекологів України (Одеса, 1998 - 2001).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 10 наукових робіт, з них 4 статті у наукових фахових журналах, решта робіт - в матеріалах конференцій та симпозіумів, видруковано інформаційний лист.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 158 сторінках машинописного тексту і складається із вступу, огляду літератури, опису методів досліджень, трьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків та списку використаних джерел. Робота ілюстрована 19 рисунками, 28 таблицями, котрі займають 13 повних сторінок. Список використаної літератури містить 259 наукових джерел, з них 97 зарубіжних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Під спостереженням перебувало 111 жінок. З них 76 хворих із гнійно-запальними захворюваннями придатків матки (від 19 до 44 років), які у залежності від клінічної форми захворювання були розподілені на 3 групи: першу склали 22 пацієнтки з сальпінгітами (СА); другу - 36 жінок з сальпінгоофоритами (СО) і третю - 18 хворих з тубооваріальними утвореннями (ТОУ) придатків матки. Контрольну групу склали 35 практично здорових жінок, обстежених у другу фазу менструального циклу. За характером супутньої екстрагенітальної патології групи суттєво не відрізнялися.

При клінічному обстеженні вивчали скарги хворих, загальний і акушерсько-гінекологічний анамнез, стан статевої, менструальної та репродуктивної функцій, перебіг попередніх вагітностей і пологів. Проводили гінекологічне бімануальне дослідження. При виконанні аналізів крові і сечі, бактеріологічному і бактеріоскопічному дослідженнях користувалися загальноприйнятими методами. Ультразвукове дослідження проводили на апараті SIEMENS-SL-250 (Німеччина), “Aloka SSD-680” (Японія).

Стан імунної системи вивчали за показниками Т- і В-систем лімфоцитів і системи нейтрофілів, функціональної активності лейкоцитів. Виділення лімфоцитів проводили за методом Вцyum (1980). Субпопуляцію В-лімфоцитів визначали за методикою I. Forbers; P. Zalevsкi (1976); 1g у сироватці крові визначали трьох основних класів А; М; G за методикою Mеncini еt al. (1965). Тест відновлення нітросинього тетразолія (НСТ-тест) здійснювали за методикою В.Н. Рark et al. (1968) у модифікації М.Е. Віксмана і А.Н. Маянського (1977, 1979). Для кількісної оцінки активних нейтрофілів користувалися методикой Anwar, Kay (1974), І.В. Петрової (1980). Для характеристики стану системи гемостазу застосовували уніфіковані і стандартизовані методи: визначали час згортання крові за методом Лі-Уайта, час рекальціфікації плазми за методом Бергерхофа, толерантність плазми до гепарину за методом Поллер, концентрацію фібриногену в плазмі за методом Рутберг, тромботест за методом Фуенте Іта, фібринолітичну активність крові за методом Ковальського, Копека, Ніверського, протромбіновий індекс за методом Квіка.

Ендоскопічні втручання проводили за типовою методикою (J. Phillips, 1991) з застосуванням наборів обладнання та інструментів виробництва “Olympus” (Японія), “Karl Storz” та “Martin” (Німеччина), “Circon” (США).

Для оцінки плазмового гомеостазу методом ЛКС використовували лазерний кореляційний спектрометр ЛКС-03 (“Інтокс”, Росія) з потужністю лазера 8 мВт; довжиною хвилі випромінювання лазера 0,633 мкм. Реєстрацію кореляційних функцій проводили у тимчасовому інтервалі 6,37 мксек при тимчасовому кроці 31,8 мксек; за методикою Ю.І. Бажори і співавт. (1995). Результати ЛКС-метрії оцінювали за допомогою комп'ютерних програм “Семіотичний класифікатор” і “Нозологічний класифікатор” (Санкт-Петербург, Інститут ядерної фізики РАН). Дослідження проводили у лабораторії “НДІ експериментальної та клінічної біофізики”, м. Одеса.

Статистичну обробку отриманих результатів проводили за допомогою комп'ютерної програми “Primer Biostatistics” (США, 1994) з використанням критерію Ст'юдента.

Результати дослідження та їх обговорення

За результатами наших досліджень, пік захворюваності на ГЗЗПМ припадав на вікову групу 20 -29 років (45,7%). Середній вік пацієнток з ТОУ був на 9 років більший, ніж пацієнток із СО (p< 0,01). Кожна друга пацієнтка (47,4 %) мала низький соціально-економічний статус, кожна четверта (25,0 %) не була одружена, у контрольній групі ці показники відповідно дорівнювали 22,9 % і 17,1 %. Більше трьох статевих партнерів мали 15 (19,7 %) хворих.

У хворих ГЗЗПМ спостерігалась висока частота осередків хронічної інфекції. У два рази частіше вони страждали на запальні захворювання системи дихання (пневмонія, бронхіт), кожна третя часто і тривало хворіла на гострі респіраторні захворювання (у контролі - 14,3 %), 3 (3,9 %) хворіли на ревматизм, 10 (13,2 %) - на інфекції нижніх відділів сечових шляхів.

Тривалість хронічного запального захворювання придатків становила від 1 до 15 років, в середньому (6,8 ± 0,4) років, тривалість захворювання у 18 (23,7 %) пацієнток із ГЗЗПМ складала більше 10 років.

У 40 (52,6 %) хворих перші ознаки запального процесу придатків матки з'явилися на 5-9 день менструального циклу. У 72 (94,7 %) випадках пацієнтки скаржилися на тазовий біль різного характеру та інтенсивності, порушення процесу терморегуляції (76,3 %). Субфебрильна або фебрильна лихоманка визначена у 58 (76,3 %) пацієнток, порушення секреторної функції (білі) у 49 (64,5 %) хворих, порушення психоемоційного стану в 68 (89,5 %), наявність астенічного синдрому виявлено в 54 (71,1 %) випадках.

Аналіз менструальної функції при ГЗЗПМ встановив у 56 (73,7 %) пацієнток своєчасне менархе (12,9 0,6) років. Пізнє менархе зустрічалося в 15 (19,7 %) та 3 (8,6 %) випадках в контрольній групі. Порушення менструального циклу спостерігалося в 27 (35,5 %) випадках і проявлялися гіперменореєю у 21 (27,6 %) хворої, у 11 (14,7 %) - періодичними ациклічними кровотечами. Альгодисменорею виявлено у 32 (42,1 %) хворих та у 5 (14,3 %) жінок контрольної групи, передменструальний синдром у 41 (53,9 %) хворої.

Кількість вагітностей на одну пацієнтку з ГЗЗПМ у середньому склала (2,7 0,2), у контрольній групі (1,91 0,1). У 19 (25,0 %) хворих та у 6 (17,1 %) пацієнток контрольної групи не було жодної вагітносі.

Аборти виявлені в анамнезі 56 (73,7 %) жінок. Середня кількість абортів на одну жінку з СА складала (0,7 0,2), з ТОУ - (3,0 0,4). Порушення репродуктивної функції спостерігалося у 26 (34,2 %) хворих. У 16 (45,7 %) жінок контрольної групи остання вагітність закінчилася пологами, у групі спостереження лише в 13 (17,1 %) випадках.

Аналіз захворюваності виявив дані про сполучення ГЗЗПМ у 12 (15,8 %) випадках з доброякісними пухлинами тіла і шийки матки, у 10 (13,2 %) з дисгормональними захворюваннями молочних залоз, у 18 (23,8 %) з генітальним ендометріозом .

Розвиток ГЗЗПМ у 15 (19,7 %) випадках був пов'язаний з використанням ВМК, у 11 (13,1 %) із внутрішньоматковими лікувально-діагностичними маніпуляціями, у 12 (15,8 %) з абортами і у 4 (5,3 %) випадках з пологами.

Анемія середнього ступеня важкості (вміст Hb 90-110 г/л) виявлена в 6 (7,9 %), зміна картини “білої крові” у 58 (76,3 %) випадках, в усіх групах спостерігалося збільшення кількості лейкоцитів (Р < 0,01), паличкоядерних нейтрофілів (Р < 0,01) та зниження відносної кількості лімфоцитів у порівнянні з контрольною групою (Р < 0,05). У 19 (25,0 %) хворих спостерігалася абсолютна чи відносна лімфопенія, у 16 (21,1 %) моноцитопенія, у 22 (28,9 %) вміст моноцитів відповідав нижній межі норми. Виявлено зниження у порівнянні з контрольною групою числа еозинофілів (Р < 0,05), у 40 (52,6 %) була еозинопенія, 12 (15,8 %) анеозинофілія. Підвищення ШОЕ виявлене в 50 (65,8 %) хворих. Показники крові пацієнток контрольної групи знаходилися в межах норми.

За даними біохімічного дослідження крові, гіпопротеїнемію виявлено у 23 (30,3 %) хворих, збільшення вмісту загального білка в сироватці крові виявлено в 19,7 % випадків.

При бактеріоскопічному дослідженні мазків з уретри, цервікального каналу і піхви порушення виявлені в 54 (71,0 %) жінок. При бактеріологічному дослідженні виділень нами не виявлено випадку ГЗЗПМ, пов'язаного із монозбудниками. Серед аеробів переважали ентерокок у 48 (63,2 %), кишкова паличка у 17 (22,4 %), кишкова паличка в асоціації з золотавим стафілококом у 15 (19,7 %) жінок, хламідії в 26 (34,2 %), гарднерели в 15 (19,7 %), тріхомонади в 11 (14,5 %) випадках. Аеробні мікроорганізми були найбільш чутливі до гентаміцину і цефалоспоринів.

При дослідженні імунного гомеостазу пацієнток із сальпінгоофоритом (табл. 1) нами виявлено зниження абсолютної кількості Т-лімфоцитів (Тзаг) (Р < 0,01), Т-хелперів, підвищення кількості Т-супресорів (Р < 0,05), А-РУК (Р < 0,05) та Вм (Р < 0,001).

При ТОУ значно знижувалась кількість Тзаг (Р < 0,01), Т-хелперів (Р < 0,05) і Взаг (Р < 0,01) та їх активної фракції Вм (Р < 0,001). Спостерігалося зростання показників РГМЛ (Р < 0,001), підвищення рів-ня IgG, IgM та ЦІК (Р < 0,05). У пацієнток з СА тенденцію до зниження мали показники Тзаг, А-РУК, Вм та абсолютна кількість лімфоцитів. Збільшувалося число Ns-PУH (Р < 0,05) та показники рівню IgG і IgМ (Р < 0,05), що співпадає з даними літератури (В.І.Краснопольський і співавт., 1999; А.Н. Стріжаков, Н.М. Підзолкова, 1996). Функціональна активність нейтрофілів у реакції з нітросинім тетразолієм збільшувалася при CО і ТОУ у порівнянні із здоровими жінками (Р < 0,001) .

Таким чином, при ГЗЗПМ має місце частковий імунодефіцит, що прояв-ляється зниженням показників Тзаг, Взаг та їх субпопуляцій Тм і Вм, А-РУК, а також підвищенням рівню IgG, IgM та ЦІК. Поряд з цим, відзначається підвищення показників НСТ-тесту, як спонтанного, та і стимульованого, сегментоядерних нейтрофілів, РГМЛ, Ns-PУH. Стан часткового імунодефіциту, що має місце при сальпінгітах і легких формах СО, переходить у пригнічення системи імунітету при ускладнених сальпінгоофоритах і ТОУ.

Оцінка системи гемостазу при ГЗЗПМ довела, що в 34 (44,7 %) мав місце гіперкоагуляційний стан, який характеризувався скороченням часу зсідання крові (Р < 0,001), часу рекальціфікації (Р < 0,05), зниженням толерантності плазми до гепарину (Р < 0,05), фібринолітичної активності (Р < 0,01), збільшенням вмісту фібриногену, ступеня тромботесту (Р < 0,001) при зниженні загальної кількості тромбоцитів. Нормокоагуляцію виявлено у 27 (35,5 %), гіпокоагуляцію у 15 (19,8 %) пацієнток, яка виявлялася збільшенням часу згортання крові в порівнянні з контрольною групою (Р < 0,05), часу рекальціфікації, толерантності плазми до гепарину (Р < 0,01), підвищенням фібринолітичної активності при нормальному чи зниженому вмісті фібриногену в сироватці крові.

В комплексі з лабораторними та клінічними прийомами діагностики ми ви-користовували ЛКС-метрію плазми крові у жінок з ГЗЗПМ та у контрольній групі.

Гістограми контрольної групи у другу фазу менструального циклу характеризувались мономодальністю, з наростанням процентного вкладу часток ІІ зони до 33 % та майже повною відсутністю заповнення V зони (2 %).

При ГЗЗПМ (табл. 2) переважаючими порушеннями гомеостазу у 19 (25 %) жінок були порушення, пов'язані з процесами тривалої інтоксикації організму. В 18 (24 %) випадках причиною порушення гомеостазу виявилася помірна алергізація на фоні інтоксикаційного синдрому. У 10 (13 %) жінок зміни гомеостазу при ГЗЗПМ носили характер аутоімунних, у 10 % - крайнього ступеня виразності. Порушення за типом помірних дистрофічних виявлені у 8 (10%) випадках. Спектри відповідали нормі у 6 (8%) хворих.

На гістограмі (рис. 1) це відбивалося у зростанні відсоткового вкладу у світлорозсіювальну ефективність часток II зони з гідродинамічним радіусом (11-30 нм) до 27 % та збільшенні вкладу часток з радіусом 151 нм і вище. На груповому спектрі внесок цієї зони підвищувався до 16 %. Заповнення V зони високомолекулярними комплексами відповідає процесам аутоімунної сенсибілізації (Запорожан В.М., Бажора Ю.І. та співавт., 1996).

Гістограма пацієнток з СА - бімодальна, найбільш висока ефективність, що розсіює світло, спостерігалася у II зоні (26 %) з одночасним підвищенням внеску часток IV зони (23 %). Такий вид трансформації позначався як аутоімунізація на фоні інтоксикації. У 10 (45 %) випадках порушення гомеоста-зу мало інтоксикаційний характер, про що свідчило зростання відсоткового вкладу часток з молекулярною масою 31-70 нм. У 10 % випадків виявлені по-мірні порушення гомеостазу за типом алергізації організму на фоні дистро-фічних процесів (зростання відсоткового вкладу часток I зони до 20 % на гістограмі).

У 22 (62 %) випадках при СО порушення гомеостазу за типом інтоксикаційних мали провідне значення. У 14 (39 %) хворих інтоксикація супроводжувалася помірною алергізацією організму. На гістограмі змінам гомеостазу відповідали зростання вкладу часток II зони до 28 %, зокрема, глобулярні білки та IgG і IgM, низькомолекулярні ліпопротеїнові комплекси. Відсотковий вклад часток IV зони складав 25 % і свідчив про наявність великої кількості імунних комплексів середнього розміру (31 - 70 нм). У 5 % спектри не відрізнялися від спектрів групи жінок без гінекологічної патології.

У хворих на тубооваріальні утворення груповий спектр мав виражену трансформацію за типом аутоімунних зрушень. Різко зростала світлорозсіювальна ефективність V зони (до 22 %), і вона заповнювалась високомолекулярними імунними комплексами, що супроводжує процеси аутоімунізації. Спостерігався високий відсотковий вклад у світлорозсіювання часток з молекулярною масою від 10-71 нм, що відповідало II і Ш зонам субфракцій. У результаті семіотичної класифікації спектрів нами було визначено, що одним з основних механізмів порушення плазмового гомеостазу при ТОУ є, по-перше, інтоксикація в 28 % (17 % виражена), по-друге, інтоксикація на фоні алергізації в 33 % випадків.

Лікувальні заходи починалися консервативними методами, до комплексу лікувальних заходів входили: антибактеріальна терапія (цефалоспорини, аміноглікозиди, метронідазол), дезінтоксикаційні, інфузійні, нестероїдні протизапальні препарати, десенсибілізуюча терапія, вітамінотерапія, імунокоректори, місцева протизапальна терапія.

Пацієнткам основної групи (38 жінок) призначали базисне лікування з використанням цефуроксиму, вобензиму та піхвових зрошень натуральним біо-генним стимулятором пелодексом, розробленим на основі грязі Куяльницького лиману (в розведенні препарату 1:2, один раз на добу, 10-12 процедур). Цефу-роксим (“Зинацеф”, Glaxo) призначали в дозі 1,5-3,0 г/добу, в/в крапельно; во-бензим по 5 драже 3 рази на добу (протягом 14 діб). Пацієнтки групи порів-няння (38 хворих) одержували в якості базисної антибактеріальної терапії цефа-золін по 4 г/добу, в/м; піхвові санації хлорфілліптом; імуномодуляцію метілу-роцилом. Обидві групи отримували гентаміцин та препарати метронідазолу.

Тривалість антибактеріальної терапії в основній групі при СА склала 5,1 0,5 днів, проти 6,8 0,4 - в групі порівняння. При ТОУ тривалість антибактеріального лікування в основній групі склала 5,9 0,3 дні, а в групі порівняння 8,5 0,5 дні, при СО 5,3 0,4 дні в основній та 7,7 0,5 у групі порівняння.

В основній групі пацієнток до кінця першої доби терапії 21 (65,6 %) хвора визначала поліпшення загального стану, що супроводжувалося зниженням температури тіла у 19 (59,4 %) пацієнток основної групи та 12 (37,7 %) групи порівняння. Нормалізація температурної кривої в основній групі відбувалася на (2,3 0,2) дні раніше. Через добу після початку комплексної терапії ГЗЗПМ у пацієнток основної групи виразною була динаміка показників гемограми. Вміст лейкоцитів нормалізувався в 21 (27,6 %) хворої, з третьої доби спостерігалась тенденція до нормалізації показників імунного гомеостазу у кожної третьої пацієнтки. У 23 (71,9 %) пацієнток спостерігалося зниження кількості паличкоядерних нейтрофілів, збільшення кількості лімфоцитів, зниження ШОЕ. Кількість моноцитів у 52 (68,4 %) хворих з четвертої доби наближалась до норми. З четвертої доби спостерігалась нормалізація числа еозинофілів. В групі порівняння до кінця першої доби поліпшення показників спостерігалося в 11 (51,1 %) хворих. На п'яту добу при бактеріоскопічному дослідженні мазків в основній групі результати не відрізнялися від норми у 23 (71,9 %) жінок, в групі порівняння лише у 13 (41,9 %) хворих. У пацієнток основної групи спостерігалося також більш швидше зменшення розмірів придатків матки, за даними УЗД, ніж у групі порівняння.

При аналізі показників біохімічного складу крові в основній групі на п'яту добу лікування визначено зменшення виразності гіпопротеїнемії, нормалізація вмісту загального білку в сироватці крові.

В основній групі хворих при ГВЗПМ на п'яту добу лікування число Тзаг збільшилося (1,12 0,05 г/л), проти (0,97 0,09 г/л) у групі порівняння.

У пацієнток з ТОУ основної групи спостерігалося достовірне підвищення загального числа Т-лімфоцитів (Тзаг) у порівнянні з показниками до лікування (Р < 0,05), Тм, молодих розеткоутворюючих лімфоцитів (Р < 0,05), абсолютної кількості В-клітин (Р < 0,01), при загальному зростанні відносного числа лімфоцитів (Р < 0,01). Рівень IgG недостовірно знижувався, залишаючись більш високим, ніж у контролі. Достовірним було зниження показників спонтанного НСТ-тесту (Р < 0,05), фагоцитарного резерву (Р < 0,05) та Ns-РУН (Р < 0,05). У групі порівняння на 5-у добу лікування, залишалось підвищення показників Тзаг, Взаг, РГМЛ, Ns-РУН (Р < 0,05), Тм , Вм (Р < 0,001), А-РУК, кількості лейкоцитів та паличкоядерних нейтрофілів (Р < 0,01) відносно контролю.

У пацієнток з СА основної групи після лікування зростав показник Взаг за період лікування, при зростанні активних В-клітин (Вм). Кількість нейтрофілів мала тенденцію до нормалізації (Р < 0,05). Спостерігалася тенденція до нор-малізації НСТ-тесту і рівнів IgG, IgM. Функціональна активність нейтрофілів у реакції спонтанного розеткоутворення не відрізнялася від контролю. У групі по-рівняння залишалося достовірне збільшення Тзаг (Р < 0,05), Тм (Р < 0,05), Взаг (Р < 0,01), Вм (Р < 0,05), загальної кількості лейкоцитів (Р < 0,01) та паличкоядерних нейтрофілів (Р < 0,001).

У жінок з СО основної групи після лікування зростала кількість Т-лім-фоцитів (Тзаг) (Р < 0,05), число Тг знижувалося (Р < 0,001), але не досягало показників контрольної групи. Зменшувалися значення НСТ-тесту спонтанного (Р < 0,001) і стимульованого, фагоцитарного резерву (Р < 0,05), IgG (Р < 0,01), IgM (Р < 0,01) у порівнянні з такими пацієнток групи порівняння.

Після проведеного комплексного лікування ГЗЗПМ у пацієнток основної групи зменшувався рівень IgM (P < 0,001) і IgG. Рівень IgA у процесі лікування відповідав нормі. Лікування сприяло збільшенню числа Тзаг, Взаг, Тм, А-РУК, кількості лейкоцитів, нормалізації показників ЦІК, швидшему зниженню показників НСТ-тесту та фагоцитарного резерву. Відзначалося зниження РГМЛ у хворих основної групи (Р < 0,05) і зниження Ns-PУH (Р < 0,01) більш виражене, ніж при традиційному лікуванні.

Таким чином, при застосуванні комплексної терапії в основній групі у хворих ГЗЗПМ відбувається стимуляція Т і В-систем імунітету, що свідчить про патогенетичну обґрунтованість проведеної терапії.

У пацієнток основної групи зміни гемостазіограми були більш виразними, ніж в групі порівняння: час згортання крові збільшувався після лікування в основній групі (Р < 0,01); час рекальціфікації збільшувався (Р < 0,05); толерантність плазми до гепарину підвищувалась (Р < 0,05) і наближалася до показників контрольної групи. Ступінь тромботесту, рівень фібриногену зменшувались після лікування, зменшувався протромбіновий індекс (Р < 0,05).

Оперативне лікування проводилося в 24 (31,6 %) випадках при ГЗЗПМ. У групах пацієнток із СА та СО оперативне лікування проводилось 12 (20,7 %) хворим. Операції виконували за лапароскопічним доступом. Виконували саль-пінгооваріолізіс, у 4-х випадках - хромогідротубацію. У 7 випадках операції були органозберігаючими. У 5-х жінок при наявності незворотних змін виконували однобічну аднексектомію. Хворі після лапароскопічних операцій залишалися в стаціонарі в середньому (3,4 0,6) дні, після порожнинних операцій (6,8 1,2) дні.

Консервативне лікування сприяло регресу ТОУ в 6 (33,3 %) випадках, у 12 (66,7 %) хворих обрана лапоротомна оперативна лікувальна тактика. Об'єм оперативного лікування включав екстирпацію матки з придатками в 3-х випадках, однобічну аднексектомію - у 4-х пацієнток, 5 хворим виконані органозберігаючі операції. Ускладненнями післяопераційного періоду були в 32,4 % хворих підвищення температури тіла, у 23,4 % - парез кишок, у 12,5 % - часткове розходження швів передньої черевної стінки і вторинне загоєння, у 4,2 % - формування підапоневротичних абсцесів. Термін перебування цих хворих у стаціонарі після операції дорівнював від (6,3 0,4) до (12,8 0,9) днів.

Нами проводився динамічний контроль стану пацієнток із ГЗЗПМ та оцінка ефективності лікування за допомогою методу ЛКС. Групи пацієнток з ГЗЗПМ, основна та група порівняння, були обстежені у день госпіталізації, на 2-у і 5-у добу лікування та перед випискою хворих.

У хворих СА основної групи на 2-у добу зменшувався внесок часток гідродинамічного радіуса 1-10 нм та крупномолекулярних імунних комплексів до 14 % проти 16 % при госпіталізації. Знижувалась ефективність часток II зони, з одночасним зменшенням внеску часток III зони.

При СО в основній групі спостерігались явища інтоксикації та аутоімунізації, це виражалося у збільшенні V зони спектру з 12 % до 13 %.

Незначне зменшення відсоткового вкладу часток у I і II зонах спостерігалося на гістограмі хворих ТОУ. Зниження кількості імунних комплексів великого і наростання комплексів середнього розміру дозволило прогнозувати необхідність застосування оперативного лікування у цієї категорії хворих вже на другу добу спостереження .

На 5-у добу лікування спектр хворих основної групи характеризувався мономодальним розподілом часток. Найбільший внесок надавали частки III зони (26 %) та II зони (22 %), спостерігалося зниження відсоткового вкладу в V зоні з одночасним підвищенням IV зони до 30 %.

Перед випискою гістограма основної групи мала бімодальний характер із збільшенням відсоткового вкладу часток II і IV зон, нормальні параметри плазми крові виявлені в 74 % пацієнток. У 10 % залишалися прояви алергізації, у 14 % початкова аутоімунізація організму, у 6 % сполучення алергізації з інтоксикацією. Що вказує на тенденцію до нормалізації основних параметрів гемостазу.

Гістограма групи порівняння на 5-у добу характеризувалася збільшенням відсоткового вкладу часток у V зоні до 20 % з одночасним наростанням часток III зони до 25 % і зниженням внеску часток IV зони до 19 %. У хворих спостерігалося посилення проявів інтоксикаційного синдрому (38 %), помірні явища аутоіммунізації (24 %), дистрофічні порушення (9 %). Нормі не від-повідав жоден спектр у даній групі. Перед випискою, при нормалізації показ-ників клініко-лабораторного обстеження, спектри 45 % пацієнток групи порів-няння не відповідали нормі, що підтверджує високу чутливість і ін формативність методу ЛКС, у порівнянні з традиційними методами обстеження.

Для встановлення можливостей методу в диференційній діагностиці, отримані спектри були прокласифіковані за допомогою програми “Нозологічний класифікатор”. З усіх спектрів жінок із ГЗЗПМ у 84% випадків методом ЛКС можлива диференціація від контрольної групи, у 12 % спектри аналогічні для обох груп, у 4 % - схожі з контролем. Отже, можливості методу ЛКС в діагностиці ГЗЗПМ складають 84 %.

Відсоток диференціювання між групами СО і ТОУ знижувався до 61 %, у той же час у 33 % випадків спектри не мали чітких диференційних відмін-ностей, що вказувало на односпрямованість патологічних зрушень у досліджуваних групах.

У 77 % виявлені чіткі відмінності в напрямку порушень гомеостазу, що дозволили провести диференційну діагностику порівнюваних груп ТОУ і СА.

Метод дозволив провести диференційну діагностику між порушеннями при СА і СО, у 72 % диференціювалися однозначні невідповідності ЛКС спектра плазми крові в жінок цих груп. У 78 % випадках результати ЛКС-метрії дозволили провести діагностику ТОУ.

Отже, результати лазерної кореляційної спектроскопії визначають основні напрямки порушення гомеостазу, дозволяють прогнозувати ускладнення, оцінювати ефективність проведеної корекції при ГЗЗПМ. Метод ЛКС може бути рекомендований для впровадження в клінічну діагностичну практику.

Розроблений нами метод комплексного патогенетично обумовленого лікування хворих з ГЗЗПМ дозволяє досягти більш швидкої позитивної динаміки основних клінічних симптомів захворювання, нормалізації показників імунного та плазмового гомеостазу, системи гемостазу. Це призводить до скорочення тривалості антибактеріальної терапії на (2,2 0,3) дні, перебування хворих в стаціонарі на (3,5 0,4) дні, покращує віддалені результати лікування в плані збереження фертильності.

Таким чином, запропонований метод лікування ГЗЗПМ з використанням цефуроксиму, вобензиму та пелодексу є патогенетично виправданим, більш ефективним у порівнянні з традиційним лікуванням і може бути методом вибору на підготовчому етапі перед реконструктивно-відновлювальними операціями на органах малого таза.



ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуальної акушерсько-гінекологічної задачі пошуку нових високоінформа-тивних методів діагностики, прогнозування ускладнень і оцінки ефективності проведеного лікування у хворих на ГЗЗПМ, шляхом впровадження у комплексне обстеження методу лазерної кореляційної спектроскопії та розробки методу патогенетично обумовленої корекції порушень гомеостазу з застосуванням комплексу препаратів цефуроксим, вобензим та пелодекс.

Найбільш значимими факторами ризику ГЗЗПМ є хронічні інфекції в анамнезі, тривалість хронічного запального процесу придатків матки понад 5 років, використання внутрішньоматкової контрацепції протягом більше двох років, наявність трьох і більше статевих партнерів, низький соціально-економічний статус жінки. Клінічний перебіг ГЗЗПМ характеризується наявністю хронічного тазового болю (в 100 % випадків), лихоманкою (76,3 %), порушенням менструальної (35,5 %), та репродуктивної функції ( 34,2 %).

Гнійно - запальні захворювання придатків матки супроводжуються частковим імунодефіцитом при сальпінгітах і сальпінгоофоритах, який переходить у пригнічення системи імунітету при розвитку гнійних тубооваріальних утворень і характеризується зниженням показників А-РУК, Тзаг, Взаг та їх субпопуляцій Тм, Вм, підвищенням показників НСТ-тесту, РГМЛ, Ns-PУH і збільшенням рівню IgG, IgM та ЦІК.

Зміни системи гемостазу у пацієнток з ГЗЗПМ мають різноспрямований характер і характеризуються гіперкоагуляційним станом в 44,7% випадків, гіпокоагуляцією - у 19,7 % (у хворих з тяжкими формами ГЗЗПМ).

Застосування методу ЛКС дозволяє здійснювати інтегральний аналіз показників молекулярного складу плазми крові хворих. Так, у пацієнток з ГЗЗПМ спостерігаються системні порушення плазмового гомеостазу у вигляді інтоксикації організму в 25 % випадків, алергізації на фоні інтоксикаційного синдрому у 24 % жінок, порушення гомеостазу за типом аутоімунних у 13 %.

Прогностична точність методу ЛКС в діагностиці ГЗЗПМ складає 84 %. Точність ЛКС-метрії в диференційній діагностиці між групами спектрів СО і ТОУ дорівнює 61%, між СА і ТОУ - 77 %; між СА і СО - 72%. Гістограми контрольної групи у другу фазу менструального циклу характеризуються мономодальністю, зі збільшенням процентного вкладу часток ІІ зони до 33 % ,та мінімальним заповненням V зони (2 %).

Запропонований метод комплексного лікування ГЗЗПМ з використанням цефуроксиму, вобензиму та пелодексу дозволяє досягти більш швидкої регресії клінічних симптомів гнійно-запального процесу, нормалізації показників імуно- та гемостазіограми, позитивних змін плазмового гомеостазу, що сприяє зменшенню тривалості антибактеріальної терапії на (2,2 0,3) дні, перебування хворих в стаціонарі на (3,5 0,4) дні, покращує віддалені результати лікування (відновлення репродуктивної функції) на 15,6 % і може бути методом вибору на підготовчому етапі перед реконструктивно-відновлювальними операціями на органах малого таза.



СПИСОК НАУКОВИХ РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Бажора Ю.І., Трінчук О.В. Лазерна кореляційна спектроскопія в діагностиці системних порушень гомеостазу при акушерсько-гінекологічній патології (повідомлення 1). // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2000. - №5. - С. 96-99.

2. Бажора Ю.І., Трінчук О.В. Лазерна кореляційна спектроскопія в оцінці системних порушень гомеостазу при акушерсько-гінекологічній патології (повідомлення 2). // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2000. - №6. - С. 103-105.

3. Трінчук О.В. Особливості клінічного перебігу гнійно-запальних захворювань придатків матки у жінок репродуктивного віку. // Одеський медичний журнал. - 2000. - №6. - С. 82-83.

4. Рожковська Н.М., Трінчук О.В. Імунологічні порушення гомеостазу у пацієнток з гнійно-запальними захворюваннями придатків матки. // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2001. - №1. - С. 79-80.

5. Запорожан В.М., Трінчук О.В. Системні порушення плазмового гомеостазу при гнійних та запальних захворюваннях придатків матки, та їх порівняльна характеристика за даними ЛКС-метрії. // III Международный конгресс “Актуальные вопросы инфектологии в акушерстве и гинекологии”. Одесса, 2000. - С. 69-70.

6. Товштейн Л.А., Тринчук Е.В., Калиновская Е.И., Оксамитная Н.М. Применение препарата Валтрекс в лечении заболеваний женской половой сферы. // III Международный конгресс “Актуальные вопросы инфектологии в акушерстве и гинекологии”. Одесса, 2000. - С. 121-122.

7. Запорожан В.М., Бажора Ю.І., Трінчук О.В. Лазерна кореляційна спектроскопія в оцінці порушень гомеостазу у гінекологічних хворих. // Тези робіт 14-ої науково - практичної конференції “Применение лазеров в медицине и биологии”. Харьков, 2000. - С 48-49.

8. Запорожан В.Н., Тринчук Е.В., Рожковская Н.Н. Применение комплекса препаратов Цефуроксим+Вобензим+Пелодекс в лечении гнойно-воспалительных заболеваний придатков матки. // Информационный листок о передовом и производственном опыте. - Одесса. - ОГЦИНТИ, - 2001. - 3 с.

9. Трінчук О.В. Системні порушення імунітету у хворих на запальні захворювання придатків матки. // Ювілейна 70-та наукова конференція студентів і молодих учених. Одеса, 2001. - С. 57.

10. Zaporozhan V., Trinchuk E. Laser correlation spectroscope in diagnosis of sistem infringements plasma gomeostasis at obstetrics and gynecology of a pathology. // The proceeding of the 14 International School - Seminar “Spectroscopy of molecules and cristals”. Odessa, 1999. - P. 170.

Размещено на Allbest.ru

...