Клініко-епідеміологічна характеристика цереброваскулярних захворювань та особливості факторів ризику їх розвитку в Західному регіоні України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Харківська медична академія післядипломної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Клініко-епідеміологічна характеристика цереброваскулярних захворювань та особливості факторів ризику їх розвитку в Західному регіоні України

Спеціальність: Нервові хвороби

Чмир Галина Степанівна

Харків, 2002 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В наш час судинні захворювання мозку є однією з найважливіших проблем клінічної медицини, що зумовлене великою поширеністю і значною смертністю від цієї патології.

За даними експертів ВООЗ щороку у світі відбувається біля 6 млн. інсультів, а смертність від них в економічно розвинутих країнах займає 3 місце в структурі загальної смертності (S.V. Sfrefler, M. Elsisziw, R. Benavente, 1995, C.P. Warlow, 1998, J. Bogоusslavsky, 2002).

Особливо актуальна ця проблема в Україні, де є значна розповсюдженість цереброваскулярних захворювань (ЦВЗ), а смертність від них в структурі загальної смертності займає 2 місце (П.В. Волошин, Т.С. Міщенко, 2002). Важливість проблеми полягає також у тому, що, по-перше, з числа хворих, які вижили, тільки 10-20% повертаються до праці, а значна більшість стає інвалідами і потребує сторонньої допомоги (Л.А. Дзяк 1997, І.С. Зозуля, 1997, 1998, Ю.І. Головченко, 1999, Н.М. Грицай, 2002), а по-друге, економічні витрати, обумовлені тимчасовою непрацездатністю, інвалідністю і смертністю при ЦВЗ, а також на лікування цієї патології є набагато вищими, ніж при будь-якому іншому захворюванні (В.М. Пашковський, 1997, І.А. Григорова, 2001, Т.С. Міщенко, 2001, P.A. Wolf, 1998).

Для суттєвих змін епідеміологічної ситуації по ЦВЗ важливим є наукове обґрунтування та впровадження широкомасштабної програми боротьби з цією патологією, яка неможлива без точних даних щодо поширеності, частоти і наслідків судинних захворювань мозку, без аналізу факторів, які впливають на виникнення і перебіг цього захворювання (М.В. Верещагін, 1998, Ю.Л. Варакін, В.С. Смирнов, 1998, С.D. Forbes, 1998). Проведені в Україні дослідження з епідеміології ЦВЗ є недостатньо всебічні, тому, як наслідок, виникають труднощі в розробці інтегративної популяційної стратегії боротьби з цією патологією.

Важливість і ефективність поглиблених епідеміологічних досліджень, які проводились практично в усіх розвинутих країнах, очевидна на прикладі зниження в них на 5% за рік захворюваності і смертності від мозкового інсульту (МІ), в основному, за рахунок контролю над артеріальною гіпертензією (АГ), яка є провідним фактором ризику (ФР) розвитку ЦВЗ. Однак, сьогодні в Україні такі широкомасштабні дослідження, включаючи реєстр МІ, практично не проводяться, а ті, які виконуються, далеко не завжди відповідають міжнародним стандартам, як, наприклад, дані офіційної статистики МОЗ України, що ґрунтуються на звітах регіонів. Тому перш за все слід вивчити причини МІ та його істинні показники шляхом проведення реєстру МІ. В Україні проведені фрагментарні епідеміологічні дослідження щодо поширеності ЦВЗ в різних регіонах України, які показали відмінності в основних показниках поширеності, захворюваності, смертності (С.М. Кузнецова, М.Б. Маньковський, 1997, В.М. Пашковський, 1997). Разом з тим, порівняльне і комплексне вивчення епідеміології різних форм ЦВЗ в неоднакових географічних умовах, визначення тенденцій щодо поширеності, захворюваності, смертності в них є дуже важливим, бо допоможе зрозуміти закономірності виникнення і розвитку захворювання і внести вклад у вирішення проблеми боротьби з ЦВЗ в масштабах країни. Проте, як показав аналіз літературних даних і досліджень, присвячених цій темі (Є.Г. Дубенко, 1998, В.М. Шевага, 1999, О.А. Козьолкін і співавт., 2001, Є.М. Панченко, 2001), розробка заходів первинної та вторинної профілактики ЦВЗ в Україні, з врахуванням регіональних особливостей, майже не проводилось.

Дослідження ряду авторів (С.М. Кузнецова, 1996, В.Г. Назаренко, 1999, Р.Д. Герасимчук, М.І. Пітик, 2002) показали, що найбільшу роль у визначенні регіональних відмінностей в поширеності і смертності ЦВЗ мають ФР та антиризику. Разом з тим, в Україні відсутні дані щодо детального науково обґрунтованого вивчення ФР та антиризику розвитку ЦВЗ в різних її регіонах, насамперед західному, як найбільш епідеміологічне сприятливому у відношенні ЦВЗ в межах України.

Важливим напрямком профілактики є виявлення осіб з високим ризиком інсульту (Л.С. Манвелов, Ю.Я. Варакін, В.С. Смірнов, 1998). Тому виникла необхідність вивчення клінічних особливостей, стану мозкової гемодинаміки та структурних змін головного мозку у цих хворих. Крім того, на основі проведених широкомасштабних міжнародних досліджень, встановлений позитивний факт прийому в профілактиці інсультів (М.В. Верещагін,1990-1998, І.С. Зозуля,1999, J.E. Willard, 1992, P.J. Roustaal, 1993, C. Patrono, 1994, D.G. Sherman, M.L.J. Dyken et al., 1995, H.C. Diener, 1996, A.G. Herman,1998). Проте значення активних препаратів залишається недостатньо доведеним. Тому є інтерес проведення досліджень з порівняльним аналізом впливу таких груп препаратів на ступінь ризику розвитку гострих порушень мозкового кровообігу.

Отже, перед сучасною неврологією України постала необхідність проведення реєстру МІ для отримання його істинних показників, визначення факторів ризику розвитку МІ та хронічних прогресуючих ЦВЗ, що дозволить визначитись з необхідним об'ємом лікувальних і профілактичних заходів у певному контингенті хворих.

Зв'язок роботи з науковими напрямками, планами, темами.

Дисертацію виконано у відповідності з темами науково-дослідної роботи Інституту неврології, психіатрії та наркології АМН України “Розробити та науково обґрунтувати Національну програму боротьби з цереброваскулярними захворюваннями” (шифр 13.39.98) та “Вивчити епідеміологію розповсюдженості, захворюваності та смертності від мозкового інсульту в Україні” (шифр АМН 9.02.П).

Мета дослідження - на підставі результатів комплексного епідеміологічного, популяційного, клініко-інструментального та біохімічного дослідження визначити поширеність, захворюваність, смертність, фактори ризику і антиризику ЦВЗ в Західному регіоні України на моделі Івано-Франківської області, особливості структурно-функціональних порушень головного мозку у хворих з високим ризиком розвитку інсульту, для розробки лікування та профілактичних заходів, спрямованих на зменшення цієї патології.

Завдання дослідження: Вивчити поширеність, захворюваність, смертність, структуру різних форм ЦВЗ та динаміку цих показників протягом 10 років в цілому в Івано-Франківській області та у різних географічних зонах області:

1. Провести реєстр МІ для вивчення істинних показників ЦВЗ в м. Івано-Франківську;

2. Визначити ФР та антиризику в розвитку різних форм ЦВЗ в Івано-Франківській області;

3. Вивчити клінічні особливості цереброваскулярних порушень та структурно-функціональні зміни головного мозку у хворих з високим ризиком розвитку МІ;

4. Провести порівняльну характеристику впливу деяких активних препаратів на ризик виникнення мозкового інсульту;

5. На основі отриманих даних розробити профілактичні заходи та лікувальні рекомендації щодо зменшення захворюваності, інвалідності та смертності населення області від ЦВЗ;

Об'єкт дослідження - мозковий інсульт, хронічні прогресуючі порушення мозкового кровообігу.

Предмет дослідження - поширеність, захворюваність, смертність, структура, фактори ризику різних форм ЦВЗ, особливості клінічного перебігу, стан церебральної гемодинаміки та структурні зміни мозку у хворих з високим ризиком розвитку МІ.

Наукова новизна отриманих результатів.

Новизна дослідження полягає в тому, що вперше в Україні проведено поглиблене епідеміологічне вивчення різних форм ЦВЗ і факторів ризику їх розвитку в Івано-Франківській області за міжнародними стандартами. Встановлено неоднорідні показники поширеності і смертності від ЦВЗ в різних географічних зонах Івано-Франківської області: вищі показники зареєстровані в рівнинних районах, нижчі - в гірських. В результаті проведеного реєстру МІ протягом 1998-1999 рр. в м. Івано-Франківську, отримано вірогідні дані про частоту, структуру і наслідки МІ в обстежуваній популяції, питому вагу МІ у різних вікових групах і по статі, визначено ФР МІ, якість надання допомоги хворим на МІ.

Внаслідок проведеного популяційного дослідження вивчено найважливіші ФР і антиризику в розвитку ЦВЗ у населення області. Вияснені деякі причини нижчої поширеності МІ в Івано-Франківській області. Показано особливості клінічного перебігу, стану мозкової гемодинаміки та структурних змін головного мозку у хворих з високим ризиком МІ. Обґрунтовано показання до призначення аспірину цій групі хворих. На основі отриманих даних розроблено і впроваджено профілактичні заходи, спрямовані на зниження захворюваності, інвалідності та смертності при ЦВЗ.

Практичне значення отриманих результатів.

Показані особливості епідеміології та факторів ризику ЦВЗ у Івано-Франківській області та у різних географічних її зонах, які лягли в основу розробки заходів по боротьбі з ЦВЗ у цьому регіоні.

Розроблено анкету для виявлення ЦВЗ та рекомендації щодо формування груп хворих з високим ризиком розвитку МІ. Виділено клінічні особливості перебігу цереброваскулярних порушень, структурні зміни головного мозку та стан церебральної гемодинаміки у хворих з високим ризиком розвитку МІ.

Показано переваги застосування та запобіганні розвитку мозкового інсульту.

На основі отриманих даних розроблено програму профілактики ЦВЗ в Івано-Франківській області.

Впровадження результатів дослідження.

Результати дослідження втілені в практику у неврологічних відділеннях міських і районних лікарень Івано-Франківської області, обласних лікарень м. Івано-Франківська, м. Рівного та м. Києва, Івано-Франківського обласного кардіологічного диспансеру, у педагогічному процесі кафедри нервових хвороб Івано-Франківської медичної академії.

Особистий внесок здобувача.

Дисертація є особистою працею автора. Дисертантом самостійно виконане клініко-епідеміологічне обстеження та лікування хворих, прийнято участь у проведенні біохімічних, комп'ютерно-томографічних досліджень головного мозку і ультразвукових досліджень судин головного мозку. Автором проведений аналіз і узагальнення результатів дослідження, обґрунтування методів лікування і профілактики, статистична обробка отриманих даних.

Апробація результатів дисертації.

Результати проведених досліджень доповідались на 2-му Національному конгресі неврологів, психіатрів та наркологів України (Харків, 2002 р.), Пленумі Правління науково-практичного товариства неврологів, психіатрів і наркологів України (Тернопіль, 2001 р), Українській науково-практичній конференції “Цереброваскулярні захворювання і їх профілактика” (Яремче, 2000 р.), на об'єднаних засіданнях науково-практичних товариств неврологів, кардіологів і терапевтів Івано-Франківської області (1998, 1999 р.), на засіданнях науково-практичного товариства неврологів Івано-Франківської області (1997, 1999 р.) і Закарпаття (Ужгород, 1999), науково-практичній конференції невропатологів і нейрохірургів Західних областей України (Радехів, 2000 р.), колегії Управління охорони здоров'я області 24.12.99 р.

Публікації.

За матеріалами дисертації опубліковано 8 робіт, з них - 5 у провідних наукових журналах (згідно переліку ВАК України). 5 публікацій - самостійні.

Структура та обсяг роботи.

Дисертація викладена на 177 сторінках машинописного тексту. Обсяг основного тексту дисертації становить 149 сторінок. Перелік використаних джерел займає 23 сторінки. Дисертація складається з вступу, огляду літератури, розділу “Матеріал та методи дослідження і лікування”, п'яти розділів власних досліджень, обговорення і узагальнення отриманих результатів, висновків, додатку. Робота ілюстрована 33 таблицями і 3 малюнками. У списку використаних джерел наведено 251 наукова праця, 115 з яких є вітчизняними і країн СНД та 136 іноземними.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Загальна характеристика спостережень та методи дослідження.

Для отримання вірогідних даних про структуру, поширеність, смертність від МІ та ін. у 1998-1999рр. в м. Івано-Франківську було проведене стандартизоване на міжнародному рівні (за рекомендаціями ВООЗ) епідеміологічне дослідження - реєстр МІ. Це дослідження проводились у відкритій популяції чоловіків і жінок (200300 осіб) віком від 20 років. Також було проаналізовано офіційні статистичні дані МОЗ України за 1990-2000 рр. За звітними формами проаналізовано динаміку поширеності, захворюваності та смертності при різних формах ЦВЗ протягом десяти років в області у порівнянні з даними в Україні.

Для вивчення факторів ризику ЦВЗ та виділення груп хворих з високим ризиком МІ, були проведені вибіркові популяційні дослідження населення Івано-Франківської області. Було обстежено 1805 осіб віком від 20 до 80 років. З числа оглянутих у 529 осіб виявлено ознаки цереброваскулярних хвороб. Обстеження цих хворих проводилось на основі розробленої анкети, яка передбачала виявлення ФР, ознак ЦВЗ і ін. 260 пацієнтів відповідного віку без ознак судинної мозкової недостатності склали контрольну групу.

При проведенні вибіркового популяційного дослідження серед пацієнтів з клінічними ознаками ЦВЗ, нами було виділено 202 хворих, які, згідно даних Л.С. Манвелова, Ю.Я. Варакіна (1998), мали високий ризик розвитку МІ. Всі особи з високим ризиком інсульту були розподілені в 4 групи: 1-ша група - хворі з АГ з високими цифрами артеріального тиску (АТ) > 180/100 - 42 особи, 2-га група - 40 хворих з поєднанням кількох ФР (ІХС, “м'яка” АГ, цукровий діабет і ін.), 3-тя група об'єднала 38 хворих, у яких були хвороби серця, зокрема, неклапанна фібриляція передсердь, 4-та група - 42 хворих з перенесеними ТІА або малим ішемічним інсультом. Поміж обстежених були 99 чоловіків і 103 жінки. Середній вік пацієнтів складав 49,2 ± 7,26 року.

Всім цим хворим було проведено детальне клініко-неврологічне обстеження. Для визначення ступеня вираження цереброваскулярних порушень вивчали клінічний перебіг, стан церебральної гемодинаміки, структурні особливості головного мозку порушення у цих пацієнтів, для чого був проведений комплекс інструментальних і лабораторних досліджень.

Стан церебральної гемодинаміки вивчали методами ультразвукової діагностики судин шиї і голови (УЗДГ). В ультразвуковій діагностиці використовувались прямий (дуплексне сканування на ультразвуковій системі “Sonoline Elegra” фірми “Сіменс”, Німеччина) і непрямий (допплерографія на апараті “Multigon 500M”, США) методи дослідження за опублікованими методиками (Ю.М. Нікітін, А.І. Труханов, 1998). Оцінювали кров в магістральних артеріях голови якісним і кількісним способом - на безпосередніх параметрах спектрограми як амплітудних, так і часових, і на їх похідних - розрахункових індексах спектрально-комп'ютерного аналізу.

З метою перевірки функціонального стану та прохідності сполучних артерій використовували функціонально-компресійні проби з почерговою короткочасною пальпаторною екстравазальною компресією загальної сонної артерії (Ю.М. Нікітін, А.І. Труханов, 1998).

Структурні зміни мозку вивчали за допомогою комп'ютерної томографії (КТ) на апараті “Somatom-CR” фірми “Simmens” (Німеччина). Враховували розміри, локалізацію та кількість вогнищевих змін речовини головного мозку.

Стан лікворовмісних просторів оцінювали за кількісними критеріями, розробленими С.Б. Вавіловим (1986).

Для оцінки гемореологічних порушень вивчали показники коагулограми і агрегацію тромбоцитів. Останнє дослідження проводили методом спектрофотометричної реєстрації світлорозсіювання збагаченої тромбоцитами плазми в присутності індукторів агрегації (В.Н. Балуда, З.С. Баркаган, Е.Д. Гольдберг і ін. 1980), нагромадження в крові ендоперекисних сполук з допомогою тесту, активність тромбоксансинтетази (А.Т. Мевх, В.В. Басевич, С.Д. Варфоломеєв, 1982). Залежно від ступеня вираженості клінічних та структурних змін головного мозку, стану мозкової гемодинаміки, гемореологічних порушень у 98 хворих встановлено 1-шу, а у 104 - 2 стадію дисциркуляторної енцефалопатії (ДЕ).

Серед обстежених 202 хворих було виділено 102 особи, за якими проводили динамічне спостереження протягом двох років. У цих хворих оцінювали ефективність профілактичного лікування аспірином та кавінтоном. 42 пацієнти постійно протягом 2-х років отримували аспірин в дозі 325 мг. на добу. 40 осіб вживали кавінтон по 10 мг. тричі на день (добова доза 30 мг.) тривалістю 60 днів, з повторенням такого курсу лікування двічі на рік. Контрольну групу склали 20 осіб. Оцінювались суб'єктивні і об'єктивні симптоми, стан церебральної гемодинаміки за даними допплерографії і дуплексного сканування магістральних артерій голови (МАГ), реологічних властивостей крові до і після проведеного курсу лікування. Ефективність лікування оцінювалась за числом гострих порушень мозкового кровообігу. Статистичну обробку даних проводили із застосуванням електронних таблиць Microsoft Excel-97 і статистичного пакета Stаtistica 5,0. Результати популяційного дослідження були опрацьовані з допомогою спеціально створеного програмного забезпечення.

3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

За даними офіційної статистики поширеність хвороб системи кровообігу (ХСК) в області, як і в цілому в Україні має тенденцію до постійного зростання. Так, з 1990 до 2000 року в Івано-Франківській області відбувся ріст ХСК - в 2,7, АГ - в 2, а інфаркту міокарда (ІМ) - в 1,4 рази. За цей час більш ніж втричі відбувся ріст захворюваності (з 391,4 до 1450,4 на 100 тис. нас.) і поширеності (з 1413,4 до 4720,7 на 100 тис. нас.) ЦВЗ в області. Цей ріст зумовлений, в основному, зростанням АГ і її ускладнень. Так, з 1992 до 2000рр. поширеність ЦВЗ на ґрунті АГ зросла у 6 разів (з 402,0 до 2597,8 на 100 тис. нас.), а захворюваність - у 9,5 рази (з 84,8 до 806,5 на 100 тис. нас.). Якщо у 1989 році питома вага ЦВЗ на ґрунті АГ складала 29,2% в структурі ЦВЗ, то в 2000р. - 55%. За десятиліття рівень поширеності МІ виріс в області в 1,6 рази - з 125,1 у 1990р. до 221,4 на 100 тис. нас. у 1999 році. Як негативний фактор слід відзначити зростання ЦВЗ у працездатному віці. Незважаючи на тенденцію до постійного зростання різних форм ЦВЗ, показники їх поширеності залишаються в області в середньому у 1,5 рази нижчими, ніж в Україні.

У структурі загальної смертності судинні захворювання мозку в 2001 р. в області посідають третю позицію після ІХС і онкозахворювань і складають 101,6 на 100 тис. нас., що в 2,5 рази менше, ніж в середньому в Україні. Протягом останніх десяти років спостерігається коливальний характер тенденції рівня смертності.

Рівень поширеності ЦВЗ в області неоднорідний в різних географічних зонах. Івано-Франківська область розташована так, що на її території є гірська місцевість, передгір'я і рівнина. Поширеність всіх форм ЦВЗ в гірських районах і передгір'ї Карпат вірогідно нижча, ніж на рівнині. Але якщо у 1992р. зареєстрованих випадків ЦВЗ в горах було на 30%, ЦВЗ з АГ - на 60%, а МІ - на 10% менше, ніж на рівнині, то у 1998р. ця різниця складає 3-8% за рахунок росту показників як в рівнинних, так і в гірських районах. Це зумовлено, певною мірою, як несприятливими соціально-економічними факторами, так і покращенням виявлення судинної патології в останні роки. Проте смертність від ЦВЗ як у 1992, так і у 1998 р., залишається в горах на 20% нижчою, ніж на рівнині. Для отримання точних даних про структуру, частоту і смертність від МІ в регіоні, а також ФР та наслідки інсульту був проведений реєстр МІ. Дослідження показало, що захворюваність на МІ складала у 1998-1999 рр. 1,99 і 1,56 на 1000 нас. Первинних МІ було 1,58 і 1,41 на 1000 нас., повторних 0,41 і 0,14. Частота МІ на ґрунті АГ склала 0,34 на 1000 нас. Співвідношення кількості ішемічних інсультів до геморагічних в середньому 5:1. За даними скринінгу виявлено ріст показників захворюваності з віком. Основна кількість випадків МІ припадає на вікову групу 60 років і старші. Захворюваність на МІ серед жінок була вищою, і коливалась від 0,005 до 0,58, а серед чоловіків - від 0,005 до 0,39 на 1000 нас. У вікових групах до 59 років переважає захворюваність серед чоловіків - від 0,005 до 0,37 на 1000 нас. Серед жінок в цій же віковій групі захворюваність на МІ складає 0,005 - 0,21 на 1000 нас. Після 60-ти років захворюваність жінок на МІ різко зростає - у 2,8 рази.

Табл. - Частота факторів ризику, що зустрічались при мозковому інсульті та дисциркуляторній енцефалопатії (у %):

Смертність від МІ у 1998-1999 рр. склала 0,66 і 0,42 на 1000 нас. Протягом цих років знизилась також смертність від МІ на тлі АГ з 0,35 до 0,09. Летальність при інсульті склала 63,8%, а при ішемічному - 20,5%. Як у чоловіків, так і у жінок з віком відмічено підвищення смертності від МІ, проте смертність серед чоловіків вища у вікових групах до 60 років, тоді як показники смертності у жінок різко зростають у вікових групах після 60 років. Дані реєстру виявили розбіжність між даними про смертність від ЦВЗ і смертність від МІ. Смертність від МІ складає 54% в структурі смертності від ЦВЗ, в той час, коли ці поняття в усьому світі є ідентичними.

Масове обстеження хворих для виявлення основних ФР ЦВЗ проводилось на основі розробленої анкети. ФР МІ вивчено і в структурі реєстру. Отримані результати представлені в таблиці.

Аналіз етіологічних факторів показав, що АГ була в області найбільш частою причиною розвитку судинних захворювань мозку. В групі хворих з МІ переважають важкі форми АГ (з АТ вищим за 180/105 мм. рт. ст.), а в групі хворих на ДЕ частіше зустрічається “м'яка” АГ. Проте, 20% геморагічних і 58% ішемічних інсультів розвинулись на ґрунті “м'якої” АГ. Епідеміологічне дослідження показало, що лише біля половини пацієнтів (46%) знали про наявність у них підвищеного АТ. Адекватну гіпотензивну терапію із стабільним зниженням АТ нижче 160/95 мм. рт. ст. отримувало 12% пацієнтів. Другим за частотою ФР за даними дослідження була фібриляція передсердь яка у хворих на ішемічний інсульт виявлялась частіше, ніж у групі хворих на ДЕ і контрольній групі. Питома вага цього ФР зростала з віком і була найбільшою у пацієнтів старших за 70 років. З фібриляцією передсердь пов'язано біля половини всіх випадків кардіоемболічних інсультів. Гіперхолестеринемія в нашому дослідженні виявлялась у 12% пацієнтів всіх обстежених груп. Чіткої закономірності розвитку ЦВЗ чи МІ у зв'язку з високим рівнем ліпідів плазми (> 5,2 ммоль/л), крім хворих з ішемічною хворобою серця (ІХС), не прослідковується: в 46% пацієнтів з ДЕ і 38% з МІ визначався нормальний рівень холестерину в крові. Стеноз сонних артерій виявлявся приблизно у 1/3 осіб середнього віку, переважно в групі хворих на МІ (р < 0,01). З віком частота стенозів значно зростала: у віковій групі 70 років і старші частота стенозів МАГ майже подвоювалась. В цій же групі частіше зустрічались поєднані стенози 2-х і більше МАГ.

Цукровий діабет зустрічався у обстежених хворих частіше в групі з ДЕ (р < 0,05). У пацієнтів цієї групи часто зустрічались порушення ліпідного обміну (92%), АГ (40%) і різні прояви атеросклерозу.

Серед осіб, що перенесли МІ, частіше (р < 0,01) виявлялись курці. В нашому дослідженні 23,2% пацієнтів з АГ та 29,3% з поєднанням АГ з стенозом МАГ мали стаж безперервного паління - 5,4 ± 2,1 року.

Гіпокінезія і ожиріння частіше виявлялись у хворих ДЕ (р < 0,05).

Харчування також має певні характеристики, пов'язані з ризиком для здоров'я. Серед пацієнтів, яким виставлявся діагноз АГ і її ускладнень 21,6%, а серед пацієнтів з ІХС і стенозом МАГ - 22,4% споживали переважно жирну їжу, в основному, жири тваринного походження, і майже не вживали овочів та фруктів. Крім якості харчування має значення також режим прийому їжі. В нашому дослідженні 215 (40,6%) пацієнтів з ДЕ і 61 (47,7%) з перенесеним МІ харчувались нерегулярно. В контрольній групі ця цифра сягала 38% (99 осіб). Зловживання алкоголем сприяло гострому перебігу судинних захворювань мозку: в групі хворих МІ, переважно геморагічним, зловживали алкоголем 9,6% пацієнтів.

Психоемоційне перевантаження визначали у випадках частих і/або тривалих психоемоційних травм. Вірогідне зростання числа стресових ситуацій відмічено у пацієнтів з МІ (р < 0,05), що підкреслює значення цього ФР в розвитку гострих порушень МК.

Досліджувались також немодифіковані ФР - вік, стать, генетична схильність. МІ найчастіше розвивався у людей в 51-80 років (81%). На працездатний вік припадає 34,6% випадків МІ. Відмічено, що частіше хворіють жінки: хронічні форми ЦВЗ серед жінок виявлено в 57,7%, гострі - в 54% випадків. Важливе значення в розвитку ЦВЗ мають генетичні фактори. В нашому дослідженні у найближчих родичів хворих в працездатному віці спостерігались випадки ІХС, МІ і раптової, очевидно, судинної смерті. АГ виявлялась у родичів хворих обох груп однаково часто, переважно (69%) по лінії матері. У обстежених хворих одночасно виявляли різну кількість ФР - від одного до п'яти. Поєднання двох ФР було характерним для хворих ДЕ, а поєднання трьох і більше ФР частіше спостерігалось при МІ. Найчастіше в розвитку МІ мали значення поєднання таких модифікованих ФР як АГ, гіперхолестеринемії, ІХС, стенозу сонних артерій і паління. При аналізі результатів дослідження вимальовується група факторів, які протидіють розвитку ЦВЗ, умовно названими факторами антиризику. Так, переважна більшість населення є осідлою і проживає в цій місцевості постійно (95,1%), що за даними літератури є сприятливим для здоров'я людини (С.М. Кузнєцова., 1998). Зловживання алкоголем є доведеним ФР і він присутній в нашій області, проте питома вага його значно нижча, що є традиційним для даної місцевості. Паління відмічено у 26% опитаних, тоді як на Сході і Півдні України ці цифри становлять близько 70% (Е.А. Кваша., 1998). Особливості харчування, коли 62% пацієнтів віддають перевагу молочно-рослинній дієті, також є фактором антиризику.

Поширеність в популяції різних ФР значною мірою залежить від способу життя. Стереотипи поведінки були вироблені віками, і населення дотримувалось їх завжди, зберігаючи в сім'ях традиції поколінь. Ідеологією населення Івано-Франківської області, як і Західної України є християнство. В питанні ставлення до релігії 98,2% опитаних пацієнтів визнали себе віруючими, 0,5% - атеїстами, 1,3% - байдужими.

До сповіді ходить 76%, посту дотримується 64%, а з тих, хто вживає алкоголь, 28% під час посту утримуються від вживання спиртних напоїв. Враховуючи певні моральні засади, на яких ґрунтується християнство, слід визнати значний вплив церкви, яка формує здоровий спосіб життя, як в плані фізичного, так і психічного здоров'я, а також сприяє соціальній адаптації людини. Це стверджують і інші автори (П.В. Волошин, В.М. Пашковський, 1997). Крім того, аналізуючи дані офіційної статистики МОЗ України, знаходимо, що протягом останніх десяти років поширеність найважливіших ФР в області нижча, ніж в середньому в Україні: АГ на 17%, ІХС на 15%, інфаркту міокарда на 24%, цукрового діабету на 9%. Отже, значно нижчий рівень багатьох ФР в Івано-Франківській області, порівняно з Україною, а також особливості способу життя, сприяють меншій частоті МІ і нижчій смертності від нього.

При проведенні вибіркового популяційного дослідження нами виявлено 202 хворих з високим ризиком розвитку МІ, у яких вивчались клініко-неврологічні особливості, стан гемодинаміки, гемореологічні зміни та структурні зміни головного мозку. Проведений аналіз показав деякі клінічні особливості ДЕ в залежності від етіологічного фактора. Так, у хворих ДЕ 1 і 2 стадії на фоні АГ (42 пацієнти) переважали неврозоподібні порушення, вазомоторна лабільність з частими церебральними і кардіальними судинними пароксизмами. У хворих атеросклерозом МАГ (40 пацієнтів) на перший план виступали зниження пам'яті, слізливість, іпохондрії, депресії, екстрапірамідні порушення, дроп-атаки, ознаки мозочкової недостатності. У хворих з порушеннями ритму серця (38 осіб) клінічна картина була найменш виражена: емоційна лабільність, знижений фон настрою, головний біль і запаморочення спостерігались рідко, проте частішими у них були синкопальні стани.

На основі сукупності суб'єктивних проявів і об'єктивних симптомів як у 1, так і у 2 стадії ДЕ найчастіше було діагностовано вестибуло-мозочковий синдром, виявлений у 49,3% хворих, частіше при атеросклерозі МАГ (32,6%). Другим за частотою (у 36,3% хворих АГ і 18,5% хворих атеросклерозом МАГ) було поєднання декількох синдромів: астенічного або астено-депресивного з екстрапірамідними та/чи вестибуло-мозочковими порушеннями, псевдотуморозним синдромом. В 2 стадії ДЕ у 8,2% хворих з порушенням серцевого ритму, крім астенічного та вестибуло-атактичного синдрому, спостерігався псевдобульбарний синдром. Вираженість ДЕ не залежала від віку хворих і тривалості захворювання на АГ, тоді як при атеросклерозі МАГ тривалість захворювання мала значення для вираженості ДЕ. Аналіз даних УЗДГ-обстеження наших пацієнтів показав, що для 1 стадії ДЕ будь-якої етіології характерним є регіонарний тип ураження артеріального басейну (46% випадків). Для 2 стадії характерною є дифузна локалізація патологічних змін - 48% проти 8,5% в 1 стадії ДЕ.

У хворих з 2 стадією ДЕ наростає питома вага стенозів хребетних і сонних артерій, як гемодинамічно позначених (21,5%), так і гемодинамічно непозначених (54%). Поєднані стенотичні процеси в каротидному і вертебробазилярному басейнах відмічались майже у половини хворих.

Аналіз стану церебральної гемодинаміки в залежності від етіологічного фактора виявив наступні закономірності. В 1 стадії ДЕ зниження лінійної швидкості кровотоку (ЛШК), особливо в судинах каротидного басейну, більше виражене у хворих з атеросклерозом МАГ. ЛШК по ЗМА, ОА, ХА була вищою у хворих з АГ. В 2-й стадії ДЕ ці відмінності стираються. Найбільш вираженими були зміни ЛШК при розвитку мозкових катастроф: ЛШК по ХА знижується на 28,1% (р < 0,05), по БА - на 23,4% (р < 0,05), а по СМА - на 38,4% (р < 0,01). В 36% випадків спостерігалась асиметрія ЛШК по ПМА, ЗМА, СМА, іноді значна - до 52%. У групі хворих з порушенням ритму серця показники ЛШК наближаються до значень ЛШК при атеросклерозі МАГ. Це пояснюється тим, що фібриляція передсердь розвинулась у цих хворих на ґрунті ІХС, тобто атеросклеротичного ураження вінцевих артерій, а атероматозний процес брахіоцефальних артерій візуалізовано в цих хворих у 72%. Поряд з артеріальною спостерігалась і венозна дисциркуляція, зафіксована в 91 випадку ДЕ 1 та 2 стадій. Як наслідок затрудненого венозного відтоку розвивалась внутрішньочерепна гіпертензія (16 хворих). Її хронічний перебіг приводив до розширення лікворних шляхів, здавлення речовини мозку, що прилягає до шлуночків, погіршення її трофіки, що, можливо, сприяло формуванню лейкоареозису.

Отже, починаючи з 2 стадії ДЕ, незалежно від проявів провідного судинного синдрому у хворих ДЕ, порушення гемоциркуляції носили універсальний характер і проявлялись у вигляді стенозуючих уражень МАГ, асиметрії кровотоку, синдрому гіпоперфузії, порушення венозного відтоку. Ступінь цих порушень не залежала від тривалості захворювання і корелювала з важкістю клінічної картини хронічних ішемічних порушень МК. Особливо тісний взаємозв'язок спостерігався між клінічними проявами ДЕ і атеросклеротичним ураженням брахіоцефальних артерій, повноцінністю функціонування коллатералей, а також ступенем вираженості венозного застою, на що вказують інші автори (У.Б. Лущик, Г.А. Григораш,1995).

Комп'ютерна томографія головного мозку показала, що прогресування клініки ДЕ супроводжувалось наростанням патологічних змін, які перш за все стосуються лікворовмісних просторів у вигляді розширення шлуночкової системи і субарахноїдальних просторів. Вогнищеві зміни у вигляді зниженої щільності речовини мозку реєструвались частіше по мірі поглиблення клініки ДЕ. Макроструктурні зміни речовини головного мозку, виявлені на КТ, спостерігались у вигляді кірково-підкіркової гіпотрофії у 60% хворих, вогнищевих змін (лакун) у 22,5%, і лейкоареозису у 15,6% хворих.

Відмінності КТ-картини при атеросклеротичній і гіпертонічній ДЕ виявлялись, починаючи з 2 стадії ДЕ. Якщо ДЕ розвивалась переважно на ґрунті АГ, патологічні зміни локалізувались переважно у глибинних структурах мозку - в підкірці і перівентрикулярно, у випадках переважання атеросклерозу - в корі головного мозку, в мості. Вогнищеві зміни частіше знаходили у хворих із поєднанням кількох ФР: АГ, стенозу МАГ, фібриляції передсердь. У 3 хворих з порушенням ритму серця, які не подавали скарг, виявлено лакунарні інфаркти. В ј частині випадків клінічні прояви ДЕ 1 і 2 стадій випереджали КТ-зміни. Із прогресуванням захворювання структурні зміни мозку все більше відповідали клініці. Отже, серед обстежених хворих, віднесених до групи високого ризику, при УЗДГ-дослідженні у 96% виявлено ознаки недостатності мозкового кровообігу, а у 88% - на комп'ютерних томограмах спостерігались структурні зміни мозку у вигляді поширення лікворовмісних просторів і вогнищевих змін, які відповідають 1-2 стадіям ДЕ. У 8% хворих такі зміни з боку судин і речовини мозку протікали клінічно асимптомно. Найчастіше асимптомний перебіг був у пацієнтів з фібриляцією передсердь.

З числа обстежених 202 хворих з високим ризиком МІ проведено лікування аспірином і кавінтоном та динамічне спостереження за 102 пацієнтами протягом 2-х років. Аналіз виразності скарг хворих до і після лікування, засвідчив, що головний біль зменшився у 81% хворих, лікованих кавінтоном, тоді як при застосуванні аспірину покращення відзначили 43% хворих. Вірогідно зменшувались також відчуття запаморочення і шуму в голові при застосуванні кавінтону. Працездатність відновилась майже у половини хворих в обох групах. Порушення сну і пам'яті більшою мірою покращились у пацієнтів, які вживали кавінтон (22,5% і 15% проти 14,6% і 12,2% відповідно в групі з аспірином). Отже, суб'єктивно покращення відчували переважно пацієнти, яких лікували кавінтоном.

Що стосується об'єктивної неврологічної симптоматики, то в цій сфері зміни після проведеного курсу лікування були менш суттєвими. Через місяць після початку лікування у хворих обох груп майже однаково зменшувались вираженість окорухових розладів, центрального парезу лицевого нерва, симптомів орального автоматизму, анізорефлексії, аміостатичного синдрому. Розлади координаторних систем краще піддавались лікуванню кавінтоном: став менш помітним або зник горизонтальний ністагм у 9 хворих (проти 6 лікованих аспірином), зменшилась явища мозочкової атаксії у 15 хворих (проти 10, що приймали аспірин), а вестибулярні розлади пройшли або значно зменшились у 9 пацієнтів проти 8 з групи аспірину. Регрес як суб'єктивних проявів, так і органічної неврологічної симптоматики спостерігався найчастіше при ураженні стовбуревих структур, тобто при недостатності мозкового кровообігу у вертебробазилярному басейні. Подібний ефект і кавінтону, і аспірину викликаний, очевидно, покращенням кровопостачання і мікроциркуляції, до змін якої особливо чутливі глибинні структури мозку. Всім хворим проводилось доплерографічне обстеження до і після лікування. Вірогідні позитивні зміни з боку показників регіонарної церебральної гемодинаміки отримано лише в групі пацієнтів, що приймали кавінтон. Відзначена оптимізація кровотоку відбулася за рахунок зменшення церебрального ангіоспазму. Про покращення еластичних властивостей артерій свідчить зростання амплітуди спектрограм у 62% хворих, переважно при АГ. У цих хворих також виразно покращувався венозний відтік. При атеросклерозі МАГ зростання амплітуди спектрограм реєструвалось рідше (21%), очевидно, тому, що атеросклеротичний процес зумовлював ригідність артеріальної стінки. Після проведеного курсу лікування кавінтоном зменшився ступінь вираженості асиметрії кровонаповнення мозкових судин з 21,8% до 14% за рахунок підвищення кровотоку по ХА, СМА і ПМА, де вихідні ЛШК були низькими.

Аналіз біохімічних досліджень показав, що у хворих ДЕ спостерігається підвищення індекса агрегації тромбоцитів на фоні помірного порушення активності тромбоксан-синтезуючої системи і рівня продуктів ПОЛ, які зростають при прогресуванні судинно-мозкової недостатності.

Після лікування аспірином індекс агрегації тромбоцитів знизився на 20,2%, активність простагландинсинтетази - на 18,8%, а кількість ендоперекисних сполук - на 40,4%. У хворих, лікованих кавінтоном і в контрольній групі змін гемостатичного потенціалу крові не відбулось.

Виходячи з отриманих результатів, можна стверджувати, що на початкових стадіях ДЕ виявляються метаболічні зміни в системі тромбоцитарного гемостазу, які максимально прогресують у 2 стадії ДЕ. Цей процес супроводжується і деструктивними змінами мембран клітин, які викликаються активацією ПОЛ. Застосований нами аспірин мав більш виражений позитивний вплив на нормалізацію гемостатичного потенціалу крові, значною мірою усував несприятливі метаболічні зміни в системі тромбоцитарного гомеостазу, покращуючи тим самим мікроциркуляцію.

Аналізуючи зміни коагулограми до і після лікування аспірином, констатуємо, що вміст фібриногену в крові у наших хворих, будучи дещо вищим від норми при первинному обстеженні, в результаті лікування вірогідно знизився з 4,2 ± 0,4 до 3,2 ± 0,1 (р < 0,05). Тенденцію до зниження мав протромбіновий індекс (від 97% ± 3,1 до 90% ± 1,4), а фібринолітична активність крові незначно зросла (з 19,6 ± 7,5 до 20,8 ± 8,4). В групі хворих, лікованих кавінтоном, спостерігалась тенденція до покращення показників, а в контрольній групі змін коагулограми не відбулось.

За два роки спостереження за хворими було встановлено, що в групі пацієнтів, які приймали аспірин, МІ не було. Серед пацієнтів, які приймали кавінтон протягом 2-х років у двох осіб було діагностовано МІ. Це були хворі зі стенозом МАГ у поєднанні з м'якою АГ. Застосування кавінтону для лікування хворих з ДЕ сприяло покращенню їх стану, зменшувало ступінь вираженості неврологічної симптоматики, покращувало мозкову гемодинаміку, але не запобігало виникненню інсульту. Аспірин меншою мірою покращував стан хворих, проте попереджав виникнення інсульту. Тобто, як випливає з наведених даних, застосування антиагрегантної терапії аспірином, навіть у невеликій групі хворих, зменшує кількість гострих порушень мозкового кровообігу. Проведене нами епідеміологічне дослідження дало можливість реально оцінити ситуацію по ЦВЗ, якість надання медичної допомоги хворим та медико-соціальні наслідки МІ, що дозволило розробити заходи, спрямовані на зменшення МІ в області. Попередження судинних захворювань головного мозку повинно йти у 2-х напрямках: популяційної стратегії і стратегії високого ризику та базуватись на концепції ФР з урахуванням реальних можливостей закладів охорони здоров'я і соціально-економічного стану населення.

Наші дослідження показали, що провідними ФР ЦВЗ в області є АГ, ІХС, неклапанна фібриляція передсердь, стеноз МАГ. Більше 1/3 всіх МІ і половина смертності від них обумовлено АГ. Тому зусилля всіх лікарів повинні бути спрямовані на виявлення і модифікацію перш за все АГ. Популяційна стратегія спрямовується на тих осіб, яким необхідно змінити свої життєві звички для того, щоб знизити ФР і здійснюється шляхом просвітницької роботи у вигляді газетних публікацій, виступів на телебаченні, радіо, індивідуальних бесід з пацієнтами. Стратегія високого ризику охоплює лише тих людей, які мають високий ступінь ФР.

Метою системи заходів по зниженню захворюваності ЦВЗ є зміна соціальних і культурних норм у населення. Досягнути цієї мети можна шляхом підвищення рівня знань населення про МІ, його причини і своєчасність дій у разі виникнення, можливість попередження. З допомогою роз'яснювальної роботи може бути знижена поширеність модифікованих ФР, що, в свою чергу, приведе до зниження захворюваності і смертності. В Західному регіоні, де захворюваність ЦВЗ нижча, абсолютний ризик МІ при будь-якому поєднанні ФР нижчий, ніж в Україні, хоч зв'язок між ФР і ризиком подібний. Тому в нашому регіоні, як і в інших регіонах з нижчою захворюваністю ЦВЗ, головну увагу слід зосередити на стратегії високого ризику. Це, перш за все - створення груп високого ризику, які перебувають під спостереженням спеціалістів, і забезпечуються адекватним лікуванням. Наші дослідження підтверджують думку інших авторів, що до групи високого ризику повинні підбиратись пацієнти з АГ, хворобами серця (фібриляція передсердь, перенесений інфаркт міокарда), цукровим діабетом, перенесеною ТІА, гіперліпідемією або поєднанням кількох вагомих ФР. Виявлення хворих з високим ризиком МІ може відбуватись на прийомі в поліклініці і за результатами епідеміологічних досліджень, наприклад, анкетування. Останнє обстеження можна проводити в організованих контингентах (на підприємствах), у певному регіоні. Особам, які включені в групи ризику слід проводити наступне обстеження: ЕКГ, допплерографію, вміст глюкози, ліпідів і креатиніну в крові і ін., а хворі, які перенесли ТІА або малий ішемічний інсульт потребують проведення КТ мозку, дуплексного сканування МАГ, холтеровського моніторування, дослідження реологічних властивостей крові і системи гемостазу. Всім хворим слід призначати антитромбоцитарні препарати. Нами підтверджено результати багатоцентрових досліджень, які доводять, що аспірин знижує ризик розвитку МІ, особливо при тривалому прийомі його. Такий підхід дозволить зменшити кількість мозкових катастроф і смертність від них в області.

Проведений реєстр МІ дозволив оцінити істинну поширеність і смертність від інсультів, наслідки їх, судити про якість надання медичної допомоги хворим з МІ. Наше дослідження показало, що лише 12% пацієнтів госпіталізується в межах “терапевтичного вікна”. Тому першочерговим заходом є організація ранньої госпіталізації хворих з МІ. У госпіталізованих в інсультне відділення пацієнтів летальність нижча на 35% у порівнянні з лікованими вдома. Тому госпіталізацію треба здійснювати терміново в спеціалізоване відділення, яке має можливості КТ-діагностики, підготований персонал, де використовуються для ведення хворих сучасні стандарти медичних технологій. Необхідно ширше використовувати хірургічні методи лікування не лише при геморагічних МІ, а й для профілактики ішемічних порушень при патології МАГ. Слід поліпшити роботу по наданню меддопомоги хворим з МІ в сільській місцевості, для чого необхідно виділити ліжка в районних лікарнях для інсультних хворих, створити бригади лікарів у складі невролога, кардіолога, реаніматолога для надання ургентної допомоги. Для хворих, які з тих чи інших причин залишаються вдома, слід організовувати стаціонари вдома.

Пацієнти, які вижили після МІ, потребують реабілітації, яка повинна здійснюватись в спеціалізованих відділеннях для хворих з судинною патологією. Тому постає питання відкриття таких відділень.

Таким чином, на основі результатів епідеміологічного дослідження і аналізу відповідних літературних даних, в Івано-Франківській області був розроблений і впроваджується комплекс заходів, спрямованих на вдосконалення діагностики, профілактики, лікування і диспансеризації хворих з ЦВЗ. Цей комплекс включає у себе організацію масової первинної і вторинної профілактики МІ серед населення, вдосконалення діагностики і етапності в лікуванні хворих з МІ. Цілеспрямоване проведення комплексу заходів по боротьбі з ЦВЗ протягом короткого періоду дозволило знизити смертність від ЦВЗ в структурі серцево-судинних захворювань з 16,7% у 1998 р. до 14,4% у 2000 р., а смертність від ЦВЗ на ґрунті АГ від 60,5% у 1998 р. до 45% - у 2000 р.

ВИСНОВКИ

1. В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми профілактики ЦВЗ: представлена клініко-епідеміологічна характеристика ЦВЗ, особливості факторів ризику їх розвитку в Західному регіоні України на прикладі Івано-Франківської області. На основі отриманих даних розроблено основні напрямки профілактики та заходи по вдосконаленню допомоги хворим з мозковим інсультом.

2. Визначено, що цереброваскулярні захворювання є одними з найбільш поширених в Івано-Франківській області. Вони займають третє місце в структурі загальної смертності населення області, а їх питома вага в структурі серцево-судинних захворювань складає 12,5%. Незважаючи на неухильний ріст судинних захворювань мозку в області за останні 10 років, поширеність ЦВЗ у 1,5 рази, а смертність від них в 2 рази нижча, ніж в середньому в Україні, і в 3-4 рази нижча, ніж у Східному регіоні України. Показано неоднорідність показників судинних захворювань в різних клімато-географічних зонах області. Рівень поширеності ЦВЗ в гірських районах на 15%, а рівень смертності на 20% нижчий, ніж у рівнинних.

3. Показано, що менша кількість ЦВЗ і нижча смертність від них зумовлена нижчим рівнем поширеності основних факторів ризику інсульту в порівнянні з середніми показниками в Україні - артеріальної гіпертензії (на 17%), ішемічної хвороби серця (на 15%), інфаркту міокарда (на 24%), цукрового діабету (на 9%). Виявлено фактори, що протидіють розвитку ЦВЗ: релігійність 98,2% населення, осідлість 95,1% населення, характер харчування та інші.

4. За даними реєстру інсульт в структурі ЦВЗ займає 5%. 40,2% інсультів відбувається в працездатному віці. У структурі мозкового інсульту переважають ішемічні порушення мозкового кровообігу над геморагічними у співвідношенні 5:1. Смертність від інсульту складає лише 54% в структурі смертності від ЦВЗ. У працездатному віці до року помирає половина хворих, а смертність серед жінок у 1,5 рази перевищує смертність серед чоловіків. Виконання програми реєстру показало, що повернулись до роботи і були повністю незалежними від оточуючих 7,3% осіб. Повернулись до роботи з обмеженнями ще 5,4% пацієнтів. З числа тих, що вижили після МІ, частково залежними від оточуючих у повсякденному житті було 43% осіб, значні обмеження у виконанні домашніх обов'язків і різку залежність від оточуючих відмічали у 21% випадків, а повністю залежними від сторонньої допомоги було 23,3% осіб. Встановлено, що з приводу інсульту госпіталізовано 63,8% хворих. Госпіталізацію в перші 6 годин захворювання здійснено у 12% випадків, а протягом першої доби - ще 44% хворих.

5. Встановлено, що провідними факторами ризику мозкового інсульту в Івано-Франківській області були артеріальна гіпертензія - 48,4%, фібриляція передсердь - 21,9%, перенесений інфаркт міокарду - 12%, цукровий діабет - 3,9%, каротидний стеноз - 18%, паління - 29%, зловживання алкоголем - 9,6%. У 86% хворих інсультом найчастіше виявлялось поєднання наступних факторів ризику: у 60% - артеріальної гіпертензії і ішемічної хвороби серця, у 15% - артеріальної гіпертензії, каротидного стенозу і цукрового діабету, 15,6% - артеріальної гіпертензії і фібриляції передсердь. Більш характерним для інсульту було поєднання 3-х і більше факторів ризику: артеріальної гіпертензії, ішемічної хвороби серця, каротидного стенозу і паління, артеріальної гіпертензії, каротидного стенозу, фібриляції передсердь і цукрового діабету. цереброваскулярний хвороба патологія

6. Встановлено особливості клінічного перебігу ЦВЗ у хворих з високим ризиком розвитку інсульту. Показано, що у більшості цих хворих були ознаки ДЕ. Встановлено, що у цих груп хворих відмічались такі зміни церебральної гемодинаміки: явища гіпоперфузії (89%), стенозуючі процеси магістральних артерій голови (69%), порушення коллатерального кровообігу (84,6%). Особливості структурних змін речовини головного мозку у хворих були такі: явища кортикально-субкортикальної атрофії у 72%, лакунарного інфаркту у 37%, лейкоареозису у 16% пацієнтів.

7. На основі проведених досліджень по лікуванню хворих з ДЕ 1 і 2 стадії, показано, що використання кавінтону в дозі 10 мг. тричі на добу протягом 2 міС. приводить до зменшення суб'єктивних та об'єктивних проявів захворювання, що пов'язане з покращенням мозкової гемодинаміки. Аспірин в дозі 325 мг. на добу меншою мірою покращує стан хворих, але зменшує частоту гострих порушень мозкового кровообігу, що пов'язано з більш позитивним впливом препарату на гемореологічні показники.

8. Проведені клініко-епідеміологічні дослідження лягли в основу заходів, спрямованих на зменшення захворюваності і смертності від цереброваскулярних захворювань в області. Цей комплекс включає в себе організацію заходів популяційної стратегії та стратегії високого ризику, скринінг населення в кабінетах профілактики поліклінік для виявлення, обстеження і лікування осіб з модифікованими факторами ризику ЦВЗ, а також впровадження основних принципів в лікуванні мозкового інсульту - екстреності, етапності, профільної госпіталізації і реабілітації.

Размещено на Allbest.ru