Руховий режим і лікувальна фізкультура після оперативних втручань

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

“КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ”

Міжуніверситетський медико - інженерний факультет

ЗВІТ

За самостійну роботу з дисципліни фізичне виховання

(теоретичний розділ)

РЕФЕРАТ

Тема: «Руховий режим і лікувальна фізкультура після оперативних втручань»

Виконав студент групи МТ-п23

ІІ курсу ММІ

Стасюк Віктор Олександрович

Київ 2013

ПЛАН

Вступ

Клініко-фізіологічне обґрунтування

Режими активних рухів до і після операції на органах черевної порожнини

Режими активних рухів до і після операцій на органах грудної порожнини

Лікувальна фізична культура після оперативних втручань

Проблема наркоманії в житті суспільства

Список використаної літератури

ВСТУП

Необхідність застосування ЛФК під час підготовки хворих до операції, а також на різних етапах лікування після операції доведена численними клінічними та експериментальними спостереженнями.

Значні досягнення хірургії, особливо з пересадки органів (нирок, серця, легень, печінки), пов'язані з науково-технічним прогресом сучасної медицини і цілеспрямованим використанням функціонально-фізіологічних методів активного ведення післяопераційного періоду з широким планомірним використанням засобів ЛФК. Особливе значення своєчасне використання ЛФК має у ході проведення великих і складних операцій на органах грудної та черевної порожнин, серці та магістральних судинах. В останні роки ЛФК набуває все більшого значення у веденні хворих після різних, особливо ускладнених, операцій з метою повного клінічного і функціонального відновлення їх здоров'я. Яскравим прикладом такого сучасного активновідновлювального методу завершення лікування важких хвороб серця та інших хірургічних захворювань є проведення міжнародних змагань серед інвалідів та осіб із пересадженим серцем.[1], [12]

ЛФК у хірургічній практиці на ранніх етапах після операцій використовують як органічну складову комплексного лікування, а не як доповнення до симптоматичних засобів лікування в умовах зниження рухової активності хворих і спричинених цим післяопераційних ускладнень у легенях, атонії шлунка, кишок. лікувальна фізкультура операція

Оперативні втручання, здійснені з приводу хірургічних захворювань органів черевної та грудної порожнин, істотно змінюють діяльність багатьох органів і систем, спотворюють різні фізіологічні та патофізіологічні реакції, а нерідко супроводжуються значними зрушеннями і післяопераційними ускладненнями. Операційна рана і наркоз є причиною нових подразнень для нервової системи, які можуть порушити її нормальну регулюючу діяльність. Дія надмірних подразників порушує компенсаторно-пристосувальні реакції організму хворого, погіршує діяльність внутрішніх органів, порушує перебіг обмінних процесів. Оперативне втручання та наркоз можуть спричинити порушення важливих функцій серцево-судинної, дихальної та інших систем. [1], [2], [7].

КЛІНІКО-ФІЗІОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ

Типові післяопераційні ускладнення та захворювання, що найчастіше бувають після внутрішньочеревних і торакальних операцій,-- шок, захворювання бронхів, легень, плеври, травного тракту, нагноєння операційної рани. Наявність і характер післяопераційних ускладнень пов'язані з характером хірургічної патології, видом апендонемії, методом знеболювання, віком, загальним станом хворого, особливостями його фізичного розвитку і стану здоров'я, важкістю і кількістю супутніх захворювань, а також якістю передопераційної підготовки та ретельністю ведення післяопераційного періоду з урахуванням індивідуальних особливостей хворого. [2], [10]

У комплексному лікуванні хворих як перед оперативним втручанням, так і після нього широко застосовують засоби ЛФК: раціональний руховий режим, фізичні вправи, природні чинники та масаж. [6]

Провідну роль в організації лікувального процесу,, особливо після складних операцій у важких хворих похилого віку, відіграє раціональна організація рухового режиму з індивідуальним призначенням необхідних засобів ЛФК. Необхідність застосування охоронно-стимулюючого режиму, що спирається на фізіологічне вчення І. П. Павлова про адаптацію та компенсацію як «фізіологічний засіб проти хвороби», ґрунтується на активній діяльності кори великого мозку, пластичності її функцій та пристосувальних реакціях до коливань і змін зовнішнього середовища, а також внутрішнього середовища хворого. [2], [12]

Лікувальна дія фізичних вправ та інших засобів після операцій на органах черевної порожнини та торакальних операцій виявляється у вигляді тонізуючого, нормалізуючого, трофічного та компенсаційного впливу. Головними фізіологічними механізмами дії фізичних вправ є нервовий та нейрогуморальний. Виконання фізичних вправ ставить хворого в умови активної та свідомої участі у лікувальному процесі, що в свою чергу має великий вплив на його психічний стан і підвищує впевненість. у своїх силах і близькому одужанні. Головний чинник -- підвищення м'язового тонусу -- зумовлює зміну вегетативних функцій. За теорією моторно-вісцеральних рефлексів моторний апарат є провідним стимулятором нервової і гуморальної регуляції дихання, кровообігу та інших систем. [3], [7]

Помірне фізичне навантаження після хірургічних втручань здійснює нормалізуючий вплив на серцево-судинну систему, посилює енерготропний і трофотропний вплив на міокард, сприяє мобілізації допоміжних чинників кровообігу, завдяки чому поліпшується функція серцево-судинної системи. Збільшення дихальних екскурсій грудної клітки і діафрагми посилює кровообіг і зменшує застійні явища у паренхіматозних органах і порожнистих венах. Скорочення м'язів під час фізичних вправ сприяв посиленню кровообігу у венозній системі, а розслаблення м'язів полегшує надходження крові з капілярів у вени. Поліпшення венозної гемодинаміки під час м'язової роботи позитивно впливає на судинний тонус артерій і серця, що посилює кровообіг, усуває порушення периферичного кровообігу, запобігає розвитку венозного застою, тромбоемболій. Зміни гемодинаміки тісно пов'язані зі змінами у системі дихання, діяльність якої в свою чергу підвладна вольовій регуляції людини. [1], [6], [7]

Під час занять фізичними вправами е можливість змінювати ритм, темп та амплітуду дихальних рухів, посилювати легеневу вентиляцію за рахунок реберно-грудного або черевно- діафрагмального компонента дихання. Внаслідок виконання таких вправ виникає рефлекторне посилення дихання, зумовлене подразненням працюючих м'язів. Збільшення глибини дихання підвищує дихальний і хвилинний об'єми дихання, що сприяв поліпшенню бронхіальної прохідності, ліквідує застійні явища в легенях, прискорює видалення мокротиння. Під час виконання ЛГ зростає споживання кисню і виділення вуглекислоти, яка у свою чергу поглиблює дихання, що сприяє запобіганню розвитку застійних процесів у легенях. Відновлення повноцінного механізму дихання і посилення функції дихання сприятливо позначається на перебігу післяопераційного періоду після різних операцій на черевній порожнині, а тим більше після торакальних операцій. Дихальні рухи грудної клітки та діафрагми, скорочення і розслаблення м'язів черевної стінки активізують кровообіг органів черевної порожнини, рефлекторно підвищують секреторну і моторну функції травного тракту. [1], [3]

ЛФК широко застосовують у лікуванні різних захворювань органів черевної порожнини. Численними науковими дослідженнями доведена стимулююча дія фізичних вправ і спеціальних вправ ЛГ на секреторну і моторну функцію травного тракту. Фізичні вправи сприяють усуненню рефлекторної затримки сечовипускання після операцій на черевній порожнині. ЛГ поліпшує перебіг обмінних і окислювально-відновних процесів, прискорює регенерацію, запобігає розвиткові різних ускладнень, сприяє прискоренню клінічного та функціонального відновлення. ЛФК та режими активних рухів після торакальних операцій повинні відповідати фазам компенсації та функціональним можливостям фізіологічних систем. У післяопераційний період виділяють такі фази (В. В. Клапчук, 1970): 1) перебудова і формування тимчасових пристосувально-компенсаційних реакцій в різних функціональних системах (найближчі години після операції); 2) мобілізація та відокремлення провідних тимчасових компенсаційних реакцій (1-ша--3-тя доба після операції); 3) нестійка стабілізація та міжсистемна інтеграція механізмів компенсаційних пристосувань (4-та--7-ма доба після операції); 4) становлення окремих ланок постійної компенсації (8-ма -- 14-та доба після операції); 5) локалізація та закріплення компенсаційних реакцій, переч хід до постійної компенсації (14--30-та доба); 6) наближення до кінцевого пристосувального ефекту компенсації порушення вихідних функцій (з 1-го до 3--4-го місяця); 7) завершення основних процесів компенсації, досягнення найбільшого пристосувального ефекту і припинення значного підвищення компенсаційних процесів (з 3--4-го до 5--7-го місяця після операції). Раціональне застосування засобів ЛФК з урахуванням цих клініко-фізіологічних фаз сприяє підвищенню функціональних резервів хворих, що перенесли торакальні операції. [2] [3], [7], [12]

2. РЕЖИМИ АКТИВНИХ РУХІВ ДО І ПІСЛЯ ОПЕРАЦІЇ НА ОРГАНАХ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ

До операції хворим, які поступають до хірургічного стаціонару для негайних оперативних втручань, звичайно призначають суворий чи розширений ліжковий режими (рідше--палатний режим). Особам, які поступають для планових операцій, частіше призначають палатний та вільний режими.

Якщо немає протипоказань, основними завданнями ЛФК до операції є психофункціональна підготовка хворих до хірургічного втручання та освоєння вправ, які застосовуватимуться в найближчий час після операції.

Після операції хворим послідовно призначають наступні рухові режими зі зростаючим фізичним навантаженням. [1], [2], [7]

Режим № 1 -- суворий ліжковий

Завдання режиму: створити оперованому хворому умови для фізичного і психічного спокою, втілити та підтримати впевненість у сприятливому наслідку операції; полегшити діяльність серцево-судинної та дихальної систем, знизити ступінь проявів супутніх захворювань та вікових органічних і функціональних зрушень, поліпшити загальний та місцевий крово- і лімфообіг, поновити порушений механізм дихання (навчити правильно використовувати грудне та діафрагмальне дихання, вміти видалити мокротиння), запобігти розвитку застійних явищ і рефлекторних спазмів у легенях, малому тазі, тромбозів, емболій, внутрішньочеревних зрощень, атонії кишок, труднощам сечовипускання, надмірному рефлекторно-больовому щадінню операційної рани тощо. [1], [3], [6]

Зміст режиму. Постійне перебування у ліжку, лежачи на спині, на боці або напівсидячи. Зміну положення хворого, повертання тулуба, туалет та годування проводять з допомогою обслуговуючого персоналу. У разі важкого стану хворих використовують в основному статичні та динамічні дихальні вправи середньої глибини, їх слід виконувати в повільному темпі під наглядом лікаря, інструктора ЛФК, самостійно за індивідуальними завданнями кожні 15--20 хв.

Важливо навчити хворих правильно дихати під час виконання вправ ЛГ, безболісно видаляти мокротиння, ефективно використовувати діафрагмальне дихання з метою поліпшити кровообіг у нижньобокових відділах легень та черевній порожнині, усунути застійні явища в печінці, посилити моторну функцію шлунка та кишок, стимулювати відходження газів, сечовиділення лежачи та ін. [1], [2], [6]

Хворому у стані середньої важкості призначають дихальні вправи статичного і динамічного характеру, активні рухи для дрібних та середніх м'язів верхніх і нижніх кінцівок, які поступово доповнюють рухами у великих суглобах кінцівок. Темп рухів повільний. Загальнозміцнювальні вправи поєднують з дихальними у співвідношенні 1 :1. [3]

Показання до призначення режиму і його тривалість: 1-ша -- 2-га доба після резекції шлунка, накладення гастроентероанастомозу з ваготомією та дренуючими операціями, ушивання проривної виразки шлунка, у знесилених хворих із ускладненим перебігом захворювання; 1-ша-- 2-га доба після оперативного втручання (проривна і гангренозна форми), операція з приводу великих рецидивних гриж, завороту кишок; 1-ша -- 2-га доба після видалення жовчного міхура, операції з приводу гострого панкреатиту, після видалення пухлин органів черевної порожнини, позачеревинного простору, видалення нирки, селезінки, після операцій у хворих з наявністю важких супутніх захворювань, а також після операцій, які супроводжувалися значними технічними труднощами і великою втратою крові. [2], [12]

Режим № 2 -- розширений ліжковий

Завдання режиму. Забезпечивши відносний фізичний і психічний спокій, створити умови для поліпшення діяльності серцево-судинної та дихальної систем. Підвищити нервово-м'язовий та емоційний тонус організму, мобілізувати цілеспрямованість хворого на одужання. Знизити негативний вплив вимушеного спокою. Сприяти швидкій мобілізації регулюючої функції центральної нервової системи, поновити умовнорефлекторні зв'язки між руховим апаратом, вегетативними центрами та внутрішніми органами, підвищити функціональний стан серцево-судинної, дихальної, травної систем, сечових органів, стимулювати обмін речовин. Запобігти розвиткові вторинних ускладнень (бронхітів, запалень легень, атонії кишок, метеоризму, розходження швів, пролежнів, атрофії м'язів, дистрофії міокарда та ін.). Поліпшити венозний кровообіг і запобігти розвиткові тромбозів та емболій. Стимулювати діяльність травного тракту, сприяючи усуненню явищ парезу шлунка та кишок, запобіганню внутрішньочеревним зрощенням, прискоренню регенеративних процесів та відволіканню хворих від болісних відчуттів, пов'язаних з операцією. Відновити навички самообслуговування. Підготувати хворого до наступних більш активних рухових режимів. [2], [7]

Зміст режиму. Положення хворого: лежачи, напівсидячи, сидячи. У перші години після операції, проведеної під місцевим знеболюванням, дозволяються активні рухи кінцівками з неповним розмахом у повільному темпі. Через 2--3 год після операції можливі повороти тулуба у бік операційної рани, а на 2-гу -- 3-тю добу за умови відповідних показників дозволяється 3--4 рази на день по 5--10 хв перебування у положенні сидячи. У разі загального задовільного стану і сприятливого перебігу післяопераційного періоду дозволяється підніматись із постелі у 1-шу добу, зокрема, коли є труднощі із сечовиділенням лежачи. [2], [6], [7]

Перший перехід у сидяче положення відбувається найчастіше під наглядом і за допомогою обслуговуючого персоналу. Перехід у положення сидячи полегшується після повороту у бік операційної рани за допомогою ліктя опірної руки.

Важливе значення для запобігання різним ускладненням після операцій на легенях, шлунку та кишках має цілеспрямоване використання дихальних вправ, які необхідно призначати хворому за індивідуальною схемою. [3]

З метою запобігання післяопераційним легеневим ускладненням, рефлекторно-больовому щадінню операційної рани, парезу шлунка і кишок хворі повинні виконувати статичні та динамічні дихальні вправи. Особливе значення мають вправи, що посилюють участь у диханні діафрагми. Ці вправи треба призначити якомога раніше після операції, повторюючи їх у повільному темпі по 4--5 разів протягом 1 хв через кожні 15-- 20 хв за індивідуальними завданнями. [1], [2], [3]

У ранній післяопераційний період необхідно навчити хворих безболісно видаляти мокротиння. Для цього хворий повинен зробити глибокий вдих через ніс і, підтримуючи передню черевну стінку руками, виконати посилений поштовхоподібний видих. [2]

Індивідуалізовану і самостійну ЛГ призначають через 1--2 год після операції, виконаної під місцевою анестезією, або через 2--3 год після операції під наркозом. [6]

Післяопераційну ЛГ повторюють 3--4 рази на добу по 5--7 хв. Вправи ЛГ виконують у повільному темпі з частим використанням дихальних вправ. Співвідношення загальнозміцнювальних і дихальних вправ змінюється з поліпшенням стану хворих (1 : 1, 2: 1, 3 : 1).

З метою запобігти застійним явищам у черевній порожнині, стимулювати відходження газів та не допустити рефлекторної затримки сечі корисно призначати вправи для напруження та послаблення м'язів промежини за індивідуальним завданням у положенні лежачи на спині або на боці з приведеними до живота ногами. [6], [7]

Показання до призначення режиму та його тривалість (за умови відсутності загальних протипоказань): 1-ща--3-тя доба після оперативного втручання з приводу простого апендициту; 1-ша--5-та доба після радикального трижорозтину; 1-ша--4-та доба після резекції шлунка, гастроентеростомії, дренуючих операцій; 1-ша--3-тя доба після ушивання проривної виразки шлунка, панкреатиту; 1-ша -- 6-та доба після видалення жовчного міхура, нирки, селезінки. [1], [2], [7]

Режим № 3 -- напівліжковий (палатний)

Завдання режиму. Сприяти підвищенню нервово-м'язового та емоційного тонусу, розвитку або швидкому відновленню адаптації серцево-судинної, дихальної систем і всього організму хворого до помірного фізичного навантаження. Сприяти швидкому відновленню життєво важливих функцій (кровообігу, дихання, травлення, обміну речовин). Стимулювати загальний та місцевий обмін речовин, сприяти поліпшенню окислювально-відновних процесів, усуненню післяопераційного ацидозу, посиленню процесів регенерації у зоні оперативного втручання. Сприяти зміцненню м'язів передньої черевної стінки, відновленню або поліпшенню функції органів травлення, усуненню застійних явищ у легенях, органах черевної порожнини, малого тазу тощо. Сприяти швидшому клінічному і функціональному одужанню хворого після операції. [3], [6], [12]

Зміст режиму. Перебування у положенні сидячи до 50 % денного часу, самостійне ходіння по палаті, коридорі та до їдальні. Гігієнічну гімнастику виконують переважно у положенні лежачи та сидячи з використанням активних рухів кінцівок повної амплітуди, вправ для м'язів тулуба з обмеженою амплітудою у повільному темпі.

Індивідуальні та групові процедури ЛГ проводять інструктор або методист ЛФК, самостійні заняття -- за індивідуальними комплексами ЛГ. Тривалість процедур 7--12 хв 2--3 рази на день. Темп рухів помірний та середній.

Дозована ходьба (прогулянка коридором, влітку -- на свіжому повітрі, 100--150 м пройти за 4--5 хв). [1]

Ігри: настільні та малорухливі. Елементи трудотерапії. Повітряні ванни від 5 до 20 хв. Водні процедури у вигляді обтирання водою індиферентної та кімнатної температури.

Показання до призначення режиму та його тривалість: 2-га -- 5-та доба після оперативного втручання без післяопераційних ускладнень, 4--6-та доба після радикального грижорозтину; 3-тя -- 10-та доба після резекції шлунка, ушивання проривної виразки шлунка або дванадцятипалої кишки, холецистектомії, нефректомії, спленектомії, операції на кишках. [3]

Режим № 4 -- вільний

Завдання режиму. Головне завдання передопераційного (підготовчого) періоду--сприяти нормалізації фізіологічних процесів організму до меж, можливих за наявності основного хірургічного захворювання. Підвищити нервово-м'язовий, емоційний тонус 1 реактивність організму, поліпшити функціональний стан серцево-судинної, травної, дихальної систем та ін. (відповідно до клінічних показників). Протидіяти негативному впливу «пасивного» лікарняного режиму. [1], [2], [7]

Головне завдання післяопераційного (перехідного від стаціонарного до амбулаторного і тренуючого) періоду -- сприяти найшвидшому та найповнішому клінічному і функціональному одужанню, дальшому поліпшенню адаптації серцево-судинної, дихальної та інших систем до помірно зростаючого фізичного навантаження побутового характеру з метою зміцнення організму та швидкого відновлення працездатності. [6], [7]

Зміст режиму. Перебування у положенні сидячи чи стоячи понад 50 % денного часу. Гігієнічна гімнастика індивідуальним і груповим методами. Тривалість 10--15 хв. Процедури ЛГ індивідуальні та групові у палаті, кабінеті ЛФК, на свіжому повітрі. Вправи ЛГ виконуються урізних в. п. (лежачи, сидячи чи стоячи) у помірному і середньому темпах. Тривалість процедур 15--20 хв 2--3 рази на добу. У разі розпитку атонії кишок використовують масаж живота (виключаючи ділянку оперативного втручання), хворих навчають самомасажу живота руками, тенісним м'ячем. Ходьба у повільному і середньому темпі у межах 2--3 поверхів, тривалістю 20--ЗО хв, 2--3 рази на добу. Ігри: настільні та малорухливі. Рухливі ігри з елементами спортивного характеру дозволяють тільки після повного клінічного одужання. Повітряні ванни тривалістю від 20 хв до 2 год. Водні процедури: обтирання, обливання зі зниженням температури до кімнатної. Сонячні ванни -- від 5 до 10 хв. [6], [7]

Показання до призначення режиму та його тривалість: 6-та -- 8-ма і наступна доба після оперативного втручання, 10--12-та і наступна доба після резекції шлунка, ушивання проривної виразки, радикального грижорозтину; 12--15-та доба після операції на кишках, після резекції шлунка у слабких хворих, холецистектомії та інших великих операцій з ускладненим перебігом післяопераційного періоду.

Протипоказання до призначення ЛФК в абдомінальній хірургії, У передопераційний період ЛФК не призначають хворим у важкому стані, зумовленому головним і супутнім захворюваннями, у разі загрози кровотечі, септичного стану, підозри на перфорацію виразки шлунка чи дванадцятипалої кишки та апендиксу, жовчного міхура; за наявності апендикулярного гнояка, абсцесів у черевній порожнині, малому тазі, злоякісних новоутворень, гострих запальних захворювань (панкреатиту, стенозуючого папіліту, пієлонефриту) та ін.

Після операцій на органах черевної порожнини режим активних рухів і навантаження під час занять ЛФК слід обмежити у випадках загального важкого стану хворих у зв'язку з кровотечею, шоком, ускладненнями під час операції та наркозу (зупинка серця, дихання, гострий тромбоз, емболія), наявністю недренованих абсцесів у черевній порожнині, поширеного перитоніту, післяопераційного панкреонекрозу, больового панкреатиту, гострої печінкової та ниркової недостатності, а також у слабких хворих з важкими захворюваннями та ускладненнями: кровотечею, септичним станом, гострою серцево-судинною недостатністю, підозрою на інфаркт легень, серця та ін. [1], [6]

Підвищення температури у зв'язку із запальними явищами у легенях не е абсолютним протипоказанням до занять лікувальною гімнастикою. У цих випадках необхідно настійно пропонувати хворим виконувати дихальні вправи за індивідуальним завданням, повороти тулуба в ліжку, підвищене положення тулуба, масаж грудної клітки та інші виходи.

3. РЕЖИМИ АКТИВНИХ РУХІВ ДО І ПІСЛЯ ОПЕРАЦІЙ НА ОРГАНАХ ГРУДНОЇ ПОРОЖНИНИ

Хворим, які потребують негайних хірургічних втручань, призначають суворий ліжковий або розширений ліжковий режим. Залежно від стану їм також може бути призначений палатний режим. До проведення планових операцій хворі звичайно перебувають на палатному чи вільному режимі, коли за показаннями проводять психофункціональну підготовку, використовуючи засоби ЛФК, та навчають вправ, які застосовуватимуться невдовзі після операції.

В умовах хірургічного стаціонару після оперативних втручань послідовно призначають диференційовані рухові режими зі зростаючим фізичним навантаженням. [6], [7]

Режим № 1 -- суворий ліжковий

Завдання режиму: забезпечення фізичного і психічного спокою; профілактика ускладнень найближчого післяопераційного періоду (ателектазу, пневмонії, тромбоемболії), сприяння перебудові організму, формування тимчасових компенсаторних реакцій; поступова підготовка хворого до самостійного переходу в положення сидячи.

Зміст режиму. У перші години після операції хворі повинні перебувати в горизонтальному положенні. У цей період допускаються повороти хворих на бік та інші прийоми штучного збільшення рухової активності, але вони потребують лікарського контролю, оскільки можливе погіршення функції кровообігу і дихання. Важливо забезпечити аспірацію мокротиння, своєчасне спорожнення сечового міхура, не допустити здуття кишок, западання язика. [2], [3], [12]

Після зменшення залишкової дії наркозу і пробудження хворих за відсутності гіпотензії та симптомів ішемії головного мозку головний кінець ліжка поступово піднімають. Під голову підкладають невисоку подушку. Хворого спонукають до відкашлювання мокротиння. При цьому грудну клітку фіксують руками на боці операційної рани. Рекомендують статичне діафрагмальне дихання (8--10 глибоких дихальних рухів щогодини) . [12]

Поступово хворим надають положення з трохи піднятою головою і зігнутими ногами. Використовують опору для сідниць та стегон. Кут встановлення головної рами функціонального ліжка не повинен перебільшувати 15°--цим забезпечують найменше гравітаційне навантаження від маси частин тіла, які містяться вище від зони оперативного доступу, що пов'язано з больовим синдромом. [2], [6]

При цьому режимі перехід хворих у положення сидячи, в тому числі пасивний, забороняється. Але необхідно стежити за своєчасністю розширення цього рухового режиму, оскільки тривале обмеження фізичної активності може призвести до дисфункцій кровообігу та дихання. Тому за умови відносно доброго стану і самопочуття хворих доцільні елементарні активні рухи в дистальних відділах кінцівок, а також короткочасне (5--7 с) помірне статичне напруження основних м'язових груп.

У разі нормального перебігу післяопераційного періоду орієнтовний термін перебування на режимі -- перші години після операції (з моменту завершення операції до закінчення залишкової дії наркозу, який затримує можливість активних рухів). [2], [3]

Режим № 2 -- розширений ліжковий

Завдання режиму: активізація легеневого крово- і лімфообігу з метою прискорення розсмоктування транссудату, ексудату і запобігання ускладненням; профілактика парезу кишок і сечового міхура; допомога мобілізації компенсаторних реакцій; підготовка хворих до самостійного переходу в положення стоячи і до ходьби.

Зміст режиму: дозволяються повільні повороти тулуба, самостійний перехід в положення сидячи, опустивши ноги, і короткочасне перебування в положенні сидячи. Для активізації вентиляційної функції оперованої легені рекомендується положення хворого в ліжку лежачи на здоровому боці. Допускаються прості рухи для здійснення туалету, самостійне прийняття їжі. [6], [7], [12]

Необхідно стежити і за характером укладання хворого в ліжко. Важливо, щоб у положенні лежачи на спині голова не відхилялась у бік. Під плече, що западає, підкладають невелику подушку.

Якщо хворого непокоїть біль у зоні післяопераційного шва, головну раму функціонального ліжка піднімають до 35°, що зменшує напруження оперованих тканин. Хворому необхідна допомога в збільшенні об'єму рухів у плечовому суглобі на боці виконаної операції.

Процедури ЛГ проводять по 8--10 хв індивідуальним методом. Вправи виконують у положеннях напівлежачи та сидячи в повільному темпі з паузами для відпочинку. У комплексі переважають спеціальні дихальні вправи, їх співвідношення з іншими 2:1, 1:1. Доцільно, щоб хворі виконували їх і самостійно 3--5 разів на день. Для підготовки до вставання та ходьби виконують повороти тулуба, перехід у положення сидячи за допомогою методиста, імітацію ходьби, лежачи на спині. Щоб краще розправлялась оперована легеня, хворий повинен по 8--10 разів на день надувати кисневу подушку (гумову камеру), а хворі діти -- гумові іграшки.

Застосовують легкий масаж кінцівок, грудної клітки і шиї, на що відводять 8--10 хв. [1], [3], [7], [12]

Орієнтовний термін перебування на режимі -- 1--2 доби після операції.

Режим № 3 -- напівліжковий (палатний)

Завдання режиму: поліпшення прохідності бронхіального дерева, розправлення відділів легені, які залишилися, запобігання появі плевральних зрощень; активізація екстракардіальних факторів кровообігу, стабілізація механізмів компенсаторних пристосувань; відновлення рухомості руки на боці операції; профілактика і коригування порушень постави; відновлення адаптації організму до короткочасної ходьби. [2], [6]

Зміст режиму: через 2--3 год після видалення дренажів із плевральної порожнини дозволяється самостійне вставання з ліжка, короткочасна ходьба в межах палати, а наприкінці дня -- в межах відділення. Якщо дозволяє загальний стан, з 5--6-го дня після операції дозволяється підйом по сходах на 1--2 поверхи з відпочинком на площадках. [2], [7]

ЛГ проводять 1--2 рази на день у палатах, на верандах індивідуально або з малою групою. Тривалість заняття до 15 хв. Доцільною е РГГ. Самостійні заняття рекомендуються тільки у разі стабілізації легеневого процесу 3--5 разів протягом дня по 10 хв з урахуванням характеру й об'єму операції. Співвідношення дихальних і тонізуючих вправ 1 : 1, 1 :2. У перші дні після призначення режиму особливу увагу приділяють масажу нижніх кінцівок, на що відводять 8--10 хв.

Орієнтовний термін перебування на режимі в разі нормального перебігу післяопераційного періоду--з 3--4-ї до 7--10-ї доби після операції. [1], [2], [6]

Режим № 4 -- вільний

Завдання режиму: підвищення емоційного тонусу хворого, відновлення резерву адаптації організму до малих фізичних навантажень, ліквідація залишкових запальних явищ у легенях і плеврі; збільшення легеневих об'ємів, поліпшення механіки дихання і вентиляційної функції легень; коригування деформацій грудної клітки і порушень постави; допомога становленню окремих ланок постійної компенсації та поступова підготовка до побутових фізичних навантажень. [3], [6]

Зміст режиму: дозволяють ходьбу в межах лікарні, підйом по сходах, вільне відвідання їдальні, діагностичних і процедурних кабінетів. Самостійні прогулянки по території забороняються тільки за несприятливої погоди. [1], [3], [7]

Призначають РГГ у загальній групі до 10--15 хв, у тому числі на відкритих площадках. До процедури ЛГ включають 25--ЗО фізичних вправ малої інтенсивності, які виконують у повільному і середньому темпі, переважно в положеннях сидячи і стоячи з використанням предметів (гімнастичної палиці, легких набивних м'ячів масою до 1 кг тощо). Дихальні вправи застосовують через 2--3 загальнорозвиваючі вправи. Термін процедури, яку проводять у залі, на веранді чи на відкритому повітрі малогруповим або груповим методами, до 20 хв, індивідуально -- 15 хв. Доцільні пішохідні прогулянки 2--3 рази на день по ЗО--40 хв у повільному і середньому темпі (60--80, 80--100 кроків за 1 хв).

Орієнтовний термін перебування на режимі у разі перебігу післяопераційного періоду без ускладнень--з 8--11-ї доби після операції до виписування. [3], [6]

Протипоказання до призначення ЛФК у торакальній хірургії. Важкий загальний стан хворого, лихоманка. Значне зміщення середостіння та порушення ритму серцевої діяльності, коронарного чи мозкового кровообігу; гострий період розвитку післяопераційної пневмонії та тромбоемболічних ускладнень; внутрішньогрудні кровотечі, спонтанний пневмоторакс, наростаюча підшкірна емфізема, накладення трахеостоми, післяопераційний гіпоксичний психоз.

Відносним протипоказанням до застосування ЛФК е наявність бронхіальної насиці (фістули), емпієми плеври, виникнення флеботромбозу (звичайно великої та малої підшкірних вен голінки і стегна), загострення туберкульозу легень, кровохаркання. [3], [7],[12]

4. ЛІКУВАЛЬНА ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА ПІСЛЯ ОПЕРАТИВНИХ ВТРУЧАНЬ

ЛФК після операції ( апендектомія , 1- й день) : загальні вправи

Початкове положення - лежачи на спині. Тильне і підошовне згинання стоп (6-8 разів). Дихання довільне.

Початкове положення - лежачи на спині. Згинання та розгинання пальців кисті рук ( 6-8 разів). Дихання довільне.

Початкове положення - лежачи на спині. Зігнути руки до плечей , лікті в сторону - вдих , опустити руки вздовж тулуба - видих (2-3 рази) . [4]

Початкове положення - лежачи на спині. Руки вздовж тулуба , розгорнути долонями вгору - вдих. Піднімаючи руки вперед - вгору , долоні вниз , потягнутися ними до колін - видих (2-3 рази) .

Початкове положення - лежачи на спині. Зробити 2-3 спокійних вдиху і розслабитися.

ЛФК після операції ( апендектомія , 1- й день) : вправи для розвитку діафрагмального дихання [9], [10]

Початкове положення - лежачи на спині , ноги зігнуті , стопи розставлені на відстань трохи ширше плечей , руки зігнуті в ліктьових суглобах. Спираючись на стопи , плечі й лікті , після вдиху на видиху піднімати й опускати таз.

Початкове положення - лежачи на спині , ноги зігнуті , злегка розставлені , руки зігнуті в ліктьових суглобах. Мішечок з піском (або грілка з водою кімнатної температури , об'єм 1,5 - 2 літри ) розташований на животі ( то у верхній , то в нижній частині живота). На видиху підняти вантаж якомога вище , на вдиху опустити .

ЛФК після оперативного втручання (2-3 день) : зразковий комплекс вправ[3], [4], [5], [8]

Початкове положення - сидячи в ліжку , руки на колінах , не напружуватися . Руки до плечей , лікті розвести в сторони - вдих , опустити руки на коліна - видих (4-5 разів).

Початкове положення - сидячи в ліжку , руки на колінах. Руки вперед - вгору - вдих , руки опустити через сторони вниз - видих (2-3 рази) .

Початкове положення - сидячи в ліжку , руки на колінах. Розвести руки в сторони - вдих , руки на коліна , нахилити тулуб вперед - видих (3-5 разів).

Початкове положення - сидячи в ліжку , руки на колінах. Нахили голови вправо , вліво , вперед, назад , обертання голови ( 8-10 разів). Дихання довільне.

Початкове положення - сидячи в ліжку , руки на колінах. Потягнутися за руками вгору , встати з ліжка - вдих. Сісти - видих (6-8 разів).

Початкове положення - стоячи за спинкою стільця , ноги на ширині плечей , руки до плечей . Обертання в плечових суглобах в одну і іншу сторони (10-15 разів). Дихання довільне.

Початкове положення - сидячи на краю стільця. Притулитися до спинки стільця , розвести руки і ноги в сторони - вдих. Сісти прямо - видих (6-8 разів).

Початкове положення - стоячи , руки на поясі. Кругові рухи тазом. На рахунок 1-2-3-4 - в одну , 5-6-7-8 - в іншу сторону ( 10-20 разів).

Увага! Вправи комплексу лікувальної фізкультури після оперативного втручання , виконувані з вихідного положення сидячи або стоячи , можна проводити тільки за наявності підтримуючої пов'язки або спеціального медичного післяопераційного поясу ( бандажа ) . Підтримуючу пов'язку або пояс надягають і знімають в положенні лежачи , на видиху. [3], [6], [7] [8]

ЛФК після операції: апендектомія , 4-7 день

На 4-5 день після оперативного втручання хворий вже може займатися лікувальною фізкультурою не тільки самостійно , але і в групі. Виконує вправи , сприяючі виправленню постави , динамічні дихальні вправи , вправи для кінцівок ( руху у великих суглобах в повному обсязі ) , вправи з м'ячем , медіцінбола , гімнастичною палицею . Дозволяється ходьба по сходах. Вправи комплексу лікувальної фізкультури повторюють 3-5 разів на день. У день зняття швів навантаження на черевну стінку значно знижується. [11]

На 6-7 день після неускладненій оперативного втручання хворого виписують з стаціонару ( якщо рана зажила первинним натягом ) з рекомендацією виконувати повний обсяг комплексу лікувальної фізкультури вдома і в поліклінічних умовах. Не рекомендується в перші 2 місяці після оперативного втручання піднімати тяжкості.

ЛФК після оперативного втручання (4-7 день) : зразковий комплекс вправ

Початкове положення - стоячи , руки вздовж тулуба . Руки вперед - вгору - вдих , руки опустити через сторони вниз - видих (5-7 разів).

Початкове положення - стоячи , ноги на ширині плечей , руки до плечей . Обертання в плечових суглобах в одну і іншу сторони (10-15 разів). Дихання довільне.

Початкове положення - стоячи , руки вздовж тулуба . На рахунок 1 - нахил вліво , праву руку уздовж тулуба ; на рахунок 2 - повернутися у вихідне положення. На рахунок 3-4 - те ж в іншу сторону ( 8-10 разів). [9], [10], [11]

Початкове положення - стоячи , руки на поясі. Кругові рухи тазом. На рахунок 1-2-3-4 - в одну , 5-6-7-8 - в іншу сторону ( 10-20 разів).

Початкове положення - стоячи , руки на поясі. На рахунок 1 - поворот вліво , ліву руку в сторону - вдих; на рахунок 2 - повернутися у вихідне положення - видих; на рахунок 3 - поворот вправо , праву руку в сторону - вдих; на рахунок 4 - повернутися у вихідне положення - видих ( 8-10 разів).

Початкове положення - сидячи на стільці. На рахунок 1 - встати - вдих; на рахунок 2 - сісти - видих (6-8 разів).

Початкове положення - стоячи за стільцем , руки на спинці стільця , ноги разом. Поперемінне відведення ніг убік (6-8 разів). Дихання довільне. [4], [9], [10]

Початкове положення - стоячи , руки вздовж тулуба . На рахунок 1 - руки за голову , праву ногу зігнути в коліні. На рахунок 2 - повернутися у вихідне положення. На рахунок 3 - руки за голову , ліву ногу зігнути в коліні. На рахунок 4 - повернутися у вихідне положення (6-8 раз) .

Початкове положення - стоячи , ліва рука на животі , права на грудях. На рахунок 1 - зробити носом вдих , живіт вперед ; на рахунок 2 - прибрати живіт - видих (6-8 разів). Темп повільний .

Гра з м'ячем - кидки об підлогу і стіну і ловля його (5-6 хв у середньому темпі) . [2], [8], [10]

Список літератури:

Горюнов С.В. Гнойная хирургия: Атлас/под ред. И.С.Абрамова/ С.В. Горюнов, Д.В. Ромашов, И.А. Бутивщенко. - М.: БИНОМ.Лаборатория знаний(М.), 2004.

Галкин Р.А. Сестринское дело в хирургии/ Р. А. Галкин. - Самара: Перспектива, 2000.

И.В. Аулик Определение физической работоспособности в клинике и спорте. - М., 1987.

В.Е. Васильева «Лечебная физическая культура» - М., 1970г.

Кочеткова И.Н. Парадоксальная гимнастика Стрельниковой. - М., 1989.

Нартайлаков М.А. Общая хирургия: учебное пособие/ М.А. Нартайлаков. - Ростов н/Д: Феникс, 2006.

Абаев Ю.К. Подострый и первично-хронический остеомиелит в детском возрасте/ Ю.К. Абаев, И.А. Швед, С.К. Клецкий/ Вестник хирургии. - 2005.

В.А. Епифанова. ЛФК (справочник). - М., “Медицина”, 1987г

В.С. Попов “Лечебная физкультура”

М.И.Фонарев, Т.А Фонарева. Лечебная физкультура при детских заболеваниях. - Л., 1981г.

М. Щетинин. Дыхательная гимнастика Стрельниковой. - М., 2002г.

Общая врачебная практика: неотложная медицинская помощь: учебное пособие для системы послевузовского профессионального образования врачей/ ред. С.С. Вялов, ред. С.А. Чорбинская. - 2-е изд. - М.: МЕДпресс-информ, 2007.

Размещено на Allbest.ru

...